344. Зараз період Царства. Чи ввійшов ти в цей новий період залежить від того, чи ввійшов ти в дійсність слів Божих, чи стали Його слова твоїм життям-реальністю. Слова Божі стають відомі кожній людині, аби зрештою всі люди жили у світі слів Божих, і Його слова освітлювали та просвіщали кожну людину зсередини. Якщо впродовж цього часу ти недбало читаєш слова Божі, тебе не цікавлять Його слова, тоді це свідчить про хибність твого стану. Якщо ти не здатен увійти в період Слова, то Святий Дух не діє всередині тебе; якщо ти ввійшов у цей період, Він виконуватиме Свою роботу. Що ти можеш зробити на світанку періоду Слова, аби здобути роботу Святого Духа? У цей період Бог вершитиме серед вас таке: кожна людина житиме словами Божими, зможе втілити істину в життя й щиро любитиме Бога; усі люди візьмуть слова Божі за основу й за свою дійсність і матимуть богобоязливі серця; і втілюючи слова Божі в життя, людина зможе набути царської влади разом із Богом. Таку роботу має виконати Бог. Чи можеш ти жити, не читаючи слів Божих? Сьогодні багато хто відчуває, що не спроможний прожити бодай день-два без читання Його слів. Вони мають читати Його слова щодня, а якщо часу бракує, достатньо просто слухати їх. Саме таке відчуття дає людям Святий Дух, і саме так Він починає зворушувати їх. Тобто Він керує людьми через слова, аби люди могли ввійти в дійсність слів Божих. Якщо після лише одного дня без їди та пиття слів Божих ти відчуваєш темряву та спрагу й не можеш цього стерпіти, це свідчить про те, що тебе зворушив Святий Дух, і що Він не відвернувся від тебе. Отже, ти той, хто знаходиться в цьому потоці. Однак, якщо після дня або двох без їди й пиття слів Божих ти нічого не відчуваєш, якщо тебе не мучить спрага й ти зовсім не зворушений, це свідчить про те, що Святий Дух відвернувся від тебе. Тоді це означає, що всередині тебе щось не так; ти не ввійшов у період Слова, і ти один із тих, хто відстав. Бог послуговується словами, щоб керувати людьми; якщо ти їси й п’єш слова Божі, то почуваєшся добре, а якщо ні, то в тебе немає шляху, по якому йти. Слова Божі стають їжею для людей і тією силою, яка приводить їх у рух. У Біблії сказано: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Сьогодні Бог завершить цю роботу, і завершить Він її у вас. Як так сталося, що в минулому люди могли не читати слів Божих багато днів, і однаково були здатні їсти й пити, як зазвичай, а сьогодні таке неможливо? У цей період Бог переважно використовує слова, щоб керувати всіма. Через Божі слова людина зазнає суду й вдосконалення, а потім зрештою вводиться в Царство. Лише слова Божі можуть забезпечити життя людини, і лише слова Божі можуть дати людині світло й вказати шлях для практики, особливо в період Царства. Доки ти не відхиляєшся вбік від дійсності слів Божих, щодня їси й п’єш Його слова, Бог зможе вдосконалювати тебе.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Період Царства – це період Слова»

345. У Божих словах є істини, якими має володіти людина, речі, які є найбільш корисними та помічними для людства, тонізуючий напій та пожива, яких потребує ваше тіло, речі, що допомагають людині відновити свою звичайну людськість, та істини, якими людина має бути споряджена. Чим більше ви практикуєте Боже слово, тим швидше ваше життя розквітне, і тим яснішою стане істина. У міру збільшення вашого духовного зросту ви ясніше бачитимете речі духовного світу та матимете більше сил, щоб перемогти сатану. Велика частина істини, яку ви не розумієте, стане ясною, коли ви втілите слово Боже в життя. Більшість людей задовольняються простим розумінням тексту Божого слова й зосереджуються на спорядженні себе вченням, а не на поглибленні свого досвіду на практиці, але хіба це не шлях фарисеїв? Чи можуть вони здобути реальність фрази «Слово Боже – це життя» за допомогою таких дій? Життя людини не може розвиватися лише завдяки читанню Божого слова, а тільки тоді, коли Боже слово втілюється в життя. Якщо ти переконаний, що для того, щоб мати життя та духовний стан, потрібно лише розуміти слово Боже, тоді твоє розуміння недосконале. Справжнє розуміння Божого слова відбувається, коли ти втілюєш істину в життя, і ти повинен усвідомити, що «тільки втілюючи істину в життя, можна її зрозуміти». Сьогодні, прочитавши слово Боже, ти можеш просто сказати, що ти знаєш Боже слово, але не можеш сказати, що ти його розумієш. Дехто каже, що спершу слід зрозуміти істину, а тоді вже практикувати її, але це правильно лише частково і, звичайно, не зовсім точно. До того, як пізнати істину, ти не прожив цієї істини. Відчуття, що ти розумієш те, що чуєш у проповіді, не є справжнім розумінням – це лише оволодіння буквальними словами істини, і це не те саме, що розуміння її справжнього значення. Саме лише поверхове знання істини не означає, що ти справді її розумієш чи маєш знання про неї; справжнє значення істини приходить після того, як переживеш її на власному досвіді. Тому лише переживши істину, ти можеш її зрозуміти, і лише тоді ти можеш зрозуміти її приховані частини. Поглиблення свого досвіду – єдиний спосіб осягнути додаткові значення та зрозуміти суть істини. Тому ти можеш ходити всюди з істиною, але якщо ти не маєш істини, то переконати багатьох релігійних людей не вдасться ніяк – ти не зможеш переконати навіть членів своєї родини. Без істини ви схожі на тремтливі сніжинки, але з істиною ти можеш бути щасливим і вільним, і ніхто не зможе напасти на тебе. Якою б сильною не була теорія, вона не може подолати істину. З істиною можна похитнути сам світ і зрушити гори й моря, тоді як за браком істини міцні міські стіни червою перетворяться на руїни. Це очевидний факт.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щойно зрозумівши істину, ти повинен втілювати її в життя»

346. Бог не вимагає від людей самого лише вміння говорити про реальність; це було б надто просто, чи не так? Чому тоді Бог говорить про життя-входження? Чому Він говорить про перетворення? Якщо люди здатні лише на порожні балачки про реальність, чи можуть вони досягти перетворення свого характеру? Добрі воїни Царства не навчені бути групою людей, здатних лише говорити про реальність чи вихвалятися; навпаки, вони навчені завжди жити за Божими словами, втілювати їх у життя, залишатися непохитними, хоч би які невдачі їх не спіткали, постійно жити відповідно до Божих слів і не повертатися у світ. Такою є реальність, про яку говорить Бог; такою є вимога Бога до людини. Тому не вважайте реальність, про яку говорить Бог, надто простою. Саме лише просвітління від Святого Духа не рівнозначне володінню реальністю. Це не духовний стан людини – це Божа благодать, у яку людина нічого не вносить. Кожна людина має пройти через страждання Петра і, більше того, володіти славою Петра, яку вона втілює в життя після здобуття Божої роботи. Лише це можна назвати реальністю. Не думайте, що ви володієте реальністю тільки тому, що можете говорити про неї; це помилка. Такі думки не відповідають Божій волі та не мають реального значення. Не кажіть такого в майбутньому – винищуйте такі висловлювання! Усі, хто неправильно розуміє Божі слова, є безбожниками. Такі люди не мають жодного реального знання, не кажучи вже про реальний духовний стан; вони темні, їм бракує реальності. Іншими словами, всі, хто живе поза сутністю Божих слів, є безбожниками. Ті, кого люди вважають безбожниками, в очах Бога – звірі, а ті, кого Бог вважає безбожниками – це люди, які не прийняли Божих слів як свого життя. Тому можна сказати, що ті, хто не володіє реальністю Божих слів і не втілює Його слова в життя, є безбожниками. Божий намір полягає в тому, щоб кожна людина жила реальністю Його слів – не просто щоб усі говорили про реальність, але, більше того, щоб кожна людина була здатна жити реальністю Його слів.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки практикування істини є володінням реальністю»

347. Прийти до справжнього розуміння слів Божих – справа не з простих. Не думай так: «Я можу витлумачити буквальне значення слів Божих, і всі кажуть, що моє тлумачення правильне, і хвалять мене – значить, я розумію слова Божі». Це не те саме, що розуміти слова Божі. Якщо ти здобув трохи світла з Божих висловлювань, і ти відчув справжнє значення Його слів, і якщо ти можеш виразити намір, який стоїть за Його словами, і те, якого результату вони зрештою досягнуть, – якщо ти чітко розумієш усі ці речі, можна вважати, що ти досяг певного рівня розуміння слів Божих. Отже, розуміти слова Божі не так уже й просто. Те, що ти можеш дати пишномовне пояснення буквального значення слів Божих, ще не означає, що ти їх розумієш. Скільки б ти не пояснював їхнє буквальне значення, твоє пояснення однаково ґрунтується на людській уяві та людському способі мислення. Воно нікчемне! Як тобі зрозуміти слова Божі? Ключ до цього – шукати в них істину. Тільки так ти зможеш по-справжньому зрозуміти Божі слова. Бог ніколи не говорить порожніх слів. Кожне речення, яке Він вимовляє, містить деталі, які неодмінно будуть розкриті згодом у Його словах, і вони можуть бути виражені по-іншому. Людина не здатна осягнути ті способи, у які Бог виражає істину. Божі висловлювання є дуже глибокими, і їх нелегко осягнути людським мисленням. Якщо люди докладають зусиль, вони можуть відкрити для себе весь сенс кожного аспекту істини в загальних рисах. Тонкощі розкриватимуться, коли ти надалі переживатимеш їх на власному досвіді через просвітлення Святим Духом. Одна складова – це розмірковування над словами Божими та їх розуміння й пошук їхнього конкретного змісту під час їх читання. Інша складова – це розуміння значення слів Божих завдяки переживанню їх та отриманню просвітління від Святого Духа. Завдяки постійному поступу в цих двох аспектах ти можеш прийти до розуміння слова Божого. Якщо ти тлумачиш його на буквальному, текстуальному рівні або виходячи з власного мислення й фантазій, то навіть якщо ти пояснюєш його барвисто й пишномовно, ти все ще насправді не розумієш істини, і все це однаково ґрунтується на людському мисленні та фантазіях. Це не отримується від просвітління Святого Духа. Люди схильні тлумачити слова Божі на основі своїх уявлень та фантазій, і вони можуть навіть неправильно тлумачити слова Божі, вирвані з контексту, що робить їх схильними неправильно розуміти й судити Бога, а це викликає занепокоєння. Тому істина переважно здобувається завдяки розумінню слів Божих і просвітлінню Святим Духом. Здатність розуміти й пояснювати буквальне значення Божого слова не означає, що ти здобув істину. Якби розуміння буквального значення слова Божого означало, що ти зрозумів істину, тоді тобі потрібно було б мати лише трохи освіти й знань, тож навіщо тобі було б потрібне просвітління Святого Духа? Хіба Божа робота є чимось, що може осягнути людський розум? А отже, розуміння істини не ґрунтується на людських уявленнях чи фантазіях. Щоб мати справжній досвід і знання, тобі потрібні просвітління, освітлення й керівництво Святого Духа. Це і є процес розуміння й здобуття істини, а також його необхідна умова.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

348. Якщо ви прочитали багато слова Божого, але розумієте лише значення слів і вам бракує прямого пізнання слова Божого через свій практичний досвід, тоді ти не знатимеш слова Божого. Що стосується тебе, Боже слово – це не життя, а просто безживні слова. І якщо ти живеш лише в дотриманні безживних слів, тоді ти не можеш зрозуміти суть Божого слова і не зрозумієш Його волю. Лише тоді, коли ти проживеш Його слово на своєму реальному досвіді, тобі відкриється духовний зміст Божого слова, і лише через досвід ти можеш зрозуміти духовне значення багатьох істин і розкрити таємниці слова Божого. Якщо ти не втілюєш Його слово в життя, то яким би ясним воно не було, усе, що ти зрозумів, – це пусті слова й доктрини, які стали для тебе релігійними правилами. Чи не це робили фарисеї? Якщо ви практикуєте й відчуваєте слово Боже, воно стає для вас практичним; якщо ти не прагнеш втілювати його в життя, тоді Боже слово для тебе є не більше ніж легендою про третє небо. По суті, процес віри в Бога – це процес, у якому ви проживаєте Його слово, а Він здобуває вас, або, кажучи ясніше, вірити в Бога означає знати, розуміти, випробовувати на досвіді та проживати Його слова; такою є реальність вашої віри в Бога. Якщо ви вірите в Бога і сподіваєтеся на вічне життя, не прагнучи втілювати слово Боже в життя та входити в істину-реальність, тоді ви нерозумні. Це все одно, що піти на бенкет і лише дивитися на їжу та запам’ятовувати ласощі, нічого не скуштувавши, це все одно, що нічого там не їсти й не пити. Хіба така людина не була б нерозумною?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щойно зрозумівши істину, ти повинен втілювати її в життя»

349. Божі вимоги до людей не такі вже й високі. Поки люди старанно та завзято втілюють їх у життя, вони отримуватимуть «прохідний бал». Правду кажучи, досягти розуміння, пізнання та осягнення істини складніше, ніж практикувати істину. Спочатку практикуй усе, що зрозумів; практикуй те, що вже осягнув. Таким чином ти зможеш поступово досягти істинного пізнання та розуміння істини. Це ті кроки та засоби, за допомогою яких працює Святий Дух. Якщо ти не практикуватимеш покору в такий спосіб, то не досягнеш нічого. Якщо ти завжди дієш за своєю власною волею та не практикуєш послух, то хіба Святий Дух працюватиме в тобі? Хіба Святий Дух працює так, як ти забажаєш? Чи Він працює відповідно до того, чого тобі бракує, і на основі Божих слів? Якщо тобі це не ясно, то ти не зможеш увійти в істину-реальність. Чому більшість людей витрачає багато зусиль на читання Божих слів, але має так мало пізнання й потім не може нічого сказати про справжній шлях? Невже ти думаєш, що володіння знаннями – це те ж саме, що й володіння істиною? Хіба це не помилкова точка зору? Ти здатний висловити стільки знань, скільки піщинок на пляжі, але в жодному з них немає реального шляху. Хіба ти не намагаєшся цим обдурити людей? Хіба ти не влаштовуєш показуху, не підкріплену жодною сутністю? Усяка така поведінка шкодить людям! Що вищою є теорія й що більше вона позбавлена реальності, то більше вона нездатна привести людей до реальності. Що вищою є теорія, то більше вона змушує тебе кидати виклик Богові та виступати проти Нього. Не плекайте духовну теорію – від неї немає жодного толку! Деякі люди десятками років говорять про духовну теорію, вони стали гігантами духовності, але в кінцевому підсумку їм все одно не вдається ввійти в істину-реальність. Оскільки вони не втілювали в життя Божі слова та не переживали їх, у них немає принципів або шляху для практичного застосування. Такі люди самі без істини-реальності, то ж як вони можуть привести інших людей на правильний шлях віри в Бога? Вони можуть лише звести людей на манівці. Хіба це не шкода іншим і самим собі? Щонайменше, ти мусиш бути здатним розв’язувати реальні проблеми, які прямо перед тобою. Іншими словами, ти повинен уміти втілювати Божі слова в життя та переживати їх, і втілювати в життя істину. Лише це є покірністю Богові. Лише маючи життя-входження, ти придатний до праці для Бога, і лише повністю присвятивши себе Богові зі щирістю, ти можеш бути схвалений Богом. Не треба завжди робити грандіозні заяви та розповідати пишномовну теорію – це все нереальне. Просторікувати про духовну теорію, щоб люди захоплювалися тобою, означає не свідчити про Бога, а, навпаки, виставляти себе напоказ. Це не приносить абсолютно ніякої користі людям і не напучує їх, і може легко призвести до того, що вони будуть поклонятися духовній теорії, а не зосереджуватися на втіленні істини в життя – і хіба це не зведення людей на манівці? Якщо так продовжувати далі, то це породжуватиме численні порожні теорії та правила, які будуть стримувати людей і заманювати їх у пастку; це справді обурливо. Тому говори більше те, що є реальним, більше розмовляй про проблеми, які насправді існують, проводь більше часу за шуканням істини для розв’язання проблем – це те, що є найважливішим. Не зволікай, навчаючись утілювати істину в життя, – це шлях входження в реальність. Не сприймай досвід і знання інших людей за свою приватну власність і не виставляй їх для того, щоб інші ними захоплювалися. У тебе мусить бути власне життя-входження. Лише практикуючи істину та підкоряючись Божій волі, ти матимеш входження в життя. Це те, що має практикувати та на чому має зосередитися кожна людина.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зосередься більше на реальності»

350. Чи поєднане ваше розуміння істини з вашими власними станами? У реальному житті тобі спочатку треба подумати, які істини стосуються людей, подій і об’єктів, з якими ти зіткнувся; саме серед цих істин ти можеш знайти Божі наміри й визначити зв’язок того, із чим ти зіткнувся, з Його намірами. Якщо ти не знаєш, які аспекти істини стосуються того, із чим ти зіткнувся, а натомість ідеш шукати Божі наміри напряму, це сліпий підхід, який не може принести результатів. Якщо ти хочеш знайти істину та зрозуміти Божі наміри, то спочатку потрібно розібратися, що саме з тобою сталося, з якими аспектами істини це пов’язано, і пошукати в Божому слові конкретну істину, яка стосується того, що ти пережив. Тоді слід пошукати шлях практики, який тобі підходить у цій істині; так ти зможеш отримати опосередковане розуміння Божих намірів. Шукати істину й утілювати її в життя не значить машинально керуватися певним ученням або дотримуватися формули. Істина – це не формула та не закон. Вона не мертва: істина – це саме життя, жива істота, правило, якого творіння мусять дотримуватись у житті, і правило, яке люди мусять мати в житті. Це те, що ти повинен, наскільки це можливо, зрозуміти на власному досвіді. До якої б стадії ти не дійшов у своєму досвіді, ти невіддільний від Божого слова й істини, а все твоє розуміння Божого характеру та знання про те, Хто є Бог і чим володіє, висловлене в Божих словах; воно нерозривно пов’язане з істиною. Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє, самі по собі є істиною; істина – це автентичний прояв Божого характеру й того, Хто Він є і чим володіє. Вона конкретизує те, Хто Він є і чим володіє, і чітко говорить про те, Хто Він є і чим володіє; вона прямолінійніше говорить тобі, що Богові подобається, а що ні, яких дій Він від тебе хоче, а які забороняє, яких людей Він зневажає, а якими тішиться. За істинами, які виявляє Бог, люди можуть побачити Його задоволення, гнів, скорботу та щастя, а також Його сутність, – це і є одкровення Його характеру. Крім пізнання того, Хто є Бог і чим володіє, і розуміння Його характеру з Його слова, найважливішою є необхідність досягти цього розуміння через практичний досвід. Якщо людина віддаляється від реального життя, щоб пізнати Бога, вона не зможе цього досягти. Навіть якщо є люди, що можуть отримати з Божого слова якесь розуміння, воно обмежується теоріями та словами, і виникає розбіжність із тим, яким насправді є Сам Бог.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

351. Відколи люди почали вірити в Бога, вони виношують чимало неправильних намірів. Коли ти не втілюєш істину в життя, тобі здається, що всі твої наміри є правильними, але коли з тобою щось трапиться, ти побачиш, що всередині тебе багато хибних намірів. Таким чином, коли Бог удосконалює людей, Він змушує їх усвідомити, що в них є багато уявлень, які перешкоджають їхньому пізнанню Бога. Коли ти усвідомиш, що твої наміри є хибними, якщо ти зможеш припинити жити згідно зі своїми уявленнями і намірами, і зможеш свідчити про Бога, і твердо триматимешся своєї позиції в усьому, що з тобою відбувається, це доводить, що ти повстав проти плоті. Коли ти повстанеш проти плоті, всередині тебе неодмінно відбудеться битва. Сатана спробує змусити людей слідувати за ним, спробує змусити людей слідувати уявленням плоті та відстоювати інтереси плоті, – але слова Божі просвітять й освітять людину зсередини, і в цей момент від тебе залежить, чи слідуватимеш ти за Богом, чи за сатаною. Бог просить людей втілювати істину в життя, перш за все, щоб розібратися з тим, що у них всередині, щоб розібратися з їхніми думками та уявленнями, які не по серцю Богові. Святий Дух торкається серця людей, просвітлює та освітлює їх. Тому за всім, що відбувається, стоїть битва: щоразу, коли люди втілюють істину в життя або втілюють любов до Бога в життя, відбувається велика битва, і хоча може здаватися, що з їхньою плоттю все гаразд, у глибині їхніх сердець насправді точиться битва між життям і смертю, – і лише після цієї затятої битви, після величезної кількості роздумів може бути прийняте рішення про перемогу чи поразку. Не зрозуміло, варто сміятися чи плакати. Оскільки чимало намірів усередині людей є хибними, або й тому, що значна частина Божої роботи має розбіжності з їхніми уявленнями, коли люди втілюють істину в життя, за лаштунками розгортається велика битва. Втіливши цю істину в життя, за лаштунками люди проллють незліченну кількість гірких сліз, перш ніж остаточно приймуть рішення догодити Богу. Саме через цю битву люди зазнають страждань і рафінування; це і є справжнє страждання. Коли битва спіткає тебе, якщо ти зможеш по-справжньому стати на сторону Бога, ти зможеш догодити Богові. Втілюючи істину в життя, людина неминуче страждатиме всередині; якби на той момент, коли вони втілюють істину в життя, все всередині людей було правильним, тоді у них не було б потреби бути вдосконаленими Богом, і не було б битви, і вони не страждали б. Саме тому, що в людях є багато такого, що не годиться для використання Богом, і тому, що в них багато бунтарського характеру плоті, людям потрібно ґрунтовніше засвоїти урок повстання проти плоті. Саме це Бог називає стражданням, яке Він попросив людину пройти разом із Ним. Стикаючись із труднощами, поквапся помолитися Богу: «О Боже! Я хочу догодити Тобі, я хочу витримати останні труднощі, щоб догодити Твоєму серцю, і наскільки б великі невдачі мене не спіткали, я однаково мушу догодити Тобі. Навіть якщо мені доведеться віддати все своє життя, однаково я мушу догодити Тобі!». З такою рішучістю, коли ти молишся таким чином, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні. Щоразу, коли вони втілюють істину в життя, щоразу, коли вони проходять рафінування, щоразу, коли їх випробовують, і щоразу, коли Божа робота настигає їх, людям доводиться терпіти невимовний біль. Усе це є випробуванням для людей, а отже, всередині кожного з них точиться битва. Це є фактична ціна, яку вони платять. Читати більше Божих слів та більше метушитися – це частина цієї ціни. Це те, що люди повинні робити, це їхня відповідальність та обов’язок, який вони повинні виконувати, але люди повинні відкинути те всередині них, що потрібно відкинути. Якщо ти цього не зробиш, то, наскільки б великим не було твоє зовнішнє страждання, скільки б ти не метушився, усе буде марно! Іншими словами, тільки зміни всередині тебе можуть визначити, чи твої зовнішні труднощі мають цінність. Якщо твій внутрішній характер змінився і ти втілив істину в життя, тоді всі твої зовнішні страждання отримають Боже схвалення; якщо ж змін у твоєму внутрішньому характері не відбулось, то скільки б страждань ти не переніс або скільки б не метушився назовні, схвалення від Бога не буде, а труднощі, не підтверджені Богом, є марними. Отже, чи буде сплачена тобою ціна схвалена Богом, залежить від того, чи відбулися всередині тебе зміни, і чи втілив ти істину в життя і чи повстав проти своїх власних намірів та уявлень, щоб здобути задоволення Божої волі, пізнання Бога і вірність Богу. Скільки б ти не метушився, якщо ти ніколи не вмів повставати проти своїх власних намірів, а прагнув лише зовнішніх дій і завзяття, і ніколи не звертав уваги на своє життя, то твої труднощі виявляться марними.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

352. Точніше кажучи, іти шляхом Петра у своїй вірі означає йти шляхом пошуку істини, який водночас є шляхом справжнього пізнання себе та зміни свого характеру. Лише йдучи шляхом Петра, людина слідуватиме шляхом до вдосконалення Богом. Треба чітко розуміти, як саме йти шляхом Петра, а також як утілювати його в життя. По-перше, треба відкинути власні наміри, неналежні прагнення, навіть сім’ю й усе плотське. Треба бути щиросердно відданим, тобто повністю присвятити себе Божому слову, зосередитися на їді та питті Божих слів, пошуку істини й Божих намірів у Його словах, намагатися зрозуміти Божу волю в усьому. Це найбільш фундаментальний і життєво важливий метод практики. Саме так учинив Петро після зустрічі з Ісусом, і найкращих результатів можна досягти, лише практикуючи саме так. Щиросердна відданість Божому слову насамперед передбачає пошук істини та Божих намірів у Його словах, концентрацію на розумінні Божої волі, а також усвідомлення й отримання більшого обсягу істини з Божих слів. Читаючи Божі слова, Петро не зосереджувався на розумінні доктрин і тим більше на здобутті богословських знань. Натомість він концентрувався на осягненні істини й Божої волі, а також на досягненні розуміння Божих характеру та краси. Петро також намагався зрозуміти з Божих слів різноманітні розбещені стани людини, її природу, сутність і справжні недоліки, і так Петро легко виконував Божі вимоги, щоб Йому догодити. У Петра було дуже багато правильних практик, які відповідали Божим словам. Це максимально узгоджувалося з Божою волею, і для людини це був найкращий спосіб співпрацювати й водночас отримувати досвід Божої роботи. Переживаючи сотні випробувань, посланих Богом, Петро суворо перевіряв себе за кожним словом Божого суду над людиною, одкровення про неї, вимог до неї та намагався точно збагнути значення цих слів. Він щиро старався обдумувати й запам’ятовувати кожне слово, сказане йому Ісусом, і досяг дуже добрих результатів. Завдяки практиці в такий спосіб він зміг досягти розуміння самого себе зі слів Бога та прийшов не тільки до усвідомлення різноманітних розбещених станів і недоліків людини, а й до розуміння людської сутності та природи. Ось що означає по-справжньому зрозуміти себе. З Божих слів Петро не тільки досяг істинного розуміння себе, а й побачив праведний характер Бога, те, Ким є Бог і чим володіє, Божу волю щодо Своєї роботи та Божі вимоги до людства. Із цих слів Петро по-справжньому пізнав Бога. Він пізнав Божий характер і Його сутність; він пізнав і зрозумів, Хто є Бог і чим володіє, а також Божу красу та Його вимоги до людини. Хоча тоді Бог говорив не так багато, як сьогодні, але Петро все одно досяг результатів у цих аспектах. Це було рідкісне, дорогоцінне явище. Петро пройшов крізь сотні випробувань, але він страждав не даремно. З Божих слів і роботи він не тільки зрозумів себе, а й пізнав Бога. Крім того, він з особливою увагою зосередився на Божих вимогах до людства, які містяться в Його словах. У яких би аспектах людина не мала догоджати Богу, щоб відповідати Його волі, Петро зумів докласти в цих аспектах великих зусиль і досягти повної ясності. Це було надзвичайно корисно для його входження в життя. Про що б не говорив Бог, якщо ці слова були істиною та могли стати життям, Петро вмів закарбувати їх у своєму серці, щоб часто роздумувати про них і бути вдячним за них. Почувши слова Ісуса, Петро зміг узяти їх до серця. Це показує, що він був особливо зосереджений на Божих словах, і кінець кінцем він справді досягнув результатів. Тобто він зміг вільно втілювати Божі слова в життя, точно практикувати істину, відповідати Божій волі, діяти в повній узгодженості з Божим наміром і відмовитися від своїх особистих поглядів і фантазій. Так Петро ввійшов у реальність Божих слів. Служіння Петра почало відповідати Божій волі насамперед тому, що він це зробив.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра»

353. Якщо ти можеш присвятити своє серце, тіло та всю свою справжню любов Богові, принести їх Йому, бути повністю покірним Йому й цілковито уважним до Його намірів – не заради плоті, не заради сім’ї та не заради своїх власних особистих бажань, але в інтересах Божого дому, приймаючи слово Боже як принцип та основу в усьому, – тоді, якщо ти так чинитимеш, твої наміри й погляди будуть на своєму місці, і тоді ти будеш особистістю перед Богом, яка отримує Його схвалення. Люди, яких Бог любить, – це ті, хто чистий перед Ним; це ті, хто може присвячувати себе виключно Йому. Бог гидує тими, хто байдужий до Нього та хто повстає проти Нього. Він гидує тими, хто вірить у Нього й завжди хоче насолоджуватися Ним, але водночас не може повністю присвятити себе Йому. Він гидує тими, хто каже, що любить Його, але в глибині душі повстає проти Нього; Він гидує тими, хто використовує красномовні, квітчасті слова задля обману. Ті, хто не відданий Богу щиро або хто не підкорився Йому по-справжньому, за своєю природою віроломні й надмірно гордовиті. Ті, хто не може бути дійсно покірними перед нормальним, практичним Богом, ще більш зарозумілі, і саме вони є відданими нащадками архангела. Люди, які справді повністю присвячують себе Богу, віддають Йому все своє єство й постають перед Ним; вони можуть коритися всім Його словам і роботі та здатні втілювати Його слова в життя. Вони можуть прийняти Божі слова й ставитися до них як до основи свого існування, і вони здатні серйозно вивчати Божі слова, щоб з’ясувати, які частини практикувати. Такими є люди, які дійсно живуть перед Богом. Якщо ти практикуватимеш у такий спосіб, це принесе користь твоєму життю, і через споживання й пиття Його слів ти можеш задовольнити свої внутрішні потреби й виправити недоліки, так що твій характер життя зміниться; тоді це догодить Богові. Якщо ти дієш відповідно до вимог Бога, і якщо ти не догоджаєш плоті, а натомість догоджаєш Йому, то в цьому ти ввійдеш у реальність Його слів. Входження в реальність Божих слів означає, що ти можеш виконувати свій обов’язок і відповідати вимогам Божої роботи. Тільки такі практичні дії можна назвати входженням у реальність Його слів. Якщо ти зможеш увійти в цю реальність, ти володітимеш істиною. Це початок входження в реальність; ти мусиш спершу пройти це навчання, і тільки опісля ти зможеш увійти в ще більш глибокі аспекти реальності.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності»

354. Бог є практичним Богом: вся Його праця є практичною, всі слова, які Він говорить, є практичними, і всі істини, які Він висловлює, є практичними. Усе, що не є Його словами, – беззмістовне, неіснуюче та необґрунтоване. Сьогодні Святий Дух має скеровувати людей у слова Бога. Якщо люди прагнуть входження в реальність, тоді вони повинні шукати реальність і пізнавати реальність, після чого вони повинні переживати реальність і проживати реальність. Чим більше люди знають реальність, тим більше вони можуть розпізнати, чи є реальними слова інших; чим більше люди знають реальність, тим менше ідей вони мають; чим більше люди переживають реальність, тим більше вони знають про діяння Бога реальності, і тим легше їм звільнитися від свого зіпсованого сатанинського характеру; чим більше реальності мають люди, тим більше вони знають Бога й тим більше вони зневажають плоть і люблять істину; і чим більше реальності мають люди, тим ближче вони наближаються до стандартів Божих вимог. Люди, здобуті Богом, – це ті, хто володіє реальністю, хто знає реальність, і хто пізнав справжні діяння Бога через переживання реальності. Чим більше ти практично співпрацюватимеш із Богом і дисциплінуватимеш своє тіло, тим більше ти одержуватимеш роботу Святого Духа, тим більше ти здобуватимеш реальність і тим більше ти будеш просвітлений Богом, а, отже, тим глибшими стануть твої знання про справжні діяння Бога. Якщо ти здатен жити в поточному світлі Святого Духа, тоді поточний шлях до втілення в життя стане тобі зрозумілішим, і ти будеш більш спроможним відділитися від релігійних переконань і старої практики минулого. Сьогодні основна увага на реальності: чим більше реальності мають люди, тим чіткіші їхні знання істини, і тим краще їхнє розуміння Божої волі. Реальність може подолати всі слова й доктрини, вона може подолати всю теорію та компетентність, і чим більше люди зосереджують увагу на реальності, тим більше вони істинно люблять Бога та є голодними і спраглими до Його слів. Якщо ти будеш завжди зосереджувати увагу на реальності, тоді твоя життєва філософія, релігійні поняття та природний характер будуть природно видалені після роботи Бога. Ті, хто не домагається реальності та не має знань про реальність, швидше за все, шукають надприродного, і їх буде легко обдурити. Святий Дух не має засобів для роботи в таких людях, і тому вони відчувають, що вони бездіяльні, і що життя їхнє позбавлене сенсу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як пізнати реальність?»

355. Ті, хто любить Бога, – це люди, які люблять істину, і що більше ті, хто любить істину, втілюють її в життя, то більше істини вони мають; що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони мають Божої любові; і що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони благословенні Богом. Якщо ти завжди практикуватимеш таким чином, Божа любов до тебе поступово дасть тобі змогу бачити, так само як Петро пізнав Бога: Петро сказав, що Бог не тільки має мудрість створити небо, землю і все суще, але що, більше того, Він також має мудрість виконувати в людях практичну роботу. Петро сказав, що Він гідний любові людей не лише через те, що Він створив небо, землю і все суще, але, більше того, через Його здатність створити людину, спасти людину, вдосконалити людину та дати людині Свою любов. Так само Петро сказав, що в Ньому є багато того, що гідне людської любові. Петро сказав Ісусові: «Хіба створення небес, землі та всього сущого – єдина причина, чому ти заслуговуєш на любов людей? У Тобі є ще багато гідного любові. Ти дієш і рухаєшся в реальному житті, Твій Дух торкається мене всередині, Ти дисциплінуєш мене, Ти докоряєш мені – усе це ще більш варте любові людей». Якщо ти хочеш побачити й пережити Божу любов, то ти повинен досліджувати й шукати в реальному житті та повинен бути готовим відкинути власну плоть. Ти мусиш прийняти це рішення. Ти мусиш бути людиною, яка має рішучість і здатна в усьому догоджати Богу та при цьому не бути лінивою й не жадати втіх плоті, не жити для плоті, а жити для Бога. Можливо, цього разу ти не задовольниш Бога. Причина цього полягає в тому, що ти не розумієш Божих намірів; наступного разу, навіть якщо на це знадобиться більше зусиль, ти повинен догодити Йому, а не плоті. Коли ти переживеш такий досвід, то пізнаєш Бога. Ти побачиш, що Бог може створити небо, землю і все суще, що Він став плоттю, щоб люди могли дійсно бачити Його та дійсно контактувати з Ним; ти побачиш, що Він здатний ходити серед людей і що Його Дух може вдосконалювати людей у реальному житті, дозволяючи їм побачити Його красу і пережити Його дисципліну, Його виправлення та Його благословення. Якщо ти завжди переживатимеш такий досвід, то в реальному житті ти будеш невіддільний від Бога, і якщо одного дня твої стосунки з Богом перестануть бути нормальними, ти зможеш терпіти докори та відчувати каяття. Коли ти матимеш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не захочеш покидати Бога, і якщо одного дня Бог скаже, що покине тебе, ти злякаєшся та скажеш, що краще помреш, аніж залишишся покинутим, без Бога. Щойно ти це усвідомиш, ти відчуєш, що не здатний покинути Бога, і таким чином ти матимеш основу та справді втішатимешся Божою любов’ю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

356. Найбільша вада людської віри в Бога в тому, що люди вірять лише на словах, і Бога зовсім немає в їхньому повсякденному житті. Насправді всі люди вірять, що Бог існує, але Він не увійшов до їхнього повсякденного життя. Вуста людей промовляють багато молитов до Бога, але Йому відведено мало місця в їхніх серцях, і тому Бог знову і знову випробовує їх. Саме тому, що люди нечисті, Бог не має альтернативи їх випробуванню, щоб вони присоромилися та пізнали себе через ці випробування. Інакше людство перетворилося б на нащадків архангела й ставало б дедалі більш зіпсованим. У процесі своєї віри в Бога кожен позбавляється від багатьох своїх особистих намірів та цілей через неперервне Боже очищення. Інакше Бог не зміг би використати нікого та не зміг би виконувати в людях роботу так, як Він повинен. Бог спершу очищує людей, і завдяки цьому процесу вони можуть пізнати себе, і Бог може змінити їх. Лише тоді Бог може вмістити Своє життя в них, і лише так їхні серця можуть цілком навернутися до Бога. І Я кажу: вірити в Бога – це не так просто, як кажуть люди. З Божого погляду, якщо ти маєш лише знання, але не маєш Його слова як життя, і якщо ти обмежений лише власним знанням, але не можеш втілювати істину на практиці чи жити на основі слова Божого, то це доводить, що ти не маєш боголюбного серця, і це показує, що твоє серце не належить Богові. Пізнати Бога можливо через віру в Нього: це остаточна мета, і це мета прагнення людського. Ти маєш докладати зусиль для втілення в життя слів Божих, щоб вони могли почати приносити плоди в твоєму практичному житті. Якщо ти маєш лише теоретичні знання, твоя віра зведеться на ніщо. Тільки якщо ти після цього будеш також втілювати Його слово на практиці та жити згідно з ним, твою віру можна буде вважати повною й такою, що узгоджується з Божими намірами. На цьому шляху багато хто може говорити про свої великі знання, але в момент їхньої смерті їхні очі переповнені сліз, і вони ненавидять себе за те, що змарнували час життя та даремно дожили до літнього віку. Вони просто розуміють вчення, але не можуть застосувати істину на практиці чи свідчити про Бога; натомість вони просто крутяться, як мухи в окропі, і лише знаходячись на волосині від смерті, вони нарешті бачать, що їм не вистачає істинного свідчення, що вони взагалі не знають Бога. Та чи це не запізно? Чому ти не живеш одним днем і не слідуєш за істиною, яку любиш? Для чого чекати до завтра? Якщо за життя ти не страждаєш заради істини та не прагнеш отримати її, невже ти бажаєш в годину смерті шкодувати про щось? Якщо так, для чого тоді вірити в Бога? Насправді, у багатьох питаннях, якщо люди докладуть мінімальних зусиль, вони можуть втілити істину на практиці й таким чином догодити Богові. Лише тому, що серцями людей досі володіють демони, вони не можуть працювати заради Бога та постійно спішать кудись заради своєї плоті, зрештою нічого не досягнувши. Тому люди постійно страждають від негараздів і труднощів. Хіба це не тортури від сатани? Чи це не розбещеність плоті? Не намагайся обдурити Бога, визнаючи Його лише на словах. Натомість зроби справжній вчинок. Не обманюйся – який у цьому сенс? Яка користь тобі жити заради плоті та боротися за вигоду та славу?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

357. Люди, які щиро вірять в Бога, – це ті, що бажають здійснювати слово Боже і втілювати істину в життя. Люди, які по-справжньому здатні бути непохитними у своєму свідченні про Бога, – це також ті, що бажають втілювати Його слово в життя і можуть щиро стояти на боці істини. Усім людям, які вдаються до хитрощів і несправедливості, бракує істини, і всі вони накликають ганьбу на Бога. Ті, хто розпалює суперечки в церкві, – це приспішники сатани, вони є втіленням сатани. Такі люди дуже злостиві. Ті, хто не має проникливості та неспроможні стати на бік істини, всі виношують злі наміри і ганьблять істину. Більше того, вони є типовими представниками сатани. Вони не підлягають відкупленню і, зрозуміло, вони будуть вигнані. У Божій сім’ї не дозволено залишатися тим, хто не втілює істину в життя, як і тим, хто свідомо руйнує церкву. Однак час для праці вигнання ще не настав. Таких людей просто викриють і, зрештою, виженуть. Над цими людьми більше не проводитиметься марна робота; ті, що належать сатані, не здатні стояти на боці істини, тоді як ті, що шукають істину, здатні. Люди, які не втілюють істину в життя, негідні почути шлях істини і негідні свідчити про істину. Вона просто не для їхніх вух; радше, вона спрямована на тих, хто її втілює в життя. Перш, ніж буде явлений кінець кожної людини, тих, хто заважає церкві та порушує Божу працю, спочатку тимчасово залишать осторонь, щоб розібратися з ними пізніше. Щойно працю буде завершено, кожного з цих людей буде викрито, а потім вигнано. Наразі, поки проголошується істина, вони будуть проігноровані. Коли ж уся істина буде розкрита людству, ці люди мають бути вигнані. Тоді настане час, коли всі люди будуть поділені на класи відповідно до їхнього виду. Дрібні витівки тих, хто не має розсудливості, призведуть до їхньої загибелі від рук нечестивих, вони будуть заманюватися ними, щоб ніколи не повернутися. І вони заслуговують на подібне ставлення, бо не люблять істини, тому що вони не здатні стояти на боці істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стоять на боці злих людей, бо вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони прекрасно знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не чинять зло? Хоча серед них є ті, хто називає себе царями, а інші слідують за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх руйнує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть спасенні та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, через істину накличуть на себе погибель. Таким буде кінець тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»