135. Як слід пізнавати Бога у вірі в Нього? Бога потрібно пізнавати на основі слів і роботи Бога в сьогоднішній день, без відхилень або помилок, і, перш за все, потрібно знати роботу Бога. Це основа пізнання Бога. Усі ті найрізноманітніші помилкові думки, яким бракує чистого розуміння Божих слів, – це релігійні уявлення. Вони є відхиленнями та хибними розуміннями. Найбільша майстерність релігійних діячів полягає в тому, щоб брати Божі слова, які зрозуміли в минулому, і порівнювати з ними сьогоднішні Божі слова. Якщо ти, служачи Богові сьогодення, чіпляєшся за те, що було відкрите просвітлінням Святого Духа в минулому, то твоє служіння призведе до порушення, а твоя практика буде застарілою, вона буде не чим іншим, як релігійним обрядом. Якщо ти віриш, що ті, хто служить Богові, мають зовні виявляти, поміж інших рис, смирення та терпеливість, і якщо таке знання ти сьогодні втілюєш у життя, то таке знання – це релігійне уявлення; така практика перетворилася на лицемірну виставу. Словосполучення «релігійні уявлення» стосується того, що вже віджило своє та застаріло (включно з розумінням слів, раніше сказаних Богом, та світлом, безпосередньо відкритим Святим Духом). Якщо їх сьогодні втілювати в життя, то вони стають на заваді Божій роботі та не приносять людині жодної користі. Якщо люди не зможуть очиститися від того, що належить до релігійних уявлень, то все це стане великою перешкодою в їхньому служінні Богові. Люди з релігійними уявленнями не мають можливості встигати за кроками роботи Святого Духа – спочатку вони відстають на один крок, потім на два. Так відбувається тому, що ці релігійні уявлення змушують людину ставати надзвичайно самовдоволеною та зарозумілою. Бог не відчуває ностальгії за тим, що Він казав та робив у минулому; якщо щось застаріває, Він це усуває. Хіба ти дійсно нездатний відпустити свої уявлення? Якщо ти чіпляєшся за слова, які Бог промовляв у минулому, хіба це доводить, що ти знаєш Божу роботу? Якщо ти неспроможний сьогодні прийняти світло Святого Духа, а чіпляєшся натомість за світло минулого, хіба це доводить, що ти йдеш Божими слідами? Хіба ти досі нездатний відпустити релігійні уявлення? Якщо так, то ти станеш тим, хто опирається Богові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає теперішню Божу роботу, можуть служити Богові»

136. Оскільки в Божій роботі завжди відбуваються нові події, з появою нової роботи є та робота, яка стає віджилою та застарілою. Ці різні типи роботи – стара та нова – не суперечать один одному, а доповнюють; кожен крок випливає з попереднього. Оскільки є нова робота, старе, звісно, мусить бути ліквідоване. Наприклад, деякі давно усталені практики та звичні висловлювання людини вкупі з багаторічним досвідом та вченнями сформували в розумі людини найрізноманітніші за змістом і формою уявлення. Той факт, що Бог ще має повністю відкрити людині Своє справжнє обличчя та притаманний Йому характер, разом із багаторічним поширенням традиційних теорій від давніх часів ще більше сприяв формуванню в людини таких уявлень. Можна сказати, що за час, поки людина вірила в Бога, вплив різних уявлень призвів до того, що в людей постійно формувалися та розвивалися найрізноманітніші погляди на Бога, в основі яких лежали ці уявлення, у результаті чого багато релігійних людей, які служать Богу, стали Його ворогами. Отже, що сильнішими є релігійні уявлення людей, то більше вони опираються Богу й то більше вони є Його ворогами. Божа робота завжди нова й ніколи не стара; вона ніколи не формує доктрини, а натомість постійно змінюється та оновлюється більшою чи меншою мірою. Здійснення роботи в такий спосіб є виявом характеру, притаманного Самому Богові. Це також невід’ємний принцип Божої роботи та один із засобів, за допомогою якого Бог здійснює Своє управління. Якби Бог не працював у такий спосіб, то людина не змінювалася б і не могла б пізнати Бога, а сатана не був би переможений. Тому в Його роботі постійно відбуваються зміни, які здаються безладними, але насправді є періодичними. Проте спосіб, у який людина вірить у Бога, зовсім інший. Вона чіпляється за старі, знайомі доктрини та системи, і чим вони старші, тим вони для неї приємніші. Як може дурний людський розум, розум, що є непохитним, неначе камінь, прийняти стільки незбагненної нової роботи Бога та Його нових слів? Людина бридить Богом, Який завжди новий і ніколи не старий; їй подобається лише старий Бог, з Якого вже пісок сиплеться, Бог із сивим волоссям, Який застряг на місці. А тому, оскільки в Бога Свої уподобання, а в людини – свої, людина зробилася ворогом Бога. Чимало цих суперечностей існує навіть сьогодні, у той час, коли Бог виконує нову роботу впродовж майже шести тисяч років. Тож їх уже не виправити. Можливо, це пов’язано з упертістю людини або непорушністю Божих адміністративних постанов для будь-якої людини, але ті священнослужителі – і чоловіки, і жінки – ще й досі чіпляються за запліснявілі старі книги та папери, у той час як Бог продовжує Свою незавершену роботу з управління так, ніби в Нього немає нікого поруч. Хоча ці суперечності роблять Бога й людину ворогами і є навіть нерозв’язними, Бог на них не зважає, ніби вони одночасно й існують, і не існують. Проте людина тримається своїх переконань та уявлень і ніколи від них не відмовляється. Утім одне є самоочевидним: попри те, що людина не відхиляється від своєї позиції, Божі стопи ніколи не зупиняються, і Він завжди змінює Свою позицію відповідно до навколишнього середовища. Зрештою, саме людина буде переможена без бою. Тим часом Бог є найбільшим ворогом усіх Своїх переможених супротивників, а також поборником людства – і переможеного, і непереможеного. Хто може змагатися з Богом і вийти переможцем? Здається, що людські уявлення походять від Бога, тому що чимало з них народилося на хвилі Божої роботи. Однак це не причина, щоб Бог прощав людині, і, на додачу, Він не вихваляє людину за те, що вона на хвилі Божої роботи виробляє партію за партією продуктів «для Бога», що поза межами Його роботи. Натомість Йому вкрай огидні людські уявлення та старі благочестиві переконання, і в Нього немає навіть думки про те, щоб визнати дату, коли ці уявлення вперше з’явилися. Він зовсім не погоджується з тим, що ці уявлення спричинені Його роботою, бо людські уявлення поширюються людиною; їхнє джерело – це думки та розум людини – не Бог, а сатана. Божий задум завжди полягав у тому, щоб Його робота була новою та живою, а не старою й мертвою, і те, дотримання чого Він вимагає від людини, змінюється залежно від доби й періоду та не є вічним і незмінним. Це тому, що Він є Богом, Який змушує людину жити та бути новою, а не дияволом, який змушує людину помирати та бути старою. Хіба ви цього досі не розумієте? У тебе є уявлення про Бога й ти неспроможний від них відмовитися, тому що ти зашорений. Це не тому, що в Божій роботі занадто мало сенсу, і не тому, що Божа робота не враховує людські бажання, і тим більше не тому, що Бог завжди нехтує Своїми обов’язками. Ти не можеш відмовитися від своїх уявлень тому, що тобі дуже бракує послуху та тому, що в тебе немає анінайменшої подоби творіння, а не тому, що Бог усе для тебе ускладнює. До цього всього спричинився ти сам, і це не має взагалі жодного стосунку до Бога; усі страждання та нещастя створені людиною. Божі думки завжди на добро – Він не бажає бути причиною породження твоїх уявлень, але бажає, щоб ти змінювався та оновлювався з плином часу. Але ти не знаєш, що для тебе добре, ти завжди прискіпливо досліджуєш або аналізуєш. Це не Бог для тебе все ускладнює, – це в тебе самого немає богобоязливого серця, а непослух твій занадто великий. Дрібне створіннячко, що наважилося взяти якусь крихітну частину того, що раніше було дано Богом, а потім обернути її і використати для нападу на Бога – хіба це не людська непокора? Цілком справедливо буде сказати, що люди є абсолютно негідними висловлювати свої погляди перед Богом, тим більше – хверцювати своєю нікчемною, смердючою, гнилою, квітчастою мовою, як їм заманеться, не кажучи вже про їхні запліснявілі уявлення. Хіба вони не є ще більш нікчемними?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає теперішню Божу роботу, можуть служити Богові»

137. Праця Бога завжди рухається вперед, і хоча мета Його роботи не змінюється, метод, за допомогою якого Він працює, постійно змінюється, а це означає, що ті, хто слідує за Богом, теж постійно змінюються. Чим більше праці виконує Бог, тим глибшим є знання людини про Бога. У результаті Божої праці відповідні зміни відбуваються й у характері людини. Однак саме тому, що праця Божа постійно змінюється, ті, хто не знає роботи Святого Духа, і ті безглузді люди, які не знають істини, стають людьми, які чинять опір Богу. Праця Бога ніколи не відповідає уявленням людини, бо ж Його праця завжди нова і ніколи не буває старою, і Він ніколи не повторює стару працю, а радше продовжує працю, яку ніколи не здійснював раніше. Оскільки Бог не повторює Свою роботу, а людина незмінно судить про поточну роботу Бога по роботі, яку Він виконував у минулому, Богу стало надзвичайно важко виконувати кожен етап роботи нового періоду. У людини занадто багато труднощів! Її мислення занадто консервативне! Ніхто не знає Божої роботи, але всі визначають її межі. Коли людина залишає Бога, вона втрачає життя, істину і Божі благословення, але при цьому вона не приймає ні життя, ні істину, не кажучи вже про більш великі благословення, які Бог дарує людству. Усі люди хочуть знайти Бога, але неспроможні терпіти жодних змін у Божій праці. Ті, хто не приймає нову Божу працю, вірять, що Божа праця незмінна, що вона назавжди перебуває в застої. На їхнє переконання, все, що необхідно для набуття вічного спасіння від Бога, – це дотримуватися закону, і доти, доки вони каються і сповідують свої гріхи, воля Божа завжди буде задоволена. Вони дотримуються думки, що Бог може бути тільки Богом за законом і Богом, Якого було прибито до хреста за людей; вони також вважають, що Бог не повинен і не може виходити за рамки Біблії. Саме ці думки міцно прикували їх до старих законів і прибили їх до мертвих правил. Ще більше є тих, хто вірить, що, якою б не була нова робота Бога, вона має бути підтверджена пророцтвами, і що на кожному етапі такої роботи всім тим, хто слідує за Ним із «істинним» серцем, також повинні бути дані одкровення; в іншому випадку така робота не могла би бути роботою Бога. Людині і так нелегко пізнати Бога. На додаток до абсурдного серця людини і її бунтівної природи, сповненої самозвеличання і зарозумілості, їй стає дедалі складніше приймати нову Божу працю. Людина не приділяє пильної уваги новій роботі Бога і не приймає її зі смиренням; натомість вона займає презирливу позицію, чекаючи від Бога одкровень і настанови. Хіба це не поведінка тих, хто повстає проти Бога і чинить Йому опір? Яким чином такі люди можуть отримати Боже схвалення?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як може людина, яка обмежила Бога у своїх уявленнях, отримати відкриття Бога?»

138. Оскільки людина вірить у Бога, вона повинна уважно слідувати по стопах Бога, крок за кроком; вона повинна «слідувати за Агнцем, куди б Він не пішов». Тільки такі люди шукають істинний шлях, тільки вони знають роботу Святого Духа. Люди, які по-рабському слідують словам і доктринам, – це ті, хто був вигнаний роботою Святого Духа. У кожен період часу Бог буде починати нову роботу, і в кожному періоді буде новий початок серед людей. Якщо людина дотримується тільки істин, що «Єгова є Бог» та «Ісус є Христос», які є істинами, застосовними тільки до їхніх відповідних періодів, тоді людина ніколи не буде йти в ногу з роботою Святого Духа й назавжди залишиться нездатною здобути роботу Святого Духа. Незалежно від того, як діє Бог, людина невідступно слідує за Ним без найменших сумнівів. У такому разі, як може людина бути вигнаною Святим Духом? Незалежно від того, що робить Бог, якщо людина впевнена, що це робота Святого Духа, і співпрацює в роботі Святого Духа без будь-яких побоювань та намагається відповідати вимогам Бога, то як її може бути покарано? Робота Бога ніколи не припинялася, Його кроки ніколи не вщухали, і до завершення Своєї роботи управління Він завжди був зайнятий і ніколи не зупинявся. Але людина не така: отримавши лише невелике уявлення про роботу Святого Духа, вона ставиться до неї так, як ніби вона ніколи не зміниться; здобувши трохи знань, вона не йде слідами нової Божої роботи; побачивши лише малу частину Божої роботи, вона одразу змальовує Бога у вигляді певної дерев’яної фігури й вірить, що Бог завжди залишиться в тій формі, яку вона бачить перед собою, що так було в минулому й так завжди буде в майбутньому; отримавши лише поверхове знання, людина настільки пишається, що забуває про себе та починає безглуздо проголошувати характер і сутність Бога, яких просто не існує; і, переконавшись в одній стадії роботи Святого Духа, хоч би яка людина не проголошувала нову роботу Бога, людина не приймає її. Це люди, які не можуть прийняти нову роботу Святого Духа; вони занадто консервативні й нездатні приймати нове. Такі люди – це ті, хто вірить у Бога, але в той же час відкидає Його. Людина вважає, що ізраїльтяни були неправі, тому що «вірили тільки в Єгову й не вірили в Ісуса», проте більшість людей грає роль, у якій вони «вірять тільки в Єгову й відкидають Ісуса» і «жадають повернення Месії, але виступають проти Месії, якого звуть Ісус». Тому не дивно, що люди, прийнявши одну стадію роботи Святого Духа, все ще живуть під владою сатани й не отримують Божих благословень. Хіба це не результат людського бунтарства? Християни по всьому світу, які відстають від нової роботи сьогодення, усі чіпляються за надію, що їм пощастить, припускаючи, що Бог виконає кожне їхнє бажання. Проте, вони не можуть із упевненістю сказати, чому Бог візьме їх на третє небо, і вони не впевнені в тому, як Ісус приїде за ними на білій хмарі, і тим більше вони не можуть із абсолютною впевненістю сказати, чи дійсно Ісус прибуде на білій хмарі в той день, який вони собі уявляють. Усі вони стривожені й розгублені; вони самі навіть не знають, чи прийме Бог кожного з них, ті різноманітні невеличкі жменьки людей, які походять із кожної деномінації. Робота, яку Бог виконує зараз, теперішній період, Божа воля – вони не мають жодного уявлення ні про що з цього, і вони нічого не можуть зробити, окрім як рахувати дні на пальцях. Тільки ті, хто йде по стопах Агнця до самого кінця, можуть отримати остаточне благословення, у той час як ті «розумні люди», які не можуть слідувати до самого кінця, але все ж вірять, що вони отримали все, нездатні стати свідками явлення Бога. Кожен із них уважає себе найрозумнішою людиною на землі, без жодної причини вони переривають подальший розвиток роботи Бога, і, здається, з абсолютною впевненістю вірять, що Бог візьме їх на небеса, тих, хто «має найбільшу відданість Богу, слідує за Богом і дотримується слів Бога». Незважаючи на те, що вони проявляють «максимальну відданість» словам, сказаним Богом, їхні слова й дії все рівно такі огидні, тому що вони протистоять роботі Святого Духа та вчиняють обман і зло. Ті, хто не слідує до самого кінця, хто не встигає за роботою Святого Духа й тільки чіпляється за стару роботу, не тільки не змогли досягти вірності Богу, але, навпаки, стали тими, хто протистоїть Богу, стали тими, кого відкидає новий період, і хто буде покараний. Чи є хтось більш жалюгідний, ніж вони? Багато хто навіть вважає, що всі ті, хто відкидає старий закон і приймає нову роботу, позбавлені сумління. Ці люди, які лише говорять про «сумління», але не знають роботи Святого Духа, у кінцевому підсумку перервуть свої перспективи через власне сумління. Божа робота не дотримується доктрини, і хоча це може бути Його власна робота, усе ж Бог не чіпляється за неї. Те, що має бути відкинуте, відкидається; те, що має бути вигнане, виганяється. І все ж людина ставить себе у вороже положення відносно Бога, тримаючись лише за одну малу частину роботи Божого управління. Хіба це не безглуздя людини? Чи це не невігластво людини? Чим більше люди боязкі і обережні, бо бояться не отримати Божих благословень, тим більше вони нездатні здобути більші благословення і отримати остаточне благословення. Ті люди, які рабськи дотримуються закону, усі вони виявляють найбільшу відданість закону, і чим більше вони проявляють таку відданість закону, тим більше вони є бунтівниками, що протистоять Богу. Бо зараз період Царства, а не період Закону, і не можна згадувати на одному диханні роботу сьогоднішню і роботу минулу, як не можна порівнювати минулу роботу з роботою сьогоднішньою. Робота Бога змінилася, і практика людини також змінилася; ця практика полягає не в тому, щоб дотримуватися Закону або нести хрест, тому вірність людей закону та хресту не отримає Божого схвалення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота й людська практика»

139. Людина, яка зазнала розбещеності, живе в пастці сатани; всі вони живуть у плоті, живуть в егоїстичних бажаннях, і серед них немає жодного, хто є сумісним зі Мною. Є люди, які кажуть, що сумісні зі Мною, але всі такі люди поклоняються невизначеним ідолам. Хоча вони визнають Моє ім’я святим, вони прямують дорогою, яка йде всупереч Мені, і їхні слова сповнені зарозумілості та самовпевненості. Це тому, що вони вроджено проти Мене й несумісні зі Мною. Щодня вони шукають сліди Мене в Біблії та знаходять навмання «підходящі» уривки, які вони постійно читають і декламують як Святе Писання. Вони не знають, ані як бути сумісними зі Мною, ані що означає бути проти Мене. Вони просто наосліп читають Писання. Вони обмежують невизначеного бога, якого не бачили й не можуть побачити у рамках Біблії, і у вільний час витягують її, щоб полистати. Вони вірять у Моє існування лише в рамках Біблії та прирівнюють Мене до Біблії; без Біблії немає Мене, а без Мене немає Біблії. Вони не звертають уваги на Моє існування чи дії, а натомість приділяють надзвичайну й особливу увагу кожному слову Святого Писання. Ще більше людей навіть вважають, що Я не повинен робити те, що Я хочу робити, якщо це не провіщено Святим Писанням. Вони надають Святому Писанню занадто великого значення. Можна сказати, що вони вважають буквальні слова занадто важливими, настільки, що вони використовують вірші з Біблії, щоб вимірювати кожне слово, яке Я говорю, і засуджувати Мене. Те, чого вони прагнуть, – це не шлях сумісності зі Мною та не шлях сумісності з істиною, а шлях сумісності зі словами Біблії, і вони вірять, що все, без винятку, що не відповідає Біблії, не є Моєю роботою. Хіба такі люди не є послужливими нащадками фарисеїв? Юдейські фарисеї використали закон Мойсея, щоб засудити Ісуса. Вони не прагнули сумісності з Ісусом того часу, але ставилися до кожної статті закону з такою серйозністю, що після звинувачення Його у тому, що Він не дотримується закону Старого Заповіту та не є Месією, вони зрештою прибили невинного Ісуса цвяхами до хреста. У чому була їхня суть? Хіба не в тому, що вони не прагнули шляху сумісності з істиною? Вони звертали увагу лише на кожне слово Святого Писання, не зважаючи ні на Мої наміри, ані на кроки й методи Моєї роботи. То були не люди, які прагнули істини, а люди, які неухильно трималися слів; то були не люди, які вірили в Бога, а люди, які вірили в Біблію. Проникливіше кажучи, вони були сторожовими псами Біблії. Щоб захистити інтереси Біблії, відстояти гідність Біблії та зберегти репутацію Біблії, вони зайшли так далеко, що прибили милосердного Ісуса до хреста. Це вони зробили лише заради того, щоб захистити Біблію, і заради підтримання статусу кожного слова Біблії в серцях людей. Тому вони вважали за краще відцуратися від свого майбутнього та жертви за гріх, щоб засудити на смерть Ісуса, який не відповідав обумовленостям Святого Писання. Чи не були вони всі лакеями всіх без винятку слів Святого Писання?

А як щодо сучасних людей? Вони радше вигнали б із цього світу Христа, який прийшов, щоб звільнити істину, щоб вони мали змогу увійти на небеса та отримати благодать. Вони радше повністю заперечували б прихід істини, щоб захистити інтереси Біблії, і радше знову прибили б Христа, який повернувся в плоті, цвяхами до хреста, щоб забезпечити вічне існування Біблії. Як людина може отримати Моє спасіння, якщо її серце таке злостиве, а її природа настільки ворожа до Мене? Я живу серед людей, але люди не знають про Моє існування. Коли Я проливаю Своє світло на людину, вона все одно залишається у невіданні про Моє існування. Коли Я вивільняю Свій гнів на людину, вона ще більше заперечує Моє існування. Людина прагне сумісності зі словами та сумісності з Біблією, але жодна людина не постає переді Мною, щоби шукати шлях сумісності з істиною. Людина дивиться на Мене на небесах і приділяє особливу увагу Моєму існуванню на небі, але ніхто не піклується про Мене в плоті, бо Я, що живу серед людей, просто надто непоказний. Ті, що шукають сумісності лише зі словами Біблії, і ті, що шукають сумісності лише з невизначеним богом, є для Мене низьким видовищем. Це тому, що те, чому вони поклоняються, – це мертві слова та бог, який здатен дати їм незліченне багатство; те, чому вони поклоняються, – це бог, який віддав би себе на милість людини, бог, якого не існує. Що ж тоді можуть отримати від Мене такі люди? Людина просто настільки ница, що це важко передати словами. Ті, хто проти Мене, ті, хто висуває безмежні вимоги до Мене, ті, хто не любить істину, ті, хто бунтує проти Мене, – як вони можуть бути сумісними зі Мною?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви повинні шукати шлях сумісності з Христом»

140. Якщо ви використовуєте свої власні уявлення, щоб виміряти й обмежити Бога, ніби Бог є непорушною статуєю з глини, і якщо ви повністю обмежуєте Бога параметрами визначень Біблії й утримуєте Його в рамках обмеженого обсягу роботи, то це доводить, що ви осудили Бога. Оскільки євреї в період Старого Заповіту зробили Бога ідолом незмінної форми, якого вони тримали у своїх серцях, ніби Бога можна було називати тільки Месією, і тільки Він, кого назвали Месією, міг бути Богом, й оскільки люди служили й поклонялися Богу так, ніби Він був (неживою) глиняною статуєю, вони прибили Ісуса того часу цвяхами до хреста, винісши Йому смертний вирок, – ось так невинний Ісус був засуджений на смерть. Бог був невинуватий у жодному правопорушенні, але людина відмовилася пощадити Його й наполягла на засудженні Його на смерть, і тому Ісус був розіп’ятий. Людина завжди вірить, що Бог незмінний, і визначає Його, спираючись на одну-єдину книгу – Біблію, ніби людина має ідеальне розуміння Божого управління, ніби людина тримає все, що робить Бог, на своїй долоні. Люди безглузді до крайності, зарозумілі до крайності, й усі вони мають схильність перебільшувати. Незалежно від того, наскільки велике твоє пізнання Бога, Я досі кажу, що ти не знаєш Бога, що ти є тим, хто найбільше протистоїть Богу, і що ти засудив Бога, тому що ти геть не здатен підкорятися роботі Бога й іти шляхом вдосконалення Богом. Чому Бог ніколи не вдовольняється діями людини? Тому що людина не знає Бога, тому що вона має надто багато уявлень і тому що її пізнання Бога аж ніяк не узгоджується з дійсністю, а натомість монотонно повторює ту саму тему без зміни та використовує той самий підхід до кожної ситуації. І тому, прийшовши сьогодні на землю, Бог знову прибитий людиною цвяхами до хреста.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Злі неодмінно будуть покарані»

141. Кілька тисячоліть люди прагнули можливості стати свідками пришестя Спасителя. Люди прагнули побачити, як Ісус Спаситель на білій хмарі Сам сходить поміж тих, хто тужив і томився за Ним тисячі років. Люди також із нетерпінням чекали, щоб Спаситель повернувся та возз’єднався з ними; тобто чекали, щоб Ісус Спаситель, розлучений із людьми протягом тисяч років, повернувся та знову звершив роботу спокути, здійснену Ним серед юдеїв, щоб Він був милосердним до людей і любив їх, щоб простив людські гріхи та взяв їх на Себе, щоб навіть узяв на Себе всі людські переступи та спас людей від гріха. Ось чого люди прагнуть: щоб Ісус Спаситель був такий, як раніше, – Спаситель добрий, гідний любові та поваги, який ніколи не гнівається на людей і ніколи не докоряє їм, але прощає всі людські гріхи та бере їх на себе, який навіть помре на хресті за людей, як раніше. Відколи Ісус пішов, учні, що за Ним слідували, та всі святі, що були врятовані в Його ім’я, страшенно тужили за Ним і чекали Його. Усі, кого спасла благодать Ісуса Христа в період Благодаті, прагнуть настання того тріумфального дня в останні дні, коли Ісус Спаситель зійде на білій хмарі та явиться перед численними людьми. Звісно, того ж спільно бажають і всі, хто сьогодні приймає ім’я Ісуса Спасителя. Усі у всесвіті, хто знає про спасіння Ісуса Спасителя, відчайдушно жадають, щоб Ісус Христос раптом прийшов та здійснив те, про що Ісус казав, коли був на землі: «Я прийду так само, як пішов». Люди вірять, що після розп’яття та воскресіння Ісус повернувся на небо на білій хмарі, щоб зайняти Своє місце по правицю Всевишнього. Так само Ісус має знову зійти на білій хмарі (тій самій хмарі, на якій Він повернувся на небо) до тих, хто страшенно тужить за Ним тисячі років, і Він матиме образ юдея та юдейське вбрання. Явившись їм, Він обдарує їх їжею та зробить так, щоб для них забила жива вода, і житиме поміж людей, сповнений благодаті й любові, живий і реальний. У такі уявлення й вірять люди. Проте Ісус Спаситель цього не зробив; Він вчинив протилежне тому, що придумали люди. Він не прийшов до тих, хто жадав Його повернення, і не явився численним людям на білій хмарі. Він уже прийшов, та люди не знають і залишаються необізнаними. Люди просто безцільно на Нього чекають, не усвідомлюючи, що Він уже зійшов на «білій хмарі» (хмарі, що є Його Духом, Його словами, усім Його характером і всім, чим Він є), і зараз Він поміж громади переможців, яку зробить довершеною в останні дні. Люди цього не знають: незважаючи на всю любов і прихильність, яку святий Спаситель Ісус має до людей, як Він може вершити Свою роботу в цих «храмах», сповнених бруду й нечистих духів? Хоча люди чекали на Його пришестя, та як Він міг явитися тим, хто їсть плоть неправедних, п’є кров неправедних і вбирається в одяг неправедних, хто вірить у Нього, але не знає Його й постійно займається вимаганням у Нього? Люди знають лише, що Ісус Спаситель сповнений любові та переповнений милістю, що Він – жертва за гріх, наповнена спокутою. Однак людина й гадки не має, що Він – Сам Бог, сповнений праведності, величі, гніву та суду, Його є влада й гідність. Тож хоча люди сердечно прагнуть і жадають повернення Викупителя, хоча їхні молитви зворушують «Небо», але Ісус Спаситель не являється тим, хто вірить у Нього, але не знає Його.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Спаситель уже повернувся на “білій хмарі”»

142. Якщо, як уявляє людина, Ісус прийде знову і в останні дні, як і раніше, буде називатися Ісусом і, як і раніше, прийде на білій хмарі, сходячи згори до людей в образі Ісуса, чи не буде це повторенням Його роботи? Чи може Святий Дух триматися за старе? Усе, у що вірить людина, – це поняття, і все, що людина розуміє, відповідає буквальному значенню, а також її уяві; такі поняття суперечать принципам роботи Святого Духа і не узгоджуються з намірами Бога. Бог не став би діяти таким чином; Бог не такий нерозсудливий і безглуздий, і Його робота не така проста, як ти собі уявляєш. Ґрунтуючись на всьому, що уявляє собі людина, Ісус прийде на хмарі і спуститься до вас. Ви узрите Того, Хто, будучи на хмарі, скаже вам, що Він – Ісус. Ви також узрите сліди від цвяхів на Його руках і дізнаєтеся, що Він – Ісус. І Він знову врятує вас і буде вашим могутнім Богом. Він врятує вас, подарує вам нове ім’я і дасть кожному з вас білий камінь, після чого вам буде дозволено увійти в царство небесне і бути прийнятими в рай. Хіба такі вірування не є уявленнями людини? Чи діє Бог відповідно до уявлень людини, а чи Він діє всупереч уявленням людини? Хіба всі уявлення людини не походять від сатани? Хіба не все в людині було зіпсовано сатаною? Якби Бог виконував Свою роботу відповідно до уявлень людини, чи не став би Він тоді сатаною? Хіба Він не був би того ж роду, що і створені істоти? Оскільки створені істоти тепер настільки розбещені сатаною, що людина стала втіленням сатани, якби Бог діяв відповідно до справ сатани, хіба Він тоді не був би в союзі з сатаною? Як може людина осягнути Божу роботу? Отже, Бог ніколи не діяв би відповідно до уявлень людини і ніколи не діяв би так, як ти собі уявляєш. Є ті, хто каже, що Сам Бог сказав, що Він прийде на хмарі. Це правда, що Бог Сам так сказав, але хіба ти не знаєш, що жодна людина не може осягнути таємниці Бога? Хіба ти не знаєш, що жодна людина не може пояснити слова Бога? Чи впевнений ти, без тіні сумніву, що ти був просвітлений та осяяний Святим Духом? Це ж не Святий Дух показав тобі це в такий безпосередній спосіб? Чи був це Святий Дух, який наставляв тебе, а чи твої власні уявлення змусили тебе так думати? Ти сказав: «Це було сказано Самим Богом». Але ми не можемо використовувати наші власні поняття і уми, щоб виміряти слова Бога. Що стосується слів, сказаних Ісаєю, чи можеш ти з абсолютною впевненістю пояснити його слова? Чи ти наважишся пояснити його слова? Оскільки ти не наважуєшся пояснити слова Ісаї, чому ти наважуєшся пояснити слова Ісуса? Хто більший – Ісус чи Ісая? Оскільки відповідь на це питання – Ісус, чому ти пояснюєш слова, сказані Ісусом? Чи Бог розповів би тобі про Свою роботу заздалегідь? Жодна створена істота не може знати, навіть посланці на небесах, ні Син Людський, то як же ти міг би знати?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

143. Чи бажаєте ви знати першопричину того, чому фарисеї виступили проти Ісуса? Чи бажаєте ви знати сутність фарисеїв? У них було повно фантазій про Месію. Більше того, вони вірили тільки в те, що Месія прийде, але не прагнули життя-істини. Тож навіть сьогодні вони досі чекають на Месію, бо вони не мають знання про шлях життя та не відають, що таке шлях істини. Як, по-вашому, такі нерозумні, вперті й необізнані люди могли здобути Боже благословення? Як могли вони споглядати Месію? Вони виступили проти Ісуса, тому що не знали напряму роботи Святого Духа, тому що не знали шляху істини, про яку говорив Ісус, навіть більше – тому що не розуміли Месію. І оскільки вони ніколи не бачили Месію та ніколи не були пов’язані з Месією, вони припустилися помилки, чіпляючись за саме лише ім’я Месії та виступаючи проти сутності Месії всіма можливими засобами. Ці фарисеї у своїй сутності були вперті, зарозумілі й не слухалися істини. Принцип їхньої віри в Бога був такий: якими б глибокими не були Твої проповіді, якою б високою не була Твоя влада, Ти не Христос, якщо не звешся Месією. Хіба ця віра не безглузда й не сміховинна? І більше у вас спитаю: хіба вам не вкрай легко припуститися тих же помилок, що й фарисеям тих часів, з огляду на те, що ви Ісуса нітрохи не розумієте? Чи здатен ти розпізнати шлях істини? Чи можеш ти справді поручитися, що не виступатимеш проти Христа? Чи здатен ти слідувати за роботою Святого Духа? Якщо ти не знаєш, чи виступатимеш проти Христа, то Я кажу, що ти вже живеш на межі смерті. Ті, хто не знав Месію, всі були здатні виступити проти Ісуса, відцуратися від Ісуса, звести на Нього наклеп. Люди, які не розуміють Ісуса, всі здатні відмовитися від Нього та ганити Його. Тим паче, вони здатні побачити в поверненні Ісуса введення сатаною в оману, і більшість цих людей засудить Ісуса, що повернувся у плоті. Хіба все це вас не страхає? Ось із чим ви стикнетеся: богохульство на Святого Духа, руйнування слів Святого Духа до церков і цурання всього, що висловлює Ісус. Що ж ви можете здобути від Ісуса, коли ви такі затуманені? Як ви можете зрозуміти роботу, яку робить Ісус, коли Він повернеться у плоті на білій хмарі, якщо ви вперто відмовляєтесь усвідомити свої помилки? Ось що кажу вам: люди, які не приймають істину, але сліпо чекають приходу Ісуса на білих хмарах, це, безперечно, ті, хто богозневажає Святого Духа, і, безперечно, вони – та категорія, що буде знищена. Ви бажаєте лише Ісусової благодаті й хочете лише насолоджуватися блаженним небесним світом, але ви ніколи не слухалися слів, вимовлених Ісусом, і ніколи не приймали істини, висловленої Ісусом, коли Він повертається до плоті. Що ви запропонуєте в обмін на факт повернення Ісуса на білій хмарі? Ту щирість, з якою ви знов і знов грішите, а потім сповідаєтеся на словах знову і знову? Що ви запропонуєте в жертву Ісусові, який повертається на білій хмарі? Невже це і є капітал багатьох років роботи, якою ви себе звеличуєте? Що ви запропонуєте, щоб Ісус, повернувшись, повірив вам? Ту вашу зарозумілу натуру, яка не кориться жодній істині?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог відновить небо й землю»

144. Ваша відданість – лише на словах, ваші знання від роздумів і уявлень, ваше ґарування – заради здобуття небесних благословень, то що ж можна сказати про вашу віру? Навіть сьогодні ви досі не дослухаєтеся до жодного слова істини. Ви не знаєте, хто такий Бог, ви не знаєте, хто такий Христос, ви не знаєте, як боятися Єгову, ви не знаєте, як увійти в роботу Святого Духа, і ви не знаєте, як відрізнити роботу Самого Бога від людського введення в оману. Ти вмієш лише засуджувати кожне слово істини, сказане Богом, яке не відповідає твоїм власним думкам. Де твоя смиренність? Де твоя покора? Де твоя відданість? Де твоє ставлення пошуку істини? Де твоє богобоязливе серце? Кажу вам: ті, хто вірить у Бога через знамення, – то, безперечно, група, що буде знищена. Ті, хто не здатен прийняти слова Ісуса, який повернувся у плоті, – безперечно, породження геєни, нащадки архангела, категорія, що буде знищена назавжди. Багатьом людям може бути байдуже до Моїх слів, та Я все одно хочу сказати кожному так званому святому, що слідує за Ісусом: коли ви на власні очі побачите, як Ісус зійде з неба на білій хмарі, це буде час привселюдного явлення Сонця праведності. Може, для тебе то буде час великого захвату, але мусиш знати, що час, коли ти узриш, як Ісус спускається з неба, – то також час, коли ти зійдеш у пекло, щоб бути покараним. То буде час проголошення кінця Божого плану управління, і саме тоді Бог винагородить добрих і покарає злих. Бо суд Бога завершиться, коли люди ще не бачитимуть знамень, а буде лише висловлення істини. Ті, хто приймає істину та не шукає знамень, і так були очищені, будуть приведені до Божого трону й увійдуть в обійми Творця. Тільки ті, хто наполегливо вірить, що «Ісус, що не їде на білій хмарі, – то неправдивий христос», будуть піддані вічному покаранню, бо вони вірять лише в Ісуса, який являє знамення, але не визнають Ісуса, який висловлює суворий суд і вивільняє життя й істинний шлях. Тож може бути лише так, що Ісус розбереться з ними, коли відкрито повернеться на білій хмарі. Вони занадто вперті, занадто впевнені в собі, занадто зарозумілі. Як міг би Ісус винагородити таких покидьків? Повернення Ісуса – то велике спасіння для тих, хто здатен прийняти істину, але для тих, хто не здатен її прийняти, це знак засудження. Ви мусите вибирати власний шлях і не маєте богозневажати Святого Духа й відкидати істину. Ви не маєте бути необізнаними та зарозумілими, а мусите бути такими, хто кориться керівництву Святого Духа, жадає істини й шукає її; тільки так ви отримаєте користь. Раджу вам обережно йти шляхом віри в Бога. Не кваптеся з висновками свавільно; навіть більше того, у своїй вірі в Бога не будьте легковажними та недбалими. Ви мусите знати, що ті, хто вірить у Бога, мають принаймні мати смиренні й богобоязливі серця. Ті, хто чув істину, але все ж дивляться на неї зверхньо, дурні й нетямущі. Ті, хто чув істину, але все ж легковажно квапиться з висновками чи засуджує її, – зарозумілі люди. Жоден, хто вірить в Ісуса, не годен проклинати чи засуджувати інших. Усі ви повинні бути тими, хто має розум і приймає істину. Може, почувши про дорогу істини та прочитавши слово життя, ти віриш, що лише одне з 10 000 тих слів відповідає твоїм поглядам і Біблії, і тоді ти мусиш і далі шукати в тому одному з 10 000 слів. Я все одно раджу тобі бути смиренним, не бути самовпевненим і не занадто високо підноситися. Маючи трохи богобоязливе серце, ти здобудеш більше світла. Якщо ти ретельно вивчиш ці слова та знов і знов їх обмірковуватимеш, то зрозумієш, чи є вони істиною, і чи є вони життям, чи ні. Можливо, прочитавши лише кілька речень, деякі люди сліпо засудять ці слова, сказавши: «Це не більше ніж якесь просвітлення від Святого Духа» або «Це христос неправдивий, що прийшов ввести людей в оману». Ті, хто таке каже, засліплені невіглаством! Ти замало розумієш у роботі та мудрості Бога, і Я раджу тобі почати спочатку! Вам не можна сліпо засуджувати слова, виражені Богом, лише через появу неправдивих христів у останні дні, і вам не можна бути тим, хто богозневажає Святого Духа через те, що ви боїтеся введення в оману. Хіба то був би не великий жаль? Якщо після ретельного дослідження та верифікації цих слів ти досі віриш, що вони – не істина, не дорога та не вираження Бога, то зрештою ти будеш покараний і не матимеш благословень.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог відновить небо й землю»

145. Ти не так давно віриш у Бога, однак у тебе настільки багато уявлень про Нього, що ти ні на секунду не наважуєшся подумати, що Бог ізраїльтян зволить удостоїти вас Своєю присутністю. Ще менше ви насмілюєтеся думати про те, як ви могли б побачити особисту Божу появу, враховуючи, наскільки нестерпно нечестивими ви є. Ви також ніколи не замислювалися над тим, як Бог міг би особисто зійти в язичницьку землю. Йому слід було б зійти на гору Синай або Оливну гору та з’явитися перед ізраїльтянами. Хіба язичники (тобто люди за межами Ізраїлю) не є предметами Його відрази? Як міг Він особисто працювати серед них? Усе це – глибоко закорінені уявлення, які ви розвивали впродовж багатьох років. Мета завоювання вас сьогодні – зруйнувати ці ваші уявлення. Таким чином, ви таки бачите особисте явлення Бога серед вас – не на горі Синай чи на Оливній горі, а серед людей, яких Він ніколи раніше не очолював. Після того, як Бог здійснив два етапи Своєї роботи в Ізраїлі, ізраїльтяни і так само всі язичники почали таїти в собі переконання, що, хоча це правда, що Бог створив усе суще, Він бажає бути лише Богом ізраїльтян, але не Богом язичників. Ізраїльтяни вірять у таке: Бог може бути тільки нашим Богом, а не вашим Богом, язичники, й оскільки ви не боїтеся Єгови, то Єгова – наш Бог – гидує вами. Ці юдеї також вірять у таке: Господь Ісус набув подоби нас, єврейського народу, і є Богом, який має відзнаку єврейського народу. Саме серед нас діє Бог. Божий образ і наш образ схожі; наш образ близький до Божого. Господь Ісус є Царем нас, юдеїв; язичники не мають права отримати таке велике спасіння. Господь Ісус – це жертва за гріхи для нас, юдеїв. Лише на підставі цих двох етапів роботи ізраїльтяни та єврейський народ сформували всі ці уявлення. Вони владно претендували на Бога для себе, не припускаючи, що Бог є також Богом язичників. Таким чином Бог став лакуною в серцях язичників. Це сталося тому, що всі почали вважати, що Бог не хоче бути Богом язичників і що Йому подобаються лише ізраїльтяни – Його обраний народ – і єврейський народ, особливо учні, які слідували за Ним. Хіба ви не знаєте, що робота, яку виконали Єгова та Ісус, призначена для виживання всього людства? Тепер ти визнаєш, що Бог є Богом усіх вас, народжених за межами Ізраїлю? Хіба Бог не просто тут серед вас сьогодні? Це не може бути сном, чи не так? Невже ви не приймаєте цю реальність? Ви не наважуєтеся в це повірити чи думати про це. Незалежно від того, як ви це сприймаєте, хіба Бог не знаходиться просто тут, серед вас? Ви й досі боїтеся повірити в ці слова? Хіба від сьогодні всі завойовані люди і всі, хто бажає бути послідовниками Бога, не є обраним народом Божим? Хіба ви всі, сьогоднішні послідовники, не є обраним народом за межами Ізраїлю? Хіба ваш статус не такий самий, як у ізраїльтян? Хіба не все це ви маєте усвідомити? Хіба не це є метою роботи завоювання вас? Оскільки ви можете бачити Бога, Він буде вашим Богом довіку, від початку і в майбутньому. Він не покине вас, поки всі ви готові слідувати за Ним і бути Його вірними, слухняними створіннями.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (3)»

146. Тільки відкинувши свої старі уявлення можна здобути нові знання, проте старі знання не обов’язково дорівнюють старим уявленням. Під «уявленнями» маються на увазі уявлювані людиною речі, які суперечать реальності. Якщо старе знання було вже застарілим ще за давніх часів і заважало людині ввійти у нову роботу, таке знання також є уявленням. Якщо ж людина здатна правильно підійти до такого знання і може пізнати Бога з кількох різних сторін, поєднуючи старе і нове, тоді старе знання стає у пригоді людині і стає основою, завдяки якій людина входить у новий період. Урок пізнання Бога вимагає від тебе засвоєння багатьох принципів: як стати на шлях пізнання Бога, які істини ти мусиш зрозуміти, щоб пізнати Бога, і як позбутися своїх уявлень і старих характерів, щоб ти міг скоритися всім порядкам нової Божої роботи. Якщо ти візьмеш ці принципи за основу, щоб увійти в урок пізнання Бога, тоді твої знання дедалі поглиблюватимуться. Якщо ти матимеш чітке уявлення про три етапи роботи – тобто про весь Божий план управління – і якщо ти зможеш уповні співвіднести два попередні етапи Божої роботи з нинішнім етапом і побачити, що це робота, виконувана одним Богом, тоді ти матимеш незрівнянно міцну основу. … Якщо людина може побачити у трьох етапах роботи, що вони були здійснені Самим Богом у різний час, у різних місцях та у різних людях; якщо людина може побачити, що, хоча робота є різною, уся вона виконується одним Богом, і що, оскільки це робота, виконувана одним Богом, вона вочевидь є правильною і безпомилковою, і що, хоча вона суперечить уявленням людини, неможливо заперечувати, що це робота одного Бога, – якщо людина може з упевненістю сказати, що це робота одного Бога, тоді людські уявлення будуть зведені до простих дурниць, не вартих згадування. Оскільки видіння людини неясні, і оскільки людина знає тільки Єгову як Бога, а Ісуса як Господа і має двояке ставлення до втіленого Бога дня сьогоднішнього, чимало людей залишається відданими роботі Єгови та Ісуса, обложені уявленнями про роботу сьогоднішнього дня, більшість людей завжди сумнівається і не сприймає сьогоднішню роботу всерйоз. Людина не має жодних уявлень про два останні етапи роботи, які були невидимі. Це тому, що людина не розуміє реальності двох останніх етапів роботи і особисто не була їхнім свідком. Саме тому, що ці етапи роботи не можна побачити, людина фантазує, як їй заманеться; незалежно від того, що вона навигадує, не існує фактів на підтвердження цих фантазій, і немає нікого, хто міг би їх виправити. Людина дає своєму темпераменту повну свободу дій, відкидає обачність і дає волю своїй уяві; немає фактів для перевірки її фантазій, а тому людські фантазії стають «фактом», незалежно від того, чи є на те хоч якісь докази. Таким чином, людина вірить у свого власного уявного Бога зі своєї уяви, а не шукає Бога реальності. Якщо одна людина має один вид переконань, то серед ста людей є сто видів переконань. Людина має такі переконання, тому що вона не бачила реальності Божої роботи, тому що вона тільки чула про неї своїми вухами і не бачила її на власні очі. Людина чула перекази та історії, але рідко чула вона знання про факти Божої роботи. Так буває, що люди, які були віруючими лише рік, приходять до віри в Бога через свої власні уявлення. Те саме відбувається і з тими, хто вірить у Бога все своє життя. Ті, хто не може побачити фактів, ніколи не зможуть звільнитися від віри, в якій вони мають уявлення про Бога. Людина вірить, що вона звільнила себе від кайданів своїх старих переконань і вступила на нову територію. Хіба людина не знає, що знання тих, хто не може побачити істинне обличчя Бога, – це самі лише чутки та уявлення? Людина гадає, що її уявлення правильні і безпомилкові, і вона думає, що ці уявлення походять від Бога. Сьогодні, коли людина є свідком Божої роботи, вона дає волю уявленням, які накопичувалися багато років. Уявлення та ідеї минулого стали перешкодою для роботи на цьому етапі, і людині стало важко відпустити такі уявлення і спростувати такі ідеї. Уявлення про цю покрокову роботу багатьох із тих, хто до сьогодні слідував за Богом, дедалі погіршувалось, і у цих людей поступово сформувалася завзята ворожість до втіленого Бога. Джерело цієї ненависті полягає в уявленнях та фантазіях людини. Людські уявлення і фантазії стали ворогом роботи дня сьогоднішнього, роботи, яка суперечить уявленням людини. Це сталося саме тому, що факти не дозволяють людині дати волю своїй уяві і, що більше, не можуть бути легко спростовані людиною, а уявлення та фантазії людини не припускають існування фактів, а ще й тому, що людина не замислюється про правильність і достовірність фактів, а просто цілеспрямовано дає повну свободу своїм переконанням та застосовує власну уяву. Можна сказати, що це лише недолік людських уявлень, і не можна сказати, що це вада Божої роботи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

147. Люди кажуть, що Бог є праведним Богом, і якщо людина слідує за Ним до самого кінця, то Він обов’язково буде до неї неупередженим, бо Він найправедніший. Чи міг би Він відкинути людину, якби вона слідувала за Ним до самого кінця? Я неупереджений до всіх людей і суджу всіх людей Своїм праведним характером, але для вимог, які Я висуваю до людини, є відповідні умови, і те, що Я вимагаю, мусить бути виконано всіма людьми, ким би вони не були. Мені байдуже, яка в тебе кваліфікація та наскільки довго ти її маєш; Мені важливо лише те, чи слідуєш ти Моєму шляху, чи любиш ти істину й жадаєш її. Якщо тобі бракує істини й натомість ти накликаєш ганьбу на Моє ім’я та не поводишся відповідно до Мого шляху, а просто слідуєш ним байдуже та без турботи, то в той час Я вражу тебе та покараю за твоє зло, і що ти тоді скажеш? Чи спроможешся ти сказати, що Бог не праведний? Якщо ти дотримуєшся тих слів, що Я сказав сьогодні, то ти така людина, яку Я схвалюю. Ти кажеш, що завжди страждав, слідуючи за Богом, що слідував за Ним крізь бурі, ділив із Ним і добрі часи, і погані, але ти не жив словами, сказаними Богом; заради Бога ти хочеш тільки щодня метушитися та повністю присвячувати себе Богові, і ти ніколи не думав про те, щоб жити змістовним життям. Ти також говориш: «У будь-якому разі я вірю, що Бог праведний. Заради Нього я страждав, метушився, присвятив Йому себе й тяжко працював, хоч і не отримав за це ніякого визнання; Він обов’язково мене згадає». Бог дійсно праведний, але ця праведність не заплямована ніякими домішками: ні людською волею, ні плоттю, ні людськими угодами. Усі, хто бунтує та виступає проти Бога, хто не дотримується Його шляху, будуть покарані; нікому не буде ні прощення, ні пощади! Дехто каже: «Сьогодні я метушуся заради Тебе; коли настане кінець, чи даси Ти мені невеличке благословення?». Тож Я питаю тебе: «Чи дотримувався ти Моїх слів?». Праведність, про яку ти говориш, ґрунтується на угоді. Ти думаєш тільки про те, що Я праведний і неупереджений до всіх людей, і що всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться та здобудуть Мої благословення. У Моїх словах про те, що «всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться», є глибинний зміст: ті, хто слідує за Мною до самого кінця, – це люди, які будуть Мною повністю здобуті, це ті, хто після завоювання Мною шукає правду та стає вдосконаленим. Які умови ти виконав? Хіба лише те, що ти слідуєш за Мною до самого кінця, але що ще? Чи дотримувався ти Моїх слів? Ти виконав одну з Моїх п’яти вимог, а виконувати інші чотири ти не збираєшся. Ти лише знайшов найпростіший, найлегший шлях і пішов ним, просто сподіваючись, що тобі пощастить. Ставлення Мого праведного характеру до такої людини, як ти, – це кара й суд, це праведна відплата, це праведне покарання всіх злочинців; усі, хто не слідує Моєму шляху, неодмінно будуть покарані, навіть якщо слідуватимуть за Мною до самого кінця. Такою є Божа праведність. Коли цей праведний характер виявляється в покаранні людини, то приголомшена людина починає шкодувати, що, слідуючи за Богом, не слідував Його шляху: «У той час, коли я слідував за Богом, я лише трохи постраждав, але я не йшов Його шляхом. Які тут можуть бути виправдання? Тут немає іншого виходу, крім як бути покараним!». Але при цьому людина собі думає: «У будь-якому разі я слідував за Тобою до самого кінця, тож навіть якщо Ти мене покараєш, навряд чи це буде така вже сувора кара, а після неї я все одно буду Тобі бажаний. Я знаю, що Ти праведний і не вічно так до мене ставитимешся. Зрештою, я не такий, як ті, що підлягають знищенню; ті, кого має бути знищено, отримають тяжку кару, а моя кара буде легшою». Праведний характер не такий, як ти кажеш. Він полягає не в тому, щоб бути поблажливим при розборі з тими, хто добре сповідує свої гріхи. Праведність – це святість і характер, який не терпить ніяких людських проступків, а все нечисте, що не змінилося, є предметом Божої відрази. Праведний Божий характер – не закон, а адміністративна постанова: це адміністративна постанова в Царстві, і ця адміністративна постанова є праведним покаранням усіх, хто не володіє істиною та не змінився, і в них немає ні найменшого шансу на спасіння. Бо коли кожна людина буде розподілена за своїм ґатунком, то добрі будуть винагороджені, а злі будуть покарані. Саме тоді людське місце призначення стане явним; саме в той час робота спасіння дійде кінця, після чого робота спасіння людини більше не виконуватиметься, а до всіх лиходіїв до єдиного прийде відплата. Дехто каже: «Бог пам’ятає кожного з тих, хто часто поруч із Ним. Він нікого з нас не забуде. Ми гарантовано будемо вдосконалені Богом. Він не згадає нікого внизу, а ті поміж людей унизу, хто буде вдосконалений, гарантовано будуть меншими, ніж ми, хто часто зустрічається з Богом; серед нас ніхто не забутий Богом, усі ми схвалені Богом, і ми гарантовано будемо вдосконалені Богом». У всіх вас є такі уявлення. Хіба це праведність? Ти втілював істину в життя чи ні? Насправді ти поширював такі чутки, як-от оця, – у тебе немає сорому!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

148. Знайте, що ви чините опір Божій роботі або використовуєте свої власні поняття для оцінювання сьогоднішньої роботи, тому що ви не знаєте принципів Божої роботи, а також через ваше необачне ставлення до роботи Святого Духа. Ваш опір Богу і перешкоджання роботі Святого Духа спричинені вашими уявленнями та властивою вам зухвалістю. Це не тому, що Божа робота хибна, а тому що ви за своєю природою надто неслухняні. Віднайшовши свою віру в Бога, деякі люди навіть не можуть з упевненістю сказати, звідки походить людина, однак вони наважуються виголошувати публічні промови, оцінюючи, що правильно і що хибно у роботі Святого Духа. Вони навіть читають лекції апостолам, які мають нову роботу Святого Духа, роблячи зауваження і говорячи не до діла; їхня людська природа є надто низькою, і в них немає і крихти розсудливості. Хіба не прийде день, коли такі люди будуть відкинуті роботою Святого Духа і спалені пекельним вогнем? Вони не знають Божої роботи, але натомість критикують Його роботу, і також намагаються вказувати Богу, як Йому працювати. Як такі нерозсудливі люди можуть пізнати Бога? Людина приходить до пізнання Бога у процесі пошуку та переживання; людина приходить до пізнання Бога через просвітлення Святим Духом, а не за допомогою примхливої критики. Чим більш достовірним стає знання людей про Бога, тим менше вони Йому протистоять. І навпаки, чим менше люди знають про Бога, тим із більшою ймовірністю вони чинитимуть Йому опір. Твої уявлення, твоя стара природа, твоя людська природа, характер і моральні орієнтири – це капітал, за допомогою якого ти опираєшся Богу, і чим зіпсутішою є твоя вдача, чим одіознішими є твої якості і нижчою твоя людська природа, тим більший ти ворог Богові. Ті, хто має тверді переконання і самовдоволений характер, ще більш вороже налаштовані до втіленого Бога; такі люди – антихристи. Якщо твої переконання не виправити, вони завжди будуть проти Бога; ти ніколи не будеш сумісний із Богом і повсякчас будеш осторонь Нього.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

149. Після того, як з’явилася правда про Ісуса, який став плоттю, люди повірили, що на небесах є не тільки Отець, а й Син, і навіть Дух. Це – загальноприйняте уявлення, якого дотримується людина, що на небесах є такий Бог: триєдиний Бог, Який є Отець, Син і Святий Дух. У всього людства є такі уявлення: Бог – єдиний Бог, але складається з трьох частин, які всі ті, хто глибоко вкоренився в загальноприйнятих уявленнях, вважають Отцем, Сином і Святим Духом. Тільки всі ті три частини, які утворюють одне ціле, є від Бога. Без Святого Отця Бог не був би цілісним. Подібно до цього, Бог не був би цілісним без Сина або Святого Духа. За їхніми уявленнями, вони вірять, що ані Отець окремо, ані Син окремо не можуть вважатися Богом. Тільки Отець, Син і Святий Дух разом можуть вважатися Самим Богом. Зараз усі релігійні віруючі і навіть кожен послідовник серед вас має таке вірування. Проте, що стосується того, чи правильне це вірування, цього ніхто не може пояснити, тому що ви завжди перебуваєте в тумані замішання щодо питань про Самого Бога. Хоча це є переконаннями, ви не знаєте, правильні вони чи неправильні, тому що ви занадто тяжко заразилися релігійними уявленнями. Ви занадто глибоко прийняли ці традиційні релігійні погляди, і ця отрута просочилася занадто глибоко у вас. Отже, і в цьому питанні ви піддалися цьому згубному впливу, бо триєдиного Бога просто не існує. Тобто Трійці Отця, Сина і Святого Духа просто не існує. Усе це загальноприйняті людські уявлення і помилкові вірування людини. Протягом багатьох століть люди вірили в цю Трійцю, створену на основі уявлень у свідомості людини, сфабриковану людиною і ніколи раніше не бачену людиною. Протягом цих багатьох років було багато тлумачів Біблії, які пояснювали «справжнє значення» Трійці, але такі пояснення триєдиного Бога як трьох різних єдиносущних осіб були невизначеними і неясними, і всі люди збиті з пантелику цією «структурою» Бога. Жодна велика людина ніколи не була в змозі запропонувати вичерпне пояснення; більшість пояснень проходять перевірку в плані міркувань і на папері, але жодна людина не має цілковито чіткого розуміння їхнього значення. Це відбувається тому, що цієї великої Трійці, яку людина тримає в серці, просто не існує…

Якщо три етапи роботи оцінити відповідно до цієї концепції Трійці, то повинно бути три Бога, оскільки робота, виконувана кожним із Них, не однакова. Якщо хто-небудь із вас скаже, що Трійця дійсно існує, тоді поясніть, що саме являє собою цей єдиний Бог у трьох іпостасях. Що таке Святий Отець? Що таке Син? Що таке Святий Дух? Чи Єгова є Святим Отцем? Чи Ісус – Син? Тоді як щодо Святого Духа? Хіба Отець не Дух? Хіба сутність Сина не є також Духом? Хіба робота Ісуса не була роботою Святого Духа? Хіба робота Єгови в той час не була виконана таким само Духом, як Дух Ісуса? Скільки Духів може бути в Бога? Згідно з вашим поясненням, три особи Отця, Сина і Святого Духа єдині; якщо це так, то є три Духа, але наявність трьох Духів означає, що є три Боги. Це означає, що немає єдиного істинного Бога; як може такий Бог усе ще володіти властивою Йому сутністю Бога? Якщо ти приймаєш те, що є тільки один Бог, тоді як Він може мати сина і бути батьком? Хіба все це не просто твої уявлення? Є тільки один Бог, тільки одна особа в цьому Бозі і тільки один Дух Божий, саме так, як у Біблії написано, що «є тільки один Святий Дух і тільки один Бог». Незалежно від того, чи є Отець і Син, про Яких ти говориш, в кінці кінців, є тільки один Бог, і сутність Отця, Сина і Святого Духа, в які ти віриш, – це сутність Святого Духа. Іншими словами, Бог – це Дух, але Він здатний стати плоттю і жити серед людей, а також бути вище всього сущого. Його Дух всеосяжний і всюдисущий. Він може одночасно перебувати у плоті й у всесвіті та понад ним. Оскільки всі люди говорять, що Бог – єдиний істинний Бог, значить, існує єдиний Бог, ніким свавільно не поділений! Бог – це тільки один Дух і тільки одна особа; і це Дух Божий. Якщо це так, як ти кажеш, і є Отець, Син і Святий Дух, то хіба Вони не три Боги? Святий Дух – це одне, Син – інше, а Отець – ще інше. Їхні особи різні, і Їхні сутності різні, то як же тоді кожен із Них може бути частиною єдиного Бога? Святий Дух – це Дух; це людині зрозуміти легко. Якщо це так, то Отець тим паче є Духом. Він ніколи не спускався на землю і ніколи не ставав плоттю; Він – Бог Єгова в серці людини, і Він, безумовно, також є Духом. Тоді які стосунки між Ним і Святим Духом? Це відносини між Отцем і Сином? Чи це стосунки між Святим Духом і Духом Отця? Чи сутність кожного Духа однакова? Чи Святий Дух – це інструмент Отця? Як це можна пояснити? І тоді які стосунки між Сином і Святим Духом? Це відносини між двома Духами чи відносини між людиною і Духом? Усе це питання, які не можуть мати жодного пояснення! Якщо всі Вони – один Дух, то не може бути й мови про трьох осіб, бо ними володіє один Дух. Якби Вони були різними особами, то Їхні Духи розрізнялися би за силою, і Вони просто не могли би бути одним Духом. Ця концепція Отця, Сина і Святого Духа надзвичайно абсурдна! Вона сегментує Бога і розділяє Його на три особи, кожна з яких має статус і Духа; як же тоді Він усе ще може бути одним Духом і одним Богом? Скажи Мені, чи були небеса і земля і все суще створені Отцем, Сином чи Святим Духом? Дехто каже, що Вони створили все це разом. Тоді хто ж відкупив людство? Це був Святий Дух, Син чи Отець? Дехто каже, що саме Син відкупив людство. Тоді хто ж по суті є Сином? Хіба Він не є втіленням Духа Божого? Втілення називає Бога на небесах ім’ям Отця з точки зору створеної людини. Хіба ти не усвідомлюєш, що Ісус народився через зачаття Святого Духа? Усередині Нього знаходиться Святий Дух; що б ти не говорив, Він усе одно єдиний з Богом на небесах, бо Він є втіленням Духа Божого. Це уявлення про Сина просто невірне. Це один Дух, Який виконує всю роботу; тільки Сам Бог, тобто Дух Божий, виконує Свою роботу. Хто такий Дух Божий? Хіба це не Святий Дух? Хіба це не Святий Дух, Який діє в Ісусі? Якби робота не була виконана Святим Духом (тобто Духом Божим), то чи могла б Його робота представляти Самого Бога? Коли Ісус під час молитви називав Бога на небесах ім’ям Отець, це робилося тільки з точки зору створеної людини, тільки тому, що Дух Божий зодягнувся в звичайну й нормальну плоть та мав зовнішню оболонку створеної істоти. Навіть якщо в Ньому був Дух Божий, Його зовнішній вигляд усе ще був виглядом нормальної людини; іншими словами, Він став «Сином Людським», про Якого говорили всі люди, включаючи Самого Ісуса. Оскільки Його називають Сином Людським, Він є особистістю (чоловіком або жінкою, у будь-якому випадку з зовнішньою оболонкою людської істоти), народженою в нормальній сім’ї звичайних людей. Отже, те, що Ісус називав Бога на небесах ім’ям Отець, було таким же, як і те, що ви спершу називали Його Отцем; Він робив це з точки зору створеної людини. Ви все ще пам’ятаєте Молитву Господню, яку Ісус навчав вас запам’ятати? «Отче наш, що єси на небесах…» Він просив усіх людей називати Бога на небесах ім’ям Отець. І оскільки Він теж називав Його Отцем, Він робив це з точки зору того, хто є рівнею вам усім. Оскільки ви називали Бога на небесах ім’ям Отець, Ісус бачив себе на одному рівні з вами і людиною на землі, обраною Богом (тобто Сином Божим). Якщо ви називаєте Бога Отцем, хіба це не тому, що ви – створені істоти? Хоч би якою великою була влада Ісуса на землі, до розп’яття Він був усього лише Сином Людським, керованим Святим Духом (тобто Богом), і одним зі створених істот на землі, оскільки Йому ще належало завершити Свою роботу. Тому те, що Він називав Бога на небесах Отцем, було виключно Його смиренням і покорою. Однак Його звернення до Бога (тобто до Духа на небесах) у такий спосіб не доводить, що Він був сином Духа Божого на небесах. Радше, просто Його точка зору була іншою, а не Він мав іншу іпостась. Існування окремих осіб – це облуда! До Свого розп’яття Ісус був Сином Людським, скованим обмеженнями плоті, і Він не володів у повній мірі владою Духа. Ось чому Він міг шукати наміри Бога-Отця тільки з точки зору створеної істоти. Це так, як Він тричі молився в Гефсиманії: «Не як Я хочу, а як Ти». До того, як Він був покладений на хрест, Він був усього лише Царем Іудейським; Сином Людським, Христом, а не прославленим тілом. Ось чому, з точки зору створеної істоти, Він називав Бога Отцем. Отже, ти не можеш сказати, що всі, хто називає Бога Отцем, є Сином. Якби це було так, то хіба ви не стали б усі Сином, відразу як Ісус навчив вас Молитві Господній? Якщо ви все ще не переконані, то скажіть Мені, хто є Той, кого ви називаєте Отцем? Якщо ви маєте на увазі Ісуса, то хто, по-вашому, є Отцем Ісуса? Після того, як Ісус пішов, цієї ідеї про Отця і Сина більше не було. Ця ідея була доречна тільки в ті роки, коли Ісус став плоттю; за всіх інших обставин це відносини між Господом творіння і створеною істотою, коли ви називаєте Бога Отцем. Немає такого часу, коли ця ідея Трійці Отця, Сина і Святого Духа могла би встояти; це помилка, що рідко зустрічається протягом віків, і її не існує!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи існує Трійця?»

150. У Старому Заповіті Біблії немає згадки про Отця, Сина і Святого Духа, тільки про єдиного істинного Бога, Єгову, що виконує свою роботу в Ізраїлі. Його називають різними іменами у різні періоди, але це не може слугувати доказом того, що кожне ім’я стосується іншої особи. Якби це було так, то хіба не було б незліченних іпостасей у Богові? Те, що написано в Старому Заповіті, – це робота Єгови, етап роботи Самого Бога, який мав розпочатися в період Закону. Це була робота Божа, за якої, як Він мовив, те збувалося, і як Він велів, те виконувалося. Єгова ніколи не говорив, що Він був Отцем, Який прийшов для виконання роботи, і Він ніколи не пророкував про прихід Сина задля відкуплення людства. Коли настав час Ісуса, було сказано тільки, що Бог став плоттю, щоб спокутувати все людство, а не те, що прийшов Син. Оскільки періоди не схожі один на одного, і робота, яку здійснює Сам Бог, також відрізняється, Йому потрібно виконувати Свою роботу в різних світах. Таким чином, особа, яку Він представляє, також відрізняється. Людина вірить, що Єгова – Отець Ісуса, але цього насправді не визнавав Ісус, котрий сказав: «Ми ніколи не виокремлювалися як Отець і Син; Я і Отець Небесний – одне ціле. Отець у Мені, і Я в Отці; коли людина бачить Сина, вона бачить Небесного Отця». Зважаючи на всі аргументи, чи то Отець, а чи Син, Вони – один Дух, не розділений на окремі особи. Як тільки людина намагається пояснити, все ускладнюється ідеєю окремих осіб, а також відносинами між Отцем, Сином і Духом. Коли людина говорить про окремих осіб, хіба це не матеріалізує Бога? Людина навіть класифікує цих осіб як першу, другу й третю; усе це лише фантазії людини, які не заслуговують згадки і які є абсолютно нереалістичними! Якби ти запитав людину: «Скільки існує Богів?», вона сказала б, що Бог – це Трійця Отця, Сина і Святого Духа: єдиний істинний Бог. Якби ти поставив наступне запитання: «Хто такий Отець?», вона би відповіла: «Отець – це Дух Божий на небесах; Він керує усім і є Господарем небес». «Тоді чи Єгова – це Дух?» Вона би сказала: «Так!». Якби ти потім запитав людину: «Хто такий Син?», вона, звичайно, відповіла б, що Ісус – це Син. «Тоді якою є історія Ісуса? Звідки Він прийшов?» Вона би сказала: «Ісус народився у Марії через зачаття від Святого Духа». Тоді хіба Його сутність не є також і Духом? Хіба Його робота не є також такою, що представляє Святого Духа? Єгова – це Дух, так само як і сутність Ісуса. Тепер, в останні дні, є менше необхідності говорити, що це все ще Дух; як Вони можуть бути різними особами? Хіба це не просто Дух Божий, який виконує роботу Духа з різних точок зору? Як такої, немає жодної різниці між особами. Ісус був зачатий Святим Духом, і, безсумнівно, Його робота була саме роботою Святого Духа. На першому етапі роботи, виконаної Єговою, Він не став плоттю і не з’явився людині. Тож людина ніколи не бачила Його зовнішності. Яким би величним і високим Він не був, Він усе одно залишався Духом, Самим Богом, Який створив людину на початку. Тобто Він був Духом Божим. Він говорив із людиною через хмари, просто Дух, і ніхто не був свідком Його вигляду. Тільки в період Благодаті, коли Дух Божий зійшов у плоть і втілився в Юдеї, людина вперше побачила образ втілення у вигляді юдея. У Ньому не було нічого від Єгови. Однак Він був зачатий Святим Духом, тобто зачатий Духом Самого Єгови, й Ісус усе одно народився як втілення Духа Божого. Те, що людина вперше побачила, було Святим Духом, що сходить, як голуб, на Ісуса; це був не Дух, властивий виключно Ісусу, а радше Святий Дух. Тоді чи може Дух Ісуса бути відділений від Святого Духа? Якщо Ісус – це Ісус, Син, а Святий Дух – це Святий Дух, тоді як Вони можуть бути одним цілим? У цьому випадку робота не могла би бути виконана. Дух всередині Ісуса, Дух на небесах і Дух Єгови – все це одне. Він називається Святим Духом, Духом Божим, семикратно посиленим Духом і всеосяжним Духом. Дух Божий може звершувати багато роботи. Він здатний створити світ і знищити його, потопивши землю; Він може спокутувати все людство, і навіть більше, Він може завоювати і знищити все людство. Уся ця робота виконується Самим Богом і не може бути виконана жодною з осіб Бога замість Нього. Його Дух може бути названий іменами Єгова та Ісус, а також Всемогутній. Він є Господь і Христос. Він також може стати Сином Людським. Він на небесах, а також на землі; Він над всесвітами і серед численних людей. Він – єдиний Повелитель небес і землі! Із часу створення світу і донині ця робота виконується притаманним Йому Духом. Чи то робота на небесах, а чи в плоті, усе виконується Його власним Духом. Усі творіння, як на небі, так і на землі, знаходяться на долоні Його всемогутньої руки; усе це – робота Самого Бога, і ніхто інший не може виконати її замість Нього. На небесах Він – Дух, але також і Сам Бог; серед людей Він – плоть, але залишається Самим Богом. Хоча Його можуть називати сотнями тисяч імен, Він усе одно залишається Самим Собою, прямим вираженням Свого Духа. Спокута всього людства через Його розп’яття була прямою працею Його Духа, і те ж саме стосується проголошення всім народам і всім країнам в останні дні. У всі часи Бога можна називати тільки всемогутнім і єдиним істинним Богом, всеосяжним Самим Богом. Окремих осіб не існує взагалі, а тим більше цієї ідеї Отця, Сина і Святого Духа. Є тільки один Бог на небесах і на землі!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи існує Трійця?»

151. І все ж дехто може сказати: «Отець є Отець; Син є Син; Святий Дух є Святий Дух, і врешті-решт Вони стануть одним цілим». Тоді як ти маєш зробити їх одним цілим? Як Отець і Святий Дух можуть стати одним цілим? Якби Вони були за своєю суттю двома, то незалежно від того, як Вони з’єднані разом, хіба Вони не залишалися б двома частинами? Коли ти говориш про те, щоб зробити Їх одним цілим, хіба це не просто з’єднання двох окремих частин в одне ціле? Але хіба Вони не були двома частинами до того, як стали одним цілим? Кожен дух володіє чітко виразною сутністю, і два духи не можуть бути об’єднані в один. Дух не є матеріальним об’єктом і не схожий ні на що в матеріальному світі. Із точки зору людини, Отець – це один Дух, Син – інший, а Святий Дух – ще один, тоді три Духа змішуються, як три склянки води, в одне ціле. Хіба не саме тоді троє стають одним цілим? Це цілковито помилкове і абсурдне пояснення! Хіба це не розколювання Бога на частини? Як Отець, Син і Святий Дух усі можуть стати одним цілим? Чи Вони не три частини, кожна з яких має різну природу? Є інші, які кажуть: «Хіба Бог не сказав прямо, що Ісус – Його улюблений Син?». Ісус – улюблений Син Божий, в Якому Його благовоління – це, безсумнівно, було сказано Самим Богом. Це був Бог, Який свідчив про Себе, але просто з іншої точки зору, з точки зору Духа на небесах, що свідчить про Своє власне втілення. Ісус – це Його втілення, а не Його Син на небесах. Ти розумієш? Хіба слова Ісуса: «Я в Отці, а Отець у Мені» не вказують на те, що Вони – один Дух? І хіба не через втілення Вони були розділені між небом і землею? Насправді Вони все ще одне ціле; незважаючи ні на що, це просто Бог, Який свідчить про Себе. Через зміну періодів, вимоги роботи і різні етапи Його плану управління, ім’я, яким людина називає Його, також різниться. Коли Він прийшов, щоб виконати перший етап роботи, Його можна було називати тільки Єговою, який є пастирем ізраїльтян. На другому етапі втіленого Бога можна було називати тільки Господом і Христом. Але в той час Дух на небесах заявив тільки, що Він був улюбленим Сином Божим, і не згадав про те, що Він був єдиним Сином Божим. Цього просто не сталося. Як у Бога могла бути одна єдина дитина? Тоді хіба Бог не став би людиною? Оскільки Він був втіленням, Його називали улюбленим Сином Божим, і з цього випливали стосунки між Отцем і Сином. Це було просто через розділення між небом і землею. Ісус молився з точки зору плоті. Оскільки Він зодягнувся в плоть такої нормальної людської природи, саме з точки зору плоті Він сказав: «Моя зовнішня оболонка – це оболонка створеної істоти. Оскільки Я зодягнувся в плоть, щоб прийти на цю землю, Я тепер дуже, дуже далеко від небес». Із цієї причини Він міг молитися Богу Отцю тільки з точки зору плоті. Це був Його обов’язок, і це було те, чим повинен бути наділений втілений Дух Божий. Не можна сказати, що Він не був Богом просто тому, що Він молився Отцю з точки зору плоті. Хоча Його було названо улюбленим Сином Божим, Він усе ще був Самим Богом, бо Він був усього лише втіленням Духа, і Його сутність усе ще була Духом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи існує Трійця?»