Щирі почуття Творця до людства

Люди часто кажуть, що пізнати Бога нелегко. Проте Я кажу, що пізнати Бога – це зовсім не складна справа, адже Бог часто показує Свої діяння людям. Бог ніколи не припиняв Свого діалогу з людством, і ніколи не таїв Себе від людини, і не приховувався. Його думки, Його ідеї, Його слова та Його вчинки – усе це відкрито людству. Тож якщо тільки людина бажає пізнати Бога, вона може зрозуміти й пізнати Його всілякими засобами й методами. Причина, чому людина сліпо думає, що Бог навмисно уникав її, що Бог навмисно приховав Себе від людства, що Бог не має наміру дозволити людині зрозуміти й пізнати Його, полягає в тому, що вона не знає, ким є Бог, і не бажає зрозуміти Бога. Навіть більше того, людина не переймається думками, словами чи діяннями Творця… Правду кажучи, якщо хтось просто у вільний час спробує зосередитися та зрозуміти слова чи діяння Творця, і якщо він приділятиме думкам Творця та голосу Його серця хоч трохи уваги, то йому буде неважко усвідомити, що думки, слова й діяння Творця є видимими та прозорими. Так само не потрібно багато зусиль, щоб усвідомити, що Творець постійно перебуває серед людей, що Він завжди розмовляє з людиною й усім творінням і що кожен день Він робить нові діяння. Його сутність і характер виявляються в Його діалозі з людиною; Його думки й ідеї вповні відкриваються в Його діяннях; Він повсякчас супроводжує людство та спостерігає за ним. Він тихо промовляє до людства й усього творіння Своїми мовчазними словами: «Я на небі, і Я серед Мого творіння. Я пильную; Я чекаю; Я поруч із тобою…». Його руки теплі та сильні; Його кроки легкі; Його голос ласкавий і милозвучний; Його постать проходить і обертається, обіймаючи все людство; Його лик прекрасний і лагідний. Він ніколи не йшов, ніколи не зникав. Удень і вночі Він – постійний супутник людей і ніколи їх не покидає. Його віддане піклування й особлива прихильність до людства, а також Його щира турбота й любов до людини поступово проявилися, коли Він спас місто Ніневію. Зокрема, розмова між Богом Єговою та Йоною повною мірою виявила ласку Творця до створеного Ним же людства. Із цих слів ти можеш набути глибоке розуміння щирих почуттів Бога до людства…

У Книзі пророка Йони 4:10–11 записано такий уривок: «Тоді сказав Єгова: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким ти не працював і якого ти не ростив; який виріс за ніч і загинув за ніч: А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?». Це справжні слова Бога Єгови, записані з бесіди між Богом і Йоною. Ця розмова хоч і коротка, але сповнена піклування Творця про людство та Його небажання відмовлятися від людства. Ці слова виявляють справжнє ставлення та почуття, які Бог має у Своєму серці до Свого творіння. Цими словами, ясними й точними, такими, які рідко чує людина, Бог заявляє про Свої справжні наміри щодо людства. Ця розмова відображає ставлення Бога до мешканців Ніневії – але яке це ставлення? Це те, як Він ставився до жителів Ніневії до й після їхнього покаяння, і те, як Він ставиться до людства. У цих словах Його думки та Його характер.

Які Божі думки відкриваються в цих словах? Якщо при читанні звертати увагу на деталі, то неважко буде помітити, що Він вживає слово «змилуватися»; використання цього слова показує справжнє ставлення Бога до людства.

На рівні буквального значення люди можуть трактувати слово «милувати» по-різному: по-перше, воно означає «любити й захищати, відчувати ніжність до чогось»; по-друге, воно значить «глибоко любити»; і, нарешті, воно означає «не бажати заподіяти чомусь шкоду, не мати духу таке зробити». Якщо коротко, то це слово вказує на ніжну прихильність і любов, а також на небажання відмовлятися від когось або чогось; воно вказує на Боже милосердя й терпимість до людини. Бог використав це слово – слово, яке часто вживається людьми, але водночас здатне відкрити голос Божого серця та Його ставлення до людства.

Хоча місто Ніневія повнилося такими ж розбещеними, злими й жорстокими людьми, як і Содом, через їхнє покаяння Божі почуття змінилися, і Він вирішив їх не знищувати. Оскільки те, як ніневітяни сприйняли Божі слова та настанови, показало ставлення, яке різко контрастувало зі ставленням мешканців Содому, і оскільки ніневітяни чесно підкорилися Богові та відверто покаялись у своїх гріхах, а також у всьому поводилися правдиво та чистосердечно, Бог знову виявив Своє сердечне милосердя та змилувався над ними. Те, що Бог дарує людству, і Його милосердя до людства не може скопіювати ніхто, і жодна людина не може володіти Божою милістю, Його терпимістю чи Його щирими почуттями до людства. Чи є хтось, кого ти вважаєш великим чоловіком або жінкою чи навіть надлюдиною, хто зробив би людству чи творінню подібну заяву з підвищення чи з найвищої висоти, говорячи як великий чоловік або жінка? Хто з людей може знати стан людського життя як свої п’ять пальців? Хто може нести тягар існування людства й відповідальність за нього? Хто має право проголошувати знищення міста? І хто має право милувати місто? Хто може сказати, що жаліє своє творіння? Лише Творець! Лише Творець має ніжність до цього людства. Лише Творець виявляє цьому людству співчуття та прихильність. Лише Творець має до цього людства справжню, непорушну прихильність. Так само лише Творець може дарувати цьому людству милосердя та жаліти все Своє творіння. Його серце калатає й болить від кожного людського вчинку: Він гнівається, сумує й журиться через людське зло та розбещеність; Він тішиться, веселиться, прощає й радіє, коли людина кається та вірує; кожна Його думка й ідея існує для людства й обертається навколо нього; усе, чим Він володіє та Хто Він є, показується виключно заради людства; усі Його емоції переплетені з існуванням людства. Заради людства Він мандрує та квапиться, Він мовчки віддає кожну часточку Свого життя, Він присвячує кожну хвилину й секунду Свого життя… Він ніколи не знав, як дорожити власним життям, але завжди жалів людство, яке Сам створив… Він віддає цьому людству все, що має… Він дарує Свою милість і терпимість безумовно, не чекаючи відплати. Він це робить лише для того, щоб людство могло й надалі виживати на Його очах, отримуючи від Нього забезпечення життя. Він це робить лише для того, щоб одного дня людство підкорилося Йому та визнало, що Він є Той, хто живить існування людини й постачає життя всього творіння.

Творець виявляє Свої справжні почуття до людства

Ця розмова між Богом Єговою та Йоною, без сумніву, є проявом справжніх почуттів Творця до людства. З одного боку, вона доносить до людей те, як Творець розуміє все творіння під Своїм володарюванням; як сказав Бог Єгова: «А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?». Інакше кажучи, Боже розуміння Ніневії було далеко не поверховим. Він знав не лише кількість живих істот у місті (включно з людьми та худобою), але й те, скільки з них не могли відрізнити праву руку від лівої – тобто скільки серед них було дітей і підлітків. Це конкретний доказ того, що Бог усебічно розуміє людство. З іншого боку, ця розмова доносить до людей ставлення Творця до людства, тобто значення людства в серці Творця. Як і сказав Бог Єгова: «Ти змилувався над рициновим кущем, над яким ти не працював і якого ти не ростив; який виріс за ніч і загинув за ніч: А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом […]?». Цими словами Бог Єгова докоряє Йоні, але всі вони правдиві.

Хоча Йоні було доручено проголосити слова Бога Єгови жителям Ніневії, він не зрозумів ні намірів Бога Єгови, ні Його хвилювань і очікувань щодо мешканців міста. Цим докором Бог хотів сказати йому, що людство – це витвір Його власних рук і що Він витратив кропіткі зусилля на кожну людину, що кожна людина несе на своїх плечах Божі очікування та що кожна людина втішається забезпеченим Богом життям; за кожну людину Бог заплатив ціну кропітких зусиль. Цей докір також указував Йоні, що Бог жалів людство, яке є витвором Його власних рук, не менше, ніж сам Йона жалів рициновий кущ. Бог у жодному разі не покинув би людство так легко, а якби покинув, то чекав би аж до останнього моменту – не в останню чергу тому, що в місті було стільки дітей і невинної худоби. Ще менш імовірно, що, розбираючись із цими молодими й нетямущими Божими творіннями, які навіть не могли відрізнити свою праву руку від лівої, Бог так поспішно обірвав би їхні життя і визначив їхні результати. Бог сподівався побачити, як вони виростуть; Він сподівався, що вони не підуть тими ж дорогами, що й їхні старші, що їм не доведеться знову чути застереження Бога Єгови та що вони засвідчать минуле Ніневії. Навіть більше, Бог сподівався побачити Ніневію після її покаяння, побачити майбутнє Ніневії після її покаяння, а головне – побачити Ніневію, яка знову живе під Божою милістю. Тому в Божих очах ті об’єкти творіння, які не могли відрізнити свою праву руку від лівої, були майбутнім Ніневії. Вони мали взяти на себе мерзенне минуле Ніневії, так само як і важливий обов’язок свідчити і про минуле, і про майбутнє Ніневії під проводом Бога Єгови. У цій заяві про Свої істинні почуття Бог Єгова явив милість Творця до людства в усій її повноті. Вона показала людству, що «милість Творця» – це не пусті слова й не голослівні обіцянки; вона має конкретні принципи, методи та цілі. Бог істинний і реальний, і Він не використовує ні брехні, ні масок, і точно так само Його милість нескінченно дарується людству в усі часи й періоди. Однак аж до цього дня розмова Творця з Йоною залишається Його єдиним, виключним словесним свідченням про те, чому Він проявляє милість до людства, як Він проявляє милість до людства, наскільки Він толерантний до людства та які Його справжні почуття до людства. Лаконічні слова Бога Єгови під час цієї бесіди виявляють Його думки про людство як єдине ціле; вони є істинним проявом ставлення до людства в Його серці, а також конкретним доказом того, що Він обдаровує людство щедрою милістю. Його милість дарується не тільки старшим поколінням людства, а й молодшим його представникам, як це й було завжди, з покоління в покоління. Хоча Божий гнів часто сходить на певні куточки й певні епохи людства, Божа милість ніколи не вичерпувалася. Своєю милістю Він направляє і веде одне покоління Свого творіння за іншим, постачає та живить одне покоління творіння за іншим, тому що Його справжні почуття до людства ніколи не зміняться. Як і сказав Бог Єгова: «А Я не змилувався б […]?». Він завжди жалів Своє власне творіння. У цьому полягає милість праведного характеру Творця, і в цьому також полягає повна унікальність Творця!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»