331. Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що значить віра в Бога та як саме вони повинні діяти, щоб відповідати Божим намірам. Причина цього в тому, що люди хоч і знають слово «Бог» і такі вирази, як «Божа робота», та вони не знають Бога й ще менше знають Його роботу. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, заплутані у своїй вірі в Нього. Люди не ставляться до віри в Бога серйозно, і все це лише тому, що вірити в Бога для них занадто незнайомо, занадто дивно. У цьому вони далеко не відповідають Божим вимогам. Інакше кажучи, якщо люди не знають Бога та не знають Його роботи, то вони не придатні для Божого використання, і ще менше вони здатні вдовольнити Його наміри. Мати «віру в Бога» значить вірити в існування Бога; це найпростіше поняття, що стосується віри в Бога. Піти на крок далі, вірячи в існування Бога – не те саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Істинна віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог володарює над усім сущим, людина переживає Його слова та Його роботу й так відкидає свій розбещений характер, вдовольняє Божі наміри та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися «вірою в Бога». Та часто люди бачать віру в Бога як щось дуже просте й легковажне. Коли люди так вірять у Бога, це втрачає своє значення, і хоча вони можуть і надалі вірити до самого кінця, вони ніколи не здобудуть Боже схвалення, бо йдуть хибною дорогою. Ті, хто й до сьогодні вірить у Бога за словами та порожнім ученням, досі не знають, що їм бракує сутності віри в Бога, і що вони не можуть отримати Боже схвалення. Та вони досі моляться, щоб Бог благословив їх миром і достатньою благодаттю. Заспокоймо наші серця й старанно подумаймо: чи може так бути, щоб віра в Бога була найлегшою річчю на землі? Чи може так бути, щоб вірити в Бога не значило нічого більшого, ніж отримувати від Бога велику благодать? Чи люди, які вірять у Бога, не знаючи Його, або вірять у Бога, та все ж виступають проти Нього, дійсно здатні вдовольнити Божі наміри?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

332. Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як твого життя-реальності й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога полягає в тому, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати Боже творіння. Це є метою віри в Бога. Ти повинен досягти знання про те, що Бог гідний любові, про те, наскільки Бог гідний шанування, про те, як у Своїх творіннях Бог здійснює роботу спасіння і робить їх досконалими – це найнеобхідніше у твоїй вірі в Бога. Віра в Бога – це, головним чином, перехід від життя плоті до життя любові до Бога; від життя в зіпсованості до життя в словах Божих; це вихід з-під влади сатани і перехід до життя під турботою і захистом Бога; це здатність досягти послуху Богові, а не послуху плоті; це дозвіл Богу завоювати все твоє серце, дозвіл Богу зробити тебе досконалим і звільнити тебе від розбещеного сатанинського характеру. Віра в Бога, головним чином, у тому, щоб сила й слава Божа могли проявитися в тобі, щоб ти міг виконувати Божу волю, здійснювати Божий план і бути здатним свідчити про Бога перед сатаною. Віра в Бога не повинна обертатися навколо бажання побачити ознаки й чуда, як не повинна вона й бути заради твоєї особистої плоті. Її суттю повинно бути прагнення пізнати Бога, бути здатним коритися Богу і, подібно до Петра, коритися Йому до самої смерті. Такими є головні цілі віри в Бога. Людина їсть і п’є слово Боже, щоб пізнати Бога й задовольнити Його. Поїдання й пиття слова Божого дає більше знання про Бога, тільки після отримання якого ти можеш коритися Йому. Тільки знаючи Бога, ти можеш любити Його, і це – мета, яку повинна мати людина у своїй вірі в Бога. Якщо у своїй вірі в Бога ти завжди намагаєшся побачити ознаки й чуда, то точка зору цієї віри в Бога неправильна. Віра в Бога – це, головним чином, прийняття слова Божого як життя-реальності. Мета Бога досягається тільки шляхом втілення на практиці слів Бога з Його вуст і здійснення їх всередині себе. Віруючи в Бога, людина повинна прагнути до того, щоб бути вдосконаленою Богом, бути здатною підкорятися Богу, а також до повного послуху Богу. Якщо ти зможеш коритися Богу без нарікань, пам’ятати про Божі бажання, досягти духовного стану Петра й володіти стилем Петра, про який говорив Бог, тоді ти досягнеш успіху у вірі в Бога, і це буде означати, що Бог тебе здобув.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усе досягається Словом Божим»

333. А оскільки ти віриш у Бога, то мусиш їсти й пити Його слова, відчувати їх на власному досвіді та жити ними. Тільки це можна назвати вірою в Бога! Якщо ти устами кажеш, що віриш у Бога, та не можеш втілити жодні Його слова в життя чи досягти жодної реальності, то це не можна назвати вірою в Бога. Радше, це «пошук того, щоб насититися з хлібів». Якщо говорити лише про незначні свідчення, непридатні речі та поверхові справи, не маючи навіть дрібки дійсності, то це не віра в Бога, і ти просто не зрозумів, як правильно вірити в Бога. Чому ти мусиш їсти й пити якомога більше Божих слів? Якщо ти не їстимеш і не питимеш Його слів, а лише шукатимеш того, щоб піднестися на небо, хіба то віра в Бога? Який перший крок мусить зробити той, хто вірить у Бога? Яким шляхом Бог удосконалює людину? Чи можна вдосконалитися, не ївши й не пивши слів Божих? Чи можна тебе вважати людиною царства, якщо слова Божі не слугують твоєю реальністю? Що саме значить віра в Бога? Ті, хто вірує в Бога, мають щонайменше добре вести себе зовні, та найголовніше – володіти словом Божим. У будь-якому разі ніколи не можна відвертатися від Його слів. Пізнання Бога й задоволення Його намірів досягаються лише через Його слова. У майбутньому кожен народ, конфесія, релігія та сектор будуть завойовані через Божі слова. Бог говоритиме напряму, і всі люди триматимуть слова Божі у своїх руках, і так удосконалиться людство. Слова Бога проникають усюди – усередину й назовні; людство вимовлятиме слова Божі своїми вустами, практикуватиме згідно з Божим словом, і триматиме слова Божі всередині, і залишатиметься просякнутим Божим словом усередині й зовні. Так людство буде вдосконалене. Ті, хто задовольняє наміри Бога та може свідчити про Нього, володіють словами Божими як своєю дійсністю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Період Царства – це період Слова»

334. Сьогодні для того, щоб вірити у практичного Бога, необхідно стати на правильний шлях. Якщо ти віриш у Бога, тобі слід не тільки шукати благословень, а й любити Бога та знати Його. Через Його просвітлення, через свій особистий пошук ти можеш їсти та пити Його слово, розвивати реальне розуміння Бога та мати справжню любов до Бога, що походить із глибини серця. Інакше кажучи, в час, коли твоя любов до Бога є найщирішою, і ніхто не може зруйнувати твою любов до Нього чи перешкодити їй, ти стоїш на правильному шляху в своїй вірі в Бога. Це доводить, що ти належиш Богові, бо твоїм серцем вже володіє Бог, і тому ніщо інше не може оволодіти тобою. Через твій досвід, через заплачену тобою ціну та через Божу роботу ти здатен добровільно розвинути любов до Бога – і коли ти це зробиш, ти звільнишся від впливу сатани та почнеш жити у світлі Божого слова. Лише коли ти звільнився від впливу темряви, про тебе можна сказати, що ти здобув Бога. У своїй вірі в Бога ти маєш намагатися йти до цієї мети. Це обов’язок кожного з вас. Ніхто з вас не має задовольнятися поточним станом справ. До роботи Божої не можна ставитися нерішуче чи легковажно. В усьому ти маєш думати про Бога та робити все заради Нього. І у всіх своїх словах та вчинках ти маєш на перше місце ставити інтереси дому Божого. Лише так ти можеш відповідати Божим намірам.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

335. Ти можеш думати, що віра в Бога означає тільки страждання або виконання багато чого для Нього, або перебування твоєї плоті в мирі, або те, що все у твоєму житті йде гладко і те, що тобі комфортно та легко в усьому. Ніщо з цього не є ціллю, яку людям слід мати у своїй вірі в Бога. Якщо ти віриш у такі цілі, то твій погляд хибний, і для тебе просто неможливо бути вдосконаленим. Божі дії, Божий праведний характер, Його мудрість, Його слова, Його дивовижність і незбагненність – усе це люди повинні розуміти. Завдяки цьому розумінню тобі слід позбавити своє серце твоїх особистих вимог, сподівань і уявлень. Лише усунувши ці речі, ти можеш відповідати умовам, яких вимагає Бог, і лише зробивши це, ти можеш мати життя й догоджати Богу. Мета віри в Бога полягає в тому, щоб догоджати Йому та втілювати в життя характер, якого Він вимагає, щоб Його дії та слава могли проявлятися через цю групу негідних людей. Це правильний погляд на віру в Бога, і це також мета, до якої ти маєш прагнути. Ти повинен мати правильну точку зору на віру в Бога, і ти повинен прагнути отримати Божі слова. Тобі потрібно їсти й пити Божі слова, і ти повинен бути здатним утілювати істину в життя, і, зокрема, ти повинен бути здатним бачити Його практичні вчинки, Його чудові вчинки по всьому всесвіту, а також практичну роботу, яку Він виконує в плоті. Через свій фактичний досвід люди можуть оцінити, як саме Бог виконує над ними Свою роботу та якими є Його наміри щодо них. Метою всього цього є позбутися їхнього розбещеного сатанинського характеру. Позбувшись усієї нечистоти й неправди в собі, і відкинувши свої хибні наміри, і розвинувши справжню віру в Бога, – тільки зі справжньою вірою ти можеш по-справжньому любити Бога. Ти можеш щиро любити Бога лише на основі своєї віри в Нього. Чи можеш ти досягти любові до Бога, не вірячи в Нього? Оскільки ти віриш у Бога, тобі не можна ставитися до цього безтолково. Деякі люди сповняються сил, щойно бачать, що віра в Бога принесе їм благословення, але потім утрачають усю енергію, щойно бачать, що повинні зазнати переплавок. Хіба це віра в Бога? Зрештою, ти мусиш досягти повної та цілковитої покори Богові у своїй вірі. Ти віриш у Бога, але досі маєш вимоги до Нього, маєш багато релігійних уявлень, які не можеш відпустити, особистих інтересів, які не можеш відкинути, і все одно ти шукаєш плотських благословень і хочеш, щоб Бог спас твою плоть, спас твою душу, – усе це поведінка людей, які мають хибний погляд. Навіть хоча люди з релігійними переконаннями мають віру в Бога, вони не прагнуть змінити свій характер і не прагнуть до знання Бога, а натомість прагнуть лише задовольнити інтереси своєї плоті. Багато хто з вас має вірування, що належать до категорії релігійних переконань; це не справжня віра в Бога. Щоб вірити в Бога, люди повинні мати серце, яке готове страждати за Нього, і рішучість присвятити себе. Якщо люди не відповідають цим двом умовам, їхня віра в Бога недійсна, і вони не зможуть досягти змін у своєму характері. Тільки люди, які щиро прагнуть до істини, знання Бога та життя, є тими, хто справді вірить у Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

336. За стільки років Я побачив багатьох людей, які вірять у Бога. На що їхня віра перетворила Бога в їхній свідомості? Деякі люди вірять у Бога так, наче Він просто порожнє місце. У цих людей немає відповіді на запитання щодо існування Бога, тому що вони не можуть ані відчути, ані вловити Його присутність чи Його відсутність, не кажучи вже про те, щоб ясно її побачити чи зрозуміти. Підсвідомо ці люди вважають, що Бога не існує. Інші вірять у Бога так, наче Він – людина. Ці люди вважають, що Він нездатний зробити все те, що вони також нездатні зробити, і що Він повинен думати так, як думають вони. Їхнє визначення Бога – це «невидима та недоторкана людина». Також існує група людей, які вірять у Бога так, наче Він маріонетка; ці люди вважають, що Бог не має емоцій. Вони думають, що Бог – це глиняна статуя, і що коли Бог стикається з проблемою, у Нього немає ані ставлення, ані точки зору чи ідей; вони вважають, що Він підвладний людству. Люди просто вірять у те, у що хочуть вірити. Якщо вони роблять Його великим, тоді Він великий; якщо вони роблять Його малим, тоді Він малий. Коли люди грішать і потребують Божого милосердя, терпимості та любові, вони припускають, що Бог повинен виявити Своє милосердя. Ці люди винаходять «Бога» у своїй власній свідомості, а потім змушують цього «Бога» виконувати їхні вимоги та задовольняти всі їхні бажання. Незалежно від того, коли, де та чим займаються такі люди, вони впроваджуватимуть цю фантазію в своєму ставленні до Бога та у своїй вірі. Є навіть такі, хто, розгнівавши Божий характер, однаково переконані, що Він може їх спасти, тому що припускають, що Божа любов безмежна, а Його характер праведний, і що хоч би скільки людина не ображала Бога, Він нічого цього не згадає. Вони думають, що, оскільки людські недоліки, людські провини та людський непослух – це миттєві прояви людського характеру, Бог дасть людям шанс, буде до них терпимий і терплячий; вони вірять, що Бог однаково любитиме їх як і раніше. Таким чином вони зберігають великі надії на досягнення спасіння. Насправді, як би люди не вірили в Бога, доки вони не прагнутимуть істини, Він ставитиметься до них негативно. Це тому, що за час твоєї віри в Бога, навіть якщо ти взяв до рук книгу слів Божих, і побачив у ній скарб, і вивчаєш та читаєш її щодня, ти відсуваєш справжнього Бога в сторону. Ти вважаєш Його просто порожнім місцем або просто людиною, – а деякі з вас вважають Його не більше ніж маріонеткою. Чому Я це так формулюю? Я це роблю, бо Моє бачення таке: незалежно від того, чи постаєш ти перед проблемою, чи стикаєшся з якимись обставинами, ті речі, які існують у твоїй підсвідомості, ті речі, які ти породжуєш у собі, ніколи не мали жодного зв’язку зі словами Бога чи з пошуком істини. Ти знаєш тільки те, що ти сам думаєш, якою є твоя власна точка зору, а потім ти нав’язуєш свої власні ідеї та думки Богові. У твоїй свідомості вони стають точками зору Бога, і ти робиш із цих точок зору стандарти, яких неухильно дотримуєшся. З часом, продовжуючи так робити, ти дедалі більше віддаляєшся від Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

337. Чому саме ти віриш у Бога? Більшість людей досі безтолкова, коли доходить до цього запитання. Вони завжди мають два цілковито відмінних погляди на практичного Бога та Бога на небесах, а це свідчить, що вони вірять у Бога не для того, щоб коритися Йому, а заради певних вигод, або щоб уникнути страждань, які приносить із собою лихо; лише тоді вони дещо покірні. Їхня покора умовна: особисті інтереси є передумовою їхньої покори; вони коряться, бо не мають альтернативи. Так чому ж ти віриш у Бога? Якщо це винятково заради твоїх власних сподівань і долі, тоді краще б тобі взагалі в Нього не вірити. Така віра є самооманою, самовпевненістю та самозамилуванням. Якщо твоя віра не збудована на фундаменті покори Богу, тоді, врешті-решт, тебе буде покарано за опір Йому. Усі, хто не прагне покори Богу у своїй вірі, – це люди, які чинять опір Богу. Бог просить людей шукати істину, бути спраглими до Його слів, їсти та пити Його слова й практикувати їх, і все це для того, щоб досягти покори Богу. Якщо саме таким є твій справжній намір, тоді Бог неодмінно звеличить тебе й неодмінно буде милостивим до тебе. Це безсумнівно та незмінно. Якщо ж твій намір не полягає в тому, щоб коритися Богу, і ти маєш інші цілі, тоді все, що ти кажеш і робиш, – навіть твої молитви перед Богом і, ідучи навіть далі, кожен твій рух – будуть суперечити Йому. Навіть якщо твої слова лагідні й ти чемно поводишся, навіть якщо кожен твій рух і вираз здаються іншим належними, нібито ти покірна особа, коли йдеться про твої наміри та твої погляди на віру в Бога, кожна твоя дія суперечить Богу; вона коїть зло. Люди, які виглядають слухняними, наче вівці, але чиї серця приховують злі наміри, є вовками в овечих шкурах. Вони прямо ображають Бога, і Бог жодного з них не помилує. Святий Дух викриє кожного з них і покаже усім, що Святий Дух неминуче відцурається всіх лицемірів. Не хвилюйся: Бог порахується з ними й розправиться з кожним із них по черзі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. У своїй вірі в Бога ти маєш коритися Богу»

338. Найбільша вада людської віри в Бога в тому, що люди вірять лише на словах, і Бога зовсім немає в їхньому повсякденному житті. Насправді всі люди вірять, що Бог існує, але Він не увійшов до їхнього повсякденного життя. Вуста людей промовляють багато молитов до Бога, але Йому відведено мало місця в їхніх серцях, і тому Бог знову і знову випробовує їх. Саме тому, що люди нечисті, Бог не має альтернативи їх випробуванню, щоб вони присоромилися та пізнали себе через ці випробування. Інакше людство перетворилося б на нащадків архангела й ставало б дедалі більш зіпсованим. У процесі своєї віри в Бога кожен позбавляється від багатьох своїх особистих намірів та цілей через неперервне Боже очищення. Інакше Бог не зміг би використати нікого та не зміг би виконувати в людях роботу так, як Він повинен. Бог спершу очищує людей, і завдяки цьому процесу вони можуть пізнати себе, і Бог може змінити їх. Лише тоді Бог може вмістити Своє життя в них, і лише так їхні серця можуть цілком навернутися до Бога. І Я кажу: вірити в Бога – це не так просто, як кажуть люди. З Божого погляду, якщо ти маєш лише знання, але не маєш Його слова як життя, і якщо ти обмежений лише власним знанням, але не можеш втілювати істину на практиці чи жити на основі слова Божого, то це доводить, що ти не маєш боголюбного серця, і це показує, що твоє серце не належить Богові. Пізнати Бога можливо через віру в Нього: це остаточна мета, і це мета прагнення людського. Ти маєш докладати зусиль для втілення в життя слів Божих, щоб вони могли почати приносити плоди в твоєму практичному житті. Якщо ти маєш лише теоретичні знання, твоя віра зведеться на ніщо. Тільки якщо ти після цього будеш також втілювати Його слово на практиці та жити згідно з ним, твою віру можна буде вважати повною й такою, що узгоджується з Божими намірами.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

339. Ти віриш у Бога й слідуєш за Богом, і тому ти повинен мати боголюбне серце. Ти повинен позбавитися свого розбещеного характеру, ти повинен прагнути задовольняти Божі наміри, і ти повинен виконувати обов’язок створеної істоти. Оскільки ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, ти повинен присвятити Йому все й не повинен робити особистий вибір або ставити вимоги, і тобі слід досягти задоволення Божих намірів. Оскільки тебе було створено, ти маєш коритися Господу, Який створив тебе, бо ти за своєю суттю не владний над собою і природно не здатний контролювати свою власну долю. Оскільки ти – людина, яка вірить у Бога, ти повинен прагнути освячення й змін. Оскільки ти є створеною істотою, ти повинен дотримуватися свого обов’язку й зберігати своє місце, і ти не повинен виходити за межі свого обов’язку. Метою цього не є обмежити тебе або пригнітити тебе за допомогою вчення, натомість, це – спосіб, у який ти можеш виконувати свій обов’язок, і його можуть досягнути – і повинні досягнути – усі, хто творить праведність.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

340. Найбільш фундаментальна вимога щодо віри людини в Бога полягає в тому, щоб у неї було чесне серце, і щоб вона могла цілковито присвятити себе та дійсно коритися. Що найважче для людини, – так це віддати все своє життя в обмін на справжню віру, завдяки якій вона може здобути всю істину й виконати свій обов’язок як створена істота. Це – те, що недосяжно для тих, хто зазнає невдачі, і це ще більш недосяжно для тих, хто не може знайти Христа. Саме тому, що людині недобре вдається повністю присвятити себе Богу, тому що людина не бажає виконувати свій обов’язок для Творця, тому що людина побачила істину, але уникає її і йде своїм шляхом, тому що людина завжди прагне, слідуючи шляхом тих, хто зазнав невдачі, тому що людина завжди бунтує проти Небес, людина завжди зазнає невдачі, завжди потрапляє в хитрощі сатани й у своє власне сильце. Тому що людина не знає Христа, тому що людина не вправна в розумінні й переживанні істини, тому що людина занадто поклоняється Павлу й має занадто сильне бажання піти на небеса, тому що людина завжди вимагає, щоб Христос слухався її, і командує Богом; таким чином, всі ці піднесені великі діячі й ті, хто зазнав мінливості світу, усе ще нездатні уникнути смерті й помирають серед Божої кари. Усе, що я можу сказати про таких людей, – це те, що вони вмирають трагічною смертю, і що наслідки для них – їхня смерть – не безпідставні. Хіба їхня невдача не є ще більш нестерпною для закону Небес? Істина виходить зі світу людей, але істина серед людей передається Христом. Вона походить від Христа, тобто від Самого Бога, а це не те, на що здатна людина. Однак Христос просто дає істину; Він прийшов сюди не для того, щоб вирішувати, чи буде людина успішною у своєму пошуку істини. Отже, те, чи буде людина успішною щодо істини чи ні, повністю залежить від її власного пошуку. Це питання ніколи не мало нічого спільного з Христом, а натомість визначалися пошуком людини. І місце призначення людини, і її успіх або невдача не можуть бути покладені на плечі Бога, щоб Сам Бог був змушений нести їх, тому що вони – не справа Самого Бога, а безпосередньо пов’язані з обов’язком, який повинні виконувати створені істоти. Більшість людей трохи знає про пошук і місце призначення Павла й Петра, але люди знають не більше, ніж про результати Петра й Павла, і не відають секрет успіху Петра або недоліки, які призвели до невдачі Павла. І тому, якщо ви абсолютно нездатні побачити суть їхнього пошуку, то пошук більшості з вас усе одно зазнає невдачі, і навіть якщо невелика кількість із вас досягне успіху, усе ж вони не зрівняються з Петром. Якщо шлях твого пошуку правильний, тоді в тебе є надія на успіх; якщо шлях, яким ти йдеш у пошуках істини, неправильний, тоді ти назавжди залишишся нездатним досягнути успіху й матимеш такий самий кінець, як Павло.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

341. Якщо ти віриш у Бога, то мусиш коритися Богу, практикувати істину та виконувати всі свої обов’язки. Крім того, ти повинен зрозуміти, що ти мусиш пережити. Якщо ти переживаєш лише обтинання, дисциплінування та суд, якщо ти здатен лише втішатися Богом, але залишаєшся неспроможним відчути, коли Бог дисциплінує чи обтинає тебе, – це неприйнятно. Можливо, у цьому випадку рафінування ти й здатен вистояти, але цього все одно недостатньо; ти все одно повинен і надалі йти вперед. Урок любові до Бога ніколи не припиняється й не має кінця. Люди сприймають віру в Бога як щось украй просте, але щойно вони отримують певний практичний досвід, то усвідомлюють, що віра в Бога не така проста, як люди собі уявляють. Коли Бог працює над рафінуванням людини, людина страждає. Що більше рафінування людини, то більш боголюбним буде її серце й то більше Божої могутності в ній відкриється. І навпаки, що менше рафінування отримує людина, то менш боголюбним буде її серце й то менше в ній виявлятиметься Божа могутність. Що більше рафінування й біль такої людини та що більше мук вона переживає, то глибшою ставатиме її любов до Бога, то щирішою робитиметься її віра в Бога й то глибшим буде її знання Бога. Набуваючи свій досвід переживань, ти побачиш, що ті люди, які зазнають значних переплавки і страждань, яких багато обтинають і дисциплінують, мають глибоку любов до Бога та ґрунтовніше, проникливіше знання Бога, і що ті, хто не переживав обтинання, мають лише поверхове знання. Вони можуть сказати лише таке: «Бог такий добрий, Він дарує людям благодать, щоб вони могли втішатися Ним». Якщо люди переживали обтинання й дисциплінування, тоді вони здатні говорити про справжнє знання Бога. Тож що дивовижніша Божа робота в людині, то вона цінніша й значиміша. Що непроникніша вона для тебе та що несумісніша вона з твоїми уявленнями, то більше Божа робота здатна завоювати тебе, здобути тебе та зробити тебе вдосконаленим. Яке велике значення Божої роботи! Якби Бог не очищав людину таким чином, якби Він не працював у такий спосіб, то Його робота була б неефективною й не мала б значення. У минулому було сказано, що Бог вибере та здобуде цю громаду, зробить її довершеною в останні дні; у цьому є надзвичайне значення. Що більшу роботу Він виконує всередині вас, то глибша й чистіша ваша любов до Бога. Що більша робота Бога, то більше людина здатна осягнути щось із Його мудрості й то глибше людське знання Нього.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

342. Віра в Бога вимагає покори Йому й переживання Його роботи. Бог зробив стільки роботи – можна сказати, що для людей це все вдосконалення, рафінування, а ще більше – кара. Не було жодного етапу в Божій роботі, який би відповідав людським поняттям; те, чим люди насолоджувалися, – це суворі Божі слова. Коли Бог приходить, люди мають насолоджуватися Його величчю та Його гнівом. Однак, якими б суворими не були Його слова, Він приходить, щоб спасти й вдосконалити людство. Будучи створеними істотами, люди мусять виконувати обов’язки, які вони повинні виконувати, і бути непохитними у своєму свідченні про Бога у процесі рафінування. У кожному випробуванні вони мусять відстоювати те свідчення, яке вони повинні нести, і робити це голосно заради Бога. Людина, яка це виконує, є переможцем. Незалежно від того, як Бог переплавлює тебе, ти залишаєшся сповненим віри й ніколи не втрачаєш віри в Нього. Ти робиш те, що мусить робити людина. Це те, що Бог вимагає від людини, і серце людини має бути здатним повністю повертатися до Нього й звертатися до Нього кожної миті. Це переможець. Ті, кого Бог називає «переможцями», – це ті, хто, перебуваючи під впливом сатани, перебуваючи в облозі сатани, тобто коли вони опиняються серед сил темряви, все одно здатні бути непохитними у своєму свідченні та зберігати свою первісну віру і свою вірність Богові. Якщо ти все ще здатен зберігати чисте серце перед Богом і зберігати свою справжню любов до Бога, незважаючи ні на що, то ти непохитний у своєму свідченні перед Богом, і саме це Бог називає «бути переможцем». Якщо твоє прагнення є чудовим, коли Бог благословляє тебе, але ти відступаєш без Його благословення, чи є це чистотою? Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою вірність Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й цнотливу людину означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти. Ось, що ти маєш застосовувати на практиці. Коли треба молитися – молись, коли треба збиратися на спілкування – збирайся, коли треба співати гімни – співай гімни, коли треба повставати проти плоті – повставай проти плоті. Коли ти виконуєш свій обов’язок, не доводь справу до кінця абияк; коли ти стикаєшся з випробуваннями, будь непохитним. Це і є вірність Богові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

343. Коли Мойсей ударив по скелі, і ключем забила вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на арфі й лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і несказанні обсяги багатства, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані маси сторонніх народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж здобувають від цього розраду і є спасенними, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Завдяки своїй вірі люди отримали так багато, і це не обов’язково благословення. Вони можуть не отримати того щастя й радості, які відчував Давид, або не мати води, дарованої Єговою, як Мойсей. Наприклад, Йов був благословенний Єговою за свою віру, але він також зазнав лиха. Незалежно від того, благословенний ти чи страждаєш від лиха, і те, й інше – благословенні події. Без віри ти не зміг би отримати цю роботу завоювання, а тим більше побачити справи Єгови, явлені сьогодні перед твоїми очима. Ти не зміг би побачити, тим більше ти не зміг би отримати. Ці біди, ці нещастя та всі суди, – якби вони не спіткали тебе, чи зміг би ти сьогодні побачити діяння Єгови? Сьогодні саме віра дозволяє тобі бути завойованим, і саме завоювання тебе дозволяє тобі вірити в кожен вчинок Єгови. Тільки завдяки вірі ти отримуєш таку кару та суд. Завдяки цій карі й суду ти завойовуєшся та вдосконалюєшся. Без таких кари та суду, які ти отримуєш сьогодні, твоя віра була б марною, тому що ти б не знав Бога; хоч би як сильно ти вірив у Нього, твоя віра залишалася б лише порожніми словами без підґрунтя в реальності. Тільки після того, як ти отримаєш цю роботу завоювання, роботу, яка робить тебе цілковито слухняним, твоя віра стане істинною та надійною, і твоє серце обернеться до Бога. Навіть якщо ти зазнаєш великого суду й прокляття через це слово, «віра», ти, тим не менш, маєш істинну віру та отримуєш найсправжнішу, найреальнішу й найдорожчу річ. Це тому, що тільки в процесі суду ти бачиш кінцеве місце призначення Божих створінь; саме в цьому суді ти бачиш, що Творця потрібно любити; тільки в цій роботі завоювання ти бачиш руку Божу; саме в цьому завоюванні ти нарешті повністю розумієш людське життя; саме в цьому завоюванні ти здобуваєш правильний шлях людського життя й починаєш розуміти справжнє значення слова «людина»; тільки в цьому завоюванні ти бачиш праведний характер Всемогутнього і Його прекрасний, славний лик; саме в цій роботі завоювання ти дізнаєшся про походження людини й розумієш усю «безсмертну історію» людства; саме в цьому завоюванні ти приходиш до осмислення предків людства й витоків розбещеності людства; саме в цьому завоюванні ти отримуєш радість і втіху, а також нескінченні покарання, дисципліну та слова докору від Творця до створеного Ним людства; саме в цій роботі завоювання ти отримуєш благословення, а також нещастя, що належать людині… Хіба все це не через твою невелику часточку віри? І хіба твоя віра не зросла після того, як ти здобув ці речі? Хіба ти не здобув надзвичайно багато?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (1)»