Те, що в сьогоднішньому періоді люди здатні відкрити для себе, наскільки Бог гідний любові, і шукати шлях любові до Нього, те, що вони готові прийняти навчання Царства сьогодення, – усе це є Божою благодаттю, ба більше – Його піднесенням людства. Щоразу, коли Я про це думаю, Мене охоплює сильне відчуття того, наскільки Бог гідний любові. Бог справді любить нас; якби Він нас не любив, хто б зміг відкрити те, наскільки Він гідний любові? Тільки так Я бачу, що всю цю роботу виконує особисто Сам Бог і що Він веде та спрямовує людей. Я дякую за це Богові та хотів би, щоб Мої брати й сестри приєдналися до Мене у хвалі Богу: «Уся слава Тобі, Сам всевишній Боже! Нехай Твоя слава примножиться та виявиться в тих із нас, кого Ти вибрав і здобув». Бог просвітив Мене: Він показав Мені, що ми були визначені багато віків тому та що Він побажав здобути нас в останні дні, щоб через нас усесвіт і все суще побачили Божу славу в усій її повноті. Отже, ми – кристалізація шеститисячолітнього Божого плану управління; ми – зразки, взірці Божої роботи в цілому всесвіті. Тільки тепер Я усвідомлюю, наскільки сильно Бог нас любить, і розумію, що робота, яку Він у нас виконує, і те, що Він говорить, у мільйон разів більші, ніж у минулі періоди. Навіть в Ізраїлі та в Петрі Бог не виконував особисто стільки роботи й не говорив стільки слів – і це свідчить про те, що ми, ця громада людей, дійсно неймовірно благословенні, незрівнянно благословенніші за святих минулих часів. Ось чому Бог завжди говорив, що люди заключного періоду благословенні. Хай там що говорять інші, Я вірю, що ми найблагословенніші Богом. Ми повинні приймати благословення, даровані нам Богом; можливо, є такі, хто скаржиться Богу, але Я вважаю: якщо ці благословення походять від Бога, то це доводить, що ми на них заслуговуємо. Навіть якщо інші нарікають або незадоволені нами, Я все одно вірю, що ніхто інший не може ні успадкувати, ні забрати в нас благословення, які нам дав Бог. Оскільки в нас виконується Божа робота й Він говорить із нами віч-на-віч, – тільки з нами та більше ні з ким, – Бог робить так, як Він бажає. І якщо люди не впевнені, хіба вони не завдають собі клопоту, та й годі? Хіба вони цим не накликають на себе зневагу? Чому Я таке говорю? Тому що Я глибоко це ціную. Візьмімо, наприклад, ту роботу, яку Бог виконує в Мені: тільки Я можу взятися за цю роботу – хіба хтось інший зумів би її виконати? Мені пощастило отримати від Бога це доручення – хіба хтось інший зумів би таке зробити з власної примхи? Однак Я сподіваюся, що брати й сестри зрозуміють Моє серце. Я не вихваляюся Своїми повноваженнями, а пояснюю певне питання. Я хотів би, щоб уся слава належала Богові та щоб Бог подивився на серце кожного з нас, аби наші серця очистилися перед Ним. У Своєму серці Я бажаю бути повністю здобутим Богом, стати чистою дівою, яку приносять у жертву на олтарі, більше того – мати послух агнця, явившись серед усього людства як святе духовне тіло. Це Моя обітниця, клятва, яку Я дав перед Богом. Я бажаю виконати її й так відплатити за Божу любов. А ти готовий так зробити? Я вірю, що ця Моя обітниця підбадьорить іще більше молодих братів і сестер та обнадіє ще більше молодих людей. Мені здається, що Бог вважає молодь особливо важливою. Можливо, це Моє власне упередження, але Мені постійно видається, що молодь має перспективи й надію; здається, Бог виконує в молодих людях додаткову роботу. Їм може не вистачати проникливості й мудрості, і вони можуть бути жвавими та полохливими, наче новонароджене теля, але Я вірю, що вони не позбавлені певних переваг. У них можна побачити невинність молодості, і вони швидко приймають нове. Хоча молоді люди справді схильні до зарозумілості, запеклості й імпульсивності, це не впливає на їхню здатність приймати нове світло, бо молоді люди рідко тримаються за старе, віджиле. Саме тому Я бачу в молодих людях безмежний потенціал і життєву силу; саме тому вони викликають у Мене ніжність. Я не відчуваю неприязні до старших братів і сестер, але вони й не становлять для Мене жодного інтересу – за що Я приношу їм Свої щирі вибачення. Можливо, Я висловився неприйнятно чи неделікатно, але Я сподіваюся, що всі ви зможете пробачити Мою нерозсудливість, бо Я занадто молодий, щоб дуже уважно ставитися до того, як Я висловлююся. Але, правду кажучи, старші брати й сестри все ж таки справді виконують певну функцію – вони не геть непотрібні. Річ у тому, що вони досвідчені у веденні справ; вони ведуть справи планомірно й не так часто припускаються помилок. Хіба це не їхні сильні сторони? Скажімо всі перед Богом: «О Боже! Нехай ми всі виконуватимемо власні функції на своїх різних посадах, і нехай ми всі робитимемо для Твоєї волі геть усе, що в наших силах!» Я вірю, що на це має бути Божа воля!

Судячи з Мого досвіду, багато з тих, хто відкрито виступає проти цього потоку, – хто прямо протистоїть Духу Божому, – це люди старшого віку. У цих людей дуже сильні релігійні уявлення; вони на кожному кроці порівнюють Божі слова з усяким віджилим і намагаються узгодити з Божими словами те, що було прийнято в минулому. Хіба це не абсурд? Чи змогли б такі люди виконувати роботу, яку їм доручив Бог? Чи зміг би Бог використовувати таких людей у Своїй роботі? Святий Дух має певний метод на кожен день Своєї роботи; якщо люди чіплятимуться за старе, то настане день, коли вони будуть витіснені зі сцени історії. На кожній стадії Своєї роботи Бог використовує нових людей. Хіба ті, хто намагається навчати інших віджилому, не несуть людям знищення? І хіба вони не затримують роботу Бога? А якщо так, то коли ж буде завершено Божу роботу? Хтось може мати певні уявлення про те, що Я щойно сказав. Можливо, хтось не впевнений. Але Я не хочу, щоб ти хвилювався: незабаром станеться багато схожих речей, і їх можна буде пояснити тільки фактами. Ходімо до певних важливих людей, певних авторитетних пасторів або тлумачів Біблії та прочитаймо їм проповіді про цей потік. Спершу вони точно не стануть чинити відкритий опір, але дістануть Біблію, щоб кинути тобі виклик. Вони попросять тебе переказати Книгу Ісаї та Книгу Даниїла, і вони навіть попросять тебе пояснити Книгу Об’явлення. І якщо ти не зможеш відповісти, вони відкинуть тебе, і назвуть тебе неправдивим Христом, і скажуть, що ти поширюєш шлях абсурду. За годину вони висунуть проти тебе неправдиві звинувачення, від яких у тебе перехопить подих. Хіба це не відкритий опір? Але це тільки початок. Вони не зможуть перешкодити наступному етапу Божої роботи, і незабаром Святий Дух змусить їх прийняти його. Це невблаганна тенденція; це щось таке, що люди не можуть ні зробити, ні навіть уявити. Я вірю, що Божа робота безперешкодно поширюватиметься цілим всесвітом. Така Божа воля, і ніхто не може її зупинити. Нехай Бог просвітить нас і дасть нам можливість прийняти більше нового світла, не перериваючи Боже управління в цьому питанні. Нехай Бог змилується над нами, щоб ми всі змогли побачити прихід Його дня слави. Час, коли Бог зможе насолоджуватися славою в цілому всесвіті, також стане часом, коли ми здобудемо славу разом із Ним. Здається, це також буде час, коли Я розлучуся з тими, хто йде зі Мною. Я сподіваюся, що Мої брати й сестри зможуть разом зі Мною піднести свої голоси в благанні до Бога: нехай велика Божа робота незабаром завершиться, щоб ми змогли побачити Його день слави ще за нашого життя. Я досі сподіваюся виконати Божу волю за Свого життя, і Я сподіваюся, що Бог продовжуватиме виконувати в нас Свою роботу, і що ніколи не буде жодних перешкод. Це Моє вічне прагнення. Нехай Бог завжди буде між нами, і нехай Його любов будує між нами мости, щоб дружба між нами ставала ще дорогоціннішою. Я сподіваюся, що любов створить між нами ще більше розуміння, що любов приведе нас до глибшої близькості й усуне всяку відстань між нами та що любов між нами стане глибшою, ширшою й відраднішою. Я вірю, що воля Мого Бога саме така. Сподіваюся, що Мої брати й сестри стануть ближчими до Мене та що всі ми дорожитимемо нашими недовгими днями разом, щоб вони стали для нас прекрасними спогадами.

Можливо, у материковому Китаї було більше етапів Божої роботи, але вони нескладні. Якщо вдуматися, то в кожному етапі Його роботи є сенс; кожен із них був особисто виконаний Богом, і кожен зіграв у цій роботі власну роль. Кожна «сцена» справді сміховинна, і хто б міг собі уявити, що ці люди розіграють таку драму, що їхнє виконання серед кожного випробування буде настільки правдивим, що під Божим пером буде так яскраво й повно зображено найрізноманітніших людей, кожен із яких багато чого явить на світ Божий? Але під цим Я не маю на увазі, що Бог у Своїй роботі грається з людьми. У цьому не було б жодного сенсу; у Божої роботи є мета, і Він ніколи не став би робити нічого безглуздого чи невартісного. Усе, що Він робить, потрібне для того, щоб удосконалити людей і здобути їх. Звідси Я воістину бачу, що у Своєму серці Бог піклується тільки про благо людини. Може, Я назвав це драмою, але також можна сказати, що цю драму взято з реального життя. Просто Богу, головному режисеру цієї драми, люди потрібні для співпраці над завершенням цієї роботи. Однак в іншому сенсі Бог за допомогою цього здобуває людей, щоб вони більше Його любили. Хіба це не Божа воля? Тож Я сподіваюся, що ні в кого немає жодних побоювань. Чи ти зовсім не знаєш Божої волі? Я багато чого сказав – сподіваюся, що брати й сестри все зрозуміли та не сприйняли Моє серце неправильно. Я не сумніваюся, що ви всі будете здобуті Богом. Кожен іде власним шляхом. Нехай Бог відкриє той, що під вашими ногами, і нехай ви помолитеся Йому та скажете: «О Боже! Я бажаю, щоб Ти здобув мене, аби мій дух повернувся до Тебе». Чи готовий ти шукати Божого проводу в глибинах свого духу?