Пункт дванадцятий. Своєчасне та точне виявлення різних людей, справ і речей, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; їх зупинення й обмеження та виправлення ситуації; а також проведення бесід про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися (частина шоста)

Різні люди, справи та речі, які переривають церковне життя й заважають йому

X. Поширення безпідставних чуток

На минулому зібранні ми бесідували про дванадцятий обов’язок лідерів і працівників: «Своєчасно і точно виявляти різних людей, справи та речі, які переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм; зупиняти й обмежувати їх і виправляти ситуацію; крім того, бесідувати про істину, щоб завдяки таким речам Божі обранці розвивали здатність до розрізнення та вчилися». Щодо різноманітних людей, справ і речей, які з’являються в церковному житті та переривають Божу роботу й нормальний церковний уклад і заважають їм, ми розділили їх на одинадцять пунктів. Прочитайте їх іще раз. (Перший: часте відхилення від теми під час бесіди про істину; другий: промовляння слів і доктрин, щоб уводити людей в оману та здобувати їхню повагу; третій: теревені про домашні справи, налагоджування особистих зв’язків і вирішення особистих справ; четвертий: формування клік; п’ятий: змагання за статус; шостий: вступати в неналежні стосунки; сьомий: вдаватися до взаємних нападів і словесних перепалок; восьмий: поширення уявлень; дев’ятий: виплескування негативу; десятий: поширення безпідставних чуток; одинадцятий: маніпулювати виборами й переривати їх.) Минулого разу ми бесідували про дев’ятий пункт. Сьогодні ми побесідуємо про десятий – поширення безпідставних чуток.

А. Прояви поширення безпідставних чуток

У церкві також траплялися випадки поширення безпідставних чуток. Деякі люди не люблять істину й не зосереджуються на практиці істини у виконанні свого обов’язку; чи то в питаннях, пов’язаних з істиною-принципами, чи то в особистих прагненнях, вони не зосереджуються на пошуку істини – цього немає в їхніх серцях. У своїй вірі в Бога вони просто люблять розпитувати про плітки та особисту інформацію і збирати дивні та незвичайні історії. Звісно, що їх більше захоплює, то це вивідування справ, пов’язаних із Богом і Божою роботою, а також справ, що стосуються Божого дому та лідерів і працівників церкви. Водночас вони люблять безпідставно поширювати плітки, розповсюджуючи те, що почули чи уявили, що зовсім не є правдою. Такі люди не люблять читати Божі слова, рідко моляться, а під час зібрань рідко бесідують про істину й рідко говорять про власний стан, особисті прагнення та входження, або про своє розуміння Божої роботи тощо. Звісно, їх не цікавлять ні ті, хто бесідує про істину чи про своє досвідне свідчення, ні самі ці справи. Однак, щойно вони чують, як хтось говорить про те, якого етапу досягла Божа робота, або бачать у Божих словах щось про лиха, місця призначення людей, зміну Богом Своєї форми тощо, їхні очі раптом спалахують, і вони стають особливо зосередженими. Щойно вони читають або чують ці слова, їхній інтерес миттєво пробуджується. Судячи з проявів цих людей, зрозуміло, що вони вірять у Бога не для того, щоб прагнути до істини чи виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом, і вже точно не для того, щоб коритися Богові та поклонятися Йому. Вони приходять у Божий дім і зовсім не думають про виконання якихось обов’язків. Вони лише хочуть вивідувати та збирати якісь плітки або поширювати якісь чутки. Вони знаходять у цьому задоволення й зовсім не цікавляться досвідними свідченнями, гімнами чи фільмами Божого дому. Вони просто люблять заходити в інтернет, щоб збирати заяви та оцінки, які антихристові сили в релігійному світі дають Божому дому, роботі церкви та втіленому Богу. Навіть якщо вони час від часу дивляться відео від Божого дому, це не через внутрішнє прагнення шукати істину для розв’язання власних проблем. То що ж вони дивляться? Вони дивляться коментарі під відео, і читають їх вибірково. Вони пропускають коментарі від братів і сестер церкви, але особливо цікавляться коментарями від релігійного світу та невіруючих. Вони навіть спеціально дивляться на коментарі та заяви від великого червоного дракона, намагаючись щось у них виявити. Коли вони бачать цю негативну пропаганду, заяви та сфабриковані чутки, вони не шукають істини й не розрізняють їх; натомість вони можуть навіть прийняти деякі із цих негативних зауважень і заяв та вважати їх фактами. Скільки б не було позитивних коментарів, вони не хочуть їх читати й не вірять, що вони правдиві; лише ті негативні коментарі чи чутки привертають їхню увагу й розпалюють їхній апетит. Щоразу, коли вони бачать ці негативні коментарі, вони відчувають велике задоволення та втіху в душі. Їх особливо цікавлять абсолютно неправдиві чутки та судження, і навіть нападки та наклепи на Бога, що поширюються у світі, у релігійному світі чи в інтернеті, і вони завжди старанно їх вивчають і збирають. Натомість вони зовсім не цікавляться Божими словами, проповідями та бесідами, досвідними свідченнями братів і сестер та іншими подібними речами. Тому, коли інші читають Божі слова, бесідують про істину та діляться досвідними свідченнями під час зібрань, вони відчувають відразу і вважають це надокучливим і зайвим. У своїх серцях вони відчувають особливу відразу до бесіди про істину та розмов про пізнання себе. То що ж вони хочуть слухати? Вони хочуть слухати лише дивні та химерні речі, чи то таємниці з духовного світу, чи то чутки та плітки, що поширюються в релігійному світі, – вони готові слухати лише їх. Їхні серця наповнені й зайняті цими негативними речами, і ніхто не може забрати їх від них чи позбавити їх таких речей. Чому так? Тому що вони надто цікавляться ними й надто їх люблять! Тому, перебуваючи серед братів і сестер, особливо під час зібрань, вони люблять говорити про якісь безпідставні плітки й навіть поширювати деякі негативні коментарі про Божий дім і церкву, які вони знаходять в інтернеті. Ці люди надзвичайно цікавляться цими чутками. Хоча вони чітко знають, що поширення цих речей не приносить користі іншим, вони не можуть себе контролювати й наполягають на їхньому поширенні. Навіть якщо їм потрібно шукати можливості для поширення цих чуток і негативної пропаганди, або витрачати час на їх збір, або напружувати розум для їх фабрикації, вони однаково невтомно цим захоплюються. Якщо в церкві лідери мають низький рівень і не можуть виконувати реальну роботу чи розрізняти людей, то щойно з’являються люди, які поширюють чутки та облуду, церковне життя зазнає завад і впливу, а деякі люди навіть будуть уведені в оману й контрольовані цими особами. Чому багато людей часто може зазнавати завад і бути введеними в оману іншими? Одна з причин полягає в тому, що вони не розуміють істини й не мають здатності розрізняти чутки, що ганьблять Божий дім. Інша причина в тому, що деякі брати й сестри, які вірять недовго, мають незрілий духовний зріст, не розуміють істини видінь, і вони мають туманне уявлення про втілення Бога, Божу роботу суду в останні дні та Божий намір спасти людей, вони не можуть чітко цього бачити й не впевнені, чи є цей етап роботи Божою появою та роботою. Отже, вони не мають істинної віри й навіть не знають, як довго зможуть слідувати за Богом. Природно, що тим, хто поширює чутки, також дуже легко ввести їх в оману, схилити на свій бік і контролювати.

Б. Сутність поширення безпідставних чуток – це служіння сатані

Ці люди, які поширюють безпідставні чутки, не тільки не вірять в істину та Божі слова, але й не можуть розрізнити правильне від неправильного. Вони завжди сумніваються в позитивних речах і легко піддаються чуткам і диявольським словам. Ці люди стверджують, що вірять у Бога й слідують за Ним, але однаково поширюють чутки, що ганьблять Бога й церкву, і поширюють різні зібрані ними чутки серед братів і сестер, навіть безсоромно й неодноразово поширюючи їх і розголошуючи скрізь. Із цього зрозуміло, що ці люди не люблять істини й вірять лише диявольським словам невіруючих. Строго кажучи, вони зовсім не Божі обранці й не члени Божого дому. То хто ж вони? Якщо бути точним, ці люди – маловіри, вони – слуги сатани. Дехто каже: «Чи є слуги сатани шпигунами, надісланими КПК? Чи є вони агентами, що проникли в Божий дім?» Не обов’язково. Тих агентів і шпигунів легко розрізнити, але ці люди, що поширюють чутки, на поверхні здаються справжніми віруючими. Однак вони не прагнуть до істини й часто виступають рупорами сатани, і замість сатани поширюють слова, що ганьблять Бога й нападають на Нього, і поширюють чутки, які він фабрикує про церкву й Божий дім. Судячи з цього, незалежно від того, хто їх послав, хіба ці люди не є слугами сатани? (Так.) Чи були ці чутки активно зібрані ними, чи пасивно почуті, ці люди не думають про пошук істини та їх розрізнення, а натомість вірять їм як фактам. Вони можуть навіть безпринципно й нестримно поширювати й розповсюджувати їх серед людей, і не лише в одному місці чи за одних обставин. Їхня мета в поширенні цих чуток – зробити так, щоб більше людей про них дізналося, щоб слабкі стали ще слабшими, а ті, хто сильний і має віру в Бога, засумнівалися в Ньому та Його роботі через чутки, – зробити так, щоб усі не цікавилися істиною, Божими словами, Божою роботою та спасінням, а натомість цікавилися різними чутками та негативною пропагандою, як і самі ці особи, щоб потім, коли б люди не збиралися, вони говорили про ці негативні речі. Чи робили б таке нормальні люди та люди з людськістю й розумом? Коли більшість людей чує чутки чи різну негативну пропаганду, навіть якщо вони не знають, правдиві чутки чи ні, через свою віру в Бога й ту крихту богобоязливого серця, що вони мають, вони прийдуть перед Бога, щоб молитися й шукати істини. Навіть якщо на них вплинуть чутки й вони відчують трохи слабкості та сумніву, це не вплине на виконання ними свого обов’язку чи на їхнє слідування за Богом. Вони навіть застерігатимуть себе, щоб стерегти свій язик і уникати вчинків, що опираються Богові чи ображають Його. Такого підходу може дотримуватися більшість братів і сестер. Поки люди мають хоч трохи людськості, трохи справжньої віри й трохи богобоязливого серця, вони можуть цього досягти. Оскільки люди вірять, що Бог існує, вони повинні вірити, що все, що робить Бог, є правильним. Оскільки це робить Бог, люди не повинні давати цьому жодних оцінок. Вони повинні бути впевнені: «Що б не говорили чутки поза церквою, я не можу їм вірити, і я точно не можу їх поширювати. Навіть якщо я відчуваю трохи слабкості й коливаюся в серці, я не повинен заперечувати існування Бога!» Якщо хтось вірить в існування Бога, він повинен вірити, що все, що робить Бог, є правильним; якщо він вірить в існування Бога, він повинен мати серце, що побоюється й боїться Бога, – це абсолютно правильно. Оскільки вони мають богобоязливе серце, то які б чутки вони не чули, вони стерегтимуть свій язик, не стануть поширювачами чуток, не піддадуться на хитрощі сатани й не потраплять у його пастки. Хіба це не те, чого більшість людей може легко досягти? (Так.) Ти володієш нормальним мисленням і розумом, тому, коли ти чуєш чутки, поширюватимеш ти їх потім чи ні – це повністю вирішуєш ти. Хіба тебе контролює хтось інший? (Ні.) Отже, почувши ці чутки, хіба люди не повинні чітко розуміти, як їм слід із ними поводитися, і як їм слід до них ставитися та практикувати їх, щоб це відповідало принципам, а також людськості й розуму? Кожен повинен мати цю крихту розсудливості й повинен розуміти цей метод і шлях практики, не потребуючи, щоб інші його вчили. Навіть діти знають, що не можна поширювати плітки, і що це неповага, аморально й сіє розбрат, і що не можна бути такою людиною; це думки та поведінка, якими повинні володіти люди з нормальним розумом. Однак є тип людей, яким бракує такого розуму і тим більше такої людськості. Це призводить до того, що, почувши чутки та негативну пропаганду, вони хочуть якнайшвидше поширити їх серед близьких, щоб усі разом могли їх аналізувати, судити й прикрашати, а потім поширювати ці чутки на ширшу аудиторію. Вони думають: «Хіба це не чудово? Хіба це не жваво? Якби церковне життя було наповнене таким змістом, яким би багатим воно було! Люди б здобули стільки знань!» Що це за думки та погляди? Хіба це не думки та погляди поганої людини? Що це за логіка? Хіба вони не ті, хто відчайдушно прагне хаосу? Хіба не так, що вони не можуть терпіти, коли в інших усе добре? У своєму серці вони навіть насміхаються з братів і сестер: «Ви, дурні, чутки літають скрізь поза церквою; негативні оцінки, нападки та наклепи на божий дім, особливо на христа й божу роботу, є повсюди. У церквах релігійного світу розвішані всілякі негативні пропагандистські матеріали. Щойно люди там чують “Східну Блискавку”, вони починають засуджувати й дистанціюватися. Усі критикують і засуджують вас, а ви, дурні, досі тут вірите в бога й прагнете до істини!» Коли вони бачать, як ці люди слідують за Богом із такою твердою вірою, це викликає в них дискомфорт, а також велику відразу. Зокрема, коли вони бачать, що чиясь бесіда про істину демонструє справжнє розуміння та зміну в характері, і що всі захоплюються цією людиною, вони її ненавидять. Якщо вони бачать, що хтось дотримується принципів, досягає результатів і виявляє вірність у виконанні свого обов’язку в Божому домі, вони гніваються й кажуть: «Чому ти не слухаєш чуток чи пропаганди ззовні? Чому ти такий дурний і щирий? Подивися, який я проникливий, – я сиджу на двох стільцях. Я беру участь у церковному житті божого дому й не кажу, що не вірю в бога, і якби мені не дозволили виконувати обов’язок, я б на це не погодився, але я також вивідую новини ззовні церкви. Я продовжую стежити за негативною пропагандою та коментарями з релігійного світу, невіруючого світу та інтернету». Вони завжди мають неправильний погляд. Коли вони бачать, як брати й сестри прагнуть до істини та виконують свої обов’язки, це викликає в них внутрішнє невдоволення. Вони завжди хочуть увести в оману й відвести одного чи двох із цих людей, і навіть постійно хочуть заважати їм і впливати на деяких із них. Вони також постійно бажають «пробудити» деяких людей, поширюючи чутки, щоб ті повірили в ці чутки й були введені в оману. Скажи Мені, що ж це за людина? Чи доречно вважати таких людей частиною Божого дому та братами й сестрами? (Ні.) Тоді як найдоречніше їх розглядати? Найдоречніше вважати їх маловірами, слугами сатани. Це не безпідставне засудження чи несправедливе ставлення до них; це факт.

У чому мерзенність цих людей, які поширюють безпідставні чутки? Хоч би з якого каналу вони чують негативну пропаганду, навіть коли вони чітко знають, що це чутки та диявольські слова без жодної фактичної основи, вони однаково з невтомним ентузіазмом поширюють їх іншим. Яка природа цього? Людина з богобоязливим серцем відчує відразу, коли почує чутки. Особливо, коли йдеться про слова, що нападають на Бога й ображають Його, вона взагалі не згадуватиме їх, щоб не осквернити свої вуста, що доводить, що вона має богобоязливе серце. Вона каже: «Те, що інші судять і ганьблять Бога, нападають на церкву й паплюжать її, – це їхня справа. Я не повинен брати участь у їхніх гріхах. Їхній наклеп на Бога – це вже обурливий бунт і жахливий гріх, – я не можу вимовити ці слова своїми вустами. Я не повинен говорити те саме, що й вони. Я абсолютно цього не робитиму!» Однак ті, хто є слугами сатани, можуть слово в слово переказувати негативну пропаганду та чутки, які вони чують, і роблять це неодноразово й без жодних докорів сумління, навіть поширюючи їх скрізь. Чи є в цих людей хоч найменша крихта богобоязливого серця? Чи бояться вони Бога? Ні, не бояться. На поверхні вони також вірять в існування Бога, але вірити не означає визнавати, що Бог є Творцем, Який володарює над усім сущим. Сатана також вірить, що у світі, у всесвіті та серед усього сущого є Бог, але як він ставиться до Бога, коли Він говорить до нього? Як він розмовляє з Богом? Чи має він богобоязливе серце? Чи ставиться він до Бога як до Бога? Ні. Який метод він використовує для розмови з Богом? Він перевіряє, обманює та висміює Його, ніби жартуючи. Коли Бог запитав: «Звідки ти йдеш?», як відповів сатана? («Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній» (Йов 1:7).) Це людські слова? (Ні.) То що ж означають ці слова? Чому сатана так сказав? Яке ставлення породжує такі слова? Хіба це не висміювання? (Так.) Що означає висміювання? Це ж глузування з когось, чи не так? «Я не скажу тобі, звідки я прийшов. Що ти можеш із цим зробити?» Слова сказані тобі, але вони не призначені для того, щоб ти дізнався, що відбувається насправді, – мовець відмовляється тобі це сказати й натомість просто глузує з тебе. Це і є висміювання. Чи виявляє це ставлення хоч якесь почуття ставлення до Бога як до Бога? Чи є в ньому хоч якесь почуття поваги чи страху перед Богом? Анітрохи – це обличчя сатани. Ті, хто поширює чутки, можуть невимушено розповсюджувати їх серед братів і сестер. Вони чудово знають, що ці чутки не відповідають дійсності, але докладають усіх зусиль, щоб їх поширювати, шукаючи для цього всілякі можливості та нагоди. Хіба це не поведінка та підхід сатани? Саме так діє сатана. Він визнає існування Бога й знає, що Бог володарює над усім сущим, але не має до Нього ані найменшого страху. Це обличчя сатани, це природа-сутність сатани. Деякі брати чи сестри можуть сказати: «Хоча ця людина не прагне до істини, її віра в Бога щира. Коли вона почула, що церква збирається її ізолювати чи вичистити, вона так занепокоїлася, що плакала й дуже хвилювалася; у неї навіть з’явилися виразки в роті! Вона не хоче залишати Божий дім; вона вірить в існування Бога. Тому, що б вона не робила, ми повинні ставитися до неї як до брата, дарувати їй любов і терпимість, і навіть коли вона поширює чутки, ми однаково повинні ставитися до неї з любов’ю, щоб допомогти їй й підтримати її». Чи правильні ці слова? Чи є вони істиною? (Ні.) Бог промовив стільки слів, але ці люди досі в них не вірять. І все ж, скільки б чуток не вимовляли сатана і дияволи, ці люди вірять їм усім, і навіть безпринципно поширюють ці чутки, щоб нападати на Бога й ганьбити Його. Уже на цій підставі вони не заслуговують називатися братами чи сестрами. Це правильно? (Так.) Оскільки вони можуть безпринципно поширювати чутки, ганьбити Бога, нападати на Бога, а також ганьбити Божий дім і церкву, у нас є вагомі підстави вважати їх слугами сатани, сатанами. Вони – вороги Бога й вороги всіх Божих обранців. Отже, як ми повинні ставитися до наших ворогів? (Цуратися їх.) Правильно, ми повинні цуратися їх.

Деякі люди не люблять істини. Почувши чутки, хоча вони й не поширюють їх відкрито в церкві, вони роблять це за лаштунками, серед близьких їм людей. Деякі люди, що не вміють розрізняти, стають негативними й слабкими, почувши ці чутки; деякі перестають відвідувати зібрання, а деякі відходять від церкви, – проте поширювач чуток однаково не визнає, що це сталося через поширення ним чуток. Незважаючи на неодноразові застереження та бесіди, вони продовжують так чинити, стикаючись із подібними справами, лише утримуються від відкритого й нахабного поширення чуток під час зібрань чи публічно через страх, що так вони розвінчають себе, брати й сестри відцураються від них або церква їх вичистить, тому натомість обирають спосіб таємного поширення деяких чуток, надсилаючи повідомлення іншим або контактуючи з людьми. То чи означає це, що такі люди не злі? Насправді вони ще підступніші. Як би таємно вони не діяли, їхні мотиви та природа їхніх дій такі самі, як у слуг сатани. Їхня мета в поширенні чуток – заважати людям виконувати обов’язок, робити людей негативними й слабкими, змушувати людей заперечувати Бога, віддалятися від Нього й покидати свої обов’язки. Чи казав хтось коли-небудь: «Моя мета в поширенні чуток – не завадити людям виконувати обов’язок чи підривати їхню ініціативу, а допомогти їм розвинути здатність до розрізнення та підвищити їхній імунітет, щоб, почувши чутки, вони були до них несприйнятливі, не вірили їм, могли належно прагнути до істини й спокійно виконувати свої обов’язки»? Чи поширював хтось коли-небудь чутки з таким наміром? (Ні.) Чи витримує це твердження критику? Насправді не витримує. Поки вони можуть поширювати чутки, особливо ті, що нападають на Бога, ганьблять і хулять Його, – невимушено промовляючи їх, щойно відкриють рота, і поширюючи їх скрізь без жодних докорів сумління, – незалежно від того, скільки чуток вони поширюють, чи поширюються чутки відкрито, чи за лаштунками, і незалежно від впливу на людей, коротко кажучи, їхня мета в поширенні чуток – не допомогти людям зрозуміти істину й розвинути здатність до розрізнення, а заважати й уводити людей в оману, і змушувати їх сумніватися в Богові та віддалятися від Нього, – те, що вони роблять, – це заважають роботі церкви й руйнують її. Із цієї точки зору, незалежно від причини чи контексту, у якому поширюються чутки, сутність людей, які їх поширюють, безсумнівно, є сутністю слуг сатани. Кожен, хто промовляє чутки, що ганьблять Бога, нападають на Нього і хулять Його, опирається Богові та є ворогом Бога. Це правильно? (Так.) Хоча ти й не є першоджерелом чуток, той факт, що ти можеш їх поширювати, доводить, що ти вважаєш чутки правдивими або що внутрішньо ти дуже хочеш у них вірити. «Якби ж то чутки були правдивими, тоді мені не довелося б вірити в бога, бог не був би богом, і факту божого втілення не існувало б. Він був би просто людиною, і я міг би вільно вигадувати про нього чутки, паплюжити його, нападати на нього й ганьбити його». Хіба не в цьому мета? Якщо ти віриш у Бога, але завжди хочеш говорити й діяти довільно, хіба це не означає бажання протистояти Богові? (Так.) Деякі люди кажуть: «Це бунт проти Бога? Це відсутність віри в Бога?» Природа цього набагато серйозніша. Це опір Богові та протистояння Йому. Лише вороги Бога опираються Йому й протистоять Йому в такий спосіб. Через наявність сатанинського розбещеного характеру та брак розуміння істини й знання Бога розбещене людство може бунтувати проти Нього. Однак сатана робить більше, він не лише бунтує проти Бога; він зраджує Бога, опирається Богові та протистоїть Йому. Це робить його ворогом Бога. Відносини між ворогами Бога та Богом – це відносини протистояння. Що означає протистояння? Це означає бути непримиренними. Незалежно від ситуації чи середовища, протистояння сатани Богові не змінюється з часом чи географією. Сутність сатани – протистояти Богові, і це незмінно; сатана – просто ворог Бога. Опір сатани Богові та його непримиренність із Ним тривали не один день і не лише кілька років чи десятиліть; він почав протистояти Богові відтоді, як зрадив Його. То коли ж закінчиться це протистояння? Чи буде сатана коли-небудь зворушений і виправлений Богом? Чи буде його протистояння Богові поступово зменшуватися з часом? Ні. Він продовжуватиме протистояти Богові. Коли ж це протистояння припиниться? Коли Божа робота закінчиться, і сатана завершить надання своїх послуг і більше не буде корисним, і Бог знищить його, – ось тоді протистояння припиниться. А як щодо тих, хто є слугами сатани? Поки вони в церкві, вони продовжуватимуть протистояти церкві, Божому дому й Богові. Дехто каже: «Вони вірять у Бога, іноді роблять пожертви, дають милостиню й навіть приймають братів і сестер. Як же вони протистоять Богові? Вони не протистоять Йому; вони навіть роблять деякі добрі вчинки». Чи правильні ці слова? Чи може прийом братів і сестер і давання невеликих грошей бідним братам і сестрам скасувати їхнє протистояння Богові? Чи може це довести, що вони сумісні з Богом? (Ні.) То звідки ж береться це протистояння? (Воно визначається їхньою природою-сутністю.) Правильно, їхня природа-сутність – опиратися Богові й ворогувати з Ним. Щодо таких людей, ви повинні розрізняти їх на основі Божих слів: подивіться, хто любить збирати з різних каналів негативну пропаганду чи чутки, що нападають на Божий дім і церкву та ганьблять їх, і хто цікавиться цими негативними речами й готовий вірити цим чуткам і диявольським словам. Це дозволить вам побачити справжні обличчя цих маловірів. Ці люди зазвичай не читають Божих слів, без ентузіазму слухають, як брати й сестри бесідують про істину, і байдуже виконують свої обов’язки. Вони завжди відчувають, що вірити в Бога нецікаво. На що вони звертають увагу, коли дивляться відео та програми Божого дому? Коли вони бачать позитивні коментарі, залишені релігійними людьми, вони почуваються некомфортно й пропускають їх. Але коли вони бачать, як релігійні люди та невіруючі стоять на боці великого червоного дракона, ображаючи церкву, ображаючи Божий дім і ображаючи братів і сестер своїми диявольськими словами, вони почуваються особливо щасливими й схвильованими. Щоразу, коли вони чують цю негативну пропаганду та чутки, вони збуджуються, ніби їм ввели адреналін, ходять пружною ходою й навіть прокидаються від сну з радістю. Хіба це не нечестиво? Спостерігайте за тими, хто вас оточує, щоб побачити, хто належить до цього типу людей; подивіться, чи мають вони характер, що ненавидить істину й ненавидить Бога. Якщо ви справді знайдете таку людину, ви повинні бути особливо обережними й розрізняти її; спостерігайте за її словами, діями та поведінкою. Щойно ви підтвердите, що це зла людина, слуга сатани, ви повинні відцуратися від неї і не ставитися до неї як до брата чи сестри. Таких людей слід якнайшвидше вичищати з церкви. Дехто каже: «Чому ми повинні вичищати цих людей? У Божому домі ще одна людина – це ще одне джерело сили для виконання роботи; ще одна людина робить життя трохи жвавішим. Вони вірять у Бога багато років, і хоча вони не люблять і не практикують істини, вони з дитинства вірили в існування Бога, вірячи в Старого на Небі. Вони також вірять, що є бог на три фути над ними, і тим більше вірять, що добро і зло мають свою відплату. Вони зазвичай не наважуються чинити явних поганих вчинків і готові допомагати іншим. Просто в них є це маленьке хобі; їм подобається поширювати чутки та плітки. Зокрема, вони поширюють чутки від великого червоного дракона, що ганьблять Бога, повторюють їх, навіть не замислюючись, можливо, тому що вони неосвічені й нетямущі». На поверхні вони не схожі на злих людей і не переривали роботу церкви й не заважали їй, але вони особливо активні в поширенні чуток і завжди хочуть бути першими, хто їх поширить. Хіба не слід бути пильними щодо таких осіб? Хіба вони не слуги сатани? Сутність таких людей надто очевидна! Вони ніколи не цікавляться Божими словами чи істиною, і ніколи не шукають істини-принципів, виконуючи свій обов’язок. У всьому, що вони роблять, вони не виявляють серйозності, не докладають серця й не бажають терпіти труднощі. Вони просто діють недбало й роблять усе для годиться, постійно жартуючи. У своїх словах і діях вони нікого не ображають і можуть ладнати з усіма, здаючись приязними до інших, – просто вони люблять збирати й поширювати чутки. Чи можемо ми на основі цих дій характеризувати цих людей як слуг сатани? (Так.) Чому можемо? Хіба це не роздування з мухи слона? (Ні.) Вони зовсім не цікавляться прагненням до істини. Щойно вони слухають проповідь, їх хилить на сон; щойно бесідують про Божі слова, вони відчувають відразу й неспокій, постійно встають, щоб попити води чи сходити до вбиральні, завжди відчуваючи внутрішній неспокій, – слухати бесіду для них так само неймовірно важко, як зазнавати тортур. Однак, щойно вони чують чутки сатани чи диявольські слова невіруючих, їхній інтерес пробуджується, вони пожвавлюються й починають поширювати ці чутки та диявольські слова з великою ініціативою. Чи є такі люди братами й сестрами? Ні. Вони до глибини душі відчувають відразу до істини й зневажають її. Щодо справ, пов’язаних із Богом і Його роботою, чи то ідентичність і сутність Бога, статус Бога, гідність Бога, чи то плоть, у яку втілився Бог, – вони ставляться до цього з презирством у своїх серцях. Вони повністю позбавлені богобоязливого серця. Тому вони завжди плекають уявлення про Бога та Його роботу. Вони можуть легко повторювати всілякі чутки сатани та диявольські слова, у такий спосіб досягаючи своєї мети – поширювати їх без жодних докорів сумління. Що це за негідники? Чи є вони віруючими в Бога? (Ні.) Це дії тих, хто на словах визнає Бога й стверджує, що слідує за Ним, хто вірить, що є Старець на Небі, вірить, що є бог на три фути над ними, і вірить, що добро і зло мають свою відплату. Таке їхнє ставлення до Бога. Якби хтось образив їхніх батьків або вигадував про них чутки за їхньою спиною, вони, безсумнівно, билися б на смерть. Однак, коли хтось ображає Бога, нападає на Бога чи ганьбить Його, вони не тільки не засмучуються, але й можуть повторити це як жарт і навіть поширювати скрізь. Чи це те, що повинен робити послідовник Бога? (Ні.) Отже, чи доречно, що багато людей ставиться до цих маловірів як до братів і сестер? (Ні.) Тому, коли є підозра, що такі люди є слугами сатани, інші повинні бути напоготові. Лідери і працівники повинні негайно інформувати братів і сестер, щоб ті остерігалися цих людей, аби всі могли їх розрізняти. Щойно буде підтверджено, що вони є слугами сатани, дияволами, усі повинні колективно відцуратися від них і вичистити з церкви. Чи відповідає це принципам? (Так.) Тоді так і слід чинити.

В. Як ставитися до безпідставних чуток від уряду КПК та релігійного світу, що містять наклеп і нападки на Бога

Китайський комуністичний уряд і релігійний світ сфабрикували багато безпідставних чуток про Божий дім, неправдиво стверджуючи, ніби брати й сестри змушують людей приймати Євангеліє тощо. Що ви відчуваєте, почувши ці чутки? (Гнів, обурення.) Це чутки про вас, і ви обурюєтеся. До якої міри ви обурюєтеся? Чи хочете ви знайти людей, що фабрикують ці чутки, і посперечатися з ними, навіть провчити їх? (Так.) Ці чутки поверхово спрямовані проти церкви, але насправді вони стосуються кожного члена церкви, а також репутації та гідності кожного члена. Почувши їх, ви обурюєтеся й кажете: «Ми такого не робили! Ми проповідуємо Євангеліє згідно з істиною-принципами. Тих, хто не хоче вірити в Бога, ми ніколи не змушуємо. Віра – справа добровільна. Ми ніколи нікого не примушуємо, і тим більше не завдаємо людям шкоди й не мстимося їм. Навпаки, ті з нас, хто проповідує Євангеліє, зазнавали жорстокого побиття від релігійних людей, які доносили на нас у поліцію, передаючи великому червоному дракону на муки; так багато з нас було ув’язнено, і чимало навіть утримувалося в приватних в’язницях, створених релігійними людьми. Це нас кривдять!». Почувши ці чутки, ви обурюєтеся й завжди хочете з ними сперечатися. У вас така реакція, бо ці чутки прямо нападають на церкву та Божих обранців і ганьблять їх. А що ви відчуваєте, коли чуєте чутки, які ганьблять Бога й судять Його? Вони вже не стосуються ваших особистих інтересів чи вашої чесності й гідності; це чутки про Бога. Наприклад, коли ти раніше вірив в Ісуса, деякі люди казали, що Ісус народився від діви й не мав батька. Що ти відчував, коли це чув? Чи хотів ти з ними сперечатися? «Ми віримо в Бога!». Потім ти розмірковував: «Марія була дівою, й Ісус народився від діви, зачатий від Святого Духа. Це факт, але невіруючі говорять про це грубо, і мені неприємно це чути!». Щонайбільше ти міг відчувати щось подібне, але в серці ти однаково відчував, що зачаття від Святого Духа сильно суперечить людським уявленням. Ти не міг у це повірити, бо ти віриш у науку; ти не віриш усім серцем у Божу всемогутність і не віриш, що все, що Бог говорить і робить, є істиною, і тоді ти не підеш спростовувати диявольські слова маловірів. Оскільки ти не володієш істиною й не розумієш її, то щонайбільше тобі неприємно чути чутки, про які говорять люди, і ти думаєш, що так говорити не слід, бо ці чутки стосуються твоєї репутації; ти думаєш: «Невіруючі такі огидні й мерзенні! У них вистачає нахабства вживати будь-які брудні слова; вони справжні маловіри! Вони справжні дияволи!». Це все, і це максимум, на що ти здатен. Чому ти відчуваєш, що тебе це зачіпає, і вважаєш невіруючих мерзенними й огидними, почувши від них такі чутки? Бо вони стосуються твоєї репутації; ці чутки зачіпають твоє серце, змушуючи тебе почуватися зганьбленим, тому вони розпалюють твій гнів, і ти встаєш, щоб сказати якісь позитивні слова на спростування. Чи таке спростування означає, що ти цілком стоїш на боці Бога? Чи це для того, щоб захистити Боже свідчення? Ні, це цілком для того, щоб захистити власне обличчя та доброчесність. Навіщо так казати? Бо ти не розгледів сутності проблеми; і тим більше ти не розумієш Божих намірів чи того, що Бог від тебе вимагає. Те, що ти розумієш і відчуваєш, не відповідає Божим намірам; це лише людська запальність і людська добра поведінка. Людська добра поведінка не є свідченням, яке ти несеш для Бога. Ти не був непохитним у своєму свідченні; ти лише захищаєш своє обличчя та доброчесність, ти спростовуєш чутки, щоб трохи заспокоїти свою совість, – ти не стоїш на боці Бога, щоб заступитися за Нього, і не використовуєш істину чи факти, щоб спростувати чутки й свідчити про Бога. Ти не заступаєшся за Бога, і те, що ти кажеш, безумовно, не відповідає істині; воно відповідає лише твоїм плотським інтересам – просто для того, щоб твоєму серцю було не так прикро і щоб ти не відчував, що вірити в Господа Ісуса соромно. Це все. Тому, коли ви чуєте, як хтось нападає на Бога й засуджує Його, ганьбить Божу церкву й судить її або навіть засуджує вас, ви відчуваєте особливе обурення й хочете сперечатися та дискутувати з ними, щоб відновити свою репутацію й прояснити ці питання. Але чи означає це, що ви були непохитними у своєму свідченні? До цього далеко; без розуміння істини немає свідчення!

Коли ви чуєте чутки, що поширюються в зовнішньому світі, які ганьблять Бога й нападають на Нього, – чи то нападки на Бога на небесах, чи на втіленого Бога на землі, – що ви відчуваєте? Вам байдуже чи ви відчуваєте трохи болю? Ви не можете цього стерпіти й не миритеся з цим чи ви безпорадні? Почувши ці чутки, дехто думає: «Бог невинний; Бог цього не робив. Чому світ і релігійний світ так нападають на Нього й ганьблять Його? Ми мусимо старанно присвячувати себе, і виконувати свої обов’язки, і захищати Боже ім’я. Коли велика Божа робота буде завершена, правда про все вийде на світло, і всі народи світу побачать, що втілений Бог, у Якого ми віримо, – це один істинний Бог, Бог на небесах, і що це анітрохи не хибно!». Інші думають: «Бог висловив так багато істин, і ці невіруючі злі люди й дияволи добре знають, що Божі слова – це істина, але однаково ганьблять Бога й нападають на Нього. Як довго Бог мусить страждати?». Ще інші кажуть: «Люди можуть говорити все, що хочуть; ми не звертаємо на них уваги. Бог ніколи не спростовував чуток, що ганьблять Його; Він не відповідає на них. Що ж тоді можемо зробити ми, мізерні людські істоти? Хіба людство не завжди так хибно розуміло Бога, нападало на Нього, хулило Його й відкидало Його? Бог не має жодних скарг і досі спасає людей. Нехай час усе покаже; Бог Сам дасть Своє свідчення!». Яка ваша точка зору? Щойно Я згадав непоступливість, обурення, непримиренність, безпорадність – яке з них ви відчуваєте? Яке почуття найправильніше? Як слід ставитися до цих питань згідно з істиною-принципами? Що ви відчуваєте, коли чуєте ці чутки? (Обурення.) Обурення, а потім ви хочете написати засудження, щоб виступити проти цих фабрикантів чуток, цих релігійних шахраїв і злих людей від релігії. Чи є у вас такі думки? Ви ж не відчуваєте, що достатньо просто стискати кулаки від гніву, чи не так? Чи відчуваєте ви порив щось із цим зробити? Чи це просто пусте обурення? (Є також ненависть і відторгнення.) Обурення, ненависть, відторгнення – це емоції, що виникають унаслідок розумової діяльності, без конкретних слів, поведінки чи дій; це просто емоції, і, звісно, вони також представляють певне ставлення. (Окрім відчуття обурення, іноді ми пишемо статті або створюємо програми, щоб прояснити факти й розвінчати, що сутність їхніх дій – це ненависть до істини й до Бога, щоб люди побачили справжні факти.) Чи приймуть це ті люди, побачивши справжні факти? Навіть якщо вони погодяться, що ви говорите правильно, а потім зроблять справедливий коментар, сказавши: «Ваша віра правильна; продовжуйте вірити, ми вас підтримуємо!», а релігійні шахраї відчують сором і скажуть: «Вибачте, ми помилялися, те, що ми сказали, не було фактом; відтепер ви вірте по-своєму, а ми будемо вірити по-своєму», – чи заспокоїлися б ви від цього? Це єдина мета, на яку ви націлені? (Ми також хочемо свідчити про Бога, щоб ті, хто досліджує істинний шлях і прагне істини, могли чітко розрізнити правильне й неправильне та прийняти істинний шлях.) Це один шлях; це позитивний спосіб практики. Чи корисно просто гніватися й ненавидіти? Яка причина вашого гніву й ненависті? Чому ви гніваєтеся й ненавидите? (Бог став плоттю, щоб спасти людей, і це найсправедливіша річ, але вони поширюють чутки, щоб судити й ганьбити Бога. Ми відчуваємо велике обурення, думаючи, що вони справді міняють місцями правильне й неправильне та говорять нісенітниці.) Невже ви думаєте, що відкидання Бога людством і світом та їхнє ставлення до Бога є такими лише в період цього втілення Бога? Ставлення людства й світу до Бога завжди було однаковим від початку до кінця: завжди засудження, наклеп, нападки та богохульство. Відколи Бог почав Свою роботу й дотепер, ставлення людства до всього, що вчинив Бог, і до втіленого Бога не змінилося. Не лише після першого Божого втілення людство почало нападати на Бога й хулити Його та вигадувати різні чутки про втіленого Бога – усе це відбувається відтоді, як Бог почав Свою роботу, і відтоді, як людство вперше зіткнулося з Богом та Його роботою, і це триває аж дотепер. І ті, хто слідує за Богом, завжди мусили терпіти ганьбу, нападки, засудження, богохульство, різні чутки тощо від сатанинських режимів і релігійних сил антихриста, спрямовані проти Бога й церкви. Невже послідовники Бога мусять це терпіти? Дехто каже: «Ми так гидуємо цими чутками, бо вони повністю перекручують факти й міняють місцями правильне й неправильне. Ми шаленіємо, щойно їх чуємо, і в глибині душі ненавидимо тих, хто фабрикує та поширює чутки. Незалежно від того, чи походять ці чутки з релігійного світу, чи від диявольського уряду КПК, у нас лише одне ставлення – ненависть і гнів; і тоді ми хочемо спростувати їх і все прояснити». Дехто навіть каже: «Ми хочемо провести дебати із цими злими дияволами, антихристами, щоб присоромити сатану й змусити його зганьбитися!». Це точка зору більшості людей? Чи правильна ця точка зору? Якщо дивитися з точки зору нормальної людськості, це розумно. Люди повинні мати певну прямоту й нормальну гаму емоцій; вони повинні чітко любити й ненавидіти: любити те, що слід любити, і ненавидіти те, що слід ненавидіти. Люди з нормальною людськістю повинні володіти цими якостями. Але чи достатньо лише позиції нормальної людськості, щоб відповідати істині-принципам? Кажучи ясніше, чи відповідає такий підхід Божим намірам? Або радше чи це таке ставлення й підхід, що до вподоби Богові? Коли Я це кажу, більшість людей, можливо, щось збагне, думаючи: «Ти сказав, що це лише погляд на речі з точки зору нормальної людськості. Судячи з підтексту того, що Ти сказав, очевидно, що цей підхід є проявом запальності й не відповідає ні істині-принципам, ні Божим намірам». Що означає не відповідати Божим намірам? Це означає, що Бог не бажає, щоб люди так чинили; Божі бажання та Його обов’язкові стандарти для людей не такі. Якщо ти так чиниш, то хоча Бог цього й не засуджує, з Його точки зору це не означає, що ти виконуєш Його волю, і Він цього не визнає. На поверхні здається, що такими діями ти чиниш розумно, маючи і ненависть, і любов, бажаючи прояснити ці факти для Бога, щоб увесь світ знав, що Бог є Бог, що Бог є Богом усього людства і що кожен повинен поклонятися Богові та приймати Боже спасіння. На поверхні здається, що те, що ти робиш, є бездоганним, розумним, відповідає закону, людськості, моралі і, тим паче, до вподоби всім людям. Але чи питав ти про це Бога? Чи шукав ти Бога? Чи знайшов ти в Його словах принципи дій, яких Бог вимагає від людей? Які саме Божі наміри? Деякі люди кажуть: «Божих слів так багато; нелегко знайти конкретні Божі вимоги до людей у кожному питанні». Оскільки ти не знайшов прямих Божих слів, ти можеш шукати підказки в Божому ставленні до таких чуток. То хіба, виходячи з Божого ставлення до цього питання, ти не можеш визначити, яким має бути ставлення людей до нього та якими є принципи, які вони повинні практикувати? (Так.) Отже, подивімося, яким саме є Боже ставлення до цього питання.

Відколи людство почало стикатися з Божою роботою, люди скаржилися на Бога й були незадоволені Ним, навіть таємно промовляли багато огидних слів підозри, сумнівів, відкидання тощо на адресу Бога. Існують також різні чутки від правлячої партії та релігійного світу, які абсолютно не відповідають фактам і не узгоджуються з істиною. Що ці слова означають для Бога? Чи то підозри, чи непорозуміння, чи скарги, вони сповнені нападками, наклепами й богохульством проти Бога, і в них немає ані найменшого богобоязливого серця; так було від самого початку. У церкві завжди є ті, хто не любить істину. Це маловіри, які сумніваються в Божих словах та істині, виявляючи таке ставлення до Бога. Ще більше це стосується невіруючих та атеїстичних правлячих партій, тих людей, що відчувають відразу до істини, – їхнє ставлення до Бога не потребує пояснень; вони безсовісно нападають і судять, говорячи все, що їм заманеться. Зокрема, ті фарисеї в релігійному світі ще більше користуються нагодою, щоб безсоромно судити й засуджувати. Усі ці коментарі не є позитивними, і вони, безумовно, не є об’єктивними й точними. Яка ж тоді сутність цих коментарів? Для Бога ці слова – не просто висловлювання чи точки зору, а радше ганьба, нападки, наклепи й богохульство проти Нього. Чому Я кажу «для Бога»? Бо Бог вимірює все це найточніше, тому ми можемо лише додати прийменник. Таким було ставлення людства до Бога впродовж усієї історії; слів, якими люди нападали на Бога й ображали Його, було надто багато, і жодне з них не було доброзичливим. Навіть сьогодні те, що чують ваші вуха й бачать ваші очі, – те саме. Від самого початку ставлення всього людства до Бога не змінилося. Як Бог розбирається із цими питаннями? Чи має Бог умови або здатність скликати всесвітній релігійний конгрес, щоб захистити Себе, прояснити справжні факти Своєї роботи, виправдатися перед людством? Чи зробив це Бог? Ні, Бог мовчить, Він не прояснює всієї ситуації і Він ніколи не захищає й не виправдовує Себе. Однак тих, хто нападає на Бога в особливо мерзенний спосіб, Бог піддав певному покаранню, допустивши, щоб із ними трапилися певні факти. А щодо нападок, наклепів і богохульства з боку громадськості, яке ставлення Бога? Як Бог із цим розбирається? Він це ігнорує; Він робить те, що потрібно зробити, Він робить це так, як це слід робити, обираючи, кого Він має обрати, ведучи, кого Він має вести. Увесь світ упорядкований у Божих руках; Він ніколи не порушував і не змінював Своїх планів через людські нападки, наклепи чи богохульство. Коли сатанинські злі сили пригнічують та заарештовують Божих обранців, якими б шаленими вони не були, Бог ніколи не змінював Своїх планів чи Своєї думки. Його думки й ідеї залишаються цілком незмінними; Він просто, як і завжди, продовжує виконувати роботу, яку має намір зробити, управляючи Своїм людством. Для Бога ці нападки, наклепи й богохульство ніколи не становили жодної перешкоди; Бог не звертає на них уваги. Чому Бог не виправдовується й не захищає Себе? Для Бога ці речі цілком нормальні. Людство є людством, а сатана є сатаною. Робити такі речі – цілком нормально для людей, які не розуміють істини чи справжніх фактів. Чи впливає це на кроки Божої роботи? Не впливає. Бог володіє великою силою; Він володарює над усім. Все і всі методично діють у межах Божих слів, у межах Божих думок і під Божим володарюванням; що б не говорило чи не робило людство, воно жодним чином не може вплинути на Божу роботу – ось на що здатен Бог, Який має божественну сутність. Бог діє, коли приходить час, виконуючи Свої плани без найменшої розбіжності, і ніхто не може нічого із цього змінити. Людські висловлювання та будь-які людські нападки на Бога чи наклепи на Нього, чи то навмисні спроби перешкодити Божій роботі й знищити її, чи то ненавмисні завади Божій роботі та її руйнування, ніколи не досягали своїх намічених цілей. Чому? Такою є Божа влада; це підтверджує, що Божа влада унікальна, її не може замінити жодна сила, і її не може перевершити жодна сила. Це факт. Бог має цю владу й цю силу, Бог має Свою справжню ідентичність, і жодна сила не може нічого змінити, тож навіщо Богові перейматися незначними людськими нападками й наклепами? Для Бога, скільки б важливих постатей чи могутніх сил серед людства не намагалося втручатися, ганьбити Його, нападати на Нього чи хулити Його, це анітрохи не може завадити Божій роботі. Радше ці дії лише слугують для підкреслення Божого праведного характеру й всемогутності. Завади з боку злих сил сатани – це лише незначний епізод у ході людської історії. Те, що може володарювати над усім людством, впливати на все людство й перетворювати все людство, – це Божа робота, Божий план і Божа велика сила та влада. Це факт. І навпаки, чи потрібно Богові перейматися тим, що люди ганьблять Його, нападають на Нього, обмовляють Його й хулять Його? Ні. Оскільки Бог має владу, для Бога Його вислів: «Я маю на увазі саме те, що кажу, і те, що Я кажу, буде зроблено, а те, що Я зроблю, триватиме вічно», – завжди збуватиметься; він збувається й виконується щодня. Це Божа влада. Дехто питає: «Це Божа впевненість, Його віра?». Ти помиляєшся! Люди мають упевненість, людям потрібна віра, а Богові – ні. Чому? Бо Бог має владу й силу, і як би людство не ганьбило чи не засуджувало Його, як би ворожі сили сатани не заважали й не саботували, ніщо не зміниться. Тому Богові не потрібно знищувати ворожі сили серед розбещеного людства, які нападають на Нього, ганьблять Його й хулять Його, перш ніж виконувати Свою роботу. За яких обставин Бог працює? За яких обставин Він здобуває перемогу? За яких обставин Він завершує Свою роботу? Вона виконується серед какофонії нападок, наклепів і богохульства всього людства й усіх ворожих сил; саме в такому середовищі й на такому тлі Він завершує Свою роботу. Хіба це не демонстрація великої Божої сили? Хіба це не Божа влада? (Так.) Хто може заперечити цей факт? Хіба ти смієш не визнавати, що це факт?

Протягом усієї історії людство невпинно обмовляло й хулило Бога, а в останні дні сили всього людства, що опираються Йому, стали ще могутнішими, і лунає ще більше голосів, що обмовляють і засуджують Бога. Людство використовує різноманітні методи через газети, телебачення, інтернет та інші засоби масової інформації, щоб обмовляти й атакувати Бога. Але чи ми колись аналізували ці безпідставні чутки на всіх наших зібраннях? (Ні.) Чому ні? Дехто каже: «Чи не тому, що невинний залишається невинним, а чутки вмирають, коли доходять до мудрих?». Це тому? (Ці чутки в корені не можуть вплинути на Божу роботу. Як би сатана не заважав, він не може підірвати просування Божої роботи та Його план чи перешкодити їм.) Сатана – це саме така істота; доки Бог діє, доки Бог працює, він приходить заважати. Це саме та роль, яку він грає. Хіба ти можеш завадити йому виступати? Ти мусиш дати йому достатньо простору, достатньо сцени, достатньо можливостей для виступу. Коли він достатньо навиступається, утомиться від своїх заворушень і накоїть достатньо зла, його дні скінчаться. Нам не потрібно марнувати дорогоцінний час, розбираючи й аналізуючи його різні чутки та злі вчинки, щоб спростувати ці чутки; робити це марно й нічого не варте. Яка користь від розбору цього? Чи може це означати, що люди розуміють істину? Є надто багато істин, які люди повинні зрозуміти; вони навіть не можуть вислухати всі ці істини, не кажучи вже про спростування цих чуток. Хіба в людей є на це вільний час? Чесно кажучи, Я справді не цікавлюся тими питаннями, і Я не бажаю ані згадувати їх, ані звертати на них увагу. Дехто каже: «Цими роками Ти нікуди не наважуєшся піти? Чи це через те, що навколо літає так багато чуток, що Ти завжди тривожишся й боїшся, куди б не пішов?». Я кажу, що Я взагалі нічого не відчуваю. Дехто каже: «Хіба Ти не хочеш захистити Себе від того, чого Ти не робив?». Що тут захищати? Я навіть не встигаю займатися Своїми належними справами! Я розмовляю з людьми, зі створеними істотами, а не з дияволами. Дехто питає: «Хіба Тебе не гнівають ці чутки?». Я кажу, що Я нічого до них не відчуваю, вони не викликають у Мене жодних почуттів; Я не переймаюся цими питаннями. Дехто питає: «Хіба Ти не почуваєшся скривдженим?». Я кажу, що Я не почуваюся скривдженим, через що тут почуватися скривдженим? Робити те, що Я можу, робити те, що Я повинен, добре робити те, що Я можу й повинен робити, виконувати Свої зобов’язання – це найкраще, це має сенс. Я не буду відволікатися на ті безглузді, нічого не варті речі й не витрачатиму на них час. У Мене немає часу перейматися тими питаннями. Дехто каже: «А коли в Тебе буде вільний час, Ти перейматимешся ними тоді?». Ні, навіть коли в Мене є вільний час. Я краще поговорю зі Своїм собакою, ніж розмовлятиму з дияволами. Якщо ти чітко знаєш, що це диявол вивергає свої диявольські балачки, навіщо на нього зважати? Не слід узагалі на нього зважати; правильним буде дозволити дияволу бути повністю присоромленим. Коротко кажучи, ставлення Бога до цих чуток таке: роблячи будь-що або промовляючи кожне речення, Бог не виправдовує Себе, не доводить Себе людству і, безумовно, не виправдовується перед сатаною, Своїм ворогом, кажучи, що Він чистий, і невинний, і без провини. Усе, що робить Бог, Він робить для Свого управління, щоб спасти людей, яких Він має намір спасти. Він крок за кроком слідує Своєму плану управління; Він робить це не для того, щоб щось комусь продемонструвати, і не для того, щоб підтвердити Свою ідентичність. Говорячи людськими словами, усе, що робить Бог, робиться інстинктивно, без будь-якої нещирості чи пасивності. Те, що Бог інстинктивно виконує всі ці завдання, підтверджує Його ідентичність та Його сутність. Людство не може змінити Божий план і не може перевершити Божу владу й силу; це факт. Тому Бог не зважає на чутки й диявольські слова, якими нападають на Нього й ганьблять Його з будь-якого боку всередині людства. Скажіть Мені, хіба не було б надто легко для Бога виголосити цілий розділ слів або написати засудження, щоб виступити проти нападок і опору Богові з боку атеїстичних правлячих партій у світі та релігійного світу? Але Бог не буде так чинити щодо сатани. Бог діє за принципами; коли йдеться про знищення Богом злих сил сатани, у Нього є Свій час. Для Бога діяти надто легко. Бог міг би вчинити якісь дивовижні діяння на небесах, і раптом небеса розкололися б, і пролунав би голос, що каже: «Я – один істинний Бог, Якого ви ганьбите, на Якого нападаєте й Якого хулите; Я – Всемогутній, Якого ви зараз ганьбите й хулите!». Почувши його, людство було б негайно приголомшене й розгублене, здатне лише впасти ниць на землю, плачучи й скрегочучи зубами. Це одне речення вирішило б усе, довело б усе; чи наважився б тоді хтось ображати Бога? Хіба ті дияволи в релігійному світі не зникли б безслідно від страху? Сатана фабрикує чутки про Бога, він ганьбить Бога й нападає на Нього, змушуючи тих, хто вірить у Бога, гніватися й ненавидіти, не могти ні їсти, ні спати, бажати писати статті й створювати програми, щоб це спростувати, тоді як Бог діє просто – Він міг би просто сказати кілька речень, і все людство тоді повністю скорилося б, більше не наважуючись нападати на Нього чи хулити Його. Як Павло був змушений стати слухняним? (Бог явився йому на дорозі в Дамаск.) Бог явився йому. Насправді він нічого не бачив; було лише світло, яке так налякало Павла, що він упав ниць на землю й більше не наважувався переслідувати Ісуса. Розбиратися із сатаною так просто; насправді для Бога це надто легко. Бог міг би владнати це одним словом. Зробити це було б набагато легше, ніж десятиліттями розмовляти з вами й докладати до вас усіх цих зусиль, але Бог так не чинить. Чому? Є таємниця, яку Я мушу вам розповісти: Бог спасає саме людей, тобто тих людей, яких Бог обрав; решта, кого Бог не обрав, не вважаються людьми, це звірі, дияволи, негідні чути Божий голос, бачити Боже обличчя чи, тим паче, знати будь-яку інформацію про Бога. Тому Бог так не чинить. Божа ідентичність є почесною; не кожен, хто бажає побачити Його, може це зробити, і Він не явиться комусь тому, що той завжди пильно, з нетерпінням і всім серцем дивиться на певне місце на небі. Ти думаєш, що кожен, хто хоче побачити Бога, може Його побачити? Бог має гідність; Бог являється тим, хто Його боїться, а від злого втікає, Він являється у святих місцях і ховається від нечистих місць. Те, чи є все людство нечистим чи святим, не потребує обговорення. Це людство не заслуговує бачити Бога; воно не визнає, що є Бог, тож чому Бог мав би йому являтися? Вони не гідні! Бог здатний робити щось, але не робить цього; це підтверджує Божу смиренність і прихованість, а також почесність Його ідентичності. Скажи Мені, якби сатана міг це робити, скільки разів на день він би це робив, як би він вихвалявся? Коли люди, розбещені сатаною, обіймають якусь незначну посаду й володіють невеликою владою, хтозна, до якої міри вони вихвалятимуться цією владою, – не кажучи вже про сатану, який зловживатиме й хизуватиметься будь-якою владою, якою володіє, в неймовірний спосіб. Бог так не чинить; не міряй Бога логікою сатани, це було б грубою помилкою. Щодо того, що Бог може зробити, то це залежить від того, чи бажає Він це робити; якщо Бог бажає, це можна зробити за мить, а якщо Він не бажає, ніхто не може Його змусити. Ставлення Бога до чуток саме таке – Він їх ігнорує. Бог і надалі робить те, що Він повинен робити, те, що Він має намір робити; жодна людина, жодна сила не може порушити чи змінити Його план. Ці чутки, що нападають на Бога, ганьблять Його й обмовляють Його, нічого не змінюють. Зрештою, чутки є лише чутками й ніколи не можуть стати фактами. Навіть якщо вони відповідають людській філософії, науці, моралі, теорії тощо, навіть якщо все людство повстане, щоб напасти на Бога, істина не буде на боці людства, і людство не стане володарем істини. Бог є вічно Богом; Його ідентичність і статус ніколи не змінюються. Отож, як би сатана не заважав, Божа робота однаково просувається впорядковано, бо це Божа робота. Якби це була людська робота, то режим сатани, що спричиняє такі завади, і різні суспільні сили, що здійснюють такі нападки й наклепи, вже давно призвели б до її краху й зникнення. Лише коли Бог говорить і працює, лише коли працює Святий Дух, церква дедалі більше процвітає. Хіба це не факт? Чи бачили ви цей факт? (Так, бачили.) Що ви бачили? (Євангеліє Царства вже поширилося на десятки країн, і ті чутки, що їх сфабрикував і поширив сатана, зовсім не завадили тим, хто любить істину, навернутися до Бога.) Це Божа справа; Божа робота може досягти такого ефекту, Божі слова можуть досягти такого ефекту – це перевершує очікування сатани. Божі слова мають таку величезну силу; Євангеліє поширюється в доброму напрямку, і все просувається впорядковано згідно з Божим планом, без жодних розбіжностей. Божа робота й Божі слова поширюються серед Божих обранців, як це давно було завчасно призначено. Кількість людей, здобутих завдяки проповідуванню Євангелія, і кількість людей, що досліджують істинний шлях, зростають із місяця в місяць. Хіба це не показує, як поширилася євангельська робота? Якби це не була Божа робота, то скільки б людей не заплатило яку б велику ціну, вони не змогли б досягти такого ефекту. Це могутність Бога, ефект, досягнутий силою Божих слів.

Повернімося до розмови про те, як люди ставляться до різних чуток. Люди не можуть досягти такого ж ставлення до різних чуток, як у Бога. Вони не розуміють Божих намірів і, почувши чутки, завжди відчувають: «Якщо я нічого не зроблю, це буде проти моєї совісті. Якщо люди, що вигадують чутки, візьмуть гору, мені буде неспокійно, я буду незадоволений і обурений, відчуваючи, що порушено рівновагу, тому я мушу їх спростувати. Я мушу зняти відео або написати статтю, щоб роз’яснити ці чутки». Варто порозмірковувати, чи відповідають учинки, зроблені з таким умонастроєм, Божим намірам і чи узгоджуються вони з істиною-принципами. Якщо ваша мета й мотивація у виконанні церковної роботи та ваших обов’язків полягають лише в тому, щоб роз’яснити чутки й чітко пояснити, що ви вірите в істинного Бога, що ви на правильному життєвому шляху і що все, що ви робили, проповідуючи Євангеліє та свідчачи про Бога, було справедливим, – і що лише через те, що світ не знає й не розуміє істини всіх цих фактів, він звинуватив вас у багатьох безпідставних злочинах, – і тому ви сподіваєтеся, що, коли все проясниться, світ визнає вас невинними, що всі сторони у світі повсюдно визнають, що «ви вірите в істинного Бога, ви на правильному життєвому шляху, і все, що Бог просив вас робити, – правильно і є справою справедливою», – і що тоді? Чи почуватиметеся ви тоді спокійно та виправдано у своїй вірі? Чи станете ви на правильний шлях віри в Бога? Чи станете ви на шлях спасіння без жодного зовнішнього втручання? Чи з’явиться у вас богобоязливе серце? Чи зможете ви тоді досягти покори Богові? Чи зможете ви тоді отримати Боже схвалення? (Ні.) Хіба можливо, щоб у людей не було щодо вас непорозумінь, щоб вони лише хвалили й шанували вас, і лише після цього ти міг вірити в Бога з чистою совістю? Абсолютно неможливо! Звісно, люди не можуть досягти такого ж ставлення до чуток, як у Бога, але людина повинна мати правильний погляд, належне ставлення й позицію та казати: «Ці чутки справді огидні й мерзенні. Із цих чуток видно, що це розбещене людство – справді ворог Бога; це абсолютно точно! Я не повинен судити, істинна чи хибна Божа робота, на основі чуток сатани. Читаючи Божі слова й отримуючи досвід у виконанні свого обов’язку, я переконуюся, що всі Божі слова – це істина, і все, що Він робить, дає людям змогу спастися. Прийшовши сьогодні до Бога, щоб прийняти Його спасіння, я повинен виконувати свій обов’язок, свої повинності й зобов’язання, щоб популяризувати Божі слова, проголошувати Його ім’я та свідчити про Божу роботу і Його наміри, щоб ті, кого Бог обирає, могли якнайшвидше повернутися до Божого дому, почути Його голос і отримати від Нього забезпечення словами й життям. Це моя повинність, моє зобов’язання. Я співпрацюю з Божою роботою, але не для того, щоб виправдати, що шлях, яким я йду, – правильний, або що справа, за яку я взявся, – справедлива; не заради цього. Я виконую свій обов’язок не для того, щоб помститися за нападки й наклепи сатани на Бога. Радше я виконую свої власні повинності й зобов’язання і, звісно, виявляю власну вірність, щоб віддячити за Божу любов, прийняти Боже доручення та співпрацювати з Божою роботою». Це правильний погляд? Це той погляд, який повинні мати люди? (Так.) Із цієї точки зору, коли створюються різні програми – чи то співи гімнів, чи танці, чи створення фільмів, чи постановка вистав про досвідні свідчення, – хіба позиція людей, точка зору, якої вони дотримуються, і деякі конкретні твердження, які вони роблять, не повинні зазнати певних змін? (Так.) Однак більшість людей, виконуючи всі ці завдання, робила це із запальністю та ненавистю, з домішкою людських емоцій. Тому вони занадто багато розвінчували дії та поведінку невіруючих, правлячої партії та релігійного світу, і їхні слова були занадто різкими, що справляло дещо негативний вплив на інших після перегляду таких програм. Причина проста: люди займаються всією цією діяльністю з певними емоціями, не зовсім із правильної точки зору. І люди досі вважають, що це цілком справедливо, кажучи: «Вони нападають на нас, очорнюють нас і вигадують про нас чутки; що поганого в тому, щоб їх розвінчати? Це законний самозахист! Законний самозахист – це не протизаконно, і ми нічого не вигадуємо; ми все аналізуємо на основі фактів. Вони вигадують про нас чутки на порожньому місці; хіба неправильно, що ми їх розвінчуємо й аналізуємо? Хіба ми не можемо відповісти тим самим?» Яка користь від такої відплати? Дияволи повні брехні й ніколи не кажуть жодного правдивого слова; постійно аналізувати їхню брехню, щоб змусити їх визнати, що вони брешуть, і щоб, визнавши свою брехню, вони більше ніколи не брехали, – чи є в цьому якась цінність? Чи можуть вони цього досягти? (Ні.) Хіба такий підхід не дурний і невігласький? Я давно казав, що наше головне завдання – свідчити про Божу роботу, про результати, досягнуті Його роботою, про Його слова та про вплив Його слів на людей, а щодо утисків і переслідувань з боку правлячої партії та опору й засудження з боку релігійного світу, достатньо лише коротко згадати деякі обставини. Але люди не можуть цього зрозуміти, скільки б не слухали. Вони завжди ставляться до цих питань із запальністю й хочуть сперечатися. І який результат? Жодного ефекту, бо злі сили сатани не піддаються урезонюванню. Хіба це не людська дурість і невігластво?

Деякі люди проповідують Євангеліє, опановують якусь технічну професію або виконують певний обов’язок, і єдина їхня мотивація – це роз’яснити чутки, пояснити людям правду й оголосити війну темному світу та злим людям, що чинять опір Богові. Це вчинок справедливості? Чи маєш ти при цьому рацію, чи ні, ти маєш зрозуміти: чи може Бог спасти тих нечестивих людей, які ворожі до Нього? Чи є якась цінність у тому, що ти це робиш? Якщо ти не розумієш, яких саме людей спасає Бог, і завжди висловлюєш якісь погляди, що здаються правильними, а насправді є облудними, то хіба це не заважає твоєму власному спасінню? Деякі люди виконують свій обов’язок лише для того, щоб боротися зі злими силами, що чинять опір Богові, і протистояти світським тенденціям. «Вони кажуть, що ми нехтуємо своїми сім’ями й не живемо нормальним життям, тому я хочу довести свою правоту, добре виконуючи свої обов’язки. У майбутньому, коли я потраплю на небеса й увійду в царство, а їх судитимуть, вони побачать, що я маю рацію!» Яка користь від такого доведення своєї правоти? Навіть якщо ти довів свою правоту, що доброго це дасть? Що це символізує? Яка в цьому цінність? Якби це справді могло дозволити тобі увійти в царство й отримати Боже схвалення, тоді воно було б того варте, і твій шлях був би правильним. Але, на жаль, цей шлях недопустимий. Це не той шлях, який Бог напередвизначив для людей, і Бог не вимагає від людей діяти в такий спосіб. Люди завжди нерозумні, думаючи, що оскільки вони на боці істини й мають істину, то мусять братися за справедливі справи, оголошуючи війну цьому злому світу й усім тим, хто вигадує чутки: «Ми віримо в Бога й слідуємо за Богом, ми виконуємо свій обов’язок – ми покажемо вам, хто на правильному шляху!» Хіба це не запальність? Чи є якась користь у тому, щоб про це сперечатися? Це не має жодної цінності. Якщо в тебе справді є час і сили, краще вивчи щось більше про професію, здобудь більше знань і загальних відомостей, пов’язаних із професією. Це корисно й допомагає у виконанні твого обов’язку. Чому ти завжди змагаєшся зі злими силами світу? Чому завжди змагаєшся з чутками? Хіба це не докладання зусиль там, де не треба? Як би інші на тебе не нападали, не потрібно звертати на них уваги. Вони мають диявольську природу, вони – звірі, ось такі вони і є; Бог не спасає їх, не змінює їх і не говорить до них. Бог їх ігнорує, тож чи потрібно тобі звертати на них увагу? Якщо люди вперто роблять те, чого не робить Бог, хіба це не трохи нерозумно й позбавлено мудрості? Щонайменше ти – людина, яка не має серця покори Богові, і ти не любиш те, що любить Бог, і не ненавидиш те, що ненавидить Бог. Ти не бачиш, яке ставлення Бога до цих речей, – Бог їх ігнорує; ти навіть не усвідомлюєш, чому це так. На кожному з трьох етапів Своєї роботи Бог промовив багато слів. Між Богом і людством було багато діалогів, і з цих діалогів можна побачити Божі наміри, Божий характер і сутність. Однак Бог ніколи не розповідає, як Він веде діалог із сатаною в певних конкретних справах, щоб так розвінчати сатану, дозволити людству чітко побачити справжнє обличчя сатани й те, як сатана ставиться до Бога. Таких справ дуже багато, але Бог про них не згадує. Чому Бог про них не згадує? Бо розмова про них не принесе тобі жодної користі. Найкорисніше для тебе – це слова Божого життя; ці слова, що можуть дозволити тобі прийти до Бога й стати людиною, яка кориться Богові, яка Бога боїться, а від злого втікає, – ось що для тебе найкорисніше. Бог каже тобі, як жити і як говорити, а також як розрізняти людей і справи та вчитися практикувати істину й бути мудрим у різних обставинах і ситуаціях, – усе це корисно для тебе. Бог каже й робить усе, що корисно для тебе. Бог не каже жодного слова, яке не приносить тобі користі. Хіба не було б для Бога надто легко сказати ті слова? То чому Він їх не каже? Бо розбещене людство не потребує тих слів. Ці чутки – те саме, що слова дияволів і сатани, і Бог їх ігнорує, тож і ти не повинен із ними змагатися. Зрозуміло? (Зрозуміло.) Коли ти розумієш, то знаєш, як практикувати, чи не так? Не докладай зусиль до аналізу чуток, їх спростування, пошуку джерел чуток тощо. Якщо ти справді маєш серце, щоб свідчити про Бога, і хочеш бути непохитним у своєму свідченні та здобути Боже схвалення, то є так багато слів, які ти можеш сказати, і так багато речей, які ти можеш зробити. Слова й істини, якими Бог забезпечує людей, вимагають від тебе роздумів і досвіду, щоб вони стали твоїми власними принципами й шляхами практики, і врешті-решт стали твоїм власним життям. Тобі необхідно витрачати час і сили, щоб це реалізувати. Якщо ти дурний і нерозумний, завжди докладаєш зусиль до чуток, завжди хочеш відбілити своє ім’я й виправдатися перед світом, то це біда; ти не здобудеш істини, і ти будеш цілком обплутаний і виснажений цими світськими чутками. Зрештою, ти не зможеш нічого чітко пояснити. Чому ти не зможеш їх чітко пояснити? Бо ти маєш справу з дияволом, а він говорить відверту неправду. Що зараз каже диявол? Великий червоний дракон каже: «Китай – захисник світового порядку, захисник миру в усьому світі, і його роль у підтриманні миру й порядку у світі є вирішальною». Які з його слів є фактами? Ці слова – факти? Коли ти чуєш ці слова, хіба ти не відчуваєш гніву? Почувши це, ти думаєш, що сатана такий безсоромний, що навіть каже таке. Навіщо тобі з ним сперечатися? Хіба ти не нерозумний? Ось такий він і є – Бог просто використовує його, щоб той надавав послуги, Він абсолютно не має наміру спасати чи змінювати його. Хіба не нерозумно сперечатися з ним? Не роби таких дурниць. Мудрі люди не слухають цих чуток і не сковані ними. Дехто каже: «Почувши чутки, я відчуваю неспокій!» Тоді ти повинен молитися в серці, використовувати істину для розрізнення, а потім проклясти тих дияволів і сатану, і ці чутки більше не матимуть жодного впливу на твоє серце. Є ще один спосіб: ти мусиш розгледіти сутність. Ти кажеш: «Навіть якщо Божі дії не відповідають моїм уявленням і засуджуються та відкидаються розбещеним людством, я бачу, що Він – істина, а дияволи й сатана не мають істини. Я твердо вирішив вірити в Бога! Лише Бог може мене спасти. Він має Божу сутність, Він – Бог, і Його сутність ніколи не змінюється. Як би сильно дияволи й сатана не чинили опір Богові, вони не мають істини, і я не вірю словам дияволів і сатани!» Чи є в тебе така віра? (Так.) Якщо в тебе є така віра, тебе не повинні турбувати жодні люди, справи чи речі, і тим паче тебе не повинен вводити в оману чи атакувати сатана. Що ж тобі тоді робити? Ігноруй його; просто зосередься на прагненні до істини й будь непохитним у своєму свідченні, і сатана буде осоромлений.

Щойно ми бесідували про деякі питання, пов’язані з поширенням чуток у церкві. Більшість людей чула якісь чутки від уряду Комуністичної партії Китаю та релігійного світу; ми також щойно бесідували про те, як ставитися до цих чуток і як із ними розбиратися. Коли люди розуміють істину-принципи, чутки більше не вводять їх в оману й не турбують. Коли в церкві з’являється хтось, хто поширює чутки, незалежно від манери чи тону, в яких він поширює будь-які чутки, як нам до цього ставитися? Чи повинні ми дозволити цьому відбуватися, не втручаючись, чи розвінчати, проаналізувати й вжити заходів щодо цієї людини? Який метод відповідає принципам? Дехто каже: «Хіба немає свободи слова? Чому б не дозволити цій людині говорити? Просто дайте їй поговорити. Вислухавши чутки, щойно всі зможуть розпізнати, чим вони є, вони більше не віритимуть цим диявольським словам, і чутки самі собою розвіються». Інші кажуть: «Неприйнятно, щоб вони поширювали чутки й зводили наклеп на Бога. Ми не можемо дозволити їм робити те, що є наклепом на Бога. Ми повинні провчити їх, щоб вони схаменулися. Бог зазнав стільки страждань, щоб говорити й працювати задля нашого спасіння, а вони поширюють чутки. У них немає совісті! Лише проклявши їх, ми зможемо втамувати свою ненависть; якщо ми не розберемося з ними, ми підведемо Бога». Який спосіб хороший? Усі ці підходи нехороші. Як ми бесідували раніше, ті, хто поширює чутки, – точно недобрі люди, і таких осіб потрібно розрізняти. Якщо вони лише час від часу поширюють чутки, їх слід попередити. Якщо вони постійно поширюють чутки, їх необхідно розвінчати, проаналізувати, а потім вичистити з церкви, щоб вони більше не могли вводити людей в оману чи шкодити їм. Чи легко розібратися з цією справою? Ви б так із нею вчинили, чи чекали б наказу від церковних лідерів? Щойно виявлено, що хтось постійно поширює чутки, і щоразу, коли він приходить на зібрання, він говорить про це, ніколи не читає Божих слів, ніколи не молиться, не вчить гімни, і тим паче не ділиться своїм досвідним розумінням Божих слів, а щоразу, коли хтось бесідує про Божі слова й ділиться досвідним свідченням, він відчуває до цього огиду й відразу, але не відчуває такої відрази до чуток невіруючих, а навпаки, дуже ними захоплюється, – щойно все це виявлено, навіщо виявляти будь-яку ввічливість до такої людини? Зрозуміло, що це слуга сатани, який проник у церкву, щоб заважати Божим обранцям слідувати за Богом. Ти потураєш їхній заваді? (Ні.) Якщо ти не потураєш, то встань і скажи: «Такий-то приходить до церкви й завжди поширює чутки, не читає Божих слів і не ділиться своїм досвідним розумінням Божих слів. Він – маловір, і його слід вичистити з церкви. Хтось має заперечення?» Якщо всі кажуть, що не мають заперечень, і піднімають руки на знак згоди, то цю людину слід вичистити. Хіба не втішно розбиратися з тим, хто поширює чутки, саме так? (Так.) Саме так слід поводитися з такими людьми.

Г. Розрізнення кількох видів безпідставних чуток, які неправильно тлумачать Божі слова та засуджують Божу роботу

Звідки походять ті види чуток, про які ми щойно говорили? Вони походять від великого червоного дракона, від релігійного світу та від невіруючих. Окрім чуток із зовнішнього світу, є також деякі висловлювання та плітки, що стосуються внутрішніх справ церкви. Є навіть цілком неправдиві твердження про Бога, Божу роботу, Божий день і деякі Божі слова, а також про деякі таємниці, пов’язані з Богом і Його роботою, які люди створюють на основі своїх фантазій та уявлень або на основі постійної передачі хибної інформації та безпідставних припущень. І оскільки люди прикрашають такі висловлювання, плітки та твердження, так і утворюються ці чутки. Щойно чутки сформовані, деякі люди, які мають схильність до чуток, з ентузіазмом беруться за справу їх поширення, вважаючи чутки за правду й поширюючи їх усюди, описуючи їх так яскраво й докладно, що деякі люди, які не знають справжнього стану речей, не розуміють істини та є нерозумними й нетямущими, справді вводяться цими чутками в оману. Коли їх введено в оману, чи зазнають вони впливу й завади? (Так.) Це також поширені проблеми, що виникають у церкві. Хоча ці чутки й бліднуть у порівнянні з тими, що обмовляють Бога та Божий дім і нападають на них – вони не обмовляють і не хулять Бога, – і хоча вони не спричиняють жодних завад чи шкоди Божій роботі, вони все ж впливають на життя-входження деяких людей і мають бути припинені. Наприклад, коли деякі люди чують якісь правдоподібні висловлювання, вони вірять їм у своїх серцях і швидко поширюють їх серед своїх близьких. У міру поширення чуток деталі стають численнішими й повнішими, і зрештою чутки починають здаватися реальними подіями. Такі елементи, як час, місце та дійові особи, усі на місці – такі чутки відповідають умовам для публічного поширення, чи не так? Яка інформація поширюється? Розповсюджувач чуток каже: «Сьогодні я мушу розповісти вам про щось важливе. Я відчуватиму внутрішній неспокій, якщо цього не зроблю; я навіть не зможу зосередитися на читанні Божих слів. Я так схвильований цією справою. Тепер у нас, віруючих у Бога, нарешті є надія!» Коли всі чують, що є надія, вони виявляють зацікавленість і ентузіазм; ця тема дуже захоплива. Вони кажуть: «Незабаром Божа робота завершиться. Уже з’явилося кілька ознак, які Бог раніше пророкував щодо закінчення Своєї роботи. Наприклад, стан місяця й сонця, ситуація на Сході та Заході, кількість Божих обранців у кожній країні, скільки людей здатні виконувати свої обов’язки тощо – ці ознаки завершення Божої роботи тепер перед нами. Нам потрібно швидко готуватися!» Хтось запитує: «Що нам готувати?» Розповсюджувач чуток каже: «Ми повинні готувати добрі вчинки й готувати їжу, а також швидко віддати всі свої заощадження як приношення Богові, тоді ми зможемо забезпечити собі добре місце призначення». Вони також кажуть: «У такому-то році й місяці, такого-то числа й о такій-то годині нам потрібно зібратися в певному місці, де Бог чекатиме, щоб забрати нас. Бог сказав: “Якщо ти не зречешся всього, ти не гідний бути Моїм учнем і не гідний бути Моїм послідовником”. Тепер день Божий нарешті настав, і Божі слова здійснилися. Ми повинні відпустити все мирське, не тільки свої перспективи й кар’єру, а й свої сім’ї, родичів і плотські стосунки. Ми повинні зректися всіх мирських пут; ми йдемо на зустріч із Богом!» Більшість людей запитує: «Це правда?» Розповсюджувач чуток каже: «Так, я продав свій будинок і машину та зняв свої заощадження. Якщо ти мені не віриш, поглянь на Божі слова. В одному розділі розшифровка певного речення відкриває адресу, а в іншому розділі розшифровка певного уривка відкриває рік і місяць…» Невже є хто-небудь, хто таке почує і це його не схвилює? Невже є хтось, хто може розрізнити ці слова? Хіба це не те, що дуже турбує людей? Хіба це не те, на що люди давно сподівалися? Почувши таке, а потім поглянувши на Божі слова й подумавши, що все справді збігається, деякі люди починають обмірковувати для себе запасний план. Хоча в душі деякі люди налаштовані скептично, вони однаково сподіваються, що це правда, думаючи: «Хоча вказаний рік і день ще трохи далеко, принаймні є точна дата й час, тож у нас є надія». Хоча вони насправді й не вірять у це, вони все ж приділяють цьому певну увагу. На що вказує ця увага? Вона показує, що ці речі легко впливають на людей і турбують їх. Щойно чутки такого типу починають широко поширюватися в церкві, 80–90 відсотків людей стають надзвичайно схвильованими, їх охоплює буря емоцій, і вони думають: «День, на який ми сподівалися, нарешті настає! Бог почув наші молитви! Бог любить нас і не покинув нас!» Якими були б наслідки поширення таких тем під час зібрань? Чи вплинуло б це на емоції кожного? Люди не змогли б це відкинути, навіть якби захотіли; кожне речення чуток западало б їм у серце, і було б неможливо не повірити. Люди найімовірніше повірять цим словам; навіть якщо вони не впевнені на сто відсотків, вони однаково бажають, щоб це було правдою, думаючи: «Якщо згадати, скільки труднощів ми зазнали, слідуючи за Богом, – відкинуті світом, переслідувані урядом, гнані релігійним світом, ледве маючи змогу дихати, живучи в постійному страху, – коли закінчаться ці дні? Тепер день Божий нарешті настав!» Від цих думок твоє серце палає: «Ми так багато присвячували себе Богові, наша віра у слідуванні за Богом така непохитна; те, що ми чуємо, має бути правдою. Ми більше не повинні блукати й страждати в цьому світі – ми заслуговуємо на те, щоб цього не робити!» Коли в тебе виникає ця думка, і ти настільки переконаний і пристрасний щодо цієї чутки, чи хочеш ти ще читати Божі слова? Хіба читання будь-якого уривка Божих слів не здається зайвим у цей момент? Ти відчуваєш: «Чому зараз обмін досвідним розумінням Божих слів здається таким непотрібним? Більше не потрібно молитися Богові, чи не так? Настав день Божий, і незабаром ми зустрінемося з Богом віч-на-віч, тож хіба молитва до Бога зараз не означатиме, що ми не поважаємо Бога? Живучи в плоті, далеко від Бога, нам потрібно було читати Божі слова, щоб полегшити свою тугу. Тепер ми ось-ось вийдемо за межі цього світу й незабаром особисто зустрінемося з Богом, тому немає потреби читати Божі слова. Ніщо з того, що ми робимо зараз, не є таким вагомим, як зустріч із Богом у той конкретний рік, місяць, день і час. Яка це буде чудова річ! У порівнянні із зустріччю з Богом того дня в тому місці читання Божих слів здається таким незначним». Ти більше не можеш зосередитися на читанні Божих слів. Твоє серце стало неспокійним, прагнучи, щоб той день настав негайно! Хіба цей настрій не важко висловити? Такі чутки дуже до вподоби широкому загалу й можуть дуже легко поширюватися всередині церкви. Одна людина поширює їх двом, двоє розповідають десятьом, і чутки поширюються дедалі більше й більше, від однієї церкви до двох, від двох до п’яти, поширюючись дедалі ширше й ширше. Які наслідки? Ці чутки змушують людей сумніватися в Богові, віддалятися від Бога, забувати про справжню Божу любов у спасінні людства, забувати про обов’язок, який вони повинні виконувати, і забувати про шлях, яким вони повинні слідувати. Натомість вони цілеспрямовано прагнуть побачити, як настає день Божий, і побачити, чи зможуть вони отримати благословення. Коли той день насправді настає й нічого не відбувається, лише тоді люди усвідомлюють, що віра в чутки завдала шкоди їхньому життю. Чи зможеш ти тоді повернутися до того, яким був раніше, жити як людина, що поводиться належним чином, триматися свого обов’язку, прагнути до істини, твердо стоячи на ногах, шукати істину-принципів в усьому, і жити як людина та виконувати свій обов’язок згідно з Божими словами? Час уже мине, і його неможливо буде повернути. Кого в цьому звинувачувати? Звинувачуй себе за те, що ти ніколи не був тим, хто прагне до істини. Ти витав у хмарах і, як наслідок, повівся на чутки.

Тих, хто вірить у Бога, але не розуміє істини, одна-єдина чутка може завести в бездонну прірву й погубити. Що мається на увазі під бездонною прірвою? Спочатку ти нормально вірив у Бога й мав надію на спасіння, але одна-єдина чутка звела тебе на манівці. Не усвідомлюючи цього, ти був уведений в оману сатаною, повірив у диявольські слова, сказані сатаною, і послідував за ним. Ти йдеш і прагнеш згідно зі шляхом, який сатана проклав для тебе, і що далі ти йдеш, то темнішим стає твоє серце, і то далі ти віддаляєшся від Бога. Коли ти повністю покинув Бога й відрікся від Нього, у твоєму серці з’являються не тільки сумніви щодо Бога, але, що серйозніше, у тебе виникають нарікання на Бога та заперечення Бога. Коли ти до цього доходиш, хіба це не кінець шляху для тебе? Хіба це не бездонна прірва? Це те, що ти хочеш бачити? Коли ти до цього доходиш, чи можеш ти ще досягти спасіння? Ні, і дуже важко повернути назад. Чому? Тому що Бог припинив працювати, Святий Дух припинив працювати, і ти сповнений темряви. Між тобою і Богом споруджено високу стіну. Що це за стіна? Це уявлення, фантазії та чутки, які сатана прищепив тобі, а також особисті бажання. Твоє знання про позитивні речі, такі як Божа ідентичність, сутність, статус тощо, раптово стає розмитим і навіть поступово зникає. Це дуже страшно. Хіба це не падіння в бездонну прірву? (Так.) Коли ти потрапляєш у таку ситуацію, чи можеш ти ще терпіти труднощі й платити ціну, щоб виконувати свій обов’язок? Чи можеш ти ще йти шляхом прагнення до істини, щоб досягти спасіння? Кажу тобі, дуже важко повернути назад. Це означає бути зведеним на манівці! Якщо ти на мить не будеш обережним і тебе буде введено в оману, лише одна чутка може мати непередбачувані наслідки. Тому, коли в церкві з’являються такі чутки про Божу роботу, їх слід негайно припиняти й обмежувати. Не можна вигадувати щось із нічого, і не можна створювати всіляку брехню, яку люди люблять слухати, щоб уводити їх в оману та зманювати з правильного шляху. Навіть якщо людям подобаються ці теми, яка користь від того, щоб зосереджуватися на них у своєму серці та поширювати їх? Яку користь можна отримати? Дехто каже: «Ця людина може говорити все, що хоче, адже це її рот. Тож нехай говорить, як їй заманеться». Це залежить від того, що саме говориться. Якщо це щось, що наставляє людей, це можна говорити й поширювати – можна поширювати в будь-який спосіб. Але ці чутки анітрохи не наставляють людей; вони лише вводять людей в оману та відвертають їхню увагу, заважають їхньому прагненню та змушують їх збитися з правильного шляху, впливають на їхні стосунки з Богом, впливають на нормальне виконання ними свого обов’язку та впливають на нормальний порядок церковної роботи. Щойно люди приймають ці чутки, це ніби потрапити в лабіринт, з якого вони не можуть вибратися. Отже, коли ти чуєш ці чутки, якщо хтось розповідає їх тобі наодинці, ти повинен їх відкинути. Якщо він говорить їх серед інших, ти повинен не тільки відкинути їх, а й розвінчати та проаналізувати – не дозволяй, щоб більше людей було введено в оману. Особливо у випадку тих, хто є віруючим лише рік чи два, або два чи три роки, вони ще не можуть розгледіти суті питань місця призначення, зустрічі з Богом і того, як бути підхопленим, у них ще не розвинувся інтерес до істини, і вони не мають шляху для прагнення до істини та прагнення до зміни характеру у своїй вірі. У таких ситуаціях вони найлегше піддаються омані та впливу цих чуток, і щойно їх введено в оману, наслідки непередбачувані. Це як вжити отруту; навіть якщо є протиотрута, хіба шкода твоєму тілу все одно не завдана? Навіть якщо ти виживеш, хіба можна ігнорувати страждання та шкоду, завдані твоєму тілу? Тому, стикаючись із цими чутками, ти повинен розрізняти й відкидати їх, не ставлячись до них ні як до історій, ні як до реальних подій. Деякі люди особливо цікавляться цими чутками, поширюють і розповсюджують їх усюди, ділячись ними з іншими, ніби це істина. Яка природа цього? Хіба це не означає діяти як слуги сатани? Таких людей слід обтинати й попереджати. Якщо вони не каються, їх слід вичищати. Якщо в якийсь момент вони прийдуть до тями й скажуть: «Було неправильно поширювати чутки; я діяв як слуга сатани, і я більше ніколи не буду їх поширювати», тоді за ними можна спостерігати: якщо вони покаються й виявлять хорошу поведінку, їх можна тимчасово прийняти назад до церкви. Якщо вони знову візьмуться за старе, їх слід очистити.

Цим чутки про Божу роботу не обмежуються. Люди використовують свої фантазії та уявлення, а також свій розум, щоб аналізувати й проникливо спостерігати; вони проникливо спостерігають за Божими словами та різними пророцтвами, а також різними лихами, знаменнями та подіями в суспільстві й світі, навіть покладаючись на свої сни, щоб вільно коментувати Божу роботу, – так вони вигадують багато чуток. Багато людей не читає Божих слів регулярно, не докладає регулярних зусиль до істини, і тим паче не докладає регулярних зусиль до пошуку принципів у виконанні своїх обов’язків. Натомість вони розмірковують над такими питаннями, як: «Як почалися Божа поява та робота? Хто все це почав? Яку роль відігравали люди? Які події відбулися?» Вони проникливо спостерігають за цими зовнішніми явищами, а також адміністративною структурою церкви, персоналом тощо. Після всіх цих спостережень вони все це узагальнюють, виводять деякі так звані правила чи явища й поширюють їх у церкві, ніби це істина. Поширюючи їх, вони описують їх яскраво й докладно, і ті, хто не має здатності до розрізнення, можуть навіть подумати, що вони обговорюють Божу роботу. Однак ті, хто має здатність до розрізнення, думають: «Хіба ти не верзеш нісенітниці та не поширюєш єресі й облуди? Хіба ти не засуджуєш Божу роботу? Це не обмін розумінням і досвідом – це не пов’язано з істиною. Це вигадування чуток, і це потрібно негайно припинити, інакше деяких людей буде введено в оману!» Ці облуди та єресі, які кваліфікуються як чутки, не узгоджуються з істиною та заважають людському розумінню істини. Коли в церкві з’являється поширення чуток, його слід негайно припиняти.

Бувають також деякі чутки, що є диявольськими словами, які засуджують Божу роботу. Наприклад, щодо того, кого Бог любить, кого Він спасає і кого Він удосконалює, застосовуючи власну дріб’язкову кмітливість, деякі люди спостерігають і узагальнюють, кажучи: «Коли ті світські люди, які є здібним, служили чиновниками, були начальниками відділів або генеральними директорами на підприємствах, приходять до божого дому, вони одразу стають лідерами або негайно беруть на себе відповідальність за загальні справи та фінанси. Саме цих людей бог удосконалює». Хіба це не вигадування чуток? Це справді вигадування чуток. Що таке чутка? Це безвідповідальні розмови, сліпі судження та безпідставні висновки, що не відповідають фактам; усі ці слова є чутками. Інші люди кажуть: «Такий-то зробив пожертву на десятки тисяч юанів. Їхня віра велика, вони можуть увійти в царство». Це змушує тих, хто не має грошей, ставати негативно налаштованими й відчувати смуток; вони кажуть: «Хоча я теж зробив чимало пожертв, у сумі це не так багато, як те, що вони пожертвували за один раз. Чи означає це, що я не можу бути спасенним і вдосконаленим? Невже Бог не хоче такої людини, як я?» Інші, хто вигадує чутки, тоді кажуть: «Багаті не можуть увійти в царство; бог хоче бідних». Тоді ті бідні люди почуваються щасливими: «Хоча я й не пожертвував багато грошей, я все ж можу увійти в царство, тоді як багаті залишаються осторонь». Що б не говорили ті, хто вигадує чутки, це так чи інакше впливає на бідних людей; вони не можуть розгледіти того факту, що все це лише чутки та диявольські слова. Чому так? Причина цього в тому, що вони не розуміють істини й позбавлені здатності до розрізнення, тому їх постійно вводять в оману. І ті, хто вигадує чутки, і ті, хто їх поширює, – усі вони дияволи. Скільки б вони не говорили, ти не знаєш, які слова правдиві, а які хибні, звідки саме ці слова походять, які саме їхні мотиви в поширенні цих слів і яких цілей вони сподіваються досягти. Якщо хтось не може розгледіти цього й сліпо приймає та поширює чутки, хіба це не робить його дурнем? Хіба дурня не називають також негідником? Хоча це слово й неелегантне, Я вважаю його досить влучним. Чому воно влучне? Тому що такі люди говорять безвідповідально. Вони невимушено поширюють чутки, необачно роблячи висновки та вигадуючи чутки на основі певних явищ, а потім невимушено поширюють ці чутки й правдоподібно описують їх, ніби це реальні події, – і в результаті це впливає на деяких людей і заважає їм. Вони не читають Божих слів і не розуміють істини; вони цілими днями поширюють чутки й верзуть нісенітниці в церкві. Сьогодні вони бачать, що хтось робить багато пожертв, і кажуть, що ця людина може бути спасенна. Завтра вони бачать когось, хто був ув’язнений і не став Юдою, і кажуть: «Ця людина однодумна з богом. Вона може ввійти в царство й матиме добре місце призначення. У майбутньому вона керуватиме двадцятьма містами в домі божому; ми, прості піхотинці, не можемо з нею зрівнятися». Хіба це не диявольські розмови? Хіба це не чутки? (Так.) Незалежно від мотивів і цілей людей, які говорять ці слова, хіба такі слова не впливатимуть на деяких людей і не заважатимуть їм? Деякі люди мали мало віри, і коли вони чують ці чутки та диявольські слова, вони починають розмірковувати: «Чи можу я бути спасенним? Чи Бог втішається мною?» У своїх серцях вони цілий день про це думають, вагаючись і турбуючись. Через безпідставні нісенітниці тих, хто вигадує чутки, вони відчувають, що не мають надії на спасіння, тому приходять перед Бога й моляться: «Невже Ти не любиш мене, Боже? Я так багато зрікся заради Тебе. Коли я зможу задовольнити Тебе?» У них душа повна кривд. Нічого не сталося, то звідки ж беруться ці кривди? Вони спричинені тими чутками – ці люди отруєні й упали. Вони не відчувають жодних докорів сумління чи провини за будь-які розбещені характери, які вони виявляють, або за будь-які переступи, які вони вчинили, ніколи не плачуть через це – ані сльозинки, – але коли вони чують, як ті, хто вигадує чутки, кажуть, що такі, як вони, не мають надії на спасіння, вони одразу відчувають смуток. Хіба на них не вплинули? На них вплинули, і їм завадили. Ці люди не мають зрілого духовного зросту, не розуміють істини й дуже нерозумні. Ті, хто вигадує чутки, бачать, що такими людьми легко гратися, і тому вигадують деякі чутки, щоб обдурити їх. Сьогодні вони кажуть, що в тебе є надія на спасіння, і ти щасливий; завтра вони кажуть, що в тебе немає надії на спасіння, і ти плачеш і відчуваєш смуток. Чому ти їх слухаєш? Чому ти завжди скований ними? Хіба за ними останнє слово? Щонайбільше вони просто блазні. Навіть їхня доля в Божих руках, тож яке вони мають право оцінювати інших? Яка вони мають право говорити, хто може, а хто не може бути спасенним, або які люди можуть, а які не можуть бути вдосконалені? Чи розуміють вони істину? Яке з їхніх слів узгоджується з Божими намірами та Божими словами? Жодне їхнє слово не узгоджується з Божими словами, то чому ти їм віриш? Чому вони тобі заважають? Хіба це не спричинено нерозумністю? (Так.) Чи то через нерозумність і невігластво, чи то через те, що твій духовний зріст занадто малий і ти не розумієш істини, у будь-якому разі ті, хто поширює чутки в церкві, – найбільш огидні. Їх слід розрізняти, розвінчувати, а потім обмежувати або вичищати.

Дехто каже: «Подивіться на такого-то, з його гармонійними рисами обличчя; його обрали лідером церкви. Така-то процвітає в суспільстві, вона подобається всім, хто її бачить; після того, як вона почала вірити в бога, брати й сестри також її полюбили, і бог її теж любить». Чи є в цих словах хоч одне правильне твердження? (Ні.) Чому? (Вони не відповідають істині.) Правильно, ці слова не відповідають істині, усі вони – диявольські розмови. Дехто каже: «Сім’я такого-то багата, має хороші умови життя, і вони обізнані. Тому в домі божому вони займаються фінансами та загальними справами. Вони корисні й можуть виконувати цей обов’язок. Це боже призначення». Хіба додавання слів «боже призначення» робить це твердження таким, що відповідає істині? Хіба це не диявольські розмови? Такі диявольські розмови спільно називаються чутками. Будь-які безвідповідальні твердження, що не відповідають фактам, що суперечать фактам, призначеним Богом, є необачними словами та довільними висновками; усі такі твердження є чутками. Чому їх характеризують як чутки? Оскільки ці твердження, щойно їх виголошено, заважатимуть нормальному складу думок і цілям прагнення деяких людей і шкодитимуть їм, їх характеризують як чутки. Згідно з Божими словами, Бог лише каже, що місце народження людей, їхнє сімейне походження, зовнішність, рівень освіти тощо призначені Богом; Він ніколи не говорив людям, що зовнішність, соціальне походження чи вроджені умови будь-якої категорії людей є умовами для отримання благословення. Єдиний стандарт, якого Бог вимагає від людей, – це щоб вони могли прагнути до істини й досягти покори Богові. Це найважливіше. Якщо Божі слова чогось прямо не стверджують, і це є лише продуктом суб’єктивних фантазій або припущень людей, такі твердження також вважаються чутками. Люди завжди хочуть судити, чи може хтось отримати благословення, через свої спостереження та розуміння, а також на основі власних уявлень і фантазій. Потім вони поширюють ці облуди, щоб вплинути на прагнення інших до істини, довільно вирішуючи, хто може бути спасенним, а хто ні, хто є людьми Божими, а хто – трудівниками. Усе це – чутки. Щодо чуток, ми можемо також називати їх диявольськими словами. Незалежно від того, які чутки чи диявольські слова з’являються, церковні лідери повинні негайно виступати, щоб зупинити й обмежити їх; звісно, якщо будь-хто з братів і сестер має здатність до розрізнення, вони також повинні виступити, щоб проаналізувати й розрізнити, звідки походять чутки та яка їхня природа. Коли ці брати й сестри здобудуть розуміння цих речей, вони можуть встати, щоб спростувати й оскаржити ці чутки, а також обмежити тих, хто їх поширює, спільно виступаючи проти них. Як вони повинні це робити? Відкрито засуджуючи цих людей перед усіма: «Те, що ти говориш, – усе це чутки й диявольські розмови, це не відповідає ні Божим словам, ні нашим потребам. Якщо ти й надалі поширюватимеш чутки, незважаючи на застереження, ми вичистимо тебе, не залишивши тобі жодної можливості вигадувати чутки та спричиняти неспокій в церкві!» Як вам така практика? (Добре.) Такий спосіб дій відповідає істині-принципам. Якщо під час бесіди ти ділишся своїми особистими досвідними розуміннями, говорячи те, що наставляє людей, це добре, як би ти не говорив. Ти можеш використовувати будь-які слова, які тобі подобаються, чи то офіційну, чи то розмовну мову; усе це дозволено. Єдине, чого ти не можеш робити, – це поширювати чутки.

Д. Шкода, якої завдають безпідставні чутки

Чутки, що поширюються в церкві, стосуються не лише заперечення Бога чи засудження Божої роботи; є також інші види чуток. Ці чутки необхідно розрізняти й аналізувати, а також їх слід зупиняти й обмежувати. Коротко кажучи, чутки – це однозначно погано; вони не приносять людям жодної користі. Дехто каже: «Я хочу послухати чутки, щоб побачити, що саме в них говорять, і здобути з них здатність до розрізнення та мудрість». Якщо ти справді маєш певну здатність до розрізнення й не боїшся, що чутки тобі завадять, ти можеш слухати, але якими будуть наслідки? Якщо ти заплутаєшся й почнеш сумніватися в Богові та Божій роботі, то це небезпечно; це означає, що тебе ввели в оману. Якщо ти не можеш розрізнити, а натомість тебе вводять в оману, хіба це не проблема? Чи є в тебе такий духовний зріст? Ти думаєш, що маєш віру, але чи розумієш ти істину? Якщо ти не розумієш істини, твоя віра не є справжньою, і тебе однаково введуть в оману. Якщо ти розумієш певну істину, маєш певне справжнє знання Бога й можеш розрізняти ці чутки та чинити їм опір, тоді ти можеш здобути мудрість, слухаючи їх. Якщо ти думаєш, що просто маєш віру, але насправді ця віра ще не є справжнім духовним зростом, і ти ще не розумієш істини, тоді Я скажу, що тобі буде дуже важко по-справжньому здобути здатність до розрізнення та мудрість із чуток. Звідки беруться чутки? Вони походять від сатани. Сатана використовує кожну лазівку й хапається за кожну можливість, щоб прискіпатися до фраз, використаних у Божих словах, і знайти в Божих словах щось, що він може використати як зачіпку, вириваючи Божі слова з контексту. Здається, ніби це має підґрунтя, хоча насправді це лише виривання з контексту, щоб увести людей в оману. Почувши ці чутки, ті, хто не розуміє істини, думають собі: «Те, що вони кажуть, має підґрунтя в Божих словах. Це має бути правильно. Це ж не може бути чуткою, чи не так?» Як наслідок, їх уводять в оману. Деякі чутки очевидні й легко розрізняються. Однак деякі чутки розрізнити важко; на поверхні вони, здається, узгоджуються з фактами, але по суті це не так. Не думайте, що лише тому, що ці чутки поверхово узгоджуються з буквальним значенням Божих слів, вони правильні. Насправді багато з цих тверджень – це пусті теорії, це пастки, і вони не приносять людям жодного напучення чи користі. Усі ці твердження слід відкинути. Оскільки ступінь розуміння людьми Божих слів різниться, і контексти, у яких говорить Бог, також різні, сліпе застосування та тлумачення Божих слів – це те, що найімовірніше спричинить помилки. Сатана часто вводить людей в оману, вириваючи Божі слова з контексту й неправильно їх тлумачачи. Будь-які засудження Божої роботи, що ґрунтуються на Біблії чи Божих словах, – це хитрощі сатани, його спосіб уводити людей в оману; це пастки, і всі такі твердження слід відкинути. На поверхні чутки – це лише одне-два зауваження або кілька зауважень; вони не варті того, щоб їх боятися, і в них немає нічого страшного. Боятися слід чуток, які роблять висновки на основі Біблії чи істини, вирваних із контексту. Саме це найбільше здатне вводити людей в оману; саме це найбільше турбує людські уми. Це змусить людей без здатності до розрізнення спіткнутися. Лише ті, хто розуміє істину, можуть розрізнити такі оманливі диявольські розмови. Наприклад, дехто знаходить і використовує деякі Божі слова як підґрунтя для твердження, що таких-то людей Бог любить, а таких-то – не любить, таких-то людей Бог спасає, а таких-то – не спасає, такі-то люди відсіяні Богом, а такі-то для Бога нічого не варті тощо. Хіба ці твердження не є висновками? Ці висновки насправді не відповідають Божим словам, а підґрунтя, яке ця людина знаходить, насправді вирване з контексту; воно належить до іншого контексту, до іншого висловлювання, і є цілковито хибним тлумаченням. Ця людина не бачить суті й безладно застосовує приписи. Але, почувши ці облуди, ті, хто не має здатності до розрізнення, отруюються, їх уводять в оману, і їхні серця сповнюються негативом. Вони думають, що оскільки сказане кимось має підґрунтя в Божих словах, то це має бути правильним, і згодом вони не читають Божі слова уважно, щоб знайти вади в цих облудах, а просто всім серцем вірять, що це правда. Хіба це не означає, що їх уведено в оману? Якщо немає людини, яка розуміє істину, щоб побесідувати з ними, це може бути дуже небезпечно: щонайменше рік чи пів року негативу, не кажучи вже про затримку в житті-входженні. Якщо ж людина відступить і перестане вірити, то вона буде повністю знищена, повністю втратить Боже спасіння. Тому люди з малим духовним зростом, які не розуміють істини, перебувають у великій небезпеці бути введеними в оману сатаною! Лише ті, хто розуміє істину, перебувають у безпеці та в стабільному стані. Якщо одного дня ви справді зіткнетеся з поширенням чуток, що вводять людей в оману, найефективніший спосіб – це швидко знайти людину, яка розуміє істину, і побесідувати з нею. Лише так можна порятуватися із цієї ситуації. Якщо ж шукати допомоги в людей, які не мають духовного розуміння і сліпо застосовують приписи, то це не тільки не розв’яже проблему, а й іще більше введе в оману. Отже, введення в оману – це не лише те, що трапляється в релігії. Навіть якщо ти віриш у Бога й живеш церковним життям, якщо ти не прагнеш до істини, тебе однаково легко можуть увести в оману. Навіть якщо ти віриш три-п’ять чи сім-вісім років, але не здобув істини, ти однаково ризикуєш бути введеним в оману. Зокрема, ті, хто часто має уявлення й часто негативно налаштований, найлегше піддаються омані й у будь-який момент можуть зрадити Бога. Бо сатана, як рикаючий лев, ходить і шукає, кого б пожерти, – і це факт. Хто цей сатана? Це всі, хто гидує істиною й ненавидить її, включно з антихристами, неправдивими лідерами, тими абсурдними людьми й тими, що вводять людей в оману, – усі вони є сатанами. Ці люди ходять усюди, вводячи в оману Божих обранців і заважаючи їм, тому всі вони – дияволи, що чинять опір Богові. Божі обранці повинні бути особливо пильними, щоб гарантувати, що їх не введуть в оману і вони зможуть бути непохитними.

Безперечно, різні чутки в церкві часто вводять в оману деяких нових віруючих або тих, хто має надзвичайно низький рівень і не має здатності до сприймання Божих слів, впливають на них і заважають їм. Ті, хто вигадує чутки, можуть легко збити з ніг групу людей необережним висновком. Слова та твердження, які вони необачно випалюють, можуть змусити деяких людей стати негативно налаштованими, слабкими та втратити бажання виконувати свій обов’язок. Коли Божий дім закликає, ці люди сповнені страхів і знаходять різні причини та виправдання, щоб відмовитися й ухилитися. Очевидно, яку роль у церкві відіграють ті, хто вигадує чутки? Вони діють як слуги сатани, без сумніву. Наприклад, дехто каже: «Тобі потрібно мати запасний план, коли виконуєш свій обов’язок. Божий дім закликає тебе виконувати обов’язок, і якщо ти не виконуватимеш його добре, божий дім може припинити тебе використовувати в будь-який час. Тоді, якщо ти повернешся додому, тобі буде важко прожити. Тоді тебе ніхто не підтримає!». Це звучить «сердечно»? Це відповідає людським почуттям і звучить досить люб’язно та турботливо, але чи помічаєш ти в цих словах якусь уважність до Божого серця? Чи пропонують вони людям якусь підтримку, забезпечення, допомогу чи підбадьорення? (Ні.) Якщо казати людям, щоб ті готували запасний план, – хіба це не стримує їх? Що вони мають на увазі? «Ти мусиш бути обережним; бог може обернутися проти тебе!». Це отрута, яку вони сіють у людях. Почувши це, люди думають: «Правильно, як я міг бути таким дурним? Я ледь не продав свій будинок – якби я погано виконував свій обов’язок і мене відсторонили, мені б навіть не було куди повернутися. На щастя, вони мені нагадали, інакше я б зробив щось дурне». Яке «добре» нагадування, але в ньому чимало отрути, і вона глибока! Ви чули такі чутки? Звучить так, ніби вони такі добрі до людей, такі турботливі, з такою великою «любов’ю». Ці люди не є ні родичами, ні друзями тим, з ким розмовляють, між ними немає кровного зв’язку – лише тому, що всі вони вірять у Бога, ці люди можуть мати таку велику «любов» до тих, з ким розмовляють. Люди думають: «Це справді Божий захист! Тоді мені краще спочатку все обміркувати. Якщо я завжди буду недбалим, коли виконуватиму свій обов’язок, що я робитиму, якщо мене відішлють? Отже, виконуючи свій обов’язок, мені потрібно бути обережним; я повинен робити більше роботи, яка виставляє мене в хорошому світлі, уникати помилок, і навіть якщо я зроблю помилки, я не можу дозволити іншим про них дізнатися. Так мене не відішлють, правда ж? Навіть якщо мене відішлють, нічого страшного; у мене є запасний план, у мене є заощадження, і мій будинок досі на місці. Хіба це не тому, що Бог не зважає на почуття людей і не керується плотськими почуттями? У будь-якому разі, чого боятися? Люди керуються своїми почуттями, у людському світі всюди є любов!». Це одне «сердечне» твердження створює «дружбу» між людьми, але куди воно ставить Бога? Воно робить Бога третім чи четвертим пріоритетом, воно робить Його стороннім, наче Бог не гідний довіри, а довіряти варто лише людям, лише люди уважні до інших. Це одне твердження справляє такий значний ефект, воно таке «своєчасне»! Вам подобається чути такі слова? Хоча ви знаєте, що в їхніх словах прихована злість, ви досі сподіваєтеся, що хтось може дати вам підказку, допомогти вам, попередити вас як той, хто вже через це пройшов, коли ви не знаєте, що чекає попереду, сказати вам щире слово. Це твердження таке «вирішальне», таке «важливе»! Хіба це не означає повністю купитися на їхні слова? «Необдумані» слова цього вигадника чуток завоювали людей і продали Бога. Що це за вчинок? Він пристойний? (Ні.) Як би ви назвали таку людину? В очах людей це хороша людина, добра людина, але в очах тих, хто розуміє істину, ця людина – безтолкова. Судячи з її вчинків і поведінки, вона повністю діє як слуга сатани, вона – справжній диявол! Чи точно так казати? (Так.) Дуже точно! Анітрохи не хибно. Вони втягують усіх у те, щоб остерігатися Бога й протистояти Йому, і не кажуть жодного слова, яке могло б наставляти людей. Чому вони цього не роблять? Тому що їхнє серце сповнене ворожості й ненависті до Бога, їхня природа-сутність – від сатани, і вони за своєю природою опираються Богові й протистоять Йому. Дехто каже: «Вони за своєю природою протистоять Богові, то чому ж вони досі слідують за Богом?». Щоб здобути благословення! Вони хочуть виманити в Божого дому фінал благословення, але не хочуть платити жодної ціни чи прагнути до істини. Вони також хочуть таємно шкодити Богу, заважати Божим обранцям і змушувати їх віддалятися від Бога та зраджувати Його. Така людина, безсумнівно, є справжнім дияволом. Але деякі нерозумні люди ніколи не можуть розгледіти й розпізнати диявольські обличчя таких людей. Вони можуть прийняти всі диявольські слова, які відповідають людським уявленням і потребам плотських почуттів, які ці люди говорять. Під впливом введення в оману цими людьми вони можуть зрадити й відкинути Бога в будь-який момент – навіть якщо вони не хочуть відкидати Його, це виходить з-під їхнього контролю. Сатана, дияволи та слуги сатани такі підступні й лукаві! Вони самі опираються Богові й протистоять Йому, вони гидують істиною й не приймають її, і вони навіть хочуть перешкодити більшій кількості людей слідувати за Богом і прагнути до істини. У Божому домі ці люди відіграють роль провідника для сатани, говорячи й діючи від імені сатани. Вони служать як контрастне тло, спеціально використане для того, щоб люди зростали в умінні розрізняти. Отже, багато з того, що вони говорять, на перший погляд може не здаватися надто проблематичним. Вони навіть часто цитують Божі слова, знаходячи в Божих словах деякі докази та висловлювання, а потім додають деякі прикраси, створюючи враження, ніби те, що вони говорять, значною мірою відповідає Божим словам. Але одне можна сказати напевно: те, що вони говорять, суперечить істині. Коли ти чуєш, що вони говорять, це може здатися правильним, але якщо ти уважно порівняєш це з Божими словами, то зможеш розрізнити, що воно докорінно не відповідає істині. Усі ті облудні слова, які вони промовляють, походять від сатани. Вони перевіряють Бога, намагаючись знайти зачіпку в Божих словах, неправильно тлумачать Божі слова, щоб засудити Бога й увести в оману Божих обранців, змушуючи їх спекулювати про Бога, неправильно розуміти Його, зраджувати й відкидати Його тощо. Тому, окрім антихристів і злих людей, ті, хто вигадує чутки, щоб уводити інших в оману, також є категорією людей у церкві, яких слід розрізняти, остерігатися та вичищати.

Е. Розрізнення людей, які поширюють безпідставні чутки, і принципи поводження з ними

Як нам слід розрізняти в церкві тих, хто вигадує чутки, щоб уводити інших в оману? По-перше, ті, хто вигадує чутки, абсолютно не прагнуть до істини; вони відчувають до неї відразу. Крім того, вони часто вигадують усілякі диявольські слова й абсурдні твердження та використовують їх, щоб уводити в оману й залучати деяких братів і сестер, які мають малий духовний зріст, неглибоку основу й не розуміють істини. Ефект, якого вони досягають, – це завада й шкода для нормального укладу церковного життя, завада нормальному прагненню людей і збиття їх із правильного шляху, доведення людей до негативного настрою та слабкості й навіть спонукання їх покинути свої обов’язки та перестати вірити в Бога, – це робить їх ще щасливішими. Тому назвати тих, хто вигадує чутки, слугами сатани – це абсолютно точний опис; це справжнє обличчя та суть таких людей, і це легко розрізнити. Деякі люди мають трохи розуму; хоча вони самі не люблять істину, вони не висловлюють думок і не втручаються в те, як інші прагнуть до істини. Таких людей можна ігнорувати. Але деякі люди заздрять тим, хто прагне до істини, і ненавидять їх; вони завжди судять їх і нападають на них, плекаючи певні наміри, і навіть знаходять зачіпку, щоб засудити їх. Таких людей слід остерігатися. Хоча те, що ці люди говорять, може звучати цілком правильно, логічно й відповідно до буквального значення Божих слів, при уважному розрізненні виявляється, що це переважно брехня та чутки, суцільна нісенітниця. Ці облудні чутки та брехню слід розрізняти. Дехто каже: «Я вірю в Бога лише недовго, мало читав Божих слів і не розумію істини. Як я можу розрізняти чутки та брехню?». Єдиний шлях – відсьогодні більше зосереджуватися на читанні Божих слів і більше шукати істину в Божих словах, щоб Божі слова вкоренилися у твоєму серці. Під керівництвом Божих слів і при розгляді справ згідно з істиною ти матимеш здатність до розрізнення. Чутки, які поширюють ці люди, не матимуть на тебе жодного впливу й не заважатимуть твоєму нормальному прагненню. Хоч би які чутки вони обговорюють або які нісенітниці говорять, ти не похитнешся, почувши їх, не станеш негативно налаштованим і слабким, і тим паче не матимеш жодних непорозумінь щодо Бога; ти просто зосередишся на прагненні в правильному напрямку. Це означає, що в тебе є опір, – такі слуги сатани більше не матимуть жодного впливу в церкві. Немає короткого шляху, щоб навчитися розрізняти чутки. Єдиний шлях – більше слухати проповідей, більше читати Божих слів і більше бесідувати про істину. Коли ти здобудеш розуміння істини, ти природно матимеш здатність до розрізнення. Яка мета читання Божих слів і бесіди про істину? Вона полягає в тому, щоб зрозуміти істину й розрізняти ті чутки та облуди через читання Божих слів. Якщо ти побачиш, що ці чутки суперечать Божим словам і йдуть проти них, цілком протилежні істині, ці чутки розваляться самі по собі. Звісно, дехто каже: «Я не докладав зусиль, щоб читати Божі слова, і не розумію, у чому саме полягає істина в Божих словах. Я просто пам’ятаю одне: у тому, як жити як людина, я мушу йти за натовпом. Що б більшість людей не відкидала, я теж відкидаю; що б більшість людей не приймала, я теж приймаю. Я просто слідую за натовпом». Це правильно? (Ні.) Іноді натовп також помиляється, і слідувати за натовпом означає робити помилки разом із ним. Ти мусиш навчитися слідувати за тими, хто розуміє істину; лише це є добрим шляхом.

Поширення безпідставних чуток – це те, що часто трапляється в церкві. Хоча ця проблема не є серйозною, її завади та шкода для Божих обранців не малі. Щонайменше це може зробити людей негативно налаштованими та слабкими; щонайбільше це може змусити людей віддалитися від Бога і навіть зрадити Його. Тому поширення чуток не можна ігнорувати. Щойно це трапляється в церкві, це слід негайно зупиняти й обмежувати. Якщо церковні лідери байдужі та некмітливі, нездатні виконувати справжню роботу й не можуть виявити цю проблему, але деякі люди з хорошим рівнем, які прагнуть до істини та розуміють її, виявляють її, тоді саме ця група людей повинна взятися за розв’язання цієї проблеми. Щойно буде встановлено, що поширюються чутки, люди повинні шукати істину, щоб розв’язати проблему через пошук і бесіду з багатьма людьми, щоб досягти згоди та отримати підтвердження. Якщо неясно, чи певне зауваження є облудою, не характеризуйте його сліпо. Щодо зауважень, які є очевидними та безпомилковими, які легко розрізнити як чутки та облуди, їх слід негайно розвінчувати й аналізувати, щоб кожен міг їх розрізнити. Якщо ви не можете розрізнити, чи є сказане кимось чуткою або облудою, почувши одну-дві фрази, вам слід поводитися обережно й не робити сліпих висновків. Зачекайте, поки вони закінчать говорити, щоб чітко розрізнити. Щойно буде підтверджено, що це чутка або облуда, цю людину слід негайно зупинити й обмежити. Якщо повторні застереження та обмеження не стримують їх, і вони продовжують наполегливо поширювати чутки, їх слід вичистити з церкви. Чи зрозумілі принцип і шлях стосовно того, що робити і як практикувати, коли виявляєте, що хтось поширює чутки в церкві? (Так.)

Зміст чуток не обмежується лише основними проблемами, які Я згадав; є також деякі чутки, що є просто дрібницями, наприклад, зауваження про обтинання або про те, кого Божий дім використовує, а кого відсіює, та інші неправдиві твердження. Перш ніж церква буде повністю очищена, у ній є неправдиві лідери, антихристи, різні злі люди, безтолкові люди, телепні, які не мають духовного розуміння, – у ній є всілякі люди. Брехуни та вигадники чуток – звичайне явище, і серед людей поширені всілякі чутки та диявольські розмови. Щодо цих чуток, з одного боку, людям потрібен нормальний розум, щоб судити про них; з іншого боку, для більш серйозних чуток, що стосуються Божої роботи, Божого плану управління, Самого Бога і навіть адміністративних постанов Божого дому та інших питань, людям потрібна істина, щоб розрізняти їх. Щоб судити про зовнішні справи, людям потрібен розум нормальної людськості. Щоб розрізняти справи, які стосуються Божої роботи та істини, людям потрібні істина-реальність і духовний зріст. Коротко кажучи, незалежно від типу чуток, люди повинні розрізняти й відкидати їх, а не приймати. Звісно, деякі люди не прагнуть до істини й просто живуть цими чутками. Сьогодні хтось поширює вислів, і це здіймає вітер в один бік, і ці люди слідують за ним. Завтра інший вислів здіймає вітер в інший бік, і вони тоді слідують за ним. Наприклад, якийсь лідер або працівник каже, що ті, хто може писати статті-свідчення, можуть бути вдосконалені, тому вони практикують написання статей, вивчають письменство та шукають ресурси. Наступного дня інший лідер або працівник каже, що ті, хто виконує свій обов’язок, можуть спастися, тому вони починають клопотатися виконанням обов’язку. Але як би вони не клопоталися, вони ніколи не бувають занепокоєними чи зацікавленими найважливішим: прагненням до істини та життям-входженням. Різноманітні нечестиві тенденції, що формуються серед різних груп у церкві, завжди зносять деяких людей. Різноманітні чутки, що виникають серед членів церкви, завжди вводять деяких людей в оману й впливають на них. Однак є й такі люди, які залишаються байдужими й не звертають уваги на ці чутки, які вони чують. Вони не зважають на те, яку роботу виконує Божий дім; вони не зацікавлені у вірі в Бога і не є справжніми віруючими. Ці люди – номінальні віруючі. Є ще одна група людей, які дещо кращі; вони можуть шукати істину й приймати істину, тому на них не впливають ці негативні речі та негативні люди. Лише ті, хто має малий духовний зріст, не має основи й зовсім не прагне до істини, завжди перебувають під впливом різних висловів і зауважень. Оскільки ці люди завжди йдуть за течією, завжди знайдуться ті, хто вигадує різні чутки, щоб підлити олії у вогонь. Вони відчувають, що лише це робить віру в Бога жвавою та захопливою, а не нудною, і лише так вони можуть відчути свою важливість. Такі речі часто трапляються серед нових віруючих. Якщо церква переповнена поширенням чуток і введенням людей в оману, це означає, що в цій церкві, безумовно, занадто мало людей, які розуміють істину. У церкві вищезгадані люди слідують за будь-якими чутками та будь-якими підбурюваннями, які вигадують ті, хто має приховані мотиви, що дуже проблематично. Частково це пов’язано з низьким рівнем, а також є справжнім проявом нерозуміння істини. Більшість із того, що говорить будь-хто, хто не розуміє істини, не є практичним і містить домішки; строго кажучи, усе це зводиться до брехні. Якщо це несе в собі мотиви та цілі, то це не просто брехня, а ще більше – задум сатани та змова злих людей. Тому більшість із того, що говорять люди без істини, – це диявольські розмови, і їм не можна вірити.

На цьому бесіда на тему поширення безпідставних чуток завершується. Це питання поширення чуток найбільше викриває людей і дозволяє чітко побачити поведінку різних людей. Тепер ви маєте розуміти, як ставитися до чуток і тих, хто їх поширює, і якими методами з ними розбиратися, чи не так? (Так.) Коли ви це зрозумієте, то, знову зіткнувшись із такими справами, ви повинні порівняти їх із нашою бесідою та використати найправильніші методи для розв’язання цих питань. Це відповідає принципам.

17 липня 2021 року