Йов 1:1: «Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав».

Йов 1:5: «І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні».

Йов 1:8: «І сказав Єгова сатані: чи зауважив ти слугу Мого Йова, що немає такого, як він на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла?».

Який ключовий момент ви бачите в цих уривках? Усі ці три короткі уривки зі Святого Письма стосуються Йова. Хоч вони й невеликі, але чітко говорять про те, якою людиною він був. Через опис повсякденної поведінки Йова та його вчинків вони показують усім, що Божа оцінка Йова була не безпідставною, а цілком обґрунтованою. Вони говорять нам, що незалежно від того, чи це людська оцінка Йова (Йов 1:1), чи Божа (Йов 1:8), обидві вони є результатом учинків Йова перед Богом і людьми (Йов 1:5).

Спершу зачитаймо перший уривок: «Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав». Це перша оцінка Йова в Біблії, і це речення показує, як Йова оцінює автор. Природно, воно також відображає людську оцінку Йова, а саме: «Був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав». Далі зачитаймо, як Йова оцінює Бог: «Що немає такого, як він на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла». Із цих двох оцінок одна походила від людини, а інша – від Бога; це дві оцінки з однаковим змістом. Тож можна побачити, що люди знали про поведінку та вчинки Йова, а Бог їх хвалив. Інакше кажучи, поведінка Йова перед людьми та перед Богом була однаковою; він завжди розкривав Богові свою поведінку й мотивацію, щоб Бог за ними спостерігав, і він був людиною, яка боялася Бога та втікала від злого. Отже, в очах Бога серед усіх людей на землі тільки Йов був праведним і досконалим, тим, хто Бога боявся, а від злого втікав.

Конкретні прояви богобоязливості й утечі від злого в повсякденному житті Йова

Далі погляньмо, у чому конкретно проявлялося те, що Йов боявся Бога й утікав від злого. Крім попередніх і наступних уривків, прочитаймо також вірш Йов 1:5, де говориться про конкретні прояви богобоязливості й утечі від злого. Він стосується того, як Йов боявся Бога й утікав від злого у своєму повсякденному житті; найголовніше, що він не тільки робив те, що мусив, заради власної богобоязливості й утечі від злого, але й регулярно приносив Богові цілопалення за своїх синів. Він боявся, що вони часто «грішили та зневажали Бога у своєму серці» під час бенкетів. Як у Йова проявлявся цей страх? В оригінальному тексті подано таке свідчення: «І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх». Поведінка Йова показує нам, що замість того, щоб проявлятись у його зовнішній поведінці, його страх Божий ішов ізсередини його серця та повсякчас виявлявся в кожному аспекті повсякденного життя Йова, бо він не тільки сам утікав від злого, а й часто приносив цілопалення за своїх синів. Інакше кажучи, Йов не тільки глибоко боявся згрішити проти Бога та зректися Бога у власному серці, а й хвилювався, що його сини можуть згрішити проти Бога та зректися Його у своїх серцях. Із цього видно, що істинність богобоязливості Йова витримує ретельну перевірку, і жодна людина не може в ній сумніватися. Він це робив рідко чи часто? Вірш закінчується реченням «Так робив Йов по всі дні». Сенс цих слів полягає в тому, що Йов не ходив провідати своїх синів зрідка чи коли йому це було до вподоби, і він не сповідався перед Богом у молитві. Натомість він регулярно посилав по своїх синів і освячував їх, а ще приносив за них цілопалення. Слова «по всі дні» тут означають не те, що він це робив протягом дня-двох або якусь коротку мить. Вони говорять, що прояви страху Божого в Йова були не тимчасовими та не зупинялися на знанні чи усних словах; натомість шлях богобоязливості й утечі від злого спрямовував серце Йова, диктував його поведінку та був у його серці коренем його існування. Те, що Йов так робив по всі дні, показує: у своєму серці він часто боявся і того, що сам згрішить проти Бога, і того, що проти Бога згрішать його сини та дочки. Це свідчить про те, наскільки велику вагу мав у його серці шлях богобоязливості й утечі від злого. Він так робив по всі дні, бо в серці він був наляканий і боявся – боявся, що зробив зло та згрішив проти Бога, що відхилився від Божого шляху й тому був не в змозі догодити Богові. Водночас він також хвилювався про своїх синів і дочок, боячись, щоб вони не образили Бога. Це була нормальна поведінка Йова в його повсякденному житті. Саме ця нормальна поведінка й доводить, що Йовова богобоязливість і втеча від злого – не пусті слова, що Йов справді жив такою реальністю. «Так робив Йов по всі дні»: ці слова говорять нам про повсякденні вчинки Йова перед Богом. Коли він так робив по всі дні, чи досягали Бога його поведінка та його серце? Інакше кажучи, чи часто його серце та поведінка догоджали Богові? Тоді в якому стані та в якому контексті Йов так робив по всі дні? Дехто каже: «Йов так робив тому, що Бог йому часто являвся». Дехто каже: «Він так робив по всі дні, бо мав волю втікати від злого». А дехто каже: «Можливо, він думав, ніби його багатство далося йому нелегко, і знав, що воно дароване йому Богом, і тому глибоко боявся втратити своє майно внаслідок гріха чи проступку проти Бога». Чи правдиві якісь із цих тверджень? Ясно, що ні. Бо в Божих очах Бог прийняв і найбільше цінував у Йові не тільки те, що він так робив по всі дні; ще важливішою була його поведінка перед Богом, людьми та сатаною, коли Йов був відданий у руки сатани та піддавався спокусам. Розділи нижче пропонують найпереконливіші докази – докази, які показують нам істинність Божої оцінки Йова.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»