У минулому ніхто не знав Святого Духа й тим більше не усвідомлював, яким шляхом іде Святий Дух. Саме тому люди завжди виставляли себе перед Богом на посміховисько. Справедливо буде сказати, що майже ніхто з тих, хто вірить у Бога, не знає Духа, а їхня віра заплутана та непевна. Очевидно, що люди не розуміють Бога; і хоча їхні вуста можуть говорити, що вони в Нього вірять, та по суті, судячи з поведінки людей, вони вірять у себе, а не в Бога. Я бачив на Своєму власному досвіді, що Бог свідчить про втіленого Бога, і зовні здається, наче щось змусило людей визнати свідчення про Бога, але можна сказати, що вони ледь-ледь вірять, ніби Божий Дух абсолютно безпомилковий. Однак Я кажу, що люди вірять не в цю особу й тим більше не в Божого Духа, а у свої власні почуття. Коли вони так роблять, хіба вони не вірять просто в самих себе? Я кажу правду. Я не вішаю на людей ярлики, але мушу дещо роз’яснити: те, що люди дійшли до сьогодні, сталося завдяки Святому Духу, незалежно від того, мають вони ясність або заплуталися. Люди не мають над цим жодного контролю. Це приклад того, як Святий Дух примушує людей до віри, про що Я згадував раніше; це спосіб, у який працює Святий Дух, і це шлях, яким Він іде. У кого б, по суті, не вірили люди, Святий Дух силоміць дає їм якесь відчуття, змушуючи їх повірити в Бога в їхніх серцях. Хіба ти віриш не так? Хіба ти не вважаєш, що твоя віра в Бога – це щось дивне? Хіба тобі не здається химерним, що ти не можеш вирватись із цього потоку? Хіба ти геть не трудився замислитися над цим? Хіба це не найбільше з усіх знамень і чудес? Навіть якщо ти багато разів поривався втекти, якась потужна життєва сила постійно притягує тебе та відбиває бажання піти. І щоразу, коли ти опиняєшся в таких обставинах, ти незмінно починаєш плакати й ридати, не знаючи, що робити далі. Дехто з вас усе ж намагається піти, але ці спроби відчуваються так, наче в серце тобі встромляють ножа, наче твою душу забрав якийсь земний привид, залишивши серце неспокійним і позбавленим миру. Після такого ти не можеш не зібратись із силами та не повернутися до Бога. … Хіба в тебе не було такого досвіду? Не сумніваюся, що молодші брати й сестри, здатні відкрити своє серце, скажуть: «Так! Я пережив це стільки разів, що мені соромно про це думати!». У Своєму повсякденному житті Я завжди радий ставитися до Моїх молодих братів і сестер як до Своїх близьких, бо в них стільки невинності – вони такі чисті й любі. Вони немов Мої власні супутники. Ось чому Я завжди шукаю нагоди зібрати разом усіх Моїх близьких, аби поговорити про наші ідеали та плани. Нехай Божа воля здійсниться в нас, аби всі ми були як одна плоть і кров, без жодних перепон і дистанції між нами. Помолімося Богу всі разом: «О Боже! Якщо на те Твоя воля, благаємо, щоб Ти дав нам підхоже середовище, аби ми могли здійснити бажання в наших серцях. Змилуйся над нами, молодими й нерозумними, і дозволь нам виявити силу в наших серцях!». Я вірю, що на це є Божа воля, бо колись давно Я молився до Бога й казав: «Отче! Ми на землі безперестанку взиваємо до Тебе, бажаючи, щоб Твоя воля незабаром здійснилася на землі. Я хочу шукати Твоєї волі. Нехай Ти зробиш те, що хочеш, і з усім поспіхом виконаєш у мені Своє доручення. Я готовий навіть на те, щоб Ти відкрив між нами новий шлях, якщо це означатиме швидке виконання Твоєї волі! Я прошу тільки, щоб Твоя робота незабаром завершилася, і вірю, що ніякі правила не зможуть її затримати!». Такою є Божа робота сьогодні; хіба ти не бачиш шлях, яким іде Святий Дух? Щоразу, коли Я зустрічаюся зі старшими братами й сестрами, у мене виникає невимовне відчуття пригніченості. Зустрічаючись із ними, Я бачу, що від них тхне суспільством; їхні релігійні уявлення, їхній досвід ведення справ, їхня манера говорити, слова, які вони використовують, тощо – усе це дратує. Вони буцімто сповнені «мудрості». Я завжди тримаюся від них якнайдалі, бо особисто Я не наділений філософіями життя у світі. Щоразу, коли Я зустрічаюсь із цими людьми, вони залишають Мене виснаженим, зі спітнілою головою; часом Я почуваюся настільки пригніченим, що ледве можу дихати. Тож у цей небезпечний момент Бог дає Мені чудовий вихід. Може, це лише Моя помилкова думка. Мене цікавить лише те, що приносить Богові користь; виконувати Божу волю – ось що найважливіше. Я тримаюся далеко від цих людей, але якщо Бог вимагає від Мене зустрічі з ними, Я все одно підкоряюся. Річ не в тому, що вони огидні, а в тому, що їхня «мудрість», уявлення й філософії життя у світі такі мерзенні. Я існую, щоб виконувати Боже доручення, а не вчитись у них тому, як вони все роблять. Я пам’ятаю, як колись Бог сказав Мені: «На землі прагни лише виконати волю Отця Твого і завершити Його доручення. Решта Тебе не стосується». Коли Я про це згадую, Мені стає трохи спокійніше. Річ у тому, що людські справи завжди здаються Мені дуже складними; Я не можу їх збагнути й ніколи не знаю, що робити. Через це Я незліченно багато разів бентежився та ненавидів людство; чому люди мають бути такими складними? Чому вони не можуть бути простими? Навіщо намагатися бути такими розумниками? Коли Я зустрічаюся з людьми, здебільшого ці зустрічі засновано на Божому дорученні Мені. Може, кілька разів це було й не так, але хто знає, що приховано в глибині Мого серця?

Багато разів Я радив братам і сестрам поруч зі Мною, щоб вони вірили в Бога серцем, щоб не дбали про власні інтереси, а пам’ятали про Божу волю. Багато разів Я ридав перед Богом від муки: чому люди не пам’ятають про Божу волю? Адже Божа робота не може просто так безслідно зникнути без причини? Я також не знаю, – у Моїй свідомості це майже стало загадкою, – чому люди ніколи не розпізнають шлях, яким іде Святий Дух, але продовжують триматися за ненормальні стосунки з іншими людьми? Коли Я бачу таких людей, Мене нудить. Замість того, щоб покласти свої надії на шлях Святого Духа, вони зосереджуються на людських учинках. Хіба це може догодити Богу? Мене це часто засмучує. Це майже стало Моїм тягарем – і Святого Духа це теж бентежить. Хіба ти не відчуваєш у серці жодного докору? Нехай Бог відкриє очі нашому духу. Багато разів Я, Хто веде людей до входження в Божу роботу, молився перед Богом: «Отче! Я хочу, щоб Твоя воля була стрижнем, Я хочу шукати Твою волю, Я хочу бути вірним Твоєму дорученню, щоб Ти міг здобути цю громаду людей. Нехай Ти виведеш нас у землю свободи, щоб ми могли доторкнутися до Тебе духом, і нехай Ти розбудиш духовні почуття в наших серцях!». Я бажаю, аби Божа воля здійснилася, і тому безперестанку молюся, щоб Його Дух продовжував просвіщати нас, щоб ми йшли шляхом, яким веде Святий Дух, – бо шлях, яким Я йду, є шляхом Святого Духа. І хто ще міг би пройти цим шляхом замість Мене? Ось що робить Мій тягар іще важчим. Мені здається, ніби Я ось-ось упаду, але Я вірю, що Бог ніколи не затримав би Свою роботу. Можливо, наші шляхи розійдуться тільки тоді, коли Його доручення буде виконано. Тож, можливо, це через дію Божого Духа Я завжди відчував себе іншим. У Мене таке відчуття, ніби є певна робота, яку Бог хоче виконати, але Я досі не можу збагнути, у чому вона полягає. Але Я вірю, що на землі немає нікого кращого за Моїх близьких і що вони молитимуться за Мене перед Богом, за що Я безмірно вдячний. Я бажаю, аби брати й сестри разом зі Мною промовили: «О Боже! Нехай Твоя воля повністю проявиться в нас, людях заключного періоду, щоб ми були благословенні життям духу, і споглядали діяння Божого Духа, і дивилися на Його істинний лик!». Коли ми дійдемо до цього етапу, то справді житимемо під проводом Духа, і тільки тоді ми зможемо поглянути на істинний Божий лик. Тобто люди зможуть зрозуміти справжній сенс усіх істин за просвітлінням волі Божого Духа, а не усвідомлюючи й осягаючи ці істини відповідно до людських уявлень. Це повністю робота Самого Бога, у ній немає нічого від людських ідей; це Його план роботи для діянь, які Він бажає проявити на землі, і це остання частина Його роботи на землі. Чи бажаєш ти приєднатися до цієї роботи? Чи хочеш ти бути її частиною? Чи прагнеш ти бути вдосконаленим Святим Духом і брати участь у житті духу?

Сьогодні головне – це заглиблюватися під наш первісний фундамент. Ми повинні заглибитися в істину, видіння та життя, але спершу Я мушу нагадати братам і сестрам: щоб увійти на цей етап роботи, ти повинен відкинути свої попередні уявлення. Тобто ти повинен змінити спосіб життя, побудувати нові плани, почати життя із чистого аркуша. Якщо ти й надалі чіплятимешся за те, чим дорожив у минулому, Святий Дух не зуміє в тобі працювати та ледве зможе підтримувати твоє життя. Ті, хто не шукає, не входить, не планує, будуть повністю покинуті Святим Духом – і тому говориться, що вони були відкинуті цим періодом. Я сподіваюся, що всі брати й сестри здатні зрозуміти Моє серце, і Я сподіваюся, що більше «новобранців» устануть до співпраці з Богом і разом завершать цю роботу. Я вірю, що Бог нас благословить. Так само Я вірю, що Бог дасть Мені ще багато близьких людей, щоб Я міг дійти до кожного куточка землі та любов між нами стала більшою. Більше того, Я вірю, що Бог розширить Своє Царство завдяки нашим зусиллям; Я хотів би, щоб ці наші зусилля досягли безпрецедентного рівня та дали Богові змогу здобути більше молодих людей. Я хочу, щоб ми більше часу проводили в молитві за це, щоб ми молилися безперестанку, аби ми все своє життя проводили перед Богом і були якомога ближчими до Бога. Нехай між нами більше ніколи нічого не стоятиме, і нехай ми всі дамо перед Богом цю присягу: завзято працювати разом! Бути вірними до самого кінця! Ніколи не розлучатись і завжди бути разом! Я сподіваюся, що всі брати й сестри дадуть перед Богом цю обітницю, щоб наші наміри ніколи не змінилися, а наша рішучість ніколи не похитнулася! Заради Божої волі, ще раз кажу: працюймо завзято! Стараймося з усіх сил! Бог обов’язково нас благословить!