Ця частина Божих слів загалом містить чотири розділи, висловлені Христом у період із червня 1992 року по 23 березня 2010 року. Більшість із них ґрунтується на записах проповідей Христа й бесід із Ним у той час, коли Він подорожував від церкви до церкви. У них не вносилося жодних змін, і Христос згодом теж їх не змінював. Решту розділів було написано особисто Христом (коли Христос пише, Він робить це за один раз, не зупиняючись на роздумах і нічого не редагуючи, і Його слова повністю є проявом Святого Духа – це поза всяким сумнівом). Замість того, щоб розділяти ці два види висловлювань, ми представили їх разом у вихідному порядку, у якому їх було сказано; це дає нам змогу побачити з усієї сукупності Його висловлювань етапи Божої роботи та зрозуміти, як Він працює в кожній фазі, що корисно для пізнання людьми етапів Божої роботи та Божої мудрості.

Перші вісім глав розділу «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина I», які разом називаються «Шлях», – це невелика частина слів, сказаних Христом, коли Він стояв нарівні з людиною. Незважаючи на їхню позірну нудність, вони сповнені Божої любові та турботи про людство. До цього Бог говорив із точки зору третього неба, що створювало між Ним і людиною велику відстань і викликало в людей страх наближатися до Бога, а тим більше просити Його про забезпечення свого життя. Тому в «Шлях» Бог заговорив до людини як до рівної та вказав напрямок дороги, тим самим повернувши стосунки людини з Богом до первісного стану; люди більше не сумнівалися, чи Бог досі вдається до методу говоріння, і їх більше не переслідував жах перед випробуванням смерті. Бог зійшов із третього неба на землю, люди прийшли до Божого престолу від озера вогняного та сірчаного, відкинули мару «прислужників» і, як новонароджені телята, офіційно прийняли хрещення Божими словами. Тільки після цього Бог зміг близько спілкуватися з ними та більше працювати над тим, щоб забезпечувати їх життям. Метою того, що Бог упокорився як людина, було стати ближчим до людей, скоротивши відстань між ними та Ним, завдяки чому Він здобув визнання та довіру людей, а також вселив у них тверду рішучість шукати життя та слідувати за Богом. Вісім глав «Шлях» можна охарактеризувати як ключі, якими Бог відкриває двері до людських сердець, а разом вони – пігулка із солодкою глазур’ю, яку Він дає людині. Тільки завдяки тому, що Бог це робить, люди здатні звертати пильну увагу на неодноразові Божі повчання та докори. Можна сказати, що тільки після цього Бог офіційно приступив до роботи забезпечення життям і виявлення істини на цій поточній стадії роботи, коли Він продовжував говорити: «Якої точки зору повинні дотримуватися віруючі» та «Про етапи Божої роботи»… Хіба такий метод не показує Божу мудрість і Його серйозні наміри? Це самий початок Христового забезпечення життям, тому тут викладено трохи поверховіші істини, ніж у подальших розділах. Принцип, що лежить в основі цього, дуже простий: Бог працює відповідно до потреб людства. Він не діє та не говорить сліпо; тільки Бог повністю розуміє потреби людства, і ніхто інший не має більшої любові та розуміння до людини.

У висловлюваннях 1–10 розділу «Робота та входження» слова Бога вступають у нову фазу. Тому ці висловлювання наведено на початку. Згодом з’явилися «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина II». У цій фазі Бог висунув до Своїх послідовників детальніші вимоги, що включали знання про способи життя людей, те, яким має бути їхній духовний рівень, тощо. Оскільки ці люди були сповнені рішучості слідувати за Богом і вже не мали жодних сумнівів щодо Його ідентичності та сутності, Він також формально почав ставитися до них як до членів Своєї власної сім’ї, спілкуючись із ними про внутрішню істину Божої роботи від часу створення до сьогоднішнього дня, відкриваючи їм істину, що стоїть за Біблією, і навчаючи їх істинному значенню Божого втілення. Висловлювання Бога в цьому розділі принесли людям краще розуміння сутності Бога та сутності Його роботи, дали їм змогу усвідомити, що отримане ними від Божого спасіння перевершує отримане пророками й апостолами за всі минулі століття. З кожного рядка Божих слів ти можеш відчути кожну йоту Його мудрості, а також Його надзвичайно чесну любов до людини й турботу про неї. На додаток до цих сказаних Ним слів Бог привселюдно одне за одним викрив попередні уявлення та хибні погляди людини, а також відкрив те, чого люди навіть ніколи не уявляли, і шлях, яким люди мусять іти в майбутньому. Це, мабуть, і є саме та вузькоглядна «любов», яку здатна відчувати людина! Зрештою, Бог дав людям усе, що їм було потрібно, і те, чого вони просили, нічого не притримуючи й нічого не вимагаючи у відплату.

Кілька спеціальних глав у цьому розділі присвячено Біблії. Біблія була частиною людської історії протягом кількох тисяч років. Більше того, люди ставляться до неї як до Бога аж настільки, що в останні дні вона зайняла місце Бога, що викликає в Нього огиду. Тому Бог почувався зобов’язаним роз’яснити походження Біблії й таємні деталі про неї, коли дозволяв час; якби Він цього не зробив, Біблія продовжувала б займати місце Бога в серцях людей, і люди використовували б слова Біблії, щоб вимірювати й засуджувати діяння Бога. Пояснюючи сутність, структуру та вади Біблії, Бог у жодному разі не заперечував її існування та не засуджував її; Він радше давав належний, підхожий опис, який відновлював первісний образ Біблії, розвінчував хибні уявлення людей щодо неї та давав їм правильний погляд на Біблію, щоб вони більше не поклонялися їй і не блукали – тобто щоб вони більше не приймали свою сліпу віру в Біблію за віру в Бога та поклоніння Богу, боячись навіть подивитися в очі правді про справжнє походження та недоліки Біблії. Отримавши її повне та чисте розуміння, люди можуть без докорів сумління відкинути її та сміливо прийняти нові Божі слова. Саме з такою метою Бог і висловлював сказане в цих кількох главах. Істина, яку Бог хоче тут сказати людям, така: жодна теорія чи факт не можуть замінити Божу роботу й слова сьогодення, і ніщо не може заступити Бога. Якщо люди не зможуть уникнути пастки Біблії, вони ніколи не спроможуться постати перед Богом. Якщо вони хочуть постати перед Богом, вони повинні спершу очистити свої серця від усього, що могло б Його замінити; тоді вони догодять Богу. Хоча Бог тут пояснює лише Біблію, не забувайте, що, крім неї, є ще багато помилкових речей, яким люди щиро поклоняються; єдине, чому вони не поклоняються, – це те, що справді походить від Бога. Бог просто використовує Біблію як приклад, щоб нагадати людям не йти хибним шляхом, не впадати в крайнощі повторно та не ставати жертвами плутанини, поки вони вірять у Бога та приймають Його слова.

Слова, якими Бог забезпечує людину, переходять від поверхових до глибоких. Тематика Його висловлювань безперервно прогресує від зовнішньої поведінки та вчинків людей до їхніх розбещених характерів, звідки Бог спрямовує вістря Свого мовного списа в найглибшу частину людської душі – її сутність. У період, коли було сказано «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина III», Божі висловлювання підкреслюють сутність та ідентичність людини, а також те, що значить бути реальною людиною, – ці найглибші істини та найважливіші питання, що стосуються життя-входження людей. Звісно, якщо пригадати істини, якими Бог забезпечує людину в розділі «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина I», то порівняно з ними зміст розділу «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина III» неймовірно глибокий. Слова цього розділу стосуються майбутнього шляху людей і того, як вони можуть стати вдосконаленими; крім того, ці слова стосуються майбутнього місця призначення людства й того, як Бог і людина разом увійдуть у відпочинок. (Можна сказати, що на сьогоднішній день ці слова Бога людям про їхню сутність, місію та місце призначення найлегші для розуміння.) Бог сподівається, що люди, які читають ці слова, відокремили себе від людських уявлень і фантазій та здатні до чистого розуміння кожного Божого слова в глибині свого серця. Більше того, Він сподівається, що всі, хто читає ці слова, зможуть сприйняти їх як істину, шлях і життя, що ці люди не ставитимуться до Бога легковажно та не підлещуватимуться до Нього. Якщо, читаючи ці слова, люди підходитимуть до них із бажанням дослідити чи перевірити Бога, то ці висловлювання будуть для них як закрита книга. Ці слова здатні прийняти лише ті, хто шукає істину, сповнений рішучості слідувати за Богом і не має щодо Нього ні краплини сумнівів.

Розділ «Слова Христа, коли Він ходив церквами. Частина IV» містить іще одну категорію божественних висловлювань, яка слідує за «Божі слова до цілого всесвіту». Він включає Божі заклики, повчання й одкровення, адресовані людям у християнських конфесіях, як-от: «До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога». У ньому також містяться найконкретніші вимоги Бога до людства, як-от: «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення», «Три застереження», «Переступи приведуть людину до пекла». У цьому розділі висвітлюється багато аспектів, як-от одкровення та суди для всіх ґатунків людей, а також слова про те, як пізнати Бога. Можна сказати, що цей розділ – суть Божого суду над людством. Найбільш незабутня частина цього розділу Божих висловлювань – те, що коли Бог уже збирався закрити завісу над Своєю роботою, Він викрив дещо в самому мозку людських кісток: зраду. Його ціль полягає в тому, щоб люди в самому кінці дізналися про один факт і закарбували його в найглибших куточках своїх сердець. Цей факт ось який: не має значення, скільки часу ти був послідовником Бога: твоя природа все одно полягає в тому, щоб зраджувати Бога. Інакше кажучи, зраджувати Бога – у природі людини, бо люди не спроможні за своє життя досягти абсолютної зрілості, а їхні характери здатні змінитися лише відносно. Хоча ці дві глави – «зрада (1)» і «зрада (2)» – завдають людям удару, це воістину найвірніші та найдоброзичливіші Божі застереження до людей. Коли люди самовдоволені та самовпевнені, після прочитання цих двох глав їхнє власне нечестя хоча б буде приборкано, і вони втихнуть. Цими двома главами Бог нагадує всім людям, що яким би твоє життя не було зрілим, досвід – глибоким, а впевненість – великою, хоч би де ти не народився та куди б не йшов, твоя богозрадницька природа може виявитися будь-коли та будь-де. Бог хоче сказати кожній людині ось що: зраджувати Бога – це природа, притаманна кожній людині від народження. Звісно, коли Бог висловлював ці дві глави, Його намір полягав не в тому, щоб знайти виправдання для вигнання чи засудження людства, а в тому, щоб зробити людей обізнанішими про людську природу, щоб вони могли повсякчас з обачністю жити перед Богом, аби отримувати Його провід: це не дасть їм утратити Божу присутність і ступити на шлях, з якого немає вороття. Ці дві глави – тривожний дзвіночок для всіх, хто слідує за Богом. Сподіваймося, що люди зрозуміють серйозні Божі наміри; зрештою, усі ці слова є незаперечними фактами – тож яка потреба людині сперечатися про те, коли та як вони були висловлені Богом? Якби Бог тримав усе це при Собі та чекав, поки люди вирішать, що для Нього настала слушна нагода вимовити ці слова, хіба тоді вже не було б запізно? Коли б настав цей найбільш слушний час?

У цих чотирьох розділах Бог використовує різні методи та перспективи. Наприклад, іноді Він удається до сатири, а іноді – до методу прямого забезпечення та повчання, іноді – до прикладів, а іноді – до суворих докорів. Загалом використовуються найрізноманітніші методи, ціль яких – задовольнити різні стани та смаки людей. Точка зору, з якої Він говорить, змінюється разом із методами та змістом Його висловлювань. Наприклад, іноді Він говорить «Я» або «Мене», тобто звертається до людей із точки зору Самого Бога. Іноді Він говорить від третьої особи, кажучи, що «Бог» – це те чи інше, а бувають випадки, коли Він говорить із точки зору людини. З якої б точки зору Він не говорив, Його сутність не змінюється, бо як би Він не говорив, усе, що Він висловлює, є сутністю Самого Бога: усе це істина, і це те, що потрібно людству.