Що означає бути вдосконаленим? Що означає бути завойованим? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб люди були завойовані? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб вони були вдосконалені? І завоювання, і вдосконалення призначені для того, щоб зробити людину довершеною, щоб повернути їй її первісну подобу і звільнити її від розбещеного сатанинського характеру та впливу сатани. Це завоювання відбувається на початку процесу роботи над людиною; власне, це перший етап цієї роботи. Удосконалення – це другий етап, і це завершальна робота. Кожна людина має пройти через процес завоювання. В іншому разі вона не матиме можливості пізнати Бога, ані усвідомити, що Бог є, тобто для неї буде неможливо визнати Бога. А якщо люди не визнають Бога, то для них також неможливо бути довершеними Богом, оскільки ти не відповідаєш критеріям такого довершення. Якщо ти навіть не визнаєш Бога, то як ти можеш пізнати Його? Як ти можеш прагнути до Нього? Ти також не зможеш свідчити про Нього, і тим більше ти не матимеш віри, щоб догоджати Йому. Отже, для кожного, хто хоче стати довершеним, першим кроком має бути проходження роботи завоювання. Це перша умова. Але й завоювання, і вдосконалення потрібні для того, щоб працювати над людьми та змінювати їх, і кожне з них є частиною роботи управління людиною. Обидва етапи необхідні, щоб зробити людину цілісною, і жодним із них не можна нехтувати. Щоправда, «бути завойованим» звучить не дуже приємно, але насправді процес завоювання когось – це процес його зміни. Коли ти будеш завойований, твій розбещений характер, можливо, ще не буде повністю викорінений, але ти про це вже знатимеш. Завдяки роботі завоювання ти пізнаєш свою ницу людську сутність, а також велику частину свого власного непослуху. Хоча ти не зможеш відкинути або змінити ці речі протягом короткого періоду роботи завоювання, ти пізнаєш їх, і це закладе основу для твого вдосконалення. Як такі, і завоювання, і вдосконалення відбуваються для того, щоб змінити людей, позбавити їх їхніх розбещених сатанинських характерів, аби вони могли повністю віддати себе Богу. Бути завойованим – це лише перший етап у зміні людських характерів, а також перший крок до того, щоб люди повністю віддали себе Богу, і він є нижчим за етап удосконалення. Життєвий характер завойованої людини змінюється набагато менше, ніж характер удосконаленої. Завоювання та вдосконалення концептуально відрізняються одне від одного, оскільки це різні етапи роботи, а також тому, що вони вимагають від людей відповідності різним стандартам; завоювання вимагає від людей відповідності нижчим стандартам, тоді як вдосконалення вимагає від них відповідності вищим. Удосконалені – це праведники, люди, які стали святими; вони є кристалізацією роботи управління людством або кінцевими продуктами. Хоча вони не є досконалими людьми, це люди, які прагнуть жити осмисленим життям. Завойовані, між тим, визнають існування Бога лише на словах; вони визнають, що Бог утілився, що Слово явилося у плоті, і що Бог прийшов на землю, щоб виконати роботу суду та кари. Вони також визнають, що Божий суд і кара, побиття та рафінування Ним – усе це корисне для людини. Вони лише нещодавно почали набувати хоч якоїсь людської подоби. Вони мають деяке розуміння життя, але воно досі залишається для них туманним. Іншими словами, вони тільки-но починають оволодівати людською сутністю. Такими є наслідки їх завоювання. Коли люди ступають на шлях удосконалення, їхні старі характери здатні змінюватися. Далі їхні життя продовжують зростати, і поступово вони дедалі глибше входять в істину. Вони здатні зненавидіти світ і всіх тих, хто не прагне істини. Особливо вони ненавидять самих себе, але, більше того, вони чітко знають себе. Вони готові жити за істиною й беруть собі за мету прагнути істини. Вони не бажають жити в рамках думок, породжених їхнім власним мозком, і вони відчувають огиду до людської самовпевненості, пихатості та зарозумілості. Вони говорять із виразним почуттям пристойності, поводяться з речами із проникливістю і мудрістю, вони вірні та слухняні перед Богом. Якщо вони зазнають окремого випадку кари й суду, вони не лише не стають пасивними чи слабкими, а й вдячні за цю кару та суд від Бога. Вони переконані, що не можуть бути без Божої кари та суду, що це захищає їх. Вони не шукають віри миру та радості й не шукають хліба, щоб утамувати голод. Як не прагнуть вони й швидкоплинних плотських насолод. Ось що відбувається з тими, кого вдосконалюють. Після того, як люди завойовані, вони визнають, що Бог є, але це визнання проявляється в них обмеженою кількістю способів. Що насправді означає Слово, яке являється у плоті? Що означає втілення? Що зробив утілений Бог? Яка мета та значущість Його роботи? Пізнавши так багато Його роботи на власному досвіді, переживши Його вчинки в плоті, що ти здобув? Тільки зрозумівши все це, ти станеш тим, кого завойовано. Якщо ти просто кажеш, що визнаєш існування Бога, але не зрікаєшся того, чого ти повинен зректися, і не можеш відмовитися від плотських насолод, від яких повинен відмовитися, але натомість продовжуєш жадати плотських утіх, як жадав повсякчас, і якщо ти не здатний відкинути будь-які упередження проти братів і сестер і не сплачуєш ніякої ціни, виконуючи багато простих практик, то це доводить, що тебе ще потрібно завоювати. У такому разі, навіть якщо ти багато чого розумієш, усе це буде марним. Завойовані – це люди, які досягли якихось початкових змін та початкового входження. Переживання Божого суду й кари дає людям початкове знання про Бога та початкове розуміння істини. Ти можеш бути нездатним повністю увійти в реальність глибших, вичерпніших істин, але у своєму реальному житті ти можеш втілити в життя багато елементарних істин, таких як ті, що стосуються твоїх плотських насолод або твого особистого статусу. Усе це – результат, який досягається в людях у процесі їх завоювання. У завойованих людях також помітні зміни в характері; наприклад, той спосіб, у який вони вдягаються і тримають себе, і те, як вони живуть, – усе це може змінитися. Змінюється їхній погляд на віру в Бога, вони ясно уявляють собі цілі свого пошуку й мають вищі прагнення. Під час роботи завоювання відбуваються відповідні зміни і в характері їхнього життя. Зміни є, але вони неглибокі, підготовчі й суттєво поступаються змінам у характері та цілях пошуку тих, кого вдосконалено. Якщо в процесі завоювання характер людини взагалі не змінюється, і вона не здобуває ніякої істини, значить, ця людина – сміття й абсолютно нікчемна! Люди, які не були завойовані, не можуть бути вдосконалені! Якщо людина прагне бути лише завойованою, то вона не може бути цілковито довершеною, навіть якщо її характер виявлятиме певні відповідні зміни під час роботи завоювання. Вона також втратить первісні істини, які вона здобула. Існує величезна різниця між зміною в характерах тих, кого завойовують, і тих, кого вдосконалюють. Але бути завойованим – це перший крок до зміни; це основа. Відсутність цієї початкової зміни є доказом того, що насправді людина взагалі не знає Бога, оскільки це знання приходить від суду, і такий суд є основною частиною роботи завоювання. Як такі, усі, кого вдосконалюють, повинні спершу бути завойованими; в іншому разі вони не мають можливості бути вдосконаленими.

Ти кажеш, що визнаєш втіленого Бога, і що ти визнаєш явлення Слова у плоті, але ти робиш певні речі за Його спиною, речі, які йдуть урозріз із тим, про що Він просить, і у своєму серці ти не боїшся Його. Хіба це визнання Бога? Ти визнаєш те, що Він каже, але ти не виконуєш того, на що здатний, як і не дотримуєшся Його шляху. Хіба це визнання Бога? І хоча ти визнаєш Його, ти плекаєш лише серце з настороженістю щодо Нього, але в жодному разі не серце, сповнене боязні. Якщо ти побачив і визнав Його роботу та знаєш, що Він – Бог, однак ти залишаєшся байдужим та абсолютно незміненим, значить, ти з тих людей, які все ще не завойовані. Ті, хто був завойований, повинні робити все, що в їхніх силах, і хоча вони не здатні ввійти в істини вищого порядку, і ці істини можуть бути для них недосяжними, такі люди у своїх серцях бажають цього досягти. Саме тому, що є обмеження щодо того, що вони можуть прийняти, існують рамки та межі того, що вони здатні практикувати. Однак вони повинні принаймні робити все, що в їхніх силах, і якщо ти можеш цього досягти, це результат, якого було досягнуто завдяки роботі завоювання. Припустімо, ти скажеш: «З огляду на те, що Він може вимовити стільки слів, скільки людина не здатна, якщо Він не Бог, тоді хто ж?». Таке мислення не означає, що ти визнаєш Бога. Якщо ти визнаєш Бога, ти мусиш продемонструвати це своїми фактичними діями. Якщо ти очолюєш церкву, але не практикуєш праведність, якщо ти прагнеш грошей і багатства та завжди привласнюєш собі церковні кошти, хіба це визнання того, що Бог є? Бог є всемогутнім, і Він гідний боязні. Як ти можеш не боятись, якщо ти справді визнаєш, що Бог є? Якщо ти здатний здійснювати такі огидні вчинки, чи справді ти визнаєш Його? Це Бог, у якого ти віриш? Те, у що ти віриш, – це невизначений Бог; ось чому ти не боїшся! Усі, хто справді визнає і знає Бога, бояться Його та не наважуються вчинити щось, що протидіє Йому або суперечить їхньому сумлінню; вони особливо бояться вчинити щось, що, як вони знають, суперечить Божій волі. Тільки це можна вважати визнанням існування Бога. Що ти повинен зробити, коли твої батьки намагаються завадити тобі вірити в Бога? Як тобі любити Бога, коли твій невіруючий чоловік є добрим до тебе? І як тобі любити Бога, коли брати й сестри зневажають тебе? Якщо ти визнаєш Його, то в цих питаннях ти діятимеш відповідно та житимеш реальністю. Якщо ж ти не зможеш вжити конкретних дій, а тільки казатимеш, що визнаєш існування Бога, тоді ти просто базіка! Ти кажеш, що віриш у Нього й визнаєш Його, але яким чином ти Його визнаєш? Яким чином ти віриш у Нього? Ти відчуваєш страх перед Ним у своєму серці? Ти Його боїшся? Глибоко всередині ти маєш серце, сповнене любові до Нього? Коли тобі погано й нема на кого спертися, ти відчуваєш Божу красу, але згодом геть забуваєш про неї. Це не любов до Бога, як і не віра в Бога! Врешті-решт, чого Бог бажає, аби людина досягла? Усі стани, які Я згадав, такі як перебування під сильним враженням від власної значущості, відчуття, що ви швидко схоплюєте й розумієте нове, контроль над іншими, зверхність до інших, судження про людей за їхньою зовнішністю, знущання з нехитрих людей, пожадання церковних грошей і так далі, – тільки коли всі ці розбещені сатанинські характери будуть частково викорінені в тобі, твоє завоювання стане явним.

Робота завоювання, що вершиться над вами, люди, має найглибше значення: з одного боку, мета цієї роботи – вдосконалити групу людей, тобто зробити їх досконалими, щоб вони могли стати групою переможців, як перша група людей, які стали довершеними, тобто первоплодами. З іншого боку, це дати створеним істотам насолодитися Божою любов’ю, отримати повне й найвеличніше Боже спасіння, дати людині насолодитися не лише милосердям і ласкою, а й, що важливіше, карою та судом. Від створення світу до теперішнього часу все, що Бог чинив у Своїй роботі, – це любов, без жодної ненависті до людини. Навіть кара та суд, які ти бачив, – це теж любов, правдивіша й реальніша любов, любов, яка веде людей на правильний шлях людського життя. І ще з одного боку, це означає свідчити перед сатаною. І ще з іншого, це означає закласти основу для поширення майбутньої роботи Євангелія. Уся робота, яку Він виконав, покликана вивести людей на правильний шлях людського життя, щоб вони могли жити як нормальні люди, адже люди не знають, як жити, і без цього наставництва ти проживатимеш лише порожнє життя; твоє життя буде позбавлене цінності або сенсу, і ти будеш абсолютно нездатним бути нормальною людиною. У цьому полягає найглибше значення завоювання людини. Ви всі нащадки Моава; коли робота завоювання здійснюється у вас, це велике спасіння. Усі ви живете в країні гріха й розпусти, і всі ви розпусні та грішні. Сьогодні ви не просто здатні дивитися на Бога, але, що важливіше, ви отримали кару та суд, ви отримали воістину ґрунтовне спасіння, тобто ви отримали найбільшу Божу любов. В усьому, що Він робить, Бог виявляє до вас справжню любов. Він не має жодного злого наміру. Це через ваші гріхи Він судить вас, аби ви дослідили себе та отримали це неймовірне спасіння. Усе це робиться для того, щоб зробити людину довершеною. Від початку й до кінця Бог робить усе можливе для спасіння людини та не має бажання повністю знищити людей, яких Він створив Своїми власними руками. Сьогодні Він прийшов до вас, щоб працювати; хіба це не ще більше спасіння? Якби Він ненавидів вас, хіба Він усе ще виконував би роботу такого масштабу, щоб особисто вас наставляти? Чому Він повинен так страждати? Бог не ненавидить вас і не має щодо вас жодних злих намірів. Ви повинні знати, що Божа любов – це найправдивіша любов. Тільки тому, що люди неслухняні, Він змушений спасати їх через суд; якби не це, спасіння їх було б неможливим. Оскільки ви не знаєте, як жити, і навіть не усвідомлюєте, як жити, і оскільки ви живете в цій розпусній і грішній країні й самі є розпусними та нечистими дияволами, Він не може допустити, щоб ви стали ще більш зіпсутими, Він не може терпіти бачити, як ви живете в цій нечистій країні, як-от зараз, розтоптувані сатаною за власним бажанням, і Він не може допустити, щоб ви впали в ад. Він хоче лише здобути цю групу людей і докорінно спасти вас. Це головна мета виконання над вами роботи завоювання – це лише заради спасіння. Якщо ти не здатний побачити, що все, що вершиться над тобою, є любов’ю і спасінням, якщо ти гадаєш, що це лише метод, спосіб помучити людину і щось, що не заслуговує довіри, тоді ти можеш із таким же успіхом повернутись у свій світ, щоб страждати від болю та труднощів! Якщо ти готовий бути в цьому потоці й насолоджуватися цим судом і цим неосяжним спасінням, насолоджуватися всіма цими благословеннями, благословеннями, які неможливо знайти ніде в людському світі, і насолоджуватися цією любов’ю, тоді будь ласкавий: залишайся в цьому потоці, щоб прийняти роботу завоювання, аби ти міг бути вдосконаленим. Сьогодні ти можеш зазнати трохи болю та рафінування через суд Божий, але в переживанні цього болю є цінність і сенс. Хоча люди очищуються й безжально викриваються через Божу кару та суд, мета яких полягає в тому, щоб покарати їх за їхні гріхи, покарати їхню плоть, жодна частина цієї роботи не має на меті приректи їхню плоть на знищення. Усі суворі викриття словом покликані вивести тебе на правильний шлях. Ви особисто пізнали так багато цієї роботи на власному досвіді, і, вочевидь, вона не привела вас на шлях зла! Усе це для того, щоб ви втілювали в життя нормальну людську сутність, і все це досяжне вашою нормальною людською сутністю. Кожен етап Божої роботи заснований на твоїх потребах, відповідно до твоїх слабкостей і відповідно до твого фактичного духовного стану, і жоден непосильний тягар не покладається на вас. Сьогодні тобі це не зрозуміло, і тобі здається, що Я суворий до тебе, і ти справді завжди вважаєш, що Я щодня караю, суджу тебе та докоряю тобі, тому що Я ненавиджу тебе. Але хоча те, від чого ти страждаєш, – це кара та суд, насправді це любов до тебе, і це найбільший захист. Якщо ти неспроможний збагнути глибше значення цієї роботи, для тебе буде неможливо продовжувати переживати. Це спасіння повинне принести тобі втіху. Не відмовляйся прийти до тями. Коли ти зайшов так далеко, значущість роботи завоювання повинна бути ясною для тебе, і ти не повинен більше дотримуватися тієї чи іншої думки про неї!