Два критерії для судження, чи відповідають лідери і працівники стандарту

Загалом ми вже побесідували загалом про вісім зобов’язань лідерів і працівників, і в контексті цих восьми зобов’язань ми проаналізували різні прояви неправдивих лідерів. Завдяки такому аналізу чи з’явилася у вас певна здатність розпізнавати неправдивих лідерів? Якщо ти лідер, чи можеш ти уникнути участі в цих практиках неправдивих лідерів? Чи можеш ти свідомо виконувати роботу й зобов’язання лідерів і працівників на основі тих зобов’язань, про які ми бесідували? Завдяки бесіді про зобов’язання лідерів і працівників ви тепер маєте в серці розуміти, як лідери та працівники мають виконувати свою роботу, які деталі пов’язані з виконанням цієї роботи, як вони мають реалізувати роботу і як їм слід практикувати ролі лідерів і працівників, які відповідають стандарту. Якщо в людини достатній рівень, якщо вона має певну міру працездатності, а також несе ношу, то вона має бути здатною уникнути цих проявів неправдивих лідерів. Однак якщо людина має рівень і певну міру працездатності, але не несе ноші, чи здатна вона тоді бути лідером, що відповідає стандарту, і виконувати зобов’язання лідерів і працівників? (Ні.) Їй це зробити трохи важко. Припустімо, що лідер несе ношу і його людськість непогана, але він просто не знає, як виконувати свою роботу. Як би з ним не бесідували, він однаково не знає, як реалізувати конкретну роботу й брати в ній участь, і не може знайти ні принципів, ні напрямку. Він також не знає, як давати настанови щодо конкретних професій чи роботи. Коли виникають проблеми, він не може знайти сутність цих проблем і не знає, як їх розв’язати. Унаслідок цього він завжди дуже пасивний і повільний у будь-якій роботі, яку виконує, або в будь-якому питанні, яке розв’язує. Чи може така людина виконувати зобов’язання лідерів і працівників? (Ні.) Що це за проблема? Хоча така людина дуже захоплена, несе ношу й хоче виконувати свою роботу, її рівень занадто низький, вона не має працездатності й не може взяти на себе роботу, виконувати конкретну роботу чи розв’язувати конкретні питання; вона просто робить усе для годиться, коли бере участь у будь-якій роботі, і вона дуже тугодумна, заціпеніла й пасивна. Як наслідок, виникає багато проблем, а вона нездатна почати над ними працювати, не знає, звідки вони беруться, і тим паче не знає, як бесідувати про них і розв’язуватиїх, і вона навіть не здатна доповісти про проблеми Вишньому та попросити поради. Тому вона не здатна виконувати зобов’язання лідерів і працівників, і навіть якщо її обирають лідером, вона не є хорошим лідером – вона неправдивий лідер.

Тепер, коли ми побесідували про вісім зобов’язань лідерів і працівників, чи можете ви дати базове визначення неправдивого лідера? Як слід судити, чи виконує лідер зобов’язання лідерів і працівників, або ж чи є він неправдивим лідером? На найбазовішому рівні треба дивитися, чи здатний він виконувати справжню роботу, чи має він цей рівень. Потім слід дивитися, чи несе він ношу, щоб добре виконувати цю роботу. Не зважайте на те, як гарно звучать їхні слова й наскільки вони, здається, розуміють доктрини, і не зважайте на те, наскільки вони талановиті й обдаровані, коли займаються зовнішніми справами, – це неважливо. Найважливіше – чи здатні вони належно виконувати найфундаментальніші завдання роботи церкви, чи можуть вони розв’язуватипроблеми за допомогою істини та чи можуть вони привести людей в істину-реальність. Це найфундаментальніша й найсуттєвіша робота. Якщо вони не здатні виконувати ці завдання в рамках справжньої роботи, то яким би хорошим не був їхній рівень, якими б талановитими вони не були, скільки б страждань не терпіли й яку б ціну не платили, вони однаковооднаково неправдиві лідери. Деякі люди кажуть: «Не дивіться на те, що вони зараз не виконують жодної справжньої роботи. У них хороший рівень, і вони здібні. Якщо вони трохи повправляються, то неодмінно зможуть виконувати справжню роботу. Крім того, вони не зробили нічого поганого, не чинили зла й не створювали переривань чи завад – як Ти можеш казати, що вони неправдиві лідери?» Як це можна пояснити? Неважливо, наскільки ти талановитий, які в тебе рівень та освіта, скільки гасел ти можеш вигукувати або скільки слів і доктрин ти осягнув; незалежно від того, наскільки ти зайнятий або виснажений за день, як далеко ти подорожував, скільки церков відвідав, на який ризик ішов і скільки страждань зазнав, – усе це неважливо. Важливо те, чи виконуєш ти свою роботу на основі упорядкувань щодо роботи, чи точно ти реалізовуєш ці упорядкування; чи під час виконання тобою ролі лідера ти береш участь у кожній конкретній роботі, за яку відповідаєш, і скільки реальних проблем ти насправді розв’язав; скільки людей зрозуміли істину-принципи завдяки твоєму лідерству й наставництву і наскільки просунулася й розвинулася робота церкви, – важливо, чи досяг ти цих результатів. Якою б не була виконувана тобою конкретна робота, важливо, чи послідовно ти здійснюєш подальший контроль за роботою і скеровуєш її, а не поводишся зверхньо й віддаєш накази. Крім цього, важливо також, чи маєш ти життя-входження, виконуючи свій обов’язок, чи можеш ти ладнати справи згідно з принципами, чи маєш ти свідчення практики істини й чи можеш ти розбиратися з реальними проблемами, з якими стикаються Божі обранці, і розв’язуватиїх. Це та йому подібне – усе це критерії для оцінювання того, чи виконав лідер або працівник свої зобов’язання. Чи сказали б ви, що ці критерії практичні? І справедливі до людей? (Так.) Вони справедливі до всіх. Неважливо, який у тебе рівень освіти, молодий ти чи старий, скільки років ти віриш у Бога, який у тебе стаж або скільки Божих слів ти прочитав, – ніщо з цього неважливо. Важливо те, наскільки добре ти виконуєш церковну роботу після обрання лідером, наскільки ефективна й продуктивна твоя робота й чи кожне робоче завдання просувається організовано й ефективно, без затримок. Це основні аспекти, які оцінюються при визначенні того, чи виконав лідер або працівник свої зобов’язання.

Завдяки бесіді, яку ми щойно провели, ви тепер маєте певною мірою чітке розуміння та знання про зобов’язаннялідерів і працівників, а також точне твердження про визначення та сутність неправдивого лідера. Найбазовіший критерій для судження щодо того, чи є хтось неправдивим лідером, – це подивитися, чи здатний він виконувати справжню роботу, а потім подивитися, чи дійсно він виконує справжню роботу. Це два основні критерії: один – це питанняїхньої змоги, а інший – їхнього бажання. Чи можете ви це запам’ятати? Дехто каже: «Я не лідер, тож навіщо мені це пам’ятати?» Чи правильне це зауваження? (Ні.) Чому воно неправильне? Розуміючи ці істини, люди можуть, з одного боку, пізнати себе, а з іншого – розпізнавати інших людей; це істини, які людям слід розуміти й якими їм слід володіти, і без їх розуміння не обійтися. Насамперед ти мусиш оцінити, чи володієш ти рівнем і здатністю бути лідером відповідно до зобов’язань лідерів і працівників. Якщо ти цим не володієш, то припини прагнути бути лідером. Якщо ти не володієш рівнем, щоб бути лідером, але однаково хочеш ним бути, то це амбіція; щойно ти станеш лідером, ти не зможеш виконувати справжню роботу й неминуче станеш неправдивим лідером. Дехто каже: «У мене хороший рівень; я вирізняюся з-поміж усіх. Я часто висуваю хороші ідеї та деякі розумні й добрі пропозиції. У мене є хист до всього, що я роблю, і я маю відносно багаті знання, розуміння та досвід. Хіба все це не означає, що я можу бути лідером?» Тоді тобі також слід оцінити себе, щоб побачити, чи є в тебе почуття відповідальності й чи несеш ти ношу. Якщо в тебе є лише думки про щось, і ти лише бажаєш щось робити, і завжди маєш великі амбіції, але не можеш реалізувати їх, і ти не знаєш, як докладати зусиль і платити ціну, і не бажаєш платити жодної ціни, – якщо ти завжди хочеш, щоб твій мозок і серце були в розслабленому стані, якщо ти любиш бути бездіяльним і нескованим, мати комфортне життя, не любиш турбуватися чи бути зайнятим і боїшся втоми та труднощів, – тоді ти не підходиш на роль лідера, і ти не зможеш ні взяти на себе лідерську роботу, ні виконувати її.

Ми щойно підсумували два критерії для судження, чи відповідає лідер стандарту: чи здатний він виконувати справжню роботу і чи виконує він справжню роботу. Якщо люди розуміють ці два критерії, то їм має бути абсолютно зрозуміло, чи здатні вони бути лідерами, а також чи здатні вони добре виконувати церковну роботу, ретельно виконувати свої зобов’язання та, ставши лідерами, відповідати стандарту лідера. До тих, хто зараз служить лідерами та працівниками: чи є у вас тепер якісь шляхи та принципи оцінки того, чи виконали ви якусь справжню роботу та чи виконали зобов’язання лідерів і працівників? Завдяки бесідам про ці вісім зобов’язань лідерів і працівників, вам слід навчитися оцінювати, які прояви демонструють неправдиві лідери, і підсумувати, як саме лідерам і працівникам слід виконувати свою роботу, а також де у вашій роботі є недоліки, вади чи недостатня конкретність, і як вам слід виконувати роботу відтепер, – вам слід усвідомлювати принаймні це. Якщо у вас немає жодних висновків чи глибокого розуміння щодо того, як бути лідером чи працівником або як виконувати зобов’язання лідерів і працівників, то це означає, що ваш рівень не відповідає завданню. Ба більше, якщо ви абсолютно спантеличені щодо того, як розпізнавати неправдивих лідерів, то це ще більше свідчить про те, що ваш рівень низький. Є також особлива обставина: є такі, хто, попри те, що слухав ці бесіди, не має рішучості прагнути до істини чи виконувати зобов’язання лідерів і працівників, хто просто не сприймає цю справу серйозно чи близько до серця. Вони думають: «Мене не хвилює, хто є неправдивим лідером. У будь-якому разі, якби я став лідером, я б просто робив усе, що мені скаже Вишнє. Мені не потрібно було б докладати стільки зусиль чи так багато думати». Коли вони слухають проповіді, вони просто роблять усе для годиться й гають час, і вони приблизно знають, про що конкретно йдеться в проповіді, але їм занадто ліньки узагальнювати, про які істини та Божі вимоги до людини бесідують, і вони не бажають брати це до серця. Вони думають: «Занадто багато клопоту розбиратися в цих питаннях. У будь-якому разі, я вимагаю від себе лише одного: не чинити зла, не створювати переривань і завад і не виділятися з натовпу, і цього достатньо. Це так просто! Це чудовий спосіб жити; я не ставлю до себе високих вимог». Це їхня єдина точка зору, незалежно від того, як вони слухають проповіді, і ніхто не може їх змінити; як би з ними не бесідували про істину, який метод бесіди не використовували б чи про що б не бесідували, не можна торкнутися їхнього серця; їм байдуже, слухати ці слова чи ні, для них це не має великого значення. Цей тип людей живе абияк і нічого не сприймає серйозно. Не кажучи вже про бесіду про вісім зобов’язань лідерів і працівників – навіть якщо ми побесідуємо про всі, вони однаково не зрозуміють і не зможуть узагальнити жодних принципів чи шляхів. Такі люди не люблять позитивних речей, їм нецікаво, і вони геть не можуть зібратися з силами, коли йдеться про істину чи будь-які позитивні речі, натомість вони мають певний інтерес до їжі, пиття та пошуку задоволень. Бесідуючи про вісім зобов’язань лідерів і працівників, з одного боку, ми узагальнили певні зобов’язання лідерів і працівників, а також те, як виконувати роботу та свої зобов’язання як лідер чи працівник; з іншого боку, ми узагальнили певні конкретні прояви неправдивих лідерів. Ми щойно зробили висновок про два основні принципи, два критерії для розпізнавання неправдивих лідерів: один – чи здатна людина виконувати справжню роботу, а інший – чи справді вона виконує справжню роботу, коли зрозуміла істину-принципи. Використання цих двох критеріїв – це найпростіший і найдоречніший на сьогодні метод для визначення, чи є хтось неправдивим лідером.

Пункт дев’ятий. Достовірне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка стану реалізації цих упорядкувань і стеження за нею (частина перша)

Визначення та конкретні пункти упорядкувань роботи

Сьогодні ми побесідуємо про дев’яте зобов’язання лідерів і працівників: «Достовірне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка стану реалізації цих упорядкувань і стеження за нею». Якщо розглядати це зобов’язання в цілому, що вимагається від лідерів і працівників реалізовувати? (Різні упорядкування роботи від Божого дому.) Центральним пунктом цього зобов’язання є те, як реалізовувати різні упорядкування роботи від Божого дому, – це найважливіша робота для лідерів і працівників. Незалежно від того, якого рівня лідер чи працівник, як лідер чи працівник він завжди стикатиметься з упорядкуваннями роботи, а також із конкретною роботою з реалізації упорядкувань роботи. Реалізація різних упорядкувань роботи стосується роботи кожного лідера й працівника, і це дуже важлива, дуже конкретна й дуже фундаментальна робота. З огляду на це, чи не потрібно спочатку конкретно побесідувати про те, що таке упорядкування роботи? (Так.) Отже, що ж таке упорядкування роботи? Яка сфера й визначення упорядкувань роботи? Деякі люди кажуть: «Хіба сфера упорядкувань роботи не охоплює лише певні завдання й зміст, пов’язані з церковною роботою? І хіба упорядкування роботи – це не просто упорядкування й видача цих завдань і змісту?» Що ви думаєте про це пояснення? Хіба це не все слова й доктрини? (Так.) А що означає «слова й доктрини»? Це означає, що, хоча жодне слово цього пояснення не звучить неправильно, почувши його, ти однаково його не розумієш; це те саме, якби цього взагалі не пояснювали. Спочатку дамо визначення упорядкувань роботи в письмовому вигляді, щоб люди мали базове поняття про них, щоб зрозуміти й знати, чим саме є упорядкування роботи. Упорядкування роботи – це конкретні плани й вимоги, розроблені Божим домом для конкретного робочого завдання; їх мають доводити до відома й реалізовувати лідери та працівники, і це також вимоги, завдання й методи, видані всім членам церкви щодо конкретного робочого завдання, – ось визначення упорядкувань роботи. А які пункти охоплюють упорядкування роботи? Усі знають це слово «пункти», але чи не має бути якогось конкретного змісту, що охоплюється сферою цих пунктів? (Так.) Про який зміст ви знаєте? (Є євангельська робота, і є робота з виробництва фільмів.) Це два пункти. (Є також певні вимоги, пов’язані з церковним життям і створенням адміністративних організацій церкви.) Яка ще є робота? (Є робота з очищення церкви, а також певна робота, пов’язана із системами управління церквою.) Конкретний зміст упорядкувань роботи такий: пункт перший – адміністративна робота церкви. Це найбільше робоче завдання, і якщо адміністративна робота не виконується добре, то церковної роботи взагалі не буде. Пункт другий – кадрова робота. Це велике робоче завдання. Пункт третій – євангельська робота. Це також велике робоче завдання. Пункт четвертий – різноманітна професійна робота. Сфера цієї роботи дещо велика, і вона охоплює виробництво фільмів, роботу з текстами, переклад, музику, виробництво відео, художню роботу тощо. Пункт п’ятий – церковне життя. Пункт шостий – робота з управління майном. Пункт сьомий – робота з очищення. Пункт восьмий – зовнішні справи. Пункт дев’ятий – церковне благополуччя. Наприклад, як церква долає труднощі, що виникають у домівках братів і сестер, і що церква робить щодо них, а також відвідування братів і сестер у в’язниці та способи піклування про їхні сім’ї тощо, – усе це підпадає під церковне благополуччя. Пункт десятий – плани на випадок надзвичайних ситуацій. Іноді церква впроваджує певні надзвичайні заходи. Наприклад, коли сталася пандемія, церква запровадила відповідну систему ізоляції. Такі плани підпадають під роботу в надзвичайних ситуаціях. Упорядкування роботи в основному охоплюють ці десять пунктів. Будь-який інший незначний пункт або особлива обставина входять до цих десяти – по суті, церковна робота містить у собі ці десять основних пунктів. Це в основному сфера різних упорядкувань роботи, виданих Божим домом, чи не так? (Так.) Тепер, коли ці пункти підтверджено, усім вам слід трохи розуміти упорядкування роботи Божого дому й знати, що це основні робочі завдання в Божому домі. Це сфера вимог Божого дому щодо зобов’язань лідерів і працівників. Це означає, що сфера твоєї роботи й твої зобов’язання як лідера чи працівника, які ти мусиш виконувати, не можуть бути відокремлені від цих пунктів, що входять до упорядкування роботи, – усі ці пункти необхідні. Окрім цих робочих завдань, з того, що ти бажаєш робити, роби трохи того, що можеш робити добре, і Божий дім не має додаткових вимог до виконання твого обов’язку. Тому, виконуючи свою роботу, тобі слід розмірковувати, як виконувати ці робочі завдання, чого вимагають упорядкування роботи Божого дому, яку конкретну роботу ти мусиш виконувати, як її реалізовувати, чи добре вона реалізується, який поточний прогрес, чи здійснював ти подальший контроль за роботою, чи є якесь робоче завдання, яке не було виконано добре або в якому є відхилення й недоліки, і чи всі, хто бере участь у цьому робочому завданні, насправді виконують роботу, – ти мусиш завжди розмірковувати про це. Тепер, коли ви зрозуміли конкретні робочі завдання, що входять до упорядкувань роботи, чи потрібно Мені дати просте пояснення кожного з цих пунктів? Або, можливо, ви думаєте: «Ми стикаємося з цими робочими завданнями вже так багато років і всі їх розуміємо; не потрібно їх знову пояснювати – краще побесідуймо про щось важливе. Ця тема не така важлива, не має значення, знаємо ми про неї чи ні, і ми не хочемо про це слухати»? Чи потрібно далі пояснювати цю тему? (Так.) Оскільки це необхідно, поговоримо про це простими словами. Я виберу деякі пункти, з якими ви відносно незнайомі, які не такі конкретні, трохи абстрактні, і побесідую про них.

I. Адміністративна робота

Почнімо з бесіди про перший пункт – адміністративну роботу. Адміністративна робота відносно абстрактна й недостатньо конкретна, і багато людей її не розуміє. Зокрема, ті, хто вірить у Бога недовго, насправді не знають про формування церкви та її адміністративну роботу, і вони не знають, що таке адміністрація. Ця адміністрація – не те саме, що адміністративні постанови, видані Богом. Ця адміністративна робота в основному стосується конкретних положень Божого дому щодо роботи зі створення церков. А який зміст цих конкретних положень? Вони включають те, як діляться церкви, скільки людей у кожній церкві, як церквам дають назви тощо. В упорядкуваннях роботи було встановлено, що церкви діляться відповідно до їхнього природного географічного середовища, причому від 30 до 50 людей, що живуть відносно близько одне до одного, класифікуються як церква. Наприклад, скажімо, що район А охоплює три-чотири села; якщо в цих селах 50 віруючих, то їх можна класифікувати як церкву. У них будуть свої час і місце для проведення зібрань, у них будуть церковні лідери й диякони, а також конкретна церковна робота, і всіма ними разом управлятиме ця церква. Це положення щодо поділу церков і кількості членів у церквах. Водночас ця церква підпадатиме під відповідальність певного округу, залежно від її розташування, і цей округ відповідатиме за всі різноманітні робочі завдання в цій церкві, такі як церковне життя в ній, чи підходять лідери й диякони, розповсюдження книг Божих слів, реалізація різних упорядкувань роботи, доведення до відома вимог Вишнього тощо. Божий дім має конкретні упорядкування роботи для таких речей, як кількість церков, що складають округ, і кількість округів, що складають регіон, а також те, що регіони відповідають за округи, а округи – за церкви, які є адміністративними одиницями. Простими словами, це називається адміністративною роботою, і вона входить до сфери зобов’язань лідерів і працівників. Отже, які зобов’язання слід виконувати лідерам і працівникам? Вони мусять ділити церкви на основі їхнього природного географічного середовища й розташування відповідно до упорядкувань роботи. Якщо кількість людей у церкві з часом продовжує зростати, то церкву слід знову розділити на основі кількості людей і географічного середовища. Наприклад, якщо церква зростає з 50 до 80 людей, її слід розділити на дві церкви; якщо ці дві церкви загалом зростають з 80 до 150 людей, то їх слід розділити на три церкви. Якщо церква зростає до 70, 80 або 100 людей і ще не була розділена на дві церкви, то хіба це не свідчить про те, що лідери та працівники в цій церкві не розуміють адміністративної роботи Божого дому? (Так.) У такі часи лідерам і працівникам слід читати упорядкування роботи, що стосуються цієї теми, – церковний довідник з упорядкувань роботи містить конкретні положення. Якщо церква ділиться на дві нові церкви, то кожна церква мусить обрати необхідних лідерів і працівників, таких як церковні лідери, диякони тощо. Отже, що слід робити лідерам і працівникам? Їм слід знати й осягати інформацію про кількість людей у церкві та стан створення церкви. Це адміністративна робота церкви, і це найбільше робоче завдання. Церкві слід бути скрізь, де є обрані Богом люди, і щойно церкву створено, лідери та працівники мусять взяти на себе відповідальність за кожен аспект роботи цієї церкви, як-от: розповсюдження книг Божих слів, управління членами церкви, реалізація упорядкувань роботи, щоб вони знали, який зміст упорядкувань роботи. Адміністративна робота в основному включає в себе створення церков, а також створення адміністративних організацій і персоналу церков – усе це конкретні завдання в рамках адміністративної роботи. Які люди зазвичай частіше стикаються з цим робочим завданням? Церкви для нововіруючих, євангельські команди, а також регіональні лідери, окружні лідери та церковні лідери в районах, де поширюється Євангеліє, – усі вони стикаються з цією роботою частіше. Крім того, адміністративна робота також містить особливе завдання, яке полягає в поділі церков на церкви з повною зайнятістю, церкви із частковою зайнятістю, звичайні церкви та групи Б, і це ще одне завдання, яке слід виконувати лідерам і працівникам. Лідерам і працівникам слід осягати, як ділити церкви, і принцип поділу церков полягає в тому, щоб ділити людей на різні церкви на основі відмінностей у виконуваних ними обов’язках, відокремлювати людей, які виконують обов’язок, від людей, які його не виконують, і людей, які виконують свій обов’язок на повну зайнятість, від людей, які виконують свій обов’язок на часткову зайнятість, – це ще одне особливе й конкретне адміністративне завдання.

II. Кадрова робота

Пункт другий – кадрова робота. Цей пункт стосується виборів, призначення та відсторонення лідерів і працівників на всіх рівнях. Упорядкування роботи містять конкретні положення щодо виборчих систем, яких людей обирати лідерами та працівниками, а також методів і конкретних вимог до виборів. Існують також певні особливі обставини, наприклад, що робити, якщо брати й сестри щойно познайомилися й не дуже добре знають одне одного і не можуть обрати відповідних лідерів і працівників шляхом виборів? У такому разі людей можна просувати й призначати, перевіряючи, хто відносно підходить на роль лідера, а потім дізнаватися про них більше, бесідуючи та проводячи прості перевірки, після чого їх можна призначати. Крім того, коли Вишнє організовує великий проєкт або призначає кількох людей кураторами, це є особливим упорядкуванням роботи. Є ще одна особлива обставина, а саме коли хтось пише доповідь Вишньому, описуючи, як такий-то лідер не виконує справжньої роботи й іде шляхом антихриста, і Вишнє видає упорядкування роботи про відсторонення лідера, про якого повідомили, з його посади після відповідної перевірки. Це ще одне упорядкування роботи, пов’язане з кадровою роботою. Одним словом, робота, пов’язана з кадрами, охоплює вибори, призначення та відсторонення лідерів і працівників на всіх рівнях у церкві. Це робоче завдання відносно просте, і його легко зрозуміти.

III. Євангельська робота

Пункт третій – євангельська робота. Євангельська робота – це перший великий напрям конкретної професійної роботи в Божому домі після адміністративної та кадрової роботи. Для цього напряму роботи Божий дім послідовно розробляв багато упорядкувань роботи, зокрема конкретні упорядкування роботи щодо потенційних одержувачів Євангелія, географічного охоплення для проповідування Євангелія, а також способів і засобів його проповідування. Водночас у Божому домі також є конкретні положення в упорядкуваннях роботи щодо всіх різних книг Божих слів, фільмів і відео, а також розважальних шоу, необхідних для проповідування Євангелія, і навіть положення щодо різноманітних поширених уявлень і частих запитань потенційних одержувачів Євангелія. Деякі положення, можливо, не представлені безпосередньо в письмовій формі, але багато з них присутні в усних бесідах. Євангельська робота завжди просувається й триває, і в міру її просування Божий дім створив конкретні упорядкування роботи та приписи щодо проблем, які постійно виникають і з якими доводиться стикатися, а також видає певні конкретні вимоги та завдання для євангельських працівників, євангельських дияконів і кураторів євангельської роботи. Хоча на цьому пізнішому етапі Божий дім небагато говорить про упорядкування євангельської роботи, про цей аспект істини в церкві бесідують дуже часто. Зокрема, після того як Євангеліє почало поширюватися за кордоном, Божий дім розробив конкретні упорядкування роботи для перекладацької роботи різними мовами. Перекладачі та євангельські працівники, які володіють різними іноземними мовами, докладають усіх зусиль для співпраці в цій роботі, і Божий дім залучив багато таких людських ресурсів для співпраці в євангельській роботі, і це відповідає упорядкуванням роботи Божого дому. Одним словом, Вишнє завжди особисто скеровує роботу з поширення Євангелія, цікавиться нею, здійснює подальший контроль та наглядає за нею. Отже, які зобов’язання мають виконувати лідери та працівники в рамках цього робочого завдання? Наявність куратора євангельської роботи не означає, що лідери та працівники можуть повністю пустити все на самоплив, не звертати на роботу жодної уваги, не цікавитися нею й просто ігнорувати її, думаючи: «Нехай робота розвивається як хоче. Це однаково не моя справа. Я відповідаю за церковне життя та різні види професійної роботи. Мене не стосується, якщо в євангельській роботі виникнуть проблеми». Це нормально? (Ні.) Це нехтування своїм зобов’язанням. Найважливіше робоче завдання, на якому мають зосередитися лідери й працівники з-поміж усієї роботи Божого дому, – це євангельська робота. Можливо, тебе не зробили безпосередньо відповідальним за це робоче завдання, але ти мусиш цікавитися, наскільки воно розвивається і який стан його просування, – ти мусиш здійснювати подальший контроль за цими речами, знати про них і володіти ситуацією. Особливо щодо певного важливого персоналу, як-от євангельські проповідники та поливальники в євангельських командах, а також куратори євангельської роботи, ти мусиш завжди своєчасно володіти інформацією про їхню ситуацію, і якщо з цим персоналом виникають проблеми, ти мусиш негайно їх розв’язувати, – не слід умивати руки після того, як цю роботу було доручено. Ба більше, необхідно регулярно перевіряти й скеровувати всіх євангельських проповідників, залучених до роботи з поширення Євангелія, включно з тими, що в церквах, і передовими онлайн-проповідниками Євангелія, а також поливальниками в кожній команді. Упорядкування роботи Божого дому вже давно вимагають, щоб усі євангельські проповідники та поливальники проходили спеціальну підготовку. Що означає спеціальна підготовка? Це означає, що необхідно гарантувати, щоб євангельські проповідники та поливальники мали чітке розуміння істин видінь і могли ясно їх пояснювати. Якщо є якийсь аспект істин видінь, який їм не зовсім зрозумілий, то про нього необхідно часто бесідувати, і що детальнішим буде розуміння євангельських проповідників і поливальників, то краще. У Божому домі є упорядкування роботи щодо цього, чи не так? (Так.) Робота поширення Євангелія – це специфічне й складне робоче завдання, що охоплює багато окремих завдань. Необхідно забезпечити добре та швидке виконання кожного завдання, а також ретельний подальший контроль за ними; це Боже доручення. Кожне завдання потрібно виконувати добре, і необхідно забезпечити безперевне покращення результатів виконання кожного завдання – тільки це узгоджується з Божими намірами. Усі інші види професійної роботи, такі як виробництво фільмів, робота з текстами, музика, мистецтво та переклади, покликані підтримувати й підкріплювати євангелізаційну роботу, і євангелізаційна робота – це робота в авангарді з усієї роботи. Тому ті, хто виконує різні обов’язки, мусять добре виконувати свою власну роботу й досягати результатів, яких вимагає Бог. У такий спосіб вони братимуть участь у роботі поширення Євангелія. Це тому, що всі ці іннші види професійної роботи існують для служіння поширенню Євангелія, і вся ця робота має бути зосереджена на роботі поширення Євангелія й забезпечувати невичерпне джерело ресурсів для неї. Сьогодні всі матеріали, фільми та різноманітні відеозаписи, необхідні для проповіді Євангелія, створюються зусиллями багатьох обраних Богом людей, які знаходяться за лаштунками. Усе, що ці люди роблять за лаштунками, надає потужну підтримку роботі поширення Євангелія. У минулому в Божому домі не було різних видів кінотворів, було небагато пісень, а також не було дуже багато відео з досвідними свідченнями. Усе залежало лише від євангельських працівників, які постійно проводили бесіди. Євангельські працівники говорили до сухості в роті, та не обов’язково бачили якісь значні результати, і було важко здобути хоча б одну людину. Після того як церква випустила всілякі відео, робота євангельських команд стала відносно легкою і набагато простішою, ніж раніше, і ефективність роботи зросла. Деякі люди вперті й консервативні у своєму мисленні, і коли ти проповідуєш їм Євангеліє, то як би ти не бесідував про істину, це не допомагає, і вони залишаються при своїх уявленнях і відмовляються приймати її, – що тоді робити? Ти даєш їм подивитися один-два фільми-свідчення про Євангеліє, і їхні уявлення зазнають перетворення, і в них починає з’являтися добре почуття до істинного шляху. Коли вони знову приходять шукати, у їхніх серцях уже немає великих бар’єрів чи перешкод, і коли ти знову бесідуєш із ними про істину, вони можуть легко її прийняти. Тому результати справді очевидні, коли ти показуєш потенційним одержувачам Євангелія фільми, створені Божим домом, або читаєш їм Божі слова, або показуєш їм відео з досвідними свідченнями, – це ефективніше, ніж будь-яка кількість слів, які ти можеш їм сказати. Хто б не шукав і не досліджував істинний шлях, спершу дай їм подивитися кілька фільмів, а потім – почитати більше Божих слів, прокладаючи їм так шлях. Після цього бесідуй із ними про істину, щоб розвіяти їхні уявлення. Це робить процес набагато плавнішим. У наш час ті, хто досліджує істинний шлях, уже подивилися в інтернеті багато фільмів і відеосвідчень, створених Божим домом, і, зокрема, прочитали багато Божих слів; перш ніж прийти шукати й досліджувати, вони вже мають добре почуття до істинного шляху й, по суті, вже визнали, що це і є істинний шлях. Чи ви помітили тут щось особливе? Ці фільми, ці відео з читанням Божих слів, ці відео з досвідними свідченнями, відео з гімнами тощо, які створює Божий дім, настільки ефективно свідчать про Бога! Немає потреби витрачати стільки слів на бесіди й суперечки з потенційними одержувачами Євангелія; подивившись ці відео, вони здатні прийняти істинний шлях. Це заощаджує багато часу тим, хто проповідує Євангеліє, і це показує, що вся підтримка для проповідування Євангелія є надзвичайно потужною! Існує така велика кількість різноманітних ресурсів для проповідування Євангелія! Багато потенційних одержувачів Євангелія вражені, коли заходять в інтернет, щоб дослідити Божу роботу, оскільки на вебсайті Божого дому так багато всього й такий багатий зміст! Божі слова рясні, є велика кількість усіляких фільмів і відео, а також є достаток усього, що потрібно, коли йдеться про досвідні свідчення. Це справді результат роботи й керівництва Святого Духа! Усе це справді походить від Божої роботи. Як би великий червоний дракон і релігійний світ не поширювали безпідставні чутки й не очорняли це, усе це марно. У будь-якому разі, результати, досягнуті, і плоди, зібрані в рамках усіх робочих завдань Божого дому, очевидні для всіх, і вони є фактами, здійсненими Божими словами.

У роботі поширення Євангелія Царства всі робочі завдання Божого дому організовані в дуже методичний спосіб та реалізуються впорядковано. Робота з поширення Євангелія – це життєво важливе, довгострокове й важке робоче завдання. Тому тим, хто береться за євангелізаційну роботу, незалежно від того, чи це куратор, чи звичайний євангельський працівник, слід підтвердити важливість цієї роботи у своїх серцях. Хоча ви працюєте на передовій роботи Євангелія й виконуєте свої обов’язки, у вашому тилу, тобто за лаштунками, є багато братів і сестер, які виконують різну роботу з підтримки, і вони є тією силою, яка сприяє роботі поширення Євангелія. Що Я маю на увазі під цим? Уся робота Божого дому зосереджена на поширенні Євангелія, а обов’язки, які виконують усі обрані Богом люди, слугують поширенню Євангелія. Кожен брат і сестра, які виконують якийсь обов’язок, беруть участь у євангелізаційній роботі, і кожне робоче завдання тісно й нерозривно пов’язаний із євангелізаційною роботою. Коротше кажучи, будь-яке робоче завдання, включно з євангельською роботою, є обов’язком, який слід виконувати добре для того, щоб свідчити про Божу роботу, і кожне робоче завдання тісно пов’язане з найважливішою роботою, яка полягає у свідченні про Бога. Це цілковито точно. Тому Божий дім ставить роботу з поширення Євангелія на перше місце в переліку всіх робочих завдань, і вона є номером один з-поміж усіх різноманітних робочих завдань Божого дому, – це цілком доречно. Це важлива, важка й довготривала робота, і кожен Божий обранець, кожна людина, що слідує за Богом, мусить мати витримку, терпіння й достатньо віри, щоб підготуватися добре виконувати цю роботу й вести цю довгу битву. Незалежно від того, чи будете ви наполегливо працювати 10, 20 чи 30 років, ви мусите завжди бути відданими Богові, присвятити своє життя й увесь свій вік роботі з поширення Євангелія та бути відданими Богові до кінця. Це важлива відповідальність, яку кожна людина, що слідує за Богом, зобов’язана нести, це обов’язок кожного, а також доручення, яке Бог довіряє кожному.

Чи після цієї Моєї бесіди у ваших серцях з’явився ентузіазм, і чи почали ви вважати євангельську роботу важливою? Дехто раніше казав: «Я не розбираюся в жодній технічній професії, не вмію грати й не можу бути актором, у мене немає міцної основи у використанні слів, тому я не вмію писати статті, я погано розуміюся на музиці й ще гірше – на мистецтві. Саме тому, що я ні на що не здатний, мене призначили в євангельську команду. Хіба євангельські команди – це не щось на кшталт забутої глушини в Божому домі? І оскільки мене відправили в забуту глушину, чи є в мене ще якась надія на здобуття спасіння?». Хіба це так? Якщо ти справді так розумієш цю ситуацію, то ти неправильно зрозумів Бога: проповідувати Євангеліє – це обов’язкова відповідальність кожної людини. Якщо ти ні на що не здатний і не розбираєшся в жодній технічній професії, і все, що ти можеш робити, – це проповідувати Євангеліє, то тебе призначать виконувати свій обов’язок у євангельській команді. Це твій останній шанс, і це робиться для того, щоб ти не пропав даремно як матеріал і міг бути використаний якомога більше, щоб ти максимально виконав свою функцію як людина. Ти ні на що не здатний і в усьому, що робиш, некмітливий, але ти можеш добре виконувати обов’язок проповідування Євангелія, і навіть якщо тебе попросять зайнятися розвідкою потенційних одержувачів Євангелія, ти можеш робити це просто й практично й передавати знайдених потенційних одержувачів Євангелія євангельським проповідникам. Водночас ти можеш поступово вчитися, як проповідувати про Божі слова, Божу роботу й Божі наміри та приводити людей перед Бога. Хіба це не твій обов’язок? Інші люди досягають певних результатів, займаючись роботою з текстами, виробництвом фільмів та іншими видами роботи, але ти не вмієш цього робити й не маєш особливих талантів чи дарів, проте ти присвячуєш свої сили євангельській роботі, віддаєш усе й виконуєш свій обов’язок, і ти береш на себе доручення, дане тобі Богом, – хіба це не добрі вчинки? Це також добрі вчинки, і Бог пам’ятатиме їх. Це є сповненням таких слів: немає різниці між благородними й низькими обов’язками, які виконують люди; усе, що має значення, – це чи відданий ти у своєму обов’язку та чи виконуєш його так, щоб це відповідало стандарту. Бог ставиться до всіх справедливо й однаково; оскільки ти нічого не можеш робити, тебе просять проповідувати Євангеліє, – це робиться для того, щоб ти міг виконати свою останню можливу функцію за обставин, коли ти не можеш узяти на себе жодного іншого обов’язку. Через це тобі дається можливість і проблиск надії; тебе не позбавляють права виконувати свій обов’язок. Бог досі має для тебе доручення, і Він не ставиться до тебе упереджено. Тому тих, кого призначають у євангельські команди, не відправляють у забуту глушину й не покидають, а радше вони виконують свій обов’язок в іншому місці. Чи після бесіди про упорядкування роботи для євангельської роботи ви тепер добре ставитеся до євангельської роботи й більше не маєте щодо неї жодних непорозумінь? (Так.) Тож чи збираєтеся ви через це зазнаватися? Незалежно від того, який обов’язок виконують люди, Божі вимоги до них не змінюються: Бог хоче їхньої відданості та щирості. Якщо ти кажеш: «Я поводжуся скромно, я не зазнаватимуся, я просто роблю те, що Бог просить мене робити», – але в тебе немає ні відданості, ні щирості, то так не годиться. Незалежно від того, як ти сприймаєш євангельську роботу, у будь-якому разі, якщо ти здобудеш відданість і щирість, то виконання твого обов’язку відповідатиме стандарту. Як би добре ти не ставився до обов’язку проповідування Євангелія або яким би позитивним не було твоє ставлення до нього, якщо ти не можеш терпіти труднощів і в тебе немає ні витримки, ні відданості, то так теж не годиться. Тому не має значення, куди тебе помістили, у який час чи в якій місцевості ти перебуваєш, з якими людьми ти контактуєш і який обов’язок виконуєш. Бог завжди бачитиме тебе й проникливо спостерігатиме за твоїм сокровенним серцем. Не думай, що оскільки ти – учасник євангельської команди, то Бог не звертає на тебе уваги або що Бог не може тебе бачити, і тому ти можеш робити все, що забажаєш. І не думай, що якщо тебе призначили в євангельську команду, то в тебе більше немає жодної надії на спасіння, і потім ставитися до цього негативно. Обидва ці способи мислення хибні. Куди тебе не помістили б або який обов’язок тобі не доручили ю виконувати, це те, що тобі слід робити, і тобі слід робити це старанно й відповідально. Божі вимоги до тебе не змінюються, і тому твоїй покорі Божим упорядкуванням також не слід змінюватися. Статус євангельських працівників такий самий, як і в тих, хто виконує інші обов’язки; цінність людини вимірюється не обов’язком, який вона виконує, а радше тим, чи прагне вона до істини та чи володіє істиною-реальністю. Це все, про що Я бесідуватиму щодо євангельської роботи, цього великого й конкретного робочого завдання.

IV. Різні види професійної роботи

Пункт четвертий – різні види професійної роботи. Сюди входять виробництво фільмів, робота з текстами, музика, художня робота, переклад тощо. Дехто каже: «Ми, костюмери, також залучені до роботи з виробництва фільмів. Чи вважається виготовлення костюмів видом роботи?» Виготовлення костюмів входить до видів робіт із виробництва фільмів і музики; це вид допоміжної роботи, що взаємодіє з цими видами робіт. На кожному етапі Божий дім має конкретні упорядкування роботи щодо конкретних вимог до цих видів професійної роботи. Деякі з них передаються в письмовій формі, а деякі – усно через бесіди на зібраннях. Як би вони не передавалися, лідерам і працівникам слід брати на себе відповідальність за них, записувати конкретні вимоги, видані Божим домом для цього робочого завдання, і впорядковувати ці записи, а потім проводити щодо них конкретні бесіди та займатися їхнім конкретним втіленням. Це також велике робоче завдання, і це друге конкретне робоче завдання після євангельської роботи. Щодо цього конкретного робочого завдання, Божий дім вимагає, щоб увесь персонал, залучений до різних професій, постійно здобував професійні знання, пов’язані з їхніми обов’язками, а також шукав інформацію, щоб з’ясувати, які речі є корисними для роботи Божого дому. Водночас Божий дім постійно бесідує про істину-принципи та надає конкретні плани для різних видів професійної роботи. Іноді про ці види робіт бесідують із кураторами та учасниками команд разом, а іноді – виключно з лідерами, працівниками та кураторами, відповідальними за відповідне робоче завдання. Незалежно від того, чи передаються вони та чи бесідують про них у письмовій формі чи на зібраннях, у будь-якому разі ці види робіт постійно вдосконалюються та стандартизуються, і постійно розробляються конкретні упорядкування відповідно до потреб євангельської роботи. Наприклад, скажімо, Божий дім створює фільм на відносно нову тему, і фільм знятий досить професійно. Після того як фільм завантажують в інтернет, він отримує досить високий рейтинг кліків. У такій ситуації Божий дім створює конкретні вимоги до цього виду роботи на основі відгуків і потреб євангельської роботи. Одним словом, цей напрям роботи постійно узагальнюється та вдосконалюється, а також постійно зростає.

Щодо різних видів професійної роботи, упорядкування роботи Божого дому вимагають, щоб люди більше вчилися, знаходили вчителів і різноманітні ресурси та навчальні матеріали для навчання. Візьмемо, наприклад, спів; знайти вчителя для навчання й отримати від нього уроки вокалу – це також конкретне упорядкування роботи. Коли лідери й працівники почують про це упорядкування, їм слід знайти вчителя, який підходить для цієї роботи, відповідно до вимог Вишнього, і домовитися, щоб він навчав наших співаків, допомагаючи їм здобувати правильні знання з вокалу та опановувати правильну манеру співу, і, звісно, необхідно знаходити для навчання класичні твори. Професійні знання щодо написання музики та хорового співу необхідно опановувати завжди, і упорядкування роботи Божого дому завжди вимагають, щоб люди постійно опановували професійні знання, пов’язані з їхніми обов’язками, і вчилися використовувати певні передові та практичні методи тощо. Ці упорядкування роботи та вимоги не видаються лише один раз, і на цьому все закінчується, а радше від лідерів і працівників вимагається часто бесідувати про ці упорядкування роботи, скеровувати тих, хто займається професійною роботою, даючи їм змогу продовжувати навчання, і прагнути до того, щоб усі види професійної роботи постійно й ефективно розвивалися та поглиблювалися, а не стояли на місці. Дехто думає: «Упорядкування роботи нам видали сьогодні, тож нам просто потрібно практикувати їх цього місяця, і на цьому все. Якщо Вишнє нічого про це не скаже в майбутньому, то, можливо, нам не потрібно продовжувати їх практикувати». Хіба це так? (Ні.) Лідери й працівники в жодному разі не повинні так думати, а мають час від часу цікавитися й запитувати: «Як просувається ваше вивчення цієї професії? Чи стикаєтеся ви з якимись труднощами? Чи є щось, що суперечить принципам або йде врозріз із ними? Хто найкраще вчиться, хто найвправніший і хто найшвидше все зрозумів? Після вивчення цих теорій, що з вивченого, на вашу думку, підходить для використання в роботі Божого дому?». Ба більше, лідери та працівники мусять ставити людям у євангельських командах, які вивчають іноземні мови, такі запитання: «Скільки років ти вивчаєш цю іноземну мову? Як останнім часом просувається твоє навчання? Скільки щоденних розмов ти можеш вести? Чи можеш ти перекладати загальні духовні терміни? Чи можеш ти використовувати цю іноземну мову для спілкування про ці істини, пов’язані з проповідуванням Євангелія? Зараз ти краще говориш чи пишеш? Чи потрібен тобі вчитель, щоб допомогти в навчанні? Чи є ще хтось, хто більше підходить для вивчення іноземних мов і вправніший у цьому? Чи збільшилася кількість такого персоналу? Чи є хтось, хто вважає вивчення мови надто клопітким і важким, тому більше не хоче її вчити, кидає на півдорозі й хоче перейти на інший обов’язок?». Про ці конкретні справи, пов’язані з цим видом роботи, необхідно час від часу цікавитися й наглядати за ними. Оскільки Вишнє розробило конкретні упорядкування роботи, кураторам слід нести відповідальність за ці конкретні завдання до самого кінця. Не слід пасивно чекати, доки поцікавиться Вишнє; якщо Вишнє не цікавиться пів року чи рік, тобі однаково слід якнайкраще виконувати всю роботу й бути готовим у будь-який час прийняти перевірку та скеровування від Вишнього, – ось правильний склад розуму. Це тому, що упорядкування роботи були видані й доведені до відома, і ти як куратор відповідаєш за подальший контроль над роботою, і тому тобі слід виконувати свої зобов’язання. Однак, якщо ти не можеш виконувати свої зобов’язання, то ти нездара, і тебе слід відсторонити й відсіяти. Отже, лідерам і працівникам слід часто обмірковувати ці конкретні упорядкування роботи чи бесіди від Вишнього й бесідувати про них, а потім реалізовувати їх і здійснювати подальший контроль за роботою відповідно до ситуації. Їм слід з’ясовувати, які види роботи вони останнім часом випустили з уваги й довго не перевіряли, і в яких вони особисто не дуже вправні й якими вони останнім часом не цікавилися, і про чий недавній стан вони, відповідно, не знають, а потім піти й подивитися на них. Крім того, у Божому домі є ще одне конкретне упорядкування щодо різних видів професійної роботи: згідно з ним потрібно постійно виявляти, зрощувати й просувати відповідних талановитих людей. Отже, що слід робити лідерам і працівникам, коли вони отримують це упорядкування роботи? Вони мусять звертати увагу на те, чи є хтось, хто підходить для виконання такої роботи. Якщо деякі люди підходять для виконання такої роботи, але не дуже добре володіють технічною професією, то їх необхідно швидко зрощувати, організовуючи для них навчання та підготовку. Одним словом, різні види професійної роботи – це також важливе робоче завдання. Ця робота включає дуже багато пунктів, і її сфера також величезна, і Божий дім розробив для неї багато конкретних упорядкувань роботи. Для цього напряму роботи вимагається постійне навчання, узагальнення та поглиблення, а також необхідно знайти відповідні принципи для здійснення постійної стандартизації. Крім цього, необхідно постійно зрощувати талановитих людей, які підходять для виконання цих обов’язків. Це упорядкування роботи для цього великого напряму різних видів професійної роботи, і його також легко зрозуміти.

V. Церковне життя

Пункт п’ятий – церковне життя. Божий дім установив конкретні упорядкування роботи та положення щодо змісту того, що їдять і п’ють під час церковного життя, формату церковного життя та кількості людей, які живуть церковним життям. Божий дім також має відповідні упорядкування роботи щодо формату зібрань і змісту церковного життя за особливих обставин і ситуацій. Такі упорядкування роботи переважно видаються в письмовій формі. Упорядкування роботи щодо церковного життя новачків у різних країнах – формат і частота їхніх зібрань, зміст того, що вони їдять і п’ють під час зібрань, тощо – в основному ідентичні упорядкуванням роботи щодо церковного життя етнічних китайців, за винятком деяких особливих обставин. Я щойно дав вам загальний огляд сфери упорядкувань роботи, пов’язаних із церковним життям, – сюди входить як зміст Божих слів, які їдять і п’ють, і зміст для бесіди про істину на зібраннях за останній період, так і формат бесіди на зібраннях. Наприклад, одній людині не дозволяється домінувати в бесіді на зібраннях, максимальний час, протягом якого кожній людині дозволено бесідувати, як ставитися до людей, які говорять багатослівно й висловлюються нечітко, та поводитися з ними, тощо – щодо всіх цих конкретних речей, пов’язаних із церковним життям і зібраннями, в упорядкуваннях роботи є конкретні твердження. Лідери та працівники, з одного боку, відповідають за видання й донесення до відома цих упорядкувань роботи, а з іншого – за чітку бесіду про них із братами та сестрами, щоб усі члени церкви могли їх зрозуміти та прийняти, після чого їм просто потрібно суворо їх виконувати й дотримуватися. Зокрема, тих, хто часто відхиляється від теми, створює переривання, говорить слова й доктрини та вигукує гасла під час виступів на зібраннях, необхідно обмежувати, і в упорядкуваннях роботи є конкретні положення щодо таких особливих обставин. Упорядкування роботи щодо церковного життя переважно стосуються всіх різноманітних справ, пов’язаних із зібраннями; вони нескладні, вони дуже прості, і незалежно від того, який обов’язок виконує людина, їй просто потрібно дотримуватися принципів у цих упорядкуваннях роботи. Наприклад, на зібраннях євангельським командам просто потрібно дотримуватися принципів в упорядкуваннях роботи щодо церковного життя – для них немає нічого особливого. Інші команди просто виконують іншу роботу, ніж інші люди, але в таких питаннях, як зібрання, бесіда про істину, молитовне читання Божих слів і бесіда про особисті переживання, – усе так само, і ці рамки не перевищуються. Їм просто потрібно практикувати відповідно до поточних положень Божого дому щодо змісту того, що їдять і п’ють під час церковного життя, форми, якої набуває бесіда, та формату зібрань. Якщо умови дозволяють, люди можуть збиратися особисто, інакше вони можуть проводити зібрання онлайн. Це має бути дуже проста, чітко окреслена справа. Деякі члени церкви розкидані по різних континентах і країнах: дехто в Європі, а дехто на Близькому Сході; у такій ситуації необхідні онлайн-зібрання. Місцеві церкви самі вирішують, у який час та з якою частотою проводити зібрання; Божий дім не встановлює конкретних положень щодо цієї справи й не втручається в неї. Чому Божий дім не втручається в цю справу? Деякі люди в церкві не виконують свої обов’язки на повну зайнятість; у них є робота й сім’ї, їхні індивідуальні обставини різні, до того ж часові пояси в різних країнах відрізняються, тому їм треба дозволити вирішувати самим, скільки разів на тиждень вони збираються та о котрій годині відбувається кожне зібрання. Божий дім не встановлює щодо цього конкретних положень, а лише надає принцип. Божий дім установив рамки того, як часто збираються новачки на тиждень, і є різниця в тому, скільки разів на тиждень збираються ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує. Чи є упорядкування роботи, яке вимагає від новачків збиратися сім разів на тиждень? (Ні.) Отже, на чому ґрунтується кількість разів, яку новачки мають збиратися на тиждень? (Вона ґрунтується на часі, який мають новачки.) Збиратися щонайбільше два-три рази на тиждень і щонайменше один раз – цілком доречно. Деякі люди кажуть: «Люди в нашій місцевості дуже вільні в міжсезоння, тому всі хочуть збиратися щодня – ми б навіть не проти збиратися двічі на день. Ми справді хочемо збиратися». Серця новачків сповнені ентузіазму, і вони завжди хочуть зрозуміти більше істин. Якщо їхні сімейні обставини дозволяють, то це добре, якщо вони просять відвідувати більше зібрань, допоки це не впливає на їхнє повсякденне життя. Конкретна кількість разів, яку люди мають збиратися щотижня, має визначатися відповідно до сімейних і робочих ситуацій обраних Богом людей у кожній місцевості – Божий дім не встановлює конкретних положень щодо цієї справи. Ті з обраних Богом людей, хто має для цього умови, можуть збиратися більше, і тоді вони зрозуміють більше істин і швидше досягнуть життєвого зростання. Це добре. Однак тим, хто не має відповідних умов, такий спосіб збирання не підійде, і для них буде добре відвідувати щонайменше одне-два зібрання на тиждень. Кількість разів, яку церкви в різних місцевостях проводять зібрання щотижня, вирішують обрані Богом люди, і нікому не слід у це втручатися. Найважливіше, щоб зібрання проводилися для того, щоб люди могли зрозуміти істину, а не з якоїсь іншої причини. Тому кількість проведених кожною церквою зібрань вирішується відповідно до її конкретних обставин. Якщо обрані Богом люди можуть відвідувати додаткове зібрання на тиждень, то це корисніше для їхнього життєвого зростання. Якщо є люди, які не прагнуть до істини й не хочуть відвідувати більше зібрань, то не слід їм цього нав’язувати. Особливо не слід цього вимагати від найманих працівників, які трохи зайнятіші й не мають часу відвідувати більше зібрань. Незалежно від того, чи мають люди можливість відвідувати зібрання, чи скільки разів вони збираються, Божий дім не втручається й не накладає жодних обмежень. Це тому, що обставини та походження окремих віруючих різні, і тому їх не можна ні до чого примушувати. Щодо змісту того, що їдять і п’ють під час церковного життя, Божий дім має відповідні положення у своїх упорядкуваннях роботи, і лідерам усіх рівнів у церкві, а також братам і сестрам, необхідно чітко їх розуміти. Лідери та працівники мусять точно розуміти, які конкретні завдання та справи вимагається виконувати згідно з упорядкуваннями роботи від Вишнього, а брати й сестри також мусять наглядати за лідерами та працівниками, щоб бачити, чи виконують вони цю роботу. Коли йдеться про зміст того, що їдять і п’ють під час церковного життя, та про упорядкування роботи, пов’язані із зібраннями, яких необхідно розуміти й дотримуватися, лідери та працівники мусять досягти консенсусу з обраними Богом людьми – жодні розбіжності абсолютно не допускаються. Упорядкування роботи щодо роботи, пов’язаної з церковним життям, дуже прості, легкі для розуміння й не абстрактні.

VI. Управління майном

Пункт шостий – управління майном. Хоча для роботи з управління майном не видаються упорядкування роботи так часто, як для євангельської роботи чи різних видів професійної роботи, Божий дім усе ж має для неї конкретні упорядкування роботи. Що охоплює управління майном? Воно охоплює те, як зберігається майно, де воно зберігається, хто ним управляє, і як його розподіляють, управляють ним і передають, коли виникає небезпека чи несприятливі умови, а також за інших подібних особливих обставин. Упорядкування роботи насправді містять положення щодо всіх цих речей, і коли йдеться про це робоче завдання, лідерам і працівникам не слід чекати, поки Вишнє безпосередньо дасть накази чи видасть упорядкування роботи, і лише тоді пасивно починати управляти майном. Якщо немає негайних упорядкувань роботи, які вимагають від тебе поводитися з майном у певний спосіб, і за особливих обставин, коли ти не знаєш, як поводитися з майном, і не можеш отримати своєчасних відповідей від Вишнього, що тобі слід робити? Безпека – це пріоритет номер один, і твоє зобов’язання – оберігати майно Божого дому. Коли йдеться про книги Божих слів, надруковані Божим домом, а також про всіляке обладнання, харчові продукти, гроші та інше подібне майно, лідерам і працівникам слід зберігати все це в безпечних місцях відповідно до упорядкувань Божого дому й не допускати, щоб ці речі відсиріли, запліснявіли чи були поїдені комахами, і тим паче не допускати, щоб ними заволоділи злі люди чи великий червоний дракон. Ба більше, крім належного управління цим майном Божого дому, лідерам і працівникам слід також дотримуватися суворої конфіденційності; людям, які не мають до цих справ жодного стосунку, слід однаково не дозволяти знати про них, а ті, хто про них знає, мусять тримати язик за зубами й не говорити необачно. Божий дім має конкретні упорядкування роботи щодо цього напряму роботи, і деякі з них недоречно видавати чи розголошувати в письмовій формі. Якщо лідери та працівники знаходять кращі способи та методи ведення управління майном, то, звісно, дотримуючись принципу належного управління та збереження майна Божого дому для захисту його від будь-яких втрат, вони можуть обговорити це питання з іншими лідерами та працівниками й ухвалити рішення самостійно. Це особливе робоче завдання, і тим, хто не вміє тримати язик за зубами, кому бракує почуття відповідальності, хто має непорядні мотиви, хто щойно почав вірити й не має основи у вірі, а також тим, хто завжди жадібно поглядає на майно Божого дому, слід однаково не дозволяти знати про це. Ці речі не можна чітко викласти в упорядкуваннях роботи Божого дому, але хіба лідери й працівники та надійні зберігачі не мають це усвідомлювати? (Так.) Тут є одна особлива обставина. Припустимо, що новообраний лідер вірить у Бога лише три роки, він має хороший рівень, дуже захоплений і на вигляд здається хорошим, але невідомо, які в нього моральні якості, як він ставиться до майна і чи жадібний він. Ці речі невідомі й непевні, і брати та сестри, які вірять у Бога тривалий час, погано знають цю людину, вони не знають її досконало. Що слід робити в такій ситуації? Коли приходить час передавати йому роботу, вся інша робота передається – чи слід передавати йому роботу з управління майном? (Ні.) Чому ні? Основна робота лідерів і працівників – це не лише управління майном; майно становить лише одну частину їхньої роботи. Якщо справді є підходяща людина, яка управляє майном, а цей новообраний лідер ненадійний, то можна поки що не передавати йому цю роботу, оскільки ще невідомо, чи буде він вірити в Бога тривалий час і чи зможе він бути непохитним. У минулому когось щойно обрали церковним лідером, і, обійнявши посаду, перше, що він зробив, – це попросив у обраних Богом людей номери банківських рахунків і паролі до облікових записів, де зберігалися пожертви. Він запитав, у кого є ці номери банківських рахунків і паролі, і наполягав, щоб вони негайно передали йому цю роботу. У такій ситуації, чи слід передавати йому цю роботу? Він не турбувався й не переймався жодною іншою роботою, але до цієї справи ставився особливо серйозно й занепокоєно – чи був він надійною людиною? Не думайте, що хтось надійний, тому що він лідер або працівник. Насправді надійні лише ті зберігачі, яких справді обрано згідно з принципами, – вони здатні віддати своє життя задля збереження майна Божого дому. Такі люди найнадійніші. Отже, чи всі лідери та працівники на це здатні? Не обов’язково. У минулому регіонального лідера спіймав великий червоний дракон, і він продав усе майно церкви, що призвело до величезних втрат. Якби він не знав, де знаходиться майно церкви, він не зміг би цього розкрити, навіть якби його забили до смерті, і тоді хіба майно Божого дому не було б збережене від збитків? Саме тому, що він знав занадто багато, він усе вибовкав, коли не витримав тортур і жахливих побоїв, і ці гроші опинилися в руках великого червоного дракона. Якби йому не дозволили знати, де це майно, і якби той, хто його зберігав, був надійним, чи зазнали б гроші Божого дому збитків і чи були б вони силоміць захоплені великим червоним драконом? Ні, не були б. Це серйозний урок. Тому найважливіший момент, коли йдеться про упорядкування цієї роботи, полягає в тому, що безпека понад усе, втрати мають бути зведені до абсолютного мінімуму, і роботу слід виконувати так, як буде безпечно. Знайдіть когось, хто виявляє відданість в управлінні майном Божого дому, щоб він ним управляв, – це найнадійніший спосіб дій. Хоча ця людина не може робити нічого іншого, вона буде відданою й точно буде спроможною, коли йдеться про збереження грошей, тому використовувати цю людину для збереження майна – це правильно. Оскільки це робоче завдання є однозадачним, упорядкування для нього дуже прості: знайдіть правильних людей для збереження майна та знайдіть безпечне місце для його зберігання. Крім того, в упорядкуваннях роботи Божого дому є також конкретні положення щодо розподілу та витрачання майна Божого дому; гроші можна використовувати для покриття необхідних витрат, але не для покриття непотрібних витрат. І ще одне: є сувора система регулювання витрат, пов’язаних із майном, і Божий дім запровадив конкретні положення щодо різних процесів і процедур, які вимагають підписів кількох осіб тощо. Є управління, є збереження, є використання, а також є облік – для всіх цих речей є конкретні упорядкування роботи.

VII. Робота з очищення

Пункт сьомий – робота з очищення. Божий дім також постійно розробляє конкретні упорядкування роботи для цього робочого завдання. Упорядкування роботи створюються, з одного боку, на основі потреб роботи Божого дому, а з іншого – на основі класифікації та визначення різних типів людей, а також розподілу кожного за родом його, спираючись на його прояви, щойно їх буде викрито. Божий дім має принципи поводження з усілякими антихристами, злими людьми та маловірами; деяких вичищають із лав тих, хто виконує обов’язки, деяких вичищають із церков із повною зайнятістю та відправляють до церков із частковою зайнятістю або звичайних церков, деяких вичищають зі звичайних церков і відправляють до груп Б, а є й такі, кого безпосередньо вичищають або виключають. Божий дім неодноразово створює упорядкування роботи для роботи з очищення церкви, і він також має конкретні упорядкування роботи щодо різних типів людей, які відповідають умовам для очищення. На основі ставлення людей до виконання своїх обов’язків і переступів, які вони вчинили під час виконання своїх обов’язків, а також розбещеної сутності, яка викривається в різних типах людей, Божий дім зрештою створює конкретні плани поводження з цими людьми. Тому поводження Божого дому з різними типами злих людей, маловірів і антихристів здійснюється цілком згідно з Божими словами та істиною-принципами, і воно здійснюється цілком відповідно до Божих намірів. Коли йдеться про ці упорядкування роботи, з одного боку, необхідно бесідувати про істину-принципи, щоб люди їх зрозуміли й навчилися розпізнавати різні типи людей, а з іншого боку, необхідно видавати ці упорядкування роботи церквам, щоб можна було про них бесідувати та їх впроваджувати. У будь-якому разі, роботу з очищення церкви необхідно впроваджувати якнайшвидше, і її абсолютно ніколи не можна переривати. Вона має тривати доти, доки в церкві не залишиться жодної злої людини. Не можна робити так, що лідери та працівники виконують роботу з очищення лише протягом певного періоду часу після того, як Вишнє видає упорядкування роботи, що наказує очистити церкву, а якщо через деякий час після завершення цього очищення знову виявляється, що є злі люди, які спричиняють завади, але Вишнє не зробило жодних упорядкувань роботи щодо цього, то лідерам і працівникам не потрібно турбуватися про цих злих людей або очищати їх – так просто не годиться. Роботу з очищення церкви необхідно продовжувати виконувати впорядковано; доки є люди, яких необхідно вичистити або виключити, робота з очищення має тривати. Не чекайте пасивно, доки Вишнє дасть накази або поки лідери вищого рівня повідомлять їх вам, і не чекайте пасивно, доки більше братів і сестер донесуть на когось. Щойно обрані Богом люди розвінчують когось і доносять на когось, лідерам і працівникам слід узятися за розслідування та владнання відповідної справи. Якщо лідери та працівники приховують лист-донесення й не беруться за справу, їх слід розслідувати й розбиратися з ними, і якщо буде виявлено, що вони покривають злу людину, то їх необхідно вичистити з церкви разом з тією злою людиною. Будь-який лідер або працівник, який не виконує роботу з очищення церкви, є неправдивим лідером або працівником і його слід негайно відсторонити. Якщо він ще й покриває і захищає злих людей, то його можна охарактеризувати як антихриста й вичистити та виключити з церкви. Це конкретні положення, які Божий дім установив щодо роботи з очищення церкви. Робота з очищення церкви є невідкладним пріоритетом і має глибоке значення. Скажіть Мені, хіба очищення церкви не робиться для того, щоб очистити церкву? Якщо церква буде очищена – тобто, якщо в ній не буде злих людей, які спричиняють завади, і серед її членів не буде домішаних маловірів, – то вона буде справжньою церквою, і вона також побачить найкращі результати для церковного життя. Хіба це не буде ще одним великим кроком до реалізації Царства Христового? Така чиста церква була б найкориснішою для поширення Євангелія Царства, оскільки кожен володів би істиною-реальністю, кожен міг би свідчити про Бога й бути довершеним як Божі люди, і більше не було б злих людей, які спричиняють завади. Природно, така церква була б найблагословеннішою. Тому очищення церкви – це найбільш значуще робоче завдання, і яке виконується цілком для того, щоб зробити середовище, у якому обрані Богом люди виконують свої обов’язки, мирнішим і позбавленим завад з боку злих людей. Ба більше, Божий дім не підтримує ледарів і нездар, і він не підтримує паразитів, які упиваються комфортом і насичуються з хлібів. Усіх тих, хто взагалі не виконує обов’язків і заважає та впливає на інших, хто виконує свої обов’язки, і всіх тих, хто робить безвідповідальні коментарі, втручається й не займається своєю належною роботою в церкві, також слід вичистити. Усі різні типи людей тепер повністю викрито, робота з очищення церкви є нагальною, і її необхідно виконати ретельно й добре. Усі ці злі люди, антихристи, маловіри, нездари та паразити, яких було викрито, – це ті, кого цурається Бог, і вони не підлягають спасінню. Якби церква не взялася за роботу з очищення, то це вплинуло б на роботу з поширення Євангелія. Тому робота з очищення церкви – це важливий напрям роботи, який наразі терміново необхідно добре виконати. Лише ті лідери та працівники, які можуть добре виконувати роботу з очищення церкви, варті зрощування й можуть продовжувати бути лідерами та працівниками. Будь-який лідер або працівник, який перешкоджає роботі з очищення церкви, є каменем спотикання та перешкодою, і обрані Богом люди мусять розвінчувати їх та доносити на них. Лідери та працівники всіх рівнів мусять спочатку ретельно вичистити й усунути всі ці камені спотикання та перешкоди для церковної роботи – це відповідає Божим намірам. Лише це сприяє безперешкодному поступу різних церковних робочих завдань та виконанню церквою Божої волі, щоб Бог міг отримати всю славу.

VIII. Зовнішні справи

Пункт восьмий – зовнішні справи. Робота із зовнішніх справ – це напрям роботи, який не є ні великим, ні малим, і в упорядкуваннях роботи Божого дому є кілька принципів щодо зовнішніх справ. Один із них – вивчати місцеві закони та конкретні місцеві нормативні акти. Тобто, що б церква не робила в певному місці, ви мусите спочатку вивчити місцеві закони – це один принцип. Інший принцип полягає в тому, що, коли ви стикаєтеся з проблемами, пов’язаними із зовнішніми справами, яких ви не розумієте або які вам неясні, ви мусите проконсультуватися з юристом і відповідними фахівцями в галузі права, а не робити непоінформованих суджень самостійно; ви мусите створювати конкретні плани владнання справ відповідно до різних національних умов у різних країнах. Отже, як з’являються ці плани? Ви мусите діяти так, як каже юрист, і дозволити юристу ухвалювати рішення – не робіть довільних суджень і не приймайте рішень самостійно. Національні умови, політика, закони та нормативні акти в кожній країні різні, тому не дійте на основі своєї уяви. Наприклад, скажімо, ти бачиш, як когось грабують на вулиці в Китаї. Закони в Китаї передбачають, що будь-який перехожий, який це бачить, може сміливо втрутитися, спочатку схопити грабіжника, а потім передати його поліції. Якщо ти це зробиш, ти станеш героєм, що втрутився, тобі не доведеться нести жодної юридичної відповідальності, і тебе слід похвалити. Така національна ситуація та система в Китаї, і це є частиною його традиційної культури, яку китайці милозвучно називають «традиційною чеснотою». Однак на Заході, особливо в таких країнах, як США та Канада, якщо, побачивши, як злодій щось краде, ти негайно його схопиш і чекатимеш, доки приїде поліція, щоб його заарештувати, то це неправильно, це порушення закону. Це тому, що ти просто звичайний громадянин, а не співробітник правоохоронних органів, і ти не маєш права нікого заарештовувати; лише поліція має право заарештовувати. Коли ти бачиш, як злодій щось краде, ти можеш повідомити про це в поліцію, але ти не можеш заарештувати злодія сам. Якщо ти самовільно заарештуєш злодія, то ти дієш незаконно – такий закон на Заході. Практикувати «традиційну чесноту» китайців на Заході недоречно; на Заході свої закони. Якщо ти бачиш, як хтось упав на вулиці в країні на Заході, що передбачає закон? Ти мусиш підійти й запитати: «З вами все гаразд? Вам потрібна допомога?» Якщо людина каже, що їй не потрібна допомога, то ти можеш іти. Якщо ти бачиш, як хтось упав, але не запитуєш, чи з ним усе гаразд, і не перевіряєш його стан, а просто йдеш далі, то ти порушуєш закон. Якщо ти зіткнешся з такою ситуацією в Китаї, це може бути шахрайство, і якщо ти це проігноруєш, з тобою нічого не станеться. Якщо ти запитаєш: «З вами все гаразд? Вам потрібна допомога?», це може створити тобі проблеми, людина може тебе обдурити, і тоді можеш попрощатися з добрим життям. Про що вам говорять ці дві справи? Освіта в різних країнах і серед різних рас абсолютно різна, як і соціальне середовище та соціальні системи, і, звісно, закони та нормативні акти. Коли йдеться про роботу із зовнішніх справ, з одного боку, людям, які виконують цю роботу, потрібно точно розуміти закони, нормативні акти та положення, пов’язані з церковною роботою, а з іншого боку, їм також слід поширювати певні загальні життєві знання або правові положення, які потрібно знати братам і сестрам. Тому Божий дім має упорядкування роботи щодо цього напряму роботи, які вимагають від тих, хто його виконує, завжди спочатку звертатися до відповідних законів і урядових постанов у всьому, що вони роблять. Особливо, коли вони стикаються з проблемами, які важко розв’язати, вони мусять проконсультуватися з юристом і не робити сліпо власних суджень або формулювати рішення відповідно до мислення та логіки китайців – це дурний і неосвічений спосіб дій. Коли ви зрозумієте ці речі, вам також слід дізнатися значення роботи із зовнішніх справ, яких результатів вона покликана досягти, а також наскільки необхідно, щоб Божий дім створював ці упорядкування роботи. Сфера цього робочого завдання не дуже велика, тому в більшості випадків достатньо просто домогтися, щоб персонал, залучений до цієї роботи, чітко розумів її упорядкування роботи. Якщо це щось, що необхідно знати братам і сестрам, то допоможіть їм це зрозуміти й осягнути. Робота із зовнішніх справ також дуже важлива, тому що не годиться, якщо брати й сестри не розуміють законів і нормативних актів, пов’язаних із їхнім життям і роботою за кордоном. Божий дім має конкретні упорядкування роботи щодо того, що вимагається з цього погляду, і просто необхідно впроваджувати це на основі упорядкувань роботи. Якщо виникнуть особливі обставини, Божий дім створить деякі екстрені рішення. Якщо робота пов’язана із зовнішніми справами, ви мусите проконсультуватися з персоналом із зовнішніх справ і подивитися, які конкретні упорядкування Божий дім має щодо цієї роботи; не покладайтеся сліпо на свою уяву й не вживайте непоінформованих дій. Такі дії можуть спричинити проблеми, і наслідки будуть непередбачуваними. Робота із зовнішніх справ також є однозадачною, вона нескладна, і ви зможете знайти більшість конкретних робочих питань в упорядкуваннях роботи. Коли люди вперше починають займатися зовнішніми справами за кордоном, це може здаватися дещо складним, але після того, як вони займаються цим деякий час, вони знаходять закономірності та методи, і це вже не здається таким складним. Спочатку на китайців, які виїхали за кордон, скаржилися за те, що вони смітять, лягають спати занадто пізно вночі, встають занадто рано вранці, турбують людей гавкотом своїх собак, вішають одяг на балконах і неправильно паркуються – на них скаржилися за багато речей. Зрештою, на них скаржилися так часто, що поліція постійно приходила до їхніх дверей з настановами. Лише через тривалий час вони усвідомили, що перебувають за кордоном, а не в Китаї. Потроху вони стали пильними, у них з’явилося деяке усвідомлення закону, і вони почали розуміти деякі правила, що стосуються життя, роботи, водіння тощо. Коли китайці вперше виїхали за кордон, вони розуміли лише деякі основні правила етикету щодо того, як поводитися, і не мали елементарних знань про більшість правових питань; вони були просто як дикі тварини, без жодного усвідомлення закону. Через кілька років вони набули деяких знань і зрозуміли деякі правила, ніби їх приручили, і вони трохи виправилися.

IX. Церковний добробут

Пункт дев’ятий – церковний добробут. Божий дім раніше робив упорядкування роботи щодо церковного добробуту, і якщо ті, хто виконує свої обов’язки на повну зайнятість, або їхні сім’ї потребують допомоги, щоб звести кінці з кінцями, – церковні лідери мусять розв’язувати це питання. Конкретні плани реалізації та принципи можна знайти в цих упорядкуваннях роботи, і Божий дім надав конкретні твердження та положення. Щодо братів і сестер, яких ув’язнили за віру в Бога, що спричинило труднощі в повсякденному житті їхніх сімей; батьків, які тривалий час виконують свої обов’язки далеко від дому й не мають нікого, хто б доглядав за їхніми дітьми; і хворих братів і сестер, які виконували свої обов’язки багато років, – церкві слід надавати допомогу й долати ці та інші подібні труднощі. Існує особлива обставина, пов’язана з цим робочим завданням: коли певні сім’ї відповідають умовам для прийому братів і сестер у своїх домівках, але не мають джерела доходу, – як тоді слід розв’язувати питання їхніх витрат на прийом братів і сестер? Це підпадає під роботу з церковного добробуту. Положення щодо цього можна знайти в упорядкуваннях роботи, або лідери та працівники можуть розумно розподіляти церковні ресурси відповідно до місцевої ситуації, щоб виконувати роботу з прийому, – церква має конкретні положення для всього цього. Якщо виникають якісь особливі обставини поза сферою дії цих конкретних положень, то лідери та працівники можуть побесідувати й обговорити це питання та вжити конкретних, розумних заходів, виходячи з нормального рівня життя в цій місцевості. Хоча це не є масштабним робочим завданням і не є дуже важливим завданням, це робота, що входить до сфери обов’язків лідерів і працівників, і нею не можна нехтувати. Якщо немає нікого, хто потребує підтримки, щоб звести кінці з кінцями, або фінансової допомоги, то лідерам і працівникам не потрібно докладати зайвих зусиль, щоб знайти таких людей. Якщо такі люди є, то лідерам і працівникам не слід їх уникати, і тим паче не слід їх ігнорувати, стояти склавши руки або вдавати, що не бачать їх. Їм слід діяти згідно з принципами – це їхнє зобов’язання.

X. Плани на випадок надзвичайних ситуацій

Пункт десятий – плани на випадок надзвичайних ситуацій. Плани на випадок надзвичайних ситуацій стосуються особливих питань, що виникають у будь-якій частині роботи Божого дому. Незалежно від того, чи проблеми, що потребують термінового розв’язання, з’являються в євангельській роботі, адміністративній роботі чи професійній роботі, чи розглядається справа, пов’язана з антихристами або неправдивими лідерами, чи розпізнано якусь особливу ситуацію, коли людей було введено в оману, – усе це належить до категорії планів на випадок надзвичайних ситуацій. Наприклад, якщо хтось спричиняє переривання й завади, або якщо антихрист поводиться свавільно й по-диктаторськи та намагається встановити власне царство, і так далі, щойно Божий дім виявить, що варто створити упорядкування роботи для конкретного планування щодо однієї з цих ситуацій, він поширить відповідне письмове повідомлення. Плани на випадок надзвичайних ситуацій ґрунтуються на певних надзвичайних ситуаціях, що відбуваються в церкві в той час, і Вишнє створює конкретні упорядкування роботи відповідно до серйозності обставин, а потім видає та доводить їх до відома. Конкретний план може стосуватися будь-якого робочого завдання, яке слід виконувати лідерам і працівникам, якщо його впорядковано Вишнім і Вишнє вимагає від лідерів і працівників його реалізації, і тоді лідери та працівники мусять видати та реалізувати його відповідно до упорядкувань роботи від Вишнього. Вони мусять не ставитися легковажно до цих упорядкувань роботи. Коли Вишнє робить такі упорядкування роботи, вони не поступаються жодній адміністративній роботі чи будь-якій конкретній професійній роботі. Хоча ці упорядкування роботи є лише тимчасовими, лідерам і працівникам однаково слід видавати, доводити до відома, реалізовувати їх та здійснювати подальший контроль за ними, як за офіційними упорядкуваннями роботи, а пізніше надати звіт і доповідь Вишньому – це зобов’язання лідерів і працівників. Плани на випадок надзвичайних ситуацій не націлені на якийсь конкретний пункт роботи, тобто в будь-який час Вишнє призначить завдання, висуне вимогу або дасть упорядкування роботи лідерам усіх рівнів у всіх зонах, і лідери та працівники мусять не ігнорувати таку роботу. Оскільки це упорядкування роботи, і їх видано лідерам усіх рівнів і для всіх зон, це робота, що входить до сфери зобов’язань лідерів і працівників. Лідерам і працівникам не слід стояти склавши руки чи класифікувати роботу за її масштабом або за тим, чи належить вона до їхніх обов’язків, чи робити припущення, виходячи зтону й терміновості Вишнього в упорядкуваннях роботи, щоб визначити, чи реалізовувати їх своєчасно. Такому відбуватися не слід. Натомість лідерам і працівникам слід виконувати роботу так, як вони виконували б офіційну роботу, і завершувати її, ставлячись до неї як до важливого завдання й доручення, – це зобов’язання лідерів і працівників. Існують плани на випадок надзвичайних ситуацій в особливих обставинах, і це робота, що виконується в особливих контекстах. Коли трапляються певні конкретні й особливі речі, Вишнє використовуватиме ці контексти та події, щоб лідери і працівники або брати й сестри скористалися цією можливістю і, більш практично застосовуючи істину, навчилися розпізнавати людей і речі, навчилися бачити людей і речі наскрізь і досягли більшого розуміння істини. Мета цього – дати людям змогу розпізнавати неправдивих лідерів і антихристів. Крім того, це робиться для того, щоб брати й сестри мали спокійне, належне й вільне від завад середовище для свого церковного життя. З іншого боку, це робиться для того, щоб люди могли своєчасно засвоювати різні уроки й проходити підготовку; пройшовши таку підготовку один раз, люди досягнуть величезного прогресу у своєму житті. Це спосіб, у який Вишнє готує лідерів і працівників усіх рівнів і братів і сестер, зокрема тих братів і сестер, які прагнуть до істини. У цьому немає злоби, Вишнє не мучить людей і не робить із мухи слона. Хоча це плани на випадок надзвичайних ситуацій, які є тимчасовими упорядкуваннями роботи, вони все ж є значущими й цінними, і Я сподіваюся, що лідери та працівники всіх рівнів і брати й сестри зможуть це зрозуміти й правильно до них ставитися.

Ми перерахували загалом десять пунктів упорядкувань роботи, і на цьому Я, по суті, завершив бесіду про них. Я бесідував про них не дуже детально, але сказаного достатньо, щоб ви зрозуміли та сприйняли, що таке упорядкування роботи та яку конкретну роботу виконує Божий дім. З іншого боку, завдяки цим конкретним пунктам ви змогли зрозуміти, що саме Бог робить у церкві та серед Своїх обранців. Робота Божого дому – це не підприємництво, не політика, не правозахисна діяльність і не будь-яка комерційна діяльність; пункти роботи, які виконує Божий дім, – це ті, що містяться в упорядкуваннях роботи. Тому деякі правлячі партії та громадські установи завжди відстежують, досліджують і розслідують, що відбувається з Церквою Всемогутнього Бога, і, можливо, розібравшись у цьому – подивившись відео та вебсайти Божого дому, – вони підтвердили, що Церква Всемогутнього Бога – це істинна віра, і що вона не бере участі в політичній діяльності жодної країни. Церква Всемогутнього Бога багато років страждала від шаленого гніту й нападів КПК, але однаково продовжує проповідувати Євангеліє та свідчити про Бога, і вона завантажила в інтернет Божі слова, істину та всілякі відео зі свідченнями, принісши величезну й численну користь людському суспільству та повністю доводячи, що в останні дні Бог постійно висловлює істину та спасає людство. Вони досліджують і досліджують, і якого результату вони досягають у своїх дослідженнях? Хіба вони не зазнають гіркого розчарування? Вони навіть розмірковували, яку б знайти зачіпку, щоб навісити на нашу церкву ярлик «культу» і назвати церкву антипартійною та антидержавною. Але тепер вони бачать, що не можуть цього зробити: судячи з упорядкувань роботи, виданих церквою за ці роки, вони не мають жодної можливості навісити на церкву ці ярлики, і всі їхні дослідження були марними. Це точнісінько так само, як свого часу юдеї досліджували Господа Ісуса. Книжники, фарисеї та вищі урядовці досліджували те, що говорив і робив Господь Ісус, і виявили, що ніщо з того, що Він робив, не було протизаконним чи політичним, що все, що говорив і робив Господь Ісус, було правильним, було істиною і повністю відповідало Писанню, і зрештою вони були розчаровані. Релігійний світ тепер бачить, що Божий дім випускає дедалі більше фільмів і відео з досвідними свідченнями, і особливо зростає кількість книг і декламацій Божих слів, то що ж вони думають? Якщо вони не бачать, що все це походить від Бога, то вони справді неймовірно дурні! Те, що походить від Бога, неодмінно процвітатиме, – це результат роботи Святого Духа, і ніхто не може цього приховати. Божі слова тепер поширилися по всьому світу, й істини, які Він висловлює, лежать перед усім людством; Божі поява та робота нестримно рухаються вперед, жодна нація чи сила не може їм протистояти. Великий червоний дракон уже зазнав повної ганьби й поразки! Як би релігійний світ не засуджував це, вони не можуть опиратися Божій роботі, і зрештою вони можуть бути лише відсіяні та потоплені її бурхливим потоком.

Я завершив бесіду про пункти упорядкувань роботи. Хіба те, про що Я бесідував, – це не вся робота, яку виконує Божий дім? Ця робота – це те, що ви бачите на власні очі, що ви чуєте на власні вуха і що ви особисто переживаєте й цінуєте, – у цьому немає нічого таємного. Великий червоний дракон має всі церковні упорядкування роботи за всі роки: упорядкувань роботи, якими вони володіють, багато, і вони всеосяжні. Вони вивчають їх щодня, і вони продовжують вивчати й вивчати їх, доки нарешті не доходять такого висновку: «Якщо ці люди постійно поширюватимуть Божі слова й так свідчитимуть про Божу роботу, то це буде жахливо! Усіх цих людей треба винищити, і їх не можна щадити, навіть якщо вони втечуть за кордон». Ось бачиш, дияволи – не те саме, що звичайні розбещені люди: вони опиратимуться Богу до самого кінця. Якщо звичайні розбещені люди бачать свідчення від церкви, вони здатні їх зрозуміти, вони вважають їх розумними й не вдаватимуться до жодних переслідувань. Сатана й дияволи, однак, не такі. Коли вони бачать, що ти слідуєш за Богом і свідчиш про Бога, вони ненавидять тебе, хочуть тебе вбити й не дозволяють тобі жити. Якщо ти не робиш того, що вони кажуть, і не поклоняєшся їм, то вони ніколи не дадуть тобі спокою і не дозволять тобі жити. Вони полюватимуть на тебе до смерті, куди б ти не пішов; навіть якщо ти підеш на край світу, вони однаково не дадуть тобі спокою. Ось що робить великий червоний дракон. Це нечестя сатани, і воно відрізняється від звичайних розбещених людей. Ти мусиш чітко це усвідомити.

Як достовірно доводити до відома й реалізовувати упорядкування роботи

I. Як доводити до відома упорядкування роботи

Ці десять пунктів упорядкувань роботи становлять сферу та зміст усієї різноманітної роботи, яку Бог виконує в церкві та серед обраних Богом людей. Розуміння змісту та сфери цієї роботи допомагає обраним Богом людям наглядати за лідерами та працівниками, щоб ті добре виконували цю роботу. З іншого боку, це насамперед допомагає лідерам і працівникам зрозуміти й осягнути сферу своїх зобов’язань, роботу, яку їм слід виконувати, і зобов’язання, які їм слід брати на себе, а також мати точне визначення звання «лідери та працівники». Які зобов’язання лідерів і працівників? Якою подобою їм слід жити? Чи слід їм бути схожими на чиновників державного уряду? (Ні.) «Лідери та працівники» – це не офіційна посада чи звання. Слід розуміти, хто такі лідери та працівники, з обов’язків, які вони виконують, і з доручення, яке Бог їм довіряє, та стандартів, яких Він від них вимагає. Так людина прийде до відносно конкретного розуміння найменування «лідери та працівники» та чіткіше розумітиме визначення лідерів і працівників. Якими є мінімальні зобов’язання, які слід виконувати лідерам і працівникам? Їм слід точно доводити до відома, видавати й реалізувати кожне упорядкування роботи відповідно до вимог Божого дому, як згадано в дев’ятому пункті. Незалежно від того, якого аспекту стосується упорядкування роботи, якщо його доводять до відома через лідерів і працівників, то вони, отримавши повністю точне розуміння, мусять негайно й безперервно довести його до відома церков. Щодо тих, кому доводять до відома упорядкування роботи, то якщо Божий дім вимагає, щоб упорядкування роботи доводили до відома лідерів і працівників усіх рівнів, включно з проповідниками, церковними лідерами та церковними дияконами, то їх слід доводити до відома людей аж до цього рівня, і на цьому все; якщо упорядкування роботи треба довести до відома кожного брата й сестри, то їх слід доводити до відома кожного брата й сестри цілком відповідно до вимог Божого дому. Якщо через обставини незручно доводити до відома упорядкування роботи в письмовій формі, і це може спричинити ризики для безпеки або ще більші проблеми, то важливий і основний зміст упорядкувань роботи слід точно довести до відома кожної людини усно. Отже, що треба зробити, щоб упорядкування роботи вважалися доведеними до відома? Якщо упорядкування роботи доводять до відома в письмовій формі, треба переконатися, що всі їх отримали, що всі про них знають і що всі ставляться до них серйозно; якщо ж їх доводять до відома усно, то після цього людей треба неодноразово питати, чи чітко вони все зрозуміли й запам’ятали, і навіть можна попросити їх повторити упорядкування роботи – лише так можна вважати, що їх справді доведено до відома. Якщо люди можуть повторити й чітко викласти, якими є необхідні принципи Божого дому та яким є конкретний зміст, це доводить, що упорядкування роботи вже донесено до їхнього розуму, що вони їх запам’ятали й чітко зрозуміли. Лише тоді можна вважати, що упорядкування роботи справді доведено до відома. Якщо умови, обставини та інші подібні фактори є сприятливими для доведення до відома упорядкувань роботи в письмовій формі, то їх в обов’язковому порядку треба доводити до відома в письмовій формі; якщо їх неможливо довести до відома в письмовій формі, бо обставини цього не дозволяють, і їх натомість треба доводити до відома усно, то треба переконатися, що те, що доводиться до відома усно, є ідентичним упорядкуванням роботи, що воно не спотворене, що до нього не додано особистого розуміння і що передається оригінальний текст – лише так можна вважати, що упорядкування роботи доведено до відома по-справжньому й точно. Упорядкування роботи слід доводити до відома повністю відповідно до їхніх конкретних формулювань; їх не слід доводити до відома безвідповідально або зі спотвореними чи абсурдними тлумаченнями, заснованими на особистих розуміннях та фантазіями людей. Коли йдеться про точне доведення до відома упорядкувань роботи, людям слід розуміти рівень суворості цього процесу; тобто доводити до відома треба точно. Деякі люди кажуть: «Чи треба нам доводити до відома прецизійно?». Ні, у цьому немає потреби. Прецизійність – це те, що вимагається від приладів; якщо люди зможуть досягти точності, це вже буде непогано. Наприклад, щодо церковного життя, упорядкування роботи Божого дому вимагають від обраних Богом людей їсти й пити Божі слова про пізнання Бога – чи легко це довести до відома? (Так.) Упорядкування роботи дають людям сферу, і вони можуть читати всі ці відповідні Божі слова. Однак, якщо хтось неправильно тлумачить упорядкування роботи, додаючи своє особисте розуміння, уявлення та фантазії й доносячи якісь зайві слова, то хіба це не означає, що він відхилився від упорядкувань роботи? Чи точно він доводить до відома упорядкування роботи? (Ні.) Він доводить до відома упорядкування роботи зі своїми власними доповненнями – це суцільна нісенітниця. Треба кілька разів перечитати кожне упорядкування роботи, що надходить від Вишнього, і чітко усвідомити його правильне значення, сенс видання цього упорядкування роботи та наслідки, яких воно має на меті досягти, а потім з’ясувати правильний спосіб практики конкретних робочих завдань, упорядкованих Вишнім, уникаючи будь-яких помилок. Доведення до відома упорядкування роботи після того, як про все це побесідували й усе це зрозуміли, буде повністю точним. Насамперед треба доставити упорядкування роботи від лідерів і працівників пастирських зон до лідерів і працівників усіх інших рівнів, які, своєю чергою, зрештою надішлють їх куратору кожної команди в кожній церкві. Потім про упорядкування роботи Божого дому треба кілька разів побесідувати на зібраннях, щоб усі обрані Богом люди їх зрозуміли й знали, як їх практикувати, – лише коли буде досягнуто такого ефекту, можна вважати, що їх доведено до відома. Упорядкування роботи треба доводити до відома відповідно до методу та сфери, яких вимагає Божий дім. Звісно, зміст, який доводиться до відома, має бути точним і безпомилковим. Лідери та працівники мусять уникати недбалого неправильного їх тлумачення й додавання власних ідей – це не є точним доведенням до відома, і це означає невиконання ними своїх зобов’язань як лідера чи працівника. Ось як слід розуміти точне доведення до відома й реалізацію упорядкувань роботи.

Що робити лідерам і працівникам, якщо вони досі не впевнені, як точно доводити до відома упорядкування роботи? Для цього є дуже простий і легкий метод. Отримавши упорядкування роботи, лідерам і працівникам слід спочатку побесідувати про них з іншими лідерами та працівниками, подивитися, скільки конкретних пунктів вимагає Вишнє в цих упорядкуваннях роботи, і перерахувати їх один за одним. Потім, на основі цих упорядкувань роботи, їм слід врахувати реальну ситуацію в місцевій церкві, як-от обставини євангельської роботи, різноманітної професійної роботи та церковного життя, а також рівень і сімейні обставини всіх різних типів людей тощо, поєднавши все це, щоб побачити, як ці частини роботи мають бути реалізовані. Через бесіду всі лідери та працівники повинні дійти однакового й точного розуміння упорядкувань роботи та мати відповідні методи для доведення їх до відома – лише так упорядкування роботи буде доведено до відома точно. Якщо лідер або працівник отримує упорядкування роботи і, не знаючи, що вони конкретно передбачають, сліпо збирає братів і сестер, видає та доводить їх до відома, чи доречно це? Унаслідок цього через місяць-два після доведення до відома упорядкувань роботи виявляється, що в кожній церкві є відхилення в їх реалізації, і лише коли лідер або працівник уважно придивляється до упорядкувань роботи, він виявляє, що їх було доведено до відома з відхиленнями. Якби той лідер або працівник тоді сумлінно прочитав упорядкування роботи й побесідував про них, усе було б добре, але через миттєві лінощі та недбалість він спричинив появу багатьох помилок і відхилень у церковній роботі, які згодом йому доводиться виправляти. Це додає цілий непотрібний додатковий крок і марнує час. Було б краще, якби він одразу чітко побесідував про упорядкування роботи, а потім довів їх до відома й реалізував одне за одним. Хіба погано виконана робота – це не помилка? (Так.) Тому існують кроки для точного доведення до відома упорядкувань роботи. Лідери та працівники мусять спочатку мати справжнє сприйняття й точне розуміння конкретного змісту упорядкувань роботи, а потім вони мусять мати в голові конкретні плани реалізації, методи реалізації та цільових осіб для реалізації – лише так упорядкування роботи можна точно довести до відома. Чи доречно, якщо лідери та працівники сліпо видають і доводять до відома упорядкування роботи, коли вони мають лише неповне розуміння, лише здається, що розуміють їх, мають про них розпливчасте й нечітке уявлення або просто не розуміють конкретних вимог і змісту в них? (Ні.) Чи можуть такі лідери та працівники добре виконувати роботу? Очевидно, що ні. Отже, у ситуаціях, коли брати й сестри не знають, якими є конкретні необхідні стандарти та принципи в упорядкуваннях роботи або як саме їх виконувати, лідери та працівники вже матимуть точне розуміння упорядкувань роботи, а також конкретні плани та кроки для їх реалізації – лише так лідери та працівники можуть виконати перший крок, тобто довести до відома упорядкування роботи. Щойно упорядкування роботи доведено до відома, і брати й сестри всі точно зрозуміли зміст упорядкувань роботи та мають певне знання про значення, цінність і стандарти виконання цієї роботи Божим домом, то лідерам і працівникам слід негайно побесідувати про те, як розподілити людей і конкретні частини роботи, і про конкретний план щодо того, хто має реалізовувати й виконувати цю роботу, – це кроки для виконання роботи. Що ви думаєте про такий подальший контроль за виконанням роботи? Чи можна вважати це пильним подальшим контролем за виконанням роботи? Чи це своєчасний подальший контроль за виконанням роботи? (Так.)

II. Як реалізовувати упорядкування роботи

Коли лідери та працівники отримують упорядкування роботи, недостатньо просто довести його до відома й видати, і на цьому все. Чи можна вважати, що упорядкування роботи реалізовано, щойно обрані Богом люди в кожній церкві дізнаються, що його видано? Це не є справжнім виконанням чи реалізацією упорядкування роботи, це не є виконанням їхніх зобов’язань, а також не є тим стандартом, якого зрештою вимагає Бог. Доведення до відома й видання упорядкування роботи – це не мета; мета – це його реалізація. Отже, як саме слід реалізовувати упорядкування роботи? Лідери та працівники мусять скликати всіх відповідних кураторів, братів і сестер та побесідувати з ними про те, як виконувати роботу, водночас обираючи головного куратора та учасників команди для її виконання. Перше, що слід зробити лідерам і працівникам під час реалізації роботи, – це побесідувати: побесідувати про те, як виконувати роботу відповідно до принципів і згідно з цим упорядкуванням роботи від Божого дому, і як робити це так, щоб це упорядкування роботи від Божого дому було реалізовано й виконано. Під час бесіди братам і сестрам, а також лідерам і працівникам слід пропонувати різні плани і врешті-решт обрати спосіб, метод і кроки, які є найбільш підхожими та найбільше відповідають принципам, вирішивши, що робити спочатку, а що – потім, щоб робота могла просуватися впорядковано. Коли все це зрозуміло в теорії, коли в людей більше немає труднощів чи фантазій, коли вони не відчувають опору до цієї роботи й можуть збагнути сенс і мету цього упорядкування роботи від Божого дому, – навіть тоді роботу ще не можна вважати реалізованою. Також треба вирішити, хто найкраще підходить для цієї роботи і є найбільш вправним у ній, хто може взяти на себе відповідальність за цю роботу і хто здатен її завершити. Треба обрати людей, які візьмуться за цю роботу, встановити план реалізації та кінцевий термін завершення, а також підготувати й чітко визначити ресурси, матеріали та все інше, необхідне для завершення роботи, – лише тоді роботу можна вважати реалізованою. Звісно, перед реалізацією також необхідно окремо довести до відома й провести обговорення з людьми, відповідальними за цю роботу, запитавши, чи виконували вони таку роботу раніше і які їхні погляди та думки щодо неї. Якщо вони запропонують плани та ідеї, що відповідають принципам, їх можна прийняти. Крім того, під час реалізації кожної роботи треба також звертати увагу на те, щоб виявити, скільки насправді існує проблем, – цим кроком не слід нехтувати. Після виявлення проблем треба продумати способи їх своєчасного розв’язання, і лише після ретельного розв’язаннявсіх наявних проблем упорядкування роботи буде реалізовано на ділі. Ба більше, хіба не необхідно також шукати, як виконувати цю роботу так, щоб це відповідало необхідним принципам Божого дому? Крім того, чи є в Божого дому якісь вимоги щодо термінів виконання цієї роботи, в які часові рамки її треба завершити, чи є якісь конкретні положення щодо професійних навичок тощо – усе це теми, про які лідерам і працівникам слід побусідувати з відповідними кураторами. Ось що таке реалізація. Реалізація не обмежується усним доведенням до відома чи теорією, а радше стосується фактичного просування відповідної роботи, а також певних конкретних проблем і труднощів, які необхідно розв’язати. Це все те, що лідерам і працівникам слід враховувати, реалізуючи упорядкування роботи разом із кураторами. Тобто, перш ніж виконувати цю конкретну роботу, лідерам і працівникам слід провести таку бесіду, аналіз та обговорення з кураторами – ось що таке реалізація. Ця реалізація є зобов’язанням лідерів і працівників, і це те, що лідерам і працівникам слід виконувати. Практикувати в такий спосіб – означає виконувати справжню роботу. Припустимо, лідер каже: «Зараз я теж не знаю, як виконувати цю роботу. У будь-якому разі, я передав її тобі. Я також довів до відома й видав тобі упорядкування роботи і розповів тобі про всі пов’язані справи. А щодо того, чи знаєш ти, як це робити, як ти це робиш, добре чи погано, і скільки часу це в тебе займе, – це все твої справи. Мене це не стосується. Виконавши цю частину роботи, я виконав своє зобов’язання». Хіба це слова, які слід говорити лідерам і працівникам? (Ні.) Якщо лідер таке говорить, то що це за людина? Це неправдивий лідер. Щоразу, коли Вишнє висуває вимоги і необхідно виконувати роботу згідно з упорядкуваннями роботи, така людина повністю перекладає все на когось іншого, кажучи: «Ти роби, я не вмію. Ти ж і так усе розумієш. Ти – фахівець, а я – профан». Це «крилата фраза», яку часто промовляють неправдиві лідери; вони знаходять привід, а потім вислизають.

Підсумовуючи, неправдиві лідери безвідповідально ставляться до своєї роботи. Незалежно від того, високий чи низький у них рівень, чи відповідають вони роботі, головне – що вони неуважні, не вкладають у неї свою душу й завжди ставляться до неї недбало. Це прояви безвідповідальності. Скажімо, лідеру чи працівнику дещо бракує рівня й глибини досвіду, але він може працювати уважно й вкладати в роботу свою душу. Хоча результати, яких він досягає в роботі, не такі вже й значні, він принаймні відповідальна людина, він вкладає в роботу всю свою душу й віддає їй усі сили. Лише через те, що йому дещо бракує рівня і він має незначний духовний зріст, він не виконує роботу добре. Якщо після певного часу підготовки він стане повністю компетентним у своїй роботі, то такого лідера слід і надалі зрощувати. Якщо ж лідер не має ані краплі совісті чи розуму, а лише тримається за свою посаду й упивається благами статусу, але зовсім не виконує справжньої роботи, то він – справжній неправдивий лідер, і його слід негайно відсторонити, і більше ніколи не дозволяти підвищувати чи використовувати. Справжній лідер, відповідальний лідер, віддає роботі всього себе – він присвячує їй свій розум, знаходить усілякі способи, щоб виконати Боже доручення, і докладає максимум зусиль – так він виконує свої зобов’язання. Реалізуючи упорядкування роботи від Божого дому, відповідальні лідери також спостерігають та здійснюють подальший контроль за станом реалізації. Коли виникає несподівана ситуація, вони здатні вжити заходів у відповідь і знайти рішення, а не вислизати й умивати руки. Такий підхід до реалізації роботи називається відповідальністю. Коли видається упорядкування роботи, лідерам і працівникам слід вважати цю роботу найважливішою на даний момент і взяти її на себе; вони мусять особисто здійснювати подальший контроль за нею, нести за неї відповідальність від початку до кінця й відпускати її лише тоді, коли вона стане на правильний шлях і лідери кожної команди знатимуть, як її виконувати. Але й після цього лідерам і працівникам однаково необхідно знати стан роботи та час від часу перевіряти її, – лише так можна гарантувати, що робота буде виконана добре. Коли лідери та працівники не залишають своїх постів, наполегливо працюють від початку до кінця і ставлять роботу на правильний шлях – це називається виконанням справжньої роботи. Протягом цього часу лідерам і працівникам також потрібно приділяти увагу іншими робочими завданнями й стежити за їхнім просуванням. Які б труднощі чи проблеми не виникали в роботі, лідерам і працівникам слід швидко вирушати на місце роботи, щоб надати вказівки та роз’язати проблему. Головний лідер повинен міцно триматися за найважливішу роботу, і водночас йому необхідно здійснювати подальший контроль за іншою роботою церкви, знати її стан, перевіряти її й наглядати за нею, а також гарантувати, що вся вона просувається нормально. Коли йдеться про найважливішу роботу, головний лідер мусить особисто працювати на місці й керувати цією роботою, і особливо, коли йдеться про критичні етапи роботи, він у жодному разі не мусить залишати місце роботи. Якщо однієї людини недостатньо, слід призначити ще одну для співпраці та скеровування роботою – це означає докладати всіх зусиль і об’єднуватися довкола спільної мети, щоб добре виконати найважливішу роботу. Оскільки в Божому домі на кожному етапі й у кожен період є найважливіша робота, то якщо головний лідер не виконує її добре, це проблема з його рівнем, і його треба відсторонити. Головний лідер мусить відповідати за найважливішу роботу, тоді як інші лідери – за звичайну; лідери та працівники мусять навчитися розставляти пріоритети в роботі за важливістю та терміновістю, а також зважувати всі «за» і «проти». Якщо лідери та працівники зможуть оволодіти цими принципами, то вони відповідають стандарту як лідери та працівники.

Більшість лідерів і працівників у Божому домі – молоді люди, вони новачки й проходять підготовку для виконання роботи, тому найважливіше для них – навчитися оволодівати принципами. Хтось може сказати: «Чи не зависокі вимоги Божого дому до лідерів і працівників?». Узагалі-то, зовсім ні. Як вимога оволодіти принципами може бути високою? Як можна добре виконувати церковну роботу, якщо не можеш оволодіти принципами? Як можна бути лідером чи працівником, якщо ладнаєш справи без принципів? Оволодіння принципами – це вимога до лідерів і працівників, а не до звичайних людей; якщо хтось не може оволодіти принципами, він не зможе добре виконувати роботу. Люди, яким надто бракує рівня, не дотягують до принципів, Божий дім не буде їх зрощувати, і вони також не придатні бути лідерами. Деякі люди завжди вважають, що бути лідером важко, і на це є дві причини: по-перше, вони зовсім не розуміють істини й не здатні використовувати її для розв’язання проблем; по-друге, їм бракує рівня, вони не знають, що означає виконувати роботу, не можуть чітко пояснити принципи та шлях практики для роботи і навіть не можуть чітко викласти доктрини. Такі люди не підходять для того, щоб бути лідерами. Скажімо, у когось надто низький рівень, він не вміє виконувати роботу й зовсім неефективний у виконанні свого обов’язку, – тобто він витрачає кілька днів на роботу, яка має зайняти один день, і шість місяців на роботу, яка має зайняти один місяць, – такі люди ні на що не здатні, вони нездари. Люди, в яких надто низький рівень, не можуть добре виконувати жодного обов’язку. Мої вимоги до людей справедливі й розумні, і лідери та працівники можуть їх досягти. Деякі люди вважають, що вимоги Божого дому зависокі, – це свідчить про те, що їхній рівень надто низький, що вони не придатні бути лідерами та працівниками і що їм слід узяти на себе відповідальність і піти у відставку. Ти не відповідаєш вимогам, щоб брати на себе зобов’язання лідера чи працівника, і ти не підходиш для цього, тому, хоча ти й лідер, ти – неправдивий. Якщо ти не можеш добре виконати навіть одне робоче завдання, як ти можеш водночас займатися іншою роботою? Чи гідні люди, в яких надто низький рівень, бути лідерами та працівниками? Якщо вони навіть гірші за сторожового пса, то вони не гідні називатися людьми. Коли пес охороняє дім, він не лише наглядає за переднім і заднім двором та городом, а й може навіть наглядати за курми, гусьми та вівцями в господарстві. Щойно він помічає, що наближається незнайомець, він починає гавкати – він нікого не пустить у двір і знає, що треба попередити господаря про наближення незнайомця. Навіть розум собаки не простий. Якщо в когось надто низький рівень і його навіть не можна порівняти з собакою, хіба така людина не нікчемна? Деякі люди люблять дозвілля й ненавидять працю, вони ненажерливі й ліниві, і хочуть жити за рахунок Божого дому, нічого не роблячи, – хіба вони не паразити? Вимагаючи від лідерів і працівників ладнати справи за принципами, Божий дім зрощує й готує їх до того, щоб вони могли практикувати істину та входити в реальність під час виконання своїх обов’язків. Деякі лідери та працівники здатні прагнути до істини й коритися упорядкуванням Божого дому – усі ці люди благословенні Богом. Тих, хто любить дозвілля й ненавидить працю і хто не робить нічого справжнього, треба відсіювати. Усіх тих нікчемних людей, які жадають комфорту, бояться труднощів і втоми, завжди скаржаться на труднощі й поневіряння і зовсім не можуть терпіти труднощів, треба відсіювати – жоден не може залишитися! Якщо на початку роботи лідери та працівники стикаються з різними труднощами, їм слід знайти джерело проблеми, а потім вичистити тих, хто чинить перешкоди й нерозумно створює проблеми, – ті камені спотикання й перешкоди. Коли залишаться лише ті, хто може прийняти істину, слухатися й коритися, вести їх буде набагато легше. Коли лідери та працівники працюють, їм слід спочатку чітко побесідувати про істину, щоб люди, почувши їх, мали розуміння подальших кроків. Їм не слід промовляти доктрини, вигукувати гасла і тим паче змушувати людей слухати їх і коритися їм та практикувати. Якщо лідери та працівники чітко бесідують про істину, то більшість людей буде готова її практикувати. Викликає занепокоєння, якщо лідери та працівники не пояснюють усе чітко й зрозуміло, але однаково вимагають від братів і сестер практики, а брати й сестри не знають, як практикувати, і не можуть знайти шлях практики, – це вплине на результати роботи. Доки лідери та працівники можуть зрозуміло пояснювати й чітко бесідувати про істину-принципи, пов’язані з кожним конкретним видом роботи, більшість людей буде розсудливою й розумною, і вони будуть готові виконувати свою частину. Кожен готовий слухати, якщо те, що людина говорить, є правильним, відповідає істині та є корисним для церковної роботи й для життя-входження братів і сестер. Однак буває ситуація, коли деякі лідери та працівники лише промовляють слова й доктрини, і коли хтось запитує їх про конкретний шлях практики, вони не можуть його пояснити, а натомість промовляють якісь величні доктрини, вигукують гасла, а потім відсилають цю людину геть. Ця людина не переконана й думає: «Ти просиш мене піти й практикувати це, але ти не пояснив цього чітко – як же я можу це практикувати? У мене немає шляху! Я запитав тебе, бо не розумію, але виявляється, що ти теж не розумієш і вмієш лише промовляти доктрини та вигукувати гасла. Ти не кращий за мене. Навіщо мені тебе слухатися? Я слухаюся істини, а не тебе, що промовляє доктрини та вигукує гасла!». Така ситуація трапляється. Якщо лідери та працівники можуть уникати промовляння порожніх доктрин, говорити по-справжньому й чітко бесідувати про принципи та шлях практики, то більшість людей зможе слухатися. Тому роботу церкви насправді виконувати легко; доки лідери та працівники можуть сумлінно реалізовувати упорядкування роботи, триматися за свої робочі пости й брати участь у конкретній роботі, вони абсолютно точно зможуть добре її виконати. Тривожно, якщо лідери, працівники та куратори безвідповідальні й поводяться зверхньо, вміють лише промовляти доктрини та вигукувати гасла й не беруть участі в конкретній роботі на місці, – тоді в роботі неодмінно виникнуть проблеми. Це тому, що ті, хто нижче, не можуть бачити такі речі наскрізь, їм потрібен хтось, хто вкаже їм шлях, їм потрібна опора, їм потрібен хтось, хто особисто вестиме їх і казатиме, що робити, їм потрібен хтось, хто наглядатиме й проводитиме перевірки, інакше роботу не буде реалізовано. Якщо ти очікуєш, що можеш просто вигукнути кілька доктрин і гасел зі свого статусного становища, а люди внизу почнуть діяти й робити так, як ти кажеш, – можеш і не мріяти. Люди внизу – як машини: якщо їх ніхто не запустить, вони не почнуть діяти. Якщо ті, хто служить лідерами та працівниками, не можуть навіть цього зрозуміти, то їм надто бракує проникливості! Коли працюють неправдиві лідери, вони нічого не можуть бачити наскрізь. Вони не знають, яка робота є важливою, а яка – загальними справами, і не здатні розставляти пріоритети у завданнях за важливістю та терміновістю. Що б вони не робили, у них немає принципів, вони не можуть чітко пояснити шлях практики й лише промовляють доктрини та вигукують гасла, говорячи лише якісь непрактичні речі. Отже, вони зовсім не здатні виконувати жодної роботи, і їх можна лише відсіяти. Лідери та працівники мусять знати, як упорядковувати й реалізовувати роботу, а також як перевіряти роботу й скеровувати її та особисто розв’язувати проблеми, що виникають. Лише такі лідери та працівники можуть виконувати справжню роботу й повністю переконувати людей. Якщо лідер не може скеровувати роботу, виявляти й розв’язувати проблеми, якщо він здатен лише постійно читати нотації та обтинати інших, а коли сам усе псує, звинувачує інших, – то він некомпетентний лідер. Такий лідер – нікчемна людина, він неправдивий лідер, і його треба відсіяти. Якщо ти не вмієш виконувати якусь конкретну роботу, ти мусиш принаймні знайти двох підхожих людей, які будуть твоїми помічниками й допоможуть тобі добре виконати цю конкретну роботу, і ти мусиш принаймні спочатку розібратися з тими, хто чинить перешкоди й створює завади, та вичистити їх. Хіба це не створення сприятливих умов для того, щоб добре виконати цю роботу? Якщо, знаходячи людей, які можуть робити щось справжнє, ти негайно їх підвищуєш, і якщо ти негайно розбираєшся з тими, хто створює завади й переривання, та вичищаєш їх, то труднощів під час подальшого виконання цієї роботи буде набагато менше. Лідери, яким надто бракує рівня, не здатні так працювати. Вони бояться образити людей, і коли бачать, як зла людина постійно створює завади й переривання, вони не розбираються з нею. Вони також не можуть визначити, хто здатен робити щось справжнє, і не знають, кого доречно підвищити, щоб він відповідав за роботу. Такі лідери сліпі й не здатні виконувати свою роботу. Якщо лідери та працівники не розуміють істини чи професійних навичок, вони не будуть добре виконувати свою роботу, тому лідери та працівники мусять часто вправлятися у виконанні справжньої роботи. Доки вони оволодівають принципами, знають, як розставляти пріоритети щодо завдань за важливістю та терміновістю, і знають, як зважувати всі «за» і «проти», вони можуть добре виконувати свою роботу й стати лідерами та працівниками, що відповідають стандарту.

Тепер, коли Я побесідував про цей зміст щодо точного доведення до відома, видання й реалізації упорядкувань роботи відповідно до вимог Божого дому, чи маєте ви, лідери та працівники, тепер якесь базове розуміння того, як підходити до упорядкувань роботи та реалізувати їх? І чи маєте ви тепер якесь конкретне розуміння зобов’язань і повинностей, які вам слід виконувати під час реалізації упорядкувань роботи? (Так.) Тепер, коли в тебе є це конкретне розуміння, тобі слід подумати над тим, що тобі слід робити і якою мірою ти здатен це робити, і тоді ти зможеш судити, чи володієш ти рівнем, щоб бути лідером чи працівником, і чи відповідаєш ти лідерській роботі. Щодо певних лідерів і працівників, які мають низький рівень і не виконують справжньої роботи, – тобто тих, кого ми називаємо неправдивими лідерами, – що їм слід робити, коли вони зрозуміли конкретний зміст дев’ятого зобов’язання лідерів і працівників? Дехто каже: «Раніше я не дуже розумів зобов’язання лідерів і працівників, і, ставши лідером, я просто покладався на свої уявлення та фантазії, щоб виконувати якусь роботу для годиться, і думав, що оскільки я був сповнений ентузіазму й готовий терпіти страждання, то, ймовірно, відповідав стандарту як лідер. Я приголомшений, слухаючи, як Бог так бесідує. Виявляється, я неправдивий лідер, мій рівень надто низький, і я не можу виконувати справжньої роботи. Я навіть не здатен реалізувати жодного конкретного упорядкування роботи від Божого дому. Раніше я думав, що прочитати упорядкування роботи кілька разів, передати його всім, а потім спонукати людей унизу працювати над ним і наглядати за ними – означало, що я реалізовую це упорядкування роботи. Через деякий час я виявив, що робота не була виконана добре і що багато конкретних завдань було проігноровано, і лише тоді я зрозумів, що мені справді бракувало рівня і що я не підходив на роль лідера». Отже, що слід робити такій людині? Чи було б правильно, якби вона кинула свою роботу? (Ні.) Тоді чи є спосіб розв’язати цю проблему? Чи ця проблема нерозв’язна? (Ні, вона не нерозв’язна. Ці люди мусять прагнути стати кращими відповідно до Божих вимог.) Це позитивний і активний погляд; це дуже хороший погляд. Їм слід прагнути стати кращими відповідно до Божих вимог, мати віру й покладатися на Бога, а не ставати негативно налаштованими чи кидати свою роботу – це одне з рішень. Це хороше рішення? (Так.) Але чи це єдине рішення? (Ні, не єдине. Якщо їхній рівень надто низький і вони справді не можуть виконувати жодної фактичної роботи, то вони можуть взяти на себе відповідальність за це й піти у відставку зі своєї посади.) Це друге рішення. Якщо вони вже пробували раніше і відчувають, що не можуть виконувати лідерську роботу, – тобто якщо вона для них є дуже напруженою й важкою, і вони дуже тривожаться через це й не можуть добре спати, і щодня відчувають, ніби на них тисне велика гора, так що вони не можуть підняти голову чи дихнути, і навіть відчувають, що їхні ноги важкі, коли вони ходять, – і, вислухавши ці конкретні вимоги, вони ще більше відчувають, що їхній рівень надто низький і що вони просто не можуть виконувати цю роботу, що їм робити? Є щось, що вони можуть зробити, і це – негайно піти у відставку. Якщо вони не можуть виконувати справжньої роботи, то їм не слід впливати на роботу Божого дому – ось який розум їм варто мати. Їм не слід сліпо змушувати себе виходити за межі своїх можливостей, наполягати на спробах зробити щось, що перевищує їхні здібності, або робити дурниці. Лише ті, хто утримується від цього, мають розум. Люди з розумом мають самоусвідомлення; вони чітко усвідомлюють свій рівень і знають свої недоліки. Лише коли люди чітко знають свою міру, вони можуть точно зрозуміти, на що вони здатні, на що не здатні й що їм найкраще підходить. Чому люди мусять знати свій рівень? Це допомагає їм визначити обов’язок, який їм слід виконувати, а також допомагає їм добре виконувати цей обов’язок. Якщо ти вже дослідив себе й побачив, що в тебе лише такий рівень, і знаєш, що не можеш виконувати лідерську роботу, то тобі не потрібно знову досліджувати себе й доводити це. Тобі слід негайно піти у відставку – не тримайся за свою посаду й не відмовляйся піти; не впливай на інших людей і не затримуй їх, будучи нездатним виконувати конкретну роботу. Хіба відставка – це не шлях уперед? Ці два шляхи лежать перед тобою, і ти можеш обрати один; у тебе не бракує шляху вперед, і шлях не один. Ти можеш робити практичні й точні судження про свою реальну ситуацію на основі свого розуміння себе, а також на основі оцінок, які дають тобі брати й сестри навколо, що знають тебе, а потім зробити правильний вибір. Божий дім не буде створювати тобі труднощів. Що ти про це думаєш? (Це добре.) Деякі люди кажуть: «Я хочу спробувати ще раз і прагнути стати кращим. Я думаю, що зможу. Я просто не приділяв багато уваги прагненню до істини в ті роки, і, ставши лідером, я досі не знав, як шукати істину, і працював безтолково. Раніше я думав, що бути церковним лідером дуже легко, що ця роль передбачала лише те, щоб організовувати людей для відвідування зібрань, брати на себе ініціативу в бесіді про істину, своєчасно розв’язувати проблеми, коли вони виникають, і негайно реалізувати будь-які упорядкування від Вишнього, і на цьому все. Я ніколи не уявляв, що, побувши лідером деякий час, я виявлю, що є так багато проблем, які я не можу розв’язати, що, коли Вишнє запитувало про роботу, я не знав, як відповісти, і що, коли деякі з обраних Богом людей порушували реальні питання, я не міг дати відповіді. За ці роки, що брати й сестри вірять у Бога, вони всі часто читали Божі слова й слухали проповіді. Вони, безумовно, всі розуміють деякі істини й володіють певною здатністю до розпізнання. Без істини-реальності я справді не можу поливати їх чи забезпечувати їх». Тепер зрозуміло, що не так просто добре виконувати будь-яку конкретну роботу в Божому домі. З одного боку, людям потрібно володіти рівнем, а з іншого – нести ношу, а також розуміти істину – усе це абсолютно необхідно. Не годиться, щоб хтось не прагнув до істини чи мав низький рівень, і не годиться, щоб хтось мав погану людськість і не ніс ноші. Конкретна робота вимагає конкретного підходу, і це не така проста справа. Деякі люди, однак, залишаються непереконаними. Вони досі хочуть спробувати ще раз і просять дати їм ще один шанс – чи слід давати таким людям ще один шанс? Якщо їхня працездатність та рівень середні, але вони можуть виконувати певну конкретну роботу, і вони не ставляться до роботи недбало й зосереджуються на розв’язанні проблем для досягнення результатів, і можуть слухатися й коритися будь-якому упорядкуванню, зробленому Вишнім, і в основному реалізовують роботу відповідно до упорядкувань роботи та необхідних принципів Божого дому, і навіть якщо вони раніше не виконували свою роботу добре, бо були молодими, не розуміли істини й мали неглибоку основу, але вони правильні люди, то їм слід дати ще один шанс і продовжувати тренуватися – не звільняйте їх сліпо. Бути лідером чи працівником не так просто, і обрати лідера чи працівника теж не так просто. Тепер більшість лідерів і працівників має певне розуміння своїх зобов’язань, і вони принаймні будуть дещо кращими у своїй роботі, ніж раніше, – це факт.

Тепер, коли Я закінчив бесідувати про істину-принципи щодо дев’ятого зобов’язання лідерів і працівників – достовірне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка стану реалізації цих упорядкувань і стеження за нею, – ваші серця сповнені оптимізму, і ви маєте шлях практики. Ти не лише можеш тепер виконувати свій обов’язок і мати життя-входження, а й, напевно, маєш певне знання чи здатність до розпізнавання лідерів і працівників, і принаймні досяг ясності й розуміння зобов’язань, які слід виконувати лідерам і працівникам, та роботи, яку їм слід робити. Коротше кажучи, знання того, чи виконують лідери та працівники справжню роботу, є корисним і вигідним для кожного з обраних Богом людей, і, отже, їхнє розуміння зобов’язань лідерів і працівників більше не буде порожнім, а стане більш конкретним.

10 квітня 2021 року