Як розрізняти антихристів і людей, що мають характер антихристів

Розрізнення на основі їхнього ставлення до істини

Сьогодні ми продовжимо бесідувати про зобов’язання лідерів і працівників. Перш ніж офіційно розпочати бесіду, розгляньмо одну з тем, що стосуються антихристів, про яку ми бесідували раніше: як розрізняти людей із характером антихристів і людей із сутністю антихристів, і в чому полягають відмінності між цими двома типами людей. Спочатку ми побесідуємо про те, як розрізняти антихристів; це не дуже складно. Передусім ти мусиш чітко побачити, які очевидні характерні прояви демонструють антихристи, щоб за короткий час ти міг розпізнати справжнього антихриста, визначивши, що це точно не той, хто має лише характер антихристів, і не той, хто йде шляхом антихристів. Так ти здобудеш здатність розрізняти антихристів і більше не будеш уведений ними в оману, спійманий у пастку та контрольований ними. Зараз найважливіше – уміти розрізняти очевидні відмінності між людьми з природою-сутністю антихристів і людьми з характером антихристів. Щоб розрізнити ці два типи людей, спершу треба осягнути їхні основні характеристики. Деякі люди осягають лише вияви розбещеності антихристів у повсякденному житті, як-от їхню схильність утверджувати свій статус і повчати інших, але не можуть розрізнити природу-сутність антихристів. Це нормально? (Ні.) Є й такі, що кажуть, ніби найвизначніші прояви антихристів – це їхня зарозумілість і пиха, і вони характеризують усіх зарозумілих і пихатих людей як антихристів. Це правильно? (Ні.) Чому це неправильно? Тому що зарозумілість і пиха – не найвизначніші прояви антихристів; це розбещені характери, спільні для всіх розбещених людей. Кожна людина має зарозумілий і пихатий характер, тому характеризувати всіх зарозумілих і пихатих людей як антихристів – серйозна помилка. Отже, які прояви є сутнісними проявами антихристів, що можуть з першого погляду прояснити сутнісні відмінності між антихристами й людьми з характером антихристів і дати змогу розрізнити, що сутності цих двох типів людей різні та що до таких людей слід ставитися по-різному? Чи мають ці два типи людей у певних аспектах, як-от вчинки, поведінка та характери, схожість і подібність? (Так.) Якщо ти не спостерігаєш уважно, не розрізняєш серйозно або не маєш у серці точного розуміння та здатності розрізняти характер і сутність цих двох типів людей, то дуже легко ставитися до них так, ніби вони одного типу. Ти можеш навіть помилково прийняти антихриста за людину з характером антихристів і навпаки, тобто легко зробити такі помилкові судження. Отже, які основні характеристики та відмінності між цими двома типами людей, що можуть дозволити на основі вагомих доказів розрізнити, хто є антихристом, а хто – людиною з характером антихристів? Ця тема має бути вам знайома, тож послухаймо ваші думки. (Один аспект, що використовується для розрізнення антихристів і людей із характером антихристів, – це їхнє ставлення до істини; інший – їхня людськість. Щодо ставлення до істини, то антихристи ненавидять істину й зовсім її не приймають. Хоч би скільки лихих вчинків, що спричиняють переривання й завади, вони не коїли, і хоч як ти з ними бесідуєш чи обтинаєш їх, вони цього не визнають і є непохитно нерозкаяними. Люди з характером антихристів також можуть чинити неправильно, коли не розуміють істини чи не осягають принципів, але коли їх обтинають, вони можуть приймати істину, розмірковувати над собою та пізнавати себе, а також здатні відчувати докори сумління й каятися. З погляду їхнього ставлення до істини, сутність антихристів у тому, що вони ненавидять істину, тоді як люди з характером антихристів можуть прийняти істину. З погляду їхньої людськості, антихристи – це злі люди без совісті чи почуття сорому, тоді як люди з характером антихристів мають совість і почуття сорому.) Ви згадали дві характеристики; чи бесідували про цей зміст раніше? Чи вважаються вони очевидними характеристиками? (Так.) Ставлення антихристів і людей із характером антихристів до істини абсолютно різне. Це дуже важливий момент, і це прояв з очевидними характеристиками. Антихристи відчувають відразу до істини й зовсім її не приймають. Вони радше помруть, ніж визнають, що Божі слова – це істина. Хоч як ти бесідуєш про істину, вони внутрішньо опираються їй і відчувають до неї відразу. Вони можуть навіть у душі проклинати тебе, насміхатися з тебе й зневажати тебе, ставлячись до тебе з презирством. Антихристи вороже ставляться до істини; це очевидна характеристика. А які характеристики людей із характером антихристів? Якщо бути точним і об’єктивним, люди з характером антихристів, але з певною совістю та розумом, можуть змінити свої уявлення й прийняти істину завдяки бесіді про істину з іншими. Якщо їх обтинають, вони також можуть скоритися. Тобто, доки люди з характером антихристів щиро вірять у Бога, більшість із них може приймати істину різною мірою. Підсумовуючи, люди з характером антихристів можуть прийняти істину й скоритися завдяки таким засобам, як самостійне читання Божих слів, прийняття Божої дисципліни та просвітлення або обтинання, допомога й підтримка братів і сестер. Це очевидна характеристика. Антихристи ж інші. Хоч би хто бесідував про істину, вони не слухають і не коряться. У них лише одне ставлення: вони радше помруть, ніж приймуть істину. Хоч як ти їх обтинаєш, це марно. Навіть якщо ти бесідуєш про істину якомога ясніше, вони її не приймають; вони навіть внутрішньо опираються їй і відчувають до неї відразу. Чи може хтось із таким характером, що ненавидить істину, скоритися Богові? Безумовно, ні. Тому антихристи – це Божі вороги, і це люди, які не підлягають відкупленню.

Розрізнення на основі їхньої людськості

Щойно ви також згадали ще одну характеристику для розрізнення антихристів і людей, що мають характер антихристів, – з погляду людськості. Хто хотів би ще побесідувати про цю характеристику? (Антихристи мають особливо злостиву людськість; вони можуть придушувати й мучити людей, і хоч би скільки зла вони не коїли, вони не знають, як каятися.) Правильно, головна характеристика антихристів – це їхня злостива людськість, їхня безсоромність і брак совісті та розуму. Хоч би скільки лихих вчинків вони не коїли в церкві, хоч би скільки шкоди не завдавали роботі церкви, вони не вважають це ганебним і не бачать себе грішниками. Чи Божий дім розвінчує їх, чи брати й сестри обтинають їх, вони залишаються незворушними, не відчувають докорів і не засмучуються. Це прояв антихристів з погляду людськості. Їхні головні характеристики – це брак совісті й розуму, брак сорому та вкрай порочний характер. Кожного, хто зачіпає їхні інтереси, вони судять і мучать, і в них особливо сильне бажання помсти, вони не шкодують нікого, навіть власних родичів. Ось наскільки порочні антихристи. З іншого боку, хай би скільки розбещеності виявляли люди з характером антихристів, вони не обов’язково є злими людьми. Хоч би які недоліки чи вади вони мали в людськості, які б помилки не робили, у чому б не зазнавали невдачі та не спотикалися, згодом вони можуть розмірковувати над собою та виносити уроки. Коли вони постають перед обтинанням, то здатні визнати свої помилки й відчувати докори сумління; і коли брати й сестри критикують або розвінчують їх – хоча вони можуть трохи захищатися й не бажати визнавати це в той момент, – насправді в серці вони вже визнали свою помилку й скорилися. Це доводить, що вони досі можуть прийняти істину й що їх можна виправити. Коли вони роблять помилки або стикаються з будь-якими проблемами, їхні совість і розум досі можуть функціонувати; вони свідомі, а не заціпенілі й бездушні чи непоступливі, що відмовляються щось визнавати. Крім того, хоча цей тип людей має характер антихристів, вони відносно співчутливі й дещо добріші. Коли вони стикаються з різними справами, характеристику, яку вони демонструють в аспекті людськості, можна найдоречніше й найзрозуміліше описати як відносну розсудливість. Якщо їх суворо обтинають, щонайбільше вони можуть відчувати трохи образи в серці, але дивлячись на прояв їхньої людськості, видно, що вони досі знають, що таке сором, що їхня совість здатна звинувачувати їх і що їхній розум може чинити певний стримувальний ефект. Якщо вони завдають збитків інтересам Божого дому або шкоди будь-яким братам і сестрам, вони завжди почуваються неспокійно всередині й відчувають, що підвели Бога. Ці прояви виявляються різною мірою в людей із характером антихристів. Навіть якщо вони не відразу виправляють ситуацію або роблять правильний вибір і правильно практикують після того, як щось трапиться, ці люди однаково мають у серці почуття усвідомлення. Їхня совість звинувачує їх; вони знають, що вчинили неправильно й не повинні так чинити знову, і вони також відчувають, що вони недобрі люди – невловимо, вони всі можуть мати ці почуття. Ба більше, з часом їхній стан зміниться, і в них буде справжнє каяття. Вони відчуватимуть глибокі докори сумління, шкодуючи, що спочатку не зробили правильного вибору й не практикували правильно. Ці прояви – якраз і є найпоширеніші та звичайнісінькі прояви розбещених людей. Однак ті, хто є антихристами, – особливі; вони не люди, а дияволи. Хоч би скільки часу минуло після того, як вони скоять зло чи гріх, у них немає жодних докорів сумління; вони залишаються впертими й наполегливими до кінця. Люди з характером антихристів можуть скоритися, коли стикаються зі звичайним обтинанням. Зіткнувшись із суворим обтинанням, вони можуть оскаржувати звинувачення, заперечувати й відмовлятися прийняти це в той момент, але пізніше вони здатні розмірковувати над собою та пізнавати себе, відчувати докори сумління й каятися. Навіть якщо хтось насміхається з них і судить їх як осіб без людськості, вони можуть відчувати біль у серці, але не даватимуть відсічі й не ставитимуться до цієї людини як до ворога. Вони також можуть зрозуміти іншу людину, думаючи: «Я сам винен, що зробив цю помилку; як би інші до мене не ставилися, я на більше не заслуговую». Ці прояви виявляються різною мірою в різних людей. Коротко кажучи, ці вияви – нормальні та природні прояви людей із характером антихристів, людей із розбещеними характерами, і саме в цьому вони чітко відрізняються від антихристів. Через різні прояви цих двох станів стає відразу зрозуміло, які саме особи є злими людьми й антихристами, а які просто мають характер антихристів, але не є злими людьми.

Розрізнення на основі того, чи справді вони каються

Щойно було згадано два аспекти відмінностей між антихристами й людьми з характером антихристів: перший аспект – це їхнє ставлення до істини; ставлення людей до істини – це їхнє ставлення до Бога. У цьому аспекті між цими двома типами людей є чітка відмінність. По-друге, з погляду людськості, ці два типи людей також мають чітку сутнісну відмінність. Ці дві характеристики дуже очевидні; це абсолютно різні типи людей. Крім цих двох відмінностей, ще один аспект – чи є якийсь прояв каяття після вчинення зла. Що стосується тих, хто є антихристами, то хоч би які лихі вчинки вони коять – чи то мучать людей, чи то створюють незалежні царства, чи то змагаються з Богом за статус, чи то крадуть приношення, чи то щось інше, – навіть якщо їх прямо розвінчують, вони не визнають цих вчинків. Якщо вони їх не визнають, чи можуть вони покаятися? Вони б радше померли, ніж покаялися. Вони не приймають фактів своїх лихих вчинків. Навіть якщо вони усвідомлюють, що розвінчання є абсолютно точним, вони опираються й противляться йому. Вони категорично не розмірковуватимуть над тим, чи на неправильному вони шляху, і не скажуть: «Мене характеризують як антихриста. Це дуже небезпечно, і мені треба покаятися». У них абсолютно немає таких думок у голові. Їхня людськість не володіє цими якостями. Тому антихристи мають очевидну характеристику: хоч би скільки років вони вірили в Бога, вони зовсім не приймають істину й не виявляють жодних реальних змін. Коли вони тільки-но починають вірити в Бога, то люблять виділятися з натовпу, змагатися за владу й вигоду, мучити людей, а також створювати угруповання й розділяти церкву. Їхня мета в прагненні до влади – жити коштом церкви та створити незалежне царство. Коли ти бачиш їх знову через три-п’ять років віри, вони досі демонструють ті самі прояви та характеристики без жодних змін. Навіть через вісім чи десять років вони залишаються такими самими. Дехто каже: «Можливо, вони зміняться після 20 років віри!» Чи можуть вони змінитися? (Ні.) Вони не зміняться. Вони демонструють ті самі прояви, чи то спілкуючись із кількома людьми, чи то з більшістю, чи то виконуючи звичайні обов’язки, чи то діючи як лідери або працівники. Вони ніколи не каються й не навертаються, уперто йдучи тим самим шляхом до кінця. Вони безумовно не покаються. Ось такі антихристи. Що стосується людей із характером антихристів, то навіть якщо деякі з них не є злими людьми, вони також мають розбещені характери. Вони виявляють зарозумілість, лукавість, егоїзм, ницість та інші види розбещеності. Вони також проявляють погану людськість. Коли вони тільки-но починають вірити в Бога, вони також хочуть змагатися за славу й вигоду, виділятися, щоб здобути захоплення людей, і мають амбіції та жагу бути лідерами й мати владу. Ці прояви присутні різною мірою в розбещених людей і не надто відрізняються від проявів антихристів. Однак у процесі віри в Бога вони починають розуміти деякі істини, переживаючи суд і розвінчання Божих слів, і виявляють ці розбещені характери дедалі рідше. Чому ці розбещені характери виявляються дедалі рідше? Тому що, зрозумівши істину, вони усвідомлюють, що така поведінка й такі прояви є виявами розбещених характерів. Лише в цей момент їхня совість пробуджується, і вони бачать, що глибоко розбещені й справді не мають людської подоби. Тоді вони виявляють бажання прагнути до істини й думають про те, як відкинути ці розбещені характери, як вирватися з їхніх кайданів і стати тим, хто прагне до істини й практикує її. Що це за прояв? Хіба це не поступове каяття? (Так.) У процесі переживання Божої роботи вони виявляють власні проблеми, розпізнають свої розбещені характери й розуміють свої різні стани. Вони також пізнають свою людськість-сутність, і їхня совість стає дедалі більш свідомою; вони дедалі більше відчувають, що глибоко розбещені, непридатні для Божого використання, що заслужили Божу огиду, і відчувають відразу до себе всередині. Несвідомо вони поступово каються в глибині свого серця, і з цим каяттям відбуваються деякі незначні зміни, незначні зміни, які можна побачити в їхній поведінці. Наприклад, спочатку, коли хтось розвінчував їхні проблеми, вони відчували образу, спалахували від сорому й гніву, намагалися пояснювати й виправдовуватися, докладаючи всіх зусиль, щоб знайти різні виправдання та причини для самозахисту. Однак, постійно здобуваючи досвід, вони усвідомлюють хибність такої поведінки й починають виправляти цей стан і поведінку, старанно докладаючи зусиль, щоб прийняти правильні погляди та прагнучи до гармонійної співпраці з іншими. Коли з ними щось трапляється, вони вчаться шукати й бесідувати з іншими, вчаться спілкуватися від щирого серця й мирно ладнати з іншими. Чи це прояви каяття? (Так.) Повіривши в Бога, вони поступово здобувають справжнє розуміння деяких характерів, поведінки та проявів антихристів, які вони виявляють. Потім вони поступово відкидають свої розбещені характери, здатні облишити свій попередній неправильний спосіб життя, відмовитися від прагнення до слави й статусу та здатні діяти, жити як людина й виконувати свій обов’язок згідно з істиною-принципами. Як досягається така зміна? Чи досягається вона через прийняття істини та постійне навернення й каяття? (Так.) Усе це досягається в процесі постійного каяття. Згодом їхній стан, безумовно, покращується, їхній духовний зріст також зростає в міру поглиблення їхнього досвіду, і коли з ними щось трапляється, вони здатні розмірковувати над собою. Чи то вони стикаються з невдачами або провалами, чи то їх обтинають, вони приносять ці питання перед Бога й моляться до Нього, а також можуть співвідносити, аналізувати й розуміти свій розбещений стан, читаючи Божі слова. Хоча вони досі можуть виявляти розбещеність і розвивати помилкові думки, коли з ними щось трапляється, вони здатні розмірковувати над собою та повставати проти себе. Доки вони усвідомлюють ці проблеми, вони можуть постійно шукати істину для їх розв’язання та практикувати каяття. Хоча цей прогрес дуже повільний, а результати – мінімальні, вони постійно змінюються в найпотаємніших глибинах свого серця. Люди цього типу завжди зберігають ініціативне, позитивне, самовмотивоване ставлення та стан навернення й каяття. Хоча вони іноді змагаються з іншими за славу й статус і різною мірою виявляють деякі прояви та вчинки антихристів, після переживання деяких обтинань, судів і кар або Божої дисципліни, ці розбещені характери відкидаються й перетворюються різною мірою. Головна першопричина досягнення цих результатів криється в тому, що цей тип людей може в глибині свого серця розмірковувати над своїми розбещеними характерами й неправильними шляхами, якими вони йшли, та розуміти їх, а також може навернутися. Хоча зміни, зростання та здобутки від їхнього навернення дуже незначні, а прогрес – дуже повільний, настільки, що вони самі можуть цього навіть не помічати, після трьох-п’яти років такого досвіду вони можуть відчути деякі зміни в собі, і ті, хто їх оточує, також можуть це побачити. У будь-якому разі, є різниця між такими людьми, що мають характер антихристів, і тими, хто є антихристами. Яка головна характеристика щодо цього? (Люди з характером антихристів здатні каятися.) Коли вони роблять щось не так, чинять переступ або стикаються з обтинанням, судом і карою, проучуванням чи дисципліною, вони можуть покаятися. Навіть коли вони усвідомлюють, що вчинили неправильно або зробили помилку, вони можуть розмірковувати над собою й мати в серці ставлення навернення та каяття. Це характерна відмінність, яка повністю відрізняє людей із характером антихристів від антихристів.

Підсумок відмінностей між антихристами та людьми, що мають характер антихристів

Ті, хто є антихристами, – це живі сатани. Можна сказати, що вони живуть як сатани; вони – дияволи й сатани, видимі для людей. Отже, підсумуймо сутнісні відмінності між антихристами та людьми з характером антихристів. Один аспект – це їхнє ставлення до істини. Антихристи категорично не приймають істини. Хоча на словах вони можуть визнавати, що Божі слова – це істина, позитивні речі, корисні для людей слова та критерій для всього позитивного, і що люди мають приймати їх, коритися їм і практикувати їх, – усе це вони можуть говорити, але категорично не здатні практикувати Божі слова. Чому вони їх не практикують? Тому що вони не приймають істину у своїх серцях. Вони говорять устами, що Божі слова – це істина, але з абсолютно іншим мотивом: вони це говорять, щоб приховати той факт, що вони не приймають істини, і щоб уводити людей в оману. Те, що антихристи можуть промовляти слова й доктрини, не означає, що вони в серці визнають Божі слова істиною. Вони не можуть практикувати істину, тому що в корені не приймають істини Божих слів у своїх серцях; вони не бажають приймати істину й практикувати її, щоб увійти в істину-реальність. З іншого боку, люди з характером антихристів не обов’язково є антихристами. Деякі з них можуть різною мірою приймати істину, позитивні речі та правильні слова й коритися їм – це одна відмінність. Люди із сутністю антихристів ворожі до істини й відвертаються від неї, але деякі люди з характером антихристів можуть приймати й практикувати істину. Через читання Божих слів і кілька років переживання Божої роботи їхнє ставлення до істини може дещо змінитися. Глибоко в серці вони відчувають, що хоча й не можуть практикувати істину, вона добра й правильна. Просто вони не люблять істину або не дуже нею цікавляться, тому її практика вимагає певних зусиль і боротьби. Отже, люди з характером антихристів, які, однак, мають певну совість і розум, можуть різною мірою приймати істину. Щонайменше глибоко в серці вони не чинять опору істині, не відкидають її та не відчувають до неї відрази. Більшість людей перебуває в такому стані й демонструє таке ставлення до істини. Такий опис цих людей не прикрашає й не очорняє їх. Це досить об’єктивно, чи не так? (Так.) Інший аспект – це розрізнення їх із погляду людськості, тобто розрізнення на основі їхньої совісті, розуму та добра чи зла їхньої людськості. Кожен, хто має злу людськість, не приймає істини й особливо відчуває до неї відразу, – безперечно, маловір або антихрист. Деякі люди не особливо люблять істину й не цікавляться нею. Коли інші бесідують про істину, вони стають сонливими й млявими. Однак люди такого типу не мають злої людськості й не мучать інших. Якщо ти бесідуєш про Божі наміри, істину-принципи або приписи Божого дому, вони можуть слухати й готові прийняти істину та прагнути до неї, але не обов’язково зможуть її практикувати. Якщо вони стають лідерами, то, можливо, не зможуть привести тебе до розуміння істини чи привести тебе перед Бога, але вони абсолютно не мучитимуть тебе. Це людськість людей із характером антихристів. У будь-якому разі людськість людей із характером антихристів не така вже й зла; вони можуть різною мірою приймати істину. На противагу цьому, антихристам не тільки бракує совісті й розуму, а й притаманна надзвичайно порочна людськість. Люди з характером антихристів мають почуття совісті та певний розум, і вони можуть раціонально вирішувати деякі справи. Наприклад, коли йдеться про те, як обирати й на чий бік ставати, маючи справу з вимогами Божого дому, з різними людьми в церкві та з позитивними й негативними речами, вони можуть розрізняти ці та інші подібні питання і, зрештою, здатні робити правильний вибір на основі своєї совісті. Люди такого типу не мають такої злої людськості й відносно добросерді. Є ще одна відмінність, про яку ми щойно бесідували: є деякі люди з характером антихристів, які можуть приймати істину, і коли вони чинять неправильно, то можуть розмірковувати над цим і мати серце, сповнене каяття. На противагу цьому, антихристи абсолютно не демонструють цих двох проявів. Вони вперті й незмінні, тому що відчувають відразу до істини, не приймають її та мають надзвичайно порочну людськість. Людям такого типу неможливо навернутися й досягти каяття. Чи може хтось по-справжньому покаятися, залежить головним чином від того, чи володіє він совістю й розумом, і від його ставлення до істини. Оскільки люди з характером антихристів не мають злої людськості, мають трохи совісті й розуму та можуть різною мірою приймати деякі істини, у них є можливість навернутися. Коли вони роблять помилки або вчиняють переступи, вони можуть покаятися після обтинання. Це визначає, що люди з характером антихристів мають надію на спасіння, тоді як антихристи не підлягають відкупленню; вони належать до породи дияволів і сатани. Сутнісні відмінності між антихристами та людьми з характером антихристів полягають у цих кількох характеристиках. Чи є цей підсумок досить об’єктивним? (Так.) Щодо цих кількох характеристик антихристів, детальні прояви, про які ми бесідували, є об’єктивними й відповідають фактам, без жодного елемента очорнення. Всі Божі обранці стикалися з цим і були свідками цього; ось якими є антихристи. Щодо людей із характером антихристів, ми також розвінчали різні прояви, усі вони видимі для людей і відповідають фактам, без жодних прикрас.

Люди з характером антихристів мають багато вад і недоліків у своїй людськості, і вони також різною мірою виявляють різні розбещені характери. У кожному із цих розбещених характерів є деякі очевидні характерні прояви. Наприклад, деякі люди особливо зарозумілі, деякі особливо корисливі й лукаві, деякі особливо непоступливі, деякі особливо ліниві тощо. Ці вираження і є проявами людей із характером антихристів, і вони є характеристиками людськості таких людей. Хоча ці люди мають у серці певну доброту – простіше кажучи, вони дещо добросерді, – коли щось трапляється, вони чітко бачать, що інтересам Божого дому завдається шкода, але оскільки вони бояться образити інших, то стають схожими на черепаху, що ховається у своєму панцирі, живучи за філософією сатани й не бажаючи дотримуватися істини-принципів. Хоча глибоко в душі вони відчувають, що не мають так чинити і що, чинячи так, вони кривдять Бога, вони однаково не можуть не вибрати бути безвідмовними людьми. Чому так? Тому що вони вірять: щоб жити й виживати, вони мусять покладатися на філософію сатани, і лише так вони можуть захистити себе. Тому вони обирають бути безвідмовними людьми й не практикують істину. У своїх серцях вони відчувають, що, чинячи так, вони безсовісні й позбавлені людськості; вони не люди й гірші за сторожового пса. Однак, дорікнувши собі, а тоді зіткнувшись з іншою ситуацією, вони однаково не каються й чинять так само. Вони завжди слабкі й завжди відчувають почуття провини. Про що це свідчить? Про те, що хоча люди з характером антихристів самі не є антихристами, їхня людськість справді має проблеми й недоліки, тому вони, безумовно, виявляють багато розбещеності. Якщо поглянути на загальні прояви такої людини, то вона цілком є кимось, хто залишається незмінним у своїй глибокій розбещеності сатаною; вона є саме тим, що Бог називає породженням сатани. Чим люди з характером антихристів кращі за антихристів? Якщо бути точним, то хоча люди, які мають характер антихристів, але не мають сутності антихристів, виявляють різні розбещені характери сатани, вони точно не є злими людьми. Їхня ситуація схожа на типові слова про когось, хто не є ні віроломним і злим, ні доброю людиною; просто вони щиро вірять у Бога, готові покаятися й можуть прийняти істину після обтинання, маючи певну покору. Хоча вони не є злими людьми й досі мають надію на спасіння від Бога, вони далекі від стандарту «Бога боятися, а від злого втікати», про який говорить Бог! Деякі люди вірять у Бога три-п’ять років і мають певні зміни та прогрес. Деякі люди вірять у Бога вісім-десять років і не мають жодного прогресу. Деякі люди навіть вірили в Бога 20 років без будь-яких значних змін; вони досі такі самі, якими були раніше. Вони вперто тримаються своїх уявлень. Просто тому, що вони чули Божі слова й стримуються різними правилами й приписами Божого дому, вони не робили великих помилок, не коїли лихих вчинків, які завдають серйозних збитків Божому дому, і не спричиняли великих лих. Безумовно, зрештою, не всі люди з характером антихристів можуть бути спасенні Богом. Більшість із них, імовірно, є трудівниками, і деякі з них будуть точно відсіяні. У будь-якому разі, хоча вони не є злими людьми, вони є людьми з поганою людськістю. Їхні фінали та місця призначення, безумовно, не будуть однаковими. Усе залежить від того, чи можуть вони прийняти істину та як вони обирають свої шляхи. Дехто каже: «Твої слова суперечливі. Хіба Ти не казав, що ці люди можуть навернутися й покаятися?» Я маю на увазі, що в певних контекстах і в різних середовищах ці люди можуть різною мірою приймати істину. Що означає «різною мірою»? Це означає, що деякі люди трохи змінюються після віри в Бога протягом трьох-п’яти років і значно змінюються після 10–20 років. Деякі люди вірять у Бога 10–20 років і досі такі самі, як коли вони тільки почали вірити, завжди кричать: «Я мушу покаятися, я мушу відплатити за Божу любов!», але насправді не мають жодних змін. Лише тому, що вони мають почуття совісті, вони мають це бажання у своїх серцях і готові навернутися й покаятися. Однак, готовність не дорівнює здатності практикувати істину, і не дорівнює входженню в реальність. Готовність – це лише нечинення опору істині, невідчуття відрази до істини, невдавання до відкритого наклепу на істину, невдавання до відкритого судження, засудження чи хули на Бога – це лише ці прояви. Але це не означає здатність по-справжньому коритися, приймати й практикувати істину, і не означає здатність повставати проти плоті та власних бажань. Це об’єктивний факт? (Так.) Саме так і є. Наявність певної совісті й розуму та трохи каяття в серці в людськості не означає, що людина не має розбещеного характеру. Люди з характером антихристів сутнісно відрізняються від антихристів, але це не означає, що вони є людьми, які можуть приймати істину й коритися їй. Це також не означає, що вони є людьми з істиною-реальністю або що вони є людьми, яких любить Бог. Між цими двома аспектами існують сутнісні відмінності; вони абсолютно різні. Люди з характером антихристів, безумовно, набагато кращі з погляду людськості, їхнього ставлення до істини та ступеня їхнього каяття порівняно з антихристами. Однак стандарт, за яким Бог оцінює людей, не ґрунтується на тому, як вони відрізняються від антихристів; не це є стандартом. Бог оцінює людськість людини, чи має вона совість і розум, чи любить і приймає вона істину, чи виконує вона свої обов’язки з вірністю, чи кориться вона Богові та чи може вона здобути істину й досягти спасіння. Ось стандарти, за якими Бог оцінює людей. Бог висунув різні вимоги до тих, хто має характер антихристів. Бог використовує ці вимоги, щоб оцінювати людей із характером антихристів із метою їхнього спасіння. Почувши це в такому викладі, ви це розумієте, чи не так? По-перше, ти мусиш чітко усвідомити, що скільки б у тебе не було характеру антихристів, доки ти можеш приймати істину, ти не є антихристом. Хоча ти не є антихристом, це не означає, що ти є тим, хто кориться Богові. Те, що тебе не відштовхує істина або ти не відчуваєш до неї відрази, не означає, що ти є тим, хто практикує істину й кориться їй. Наявність певної совісті й розуму, відносна добросердість і краща людськість, ніж у антихристів, не обов’язково означає, що ти є доброю людиною. Стандарт для оцінки того, чи є людина доброю чи поганою, не ґрунтується на людськості антихристів. Скільки б поганих речей не робили антихристи, вони ніколи не визнають їх і не каються, а продовжують чинити так само; вони ніколи не навертаються й противляться Богові до кінця. Хоча деякі люди з характером антихристів щиро хочуть навернутися й покаятися, невелике навернення не означає, що вони мають справжнє каяття. Наявність рішучості покаятися не означає здатність зрозуміти істину, здобути істину й отримати життя.

Дехто каже: «Я не антихрист, тому я кращий за антихристів і менш глибоко розбещений, ніж антихристи». Чи правильні ці слова? Це перекручене розуміння? (Так.) Люди з характером антихристів такі самі, як антихристи, у своєму розбещеному характері, але їхня природа-сутність різна. Подумайте – чи правильне це твердження? (Так.) Тоді поясніть його. (Люди з характером антихристів мають розбещені характери, як і антихристи. Вони обидва мають зарозумілі й нечестиві характери, і вони обидва прагнуть статусу. Однак їхня людськість-сутність різна. Люди з характером антихристів мають певне почуття совісті й можуть різною мірою приймати істину. Вони не відчувають відрази до істини й не ненавидять її. З іншого боку, люди із сутністю антихристів мають злостиву людськість-сутність. Вони не мають почуття совісті, відчувають відразу до істини й ненавидять її. Вони не покаються.) Усі вони мають розбещені характери, то чому Бог характеризує людей із сутністю антихристів як антихристів і як Своїх ворогів? (Це головним чином ґрунтується на їхньому ставленні до істини. Антихристи відчувають відразу до істини й ненавидять її, а ненавидіти істину – це насправді ненавидіти Бога.) Ще щось? (Сутність антихристів – це сутність дияволів.) Чи мають люди, чия сутність – це сутність дияволів, якусь надію на спасіння? (Ні.) Ці люди взагалі не приймають істину й не можуть бути спасенні. З огляду на те, що обидва типи людей мають розбещені характери, яка різниця між тими, хто може бути спасенний, і тими, хто не може бути спасенний? Лише з погляду їхніх розбещених характерів ці два види людей однакові, то чому ж антихристи не можуть бути спасенні, тоді як люди з характером антихристів, але не із сутністю антихристів, мають крихітну надію на спасіння? (Люди з характером антихристів не схожі на антихристів, які настільки ворожі до істини й позитивних речей. Хоча вони не особливо люблять істину, їх не відштовхує істина, і вони можуть приймати її різною мірою, змінюючись потроху. Ба більше, їхня людськість має певне почуття совісті, на відміну від антихристів, які не мають почуття сорому.) Надія на спасіння полягає саме в цьому; це сутнісна відмінність. Судячи із сутності антихристів, цей тип людей не підлягає відкупленню й не має надії на спасіння. Навіть якщо ти хочеш їх спасти, ти не можеш; вони не можуть змінитися. Вони не є звичайним типом людей із розбещеним характером сатани, а є типом людей із життям-сутністю дияволів і сатани. Цей тип людей категорично не може бути спасенний. На противагу цьому, яка сутність звичайних людей із розбещеними характерами? Вони просто мають розбещені характери; однак вони володіють певною мірою совісті й розуму та можуть приймати деякі істини. Це означає, що істина може мати певний вплив на цих людей, даючи їм надію на спасіння. Саме цей тип людей спасає Бог. Антихристи категорично не можуть бути спасенні, але чи можуть бути спасенні люди з характером антихристів? (Так.) Якщо ми скажемо, що вони можуть бути спасенні, це не буде об’єктивно. Ми можемо лише сказати, що вони мають надію на спасіння, – це відносно об’єктивно. Зрештою, чи може людина бути спасенна, залежить від самої людини. Це залежить від того, чи може вона по-справжньому приймати істину, практикувати істину й коритися істині. Тому можна лише сказати, що цей тип людей має надію на спасіння. То чому ж антихристи не мають надії на спасіння? Тому що вони антихристи; їхня природа – це природа сатани. Вони ворожі до істини, ненавидять Бога й узагалі не приймають істини. Чи може Бог усе ще спасти їх? (Ні.) Бог спасає розбещених людей, а не сатану й дияволів. Бог спасає тих, хто приймає істину, а не покидьків, які ненавидять істину. Тепер це зрозуміло? (Так.) Ми бесідуємо так, щоб уникнути в деяких людей перекрученого розуміння. Розрізнивши антихристів і людей із характером антихристів, деякі люди думають, що вони не є антихристами, і це означає, що вони в безпечній зоні, що вони справді забезпечили собі притулок і, безумовно, не будуть вичищені, виключені чи відсіяні в майбутньому. Це перекручене розуміння? Наявність надії на спасіння не означає, що людина буде спасенна. Для цієї надії ще потрібно, щоб люди прийшли до її осягнення. Твоє ставлення до істини відрізняється від ставлення антихристів. Ти не відчуваєш відрази до істини або твоя людськість трохи краща, ніж у антихристів; ти володієш певним почуттям совісті, відносно добросердий, не шкодиш іншим, знаєш, що треба каятися, коли робиш щось не так, і можеш навернутися. Володіння лише цими кількома якостями означає, що ти маєш базові умови для того, щоб прийняти істину, практикувати істину й досягти спасіння. Але те, що ти не є антихристом, не означає, що ти будеш спасенний. Ти не є антихристом, але ти досі розбещена людина. Чи всі розбещені люди можуть бути спасенні? Не обов’язково. Навіть якщо особа не є антихристом або злою людиною, доки вона не прагне до істини, вона однаково не може бути спасенною. Боже спасіння людей досягається через їхнє прийняття істини та прагнення до неї. Розбещені характери людей антагоністичні до Бога. Доки в людині присутні розбещені характери, вона досі може бунтувати проти Бога, кидати виклик Богові, зраджувати Бога тощо. Тому їй потрібно приймати суд, кару, випробування й переплавку Божих слів; їй потрібне забезпечення й керівництво Божих слів, Боже обтинання, дисципліна й покарання тощо – жодна з цих робіт, які виконує Бог, не може бути відсутньою. Тому, щоб досягти спасіння, з одного боку, потрібна Божа робота, а крім того, людям потрібно мати рішучість співпрацювати. Їм потрібно вміти терпіти труднощі й платити ціну, входити в істину-реальність після розуміння істини тощо. Це єдиний спосіб досягти Божого спасіння останніх днів і отримати неймовірно рідкісне благословення бути вдосконаленим завдяки втіленому Богом на основі розуміння істини. Усе так просто. Гаразд, на цьому завершимо бесіду на цю тему.

Пункт тринадцятий. Захист Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомога Божим обранцям у тому, щоб вони розрізняли антихристів і від душі зрікалися їх

Кілька завдань, які лідери і працівники мусять виконати, виявивши, що антихристи заважають церкві

Далі ми побесідуємо на головну тему. Наша бесіда про дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників завершена. У цій бесіді ми обговоримо тринадцяте зобов’язання: «Захист Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомога Божим обранцям у тому, щоб вони розрізняли антихристів і від душі зрікалися їх». Тринадцяте зобов’язання стосується теми про те, як лідери і працівники мають ставитися до антихристів. Яку роботу мають виконувати лідери і працівники, коли в церкві з’являються антихристи? По-перше, це зобов’язання зазначає, що в розв’язанні таких проблем лідерам і працівникам слід зголоситися на захист братів і сестер від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів. Це перше завдання, яке вони мають виконати. Щодо того, як антихристи заважають Божим обранцям, вводять їх в оману, контролюють їх і завдають їм тяжкої шкоди, – про це вже багато бесідували раніше, тому цей зміст не буде головною темою сьогоднішньої бесіди. Сьогодні ми зосередимося на тому, які зобов’язання та яку роботу мусять виконувати лідери і працівники, стикаючись із такою поведінкою та діями антихристів, щоб захистити Божих обранців від шкоди. По-перше, лідери і працівники мусять захищати Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів – це одне із зобов’язань лідерів і працівників. Що означає «одне із зобов’язань»? Це означає, що серед багатьох завдань, які виконують лідери і працівники, захист Божих обранців для того, щоб вони могли вести нормальне церковне життя без завад і тяжкої шкоди з боку антихристів, є важливим завданням. Це також неминуче завдання, від відповідальності за яке вони не можуть ухилитися. Лідери і працівники мають надавати йому значення й не мають нехтувати ним. Підтримка нормального функціонування церковного життя – це дуже важливе завдання, найголовніше серед усієї церковної роботи. Це також зобов’язання лідерів і працівників. Основна робота лідерів і працівників полягає в тому, щоб вести Божих обранців в істину-реальність. Коли сатани, антихристи, приходять, щоб заважати людям і вводити їх в оману та змагатися з Богом за Його обранців, лідерам і працівникам слід зголоситися розвінчати антихристів, щоб Божі обранці могли їх розрізнити, змусивши антихристів показати своє справжнє обличчя, а потім вичистити їх із церкви. Це робиться для того, щоб запобігти контролю антихристів над Божими обранцями та тяжкій шкоді від них. Це зобов’язання, яке лідери і працівники мають виконувати, займаючись церковною роботою. Отже, що означає запобігати цьому? Як цьому слід запобігати? Термін «запобігати» буквально означає відвертати виникнення чогось максимальною мірою. У чому тут ключовий момент? Відвертання виникнення якихось інцидентів і є запобіганням. Розбираючись з інцидентами, пов’язаними з антихристами, основна робота лідерів і працівників полягає в тому, щоб максимальною мірою зупинити антихристів, щоб вони не заважали Божим обранцям, не вводили їх в оману, не контролювали їх і не завдавали їм тяжкої шкоди. Вони мусять захищати Божих обранців від шкоди з боку антихристів, наскільки це можливо. Це ключова робота, яку потрібно виконувати лідерам і працівникам, і саме про це нам потрібно чітко побесідувати щодо тринадцятого зобов’язання. Тож як можна захистити Божих обранців? Відвертаючи виникнення цих лихих вчинків, які коять антихристи. Є багато способів і методів, щоб їх зупинити, як-от розвінчування, обтинання, аналізування та обмеження. Що ще є? (Виключення.) Це останній крок. Коли братам і сестрам ще бракує вміння розрізняти, і вони не знають, що хтось є антихристом, але лідери і працівники вже визначили його як антихриста, то якщо вони прямо його виключать, у тих, кому бракує вміння розрізняти, можуть виникнути уявлення та судження, а дехто може спіткнутися. У таких випадках, яку роботу мають виконувати лідери і працівники? Що Я щойно згадав? (Розвінчування, обтинання, аналізування та обмеження.) Чи є у вас якісь хороші методи, щоб відвернути антихристів від скоєння зла? Чи є нагляд за ними хорошим методом? Чи вважається він ефективним способом і методом, що відповідає принципам? (Так.) Як доречно ставитися до антихристів? Чи можуть суд, кара, випробування та переплавка подіяти на антихристів? (Ні.) Чому ні? (Антихристи не приймають істини; вони відчувають до неї відразу.) Антихристи відчувають відразу до істини й не приймають її, тому використання випробувань, переплавок, суду й кари для розбору з антихристами є недоречним. Ба більше, Бог не виконує над ними цієї роботи. Ця ідея недоречна, тому цей метод точно не спрацює. То який же метод тоді доречний? Багато людей, які сильно постраждали від шкоди з боку антихристів, глибоко їх ненавидить і вважає, що антихристів слід судити, засуджувати й публічно викривати. Вони думають, що антихристів слід змусити визнати свої помилки, відкрито сповідатися у своїх гріхах у церкві й бути повністю осоромленими. Як ви думаєте, чи було б доречно застосовувати ці методи? (Ні.) Якщо ми розглянемо сутність антихристів, такі дії насправді не були б надмірними – з дияволами можна поводитися як завгодно; це можна зробити так само невимушено, як розчавити комаху. Тож мета, з якою лідери і працівники це роблять, здається дуже законною та правильною, але чи є якісь проблеми з цими методами? Чи входить ця робота до сфери зобов’язань лідерів і працівників? Чи відповідає такий спосіб дій принципам, чи ні? (Не відповідає.) Очевидно, це не відповідає принципам. Звідки походять принципи? (З Божих слів.) Правильно. Хоча об’єктами таких дій є антихристи – дияволи, – методи також мають відповідати принципам і Божим вимогам, тому що, виконуючи цю роботу, лідери і працівники виконують свої зобов’язання, а не вирішують сімейні чи особисті справи.

I. Розвінчування

Розбиратися з антихристами й зупиняти їх, щоб вони не чинили зла, не вводили в оману Божих обранців і не шкодили їм, – це зобов’язання лідерів і працівників. Мета полягає в тому, щоб захистити Божих обранців від шкоди, а не мучити когось чи використовувати нагоду для помсти, і тим паче не в тому, щоб проводити проти когось кампанії. Отже, які завдання потрібно виконати лідерам і працівникам, щоб максимальною мірою відвернути антихристів від скоєння зла? Перше – це розвінчувати їх. Яка мета розвінчування? (Допомогти людям розвинути вміння розрізняти.) Правильно. Це робиться для того, щоб допомогти Божим обранцям розрізнити сутність антихристів, зробити так, щоб вони могли внутрішньо дистанціюватися від них і не бути введеними в оману, і щоб, коли антихристи намагатимуться ввести їх в оману й контролювати, вони могли активно відкидати їх, а не дозволяти антихристам маніпулювати ними й гратися з ними. Отже, чи важливе розвінчування? (Так.) Розвінчування дуже важливе, але ти мусиш розвінчувати їх точно. То як же слід їх розвінчувати? На чому має ґрунтуватися твоє розвінчування? Чи можна довільно навішувати на них ярлики? Чи можна безпідставно й необачно засуджувати їх? (Ні.) То як же слід точно розвінчувати їх, щоб досягти мети захисту Божих обранців? (Насамперед ми мусимо об’єктивно й правдиво розвінчувати їх на основі факту їхніх лихих учинків. Крім того, ми мусимо розрізняти й аналізувати їх згідно з Божими словами.) Ці два твердження влучили в саму точку; обидва аспекти незамінні. Насамперед мусять бути фактичні докази. Ти мусиш судити й характеризувати їхню сутність на основі помилкових слів, учинків та абсурдних думок і поглядів, які виявляють антихристи. Однак найважливіше – це розрізняти й аналізувати їх згідно з Божими словами. На які Божі слова слід посилатися? Які слова є найбільш прямими й проникливими? (Слова, що розвінчують антихристів.) Правильно; ти мусиш знайти деякі слова, що викривають антихристів, щоб розвінчати їх і доречно й неупереджено провести порівняння, забезпечуючи абсолютну точність. Брати й сестри почують це і зрозуміють; вони одразу ж зможуть розрізнити цю людину й будуть остерігатися її. Маючи в серці вміння розрізняти, вони відчують відразу до цієї людини: «Отже, він усе-таки антихрист! Він допомагав мені раніше й навіть робив мені послуги. Я думав, що він хороша людина. Завдяки цьому аналізу й бесіді було розвінчано його лицемірство та його сутнісні прояви антихриста, що допомогло всім побачити, що ця людина небезпечна. Божі слова розвінчали його так точно! Він не є хорошою людиною. Він говорить приємні речі, і в його вчинках начебто немає проблем, але через розвінчання його сутності тепер очевидно, що він справді антихрист». Судячи зі зміни в думках людей, коли лідери і працівники виконують роботу з розвінчування антихристів, вони максимальною мірою зупиняють антихристів, щоб ті не вводили в оману й не заважали Божим обранцям. Звісно, вони також виконують зобов’язання із захисту Божих обранців від контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів. Вони практично виконують одне зі своїх завдань. Яке це завдання? Розвінчування антихристів. Робота з розвінчування антихристів – це одне із завдань, які мусять виконувати лідери і працівники, щоб захистити Божих обранців. Щодо різних завдань, які мусять виконувати лідери і працівники, ми не будемо впорядковувати їх за масштабом чи результатами, яких вони досягають; спершу побесідуймо про роботу з «розвінчування». Розвінчування природи-сутності антихристів охоплює розвінчування намірів, цілей і наслідків їхніх постійних лихих учинків, які переривають роботу церкви й заважають їй; розвінчування того, як антихристи, які служать лідерами і працівниками, узагалі не виконують жодної справжньої церковної роботи й нехтують життям-входженням Божих обранців; розвінчування потворного обличчя антихристів як людей, які зовсім не знають себе, ніколи не практикують істину, а лише промовляють слова й доктрини, щоб уводити людей в оману; а також розвінчування їхніх різних слів і вчинків перед людьми й за їхніми спинами. Ретельне розвінчування цих аспектів показує справжнє обличчя антихристів як сатан і злих дияволів. Це важливе завдання, яке мусять виконувати лідери і працівники. Отже, що потрібно мати лідерам і працівникам, щоб виконати це завдання? Перш за все, їм потрібно мати певне відчуття ноші, чи не так? (Так.) Коли лідери і працівники несуть це зобов’язання, вони часто думають: «Ця людина – антихрист. Деякі брати й сестри часто звертаються до нього з питаннями, завжди наближаються до нього й мають із ним хороші стосунки. Будучи введеними в оману цією людиною, багато людей особливо ідолізує його. Що з цим робити?» Вони приходять перед Бога, щоб молитися, і часто свідомо шукають Божі слова, що розвінчують антихристів, озброюючись істиною щодо цього питання. Потім вони просять Бога підготувати слушний час або самі шукають відповідний час і нагоду, щоб побесідувати з братами й сестрами про це питання. Вони ставляться до цього як до своєї ноші й важливого завдання, яке їм потрібно виконати далі. Вони постійно готуються, шукають і моляться до Бога про керівництво; вони завжди перебувають у такому стані душі й умовах. Ось що означає мати відчуття ноші. Після того як вони певний час готувалися з такою ношею, вони мусять дочекатися, поки умови дозріють. Щонайменше вони мусять дочекатися, поки двоє чи троє людей зможуть по-справжньому розрізнити антихриста, перш ніж вони зможуть почати його розвінчувати. Якщо вони визначають, що хтось здається антихристом, лише на основі своїх почуттів, але не можуть розгледіти наскрізь, чи є ця людина насправді антихристом, чи ні, то вони не мають діяти необачно. Коротко кажучи, виконуючи цю роботу, вони, безумовно, матимуть Боже просвітлення та керівництво. Ось що означає виконувати справжню роботу й зобов’язання лідерів і працівників.

II. Обтинання

Хоча після виконання роботи з розвінчування антихристів брати й сестри здобувають певне вміння розрізняти, перш ніж антихристи повністю виведені на чисту воду, вони неминуче роблять більше, щоб уводити братів і сестер в оману й заважати їм, змушуючи більше людей ідолізувати їх, захоплюватися ними й слідувати за ними. Це значно затримує Божих обранців від того, щоб вийти на правильний шлях віри в Бога, перешкоджаючи їхньому життю-входженню й завдаючи значної шкоди. Отже, друге завдання, яке мусять виконати лідери і працівники, таке: коли антихристи вводять братів і сестер в оману й заважають їм або коли їхні слова й учинки явно порушують істину-принципи, лідери і працівники мусять вхопитися за докази й негайно виступити вперед, щоб обітнути їх, і розвінчати їхні лихі вчинки згідно з Божими словами, щоб брати й сестри могли розрізнити й розгледіти справжнє обличчя антихристів наскрізь. Це неухильне зобов’язання – захищати Божих обранців і оберігати роботу Божого дому. Лідери і працівники не мають сидіти склавши руки й нічого не робити або закривати на це очі; вони мають негайно використовувати нагоди, точно визначати інциденти й виступати вперед, щоб обітнути антихристів, точно розвінчуючи їхні вчинки, амбіції, жагу й сутність. Звісно, також необхідно точніше охарактеризувати, якою людиною є антихристи, щоб брати й сестри могли це чітко бачити, щоб самі антихристи це знали й щоб антихристи усвідомлювали, що не всі позбавлені вміння розрізняти їх і не всіх вони можуть обдурити – що принаймні деякі люди можуть розгледіти наскрізь їхні вчинки й поведінку та розгледіти наскрізь їхні приховані амбіції й жагу, а також їхню сутність. Мета обтинання антихристів, звісно, полягає не лише в тому, щоб розвінчати їхню сутність словами. Що важливіше? (По-перше, це допомогти братам і сестрам розвинути вміння розрізняти, а також обмежити лихі вчинки антихристів.) Правильно. Це робиться для того, щоб обмежити їх, щоб, коли вони роблять те, що вводить людей в оману й заважає їм, вони мали певні сумніви й відчували певний страх; щоб змусити їх підкорятися обмеженням, мати певні стримання й не наважуватися діяти необачно; щоб дати їм знати, що Божий дім має не лише істину, причому істина має владу, а й адміністративні постанови, і що в Божому домі неможливо діяти тиранічно й із зухвалою необачністю, шкодити інтересам Божого дому й завдавати шкоди Божим обранцям; а також щоб дати їм знати, що вони нестимуть відповідальність за вчинення необачних проступків, які заважають роботі церкви й шкодять життю-входженню Божих обранців. Негайно обтинаючи антихристів, лідери і працівники мусять також зголошуватися розвінчати їх, допомагаючи людям розвинути вміння розрізняти й розгледіти амбіції, жагу, наміри й цілі антихристів наскрізь. Це також, звісно, робиться для того, щоб захищати Божих обранців і охороняти інтереси Божого дому. Усе це – міркування, які мусять ураховувати лідери і працівники, і виконання цієї роботи входить до сфери їхніх зобов’язань; вони не можуть нехтувати нею або ставитися до неї недбало. Якщо лідери і працівники виявляють антихристів у церкві, вони мають завжди бути пильними щодо їхніх слів і вчинків та облуди, яку вони поширюють за лаштунками, і вони мусять практикувати їхнє обтинання й розвінчування. Це одне із завдань лідерів і працівників із захисту Божих обранців від завад і шкоди з боку антихристів.

III. Аналіз

Яке наступне завдання для лідерів і працівників? Аналізування. Аналізування майже ідентичне розвінчуванню, але є відмінності в ступені. Коли йдеться про аналізування, це не просто розвінчання факту, справжньої ситуації чи передумов; це стосується питання характеристики, тобто це стосується характеру антихристів, цього сутнісного, кореневого питання. Аналізуйте їхнє ставлення до Бога, істини, свого обов’язку й роботи Божого дому, а також мотиви, наміри й цілі, що стоять за поширенням ними облуд, – причини, чому вони це роблять, – і розрізняйте, у чому саме полягає їхня сутність, через їхні думки, погляди, мову, вчинки, а також характери й прояви, які вони виявляють. Слід порівнювати все це з Божими словами й пояснювати, щоб брати й сестри могли глибше зрозуміти антихристів і чітко побачити з практичної точки зору, чому саме антихристи перед ними так говорять і роблять, який погляд Бога на таких людей і як Він їх характеризує. Звісно, лідери і працівники мають також говорити братам і сестрам, щоб вони дистанціювалися від антихристів і відкидали їх, а також були пильними, щоб не бути введеними в оману вчинками, поведінкою, мовою й поглядами антихристів, щоб уникнути неправильного розуміння Бога, остерігання Бога, дистанціювання від Бога, відкидання Бога й навіть внутрішнього судження й засудження Бога, як це роблять антихристи. Мета аналізування, як і інших завдань, таких як розвінчування й обтинання, полягає в тому, щоб зупинити антихристів, щоб вони не вводили Божих обранців в оману, не заважали й не шкодили їм. Це робиться для того, щоб захистити Божих обранців від тяжкої шкоди з боку антихристів і від відхилення від правильного шляху віри в Бога. Коли Божі обранці чітко бачать факти й справжню ситуацію щодо того, як антихристи заважають церкві, і чітко бачать сутність антихристів, вони більше не будуть введені в оману й контрольовані ними. Навіть якщо деякі безтолкові й нерозумні люди досі захоплюються ними й ідолізують їх усередині, взаємодіють із ними й наближаються до них, антихристи більше не можуть спричиняти серйозних проблем. Вони лише робитимуть щось із нерозумними людьми, зовсім не впливаючи на життя-входження тих, хто щиро вірить у Бога, і, так вони не зможуть заважати роботі церкви й переривати її. Досягнення цього рівня – це те, що лідерам і працівникам слід уміти робити. Тобто вони мусять забезпечити, щоб ті, хто щиро вірить у Бога й охоче виконує свої обов’язки, і ті, хто любить істину, могли жити нормальним церковним життям і виконувати свої обов’язки. Водночас вони мусять також бути здатними забезпечити, щоб ці люди могли остерігатися введення в оману й завад з боку антихристів і відкидати антихристів. Це максимальною мірою зупиняє злодіяння й завади з боку антихристів, повністю досягаючи ефекту захисту Божих обранців. Звісно, незалежно від того, наскільки ефективно ти виконуєш свою роботу й наскільки ґрунтовно говориш, неминуче знайдуться деякі нерозумні люди, люди з низьким рівнем і безтолкові люди, які не можуть відкинути антихристів і досі захоплюються ними й рівняються на них у своїх серцях. Однак більшість людей досягне того моменту, коли вони зможуть відкинути антихристів. Якщо лідери і працівники зможуть цього досягти, вони вже максимальною мірою захистять Божих обранців, повністю досягнувши бажаного результату. Щодо тих дурнів, які не можуть зрозуміти істину, як би про неї не бесідували, якщо вони все ще можуть трохи трудитися, їм слід надати певну турботу й допомогу, а також трохи більше любові, терпіння й толерантності. Це означає зробити все, що належить, і такий спосіб роботи ґрунтується на принципах. Чи багато лідерів і працівників може відповідати цьому стандарту? (Ні.) Тому необхідно докласти максимум зусиль; ти мусиш невтомно й максимальною мірою захищати Божих обранців. Що означає «максимальною мірою»? Це означає зробити все можливе, щоб бесідувати про істину-принципи, які ти розумієш, представити вже отримані докази – різні прояви злих учинків антихристів, – співвідносячи їх із Божими словами, що розвінчують антихристів, і бесідувати про них та аналізувати їх. Це робиться для того, щоб брати й сестри могли чітко бачити фактичну, справжню ситуацію, розрізняти й розгледіти сутність антихристів наскрізь і знати ставлення Бога до антихристів. Це важливе завдання, яке мусять виконувати лідери і працівники.

IV. Обмеження

Яке наступне завдання мусять виконувати лідери і працівники? Це обмеження. Цю роботу з «обмеження» легко виконувати; вона полягає у вживанні деяких спеціальних заходів, щоб досягти ефекту обмеження. Наприклад, антихристи завжди промовляють слова й доктрини, завжди звеличують себе, іноді принижують інших, часто під час зібрань свідчать про те, скільки страждань вони перенесли і який внесок зробили в Божий дім, і безсоромно свідчать про себе, розповідаючи, як інші ними захоплюються, як вони кращі за інших, які вони унікальні тощо. Лідери і працівники мають докладати всіх зусиль, щоб обмежувати різні лихі вчинки антихристів, які вводять в оману й контролюють Божих обранців, замість того, щоб постійно їм потурати. Вони мають обмежувати час їхніх виступів і теми, які вони обговорюють. Крім того, щодо вчинків антихристів як на людях, так і за їхніми спинами, як-от використання дрібних послуг, щоб привернути людей на свій бік, сіяння розбрату, поширення уявлень і негативних висловлювань тощо, лідери і працівники не мають поводитися так, ніби вони глухі чи сліпі. Вони мають негайно осягати вчинки антихристів; щойно вони виявляють поведінку, яка вводить інших в оману й заважає їм, вони мають негайно розвінчувати й аналізувати цю поведінку та накладати обмеження на антихристів, не дозволяючи їм ходити й уводити людей в оману та заважати роботі церкви. Чи є це одним із важливих завдань, які потрібно виконувати лідерам і працівникам? (Так.) Чи можеш ти обмежити лихі вчинки антихристів, просто обтинаючи, розвінчуючи й аналізуючи їх? (Ні.) Ти не можеш обмежити їх у такий спосіб, тому що вони – сатани і злі дияволи. Доки їхні руки й ноги не зв’язані, а роти не запечатані, вони поширюватимуть облуди й промовлятимуть диявольські слова, що заважають людям. Лідери і працівники мусять негайно вживати заходів, щоб обмежити їх; особливо коли вони поширюють облуди, щоб уводити людей в оману й заважати їм, лідери і працівники мусять своєчасно переривати й зупиняти їх. Вони мусять також давати Божим обранцям змогу мати вміння розрізняти й чітко бачити справжнє обличчя антихристів. Це справжня робота, яку мають виконувати лідери і працівники.

V. Нагляд

Після обмеження антихристів наступним кроком є нагляд за ними. Треба дивитися, кого антихристи ввели в оману і які облуди та диявольські слова вони поширювали за лаштунками, перевіряти, чи не стають вони на бік великого червоного дракона й не діють узгоджено з ним, чи не об’єдналися вони з релігійним світом, чи не проводять вони таємно темні махінації з членами своїх угруповань, чи не можуть вони продати якусь важливу інформацію про Божий дім тощо. Це також зобов’язання, яке мають виконувати лідери і працівники. Перш ніж учинки антихристів вийдуть на світло, лідери і працівники не мають «повністю присвячувати себе вивченню книг мудреців і не звертати уваги на зовнішні справи», а мають бути мудрими, як змії. Щойно лідери і працівники виявляють, що хтось є антихристом, якщо ще не настав час вичистити чи виключити цю людину, вони мусять пильно наглядати за ним, щоб запобігти подальшому скоєнню ним зла, й забезпечити, щоб за його словами й учинками наглядали Божі обранці. Оскільки антихристи люблять владу й налагодження зв’язків із впливовими людьми, лідери і працівники мають пильно стежити, з ким антихристи завжди взаємодіють за лаштунками і чи не контактують вони з релігійними людьми. Деякі антихристи часто спілкуються з релігійними пастирями та пресвітерами, а деякі навіть взаємодіють із людьми з відділу роботи Єдиного фронту. Коли трапляються такі інциденти, лідери і працівники не мають закривати на це очі, а мають бути пильними щодо антихристів і бути напоготові. Якщо антихрист бачить, що його методи введення в оману й привернення людей на свій бік не працюють у Божому домі і що його лихі вчинки розвінчано, і він знає, що його не чекає добрий кінець, ти не можеш передбачити, що він може зробити або до якої міри може сягнути його зло. Тому, щойно ти впевнишся у своєму серці, що хтось є антихристом, ти мусиш пильно наглядати й стежити за ним, не послаблюючи уваги. Це твоє зобов’язання. Для чого це робити? Це робиться для того, щоб захистити Божих обранців і максимальною мірою зупинити антихристів від учинення протиправних дій проти церкви та братів і сестер з метою завдання шкоди братам і сестрам. Деякі антихристи завжди розпитують про приношення: «Хто управляє грошима Божого дому? Хто веде рахунки? Чи точно ведуться рахунки? Чи можливе привласнення? Де зберігаються гроші церкви? Чи не слід це оприлюднити й дати всім право знати про це? Скільки активів має Божий дім? Хто зробив найбільші приношення? Чому я цього не знаю?» З їхніх слів здається, ніби вони турбуються про фінансові справи Божого дому, але насправді в них інший мотив. Немає жодного антихриста, який би не жадав грошей. То що ж мають робити лідери і працівники в таких випадках? По-перше, ти маєш належно управляти приношеннями, довіряючи їх надійним людям для збереження, і ти абсолютно не повинен дозволити антихристам досягти своїх цілей – ти не маєш бути безтолковим у цьому питанні. Щойно виникає така ситуація, ти маєш усвідомити: «Щось не так. Антихрист збирається щось зробити. Гроші церкви стали його мішенню. Він може планувати об’єднатися з великим червоним драконом, щоб плести інтриги й захопити гроші церкви. Ми мусимо негайно їх перемістити!» Насамперед ти не можеш дозволити антихристам знати, хто управляє фінансами Божого дому. Крім того, якщо люди, які управляють грошима, відчувають загрозу безпеці, слід швидко перемістити і гроші, і людей, які ними управляють. Хіба це не те, чим мають перейматися лідери і працівники, хіба це не робота, яку вони мають виконувати? (Так.) Натомість нерозумні лідери чують, як антихристи таке говорять, і все ж думають: «Ця людина несе ношу й знає, як виявляти турботу про гроші Божого дому, тож даймо їй певну відповідальність і дозвольмо допомагати з бухгалтерією». Хіба через такі дії вони не стали юдами? (Так.) Вони не тільки не змогли захистити приношення, а й навіть продали їх антихристам, фактично ставши юдами. Що ви думаєте про цих лідерів і працівників? Хіба вони не злі люди? Хіба вони не дияволи? Вони не тільки не виконали своїх зобов’язань, а й передали Божі приношення та братів і сестер антихристам. Тому в місцях, де є антихристи, щойно лідери і працівники виявляють будь-які ознаки цього, вони мусять розпочати розслідування й виконати певну конкретну роботу, у рамках якої робота з «нагляду» є незамінною.

Робота з нагляду, яку виконують лідери і працівники, – це не шпигунство й не якась шпигунська діяльність; це просто виконання твого зобов’язання – бути більш небайдужим, уважніше спостерігати й помічати, що роблять антихристи і що вони мають намір зробити. Якщо ти виявляєш будь-які ознаки того, що вони коять зло й заважають церкві, ти мусиш якнайшвидше вжити контрзаходів; ти абсолютно не можеш дозволити їм досягти успіху. Це максимальною мірою зупиняє інциденти, коли антихристи заважають роботі церкви. Природно, це також найкраще оберігає церковну роботу й захищає Божих обранців. Це прояв того, як лідери і працівники виконують свої зобов’язання. Нагляд не означає доручати кільком людям діяти як таємні агенти, змушуючи їх слідувати за людьми, переслідувати їх і стежити за ними, як шпигуни, або обшукувати їхні домівки й застосовувати жорсткі методи допиту. Божий дім не займається такою діяльністю. Однак ти мусиш негайно розуміти ситуацію з антихристами. Ти можеш розпитати про їхню недавню ситуацію, поговоривши з членами їхніх сімей або братами й сестрами, які можуть їх розрізнити чи знайомі з ними. Хіба все це не є методами й способами виконання цієї роботи? Якщо лідери і працівники виконують завдання, що входять до сфери їхніх зобов’язань і відповідають принципам, яких вимагає Бог, вони виконують свої зобов’язання. Яка мета виконання лідерами і працівниками своїх зобов’язань? Вона полягає в тому, щоб ти робив усе можливе, аби максимальною мірою зупинити антихристів від учинення переривань і завад, тим самим запобігаючи завданню ними шкоди Божим обранцям і продажу інтересів Божого дому. Це зобов’язання лідерів і працівників. Хіба це не зупиняє виникнення інцидентів з антихристами максимальною мірою? Хіба лідери і працівники, які вживають цих заходів, не роблять усе, що в людських силах? (Так.) Чи важко це робити? (Ні.) Це не важко; це те, чого можуть досягти ті, хто розуміє істину. Те, чого люди можуть досягти, вони мають робити з усіх сил; решту зробить Бог, Він проявить Своє володарювання, улаштує й покерує. Це те, про що ми найменше турбуємося. За нами стоїть Бог. Ми не лише маємо Бога в серцях, а й маємо справжню віру. Це не духовна опора; насправді Бог невидимий, і Він поруч із людьми, завжди присутній із ними. Коли б люди не робили щось або не виконували будь-який обов’язок, Він спостерігає; Він там, щоб допомогти тобі в будь-який час і в будь-якому місці, оберігаючи й захищаючи тебе. Люди мають докладати максимальних зусиль, щоб робити те, що їм належить. Щойно ти усвідомлюєш, відчуваєш у серці, бачиш у Божих словах, отримуєш нагадування від людей навколо або будь-який сигнал чи знак від Бога, що надає тобі інформацію про те, що це те, що ти маєш зробити, що це Боже доручення тобі, тоді ти маєш виконати своє зобов’язання, а не сидіти склавши руки чи спостерігати збоку. Ти не робот; у тебе є розум і думки. Коли щось трапляється, ти цілковито знаєш, що маєш зробити, і в тебе точно є почуття й усвідомлення. Тож застосовуй ці почуття й усвідомлення в реальних ситуаціях, живи ними й перетворюй їх на свої дії, і так ти виконаєш своє зобов’язання. Щодо того, що ти можеш усвідомлювати, ти маєш практикувати згідно з істиною-принципами, які розумієш. У такий спосіб ти докладаєш максимум зусиль і робиш усе можливе, щоб виконати свій обов’язок. Коли ти докладаєш максимум зусиль як лідер або працівник, тобто коли ти максимальною мірою запобігаєш лихим вчинкам антихристів, Бог буде задоволений, що ти можеш практикувати в такий спосіб. Чому Бог буде задоволений? Бог зробить висновок щодо таких лідерів і працівників: вони виконують свої зобов’язання й докладають максимум зусиль, щоб виконувати роботу, притаманну їхній ролі. Чи є це Божим схваленням? (Так.)

VI. Виключення

Тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників охоплює конкретні завдання, які вони мусять виконувати, і ми перерахували кілька з них: вони мусять практикувати розвінчування антихристів, їхнє обтинання, аналіз, обмеження й нагляд за ними. Бесіда про ці базові принципи закінчилася. Незалежно від конкретних дій, до яких вдаються лідери і працівники в особливих ситуаціях, принципи розбирання з антихристами залишаються незмінними. Крім того, головна мета цих завдань – захищати Божих обранців. Припустімо, що Божі обранці вже одностайно визнали когось антихристом і розрізнили та достеменно збагнули, що антихрист завжди прагне вводити в оману й контролювати людей; вони знають, що за присутності антихриста не може бути ні хороших днів, ні хорошого церковного життя, і всі одностайно вимагають вичистити антихриста з церкви. За таких обставин деякі лідери і працівники досі виступають за те, щоб залишити антихриста для вправляння в розвінчуванні, обтинанні, аналізі, обмеженні й нагляді за антихристами – чи є ще потреба проходити через ці процеси? Деякі лідери і працівники можуть сказати: «Якщо ми не проходимо через ці процеси, то хіба б я не знехтував своїми обов’язками? Лише проходження через ці процеси підкреслює мою роль як лідера. Я мушу виконати цю роботу. Незалежно від того, погоджуються брати й сестри чи ні, я мушу спершу залишити антихриста. Я спершу розвінчаю його, а потім обітну й проаналізую і дам братам і сестрам змогу ще раз упевнитися, що він – антихрист. Після одностайної згоди ми вичистимо або виключимо його. Хіба це не було б ефективніше?» Як наслідок, протягом цього часу антихрист знову починає поширювати уявлення, щоб уводити людей в оману, і заважати роботі церкви, спричиняючи паніку серед усіх, а дехто навіть відмовляється приходити на зібрання. Ці лідери і працівники поверхово роблять усе для годиться й затягують роботу, щоб показати свою рішучість і довести, що вони не нехтують своїми зобов’язаннями. Як наслідок, вони роблять багато непотрібних обхідних маневрів, заважають укладу церковного життя й марнують дорогоцінний час Божих обранців на прагнення до істини, і лише після цього вичищають антихриста. Чи прийнятний такий підхід? (Ні.) У чому він неправильний? (Це просто дотримання приписів і недбале виконання дій.) Яка мета того, що лідери і працівники виконують ці завдання? (Захищати Божих обранців.) Отже, якщо деякі люди ще не розрізнили антихриста й досі досить прив’язані до нього, і коли лідери і працівники вирішують виключити антихриста з церкви, деякі люди обурюються, кажучи, що Божий дім не має любові до людей, несправедливий до них, йому бракує принципів у веденні справ тощо, а деякі безтолкові люди навіть введені в оману антихристом, перебувають під його впливом і хочуть піти за ним із церкви, що слід робити в такій ситуації? У цей час лідери і працівники мають виконати певну суттєву роботу, зокрема, обітнути антихриста й використати Божі слова, щоб розвінчати й проаналізувати його так, щоб брати й сестри могли практично засвоїти уроки й зрештою розрізнити антихриста. Одного дня вони кажуть: «Ця людина така огидна. Вона справді зла людина й антихрист. Очистімо від неї церкву!» Це голос не однієї людини, а багатьох братів і сестер. У такому разі, чи є ще потреба виконувати роботу з обмеження антихриста й нагляду за ним? Ні, просто відразу виключіть його. Лідери і працівники, які досягають такого рівня у своїй роботі, досягли результату захисту Божих обранців від шкоди антихристів. Що це доводить? З одного боку, це доводить, що брати й сестри цієї церкви мають здатність до розрізнення, рівень і почуття справедливості. З іншого, що, можливо, лідери і працівники здатні виконувати справжню роботу або що дії цього антихриста надто кричущі, його людськість надто погана й надто нечестива, що викликає громадське обурення, і він сам завчасно відрізав собі шлях, позбавивши лідерів і працівників значної частини процесу розбирання з ним. Хіба це не заощаджує багато зусиль? У такій ситуації вичистити або виключити його – це добре, чи не так? Ба більше, робота, яку мають виконувати лідери і працівники, є масштабною і не обмежується цим одним завданням. Ти думаєш, що от виключили антихриста – на тому й кінець? Що ти довів усе до повного успіху? Далеко ні! Ти мусиш виконати іншу роботу. Окрім розбирання з антихристами й захисту Божих обранців від їхньої шкоди, лідери і працівники також мають зобов’язання вести Божих обранців у реальність Божих слів, вести їх до розв’язання їхніх розбещених характерів і вести їх до розв’язання їхнього характеру антихристів, а також виконувати багато інших важливих завдань. Однак, якщо під час виконання цих завдань з’являється антихрист, то розбирання з антихристом стає головним пріоритетом. Вони мусять спершу розвінчати антихриста й розібратися з ним, а також бесідувати про інші аспекти істини. Якщо з’являється завада з боку антихриста й стає дуже важко просуватися в іншій роботі, і ця робота стикається з перешкодами й втручанням, а антихрист серйозно впливає на зростання життя братів і сестер, на уклад церковного життя та на середовище для виконання обов’язків, то, звісно, необхідно спершу розібратися з цим найбільшим лихом і коренем біди. Лише після того, як антихриста вичистять і з ним розберуться, інша робота зможе просуватися нормально й упорядковано. Отже, якщо в церкві з’являється антихрист, а брати й сестри швидко розрізняють його за короткий проміжок часу й одностайно кажуть: «Геть, антихристе!», хіба це не заощадило б лідерам і працівникам багато зусиль? Хіба ти не мав би потай радіти? Ти можеш сказати: «Я хвилювався, що не зможу обмежити цього антихриста, цього диявола. Я також хвилювався, що деякі брати й сестри будуть уведені в оману й зазнають від нього тяжкої шкоди, і що мій власний духовний зріст надто малий, щоб розвінчати сутність антихриста, достеменно проаналізувати ці питання й розв’язати цю проблему». Тепер немає потреби хвилюватися. Однією цією заявою від братів і сестер питання вирішено, і «ношу» лідерів і працівників знято. Як це чудово! Ти маєш дякувати Богові; це Божа благодать! Імовірно, таке трапляється в церкві, тому що було багато обговорень на тему розвінчування антихристів, і тому що брати й сестри не набагато поступаються лідерам і працівникам, як ти міг би припустити. Під керівництвом Божих слів вони також мають певну здатність самостійно осягати істину й розв’язувати проблеми. Коли вони об’єднуються, щоб проголосувати й виключити антихриста, це добре, це хороше явище! Лідерам і працівникам не потрібно через це сумувати, розчаровуватися чи негативно налаштовуватися. Після усунення цих перешкод, антихристів, кожен крок подальшої роботи однаково залишається суворим випробуванням для лідерів і працівників. Кожне завдання, яке їм потрібно виконати, стосується їхніх зобов’язань і питань, пов’язаних із їхнім рівнем і працездатністю.

Прояви неправдивих лідерів, коли антихристи створюють завади

Ми закінчили бесідувати про тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників: «Захист Божих обранців від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, а також допомога Божим обранцям у тому, щоб вони розрізняли антихристів і від душі зрікалися їх». Далі, порівнюючи з роботою, яку мають виконувати лідери і працівники, ми проаналізуємо й розвінчаємо прояви одного типу людей, які не можуть виконувати зобов’язання лідерів і працівників, – неправдивих лідерів. Виконуючи цю роботу, лідери і працівники мають брати на себе багато завдань, що вимагає від них певного рівня, уважності, ретельності, серйозності, відповідальності, уваги до Божої ноші, серця, сповненого любові, яке захищає Божих обранців, тощо. Лише з цими якостями вони можуть виконувати свої зобов’язання й повинності. Проте неправдиві лідери є повною протилежністю цьому; їм бракує цих якостей у їхній людськості. Вони можуть мати певний рівень зі здатністю сприймати істину й розрізняти антихристів, або вони можуть мати трохи нижчий рівень, будучи здатними принаймні розрізняти деяких очевидних антихристів, які чинять численні лихі вчинки, навіть якщо вони не можуть повністю розрізнити природу-сутність антихристів; або ж їхній рівень може бути настільки низьким, що вони не можуть розрізнити чи побачити наскрізь різницю між тими, хто має сутність антихристів, і тими, хто має характер антихристів. У будь-якому разі, неправдиві лідери виявляють ці два прояви: один – це те, що вони не виконують справжню роботу; інший – те, що вони займаються лише поверховою, загальною роботою, будучи абсолютно нездатними розв’язувати реальні проблеми чи виконувати справжню роботу. У роботі, пов’язаній із тринадцятим зобов’язанням, ці два характерні прояви неправдивих лідерів залишаються помітними. Далі ми побесідуємо про те, які саме конкретні прояви вони мають.

I. Не розвінчують антихристів і не розбираються з ними через страх їх образити

Коли антихристи заважають Божим обранцям, уводять їх в оману, контролюють або тяжко їм шкодять, перший прояв неправдивих лідерів – це бездіяльність. Що означає бездіяльність? Це означає невиконання справжньої роботи. За невиконанням справжньої роботи стоять причини, насамперед страх образити людей і брак сміливості дотримуватися принципів. Ставши лідерами, ці люди починають хизуватися своєю владою, думаючи: «Тепер у мене є статус, і я – посадова особа церкви. Я мушу керувати їжею, одягом, житлом і пересуванням братів і сестер; я мушу розрізняти, чи відповідає те, що кажуть брати й сестри, істині та чи відповідає пристойності святих. Я мушу бачити, чи щирі вони до Бога, чи нормальне їхнє духовне життя, чи моляться вони вранці й увечері, чи нормальні їхні звичайні зібрання – я мушу всім цим керувати». Неправдиві лідери дбають лише про ці питання. Формально вони, здається, виконують зобов’язання лідерів і працівників, але коли виникають суттєві принципові питання або навіть коли з’являються антихристи, неправдиві лідери ховаються в тіні, не видаючи ні звуку, мовчать і вдають, що нічого не знають і не можуть нічого помітити. Яку б облуду не поширювали антихристи, вони вдають, що не чують. Коли антихристи заважають Божим обранцям, уводять їх в оману й контролюють, вони також вдають, що нічого не знають, ніби вся ця інформація зникає, коли доходить до них. Вони вдають, що не можуть розрізнити антихристів, яких можуть розрізнити навіть звичайні брати й сестри, кажучи: «Я не можу розгледіти їх наскрізь. А що, як я виключу не ту людину? А що, як я неправильно зрозумію братів і сестер? Крім того, Божому дому досі потрібні люди, які надають послуги!» Використовуючи всілякі відмовки, щоб ухилитися від зобов’язань лідерів і працівників, вони уникають розбирання з антихристами й не захищають братів і сестер від шкоди антихристів. Деякі неправдиві лідери навіть кажуть: «Якщо я завжди розвінчуватиму антихристів, що, як вони підбурять братів і сестер напасти на мене? Тоді ніхто не проголосує за мене на наступних виборах, і я більше не зможу бути лідером. Мій вплив не такий сильний, як їхній!» Щоб захистити свій статус і особисту безпеку, неправдиві лідери взагалі не виконують свого зобов’язання захищати Божих обранців і не зупиняють антихристів від заподіяння шкоди братам і сестрам настільки, наскільки це можливо. Вони поводяться і як безвідмовна людина, і як черепаха, що ховається у свій панцир, і водночас є егоїстичними й ницими людьми. Вони не захищають братів і сестер, але дуже ретельно думають про те, як захистити себе. Коли доходить до розбирання з антихристами або їхнього обтинання й розвінчування, щоб брати й сестри могли здобути здатність до розрізнення, вони до смерті бояться, хвилюються про втрату свого статусу й відчувають, що це шкідливо для них самих. Вони повністю нехтують інтересами Божих обранців, зважаючи лише на власні інтереси, репутацію, особисту безпеку й безпеку своєї родини, боячись, що випадкова образа антихристів може зробити їх безжально ворожими й спровокувати помсту. Цей тип неправдивих лідерів насправді має певний рівень. З їхнім рівнем і проникливістю вони цілком усвідомлюють, хто є антихристом, але проблема полягає в їхньому страху образити антихристів. Бачачи порочний характер антихристів, вони не наважуються їх ображати. Однак, щоб захистити себе, вони не вагаючись жертвують інтересами Божого дому й Божих обранців; вони байдуже спостерігають, як братів і сестер віддають антихристам, дозволяючи антихристам уводити їх в оману, свавільно контролювати їх і тяжко шкодити їм. Неправдиві лідери лише зрідка за лаштунками кажуть деяким відносно простодушним людям із хорошою людськістю, які не становлять для них загрози: «Ця людина – антихрист. Вона вводить інших в оману. Вона нехороша людина». Однак перед усіма братами й сестрами та перед антихристами вони ніколи не наважуються сказати антихристам жодного «ні». У них ніколи немає сміливості розвінчати жодних лихих учинків або сутності антихристів. Навіть під час зібрань, коли антихристи монополізують виступи й говорять годину чи дві, вони не наважуються вимовити ні звуку. Якщо антихристи грюкають по столу й люто дивляться на людей, вони навіть не наважуються голосно дихати. У межах їхньої сфери роботи ті, хто має малий духовний зріст, ті, хто має боягузливу людськість, і ті, хто хоче прагнути до істини, але ще не здобув здатності до розрізнення, страждають, бо немає лідерів чи працівників, які можуть зголоситися, щоб розвінчати й розрізнити лихі вчинки антихристів. Вони безпорадно спостерігають, як антихристи тиранічно поводяться в церкві, діють із зухвалою безрозсудністю й заважають церковному життю, не маючи жодних засобів протидії. Тим часом неправдиві лідери не виконують жодної справжньої роботи й не розв’язують реальних проблем для Божих обранців. Коли брати й сестри потрапляють у скруту, неправдиві лідери не тільки не розвінчують і не обмежують лихих учинків антихристів, а й навіть не наважуються сказати жодного слова справедливості. Навіть якщо їхня совість щось відчуває й трохи їх звинувачує, і вони проливають кілька сліз у молитві до Бога за зачиненими дверима, наступного дня під час зібрання, коли вони бачать, як антихристи безвідповідально висловлюються про роботу Божого дому й свавільно її судять, навіть опосередковано судять Бога й поширюють уявлення про Нього, вони нічого з цим не роблять, хоча й знають, що це неправильно. Навіть коли вони бачать, як антихристи марнують приношення, вони приймають ставлення ігнорування цього. Вони зовсім не розвінчують і не обмежують антихристів, і при цьому в їхніх серцях немає навіть найменшого докору – це вкрай безвідповідально! Будь-хто з хоч якимось почуттям совісті, навіть якщо відчуває, що його власна сила надто слабка, має об’єднатися з братами й сестрами, які мають певний духовний зріст і здатність до розрізнення, щоб побесідувати про цю справу й обговорити, як розібратися з антихристами. Але неправдивим лідерам бракує такої рішучості й сміливості, а тим паче їм бракує такого почуття відповідальності. Вони навіть кажуть братам і сестрам: «Антихристи надто порочні. Якщо ми їх образимо, вони донесуть на нас уряду, і тоді ніхто з нас не зможе вірити в Бога. Антихристи знають місця зібрань церкви, тому ми не можемо їх провокувати». Це цілковито огидна поведінка того, хто складає зброю й здається антихристам, хто йде на компроміс із сатаною й благає його про милість.

Окрім захисту себе, неправдиві лідери не виконують жодної роботи, яку мають виконувати лідери і працівники, як-от захист Божих обранців і надання їм допомоги, щоб ті здобули здатність до розрізнення антихристів, і вони взагалі не виконують жодних зобов’язань, проте вони постійно хочуть, щоб брати й сестри обирали їх лідерами. Закінчивши один термін, вони хочуть бути обраними на наступний. Хіба це не безсоромно й невиправно? Чи гідні такі люди бути лідерами? (Ні.) Божий дім довіряє тобі отару, але коли приходять дикі звірі, у критичний момент ти захищаєш лише себе й віддаєш отару диким звірам. Ти поводишся як боягузлива черепаха, знаходячи притулок, безпечне місце, щоб сховатися. І, як наслідок, отара зазнає шкоди – деяких овець загризають на смерть, а деякі губляться. Припустімо, що лідер бачить, як антихристи безсовісно заважають роботі церкви, уводять в оману й контролюють Божих обранців, і при цьому в нього ставлення ігнорування, щоб захистити власне обличчя, статус і засоби до існування та забезпечити власну безпеку. Більшість Божих обранців унаслідок цього введена в оману, почувається безпорадною і стає негативно налаштованою та слабкою; дехто навіть захоплений антихристами, а дехто не бажає виконувати свої обов’язки. І все ж цей лідер нічого не відчуває, коли бачить завади, спричинені антихристами; його совість не відчуває жодного докору. Чи є в такого лідера чи працівника хоч якась людськість? Заради досягнення власної мети самозбереження вони не вагаючись віддають Божих обранців антихристам і дозволяють антихристам уводити їх в оману, тяжко шкодити їм і терзати їх. Що це за лідери? (Неправдиві лідери.) Хіба це не поплічники сатани? На чиєму боці вони насправді? Хоча їх характеризують як неправдивих лідерів, сутність цієї проблеми може бути навіть серйознішою, ніж просто бути неправдивим лідером. Вона має природу продажу братів і сестер йому, так само як у тих людей, яких заарештовують і катують, і вони стають юдами, видаючи братів і сестер великому червоному дракону на тяжку шкоду. Отже, яка природа того, що неправдивий лідер видає Божих обранців антихристам? Хіба такі неправдиві лідери не є вкрай мерзенними? Порівняно з антихристами, зовні здається, що ці неправдиві лідери не мають наміру опиратися істині. Здається, вони здатні бесідувати про деякі істини, мають певну здатність до сприймання й можуть практикувати трохи істини, а деякі з них навіть можуть терпіти труднощі й платити ціну. І все ж, коли Божий дім довіряє їм Божу отару, і коли з’являються злі люди й демони, вони не використовують власне життя, щоб зробити все можливе для захисту Божих обранців. Натомість вони роблять усе можливе, щоб захистити себе, виштовхуючи братів і сестер уперед як живий щит, щоб забезпечити власну безпеку й інтереси. Які ж ниці й егоїстичні ці люди! На поверхні їхня людськість, здається, не має великих проблем. Вони мають любов до людей, можуть допомагати іншим, готові платити ціну й можуть терпіти будь-які труднощі, виконуючи свої обов’язки. Однак, коли з’являються антихристи, вони роблять щось несподіване й незрозуміле: хай як антихристи вводять в оману Божих обранців чи заважають церковному життю, вони нічого не роблять, і хай скільки людей зазнає нападок, виключення чи шкоди від антихристів, вони це ігнорують. Такими діями ці лідери повністю віддають Божих обранців під контроль антихристів, дозволяючи антихристам свавільно уводити їх в оману й тяжко шкодити їм, тоді як самі ці лідери не виконують жодної роботи. Коли церкву очищають від антихристів і проблему розв’язано, ці лідери виходять, щоб побесідувати про своє самопізнання, про те, якими вони були слабкими, боягузливими, наляканими, егоїстичними й лукавими, і що вони не були вірними, не захистили добре Божих обранців і розчарували Бога та братів і сестер. Здається, вони дуже каються; здається, вони змінилися й здатні до покаяння. Однак, коли антихристи з’являються знову, вони так само, як і минулого разу, штовхають братів і сестер до антихристів і знаходять для себе безпечне місце, щоб сховатися. Хоча самі вони не були введені в оману чи скривджені антихристами, вони знехтували своїми обов’язками й зрадили Боже доручення, і їхнє ставлення до свого обов’язку, їхнє ставлення до Божих обранців і їхнє справжнє «я» повністю розвінчані. Щоразу, коли з’являються антихристи, вони не обирають стати на бік Бога й боротися з антихристами до кінця, і вони не кажуть ані слова з того, що слід сказати, і не роблять ані крихти роботи, яку слід зробити, щоб захистити Божих обранців і тим самим заспокоїти свою совість, і тим паче вони не виконують зобов’язань лідерів, щоб задовольнити Божі наміри. Усі вибори й дії цих неправдивих лідерів цілком спрямовані на захист власного статусу від шкоди. Їм байдуже до життя чи смерті Божих обранців. Для них усе гаразд, доки їхня власна репутація, інтереси й статус не зазнають шкоди. Хто розвінчує антихристів, хто виключає антихристів, як слід розбиратися з антихристами – схоже, ніби ці справи не мають до них жодного стосунку; їм байдуже й вони не втручаються. Коли антихристи заважають церковному життю, шкодять Божим обранцям, підставляють і мучать тих, хто прагне до істини, вони це ігнорують. Ці речі для них не мають значення; для них усе гаразд, доки їхньому статусу ніщо не загрожує. Що ви думаєте про таких людей? Зазвичай їхня людськість не здається поганою, і здається, що вони можуть виконувати певну роботу. Коли вони стикаються з обтинанням, здається, що вони здатні пізнавати себе й мають трохи каяття в серці. Однак, коли вони стикаються з тим, що антихристи заважають церкві, вони повністю втрачають розум, у них немає почуття справедливості, і їм бракує навіть сміливості боротися проти антихристів. Коли вони бачать дияволів і сатан, вони йдуть на компроміс; коли вони бачать, як злі люди створюють завади, вони їх уникають. Судячи з їхнього ставлення до злих людей і антихристів, яким саме шляхом вони йдуть? Хіба це не дуже показово для їхньої проблеми? (Так.) Така людина може не здаватися антихристом на поверхні, але ставлення, яке вона виявляє до дій і поведінки злих людей і антихристів, є саме характером антихристів, і природа цього жахлива. Можна сказати, що це природа відмови від своїх зобов’язань і продажу Божих обранців. Хіба ця природа не дуже серйозна? Чи виявляють вони хоч якусь вірність до роботи церкви й Божого доручення? Чи мають вони хоч натяк на відповідальне ставлення? Незалежно від того, коли їм довіряють доручення чи завдання, їхній принцип – уникати образи людей і захищати себе. Це їхній найвищий стандарт того, як жити по-людськи, і їхній принцип дій, і це ніколи не зміниться. Відкладімо поки що питання про те, чи можуть такі люди бути спасенними – судячи лише з роботи з розбирання з антихристами, чи гідні ці неправдиві лідери приймати Боже доручення? Чи гідні вони бути лідерами і працівниками? (Ні.) Ці люди негідні бути лідерами і працівниками. Це пояснюється тим, що їм бракує совісті й розуму, і вони негідні брати на себе роботу церковного лідерства; вони не зупиняють антихристів від заподіяння шкоди Божим обранцям максимально можливою мірою, і вони також не докладають усіх зусиль, щоб виконати це зобов’язання чи добре виконати цю роботу, щоб захистити Божих обранців, – справа не в тому, що вони мають низький рівень і нездатні це зробити, а радше в тому, що вони просто цього не роблять. Тому, дивлячись із цієї точки зору, люди, які бояться ображати інших, абсолютно негідні бути лідерами і працівниками. Хіба не чимало таких лідерів і працівників? (Так.) Коли нічого не сталося, вони бігають із більшим ентузіазмом, ніж будь-хто інший; вони настільки зайняті, що навіть не розчісують волосся й не вмивають обличчя, здавалося б, досягаючи дуже духовного рівня. Але коли з’являються антихристи, вони зникають; вони знаходять усілякі відмовки, щоб ухилитися, і просто не розбираються з антихристами. Яка природа такої поведінки? Це брак вірності у виконанні свого обов’язку й нездатність бути гідним довіри. У вирішальні моменти вони можуть навіть зрадити Бога й стати на бік сатани, закриваючи очі на те, як злі люди й антихристи заважають і шкодять роботі церкви. Вони навіть не такі корисні, як сторожовий собака. Це один із типів неправдивих лідерів.

II. Нездатність розрізняти антихристів

Є ще один тип неправдивих лідерів: коли з’являються антихристи, вони не можуть розрізнити, який у них характер і сутність, що вони проявляють і виявляють, які завади вони спричиняють для братів і сестер, які заяви, думки, погляди та поведінка можуть вводити братів і сестер в оману й заважати їм, які методи антихристи використовують для контролю над людьми, за яких обставин антихристи можуть вводити в оману й контролювати братів і сестер та тяжко шкодити їм тощо – усього цього неправдиві лідери розрізнити не можуть. Антихристи вводять в оману братів і сестер; вони та введені в оману брати й сестри відокремлюються від церкви, щоб проводити власні зібрання й утворювати незалежні царства. Вони не приймають керівництва Божого дому, не приймають упорядкувань роботи від Божого дому й не коряться жодним упорядкуванням чи вказівкам від Божого дому, і тим паче вони не коряться жодним Божим вимогам до людей. Але всі такі дії антихристів із введення в оману Божих обранців неправдиві лідери не вважають проблемами. Вони не бачать, що в цих ситуаціях не так, і тим паче не бачать, як слова, дії, думки та погляди антихристів заважають людям, вводять їх в оману та шкодять їм. Вони не бачать цих негативних наслідків і не знають, як їх розрізнити. Оскільки деякі звичайні брати й сестри багато бачили й чули, вони можуть мати певну здатність до розрізнення, сприйняття й усвідомлення, але неправдиві лідери не бачать цього наскрізь. Навіть коли хтось вказує, що такий-то робить певні речі, щоб уводити людей в оману й за лаштунками створювати угруповання, неправдиві лідери однаково перешкоджають, кажучи: «Ми не можемо поширювати ці заяви. Не спричиняйте завад. У них хороші стосунки – що поганого в тому, що вони разом бесідують? Треба давати людям свободу!». Вони однаково не бачать цього наскрізь. Якщо вони не бачать наскрізь, то могли б спостерігати й шукати, а також бесідувати з братами й сестрами, які розуміють істину та мають певну здатність до розрізнення. Однак неправдиві лідери досить упевнені у власній праведності. Коли брати й сестри роблять їм зауваження, вони його не приймають, думаючи: «Ти лідер чи я? Оскільки мене обрали лідером, я мушу розуміти істину краще за пересічну людину. Інакше чому б обрали мене, а не когось іншого? Це доводить, що я кращий за всіх вас. Незалежно від того, старший я за вас чи молодший, мій рівень, безумовно, кращий за ваш. Коли з’являється антихрист, я маю першим його виявити. Якщо ви виявите його першими, я не погоджуся з вашою оцінкою. Перш ніж щось робити, ми почекаємо, поки його виявлю я!». Як наслідок, антихрист поширює серед братів і сестер багато єресей та облуди, відкрито опирається упорядкуванням роботи від Божого дому та відкрито репетує проти церкви, Божого дому й упорядкувань роботи від Вишнього й виступає проти них. Антихрист навіть відкрито перетягує братів і сестер на свій бік для участі в ексклюзивних зібраннях, де учасники слухають проповіді лише самого антихриста й приймають його керівництво. Навіть ті, хто має найнижчий рівень у церкві, бачать, що ця людина – антихрист. Лише в такій ситуації неправдиві лідери визнають: «Ой лишенько, та це ж антихрист! Як я тільки зараз це зрозумів? Ні, насправді я зрозумів це раніше, але нічого не казав, бо боявся, що брати й сестри малі духовним зростом і їм бракує здатності до розрізнення». Вони навіть вигадують для себе блискучу брехню. Очевидно, що саме через те, що вони самі байдужі, тугодумні, низького рівня й нездатні розрізнити антихриста, вони дозволили братам і сестрам зазнати від нього стільки шкоди. Замість того щоб почуватися винними, вони звинувачують братів і сестер у тому, що ті говорять дурниці, поширюють безпідставні чутки, неправильно розуміють людей тощо. Що це за лідер? Хіба він не геть безтолковий? Такий лідер докорінно нездатний узяти на себе роботу церкви. На перший погляд, такі лідери часто їдять і п’ють Божі слова, моляться, відвідують зібрання, слухають проповіді, роблять духовні нотатки й пишуть статті-свідчення, і здається, що вони докладають багато зусиль, але коли виникають проблеми, вони не можуть їх розв’язати, не можуть шукати істину згідно з Божими словами й, безумовно, не можуть розрізняти антихристів на основі Божих слів. Неправдиві лідери зазвичай можуть проповідувати годину чи дві, і, бесідуючи про Божі слова та власний досвід, вони можуть розводити теревені, але коли антихристи поширюють єресі та облуду, вводячи в оману братів і сестер і заважаючи роботі церкви, їм нічого сказати, і вони взагалі не виконують жодної роботи. Вони не тільки не вживають жодних запобіжних заходів і не ведуть братів і сестер до розрізнення єресей та облуди антихристів, а й навіть коли бачать переривання й завади, спричинені антихристами, вони не розвінчують і не аналізують їх, а також не обтинають антихристів; вони взагалі не виконують жодної роботи. У чому проблема з такими людьми? (Їхній рівень надто низький.) Незважаючи на свій низький рівень, вони однаково хваляться, що вони духовні люди, хороші лідери, прагнуть до істини й люблять Божі слова, і безсоромно заявляють, що відмовилися від родинних і плотських задоволень, щоб виконувати зобов’язання лідерів і працівників. Насправді вони – справжнісінькі неправдиві лідери, безвідповідальні, позбавлені совісті й розуму та вкрай байдужі й тупі – вони справжні лицемірні фарисеї. Вони вміють лише проповідувати доктрини та вигукувати гасла. Коли люди ставлять їм запитання, вони можуть видати потік теорій, щоб увести їх в оману, але насправді вони взагалі не можуть чітко пояснити істини-принципи. І все ж вони вважають, що мають здатність до сприймання й розуміння істини. У глибині душі вони чітко знають, що коли люди шукають у них розв’язання проблем, вони не можуть дати відповідей, які б узгоджувалися з істиною, але однаково вдають із себе хороших лідерів і духовних людей. Хіба це не дещо безсоромним? (Так.) Більшість неправдивих лідерів має спільну рису та спільну проблему: вони безсоромні. Вони думають, що статус і титул лідера та здатність говорити про духовні теорії роблять їх духовними людьми. Вони проводять більше часу, ніж інші, їдячи й п’ючи Божі слова, слухаючи проповіді та дивлячись відео від Божого дому, а також більше бесідують з іншими про Божі слова, тому вони вважають, що можуть виконувати роботу й зобов’язання лідерів і працівників. Але факт у тому, що коли виникає серйозна проблема безсовісного введення антихристами Божих обранців в оману й заважання їм, вони просто спостерігають, але безсилі щось зробити, і вони не знають, які частини Божих слів використовувати, щоб пов’язати їх з антихристами й проаналізувати їх, щоб брати й сестри здобули здатність до розрізнення, відкинули антихристів від усього серця й уникли введення ними в оману й контролю. Хоча іноді вони відчувають усередині певну паніку, вони однаково думають, що довго вірили в Бога й слухали багато проповідей, і що вони розуміють істину краще за пересічну людину та можуть красномовно говорити. Вони часто хваляться: «Я духовний. Я можу проповідувати. Хоча я не можу розв’язати проблему введення антихристами Божих обранців в оману й заважання їм, і я не можу пов’язати Божі слова з антихристами й розрізнити їх, я зробив роботу, яку мав зробити, і сказав те, що мав сказати. Поки брати й сестри можуть розуміти, усе гаразд!». Що ж до того, який кінцевий результат, чи були захищені Божі обранці, – у їхніх серцях немає чіткого розуміння. Вони також думають, що вони розумні, і вдають, що розв’язують проблеми, але, зрештою, вони просто говорять багато слів і доктрин, фактично не розв’язуючи проблем. Вони не можуть бесідувати про істину, щоб розвінчувати й аналізувати антихристів. Натомість вони просто виголошують слова й доктрини, щоб виправдати й захистити себе, говорячи одну-дві години й залишаючи людей у цілковитому сум’ятті й розгубленості навіть щодо того, що вони спочатку розуміли. Вони не рятують братів і сестер від введення антихристами в оману, і вони також не дають їм змоги розрізнити антихристів і відкинути їх від своїх сердець, вони ніколи не досягають результату – захисту братів і сестер. Навіть якщо вони бачать цей наслідок, вони однаково претендують на ідентичність лідера й не упокорюються, щоб шукати істину з іншими або доповідати про проблему нагору для пошуку розв’язання. Хіба такі люди не негідники? Ти – ніщо, але однаково щось вдаєш. Задля чого ти щось вдаєш? Оскільки ти не можеш бути лідером, тобі слід піти у відставку й піти вдавати деінде. Ти не маєш шкодити Божим обранцям! Поки ти щось вдаєш, антихристи користуються нагодою, щоб робити стільки лихих вчинків, які заважають людям і контролюють їх, вводячи багатьох в оману й шкодячи їм! Хто візьме на себе за це відповідальність? Божий дім з’ясує, хто відповідальний!

Деякі лідери і працівники не виконують жодної реальної роботи, коли розбираються з інцидентами, пов’язаними з антихристами, а також не можуть розрізняти антихристів. У період, коли антихристи вводять в оману й контролюють братів і сестер, вони ніколи по-справжньому не розвінчують лихих вчинків і сутності антихристів, а також не можуть чітко їх пояснити. Пізніше деякі Божі обранці, що мають здатність до розрізнення, розвінчують і виключають антихристів, і ці неправдиві лідери відчувають, що це їхнє власне досягнення. Після того як антихристів виключають, вони роблять підсумок і говорять якусь доктрину: «Подивіться, коли антихристи говорять і діють, церковне життя стає ненормальним, людям заважають, і вони зазнають втрат у своєму житті. Щоб уникнути шкоди від антихристів, ми мусимо розрізняти дії, слова, людськість, сутність тощо антихристів – ми маємо все це розуміти. Бог допускає появу антихристів у церкві, дозволяючи їм щось робити й розвінчувати власну потворність, виявляючи антихристів, щоб ми могли озброїтися істиною, зростати в здатності до розрізнення та якнайшвидше підвищувати свій духовний зріст – у цьому полягають Божі наміри! Тепер ми розрізнили антихристів і більше не сковані ними; кожен здатен їх відкинути. Це справа, яку варто відсвяткувати!». Зрештою, неправдиві лідери приймають тон чиновника й пропонують свій підсумок, говорячи так, ніби вони зробили багато реальної роботи, заплатили велику ціну й відіграли значну роль у виключенні антихристів. Хіба це не досить безсоромно? Очевидно, що від початку й до кінця вони не могли розрізнити, що таке антихрист; вони не розуміють, як антихристи вводять людей в оману, що антихристи роблять із Божими обранцями або яка характер-сутність антихристів, але вони вдають, ніби зробили багато роботи. Очевидно, що саме брати й сестри розрізнили антихристів і виключили їх із церкви; очевидно, що неправдиві лідери не відіграли ролі, яку мали б відіграти лідери і працівники, і не виконали зобов’язань лідерів і працівників, але вони однаково роблять підсумок і приписують собі заслуги, ніби вони все спланували заздалегідь і тепер кажуть братам і сестрам, що їхні дії дали результати й були великим успіхом. Хіба це не безсоромно? Чому ти говориш із таким офіційним виглядом? Ти не робиш жодної реальної роботи, а говориш, як чиновник. Ти чиновник великого червоного дракона? Хіба такі люди не фарисеї? (Так.) Вони вміють лише вигукувати гасла й проповідувати доктрини. Коли щось трапляється, вони не тільки не ставляться до цього правильно, а й не мають шляху практики. Вони просто говорять дурниці й сліпо застосовують приписи; вони докорінно нездатні розв’язати жодних проблем. Після того як усе минає, вони поводяться так, ніби нічого не сталося, вдають із себе хороших людей і з нахабною безсоромністю приписують собі заслуги. Ці люди – хрестоматійні фарисеї. Вони можуть лише проповідувати доктрини, вигукувати гасла, докладати певних зусиль і терпіти певні труднощі, і вони нездатні виконувати жодної реальної роботи, але однаково вдають із себе духовних людей. Вони – фарисеї. Така сутність цього типу неправдивого лідера. Вони можуть проповідувати стільки доктрин перед усіма, то чому ж вони не можуть розвінчувати антихристів і розбиратися з ними? Вони можуть безперервно проповідувати годинами й володіють великим красномовством, то чому ж, зіткнувшись із реальними проблемами – особливо зіткнувшись із лихими вчинками антихристів, – вони не можуть із ними впоратися й виглядають приголомшеними? У чому причина цього? У тому, що їхній рівень надто низький. Наскільки низький? У них немає духовного розуміння. Вони освічені й розумні, досить кмітливі у вирішенні зовнішніх справ і мають певне розуміння закону. Однак, коли йдеться про питання віри в Бога, духовні питання та різні суттєві проблеми, вони нездатні розрізняти й не бачать нічого наскрізь, а також не можуть знайти жодних істин-принципів. Коли немає жодних проблем, вони сидять спокійно, як рибалка, що чекає на свій улов, але коли проблеми виникають, вони поводяться як смішні блазні, як мурахи на розпеченій пательні, виявляючи жалюгідний вигляд. Іноді вони поводяться надзвичайно серйозно й урочисто. Коли вони не урочисті, то здаються нормальними, але коли вони стають урочистими, це насправді викликає сміх. Причина цього полягає в тому, що, коли вони урочисті, вони говорять лише облудні речі та слова, позбавлені духовного розуміння, і все це – аматорські зауваження. А втім, вони зберігають урочистість із незворушним виглядом – хіба це не смішно? Якщо хтось поставить їм кілька критичних запитань, на які треба відповісти, вони стають розгубленими та безмовними й виглядають особливо збентеженими. Таких неправдивих лідерів багато. Їхні основні прояви – низький рівень і брак духовного розуміння; це безтолкові люди. Що означає не мати духовного розуміння? Коли йдеться про духовні питання та справи, пов’язані з істиною, це для них наче перекладати давньогрецьку – вони нічого з цього не розуміють. І все ж вони продовжують вдавати, кажучи: «Я духовний. Я довго вірив у Бога. Я розумію багато істин. Ви – нововірці, ви щойно почали вірити в Бога й не розумієте істини. Ви ненадійні». Вони завжди вважають, що довго вірили в Бога й розуміють істину. Такі люди водночас і ненависні, і смішні. На цьому бесіда про прояви таких неправдивих лідерів завершується.

III. Діють як захисна парасолька для антихристів

Є ще один тип неправдивого лідера, ще більш ненависний. Вони не тільки не розвінчують антихристів, а й діють як захисна парасолька для антихристів, використовуючи сповнену любові допомогу як привід, щоб попускати лихим вчинкам антихристів, які заважають роботі церкви. Скільки б облуди не поширювали антихристи, щоб уводити людей в оману, ці неправдиві лідери не тільки не спростовують і не розвінчують їх, а й надають антихристам можливості вільно висловлювати свої погляди та виступати. Хоч би яких завад, омани чи шкоди зазнають Божі обранці, вони залишаються байдужими. Навіть коли деякі люди вказують: «Ці особи – антихристи. Це ті, кого Божий дім має обмежувати; їх не слід просувати чи зрощувати, і, безумовно, їх не слід захищати. Вони завдали братам і сестрам достатньо шкоди. Настав час звести з ними рахунки, ретельно розвінчати їх і розібратися з ними», – неправдиві лідери виступають на захист антихристів. Беручи до уваги такі фактори, як вік антихристів, роки віри в Бога та попередні внески, вони використовують різні відмовки, щоб висловлюватися на їхню користь і захищати їх. Коли лідери вищого рівня приходять перевірити роботу або розібратися з антихристами, неправдиві лідери не дають братам і сестрам доповідати нагору про факти лихих вчинків антихристів. Вони навіть вживають заходів, щоб ізолювати церкву, щоб лідери вищого рівня не дізналися про те, що антихристи заважають церкві, а також перешкоджають братам і сестрам, що вміють розрізняти, розвінчувати антихристів. Незалежно від того, які відмовки використовують неправдиві лідери або які цілі вони мають, діючи як захисна парасолька для антихристів, такими діями вони зрештою захищають інтереси антихристів, зраджуючи інтереси церкви та Божих обранців. Вони використовують різні відмовки для захисту антихристів, наприклад: «антихристи також вірять у Бога й мають право говорити в Божому домі» та «вони раніше виконували небезпечні обов’язки; Божий дім має враховувати їхні минулі внески». Вони не дають братам і сестрам розрізняти антихристів і не дозволяють лідерам вищого рівня дізнаватися про їхні різні лихі вчинки, водночас самі вони не розвінчують і, безумовно, не обтинають антихристів. Ці антихристи можуть бути членами їхньої родини, близькими друзями або, що ще ймовірніше, людьми, яких вони обожнюють і яких їм емоційно важко відпустити. Незалежно від ситуації, доки вони знають, що ці люди – антихристи, і однаково захищають їхні лихі вчинки, кажучи іншим ставитися до них із любов’ю, і навіть використовуючи різні засоби, щоб надати антихристам можливості поширювати різну облуду з метою введення Божих обранців в оману й завади їм, – ці прояви демонструють, що вони діють як захисна парасолька для антихристів. Деякі неправдиві лідери, можливо, й виконали трохи реальної роботи в інших сферах, але коли доходить до розбору з антихристами, вони не розбираються з ними відповідно до вимог Божого дому. Ба більше, вони не виконують зобов’язань лідерів і працівників, як того вимагає Божий дім, – вони не перешкоджають максимальною мірою антихристам поширювати уявлення, негативні емоції, єресі та облуду, щоб уводити в оману людей у церкві. Натомість вони часто підтримують як позитивні речі оманливі доктрини, проголошені антихристами, а також їхні заяви та зауваження, що ґрунтуються на знаннях або на філософії сатани. Усе це – прояви того, що вони діють як захисна парасолька для антихристів. Звісно, є й такі неправдиві лідери, які не розбираються з антихристами, бо цінують їхній вплив у суспільстві. Вони кажуть: «Більшість братів і сестер – із нижчих верств суспільства й не мають жодного впливу. Хоча ця людина – антихрист зі злою людськістю, вона має владу та вплив у світі і є здібною. Коли брати й сестри або церква стикаються з небезпекою, хіба нам не потрібна грізна людина, щоб виступити й захистити нас? Тож заплющмо очі на їхні провини й не ставмося до цього так серйозно». Неправдиві лідери готові діяти як захисна парасолька для антихристів, щоб антихристи заступалися за них і підтримували їх – навіть таким неправдиві лідери не гребують. Є й такі неправдиві лідери, які дотримуються облудного погляду. Вони кажуть: «Деякі антихристи мають статус і вплив у суспільстві; вони мають престиж. У нашій церкві є двоє таких. Хоча вони й антихристи, але якщо ми їх вичистимо, люди подумають, що в нашій церкві немає здібних людей, і ті, хто в релігійних колах, зневажатимуть нас. Нам потрібно тримати їх для годиться. Тому ці двоє – скарби нашої церкви; ніхто не може їх розрізняти чи вичищати. Їх треба захищати». Що це за логіка? Вони вважають антихристів талантами, тому й захищають їх. Хіба ці неправдиві лідери не негідники? (Так.) Незалежно від обставин, доки лідери і працівники дозволяють антихристам робити в церкві все, що їм заманеться, і заважати роботі церкви, вони є неправдивими лідерами і працівниками. Незалежно від того, як антихристи та злі люди поширюють облуду, скільки людей через це введено в оману, як вони нападають на позитивних осіб і виключають їх, і скільком Божим обранцям вони шкодять, неправдиві лідери це ігнорують і прикидаються дурнями, – доки вони можуть уберегти себе, для них усе гаразд. Це основні прояви неправдивих лідерів. Що б не говорили й не робили антихристи, неправдиві лідери не розвінчують, не аналізують і не обмежують їх, щоб брати й сестри могли їх розрізняти й відкидати. Натомість вони плекають антихристів, як своїх домашніх улюбленців, служать їм і захищають їх, як високопосадовців, дають їм зелене світло й створюють для них різні можливості для виступів. Чиї інтереси принесено в жертву, поки вони дозволяють антихристам уповні насолоджуватися свободою? (Інтереси Божих обранців.) Неправдиві лідери не тільки не захищають Божих обранців, а й дозволяють антихристам керувати в церкві, змушуючи братів і сестер служити антихристам, як воли й коні, як раби, змушуючи їх виконувати накази антихристів, приймати їхні облудні зауваження, думки та погляди, приймати їхній контроль і навіть приймати тяжку шкоду, яку вони завдають, тощо. Ось таку роботу виконують неправдиві лідери. Чи зупиняють вони антихристів, які завдають тяжкої шкоди Божим обранцям, максимальною мірою? Чи виконали вони зобов’язання лідерів і працівників? Чи виконали вони роботу із захисту Божих обранців? (Ні.) Коротко кажучи, незалежно від причини, будь-який лідер, який дає антихристам зелене світло робити все, що їм заманеться, і не виконує жодної роботи, є неправдивим лідером. Чому Я кажу, що вони неправдиві лідери? Бо коли антихристи вводять в оману й контролюють Божих обранців, вони дозволяють братам і сестрам зазнавати різної шкоди від антихристів, не виконуючи доручення, даного їм Богом. Божий дім довірив тобі Божих овець, Божих обранців, а ти не виконав свого зобов’язання. Ти не гідний нести Боже доручення! Незалежно від причини чи будь-якого виправдання, яке ти можеш мати, якщо під час твого перебування на посаді лідера ти діяв як захисна парасолька для антихристів, спричиняючи рясні страждання для братів і сестер від завад, введення в оману, контролю й тяжкої шкоди з боку антихристів, то ти – грішник на всі віки. Причина цього така: ти не те щоб не можеш розрізнити антихристів або побачити їхню сутність наскрізь – ти чітко знаєш у своєму серці, що антихристи – це сатани й дияволи, але ти не дозволяєш Божим обранцям розвінчувати й розрізняти їх. Натомість ти дозволяєш братам і сестрам слухати та приймати їх і коритися їм. Це повністю суперечить істині. Хіба це не робить тебе грішником на всі віки? (Так.) Ти не тільки не захистив тих, хто щиро виконує свої обов’язки й прагне до істини, а й просунув антихристів на посади лідерів і працівників, плекаючи їх, як домашніх улюбленців, і змушуючи братів і сестер коритися їхнім наказам. Божий дім довірив тобі Божих обранців не для того, щоб вони служили рабами антихристів або твоїми рабами, а для того, щоб ти вів Божих обранців до боротьби проти сатани й антихристів, до розрізнення й відкидання антихристів, а також щоб дати Божим обранцям змогу жити нормальним церковним життям, нормально виконувати свої обов’язки, входити в істину-реальність, коритися Богові й свідчити про Нього під Божим керівництвом. Якщо ти не можеш виконати навіть цього зобов’язання, чи заслуговуєш ти називатися людиною? А проте ти досі хочеш захищати антихристів. Чи є антихристи твоїми предками чи ідолами? Навіть якщо ти маєш із ними кровний зв’язок, тобі слід дотримуватися істин-принципів і ставити справедливість вище за родину. Ти маєш відчувати, що обов’язок вимагає твого виконання зобов’язань лідерів і працівників – розвінчувати, розрізняти й відкидати антихристів, а також робити все можливе, щоб максимальною мірою захистити братів і сестер, щоб запобігти завданню їм шкоди антихристами. Це і є вірне виконання свого обов’язку та завершення Божого доручення; лише виконуючи таку роботу, ти можеш називатися лідером або працівником, який відповідає стандарту. Якщо ти не виконуєш зобов’язань лідерів і працівників і охоче дієш як захисна парасолька для антихристів, ким ще ти можеш бути, як не грішником на всі віки? На цьому бесіда про неправдивих лідерів, які діють як захисна парасолька для антихристів, завершується. Очевидно, що зараховувати таких людей до лав неправдивих лідерів зовсім не є несправедливістю; це один із проявів справжнісіньких неправдивих лідерів.

IV. Не дбають і не питають про людей, яких увів в оману антихрист

Є ще один прояв неправдивих лідерів, що ще більше обурює. Деякі неправдиві лідери можуть певною мірою розрізняти антихристів під час взаємодії з ними, але не можуть вчасно з ними розібратися. Вони також не можуть вчасно розвінчувати й аналізувати лихі вчинки та сутність антихристів через їхні різноманітні види поведінки, даючи змогу братам і сестрам розрізняти й зрікатися антихристів. Це вже вважається невиконанням зобов’язань лідерів і працівників. Коли деяких братів і сестер уводять в оману й вони йдуть за антихристами, ці неправдиві лідери залишаються байдужими, наче це їх не стосується. Ба більше, у своїх серцях вони не відчувають жодного докору сумління чи самозвинувачення. Вони не відчувають, що підвели Бога чи братів і сестер. Натомість вони часто промовляють цю «класичну» фразу: «Цих людей увели в оману антихристи. Вони на це заслуговували! Це їхня провина, бо їм бракує вміння розрізняти. Навіть якби вони не послідували за антихристами, вони однаково були б об’єктами для вичищення з Божого дому». Ці неправдиві лідери не тільки не відчувають жодного докору сумління чи провини після того, як антихристи вводять в оману братів і сестер, а й тим паче не розмірковують і не каються. Натомість вони говорять такі нелюдські речі, стверджуючи, що ці брати й сестри заслуговували на те, щоб їх увели в оману антихристи. Що можна побачити з цих слів? Хіба в цих людей є хоч якась людськість? (Ні.) Їхня відсутність людськості – безсумнівна. То чому ж вони так говорять? (Щоб ухилитися від відповідальності.) По-перше, це робиться для того, щоб ухилитися від відповідальності, увести людей в оману й притупити їх. Вони вважають: «Тих людей увели в оману антихристи, бо їм бракує вміння розрізняти, і це не має до мене жодного стосунку. Вони не прагнули до істини, тому й заслуговували на те, щоб їх увели в оману антихристи!» Що означає «заслуговували»? Це означає, що ці люди мали бути введені в оману й контрольовані антихристами, і що антихристи мали завдати їм тяжкої шкоди – якого б поводження вони не зазнали від антихристів, вони на це заслуговували; вони заслуговували на те, щоб послідувати за антихристами. Мається на увазі, що ці люди не мають слідувати за Богом, а мають слідувати за антихристами, що слідування за Богом для них було помилкою, і що Бог теж помилився, обравши їх, і хоча вони й увійшли в Божий дім, те, що антихристи їх забрали, було неминучим. Хіба не це мають на увазі неправдиві лідери? Вони не тільки зводять наклеп на братів і сестер, а й богохульствують проти Бога. Хіба такі люди не ненависні? (Так.) Вони вкрай ненависні! Окрім того, що вони ухиляються від відповідальності й приховують факт та істину того, що вони не захистили братів і сестер, вони ще й нападають на них, кажучи, що ці люди заслуговували на те, щоб їх увели в оману антихристи, і що вони не гідні вірити в Бога й отримувати Боже спасіння. Це одне твердження розкриває, наскільки мерзенний їхній характер! Хоча вони й не заважали братам і сестрам, не вводили в оману й не пригнічували їх безпосередньо, як антихристи, їхнє ставлення до братів і сестер, до Божого доручення й до пастви, довіреної їм Божим домом, показує, наскільки вони насправді безсердечні й холоднокровні! Ніхто з тих, хто приймає Божу роботу, не робить цього легко; це пов’язано з жертвами та співпрацею тих, хто проповідує Євангеліє. Це коштує багато людських сил і ресурсів, і, ба більше, у цьому міститься кров Божого серця. Саме Бог організовує різних людей, справи, речі та середовища, щоб привести людей до Себе. Неправдиві лідери не звертають на все це жодної уваги. Хто б не був уведений в оману антихристами, вони відмахуються від цього однією фразою: «Вони на це заслуговували!» Цим вони зводять нанівець усю важку працю всіх причетних і кров Божого серця, перетворюючи все на ніщо. Що означає «Вони на це заслуговували»? Це означає: «Хто тобі сказав проповідувати їм Євангеліє? Вони не гідні вірити в Бога. Проповідувати їм Євангеліє було помилкою. Хто сказав їм слідувати за антихристами? Хоча я й не виконував жодної реальної роботи, я також не змушував їх слідувати за антихристами. Вони самі на цьому наполягли; вони заслуговували на те, щоб послідувати за антихристами!» Яка людськість у такої особи? Чи є в неї взагалі серце? Це холоднокровна тварина, гірша за сторожового пса, і все ж вона – лідер? Вона не гідна! Ви мусите мати вміння розрізняти: бачачи, що таким людям бракує совісті й розуму і що вони такі холоднокровні, ви не маєте обирати їх лідерами. Не будьте безтолковими! Вони не тільки не роблять усе можливе, щоб відшкодувати збитки й повернути тих, кого увели в оману антихристи, а й говорять такі жорстокі речі – вони такі злісні! Проблема з людьми такого типу за своєю природою серйозніша, ніж проблема звичайного неправдивого лідера. Хоча їх і не можна вважати антихристами, на основі їхніх проявів очевидно, що в них немає людськості й вони не гідні бути лідером чи працівником. Вони – не що інше, як потворний невдячний зрадник! Вони не знають, у чому полягає Боже доручення, і не усвідомлюють, яку роботу їм слід виконувати. Вони не ставляться до цього із совістю й розумом; вони не гідні бути лідерами Божих обранців і не гідні приймати Боже доручення. Зокрема, у неправдивих лідерів немає любові до Божих обранців. Коли братів і сестер уводять в оману, вони ще й добивають лежачого, кажучи такі речі, як «Вони на це заслуговували», не виявляючи жодного співчуття. Якщо така людина побачить, що хтось потрапив у біду чи скруту, вона не допоможе, а натомість доб’є лежачого. Її совість не відчуватиме жодного докору, і вона й надалі буде таким лідером, як і завжди. Хіба це не безсоромно? (Так.) Не кажучи вже про братів і сестер, навіть якщо дияволи завдають тяжкої шкоди доброму невіруючому, то будь-хто з нормальною людяністю відчує співчуття як віруючий у Бога і як створена істота; наскільки ж більше має боліти серце, коли саме братів і сестер – тих, хто щиро вірить у Бога, – уводять в оману антихристи й завдають їм шкоди. Ці неправдиві лідери не виконують жодної реальної роботи в той час, коли антихристи коять зло й завдають шкоди Божим обранцям. Вони не розвінчують і не аналізують лихі вчинки та сутність антихристів, і тим паче не відчувають ноші допомагати братам і сестрам здобути вміння розрізняти антихристів і від душі зрікатися їх. Вони не відчувають жодної відповідальності за цю справу. Навіть коли деяких людей уводять в оману антихристи, вони просто кидають холодне, безсердечне зауваження: «Вони на це заслуговували». Це справді обурює! Щоб ухилитися від відповідальності, щоб уберегти себе, щоб увести в оману й притупити більшу кількість людей і щоб уникнути засудження від Бога, вони говорять такі нелюдські речі. Хіба це не ненависно? (Так.) Що б ти не казав, ти не виконав своїх зобов’язань, і ти не виконав свою роботу як слід – це прояви неправдивого лідера; ти не можеш заперечувати цього, як би не намагався. Ти – неправдивий лідер.

Після того, як деяких братів і сестер уводять в оману антихристи, деякі неправдиві лідери не тільки поводяться безсердечно, бездушно й безвідповідально, кажучи, що ці люди заслуговували на те, щоб їх увели в оману антихристи, а й навіть коли упорядкування роботи від Божого дому вимагають, щоб вони виконали своє зобов’язання й максимально повернули тих, хто має відносно добру людськість і надію на повернення, ці неправдиві лідери однаково не виконують жодної реальної роботи. Навіть коли деякі люди просять про повернення до церкви, вони залишаються байдужими й зневажливими, не ставлячись до життя людей як до найціннішої речі, яку слід плекати. Вони не можуть максимально повернути тих уведених в оману братів і сестер. Вони не можуть виконати це зобов’язання й не докладають до цього жодних зусиль. Хоча упорядкування роботи від Божого дому неодноразово вимагають належного виконання цієї роботи, неправдиві лідери залишаються непорушними, не вживаючи жодних дій і не виконуючи жодної роботи. Як наслідок, деякі люди, яких увели в оману антихристи і яких було ізольовано чи вичищено, досі не можуть повернутися до Божого дому й не відновили нормального церковного життя. Звісно, деякі люди справді не відповідають умовам для повернення, встановленим Божим домом, у різних аспектах, але є й інші, кого можна повернути. Якщо завдяки сповненій любові допомозі та терплячій підтримці вони зможуть зрозуміти істину, розрізнити антихристів і зректися їх, їх можна повернути. Однак через те, що лідери і працівники не виконують реальної роботи, не застосовують упорядкування роботи від Божого дому й не ставляться до життя цих людей як до чогось важливого, деякі люди досі залишаються блукати назовні. Ці лідери і працівники ігнорують упорядкування роботи від Божого дому, використовуючи різні відмовки. Вони навіть ігнорують тих братів і сестер, які хочуть повернутися до церкви й відповідають церковним умовам для прийняття. Вони вигадують усілякі відмовки, кажучи, що ці люди мають погану людськість, стикаються з ризиками для безпеки, люблять гарно вдягатися, насолоджуватися плотськими задоволеннями, полюбляють статус тощо. Використовуючи ці сфабриковані виправдання й причини, вони відмовляються дозволити їм повернутися до церкви. Цих людей увели в оману й контролюють антихристи, але їхня втрата не турбує неправдивих лідерів. У них немає жодного почуття відповідальності чи совісті. Можливо, вони думають, що повернути цих людей важко чи небезпечно, або, можливо, вони цього не бажають і не погоджуються з цим у глибині душі. У будь-якому разі, з різних причин вони взагалі не виконують вищезгадане упорядкування роботи від Божого дому. Це прояви таких неправдивих лідерів. Вони не тільки не співпрацюють активно й не виконують своїх зобов’язань щодо будь-якого завдання, дорученого Богом чи Божим домом, а й коли хтось розвінчує їхнє невиконання обов’язків, вони захищаються, говорячи речі, що ухиляють їх від відповідальності й виправдовують їх, щоб приховати істину свого невиконання обов’язків. Хіба такі неправдиві лідери не ще ненависніші? (Так.) Підсумовуючи, ці неправдиві лідери також недбало ставляться до того, що антихристи завдають тяжкої шкоди Божим обранцям, не виконуючи жодної реальної роботи. Вони ігнорують кожну деталь цієї роботи, якої вимагає Божий дім. Вони не бажають терпіти труднощі чи платити ціну, воліючи робити лише те, що їм заманеться, і діяти так, як їм хочеться, – робити трохи, якщо їм хочеться, і не робити нічого, якщо не хочеться. Вони повністю нехтують упорядкуваннями роботи від Божого дому, вони нехтують обов’язками й відповідальністю, довіреними їм Божим домом, і особливо нехтують Божими намірами й вимогами. У цих людей немає людськості й совісті; вони – ходячі мерці. Хіба ви наважилися б довірити цю важливу справу свого життя – прагнення до спасіння у вірі в Бога – людям без людськості? (Ні.) Навіть якщо вони не передадуть тебе антихристам, чи будуть вони робити все можливе, щоб боротися з антихристами, коли ті вводять Божих обранців в оману й завдають їм тяжкої шкоди? Ні, не будуть, бо такі люди – холоднокровні тварини без почуття відповідальності. Вони служать лідерами лише для того, щоб забезпечити собі вигоду.

Неправдиві лідери іноді виявляють турботу про братів і сестер; вони запитують, чи їм щось потрібно, як у них справи з їжею та житлом тощо. Вони досить уважні, коли йдеться про справи, пов’язані з повсякденним життям, але коли йдеться про справи, що стосуються Божого доручення, життя і смерті братів і сестер та істини-принципів, вони залишаються байдужими й нічого не роблять, хто б їх не просив. Вони дбають лише про плотські насолоди людей, їжу, одяг, житло, транспорт чи матеріальні блага, і займаються лише такими справами. Дехто каже: «Твої слова суперечливі. Хіба Ти не казав, що вони холоднокровні? Хіба холоднокровна людина захотіла б робити таке для інших?» Хіба холоднокровна людина була б настільки добросердою, щоб робити це для всіх? (Ні.) Насправді деякі холоднокровні люди справді зробили б таке, і на це є дві причини. По-перше, роблячи щось для всіх, вони водночас роблять це й для себе, і отримують від цього вигоду. Якщо вони не можуть отримати жодної вигоди від якоїсь справи, подивіться, чи вони й далі її робитимуть, – вони негайно змінять своє ставлення й припинять. Ба більше, чиї гроші вони використовують, щоб робити це й шукати вигоди для всіх? Рахунок оплачує Божий дім. Бути щедрими за рахунок ресурсів Божого дому – це їхня спеціальність. Як вони могли б не робити цього, коли особисто отримують вигоду? Шукаючи вигоди для всіх, вони насправді роблять це для себе. Вони не настільки добросерді, щоб шукати вигоди заради всіх інших! Якби вони справді шукали вигоди для всіх, у них не мало б бути жодних егоїстичних мотивів, і вони мали б вирішувати справи згідно з принципами Божого дому. Однак вони натомість завжди шукають вигоди для себе й не замислюються про життя-входження Божих обранців. Крім того, вони роблять щось для всіх, щоб люди їх поважали й казали: «Ця людина шукає для нас вигоди й прагне захистити наші інтереси. Якщо нам чогось не вистачає, нам слід попросити її про це подбати. З нею ми не зазнаємо жодного поганого поводження». Вони роблять це, щоб усі їм дякували. Такими діями вони здобувають і славу, і вигоду, тож чому б їм цього не робити? Якби вони шукали вигоди для всіх, але ніхто не знав, що це їхня заслуга, і всі дякували б Богові, і ніхто ніколи не відчував би до них вдячності, чи робили б вони це й надалі? Вони б точно не мали настрою так робити; їхня справжня сутність була б розвінчана. Коли такі люди щось роблять, їхня природа-сутність повністю розвінчується. Тому, коли антихристи заважають церкві, вони абсолютно ніколи не зроблять жодної реальної роботи, щоб захистити Божих обранців.

Щойно ми бесідували про те, що після того, як Божі обранці зазнають введення в оману, контролю й шкоди від антихристів, неправдиві лідери однаково заплющують на це очі. Вони не думають про жодні способи повернути Божих обранців і не виконують своїх повинностей та зобов’язань. Вони думають лише про власні почуття, настрої та інтереси. Вони не виконують своїх зобов’язань і не покладають на себе відповідальність; натомість вони ухиляються від своїх зобов’язань і уникають їх. І вони навіть осуджують Божих обранців після того, як їх уводять в оману й контролюють антихристи, кажучи, що ті нещиро вірять у Бога, щоб ухилитися від власної відповідальності, не відчуваючи при цьому жодних докорів сумління. Ці неправдиві лідери – найненависніші. Різні види проявів неправдивих лідерів, які ми обговорювали, усі досить огидні, але в людей останнього типу просто немає жодної людськості. Така людина – холоднокровна тварина, звір у людській подобі; її не можна вважати частиною людства, а слід класифікувати серед звірів. Чому вони не виконують своїх зобов’язань? Бо в них немає людськості, немає совісті чи розуму. Зобов’язання, повинності, любов, терпіння, співчуття, захист братів і сестер – нічого з цього немає в їхньому серці; вони не володіють цими якостями. Не мати цих якостей у своїй людськості – це те саме, що не мати жодної людськості. Це прояви четвертого типу неправдивого лідера.

Це більш-менш і є чотири види проявів неправдивих лідерів, які необхідно розвінчати в рамках тринадцятого зобов’язання лідерів і працівників. Звісно, є й деякі інші подібні прояви, але ці чотири типи в основному вже можуть представляти різні прояви неправдивих лідерів під час виконання цієї роботи, а також їхню людськість-сутність. Незалежно від того, на скільки категорій ми ділимо їхні прояви, два видатні прояви неправдивих лідерів у будь-якому разі можна знайти в цих чотирьох категоріях: один із них – це невиконання справжньої роботи, а інший – нездатність виконувати справжню роботу. Це два найвидатніші прояви неправдивих лідерів. Незалежно від того, якими є людськість і рівень неправдивих лідерів і як вони ставляться до істини, у будь-якому разі ці два прояви втілені в цих чотирьох категоріях. На цьому закінчується зміст про розвінчування неправдивих лідерів у нашій сьогоднішній бесіді про тринадцяте зобов’язання лідерів і працівників.

Додаток. Відповіді на запитання

Чи є у вас якісь запитання? (Боже, я хочу поставити запитання. На початку зібрання Бог запитав нас, у чому різниця між людьми з характером антихристів і власне антихристами, і які типові характеристики сутності антихристів. У той момент ми відчули, що в наших головах порожньо, і, поміркувавши деякий час, ми змогли придумати лише кілька дуже простих слів і доктрин. Бог бесідує про істини щодо розвінчування антихристів уже понад рік, але ми можемо зрозуміти й практикувати лише дуже малу їх частину. Одна з причин цього полягає в тому, що ми не докладали зусиль до цих істин, а інша – у тому, що ми стикалися з відносно невеликою кількістю антихристів і не прийшли до розуміння цих істин через бачення їхнього зв’язку з реальними ситуаціями. Тому навіть зараз ми насправді не маємо жодного входження в ці істини, у нас небагато вміння розрізняти антихристів, і є багато проявів характеру антихристів у нас самих, які ми ще не визначили. Я хочу запитати, як розв’язати цю проблему.) Щодо будь-якого аспекту істини, ви мусите мати певний реальний досвід і досвідне знання та досягти справжнього розуміння, щоб слова істини закарбувалися у вашому серці. Процес здобуття істини завжди такий. Те, що ти можеш запам’ятати, – це те, що ти здобув через свої переживання; це найглибші враження. Тому, оскільки ми сьогодні бесідували на тему антихристів, Я спочатку попросив вас переглянути цей зміст. Ви змогли дещо згадати. Із того, що ви змогли згадати, дещо для вас є теоретичним, але, природно, є деякі прояви антихристів, які ви можете більш-менш зіставити з реальним життям, – кожен повинен пережити це саме так. Нормальна ситуація для людей полягає в тому, що хоч би як добре вони, здається, розуміють, слухаючи проповіді, вони розуміють лише теоретично й у розрізі доктрини й не мають знання істини. Коли людина може зрозуміти істину? Лише тоді, коли вона пережила ці речі, вона може мати деяке практичне знання. Не переживши реальних обставин, ніхто не може здобути знання. І тому, оскільки ми сьогодні бесідували на тему антихристів, необхідно було зробити короткий огляд і дати вам просте нагадування. Після цього, незалежно від того, чи бесідували ми про зобов’язання лідерів і працівників, чи про різні прояви неправдивих лідерів, це принаймні не було б для вас надто порожнім, – ось і все. Однак вам досі потрібно стикатися з різними проявами антихристів. Дехто каже: «Якщо Бог не організовує якихось реальних людей, справ і речей, де ми можемо з ними стикнутися? Ми ж не можемо самі шукати антихристів, чи не так?» Вам не потрібно їх шукати. Найпростіше рішення таке: коли ти стикаєшся з антихристами, щосили намагайся зіставляти їх із Божими словами. Зіставляй їхні зовнішні прояви, твердження, дії та характери, а також їхні думки й погляди, і навіть їхню манеру поводитися й мати справу зі світом, їхній спосіб життя тощо, – тобто зіставляй їх із п’ятнадцятьма проявами антихристів, які ми обговорювали. Зіставляй стільки, скільки зможеш. Ось таке сприйняття в людей: вони не можуть багато чого згадати з пам’яті, бо людська пам’ять обмежена. Люди можуть досконало говорити про те, що вони справді здобули через власний досвід. Скільки б вони не говорили, це ґрунтується не на пам’яті, а на досвіді й на тому, що вони пережили. Те, що вони здобули, найближче до істини й до того, що є фактичною правдою, – це те, що люди здобули через досвід. Окрім цього, те, що відповідає людським уявленням і фантазіям, і те, що ґрунтується на знаннях, не відповідає істині, хоч би скільки років воно займало панівне положення у твоєму розумі після першого потрапляння в нього. Коли ти справді зрозумієш істину, ці речі будуть відсіяні й відкинуті. Однак те, що близьке до істини й відповідає істині, що ти здобув через досвід, – ось що є цінним. Незалежно від того, чи повністю ви розумієте запитання, які Я сьогодні поставив, безумовно, є частина теми розрізнення антихристів, яку ви можете зрозуміти, бо всі ви пережили деяке введення в оману й завади з боку антихристів. Це дало вам трохи вміння розрізняти, і коли ви стикаєтеся з тим, що антихристи коять зло й заважають роботі церкви, ці істини можуть стати для вас дієвими. Ці слова стають дієвими лише тоді, коли ви стикаєтеся з реальним середовищем. Якщо ти не пережив введення в оману з боку антихристів і лише уявляєш їхні дії своїм розумом, це марно. Якою б гарною не була твоя уява, це не означатиме, що ти зможеш їх розрізнити. Лише стикаючись із реальним середовищем, люди інстинктивно реагують, використовуючи власні думки й погляди, деякі теорії, з якими вони стикалися, і деякі доктрини, методи та способи, які вони вивчили, щоб протистояти цим справам і вирішувати їх, зрештою роблячи різноманітні вибори. Але перш ніж люди зіткнулися з цими ситуаціями, уже досить добре, якщо вони мають чисте сприйняття й враження про різні теорії. Дехто каже: «Яка користь від того, що Ти так багато говориш, перш ніж ми зіткнулися з антихристами?» Це корисно. Хіба слова, що розвінчують антихристів, не надруковані в книзі? Хіба ці слова – це те, що можна повністю пережити й розгледіти наскрізь за один-два дні? Ні. Мета друку їх у тій книзі – спасти вас і дати вам змогу часто читати ці слова й розуміти ці істини, а також читати Божі слова й отримувати постачання життя, коли ви стикаєтеся з різними ситуаціями в майбутньому, – чи то інцидент з антихристом, чи труднощі зі зміною власного характеру, чи щось інше. Слова Божі в цій книзі – це джерело для тебе, щоб переживати ці справи й вирішувати їх, а також входити в ці аспекти істини. Те, скільки ти можеш зрозуміти, слухаючи проповіді, не відображає, яким обсягом реальності ти володієш. Якщо ти не можеш щось з’ясувати чи запам’ятати за один раз, це не означає, що ти ніколи цього не переживеш або ніколи не зрозумієш у майбутньому. Коротко кажучи, ви маєте розуміти, що лише те, що люди здобувають через досвід і пізнають на основі Божих слів, пов’язане з істиною. Те, що люди пам’ятають, і те, що вони розуміють у своїх головах, здебільшого не пов’язане з істиною; це лише доктринальне. Що є найважливішим, коли йдеться про істину? Найважливіше – це досвід і входження. Щодо будь-якого аспекту істини, коли люди насправді його переживають, їхній кінцевий урожай – це плід істини й шлях для їхнього виживання. Тому не пам’ятати – це не проблема.

Якби Я почав обговорювати основну тему безпосередньо на початку зібрання, хіба ви змогли б вчасно зреагувати? Тому Мені довелося використати деякі методи й спочатку запитати вас: «Чи пам’ятаєте ви різницю між людьми із сутністю антихристів і людьми з характером антихристів?» Коли Я поставив вам це запитання першим, Моя мета полягала не в тому, щоб ошелешити чи розкрити вас, а в тому, щоб дати вам підказку. Потім ми зробили огляд, і деякі люди поступово згадали: «Ми раніше бесідували про те, як антихристи ставляться до істини і яка людськість у антихристів». Деякий зміст про антихристів уже залишив на вас глибоке враження; цей зміст чекає, щоб ти використав його, коли переживатимеш такі речі, щоб він слугував тобі орієнтиром і напрямом для твоєї практики. Але є ще більше змісту, про який у тебе не залишилося жодного враження після першого прослуховування. Цей зміст також потрібно пережити. Коли ти пройдеш через ці переживання, а потім будеш їсти й пити та молитовно читати ці слова, ти здобудеш ще більше. Незалежно від того, чи це той зміст, про який у тебе є враження, чи ні, коли ти пройдеш через ці речі, усе це змішається. Доктрини, які ти запам’ятав, стануть твоїм практичним розумінням і твоїми здобутками після того, як ти їх переживеш. Щодо змісту, про який у тебе не було враження, то, переживши його один раз, ти можеш мати деяке враження, але це буде лише трохи чуттєвого знання. Це чуттєве знання може залишатися лише на рівні доктрини. Воно чекає, щоб ти знову пережив подібні речі, і тоді воно скерує тебе, дасть тобі напрям і надасть тобі шлях для практики. Переживання Божих слів і переживання істини – це саме такий процес. Хіба це соромно, що ви не знали, як відповісти на запитання, яке Я поставив? Це не соромно. Якщо ви зненацька поставите Мені запитання, Мені також доведеться на місці над ним поміркувати, розглядаючи, що означає це запитання і яких аспектів істини воно стосується. Людський мозок і розум працюють саме так – їм потрібен час, щоб відреагувати. Навіть якщо це щось, із чим ти дуже добре знайомий, якщо ти не стикався з цим багато років, тобі все ж знадобиться час, щоб відреагувати, коли ти раптом знову з цим зіткнешся. Незалежно від того, наскільки глибоко ти щось пережив, якщо ти знову зіткнешся з цим через багато днів або років, тобі однаково знадобиться час, щоб відреагувати, – не кажучи вже про те, що ваше розуміння теми антихристів перебуває лише на рівні слів і доктрин, ви ще не можете зіставити його з антихристами, з якими стикаєтеся в реальному житті, і можна сказати, що ви досі в основному не можете розрізняти антихристів. Отже, ці істини чекають, щоб ви практично їх пережили, – лише тоді ви зможете перевірити справжність і точність Божих слів. Наприклад, раніше ми бесідували про те, що антихристи затято нерозкаяні. Припустимо, що ти запам’ятав це й кажеш: «Бог сказав, що антихристи затято нерозкаяні. Вони кидатимуть виклик Богові й протистоятимуть Йому до кінця. Вони не приймають істину й ніколи не визнають, що Божі слова є істиною, хоч би що трапилося. Вони відчувають відразу до істини». Ти розумієш і приймаєш це твердження або маєш враження про нього лише доктринально; це лише трохи чуттєвого знання. У своїй підсвідомості ти відчуваєш, що це твердження правильне, але які конкретні слова, що їх говорять антихристи, які розбещені характери, що їх вони виявляють, і яка природа, що ними керує, тощо, зіставляються й співвідносяться з Божими словами, що розвінчують антихристів? Що з цього може продемонструвати, що Боже розвінчування є фактичним? Для цього потрібно, щоб ти або зустрів антихриста особисто, або почув від спостерігачів про вчинки й слова антихриста, і врешті-решт ти усвідомлюєш: «Божі слова такі практичні, вони абсолютно правильні. Цю людину кілька разів характеризували як антихриста й відстороняли. Хоча її ще не виключили чи не вичистили, її прояви та викриття показують, що вона взагалі не приймає істину, є затято нерозкаяною і має не лише характер антихристів, а й природу-сутність антихристів, – вона справді є докорінним антихристом». І одного дня, коли цю людину виключать, ти підтвердиш у своєму серці: «Божі слова такі точні! Люди з характером антихристів можуть змінитися, але ті, хто має сутність антихристів, не зміняться». Ці слова вкорінюються у твоєму серці. Це не просто пам’ять чи якесь враження, і не просто якесь чуттєве знання. Натомість ти глибоко розумієш і приймаєш Божі слова: «Антихрист не зміниться; він протистоятиме Богові до кінця. Не дивно, що Бог не спасає їх; не дивно, що Бог не працює над такими людьми. Не дивно, що вони ніколи не мають просвітлення чи світла, виконуючи свій обов’язок, і не виявляють жодного зростання, – вони сповнені рішучості йти своїм шляхом. Це справді антихрист!» Коли ти верифікуєш точність Божих слів, ти думаєш про себе: «Божі слова – це справді істина. Ці слова правильні. Амінь!» Що означає те, що ти кажеш «Амінь»? Це означає, що через свої переживання ти прийшов до розуміння, що Божі слова є критерієм для вимірювання всього, що Божі слова є істиною, і що навіть коли цей період і це людство проминуться, Божі слова не минуться. Чому вони не минуться? Бо, незалежно від часу, сутність антихристів ніколи не зміниться, і слова Божі, що розвінчують сутність антихристів, ніколи не зміняться. Хоча цей період промине, хоча це розбещене людство промине, ці слова Божі завжди будуть істиною фактів, – ніхто не може цього заперечити. Це слово Боже! Коли ти відчуваєш, що Божі слова відповідають і зіставляються з фактами, які ти бачиш і з якими стикаєшся, і твоє серце отримує підтвердження, і це не просто відчуття, що Божі слова мають бути правильними або що Божі слова не є неправильними, а натомість ти це побачив і особисто пережив, тоді ти, природно, скажеш «Амінь» Божим словам. У той час, якщо Я знову запитаю: «Які прояви людей із сутністю антихристів?», твоє внутрішнє розуміння вийде назовні негайно. У тебе не буде просто враження, запам’ятованої фрази чи якогось усвідомлення або чуттєвого знання. Ти негайно скажеш: «Антихристи абсолютно не приймають істину й затято нерозкаяні!» Хоча це твердження може не мати великої логічної структури, хоча воно сказане досить раптово, і люди спочатку його не зрозуміють, ти знаєш, що воно означає, бо ти це пережив і побачив на власні очі. Антихристи – це саме такі мерзенні речі: вони ніколи не покаються. Ці слова потрібно пережити; жоден, хто їх не переживе, нічого не здобуде.

2 жовтня 2021 року