Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися (частина сьома)

Різні люди, справи та речі, які переривають церковне життя й заважають йому

Принципи поводження з тими, хто вступає в неналежні стосунки

Що стосується різних людей, справ та речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм, то ми розділили їх загалом на одинадцять пунктів. Раніше ми бесідували про шостий пункт – вступ у неналежні стосунки. Чого це переважно стосується? Безрозсудного спокушання інших і вступу в стосунки, засновані на хтивій жазі. Про що бесідували стосовно цього аспекту? Коли такі люди з’являються в церкві, як із ними слід поводитися? Які існують способи вирішення? Чи слід нам заплющувати на це очі й дозволяти цьому тривати безконтрольно, чи розв’язувати проблему згідно з істиною-принципами? Чи слід нам уникати цього, чи впливати на причетних із любові? Чи слід нам бесідувати з ними про істину, чи попередити їх і вичистити? Як найдоречніше з цим поводитися? (Попередити й обмежити причетних. Якщо їх неможливо обмежити, вичистити.) Як їх слід обмежувати? Чи легко це зробити? Коли трапляються такі справи, зазвичай не так уже й легко обмежити причетних. Деякі люди помічають таку ситуацію й відчувають, що це недоречно, але соромляться висловитися. Дехто може натякати на це опосередковано, але причетні не обов’язково слухають. Яка людськість у всіх тих людей, які здатні безрозсудно спокушати інших? Чи є вони гідними й чесними людьми? Чи є вони людьми з пристойністю святих? Чи є вони людьми, які мають гідність і почуття сорому? (Ні.) Якщо хтось просто нагадує їм словами або звичайно бесідує з ними про істину, чи може це розв’язати проблему? Не може. Коли трапляється така справа, це означає, що вона насправді вже довго зріла в їхніх серцях. На той момент, чи легко це контролювати? Чи може розв’язати проблему допомога й спроба вплинути на них із любов’ю? (Ні.) Отже, яке найкраще рішення? Воно полягає в тому, щоб вичистити таких людей, ізолювати їх від тих, хто щиро вірить у Бога й виконує свої обов’язки, і не дозволяти їм і надалі заважати й шкодити іншим.

Зараз у деяких церквах безперестанку трапляються випадки, коли чоловіки та жінки спокушають одне одного. Щойно з’являється нагода ці люди, спокушають одне одного, поводячись особливо розпусно й без жодного почуття сорому. Я чув про чоловіка, який спокусив багатьох жінок; він не займався серйозними залицяннями, а просто безрозсудно спокушав будь-яку жінку, яку зустрічав, і чіплявся до неї. Дехто каже: «Він просто нормально спілкується; це просто його спосіб спілкування». Більшість людей вважає такий спосіб спілкування неповчальним, огидним і бридким. Хіба це не проблема? Чи може це довести, що такі стосунки є неналежними? Якщо двоє людей зустрічаються й це впливає не лише на виконання їхніх власних обов’язків, а й на обов’язки інших, їх слід обмежити. Їм не можна дозволяти зустрічатися в рамках церковного життя, особливо в церкві з повною зайнятістю, оскільки це впливає на виконання обов’язків іншими й шкодить церковній роботі. Коли вони зможуть зосередитися на своїх обов’язках, вони зможуть повернутися до церкви з повною зайнятістю, щоб виконувати свої обов’язки. Деякі люди не займаються серйозними побаченнями, а радше безрозсудно спокушають інших і чіпляються до них, граючись із хтивими жаданнями, заважаючи церковному життю, впливаючи на настрій людей і турбуючи інших. Така ситуація є завадою для церковної роботи, і її слід вирішувати й розбиратися з нею згідно з принципами; цих людей слід своєчасно ізолювати й вичищати. Чи легко розібратися з цією проблемою? Нікому не можна дозволяти заважати церковному життю та церковній роботі й переривати їх, і з такими питаннями слід розбиратися згідно з принципами. Дехто каже: «Не можна розбиратися з ними в ситуаціях, коли, якщо з ними розібратися, то не буде кому взятися за їхні обов’язки; їм слід дозволити просто продовжувати й спокушати інших, як вони забажають. Як би вони не спокушали інших, це слід дозволяти». Чи є в Божому домі таке правило? Чи був такий принцип під час бесіди на останньому зібранні про те, як поводитися з такими людьми? (Ні.) Стикаючись із такими ситуаціями, церковні лідери та куратори розгублюються й не знають, як із ними поводитися, дозволяючи цим людям безрозсудно спокушати інших у церкві, що змушує більшість людей почуватися незручно й не дає їм повчання, викликаючи в їхніх серцях відразу, але вони не наважуються висловитися й мусять це терпіти. Лідери та куратори вважають, що церковна робота й Божий дім не можуть обійтися без цих людей, що якщо цих безрозсудних спокусників відіслати, то буде менше рук для виконання роботи. Чи правильна ця логіка? (Ні.) У чому вона неправильна? (Ці люди не можуть виконувати роботу; вони не мають до неї серця.) Це в саму точку. Як ви думаєте, що це за люди, які здатні безрозсудно спокушати інших? У них немає жодної стриманості; вони маловіри, невіруючі. Справа не лише в тому, що вони не люблять істину, відчувають до неї відразу, мають мало віри, молоді й мають неглибоку основу – це ще не все. Чи всі невіруючі, які не вірять у Бога, здатні безрозсудно спокушати інших? Чи всі вони здатні займатися розпусними діями? Лише частина з них; меншість усе ж цінує гідність і доброчесність, дбає про свою репутацію й має межу для свого життя по-людськи. Ці так звані віруючі в Бога нічим не кращі за невіруючих, тож чи буде перебільшенням назвати їх невіруючими й маловірами? (Ні.) Хоча ці люди можуть виконувати певну працю в Божому домі, за своєю природою вони є маловірами й невіруючими. У них немає принципів ні в чому, що вони роблять, і вони живуть по-людськи без жодної межі, доброчесності та почуття сорому. Навіть невіруючі дотримуються ідеї, що людям потрібна гордість, як дереву – кора; однак ці люди не хочуть навіть зберегти свою гордість, тож чи можуть вони хотіти істини? Чи можуть вони щиро присвячувати себе Богові? Чи можуть вони діяти згідно з принципами у своєму обов’язку? Абсолютно ні! Вони суто трудяться. Люди, які трудяться, не володіють жодною істиною; їхній труд перериває, і заважає, і не відповідає стандарту виконання обов’язку. Хоча зовні вони, здається, виконують свій обов’язок, як би ти не бесідував із ними про принципи, вони просто не слухають. Вони роблять, що хочуть, не діючи згідно з принципами. Коли ці люди слухають проповіді, їхня поведінка та вираз обличчя розвінчують їхню сутність як маловірів. Інші сидять прямо, слухаючи серйозно й уважно, а як слухають ці люди? Дехто спирається на стіл, часто потягується й позіхає, сидить неналежно, зовсім не маючи людської подоби. Що це за люди, які зовсім не мають людської подоби? Вони зовсім не люди; вони лише носять людську личину. Як ви почуваєтеся, коли бачите, як група цих «рептилій» приходить слухати проповіді? Хіба вам не стає незручно? (Так.) Ця група виглядає огидно, і коли Я їх бачу, Мені не хочеться говорити. Я говорю до людей, а не до «рептилій». Чи можуть стани людей, які так слухають проповіді, покращуватися в міру виконання ними свого обов’язку? Чи може їхня віра в Бога зростати й чи можуть вони ясніше розуміти істину, що більше вони виконують свій обов’язок? Абсолютно ні! Як би вони не виконували свій обов’язок, їхній духовний зріст і віра не зростають. Вони все роблять розпусно й без стриманості, живучи в плотських жаданнях і розбещених характерах без жодного усвідомлення, докору собі чи дисципліни – вони нелюди! Що стосується таких людей, навіть не беручи до уваги інші погані речі, які вони зробили, або їхні вчинки, що порушили принципи й зашкодили інтересам Божого дому, одного лише вступу в неналежні стосунки достатньо, щоб їх вичистити. Це дуже проста справа, а церковні лідери та куратори лише чухають потилиці, не знаючи, як із нею поводитися. Із цією справою дуже легко розібратися; про це вже бесідували раніше. Із нею слід розбиратися згідно з принципами, і тих, кого слід вичистити, треба вичистити. Не роздумуйте надто багато; робота Божого дому чудово триватиме й без них. Скажіть Мені, що слід робити, якщо десь знаходять собачі екскременти чи послід? Їх слід негайно прибрати; якщо не прибрати вчасно, одразу ж прилетять мухи й комарі, і люди не зможуть мати спокою в такому місці. Що Я маю на увазі, кажучи все це? (Щоб розв’язати проблему вступу в неналежні стосунки в церкві, першим кроком є очищення від цих мерзенних маловірів.) Так, саме це Я й маю на увазі. Якщо в церкві є люди типу «смердючих собачих екскрементів», вони неодмінно приваблять «смердючих мух». Якщо вичистити смердючі собачі екскременти, ці мухи природно розлетяться. Хіба це не рішення? Чи є це рішення розумним? (Так.) Розбираючись із такими питаннями, деякі церковні лідери завжди мають побоювання, кажучи: «Якщо ми очистимо від тих, хто безрозсудно спокушає інших, хіба не стане менше людей для виконання роботи?» Чи є це проблемою? (Ні.) Чому ні? Як слід вирішити це побоювання? Навіть якби їхнє побоювання мало сенс, і вони думали, що якщо вимоги до людей будуть занадто суворими й тих, хто міг би виконувати роботу, очистять, то не буде кому виконувати цю частину роботи, – хіба не було б легко знайти інших здібних людей, щоб їх замінити? (Так.) І навіть якби заміну не вдалося знайти негайно, роботу можна було б виконати пізніше, коли знайдуться підхожі люди, і це не вплинуло б на роботу Божого дому. Божий дім не підтримує цих людей, які не виконують належної роботи. Якщо вони можуть покаятися й узятися за належні завдання, вони можуть продовжувати виконувати роботу, але якщо вони не каються, то їх слід позбавити права виконувати свій обов’язок. Хіба це не виправдано й не розумно? Божий дім радше утримуватиме трудівників, аніж маловірів і невіруючих. Чи правильний цей принцип? (Так.) У чому він правильний? Навіть якщо трудівник не прагне до істини, він усе одно готовий трудитися, і він може докладати зусиль у Божому домі, поводячись добре й слухняно. Хоча вони просто гарують, вони вірні, і щонайменше вони не погані люди. Саме таких людей Божий дім залишає. Якщо людина погана й мерзенна, завжди займається криводушними й нечестивими практиками, і якщо вона не може навіть добре трудитися й не відповідає стандарту як трудівник, то такі люди є невіруючими, і Божий дім їх не тримає. Отож Божий дім не тримає їх не тому, що вони трудівники, а тому, що їхній труд навіть не відповідає стандарту, тому що навіть їхній труд є транзакційним. Причина полягає в тому, що вони завжди хочуть чинити зло й створювати завади, завжди намагаються займатися криводушними й нечестивими практиками в церкві, порушуючи порядок церковної роботи й впливаючи на виконання обов’язків більшістю людей. Вони псують атмосферу церкви й ганьблять Боже ім’я – ніщо не може бути доречнішим, ніж вичистити їх. Де б не було людей типу «смердючих собачих екскрементів», їх слід негайно вичищати. Зрозуміло? (Так.)

XI. Маніпулювати виборами й переривати їх

Сьогодні ми продовжимо бесідувати про дванадцятий пункт зобов’язань лідерів і працівників: «Своєчасно і точно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; зупиняти й обмежувати їх і виправляти ситуацію; крім того, бесідувати про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися». Яке одинадцяте питання цього дванадцятого пункту? (Маніпулювати виборами й переривати їх.) Ми вже трохи бесідували про маніпулювання виборами та їх переривання раніше, коли бесідували про різні прояви антихристів і розвінчували їх, чи не так? (Так.) Робочі розпорядження Божого дому містять правила щодо церковних виборів. Вибори можуть проводитися раз на рік, а також можуть бути вибори за певних особливих обставин. Усі церкви повинні обирати лідерів і працівників усіх рівнів згідно з принципами, встановленими Божим домом. Правила виборів містять принципи виборів, критерії відбору людей, методи та підходи до виборів, а також різні важливі моменти, про які братам і сестрам слід знати під час виборів. Звісно, перед кожними виборами лідери та працівники всіх рівнів повинні бесідувати про всі аспекти принципів виборів, щоб Божі обранці могли їх чітко зрозуміти. Так результати виборів будуть кращими. Сьогодні ми не будемо бесідувати про деталі виборів; основна тема сьогоднішньої бесіди – деякі прояви маніпулювання виборами та їх переривання.

А. Прояви маніпулювання виборами та їх переривання

Церковні вибори повинні суворо дотримуватися принципів виборів, установлених Божим домом, щоб обрати кандидатів, які найбільше підходять на роль лідерів і працівників. Якщо принципи виборів порушуються й використовуються інші методи виборів, це справа неправдивих лідерів і антихристів. Божий дім повинен заборонити такі порушення, а також розслідувати справу головних осіб, які маніпулювали виборами, і розібратися з ними. Під час церковних виборів виявляються різні люди й розвінчуються різні умонастрої людей. Деякі люди вдаються до багатьох тіньових махінацій за лаштунками, щоб лідерами обрали їх самих або людей, які їм вигідні. Наприклад, деякі люди бояться, що тих, хто прагне до істини, оберуть лідерами, і це загрожуватиме їхньому статусу, тому вони за їхніми спинами докладають усіх зусиль, щоб засудити цих людей за проявлені ними слабкості та зроблені помилки, засуджуючи їх як зарозумілих і впевнених у власній праведності, що мають характер антихристів, тощо, – усе це в спробі змусити їх програти вибори. Інші, щоб їх обрали лідерами, під час виборчого періоду купують гарні речі, щоб підкупити людей, або дають обіцянки приємними словами, а також використовують різні засоби, щоб підбурювати й намовляти інших, за кого голосувати, а за кого – ні. Незалежно від того, які засоби й методи вони використовують, усе це робиться заради маніпулювання виборами та впливу на їхні результати. Незважаючи на те, що церква неодноразово бесідує про принципи виборів, як-от: обирати тих, хто має добру людськість, хто прагне до істини й хто може вести братів і сестер до нормального виконання своїх обов’язків, нормального читання Божих слів, входження в істину-реальність та про інші подібні принципи, – ці люди просто не слухають і хочуть вдаватися до тіньових махінацій. Що означає вдаватися до тіньових махінацій? Це означає, що вони завжди хочуть шахраювати. Вони ніколи відкрито не оцінюють, хто хороший, а хто ні, завжди бажаючи вдаватися до тіньових махінацій та влаштовувати хитрі схеми й підступи за лаштунками. Вони навіть планують за лаштунками, кого обирати, а кого ні, намагаючись змусити всіх дійти згоди. Хіба це не тіньові махінації? Хіба це не шахрайство? (Так.) Чи є це захистом виборів у відкритий і чесний спосіб згідно з істиною-принципами? Ні, не є – вони використовують людські схеми й методи в зухвалій спробі маніпулювати виборами. Яка їхня мета в маніпулюванні виборами? Вони хочуть контролювати результати виборів, вони хочуть, щоб обрали їх самих, а якщо їх не можуть обрати, то вони хочуть вирішувати, кого оберуть, тому вони вдаються до тіньових махінацій за лаштунками. Вони не дбають про роботу церкви чи про життя-входження братів і сестер. Вони не думають про інтереси Божого дому чи братів і сестер; вони враховують лише свої особисті інтереси. Коли відбуваються вибори, їхні власні наміри та жага є їхнім головним пріоритетом. Тож чому вони хочуть маніпулювати виборами? Якби хтось справді хотів привести братів і сестер до Бога та в істину-реальність, чи діяв би він так? Чи мав би він такі амбіції? Чи виявляв би він таку поведінку? Ні, не виявляв би. Так діяли б лише ті, хто має приховані мотиви, амбіції та жагу й хто хоче маніпулювати церковними виборами. У церкві вони залучають деяких людей, які досить добре з ними ладнають, які поділяють їхні погляди й мають ті самі мотиви та цілі, а також заманюють у пастку деяких людей, які зазвичай слабкі, не дуже прагнуть до істини, безтолкові, неосвічені й легко піддаються впливу та маніпуляціям, формуючи силу, щоб заважати церковній виборчій роботі. Їхня мета в протидії церкві – домогтися, щоб обрали їх, щоб за ними було останнє слово в результатах виборів. Вони хочуть обрати своїх заздалегідь визначених людей, тих, хто їм вигідний. Якщо цих людей оберуть, то їхня змова вдалася. Чи був би результат таких виборів правильним чи неправильним? (Неправильним.) Він, безумовно, був би неправильним. Ті, кого обрали б на виборах, сфальсифікованих злими людьми, безумовно, були б вигідні злим людям. Чому вони були б вигідні цим злим людям? Тому що злі люди змогли б тоді діяти свавільно й безрозсудно та безчинствувати в церкві, і ніхто не наважився б їх розвінчати чи обмежити. Їх не вичистили б, тоді як тих, хто прагне до істини, вони б витісняли й придушували, і церква стала б володінням злих. Очевидно, що кінцевий результат виборів, якими маніпулювали злі люди, безумовно, неправильний; він, безсумнівно, суперечить громадській думці й порушує принципи. Церковні лідери, а також брати й сестри повинні усвідомлювати всі форми поведінки та вчинки цих людей під час виборів і бути пильними щодо них. Вони не повинні бути безтолковими в цьому питанні. Щойно виявлено ознаки маніпулювання виборами та їх переривання, слід негайно вжити заходів для обмеження причетних, а якщо цих людей неможливо обмежити, їх слід ізолювати. Ці люди особливо зухвалі, нестримані й важкокеровані. Щоб перервати вибори та маніпулювати результатами, вони неодмінно вдаватимуться до тіньових махінацій за лаштунками, багато говорячи й роблячи. Що слід із цим робити? Із цією справою легко розібратися. Якщо церковні лідери виявляють проблему, вони повинні розвінчати її та оприлюднити, давши братам і сестрам можливість побесідувати про серйозність і наслідки цієї справи, а також про те, якою саме є природа таких дій. Нарешті, вони повинні вжити певних заходів. Яких заходів слід ужити? Із кожним, хто постійно вдається до тіньових махінацій за лаштунками та намагається маніпулювати виборами та переривати їх, слід поводитися безцеремонно й не допускати до участі у виборах. Що це означає? Це означає, що їхній голос не враховується. Незалежно від того, скільки людей причетно до маніпулювання виборами та їх переривання, їхні голоси мають бути анульовані, і їм не можна дозволяти брати участь у виборах. Незалежно від того, хто саме був уведений в оману й стурбований, доки вони слідували шляхами тих, хто маніпулює виборами, і вступали в змову зі злими людьми, щоб навмисно зашкодити виборам, Божі обранці повинні повстати, щоб розвінчати їх і позбавити права брати участь у виборах. Чи є це добрим підходом? (Так.) Це робиться виключно для захисту роботи церкви. Хіба ти не відмовляєшся приймати обмеження? Хіба ти не відмовляєшся приймати принципи виборів Божого дому? Хіба ти не хочеш, щоб за тобою було останнє слово? Якщо за тобою буде останнє слово, то це за сатаною буде останнє слово. Божий дім і церква – це місця, де панує істина; не можна дозволяти сатані тут верховодити. Оскільки ти хочеш вдаватися до тіньових махінацій і навмисно маніпулювати цими виборами та переривати їх, усе просто – твій голос анульовано. За кого б ти не голосував, це марно; жодна з твоїх думок не є дійсною, і навіть якщо ти наполягатимеш на участі у виборах, це не спрацює. У Божому домі є адміністративні постанови та приписи, і твоє право на участь у цих виборах було відібрано й скасовано. Якщо ти й надалі заважатимеш на наступних виборах, то твоє право на участь у виборах буде повністю відкликано, і тобі абсолютно більше не дозволять брати участь. Ось як слід поводитися з тими, хто постійно вдається до тіньових махінацій, щоб маніпулювати виборами та переривати їх.

Щоразу, коли відбуваються церковні вибори, завжди є злі люди, які починають проявляти неспокій: одні вдаються до тіньових махінацій за лаштунками, намагаючись маніпулювати виборами та переривати їх, а інші прагнуть відкрито змагатися з іншими за лідерську посаду, сперечаючись до почервоніння, навіть будучи на межі імпульсивних дій, застосування насильства та бійки, залишаючи братів і сестер у непевності, кого слухати чи обирати. Під час виборів вони не бесідують про істину, не обговорюють, як би вони виконували церковну роботу, які шляхи були б у роботі, або які ідеї та плани щодо роботи вони запропонували б, якби їх обрали лідером. Натомість вони неодмінно розвінчують недоліки інших кандидатів і нападають на них, а також залучають одну групу людей, щоб сформувати опозицію проти іншої групи, створюючи в церкві ситуацію розколу. Чим стають такі вибори? Вони стають тим, що розділяє церкву. Ще до того, як оголошено результати виборів, церква вже розділена. Чи має таке явище виникати під час церковних виборів? Чи це нормальне явище? Ні. Якщо ти хочеш бути лідером і вважаєш, що маєш певні здібності, почуття ноші та придатний для цієї роботи, ти можеш брати участь у виборах згідно з принципами Божого дому. Звісно, ти також можеш заявити про свої сильні сторони та переваги й побесідувати про свої розуміння та досвід, щоб брати й сестри могли переконатися й довірити тобі взятися за роботу церковного лідерства. Однак ти не повинен досягати своєї мети бути обраним, нападаючи на інших, оскільки це може легко ввести людей в оману й призвести до негативних наслідків. Брати й сестри малого духовного зросту, які не мають здатності до розрізнення, можуть легко бути введені тобою в оману й не знатимуть, кого обрати, а церква також може бути вкинута в хаос і страждати від розколу. Хіба це не надало б сатані можливості діяти? Коротко кажучи, участь у виборах без дотримання принципів, постійна наявність амбіцій і жаги та використання ницих засобів для досягнення своєї мети бути обраним – усе це за своєю природою є маніпулюванням виборами та їх перериванням і неналежною виборчою поведінкою. Звісно, деякі люди мають належні форми поведінки, які слід відрізняти від цього. Наприклад, якщо кандидат бесідує про те, як добре виконувати різні завдання церковної роботи, як-от: євангельську роботу, роботу з текстами та загальні справи, або як покращити церковне життя, розв’язати труднощі Божих обранців у їхньому житті-входженні тощо, – усе це є належним. Належне висловлення своїх поглядів і розумінь, обмін своїми думками та планами щодо церковної роботи тощо – усе це є частиною нормальної мови та поведінки, і воно узгоджується з принципами виборів, установленими церквою. Окрім цього, будь-які неналежні форми поведінки, що виявляються під час виборчих періодів і є особливо очевидними, повинні привертати увагу людей. Людям потрібно бути пильними щодо них і розрізняти їх – не будьте необережними.

Деякі люди, щоб не виконувати свої обов’язки й не брати участі в церковному житті, часто виправдовуються зайнятістю на роботі, численними сімейними проблемами чи невідповідними обставинами. Однак, коли настає час обирати церковних лідерів, усі ці труднощі раптом зникають, і такі люди ретельно вбираються з цієї нагоди та приходять узяти участь у виборах. Вони довго не з’являлися, але, почувши чудову новину про церковні вибори, поспіхом прибігають. Для чого вони прийшли? Вони прийшли на вибори заради посади церковного лідера, заради цієї «чиновницької посади». Такі люди особливо пронирливі у своїх діях. Боячись, що інші запідозрять їхнє бажання стати церковним лідером, вони уникають згадок про вибори й зосереджуються лише на бесіді про власні розуміння та досвід, щоб здобути захоплення людей. Вони також привселюдно їдять і п’ють Божі слова, ведуть усіх бесідувати про Божі слова та діляться власним досвідним свідченням. Насправді ж вони зазвичай рідко беруть участь у церковному житті, нечасто бесідують про істину та й не можуть розповісти про жодні досвідні розуміння. Однак, коли наближаються вибори, вони сильно змінюються. Вони активно беруть участь у церковному житті, прагнуть молитися, співати гімни та бесідувати, виглядаючи особливо цілеспрямованими й ініціативними та помітно виділяючись. Після зібрань вони шукають нагоди поговорити з братами й сестрами про сімейні справи та налагодити стосунки. Побачивши церковного лідера, вони кажуть: «Ти останнім часом маєш не дуже добрий вигляд. У мене вдома є фініки, давай я тобі принесу». Побачивши якусь сестру, вони кажуть: «Я чув, у твоєї сім’ї фінансові труднощі. Тобі потрібна допомога? Я можу віддати тобі трохи одягу». На кожному зібранні вони надзвичайно активні, зовсім не такі, як раніше. У минулому вони зрідка з’являлися лише для годиться, і хто б не кликав їх на зібрання, вони відмовлялися, посилаючись на зайнятість. Але в період виборів вони раптом з’являються й беруть участь у кожному зібранні, не пропускаючи жодного. На кожному зібранні брати й сестри бесідують про питання та принципи, пов’язані з виборами, і, звісно, ці люди теж долучаються. Протягом цього періоду вони докладають усіх зусиль, щоб налагодити добрі стосунки з братами й сестрами, намагаючись привернути на свій бік частину з них. Вони навіть кілька разів роблять приношення на очах у братів і сестер, що викликає подив у більшості людей, які думають: «Вони так довго вірять у Бога, але ми ніколи раніше не бачили, щоб вони робили приношення. Чому цього разу вони такі щедрі? Невже вони справді змінилися на краще й навернулися?» Деякі безтолкові й неосвічені люди, нездатні розбиратися в справах, думають, що ця людина справді змінилася на краще, що вони раніше неправильно про неї думали, і несвідомо починають ставитися до неї прихильно, думаючи: «Сім’я цієї людини заможна, у неї є зв’язки та доступ до можливостей робити деякі речі. Якщо вона стане церковним лідером, то зможе багато чого зробити для церкви. Хіба це не допомогло б нашій церкві в проповідуванні Євангелія та прийманні деяких братів і сестер, яких переслідують і які мають труднощі? Якби вона й надалі могла залишатися такою активною, було б чудово, але я не впевнений, чи зможе вона зберігати таку активність і чи захоче бути нашим церковним лідером». Хіба деяких людей не ввели в оману й не обдурили? Усе, що робить ця людина, починає давати плоди, чи не так? Справа майже вирішена, і незабаром будуть результати. Хіба не цього вона хоче? (Так.) Крім того, вона дає дві речі з одягу одній людині, кошик овочів – іншій, а ще комусь – якісь харчові добавки, дбаючи про кожного. Це змушує людей думати: «Якби ця людина стала церковним лідером, хіба з неї не вийшов би чудовий пастир? Хіба не на таку людину більшість хоче покладатися?» Чи не настав слушний час? Хіба брати й сестри не оберуть із легкістю таку людину? Вона освічена, красномовна й має певний статус у суспільстві. Якщо церква зіткнеться з арештами, вона зможе захистити братів і сестер. Якщо в сім’ї когось із братів чи сестер виникнуть труднощі, вона зможе простягнути руку допомоги, а також допомогти в церковній роботі, коли знадобляться додаткові руки. Однак є одна річ, у якій більшість людей не впевнена: «Раніше вона не прагнула до істини й довго не відвідувала зібрань. А тепер, коли настав час виборів, вона поспіхом відвідує кілька зібрань. Якщо її оберуть лідером, чи розумітиме вона істину? Якщо вона не розуміє істини й може лише захищати цих людей або надавати їм певні блага, чи зможе вона допомогти людям зрозуміти істину? Чи зможе вона привести людей до Бога? Це сумнівно». Дехто має сумніви в серці, тоді як інших уже переконали й підкупили блага від цієї людини. Хіба ця ситуація не дуже небезпечна? Лише один голос може вирішити, чи оберуть її. Незалежно від остаточного результату виборів, чи є належними вчинки та поведінка таких людей? (Ні.) У найслушніший момент вони роздають милостиню, роблять приношення та допомагають братам і сестрам вирішувати деякі реальні труднощі. Коли хтось із братів і сестер переїжджає, вони надають транспорт, а коли в сім’ях деяких братів і сестер бракує грошей, вони позичають їм. Коли в когось немає телефону, вони купують його, а коли в когось немає комп’ютера, вони віддають свій власний… Вони роблять це в найслушнішу мить, у найважливіші переломні моменти. Що це за поведінка? Хіба такі дії з наміром поборотися за лідерство, з невимовними секретами та цілями – це не маніпулювання виборами та їх переривання? (Так.) Вони не приходять ні раніше, ні пізніше, а з’являються саме під час виборів лідера. Хіба вони не приховують невимовних секретів? Це надто очевидно; вони, безперечно, приховують невимовні секрети. Справа не в тому, що в них раптом прокинулася совість і вони захотіли зробити добрі вчинки; їхня мета – балотуватися на посаду церковного лідера, стати на чолі церкви, маніпулювати церквою та Божими обранцями. Чи хочуть вони маніпулювати цими людьми, щоб справді щось для них робити? (Ні.) То що ж вони хочуть робити? Вони хочуть контролювати Божих обранців, контролювати церкву та зайняти в церкві посаду, на якій вони зможуть бути чиновниками й верховодити. Хіба ці незвичайні методи та практики не є маніпулюванням виборами та їх перериванням? (Так.)

Під час церковних виборів деякі люди, боячись не набрати достатньо голосів, голосують самі за себе. Хіба це не звучить безглуздо й дивно? Яка природа когось, хто голосує сам за себе? Це прояв невпевненості, безсоромності чи надмірних амбіцій? Усього цього. Вони бояться, що їх не оберуть, тому не мають іншого вибору, окрім як проголосувати за себе, – це невпевненість. Вони не мають того, що потрібно, але однаково хочуть бути лідером; боячись, що інші за них не проголосують, вони голосують самі за себе. Хіба це не безсоромність? Ба більше, їхні надмірні амбіції затьмарюють їм розум до такої міри, що вони відкидають гордість і втрачають гідність і доброчесність: «Якщо ти не проголосуєш за мене, я цього не терпітиму; я мушу бути церковним лідером. Якщо я не зможу стати лідером, я більше не віритиму в бога!» Вони наполягають на тому, щоб бути лідером, діяти в якості чиновника, і почуваються в житті спокійно й задоволено, лише коли мають статус, – які ж у них величезні амбіції та жага! Вони надто дорожать статусом, вірячи в Бога лише для того, щоб стати лідером. Що такого чудового в тому, щоб бути лідером? Якби ти не цінував благ статусу й не насолоджувався всім привілейованим ставленням, яке він дає, чи досі жадав би ти цієї посади? Чи голосував би ти сам за себе? Чи були б твої амбіції та жага такими великими? Чи дорожив би ти так сильно статусом? Ні. Такі люди завжди хочуть маніпулювати виборами та втручатися в них, вдаючись до будь-яких брудних справ. Хоча вони й самі відчувають, що така поведінка ганебна, не відкрита, й не чесна, й дещо принизлива, після деяких роздумів вони думають: «Байдуже, головне – бути обраним лідером!» Це безсоромність. Вони навіть хочуть наслідувати методи дебатів, що використовуються на виборах у демократичних країнах, де кандидати розвінчують недоліки одне одного, засуджують одне одного й нападають одне на одного, влаштовують словесні перепалки, застосовуючи цю тактику на церковних виборах, – хіба це не жахлива помилка? Хіба це не хибне місце для такої тактики? Якщо ти прийшов до церкви, щоб займатися цими криводушними й нечестивими справами та намагатися маніпулювати виборами й переривати їх, Я тобі скажу: ти обрав не те місце! Це Божий дім, а не суспільство; кожен, хто маніпулює виборами та перериває їх, буде засуджений, кожен без винятку. У церкві будь-які спроби маніпулювати виборами та переривати їх, незалежно від причин, виправдань чи методів, є неприйнятними, і це є лихим вчинком – це навіки лихий вчинок! Усі, хто намагається маніпулювати виборами та переривати їх, засуджені. Такі люди не визнаються членами Божого дому чи братами й сестрами, а натомість характеризуються як слуги сатани. Що роблять слуги сатани? Вони спеціалізуються на всіляких справах, що переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм. Ті, хто маніпулює виборами та перериває їх, відіграють ці негативні ролі, роблячи те, що роблять слуги сатани. Яку б роботу не починала церква, ці люди повстають, щоб перервати її та зруйнувати, нехтуючи робочими розпорядженнями та приписами Божого дому, нехтуючи Божими адміністративними постановами й тим більше нехтуючи Богом. Вони намагаються робити в Божому домі все, що заманеться, маніпулюючи різними церковними справами й тим більше маніпулюючи членами церкви, аж до маніпулювання церковними виборами та їх переривання. Якими засобами вони намагаються маніпулювати церковним персоналом? Вони шукають нагоди, щоб маніпулювати церковними виборами та переривати їх. Щойно виборами зманіпулювали та їх перервали ці слуги сатани, ці вибори провалилися. Якщо ці слуги сатани досягають свого й стають церковними лідерами, то результат виборів правильний чи неправильний? Звісно, неправильний. Слід провести повторні вибори, для цього треба побесідувати про істину та підсумувати засвоєні уроки.

Б. Принципи поводження зі злими людьми, які маніпулюють церковними виборами

Коли трапляється випадок маніпулювання виборами з боку злих людей, необхідно провести вибори повторно. Як це слід практикувати? (Результати виборів слід скасувати й провести нові.) Це один зі способів. Внутрішню інформацію про те, як злі люди маніпулювали цими виборами, слід зробити відкритою та публічною, щоб усі знали, яким був виборчий процес і як були отримані результати. Після того, як ця внутрішня інформація стане відомою, результати виборів слід анулювати й провести вибори повторно. Такі вибори не можуть бути визнані більшістю Божих обранців, і неважливо, кого обрали, – їхні результати не можна визнавати. За звичайних обставин, через бесіду про істину та розвінчування цієї внутрішньої інформації можна скасувати результати виборів і провести повторні вибори. Але іноді, за певних особливих обставин, навіть якщо невелика частина людей дізнається, що результатами виборів маніпулювали слуги сатани й що обрана людина абсолютно не може виконувати роботу та є лише маріонеткою, оскільки більшість у церкві введена в оману злими людьми й досі стоїть на боці слуг сатани, тоді як лише меншість має певну здатність до розрізнення та знає внутрішню інформацію, – і ніхто цій меншості не вірить і не слухає її, коли вона висловлюється, – такі люди є ізольованими й безпорадними та абсолютно не мають сил, щоб змінити ситуацію. За таких обставин ви, можливо, захочете розвінчати внутрішню інформацію про маніпуляції на виборах, але чітко розібратися в ситуації нелегко. У такому разі, окрім як доповісти вищим лідерам і працівникам, що ще ви можете зробити? Якщо ви продовжите жити церковним життям, вас будуть витісняти. Відвідувати зібрання в іншій церкві здається недоречним, оскільки тамтешні люди не можуть просто так прийняти до себе незнайомця. Це справді ставить вас у скрутне становище! Ти бачиш, що обраний церковний лідер має погану людськість, є дияволом і не є тим, кого слід було обирати, тому тебе охоплює гнів, коли ти просто його бачиш. Відвідування зібрань викликає в тебе дискомфорт, але не ходити – це не вихід. Якщо ти не ходитимеш і розірвеш стосунки з церквою, то втратиш церковне життя, а цього робити не можна. Тож чи є хороше розв’язання цієї проблеми? Це вимагає мудрості. Якими будуть наслідки, якщо ти необачно їх розвінчаєш? Ці люди можуть об’єднатися, щоб придушити тебе, вигнати, або, якщо справи підуть зовсім погано, вони можуть навіть вичистити тебе, зробивши жертвою несправедливості. Це найімовірніший наслідок. То яке ж найкраще рішення? (Об’єднати зусилля з деякими братами й сестрами, що мають здатність до розрізнення, і зібрати всі докази лихих вчинків цих людей, скоєних із метою таємного маніпулювання виборами. Доповісти про це вищим лідерам і працівникам, а також швидко побесідувати про істину з уведеними в оману братами й сестрами, щоб повернути їх.) Чи вважається це хорошим рішенням? Чи можна робити такі речі поспіхом? Які наслідки поспіху? (Можна ненароком насторожити ворога.) Коли ви стикаєтеся з такими справами, ви боїтеся чи нервуєте? Чи слід вам боятися або нервувати? (Ні.) Теоретично, ти не повинен боятися – це те, що говорить тобі твоя раціональність. Але як це для людей насправді? Найважливіше – чи розуміють люди істину. Якщо люди не розуміють істини й мають лише рішучість, всередині вони однаково боятимуться. Хоч би що і як ти робив, чи легко досягти результатів, коли ти боїшся, (Ні.) Коли ти боїшся, у якому стані ти перебуваєш? Ти боїшся влади цих людей, боїшся, що вони дізнаються, що ти їх розрізнив і остерігаєшся, і боїшся, що вони придушать і витіснять тебе, коли побачать, що ти не на їхньому боці, і зрештою вичистять тебе із церкви. У твоєму серці будуть ці побоювання. Коли в тебе є такі побоювання, чи можеш ти мати мудрість, сміливість і засоби, щоб взаємодіяти з цими людьми, розв’язувати створені ними проблеми або викривати їхні лихі вчинки, щоб брати й сестри здобули здатність до розрізнення й не були введені в оману? Як у такому разі діяти найдоречніше? Коли ти боїшся, хіба ти не перебуваєш у стані слабкості? Передусім ти слабкий і пасивний. З одного боку, тобі бракує сильної віри в Бога, а з іншого, ти думаєш: «Отже, ці злі люди досягли успіху. Чому ж зараз тільки я один розбираюся в цій справі? Чи є в інших якась здатність до розрізнення? Якщо я розповім іншим про справжню ситуацію, чи повірять вони мені? Якщо вони мені не повірять, чи не розвінчають вони мене? Якщо вони всі об’єднаються, щоб розібратися зі мною, а я буду сам і безсилий, чи не знайдуть ці злі люди всіляких приводів, щоб вичистити мене?» Хіба в тебе не буде таких побоювань? Коли в тебе є ці побоювання, як ти можеш упоратися з тими людьми? Як ти можеш взаємодіяти з ними найдоречнішим і наймудрішим чином? Хіба тобі не бракує в цей час напряму чи шляху, яким можна слідувати? Якщо говорити точно, то коли ти найбільше боїшся і є найслабшим, ти просто не здатний змагатися чи взаємодіяти з ними та розв’язувати створені ними проблеми. То який же найкращий підхід для тебе в цей час? Чи варто взяти на себе ініціативу й вдарити першим, кидаючи їм виклик і розвінчуючи їхні лихі вчинки, щоб захистити себе? Чи доречний цей метод? (Ні.) Чому він недоречний? Тому що ти не продумав, як діяти, ти не можеш бачити їхню сутність наскрізь і не знаєш, як їх розвінчати, не кажучи вже про те, чи зможуть ті, хто введений в оману, прийняти істину й змінити свою позицію. Ти не знаєш нічого з цього, і тобі незрозуміло, яке рішення є для тебе найвигіднішим і найефективнішим. Хоча ти ще не досяг певного рівня негативного стану, твій нинішній стан – це щонайменше слабкість і страх, і всередині в тебе багато побоювань. Незалежно від того, чи є ці побоювання обґрунтованими, чи спричинені твоєю слабкістю та страхом, – коротко кажучи, це факти. Коли ці факти виникають, найкраще рішення – навчитися чекати й нічого не робити. Що означає нічого не робити? Це означає не поспішати розвінчувати справжню ситуацію з виборами тим, хто був обманутий, і не поспішати виступати проти новообраних церковних лідерів або групи людей, які маніпулювали виборами та переривали їх. Не розвінчуй їх; у цей час ти мусиш навчитися чекати. Дехто каже: «Чекати – це так пасивно; як довго я мушу чекати?» Не потрібно чекати надто довго. Поки ти чекаєш, приходь до Бога, щоб молитися, читати Божі слова й шукати істину. За таких обставин, коли ти найбільше боїшся і є найслабшим, твої молитви найщиріші та найсердечніші. Тобі потрібно, щоб Бог скеровував і захищав тебе; тобі потрібно покладатися на Бога. Коли ти молитимешся, твій страх буде потроху зменшуватися, доки не зникне. Коли твій страх зникне, хіба ти не станеш менш слабким? (Так.) У тебе також буде дедалі менше побоювань. Ці страхи, слабкості та побоювання не зникають самі по собі; радше під час цього процесу змін ти поступово почнеш розуміти певні речі. Які речі ти почнеш розуміти? По-перше, ти знатимеш, як розбиратися з цими людьми, кого розвінчувати першим і як говорити й діяти так, щоб це було на користь роботі Божого дому. Крім того, ти знатимеш природу поведінки цих людей. Як ти прийдеш до розуміння цих речей? Саме шукаючи істину в процесі очікування, ти поступово починаєш їх розуміти. Коли ти чітко це побачиш, ти, природно, замислишся над тим, як слід застосовувати мудрість, із ким доречно говорити і як говорити так, щоб це зворушило їх, щоб вони дізналися факти про маніпуляції злих людей на виборах і щоб вони змогли змінити свою позицію, розпізнати справжні обличчя тих, хто маніпулював виборами та переривав їх, і розрізнити, що за люди насправді так звані обрані лідери. Ти матимеш таку мудрість, і твої дії також будуть послідовними. Тож як з’являються ці позитивні здобутки? Усі вони даровані тобі Богом під час твого процесу очікування. Деякі з них з’являються завдяки роботі та просвітленню Святого Духа, а деякі – це те, що Бог дозволяє тобі побачити й зрозуміти в Його словах. У Божих словах сказано не вступати в бій непідготовленим. Що це означає? Це означає, що незалежно від того, чи борешся ти проти сатани, чи розвінчуєш лихі вчинки слуг сатани, – як би ти не боровся із сатаною, – ти сам мусиш бути сильним, розуміти істину-принципи, уміти бачити наскрізь сутність і лихі вчинки сатани та злих людей, а потім розвінчувати їх. Лише так ти зрештою досягнеш добрих результатів. Коли ти це зрозумієш, хіба твої страхи, слабкості та побоювання не стануть менш інтенсивними й менш очевидними? Ти більше не відчуватимеш такого страху. Те, що ти відчуваєш, поступово зміниться; ти виявиш, що вже не такий слабкий, як був, коли ситуація тільки виникла. Натомість ти почуватимешся дещо сильнішим і більш упевненим у собі, ніж раніше, і знатимеш, що робити. Тоді знову помолися Богові й попроси Його підготувати слушну нагоду, а потім починай діяти. Доповідай про ситуацію вищим лідерам і працівникам, а також бесідуй із тими, хто має добру людськість і щиро вірить у Бога, але був обманутий і введений в оману, бо не розумів істини, розвінчуючи їм внутрішню інформацію про те, як злі люди маніпулювали виборами. Щойно ти привернеш на свій бік одного чи двох таких людей, твій страх практично зникне. Ти усвідомиш, що всього цього не можна зробити, покладаючись на людську силу, а на запальність і поготів; не можна покладатися на миттєвий імпульс чи гнів або на тимчасове так зване почуття справедливості – усе це марне. Бог підготує для тебе слушний час і просвітить тебе щодо того, що сказати, і, ґрунтуючись на тому, що ти розумієш, Він крок за кроком скеровуватиме тебе, даючи тобі шлях, яким слід слідувати. Від початкової слабкості й страху до пошуку та розуміння принципів і шляху – протягом цього періоду ти досі можеш нормально взаємодіяти із цими злими людьми. Під час звичайної взаємодії розум людей не порожній; у них є власні думки. Поки ти шукаєш і молишся, ти спостерігаєш за цими людьми. За чим ти спостерігаєш? Ти дивишся, яким саме шляхом вони йдуть і яка їхня сутність насправді. Якщо те, що вони кажуть, є правильним і відповідає принципам церковної роботи, ти можеш їх слухати; якщо те, що вони кажуть, перериває церковну роботу й заважає їй, ти можеш знайти привід не слухати або потягнути час, використовуючи мудрий спосіб «мирної» взаємодії з ними, щоб не сполохати їх. «Мирно» взаємодіючи з ними, ти збираєш докази їхніх лихих вчинків, розрізняючи їх на основі їхніх різноманітних дій та облуд, що порушують істину-принципи, і ще більше переконуєшся, що ці люди – слуги сатани. Практикуючи в такий спосіб, ти не будеш скований ними й водночас виконаєш і своє зобов’язання, і свій обов’язок – ось що робить мудра людина. Лише ті, хто має людськість, мудрість і любов до істини, можуть іти правильним шляхом. Що стосується людей без мудрості, які діють необачно й грубо, завжди покладаючись на запальність та імпульс, незалежно від того, що вони роблять чи з якими обставинами стикаються, то їхні дії часто призводять до поганих результатів. Такі люди не лише переривають церковну роботу й заважають їй, а й створюють собі багато непотрібних клопотів і прикрощів. Мудрі ж люди – інші. У всьому, що вони роблять, вони чекають, спостерігають і шукають, чекаючи слушного часу, Божих улаштувань і керівництва. У період очікування вони здатні шукати Божі наміри, цілеспрямовано їсти й пити Божі слова, точніше осягати принципи істини й діяти згідно з Божими намірами. Вони використовують Божі слова та істину, щоб вести добру боротьбу й свідчити про Бога, а не воювати з людьми чи влаштовувати словесні перепалки через запальність.

Коли йдеться про те, що злі люди маніпулюють виборами й переривають їх, найголовніше – не те, чи можеш ти розгледіти цих людей наскрізь, і не те, як ти плануєш їх розвінчати, а своєчасна доповідь про ситуацію вищим лідерам. Слід мудро з ними боротися, чекати на Божий час, шукати Божих намірів та істини-принципів і при цьому не затримувати виконання свого обов’язку. Який кінцевий результат таких дій? Ти виконуєш своє зобов’язання і свій обов’язок. Доповівши про ситуацію вищим лідерам та шукаючи вирішення, ти не тільки розв’язуєш проблему, а й здобуваєш проникливість, збільшуєш свою здатність до розрізнення та мудрість, зростаєш у духовному зрості й зміцнюєш свою віру в Бога. Люди так багато здобувають, переживши протистояння із сатаною, і це для них дуже корисно. І навпаки, припустимо, ти дієш імпульсивно та запально, вступаєш у запеклу бійку з цими людьми й сперечаєшся з ними віч-на-віч, кажучи: «Ви маніпулюєте виборами й перериваєте їх. Хоча ви й маєте велику владу, я вам не поступлюся і я вас не боюся!» Унаслідок такого підходу тебе виганяють із церкви, і ти місяцями плачеш і страждаєш удома, але так і не розумієш Божих намірів: «Чому я опинився в такій халепі? Боже, невже Ти мене не хочеш? Невже Ти про мене не дбаєш?» Місяцями ти пропускаєш нові проповіді та гімни, не знаєш, яку роботу веде церква, не можеш виконувати свої обов’язки, стаєш повністю ізольованим і цілковито поринаєш у темряву. Щодня, крім плачу, ти тільки й робиш, що хвилюєшся. Ти не вчишся молитися до Бога чи їсти й пити Його відповідні слова в такому середовищі, і тим паче не вчишся шукати істини-принципів у складних ситуаціях; твоя мудрість зовсім не зростає. Після того як ти проплакав кілька місяців, зрештою одного дня хтось повертає тебе до церкви й просить поділитися своїм досвідом за цей період, але ти лише слізно скаржишся: «Мене так скривдили! Я не заважав церкві. Я не зла людина, мене підставили злі люди». Коли тебе запитують: «Які уроки ти засвоїв за цей час? Ти щось здобув?», – ти відповідаєш: «Що я міг здобути? Вони мене ізолювали, забрали книги Божих слів і збірники гімнів, і я не міг слухати жодних проповідей. Усе, що я міг, – це говорити про віру й час від часу співати кілька гімнів, які пам’ятав. Я нічого не здобув. На щастя, Бог підготував час, щоб повернути мене, інакше я планував піти й зайнятися бізнесом, щоб заробляти гроші, оскільки на спасіння однаково не було жодної надії. Бог більше не хотів мене, і я не міг продовжувати вірити. Моє серце було в цілковитій темряві». Зрештою ти додаєш: «Бог ніколи не покине Своїх овець», – роблячи такий висновок. Пережити таку значну й особливу подію і здобути так мало – хіба це не трохи жалюгідно? Хіба це не недоречно? Зіткнувшись із такою серйозною ситуацією, ти не засвоїв жодних уроків і не примножив ні мудрості, ні віри; хоча в серці ти все ще віриш у Бога, тебе мучили сатани, дияволи й антихристи аж до того, що ти майже перестав вірити. Чи можеш ти ще свідчити про Бога? Хіба ти не нікчемний боягуз? Яка користь плакати вдома? Навіть якщо ти проплачеш до сліпоти, це допоможе? Це розв’яже проблему з антихристами? Злі люди досягли успіху, а в тебе зрештою залишається лише вислів: «Бог ніколи не покине Своїх овець», – і більше нічого ти не здобуваєш. У тебе немає мудрості, немає плану дій, і ти не знаєш, як шукати Бога згідно зі шляхом, даним Богом, як прийти перед Бога, щоб узяти Божі слова й істину для боротьби із сатаною. Та крихта доктрини, яку ти зазвичай виголошуєш, не приносить тобі жодної користі; коли доходить до таких справ, окрім плачу, ти лише відчуваєш себе скривдженим і скаржишся – це нікчемний боягуз. Нікчемні боягузи часто мають кілька проявів, які також є їхніми основними характеристиками. По-перше, вони плачуть. По-друге, вони почуваються скривдженими. По-третє, вони скаржаться у своїх серцях. У своїх серцях вони також кажуть: «Де Ти, Боже? Чому Ти про мене не дбаєш? Сатана завдав мені жахливої шкоди, я не можу далі жити. Будь ласка, врятуй мене швидше!» Бог каже: «Ти – нікчемний боягуз, нікчема, загорнута в людську шкіру. Якщо ти віриш у Бога, чого ти боїшся? Чого боятися сатани?» Незалежно від того, до яких змов і хитрощів вдається сатана, коли діє, ми не боїмося. У нас є Бог, у нас є істина. Бог дасть нам мудрість. Бог володарює над усім; усе перебуває під Божим улаштуванням. Чого ти боїшся? Плач лише показує, що ти боягузливий і нездалий; ти сміття, дармоїд! Плач означає, що ти йдеш на компроміс із сатаною та благаєш у сатани пощади. Чи подобаються Богу такі нікчемні боягузи? (Ні.) Бог бачить у тобі нікчемного боягуза, дурня, сміття, без жодного свідчення й без жодної мудрості. Куди поділася істина, яку ти розумів? Хіба ти не наслухався про прояви антихристів і сатани, які розвінчує Бог? Хіба ти не розумієш і не бачиш цього наскрізь? Хіба ти не знаєш, що вони – сатани? Якщо ти знаєш, що вони – сатани, чого ти боїшся? Чому ти не боїшся Бога й не маєш перед Ним страху? Хіба ти не боїшся образити Бога, боячись сатани? Хіба це не нечестивий вчинок? Коли трапляються такі ситуації, ти боїшся й не маєш жодного рішення, жодної мудрості чи контрзаходів. Що ти здобув, слухаючи проповіді всі ці роки? Невже все це було марно? Чи можуть такі нікчемні боягузи бути непохитними у своєму свідченні? (Ні.) Коли йдеться про ситуації, де сатани та злі люди маніпулюють виборами й переривають їх, незалежно від того, чи ти самотній і безсилий, чи справді маєш кількох братів і сестер, які з тобою однодумні, не поспішай діяти. По-перше, навчися чекати. По-друге, навчися шукати. У період очікування та пошуку не полишай свого обов’язку. Що означає чекати? Це означає чекати, поки Бог підготує правильний час і можливість. А що слід шукати? Шукати принципи та шлях, які ти повинен практикувати, вірячи в Бога та слідуючи за Ним; шукати, як діяти, щоб це відповідало Божим намірам, і як діяти, щоб боротися проти сатани та сил антихристів, зрештою перемагаючи сили сатани, щоб стати переможцем. Якщо ти один, ти мусиш більше молитися до Бога, чекати й шукати. Якщо є двоє чи троє інших людей, які з тобою однодумні, ви можете разом бесідувати, молитися, чекати й шукати. Коли Бог підготує слушний час, проси в Бога сили та мудрості, щоб усе, що ти робиш, і кожне слово, яке ти кажеш, було доречним. Роблячи так, ти, з одного боку, виконуєш свій обов’язок як створена істота, а з іншого – можеш також сильно й ефективно розвінчати сатану, докорінно розвінчавши та зірвавши змови слуг сатани й антихристів. Це доречно? Вам розповіли про ці методи, шляхи, способи та принципи, тож як ви їх застосуєте, залежить від вас. Чи достатньо ясний цей шлях? (Так.) Тоді, коли ви стикаєтеся з такими справами, практикуйте згідно із цим принципом. Цього легко досягти.

Під час кожних церковних виборів і лідери та працівники, і Божі обранці мають зобов’язання й відповідальність захищати виборчу роботу. Лідери та працівники мусять узяти на себе роботу з бесіди про істину та принципи виборів; Божі обранці повинні порушувати будь-які питання, які в них виникають, а потім слід бесідувати про істину, щоб розв’язати ці питання. Лише так можна гарантувати, що вибори пройдуть безперешкодно. З одного боку, лідери та працівники повинні суворо дотримуватися принципів виборів Божого дому й виконувати роботу на кожних виборах у Божому домі на основі цих принципів. З іншого боку, вони також мусять остерігатися злих людей і антихристів, які маніпулюють виборами й переривають їх. Ці особи – слуги сатани, вони – когорта сатани. Лідери та працівники мусять суворо остерігатися їх і бути з ними обережними, залишаючись пильними щодо їхніх спроб під час виборів маніпулювати за лаштунками та вдаватися до якихось тіньових, прихованих дій, щоб таємно сфальсифікувати процес. Якщо виявиться, що виборами справді маніпулювали злі люди, унаслідок чого належного обранця було виключено, а більшість людей введено в оману, так що лідером було обрано не ту людину – ту, яка не підходить для цієї посади, – якщо така ситуація виникне, то рішення все одно є. Справжню ситуацію обраної людини слід викрити. Якщо більшість людей погодиться, можна провести повторні вибори. Вибори, якими маніпулюють сатана та злі люди, не є результатом виборів, проведених церквою в нормальному режимі на основі істини-принципів. Це не позитивна річ, і рано чи пізно її буде викрито, розвінчано та анульовано. Вірячи в це, якщо ти стикаєшся з такими ситуаціями, як ти повинен діяти? Ти повинен бути готовим будь-коли й будь-де боротися із сатаною, а не стояти осторонь, склавши руки. Якщо ти слабак, безтолкова людина чи нікчемний боягуз, ти можеш піти з ними на компроміс і вступити з ними в змову, або ж вони тебе так зламають, що ти станеш негативно налаштованим і не зможеш оговтатися. Деякі люди просто стоять осторонь, склавши руки, кажучи: «Я все одно не можу стати церковним лідером. Хто б не служив, усе одно. Хто має здібності, хай іде й служить! Якщо антихрист хоче служити, це мене не стосується, і доки вони мене не вичищають, усе гаразд». Ті, хто так каже, – не є хорошими. Вони не можуть уявити, якими були б наслідки, якби антихрист служив лідером, ані того, як би це вплинуло на їхню віру в Бога та їхнє спасіння. Лише люди, які розуміють істину, можуть бачити це таким, яким воно є. Вони скажуть: «Якщо антихрист стане церковним лідером, постраждають Божі обранці. Зокрема, ті, хто прагне до істини, ті, хто має почуття справедливості, і ті, хто охоче виконує свій обов’язок, – усі вони будуть придушені й виключені. Лише ті безтолкові люди та безвідмовні люди будуть у пошані, і вони потраплять у клітку й опиняться під контролем влади антихриста». Але ті, хто не прагне до істини, ніколи не замислюються над цим. Вони думають: «Людина вірить у Бога, щоб спастися. Кожен іде своїм шляхом. Навіть якщо антихрист стане лідером, це на мене не вплине. Доки я не роблю нічого поганого, вони не зможуть мене придушити, виключити чи вичистити з церкви». Це правильна точка зору? (Ні.) Якщо ніхто з Божих обранців не переймається церковними виборами, то якими будуть наслідки, щойно вони дозволять антихристу захопити владу? Чи справді це буде так просто, як люди собі уявляють? Яких змін зазнає церковне життя? Це безпосередньо пов’язано із життям-входженням Божих обранців. Якщо в церкві владу тримає антихрист, що станеться? У тій церкві вже не істина володарюватиме й не Божі слова – радше, там пануватимуть маловіри та сатана. Хоча на зібраннях ще можуть читати Божі слова, антихрист контролює право голосу. Чи може антихрист ясно бесідувати про істину? Чи може антихрист дозволити Божим обранцям бесідувати про істину вільно й без обмежень? Це неможливо. Щойно антихрист захопить владу, буде дедалі більше переривань і завад, результати церковного життя дедалі більше збідніють, і Божі обранці не матимуть великої користі від зібрань, що спричинить труднощі для життя-входження Божих обранців. Проблем у Божих обранців також побільшає, і вони не будуть розв’язуватися, а деякі з тих, хто здатен практикувати істину, також зазнаватимуть занепокоєння; атмосфера церковного життя повністю зміниться, начебто насунули темні хмари й затьмарили сонце. Чи буде тоді ще радість у церковному житті? Вона, безумовно, значно постраждає. У церкві ті, хто прагне до істини, становлять меншість. Якщо цю меншість придушити й виключити, можна сказати, що церковного життя більше не буде. Якщо люди не можуть розгледіти цей наслідок, вони не будуть звертати увагу на вибори чи перейматися ними. Якщо більшість людей не ставиться до виборів серйозно, не дотримується принципів, ставиться до виборів так негативно й орієнтується на неправдивих лідери та антихристів, то, щойно злі люди або ті, хто не любить істину, стануть церковними лідерами, більшість Божих обранців зазнає втрат у своєму житті-входженні. Тому результати церковних виборів безпосередньо впливають на життєве зростання Божих обранців і на майбутнє церкви. Божі обранці повинні це чітко усвідомлювати й абсолютно не повинні займати негативну позицію. Деякі безтолкові люди не можуть розгледіти цієї справи наскрізь; вони завжди покладаються на власні фантазії, думаючи: «Усі в церкві – щирі віруючі, тому можна обрати будь-кого; доки це брат чи сестра, будь-хто може бути лідером». Вони надто спрощено дивляться на церковні вибори, що призводить до багатьох негативних, помилкових ідей і поглядів. Якщо неправдиві лідери та антихристи справді будуть обрані лідерами та працівниками, робота церкви буде зруйнована, а життя-входження Божих обранців неминуче постраждає. Тоді люди зрозуміють, наскільки важливо проводити вибори згідно з принципами.

У кожній церкві є безвідмовні люди. Ці безвідмовні люди не мають розрізнення щодо злих людей, які маніпулюють виборами й переривають їх. Навіть якщо в них і є трохи розрізнення, вони його ігнорують. Їхнє ставлення до будь-яких проблем, що виникають на церковних виборах, – «Коли щось не стосується особисто тебе, то хай воно буде як буде». Вони думають, що неважливо, хто стане лідером, що це їх не стосується. Доки вони можуть щасливо жити своїм повсякденним життям, усе гаразд. Що ви думаєте про таких людей? Чи це люди, які люблять істину? (Ні.) Що це за люди? Це безвідмовні люди, і їх також можна назвати маловірами. Ці люди не прагнуть до істини; вони лише прагнуть жити легким життям, жадаючи плотського комфорту. Вони надто егоїстичні й надто слизькі. Чи багато таких людей у суспільстві? Незалежно від того, яка політична партія при владі, незалежно від того, хто на посаді, вони всім подобаються, вони можуть дуже успішно вибудовувати свої соціальні стосунки, і вони живуть комфортно; який би політичний рух не виник, вони в нього не вплутуються. Що це за люди? Це найлукавіші, найслизькіші люди, відомі як «слизькі вужі» та «старі хитруни». Вони живуть за сатанинською філософією, без жодного принципу. Хто б не був при владі, вони догоджають їм, лестять їм, оспівують їхні заслуги. Вони лише захищають своїх начальників і ніколи їх не ображають. Скільки б зла не чинили їхні начальники, вони цього не підтримують і не виступають проти, а тримають свої думки глибоко всередині. Вони всім подобаються, хто б не був при владі. Сатані та диявольським царям подобаються такі люди. Чому диявольським царям подобаються такі люди? Тому що вони не псують справ диявольських царів і не становлять для них жодної загрози. Така людина безпринципна, не має жодних основ для свого життя по-людськи, їй бракує гідності й доброчесності; вона просто слідує тенденціям суспільства й схиляється перед диявольськими царями, пристосовуючись до їхніх смаків. Хіба в церкві немає також і таких людей? Чи можуть такі люди бути переможцями? Чи є вони добрими воїнами Христа? Чи є вони свідками Божими? Коли злі люди й антихристи піднімають голови й заважають роботі церкви, чи можуть такі люди встати й воювати проти них, розвінчуючи, розрізняючи та зрікаючись їх, кладучи край їхнім лихим вчинкам і свідчачи про Бога? Безумовно, не можуть. Ці слизькі вужі – не ті, кого Бог удосконалить, і не ті, кого Він спасе. Вони ніколи не свідчать про Бога й не відстоюють інтереси Його дому. Як бачить їх Бог, ці люди – не ті, хто слідує за Ним чи кориться Йому, а ті, хто сліпо здіймає галас, члени банди сатани, – саме їх Він відсіє, коли Його робота завершиться. Бог не дорожить такими нікчемами. У них немає ні істини, ні життя; вони – звірі та дияволи; вони негідні Божого спасіння та насолоди Його любов’ю. Отже, Бог із легкістю відкидає та відсіює таких людей, і церква повинна негайно вичищати їх як маловірів. У них немає щирого серця до Бога, тож чи дасть їм Бог справжнє утримання? Чи просвітить Він їх і допоможе їм? Ні. Коли під час церковних виборів виникають втручання та завади, а результати виборів контролюються злими людьми та зазнають їхнього впливу, ці люди абсолютно не стануть на бік Бога, щоб захистити інтереси Божого дому. Вони абсолютно не будуть дотримуватися істини-принципів, щоб боротися проти злих людей і антихристів, і боротися проти сил сатани до кінця. Вони абсолютно цього не зроблять, їм бракує сміливості. Тому ті, хто може свідчити про Бога, повинні розрізняти цих людей і не повинні бесідувати з цими людьми про істини, які вони розуміють, або про своє розрізнення сатани. Навіть якщо ти й побесідуєш про це з ними, це буде марно; вони не стануть на бік істини. Обираючи співробітників і напарників, ти повинен виключати таких людей і не обирати їх. Чому ти не повинен їх обирати? Тому що вони – слизькі вужі; вони не стануть на бік Бога, не стануть на бік істини й не об’єднаються з тобою серцем і розумом для боротьби із сатаною. Якщо ти довіриш їм свої сердечні слова, ти – дурень і станеш посміховиськом для сатани. Не бесідуй про істину й не давай напучувань таким людям, і не покладай на них жодних надій, тому що Бог узагалі не спасає цих людей. Вони не є однодумними з Богом; вони – глядачі, що спостерігають за битвою здалеку; вони – слизькі вужі. Люди такого типу проникають у Божий дім лише для того, щоб подивитися на видовище та сліпо здійняти галас. У них немає почуття справедливості й почуття відповідальності; у них навіть немає співчуття до добрих людей, яким завдали шкоди злі люди. Називати таких людей дияволами та сатанами – найдоречніше. Якщо хтось із почуттям справедливості розвінчує злих людей, вони навіть не підбадьорять і не підтримають його. Тож ніколи не довіряй цим людям; вони – слизькі вужі, хамелеони, старі змії. Вони не щирі віруючі в Бога, а слуги сатани. Ці люди ніколи не зможуть спастися, і Бог не хоче їх; це ясне Боже бажання. У більшості церков, імовірно, є такі люди. Подивися у своїй церкві, хто вони. Коли щось трапляється, ніколи не бесідуй із ними про істину й не давай їм знати, що насправді з тобою відбувається. Остерігайся таких людей і не контактуй із ними. Шукай тих, хто справді вірить у Бога й має почуття справедливості, – коли вони бачать, що інтересам Божого дому завдано шкоди, а робота церкви та порядок церковного життя порушені чи зманіпульовані, вони стають стривоженими й розгніваними; вони глибоко ненавидять цих злих людей, які заважають церкві; вони хочуть встати й розвінчати злих людей і прагнуть знайти людей, які розуміють істину, щоб об’єднатися й боротися проти злих демонів. Бесідуй із такими людьми й об’єднуй із ними зусилля для боротьби із сатаною. Ці люди – переможці, добрі воїни Христа; лише ці люди мають частку в Царстві Христовому. Ті безвідмовні люди, старі змії, хамелеони й ті, хто заціпенілий і тугодум, – усі вони виявлені; вони є об’єктами для відсіювання. Вони не брати й сестри, не люди Божого дому, а маловіри та опортуністи, негідні довіри. Ось як слід поводитися з цими людьми: якщо вони можуть чинити зло, вичищай їх; якщо вони не злі люди й не слідують за злими людьми, щоб заважати церкві, вони можуть тимчасово залишитися в церкві, поки ти очікуєш їхнього покаяння. З одного боку, спостерігай і осягай характери, людськість цих людей, а також їхні погляди та ставлення до різних справ, і виявляй розрізнення, з’ясовуючи сутність таких людей. Водночас, коли злі люди маніпулюють виборами й переривають їх, будь пильним, щоб ці безвідмовні люди не стали на бік злих людей, діючи як їхні лакеї та спільники. Коротко кажучи, щодо всіх неналежних дій злих людей, які маніпулюють виборами й переривають їх, необхідно виявляти розрізнення згідно з Божими словами; коли ти чітко побачиш їхню сутність, ти знатимеш, як належно поводитися з ними згідно з принципами.

Щойно ми побесідували про деякі явища маніпулювання виборами й переривання їх та про дії деяких людей. Хоча й не кожен аспект було охоплено, ми в основному побесідували про принципи розв’язання цих питань. Щойно ви виявите людей, які маніпулюють виборами й переривають їх у церкві, ви повинні встати й обмежити їх. Не будьте поступливими й не поводьтеся як безвідмовні люди. Якщо хтось постійно намагається маніпулювати виборами й переривати їх, щойно ця тенденція з’явиться, брати й сестри повинні колективно встати, щоб зупинити й розвінчати їх. Якщо вони роблять це через замішання, не знаючи, що це вважається маніпулюванням виборами й перериванням їх, ви можете пояснити їм: «Те, що ти робиш, – це маніпулювання виборами й переривання їх. Не грай роль слуги сатани. Це вибори лідерів церкви, а не мерів чи голів селищ. У Божому домі є свої приписи та свої принципи для виконання цієї роботи. Людські наміри не повинні домішуватися; ми повинні суворо дотримуватися істини-принципів у цій роботі. Якщо твій рівень низький і ти не можеш зрозуміти істину-принципи або якщо ти старий і безтолковий, і тобі бракує розуму, необхідного для участі у виборах, то ти можеш утриматися й просто чекати на результат, але в жодному разі не маніпулюй виборами й не переривай їх, не втручайся й не створюй завад; це лихі вчинки, і Бог цим гидує. Такі лихі вчинки навіки засуджені; ніколи не будь такою людиною й не йди цим шляхом. Якщо ти справді людина, не займайся маніпулюванням виборами й перериванням їх, тому що, щойно це стане фактом, тебе охарактеризують як слугу сатани й вичистять із церкви». Якщо виявлено людей, які маніпулюють виборами й переривають їх, то з тими з них, хто має низький рівень і не розуміє, що насправді сталося, можна з любов’ю провести бесіду, підтримати, забезпечити їх й допомогти їм. Але як бути з тими, хто, попри повне усвідомлення істини-принципів, усе одно свідомо маніпулював виборами й переривав їх, навіть ігноруючи застереження? Для них теж є рішення: їм більше не дозволено брати участь у виборах; слід позбавити їх виборчого права. Коротко кажучи, всі дії з маніпулювання виборами й переривання їх необхідно однаково розрізняти, зупиняти й обмежувати, щоб виправити ситуацію. Не можна дозволяти, щоб такі форми поведінки та дії існували в церкві, щоб запобігти хибним результатам виборів і тому, щоб робота церкви зазнавала завад і шкоди.

Підсумок щодо різних людей, справ і речей, які спричиняють переривання та завади

Дванадцяте зобов’язання лідерів і працівників стосується різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм. Ми розділили їх на одинадцять питань для бесіди. Проблеми чи випадки переривань і завад, перелічені в кожному питанні, стосуються виконання людьми обов’язку та їхньої щирої віри в Бога. Чому вони розділені так ретельно? Чому Я виношу кожне питання на бесіду й аналіз? Судячи з назви кожного питання, людськість людей, які це роблять, не є доброю. За винятком першого питання – часте відхилення від теми під час бесіди про істину, що не вважається серйозним, – усі інші за своєю природою є досить серйозними. Усі ці прояви за своєю природою спричиняють переривання та завади, і всі вони становлять переривання та завади для роботи церкви, тому ми й виносимо їх на бесіду й аналіз одне за одним. Коли ці питання виникають у церковному житті або в процесі виконання обов’язку, люди повинні бути особливо пильними, розрізняти їх і бачити наскрізь. Коли люди бачать, що трапляються такі події, які спричиняють переривання і заваду, вони повинні встати, щоб зупинити й обмежити їх. Щодо першого питання, «часте відхилення від теми під час бесіди про істину», то іноді люди роблять це ненавмисно, і пов’язані з цим обставини та його природа не надто серйозні; але якщо вони часто відхиляються від теми й говорять незв’язно, дратуючи слухачів, і через це в церковному житті не досягається добрих результатів, то це призводить до наслідків у вигляді переривання та завади роботі церкви. Решту питань навіть не варто згадувати; кожного з них достатньо, щоб становити переривання й завади для роботи церкви та порядку церковного життя. Тому необхідно детально бесідувати, аналізувати й розбирати кожне з цих питань. Коли трапляються зловмисні інциденти, якщо ти маєш розрізнення та знання про лихі вчинки, що заважають церкві, ти повинен встати, щоб зупинити й обмежити їх. У ширшому сенсі це виконання обов’язку створеної істоти; у вужчому сенсі це щонайменше виконання обов’язку та відповідальності члена церкви. Хіба це не те, що ти повинен уміти робити? (Так.) Якщо ти не можеш цього зробити, якими будуть наслідки? Як нам охарактеризувати твою нездатність це зробити? Щонайменше це означає, що ти – безтолкова людина; ба більше, ти – нікчемний боягуз, що боїться сатани. Крім того, коли з’являються сатани та дияволи, щоб заважати Божій роботі й нормальному церковному укладу, ти залишаєшся байдужим і безсилим, не виявляєш жодної реакції, і тобі бракує віри та сміливості, щоб встати на боротьбу із сатаною та свідчити про Бога. У такому разі ти – нікчема, негідна бути послідовником Бога.

У дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників перераховано різноманітні випадки в церкві, що переривають Божу роботу й заважають їй. Кожен такий випадок стосується ставлення до Бога як лідерів і працівників, так і звичайних братів і сестер. Це також стосується ставлення кожної людини до свого обов’язку та зобов’язань, а також її позицію та погляд на ці негативні справи та речі, що заважають роботі Божого дому. Звісно, це також стосується того, чи має людина, яка багато років вірить у Бога та слухає проповіді, достатній духовний зріст і віру, щоб боротися із сатаною та свідчити про Бога, коли з’являються ці негативні справи та речі. Хіба це не зачіпає ключових питань? Це зачіпає позицію людини та шлях, яким вона йде, а також її ставлення до Бога, до істини й до свого обов’язку. Тому, почувши ці слова, ви маєте зрозуміти, що це – Божі вимоги до людей. Не ставтеся до них як до доктрин, правил чи приписів, які треба виконувати й упроваджувати, а радше більше розмірковуйте над ними, щоб зрозуміти істину, а потім практикуйте їх та входьте в них, у такий спосіб досягаючи Божих вимог. Коли злі люди переривають церковну роботу й заважають їй, не стійте склавши руки, не ухиляйтеся від своїх зобов’язань під різними приводами, кажучи, що ви вірите в Бога недовго, маєте малий духовний зріст, ще молоді тощо. Коли Бог перевіряє роботу, коли Він організовує обставини, щоб побачити твоє ставлення, Він не дивиться ні на твій вік, ні на те, скільки років ти в Нього віриш, ні на те, яку ціну ти колись заплатив і яких заслуг досяг; Бог хоче бачити твоє ставлення в цей момент. Якщо ти зазвичай ніколи не розмірковував над цими питаннями й не шукав щодо них, і ти проходиш через кожну справу в безтолковому стані, нічого не запам’ятовуючи, не шукаючи істини, не засвоюючи уроку й не ставлячись серйозно до різних обставин, які організував Бог; якщо ти тікаєш, коли бачиш, як злі люди створюють завади та переривання, і ніколи не доповідаєш про це Божому дому й не показуєш свого ставлення, – то хоча ти й не брав участі в лиходійстві, твоя поведінка в цій справі вже виявила твою позицію та погляд: ти – сторонній спостерігач, що виступає на боці сатани. Бог проникливо спостерігає за всім, і ти не можеш обдурити Його. Тому, коли трапляються ці негативні справи, коли ти виявляєш різних людей, справи та речі, які переривають церковну роботу й нормальний уклад церковного життя й заважають їм, це чітко виявляє твоє ставлення до Бога. Можливо, ти віриш у Бога недовго, ти досить молодий, і твій духовний зріст малий, але якщо, коли трапляються ці речі, ти дієш згідно з принципами, намагаєшся зупинити, обмежити чи навіть розвінчати злих людей, ризикуючи й нехтуючи власною безпекою, щоб піднятися й захистити інтереси Божого дому, – якщо в тебе є таке серце, то твоє ставлення до Бога, а також твоя рішучість свідчити про Бога й боротися проти сатани стануть свідченням, яке побачать і люди, і Бог. Лихі вчинки людей, їхній обман і приховування від Бога, їхнє ухиляння від зобов’язань, їхня поступливість і компроміс із сатаною, коли той чинить зло, – Бог усе це побачить, і одного дня за ці лихі вчинки доведеться відповісти, і вони отримають свій вердикт. Але так само, коли люди піднімаються проти переривань і завад сатани, щоб виступити за Божий дім і за братів та сестер, і борються із сатаною, щоб захистити інтереси Божого дому, шукаючи істину з рішучістю свідчити про Бога, – навіть якщо вони іноді почуваються безсилими й самотніми, їм бракує мудрості, вони мають лише поверхове розуміння істини або хочуть бесідувати про істину, але не можуть чітко висловитися, через що дехто висміює їх і дивиться на них звисока, – в Божих очах Він бачить їхню щирість, і Він вважає ці дії та поведінку добрими вчинками. Лихі вчинки одного дня отримають вердикт і свій висновок перед Богом, так само як і добрі вчинки, – але остаточний висновок для цих двох видів поведінки буде абсолютно різним. Лихі вчинки отримають належну відплату, а добрі вчинки будуть винагороджені добрим ставленням. Бог давно це визначив для кожної людини, просто чекаючи, доки різні прояви людей під час періоду Божої роботи стануть незаперечними фактами, перш ніж винагородити добро й покарати зло.

У дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників перераховано одинадцять питань щодо людей, справ і речей, які переривають роботу церкви й заважають їй. Чи важливі ці одинадцять питань? Чи чітко вони виявляють людей? Коли ви бесідуєте про кожне питання, вам слід докладати більше зусиль, щоб чітко зрозуміти істину. Це охоплює те, як люди обстоюють справедливість і позитивні речі та як вони обстоюють Боже свідчення; це також охоплює те, як люди піднімаються на боротьбу із сатаною, розвінчують і розкривають обличчя сатани, а також зупиняють і обмежують лихі вчинки сатани, – ось про які два аспекти йдеться. Коли сатана перериває роботу церкви й заважає їй, чи відіграєш ти якусь роль? Яку роль ти відіграєш? Чи виконав ти те, чого Бог від тебе вимагає? Чи виконав ти повинності та зобов’язання, які повинен виконувати послідовник Бога? Коли виникають ці питання, чи йдеш ти на компроміс, згладжуєш гострі кути й обираєш золоту середину, як безвідмовна людина, чи піднімаєшся, щоб зупинити й обмежити лихі вчинки сатани, діючи одностайно з істиннішими братами й сестрами, щоб захистити інтереси Божого дому? Що ти захищаєш? Ти захищаєш інтереси злих людей, інтереси сатани, чи ти захищаєш інтереси Божого дому? Якщо трапляється щось, що перериває роботу церкви чи заважає їй, а ти нічого не робиш, лише поводишся, як безвідмовна людина й оберігаєш себе, дбаючи про те, щоб успішно владнати свої міжособистісні стосунки й залишитися неушкодженим, ніколи не турбуючись і не тривожачись через те, що роботі церкви заважають, не маючи жодної ненависті чи гніву до лихих вчинків злих людей, не маючи жодної ноші щодо інтересів Божого дому та всіх братів і сестер, без жодного відчуття боргу перед Богом і не відчуваючи жодного самозасудження, – тоді ти в небезпеці. Якщо в Божих очах ти – наскрізь безвідмовна людина, що пасивно спостерігає за всім, склавши руки, та ухиляється від цього, і не виконує жодного зі своїх зобов’язань чи повинностей, – тоді ти справді в небезпеці й можеш бути відсіяний Богом. Якщо в Бога з’явиться думка, що в Нього не залишилося навіть наміру дозволити тобі трудитися, і ти Йому набрид, тоді в цей момент тобі судилося бути відсіяним, що неймовірно небезпечно! Коли Бог каже, що Він більше не хоче бачити таких людей, як ти, і що Він не цінує те, що такі люди, як ти, виконують будь-який обов’язок чи трудяться в Божому домі, тоді одного дня, в одну мить у недалекому майбутньому церква може тебе відсіяти, і це змінить твою долю. Причина цього полягає в тому, що твої стосунки з Богом уже не є нормальними, або ти віддалився від Бога й зрадив Його, і це призвело до такого результату. Чи можеш ти побачити цей факт? Коли ти усвідомиш цей факт, незалежно від того, зможеш ти його прийняти чи ні, усі прекрасні надії у твоєму серці зникнуть в одну мить.

Коли люди тільки починають вірити в Бога, усі вони мають палке серце. Хоча вони не бачать свого майбутнього місця призначення чи перспектив, вони завжди відчувають певну опору в Бозі. Вони завжди прагнуть до прекрасних і позитивних речей. Звідки береться ця сила? Люди не знають; вони не можуть цього збагнути: «Усі люди однакові, усі живуть під одним небом і під одним сонцем. То чому ж у серцях невіруючих цього немає, а в нас є?» Хіба це не таємниця? Ця сила походить від Бога. Це надзвичайно дорогоцінна річ; це не те, з чим люди народжуються. Якби всі мали її від народження, вони були б однаковими; серед людства не було б поділу на високих і убогих, шляхетних і низьких, і не було б різниці між тими, хто вірить у Бога, і тими, хто не вірить. Ти можеш володіти тим, чого не мають вони; ти можеш мати найдорогоціннішу річ, яка є серед людства. Чому її називають найдорогоціннішою? Саме завдяки цій надії та сподіванню ти можеш зосередити свій розум на виконанні своїх обов’язків у Божому домі. Це найголовніша умова для того, щоб людина змогла досягти спасіння. Саме завдяки цьому сподіванню ти маєш можливість і трішки рішучості, щоб присвячувати себе Богові, виконувати свій обов’язок як створена істота і бути доброю людиною, спасенною людиною. Користь, яку це приносить, просто величезна. Отже, звідки береться ця річ? Вона походить від Бога; її дає Бог. Однак, коли Бог більше не хоче когось, ця річ забирається. Такі люди більше не прагнуть прекрасних речей і не сподіваються на них; вони більше не покладають на них своїх надій. Їхнє серце темніє й починає занепадати. Вони втрачають ентузіазм у прагненні до чогось прекрасного чи позитивного, а також до Божих обітниць. Вони стають такими ж, як невіруючі. Коли цю річ втрачено, чи можуть вони залишатися в Божому домі й далі вірити в Бога та слідувати за Ним? Хіба їхній шлях віри в Бога не добіг кінця? Коли ти втрачаєш цю передумову – рішучість прагнути, – ти перетворюєшся на ходячого мерця. Що означає бути «ходячим мерцем»? Це означає, що ти більше не можеш розуміти Божих слів. Коли ти маєш цю передумову, ти можеш розуміти Божі слова, маєш надію, твоя віра може надихатися, і ця передумова може дати тобі мотивацію прагнути до істини. Однак, коли ти втрачаєш цю головну передумову, ця мотивація зникає. Ти не маєш ентузіазму чи інтересу слухати Божі слова. Обітниці та сподівання більше не цікавлять і не мотивують тебе. Для тебе Божі слова стали теорією високого рівня. Ти не прагнеш до них, і Бог більше не просвіщає тебе. Ти не можеш здобути жодної істини з Божих слів. Хіба цей шлях віри в Бога не добіг для тебе кінця? Коли доходить до цього, Бог уже відцурався тебе; чи можеш ти ще змусити Бога передумати? Це буде нелегко. Коли Бог вирішив, що Він більше не хоче певної людини, ось що вона відчуває всередині. Коли цю річ забирають, твоє ставлення до різних питань, таких як віра в Бога, виконання своїх обов’язків і спасіння, буде абсолютно іншим, ніж раніше. Розмірковуючи над своїм колись палким прагненням, ти вважатимеш його незбагненним, незрозумілим і неймовірним. Коли ти вважатимеш його неймовірним, порівнюючи себе теперішнього із собою колишнім, твій внутрішній стан зазнає якісної зміни; ти будеш зовсім іншою людиною, ти не будеш тією самою людиною, якою був раніше. Чому це станеться? Не тому, що змінилися обставини, не тому, що ти став старшим і хитрішим, не тому, що ти здобув досвід і життєві усвідомлення, які змінили твої думки та погляди, а тому, що Бог передумав, змінилися Його думки й змінилося Його ставлення та очікування щодо тебе. Отже, ти став іншою людиною всупереч самому собі. Якщо подивитися на це зараз, то якщо людина втрачає те, що дає їй Бог, але що вона вважає найдрібнішою, найнезначнішою річчю, у цей момент ця людина опиняється в пастці страждань, і про щастя не може бути й мови. Тож ніколи не доводь до цього. Якщо ти до цього дійдеш, то можеш відчути, ніби камінь з душі впав, ніби ти звільнився, розслабився, що тобі більше не треба вірити в Бога чи виконувати свої обов’язки, і що ти можеш жити вільно й розпусно, як невіруючі, наче пташка, що вилетіла з клітки. Але це лише тимчасовий комфорт, радість і упивання самим собою. Продовжуючи йти вперед, подивися на дорогу попереду – чи будеш ти таким же щасливим? Ні, не будеш. Попереду на тебе чекають важкі часи! Коли ти живеш під пануванням Творця, незалежно від того, як Творець усе для тебе влаштовує, що Він робить із тобою і як Він це робить, скільки випробувань і поневірянь Він посилає, скільки страждань ти зазнаєш, або навіть якщо виникають несприймання, хибне сприймання та інші речі, – щонайменше ти відчуватимеш, що ти в Божих руках, Бог – твоя опора, і твоє серце спокійне. Але коли Бог більше не хоче тебе, і ти більше не можеш сприймати, як Бог до тебе ставиться, і ти втрачаєш цю опору, – це ніби весь світ валиться навколо тебе. Це як у дитинстві, коли ти думав лише: «Мама – наймиліша, мама піклується про мене й любить мене найбільше, мама не може померти». Ти не міг витримати, коли чув, що твоя мати захворіла. Ти думав, що якби твоя мати справді померла, небо б обвалилося, і ти не зміг би жити далі. Той самий принцип стосується і віри в Бога. Найбільший мир і радість у вірі людини в Бога походять від опори на Бога, від віри в те, що доля людини – в руках Творця. Відчуття стійкості людини походить від цієї справжньої довіри та опори. Коли ти відчуваєш, що цієї довіри та опори більше немає, і твоє серце відчувається порожнім, наче свіжовикопана яма, – хіба твоє небо не обвалилося? Чи є в тебе сили жити далі, коли ти втрачаєш свою опору? Такі люди – як ходячі мерці, що просто набивають собі шлунки, чекаючи на свій кінець.

Зараз деякі люди постійно демонструють погану поведінку і, виконуючи свої обов’язки, безперервно коять зло, переривають роботу церкви, заважають і шкодять їй, аж до того, що завдають великих збитків інтересам Божого дому. Вони ніколи не виявляли щирості чи вірності Богові, не кажучи вже про якусь покору. Тому Бог ніколи не визнавав їх. Це злі люди, які проникли в Божий дім із наміром здобути благословення. Бог дозволяє їм увійти, щоб Божі обранці могли засвоїти уроки та зрости в умінні розрізняти. Хоча вони також належать до покликаних, вони не були обрані через поведінку, яку постійно демонструють. Який їхній стан? Ви можете поцікавитися; ні в кого з них життя не складається добре. Якість життя тих, хто покладається на Бога й отримує Його забезпечення будь-коли та будь-де, кардинально відрізняється від якості життя тих, хто не отримує Божого забезпечення та допомоги й завжди падає в безодню, коли стикається з різними ситуаціями. Ті, хто не отримує Божого забезпечення, не мають миру чи радості; цілий день вони відчувають страх, неспокій, невгамовність та тривогу. Які дні вони проводять? Чи легко проводити свої дні в безодні? Ні, нелегко. Якщо залишити цю безодню осторонь, то навіть якщо ти проведеш кілька днів поспіль у негативі, ти будеш безмежно страждати. Тому цінуйте теперішній час і не втрачайте цієї чудової можливості. Це честь – виконувати твій обов’язок у шеститисячолітній роботі управління Бога. Це честь для кожної людини. Це не принизлива справа; ключове питання в тому, як ти ставишся до цієї честі, отриманої від Бога, і як за неї відплачуєш. Бог звеличив тебе; не будь невдячним за Його доброту. Ти повинен знати, як відплатити за Божу благодать. Як ти маєш за неї відплатити? Бог не хоче ні твоїх грошей, ні твого життя, і Він не бажає жодних успадкованих скарбів, що передаються у твоїй родині. Чого хоче Бог? Бог бажає твоєї щирості та вірності. Як проявляються ця щирість і вірність? Вони проявляються в тому, що незалежно від того, що каже Бог, ти повинен докласти всіх зусиль, щоб виявити щире серце й діяти згідно з Божими словами. Що таке Божі слова? Це істина. Коли ти визнаєш і приймаєш істину, як ти повинен її застосовувати? Ти повинен практикувати згідно з істиною-принципами. Роби точно так, як каже Бог. Не обмежуйся пустими словами про практику істини, щоб потім, зіткнувшись із ситуаціями, діяти за власною волею, а згодом вигадувати виправдання та говорити замасковані й оманливі слова – це брак щирості та вірності, і Бог не бажає цього бачити. Найдорогоцінніше в людині – це щирість. Як повинна поводитися щира людина? Ти повинен робити точно так, як вимагає Бог, наполегливо дотримуючись Божих слів. Навіть якщо ти перестараєшся й будеш діяти так, ніби слідуєш приписам, – і інші, бачачи це, вважатимуть тебе дещо дурним, – тобі однаково, і ти продовжуєш діяти згідно з Божими словами; саме такої щирості Бог хоче від людей. Якщо ти завжди плетеш інтриги й виверткий, і ніколи не хочеш мати вигляд дурня в очах інших, зазнати хоча б найменшої шкоди для власних інтересів, – тоді ти не здатний практикувати істину, бо тобі бракує щирості. Люди, яким бракує щирості й які однаково намагаються вдаватися до лукавих хитрощів, – надто пронозливі, і Бог не любить їх. Коли вони практикують Божі слова, вони вибирають: практикують лише те, що їм вигідно, й уникають того, що невигідно. Зазвичай вони говорять приємно, виголошуючи лише високопарні ідеї, але коли виникають проблеми, вони ховаються, зникаючи безслідно, і з’являються знову лише після того, як інші розв’яжуть проблеми. Що це за негідник – така людина? Коли щось для них вигідно, вони беруть ініціативу й виходять уперед, вони ініціативніші за будь-кого іншого. Однак, коли на кону їхні особисті інтереси, вони відступають і стають негативними. Вони втрачають усі свої приємні слова, свою позицію та свої погляди. Бог не любить таких людей. Він радше прийме того, хто має вигляд дурня в очах інших, аніж такого хитруна.

XII. Обговорення політики

Ми закінчили бесідувати про одинадцять питань, що містяться в дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників. На додаток до цих одинадцяти питань, додамо ще одне. Хоча воно нечасто зустрічається в церковному житті, його необхідно тут згадати, і це буде дванадцяте питання – обговорення політики. Чи доречно обговорювати політичні теми в церковному житті? (Ні.) Церковне життя – це час для читання Божого слова, поклоніння Богові та обміну розумінням Бога й досвідним знанням Божих слів. Однак у цей час деякі люди довго говорять про політику, наприклад, про політичну ситуацію, політичних діячів, політичний ландшафт, політичні погляди та політичні позиції. Чи це доречно? Обговорюючи теми про те, що Бог володарює над усім сущим і людством, деякі люди механічно застосовують ідею, що політичні діячі також перебувають у Божих руках, кажучи, що певні політичні діячі також вірять у Бога, слідують за Ним і навіть пишуть духовні замітки тощо. Хіба це не збиває інших із пантелику? Є навіть деякі люди, які кажуть: «Ми, християни, повинні підтримувати цього політика, тому що він не лише віруючий, а й захищає інтереси нас, віруючих. Він із нами заодно, і ми повинні підтримувати та обирати його». У церковному житті вони навіть активно просувають цього політичного діяча. Чи це доречно? Чи беруть християни участь у політиці? (Ні.) Що робити, щоб не брати участі? По-перше, незалежно від того, яку партію ти підтримуєш або які в тебе політичні погляди, не винось їх на обговорення в церковне життя. Звісно, ще важливіше, щоб дебати між людьми з різними політичними поглядами також не з’являлися в церковному житті. Наприклад, якщо в тебе та в когось іншого різні погляди, і ви підтримуєте різних політичних діячів, ви можете захотіти це обговорити, коли зустрінетеся; це дозволено, але ви абсолютно не можете робити цього на зібраннях. Ви двоє можете обмінюватися приватними повідомленнями, можете зустрічатися й говорити, або навіть сперечатися до почервоніння, і ніхто не втручатиметься; це право громадянина в демократичній системі. Але під час церковного життя ти – не просто громадянин країни; що важливіше, ти – член Церкви Всемогутнього Бога. У цій обстановці це – твоя ідентичність. Не принось у церкву політичні теми чи теми, що стосуються політичних діячів. Те, що ти обговорюєш, представляє лише твою особисту позицію та погляди, а не позицію церкви. Церква не цікавиться ані політикою, ані будь-якими політичними системами, діячами, лідерами чи групами, тому що ці питання не стосуються істини й не важливі для віри в Бога. Жодні теми, що стосуються політики, не слід піднімати в церковному житті. Дехто каже: «То чи можна всім збиратися й обговорювати це поза церковним життям?» Краще не треба. Якщо ти хочеш приєднатися до дискусії серед невіруючих із різними політичними поглядами, це твоя справа; це твоя свобода, і Божий дім не втручатиметься. Але якщо члени церкви збираються разом або під час офіційних зібрань, не винось ці політичні погляди чи суперечки як основні теми й не вдавай лицемірно, ніби твої політичні погляди якось стосуються Божих слів, істини чи Божого володарювання. Твої політичні погляди абсолютно не пов’язані з істиною, між ними немає ані найменшого зв’язку, тож не вдавай, ніби це не так!

Деякі люди хочуть говорити про політику, але вдома їм немає з ким обговорити цю тему, тому розмова ніколи не відбувається. Бачачи, що брати й сестри – усі дорослі, вони вважають, що знайшли віддушину для обговорення політики та висловлення своїх політичних поглядів. Вони радіють, що знайшли таку гарну нагоду, і хочуть поговорити про політичні погляди, поточні події та міжнародну ситуацію. Обговорюючи їх, вони починають так: «Усе це перебуває під Божим володарюванням. Політика людства й ці політики також перебувають під Божим володарюванням. Вони призначені Богом». Після цієї преамбули вони починають довго обговорювати політику та поточні події й завершують висновком: «Політика не може уникнути Божого володарювання; у всьому цьому є Божі благі наміри». Якщо люди не бачать суті цих справ, їм не слід необачно про них говорити. Бесідувати про істину означає бесідувати про істину; не обговорюйте політику чи політичних діячів. Обговорення політики – це не бесіда про істину, це введення людей в оману. Якщо ти хочеш поговорити про політику, знайди групу людей, які люблять політику, і поговори з ними; ти зможеш наговоритися вдосталь. Чого ти домагаєшся, постійно говорячи на ці теми в церкві? Ти навмисно намагаєшся змусити людей захоплюватися тобою й обрати тебе лідером? Це робиться з нечистими мотивами! Люди, які люблять говорити про політику, – це люди, які не виконують своїх належних завдань і, безумовно, не прагнуть до істини. Ніколи не обговорюйте політичні теми на церковних зібраннях. Дехто каже: «Якщо ми не можемо говорити про демократичні вибори, політичні системи та політику вільних країн, то як щодо політики та скандалів навколо вищих чиновників у країні великого червоного дракона, наприклад, скільки золота взяв корумпований чиновник і скільки коханок він утримує? Чи можемо ми обговорювати ці речі?» Хіба ці теми не викликають у тебе огиди? Чому тебе так хвилюють ці огидні речі? Чому Я відчуваю, що цікавитися цими справами й читати про них – це огидно? Деякі люди особливо цікавляться цими речами, зовсім не вважаючи їх огидними. Вони готові читати про це в інтернеті й роблять це щоразу, коли мають час. Їхні серця почуваються комфортно, безпечно й наповнено, коли вони про це читають. Чому ж вони не відчувають такої наповненості, читаючи Боже слово? Хіба це не трохи мерзенно? Хіба це не нехтування належними завданнями? У такий чудовий час навіть прогулянка у дворі, ковток свіжого повітря та милування краєвидом покращили б настрій. Але дехто відмовляється це робити; натомість щойно в них з’являється вільний час, вони просто вдивляються в комп’ютер, перевіряючи новини, збираючи плітки: якого корумпованого чиновника викрили в утриманні скількох коханок, скільки майна якого корумпованого чиновника конфіскували з його дому, хто з верхівки великого червоного дракона кого скинув або хто кого вбив. Ось чим вони зазвичай переймаються. Зібравши цю інформацію, вони відчувають себе сповненими знань, які потім вивалюють на всіх на зібраннях. Хіба це не поширення отрути? Хіба не цілком нормально, що ті злі дияволи чинять лиходійства? Дехто каже: «Це нормально, що вони чинять лиходійства, але ти навіть уявити собі не можеш деякі жахливі речі, які вони роблять». Яка користь їх уявляти? Хіба тобі дали мозок для того, щоб ти уявляв, які нечестиві речі вони роблять? Хіба це не нехтування своїми належними завданнями? Ти думаєш, що знання про якесь неймовірне нечестя робить тебе вищим? Що ти можеш від цього здобути? Хіба це не змусить тебе відчувати ще більшу огиду? Ці люди, які нехтують своїми належними завданнями, завжди переймаються цими розпусними, мерзенними справами політичної сцени. Хіба вони не недалекі? Навіщо завжди турбуватися про їхні справи, замість того щоб просто жити своїм життям? Хіба це не безглуздо? Хіба це не від того, що їм немає нічого кращого робити? Дехто каже: «Віруючі зазнають переслідувань від великого червоного дракона. Вони, мабуть, ненавидять великого червоного дракона. Напевно, віруючим були б цікаві скандали, корупція, зловживання та розпуста вищих чиновників великого червоного дракона, а також тіньові справи, якими вони займаються. Хіба віруючі не повинні плескати в долоні від радості, коли ці скандали розвінчуються?» Хіба ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, щоб отримати таке? Розмови про політичні справи в церкві, особливо про викриті скандали вищих чиновників великого червоного дракона, – це найогидніше. Ти абсолютно не повинен це обговорювати! І не говори про це зі Мною; в Мене це викликає огиду! Кажу тобі, не говори й навіть не читай про це, інакше рано чи пізно настане день, коли ти пошкодуєш, що ти це прочитав. Коли ти пошкодуєш, то дізнаєшся, як це – немає меж тому, наскільки огидними можуть бути ці речі. Занадто багато слухати й читати про них не приносить жодної користі. Чому Я кажу, що це не приносить користі? Тому що, заповнюючи свій розум цими огидними справами, ти втратиш будь-яке бажання слухати Божі слова. Хоча ці теми й стосуються політики, такі справи ще огидніші. Якщо ти хочеш про них поговорити, піди й вилий душу невіруючим, кажи їм усе, що хочеш, але в жодному разі не говори про це в церковному житті чи серед братів і сестер. Дехто каже: «Розмови про брудні та нечестиві вчинки вищих чиновників великого червоного дракона допомагають братам і сестрам зростати в умінні розрізняти й дозволяють їм виплеснути злість». Яка користь від такого випліскування? Хіба випліскування – це свідчення? Це твоє зобов’язання чи обов’язок? Розмови про такі речі – марні, вони не мають жодної цінності. Скільки б ти не розвінчував нечестиві учинки великого червоного дракона, Бог цього не згадає. На противагу цьому, якщо ти розповіси, як ти пережив переслідування великого червоного дракона, як ти звільнився від його залякувань і погроз та переміг їх, і як ти покладався на Бога й був непохитним у своєму свідченні в таких обставинах, – це Бог приймає. Але розмови про політику не мають нічого спільного із життям-входженням, і Бог їх не приймає. Дехто каже: «Я розвінчую корупцію чиновників великого червоного дракона, як вони витрачають десятки тисяч юанів на одну страву або скільки вони витрачають на розкішні готелі; чи це нормально?» Як це взагалі стосується тебе? Хіба не такі цей світ і це суспільство? За кого ти заступаєшся? Це не свідчення про Бога, не розвінчування суті великого червоного дракона і не прояв повстання проти великого червоного дракона. Не збивай людей із пантелику й не будь лицеміром; ніщо з цього не є практикою істини. Хабарництво корумпованих чиновників і політиків нас не стосується, і це не те, що нам потрібно розвінчувати. Не переймайся цими справами. Ці речі існували в режимі сатани протягом усієї історії, і те, що вони роблять, абсолютно не стосується нашого переживання Божої роботи чи свідчення про Бога. Тож, незважаючи ні на що, не змішуйте ці теми з темою «повстання проти великого червоного дракона та його розвінчування для свідчення про Бога» й не виносьте ці дивні, огидні та нечестиві справи на обговорення в церковне життя чи серед братів і сестер. Якщо ти справді хочеш обговорювати політику, роби це з невіруючими. Як би ти приватно не обговорював це з тими, хто має такі хобі та інтереси, – це нормально. Це твоє особисте хобі та інтерес; це твоя свобода і право, і ніхто не втручається. Але під час зібрань і перед братами та сестрами не обговорюй ці питання. Навіть якщо хтось готовий слухати, не говори про них, оскільки це впливає на церковне життя і на розуміння істини Божими обранцями.

Незалежно від того, чи стосуються ці теми політики, чи скандалів із приватного життя політиків, не виносьте їх на обговорення в церковне життя. Якщо когось не цікавить зміст зібрань у церковному житті, і він завжди любить обговорювати ці питання, говорячи про них на кожному зібранні, що повинні робити брати й сестри? Вони повинні обмежувати таких людей, кажучи: «Зараз час зібрання, не говори про цей непотріб. Якщо ти хочеш про це поговорити, йди додому й роби це там!» А якщо їх неможливо обмежити, і вони однаково про це говорять? Виженіть їх і скажіть, щоб повернулися, коли припинять. Є ще один спосіб, навіть ефективніший: щойно вони відкривають рота, щоб заговорити про політику, брати й сестри встають і йдуть до іншої кімнати, залишаючи їх говорити наодинці. Коротко кажучи, люди, які люблять говорити про політику, безумовно, існують. Такі люди нехтують належними завданнями, не прагнуть до істини, не розмірковують, як добре виконувати свої обов’язки, не розмірковують, які труднощі існують у роботі церкви чи з якими стикаються брати й сестри, і не розмірковують, які їхні власні реальні проблеми потребують розв’язання, – вони не розмірковують про ці належні справи. Натомість вони розмірковують лише про ті мерзенні, криводушні справи й особливо захоплюються ними. Особливо зараз, коли інформація широко поширена й доступна з різноманітних каналів, – це дозволяє таким людям задовольняти свої хобі та інтереси. Ми не втручаємося в їхні хобі та інтереси, але в Божому домі є припис, що обговорення політичних тем на зібраннях класифікується як проблема переривання роботи церкви й заважання їй. Отож ці теми суворо заборонені під час церковного життя і коли брати й сестри збираються разом. Дехто каже: «Ці теми заборонені, але як щодо наших різних політичних поглядів, яка партія нам подобається чи не подобається, за кого ми голосуємо чи не голосуємо – чи втручається в це церква?» Прояснімо: голосуй за кого хочеш, симпатизуй кому хочеш – церква не втручається в ці справи, це твоя свобода. Хіба таке невтручання не є вже досить поблажливим? Ти повною мірою скористався своїми обов’язками та правами людини як громадянин; хіба це не достатня повага? Цього вже цілком достатньо; і ти досі хочеш вільно й досхочу висловлюватися в церкві? Це суперечить правилам. Якщо ти зустрінеш таких людей, знайди спосіб їх обмежити. Спочатку чітко побесідуй з ними, кажучи: «Ти нововіруючий? Ти вперше на зібранні й не знаєш правил Божого дому? Тоді я мушу тобі сказати: це місце – місце для зібрань, і цей час – час для зібрань. Які б політичні погляди чи ідеї ти не мав, ти абсолютно не повинен поширювати їх у церкві й не обговорюй їх на зібраннях. Ми не хочемо цього чути й не зобов’язані слухати, як ти про це говориш. Ти вибрав не те місце. Після зібрання, коли ти покинеш це місце, ти можеш говорити все, що хочеш; ніхто не втручається. Це твоя свобода». Якщо вони зрозуміли й запам’ятали, що ти сказав, і наступного разу не будуть про це говорити, то це нормально, і вони показали, що мають певний розум. Але якщо після бесіди вони продовжують так говорити, постійно ділячись політичними поглядами на кожному зібранні, чи слід обмежувати їх у висловлюваннях? (Так.) Незалежно від того, чи залучені вони в політику, чи ні, доки хтось говорить на політичні теми, це слід відносити до тієї ж категорії, що й формування угруповань, боротьба за статус, виплескування негативу та інші подібні форми поведінки, – до різних людей, справ і речей, які переривають роботу Божого дому й заважають їй. До таких людей не можна виявляти жодної люб’язності; їх необхідно зупиняти й обмежувати. Звісно, люди, які говорять про політику, не обов’язково є злими чи добрими; їм можуть просто подобатися ці питання й теми. Але ми можемо бути впевнені, що ці люди насправді не прагнуть до істини. Коротко кажучи, принцип поводження з цими людьми вже був чітко роз’яснений у бесіді: розкажіть їм приписи Божого дому. Якщо після чіткого пояснення вони продовжують говорити на політичні теми й не слухають попереджень, тоді ізолюйте їх. Вони зможуть продовжувати жити церковним життям лише після покаяння. Якщо вони ніколи не покаються, то не дозволяйте їм приходити на зібрання. Вирішення цього питання має бути таким простим. Не ускладнюйте просту справу, це нікому не принесе користі.

24 липня 2021 року