310. Робота Самого Бога включає роботу всього людства, а також представляє роботу всієї епохи, що означає, що власна робота Бога представляє кожну динаміку й тенденцію роботи Святого Духа, тоді як робота апостолів відбувається після власної роботи Бога й наслідує її, і вона не керує епохою та не представляє тенденції роботи Святого Духа всієї епохи. Вони лише виконують роботу, яку має виконати людина, що взагалі не має нічого спільного з роботою управління. Робота, яку виконує Сам Бог, – це проєкт у роботі управління. Людська робота – це лише обов’язок, який виконують люди, котрі використовуються, і вона не пов’язана з роботою управління. Незважаючи на те, що обидві вони є роботою Святого Духа, через відмінності в ідентичностях та репрезентаціях цієї роботи існують чіткі та суттєві відмінності між власною роботою Бога та роботою людини. Ба більше, обсяг роботи, яку вершить Святий Дух, варіюється для об’єктів із різною ідентичністю. Такими є принципи та масштаб роботи Святого Духа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

311. Робота втіленого Бога починає нову еру, і ті, хто продовжує Його роботу, – це ті, кого Він використовує. Уся робота, що виконується людиною, перебуває в межах служіння Бога в плоті, і вона не може вийти за ці межі. Якби втілений Бог не прийшов, щоб виконати Свою роботу, людина не змогла б покласти край старому періоду й не змогла б розпочати нову еру. Робота, що виконується людиною, знаходиться всього лише в межах її обов’язків, які в людських силах виконати, і вона не являє собою роботу Бога. Тільки втілений Бог може прийти й завершити роботу, яку Він повинен виконати, і, крім Нього, ніхто не може виконати цю роботу від Його імені. Звичайно, те, про що Я говорю, стосується роботи втілення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

312. Не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є суттєва відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш, що це слова Бога, а лише просвітленням, здобутим людиною. У такому разі ти занадто нетямущий. Як слова Бога можуть бути такими ж, як просвітлення, здобуте людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Просвітлення, здобуте людиною, – це всього лише декілька простих практик або знань. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, а людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, простим просвітленням від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, це її помилка. Хай там що, ти мусиш ніколи не перекидати чорне й біле, і не називати високе низьким, і не описувати глибоке як поверхове; хай там що, ти ніколи не повинен свідомо спростовувати те, що, як ти чітко знаєш, є істиною. Усі, хто вірить, що Бог є, повинні розглядати проблеми з правильної точки зору та приймати нову Божу роботу та Його нові слова з позиції створеної істоти; інакше Бог їх відсіє.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

313. Робота, здійснювана тим, кого використовує Бог, – для того, щоб працювати разом із Христом або Святим Духом. Цю людину Бог підносить між людьми, вона призначена вести всіх обраних Богом, і Бог також підносить її для того, щоб виконувати роботу людської співпраці. Коли є така людина, що здатна чинити роботу людської співпраці, то через неї можна виконати більше Божих вимог до людей і тієї роботи, яку Святий Дух мусить звершити поміж людьми. Інакше це можна сказати так: Бог використовує цю людину з метою того, щоб усі ті, хто слідує за Богом, могли краще розуміти Божу волю та задовольняти більшу кількість Божих вимог. Люди не здатні напряму розуміти Божі слова чи Божу волю, тому Бог підніс тих, кого використовує для виконання такої роботи. Цю людину, яку використовує Бог, можна також описати як посередника, через якого Бог скеровує людей, як «перекладача» в розмові між Богом і людьми. Тож така людина не схожа на жодного з тих, хто працює в Божій господі чи є Його проповідником. Як і про них, про таку людину можна сказати, що вона служить Богові, та в сутності своєї роботи й обставинах того, як її використовує Бог, така людина дуже відрізняється від інших працівників і проповідників. Якщо говорити про сутність її праці й обставини її використання Богом, то таку людину Бог підносить і готує для Божої роботи, і така людина співпрацює разом із Самим Богом. Ніхто інший не зміг би замість неї виконати її роботи: це людська співпраця, що є незамінною поряд із божественною роботою. Тим часом робота інших працівників і проповідників – то лише донесення та впровадження багатьох аспектів розпоряджень для церков у кожний період або ж робота над якимось простим забезпеченням життя для того, щоб підтримувати церковне життя. Ці працівники та проповідники не призначаються Богом, і тим паче про них не можна казати, що їх використовує Святий Дух. Вони вибираються з-поміж церков, і після того, як їх деякий час навчають і готують, придатні залишаються, тоді як непридатних відсилають туди, звідки вони прийшли. Оскільки ці люди обираються з-поміж церков, деякі з них, ставши провідниками, виявляють свою справжню натуру, а деякі навіть чинять багато поганого й урешті опиняються вигнаними. З іншого боку, людина, яку використовує Бог, була Ним приготована, має певний духовний рівень і людську природу. Така людина була заздалегідь приготована й удосконалена Святим Духом, її в усьому веде Святий Дух і, зокрема, Він скеровує її та наказує їй у її роботі. Унаслідок цього на шляху ведення обраних Богом немає відхилень, адже Бог безперечно відповідає за Свою власну роботу, і Він вершить її повсякчас.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Про Боже використання людини»

314. Якби, коли Він прийшов у плоті, Бог виконував тільки божественну роботу, і не було б людей по Його серцю, які б працювали з Ним у згоді, тоді людина була б нездатною зрозуміти Божу волю або взаємодіяти з Богом. Бог мусить використовувати звичайних людей, які Йому по серцю, щоб завершити цю роботу, наглядати за церквами і пасти їх, щоб досягти рівня, який здатна уявити людина, її мозок, у своїх пізнавальних процесах. Іншими словами, Бог використовує невелику кількість людей, які Йому по серцю, щоб «витлумачити» роботу, яку Він виконує у Своїй божественній сутності, аби вона могла бути відкрита – перетворити божественну мову на мову людську, аби люди могли зрозуміти та осягнути її. Якби Бог цього не робив, ніхто не зміг би зрозуміти божественну мову Бога, тому що люди, які по серцю Богові, зрештою, становлять нечисленну меншість, а здатність людини до розуміння слабка. Ось чому Бог обирає цей підхід лише тоді, коли діє у втіленій плоті. Якби існувала тільки божественна робота, то людина не мала б можливості пізнати Бога або спілкуватися з Ним, адже людина не розуміє Божої мови. Людина здатна зрозуміти цю мову лише через посередництво людей по серцю Богові, які роз’яснюють Його слова. Однак, якби в людській сутності працювали лише такі особистості, це могло б лише підтримати звичайне людське життя; це не могло б змінити характер людини. Божа робота не могла б мати нову відправну точку; були б лише ті самі старі пісні, ті самі заяложені фрази. Тільки через посередництво втіленого Бога, який говорить усе, що потрібно сказати, і робить усе, що потрібно зробити в період Свого втілення, після чого люди працюють і пізнають відповідно до Його слів, тільки так їхній життєвий характер буде здатний змінитися, і тільки так вони зможуть крокувати в ногу з часом. Той, хто працює в божественності, представляє Бога, тоді як ті, хто працює у людськості, є людьми, яких використовує Бог. Тобто втілений Бог суттєво відрізняється від людей, яких Бог використовує. Утілений Бог здатний виконувати роботу божественності, тоді як люди, яких використовує Бог, на це не здатні. На початку кожного періоду Дух Божий промовляє особисто і започатковує нову епоху, щоб привести людину до нового початку. Коли Він закінчив говорити, це означає, що Божу роботу в Його божественності завершено. Після цього всі люди слідують за проводом тих, кого використовує Бог, щоб увійти у свій життєвий досвід. Так само, це також той етап, на якому Бог вводить людину в новий період і дає людям нову точку відліку – в цей час Божа робота у плоті завершується.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

315. Навіть людина, яку використовує Святий Дух, не може представляти Самого Бога. Це означає не тільки те, що така людина не може представляти Бога, а й те, що робота, яку вона виконує, не може безпосередньо представляти Бога. Іншими словами, людський досвід не може бути поміщений безпосередньо в управління Бога, і він не може представляти управління Бога. Робота, яку виконує Сам Бог, – це повністю та робота, яку Він має намір виконати у Своєму власному плані управління, і вона стосується великого управління. Робота, яку виконує людина, полягає у наданні її індивідуального досвіду. Вона полягає в тому, щоб знайти новий шлях досвіду, відмінний від того, яким ішли ті, хто був раніше, і направляти своїх братів і сестер, перебуваючи під керівництвом Святого Духа. Те, що привносять ці люди, – це їхній індивідуальний досвід або духовні писання духовних людей. Хоча цих людей використовує Святий Дух, робота, яку вони виконують, не має відношення до великої роботи управління в шеститисячолітньому плані. Це просто ті, кого поставив Святий Дух у різні періоди, щоб вести людей у потоці Святого Духа, доки функції, які вони можуть виконувати, не закінчаться або доки не сплине їхнє життя. Робота, яку вони виконують, полягає лише в тому, щоб підготувати відповідний шлях для Самого Бога або продовжити певний аспект управління, здійснюваного Самим Богом на землі. Самі по собі ці люди не в змозі виконати більшу роботу Його управління, вони також не можуть відкрити нові шляхи виходу, і тим паче ніхто з них не може довести до кінця всю Божу роботу колишнього періоду. Тому робота, яку вони виконують, представляє тільки створену істоту, яка виконує свою функцію, і не може представляти Самого Бога, який виконує Своє служіння. Це відбувається тому, що робота, яку вони виконують, не схожа на ту, яку виконує Сам Бог. Робота із започаткування нового періоду – це не те, що може бути зроблено людиною замість Бога. Її не може виконати ніхто, крім Самого Бога. Уся робота, яку здійснює людина, полягає у виконанні її обов’язків як створеної істоти і виконується, коли людиною рухає або людину освітлює Святий Дух. Керівництво, яке забезпечують ці люди, полягає виключно в тому, щоб показувати людині шлях практики в повсякденному житті і те, як вона повинна діяти в гармонії з Божою волею. Робота людини не включає в себе Боже управління і не представляє роботу Духа. Як приклад можна навести роботу свідка Лі та сторожа Ні, яка мала вказувати шлях. Яким би не був шлях, новим або старим, робота була заснована на принципі перебування в рамках Біблії. Будь то відновлення помісної церкви або будівництво помісної церкви, їхня робота була пов’язана з започаткуванням церков. Робота, яку вони виконували, продовжила роботу, яку Ісус і Його апостоли залишили незавершеною або якій вони не дали подальшого розвитку в період Благодаті. Що вони робили у своїй роботі, так це відновлювали те, про що Ісус у Своїй роботі того часу просив прийдешні після Нього покоління, наприклад, тримати голову покритою, приймати хрещення, ламати хліб або пити вино. Можна сказати, що їхня робота полягала в тому, щоб дотримуватися Біблії і шукати шляхи в межах Біблії. Вони не зробили жодних нових кроків будь-якого роду. … Оскільки робота людей, яких використовує Святий Дух, відрізняється від роботи, виконуваної Самим Богом, їхні особистості і суб’єкти, від імені яких вони діють, також різні. Це відбувається тому, що робота, яку Святий Дух має намір виконати, відрізняється, і з цієї причини тим, хто однаково виконує роботу, присвоюються різні особистості і статуси. Люди, яких використовує Святий Дух, можуть також виконувати деяку нову роботу і можуть також не брати до уваги якусь роботу, виконану в колишньому періоді, але те, що вони роблять, не може виражати характер і волю Бога в новому періоді. Вони працюють тільки для того, щоб завершити роботу колишнього періоду, а не для того, щоб здійснювати нову роботу з метою безпосереднього представлення характеру Самого Бога. Таким чином, незалежно від того, скільки застарілих практик вони скасовують або скільки нових практик вони впроваджують, вони все одно представляють людину і створених істот. Однак, коли Сам Бог виконує роботу, Він відкрито не проголошує скасування практик старого періоду або прямо не оголошує про початок нового періоду. Він прямий і відвертий у Своїй роботі. Він щирий у виконанні роботи, яку має намір виконати; тобто Він безпосередньо висловлює роботу, яку Він зробив, безпосередньо виконує Свою роботу так, як було задумано спочатку, висловлюючи Свою природу й характер. Із точки зору людини, Його характер і, отже, Його робота відрізняються від тих, що мали місце в минулі періоди. Однак, із точки зору Самого Бога, це всього лише продовження і подальший розвиток Його роботи. Коли діє Сам Бог, Він висловлює Своє слово і безпосередньо приносить нову роботу. І навпаки, коли людина працює, це відбувається шляхом обмірковування і вивчення, або це розширення знань і систематизація практики, заснованої на роботі інших. Тобто суть роботи, виконуваної людиною, полягає в тому, щоб слідувати встановленому порядку і «йти старими шляхами в новому взутті». Це означає, що навіть шлях, яким ідуть люди, яких використовує Святий Дух, побудований на шляху, розпочатому Самим Богом. Отже, підсумовуючи все сказане, людина все ще залишається людиною, а Бог усе ще залишається Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (1)»

316. У період Благодаті Ісус промовив деякі слова й виконав одну стадію роботи. Усі вони мали певний контекст, і всі вони відповідали стану людей того часу; Ісус говорив і діяв відповідно до контексту того часу. Він також прорік кілька пророцтв. Він пророкував, що Дух істини прийде в останні дні й виконає певну стадію роботи. Тобто Він не розумів нічого, крім роботи, яку Він Сам мусив виконувати протягом того періоду; інакше кажучи, робота, принесена втіленим Богом, обмежена. Отже, Він виконує лише роботу того періоду, у якому Він перебуває, і не виконує іншу роботу, не пов’язану з Ним. У той час Ісус діяв не відповідно до почуттів або видінь, а так, як личило тому часу й контексту. Ніхто не вів і не спрямовував Його. Уся Його робота була Його власною природою – це була робота, яку мусив виконувати втілений Дух Божий і яка цілковито була роботою, розпочатою завдяки втіленню. Ісус діяв тільки відповідно до того, що Він Сам бачив і чув. Інакше кажучи, Дух діяв безпосередньо; не було потреби в тому, щоб посланці з’являлися Йому й посилали Йому сни, або в тому, щоб якесь яскраве світло сяяло на Нього й давало Йому можливість бачити. Він працював вільно й без обмежень, оскільки Його робота не ґрунтувалася на почуттях. Інакше кажучи, коли Він працював, Він не рухався навпомацки й не робив здогадок, а з легкістю досягав успіху, працюючи та розмовляючи відповідно до Своїх власних ідей та того, що Він бачив на власні очі, надаючи негайну підтримку кожному з учнів, які слідували за Ним. У цьому полягає різниця між роботою Бога й роботою людей: коли люди працюють, вони шукають і пробираються навпомацки, завжди наслідуючи й обмірковуючи, ґрунтуючись на підвалинах, закладених іншими, щоб досягти більш глибокого входження. Божа робота – це забезпечення того, Ким Він є, і Він виконує ту роботу, яку Він Сам мусить виконувати. Він не забезпечує підтримку церкви, використовуючи знання в рамках роботи будь-якої людини. Натомість Він виконує нинішню роботу, ґрунтуючись на станах людей.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (5)»

317. Робота людини позначає її досвід та її людськість. Те, що людина дає, і робота, яку вона виконує, представляють її саму. Проникливість людини, її міркування, її логіка, її багата уява – усе це включено в її роботу. Досвід людини особливо здатний позначати її роботу, і переживання особи стають складовими її роботи. Робота людини може виражати її досвід. Коли деякі люди переживають негативний досвід, то переважна частина їхнього спілкування складатиметься з негативних елементів. Якщо їхній досвід протягом певного періоду часу є позитивним, і вони особливо одержимі шляхом у позитивному аспекті, їхнє спілкування є дуже підбадьорливим, і люди можуть отримати від них позитивну поживу. Якщо ж робітник на якийсь період часу набуває негативних поглядів, його бесіда завжди нестиме в собі негативні елементи. Така бесіда тягне людей донизу, після такої бесіди люди несвідомо почуватимуться гнітюче. Стан послідовників змінюється в залежності від стану очільника. Який робітник усередині, те він і виражає назовні, і робота Святого Духа часто змінюється в залежності від стану людини. Він діє відповідно до досвіду людей, не примушує їх, але висуває до них вимоги відповідно до нормального перебігу їхнього досвіду. Іншими словами, людська бесіда відрізняється від Слова Божого. Те, про що люди бесідують, передає їхні індивідуальні висновки й досвід, виражаючи їхні висновки та досвід на підґрунті Божої роботи. Їхній обов’язок полягає в тому, щоб після того, як Бог діє або говорить, з’ясувати, що з цього вони мають практикувати та в що увійти, а потім передати це послідовникам. Отже, робота людини являє собою її входження та практику. Звичайно, така робота перемішана з людськими уроками та досвідом або деякими людськими думками. Як би не діяв Святий Дух, чи то над людиною, чи у втіленому Богові, робітники завжди виражають те, ким вони є. Хоча це Святий Дух виконує роботу, ця робота ґрунтується на тому, ким людина є за своєю природою, оскільки Святий Дух не діє без підґрунтя. Іншими словами, ця робота не виникає з нічого, але завжди виконується відповідно до реальних обставин та реальних умов. Лише таким чином можна перетворити характер людини й змінити її старі уявлення та старі думки. Те, що людина висловлює, – це те, що вона бачить, переживає й може уявити, і це досяжно для її мислення, навіть якщо це доктрини або уявлення. Робота людини не може вийти за рамки ані людського досвіду, ані того, що вона бачить, ані того, що вона може уявити чи задумати, незалежно від розміру цієї роботи. Бог виражає лише те, Ким є Він Сам, а це недосяжно для людини, тобто недоступно для людського мислення. Він виражає Свою роботу з проводу всього людства, і це не пов’язано з деталями людського досвіду, але натомість стосується Його власного управління. Те, що виражає людина, – це її досвід, тоді як те, що виражає Бог, – це Його єство, тобто притаманний Йому характер, недоступний для людини. Досвід людини – це її розуміння та знання, набуті на основі вираження Богом Свого єства. Таке розуміння й знання називаються єством людини, а основою їх вираження є притаманні людині характер і рівень – ось чому їх також називають людським єством. Людина здатна спілкуватися про те, що вона переживає та бачить. Ніхто не може спілкуватися про те, чого він не відчував, не бачив або чого не може сягнути його мислення, – тобто про ті речі, яких він не має всередині себе. Якщо те, що виражає людина, не походить із її досвіду, тоді це її уява чи вчення. Простіше кажучи, у її словах немає реальності. Якби ти ніколи не стикався з суспільними речами, ти не зміг би чітко спілкуватися щодо складних суспільних взаємин. Якби у тебе не було сім’ї, якби інші говорили про сімейні проблеми, ти б не зрозумів більшої частини того, про що вони говорять. Отже, те, про що людина спілкується, і робота, яку вона виконує, представляють її внутрішню природу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

318. Моя промова представляє Мою природу, але те, що Я кажу, є недосяжним для людини. Те, що Я кажу, не є тим, що людина переживає, і не є тим, що людина може побачити; це також не є тим, із чим людина може контактувати, але це те, Ким Я є. Деякі люди визнають лише, що те, про що Я спілкуюсь, – це те, що Я пізнав на власному досвіді, але вони не розпізнають, що це безпосереднє вираження Духа. Звичайно, те, що Я кажу, є тим, що Я пізнав на власному досвіді. Саме Я виконував роботу управління впродовж шести тисяч років. Я пережив усе від початку створення людства дотепер; як Я міг би бути нездатним обговорювати це? Що стосується природи людини, то Я побачив її чітко; Я давно її спостерігав. Як Я міг би бути неспроможним чітко про це говорити? Оскільки Я чітко побачив сутність людини, Я маю право карати її й судити її, тому що людина цілком пішла від Мене, але була розбещена сатаною. Звичайно, Я також маю право оцінювати виконану Мною роботу. Хоча ця робота не виконується Моєю плоттю, вона є безпосереднім вираженням Духа, і це те, що Я маю і Ким Я є. Отже, Я маю право виражати її та виконувати ту роботу, яку Я повинен зробити. Те, що кажуть люди, це те, що вони пережили на власному досвіді. Це те, що вони побачили, те, чого спроможний сягнути їхній розум і що їхні чуття здатні зафіксувати. Це те, про що вони можуть спілкуватися. Слова, промовлені плоттю втіленого Бога, є безпосереднім вираженням Духа, і вони виражають роботу, виконану Духом, яку плоть не переживала або не бачила, проте Він однаково виражає Своє єство, адже сутність плоті – це Дух, і Він виражає роботу Духа. Це робота, вже виконана Духом, хоча вона поза досяжністю плоті. Після втілення, через вираження плоті Він дає змогу людям пізнати Божу природу й дозволяє людям побачити Божий характер і роботу, яку Він виконав. Людська робота забезпечує людям більшу ясність щодо того, у що вони повинні ввійти та що вони мають зрозуміти; вона включає ведення людей до розуміння й переживання істини. Людська робота полягає в тому, щоб підтримувати людей; Божа робота полягає в тому, щоб відкривати людству нові шляхи та нові епохи, а також розкривати людям те, що невідомо смертним, даючи їм можливість пізнати Його характер. Божа робота – вести за собою все людство.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

319. Уся робота Святого Духа вершиться з метою принести людям користь. Уся вона спрямована на те, щоб наставляти людей; немає такої роботи, яка б не приносила користі людям. Незалежно від того, глибока чи поверхова істина, і незалежно від духовного рівня тих, хто приймає істину, що б не робив Святий Дух, це приносить людям користь. Але робота Святого Духа не може виконуватися безпосередньо; вона має бути виражена через людей, які співпрацюють із Ним. Тільки так можна отримати результати роботи Святого Духа. Звичайно, коли Святий Дух діє безпосередньо, він анітрохи не спотворюється; але коли Святий Дух діє через людину, він сильно забруднюється і не є автентичною роботою Святого Духа. Враховуючи це, істина різною мірою змінюється. Послідовники отримують не первісний намір Святого Духа, а поєднання роботи Святого Духа з досвідом та знаннями людини. Та частина того, що отримують послідовники, яка є роботою Святого Духа, є правильною, тоді як досвід і знання людини, які вони одержують, варіюються, оскільки робітники є різними. Робітники з просвітлінням і настановою Святого Духа отримають досвіди, засновані на цьому просвітлінні й настанові. У рамках цих досвідів поєднуються людський розум і досвід, а також природа людської сутності, і згодом вони здобувають знання або розуміння, які вони повинні мати. Таким є спосіб практики людини після переживання істини. Такий спосіб практики не є завжди однаковим, оскільки люди переживають по-різному, і речі, які люди переживають, є різними. Таким чином, одне й те саме просвітління Святого Духа породжує різні знання й практики, тому що ті, хто отримує просвітління, є різними. Деякі люди припускаються незначних помилок під час практики, тоді як інші роблять великі помилки, а треті нічого, окрім помилок, не роблять. Це тому, що люди різняться за своєю здатністю до розуміння, а також тому, що притаманні їм духовні рівні відрізняються. Деякі люди, почувши проповідь, розуміють одне, а інші люди, почувши істину, розуміють інше. Деякі люди мають невеликі відхилення у своєму розумінні, тоді як інші взагалі не розуміють справжнього значення істини. Тому розуміння людини диктує, як вона вестиме за собою інших; це точно так, тому що робота людини – це просто вираження її природи. Люди, яких очолюють ті, хто правильно розуміє істину, також матимуть правильне розуміння істини. Навіть якщо й існують люди з абсурдним розумінням, їх дуже мало, і не кожен таким буде. Якщо в когось абсурдне розуміння істини, ті, хто слідує за ним, безсумнівно, також будуть перекрученими, і ці люди будуть абсурдними типами у всіх сенсах цього слова. Ступінь розуміння істини послідовниками значною мірою залежить від самих робітників. Звичайно, істина від Бога є правильною та безпомилковою, і це абсолютно точно. Проте робітники не є абсолютно правими, і не можна сказати, що вони абсолютно надійні. Якщо робітники мають дуже практичний спосіб втілювати істину в життя, то й послідовники матимуть спосіб практикувати. Якщо робітники не мають способу практикувати істину, а мають лише вчення, тоді послідовники не матимуть реальності. Рівень та природа послідовників визначаються народженням і не пов’язані з робітниками, але те, якою мірою послідовники сприймають істину й знають Бога, залежить від робітників (це стосується лише деяких людей). Яким би не був робітник, такими ж будуть і послідовники, яких він веде. Те, що виражає робітник, – це його власне єство, без застережень. Вимоги, які він висуває до тих, хто слідує за ним, – це те, чого він сам хоче або може досягти. Більшість робітників використовує те, що вони роблять самі, як основу для висування вимог до своїх послідовників, незважаючи на те, що багато чого їхні послідовники взагалі не можуть досягти, – а те, чого людина не може досягти, стає перешкодою для її входження.

У роботі тих, хто пройшов через обтинання, суд і кару, набагато менше відхилень, і вираження їхньої роботи є набагато точнішим. Ті, хто у своїй роботі покладається на свою природність, припускаються доволі серйозних помилок. Робота невдосконалених людей виражає забагато їхньої власної природності, що становить суттєву перешкоду для роботи Святого Духа. Наскільки б хорошим не був рівень людини, вона також повинна пройти через обтинання й суд, перш ніж зможе виконувати роботу Божого доручення. Якщо вони не пройшли такого суду, їхня робота, як би добре вона не була виконана, не може відповідати принципам істини й завжди є продуктом їхньої власної природності та людської доброти. Робота тих, хто пройшов через обтинання й суд, є набагато точнішою за роботу тих, хто не пройшов через обтинання й суд. Ті, хто не пройшов суд, не виражають нічого, окрім людської плоті й думок, змішаних із великою часткою людського інтелекту та вродженого таланту. Це не є точним вираженням Божої роботи людиною. Ті, хто слідує за такими людьми, притягуються до них за притаманним їм духовним рівнем. Оскільки вони виражають надто багато людської проникливості та досвіду, які майже відірвані від первісного задуму Бога й задалеко від нього відхиляються, робота такого типу людей не може привести людей до Бога та радше приводить їх до людини. Тому ті, хто не пройшов через суд та кару, не уповноважені виконувати роботу Божого доручення. … Якщо людина не була вдосконалена, а її розбещений характер не пройшов обтинання, то між тим, що вона виражає, і істиною буде широка прірва; те, що вона виражає, буде перемішане з невизначеними речами, такими як її уява та однобічний досвід. Що більше, хоч би що вона робила, люди відчувають, що немає загальної мети й немає істини, придатної для входження в неї всіх людей. Більшість того, що вимагається від людей, знаходиться поза межами їхніх можливостей, так начебто вони рибки, яких змушують жити на суходолі. Це робота людської волі. Розбещений характер людини, її думки та її уявлення пронизують усі частини її тіла. Людина не народжується з інстинктом практикувати істину, як не має вона й інстинкту розуміти істину безпосередньо. Додайте до цього розбещений характер людини: коли така природна людина працює, хіба це не викликає порушень? Але людина, яка була вдосконалена, має досвід істини, яку люди повинні зрозуміти, і знання їхніх розбещених характерів, так що невизначені й непрактичні речі у її роботі поступово зменшуються, людських домішок стає дедалі менше, а її робота та служіння наближаються дедалі ближче до стандартів, яких вимагає Бог. Таким чином, її робота ввійшла до істини-реальності й також стала реалістичною. Думки в людській свідомості, зокрема, блокують роботу Святого Духа. Людина має багату уяву й розважливу логіку, і вона має великий досвід ведення справ. Якщо ці аспекти людини не піддаються обтинанню та виправленню, усі вони є перешкодами в роботі. Тому людська робота не може досягти найвищої точності, особливо робота невдосконалених людей.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

320. Людська робота залишається в певних рамках та є обмеженою. Одна людина може виконувати роботу лише певної фази й не може виконувати роботу всієї епохи – в іншому разі вона ввела б людей в осередок приписів. Людська робота може стосуватися лише конкретного часу або фази. Це тому, що досвід людини має свої межі. Не можна порівнювати роботу людини з Божою роботою. Усі людські способи практикування та її знання істини застосовні до певної межі. Не можна сказати, що шлях, яким простує людина, є цілковито намірами Святого Духа, оскільки людина може бути просвітлена тільки Святим Духом і не може бути цілковито заповнена Святим Духом. Усі речі, які людина може пережити на власному досвіді, знаходяться в межах нормальної людської сутності й не можуть вийти за рамки думок у звичайній людській свідомості. Усі, хто може втілювати істину-реальність, мають досвід у межах цього діапазону. Коли вони пізнають істину, це завжди досвід нормального людського життя, просвітленого Святим Духом; це не спосіб переживання, що відхиляється від нормального людського життя. Вони пізнають істину, просвітлені Святим Духом на основі проживання свого людського життя. Більше того, ця істина варіюється від людини до людини, і її глибина пов’язана зі станом людини. Можна лише сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це нормальне людське життя того, хто шукає істину, і його можна назвати шляхом, яким іде нормальна людина, просвітлена Святим Духом. Не можна сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це шлях, обраний Святим Духом. У звичайному людському досвіді, оскільки люди, які шукають, не є однаковими, робота Святого Духа також не є однаковою. Крім того, оскільки середовища, в яких перебувають люди, і діапазон їхнього досвіду не однакові, а також через домішки їхньої свідомості та думок, їхній досвід є різною мірою змішаним. Кожна людина розуміє істину відповідно до своїх відмінних, індивідуальних умов. Їхнє розуміння справжнього значення істини не є повним і являє собою лише один або кілька її аспектів. Обсяг істини, яку переживають люди, відрізняється та залежить від самої людини й умов, в яких вона знаходиться. Таким чином, знання однієї і тієї ж істини, виражене різними людьми, не є однаковим. Це означає, що людський досвід завжди має обмеження й не може уповні відображати наміри Святого Духа, як і людська робота не може сприйматись як робота Бога, навіть якщо те, що виражає людина, дуже близько відповідає Божим намірам, і навіть якщо досвід людини дуже близький до роботи вдосконалення, яку вершить Святий Дух. Людина може бути лише Божою слугою, виконуючи роботу, яку Бог їй довіряє. Людина може виражати лише знання, просвітлені Святим Духом, та істини, отримані з її особистого досвіду. Людина не кваліфікована і не відповідає умовам для того, щоб бути речником Святого Духа. Вона не уповноважена говорити, що її робота – це робота Бога. Людина має людські принципи роботи, і всі люди мають різні досвіди й розмаїті умови. Робота людини включає всі її досвіди під просвітлінням Святого Духа. Ці досвіди можуть представляти лише людську природу й не представляють природу Бога або наміри Святого Духа. Тому не можна сказати, що шлях, яким іде людина, – це шлях, яким прямує Святий Дух, оскільки людська робота не може представляти роботу Бога, а робота людини та її досвід не є повними намірами Святого Духа. Людська робота схильна до загрузання у приписах, а метод людської роботи легко вкладається в обмежені рамки та не здатний вивести людей на вільний шлях. Більшість послідовників живе в обмежених рамках, і їхній спосіб пізнання за своїм масштабом також обмежений. Людський досвід завжди обмежений; метод людської роботи також обмежений кількома типами та не може зрівнятися з роботою Святого Духа або роботою Самого Бога. Це тому, що досвід людини, зрештою, обмежений. Як би Бог не виконував Свою роботу, вона не обмежена приписами; як би вона не виконувалась, вона не зводиться до якогось одного методу. У Божій роботі немає жодних приписів – уся Його робота є звільненою та вільною. Скільки б часу людина не присвятила тому, щоб слідувати за Ним, вона не може вивести жодних законів, які регулюють Божі способи роботи. Хоча Його робота основана на принципах, вона завжди виконується новими способами та завжди має нові напрацювання, і вона недосяжна для людини. Упродовж одного періоду Бог може мати кілька різних видів роботи та різні способи керування людьми, аби люди завжди мали нові входження та зміни. Ти не можеш розрізнити закони Його роботи, тому що Він завжди працює по-новому, і лише завдяки цьому послідовники Бога не стають пов’язаними приписами. Робота Самого Бога завжди уникає людських уявлень і спростовує їх. Лише характери тих, хто слідує за Ним і шукає Його з правдивим серцем, можуть бути перетворені, і вони зможуть жити вільно, не стримані жодними приписами і не обмежені жодними релігійними уявленнями. Робота людини висуває до людей вимоги, засновані на її власному досвіді і тому, чого вона сама може досягти. Ці необхідні стандарти обмежені певними рамками, і методи практики також є дуже обмеженими. Таким чином, послідовники несвідомо живуть у цих обмежених рамках; із плином часу ці речі стають приписами та ритуалами. Якщо роботою одного періоду керує хтось, хто не пройшов через особисте вдосконалення Богом і не був осуджений, то всі його послідовники стануть релігієзнавцями та експертами з протистояння Богові. А отже, якщо хтось є лідером, який відповідає стандарту, ця людина мусить пройти через суд та погодитися бути вдосконаленою. Ті, хто не пройшов через суд, навіть попри те, що вони можуть мати роботу Святого Духа, виражають лише невиразні й непрактичні речі. Згодом вони приведуть людей до невизначених і надприродних приписів. Робота, яку виконує Бог, не узгоджується з людською плоттю. Вона не узгоджується з думками людини, але протистоїть людським уявленням; вона не заплямована невизначеними релігійними забарвленнями. Результати Божої роботи не можуть бути досягнуті тим, хто не був Ним удосконалений; вони недоступні людському мисленню.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

321. Робота у свідомості людини є надто легкодосяжною для людини. Наприклад, пастирі й лідери в релігійному світі покладаються на свої дари та положення, щоб виконувати свою роботу. Люди, які тривалий час слідують за ними, будуть заражені їхніми дарами та підпадуть під частковий вплив їхньої природи. Вони зосереджуються на дарах, здібностях і знаннях людей, і вони приділяють увагу надприродним речам та багатьом глибоким, нереалістичним вченням (звичайно, ці глибокі вчення є недосяжними). Вони не зосереджуються на змінах у людських характерах, а радше на підготовці людей до проповідування й роботи, покращенні людських знань та їхніх рясних релігійних вченнях. Вони не зосереджуються на тому, наскільки змінюється людський характер, ані на тому, наскільки люди розуміють істину. Їх не турбує людська сутність, і тим більше вони не намагаються дізнатися про нормальні та ненормальні стани людини. Вони не протистоять уявленням людей, як і не виявляють їхніх уявлень, і тим більше вони не обтинають людей від їхніх недоліків або розбещеностей. Більшість тих, хто слідує за ними, служить своїми дарами, і все, що вони виробляють, – це релігійні уявлення й теологічні теорії, які відірвані від реальності й цілковито не здатні наділити людей життям. Насправді сутність їхньої роботи полягає в зрощуванні талановитих осіб, зрощуванні людини, яка не має нічого, у талановитого випускника семінарії, який згодом працюватиме та керуватиме. Чи можеш ти розрізнити якісь закони у шеститисячолітній роботі Бога? У роботі, яку виконує людина, є чимало приписів та обмежень, і людський мозок є занадто догматичним. Тому те, що людина виражає, – це знання та усвідомлення, які знаходяться в межах її досвіду. Людина не здатна виразити щось, окрім цього. Навички або знання людини не постають із її вроджених обдарувань чи її інстинкту; вони виникають завдяки Божому керівництву й безпосередньому пастирству. Людина має лише здатність приймати це пастирство, і не має здатності безпосередньо виразити, що таке божественна сутність. Людина не здатна бути джерелом; вона може бути лише посудиною, яка приймає воду з джерела. Це – людський інстинкт, здатність, якою людина повинна володіти як людська істота. Якщо людина втрачає здатність приймати Боже слово і втрачає людський інстинкт, така людина також втрачає й те, що є найціннішим, та втрачає обов’язок створеної людини. Якщо людина не має знання або досвіду Божого слова чи Його роботи, ця людина втрачає свій обов’язок, обов’язок, який вона повинна виконувати як створена істота, і втрачає гідність створеної істоти. Це Божий інстинкт – виражати те, ким є божественна сутність, чи то виражається це в плоті чи безпосередньо Духом; це Боже служіння. Людина виражає свої власні досвіди або знання (тобто виражає те, ким вона є) під час Божої роботи або після неї; це людський інстинкт та людський обов’язок, і це те, чого людина повинна досягти. Хоча те, що виражає людина, сильно поступається тому, що виражає Бог, і сповнене багатьох приписів, людина мусить виконати обов’язок, який вона повинна виконати, і зробити те, що вона мусить зробити. Людина повинна зробити все, що в людських силах, аби виконати свій обов’язок, і вона не повинна мати навіть найменших застережень.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

322. Деякі люди запитають: «У чому різниця між роботою, виконаною втіленим Богом, і роботою пророків і апостолів минулих часів? Давида також називали Господом, як й Ісуса; хоча робота, яку вони виконували, була різною, їх називали однаково. Скажіть мені, чому їхні особи не були тотожними? Те, чого був свідком Іван, було видінням, яке також прийшло від Святого Духа, і він зміг промовити слова, які мав намір сказати Святий Дух; чому ідентичність Івана відрізнялася від ідентичності Ісуса?». Слова, сказані Ісусом, могли повністю представляти Бога, і вони повністю представляли Божу роботу. Те, що побачив Іван, було видінням, і він був нездатний повністю представляти роботу Божу. Чому Іван, Петро і Павло говорили багато слів, так як й Ісус, однак у них не було тієї ж ідентичності, що й у Ісуса? Це головним чином тому, що робота, яку вони виконували, була іншою. Ісус уособлював Духа Божого й був Духом Божим, що працював безпосередньо. Він звершив роботу нового періоду, роботу, яку ніхто не робив до того. Він відкрив новий шлях, Він представляв Єгову, і Він представляв Самого Бога, тоді як у випадку Петра, Павла й Давида, незалежно від того, як їх звали, вони представляли тільки ідентичність створеної істоти й були послані Ісусом або Єговою. Тому, скільки б вони не працювали, які б великі чудеса не творили, вони однаково були просто створеними істотами та не були здатні представляти Духа Божого. Вони працювали в ім’я Бога або працювали після того, як були послані Богом; більше того, вони працювали в періоди, розпочаті Ісусом або Єговою, і вони не виконували жодної іншої роботи. Зрештою, вони були всього лише створеними істотами.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності»

323. У період Благодаті Ісус також говорив багато слів і виконував багато роботи. Чим Він відрізнявся від Ісаї? Чим Він відрізнявся від Даниїла? Чи був Він пророком? Чому сказано, що Він – Христос? У чому полягає різниця між ними? Усі вони були людьми, які говорили слова, і їхні слова здавалися людям більш-менш однаковими. Усі вони говорили слова й виконували роботу. Пророки Старого Заповіту виголошували пророцтва, і так само міг робити Ісус. Чому це так? Різниця тут ґрунтується на характері роботи. Щоб розібратися в цьому питанні, ти не повинен брати до уваги природу плоті, а також ти не повинен брати до уваги глибину або поверховість їхніх слів. Ти завжди повинен у першу чергу розглядати їхню роботу і те, яких результатів їхня робота досягає в людині. Пророцтва, висловлені пророками того часу, не забезпечували життя людини, а натхнення, отримані такими людьми, як Ісая й Даниїл, були просто пророцтвами, а не шляхом життя. Якби не пряме одкровення Єгови, ніхто не зміг би виконати цю роботу, яка не під силу смертним. Ісус теж говорив багато слів, але ці слова були шляхом життя, на основі якого людина могла знайти шлях до практики. Тобто, по-перше, Він міг забезпечити життя людини, бо Ісус є життя; по-друге, Він міг змінити відхилення людини; по-третє, Його робота могла випливати з роботи Єгови, щоб продовжити період; по-четверте, Він міг усвідомлювати потреби всередині людини і розуміти, чого людині не вистачає; по-п’яте, Він міг розпочати новий період і завершити старий. Ось чому Його називають Богом і Христом; Він відрізняється не тільки від Ісаї, але й від усіх інших пророків. Для порівняння з роботою пророків візьмемо Ісаю. По-перше, він не міг забезпечити людське життя; по-друге, він не міг дати початок новому періоду. Він працював під керівництвом Єгови, а не для того, щоб дати початок новому періоду. По-третє, слова, які він промовляв, були вище його розуміння. Він отримував одкровення безпосередньо від Духа Божого, й інші не зрозуміли б, навіть вислухавши їх. Одних цих небагатьох речей достатньо, щоб довести, що його слова були не більше ніж пророцтвами, не більше ніж аспектом роботи, виконуваної замість Єгови. Однак він не міг повністю представляти Єгову. Він був слугою Єгови, знаряддям у роботі Єгови. Він виконував роботу тільки в межах періоду Закону й у рамках роботи Єгови; він не працював поза межами періоду Закону. Робота Ісуса, навпаки, була іншою. Він перевершив масштаб роботи Єгови; Він працював як утілений Бог і пройшов через розп’яття, щоб відкупити все людство. Тобто Він виконав нову роботу, поза рамками роботи, виконаної Єговою. Це було початком нового періоду. Окрім того, Він міг говорити про те, чого не могла досягти людина. Його робота була роботою в рамках Божого управління і охоплювала все людство. Він не працював лише в кількох людях, і Його робота не призначалася для керівництва обмеженою кількістю людей. Що стосується того, як Бог утілився як людина, як Дух давав одкровення в той час і як Дух зійшов на людину для виконання роботи, це справи, які людина не може побачити або відчути на дотик. Абсолютно неможливо, щоб ці істини служили доказом того, що Він – утілений Бог. Таким чином, відмінність може бути проведена тільки між словами і роботою Бога, які відчутні для людини. Тільки це реально. Це тому, що справи Духа невидимі для тебе й чітко відомі тільки Самому Богу, і навіть втілена плоть Бога не знає всього; ти можеш перевірити, чи є Він Богом, тільки на підставі роботи, яку Він виконав. Із Його роботи видно, що, по-перше, Він здатний відкрити новий період; по-друге, Він здатний забезпечити життя людини і вказати їй шлях, яким потрібно слідувати. Цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Принаймні, робота, яку Він виконує, може повністю представляти Духа Божого, і з такої роботи видно, що Дух Божий знаходиться всередині Нього. Оскільки робота, виконана втіленим Богом, полягала головним чином у тому, щоб розпочати новий період, очолити нову роботу й відкрити новий світ, одного цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Це, таким чином, відрізняє Його від Ісаї, Даниїла й інших великих пророків.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

324. У період Благодаті Іван проклав шлях для Ісуса. Іван не міг виконувати роботу Самого Бога, а просто виконував обов’язок людини. Хоча Іван був предтечею Господа, він не міг представляти Бога; він був лише людиною, яку використовував Святий Дух. Після того, як Ісус прийняв хрещення, Святий Дух зійшов на Нього, як голуб. Потім Він розпочав Свою роботу, тобто Він почав нести служіння Христа. Ось чому Він прийняв ідентичність Бога, адже Він прийшов від Бога. Незалежно від того, якою була Його віра перед цим – можливо, іноді вона була слабкою, а іноді – сильною, – усе це відносилося до нормального людського життя, яким Він жив до здійснення Свого служіння. Після того, як Він був хрещений (тобто помазаний), сила і слава Божа негайно були з Ним, і так Він почав здійснювати Своє служіння. Він міг чинити ознаки й чуда, творити знамення, і у Нього була сила і влада, тому що Він діяв безпосередньо від імені Самого Бога; Він виконував роботу Духа замість Нього і висловлював голос Духа. Отже, Він був Самим Богом; це безперечно. Іван був тим, кого використовував Святий Дух. Він не міг представляти Бога, і для нього не було можливо представляти Бога. Якби він захотів це зробити, Святий Дух не дозволив би йому цього, тому що він був нездатний виконати роботу, яку Сам Бог мав намір виконати. Можливо, в ньому було багато чого від людської волі або чогось ненормального; за жодних обставин він не міг безпосередньо представляти Бога. Його помилки й безглуздість представляли тільки його самого, але його робота представляла Святого Духа. Усе ж, ти не можеш сказати, що все в ньому представляло Бога. Чи може його відхилення і хибність також представляти Бога? Помилятися в представленні людини – це нормально, але якщо хтось відхиляється в представленні Бога, то хіба це не безчестить Бога? Хіба це не було б богохульством проти Святого Духа? Святий Дух не дозволяє людині легко зайняти місце Бога, навіть якщо її звеличують інші. Якщо вона – не Бог, то врешті-решт вона не зможе встояти на ногах. Святий Дух не дозволяє людині представляти Бога так, як їй заманеться! Наприклад, саме Святий Дух свідчив про Івана, і саме Святий Дух відкрив йому, що він – той, хто прокладе шлях для Ісуса, але робота, виконана над ним Святим Духом, була добре виміряна. Усе, що вимагалося від Івана, – це бути тим, хто прокладе шлях для Ісуса, підготувати для Нього дорогу. Тобто Святий Дух тільки підтримував його роботу з прокладання шляху і дозволяв йому виконувати тільки таку роботу – йому не дозволялося виконувати жодної іншої роботи. Іван представляв Іллю, і він представляв пророка, який проклав шлях. Святий Дух підтримував його в цьому; допоки його робота полягала в тому, щоб прокладати шлях, Святий Дух підтримував його. Однак, якби він проголосив себе Самим Богом і сказав, що прийшов завершити справу відкуплення, Святому Духу довелося б дисциплінувати його. Незалежно від того, наскільки великою була робота Івана, і навіть незважаючи на те, що її підтримував Святий Дух, його робота не була безмежною. За умови, що Святий Дух дійсно підтримував його роботу, сила, дана йому в той час, обмежувалася його зусиллями щодо прокладання шляху. Він узагалі не міг виконувати жодної іншої роботи, тому що він був усього лише Іваном, який проклав шлях, а не Ісусом. Тому свідчення Святого Духа є ключовим, але робота, яку Святий Дух дозволяє людині виконувати, ще важливіша. Хіба Іван не отримав у той час гучного свідчення? Хіба його робота не була також великою? Але робота, яку він виконував, не могла перевершити роботу Ісуса, тому що він був не більше ніж людиною, яку використовував Святий Дух, і не міг безпосередньо представляти Бога, і тому виконувана ним робота була обмеженою. Після того, як він закінчив роботу з прокладання шляху, Святий Дух більше не підтримував його свідчення, далі не відбулося жодної нової роботи за його участі, і він відійшов, коли розпочалася робота Самого Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (1)»

325. Хоча Іван також сказав: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне», і він теж проповідував Євангеліє Царства Небесного, його робота не отримала подальшого розвитку і була лише початком. На відміну від цього, Ісус відкрив новий період, а також поклав кінець старому періоду, але Він також виконав закон Старого Заповіту. Робота, яку Він звершив, була більшою, ніж робота Івана, і, більше того, Він прийшов, щоб спокутувати все людство – Він виконав той етап роботи. Що стосується Івана, він просто підготував шлях. Хоча його робота була великою, його слова – численними, а учнів, що пішли за ним, було багато, його робота не принесла людям нічого більшого, ніж новий початок. Ніколи людина не отримувала від нього життя, шлях або глибші істини, і ніколи людина не отримувала через нього розуміння волі Божої. Іван був великим пророком (Іллею), який створив нове підґрунтя для роботи Ісуса і підготував обраних; він був предтечею періоду Благодаті. Такі речі не можна розпізнати, просто спостерігаючи за їхнім звичайним людським виглядом. Це тим більше доречно з огляду на те, що Іван також виконав досить значну роботу, і, більше того, він був обіцяний Святим Духом, і його роботу підтримував Святий Дух. Оскільки це так, тільки завдяки роботі, яку вони виконують, можна розрізнити їхні відповідні особистості, бо немає жодного способу відрізнити сутність людини від її зовнішнього вигляду, як і немає в людини жодного способу визначити, що є свідченням Святого Духа. Робота, виконана Іваном, і робота, виконана Ісусом, були несхожі і мали різну природу. Саме на підставі цього можна визначити, чи був Іван Богом чи ні. Робота Ісуса полягала в тому, щоб почати, продовжити, завершити і довести до кінця. Він виконав кожен із цих кроків, тоді як робота Івана була не більше ніж початком. Спочатку Ісус поширював Євангеліє і проповідував шлях покаяння, а потім почав хрестити людей, зцілювати хворих і виганяти демонів. Зрештою, Він відкупив людство від гріха і завершив Свою роботу за весь період. Він також ходив усюди, проповідуючи людям і поширюючи Євангеліє Царства Небесного. У цьому відношенні Він та Іван були схожі; різниця полягала в тому, що Ісус відкрив новий період і приніс людині період Благодаті. Із Його вуст виходило слово про те, що людина повинна практикувати і яким шляхом вона повинна слідувати в період Благодаті, і, врешті-решт, Він завершив роботу відкуплення. Іван ніколи не зміг би виконати цю роботу. І таким чином, саме Ісус звершив роботу Самого Бога, і Він є Самим Богом і Тим, хто безпосередньо представляє Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (1)»

326. Коли пророки й ті люди, яких використовував Святий Дух, говорили і працювали, це було для того, щоб виконувати обов’язки людини, це було для того, щоб служити згідно з функцією створеної істоти, і це було те, що людина повинна була робити. Однак слова й робота втіленого Бога повинні були виконувати Його служіння. Хоча Його зовнішня форма була формою створеної істоти, Його робота полягала не у виконанні Його функцій, а в Його служінні. Термін «обов’язок» використовується по відношенню до створених істот, тоді як «служіння» використовується по відношенню до плоті втіленого Бога. Між ними існує суттєва різниця; вони не є взаємозамінними. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок, у той час як робота Бога полягає в тому, щоб управляти й здійснювати Своє служіння. Тому, хоча багато апостолів були використані Святим Духом, а багато пророків були сповнені Ним, їхні робота й слова були просто для того, щоб виконувати їхній обов’язок як створених істот. Їхні пророцтва, можливо, перевершили дорогу життя, про яку говорив утілений Бог, і їхня людська сутність, можливо, навіть перевершила людську сутність утіленого Бога, але вони все ж тільки виконували свій обов’язок, а не здійснювали служіння. Обов’язок людини відноситься до функції людини; це те, чого може досягти людина. Однак служіння, здійснюване втіленим Богом, пов’язане з Його управлінням, а це недосяжно для людини. Чи говорить утілений Бог, чи працює Він або творить чуда, Він робить велику роботу посеред Свого управління, і така робота не може бути виконана людиною замість Нього. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок як створеної істоти на даній стадії Божої роботи управління. Без Божого управління, тобто, якби служіння втіленого Бога було втрачено, обов’язок створеної істоти був би втрачений. Божа робота щодо здійснення Його служіння полягає в тому, щоб управляти людиною, тоді як виконання людиною свого обов’язку – це виконання її власного зобов’язання стосовно задоволення вимог Творця, і його жодним чином не можна вважати виконанням свого служіння. Для властивої Богу сутності – для Його Духа – робота Бога – це Його управління, але для втіленого Бога, який носить зовнішню форму створеної істоти, Його робота – це здійснення Його служіння. Яку б роботу Він не здійснював, вона полягає у виконанні Його служіння; усе, що може зробити людина, – це докласти максимум зусиль в рамках Божого управління та під Його керівництвом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

327. Адже Божа робота відрізняється від людської, та й чи ж могли б Його вираження бути такими ж, як і людські? Бог має Свій особливий характер, а людина має обов’язки, які повинна виконувати. Характер Бога виявляється в Його роботі, а обов’язок людини втілюється в переживаннях людини та виявляється в її пошуках. Тож виконувана робота завжди виразно показує, Боже це виявлення чи людське. Це не потребує пояснення від Самого Бога, не вимагає від людини прагнення свідчити; більше того, це не потребує, щоб Сам Бог когось стримував. Усе це приходить як природне одкровення; воно не вимушене, і людина не може в нього втрутитися. Людина може пізнати свій обов’язок через свої переживання, і це не вимагає від неї ніякої додаткової досвідної роботи. Коли людина виконує свій обов’язок, може розкритись уся її сутність, тоді як Бог може виявляти притаманний Йому характер, виконуючи Свою роботу. Якщо це робота людини, цього не можна втаїти. Якщо це робота Бога, то й поготів: характер Бога ніхто не може приховати, і тим більше жодна людина не може його контролювати. Жодну людину не можна називати Богом, так само як не можна розцінювати її роботу й слова як святі чи непорушні. Про Бога можна сказати, що Він був людиною, бо вбрався в плоть, але Його роботу не можна вважати людською роботою чи людським обов’язком. Більше того, не можна ставити знак рівності між Божими висловлюваннями та листами Павла, і не можна говорити на рівних про Божий суд і кару та людські слова повчання. Отже, існують принципи, які відрізняють Божу роботу від людської. Вони розрізняються за своєю сутністю, а не за рамками роботи чи її тимчасовою ефективністю. У цьому питанні більшість людей припускається принципових помилок. Це відбувається тому, що людина дивиться на зовнішнє, якого може досягти, а Бог – на сутність, яку неможливо спостерігати фізичним оком людини. Якщо ти вважаєш слова й роботу Бога за обов’язки пересічної людини, а масштабну роботу людини – за роботу Бога, убраного в плоть, а не за обов’язок, який виконує людина, хіба ти не робиш принципової помилки? Писати людські листи й біографії легко, але тільки на фундаменті роботи Святого Духа. Однак Божі висловлювання та робота не можуть легко датися людині, не можуть бути досягнуті людською мудрістю й мисленням, і люди не можуть досконально їх пояснити, дослідивши їх. Якщо ці принципові питання не викликають у вас ніякої реакції, то ваша віра, очевидно, не дуже істинна чи очищена. Можна лише сказати, що ваша віра сповнена невизначеності, плутана та безпринципна. Якщо не розуміти навіть найпростіших сутнісних питань про Бога та людину, хіба така віра не повністю позбавлена проникливості?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Яку позицію ти займаєш щодо тринадцяти послань?»

328. Ви мусите знати, як відрізнити роботу Бога від людської роботи. Що ти можеш побачити в роботі людини? У роботі людини є багато елементів її досвіду; те, що людина виражає, – це те, ким вона є. Власна робота Бога також виражає те, Ким Він є, але Його природа відрізняється від людської. Людська природа представляє людський досвід і життя (те, що людина переживає або з чим стикається у своєму житті, або філософії світських справ, які вона має), і люди, які живуть у різних умовах, виражають різні сутності. Чи є у тебе суспільні навички та як ти реально живеш у своїй сім’ї і що переживаєш у ній, можна побачити з того, що ти виражаєш, тоді як у роботі втіленого Бога ти не можеш побачити, чи має Він суспільні навички. Він добре знає суть людини і може розвінчати всі види практик, які стосуються всіх типів людей. Ще краще Він розвінчує розбещені характери та бунтівну поведінку людей. Він не живе серед мирських людей, але Йому відома природа смертних і всі розбещеності мирських людей. Така Його природа. Хоча Він не розбирається зі світом, Він знає правила розбору зі світом, тому що Він повністю розуміє людську природу. Він знає про роботу Духа, якої не бачать людські очі та не чують людські вуха, як сьогоднішню, так і колишню. Це включає мудрість, яка не є філософією світських справ, і дива, які людям важко осягнути. Це Його природа, відкрита для людей і водночас прихована від них. Те, що Він виражає, не є природою незвичайної людини, а невід’ємними властивостями та природою Духа. Він не подорожує світом, але знає про нього все. Він спілкується з «антропоїдами», які не мають ані знання, ані проникливості, але Він вимовляє слова, які є вищими за знання й вищими за слова великих людей. Він живе в групі тупих і занімілих людей, позбавлених людської сутності, які не розуміють умовностей і життя людей, але Він може просити людство жити нормальною людською сутністю, водночас розвінчуючи його низьку та підлу людськість. Усе це – Його природа, вища за природу будь-якої людини з плоті та крові. Для Нього немає потреби переживати складне, громіздке та огидне соціальне життя, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати, та вичерпно розвінчати сутність розбещеного людства. Огидне світське життя не збудує Його плоть. Його робота й слова лише розвінчують бунтарство людини та не забезпечують людину досвідом та уроками, як розбиратися зі світом. Йому не потрібно досліджувати суспільство чи людську сім’ю, коли Він дає людині життя. Викриття та осуд людини не є вираженням досвідів Його плоті; це Його розвінчування неправедності людини після того, як Він довгий час знав про бунтарство людини та ненавидів розбещеність людства. Уся робота, яку Він виконує, покликана розкрити людині Його характер і виразити Його природу. Тільки Він може виконати цю роботу; це не щось, чого могла б досягти людина з плоті та крові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

329. Бог стає плоттю виключно для того, щоб керувати періодом і приводити в рух нову роботу. Вам необхідно зрозуміти цей момент. Це значно відрізняється від функції людини, і ці дві функції не можна згадувати паралельно. Людині потрібне культивування та вдосконалення протягом тривалого періоду, перш ніж її можна буде використовувати для виконання роботи, і той вид людської сутності, який є необхідним, належить до особливо високого рівня. Людина повинна не тільки підтримувати розсудливість нормальної людської сутності, але також розуміти багато принципів і правил, що регулюють її поведінку відносно інших, і, більше того, вона повинна присвятити себе ще більшому вивченню мудрості й етичних знань людей. Це те, чим має бути забезпечена людина. Однак це не так у випадку Бога, Який став плоттю, оскільки Його робота ані представляє людину, ані є роботою людини; це, радше, пряме вираження Його істоти і безпосереднє здійснення роботи, яку Він повинен виконувати. (Само собою зрозуміло, що Його робота виконується у відповідний час, а не випадково або навмання, і вона починається, коли приходить час виконувати Його служіння.) Він не бере участі ні в житті людини, ні в роботі людини, тобто Його людська сутність не наділена нічим із цього (хоча це не впливає на Його роботу). Він виконує Своє служіння тільки тоді, коли Йому приходить час це робити; яким би не був Його статус, Він просто рухає вперед роботу, яку Він повинен виконувати. Що б людина не знала про Нього і яку б думку про Нього людина не мала, на Його роботу це взагалі не впливає.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (3)»

330. Робота, яку виконує Бог, не представляє досвід Його плоті; робота, яку виконує людина, представляє її досвід. Кожен говорить про свій особистий досвід. Бог може виразити істину безпосередньо, тоді як людина може виразити лише той досвід, який відповідає її переживанню істини. Божа робота не має приписів і не підлягає часовим або географічним обмеженням. Він може виразити, Ким Він є, у будь-який час і в будь-якому місці. Він працює так, як Йому завгодно. Людська робота має умови та контекст; без них людина не змогла би працювати та не була б здатна виразити свої знання про Бога або свій досвід істини. Щоб визначити, чи є щось власною роботою Бога чи людською роботою, ти мусиш просто порівняти відмінності між ними. Якщо немає роботи, виконуваної Самим Богом, а є лише людська робота, ти просто знатимеш, що вчення цих людей високе, за межами можливостей будь-кого іншого, і що тональності їхньої мови, їхні принципи поводження з речами, а також їхня досвідчена та незмінна манера працювати є недоступними для інших. Ви всі захоплюєтеся цими людьми хорошого рівня та піднесених знань, але ти не можеш побачити з Божої роботи й слів, наскільки високою є Його людськість. Натомість Він є звичайним, і, коли працює, Він є нормальним і практичним, однак також незмірним для смертних, що змушує людей зрощувати певне серце боязні. Можливо, досвід людини в її роботі є особливо передовим, або її уява й міркування особливо розвиненими, а її людськість особливо доброю; такі властивості можуть заслужити лише на людське захоплення, але не викликати в них боязнь і трепет. Усі люди захоплюються тими, хто вміє добре працювати, хто має особливо глибокий досвід і хто може практикувати істину, але такі люди ніколи не зможуть викликати боязнь, лише захоплення та заздрість. Але люди, які пізнали на власному досвіді Божу роботу, не захоплюються Богом; натомість вони відчувають, що Його робота недосяжна й незбагненна для людини, що вона є свіжою й прекрасною. Коли люди переживають роботу Бога, їхнє перше знання про Нього полягає в тому, що Він незбагненний, мудрий і дивовижний, і вони несвідомо бояться Його й відчувають таїну роботи, яку Він виконує та яка є незбагненною для людського розуму. Люди хочуть лише відповідати Його вимогам, задовольняти Його наміри; вони не хочуть перевершити Його, тому що робота, яку Він виконує, виходить за межі людського мислення та уяви й не може бути виконана людиною замість Нього. Навіть сама людина не знає своєї власної неповноцінності, однак Бог проклав новий шлях і прийшов, щоб привести людину в новіший і прекрасніший світ, і таким чином людство досягло нового прогресу й отримало новий початок. Те, що люди відчувають до Бога, – це не замилування, вірніше, не лише замилування. Їхнє найглибше переживання – це боязнь і любов; вони відчувають, що Бог насправді дивовижний. Він виконує роботу, яку людина виконати не здатна, і каже речі, які людина не здатна сказати. Люди, які пізнали Божу роботу на власному досвіді, завжди мають непередаване відчуття. Люди з достатньо глибоким досвідом можуть зрозуміти Божу любов; вони можуть відчути Його красу, те, що Його робота є надзвичайно мудрою, надзвичайно чудовою, і таким чином серед них накопичується нескінченна сила. Це не страх чи епізодична любов і повага, а глибоке розуміння Божої милості до людини та терпимості до неї. Однак люди, які зазнали Його кари й суду, відчувають Його велич і те, що Він не терпить проступків. Навіть люди, які пізнали на власному досвіді велику частину Його роботи, не здатні осягнути Його; всі, хто щиро боїться Його, знають, що Його робота не відповідає уявленням людей, але завжди йде врозріз із їхніми уявленнями. Йому не потрібно, щоб люди цілковито захоплювалися Ним або створювали видимість покірливості Йому; навпаки, вони повинні досягти правдивої боязні та щирої покори. У значній частині Його роботи кожен, хто має справжній досвід, зрощує серце боязні перед Ним, яка є вищим за захоплення. Люди побачили Його характер завдяки Його роботі кари та суду, і тому вони мають серця боязні перед Ним. Бога слід боятися й слід Йому коритися, тому що Його природа і Його характер не є такими, як у створеної істоти, і є вищими, ніж у створеної істоти. Бог є самосущим і вічним, Він є не-створеною істотою, і тільки Бог гідний боязні та покори; людина для цього не придатна.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»