152. Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, наданого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем приписів і слів та кайданів історії, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кого не забезпечують водою життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Ти тільки шукаєш, як триматися за минуле, стояти на місці й залишити все як є і не шукаєш, як змінити поточний стан речей і відкинути історію, то чи не будеш ти завжди ворожий до Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркотіння грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою дурість і нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це слова, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати тобі життя. Слова Писання, які ти читаєш, можуть лише збагатити твій язик – це не філософські слова, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхом, який може привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

153. Мої слова є вічно незмінною істиною. Я – постачання життя людини і єдиний провідник для людства. Цінність та значення Моїх слів визначаються не тим, чи людство їх визнає або приймає, а сутністю самих цих слів. Навіть якщо жодна людина на цій землі не може прийняти Мої слова, цінність Моїх слів та їхня допомога людству не можуть бути оцінені жодною людиною. Тож коли Я стикаюся з багатьма людьми, які бунтують проти Моїх слів, спростовують їх або цілковито їх зневажають, Моє ставлення лише таке: хай час і факти будуть Моїми свідками та доведуть, що Мої слова – істина, дорога і життя. Хай вони доведуть, що все Мною сказане – правильне, що саме цим людина має володіти, і навіть більше того – що це людина має прийняти. Я дам усім, хто за Мною слідує, дізнатися такий факт: ті, хто не може вповні прийняти Мої слова, ті, хто не може практикувати Мої слова, ті, хто не може знайти ціль у Моїх словах, і ті, хто не може через Мої слова отримати благодать спасіння, – то ті, хто засуджений Моїми словами, ба навіть більше – то ті, хто втратив благодать Мого спасіння, і Мій жезл над ними буде завжди.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви повинні зважати на свої вчинки»

154. Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, ніколи не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та надання істини ти здобудеш тільки слова, вчення і, навіть більше, – смерть. Боже життя завжди присутнє, і Його істина та життя співіснують. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш поживу для життя; Якщо ти не можеш здобути постачання життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, окрім фантазій та уявлень, усе твоє тіло буде нічим іншим, як твоєю плоттю, – твоєю смердючою плоттю. Знай, що слова книг не вважаються життям, історичні записи не можна вшановувати як істину, а приписи минулого не можуть служити звітом про поточні слова Бога. Тільки слова, виражені Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божий намір та Його нинішній спосіб здійснення роботи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

155. Істина – це найпрактичніша життєва максима й найвища життєва максима для людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «життєвою максимою». Це не максима як якийсь підсумок, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це висловлювання, звернене до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищою життєвою максимою».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

156. Істина виходить зі світу людей, але істина серед людей передається Христом. Вона походить від Христа, тобто від Самого Бога, а це не те, на що здатна людина. Однак Христос просто дає істину; Він прийшов сюди не для того, щоб вирішувати, чи буде людина успішною у своєму пошуку істини. Отже, те, чи буде людина успішною щодо істини чи ні, повністю залежить від її власного пошуку. Це питання ніколи не мало нічого спільного з Христом, а натомість визначалися пошуком людини. І місце призначення людини, і її успіх або невдача не можуть бути покладені на плечі Бога, щоб Сам Бог був змушений нести їх, тому що вони – не справа Самого Бога, а безпосередньо пов’язані з обов’язком, який повинні виконувати створені істоти.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

157. Істина – це не формула та не закон. Вона не мертва: істина – це саме життя, жива істота, правило, якого творіння мусять дотримуватись у житті, і правило, яке люди мусять мати в житті. Це те, що ти повинен, наскільки це можливо, зрозуміти на власному досвіді. До якої б стадії ти не дійшов у своєму досвіді, ти невіддільний від Божого слова й істини, а все твоє розуміння Божого характеру та знання про те, Хто є Бог і чим володіє, висловлене в Божих словах; воно нерозривно пов’язане з істиною. Божий характер і те, Хто Він є і чим володіє, самі по собі є істиною; істина – це автентичний прояв Божого характеру й того, Хто Він є і чим володіє. Вона конкретизує те, Хто Він є і чим володіє, і чітко говорить про те, Хто Він є і чим володіє; вона прямолінійніше говорить тобі, що Богові подобається, а що ні, яких дій Він від тебе хоче, а які забороняє, яких людей Він зневажає, а якими тішиться. За істинами, які виявляє Бог, люди можуть побачити Його задоволення, гнів, скорботу та щастя, а також Його сутність, – це і є одкровення Його характеру.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

158. Чи промовлені Богом слова зовні виглядають просто, чи глибоко, усі вони – істини, конче потрібні для життя-входження людини; вони – джерело живих вод, завдяки якому людина виживає душевно й тілесно. Вони дають людині те, що їй потрібно, щоб залишатися живою; принципи й кредо для того, щоб вона жила по-людськи в повсякденному житті; шлях, яким людина мусить іти до спасіння, а також цілі і напрям для досягнення спасіння; кожну істину, яку людина мусить мати як створена істота перед Богом; і кожну істину про те, як людина кориться Богу й поклоняється Йому. Вони – запорука виживання людини, її хліб насущний і також міцна опора, що дозволяє людині бути сильною і стояти. Вони багаті істиною-реальністю, з якою створене людство живе нормальною людськістю, багаті істиною, за допомогою якої людство звільняється від розбещеності й виходить із сіток сатани, багаті щирими й терплячими повчаннями, напучуванням, підбадьоренням і розрадою, які Творець дає створеному людству. Вони – маяк, що просвіщає людей і скеровує їх до розуміння всього позитивного, запорука того, що люди житимуть і володітимуть усім справедливим, прекрасним і добрим, критерій, за яким міряють усіх людей, справи та речі, а також навігаційний знак, що веде людей до спасіння та шляху світла.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»

159. Не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є суттєва відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш, що це слова Бога, а лише просвітленням, здобутим людиною. У такому разі ти занадто нетямущий. Як слова Бога можуть бути такими ж, як просвітлення, здобуте людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Просвітлення, здобуте людиною, – це всього лише декілька простих практик або знань. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, а людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, простим просвітленням від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, це її помилка.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

160. Істина – це життя Самого Бога; вона представляє Його характер, Його сутність і те, хто Він є і чим володіє. Якщо ти кажеш, що, маючи певні досвідні знання, ти в такий спосіб володієш істиною, то чи досяг святості? Чому ти досі відкриваєш розбещеність? Чому ти не можеш розпізнавати різні типи людей? Чому ти не можеш свідчити про Бога? Навіть якщо ти розумієш деякі істини, чи ти можеш представляти Бога? Чи ти можеш жити Божим характером? Ти можеш мати певне досвідне розуміння щодо певного аспекту істини, і ти можеш поділитися певним світлом, але те, що ти можеш дати людям, є надзвичайно обмеженим і абсолютно не тим, що може тривати. Причина цього полягає в тому, що те, що ти зрозумів, і світло, яке ти здобув, не представляють сутності істини, і вони не представляють повноти істини. Вони є лише однією стороною, одним маленьким аспектом істини, вони є лише рівнем, якого можуть досягти люди, і вони досі далекі від сутності істини. Ця крапля світла, просвітлення й досвідного розуміння ніколи не зможе замінити істину. Навіть якби всі люди досягли певних результатів у переживанні цієї істини, і все їхнє досвідне розуміння було зібрано разом, воно однаково не зрівнялося б із повнотою та сутністю навіть одного-єдиного речення істини. Я вже казав раніше: «Я підводжу підсумок сказаному таким афоризмом для людського світу: серед людей немає нікого, хто любить Мене». Це речення є істиною, істинністю життя людей; це найглибша річ, і те, що виражає Сам Бог. Ти переживаєш це речення істини, і після трьох років досвіду ти можеш мати невелике поверхове розуміння; після семи чи восьми років ти можеш мати трохи більше – але це розуміння ніколи не зможе замінити це одне речення істини. Після двох років досвіду хтось інший може мати невелике розуміння. Після десяти років він може мати трохи більше. І після цілого життя його розуміння може бути відносно глибоким. Але навіть якби обидва ваші розуміння були об’єднані, вони не змогли б замінити це речення істини. Незалежно від того, скільки прозріння, світла й досвідного розуміння ви двоє можете мати разом, воно ніколи не зможе замінити це речення істини. Тобто, людське життя назавжди залишиться людським життям. Незалежно від того, наскільки твоє розуміння відповідає істині, Божим намірам і Божим вимогам, воно ніколи не зможе замінити істину. Сказати, що люди мають істину, означає, що люди щиро розуміють істину, втілюють у життя деякі реалії Божого слова, мають деякі реальні знання про Бога й можуть звеличувати Бога та свідчити про Нього. Однак не можна сказати, що люди вже володіють істиною, тому що істина надто глибока. Щоб людині пережити на власному досвіді всього лиш один рядок Божого слова, їй може знадобитися ціле життя, і навіть після здобуття досвіду протягом кількох життів або тисяч років, один рядок Божого слова не може бути пережитий сповна. Зрозуміло, що процес розуміння істини та пізнання Бога справді нескінченний і що існує межа того, скільки істини люди можуть зрозуміти завдяки досвіду, здобутому впродовж усього їхнього життя. Деякі люди кажуть, що вони мають істину, тільки-но вони розуміють буквальне значення слова Божого. Хіба це не нісенітниця?

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

161. Коли говорять про людське розуміння істини й проживання її як своє життя, чого стосується це слово «життя»? Це означає, що істина панує в їхніх серцях; це означає, що вони здатні жити за Божими словами, і це означає, що вони мають справжнє знання Божих слів і непідробне розуміння істини. Коли люди мають це нове життя всередині себе, це повністю досягається практикою й переживанням на власному досвіді Божих слів. Це побудовано на фундаменті істини Божих слів, і досягається завдяки тому, що вони живуть у світі істини; усе, що містить у собі життя людей, – це їхні знання й досвід переживання істини. Це його основа, і воно не виходить за ці рамки; це те життя, яке мають на увазі, коли говорять про здобуття істини й життя. Здатність жити за істиною Божих слів не означає ні те, що життя істини є всередині людей, ні те, що якщо люди володіють істиною як своїм життям, вони стають істиною, а їхнє внутрішнє життя стає життям істини; не кажучи вже про те, що вони є істиною й життям. Зрештою, їхнє життя – це все ж таки життя людини. Якщо ти можеш жити за Божими словами й володіти знанням істини, якщо ці знання вкорінюються всередині тебе й стають твоїм життям, а істина, яку ти здобув через досвід, стає основою твого існування, якщо ти живеш за цими словами від Бога, ніхто не може цього змінити, і сатана не може ввести тебе в оману або розбестити тебе, тоді ти здобудеш істину й життя. Тож твоє життя містить лише істину, тобто твоє розуміння, досвід і проникливість щодо істини; і що б ти не робив, ти житимеш відповідно до цих речей, і не вийдеш за їхні межі. Ось що означає володіти реальністю істини, і такі люди – це те, що Бог у кінцевому підсумку хоче здобути через Свою роботу. Але як би добре люди не розуміли істину, їхня сутність і надалі залишається людською й зовсім не порівнянна із сутністю Бога. Причина цього в тому, що вони ніколи не можуть пережити всю істину і їм неможливо повністю втілити істину; вони можуть утілити лише вкрай обмежену частку істини, досяжну для людей. Як же тоді вони могли б перетворитися на Бога? … Якщо в тебе є невеликий досвід взаємодії зі словами Бога й ти живеш справжнім досвідним знанням істини, тоді слова Бога поступово стануть твоїм життям. Однак ти досі не можеш сказати, що істина є твоїм життям або що висловлене тобою є істиною; якщо ти такої думки, тоді ти помиляєшся. Якщо в тебе є лише певний досвід взаємодії з одним окремим аспектом істини, чи може це саме по собі означати, що ти володієш істиною? Чи можна це вважати здобуттям істини? Чи ти можеш досконально пояснити істину? Чи ти можеш відкрити Божий характер і те, хто є Бог і чим володіє, виходячи з істини? Якщо цих наслідків не досягнуто, це доводить, що переживання на власному досвіді лише певного аспекту істини не може вважатися справжнім розумінням істини чи пізнанням Бога, і тим більше не можна говорити в такому разі про здобуття істини. Кожен має досвід взаємодії лише з одним аспектом та сферою істини; кожен переживає його у своїх обмежених рамках і не може торкнутися всіх незліченних аспектів істини. Чи можуть люди втілювати первісне значення істини? Яким є обсяг твого незначного досвіду? Лиш одна піщинка на пляжі; однісінька крапля води в океані. Тому, якими б цінними не були знання та почуття, здобуті тобою завдяки твоєму досвіду, їх однаково не можна вважати істиною. Можна тільки сказати, що вони відповідають істині.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

162. Сам Бог є істина, і Він володіє всіма істинами. Бог є джерелом істини. Усе позитивне та всяка істина походять від Бога. Він може судити про правильність і неправильність усіх речей і подій; Він може судити про те, що відбулося та відбувається зараз, і про майбутні речі, яких людина ще не знає. Бог – єдиний Суддя, який може судити про правильність і неправильність усього, а це означає, що про правильність і неправильність усього може судити тільки Бог. Він знає критерії для всіх речей. Він може висловлювати істини будь-де та будь-коли. Бог є втіленням істини, а це означає, що Він Сам володіє сутністю істини. Навіть якби людина розуміла багато істин і була вдосконалена Богом, чи мала б вона щось спільне з утіленням істини? Ні. Це точно. Якщо людину буде вдосконалено, то коли йтиметься про поточну Божу роботу й різні стандарти, відповідності яким Бог вимагає від людини, вона матиме точні судження й методи практики та повністю розумітиме Божі наміри. Вона зможе розрізняти, що походить від Бога, а що – від людини, що правильне, а що ні. Але деякі речі залишаються для людини недосяжними й неясними, і вона може пізнати їх лише після того, як їй про них скаже Бог. Чи може людина знати або передбачати ще не відоме, те, про що Бог їй ще не сказав? Аж ніяк. Більше того, навіть якби людина отримала від Бога істину, володіла істиною-реальністю, знала сутність багатьох істин і могла відрізняти правильне від неправильного, чи мала б вона здатність контролювати все суще й керувати ним? Ні, не мала б. У цьому й полягає різниця між Богом і людиною. Створіння можуть отримувати істину лише від джерела істини. Чи можуть вони отримувати істину від людини? Чи є людина істиною? Чи може людина давати істину? Ні, не може, і в цьому й полягає різниця. Ти можеш лише отримувати істину, а не давати її. Чи можна тебе назвати людиною, яка володіє істиною? Чи можна тебе назвати втіленням істини? Аж ніяк! У чому саме полягає сутність утілення істини? Це джерело, яке дає істину, джерело керування всім сущим і володарювання над ним, а також єдиний критерій і стандарт, за якими оцінюються всі речі й події. Це і є втілення істини.

«Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт восьмий. Вони хотіли б, щоб інші корилися лише їм, а не істині чи Богу (частина третя)»

164. Висловлюючи істину, Бог виражає Свій характер і сутність; Його вираження істини не засновано різних позитивних речах і твердженнях, в які вірять люди, які підсумувало людство. Божі слова є Божими словами; Божі слова є істиною. Вони – єдиний фундамент і закон, за яким існує людство, і всі так звані догмати, які походять від людини, хибні, абсурдні й засуджуються Богом. Вони не мають Його схвалення й тим більше не становлять ні джерело, ні основу Його висловлювань. Бог виражає Свій характер і сутність через Свої слова. Усі слова, які виражає Бог, є істиною, бо Він має Божу сутність, і Він є реальністю всього позитивного. Незалежно від того, як це розбещене людство позиціонує чи визначає Божі слова, як воно їх розглядає чи розуміє, Божі слова – навічно істина, і це незмінний факт. Скільки б Божих слів не було сказано, скільки б це розбещене, нечестиве людство не засуджувало й не відкидало їх, залишається один навіки незмінний факт: Божі слова завжди будуть істиною, і людина ніколи не зможе цього змінити. Зрештою, людина мусить визнати, що Божі слова є істиною, а шанована людством традиційна культура та наукові знання ніколи не стануть чимось позитивним і ніколи не зможуть стати істиною. Це безперечно. Традиційна культура та стратегії виживання людства не стануть істиною через зміни чи плин часу, так само як і Божі слова не стануть людськими словами через людський осуд або забуття. Істина завжди є істиною; ця сутність ніколи не зміниться. Який факт у цьому криється? Справа в тім, що джерелом цих поширених приказок, узагальнених людством, є сатана та людські фантазії й уявлення; або ж вони виникають унаслідок людської запальності й розбещених людських характерів, і вони не мають геть нічого спільного з позитивним. Натомість Божі слова є проявами Божої сутності й ідентичності. З якої причини Він каже ці слова? Чому Я говорю, що вони є істиною? Причина в тому, що Бог володарює над усіма законами, правилами, коренями, сутностями, дійсностями й таємницями всього сущого. Він тримає їх у Своїй руці. Тому тільки Бог знає правила, дійсності, факти й таємниці всього сущого. Бог знає походження всього сущого, і Бог знає, що саме є коренем усього сущого. Тільки визначення усього, представленого в Божих словах, є найточнішими, і тільки Божі слова є стандартами й принципами життя людей, а також істинами та критеріями, за якими люди можуть жити.

«Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина перша»