Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися (частина восьма)

На минулому зібранні ми закінчили бесідувати про дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників. Чи порівнювали ви себе зі змістом цієї бесіди? Чи розмірковували ви над цією бесідою? Почувши Мою бесіду, ті, хто любить істину, і ті, хто має почуття справедливості та якусь людськість, можуть практикувати деякі істини після того, як зрозуміють їх. По-перше, вони можуть співвідносити істини, які розуміють, зі своєю ситуацією, перевіряти себе за істиною, виявляти свої проблеми, а потім використовувати деякі справи та обставини в реальному житті й у виконанні обов’язків, щоб розв’язувати ці проблеми. З огляду на істини, які вони розуміють, вони поступово осягають принципи, які люди повинні практикувати і яких дотримуватися. З одного боку, вони здобувають глибше розуміння та знання себе, а з іншого – більш практично й точно розуміють, що істина насправді говорить і містить. Однак, хай би скільки істини чули ті, хто не любить істину й відчуває до неї відразу, вони не мають жодного усвідомлення чи змін. Їхній стан, ставлення під час виконання обов’язку, цілі, яких вони прагнуть, спосіб життя та принципи того, як жити по-людськи, зовсім не змінюються. Вони продовжують чинити, як їм заманеться, і жити, як їм до вподоби; ці істини не мають на них жодного впливу й не здатні змусити їх розмірковувати над собою та пізнавати себе до такої міри, щоб зненавидіти себе. Якщо вони не можуть дійти до того, щоб зненавидіти себе, вони, безумовно, не можуть досягти справжнього покаяння. Без справжнього покаяння немає справжнього входження; і, звісно, без справжнього входження немає зміни характеру. Тому хоча багато людей, які вірять у Бога багато років, також збирається, виконує обов’язки, слухає проповіді впродовж багатьох років і часто спілкується з братами та сестрами, вони не мають жодного розуміння себе, не виявляють жодних змін, і їхня віра в Бога зовсім не зростає. Вони слідують за Богом зі своїми початковими уявленнями та фантазіями, а також із наміром і жагою здобути благословення. Хай би скільки років вони вірили в Бога, їхні погляди на віру в Бога, їхні погляди на речі, їхні методи прагнення та цілі, яких вони прагнуть, а також їхнє ставлення під час виконання обов’язків зовсім не змінилися. Їхні нинішні вияви та прояви, якими вони живуть, є результатом відсутності прагнення до істини. Ми побесідували про дванадцять зобов’язань лідерів і працівників, проте поведінка деяких лідерів і працівників зовсім не змінилася. Їхнє ставлення під час виконання обов’язків і до Божих вимог зовсім не змінилося. Зміст бесіди слугував для того, щоб нагадувати, наглядати та спонукати тих, хто відносно прагне до істини, і тих, хто має якусь людськість і чия совість має хоч трохи усвідомлення. Однак він не мав жодного впливу на деяких, хто є більш непоступливим, лукавим і зовсім не приймає істину. Чому так? Тому що ставлення цих людей до істини – це опір і відраза. Незалежно від того, скільки істини бесідується, їхнє ставлення залишається тим самим: «У будь-якому разі я виконую свій обов’язок і слідую за Богом; я щиро присвячую себе Богові. Незалежно від того, як я поводжуся, якщо я вистою до кінця, я можу здобути благословення!» Хіба в такому мисленні є хоч якийсь розум? Вони абсолютно невиправні й не знають сорому, чи не так? Хіба це не впертість і відмова каятися, хоч би що? (Так.)

Дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників таке: «Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися». Раніше ми розділили нашу бесіду про це зобов’язання на дванадцять пунктів. Зміст цих дванадцяти пунктів переважно стосується того, як лідери і працівники повинні розбиратися з проблемами та розв’язувати їх, коли в церкві з’являються різні типи людей, справ і речей, які спричиняють переривання й завади, щоб досягти ефекту захисту роботи Божого дому та нормального церковного укладу, тим самим виконуючи ролі, які повинні відігравати лідери і працівники, та обов’язки, які вони повинні виконувати. Ми детально побесідували про кожен із пунктів у рамках цього зобов’язання лідерів і працівників, побесідували про деякі конкретні прояви кожного з них і навели деякі конкретні приклади. З точки зору принципів, зміст, про який ми бесідували, є досить практичним. Хоча наведені приклади, можливо, не охоплюють усього, суттєві питання щодо різних людей, справ і речей були чітко обговорені в бесіді. Зокрема, ви як лідери і працівники повинні розуміти цей аспект істини, щоб розв’язувати різні проблеми, які виникають у церкві. По-перше, вам потрібно знайти слова, що аналізують сутність проблем, у змісті бесіди та співвіднести їх із проблемами. Розуміння сутності проблем полегшує пошук відповідних рішень і розв’язання проблем згідно з істиною-принципами. Розуміння сутності проблеми є вирішальним перед її розв’язанням. Коли ти зрозумієш сутність проблеми, ти також повинен зрозуміти й осягнути принципи розв’язання цієї проблеми. Обидва аспекти є незамінними: один – це сутність проблеми, а інший – принципи розв’язання таких проблем. Це те, що лідери і працівники повинні чітко усвідомлювати. Лише осягнувши ці два принципи, ви зможете точно розв’язувати всі проблеми та належно розбиратися з людьми, справами й речами, пов’язаними з різними питаннями, а не застосовувати приписи та роздувати проблеми. Наразі, коли деякі лідери і працівники вирішують певні питання, вони частково просто слідують приписам, а частково не можуть осягнути сутності питань, легко кривдячи людей і роблячи відхилення. Це вимагає чіткого розуміння деталей, конкретики та контексту питань. Крім того, важливо дивитися на послідовну поведінку людини, щоб визначити, до якої саме категорії вона належить. Лише оволодівши цими аспектами, можна вирішувати питання згідно з принципами. Деякі лідери і працівники, виконуючи свою роботу, лише застосовують до проблем приписи та роздувають їх, при цьому не бачачи наскрізь справжньої сутності людей, які в цьому замішані, – чи є вони добрими чи злими людьми, чи є їхня поведінка звичною чи лише випадковим переступом. Вони не можуть розрізнити ці аспекти, тому дуже схильні робити помилки. У таких випадках, якщо церква може провести голосування, це може ефективно уникнути деяких помилок. Наявність цих відхилень і помилок у роботі лідерів і працівників може найчіткіше виявити, чи мають вони здатність до розрізнення та чи вирішують справи згідно з принципами. Це також виявляє, чи володіють лідери і працівники істиною-реальністю. Якщо лідер або працівник, який вірить у Бога багато років, не може розв’язувати ці реальні проблеми, цього достатньо, щоб довести, що цей лідер або працівник не є тим, хто прагне до істини.

З’ясувавши зобов’язання, які повинні виконувати лідери і працівники, принципи, яких вони повинні дотримуватися, і сферу їхньої роботи, ми маємо повернутися до теми цього етапу бесіди: розвінчування неправдивих лідерів. Це і є головна тема. З огляду на дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників, тема, про яку ми сьогодні побесідуємо, – це сфери, у яких неправдиві лідери не виконують своє зобов’язання, та їхні прояви невиконання справжньої роботи. Спочатку прочитаймо зміст дванадцятого зобов’язання. (Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися.) У дванадцятому зобов’язанні чітко згадуються три аспекти роботи, які повинні розуміти лідери і працівники. Як це пов’язано з розвінчуванням неправдивих лідерів? (Спочатку ми повинні зрозуміти кілька зобов’язань лідерів і працівників у цій роботі. Потім ми порівнюємо, щоб побачити, чи виконали неправдиві лідери ці зобов’язання та якими є їхні прояви; оцінювання їх за цим стандартом є відносно точним.) Правильно. Щоб розрізнити, чи є людина неправдивим лідером, вам не треба послуговуватися очима, вдивлятися в її обличчя, щоб побачити, добрі чи злі його риси, і не треба розглядати те, наскільки, як здається ззовні, вона страждала чи метушилася навколо. Натомість ви повинні дивитися, чи виконує вона зобов’язання лідерів і працівників і чи може використовувати істину для розв’язання реальних проблем. Це єдиний точний стандарт, за яким її слід оцінювати. Це принцип аналізу, розрізнення та визначення того, чи є людина неправдивим лідером. Лише так оцінка може бути справедливою, відповідати принципам, узгоджуватися з істиною та бути неупередженою для всіх. Характеристика когось як неправдивого лідера чи неправдивого працівника повинна ґрунтуватися на достатніх фактах. Вона не повинна ґрунтуватися на одному чи двох випадках або переступах, і тим паче тимчасовий вияв розбещеності не може бути для цього основою. Єдині точні стандарти, за якими можна когось охарактеризувати, – це те, чи може він виконувати справжню роботу та використовувати істину для розв’язання проблем, а також чи є він правильною людиною, чи є він тим, хто любить істину та може коритися Богові, і чи володіє він роботою та просвітленням Святого Духа. Лише на основі цих факторів когось можна правильно охарактеризувати як неправдивого лідера чи неправдивого працівника. Ці фактори є стандартами та принципами для оцінювання й визначення того, чи є хтось неправдивим лідером або неправдивим працівником.

Три завдання, які лідери і працівники повинні виконувати в рамках дванадцятого зобов’язання

I. Своєчасне й точне виявлення різних людей, справ і речей, що спричиняють переривання й завади

Дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників охоплює три завдання або три кроки. Виконуючи цю роботу за цими трьома кроками, людина дотримується принципів цієї роботи та виконує пов’язані з нею зобов’язання. Які це три завдання? (Перше – своєчасно і точно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм. Друге – зупиняти й обмежувати їх і виправляти ситуацію. Третє – бесідувати про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися.) Ці три завдання є вимогами до лідерів і працівників у рамках дванадцятого зобов’язання. Для початку, перша вимога до лідерів і працівників – це своєчасно і точно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають Божу роботу й церковне життя і заважають їм. Виявляти слід своєчасно й точно, а не реагувати мляво й нечутливо й не давати сліпих і безрозсудних характеристик – необачні характеристики неприпустимі. Деякі лідери і працівники через свій низький рівень і безтолковість безрозсудно обтинають і повчають людей через дрібниці, даючи довільні характеристики та сліпо визначаючи речі, не дотримуючись принципів. Такий спосіб роботи порушує істину-принципи. Тому лідери і працівники в Божому домі повинні принаймні вміти розрізняти різних людей, справи та речі. Лише маючи здатність до розрізнення, вони можуть своєчасно й точно виявляти різні проблеми, що виникають у церкві. Яка перша вимога для досягнення здатності розрізняти різних людей, справи та речі? По-перше, необхідно розуміти Божі вимоги до різних типів людей, а також те, як Бог визначає різних людей і різні стани, що в них розвиваються. Крім того, важливо аналізувати, як виникають різні негативні стани та в чому їхнє коріння. Ба більше, треба розуміти вплив різних людей, справ і речей на Божу роботу та нормальний церковний уклад. На чому ґрунтується виконання цих умов? Яку роботу лідери і працівники повинні виконувати насамперед? Якщо лідери і працівники завжди тримаються зверхньо, поводяться як бюрократи й не спілкуються з братами та сестрами, не розуміють різних станів братів і сестер, не мають тісного контакту з різними типами людей і їм бракує детального спостереження та глибокого розуміння цих типів, чи це прийнятно? Це, безумовно, неприйнятно. Деякі лідери і працівники часто ховаються у своїх кімнатах, використовуючи духовні роздуми та написання статей із досвідними свідченнями як виправдання, щоб ігнорувати церковну роботу й не осягати її. На поверхні здається, ніби вони працюють над церковними справами, ховаючись у своїх кімнатах, але насправді вони вже ізолювали себе від церковної роботи та від Божих обранців. Чи може такий спосіб роботи розв’язати проблеми в різних завданнях церковної роботи? Чи може він допомогти Божим обранцям добре виконувати свої обов’язки? Коли вони ховаються у своїх кімнатах, щоб писати статті зі свідченнями, чи переживають вони Божу роботу на власному досвіді? Отож такий підхід є недоречним. Згідно з дванадцятим зобов’язанням, перше завдання лідерів і працівників – це своєчасно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають церковну роботу і заважають їй, на основі Божих слів та істини-принципів. Дехто запитує: «Чи повинні лідери і працівники глибоко занурюватися в церковне життя лише для того, щоб своєчасно і точно виявляти людей, справи та речі, що спричиняють завади й переривання?» Це правильне розуміння? (Ні.) Це перекручене розуміння. Лідери і працівники повинні мати правильне ставлення та підхід до своєї роботи, а також заглиблюватися в ситуацію на місцях. Лише так вони зможуть своєчасно і точно виявляти та розв’язувати проблеми. Якщо вони не занурюватимуться в ситуацію на місцях і не житимуть із Божими обранцями, буде дуже важко виявити всі проблеми в церковній роботі. Якщо вони можуть розв’язати лише кілька проблем після того, як люди повідомлять про них і звернуться по рішення, ефект від такої роботи буде дуже обмеженим. Найхибніший спосіб роботи для лідерів і працівників – це замикатися в собі й працювати за зачиненими дверима, як стародавні вчені, які повністю присвячували себе вивченню книг мудреців і не звертали уваги на зовнішні справи. Таке ставлення та спосіб життя є неприйнятними для лідерів і працівників. Ти залишаєшся на самоті у своїй кімнаті, слухаєш проповіді, читаєш Божі слова, робиш нотатки з духовних роздумів і пишеш проповіді, але чи означає здобуття деяких доктрин і слів, що ти розумієш істину? Чи означає це, що ти розумієш реальні ситуації та справжні стани людей, розвінчані істиною? (Ні.) Отже, хоча життя духовних роздумів є важливим у роботі лідерів і працівників, найважливіше – мати правильні методи роботи та спосіб життя.

II. Своєчасне зупинення й обмеження злих людей

Друга вимога до лідерів і працівників, викладена у дванадцятому зобов’язанні, полягає в тому, що, виявивши різних людей, справи та речі, які переривають церковну роботу й заважають їй, вони повинні вміти своєчасно і точно виносити судження. Їм потрібно чітко розрізняти природу різних людей і справ, а також розуміти, як вони впливають на церковне життя, чи загрожують вони, чи заважають, чи саботують стани, життя-входження та виконання обов’язку Божих обранців і чи впливають вони на результати виконання обов’язків людьми – лідери і працівники повинні своєчасно і точно судити й оцінювати ці справи. Це зобов’язання лідерів і працівників. Якщо їм для цього бракує розуму й вони не мають належного рівня, вони не зможуть виконувати церковну роботу. Крім того, лідери і працівники повинні мати гостру реакцію та здатність до розрізнення щодо різних людей, справ і речей. Наприклад, коли в церкві виникають суперечки та трапляються різні переривання й завади, а ти не можеш виявити проблему й думаєш, що вона незначна, це призводить до того, що багато людей зазнає впливу й не виконує свої обов’язки добре. Хіба такий лідер або працівник не є байдужим і сліпим? (Так.) Це проблема з лідерами та працівниками. Що вам слід робити, коли ви виявляєте, що хтось перериває церковну роботу і заважає їй? По-перше, вам потрібно з’ясувати серйозність питання, а також оцінити й розсудити сутність таких людей і вплив та наслідки таких речей на церковну роботу й церковне життя. Якою має бути основа для такого судження? Воно повинно ґрунтуватися на Божих словах та істині. Дехто каже: «Як ґрунтувати його на Божих словах? Я вважаю, що це пустослів’я». Насправді це не пустослів’я. Чому Я так кажу? Коли ти стикаєшся з такими речами або бачиш чи чуєш про них, тобі просто потрібно порівняти їх із питаннями, розвінчаними Божими словами. Подивися, як Божі слова розвінчують та аналізують таких людей і справи, і як Він характеризує ці питання, наприклад, як Він розвінчує неправдивих лідерів і антихристів або як Він розвінчує розбещені характери різних людей тощо. Потім ти порівнюєш та аналізуєш ці справи згідно з тими словами, і через бесіду з братами та сестрами та власні спостереження ти можеш нарешті зробити точну оцінку та характеристику людей, справ і речей, які бачиш, і сформулювати відповідні рішення. Як слід розбиратися з тими, кого визначено як різних людей, що переривають і заважають? Їх слід не лише розвінчувати й аналізувати, щоб допомогти людям розрізнити їх, але їх також необхідно зупиняти й обмежувати, а тих, хто залишається невиправним попри неодноразові застереження, слід вичищати. Які є методи та конкретні підходи для їх зупинення й обмеження? (Обтинати й застерігати їх.) Чи є обтинання хорошим методом? (Так.) Розвінчування їхніх дій, вказування на їхні найкричущіші проблеми, аналіз їхньої сутності та винесення застережень – хіба все це не є дієвими методами? Звісно, найважливіше – читати їм Божі слова та використовувати Божі слова як основу, щоб переконувати й аналізувати їх. Якщо вони не приймають істину й уперто відмовляються визнавати свої помилки, тоді потрібні суворіші заходи. Спочатку винесіть їм застереження, потім використайте адміністративні постанови церкви, щоб обмежити їх, не дозволяючи їм безрозсудно чинити лихі вчинки й заважати братам і сестрам. Їх також слід обтинати, а потім наглядати за ними. Ці методи необхідні, і все це для того, щоб забезпечити належне виконання церковної роботи та спасти людей, скеровуючи їх на правильний шлях. Використання цих методів, безумовно, досягне хороших результатів. З одного боку, використовуйте істину, яку люди розуміють, щоб переконувати й розвінчувати їх, аналізуючи їхній характер і сутність, розвінчуючи природу їхніх дій і серйозні наслідки, спричинені ними, – це мінімум, що можуть зробити люди. Наступний крок – аналізувати й розрізняти їх на основі Божих слів і відповідно характеризувати їх. Якщо вони дослухаються до поради, приймуть її та покаються, це, звісно, було б найкраще. Однак, якщо вони не приймають її та продовжують заважати церковній роботі, що тоді робити? У такому разі не потрібно бути ввічливим. У Божому домі є адміністративні постанови, і в цей момент людину слід зупинити й обмежити згідно з адміністративними постановами Божого дому. Якщо це нововіруючий із малим духовним зростом, який не розуміє істини, йому можна допомогти з любов’ю; ви можете бесідувати про істину, щоб допомогти йому пізнати себе. Немає потреби зупиняти, обмежувати чи обтинати тих, хто може прийняти істину й покаятися. Якщо вони не приймають істину, це не питання неглибокої основи чи малого духовного зросту й нерозуміння істини; це проблема з їхньою людськістю. Для таких людей слід використовувати адміністративне управління та адміністративне покарання, щоб зупинити й обмежити їх. Кінцевий досягнутий результат – це захист церковної роботи та нормального укладу церковного життя, що дозволяє церковному життю протікати впорядковано. Це називається виправленням ситуації, і це результат, якого лідери і працівники повинні досягати у своїй роботі. Лише досягнувши цього результату, вони виконують своє зобов’язання. Якщо лідери і працівники ігнорують будь-які проблеми, що виникають, лише недбало реагуючи якимись словами й доктринами, або докоряючи тим, хто перериває церковну роботу і заважає їй, і обтинаючи їх у простій манері лише кількома словами, чи може це розв’язати проблему? Це не тільки не розв’язує проблему, але й призводить до більшого хаосу в церкві – більшість людей втрачає бажання виконувати свої обов’язки та різною мірою зазнає завад, що впливає на виконання ними обов’язку. Чи виконали такі лідери і працівники своє зобов’язання? (Ні.) Це показує, що ці лідери і працівники не є компетентними у своїй роботі.

III. Розвінчування лихих вчинків злих людей, щоб Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та виносили уроки

Третя вимога у дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників полягає в тому, що, розбираючись із перериваннями й завадами, спричиненими злими людьми, лідери і працівники повинні їсти й пити Боже слово разом із Божими обранцями, щоб розмірковувати над собою, пізнавати себе й досягти справжньої зміни. Вони повинні вміти вести Божих обранців, щоб ті входили в істину-реальність, відкидали свої розбещені характери та досягали слідування Богу, покори Богові й свідчення про Бога. Лише така робота відповідає Божим намірам. По-перше, лідери і працівники, які так працюють, здатні розв’язувати проблеми й озброюватися істиною під час роботи. Крім того, бесідуючи про істину для розв’язання проблем, вони допомагають братам і сестрам зрозуміти істину, знати, як розмірковувати над собою та пізнавати себе, відкидати свої розбещені характери, добре виконувати свої обов’язки, знати, як розрізняти людей і ставитися до них, досягати слідування Богу й покори Богові, не бути скованими кимось іншим і вміти бути непохитними у своєму свідченні. Це і є виконання обов’язків лідерів і працівників; це принцип, який лідери і працівники повинні практикувати для розв’язання проблем під час виконання церковної роботи. Незалежно від того, які проблеми виникають у церкві, насамперед лідери і працівники повинні разом шукати істину, осягати Божі наміри та шукати Божого керівництва. Потім вони повинні шукати відповідні Божі слова для розв’язання різноманітних наявних проблем. У процесі розв’язання проблем лідери і працівники повинні більше бесідувати з братами й сестрами про відповідні Божі слова та на основі Божих слів розуміти сутність проблем. Вони також повинні спонукати Божих обранців бесідувати про власне розуміння, щоб розрізняти ці питання. Щойно більшість зможе дійти однакового розуміння та досягти консенсусу, проблеми стане легше розв’язати. Розв’язуючи проблеми, не варто завжди повторно переказувати події, зациклюватися на дрібних деталях або звинувачувати людей, причетних до проблем. Спочатку не зосереджуйтеся на дрібницях; натомість чітко бесідуйте про істину, оскільки це виявить природу проблем. Лише такий підхід допомагає Божим обранцям навчитися розрізняти питання на основі Божих слів, здобувати здатність до розрізнення завдяки людям, справам і речам, що виникають, і вчитися на них практичних уроків. Це також дозволяє їм зіставляти слова й доктрини, які вони зазвичай розуміють, із реальним життям, даючи їм змогу по-справжньому зрозуміти істину. Хіба не це повинні робити лідери і працівники? Вести Божих обранців до входження в істину-реальність – це насамперед використовувати істину, щоб виправляти уявлення та фантазії Божих обранців, а також їхні розбещені характери. Такий підхід дає найкращі результати. Що більше лідери і працівники здатні використовувати істину для розв’язання проблем, то легше Божі обранці можуть зрозуміти істину. Так вони знатимуть, як практикувати й застосовувати Боже слово в реальному житті. Якщо лідери і працівники часто ведуть Божих обранців до розв’язання справжніх проблем, вони зможуть привести Божих обранців в істину-реальність, а також впровадити Боже слово у своє повсякденне життя. Хтось може сказати: «Хіба ця вимога до лідерів і працівників не занадто висока? Звідки в нас стільки розуміння?». Раніше в тебе, можливо, цього й не було, але хіба ти не можеш вчитися й практикувати, щоб досягти такого результату? Саме так Божа робота готує лідерів і працівників, а також Божих обранців до входження в істину-реальність. Якщо ти не знаєш як, то можеш вчитися й практикувати. Хоч би які проблеми виникали, ти мусиш навчитися розмірковувати над собою та пізнавати себе на основі Божих слів; це і є процес практики. Попрактикувавшись кілька разів і досягнувши результатів, ти матимеш шлях і знатимеш, як практикувати істину. Коли Бог приходить працювати, Він саме так веде людей до того, щоб вони навчилися входити в істину-реальність. Лідери і працівники повинні часто спілкуватися з братами й сестрами, разом стикатися з проблемами, разом розв’язувати проблеми та добре виконувати церковну роботу. Як церковні лідери повинні вести Божих обранців? Головним чином – вести Божих обранців до того, щоб вони виявляли й розв’язували проблеми в реальному житті, практикували й переживали Боже слово в реальному житті, щоб Божі обранці не тільки вміли практикувати істину, а й уміли розрізняти негативні речі й негативних людей: неправдивих лідерів, неправдивих працівників, злих людей, маловірів і антихристів. Мета розрізнення різних людей – розв’язувати проблеми. Лише докорінно розв’язавши завади, спричинені злими людьми й антихристами, можна забезпечити безперешкодне просування церковної роботи та звершення Божої волі в церкві. Водночас розбирання зі злими людьми також слугує застереженням, щоб уникати помилок і не чинити зла, даючи собі змогу досягти того, щоб боятися Бога, а від злого втікати. Так ти не тільки виконуєш свій обов’язок і здобуваєш життя-входження, а й розумієш істину та входиш в істину-реальність. Хіба це не значить убити двох зайців одним пострілом? Коли ти розумієш істину й можеш розв’язувати проблеми, це доводить, що ти володієш рівнем, необхідним для того, щоб бути лідером або працівником, і відповідаєш вимогам для зрощування в Божому домі; отже, ти повинен узяти на себе ініціативу й вести братів і сестер до того, щоб вони навчилися розрізняти різних людей, справи та речі в реальному житті, досягли розуміння істини, знали, як ставитися до всіляких людей, які переривають церковну роботу й заважають їй, знали, як практикувати істину, як ставитися до різних людей згідно з принципами та як бесідувати про істину для розв’язання проблем. Це твій обов’язок. Практикуючи в такий спосіб, ти входиш у реальність Божих слів. Ти виноситимеш уроки, здобуватимеш здатність до розрізнення та розумітимеш Божі наміри в кожній справі, що трапляється тобі в реальному житті, маючи принципи практики в тому, як ти вирішуєш справи, ставишся до людей і виконуєш свої обов’язки. Так ти зможеш практикувати істину. Вимога Бога до людей – досягти саме таких результатів. Тому, хоч би які справи виникали, ти мусиш завжди виносити урок і розвивати здатність до розрізнення; ти не можеш дозволити їм вислизнути й не можеш упустити жодної можливості винести урок і розвинути здатність до розрізнення. Оскільки так буває, що щось трапляється, ми не повинні підходити до цього з негативним, жалібним ставленням; натомість ми мусимо поставитися до цього позитивно. Як цього досягти? Шукаючи істину, щоб розв’язати проблему. Усі люди мають розбещені характери, і їхня людськість може бути або доброю, або злою, тож як можуть не виникати проблеми, коли люди збираються разом? Яким має бути твоє ставлення, враховуючи те, що Бог організував для тебе це оточення, що Він показав тобі таких людей, події й об’єкти, які відбуваються довкола тебе? Подякуй Богові за те, що Він поставив перед тобою ці різні проблеми. Він дає тобі шанс практикувати, виносити уроки та входити в істину-реальність. Як лідер або працівник, ти також повинен дякувати Богові за те, що Він дає тобі таку можливість. Хоч би з якими проблемами ти стикався, ти мусиш вести братів і сестер до того, щоб вони разом із тобою вчилися розрізняти, виносили уроки та досягали прозріння. Крім того, ти мусиш вести їх разом із собою до того, щоб вони розмірковували й розуміли, які уявлення та фантазії мають люди щодо проблеми, які є перекручені погляди, які уроки було винесено від зіткнення із цією справою, які помилкові уявлення та погляди було виправлено та які істини зрештою було зрозуміло. Ось як слід переживати Божу роботу, не пропускаючи жодної справи. Якщо ти переживав Божу роботу кілька років і розв’язав багато проблем, то побачиш, що Божі слова – це все істина, і вони абсолютно можуть очищати людей і спасати їх від впливу сатани. Коли люди зрозуміють і здобудуть істину, вони побачать, що Божі слова повністю виконуються та звершуються. Коли Божі обранці зможуть практикувати й переживати Божі слова, вони зможуть впровадити Божі слова у своє реальне життя, правильно використовувати Боже слово, щоб дивитися на людей і справи, і міряти людей і все, що вони роблять, Божим словом, а не покладатися на те, що вони бачать, або на свої почуття, і тим паче не на уявлення та фантазії. Щойно вони винесуть ці уроки, їм стане легше жити за Божими словами, і вони зможуть часто жити в Божій присутності. Так лідери і працівники повністю відповідають стандарту у своїй роботі, і їхні обов’язки виконано. Лише коли лідери і працівники ретельно виконують свою роботу, Божі обранці можуть досягти цих здобутків. Якщо в багатьох ситуаціях, з якими ти стикаєшся, ти не знаєш, як вести братів і сестер до того, щоб вони виносили уроки, і не можеш розрізняти різних людей, справи та речі, то ти сліпа, заціпеніла й тупоголова безтолкова людина. Зіткнувшись із такими ситуаціями, ти не тільки будеш приголомшений, не знаючи, як із ними впоратися, і некомпетентний для цієї роботи, а й це вплине на те, як брати й сестри переживатимуть цих людей, справи та речі. Якщо ти неналежно вирішуєш справи, не виконуєш ніякої роботи, не говориш жодного слова, щоб бесідувати про істину, як повинен, і не можеш сказати нічого корисного чи повчального для інших, то коли багато людей зіткнеться з цими людьми, справами та речами, що спричиняють переривання й завади, вони не тільки не зможуть прийняти ці справи від Бога, поставитися до них позитивно й активно та винести з них уроки, а і їхні уявлення та настороженість щодо Бога ставатимуть дедалі сильнішими, як і їхня недовіра й підозра до Нього. Хіба це не наслідок того, що лідерам і працівникам бракує істини-реальності й вони не здатні використовувати істину для розв’язання проблем? Хіба це не ознака того, що лідери і працівники не можуть виконувати справжню роботу? Ти не виконував церковну роботу в належний спосіб, не виконав доручення, яке дав тобі Бог, не виконав зобов’язань лідерів і працівників і не вивів братів і сестер з-під влади сатани. Вони досі живуть у розбещених характерах і сатанинських спокусах. Хіба ти не затримуєш життя-входження Божих обранців? Ти глибоко шкодиш людям! Як лідер або працівник, ти повинен прийняти Боже доручення вести братів і сестер перед Бога, давати Божим обранцям їсти й пити Божі слова, щоб вони досягли розуміння істини та виконували свої обов’язки згідно з принципами, і тим самим зміцнювати їхню віру в Бога. Ти не тільки не практикував так, а й не обмежував і не розв’язував завади, спричинені злими людьми, завдаючи шкоди життю-входженню Божих обранців. Після багатьох років віри в Бога вони не тільки не досягли прогресу й не зрозуміли істини чи не здобули знання про Бога, а й навіть розвинули багато уявлень і непорозумінь щодо Бога, не маючи жодної справжньої покори. Хіба все, що ти робив, насправді не є перериванням Божої роботи і завадою для неї? Ти не тільки не привів Божих обранців в істину-реальність і не захистив їх, а й натомість дозволив, щоб їм заважали злі люди, а антихристи вводили їх в оману й контролювали. Хіба ти не робив того, що шкодить твоїм власним людям і догоджає твоїм ворогам? Хіба ти не потураєш злу й підбурюєш до нього? Ти працював так довго, однак не тільки не досяг позитивних результатів, а й навіть зробив так, що відстань між братами й сестрами та Богом дедалі збільшувалася, і зробив так, що Божі обранці вірили в Бога роками, не розуміючи істини й не знаючи, як розрізняти переривання й завади злих людей, що серйозно вплинуло на їхнє життя-входження. У чому тут проблема? Хіба це не означає чинити багато зла? Хоч би яку роботу виконували лідери і працівники, якщо вони не можуть діяти згідно з Божими вимогами та вирішувати справи й розв’язувати проблеми згідно з істиною-принципами, їхній вплив пошириться не тільки на них самих або на кількох людей; він вплине на церковну роботу, на життя-входження всіх Божих обранців у церкві, на результати виконання Божими обранцями своїх обов’язків, на результати поширення Євангелія Царства і навіть на те, чи зможуть Божі обранці спастися й увійти в Боже Царство, – ось на які сфери це все може вплинути. Деякі люди вірять у Бога, але слідують за неправдивими лідерами й антихристами, що призводить до їхньої загибелі. Це так само, як люди в релігійних колах, яких вводять в оману й контролюють пастирі та пресвітери, унаслідок чого вони не можуть привітати Бога після Його повернення й натомість потрапляють у лихо. Усе це беззаперечна правда. Тому вміння розрізняти неправдивих лідерів і антихристів надзвичайно корисне для життя-входження Божих обранців!

Дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників вимагає від них виконання трьох найважливіших завдань. По-перше, вони повинні виявляти різних людей, справи та речі, які спричиняють переривання й завади в церковній роботі. По-друге, розрізнивши та схарактеризувавши їх, вони повинні негайно зупиняти й обмежувати злих людей; це другий крок. По-третє, зупиняючи й обмежуючи злих людей і виправляючи ситуацію, вони повинні часто бесідувати з братами й сестрами про Божі слова, щоб розвінчувати лихі вчинки злих людей, і пильно стежити за реакцією та розумінням братів і сестер щодо цієї справи, негайно виправляючи будь-які їхні неправильні погляди. Звісно, якщо деякі брати й сестри, що прагнуть до істини, мають проникливість, їх слід заохочувати більше бесідувати. Крім того, лідери і працівники повинні також допомагати тим, хто слабкий або має малий духовний зріст, і заохочувати їх більше говорити. Очікуваний результат – допомогти братам і сестрам здобути здатність до розрізнення та винести уроки з подій, що відбуваються, навчившись розрізняти людей і справи. Мета розрізнення людей і справ – дати їм змогу точно розуміти різні типи людей і згідно з істиною-принципами ставитися до них, використовуючи правильні методи, і водночас самим виносити уроки. Які уроки вони повинні винести? Вони повинні спостерігати, яким є Боже ставлення до цих людей, коли Він аналізує та розвінчує їхні стани: знання Божого ставлення до цих людей робить яснішим, якою людиною слід бути та яким шляхом іти, чи не так? (Так.) Коротко кажучи, кінцевий результат, якого слід досягти, полягає в тому, щоб Божі обранці розуміли істину й входили в реальність у реальних життєвих обставинах, могли нормально виконувати свої обов’язки та коритися Божим улаштуванням і впорядкуванням. Так виконання лідерами і працівниками церковної роботи відповідатиме Божим намірам. Судячи з трьох кроків виконання цієї роботи, чи важко лідерам і працівникам добре її виконувати? (Ні.) Якщо покладатися на людську доброту й рівень, то може бути дещо важко добре виконати цю роботу, тому що ти не досягнеш результату, якого вимагає Бог, і не виконаєш справжніх обов’язків лідерів і працівників. Чи можеш ти добре виконати цю роботу, якщо покладаєшся на розбещені людські характери? (Ні.) Якщо говорити точно, покладатися на розбещені характери для виконання цієї роботи означає діяти згідно з власними ідеями. До чого це призведе? (Це спричинить хаос у церкві.) Це один із наслідків: що більше ти працюєш, то хаотичнішими стають справи. Що таке хаос? Які конкретні стани хаосу? Це коли під час зібрань люди не можуть нормально їсти й пити Божі слова чи бесідувати про істину. Завжди є злі люди й маловіри, що спричиняють завади, або постійні суперечки, коли кожен дотримується власних поглядів і формує фракції та кліки; братам і сестрам бракує здатності до розрізнення, і вони розгублені, тим, хто має духовне розуміння і любить істину, також заважають, і їхнє життя не зростає. У такій церкві злі люди й маловіри повністю тримають владу, і Святий Дух не працює. У такій церкві, хоч би що трапилося, люди говорять усі водночас, висловлюючи всілякі погляди, і майже не звучить жодної правильної точки зору. Церква швидко розколюється на кілька фракцій, між людьми немає єдності, і немає жодних ознак роботи чи керівництва Святого Духа. Люди остерігаються одне одного й ставляться одне до одного з підозрою; дві чи три групи борються за владу й вигоду; кожен шукає собі послідовників, нападає на інакодумців і виключає їх; і можуть чинитися всілякі лихі вчинки. Ось картина хаосу. Чим спричинена така ситуація? Хіба не тим, що лідери і працівники не здатні виконувати свою роботу? (Так.) Робота лідерів і працівників згідно з власними ідеями призводить до таких наслідків. Що означає працювати згідно з власними ідеями? Це означає не розуміти істини, не мати принципів і діяти наосліп, ґрунтуючись на розбещених характерах і людських уявленнях та фантазіях, що призводить до ще хаотичнішого стану в церкві. Хтось може сказати: «Як це в церкві можуть бути злі люди, що спричиняють завади? Я не знаю, хто має рацію, а хто ні, і на чий бік стати». Інші можуть сказати: «Церква розділена на кілька фракцій. Як ми повинні жити церковним життям? Кожне зібрання безплідне й марнує час. Якщо й далі так вірити, це не дасть жодних результатів». Коли церква стає настільки хаотичною, що Божі обранці не можуть жити церковним життям, Бог її повністю цурається. Це чітко показує, що доки злі люди й маловіри тримають владу, вони руйнуватимуть церкву. Церква не може функціонувати без добрих людей і тих, хто практикує істину як лідери і працівники, – без них неможливо буде тримати все під контролем! Якщо злих людей і маловірів не обмежувати, церковного життя не буде, і нормальний порядок церкви буде повністю зіпсовано, він перетвориться на безлад. Ось результат, коли лідери і працівники погано виконують свою роботу. Якщо лідери і працівники не можуть прийняти істину, бути уважними до Божих намірів або покладатися на Бога, то вони не зможуть добре виконувати церковну роботу. Вони не зможуть розв’язати жодних проблем, що виникають у церкві, або вирішити жодних труднощів, з якими стикаються Божі обранці. Чи можуть такі лідери і працівники досягти добрих результатів, якщо вони тримають владу? Вони можуть принести в церкву лише хаос – зрештою, виникає саме така ситуація. Ця церква тоді стає спустошеною, місцем, де панує сатана; вона вироджується в щось інше. Бог не визнає таку церкву, і Святий Дух не працюватиме в ній. Така церква існує лише номінально, і її слід закрити.

Аналіз проявів неправдивих лідерів щодо дванадцятого зобов’язання

I. Неправдиві лідери мають низький рівень і не здатні виявляти проблеми переривань і завад

Ось завдання, які мають виконувати лідери і працівники, як зазначено в дванадцятому зобов’язанні; зараз ми не будемо бесідувати про більш конкретні приклади. Тема сьогоднішньої бесіди – розвінчати конкретні прояви неправдивих лідерів під час виконання ними цих завдань і визначити, яка поведінка відображає сутність неправдивих лідерів і може бути використана для того, щоб схарактеризувати людину як неправдивого лідера. Це головна тема сьогоднішньої бесіди. По-перше, вимога до лідерів і працівників у цій роботі – негайно виявляти різних людей, справи та речі, які спричиняють переривання й завади в Божій роботі та нормальному порядку церкви. Негайне виявлення – це обов’язковий стандарт для лідерів і працівників. Щоразу, коли щось виникає, щойно з’являється найменший натяк на щось недобре, наприклад, ознаки того, що злі люди починають діяти, або хтось виявляє ознаки того, що спричиняє проблеми, лідери і працівники повинні це відчути й бути напоготові. Якщо вони заціпенілі й тупоголові, це буде проблематично. Особливо в ситуаціях, коли є злі люди, що спричиняють завади, щойно ця проблема починає виникати й незрозуміло, що саме ці люди мають намір робити або як розвиватиметься ситуація, тобто, коли лідери і працівники ще не можуть бачити цю справу наскрізь, – вони не повинні діяти наосліп або передчасно сполохувати цих людей, щоб уникнути помилкового судження. Однак це не означає не помічати й не усвідомлювати ситуацію. Натомість це означає чекати й спостерігати, щоб побачити, як розвиваються події та які в цих людей наміри, цілі й мотиви. Це робота, яку повинні виконувати лідери і працівники. Коли ситуація розвивається до певного рівня, і ці люди починають виплескувати негатив і поширювати облуди, спричиняючи завади для Божих обранців, лідери і працівники мають діяти негайно. Вони мають без вагань виступити, щоб розвінчати, проаналізувати й обмежити лихі вчинки цих людей, допомагаючи іншим винести уроки, а також розрізнити злих людей і розгледіти їх наскрізь. Це і є процес негайного й точного виявлення різних людей, справ і речей, що спричиняють переривання й завади, – ось що означає для лідерів і працівників виконувати цю роботу. Головна мета цієї роботи – виявити різних людей, справи та речі, які переривають церковну роботу й заважають їй, а потім негайно розібратися з ними. Ось чого можуть досягти лідери і працівники. Отже, які прояви неправдивих лідерів у цій роботі? Як ми можемо проаналізувати й розрізнити неправдивих лідерів? Очевидно, що неправдиві лідери не можуть негайно й точно виявляти завади, спричинені злими людьми в церковній роботі. Це найочевидніша проблема у виконанні неправдивими лідерами церковної роботи – вони не мають жодної здатності до розрізнення щодо завад, спричинених злими людьми в церковній роботі. Чому кажуть, що неправдиві лідери не можуть виявляти проблеми або бачити наскрізь сутність проблем? Дії деяких людей є явними перериваннями й завадами для церковної роботи, але неправдиві лідери не можуть розрізнити або сприйняти проблеми, вони сліпі. Деякі люди виплескують негатив, вводять інших в оману й заважають їм у церкві. Інші формують кліки, таємно займаючись темними справами, часто засуджуючи певних людей за їхньою спиною. Ще інші безрозсудно зваблюють одне одного й фліртують одне з одним. Неправдиві лідери вдають, що не бачать цього всього; вони абсолютно не усвідомлюють серйозності цих проблем і того, на прагнення до істини й виконання обов’язку скількох людей це вплине, якщо ці проблеми не розв’язати, а також які наслідки вони принесуть, тому вони їх ігнорують. Коли деякі люди помічають проблеми й доповідають про них неправдивому лідеру, той може сказати: «Усі вони брати й сестри – хто не виявляє якоїсь розбещеності? У кого немає почуттів і бажань? Не судіть і не засуджуйте інших легковажно!». Хоч би якою абсурдною, нечестивою чи суперечною істині була якась річ у церкві, неправдиві лідери її просто не бачать. Деякі люди під час зібрань завжди говорять негативно, кажучи щось на кшталт: «Вони постійно кажуть, що Божий день близько, – коли ж він насправді настане?». Це непомітно впливає на деяких братів і сестер, але яка реакція неправдивого лідера? Він вважає це нормальною слабкістю й не бачить, що це виплескування негативу, введення в оману й завада для інших. На деяких братів і сестер це явно впливає у виконанні їхніх обов’язків. Вони більше не хочуть проповідувати Євангеліє й більше не долучаються до зібрань позитивно чи ініціативно. Щоразу, коли проходить зібрання, їх доводиться кликати, щоб вони прийшли. Проте неправдивий лідер не бачить у цьому проблеми. Він не помічає, які зміни відбуваються серед усіх у церкві, коли виникає ця проблема. Він просто механічно проводить зібрання за звичаєм, не усвідомлюючи, що відбувається за лаштунками, які зміни в станах людей, які проблеми в людей, хто їх спричинив, хто головні винуватці, від кого походять проблеми і які саме питання потрібно розв’язати, – він не може сприйняти нічого з цього. Хіба він не може сприйняти цього через те, що в нього поганий зір? (Ні.) Оскільки в нього не поганий зір, то чому, коли в церкві з’являються такі серйозні переривання, завади й очевидні облуди, він не може їх побачити чи виявити? Очевидно, що цей лідер сліпий і не має духовного розуміння. Хтось каже: «Хоча він і не може виявити ці проблеми, він може читати людям Божі слова під час зібрань. Незалежно від того, як люди розуміють його читання або чи дає воно якісь результати, він наполегливо читає Божі слова. Уже тільки через це його можна вважати добрим лідером». Він зосереджується лише на читанні Божих слів – якщо це не приносить жодних результатів, хіба це не просто виконання для годиться? Якщо він не може розв’язувати проблеми, яку користь можуть отримати люди від зібрань? Тож чи є цей лідер неправдивим лідером? (Так.) Один із проявів неправдивого лідера під час виконання цієї роботи – сліпота. Він сліпий – хоч би якою очевидною була проблема прямо перед ним або навколо нього, він не може її побачити чи виявити. Зовні може здаватися, що він цінує Божі слова більше, ніж звичайна людина, але він не розуміє, про що йдеться в Божих словах, до яких людей вони стосуються або які ситуації розглядають, – він не може пов’язати Божі слова з реальним життям. Отже, що таке те розуміння, про яке він бесідує? Чи відповідає воно істині? Чи може він розв’язувати справжні проблеми? (Ні.) Коли він проповідує, то виголошує порожні фрази, ніби має велике розуміння істини, але не може виявити очевидних завад, спричинених злими людьми в церкві, натомість поводиться так, ніби нічого не сталося. Чи свідчить це про те, що він розуміє істину й має здатність до розрізнення? Чи має він справжнє розуміння Божих слів? (Ні.) Якщо він може нормально читати Божі слова, чому він не може використовувати їх, щоб дивитися на проблеми й розв’язувати їх? Чому його розум ніколи не відкривається, коли він читає Божі слова? Чому в нього немає проникливого серця, коли він читає Божі слова? У чому корінь цієї проблеми? Чому він сліпий? Яка причина його сліпоти? (Причина полягає в тому, що йому бракує здатності сприймати Боже слово, і в нього надзвичайно низький рівень.) Правильно. Сліпі не його очі, а його серце. Що означає мати сліпе серце? Це означає мати надзвичайно низький рівень і не мати здатності сприймати Божі слова. Хоч би скільки Божих слів він читав, він розуміє їх лише на поверховому рівні. Він не може пов’язати їх із різними людьми, справами, речами та ситуаціями, що виникають у церкві, і не може ставитися до різних проблем, розбирати їх і розв’язувати згідно з істиною-принципами. У цьому корінь його сліпоти – у нього низький рівень, і він не здатний до цієї роботи. Тому, хоч би як старанно він навчався й суворо тренувався, і хоч би як наполегливо працював, щоб компенсувати свою нездатність, чи зможе він виконати обов’язки лідерів і працівників? Не зможе. Ці люди досить жалюгідні. Хоч би скільки вони озброювалися словами й доктринами, вони не можуть виконати обов’язків лідерів і працівників або здійснити цю роботу.

Ми щойно побесідували про прояв таких неправдивих лідерів, який полягає в нездатності бачити, що вчинки злих людей і антихристів заважають церкві, а також розгледіти сутність злих людей і антихристів наскрізь. У разі, якщо злі люди створюють переривання й завади, іноді неправдиві лідери можуть помітити якусь підказку – чи то завдяки життєвому досвіду, чи то завдяки чуттю або інтуїції, – і просто відчути, що щось не зовсім так, що погляд, вираз обличчя чи слова цієї людини якісь ненормальні. У них може виникати певне відчуття, але вони не спроможні розгледіти суті багатьох речей наскрізь і не можуть виявити більшості проблем. У чому причина їхньої нездатності розгледіти сутність проблем наскрізь? Це зачіпає ще одне питання. Вони такі старанні, цілими днями сидять у кімнаті й пишуть проповіді, нотатки про свої духовні роздуми, а також про своє розуміння й переживання Божих слів; вони вивчають гімни, встановлюють для себе цілі, скільки разів на день молитися, скільки Божих слів читати, скільки проповідей слухати щодня й за який час писати статтю з досвідним свідченням. Вони виконують усі ці завдання, то чому ж, коли щось трапляється, вони не можуть нічого розгледіти наскрізь? Вони не розуміють істини. Вони вміють лише виголошувати слова й доктрини, але не вміють розв’язувати практичні проблеми. Деякі люди завжди виголошують слова й доктрини, щоб уводити інших в оману, але неправдиві лідери не можуть цього розгледіти. Хоча іноді вони відчувають, що щось не так, що нібито є якась проблема, оскільки люди не здаються їм злими, вони просто безтолково не звертають на цю справу уваги. Вони не здатні шукати істину-принципи, щоб розібратися в цих проблемах, і навіть якщо вони прочитали Божі слова, що розвінчують стан і сутність таких людей, вони не зможуть застосувати їх до конкретної ситуації. Їхній розум затуманений, вони не можуть нічого розгледіти наскрізь, а коли хочуть щось шукати, то не знають, як це висловити. Вони довго говорять, але так і не можуть пояснити сутність проблеми та чітко описати загальні прояви таких людей, їхню людськість, їхні прагнення, виконання їхніх обов’язків і рішучість присвячувати себе Богові, їхнє ставлення до істини та чи приймають вони істину. Усього цього неправдиві лідери не можуть розгледіти наскрізь і чітко пояснити. Навіть якщо вони відчувають, що є якась проблема, вони говорять багатослівно й плутано, так і не пояснюючи суті. Слухачам доводиться самим розрізняти, виокремлювати ключові моменти й аналізувати їхні слова, щоб зрозуміти, про що вони хочуть запитати, зрозуміти загальний стан людини, про яку вони говорять, і зрештою схарактеризувати сутність тієї людини: зла вона чи добра, прагне до істини чи належить до категорії трудівників. Якщо ти просиш неправдивого лідера описати ситуацію чи порушити запитання, він ніколи не зможе чітко описати корінь і сутність проблеми, її ключовий момент. Коротко кажучи, неправдиві лідери не мають якогось певного ставлення до проблем, яких не можуть розгледіти наскрізь, а в тих справах, де вони можуть помітити якісь підказки, вони однаково не можуть розгледіти сутності проблем наскрізь. Навіть якщо хтось виплескує негатив і поширює уявлення, що негативно впливає на церковне життя, вони цього не бачать наскрізь. Вони не можуть розгледіти сутність проблеми чи схарактеризувати її, дивлячись на неї поверхово чи з етапу зародження. Звісно, розгледіти сутність проблеми наскрізь – справа непроста. У церковній роботі найголовніше – це на основі Божих слів розгледіти сутність різних типів людей наскрізь. Людина, яка розуміє істину, може цього досягти, а неправдиві лідери й працівники – ні. Коли вони бачать, як антихристи заважають церковній роботі, вони не можуть розгледіти сутності проблеми наскрізь і навіть захищають антихристів, кажучи: «Вони просто виявляють трохи розбещеного характеру, трохи зарозумілості, впертості й свавілля. Вони ще можуть терпіти труднощі, виконуючи свій обов’язок, тому ми не маємо судити й засуджувати їх, нам не варто робити з мухи слона». Інші запитують: «Якщо вони можуть терпіти труднощі, виконуючи свій обов’язок, невже вони є людьми, які прагнуть до істини? Чи не підбурювали, не вводили в оману й не переманювали вони людей за лаштунками? Чи не звеличували вони себе й не свідчили про себе?» Цього всього неправдиві лідери не можуть розгледіти наскрізь. Є навіть деякі люди, які під приводом свідчення про Бога навмисно обмовляють і хулять Його, свідомо поширюють безпідставні чутки, аналізуючи власні уявлення про Нього й розповідаючи про своє пізнання цих уявлень. Коли неправдиві лідери таке вислуховують, вони можуть відчути, що в цих словах щось не так, але не можуть розгледіти серйозності проблеми, а тим паче негативного впливу й тяжких наслідків цих слів. Тому вони або зовсім не помічають різних переривань і завад, що відбуваються прямо в них під носом, або, все ж помітивши, не знають, як їх охарактеризувати чи як застосувати до цих ситуацій Божі слова. Ці цілком ясні речі для них – суцільна плутанина. Неправдиві лідери – просто телепні. У церкві вони не можуть розрізнити, хто прагне до істини, а хто вірує по-справжньому й може прийняти істину. Вони не можуть розрізнити, хто не прагне до істини, але ще може трудитися, і здебільшого готовий платити ціну й діяти за принципами, відносно слухняний і покірний, хоча іноді говорить щось негативне. Вони також не можуть розрізнити, хто грає виключно негативну роль, виплескує негатив, судить людей, завжди має уявлення щодо будь-якого упорядкування роботи від Божого дому, щодо будь-якого правила чи вимоги Божого дому стосовно будь-якої роботи, плекаючи ставлення опору, радше ніж прийняття і маючи особливу зневагу до таких речей, навіть до межі їхнього засудження. Коротко кажучи, неправдиві лідери не можуть розгледіти жодного з цих типів людей. Що ще гірше, деякі люди в церкві часто поширюють уявлення, виплескують негатив і навіть не читають Божих слів на зібраннях. Вони постійно формують кліки й долучаються до заздрості й чвар. Деякі люди завжди хочуть бути лідерами, завжди хочуть жити коштом церкви, завжди хочуть заволодіти майном Божого дому. А ще є люди, які, здається, зовні поводяться добре, але у виконанні своїх обов’язків не відіграють жодної позитивної ролі. Усіх цих негативних персонажів неправдиві лідери просто не можуть розгледіти наскрізь, не можуть їх класифікувати. Вони не можуть розгледіти, яким шляхом ідуть ці люди, у чому їхня сутність, чи приймають вони істину. Хіба це не проблема рівня неправдивих лідерів? Рівень таких неправдивих лідерів надто низький. Усе, що вони роблять, – це суцільний безлад, будь-яка робота, за яку вони беруться, завершується повним гармидером.

Деякі люди, купуючи речі для Божого дому й витрачаючи приношення, діють безпринципно, купують що завгодно без дозволу. Бачачи таке, неправдиві лідери навіть кажуть: «Хоч грошей і витрачено трохи більше, але наміри в них добрі. Для Божого дому треба купувати найкраще; це не марнотратство. Хіба не так треба використовувати приношення?» Чи є в цих їхніх словах принципи? (Ні.) То що це за слова? Хіба вони не безтолкові? Безпринципні слова – це безтолкові слова, і безпідставні слова – теж безтолкові. Деякі люди в церковному житті часто виголошують слова й доктрини; вони дуже красномовні, говорять структуровано, звучать досить організовано, у них чудовий ораторський хист. Що про таких людей кажуть неправдиві лідери? «Наше церковне життя цілком тримається на такій-то людині. Вона найкрасномовніша, найкраще розуміє Божі слова. Без неї наше церковне життя було б неймовірно сухим і нецікавим». А вони й не знають, що ця людина говорить лише слова й доктрини. Скільки б люди її не слухали, вони не здобудуть жодного повчання, не зрозуміють істини й не знатимуть, як застосувати істину до себе, щоб зрозуміти свій стан і розв’язати свої проблеми. Під впливом вихваляння й підбурювання з боку неправдивих лідерів усі ті, хто виголошує слова й доктрини, любить бути в центрі уваги, і навіть ті, хто часто відхиляється від теми у своїх промовах і на кожному зібранні базікає на екстравагантні, беззмістовні й широкі теми, отримують простір для виступів. Неправдиві лідери не можуть їх розпізнати, навіть вважають їх талановитими й лестять їм, кажучи: «Ви так добре говорите, чому ж ви не пишете статті з досвідними свідченнями? Як шкода!» У церкві неправдиві лідери вважають цих університетських студентів, професорів, інтелектуалів скарбом. Вони кажуть: «Ці інтелектуали й професори – талановиті люди. Вони мають і великий досвід, і відомість у суспільстві. Якщо вони стануть лідерами та працівниками в церкві, то можна буде виконувати більше роботи, а Божі обранці зможуть отримати більше користі й більше здобути. У майбутньому вся церковна робота буде повністю покладатися на них. З такими інтелігентами на чолі наша віра в Бога точно принесе благословення». Тому в церкві, де перебувають неправдиві лідери, ті, хто має статус у суспільстві, хто добре обізнаний, хто красномовний, хто виголошує пусті слова й доктрини, хто має певний авторитет, тощо – усі ці люди, що не мають ані найменшої істини-реальності, – посідають панівне становище в церкві, і неправдиві лідери вважають їх головною силою, навіть так званими стовпами церкви. Що б не сталося в церкві, неправдиві лідери кажуть: «Зверніться до такого-то, він раніше був генеральним директором підприємства», «Зверніться до такого-то, вона професор такого-то університету», «Зверніться до такого-то, він був головним юристом у такій-то юридичній фірмі». Неправдиві лідери вважають цих людей стовпами, головною силою церкви. Чи може церковне життя бути добрим за таких обставин? (Ні.) І який результат? Ці так звані головні сили, стовпи, за лаштунками й навіть відкрито борються за статус, формують кліки, час від часу поширюють уявлення й розповсюджують безпідставні чутки. Брати й сестри в церкві, які вірують по-справжньому, люблять істину, здатні прийняти істину й мають чисте сприйняття істини, часто зазнають від них відторгнення й утисків. Ці так звані видатні світські особи, чи то виконуючи свій обов’язок, чи то роблячи будь-яку іншу роботу, не мають ані найменшої вірності й ніколи не діють за істиною-принципами – вони повністю слідують шляхами невіруючого суспільства. Тому в такій церкві люди, які справді прагнуть до істини, мають чисте сприйняття, трохи людськості й почуття справедливості, не мають простору для висловлювання, не мають права голосу й, звісно, не мають права ухвалювати рішення. Хоч би що трапилося в церкві, остаточне рішення завжди ухвалює ця група так званих ключових осіб. Неправдиві лідери поклоняються цим людям і сліпо вірять у них, тож, хоч би що трапилося, зрештою у рішеннях покладаються на них. Якби ці люди прагнули до істини й діяли за істиною-принципами, це було б добре. Але більшість із них до істини не прагне. Вони мають певні знання й освіту, соціальний статус, а до того ж їхня людськість лукава й підступна, вони красномовні й уміють уводити інших в оману – це і є природа-сутність антихристів. Який результат того, що неправдиві лідери покладаються на цих людей? Вони повністю руйнують церковну роботу й порядок церковного життя, руйнують життя-входження Божих обранців, і так церква повністю втрачає свідчення. Деякі неправдиві лідери сподіваються, що в церкві з’явиться якась видатна особа, що розуміється на політиці й поточних подіях, і думають: «Якби з’явилася така людина, щоб розширити масштаби церкви, зміцнити її авторитет, підвищити її престиж, то з’явилася б надія на роботу поширення Євангелія. Оце справді був би привід для святкування!» У церквах, контрольованих неправдивими лідерами, деякі люди можуть у церковному житті багато говорити про політику, про поточні події, міжнародну ситуацію, внутрішні справи держави; вони обговорюють особисте життя високопоставлених політиків і навіть чітко й логічно аналізують їхні таємні й явні змови. Неправдиві лідери із заздрощів аж слину ковтають, кажучи: «Нарешті в нашій церкві з’явилася видатна людина, яка допоможе нам дотримуватися зовнішньої пристойності! Раніше я завжди відчував розчарування й досаду через те, що в нашій церкві не було такої видатної людини, відчував, що не можу гордо підняти голови, а тепер і в нас є така людина. Тому ми маємо дозволити цій людині робити й говорити все, що вона захоче, дати їй свободу. Хіба Божий дім не практикує свободу й права людини? Хіба період Царства не наголошує на правах людини?» Неправдиві лідери ставляться до цих людей, які люблять говорити про політику, обговорювати знаменитостей і часто виголошують промови про порожні піднесені ідеї серед людей, як до рідкісних скарбів і хочуть зростити з них стовпи й опори церкви. Тому вони часто заохочують і хвалять їх, дуже боячись, що, якщо ті стануть негативно налаштованими, то це вплине на роботу церкви. Коротко кажучи, такі неправдиві лідери заціпенілі й сліпі. Вони не можуть негайно виявити різних людей, що переривають церковну роботу й заважають їй. Навіть виявивши злих людей, вони не можуть розгледіти їхню сутністьнаскрізь. Вони не можуть розгледіти навіть таких очевидних злих людей, як ті, що підпадають під категорію антихристів, зокрема, ті, що формують кліки й будують незалежні царства. Бачачи, як антихристи формують кліки, вихваляються своїми здібностями й роблять все, що їм заманеться, маючи величезну владу, з якою вони всім командують, як неправдиві лідери це оцінюють? «Ця людина надзвичайна, вона дійсно визначна! Я раніше й не помічав такого таланту. Вона набагато краща за мене, вона мене справді присоромила. Подивіться на її здібності: вона здатна і приймати виклик, і щось відпускати, вишукано говорить і дотримується свого слова. З іншого боку, я ні до чого не придатний, я подібний до боязкої маленької дівчинки». Вони сильно захоплюються антихристами, схиляють перед ними голову й охоче стають їхніми послідовниками. Одна риса цього прояву неправдивих лідерів – сліпота, інша – заціпенілість. Загалом, сутність цієї проблеми неправдивих лідерів – низький рівень.

Людина має очі, щоб бачити. Коли вона щось бачить, її розум відреагує, винесе судження, а після того як судження сформоване, людина розвиває певний погляд і здобуває шлях практики. Це доводить, що вона не сліпа: хоч би що вона бачила, у неї є нормальна реакція, і вона знає, як до цього підійти і що з цим робити. Це людина з нормальним мисленням. У людей є процес реакції на побачене; вони це обмірковують і роздумують над цим більшою чи меншою мірою. Коли їхні думки розгортаються, у їхній свідомості поступово формується картина цього, і вони розвивають власні погляди, ставлення та підходи. Отже, яка передумова для виникнення всього цього? Очі людини мають уміти бачити, а потім передавати зібрану інформацію в мозок і розум для обмірковування. Якщо людина може бачити очима, то вона не сліпа, і тоді вона може думати й розмірковувати, мати усвідомлення, ставлення та погляди та зрештою дійти правильних висновків. Звісно, щоб дійти цих висновків, потрібен певний час. Що означає мати усвідомлення, погляди та ставлення до того, як ці висновки зроблені? Це означає, що розум людини активний, а не заціпенілий, і це доводить, що ця людина жива, а не мертва. У неправдивих лідерів низький рівень. У чому він низький? У неправдивих лідерів немає обох цих якостей. Їхні очі відкриті, але вони не бачать, що відбувається чи розгортається, – це сліпота. Крім того, коли вони щось бачать, їхній розум ніяк не реагує, у них не формується жодних поглядів чи думок, і в них немає засобів чи правильних способів судити й так робити висновки. Це заціпенілість у дусі. Люди, заціпенілі в дусі, не можуть нічого розрізнити, у них немає правильних оцінок чи точних суджень, і зрештою вони не можуть дійти правильних висновків і не знають, як підійти до справи, як її владнати чи розв’язати. Це означає бути заціпенілим і тупим. Коли людина заціпеніла й тупа в дусі настільки, що зовсім не реагує, коли щось трапляється, це означає бути мертвим – ось це точний опис такої справи. Залишмо поки що питання, чи справді неправдиві лідери мертві, і скажімо просто, що в них низький рівень. Наскільки ж він низький? Хоч би яка значна подія сталася, вони не можуть її побачити, а навіть якщо й бачать, то не можуть розгледіти її наскрізь. Наприклад, скільки б неправдиві лідери не працювали, вони не можуть зробити висновків про те, у чому полягає сутність справи, як її класифікувати, як охарактеризувати, на якій підставі давати характеристику; вони не знають, як це оцінювати, і не мають стандартів чи принципів для оцінки. Це безтолкові люди, яким бракує духовного розуміння. Це головний прояв неправдивих лідерів у рамках першого завдання. Вони сліпі, дурні, нерозумні й заціпенілі, але однаково хочуть бути лідерами. Хіба це не затримує справу? Хіба це не дуже клопітно? Якщо хтось ніколи раніше не служив лідером і вперше з чимось стикається, і про цю справу не згадано в Божих словах і не чутно серед людей – тобто якщо в нього немає досвіду чи знань у цій справі, – за таких обставин цій людині знадобиться час, щоб виробити правильні погляди, ставлення та думки. Але чому сказано, що неправдиві лідери заціпенілі й сліпі? Тому що Я промовив так багато слів, але хоч би скільки Я розвінчував і аналізував, хоч би скільки прикладів наводив, вислухавши Мої слова, неправдиві лідери лише дізнаються про самі справи, але не розуміють із них істини-принципів. Крім того, що більше Я говорю, то більше вони плутаються. Вони кажуть: «Стільки справ, стільки слів, стільки історій, хто може все це запам’ятати й пов’язати з реальним життям? Не говори так багато, мені трохи важко все це сприйняти й зрозуміти. Просто скажи мені, що робити з цією людиною: її слід виключити чи залишити?» Хіба це не заціпенілість? Це крайня заціпенілість! Насправді, називаючи їх заціпенілими, їм дають певну поблажку, оскільки ця людина може бути молодою, або, можливо, неосвіченою, або, може, вона дуже стара й трохи безтолкова, – так кажуть, щоб зберегти їхню гідність. Але насправді це низький рівень і брак здатності сприймати істину. Це пояснення все прояснює.

Якщо в церкві трапляються серйозні переривання й завади, а неправдиві лідери не можуть розгледіти наскрізь сутність цих проблем, чи компетентні вони для роботи лідерства? Чи можуть брати й сестри бути захищеними під їхнім керівництвом? Чи можна захистити й підтримувати церковну роботу, середовище, у якому брати й сестри виконують свої обов’язки, і нормальний порядок церковного життя? Це найголовніше, чого мають досягати лідери та працівники. Чи можуть неправдиві лідери цього досягти? Ні, не можуть. Вони не можуть навіть виявити чи розгледіти наскрізь людей, справи та речі, що спричиняють переривання й завади, то як вони могли б перейти до наступних кроків своєї роботи? Вони не можуть розпізнати навіть найелементарніших речей, як-от, хто така добра людина, хто така погана людина, хто така лукава людина чи хто такий лицемір, – як вони можуть займатися церковною роботою? Вони на це не здатні. Справа не в тому, що вони навмисно не виконують справжньої роботи або що вони ліниві й упиваються благами статусу; просто в них низький рівень, і вони не здатні виконувати свою роботу. У цьому й полягає сутність проблеми. Люди з дуже низьким рівнем можуть лише виголошувати слова й доктрини та дотримуватися приписів; під час зібрань вони можуть лише вмовляти й напучувати інших, кажучи щось на кшталт: «Віруйте в Бога як слід! Як можна в такий час упиватися плотськими втіхами? Як можна досі жадати грошей і мирських речей? Бог, мабуть, такий засмучений!» Вони можуть лише виголошувати проповіді такого типу. Коли трапляються різні лихі вчинки, як-от переривання, завади та виплескування негативу, вони не можуть їх побачити чи виявити. Брати й сестри хочуть жити нормальним церковним життям, але не можуть, і хочуть мати належне середовище для виконання своїх обов’язків, але не можуть. Неправдиві лідери не можуть розв’язати цих проблем, то яка з них користь? Брати й сестри хочуть жити церковним життям, розуміти істину й розв’язувати свої труднощі та негативні стани. Вони палко сподіваються, що лідери та працівники зможуть ясно й докладно бесідувати про істину, щоб розв’язати ці реальні проблеми. Якщо церква перебуває під владою неправдивих лідерів, чи можна розв’язати ці реальні проблеми? Неправдиві лідери не розуміють сердець Божих обранців і не бачать їхніх труднощів. Натомість вони продовжують виголошувати слова й доктрини та просторікувати про піднесені, пусті ідеї, що викликає у Божих обранців велике розчарування. Хто ще захоче регулярно відвідувати зібрання? Чи можуть неправдиві лідери бути уважними до Божих намірів і, згідно з Божими словами й вимогами, вичистити із церкви тих злих людей, маловірів, шукачів вигоди та розпусних людей, які є нечестивими й люблять мирські речі, не даючи їм сунутися до Божих обранців і заважати їм, і даючи Божим обранцям змогу жити нормальним церковним життям? Чи можуть неправдиві лідери цього досягти? Не можуть. Коли хтось звертається з таким проханням, що кажуть неправдиві лідери? «Ти такий метушливий! Думаєш, тільки ти любиш Бога й хочеш бути вірним у виконанні свого обов’язку? Хто цього не хоче? Вони теж вірять у Бога й обрані Ним. Хоч у них і є певні проблеми, ми повинні ставитися до них правильно. Не шукай завжди недоліків в інших. Скористайся нагодою, щоб більше розмірковувати над собою й пізнавати себе; ти мусиш навчитися бути терпимим і терплячим». Неправдиві лідери безтолкові й сліпі, і в них немає принципів у ставленні до різних типів людей. Вони не можуть розгледіти наскрізь тих, кого слід обмежувати чи вичищати, натомість вони дозволяють цим людям робити що завгодно й поводитися як тирани в церкві, даючи їм багато простору для дій, що робить із церкви безлад, аж до того, що рівень різноплановості деяких церков можна описати однією фразою: вони справді стають різношерстою компанією. Злі люди, маловіри, розпусники, місцеві тирани й навіть ті, хто продав би церкву та братів і сестер за найменшої небезпеки, – усі вони змішані разом у цих церквах. Неправдиві лідери не можуть розгледіти цих людей, не займаються й не розбираються з ними. Тому під керівництвом таких сліпих і заціпенілих неправдивих лідерів Божі обранці не можуть бути захищені, а церковну роботу й нормальний порядок церковного життя, звісно, неможливо підтримувати. Як ті, хто любить істину й готовий її прийняти, можуть зрозуміти й здобути істину в такому змішаному церковному житті? Хіба ці люди не відчуватимуть болю в серці? Якщо церковний лідер не може належно підтримувати роботу церкви, нормальний порядок церковного життя чи середовища для виконання обов’язків братами й сестрами, або забезпечити безпеку всього цього, то такий лідер, безсумнівно, є неправдивим. Чому їм дають звання неправдивих лідерів? Тому що вони сліпі й заціпенілі, що призводить до неодноразових випадків, коли злі люди переривають роботу церкви й заважають їй; ба більше, навіть коли це вже мало наслідки, вони однаково не можуть негайно й точно вирішити та розв’язати проблеми, а також не можуть належно підтримувати роботу церкви й церковне життя братів і сестер. М’яко кажучи, такі лідери некомпетентні у своїй роботі; а якщо точніше, вони серйозно нехтують своїми зобов’язаннями. Хоча вони й служать лідерами, вони захищають інтереси злих людей та інтереси слуг сатани, нехтуючи при цьому роботою церкви та життям-входженням Божих обранців. Вони захищають і потурають тим злим людям, які переривають церковне життя й заважають йому, ціною завдання шкоди братам і сестрам. Хоча, судячи з їхнього рівня та проявів, у них просто низький рівень, і вони некомпетентні у своїй роботі, і їх не можна охарактеризувати як антихристів, наслідки їхніх дій для роботи церкви є серйозними. Природа їхніх дій така сама, як і в антихристів, що створюють незалежні царства й пригнічують братів і сестер. І ті, й інші захищають злих людей і потурають їм, потурають слугам сатани, які роблять у церкві все, що заманеться. Річ лише в тому, що неправдиві лідери не чинять зло й не заважають церковній роботі так відкрито й нахабно, як антихристи. Вони не притягують людей до себе навмисно й не змушують їх слухатися, але кінцевий результат такий самий, як і в антихристів, що створюють незалежні царства. І те, й інше призводить до того, що брати й сестри, які люблять істину й щиро виконують свої обов’язки, зазнають шкоди й руйнації, і їм не залишається шляху для життя. У такому середовищі й церковному житті братам і сестрам, які щиро виконують свої обов’язки, дуже важко досягати поступу в житті, і їм дуже важко нормально виконувати свої обов’язки. Звісно, робота з поширення Євангелія та різні завдання церковної роботи також значно гальмуються й не можуть нормально розвиватися. Це перший прояв неправдивих лідерів, який ми аналізуємо в рамках дванадцятого зобов’язання, – нездатність помічати й розгледіти наскрізь людей, справи та речі, що виникають навколо них. Цього прояву достатньо, щоб охарактеризувати таких людей як неправдивих лідерів.

II. Неправдиві лідери не розбираються з людьми, які переривають церковну роботу й заважають їй, згідно з принципами

Ми розвінчаємо й проаналізуємо прояви неправдивих лідерів щодо другого завдання, зазначеного у дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників. Друге завдання полягає в тому, що лідери і працівники мають негайно застосовувати істину-принципи для вирішення питань, щойно їх виявлять. Однак неправдиві лідери неспроможні впоратися і з цим завданням. Тому другий прояв неправдивих лідерів, який ми проаналізуємо, полягає в тому, що вони не знають принципів, як розбиратися з різними людьми, справами та речами, які переривають Божу роботу й нормальний порядок церковного життя і заважають їм. Коли неправдиві лідери беруть участь у церковному житті, вони їдять і п’ють Божі слова та молитовно читають Божі слова, але вони так і не розуміють, що означають Божі слова, так і не осягають принципів усього, що говорить Бог, і не знають принципів і стандартів, яких Бог вимагає щодо різних справ. Це ще раз доводить, що неправдивим лідерам бракує здатності до сприймання істини та що вони мають надзвичайно низький рівень. Дехто каже: «Як Ти можеш казати, що в них низький рівень? Вони дуже добре готують, стильно одягаються і приємно говорять, спілкуючись з іншими; усім подобається їх слухати». Хіба зовнішність людини може представляти її сутність? Хіба вміння добре робити щось зовнішнє означає, що в них високий рівень? Для того, щоб щось оцінити, виміряти й схарактеризувати, завжди потрібен точний стандарт. Стандартом для вимірювання рівня людини є те, чи чисте її сприймання Божих слів. Коли кажуть, що в цих людей низький рівень, то мають на увазі переважно їхній брак здатності до сприймання істини. Ми вимірюємо рівень людини на основі її здатності до сприймання Божих слів. Хіба це не дуже об’єктивно та справедливо? (Так.) Якщо ти, будучи створеною істотою, не можеш зрозуміти слів Творця, то який у тебе рівень? Чи є в тебе функціональний розум? Такій людині бракує рівня, притаманного людині; її рівень настільки низький, що вона не може навіть зрозуміти Божих слів, – то хіба така людина може здобути істину як віруючий у Бога?

Тепер побесідуймо й проаналізуймо другий прояв неправдивих лідерів. Неправдиві лідери не знають, як розбиратися з тими, хто перериває церковну роботу й заважає їй, і не можуть розрізняти різних людей, справи та речі. Цього достатньо, щоб показати, що неправдиві лідери мають низький рівень, їм бракує здатності до сприймання істини й вони не мають рівня, необхідного для сприймання Божих слів. Наприклад, хтось завжди виявляє непокору будь-якому лідеру. Неправдиві лідери також можуть помітити, що в цієї людини є проблеми, і відчути, що вона схожа на злу людину й антихриста. Вони можуть помітити деякі підказки, і це не так уже й погано. Але якщо ти запитаєш їх: «На якій підставі ти кажеш, що він схожий на антихриста і злу людину? Чи є доказами конкретні прояви? Хіба ти можеш визначити, що він – антихрист і зла людина, лише тому, що він завжди виявляє непокору будь-якому лідеру? Одного цього недостатньо, щоб так його схарактеризувати; це лише питання характеру, проблема зарозумілості й упевненості у власній праведності. Чи має він природу антихриста? Чи є він тим, хто відчуває відразу до істини й ненавидить істину? Чи заважав він церковній роботі? Чи засуджував він усіх лідерів і працівників як неправдивих лідерів і антихристів? Чи робив він щось із цього?», вони відповідають: «Здається, так». Якщо ти тоді запитаєш: «То як нам слід його схарактеризувати й розібратися з ним?», вони кажуть, що не знають. Якщо ти запитаєш: «Щодо людей такого типу, чи варто нам робити їм попередження та розвінчувати їх, щоб допомогти братам і сестрам здобути здатність до розрізнення?», вони однаково не знають. Це випадок, коли люди нічого не тямлять і не здатні нічого розгледіти наскрізь. Вони можуть помітити деякі зачіпки, але не знають, як схарактеризувати таких людей або розібратися з ними згідно з принципами. Чи можуть вони розв’язувати реальні проблеми? Чи можуть вони допомогти Божим обранцям засвоїти уроки? Оскільки такі особи – злі люди й антихристи, їх рано чи пізно буде виключено. Однак, якщо ти вичистиш або ізолюєш їх, перш ніж вони насправді вчинять якісь лихі вчинки, вони висловлять непокору, а брати й сестри не зможуть зрозуміти, чому ти так зробив. Тому необхідно дати їм певний час себе проявити. Коли їхні лихі вчинки стануть дедалі очевиднішими, і вони почнуть поширювати облуди та безпідставні чутки, вводячи в оману братів і сестер та намагаючись завоювати їхню прихильність, борючись за владу та вплив, створюючи незалежне царство й намагаючись зруйнувати церковну роботу, більшість людей зможе чітко розпізнати їхню природу-сутність, і, природно, вони зможуть піднятися, щоб розвінчати, розрізнити й відкинути їх. Тоді ти зможеш вичистити їх і розібратися з ними згідно з істиною-принципами. Лише така робота допоможе братам і сестрам розвинути здатність до розрізнення. Чи можуть неправдиві лідери так розбиратися з проблемами та розв’язувати їх? Неправдивим лідерам бракує цього рівня та мудрості. Чи бачив ти хоч одного неправдивого лідера, який міг би негайно розібратися зі злими людьми й антихристами? Жодного. Тому неправдиві лідери абсолютно не захищатимуть братів і сестер від завад злих людей і введення в оману з боку антихристів. Більшість неправдивих лідерів не тільки неспроможна пізнати себе після того, як їх відсторонять, а й багато скаржаться, нарікаючи, що Божий дім до них несправедливий, кажучи, що це все одно, що «вбити осла, розвантаживши жорна», стверджуючи, що вони докладали зусиль, але не отримали жодної вдячності, і що з ними вчинили несправедливо. Якщо ти розвінчуєш їх як неправдивих лідерів, вони й далі виявляють непокору, думаючи: «Я кілька років служив лідером; навіть якщо в мене не було досягнень, я принаймні зазнав труднощів. Чому мене відсторонили? Це все одно, що вбити осла, розвантаживши жорна!» Як би ти їх не розвінчував, вони й далі виявляють непокору. Вони навіть кажуть: «Коли я виявляв антихриста, я так тривожився, що в мене часто з’являлися виразки в роті, і я погано спав. Хіба я міг би нести таку ношу, якби був неправдивим лідером?» Вони не робили жодної необхідної роботи, були нездатні її робити й навіть не знали, що робити, але однаково примудряються собою захоплюватися. Хіба це не клопітно? Як же це огидно!

Щодо різних проблем, які виникають у церкві, неправдиві лідери чітко знають, що за своєю природою вони спричиняють переривання й завади в церковній роботі, але вони їх ігнорують. Коли вони бачать очевидні проблеми, вони просто автоматично виконують якісь дії й не наважуються розвінчувати критичну сутність питань. Вони роблять лише деякі натяки та пропонують певні напучування, проповідуючи доктрину, не розв’язуючи питань по суті, – і на цьому все. Зіткнувшись зі злими людьми й антихристами, вони гублять й займають позицію байдужості, ніби це їх не стосується. Вони не знають, як найдоречніше розбиратися з цими питаннями, не знають, що сказати, щоб розв’язати проблеми, не знають, як захистити братів і сестер, і не несуть жодної ноші. Усе, що в них є, – це трохи добрих намірів: «Я знаю, що ти – зла людина. Я не дозволю тобі заважати братам і сестрам і шкодити їм. Поки я на цій посаді, я мушу захищати братів і сестер і виконувати свій обов’язок до кінця». Яка з цього користь? Хіба ти розв’язав проблему? Поки ти тривожишся, хіба антихристи сидітимуть склавши руки? Хіба вони припинять заважати церковній роботі? Коли вони бачать, що ти – нікчемний і боягузливий лідер, пусте місце без жодної мудрості й, звісно, без жодної працездатності, вони взагалі не сприйматимуть тебе всерйоз. Більшість антихристів і злих людей особливо хитра та підступна. Вони вводять в оману братів і сестер і заважають їм, а ти не маєш жодної змоги їх зупинити чи обмежити. Ти також не знаєш, у кого просити допомоги для розв’язання цих питань; ти просто тривожишся й хвилюєшся, плачучи під час молитви. Ти виглядаєш таким жалюгідним; здається, ніби ти такий уважний до Божих намірів і так сильно дбаєш про братів і сестер. Ти не можеш розібратися навіть із такими очевидними злими людьми, як антихристи. Ти не здатний проаналізувати вчинки й поведінку антихристів згідно з істиною, ані публічно розвінчати наміри, мотиви й поведінку антихристів, щоб допомогти братам і сестрам розвинути здатність до розрізнення. Ти не можеш зробити нічого з цього. Деякі неправдиві лідери навіть кажуть: «Ніхто не повинен розвінчувати антихристів. Якщо брати й сестри знатимуть, що вони – антихристи, і уникатимуть їх, антихристи мститимуться». Хіба це не нікчемний боягуз? Хіба такі люди можуть упоратися з церковною роботою? Хіба вони можуть захистити братів і сестер, щоб ті могли жити нормальним церковним життям? Що це за метод розв’язання проблем? Коли нічого не відбувається, вони можуть нескінченно проповідувати доктрини, але коли щось трапляється, вони розгублені й безтолкові, здатні лише плакати. Хіба вони не нікчемні боягузи? Спостерігаючи, як антихристи вводять в оману братів і сестер, як злі люди заважають братам і сестрам, вони розгублені, не знають, що робити. Вони навіть не знають, як зробити найелементарніше: об’єднатися з тими братами й сестрами в церкві, які мають відносно розвинене почуття справедливості, володіють людськістю й можуть прийняти істину, щоб разом бесідувати, використовувати Божі слова для розв’язання цих проблем, а також розвінчувати й розрізняти антихристів. Хіба така людина – не нікчема? (Так.) Деякі неправдиві лідери надмірно обережні, боягузливі й нікчемні. Наскільки ж вони боягузливі й нікчемні? Коли злі люди виходять, щоб переривати церковну роботу й заважати їй, говорячи особливо різко й зухвало, вони настільки налякані, що тремтять, думаючи: «Я не наважуюся з ними розбиратися. Вони небезпечні; це злі люди у світі. Якщо я розвінчаю їх, щоб захистити братів і сестер, вони неодмінно знайдуть щось проти мене й помстяться. Як я тоді зможу й далі бути лідером? Вони знають, де я живу. Чи не зашкодять вони моїй родині? Чи не донесуть на мене за віру в Бога?» Такі неправдиві лідери не можуть братися за церковну роботу. Їхній надмірний страх тримає їх у бездіяльності; природно, вони аж ніяк не можуть зрозуміти принципів, як розбиратися з такими питаннями й такими людьми. Кожен, кого схарактеризовано як того, хто перериває церковну роботу й заважає їй, – це не той, хто лише час від часу робить помилку. Натомість їхня людськість настільки зла, що вони завжди чинять безрозсудні лихі вчинки й численні злі діла. Такі особи, безсумнівно, мають сутність злих людей. Щоб розбиратися зі злими людьми, також потрібні певні мудрі методи. Потрібно враховувати передумови й оточення, а також те, до яких дій можуть вдатися злі люди після того, як із ними розберуться, і чи не спричинить це неприємностей для церкви. Лише ретельно врахувавши ці аспекти, можна розібратися зі справою в належний спосіб, так, щоб це відповідало істині-принципам і застосовувало мудрість. Ті, хто розуміє істину, несвідомо осягають принципи, розбираючись із такими питаннями. Виконуючи цю роботу, вони поступово розуміють, як поводитися з різними людьми, розробляють способи й методи та мають мудрість у серці. Але неправдивим лідерам повністю бракує цих способів, методів і мудрості. Причина цього полягає в тому, що вони не є уважними до Божих намірів; вони не думають про те, чи не постраждає робота Божого дому, або чи не зіткнуться лідери і працівники з небезпекою. Оскільки вони про це не думають, вони розбираються зі справами без принципів і тим паче без мудрості. Неправдиві лідери не можуть розібратися з цими проблемами й не засвоюють із них уроків, що доводить, що вони не бажають вчитися, некомпетентні, нехтують належними завданнями й нездатні виконувати жодної роботи. Коли вони бачать, як злі люди й антихристи чинять зло та спричиняють завади, вони ані розвінчують цих людей, ані розв’язують проблем. Вони дбають лише про захист власних інтересів, анітрохи не зважаючи на церковну роботу чи життя-входження Божих обранців. Деякі неправдиві лідери ображають слабких, боячись сильніших за себе; вони невпинно ображають відносно покірних і хизуються перед ними своєю силою, але коли вони стикаються зі злими людьми й антихристами, то всіляко їм посміхаються й лестять. Хіба можуть Богові подобатися такі неправдиві лідери й неправдиві працівники, що не мають принципів? Аж ніяк. Хіба може Божий дім зрощувати людей, які ображають слабких і бояться сильних та не мають почуття справедливості, щоб вони були лідерами й працівниками? Аж ніяк! Усі ці люди – маловіри й невіруючі, що не мають ані совісті, ані розуму й зовсім не приймають істини, і Божому дому вони не потрібні.

Коли в роботі неправдивого лідера виникають проблеми, його реакція – це завжди ухилятися від відповідальності. Найчастіше вони кажуть: «Я бесідував із ними». Підтекст тут такий: «Я сказав усе, що мав, тож якщо щось піде не так, це їхня відповідальність. Я тут ні до чого». Ось чому речення «Я бесідував із ними» є рятівним щитом і девізом для неправдивих лідерів. Якщо неправдивий лідер бачить, що антихристу закон не писаний, він чинить свавілля й спричиняє завади в церкві, він також використовує метод бесіди й допомоги. Сказавши кілька слів напучування й попередження, вони вважають, що антихрист буде слухняним і покірним і більше не вводитиме людей в оману й не заважатиме церковному життю. Хіба це не дурне припущення? Саме так працює неправдивий лідер – використовує такий дурний підхід, щоб обмежити завади з боку антихристів, і це справді вкрай нерозумно! Неправдивий лідер нічого не робить, а лише сліпо метушиться. Він просто займається загальними справами, не маючи здатності виконувати фундаментальну роботу. Він не поливає тих, хто здатен прийняти істину, не обмежує тих, хто перериває й заважає, і не вичищає тих, хто безрозсудно чинить лихі вчинки й відмовляється змінюватися попри неодноразові застереження. Особливо він не звертає уваги на те, як антихристи чинять зло та спричиняють завади. Він ані розвінчує, ані розрізняє їх, ані вичищає, ані виключає, дозволяючи антихристам чинити зло й заважати церковній роботі. Йому байдуже, і він думає, що лихі вчинки антихристів їх не стосуються. Неправдиві лідери здатні виконувати роботу лише для годиться; вони виконують трохи загальної роботи, а потім думають, що виконали справжню роботу й відповідають стандарту як лідери і працівники. Незалежно від того, хто перериває церковну роботу й заважає їй, вони лише тараторять їм якісь доктрини, дають кілька напучувань і нагадувань і думають, що проблема розв’язана. Вони цілий день метушаться, займаючись і великими, і малими справами, і вважають, що добре виконують свою роботу. Вони навіть хваляться, кажучи: «Подивіться на нашу церкву. Кожен знаходить собі корисне застосування: ті, хто може проповідувати Євангеліє, проповідують Євангеліє, ті, хто може робити відео, роблять відео, ті, хто може співати, записують гімни, – наше церковне життя процвітає!» Однак вони зовсім не бачать багатьох прихованих проблем у церкві. Вони не наважуються розбиратися з тими злими людьми й маловірами, які постійно переривають церковне життя й заважають йому, тому вони їх ігнорують. Вони заплющують очі на антихристів, які діють по-своєму, кожен із них намагається залучити людей на свій бік і сформувати власні невеликі групи. Вони не в змозі відповісти на численні запитання, які ставлять нові віруючі, голодні та спраглі праведності. Замість того щоб шукати шляхи розв’язання цих реальних проблем, неправдиві лідери завжди намагаються їх уникати, і при цьому стверджують, що «церковне життя процвітає». Хіба це не вдавання й обман? Неправдиві лідери залишають цих маловірів, злих людей і антихристів у церкві, не вичищаючи їх і не розбираючись із ними, дозволяючи їм безрозсудно чинити лихі вчинки й перетворювати церковне життя на суцільний безлад, і при цьому вдають, ніби не бачать цього. Такі неправдиві лідери надзвичайно сліпі! Вони діють як захисна парасолька для маловірів, злих людей і антихристів і навіть пишаються цим, думаючи, що не вичищати цих виродків – це проявляти любов і захищати Божих обранців. Хіба це не перериває церковну роботу й не заважає їй? Хіба це не навмисний опір Богові й не виступ проти Нього? Але неправдиві лідери зовсім не усвідомлюють цього. Якщо ти запитаєш їх, чи розв’язано ці реальні проблеми, вони кажуть: «Я обтинав їх; я бесідував із ними», маючи на увазі, що проблеми розв’язано й вони більше їх не стосуються. Хіба це не ухиляння від відповідальності? Для неправдивого лідера, коли хтось чинить якийсь лихий вчинок, достатньо недбало обітнути винуватця й дати йому кілька нагадувань і напучувань, і їхня робота виконана, ніби вони розв’язали проблему. Хіба це не обман? Неправдиві лідери, очевидно, не можуть своєчасно вичистити маловірів, злих людей і антихристів, а потім вигадують правдоподібні виправдання, кажучи: «Я бесідував із ними про Боже слово, вони всі визнали, що зробили, і відчули каяття, і всі вони плакали й казали, що неодмінно покаються й більше не намагатимуться створити власне незалежне царство». Хіба ці неправдиві лідери не обманюють самі себе, ніби діти, що граються в родину? Ці маловіри, злі люди й антихристи – усі вони відчувають відразу до істини. Жоден із них узагалі не приймає істини, і вони не є об’єктами Божого спасіння; радше, вони є об’єктами Божої огиди й ненависті. Але неправдиві лідери ставляться до цих маловірів, злих людей і антихристів як до братів і сестер і з любов’ю допомагають їм. У чому тут природа проблеми? Це дурість і невігластво не дають їм чітко розгледіти цих людей, чи вони намагаються їм догодити зі страху образити їх? Незалежно від причини, найважливіше те, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи, і вони не приймають істини й не визнають своїх помилок, коли їх обтинають. Цього достатньо, щоб показати, що неправдиві лідери зовсім не володіють істиною-реальністю. Вони не працюють згідно з робочими розпорядженнями Божого дому, і особливо, коли йдеться про роботу з очищення церкви, вони діють недбало. Вони роблять це лише для годиться, очищаючи від кількох очевидних злих людей. Коли їх розвінчують і обтинають, вони навіть знаходять різні причини й виправдання, щоб ухилитися від відповідальності та сперечатися на свій захист. Тому неправдивий лідер, який не виконує справжньої роботи, є каменем спотикання, що перешкоджає виконанню Божої волі. Неправдиві лідери займаються лише поверховою, загальною роботою, яка не має жодної цінності. Вони ніколи не розв’язують різних проблем, що виникають у церкві; вони просто їх уникають. Це не тільки затримує нормальний хід церковної роботи, а й впливає на життя-входження Божих обранців. Безперечно, неправдиві лідери переривають роботу церкви й заважають їй та діють як захисні парасольки для маловірів, злих людей і антихристів. У критичний момент духовної війни вони стають на бік злих людей і антихристів, щоб чинити опір Богові й обманювати Його. Хіба це не прояв зради Бога? Судячи з поглядів і поведінки неправдивих лідерів, очевидно, що вони просто не є людьми, які прагнуть до істини, вони зовсім не розуміють істини й абсолютно нездатні виконувати лідерську роботу.

Неправдиві лідери ставляться до людей не на основі Божих слів, а згідно зі своїми вподобаннями. Вони діють без жодних принципів, роблячи все, що заманеться. Коли вони бачать, як антихристи заважають церкві, неправдиві лідери не ненавидять їх. Вони вірять, що читання антихристам деяких Божих слів може обмежити їхні переривання й завади. Що то за люди – антихристи? Це дияволи, це сатани! Скільки б років вони не вірили в Бога, антихристи зовсім не приймають істини й можуть переривати церковну роботу й заважати їй, а також заважати життю-входженню Божих обранців. Це дияволи й сатани в реальному житті. Неправдиві лідери сподіваються, що, прочитавши антихристам кілька уривків Божих слів, вони змусять їх відчути каяття й змінити свої наміри. Хіба це не вкрай по-дурному? Такі люди, як антихристи, зовсім не приймають істини. Скільки б лихих вчинків вони не скоїли, вони не будуть розмірковувати над собою чи пізнавати себе, і скільки б помилок не зробили, вони не визнають їх. Це негідники, приречені на пекло, а ти думаєш, що, прочитавши кілька уривків Божих слів і сказавши кілька слів напучування, зможеш їх змінити, – хіба це не пусті мрії? Якби розбещене людство могло так легко приймати істину, Богові не потрібно було б виконувати роботу суду й кари. Чому Бог у Своїй роботі говорить так багато слів і виражає так багато істин? Тому що спасати людей нелегко, бо труднощів у людей забагато, а їхній бунт завеликий! Лише ті, хто може прийняти істину, можуть бути спасенні. Ті, хто відчуває відразу до істини й ненавидить її, не можуть бути спасенні. Однак неправдиві лідери вірять, що якщо вони скажуть кілька різких слів маловірам, злим людям і антихристам, ті відчують каяття й пізнають себе, і що якщо вони потім скажуть їм кілька слів напучування й розради, ті покаються, і це дозволить їм зосередитися на виконанні своїх обов’язків, стати вірними й зазнати зміни в характері, перетворюючи антихристів на покірних овець. Хіба це не дурна ідея? Ця ідея вкрай дурна! Це – чистісінька маячня, – хіба все може бути так просто! Бог виконує роботу суду вже понад тридцять років, і якого самопізнання й перетворення досягли люди? Лише меншість досягла певних результатів. Ті, хто не любить істини, скільки б проповідей вони не слухали, щонайбільше розуміють деякі доктрини. Їхній життя-характер зовсім не змінився, і навіть хорошу поведінку й добрі вчинки від них рідко побачиш. Що то за люди? Це люди, що насичуються з хлібів, – вони зовсім не приймають істини. Вони зосереджені лише на насолоді Божою благодаттю й прагнуть лише благословень; вони – не що інше, як звірі в одежі! Люди були глибоко розбещені сатаною; вони сповнені розбещених характерів, і їхні кістки та кров наповнені отрутами сатани. Якщо вони не можуть прийняти істину або Божий суд і кару, як вони можуть по-справжньому коритися Богу? Як вони можуть віддано виконувати свої обов’язки? Як вони можуть Бога боятися, а від злого втікати? Чи може здобуття спасіння бути таким простим, як люди собі уявляють? Сатана розбещував людей кілька тисяч років, аж до того, що вони стали дияволами. Тепер Бог прийшов, щоб спасти їх, і скільки б слів Він не промовляв, перетворити людей, що стали дияволами, на справжніх людей – це неймовірно складне завдання. Бог не тільки має висловлювати багато істин, але й люди також мусять докласти всіх зусиль для співпраці, прагнучи до істини, приймаючи її та практикуючи, – тільки тоді вони зможуть звільнитися від впливу сатани та здобути Боже спасіння. Бог колись сказав: «Багато покликаних, але мало обраних». Хоча багато людей вірить у Бога, тільки ті, хто по-справжньому переживає Божий суд і кару та повністю кориться Його роботі, можуть бути очищені й удосконалені. Ті маловіри, злі люди й антихристи, які не приймають ані найменшої крихти істини, у своїх серцях відчувають відразу до істини; вони ніколи не здобудуть Божого спасіння, і вони можуть бути лише викриті й відсіяні Божою роботою. Неправдиві лідери не розуміють Божої роботи. Вони так спрощено уявляють собі Божу роботу зі спасіння людей і вірять: коли вони прочитають злим людям і антихристам деякі Божі слова й скажуть кілька різких слів обтинання, ті покаються, зміняться й стануть вірними у виконанні своїх обов’язків. У чому тут проблема? Окрім того, що вони не прагнуть до істини й не розуміють її, причина також у тому, що неправдиві лідери мають надзвичайно низький рівень; тому вони зовсім не розуміють Божої роботи і того, як Бог спасає людей. Щоб побачити, яка сутність людини, чи володіє вона істиною-реальністю і як до неї слід ставитися, необхідно враховувати її рівень і ставлення до істини – треба спостерігати, яке в неї сприймання істини і чи може вона прийняти істину. Отже, на якій підставі вимірюється, чи може людина сприймати істину? Це насамперед залежить від якості її рівня і від того, чи чисте її сприймання Божих слів. Деякі люди доживають до п’ятдесяти чи шістдесяти років і досі не можуть розгледіти сутності й реальності розбещеності людства. Вони досі уявляють собі людське суспільство прекрасним і хочуть жити в мирі та злагоді з іншими. Хіба це не вкрай по-дурному й наївно? Якби віра в Бога могла перетворити всіх на добрих людей, чи була б потреба в Божій роботі суду й кари для спасіння людей? Неправдиві лідери характеризують різних людей не на основі Божих слів, а лише на основі їхньої зовнішньої поведінки та особистих вражень. Робота, яку вони виконують, також дуже поверхова, вони ніби діти, що граються в родину. Вони думають, що іноді можуть знайти правильні Божі слова для певної ситуації, і що просте читання людям деяких Божих слів змінить їх: «Подивіться, під моїм керівництвом і напучуванням, з моєю люблячою допомогою, Божі слова подіяли на людей. Вони більше не хочуть бути антихристами й готові змінити свої погляди на віру в Бога. Вони більше не боротимуться за владу й вигоду, не створюватимуть незалежних царств; вони більше не перериватимуть церковну роботу й не заважатимуть їй, і вони більше не вводитимуть в оману братів і сестер і не залучатимуть їх на свій бік!» Хіба ти можеш їх обмежити? Ти ніколи не зможеш обмежити тих, хто є справді злими людьми, що спричиняють переривання й завади. Оскільки вони мають сутність злих людей, вони коять лихі вчинки в будь-який час дня і ночі; щойно в них з’являється нагода, вони коять зло. Хіба можна тобі не вичищати їх із церкви? Хіба вони добровільно припинять свої лихі вчинки? Вони не люди; це дияволи й сатани! Скільки років дияволи й сатана чинили опір Богові? Вони й донині чинять опір Богові. Антихристи й усілякі злі люди, які переривають Божу роботу й нормальний порядок церкви і заважають їм, – це дияволи й сатани в реальному житті; це вороги в реальному житті. Хіба вони можуть змінити свою сутність через кілька твоїх слів або через твоє любляче серце? Ти такий дурний! Ти думаєш, що можеш спасати людей від гріха лише тому, що розумієш трохи доктрини? Хіба ти можеш їх спасти? Вони приречені на пекло, а ти думаєш, що кілька приємних слів можуть їх змінити. Хіба це так легко? Якби людей було так легко спасати, Богові не потрібно було б говорити так багато слів або виконувати роботу суду й кари. Хіба Йому потрібно було б витрачати стільки часу й стільки крові Свого серця, щоб спасати людей?

Зараз у церкві різні люди вже виявлені й розподілені за родом їхнім. Кожного слід класифікувати відповідно до його типу, і в Божому домі є принципи й адміністративні постанови, що регулюють, як ставитися до різних типів людей і розбиратися з ними. Бог має терпіння й поблажливість, милість і милосердя, а також праведний характер, – але не забувайте, що Бог також має гнів і велич. Дехто каже: «Бог хоче, аби кожна людина була спасенна, і не бажає, щоб хтось зазнав загибелі». Це правда, але Бог бажає, щоб «кожна людина» була спасенна, а не кожна річ чи кожен диявол. Коли люди зазнають загибелі, Бог відчуває смуток і скорботу. Коли дияволи зазнають загибелі, це їхній законний кінець і заслужена кара; Бог не сумує за ними. Це Божий характер і Його принцип у поводженні з людьми. Люди завжди хочуть суперечити Богові, думаючи, що ті маловіри, злі люди й антихристи – це теж люди. Вони вірять, що ті, хто постійно перериває церковну роботу й заважає їй, – це теж люди, ті, хто бореться за статус і створює незалежні царства, – це теж люди, і ті, хто постійно чинить розпусту, – це теж люди. Вони зараховують усіх цих осіб, що з роду дияволів, до Божих обранців. Хіба це не абсурдно? Хіба це не йде всупереч тому, чого бажає Бог? Оскільки їхні погляди на справи повністю суперечать Божим словам та істині, їхні думки про різних негативних осіб, дияволів і сатан цілком протилежні Божим словам і сильно відрізняються. Бог ніколи не ставився до дияволів, що йдуть за сатаною, як до людей. Як Бог характеризує цих людей? Вони – слуги диявола сатани; вони – звірі. Виходячи зі своїх добрих намірів і безтолкової любові та спонукувані власними пустими мріями, неправдиві лідери ставляться до цих маловірів, дияволів і слуг сатани як до братів і сестер. Тому вони виявляють до них велику любов і доброту, постійно допомагаючи їм і підтримуючи їх. Як наслідок, оскільки неправдиві лідери надають свою підтримку, допомогу й керівництво тим людям, справжні брати й сестри, ті, кого Бог хоче спасти, відчувають сильне занепокоєння; церковне життя ніяк не може вийти на правильний шлях, і брати й сестри ніколи не можуть нормально їсти й пити Божі слова та бесідувати про істину без жодних завад з боку злих людей. Хіба це не «досягнення» неправдивих лідерів? Їхнє «досягнення» досить значне: вони не тільки не захищають братів і сестер, а й надають незаслужену повагу й захист тим злим людям і антихристам. Хіба це не перериває церковну роботу? Природа того, що роблять неправдиві лідери, – це переривання, але вони думають, що ведуть церковну роботу, допомагають Божим обранцям і підтримують їх. Як Бог дивиться на ці дії неправдивих лідерів? Бог гидує ними, Він особливо ними гидує! Неправдиві лідери не виконують справжньої роботи, а зосереджуються на захисті злих людей, діючи як слуги сатани. Це призводить до того, що Божі обранці – ті, хто любить істину, – не можуть отримати підтримки й забезпечення від церкви, попри те, що живуть церковним життям і хочуть виконувати свої обов’язки, але не можуть отримати гарантій своєї безпеки. Неправдиві лідери зовсім не помічають цих справ і думають: «Я ставлюся до всіх однаково, то на що ви скаржитеся? Що саме я маю зробити, щоб вас задовольнити? Ось що означає ставитися до людей справедливо. Ви просто прискіпливі, і вам важко догодити! У будь-якому разі, я відповідальний перед Богом; я все роблю перед Богом!» Хіба вони не є нерозсудливими, якщо здатні виголошувати таку риторику? Хіба вони не вкрай дурні? Вони справді нерозсудливі й украй дурні. Божий дім щодня говорить про те, як Бог спасає людство, але неправдиві лідери так і не розуміють Божих слів. Вони думають, що незалежно від того, хто ця людина, яка її сутність, наскільки злі вчинки вона скоїла і наскільки злостива її людськість, під керівництвом Божих слів і за допомогою люблячої підтримки людей вона врешті-решт покається й навернеться. Хіба цей погляд не є цілком хибним? (Так.) Окрім глибоко облудного сприймання Божих слів, неправдиві лідери також вдають, ніби розуміють Божі наміри, і, мислячи односторонньо та діючи згідно з власними егоїстичними бажаннями, вони виявляють доброту й любов до злих людей і антихристів. І який результат? Зрештою вони захищають злих людей і антихристів, стаючи їхніми спільниками, створюючи для них можливості й розсадник для переривання роботи й життя церкви та створення для них завад. Тим часом неправдиві лідери ігнорують братів і сестер, які справді потребують захисту, і ніколи не запитують їх: «Що ви відчуваєте від того, що в церкві є ці злі люди й антихристи, а також ті, хто виплескує негатив і поширює уявлення? Чи згодні ви, щоб вони залишалися в церкві? Чи бажаєте ви виконувати свої обов’язки й жити церковним життям разом із ними?» Вони ніколи не запитують, що з цього приводу відчувають брати й сестри. Як ви думаєте, хіба такі лідери і працівники не досить огидні? Вони діють під прапором лідерів і працівників, носячи такі титули, але насправді виконують роботу із захисту сатани та його слуг. Це справді сумно! Якщо сказати, що такі лідери і працівники мають низький рівень і не виконують справжньої роботи, вони можуть не погодитися. Вони почуватимуться скривдженими, думаючи, що вони щодня зайняті й не байдикують, то як може бути, що вони не виконують справжньої роботи? Але виходячи з їхніх проявів – відчуття, що обидві групи людей важливі, думки, що до обох треба ставитися однаково, використання справедливого ставлення як виправдання, щоб дозволити злим людям і тим, хто перериває й заважає, верховодити в церкві, і допущення того, щоб різні лихі вчинки тривали в церкві, – хто такі ці лідери і працівники? Виходячи з їхніх проявів, їхнього способу й принципів роботи, а також їхніх мотивів для виконання роботи, вони безпомилково є неправдивими лідерами й безтолковими дурнями. Чи правильно так казати? (Так.)

У світській спільноті будь-якої групи чи верстви населення не розрізняють злих і добрих людей, і не обговорюють, як сатана розбещує людей або в чому полягає сутність розбещеного людства, і поготів; вони навіть не розрізняють добра і зла. Але в Божому домі все ґрунтується на Божих словах; істина ніколи не змінюється, і Божі слова вершать усе. У церкві всілякі люди викриваються Божими словами, і вони природним чином розподіляються за родом їхнім. Усі роди людей слід використовувати якнайкраще, виходячи з їхньої людськості, прагнень і сутності. Хіба це розподіл людей за рангом? Це не розподіл за рангом, а розподіл на категорії. Кожна людина має бути розподілена за родом її – її слід помістити туди, де її місце. Змішування неприпустиме; змішування – тимчасове й має визначений термін. Наприклад, коли кукіль і пшениця ростуть разом, якщо виривання куколю шкодить пшениці та може призвести до її загибелі, тоді кукіль поки що не виривають. Але те, що його не виривають, не означає, що його не відносять до певної категорії, – то коли ж його виривати? У слушний час; Бог підготує час. Зараз настав час кожному бути розподіленим за родом його; усілякі люди мусять бути розподілені на категорії. Це необхідно. Чому цю роботу необхідно виконувати? З теоретичної точки зору, є основа в Божих словах; з точки зору реальної ситуації, необхідно це робити – це має практичну цінність, і робити це вкрай важливо. Коли виривання куколю не шкодить пшениці, кукіль необхідно вирвати й відокремити від пшениці. Якщо до маловірів і злих людей – тих, хто є куколем, – ставляться як до братів і сестер, це занадто несправедливо щодо всіх братів і сестер, які щиро присвячують себе Богові. З одного боку, ці брати й сестри часто зазнаватимуть завад, впливу та шкоди з боку злих людей, які переривають церковну роботу й заважають їй. З іншого боку, деякі люди з малим духовним зростом не розуміють істини, і коли вони контактуватимуть зі злими людьми, які переривають і заважають, то будуть сковані, стануть негативно налаштованими та слабкими або навіть спіткнуться. Ба більше, усе, що роблять ті, хто перериває й заважає, і кожне слово, яке вони кажуть, спричиняє хаос, безлад і сплутані ситуації. Найреалістичніша ситуація полягає в тому, що, коли вони виконують обов’язок або якусь роботу, вони безрозсудно чинять лихі вчинки й не дотримуються принципів, що призводить до величезного марнотратства людських, матеріальних і фінансових ресурсів без досягнення жодних результатів. Зрештою, що відбувається? Коли їх відстороняють, усім доводиться платити за їхні лихі вчинки. Роботу потрібно переробляти, а людські й матеріальні ресурси, час і найдорогоцінніша енергія від усіх, присвячені до їхнього відсторонення, змарновані через їхні безрозсудні лихі вчинки й не можуть бути компенсовані. Негативний вплив, який вони справили на цю роботу, занадто великий! Ніхто не може нести цю відповідальність. Навіть якщо пізніше роботу буде виконано добре, попередні збитки ніхто не зможе компенсувати. Дехто каже, що треба змусити їх заплатити гроші; це теж слід зробити, але хіба за гроші можна купити час? Хіба за гроші можна купити час і енергію братів і сестер або щиру ціну, яку вони заплатили? Ні, не можна – вони безцінні! Скільки б людей не створювало переривань і завад у церкві, наслідки невимірні. Це вплине на життя-входження багатьох братів і сестер. Втрата значна, і її неможливо компенсувати. Хіба можна компенсувати втрату в житті братів і сестер? Хто заплатить за цю втрату? Отже, цих злих людей необхідно вичистити. Вони не того ж роду, що брати й сестри, які прагнуть до істини. Вони належать до когорти дияволів і сатани, що прийшли в Божий дім, щоб заважати й руйнувати. Якщо цих злих людей не вичистити з церкви, роботу церкви й уклад церковного життя ніколи не вдасться гарантувати. Хоч би скільки людей було в певній групі, доки серед них є хоч одна людина, що перериває й заважає, – хтось, хто безрозсудно коїть лихі вчинки, ніколи не вирішує справи згідно з принципами, ніколи не приймає позитивних речей чи істини, нікого не слухає, діє зі свавільною самоправністю незалежно від того, чи має статус або владу, і по суті є живим сатаною, – доки така людина залишається в церкві, рано чи пізно вона принесе великі завади й руйнування в церковну роботу. Коли настане день її вичистити й розібратися з нею, скільком людям доведеться прибирати згубні наслідки й безладні ситуації, які вона спричинила! Тому вичищання або виключення цих злих людей і антихристів – це важливе завдання, яке лідери і працівники мусять виконувати і в якому вони не повинні бути недбалими. Однак неправдиві лідери виявляють доброту й любов до тих, кого слід вичистити або виключити, закривають очі на їхні лихі вчинки, терплять і приймають їх як братів і сестер, і навіть вважають тих, хто їм корисний, талановитими людьми, зрощують і використовують їх. Хоч би які погані речі вони робили, неправдиві лідери знаходять виправдання, щоб їх вигородити, і навіть надають їм сповнену любові допомогу й підтримку. Певною мірою, хіба це не навмисне переривання? (Так.) Неправдиві лідери діють згідно з власними ідеями та власною добротою й ентузіазмом, і зрештою створюють великі проблеми для церкви й Божих обранців! Якщо ці злі люди триматимуть владу, лиха й наслідки, які вони приносять церкві, незліченні.

Зараз у Божому домі є припис: хоч би хто коїв лихі вчинки, якщо це завдає збитків Божому дому, він мусить їх компенсувати. Якщо збитки занадто великі, а наслідки серйозні, хіба можна розв’язати проблему, просто компенсувавши грошима? Деякі збитки неможливо відшкодувати жодною грошовою компенсацією; вони непоправні й безповоротні. Кожен день зараз дуже дорогоцінний і вирішальний. Коли день минув, хіба можна повернути цей час? Це теж безповоротно. Чому ми кажемо, що втрата певних речей – це жаль на все життя? Саме тому, що час неможливо повернути. Що Я маю на увазі, кажучи це? Найкраще запобігати проблемам до того, як вони виникнуть, а не витрачати гроші на їхнє розв’язання після того, як вони сталися; це найкращий спосіб розв’язувати проблеми. «Замикати стайню, коли кінь уже втік» – це крайній засіб. Найкраще проводити профілактичну роботу до того, як щось трапиться. Це означає, що до виникнення будь-яких переривань чи завад лідери і працівники повинні мати чітке розрізнення й досконале розуміння різних типів людей у церкві, а також уважно спостерігати й оперативно осягати стани, характери та прагнення всіляких людей, а також їхнє ставлення й погляди під час виконання обов’язків, щоб гарантувати всім братам і сестрам нормальне церковне життя й середовище для виконання їхніх обов’язків. Так церковна робота зможе просуватися впорядковано. Це зобов’язання лідерів і працівників. Звісно, неправдиві лідери не впораються з цією роботою; вони – безтолкові дурні й нікчемні люди. Тепер у них з’явилася розумна ідея: «Кожен, хто не дотримується принципів і псує роботу, буде оштрафований! Якщо антихрист зробить щось не так, він буде оштрафований!» Вони думають, що накладення штрафів – це найкраще рішення й найкращий принцип практики. Якби всі проблеми можна було розв’язати накладенням штрафів, яка була б користь від прагнення до істини? Чому неправдивого лідера називають неправдивим? Тому що він не розуміє істини, і він ставиться до дотримання приписів як до практики істини, а слова й доктрини, які він розуміє, вважає істиною, і коли щось трапляється, він абсолютно не може знайти правильних принципів чи напряму й не може розв’язати проблеми в корені. Він зовсім не розуміє Божих слів і не може осягнути, що Бог має на увазі, але однаково хоче працювати й бути лідером або працівником – яка дурість! Який головний прояв неправдивого лідера у цьому аспекті? Він не може розгледіти наскрізь сутність усіляких людей, які переривають церковну роботу й заважають їй, не може розподілити їх на категорії і, звісно, не може ставитися до них і розбиратися з ними згідно з принципами. У свідомості неправдивого лідера все це – суцільний безлад. Він розмірковує про Божі слова й про те, що Бог має на увазі, ґрунтуючись на своєму ентузіазмі та власних уявленнях і фантазіях. Водночас він нав’язує свою доброту, ентузіазм, а також особисті фантазії й уявлення Богові, вважаючи, що ці речі узгоджуються з істиною, узгоджуються з Божими намірами й можуть представляти те, чого бажає Бог. Отож він покладається на ці речі, щоб працювати й вести Божих обранців. Це головний прояв неправдивого лідера. На цьому ми завершимо нашу бесіду про другий прояв неправдивих лідерів.

III. Неправдиві лідери не розвінчують і не зупиняють злих людей

Далі ми побесідуємо про третій прояв неправдивих лідерів: вони ігнорують людей, які переривають церковну роботу й заважають їй, і не розпитують про них – навіть коли вони виявляють, що злі люди й антихристи заважають церковній роботі, вони не звертають на це уваги. За своєю природою це серйозніше, ніж перші два прояви. Чому це вважається серйознішим? Перші два прояви стосуються рівня неправдивих лідерів, а цей прояв стосується їхньої людськості. Деякі неправдиві лідери мають настільки низький рівень, що не можуть розгледіти природу переривання церковної роботи й завад їй. Хоча деякі неправдиві лідери й можуть виявити проблеми переривання церковної роботи й завад їй, на жаль, вони не розуміють істини й не можуть розібратися з цими проблемами та розв’язати їх. Вони завжди діють згідно з власними ідеями й ентузіазмом, роблячи те, що їм подобається, і думаючи в душі: «Доки я виконую церковну роботу, усе гаразд; а хто там перериває й заважає – це його особиста справа, і мене це не стосується». Є також деякі неправдиві лідери, які мають певний рівень і можуть виконувати якусь роботу, а також трохи знають принципи поводження з усілякими людьми. Однак вони бояться образити людей, тому, коли виявляють, що злі люди й антихристи створюють переривання й завади, вони не наважуються їх розвінчувати, зупиняти чи обмежувати. Вони живуть за сатанинськими філософіями й закривають очі на справи, які, на їхню думку, їх не стосуються. Їм абсолютно байдуже, якими є результати церковної роботи або наскільки це впливає на життя-входження Божих обранців; вони вважають, що такі речі їх не стосуються. Отже, під час перебування такого неправдивого лідера на посаді нормальний уклад церковного життя не підтримується, а обов’язки й життя-входження Божих обранців не захищені. Яка природа цієї проблеми? Справа не в тому, що ці неправдиві лідери не можуть виконувати роботу через низький рівень; справа в тому, що в них погана людськість, і їм бракує совісті й розуму, тому вони не виконують справжньої роботи. У чому неправдиві лідери є неправдивими? Їм бракує совісті й розуму людськості; тому під час їхньої роботи лідерами проблема злих людей і антихристів, які переривають церковну роботу й заважають їй, зовсім не розв’язується. Деякі брати й сестри зазнають великої шкоди, і робота церкви також зазнає величезних збитків. Коли такий неправдивий лідер помічає проблему, коли він бачить, як зла людина чи антихрист створює переривання чи заваду, він знає, у чому полягає його обов’язок, що він має робити і як, але він зовсім нічого не робить, і навіть прикидається дурнем, повністю ігнорує цю справу й не доповідає про неї вищому керівництву. Він вдає, що нічого не знає й не бачить, дозволяючи злим людям і антихристам переривати церковну роботу й заважати їй. Хіба з його людськістю немає проблем? Хіба вони не з одного табору зі злими людьми й антихристами? Який принцип він приймає як лідер? «Я не створюю переривань чи завад, але я не робитиму нічого, що когось ображає або вражає гідність інших. Характеризуйте мене як неправдивого лідера, а я однаково не робитиму нічого образливого. Мені потрібно залишити собі шлях для відступу». Що це за логіка? Це логіка сатани. І що це за характер? Хіба він не дуже хитрий і лукавий? Така людина анітрохи не щира у своєму ставленні до Божого доручення; вона завжди хитра й слизька у виконанні свого обов’язку, з великою кількістю мерзенних розрахунків, з думками про себе в усьому. Вона анітрохи не думає про роботу церкви й зовсім не має совісті чи розуму. Вона категорично не гідна служити церковним лідером. Такі люди анітрохи не несуть ноші заради церковної роботи чи життя-входження Божих обранців. Вони дбають лише про власні інтереси та насолоду; вони зосереджені виключно на тому, щоб упиватися благами статусу, і зовсім не переймаються станом, у якому перебувають Божі обранці. Хіба це не найегоїстичніші й найниціші люди? Навіть коли вони виявляють, що злі люди й антихристи заважають церковній роботі, вони не звертають на це уваги, наче ці справи їх не стосуються. Вони схожі на пастуха, який бачить, як вовк їсть овець, але нічого не робить, дбаючи лише про збереження власного життя. Така людина не придатна бути пастухом. Усе, що робить цей тип неправдивого лідера, – це максимальний захист власної репутації, статусу, влади та різноманітних благ, якими він зараз насолоджується. У їхніх серцях немає ноші заради Божого доручення, церковної роботи чи життя-входження Божих обранців, що є їхніми обов’язками й зобов’язаннями; вони ніколи про це не думають. Вони думають: «Чому лідер мусить виконувати ці завдання? Чому невиконання цих завдань призводить до того, що тебе обтинають, засуджують і відкидають брати й сестри?» Вони не розуміють і абсолютно байдужі. У Моєму серці, хоч би якою вихованою не здавалася така людина, хоч би як вона не дотримувалася правил, хоч би якою мовчазною, працьовитою та компетентною вона не була, той факт, що вона діє без принципів і не несе жодної відповідальності за роботу церкви, змушує Мене подивитися на неї по-новому. Зрештою, Я визначив таку людину так: вона може не робити великих помилок, але вона дуже хитра й лукава; вона зовсім не бере на себе жодної відповідальності й зовсім не підтримує роботу церкви – у неї немає людськості. Я відчуваю, що вона схожа на якусь тварину – своєю хитрістю вона трохи нагадує лисицю. Люди кажуть, що лисиці хитрі, але насправді ці люди навіть хитріші за лисиць. Зовні здається, ніби вони не скоїли ніякого зла, але насправді все, що вони кажуть і роблять, – заради власної слави, вигоди й статусу. Усе, що вони роблять, – з метою насолоджуватися благами свого статусу, і вони зовсім не рахуються з Божими намірами. Вони анітрохи не розв’язують проблем, що виникають у церковній роботі, і не вирішують реальних питань, що стосуються життя-входження Божих обранців. Ці неправдиві лідери не виконують жодної роботи, щоб вести Божих обранців в істину-реальність. Яка ж мета всього, що вони роблять? Хіба не просто догоджати людям і змушувати інших високо їх цінувати? Вони намагаються змусити всіх думати про них добре, не ображаючи нікого, і так насолоджуються своєю репутацією та благами свого статусу. Найбільше стосовно них викликає ненависть те, що всі їхні дії не приносять жодної користі життю-входженню Божих обранців; натомість вони вводять людей в оману, змушуючи інших захоплюватися ними й ідолізувати їх. Хіба ці люди не є ще хитрішими й лукавішими за лисиць? Вони – хрестоматійні, справжні неправдиві лідери. Вони мають статус лідера й носять цей титул, але не виконують жодної справжньої роботи, дбаючи лише про якісь видимі, поверхові загальні справи, або ж неохоче виконують частину роботи, спеціально дорученої Вишнім. Якщо немає спеціального доручення від Вишнього, вони не виконують жодної суттєвої церковної роботи. У справах, що стосуються підтримки церковної роботи й укладу церковного життя, вони бояться образити людей і не наважуються дотримуватися принципів. Вони не розв’язують жодної з накопичених проблем у церковній роботі, і навіть коли бачать, як антихристи та злі люди марнують майно Божого дому, вони нічого не роблять, щоб це зупинити чи обмежити. У своїх серцях вони чітко знають, що ці люди коять зло й шкодять інтересам Божого дому, але прикидаються дурнями, не кажучи ані слова. Це хитрі й лукаві люди. Хіба ці люди не хитріші за лисиць? Зовні вони до всіх привітні й не роблять нічого, щоб комусь зашкодити, але вони затримують велику справу життя-входження Божих обранців, церковну роботу та роботу з поширення Євангелія. Хіба такі люди гідні бути лідерами й працівниками? Хіба вони не слуги сатани? Хіба вони не ті, хто перериває церковну роботу й заважає їй? Хоча зовні вони не скоїли жодного явного зла, наслідки їхньої такої роботи навіть серйозніші, ніж скоєння зла. Вони перешкоджають виконанню Божої волі, опираються Богові, а також переривають церковну роботу й заважають їй. Вони шкодять Божим обранцям і можуть навіть зруйнувати надію Божих обранців на спасіння. Скажіть Мені, хіба це не скоєння зла? Саме це й робить безвідмовна людина, яка зовсім не дотримується принципів. Люди, які не розуміють істини, не можуть до кінця усвідомити жахливі наслідки такої роботи неправдивих лідерів і не можуть осягнути, якими є їхні наміри, мотиви та цілі. Ти ніколи не збагнеш, що вони насправді хочуть зробити у своїх серцях – такі люди занадто хитрі! Образно кажучи, вони – хитрі лисиці; а якщо казати точно, вони – живі дияволи, живі дияволи серед людей!

Що стосується того, як слід характеризувати цих неправдивих лідерів, то, виходячи з їхнього характеру-сутності, їх не можна довільно відносити до категорій злих людей, антихристів, лицемірів тощо. Однак, судячи з того, що вони виявляють, як-от прояви їхньої людськості та їхнє ставлення до церковної роботи, а також те, що вони не розбираються з проблемами, які виявляють, вони є найрозпуснішим видом неправдивих лідерів. Судячи з їхніх різноманітних проявів, хоча вони не ініціативні в формуванні клік та заснуванні власних незалежних царств і рідко свідчать про себе, і хоча вони можуть добре ладнати з братами й сестрами, терпіти труднощі, платити ціну, утримуватися від крадіжки приношень і навіть суворо стримувати себе від пошуку особливих привілеїв, проте, коли вони стикаються з різними людьми, справами та речами, які переривають церковну роботу й заважають їй, або з різними людьми, які марнують приношення й завдають шкоди майну Божого дому, вони не зупиняють їх і не розбираються з ними, нічого не кажуть і не виконують жодної роботи. Такі люди жахливі! Вони – найниціший тип неправдивих лідерів; вони невиправні! Чому Я кажу, що вони невиправні? Справа не в тому, що в них низький рівень або що вони не можуть сприймати Божі слова – у них є певна здатність до сприймання та працездатність, але коли вони виявляють, що хтось перериває церковну роботу й заважає їй, вони не розбираються з цим і не розв’язують цього. Вони лише неохоче виконують частину цієї роботи, коли стикаються із суворим наглядом і частими запитами від вищих лідерів або коли їх обтинають. Незалежно від того, виконують вони цю роботу чи ні, і як вони її виконують, захист себе – їхній головний пріоритет. Вони зовсім не виконують зобов’язань лідерів і працівників. Окрім захисту себе та підтримки власних інтересів, вони не виконують жодної суттєвої роботи, а лише частину поверхової роботи, яку змушені робити. Окрім захисту себе, їм ні до чого немає діла. Хіба вони не хитріші й лукавіші за лисицю? Дехто каже: «Їсти дрібних тварин – це інстинкт лисиці, то хіба захищати себе – це не інстинкт неправдивих лідерів?» Хіба це інстинкт? Це їхня природа! Ці неправдиві лідери захищають власний статус, репутацію та обличчя, підтримують стосунки з людьми й уникають ображати будь-кого ціною шкоди інтересам Божого дому й руйнування церковної роботи. Вони навіть особисто не займаються відстороненням чи переведенням персоналу, натомість доручають це іншим. Вони думають: «Якщо ця людина захоче помститися, вона не прийде за мною. У будь-якій ситуації мені потрібно спочатку захистити себе». Ці люди занадто хитрі! Як лідер, ти навіть не можеш узяти на себе це зобов’язання, то хіба ти гідний бути лідером? Ти – просто нікчемний боягуз! Якщо в тебе немає цієї крихти мужності, хіба ти досі віруючий у Бога? Хіба люди, які вдаються до хитрощів, щоб ухилитися від своїх зобов’язань під час їх виконання, є послідовниками Бога? Бог не хоче таких людей. Ці неправдиві лідери хитрі й лукаві, як лисиці. Коли вони бачать, що хтось створює переривання чи заваду, вони не розбираються з цим і не розв’язують цього – вони просто не виконують справжньої роботи. Хоч би як їх розвінчували й обтинали, вони не діють. Оскільки ти не виконуєш зобов’язань лідерів і працівників, чому ти займаєш цю посаду? Щоб бути частиною декору? Щоб упиватися благами статусу? Ти не придатний для цього! Не виконувати справжньої роботи, але хотіти, щоб брати й сестри шанували й ідолізували тебе, – хіба це не мислення диявола? Це так безсоромно! Дехто каже, що зовсім не хоче бути лідером. Тоді чому ти підтримуєш свою репутацію та статус? Яка твоя мета у введенні людей в оману? Якщо ти не хочеш бути лідером, ти можеш проактивно подати у відставку. Чому ти не подаєш у відставку? Чому ти займаєш посаду й не йдеш із неї? Якщо ти не хочеш іти у відставку, то мусиш сумлінно виконувати якусь справжню роботу. Іншого вибору немає – це твоє зобов’язання. Якщо ти не можеш виконувати справжню роботу, тобі краще взяти на себе відповідальність і піти у відставку; ти не повинен затримувати церковну роботу чи шкодити Божим обранцям. Якщо тобі бракує навіть цієї крихти совісті й розуму, хіба в тебе ще є якась людськість? Ти не гідний називатися людиною! Незалежно від того, чи можуть люди бути лідерами або працівниками, віруючі в Бога заслуговують називатися людьми, лише якщо в них є хоча б крихта совісті й розуму.

Щоб бути лідером або працівником, потрібно мати певний рівень. Рівень людини визначає її працездатність і те, наскільки вона осягає істину-принципи. Якщо твій рівень дещо нижчий і ти не маєш достатньо глибокого сприйняття істини, але здатен практикувати стільки, скільки розумієш, і можеш практикувати те, що розумієш, і в серці ти чистий і чесний, і не замишляєш нічого заради себе, не прагнеш до слави, вигоди й статусу, і можеш прийняти Боже проникливе спостереження, тоді ти – правильна людина. Однак неправдиві лідери не мають цих якостей. Вони не переймаються різними проблемами переривань і завад, що виникають у церкві; навіть якщо вони помічають ці проблеми, то не звертають на них уваги. Якщо їх запитати, чи знають вони про ситуацію, вони кажуть: «Думаю, я трохи про це знаю, але не все». Це сталося прямо в тебе під носом – чому ти кажеш, що не знаєш про це? Хіба ти не намагаєшся обдурити людей? Оскільки ти знаєш про це, чи думав ти, як із цим розібратися? Чи виконав ти якусь роботу? Чи намагався ти знайти якісь рішення? Вони відповідають: «Рівень тієї людини вищий за мій, і вона красномовна й добре говорить; я не наважуюся втручатися. А що, як я розбиратимуся з тим, що насправді не є проблемою, і ображу її? Це ускладнить мою роботу в майбутньому!» Оскільки ти не наважуєшся, ти – нікчемний боягуз і не виконуєш своїх зобов’язань, і ти не гідний бути лідером! Коли ти стикаєшся з такою ситуацією, чи знаєш ти, як із нею розібратися? Вони кажуть: «Хоча я й знаю, як із цим розібратися, я не наважуюся. Хіба для цього не існує Вишнє? А ще є команда з ухвалення рішень. Як це завдання могло випасти мені?» Оскільки ти це бачив і знаєш про це, ти повинен розібратися із цією ситуацією. Якщо твій духовний зріст занадто малий і ти не можеш упоратися із цією проблемою, чи розповів ти про неї вищому керівництву? Чи доповів ти про неї? Чи зробив ти те, що входить до сфери твоїх зобов’язань і роботи, яка тобі випала? Чи виконав ти хоч якісь зі своїх зобов’язань? Жодних! У своїх серцях вони чудово знають: «Я знав про цю проблему, але не діяв. Я відчуваю провину! Я мав доповісти про ту справу, але не зробив цього. Але й інші люди цього не зробили – яке це стосується мене?» Хіба інші люди теж лідери? Роблять це інші люди чи ні – це їхня справа, а чому ти цього не зробив? Якщо інші люди цього не роблять, хіба це означає, що й ти не мусиш цього робити? Хіба це істина? Навіть якби інші люди це зробили, хіба це могло б замінити те, що мав зробити ти? Те, що ти робиш, – це твоя справа. Чи виконав ти свої зобов’язання й повинності? Якщо ні, то ти не виконуєш своїх зобов’язань, не придатний бути лідером, і ти повинен узяти на себе відповідальність і піти у відставку. Ти не цінуєш того, як тебе піднесли, ти не гідний довіри братів і сестер, ти не гідний довіри Божого дому, і тим паче ти не гідний Божого звеличення. Ти – безсердечний негідник. У третього типу неправдивих лідерів проблема з моральними якостями. Хоч би якими були їхні особисті прагнення та життя-входження, уже судячи з того факту, що під час свого перебування на посаді вони не виконують жодної справжньої роботи, не відшкодовують жодних збитків для церкви й, звісно, не здатні негайно зупиняти лихі вчинки злих людей чи розбиратися з ними, цей тип людей має не лише проблему низького рівня та проблему невиконання справжньої роботи, але, що найважливіше, у них немає людськості. Їхня совість абсолютно прогнила, і в них немає жодного розуму. Простими словами, вони морально збанкрутіли; вони егоїстичні й ниці до крайності, і їм не можна довіряти. Серед трьох типів людей, які ми проаналізували, людськість цього типу – найгірша. Перші два типи людей мають низький рівень, вони не можуть виконувати роботу й не відповідають принципам і стандартам Божого дому щодо зрощування та просування людей, тому їх не можна зрощувати чи використовувати. Їхній рівень надзвичайно низький, вони сліпі й заціпенілі, і вони практично мертві люди – їх не варто розвінчувати й аналізувати. Третій тип людей – наймерзенніший. Вони надзвичайно ниці з точки зору своєї людськості, і ми характеризуємо цей тип як хитрий і лукавий. Ці люди навіть хитріші за лисиць. Вони не виконують жодної справжньої роботи, але мають безліч виправдань і почуваються абсолютно спокійно. Незалежно від того, як злі люди й антихристи заважають церковній роботі, вони про це не тривожаться й не хвилюються, і однаково хочуть і далі бути лідерами. Чому вони так залежні від влади? Ці лідери кажуть: «Людина дереться вгору, вода тече вниз. Усі люблять владу!» Вони не хочуть виконувати жодної справжньої роботи, але однаково хочуть чіплятися за свою посаду й насолоджуватися благами свого статусу. Що це за негідник? Вони – суто поріддя сатани, вони абсолютно не є чимось добрим.

Сьогодні ми побесідували про три пункти щодо дванадцятого зобов’язання лідерів і працівників. Неправдиві лідери, яких ми проаналізували в рамках дванадцятого зобов’язання, в основному такі самі, як і неправдиві лідери, яких ми розвінчували раніше. Хоча ми проаналізували три пункти, вони переважно охоплюють дві проблеми: одна полягає в тому, що в них низький рівень і вони не можуть виконувати справжньої роботи; інша – у тому, що їхня людськість мерзенна, ница, хитра й лукава, і вони не виконують справжньої роботи. Це фундаментальні, сутнісні проблеми неправдивих лідерів. Доки в когось є одна із цих двох проблем, він є неправдивим лідером. Це поза всяким сумнівом.

4 вересня 2021 року