На минулому зібранні ми поспілкувалися про дев’ятий пункт зобов’язань лідерів і працівників: «Достовірне доведення до відома, поширення й реалізація різних упорядкувань роботи від Божого дому відповідно до його вимог із забезпеченням наставництва, нагляду та спонукання, а також перевірка стану реалізації цих упорядкувань і стеження за нею». Ми побесідували про зобов’язання й роботу, які мають виконувати лідери і працівники, а також проаналізували кілька видів поведінки неправдивих лідерів. Хоча ми й не бесідували про те, як саме лідери і працівники мають реалізовувати кожне упорядкування роботи, ми детально побесідували про специфіку принципів реалізації цих упорядкувань, а також про те, що мають робити лідери і працівники. Чи отримали ви завдяки нашій бесіді про дев’ятий пункт конкретніше й точніше визначення роботи, яку мають виконувати лідери і працівники? Чи тепер вам ясно, яку роботу мають виконувати лідери і працівники? Головне для них – реалізовувати роботу відповідно до Божих вимог і упорядкувань роботи від Його дому. По суті, це все. Тепер нам усе ясно. Про те, яку роботу мусить виконувати лідер або працівник у Божому домі та які в нього зобов’язання, мало бути досить конкретно сказано в бесіді про дев’ятий пункт. Ця бесіда була, по суті, вичерпною. Сферу їхніх зобов’язань розмежовано, і роботу, яку вони мають виконувати, а також те, як вони мають її виконувати, також чітко викладено. Якщо хтось досі не знає, як виконувати конкретну роботу після того, як це було чітко викладено, то це проблема низького рівня такої людини. Це той тип неправдивого лідера, який не може виконувати роботу. Є ще один тип неправдивого лідера, який упорядковує роботу, керуючись лише власними уявленнями та фантазіями, і використовує людей безладно, що призводить до ситуації, коли людей більше, ніж справ. Робота не просто не виконується добре – вони влаштовують у ній повний безлад, і вона заходить у глухий кут. Неправдиві лідери ніколи не реалізовують упорядкування роботи, не кажучи вже про те, щоб виконувати справжню роботу. Вони роблять лише ту роботу, яка їм подобається, зосереджуючись лише на роботі із загальних справ; коли вони працюють, вони вміють лише віддавати накази й вигукувати пусті гасла й доктрини. Вони ніколи не стежать за виконанням роботи, і їх не хвилює, чи була вона ефективною. Це один із типів неправдивого лідера. Коротко кажучи, незалежно від того, чи не може хтось виконувати реальну роботу, чи не виконує її, будучи лідером, – якими б не були обставини, – якщо він не може виконувати зобов’язання лідерів і працівників або виконувати роботу Божого доручення, і якщо він не в змозі реалізувати різні завдання, упорядковані Божим домом, то він – неправдивий лідер.

Тепер, завдяки нашій бесіді про дев’ять зобов’язань лідерів і працівників і розвінчанню різноманітних проявів неправдивих лідерів, чи здобули ви якісь базові знання та розуміння того, як виконувати зобов’язання лідерів і працівників? (Так.) Тоді скажіть, чи вважаєте ви роботу Божого дому легкою? Чи високі вимоги до людини? Чи вони надмірні? (Вони невисокі; це все вимоги, які ми можемо виконати.) Чи є лідери і працівники, які кажуть: «Занадто багато завдань і типів роботи, виконання яких вимагає від нас Божий дім. Що вищий ранг лідера, то більший обсяг його роботи й то за більше завдань він відповідає. Якби ми виконували цю роботу як слід і реалізовували її відповідно до вимог Вишнього, ми б померли від виснаження, хіба не так?» Чи хтось падав з ніг від виснаження, добре виконавши всю конкретну роботу й належно реалізувавши кожне робоче завдання? (Ні.) Чи хтось захворів від виснаження? Чи є хтось настільки зайнятий, що не має часу поїсти чи поспати? (Ні.) Дехто може сказати: «Як це – ні? Деякі люди справді виснажуються, виконуючи церковну роботу, бо вони тривалий час не можуть їсти за розкладом або працювати й відпочивати впорядковано, збалансовано поєднуючи працю та відпочинок. Зрештою вони заробляють хвороби від виснаження». Чи чули ви про такі випадки? (Ні.) Чи хтось, прослухавши дев’ятий пункт і побачивши конкретний зміст різних робочих завдань у Божому домі, а також його обов’язкові стандарти для лідерів і працівників щодо виконання цієї конкретної роботи, відчув страх і побоювання? Чи відчувають вони: «Бути лідером або працівником нелегко. Без міцного здоров’я, хорошого рівня, широти серця та надлюдської енергії й сили хто зможе добре виконувати цю роботу?» Чи в когось була така думка? Чи вона обґрунтована? (Ні.) Чому вона необґрунтована? По-перше, виконуючи роботу Божого дому, незалежно від їхнього рангу і від того, чи несуть вони всебічну відповідальність, чи відповідальність за одне завдання, лідери і працівники мають щонайменше добре виконувати свою основну роботу, і щонайбільше одне-два додаткові завдання. Навіть якщо на них покладено всебічну роботу, це не означає, що вони мають забезпечувати всебічний супровід або керівництво. Вони мають зосередитися на керівництві найважливішою роботою або водночас приділяти увагу слабким місцям у певних завданнях. Деякі люди можуть бути сповнені енергії, мати сильне почуття відповідальності й хороший рівень, і вони здатні виконувати широкий спектр багатогранної роботи, але їхня основна робота переважно складається лише з одного-двох завдань. Щодо іншої роботи, їм потрібно лише розпитувати про неї, цікавитися нею та намагатися її зрозуміти, і розв’язувати лише ті проблеми, які вони виявляють. Це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що навіть якщо вони одночасно займаються кількома завданнями, для виконання цих завдань їм потрібно лише покладатися на основних кураторів. Усе, що вони роблять, – це наглядають за різними завданнями, перевіряють їх і скеровують; основна робота, яку вони мають виконувати самі, – це однаково одне завдання. А чи можна виснажитися, виконуючи одне завдання? (Ні.) Якщо рівень людини достатній, а її розум гнучкий, вона розумно організує роботу з погляду розподілу часу та способів підвищення ефективності. У неї не буде безладу й вона не зайде в глухий кут. Вона не виглядатиме надто зайнятою – вона працюватиме за встановленим порядком, – але робота не буде неефективною, і вона дасть хороші результати. Це людина з належним рівнем, яка вміє розумно розподіляти людські ресурси й час. У людей без рівня або з низьким рівнем – безлад, хоч би яку роботу вони виконували. Вони щодня дуже зайняті, але чим саме, самі не можуть точно сказати. У них немає розкладу, немає поняття про час; вони прокидаються дуже рано й лягають спати дуже пізно; вони не можуть їсти за розкладом, – але з огляду на ефективність роботи, вони взагалі не виконують жодної реальної роботи. Хіба це не випадок надзвичайно низького рівня? (Так.) Люди такого типу, здається, щодня метушаться без відпочинку, але не можуть дістатися до суті роботи, не можуть розрізнити, що термінове, а що може почекати, і вони неефективні в розв’язанні проблем. Це сповільнює роботу. Вони страшенно тривожаться в душі, і в них з’являються виразки в роті. Але навіть у таких випадках вони не падають з ніг від виснаження. Люди з низьким рівнем можуть працювати понад вісім годин на день, але ефективність їхньої роботи набагато гірша, ніж у людей із хорошим рівнем. Тож вони мусять бути зайнятими, чи не так? Вони й мають бути зайнятими: вони не можуть досягти результатів, навіть коли зайняті; якби вони не були зайняті, робота була б паралізована. Це людина з настільки низьким рівнем, що вона недостатньо компетентна для роботи й не здатна взятися за неї. Крім того, у роботі Божого дому багато завдань, і вимоги до персоналу й часу дещо суворі. У більшості людей, коли вони трохи більш зайняті, це для того, щоб прагнути до досконалості й отримати хороші результати, бо робота Божого дому відрізняється від роботи підприємств і фабрик невіруючого світу: ті вимагають економічної вигоди, тоді як ми наголошуємо на результатах роботи. Але оскільки більшість людей має низький рівень, безпринципна й надзвичайно неефективна у своїй роботі, їм потрібно більше часу, щоб досягти результатів. Чи в більшості з вас тепер немає негативних думок щодо зобов’язань лідерів і працівників? Одне можна сказати напевно: лідери і працівники не впадуть від виснаження, працюючи відповідно до вимог Божого дому. Крім цих зовнішніх, об’єктивних факторів, є ще дещо, у чому можна бути впевненим: якщо людина має ношу й певний рівень – і не варто забувати, що є робота Святого Духа, – то з деякими проблемами, яких вона не може уявити чи передбачити, і з деякими справами, які вона раніше не проходила й досвіду яких не має, Святий Дух постійно нагадуватиме, просвіщатиме й допомагатиме їй у будь-який час. Виконання роботи церкви не повністю покладається на людську силу, енергію та ноші – частина її має покладатися на роботу й керівництво Святого Духа, як більшість людей уже відчула на власному досвіді. Отже, з якого б боку не поглянути, виконання своїх зобов’язань – це те, чого лідер або працівник має досягти. Це не додаткова вимога до них. Коли невіруючі працюють у світі, вони діють на основі свого особистого рівня. Виконання обов’язку в Божому домі – це інше: людина виконує його не лише на основі свого рівня – щоб досягти результатів, вона також має покладатися на своє розуміння істин-принципів. Іноді, щоб добре виконати свій обов’язок, вони також мають допомагати одне одному й гармонійно співпрацювати. Дехто може запитати: «Чи вимагає робота в Божому домі, щоб ми бралися за завдання чимдуж і до скону робили все, що можемо? “Шовкопряди по весні тчуть, аж поки не сконають” – чи потрібно нам цього досягати? Чи Божий дім відчепиться від нас лише тоді, коли ми помиратимемо від виснаження?» Хіба цього Бог вимагає від людини? (Ні.) Наша бесіда про вимоги до зобов’язань лідерів і працівників має на меті лише дати людям ясність і розуміння того, як співпрацювати з Божою роботою відповідно до істин-принципів і методів роботи, яких Він вимагає, щоб Його робота могла просуватися вперед упорядковано й ефективно, і щоб Його слова й робота могли досягати кращих результатів у Його обранцях. Один аспект – це розвиток і поширення роботи; інший – це досягнення словами й роботою Бога належного ефекту в тих, хто слідує за Ним. Це зобов’язання лідерів і працівників, і це те, чого вони мають досягти у своїй роботі.

Пункт десятий. Належне зберігання та розумний розподіл різних матеріальних цінностей Божого дому (книг, різноманітного спорядження, зерна тощо); проведення регулярних перевірок, обслуговування й ремонту, щоб мінімізувати пошкодження та марнування; а також недопущення того, щоб цими цінностями заволоділи злі люди

Сьогодні ми продовжимо бесідувати про десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників: «Належне зберігання та розумний розподіл різних матеріальних цінностей Божого дому (книг, різноманітного спорядження, зерна тощо); проведення регулярних перевірок, обслуговування й ремонту, щоб мінімізувати пошкодження та марнування; а також недопущення того, щоб цими цінностями заволоділи злі люди». Дев’ятий пункт – це відносно комплексна вимога до лідерів і працівників. Десятий пункт – це ще один великий розділ роботи, який становить ще одну конкретну вимогу до зобов’язань лідерів і працівників. Ця частина роботи стосується матеріальних цінностей, що належать Божому дому: деякі з них закуповуються для задоволення життєвих потреб людей, які виконують свої обов’язки з повною зайнятістю, а інші – це спорядження, матеріали тощо, закуплені для роботи з поширення Євангелія. Є також деякі книги Божих слів і подібні речі, що стосуються життя-входження братів і сестер і які має зберігати Божий дім. Це цінності, що стосуються віри людей у Бога. Загалом три категорії: предмети, необхідні для життя, предмети, необхідні для роботи, та предмети, необхідні для віри в Бога. Незалежно від того, чи ці предмети закуплені Божим домом, чи пожертвувані братами й сестрами, щойно вони переходять у володіння Божого дому, постає питання їхнього адміністрування та розподілу лідерами і працівниками. Хоча зовні ця робота, порівняно з церковним життям, адміністративною чи професійною роботою, може здаватися не такою важливою і не тим, що необхідно вносити до порядку денного, вона однаково є важливою роботою, яку слід виконувати лідерам і працівникам. Різні матеріальні цінності Божого дому пов’язані з роботою, життям, навчанням і всім подібним усього персоналу, що виконує обов’язки, тому їхнє збереження та розумний розподіл дуже важливі, і ними не можна нехтувати.

Належне зберігання

Важливішим навіть за належне виконання адміністративної роботи церкви та налагодження церковного життя лідерами і працівниками є їхнє належне виконання роботи з поширення Євангелія, а також різноманітної пов’язаної з нею роботи. Крім того, слід також належно управляти різними матеріальними цінностями Божого дому. Ці речі слід добре зберігати; не допускайте, щоб вони пліснявіли чи були пошкоджені шкідниками, і не дозволяйте людям заволодівати ними, наче це їхня приватна власність. Божий дім також має конкретні вимоги та кроки щодо того, як лідери і працівники мають добре виконувати цю роботу. Вони мають почати з перевірки того, чи є персонал, який управляє цими цінностями, підхожими, відповідальними людьми, чи знають вони, як ними управляти, і чи можуть сумлінно виконувати своє зобов’язання – чи будуть ці речі в безпеці в їхніх руках. Наприклад, при зберіганні зерна, чи є вогким місце, де воно зберігається в сезон дощів, коли погода волога й іде багато дощів? Чи вчасно це перевіряють люди, які цим управляють? Якщо зерно таки намокає, чи виносять вони його сушити? Чи управляють вони цими речами так само ретельно, наче це їхні власні? Чи є в них така людськість? Чи є в них така вірність? Вони мають почати з перевірки людей, які управляють цими речами, щоб побачити, яка в них людськість, і чи є в них совість і доброчесність. Якщо здається, що людина має хорошу людськість і добре серце, і більшість інших добре про неї відгукується, але ти не знаєш, чи придатна вона для управління цінностями Божого дому, що тоді робити? Ти мусиш стежити, перевіряти й наглядати. Через деякий час ти мусиш розпитати про справи, щоб побачити, чи виконував зберігач своє зобов’язання. Наприклад, щодо зерна, найбільше занепокоєння викликає волога. Зберігач мусить перевіряти, чи вологе зерносховище і чи не заведуться в зерні шкідники, і він мусить знайти когось, хто на цьому знається, щоб проконсультуватися й зрозуміти, які заходи можуть гарантувати, що зерно не відволожиться, не запліснявіє і в ньому не заведуться шкідники. Поклавши зерно на зберігання, він мусить часто перевіряти зерносховище або відчиняти вікна для провітрювання. Це і було б справжнім виконанням свого зобов’язання. Якщо зберігач проявляє ініціативу й робить це без потреби в спонуканні чи нагадуванні, то він надійний, і це заспокоює. А як щодо людей, які зберігають різноманітне спорядження, – чи підходять вони для цієї роботи? Ти ще не знаєш; ти мусиш перевірити і їх. Як зберігається більшість спорядження – електроніка, меблі, обладнання тощо, – якщо воно зазвичай не використовується? Чи доглядає за ним і обслуговує його зберігач? Чи проводить він регулярні перевірки електроніки, вмикаючи її та запускаючи? Розпитавши, ти можеш дізнатися, що зберігач цих речей робить це регулярно. Ці речі можуть просто стояти без діла, але на них немає пилу, що означає, що хтось часто приходить доглядати за ними – ти побачиш, що їхній зберігач у порядку, що він виконує своє зобов’язання. Тоді ти можеш бути спокійним. Є також книги Божих слів. Кожну з них важко дістати, і, крім того, книги Божих слів для кожного віруючого в Бога важливіші за будь-що інше – важливіші за зерно, електроніку чи будь-який інший подібний предмет. Отже, тим паче слід знайти правильну людину для управління цими речами та правильне місце для їхнього зберігання. Належне провітрювання, нагляд і перевірка також необхідні – не можна допускати, щоб книги відволожилися, намокли чи були погризені мишами. За всім цим потрібно стежити. Отже, чи підходять люди, які управляють такими речами, для цієї роботи? Ти також мусиш часто це перевіряти. Якщо доглядачі ліниві, недбалі й неуважні, деякі речі будуть пошкоджені – якщо не від вологи й плісняви, то від комах. Усе це – втрати, спричинені недостатнім контролем і перевіркою з боку лідерів і працівників. Якщо доглядачі належним чином дбають про ці речі, це зобов’язання лідерів і працівників виконано. Незалежно від того, великі ці речі чи малі, часто вони використовуються чи ні, доки вони належать до категорії речей, що є власністю Божого дому, слід призначити когось для управління ними. Будь-яка річ, незалежно від її типу та місця зберігання, має бути в безпеці, і слід гарантувати, що з нею не станеться нічого поганого. Ось що означає бути вірним і відповідальним. Якщо виявляється, що людина, яка управляє речами, непридатна, що робити? Призначені їй обов’язки слід негайно скоригувати й знайти їй заміну. Деякі люди, наприклад, – ледарі й нероби, люблять поїсти, але не працювати, не беруть на себе відповідальності. Вони ставляться до церковних речей недбало, наче це громадське майно, думаючи, що все гаразд, доки нічого не загубилося. Щодо того, чи ці речі запліснявіли, чи в них завелися шкідники, чи щось пошкоджено, їм байдуже, і вони про це не питають. Коли б ти їх не запитав, вони кажуть, що ходили перевіряти й усе гаразд. Насправді ж вони давно не ходили нічого перевіряти. І ось одного дня хтось раптом виявляє, що зерно запліснявіло, а проводку в деякому спорядженні перегризли миші, і навіть книги Божих слів настільки відволожилися, що написане в них розмилося й стало нечітким. Хіба вже не запізно дізнатися про це лише тоді? (Так, шкоди вже завдано.) Це результат неналежного управління. То хіба людина, яка цим управляє, не є непридатною? Хіба в неї не погана людськість і вона не аморальна? (Так і є.) Невіруючі назвали б таку людину аморальною; а що кажемо ми? Що в цієї людини погана людськість, що вона не вірною. Вона не може виконати навіть таке маленьке зобов’язання; вона не може зробити навіть те, що могла б зробити людина, яка доклала б лише трохи зусиль, яка має хоч трохи совісті й людськості. Хіба вона досі віруюча в Бога? Навіть невіруючі дотримуються думки: «Що б тобі інші не доручили, щосили старайся зробити це вірно», – а ця людина не відповідає навіть мінімальному моральному стандарту невіруючих, тож вона, очевидно, непридатна для роботи в персоналі з управління цінностями. З непридатними людьми слід розбиратися негайно й знаходити підхожу заміну. Якщо ти не довіряєш своєму персоналу з управління цінностями, і в тебе немає часу самому все перевіряти, або ти не можеш стежити за справами й перевіряти їх через якісь обставини, що робити в такому випадку? Ти можеш попросити людину, яка управляє речами, написати гарантійного листа, у якому буде сказано, що в разі пошкодження речей, якими вона управляє, вона відшкодує збитки або буде готова прийняти будь-яке покарання від Божого дому. Це питання має вирішуватися відповідно до адміністративної системи. Якщо лідер або працівник може виконувати свою роботу на такому рівні, він виконуватиме своє зобов’язання.

Незалежно від того, велика чи мала якась матеріальна цінність Божого дому, дорога чи дешева, чи приносить вона тобі користь, чи ні, якщо тобі доручено нею управляти, то це твоє зобов’язання. Ця робота входить у сферу зобов’язань лідерів і працівників, тому ти маєш знайти правильну людину та правильне місце, щоб вона зберігалася належним чином. Не допускай пошкодження цінностей Божого дому. Наприклад, щодо зберігання книг Божих слів: після того, як лідер або працівник призначив для них підхожий персонал, він однаково має час від часу цікавитися ними: «Нещодавно було видано багато книг, але не будь неуважним, навіть якщо залишилося менше. При зберіганні книг головне – не допускати, щоб вони відволожилися чи були пошкоджені сонцем, і не допускати, щоб вони були зім’яті та деформовані». Він має час від часу цікавитися й розпитувати. Якщо надійшли нові книги, він має запитати, наскільки добре вони зберігаються; чи всі вони помістяться на старому місці, а якщо ні, то чи знайдено для них інше місце, і яке це місце, чи безпечне воно й сухе; чи добре складено книги; і якщо є побоювання щодо мишей, то чи не потрібно завести кота. Усе це й мають робити лідери і працівники, і це їхнє зобов’язання, яке вони мають виконувати. Ця робота може здаватися дещо незначною, але це також одне із завдань, які лідери і працівники мають виконувати регулярно. Не варто її недооцінювати – до неї треба ставитися серйозно. Ці речі можуть бути громадським майном і не належати жодній окремій особі, але їх треба добре зберігати; незалежно від того, чи знадобляться вони тобі в майбутньому, і незалежно від того, чи призначені вони для твого користування, їхнє належне зберігання – це твоє зобов’язання, справа, що стосується тебе, і тобі не слід шукати жодних причин чи виправдань, щоб перекласти її на інших і не звертати на неї уваги. Доки щось є твоїм зобов’язанням, це те, чим ти маєш управляти, робота, яку ти маєш виконувати. Щодо всього цього, ти маєш розпитувати й намагатися зрозуміти суть справи або брати в ній особисту участь. Якщо в тебе є час піти на місце й подивитися самому, це, звісно, було б краще. Але якщо обставини й умови не дозволяють, або якщо ти занадто зайнятий роботою, ти однаково маєш своєчасно розпитувати й цікавитися, намагаючись уберегти цінності Божого дому від будь-якого пошкодження чи марнування. Такі дії означають твоє виконання зобов’язання лідерів і працівників.

Розумний розподіл

Окрім збереження матеріальних цінностей Божого дому, є ще одна важлива робота щодо них: їхній розумний розподіл. Усі ці речі призначені для використання людьми, усі вони корисні, тому головна мета їхнього збереження полягає в тому, щоб їх можна було розумно використовувати. Перш ніж ці речі почнуть розумно використовуватися, лідери і працівники мусять їх розумно розподілити. Що таке розумний розподіл? Щодо того, кому слід давати ці речі для використання, у Божому домі є принципи та правила. Головна мета цих речей, незалежно від того, чи їх пожертвували брати й сестри, чи придбав Божий дім, полягає не в тому, щоб накопичувати їх для допомоги чи як милостиню для благодійної роботи; натомість вони призначені для використання всіма братами й сестрами, які виконують свої обов’язки на повну зайнятість. Отже, те, як їх розподіляти – якими є принципи їхнього розподілу, – це ще одне зобов’язання, яке лідери і працівники мусять виконувати в рамках свого управління різними матеріальними цінностями Божого дому. Ми згадали тут про розумний розподіл; у цьому випадку «розумний» – це і є той принцип, якого вимагає Божий дім.

1. Розумний розподіл книг Божих слів

Почнемо з книг Божих слів. Щоразу, коли видаються нові книги, у Божому домі є вимоги та правила в рамках принципів щодо того, кому слід видавати ці книги. У церкві є люди, які читають Божі слова, і люди, які не читають; є люди, які люблять істину, і люди, які не люблять; є люди, які виконують обов’язки, і люди, які не виконують, – слід розрізняти ці типи людей. Є також деякі спеціальні книги з категорії підручників – граматичні довідники, словники та інші подібні допоміжні книги. Усі вони мусять розповсюджуватися в суворій відповідності до принципів. Слід давати їх тим, хто їх потребує, а не тим, хто не потребує. А ще є деякі допоміжні книги, надруковані відносно невеликими накладами, якщо їх видають окремій людині, то що від неї вимагається? Ти можеш їх читати, але не пошкоджуй їх; не залишай їх деінде й не виривай із них без розбору сторінки. І їх слід повертати на початкове місце, коли ти закінчиш їх читати. Щодо книг про віру в Бога, то лідери і працівники мусять розповсюджувати їх у суворій відповідності до упорядкувань роботи від Божого дому, а також давати Божим обранцям зрозуміти принципи й діяти згідно з ними.

2. Розумний розподіл різноманітного спорядження

Далі йдеться про те, як розподіляти різноманітне спорядження. Це відносно важливе завдання. Розподіл різноманітного спорядження є дещо суворішим. Таке спорядження охоплює електроніку, а також інструменти, необхідні для різних професій. Коли лідери і працівники розповсюджують їх, також мають бути принципи. Ті, кому їх видають, мусять бути людьми, які вміють вправно поводитися з таким спорядженням, а також правильно й розумно його використовувати. Якщо хтось є новачком або просто не знає, як користуватися річчю, йому не можна її видавати. Особливо це стосується хорошої, висококласної електроніки, як-от висококласних фотоапаратів і дорожчих комп’ютерів, а також звукозаписувального обладнання, фототехніки чи обладнання, необхідного для постобробки відео, – тим паче таке обладнання не можна видавати такій людині, щоб запобігти пошкодженню. Лідери і працівники мають переконатися, що ті, хто використовує таке спорядження, по-перше, цінують техніку, а по-друге, вміють правильно нею користуватися та обслуговувати її. Наприклад, деяка техніка за своєю інструкцією має відпочивати десять хвилин після двох годин використання, щоб охолонути. Якщо вона не охолоне, це пошкодить техніку та скоротить термін її служби. Люди, які цінують техніку, використовуватимуть її в суворій відповідності до правил технічного обслуговування; вони дотримуватимуться їх самі, без твоїх нагадувань, і вони будуть ще суворішими й точнішими, якщо ти їх до цього спонукатимеш. Такі люди придатні для використання техніки; вони підходять для використання висококласних речей, тому що знають, як цінувати техніку, і серйозно ставляться до правил її технічного обслуговування та ремонту. Такі люди, які можуть берегти техніку та нормально нею користуватися, найбільше підходять для розподілу та видачі висококласної техніки. Лідери і працівники мають здійснювати належну перевірку в цьому питанні. Якщо є висококласний комп’ютер і його видають для використання будь-кому, хто подає заявку, заявляючи про свою потребу в ньому, чи правильний тут принцип? (Ні.) Що в ньому неправильного? Для лідерів і працівників розподіл і видача таких речей частково мають ґрунтуватися на професійній компетентності людини, якій доручено роботу; а частково вони мусять ґрунтувати це на тому, наскільки ця людина береже техніку, на тому, чи є в неї людськість, чи цінує вона техніку, коли нею користується. Якщо людина не вміє дбати про техніку та не знайома з професійними навичками, а просто хоче погратися з технікою з цікавості, то слід обмежити й заборонити їй користуватися нею. Вона не придатна для використання висококласної техніки та догляду за нею. Тим, хто виконує звичайні обов’язки, достатньо дати звичайну техніку. Ті, хто знає професію, має хорошу людськість і вміє користуватися технікою, обслуговувати її та цінувати, можуть використовувати речі вищого класу, тому що вони обізнані в професії та здатні використовувати висококласну техніку. Якщо ти даси безтолковій або грубій людині щось висококласне, вона зіпсує техніку всього за кілька днів. Інші не зможуть нею користуватися, і її буде нелегко полагодити. Це не тільки перешкоджає роботі церкви, а й марнує матеріальну цінність Божого дому. Який у цьому прихований зміст? Що такі люди не придатні для використання хорошої техніки. Хорошу техніку необхідно давати для використання особам із людськістю, які розбираються в професії. Тим, хто не є фахівцем у професії та чия людськість погана, цілком достатньо користуватися звичайними речами. Чи розумно так розподіляти речі? (Так.)

Різні люди ставляться до всіляких матеріальних речей по-різному. Деякі люди купують висококласний комп’ютер, і після двох років використання він досі має вигляд нового; на екрані ніколи не побачиш відбитка пальця, а клавіатура завжди така чиста, без жодної порошинки. Робочий стіл також гарний і охайний, а те, що зберігається на комп’ютері, – усе досить упорядковане й чітке. Якщо хтось каже їм, що для екрана шкідливо, якщо він довго працює, вони одразу ж запитають, як найкраще захистити екран, – як найкраще, так і роблять. Якщо хтось каже їм, що комп’ютер має відпочивати після тривалого використання, що він гірше працюватиме, якщо перегріється, що це вплине на довговічність техніки, то, зрозумівши, що вони користувалися комп’ютером понад дві години, вони негайно зупиняться, щоб дати йому охолонути. Якщо він повільно охолоджується через спекотну погоду, вони направлять на нього вентилятор. Вони ставляться до техніки з такою особливою турботою, наче це їхня дитина. Вони особливо уважні й обережні, коли кладуть її в сумку, а коли ставлять на стіл, то мусять очистити його поверхню й правильно розмістити техніку. Хіба це не їхня сильна сторона? (Так.) Такі люди не просто самі бережуть техніку – коли вони бачать, як інші псують і пошкоджують її, їм важко це зносити. Такі люди придатні для використання хорошої техніки. Деякі люди з грошима також купують висококласні комп’ютери, які вони зовсім не бережуть, щойно приносять їх додому. Вони не чистять їх, скільки б пилу на них не осідало, і доводять їх до досить брудного стану. Інші користуються технікою два роки, і вона досі має вигляд нової; ці ж люди користуються технікою два місяці, а в неї такий вигляд, ніби нею користувалися десять років. Скажи їм, що техніка потребує обслуговування, і вони скажуть: «Який сенс обслуговувати цю річ? Техніка надає послуги людям, служить людям. Якщо зламається, просто купи нову!». Як наслідок, через неправильне використання техніка виходить із ладу менш ніж за пів року. Що ви думаєте про таких людей? Чи придатні вони для використання висококласної техніки? (Ні.) Якими б гарними не були комп’ютери, які вони купують, вони й не думають їх берегти, а кидають їх деінде й недбало ставлять. Деякі з їхніх комп’ютерів укриті подряпинами, деякі пошкоджені водою, деякі падають на землю й розбиваються. Вони користуються ними досить грубо. У людськості таких осіб чогось бракує. Чи готові ви виділити хорошу техніку для використання такими людьми? (Ні.) Деякі люди носять окуляри, і лінзи завжди такі чисті, тоді як в інших людей лінзи мають брудні поверхні, на яких є бруд, відбитки пальців тощо. Як вони взагалі можуть ними так користуватися? Ті, хто дбає про свої окуляри, особливо уважні, коли кладуть їх; вони нізащо не допустять, щоб лінза торкалася стільниці чи будь-якого іншого предмета, і не дозволять, щоб лінза подряпалася чи мала будь-які потертості. Окуляри особливо важливі для короткозорих людей – як ти ними користуватимешся, якщо подряпаєш лінзи? Деякі люди грубо поводяться зі своїми окулярами, і їхні лінзи стають мутними вже через короткий час носіння. Вони нічого не бачать чітко, коли носять їх, – краще б вони їх узагалі не надягали. Проте вони вважають, що це нормально – носити їх такими, якими вони є, наче це не має жодного значення. Мене це дивує: хіба їхня мета в носінні окулярів не в тому, щоб чіткіше бачити речі? Що вони можуть чітко бачити, коли їхні лінзи геть затерті? Хіба це не грубі люди? Справді грубі! У людськості надмірно грубих людей чогось бракує – вони не вміють дбати про речі, і тим паче не думають їх берегти.

Коли йдеться про важливе спорядження та інструменти Божого дому, в чому полягає зобов’язання лідерів і працівників? Розподіляючи таке спорядження, його слід давати відповідним людям. Ті, хто використовує таке важливе висококласне спорядження, неодмінно мусять бути людьми, які вміють берегти речі. Вони берегтимуть його, дбатимуть про нього й обслуговуватимуть його; коли воно в їхніх руках, ти можеш бути впевнений, що вони ніколи не зруйнують і не пошкодять його навмисно чи через людський фактор, хіба що через миттєву необережність або брак якихось елементарних загальних знань. Такі люди можуть використовувати це спорядження; їм можна виділяти висококласне, хороше спорядження. Людям, які від природи грубо поводяться з речами, достатньо дати для використання звичайні речі. Крім того, відповідальні за зберігання такого спорядження та інструментів зобов’язані вести облік їхнього використання: хто що взяв і як довго цим користувався, або яка річ призначена для виняткового використання кимось, хто в разі її пошкодження має відшкодувати її вартість. Обидві сторони мусять підписати ці документи, щоб усе було справедливо й розумно для кожного. За технікою та спорядженням слід добре доглядати, незалежно від того, чи використовуються вони короткостроково, чи довгостроково; користувач мусить навчитися правильно ними користуватися, а якщо вони ламаються, їх слід негайно ремонтувати. Що ретельніше виконується ця робота, то краще. Якщо виникає ситуація, коли сатанинський режим заарештовує людей, то найголовніший обов’язок лідерів і працівників – розподілити важливе спорядження та інструменти надійним, гідним довіри людям. Після того, як вони їх передали, вони мають дати людині деякі поради, сказавши їй: «Це речі з Божого дому, щоб ти використовував їх, виконуючи свій обов’язок. З ними не можна гратися. Ти маєш розумно ними користуватися й добре про них дбати. Не пошкоджуй їх. Оскільки ці предмети спорядження та інструменти необхідні для виконання обов’язку, то в разі їхнього пошкодження слід виплатити компенсацію відповідно до їхньої вартості. Якщо робота затримується через пошкоджене спорядження, це питання серйознішого характеру, що означає наявність певної завади й руйнування. Отже, ти мусиш знати, як правильно користуватися всіляким спорядженням та інструментами під час виконанням обов’язків, – ти ні в якому разі не маєш пошкоджувати майно Божого дому. Обов’язково запам’ятай ці принципи: розумне використання, а також регулярний огляд, ремонт і технічне обслуговування, – якщо щось несправне, негайно повідомляй про це й подавай заявку на ремонт». Щоб добре виконувати цю роботу, лідери і працівники мусять, з одного боку, знати принципи розподілу та використання, а з іншого – вони мають дати користувачам знати, як здійснювати технічне обслуговування та догляд, а в разі виникнення несправності – як виконувати ремонт тощо. Це стандартні знання, які люди мають розуміти і якими володіти, коли йдеться про догляд за всіляким спорядженням та інструментами та їхнє використання.

Лідери і працівники мають розумно розподіляти різноманітне спорядження Божого дому. Якщо, наприклад, робочому персоналу потрібен комп’ютер із відносно повним набором функцій, слід виділити йому один. Якщо він каже, що одного недостатньо, ти мусиш запитати його, чому це так, а також розпитати й перевірити, чи відповідає дійсності те, що він говорить. Не варто просто покладатися на його заявку й давати йому стільки комп’ютерів, скільки він просить: давати два, якщо він каже, що одного недостатньо, давати три, якщо він каже, що двох недостатньо. Хіба ти тоді не роздавав би комп’ютери так, наче це іграшки? Хіба це не було б безрозсудно? Ти маєш спочатку розслідувати ситуацію й ухвалити рішення на основі принципів Божого дому. Ти ні в якому разі не маєш довільно схвалювати всілякі заявки, на випадок, якщо деякі люди просто подають без розбору заявки під приводом виконання обов’язку. Крім того, деяким людям, які виконують важливу роботу, можуть знадобитися комп’ютери вищого класу, проте їхні особисті комп’ютери мають конфігурацію нижчого класу. Лідери і працівники мусять негайно розібратися і в цьому та розумно розподілити спорядження. Надання комп’ютерів має вирішуватися на основі характеру роботи людини та вимог до класу комп’ютера. Якщо хтось є просто звичайним лідером або працівником і не займається комп’ютерними технологіями чи роботою над виробництвом відео, а лише використовує комп’ютер для таких речей, як вихід в інтернет, пошук ресурсів і здійснення дзвінків, і не має високих вимог до технічних характеристик свого комп’ютера, то йому достатньо використовувати звичайний. Деякі старші люди вміють виконувати лише прості операції, як-от друкувати, виходити в інтернет і здійснювати дзвінки, проте, щойно вони стають лідерами або працівниками, їм видають дуже висококласні комп’ютери. Чи це розумно? Хіба вони не прагнуть особливих привілеїв? Хіба вони не насолоджуються благами статусу? (Так.) Для чого має використовуватися таке висококласне, високоякісне спорядження? Його слід давати для використання відповідному робочому персоналу та фахівцям. Воно не мусить відповідати статусу людини. Деякі лідери і працівники помилково вважають, що вони мають користуватися привілейованими правами на використання різних речей Божого дому. Чи є таке правило в Божому домі? Немає. Щойно деякі люди стають лідерами і працівниками, їм швидко видають висококласні комп’ютери, мобільні телефони та навушники, їх забезпечують усіляким висококласним спорядженням. Який наслідок цього? Чи справді це робиться для досягнення хороших результатів у роботі? Хіба ці люди не жадають плотських насолод? І взагалі, для чого ти використовуєш висококласні комп’ютери? Хіба ти не просто проводиш зібрання онлайн і проповідуєш слова й доктрини? Ти вмієш завантажувати відео чи здатен створювати відео? Ти знаєш, як підтримувати безпеку мережі, чи можеш створювати вебсайти? Ти знаєшся на цих професіях? Якщо ні, то яка тобі користь від якогось висококласного комп’ютера? Хіба це не огидний вчинок? (Так.) Якщо в тебе є власні гроші, нікого не хвилює, скільки комп’ютерів ти на них купиш, і ніхто не втручатиметься, якими б висококласними вони не були. Зараз ми говоримо про те, що матеріальні цінності Божого дому необхідно розподіляти розумно. Що означає «розумно»? Коли лідери і працівники використовують це висококласне спорядження Божого дому, чи вважається це «розумним» використанням? (Ні.) Вони не знаються на професії й нічого не вміють робити. Хіба наявність висококласного комп’ютера робить їх висококласними? Навіщо вони вихваляються? У Божому домі немає правила, яке дає лідерам і працівникам привілейовані права на використання та розподіл його матеріальних цінностей; у них немає такого особливого привілею, і це не є розумним принципом розподілу речей у Божому домі – це зовсім не розумно. Людина може сама купити ці речі, якщо має таку можливість; якщо ж не має і потребує, щоб їх виділив Божий дім, то їй достатньо використовувати звичайні. Це справедливо й розумно. Ті, хто справді вміє користуватися цим висококласним спорядженням, – це фахівці, залучені до цієї роботи, тому Божий дім має виділяти це спорядження їм. Ось деякі принципи, які лідери і працівники мають зрозуміти й осягнути щодо розподілу матеріальних цінностей Божого дому. На основі цих принципів перевірте ще раз, чи не були ці речі десь нерозумно розподілені. Якщо так, поспішіть це виправити. Після того, як деякі люди стають лідерами або працівниками, вони бачать, що в Божому домі ніхто перед ними не підлещується, ніхто не видає їм висококласних речей, і що вони досі носять власний старий одяг, досі користуються власним украй звичайним маленьким комп’ютером, і що Божий дім не надав їм хорошого. Тож вони йдуть до фінансової команди й подають заявку на купівлю комп’ютера. Чи це розумно? (Ні.) Вони кажуть: «Якщо ти мені його не видаси, я не виконуватиму свій обов’язок – я знайду можливість змусити божий дім купити мені комп’ютер вищого класу, новішої моделі, швидший!». Вони дуже сміливі – немає нічого, що б вони не наважилися зробити. Після того, як ці люди стають лідерами, вони ставляться до Божого дому як до свого власного, думаючи: «Гроші божого дому – це і мої гроші, витрачатиму їх як заманеться!». Це те, на що здатні антихристи.

3. Розумний розподіл різноманітних побутових речей і продуктів харчування

Отже, ми закінчили говорити про розумний розподіл різних матеріальних цінностей і спорядження. Далі ми поговоримо про речі для повсякденного життя, наприклад: зерно, овочі та сухофрукти, а також необхідні інгредієнти для приготування їжі, різноманітні додаткові продукти харчування тощо. Ці речі слід не тільки розумно зберігати, а й розумно розподіляти. Тож як тоді розумно розподіляти ці різноманітні речі? У Божому домі є стандарти щодо харчування, і ті, хто керує такими речами, мають розподіляти їх розумно, суворо дотримуючись цих стандартів. Вони не мають давати більше хорошої їжі тим, хто їм близький. Наприклад, якщо куплено якийсь смачний, якісний рис, або якщо фрукти чи м’ясо купують лише зрідка, а ти видаєш більше цього тому, з ким у тебе хороші стосунки, або видаєш усе хороше йому, а погане відправляєш іншим, – чи вважається це розумним розподілом? (Ні.) То як же тут виміряти «розумність»? Який спосіб розподілу речей можна вважати розумним? Рівномірний розподіл, згідно з принципами та необхідними стандартами, які Божий дім установив для продуктів харчування, видаючи стільки, скільки має бути видано. Якщо ти відчуваєш, що близький із кимось, ти можеш віддати йому свою власну порцію. Не будь щедрим за рахунок чужих речей і не використовуй матеріальні цінності Божого дому, щоб виявляти щедрість до інших людей; якщо хочеш бути щедрим, роби це за рахунок своїх власних речей. Щедрість – це не принцип у Божому домі; принцип Божого дому – це розумний розподіл. Розподіл предметів першої необхідності та різноманітних продуктів харчування має здійснюватися відповідно до стандартів, установлених Божим домом, а не без розбору. Звісно, лідери і працівники можуть наглядати й дивитися, чи в людей, відповідальних за розподіл таких речей, серце на правильному місці, чи розумний їхній розподіл, чи здійснюється він відповідно до принципів Божого дому, як про це повідомляє більшість людей, чи є в них якісь скарги та чи про всіх подбали. Що робити, якщо речей іноді не вистачає? Чи можна лідерам і працівникам залишати їх собі, щоб з’їсти? Дехто може сказати: «Лідери і працівники мають найвищий статус і престиж, і зазвичай саме вони найбільше з нами розмовляють, від чого в них пересихає в роті. Якщо є щось хороше, залишмо це їм поїсти». Чи можна так розподіляти речі? (Ні; речі слід залишати тим, хто їх справді потребує.) Якщо деяких відносно дорогих товарів для здоров’я не вистачає, як їх слід розподіляти? Їх слід розподіляти тим, хто багато років присвячував себе Богові та зробив внесок. Ці люди мають слабке здоров’я через свій вік, проте вони досі сумлінно виконують свої обов’язки, і брати й сестри отримали від них значну користь. Цим людям потрібно трохи підтримувати своє тіло й дбати про нього, і цілком правильно, щоб їм дозволили їсти й використовувати ці товари для здоров’я. Ніхто не має сперечатися за дефіцитні товари. Ось як лідери і працівники мусять розподіляти ці речі. Чи це розумно? (Так.) То чи було б у більшості людей заперечення проти такого розподілу? Чи є хтось, хто каже: «Можливо, я не такий старий, але в мене багато роботи – я працюю понад вісім годин щодня. Можливо, моя робота не така ефективна, і я, можливо, не займаюся нею стільки років, але моє здоров’я теж іноді не дуже добре. Чому ніхто про мене не дбає? Коли є хороші речі, ніколи не доходить моя черга їх отримувати, але коли треба виконувати роботу, завжди шукають саме мене»? Чи слід давати частину такій людині? Оскільки в неї вистачило нахабства попросити про це, чи розумно залишити трохи їй? Чи погодилися б ви так зробити? (Ні.) Якби це був Я, Я б погодився. Навіщо так перейматися через такі речі? Люди живуть не для насолоди; вони живуть не для того, щоб їсти, пити й веселитися. Навіщо сперечатися за такі речі? Якщо хтось справді хоче за них сперечатися, і його обставини певною мірою підходять, то нехай він трохи насолодиться цими речами. Йому буде виявлено особливу прихильність, але ти від цього не втратиш; не потрібно так перейматися. Отже, припустимо, хтось скаже: «Чому б вам не дати мені трохи? Моє здоров’я теж не дуже добре; якби я справді з’їв щось хороше, із покращеним здоров’ям я б зміг виконувати більше роботи й докладати більше зусиль для Божого дому, і моя робота була б ефективнішою». Оскільки він звернувся з таким проханням, не бентежте його відмовою – виділіть йому трохи. Іншим людям не слід так перейматися через це – будьте трохи щедрішими. Хіба твоє життя не тривало б так само, як і раніше, без цих речей? Те, що Бог дає людям, не є недостатнім; воно щедре й рясне – не потрібно сперечатися за речі. Якщо є якась особлива річ, і ніхто не відчуває, що вона йому потрібна або що йому потрібно нею насолоджуватися, то її слід дати з’їсти тій людині, яку більшість зрештою визнає найбільш підходящою. Ми наголошуємо на людськості та розумному розподілі речей. Ті, хто отримує ці речі, мають приймати їх від Бога й дякувати Йому за Його благодать. Іншим не слід за них сперечатися. Якщо ти так робиш, ти нерозумний, ти свідомо створюєш проблеми й поводишся неналежно. Ось як слід розбиратися з такими особливими обставинами. Принципи існують як для особливих, так і для звичайних обставин; до них не можна ставитися без розбору, і тим паче на основі вимог людських стосунків. Коли ці речі розподілені розумно, лідери і працівники виконали свій обов’язок.

Розподіляючи побутові речі та продукти харчування, лідери і працівники також мають робити це, виходячи з реальних ситуацій, реальної кількості людей і реальних потрібних обсягів, щоб досягти справді розумного розподілу, мета якого – не допустити, щоб вони марнувалися або зазнавали втрат. Це зобов’язання, яке лідери і працівники мають виконувати. Іноді, не розуміючи конкретних обставин, вони можуть розподілити щось відповідно до базового принципу, а потім, завдяки відгукам усіх і подальшому спостереженню, дізнатися, що розподіл був нерозумним, що вони дещо слідували приписам. У такому разі наступного разу вони мусять усе виправити, щоб уникнути повторення тієї самої проблеми та зменшити марнування й втрати. Це і є виконання свого зобов’язання. Звісно, щоб уникнути пошкодження та марнування, розподіляючи речі, вони, з одного боку, мусять більше радитися, а з іншого – також суворо дотримуватися принципів. Це необхідно. Не видавайте речі без розбору, не даючи тим, хто їх справді потребує, не даючи тим, хто щиро виконує свій обов’язок і має істину-реальність, а даючи їх спеціально підлабузникам, які не мають духовного розуміння. Хіба це означає діяти відповідно до принципів? (Ні.) Хіба це не свавілля та нерозсудливість? Діяти не за принципами – значить не виконувати своїх зобов’язань. Що мається на увазі під виконанням своїх зобов’язань? Виконувати зобов’язання – це не робити щось для годиться й не дотримуватися приписів, обов’язок не виконується через низку встановлених кроків – натомість це означає діяти в справді суворій відповідності до принципів, яких вимагає Божий дім, і водночас гарантувати, що з жодною річчю Божого дому не трапляється випадків марнування чи пошкодження. Ось що означає по-справжньому виконувати свій обов’язок. Наприклад, видаючи яйця п’ятьом людям, ви маєте давати кожній людині по одному на день і видавати їх кожні десять днів, тож ви відправите рівно п’ятдесят штук. З одного боку, слід видавати їх так тому, що це невелика кількість і про неї легко подбати; крім того, це саме та кількість, яка їм потрібна для їжі. Така практика у відповідності до стандартів і специфікацій, яких вимагає Божий дім, цілком правильна – це означає діяти за принципами. Якби лідер або працівник, боячись клопоту, видав їм яєць на сто днів за раз – п’ятсот яєць, – чи було б це доречно? Скажіть Мені, скільки яєць легше транспортувати й доглядати – п’ятдесят чи п’ятсот? (П’ятдесят.) Меншу кількість легше транспортувати й доглядати. Деякі люди справді відправляють запас на сто днів, і, як наслідок, деякі яйця розбиваються в дорозі, а деякі розчавлюються, коли їх несуть у пункті призначення. Через це дрібне пошкодження за пошкодженням частина зазнає шкоди. Додайте до цього те, що коли люди бачать багато виданих яєць, вони недбало їх марнують, і тому в них не буде яєць до дня наступної поставки. Отже, коли ці яйця розбиваються й зазнають пошкоджень, хіба це спричинено не недбалістю лідерів і працівників? (Так.) Якщо вони попросять ще, чи можна їм їх дати? За принципами, до призначеної дати їм більше давати не можна, але вони почуваються скривдженими, коли їм нічого їсти. Що тут робити? (Слід видавати їх вчасно та в належній кількості.) Видавати їх вчасно та в належній кількості – це діяти за принципами, це і є розумний розподіл. Розподіляючи ці речі, лідери і працівники неодмінно мусять дотримуватися принципу розумного розподілу та стандарту, якого вимагає Божий дім, видаючи їх вчасно й регулярно. Крім того, вони мусять швидко розуміти, чи були випадки марнування, чи були повторні заявки або прохання на речі, яких бракує через марнування, і чи були випадки марнування виданих речей, які людям не сподобалися. Наприклад, видають і м’ясо, і овочі, і більшість людей віддає перевагу м’ясу, тож вони можуть з’їсти його за три-п’ять днів, а овочі залишаються. Овочі погано зберігаються; деякі через певний час псуються і гниють, і тому закінчуються раніше, ніж видадуть наступну партію. Тоді хтось може знову подати заявку й попросити ще. Чи слід давати більше в такому випадку? Чи розумно давати їм більше? (Ні.) Інші люди нишком з’їдять м’ясо та яйця, з’їдять усі овочі, які їм подобаються, і наведуть усілякі причини та виправдання, щоб не їсти те, що їм не до вподоби. Коли овочі жовтіють і псуються, вони кажуть, що їх неможливо їсти, і зрештою згодовують їх свиням і курям або просто викидають, а потім просять ще. Коли лідери і працівники стикаються з таким випадком, як їм із ним розбиратися? Якщо вони кажуть: «Наступного разу я дам вам більше, оскільки цього недостатньо, я дам вам більше, бо ви багато їсте», – чи це доречний спосіб вирішення? Хіба це не сліпота? (Так.) Чому вони сліпі? (Вони не розуміють, що відбувається насправді: головна причина, чому виданої їжі було недостатньо, полягає в тому, що її марнували.) Вони роблять поспішні висновки, не розуміючи, що відбувається насправді. У більшості місць достатньо їжі, виданої відповідно до специфікацій Божого дому. Чому саме в цьому одному місці її ніколи не вистачає? Хіба це не потребує конкретного розслідування? Вони мусять поїхати на місце й ретельно та детально розпитати про ситуацію, щоб побачити, що відбувається. Зрештою, завдяки своєму розслідуванню та розумінню, вони з’ясовують, що кухар у тому місці – погана й аморальна людина, яка згодовувала людську їжу курям, навмисно марнуючи їжу Божого дому. Він досить вибагливий в їжі й любить їсти лише смачну їжу. Він не їсть овочів, коли немає м’яса, а коли воно є, не їсть навіть тофу. Коли він отримує яйця, то їсть їх із кожним прийомом їжі. Він вибирає виключно смачну їжу й не їсть звичайних овочів, і йому байдуже, якщо ті зіпсуються. Розуміння показало, що кухар – погана людина, то чи слід йому давати збільшену порцію наступного разу, коли видаватимуть продукти? (Ні.) Хіба достатньо просто не давати йому більше? Як слід розв’язувати цю проблему, щойно її виявлено? Негайно замініть його; поставте на цей обов’язок когось, хто має трохи людськості. Своєчасно виявляйте та розв’язуйте проблему й відсіюйте таких злих людей, таких паршивих овець. Хтось може запитати: «Оскільки він більше не готує, чи можна доручити йому годувати курей?» (Ні.) Якщо він годуватиме курей, кури не нестимуться; якщо годуватиме свиней, свині схуднуть. Йому не можна доручати годувати нікого. Таких людей треба відіслати геть – вони непридатні для виконання обов’язку в Божому домі. Якщо під час розподілу матеріальних цінностей Божого дому виявляються будь-які інші проблеми, їх також слід негайно розв’язувати. Яка мета розв’язання цих проблем? Зменшити марнування та псування матеріальних цінностей Божого дому. Хтось може запитати: «Щоб розв’язати ці проблеми, треба піти й розслідувати на кухні. Хіба Ти не казав, що лідерам і працівникам не можна заходити на кухню? Чому тепер їм можна?» Це дві різні справи. Я не казав, що їм не можна туди ходити, – це був аналіз того, що лідери і працівники не знають, як працювати, тиняються без діла, вештаються, упиваючись благами статусу, і завжди ходять на кухню, щоб знайти щось смачненьке. У цьому ж випадку вони йдуть на кухню, щоб розв’язувати проблеми, а не щоб знайти щось смачненьке. Іди, коли належить, і не йди, коли не належить. У лідерів і працівників багато роботи, і це одне з їхніх завдань, особливі проблеми якого можна з’ясувати, лише заглибившись у справи кухні та розібравшись у деталях. Якщо з’ясується, що кухар непридатний, його слід негайно відсторонити й замінити на придатну людину. Це гарантує, що видані Божим домом речі не марнуються й не псуються. Як би Я це не сформулював, вимога до лідерів і працівників полягає в тому, щоб вони виконували свої зобов’язання: якщо це твоя турбота й робота, то ти неодмінно мусиш про це турбуватися і це робити. Ти мусиш спостерігати очима й уважно слухати вухами, що кажуть різні люди, і, звісно, ти також мусиш у серці вчитися мати думки, міркування та здатність до розрізнення щодо всіляких речей; ще одна важлива річ – це брати близько до серця принципи, дотримання яких вимагає Божий дім, і ніколи від них не відступати. Яку б роботу ти не виконував, спершу ти мусиш зрозуміти, якими є принципи та правила, яких вимагає Божий дім; перш ніж узятися до роботи, ти мусиш ще кілька разів запитати себе: «Чи ясні мені принципи, яких вимагає Божий дім? Як слід робити це так, щоб це було зроблено згідно з принципами Божого дому? Як слід робити це за принципами в особливих обставинах? Як із цим розбиратися у звичайних обставинах?» Ти неодмінно мусиш ставити собі більше цих та інших подібних запитань, перш ніж узятися до роботи, і більше молитися перед Богом. З одного боку, це самоперевірка, а з іншого – прийняття Божого проникливого спостереження. Це допомагає лідерам і працівникам робити менше помилок і менше відхилятися в роботі, зменшуючи марнування матеріальних цінностей Божого дому та збитки, завдані Його дому. Що ще важливіше, це означає дотримання зобов’язань лідерів і працівників і є їхнім виконанням. Це те, що лідери і працівники справді мають робити. Це вимога до лідерів і працівників. Зберігати й розподіляти різні матеріальні цінності Божого дому – нескладне завдання. З одного боку, це питання ознайомлення із принципами власне лідерів і працівників; з іншого боку, лідери і працівники мусять більше бесідувати про ці принципи з людьми, відповідальними за управління різними матеріальними цінностями, більше стежити за справами, більше намагатися зрозуміти й більше розслідувати стан управління, і водночас більше бесідувати з кураторами розподілу різних матеріальних цінностей Божого дому, щоб дати їм глибше осягнути ці принципи. Звісно, лідери і працівники також мусять постійно розпитувати й цікавитися, як ці люди розподіляють і видають речі, і чи є якісь особливі обставини, наприклад, чи розподіляють куратори речі відповідно до принципів, яких вимагає Божий дім, у різні пори року, у різний час і у випадках, коли різні люди мають різні вимоги. Мета таких дій – уможливити ефективне виконання функцій різних речей Божого дому, їхнє розумне використання максимально можливою мірою та збереження під найкращим можливим доглядом, з найкращим можливим обслуговуванням. Це і є зобов’язання лідерів і працівників.

Добре управляти матеріальними цінностями Божого дому – зобов’язання всіх Божих обранців

Зрозумівши зобов’язання лідерів і працівників, чи зрозуміли ви також принципи, які кожен брат і кожна сестра мають осягнути у своєму ставленні до різних матеріальних цінностей Божого дому? Ви можете не бути лідерами і працівниками, але вам однаково слід виконувати зобов’язання щодо нагляду. Це право Божих обранців. Крім того, до різних матеріальних цінностей Божого дому – усіляких книг та інструментів, щоденної їжі, напоїв, речей тощо – кожен мусить ставитися з любов’ю та турботою. Усі також мають проводити регулярні перевірки, ремонт та обслуговування різних речей, якими вони користуються, і використовувати їх розумно – не допускайте, щоб вони були пошкоджені та змарновані у ваших руках, або щоб їх без розбору позбувалися. Дехто каже: «Ця річ однаково не моя. Я не купував її за свої гроші. Божий дім видав її мені – це суспільне майно. Мені не треба дбати про те, коли її обслуговувати й ремонтувати або де її зберігати. Я не можу носити її з собою, наче я її захопив». Це розумна думка? Хіба вона не досить егоїстична й позбавлена людськості? (Так.) Отже, яких принципів слід дотримуватися, користуючись матеріальними цінностями Божого дому? Якщо щось було виділено для твого користування, то ти й маєш це ремонтувати та дбати про нього, поки користуєшся. Ти несеш повну відповідальність; без спонукань чи нагляду з боку когось іншого, ти маєш ставитися до цієї речі, берегти й захищати її так, наче це твоя особиста власність. Ось що означає мати людськість. У якому б стані не була річ, коли її тобі видали, коли тобі більше не дозволено нею користуватися або ти закінчив її використовувати, ти маєш повернути її людині, яка її зберігає, абсолютно неушкодженою та в її первісному стані. Це називається мати розум; це те, що має бути в людськості. Ти кажеш, що віриш у Бога, що в тебе є совість і розум, що ти любиш істину, прагнеш до неї та коришся їй, але якщо в тебе немає навіть найменшої людськості, яка має бути у твоєму ставленні до матеріальної речі, як ти можеш взагалі говорити про любов до істини чи її практику? Хіба це не надто порожньо? Якщо ти не можеш виконати навіть те зобов’язання, яке має бути у твоєму ставленні до матеріальної речі, це означає, що твоя людськість нікудишня – зазвичай це називають «відсутністю людськості». Крім того, як би ти не користувався власними речами, як би грубо чи ретельно ти до них не ставився, – це твоє право. Ніхто не втручатиметься. Але в Божому домі є принципи користування його речами. Всі ці принципи ґрунтуються на совісті й розумі, і хоча вони, можливо, не сягають висоти істини, вони щонайменше відповідають стандартам людськості. Якщо ти не можеш відповідати навіть цьому стандарту людськості, якщо ти не можеш навіть правильно ставитися до інструментів і приладдя, які видає тобі Божий дім, і користуватися ними, то те, чи зможеш ти зрозуміти істину й увійти в істину-реальність, стає проблемою – це ставить під сумнів таку можливість. Отже, коли йдеться про твоє ставлення до цих речей, ти маєш право ними користуватися і, природно, ти також маєш зобов’язання їх ремонтувати, обслуговувати й дбати про них. Ти мусиш ставитися до цих речей серйозно. Якщо ти кажеш, як невіруючі: «Це однаково не моє. Я не купував це за свої гроші. Якщо суспільна річ зламається, то й нехай – у найгіршому разі просто куплять нову або відремонтують. Я однаково нічого не втратив». Якщо ти так думаєш, це біда – ти в небезпеці. У тебе немає гідних моральних якостей, і твоє серце не на належному місці. Економно користуватися власними речами, але ставитися до речей Божого дому як до чогось неважливого, не дбати про них і не цінувати їх – хіба це не ознака особи, чиє серце не на належному місці? Чи любить Бог людей, чиє серце не на належному місці? (Ні.) Скажіть Мені, чи Бог проникливо спостерігає за людьми, чиє серце не на належному місці? (Так.) Бог однаково проникливо спостерігає і за тими, чиє серце на належному місці, і за тими, чиє ні. Коли ти приймаєш Боже проникливе спостереження, що робити, якщо ти виявляєш, що думаєш саме так? Не звертати уваги? Залишити без контролю? Не перейматися? «Що я думаю – це моя справа. Хто ти такий, щоб у це втручатися? Якщо ти дозволяєш мені чимось користуватися, то я маю на це право – і в будь-якому разі, усе буде добре, якщо я просто не зламаю пристрій. Чому ти ставиш такі високі й такі численні вимоги?» Це хороший спосіб мислення? (Ні.) Це «відсутність людськості». Якщо в тебе є такі думки, ти мусиш прийняти Боже проникливе спостереження й сказати: «Боже, в мене розбещений характер, і моя людськість погана. Раніше я думав, що я досить шляхетний і поважний, що в мене є гідність; я б і не подумав, що ця маленька річ викриє мене: у мене є егоїстичні бажання, моє серце не на належному місці, у мене є свої дрібні цілі. Я готовий прийняти Твоє проникливе спостереження і Твою дисципліну, і я готовий змінитися». Ти мусиш молитися й каятися перед Богом і дозволяти Йому проникливо спостерігати за тобою. Коли ти прийняв Його проникливе спостереження, як тобі слід змінитися? Ти скажеш: «Думати так, як я колись думав, було аморально – це мислення невіруючих, маловірів. Я більше не можу так думати. Я мушу не йти цим шляхом. Я віруючий у Бога; мені треба бути людиною з людськістю та гідністю, мені треба робити те, що любить Бог. У майбутньому мені треба змінити свій спосіб користування інструментами та пристроями. Я мушу давати їм відпочивати, коли належить, ремонтувати, коли потрібно, і обслуговувати, коли потрібно. Я мушу часто їх чистити й регулярно перевіряти їхні різні компоненти, щоб забезпечити їхнє нормальне використання. І я одразу ж прибиратиму, коли закінчу ними користуватися, і повертатиму їх на зберігання, щоб не дозволяти стороннім людям втручатися в них». І тоді, коли ти знову користуватимешся пристроями в майбутньому, ти будеш особливо обережним й уважним. Твої погляди постійно змінюватимуться, і твої способи дій покращуватимуться, перетворюючись із твоїх попередніх егоїстичних, ницих думок і вчинків на почуття відповідальності, бажання дбати про речі та бажання брати на себе відповідальність. Зміна у твоєму мисленні – це початок справжньої зміни себе. Вона стає зміною у твоїх способах дій, коли ти втілюєш своє мислення та думки у своїй практиці. Саме тоді, коли це досягає такого рівня, Бог бачить, що ти справді змінюєшся й каєшся; ці трансформації і зміни, які ти робиш, будуть по-справжньому прийнятними для Бога. Це і є практикувати істину. Що є найголовнішим, чим треба володіти, практикуючи істину? Совість і розум, які мають бути в людей. А чи є в егоїстичної, ницої людини совість і розум? (Ні.) Доктринально ти можеш знати, що не можна залишати речі Божого дому деінде, пошкоджувати й марнувати їх або бути безвідповідальними щодо них, – але яке твоє ставлення в серці й думках? «Який сенс дбати про ці речі? Ця річ навіть не моя». Таке мислення керуватиме твоєю поведінкою, і чи буде тоді користь від доктрини, яку ти знаєш? Ні – це буде просто доктрина, яка не принесе жодної користі. Лише коли твої мислення та погляди зміняться, і ти по-справжньому змінишся й покаєшся перед Богом, твоя поведінка та твої практичні дії почнуть змінюватися. Саме тоді те, чим ти живеш, почне мати людськість; саме тоді ти почнеш входити в істину-реальність. Така маленька справа відкриває людськість людини, а також те, чи справді ця людина любить істину.

Управління різними матеріальними цінностями Божого дому – це зобов’язання, яке мають виконувати лідери і працівники, і кожен із Божих обранців має спільно пропонувати нагляд, допомагати та максимально співпрацювати. Це зобов’язання кожного. Божі обранці мають слугувати прикладом. Вони мають починати з себе: лише коли вони самі добре справляються, вони придатні наглядати за іншими й оцінювати, чи те, що роблять інші, є доречним і відповідає принципам. Ця справа стосується кожного, і ця маленька річ викриває людськість людини, а також її ставлення до істини. Лідери і працівники мають виконувати цю роботу як слід та з надзвичайним завзяттям відповідно до принципів Божого дому, і кожен звичайний брат і кожна звичайна сестра також мають ставитися до цієї справи суворо й обережно. Ти мусиш часто розмірковувати над собою: чи є проблеми у твоїй людськості та мисленні, яке в тебе ставлення. Коли ти виявляєш, що з твоїм ставленням і мисленням є проблема, ти повинен негайно молитися й змінюватися, і, управляючи речами Божого дому або користуючись ними, ти маєш прагнути, з одного боку, щоб тобі не докоряла совість і щоб ти не підвів Бога, а з іншого – щоб інші захоплювалися тобою і схвалювали те, що ти робиш, і казали, що ти маєш людськість, яку видно всім. Головне, щоб у таких діях люди дотримувалися принципів. Це повинність, яку люди мусять виконувати, те, чого мусить досягти будь-який член Божого дому. Це не лише зобов’язання лідерів і працівників.

Чи вам тепер більш-менш ясний десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників? Зрозумівши принципи, люди мають бути уважнішими й ретельнішими, виконуючи цю роботу, й докладати до неї більше зусиль, а не лінуватися – тоді вони, по суті, зможуть зменшити пошкодження та марнування матеріальних цінностей Божого дому й не дозволити злим людям заволодіти ними. Це має бути досяжним. Чому Я кажу, що цього легко досягти? Це справи, з якими кожен може стикатися у своєму повсякденному домашньому житті. Легко бути уважним, управляючи речами власного дому, тож якщо ти зберігатимеш речі Божого дому так, наче вони твої власні, відповідно до вимог Його дому, розумно їх розподілятимеш, досягнеш зменшення пошкоджень і марнування та не дозволиш злим людям заволодіти ними, то ти виконуватимеш зобов’язання лідерів і працівників. Ця робота за своєю природою здається загальною адміністративною задачею. Чому ми називаємо її загальною адміністративною задачею? Вона пов’язана з управлінням матеріальними цінностями. Добре управляйте ними й розподіляйте їх, і ви виконуватимете своє зобов’язання. Крім того, принцип цієї роботи досить простий – він охоплює лише один-єдиний принцип і не стосується складних істин. Якщо людина має ношу та правильні наміри, вона може добре виконувати цю роботу, не потребуючи розуміння занадто багатьох істин і не потребуючи, щоб їй бесідували про занадто багато істин. Тому ця робота є окремим завданням, і це загальна адміністративна задача. Це робота, яку лідерам і працівникам легко виконувати. Якщо ви будете трохи працьовитішими, більше запитуватимете, більше розпитуватимете, більше турбуватиметеся і матимете правильні наміри, ви зможете це зробити. Це зовсім не складно. Ми закінчили нашу бесіду про десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників. Ось який він простий.

Ставлення та прояви неправдивих лідерів щодо матеріальних цінностей Божого дому

Тепер, коли ви зрозуміли це зобов’язання лідерів і працівників, з огляду на нього ми проаналізуємо прояви, які демонструють неправдиві лідери, виконуючи цю роботу, і те, які їхні вчинки означають, що їх можна охарактеризувати як неправдивих лідерів. По-перше, коли неправдиві лідери виконують цю роботу, вони не здатні належно зберігати різні речі. Збереження – це перший пункт важливої роботи, коли йдеться про всілякі матеріальні цінності. У неправдивих лідерів у всьому, що вони роблять, панує безлад; крім того, що вони загрузли в болоті, коли йдеться про істину та різні пов’язані з нею принципи, у них такий самий безлад і в зберіганні різних матеріальних цінностей Божого дому. Вони не знають, яких людей шукати для управління ними або як їх слід зберігати. У них немає точних цілей і конкретних планів, а тим паче детальних кроків для виконання цієї роботи. Якщо є хтось, хто готовий узяти на себе клопіт, ці речі можуть зберігатися; якщо ні, неправдиві лідери дозволяють, щоб ці речі просто відкладали вбік. Вони не знаходять ні відповідної людини для їхнього збереження, ні відповідного місця для їхнього зберігання, і тим паче не бесідують про конкретні принципи їхнього збереження. Водночас вони не роблять жодних розпоряджень щодо майбутнього розміщення, ремонту та обслуговування цих матеріальних цінностей. Деякі неправдиві лідери навіть абсолютно не знають, які речі є в Божому домі, – їм байдуже, і вони про це не питають. Скажімо, наприклад, Божий дім надрукував нові книги Божих слів. Скільки книг залишилося після того, як їх роздали, кому доручено їх зберігати, як їх зберігають і чи зберігають їх у належному місці – неправдивий лідер нічого з цього не знатиме, і він не питатиме про них й не цікавитиметься ними. Чому він не поцікавиться? Він думає, що зберігання матеріальних цінностей Божого дому – це дріб’язкова справа, а він – лідер, людина, яка робить важливі справи, яка виключно проповідує. Він зовсім не звертає уваги на ці «дріб’язкові справи», а передає їхнє виконання людям, які нічого не розуміють, і йому байдуже, добре їх зроблять чи погано. Тому він зовсім не ставиться серйозно до роботи зі збереження матеріальних цінностей Божого дому. Це одна причина. Інша полягає в тому, що деякі неправдиві лідери – безтолкові, у голові в них каша. У них немає нормального мислення чи усвідомлення необхідності зберігати речі, і в них немає ні процедури, ні шляху щодо того, як зберігати речі Божого дому. Тому вони не знають, скільки з цих речей пошкоджено, і так само не знають, чи є випадки марнування. Коли деякі речі забирають злі люди, неправдивий лідер каже: «Нехай беруть – у будь-якому разі, усе в Божих руках». Деякі важливі речі використовуються окремими особами без чийогось дозволу; ці люди забирають ці речі, й інші не можуть використовувати їх у своїй роботі, і ніхто не наважується їх попросити. Неправдивий лідер каже: «Нічого страшного. Просто купіть нову. Вони забрали ту річ, тож нехай користуються нею першими. Це просто річ – однаково, хто нею користується. Якщо вони нерозумно нею користуються, це між ними та Богом. Нам не треба втручатися». Подивіться, як вони проповідують величну доктрину, щоб «розв’язати» проблему, перетворюючи великі проблеми на малі, а малі – на ніщо. Неправдиві лідери не виконують жодного зі своїх зобов’язань, коли йдеться про збереження різних речей Божого дому. Їм байдуже, вони про них не питають, і вони не розв’язують жодних проблем і не розбираються з ними. Навіть якщо Вишнє перевіряє їхню роботу, вони просто говорять ухильно, щоб від них відчепилися, і на цьому все.

Деякі брати й сестри купують для Божого дому обладнання, одяг і ліки, і коли неправдивий лідер бачить ці речі, він перебирає їх і забирає собі хороший одяг, взуття та сумки, а іншим дозволяє брати лише те, що залишилося і йому самому не потрібне. Коли недоумки, якими він керує, бачать це, вони кажуть: «Наш лідер вибрав, що хотів, – тепер наша черга. Коли ми закінчимо, то викинемо непотрібні речі, що залишаться, братам і сестрам, які нижче за нас». У чиї руки ці речі потрапляють, тому вони й належать, а решту речей, які нікому не подобаються, відкидають убік, і ніхто їх не зберігає. Отож різні матеріальні цінності Божого дому номінально мають місця для зберігання, але насправді їх зовсім не зберігають – ці місця є звалищами, якими взагалі ніхто не управляє. Вони просто кидають речі в якесь місце й лишають їх там накопичуватися. Там є одяг, взуття та шкарпетки, ліки й електроніка, а також побутові товари та кухонне приладдя – це безлад, у якому повно всякого мотлоху, і навіть їжа для людей і їжа для собак змішані разом. Якщо ти запитаєш, хто управляє цими речами і чи сортують їх, або чи є інструкції до цих речей і як їх потрібно зберігати, або, якщо ці речі не потрібні для роботи Божого дому, чи потрібні вони братам і сестрам, – ніхто не знає відповідей. Цілком нормально, що брати й сестри не знають, але й лідери та працівники не мають відповідей на жодне з цих запитань – вони повністю ухиляються від відповідальності за ці речі, кажучи або «Я не знаю», або «Хтось цим займається», і так від тебе відмахуються та обманюють Божий дім. Це призводить до того, що ці проблеми не розв’язуються. Лідерам і працівникам неважко знайти придатних людей для управління різними матеріальними цінностями Божого дому, чи не так? Неправдиві лідери не виконують навіть такої простої роботи, як знайти когось вірного, щоб належно зберігати ці речі, вести належний облік і добре їх сортувати. Що ж вони тоді роблять? Коли брати й сестри пожертвували Божому дому одяг або предмети першої необхідності, і неправдиві лідери бачать ці речі, вони злітаються до них, як зграя голодних вовків, що разом пожирають м’ясо. Вони знову й знову приміряють будь-який одяг, який їм підходить, нескінченно вибираючи речі для себе. Коли Божий дім закуповує різноманітні важливі й дорогі пристрої та обладнання, вони поспішають першими вибрати собі хороші речі. Чому вони вибирають хороше? Вони думають, що як лідер або працівник, вони мають привілейоване право користування речами Божого дому. Що б не видавав Божий дім, вони завжди першими вибирають найкраще. Ось як вони ставляться до речей Божого дому. Це виконання роботи? Хіба це не прояв неправдивих лідерів? Коли йдеться про речі, що мають термін придатності, – наприклад, їжу та ліки, – неправдивим лідерам просто байдуже. Вони не знаходять придатного персоналу для управління ними й не кажуть персоналу: «Деякі з цих речей мають термін придатності, тож негайно зробіть їхній облік. Поспішіть розподілити їх між братами й сестрами до закінчення їхнього терміну придатності, щоб вони використовувалися розумно, – не чекайте, поки термін їхньої придатності закінчиться, не дозволяйте їм марнуватися». Неправдиві лідери ніколи цього не роблять. Коли щось псується, вони просто це викидають. Коли лідери і працівники виконують роботу в Божому домі, строго кажучи, вони мають бути домоправителями Божого дому. Перше, що вони мають робити, – це розумно й добре зберігати речі Божого дому, пильно за ними стежити й проводити належну перевірку в цьому питанні. Це також є фундаментальним пунктом роботи Божого дому, проте неправдиві лідери не можуть виконати навіть такої фундаментальної роботи, як ця. Вони безтолкові, низького рівня й недоумкуваті – чи їхнє серце не на належному місці? Якщо вони недоумкуваті й безтолкові, то звідки вони знають, як вибирати собі хороші речі? Чому вони не розлучаються зі своїми речами й мимохідь не віддають їх іншим людям? Чому вони не псують і не пошкоджують власних речей? І чому саме таке їхнє ставлення до речей Божого дому? Очевидно, їм бракує моралі, і їхнє серце не на належному місці. Щойно лідери і працівники отримують статус і стикаються з ширшим колом роботи Божого дому, вони отримують привілейований доступ до різних матеріальних цінностей і суспільного майна Божого дому, і вони найкраще поінформовані про ці речі. І все ж вони ігнорують їх, не зберігають належним чином і дозволяють будь-кому ними користуватися й забирати їх; вони просто дозволяють дбати про них тому, хто хоче, а якщо хтось не хоче про них дбати й безвідповідальний, їм байдуже, і навіть якщо вони дізнаються, що в когось є проблема, вони її не розв’язують. Це неправдиві лідери. Наразі ми дійшли висновку, що неправдиві лідери не лише низького рівня й не несуть ноші, у них також серце не на належному місці й низькі моральні якості. Оскільки ці лідери низького рівня і їм бракує здатності до сприймання, те, що вони погано справляються з роботою, яка стосується істини та життя-входження, можна зрозуміти. І оскільки вони низького рівня й не мають працездатності, те, що вони погано справляються з роботою, яка стосується адміністрування, – це також те, що можна терпіти. Але те, що вони не можуть виконати навіть роботу, пов’язану з управлінням різними речами Божого дому, – яка є найменшою, найпростішою роботою, – демонструє дещо ще ясніше: проблема з деякими неправдивими лідерами не така проста, як низький рівень і відсутність ноші, – вона ще більша: вони мають особливо низькі моральні якості й погану людськість. Через нашу бесіду про десяте зобов’язання лідерів і працівників було викрито ще один прояв неправдивих лідерів: вони не просто низького рівня, не несуть ноші й упиваються плотським комфортом – вони також мають низькі моральні якості, і їхнє серце не на належному місці. Їм байдуже на речі, які їм не належать, – вони їх навіть не зберігають. Тебе зробили домоправителем Божого дому, а ти кусаєш руку, що тебе годує, і не захищаєш інтересів Божого дому, живучи його коштом; ти недбало відкидаєш речі Божого дому вбік, наче вони належать стороннім, не зберігаєш їх, і думаєш, що нічого страшного. Це не невиконання твоїх зобов’язань – це проблема з твоєю людськістю, це велика відсутність моралі! Погане зберігання речей, які неправдиві лідери мають зберігати, або їх незбереження вказує на те, що неправдиві лідери не мають людськості й що їхнє серце не на належному місці. Вони не можуть навіть добре зберігати речі Божого дому, тож якби їм доручили їх розподіляти, чи змогли б вони робити це розумно? Вони ще далі від того, щоб діяти за принципами. Вони бачать, як речі Божого дому недбало викидають, пошкоджують і марнують, і немає нікого хорошого, хто б цим управляв, і вони надто добре в серці знають, що так робити неправильно, – але однаково не розбираються з цим. Це і означає мати серце не на належному місці. Чи можуть ті покидьки, чиє серце не на належному місці, розумно розподіляти різні матеріальні цінності Божого дому? Вони ще менше на це здатні – якщо ти доручиш їм розподіляти ці речі, вони робитимуть те, що ще більше позбавлене моралі.

В одній фермерській церкві, де тримають собак, людина, відповідальна за догляд за ними, дуже піклувалася про новонароджених цуценят. Вона боялася, що цуценята не отримають необхідного поживного харчування, тому подала заявку на органічні яйця для годування собак. Тамтешній неправдивий лідер відразу ж схвалив це прохання; він не подумав про те, наскільки органічні яйця є дефіцитними. Їх навіть людям не вистачає, то чому б їх давати собакам? Хіба це не абсурдний спосіб вирішення цього питання? Яка природа такої поведінки цього неправдивого лідера? Як її охарактеризувати? Хіба ця практика цього неправдивого лідера не абсурдна? Те, що цей неправдивий лідер постійно говорить, щоразу, коли відкриває рота, – це доктрини, що до смаку людям, але насправді він анітрохи не розуміє істин-принципів, тому, коли щось трапляється, він підходить до цього й вирішує це згідно з людськими фантазіями, уподобаннями та суб’єктивними бажаннями – і зрештою він докотився до такої огидної речі, як годування собак органічними яйцями. Чи можна такий розподіл майна Божого дому цим неправдивим лідером вважати розумним? (Ні.) Чому він не може досягти розумного розподілу? На перший погляд здається, що неправдивий лідер втручався, піклувався та стежив навіть за цією дуже дрібною справою, і що в нього були вагомі причини й підстави для підтримки цієї заявки, – але чи діяв він відповідно до принципів? Чи діяв він згідно з принципами, яких вимагає Божий дім? Ні. Отже, якщо поглянути на природу цього його вчинку, це добрий вчинок чи лихий вчинок? Це виконання його зобов’язання чи порушення? Це порушення – це безпринципність, це безрозсудне скоєння поганих речей! Якою ви бачите через цю справу сутність людськості цього неправдивого лідера? Хіба це не перекручене сприймання й сліпе застосування приписів? Те, що він говорить на кожному кроці, – це правильні доктрини, і звучить так, ніби в них немає жодної неправильної фрази, але насправді все це перекручено. Такі люди є неправдиво духовними й мають перекручене сприймання – це нікчеми, яким бракує духовного розуміння. Щойно ми згадували, що людськість неправдивих лідерів полягає в тому, що вони мають низькі моральні якості і їхнє серце не на належному місці. Їм бракує принципів, коли доходить до розподілу майна Божого дому, і вони розподіляють його сліпо, що викриває те, що неправдиві лідери мають перекручене сприймання й сліпо застосовують приписи, і що вони безпринципні у своїх діях – вони просто діють сліпо й навмання. Зовні неправдиві лідери здаються такими доброзичливими й добрими, але насправді це неправдива доброзичливість і неправдива доброта. Наприклад, коли собака народила цуценят, доглядач сказав, що їм слід дати нову ковдру, призначену для людей. Тоді хтось сказав: «Було б шкода давати нову ковдру собакам – краще було б віддати її братам і сестрам, а стару ковдру, яку ми замінюємо, віддати тваринам». Що ви думаєте про цю пропозицію? Розподіляти нові речі людям, а старі – тваринам, цілком розумно. Це і є принцип; це і є розумний розподіл. Як неправдиві лідери вирішують такі питання, коли з ними стикаються? Почувши це, тамтешній неправдивий лідер замислився: «Тваринам ніколи не випадає користуватися новими речами. Вони завжди користуються старими брудними речами. Ми, люди, завжди користуємося новими. У Божих словах сказано, що іноді ми навіть не кращі за свиней чи собак. Тож не сваріться зі свинями й собаками через речі. Це брак людськості». І ось він віддав нову ковдру тим тваринам. Люди, можливо, нічого й не втратили, користуючись старою, але спосіб вирішення цього питання дуже показовий. Яку роль у цій справі відіграв неправдивий лідер? Скажіть, чи змогли б нормальні люди зробити таке? (Ні.) Тоді що це за люди, які, вирішуючи цю справу, довели її до такого стану? (Абсурдні люди, яким бракує розуму чи мислення нормальних людей.) Усі ці відповіді правильні – ці люди просто нікчеми. Коли нормальні люди стикаються з чимось подібним, вони знають, як розумно це вирішити, але неправдиво духовні неправдиві лідери з перекрученим сприйманням не знають, як це зробити. Здається, їхній спосіб вирішення теж має підставу, і, здається, теж відповідає принципам Божого дому та підкріплений рясними розумними обґрунтуваннями, але людина, яка це чує, не знає, чи плакати через це, чи сміятися, настільки це безглуздо. Як так виходить, що він не може збагнути таку просту, очевидну логіку? Як він доходить до того, що вирішує це в такий перекручений спосіб? Аж нудить. Якщо ви доручите йому бути домоправителем, він змусить собак ловити мишей, котів – охороняти дім, а свиней – спати в ліжках: усе буде догори дриґом. Чи здатні неправдиві лідери розумно розподіляти різне матеріальне майно Божого дому? (Ні.) Це окремий вид, безтолкові люди й абсурдні типи. Окрім тих неправдивих лідерів з особливо перекрученим сприйманням і серцем не на належному місці, більшість неправдивих лідерів, хоч і має певний рівень і неперекручене сприймання, також перетворює цю роботу на безлад і плутанину. Вони не можуть виконати навіть найменших зобов’язань, які їм належить виконати. Тому, коли ви запитуєте їх про цю роботу, їхня відповідь завжди однакова: «Цим займається такий-то. Такий-то знає. Якщо в тебе є якісь питання, мені доведеться піти й запитати в такого-то». І після цього – ні слуху ні духу. Ось який прояв демонструють неправдиві лідери, коли виконують цю роботу.

Коли доходить до роботи з розподілу різного матеріального майна Божого дому, неправдиві лідери не тільки не здатні робити це згідно з принципами, яких вимагає Божий дім, а й домішують до цього багато своїх особистих почуттів, уподобань, бажань та особистих розумінь. Вони перетворюють цю роботу на плутанину й безлад, де про принципи взагалі не йдеться. Тому, коли неправдивий лідер управляє різним майном Божого дому, часто трапляється, що за обставин, коли ніхто не знає, що відбувається, речі пошкоджуються, марнуються без причини, зникають, і цифри не сходяться. Інші речі беруться окремими людьми для особистого користування без реєстрації чи звітування. Неправдиві лідери не можуть добре впоратися навіть із такою простою адміністративною роботою. Вони перетворюють цю роботу на безлад, але однаково почуваються спокійно, думаючи, що виконали багато роботи. Неправдиві лідери ніколи не проводять регулярних перевірок, технічного обслуговування та догляду за різним матеріальним майном Божого дому; у душі їм цілком байдуже на це майно. Припустимо, ти запитаєш їх: «Чи хтось займається технічним обслуговуванням і доглядом за цим обладнанням? Чи були випадки марнотратства при закупівлі запчастин для ремонту? Або випадки, коли хтось переплатив чи його обдурили? Чи когось притягнули до відповідальності після цих інцидентів? Чи когось оштрафували або винесли попередження?» Неправдиві лідери нічого з цього не знатимуть і їх це не хвилюватиме. Чи було витрачено гроші при купівлі речей для Божого дому незаконно, чи було призначено когось для управління цими речами після покупки, чи підходять куплені речі й чи можна їх ефективно використовувати, а якщо ні, то чи були вони повернуті або обміняні у встановлений термін – вони нічого з цього не знають. Які ж вони ідіоти – нічого не знають. Єдине, про що думають неправдиві лідери, – це як проповідувати доктрини на зібраннях, щоб люди їх поважали; у них немає жодної працездатності, коли йдеться про конкретну справу управління майном, і жодного ставлення до цієї справи. Вони не знають, що це робота, яку вони мають виконувати, і не знають, як її виконувати. Погляд неправдивих лідерів на майно Божого дому такий: воно належить усім, тому хто хоче щось використати, може це зробити, і хто чогось потребує, може це взяти або подати заявку до вищих інстанцій – це право кожного, і майно Божого дому не має перебувати під управлінням чи контролем окремої особи. Тому, якщо хтось зламає або загубить обладнання, їм байдуже, і якщо хтось подасть заявку на купівлю чогось, їм байдуже, дороге воно чи дешеве. А насправді в Божому домі є правила щодо цих речей. Доки лідери і працівники виконують свої зобов’язання та проводять належну перевірку згідно з принципами Божого дому, усіх таких втрат і марнотратства можна уникнути. Але неправдиві лідери не виконують навіть цієї найпростішої роботи, яка може запобігти втратам. Хіба вони не їдять хліб Божого дому задарма? Хіба вони не дармоїди? Хіба це не конкретний прояв «неправдивості» неправдивих лідерів? Як би ви вчинили з таким лідером, якби зустріли його? (Відсторонили б.) Просто відсторонили б, і все? Хіба не треба його дечому навчити? «Те обладнання поставили там, і воно відлигнуло, і ніхто його не перевіряв кілька днів. Незрозуміло, чи ще працює живлення, чи миші не перегризли кабелі. Чому ти не переймаєшся цими речами? Комп’ютер, яким я користуюся, зламався й потребує ремонту. Якщо його не відремонтувати, це затримає роботу. Але я стільки разів подавав тобі заявку – чому ти не звертаєш уваги? Чим ти цілий день сліпо займаєшся, бігаючи, мов курка без голови? На тебе, як на лідера, розраховують у виконанні роботи, а ти затримуєш усю роботу, і все обладнання та матеріальне майно знищується від твоїх рук. Ти не піклуєшся про різне майно Божого дому й не управляєш ним. Ти не придатний бути лідером – хутко йди зі своєї посади!» Чи можна так його повчати? (Так.) Чим володіє людина, яка наважується повчати лідерів і працівників? По-перше, вона має бути сміливою, і в неї має бути почуття справедливості. Хтось може сказати: «Я б не наважився повчати лідерів і працівників. Вони – начальники, а я – простий солдат, мій ранг набагато нижчий за їхній. Вони мають істину й можуть проповідувати. Я ні на що не здатний і не в тому становищі, щоб їх повчати». Хіба це не логіка негідника? (Так.) То як би ви тоді повчали такого лідера? «Якщо ти можеш виконувати цю роботу, то намагайся з усіх сил її виконувати, і виконуй її відповідно до принципів Божого дому. Що б ти не доручив нам робити, ми будемо слухатися. Але якщо ти не намагатимешся з усіх сил виконувати цю роботу, якщо не виконуватимеш її згідно з принципами Божого дому, ти ніколи не змусиш нас тебе слухати! Ба більше, якщо ти не виконуватимеш жодної реальної роботи, ми маємо право зняти тебе з посади й вичистити! Шкодь собі, якщо хочеш комусь шкодити, але не намагайся шкодити всім нам». Чи наважилися б ви так його повчати? (Так.) Зараз ви так кажете; а чи справді наважилися б, коли прийде час це зробити? Зазвичай, коли йдеться про речі, що стосуються істин-принципів і важливих справ, ви не наважуєтеся говорити необдумано, боячись, що через брак проникливості та ясності в мовленні ви можете просто засудити лідерів і працівників і спричинити заваду. Але ви мусите бути здатними розібратися в питанні управління матеріальним майном; ви мусите навчитися розрізнення в цій справі й осягнути її принципи.

Був один чоловік, який відповідав за одяг у команді з виробництва фільмів. Він поводився безвідповідально й завжди потайки привласнював майно Божого дому. Коли він залишав команду з виробництва фільмів, то забрав із собою деякі речі, а пізніша перевірка рахунків показала, що значна частина отриманих ним грошей не сходилася. Ба більше, хоча він і не працював, у нього були гроші, і він також купив багато дорогих речей. Багато людей лестило йому, коли він був у команді з виробництва фільмів, і всі хотіли бути з ним у добрих стосунках, щоб, коли їм знадобиться одяг, достатньо було лише попросити, і він їм його давав. Якщо ж людина була з ним у поганих стосунках, він не давав їй навіть того одягу, який вона мала отримати. У чому тут проблема? Це проблема з управлінським персоналом. Частково проблема полягала в тому, що він сам привласнював ці речі; а частково – в тому, що він розподіляв майно Божого дому не відповідно до принципів, а натомість керувався своїми почуттями, власною волею та стосунками. Згідно з принципами слід було очистити команду від цієї людини. Це була очевидна проблема. Неправдивий лідер не тільки не зробив цього, а й вважав його хорошою людиною та влаштував так, щоб він поїхав в інше місце виконувати свій обов’язок. Хіба це не означало погіршити помилку? Що ви думаєте про те, як була виконана ця робота? Чи відповідала вона принципам? Чи виконав цей лідер зобов’язання, які слід виконувати лідерам і працівникам? (Ні.) Відкладімо на мить те, яку вигоду міг отримати лідер, так вчинивши з цією людиною, – судячи лише з того, як він вирішив цю справу, якою була її природа? Це було потурання злій людині на основі почуттів, а не поводження з нею згідно з принципами Божого дому. Отже, пов’язуючи це з десятим пунктом зобов’язань лідерів і працівників, яку помилку робить такий лідер і працівник у своєму ставленні до різного матеріального майна Божого дому? Чи виконав цей лідер свої зобов’язання? Чи ґрунтувалося його вирішення справи на захисті майна Божого дому? Безумовно, ні. Він не сприймав майно Божого дому серйозно, навіть закривав очі на те, як зла людина за своїм бажанням псувала або забирала це майно. Хіба так би він вчинив, якби його власні речі були пошкоджені або привласнені іншими людьми? Ні – тоді б він думав про помсту та відшкодування. То чому ж він не вчинив так само з майном Божого дому? Він навіть сказав: «Нехай візьме кілька речей, якщо хоче, – він же не так багато бере. Нехай трохи привласнить, якщо хоче, – у кого ж немає невеликого бажання це зробити? Що важить та дрібниця, яку він привласнює? Не те щоб інші через це отримували менше». Що це за ставлення? Чи це те ставлення, яке лідери і працівники мусять мати до майна Божого дому? (Ні.) Хіба вони не кусають руку, що їх годує? І яку логіку він запропонував наприкінці? «Нехай привласнює ті речі – нам не потрібно зводити з ним рахунки. Що важать ті дрібні кошти й речі? Антихристи привласнюють набагато більше. Його привласнення тих речей – це справа між ним і Богом; це його справа, як він звітуватиме перед Богом, коли прийде час. Це нас не стосується». Які думки й почуття виникають у вас, коли ви чуєте, як лідер говорить таке? Будь-хто, хто має хоч якесь почуття справедливості, хоч трохи усвідомлення совісті, плакав би в душі, почувши ці слова, і відчував би розчарування і біль у серці, навіть якби був звичайним послідовником, не кажучи вже про лідера чи працівника! Цей тип неправдивого лідера насолоджується такою великою Божою благодаттю та захистом, і такою кількістю Його істин, але однаково має таке холоднокровне ставлення до майна Його дому. Чи має він людськість? Чи придатний він бути лідером чи працівником? (Ні.) Коли таку людину відсторонять, чи буде вона кваліфікованою, щоб у майбутньому бути лідером чи працівником? (Ні – у неї погана людськість.) У чому проявляється її погана людськість? (У тому, що вона не захищає інтереси Божого дому.) У якому конкретному вчинку вона не захищає інтереси Божого дому? Яка сутність цього конкретного прояву? У таких людей серце не на належному місці, і вони мають невисокі моральні якості; вони говорять досить гарно, але не роблять нічого реального. Такі люди категорично не мають бути лідерами і працівниками. Ті, у кого серце не на належному місці, не люблять істину, а шукають власної вигоди; ті, у кого серце не на належному місці, абсолютно не думають про Божих обранців і абсолютно не захищають роботу церкви чи інтереси Божого дому.

Найперше й основне, що мусять робити лідери і працівники, – це належно наглядати за різним матеріальним майном Божого дому, належно проводити перевірку й стояти на сторожі Божого дому, не допускаючи, щоб будь-яке майно було пошкоджене, змарноване або привласнене злими людьми. Це мінімум, який вони мають виконувати. Щойно тебе обирають лідером чи працівником, Божий дім вважає тебе своїм домоправителем: ти належиш до управлінського класу, і завдання, яке ти несеш на своїх плечах, важче, ніж в інших. Ти несеш величезну відповідальність. Ось чому кожне твоє ставлення, кожен твій вчинок, кожен твій план вирішення питань і кожен твій метод розв’язання проблем – усе це пов’язано з інтересами Божого дому. Якщо ти навіть не зважаєш на інтереси Божого дому й не береш їх до серця, ти не придатний бути домоправителем Його дому. Що це за людина? Чому вона не придатна бути домоправителем Божого дому? Серед неправдивих лідерів є такі, у кого не просто низький рівень, – їхня ключова проблема в тому, що вони не несуть жодної ноші; вони не знають, як працювати, але й не шукають істини, і вони не здатні виконати навіть мінімальних зобов’язань, які має виконувати домоправитель. У них немає ні совісті, ні розуму. Причина цього полягає в тому, що їхнє серце не на належному місці, вони мають невисокі моральні якості, вони егоїстичні й мерзенні; вони зовсім не підтримують роботу церкви, а часто шкодять інтересам церкви та продають їх, підлещуючись до людей і підтримуючи свої стосунки з іншими ціною завдання шкоди інтересам церкви. Вони допускають, щоб матеріальне майно Божого дому пошкоджувалося, марнувалося, губилося або навіть привласнювалося злими людьми, і їм до цього абсолютно байдуже, і вони анітрохи не відчувають боргу чи провини. Отже, коли йдеться про вибір лідерів і працівників, якщо поглянути з погляду людськості, що є найголовнішим, чим вони мають володіти? Вони мусять мати совість і почуття справедливості, а їхні мотиви мають бути правильними. Їхня людськість спочатку має відповідати вимогам. Незалежно від того, якою працездатністю чи рівнем вони володіють, такі люди, якщо служитимуть кураторами, відповідатимуть стандарту як домоправителі. Як мінімум, вони зможуть захищати інтереси Божого дому та спільні інтереси братів і сестер. Вони абсолютно не зрадять ані інтереси братів і сестер, ані інтереси Божого дому. Коли інтересам Божого дому та братів і сестер загрожуватиме шкода чи збитки, вони подумають про це заздалегідь і першими виступлять на їхній захист, навіть якщо це вплине на їхню власну безпеку або вимагатиме заплатити ціну чи постраждати. Це все те, що можуть зробити люди із совістю та розумом. Зіткнувшись із небезпечними обставинами, деякі неправдиві лідери і працівники поспішають знайти собі безпечне місце, щоб сховатися, але про важливе майно Божого дому – книги Божих слів, мобільні телефони, комп’ютери тощо – вони не дбають і не питають про нього. Якби вони турбувалися про те, що їхній арешт вплине на загальну картину роботи церкви, вони могли б доручити іншим зайнятися цими речами, але ці неправдиві лідери ховаються лише заради власної безпеки. Вони смертельно налякані, і, щоб гарантувати власну безпеку, не роблять того, що можуть. Тому є багато випадків, коли через недбалість, бездіяльність і безвідповідальність неправдивих лідерів різне майно Божого дому та приношення Богові грабуються й забираються великим червоним драконом, коли виникають небезпечні ситуації, що призводить до серйозних втрат. Коли такі ситуації тільки виникають у церкві, першою думкою лідерів і працівників має бути розміщення обладнання та матеріального майна Божого дому у відповідних місцях, передача їх на управління відповідним людям; категорично не можна дозволяти великому червоному дракону їх забирати. Але неправдиві лідери ніколи не думають про такі речі; вони ніколи не ставлять інтереси Божого дому на перше місце, натомість вони ставлять на перше місце власну безпеку. Те, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи, часто спричиняє збитки або пошкодження для різного важливого майна Божого дому. Хіба це не серйозне порушення зобов’язань з боку неправдивих лідерів? (Так.)

Щодо десятого пункту зобов’язань лідерів і працівників, який основний прояв неправдивих лідерів ми розвінчуємо? Ставлення неправдивих лідерів до матеріального майна Божого дому – це байдужість і нехтування; вони не керуються принципами, а розподіляють ці речі безладно, на основі власних фантазій та уподобань. Під час їхнього управління майно Божого дому часто більшою чи меншою мірою зазнає пошкоджень і марнування, що завдає збитків роботі Божого дому. Це основний прояв неправдивих лідерів. Неправдиві лідери не можуть впоратися навіть із цією найпростішою, окремою адміністративною роботою; вони не можуть навіть цього зробити чи зробити це добре – то що ж вони тоді можуть? Отже, коли ви бачите, що такі люди діють як лідери, ви можете перевіряти й наглядати за їхньою роботою. Якщо вони перетворюють на безлад цю окрему адміністративну роботу, не роблячи навіть того, що можуть, і не знаходячи інших підхожих людей для її виконання, коли в них немає часу, то таких лідерів слід негайно звільнити й зняти з посад. Божий дім ніколи їх не використовуватиме. Чи це доречно? (Так.) Чому? Людина, у якої серце не на належному місці, чиє сприймання перекручене, і яка діє лише згідно зі своїми почуттями та егоїстичними, низькими амбіціями й бажаннями, не гідна довіри. Яку роботу може добре виконати людина, не гідна довіри? Який обов’язок вона може добре виконати? Чи здатна вона виконувати обов’язок із вірністю? (Ні.)

Чи не виклав Я сьогодні чітко через бесіду про десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників ще один із принципів і стандартів, яких вимагають від лідерів і працівників? Тут ідеться не про питання рівня чи працездатності, а про питання людськості. Спостерігайте за людьми, які служать лідерами і працівниками, або за тими, кого зрощує церква, і дивіться, чи є серед них хтось із поганою людськістю, у кого серце не на належному місці, чия людськість така сама, як у неправдивих лідерів, розібраних у десятому пункті. Якщо ви справді знайдете таких лідерів і працівників, ви маєте їх відсторонити, і ви мусите запам’ятати: ніколи не обирайте таких людей лідерами й ніколи не зрощуйте таких людей, щоб вони були лідерами і працівниками. Якщо деякі люди не розуміють моральних якостей цих людей і обирають їх, негайно доповідайте про них. Не давайте їм шансу бути лідерами і працівниками. Ці люди стають лідерами і працівниками не для того, щоб виконувати реальну роботу, а щоб руйнувати роботу церкви. Якщо вони стануть лідерами, через це різне матеріальне майно Божого дому прийде в занепад. Чи готові ви бачити такі наслідки? (Ні.) То як же вам тоді слід ставитися до таких людей? Якщо вони зараз служать лідерами, доповідайте про них і знімайте їх із посад. Якщо ні, якщо їх ще не обрали, то скажіть усім: «Ця людина не хороша. У жодному разі не обирайте її; це зашкодить церкві». А якщо людей обдурили та ввели в оману, і вони їх обрали, ти мусиш негайно повідомити всім: «Сьогодні ми зробили помилку. Ми обрали нашим лідером людину з поганою людськістю, у якої серце не на належному місці. Тепер, коли ми це зробили, інтереси Божого дому зазнають збитків і шкоди. Нам слід негайно зняти її з посади, щоб уберегти інтереси та різне майно Божого дому від пошкодження. Ми не маємо дозволити, щоб їхній задум вдався». Чи це доречний вчинок? (Так.)

Від обраних лідерів і працівників вимагається мати рівень і працездатність; тепер є також вимоги до їхніх моральних якостей. Що ви скажете, чи виходить так, що більшість людей не відповідає критеріям, щоб бути лідерами і працівниками? Що з цих трьох найважливіше? (Людськість.) А друге? (Працездатність.) А після цього? (Чи є в них рівень.) Цей порядок досить точний. Коли ви обиратимете лідерів у майбутньому, оцінюйте їх згідно з цим порядком. Дехто каже: «Із цим порядком є проблема. Припустимо, що людськість на першому місці, і є люди з хорошою людськістю, але досить низьким рівнем, і якщо їх оберуть лідерами, вони не зможуть виконувати жодної реальної роботи – чи буде тоді нормально зважати лише на людськість?» Людськість є найголовнішою, і це перше, на що слід дивитися, але це не єдине, що слід враховувати при обранні лідерів і працівників. Якщо людськість особи відповідає стандарту, далі подивіться на її працездатність. Якщо їй бракує працездатності й вона не може виконувати реальну роботу, ви можете доручити їй виконувати роботу, яка не надто вимагає її здібностей. Якщо вона має хорошу людськість, здатна взяти на себе роботу, намагається з усіх сил її добре виконати, і вона – людина, гідна довіри, і Божий дім може бути спокійним, використовуючи її, і вона є повчальною, корисною та благотворною для більшості братів і сестер, тоді вона відповідає стандарту. Якщо її рівень низький і їй бракує працездатності, або якщо її працездатність лише посередня, доручіть їй виконувати якусь просту роботу або одне завдання. Якщо вона має хороший рівень і високу працездатність, вона може виконувати якусь важливу роботу або кілька різних завдань. Хіба ви не можете впоратися навіть з організацією таких речей? Якщо в такої людини погана людськість і серце не на належному місці, то якою б великою не була її працездатність, чи зможе вона добре виконувати роботу? (Ні.) Якби вона керувала компанією чи кількома співробітниками, це, можливо, не було б проблемою, але які проблеми виникли б, якби її попросили управляти різним матеріальним майном Божого дому? Перш за все, вона абсолютно не управляла б цим майном і не вирішувала б справи згідно з принципами, яких вимагає Божий дім. Її серце не на належному місці, вона не любить істину, і в її серці немає нічого, крім інтриг, нічого, крім нечестивих ідей і думок, тому, коли б вона не діяла, вона робить це згідно зі своїми уподобаннями та на основі власних інтересів, а не на основі істин-принципів чи справедливості. Вона зважає лише на те, що може втратити чи здобути, і не думає про принципи, яких вимагає Божий дім, тому їй судилося зазнати невдачі в роботі лідерів і працівників. Чим це визначається? Її моральними якостями; це не визначається її працездатністю. Отже, зважуючи, чи є хтось шляхетним чи ницим, і чи відповідає він стандартам Божого дому для вибору лідерів і працівників, спочатку подивіться на його людськість: якщо його людськість надійна й відповідає стандарту, далі зважте, чи володіє він працездатністю і чи має ношу; потім розглядайте інші аспекти.

Це десятий пункт зобов’язань лідерів і працівників. Це більш-менш те, що розібрано в десятому пункті щодо різних проявів неправдивих лідерів. Зі ставлення та проявів, з якими неправдиві лідери ставляться до матеріального майна Божого дому, можна побачити, що більшості з них бракує совісті й розуму, що в них надто погана людськість і вони не несуть жодної відповідальності – можна сказати, їхнє серце не на належному місці. Хіба тепер у нас немає ще одного доказу, який можна використати для визначення того, що хтось є неправдивим лідером? Деякі неправдиві лідери не можуть виконувати роботу, тому що в них низький рівень, і тому що вони сліпі й не мають проникливості в справах. Деякі не виконують справжньої роботи, тому що їхнє серце не на належному місці, і вони дбають виключно про власну вигоду – вони не захищають інтереси Божого дому, і їм байдуже, житимуть чи помруть Божі обранці. Усіляких неправдивих лідерів слід якомога швидше відсторонити й відсіяти, щоб запобігти затримкам у роботі Божого дому та шкоді Його обранцям.

1 травня 2021 року