Ніхто не знає, якому рафінуванню його піддадуть і з якими невдачами він зіткнеться на своєму життєвому шляху. Для когось це буде пов’язано з роботою, для когось із подальшими перспективами, для когось із сім’єю, у якій він народився, для когось зі шлюбом. Але різниця між ними й нами полягає в тому, що сьогодні ми, ця громада людей, страждаємо серед слова Божого. Тобто як люди, що служать Богу, ми зазнали невдач на шляху віри в Нього – шляху, яким ідуть усі віруючі, дороги, яка в усіх нас під ногами. Саме із цього моменту ми офіційно починаємо свою путь віри в Бога, офіційно піднімаємо завісу над людським життям і ступаємо на правильний життєвий шлях. Інакше кажучи, саме зараз ми ступаємо на правильний шлях Бога, який живе поруч із людиною, – шлях, яким ідуть нормальні люди. Як той, хто стоїть перед Богом і служить Йому, – той, хто носить одяг священника в храмі та наділений Божою гідністю, владою й величчю, – Я роблю зокрема таку заяву, адресовану всім людям: славний Божий лик – це Моя слава, Його план управління – це Моя суть. Я прагну не отримати сторицею в майбутньому світі, а лише виконувати Божу волю в цьому світі, щоб Він міг тішитись однією маленькою часткою Своєї слави на землі завдяки тим мізерним зусиллям, які Я доклав у плоті. Це Моє єдине бажання. На Мою думку, це Моя єдина духовна пожива. Я вважаю, що це повинні бути «останні слова» людини, яка живе в плоті та сповнена емоцій. Це той шлях, який сьогодні в Мене під ногами. Я вважаю, що ця Моя точка зору – Мої останні слова в плоті, і сподіваюся, що в людей немає якихось уявлень або інших думок про Мене. Я все одно не зміг виконати волю Бога на небі, хоч і віддав для цього все, що міг. Я безмірно засмучений. Чому сутність плоті саме така? Отже, Я здобув глибше розуміння сутності людства лише внаслідок того, що зробив у минулому, і тієї роботи завоювання, яку Бог виконав у Мені. Тільки після цього Я встановив для Себе найбазовіший стандарт: прагнути лише виконувати Божу волю, віддавати для цього все та не мати на совісті жодного тягаря. Я не зважаю на те, чого вимагають для себе інші люди, які служать Богові. Словом, Я палко бажаю виконувати Його волю. Це Моє зізнання як одного з Його творінь, що Йому служить: того, хто був спасенний і улюблений Богом та хто зазнав Його ударів. Це зізнання того, за ким Бог наглядав, кого Він захищав, любив і багато використовував. Відтепер Я йтиму цим шляхом, доки не виконаю важливого завдання, яке Бог Мені доручив. Але, на Мою думку, кінець дороги неминучий, бо Його роботу завершено, і на сьогоднішній день люди зробили все, на що вони здатні.

Входження материкового Китаю в цей потік відновлення поступово породило місцеві церкви, зосереджені навколо роботи Святого Духа. Бог невпинно працював у цих місцевих церквах, бо народжені в той час церкви стали Божим ядром у занепалій імператорській родині. Бог, зрозуміло, був безмежно радий заснувати в такій сім’ї місцеві церкви: це було щастя, яке не піддавалося опису. Заснувавши в материковому Китаї місцеві церкви та поширивши цю добру звістку братам і сестрам в інших місцевих церквах по всьому світу, Бог поринув у великий захват: це був перший етап роботи, яку Він мав намір виконати в материковому Китаї. Можна сказати, що це був перший акт. І хіба Його здатність почати перший етап Своєї роботи в такій цитаделі демонів, як ця, – цитаделі, неприступній для будь-якої людини чи речі, – не є великою Божою силою? Зрозуміло, що за відновлення цієї роботи незліченна кількість братів і сестер прийняла мученицьку смерть під ножем диявольських м’ясників. Зараз ці згадки викликають у Мене біль і гнів, але здебільшого дні страждань минули. Тим, що сьогодні Я можу працювати для Бога, і тим, що Я зміг дійти туди, де Я сьогодні, Я завдячую виключно могутній Божій силі. Я глибоко захоплююся тими, кого Бог обрав у мученики; вони змогли виконати Божу волю та пожертвувати собою заради Бога. Чесно кажучи, якби не Божа благодать і милість, Я б давно вже звалився в багно. Дяка Богу! Я бажаю віддати всю славу Богу, щоб Він міг відпочити. Дехто питає Мене: «З огляду на Твоє становище Ти не маєш померти. Чому ж Ти радієш, коли Бог згадує про смерть?». Замість прямої відповіді Я лише злегка посміхаюсь і кажу: «Це той шлях, яким Я повинен іти, яким Я неодмінно повинен слідувати». Людей Моя відповідь спантеличує. Вони можуть тільки приголомшено на Мене дивитися, трохи в Мені сумніваючись. Однак Я вважаю, що повинен продовжувати пориватись уперед, якими б великими не були труднощі, оскільки це той шлях, який Я обрав, і це також Моя рішучість перед Богом. Думаю, це та обіцянка, якої служителі Бога повинні дотримуватися – і вони не мають відступати від свого слова ні на йоту. Це також правило, норма, висунута дуже давно, у період Закону, яку повинен розуміти той, хто вірить у Бога. Хоча Мої знання про Бога не такі великі, а те, що Я насправді пережив, мізерне, навіть не варте згадки – таке, що в Мене немає якихось особливих розумних висновків, – але, судячи з Мого досвіду, Божих слів необхідно дотримуватися, і їх не можна порушувати. Чесно кажучи, Мій власний практичний досвід мізерний, але оскільки Бог свідчить про Мене, а люди завжди сліпо вірять у ту людину, якою Я є, то що ж Я можу зробити? І все ж Я досі сподіваюся, що люди виправлять свої судження про любов до Бога. Людина, якою Я є, нічого не означає; адже Я теж іду шляхом віри в Бога, і цей шлях – теж не що інше, як шлях віри в Бога. Людина може бути доброю, але не має бути об’єктом поклоніння: вона може бути лише взірцем для наслідування. Мені байдуже, що роблять інші, але Я заявляю людям, що Я також віддаю славу Богові; Я не віддаю плоті славу Духа. Сподіваюся, що всі можуть зрозуміти Мої почуття із цього приводу. Я не те щоб ухиляюся від Своєї відповідальності – просто все так і є. Це має бути кришталево ясно, тож більше про це не говоритиметься.

Сьогодні Я був просвітлений перед Богом. Божа робота на землі – це робота спасіння. Вона не заплямована нічим іншим. Хтось може думати інакше, але Я завжди відчував, що Святий Дух виконує тільки одну стадію роботи – роботу спасіння – і більше ніякої іншої. Це має бути зрозуміло. Робота Святого Духа в материковому Китаї стала зрозумілою тільки зараз. А чому би Богу захотілося відкрити всі шляхи й роботу в такому місці, як це, де безчинствують демони? Це свідчить, що Бог передусім виконує роботу спасіння. Точніше кажучи, це переважно робота завоювання. Ім’я Ісуса називалося від самого початку. (Можливо, у когось немає такого досвіду, але Я кажу, що це був етап роботи Святого Духа.) Це було потрібно, щоб відійти від Ісуса періоду Благодаті, тому частину людей було відібрано заздалегідь, а пізніше цей вибір було звужено. Після цього в материковому Китаї було названо ім’я Свідка Лі, що стало другою частиною роботи Святого Духа з відновлення в материковому Китаї. Це був перший етап роботи, на якому Святий Дух почав відбирати людей і мета якого полягала в тому, щоб спочатку зібрати людей і чекати на пастиря, який би ними опікувався; для цього служіння було використано ім’я «Свідок Лі». Бог особисто взявся до Своєї роботи після засвідчення імені «Сильний», а до того вона була на підготовчій стадії. Тож не має значення, правильно це було чи неправильно, і це не головне питання в Божому плані. Бог офіційно почав особисто виконувати Свою власну роботу після засвідчення імені «Сильний», а потім офіційно почалися Його діяння як Бога в плоті. За допомогою імені «Сильний Господь» Він узяв під контроль усіх бунтівничих і неслухняних. Вони почали набувати людської подоби, так само як люди починають виглядати дорослими, коли їм виповнюється двадцять три чи двадцять чотири роки; тобто люди тільки почали жити життям нормальних людських істот. Завдяки випробуванню прислужників Божа робота природно перейшла у фазу виконання божественної роботи. Можна сказати, що тільки цей етап становить ядро величезного обсягу Його роботи та є первинним етапом Його роботи. Люди знають себе й ненавидять себе. Вони досягнули точки, у якій вони здатні проклинати себе, з радістю відмовляються від власного життя та слабко відчувають те, наскільки Бог гідний любові, і на основі цього вони пізнають істинний сенс людського існування – і так виконують Божу волю. Божа робота в материковому Китаї наближається до завершення. Бог здійснював Свої приготування на цій землі бруду протягом кількох років, але ніколи раніше люди не досягали тієї точки, що зараз, і це означає, що Бог формально починає Свою роботу тільки сьогодні. Немає потреби пояснювати це ще детальніше чи ясніше. Цілком правильно сказати, що ця робота здійснюється безпосередньо через божественну сутність Бога, але виконується вона через людину. Ніхто не може цього заперечити. Безумовно, саме завдяки великій силі Бога на землі Його робота змогла досягти того масштабу, який вона зараз має в людях цієї землі розпусти. Плоди цієї роботи можна було б принести куди завгодно, щоб переконати людей. Ніхто не наважився б легковажно про це судити та заперечувати це.