I

Усе, чого прагнув Петро, відповідало Божим намірам. Він прагнув задовольнити Божі наміри, і навіть якщо йому доводилося страждати від труднощів і скрути, він однаково був готовий задовольнити Божі наміри. Немає більшого прагнення для віруючого в Бога. Те, чого прагнув Павло, було заплямовано його власною плоттю, його власними уявленнями, його власними планами й задумами. Він ні в якому разі не був створеною істотою, яка відповідала стандарту, не був тим, хто прагнув задовольнити Божі наміри. Петро прагнув віддаватися на милість Божих улаштувань, і хоча робота, яку він виконував, була невелика, мотивація його прагнення та шлях, яким він ішов, були правильними; тобто, хоча він не зміг здобути багато людей, він зміг прагнути до шляху істини. Через це можна сказати, що він був створеною істотою, яка відповідала стандарту.

II

Із відмінності в сутностях Петра й Павла тобі слід зрозуміти, що всі ті, хто не прагне життя, гарують марно! Вірячи в Бога й слідуючи за Богом, ти повинен мати боголюбне серце, ти повинен позбавитися свого розбещеного характеру, ти повинен прагнути задовольняти Божі наміри, і ти повинен виконувати обов’язок створеної істоти. Оскільки ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, ти повинен присвятити Йому все й не повинен робити особистий вибір або ставити вимоги, і тобі слід досягти задоволення Божих намірів. Оскільки ти – створена людська істота, ти маєш коритися Господу, Який створив тебе, бо ти за своєю суттю не здатний себе контролювати і не маєш вродженої здатності контролювати свою власну долю. Оскільки ти – людина, яка вірить у Бога, ти повинен прагнути освячення і змін.

зі «Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»