Люди в релігійному світі запитують: «Відколи ми увірували в Господа, ми були смиренними й терплячими, любили своїх ворогів, несли хрест, відреклися від мирських речей, працювали й проповідували для Господа. Ми вже зазнали певної трансформації. Коли прийде Господь, ми будемо підхоплені до Царства Небесного. Тож чому ви кажете, що нам слід прийняти Божу роботу суду в останні дні, щоб очиститися?»

Слова з Біблії

«Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах. Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21–23).

«Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік» (Івана 8:34–35).

«Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників» (До Євреїв 10:26–27).

«Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа» (До Євреїв 12:14).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Хіба так легко вдосконалюватися перед Богом, як святий або праведник? Істинним є твердження, що «нема праведних на цій землі, праведні не в цьому світі». Коли ви постаєте перед Богом, зауважте, у що ви одягнені, зауважте кожне ваше слово й дію, кожну вашу думку й ідею, ба навіть сни, які ви бачите щодня, – вони всі заради вас самих. Хіба це не справжній стан речей? «Праведність» не означає давати милостиню іншим, не означає любити свого ближнього, як себе, і не означає утримуватися від сварок і суперечок або грабежу й крадіжки. Праведність означає прийняти Боже доручення як свій обов’язок і підкоритися Божому керуванню та впорядкуванню як посланому небесами покликанню, незалежно від часу й місця, як і всьому, що було зроблено Господом Ісусом. Ось це і є праведність, про яку говорив Бог. Лота можна було б назвати праведним, оскільки він урятував двох ангелів, посланих Богом, без огляду на свої власні вигоду й збиток; можна лише сказати, що те, що він зробив у той час, можливо, є праведністю, але його не можна назвати праведником. Лот побачив Бога, і лише тому він віддав двох своїх дочок в обмін на ангелів, але не вся його поведінка в минулому означала праведність. І тому Я кажу: «Немає праведних на землі». Навіть серед тих, хто перебуває в потоці відновлення, нікого не можна назвати праведним. Якими б добрими не були твої вчинки, як би ти не вдавав прославляння імені Бога, не б’ючи й не проклинаючи інших, не грабуючи й не крадучи в інших, ти досі не можеш називатися праведним, бо на це здатна звичайна людина. Ключовим на цей час є те, що ти не знаєш Бога. Можна лише сказати, що зараз ти маєш дещицю звичайної людяності, а не елементи праведності, про які говорив Бог, а отже, ніщо з того, що ти робиш, не здатне довести, що ти знаєш Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Злі неодмінно будуть покарані»

У релігії чимало людей протягом усього свого життя багато страждають: вони підкорюють собі своє тіло й несуть свій хрест, і навіть на порозі смерті вони продовжують страждати та терпіти! Дехто продовжує постити вранці в день смерті. Усе своє життя вони відмовляють собі в гарній їжі та одязі, зосереджуючись лише на стражданнях. Вони здатні підкорити собі своє тіло та зректися своєї плоті. Їхня сила духу, що дозволяє терпіти страждання, гідна похвали. Але їхнє мислення, їхні уявлення, їхнє ментальне ставлення та й узагалі їхня стара природа анітрохи не зазнали розбору. Їм бракує хоча б дещиці справжнього знання про себе. Їхній уявний образ Бога – це традиційний образ невизначеного Бога. Їхня готовність страждати заради Бога випливає з їхньої ревності та доброго характеру їхньої людської сутності. Хоча вони вірять у Бога, вони і не розуміють Його, і не знають Його волі. Вони просто працюють і сліпо страждають заради Бога. Вони не надають жодного значення проникливості, мало піклуються про те, як зробити так, щоб їхнє служіння справді виконувало Божу волю, і тим більше вони не свідомі того, як досягти пізнання Бога. Бог, якому вони служать, – це не Бог у властивому Йому образі, а Бог, якого вони уявили, Бог, про якого вони тільки чули або про якого вони лише читали писемні легенди. Потім вони використовують свою плідну уяву й благочестя, щоб страждати заради Бога й виконувати Божу роботу, яку Бог хоче виконати. Їхнє служіння є надто неточним, так що практично ніхто з них не здатний по-справжньому служити відповідно до Божої волі. Незалежно від того, наскільки радо вони страждають, їхній первісний погляд на служіння та їхній ментальний образ Бога залишаються незмінними, тому що вони не пройшли через Божий суд, кару, рафінування та вдосконалення, і ніхто не наставив їх, користуючись істиною. Навіть якщо вони вірять в Ісуса Спасителя, жоден із них ніколи не бачив Спасителя. Вони знають про Нього лише з легенд та чуток. Як наслідок, їхнє служіння зводиться до служіння навмання із заплющеними очима, подібно до того, як сліпий прислужує власному батькові. Чого зрештою можна досягти таким служінням? І хто б його схвалив? Від початку й до кінця їхнє служіння залишається незмінним; вони отримують лише штучні уроки й засновують своє служіння тільки на своїй природності та своїх власних уподобаннях. Яку нагороду це могло б принести? Навіть Петро, який бачив Ісуса, не знав, як служити згідно з Божою волею; він зрозумів це тільки наприкінці, на схилі своїх років. Що ж це говорить про тих сліпців, які не мають ані найменшого досвіду розбору або обтинання, і яких ніхто не наставляв? Хіба служіння багатьох із вас сьогодні не схоже на служіння цих сліпців? Усі ті, хто не отримав суду, не отримав обтинання та розбору, і хто не змінився, – хіба всі вони не завойовані лише частково? Яка користь від таких людей? Якщо твоє мислення, твоє знання про життя і твоє знання про Бога не показують нових змін, і ти нічого насправді не здобуваєш, тоді ти ніколи не досягнеш нічого видатного у своєму служінні! Без видіння та нового знання про Божу роботу ти не завойований. Тоді твій спосіб слідування за Богом буде подібний до тих, хто страждає й постує: невеликої цінності! Саме тому, що в тому, що вони роблять, мало свідчення, Я кажу, що їхнє служіння марне! Упродовж свого життя ці люди страждають і проводять час у в’язниці; вони завжди лагідні, люблячі й постійно несуть хрест, світ їх висміює й відкидає, вони переживають усі можливі труднощі, і хоча вони слухняні до самого кінця, вони все ще не завойовані й не можуть надати жодного свідчення про те, що вони завойовані. Вони дуже багато страждали, але всередині вони зовсім не знають Бога. Нічого з їхнього старого способу мислення, старих уявлень, релігійних практик, штучних знань та людських ідей не зазнало розбору. У них немає ані найменшого натяку на нове знання. Жодна крихта їхніх знань про Бога не є правдивою чи достовірною. Вони неправильно зрозуміли Божу волю. Чи служить це Богові? Яким би не було твоє знання про Бога в минулому, якщо воно залишається таким самим і сьогодні, і ти продовжуєш ґрунтувати свої знання про Бога на своїх власних уявленнях та ідеях, незалежно від того, що робить Бог, тобто якщо ти не маєш нового, істинного знання про Бога і якщо тобі не вдалося пізнати істинний образ і характер Бога, якщо твоє знання про Бога досі керується феодальним, забобонним мисленням і, як і раніше, породжене людською уявою та переконаннями, тоді ти не завойований. Усі ті численні слова, які Я зараз кажу тобі, покликані оповістити тебе, щоб ці знання привели тебе до новішого, достовірнішого знання; вони також покликані викоренити в тобі старі уявлення й старе знання, щоб ти міг володіти новим знанням. Якщо ти справді їси і п’єш Мої слова, тоді твоє знання суттєво зміниться. Допоки ти їстимеш і питимеш слова Божі із серцем, сповненим послуху, твою точку зору буде змінено. Допоки ти будеш здатний приймати повторювані кари, твоя стара ментальність поступово змінюватиметься. Допоки твоя стара ментальність буде ретельно замінюватися новою, твоя практика також змінюватиметься відповідно. Таким чином, твоє служіння ставатиме дедалі цілеспрямованішим, дедалі більш спроможним виконувати Божу волю. Якщо ти зможеш змінити своє життя, свої знання про людське життя та свої численні уявлення про Бога, тоді твоя природність поступово зменшуватиметься. Це і ніщо інше є наслідком того, що Бог завойовує людей, це зміна, яка відбувається в людях. Якщо у твоїй вірі в Бога все, про що ти знаєш, – це підкорення свого тіла, терпіння та страждання, і ти не знаєш, правильно це чи неправильно, і тим більше не знаєш, заради кого це робиться, то як така практика може привести до зміни?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (3)»

Перетворення в характері – це не зміна в поведінці, не вдавана зовнішня зміна й не тимчасова переміна, зроблена із запалу. Якими б добрими не були такі зовнішні зміни, вони не можуть замінити зміни в житті-характері, бо перших можна досягнути самими лише людськими зусиллями, а других – не можна досягнути лише власними зусиллями. Для змін у житті-характері необхідно пережити Божий суд, кару, випробування й переплавку, а також досконалість Святого Духа. Хоча люди, які вірять у Бога, демонструють певну добру поведінку, ніхто з них не кориться Богові й не любить Його по-справжньому, і ніхто з них не здатен слідувати Божій волі. Чому? Тому що для всього цього потрібно змінити життя-характер, а простої зміни поведінки далеко не достатньо. Зміна характеру означає, що в тебе є знання й досвід істини, що істина стала твоїм життям, що вона може керувати твоїм життям і панувати над твоїм життям і всім, що з тобою пов’язане. Це і є зміна в характері життя. Тільки люди, які володіють істиною як життям, – це ті, чий характер змінився. У минулому, можливо, бувало таке, що ти розумів деякі істини, але не міг утілювати їх у життя, однак тепер ти можеш без перешкод і труднощів практикувати кожен аспект істини, який розумієш. Практикуючи істину, ти починаєш відчувати наповнення миром і щастям, але якщо ти не можеш практикувати істину, тобі боляче, і тебе турбують докори сумління. Ти можеш практикувати істину в усьому, жити за Божими словами й мати фундамент для життя. Це означає, що твій характер змінився. Тепер ти можеш легко відкинути свої уявлення й фантазії, свої плотські вподобання та прагнення, усе те, що ти не міг відкинути раніше. Ти відчуваєш, що Божі слова по-справжньому добрі, а практикувати істину – це найкраще, що можна робити. Це означає, що твій характер змінився. Слова «зміна в характері» звучать дуже просто, але насправді це процес, який вимагає багато досвіду. У цей період людям потрібно витерпіти багато тягот, упокорити своє тіло та повстати проти плоті, а ще перенести суд, кару, обтинання, випробування й переплавку, а також пережити багато невдач, падінь, внутрішню боротьбу й муки в серці. Лише після такого досвіду люди можуть дещо зрозуміти власну природу, але це часткове розуміння не забезпечить миттєву повну зміну; перш ніж люди нарешті зможуть потроху позбуватися своїх розбещених характерів, вони мають пройти через довгий період досвіду.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Що потрібно знати про преображення свого характеру»

Більшість людей у своїй вірі в Бога робить особливий акцент на поведінці, внаслідок чого в їхній поведінці відбуваються певні зміни. Після того, як вони почали вірити в Бога, вони кидають курити й пити, вони більше не змагаються з іншими, вважаючи за краще проявляти терпіння, коли зазнають втрати. У них відбуваються деякі поведінкові зміни. Деякі люди вважають, що, повіривши в Бога, вони розуміють істину, читаючи слово Боже; що вони пізнали на власному досвіді роботу Святого Духа, що у своїх серцях вони мають справжню втіху, що робить їх особливо завзятими, і що немає нічого, чого вони не могли б зректися або витерпіти. Проте, оскільки в їхніх життєвих характерах не відбулося жодних змін, провірувавши вісім, десять, а то й двадцять чи тридцять років, вони починають скочуватися до старої манери поведінки; їхні зарозумілість і пиха стають дедалі помітнішими, вони починають змагатися за владу й вигоду, жадають церковних грошей, заздрять тим, хто скористався з Божого дому. Вони стають паразитами й шкідниками в Божому домі, а декого з них навіть викривають і відсівають як неправдивих лідерів і антихристів. І що доводять ці факти? Прості поведінкові зміни не є стійкими; якщо немає зміни в життєвих характерах людей, то рано чи пізно вони покажуть своє справжнє обличчя. Це відбувається тому, що джерелом поведінкових змін є завзяття, а в поєднанні з певною роботою Святого Духа у відповідний час стає надзвичайно легко бути завзятими або мати добрі наміри протягом короткого часу. Як кажуть невіруючі: «Зробити щось добре один раз легко; важко робити добро все життя». Чому ж люди не здатні робити добро впродовж усього життя? Тому що за своєю природою люди лукаві, егоїстичні та розбещені. Поведінка людини визначається її природою; якою б не була природа людини, такою ж буде і поведінка, яку ця людина виявляє, і тільки те, що виявляється, природно відображає природу цієї людини. Несправжні речі не можуть тривати довго. Коли Бог працює, щоб спасти людину, Він це робить не для того, щоб прикрасити її доброю поведінкою – мета Божої роботи полягає в тому, щоб перетворити людські характери, щоб люди переродились у нових людей. Божий суд, кара, випробування й переплавка людини – усе це служить для того, щоб змінити її характер так, щоб вона досягла абсолютної покірності й відданості Богові та почала нормально Йому поклонятися. Це і є мета Божої роботи. Добра поведінка – це не те ж саме, що покірність Богу, а тим паче не дорівнює сумісності з Христом. Зміни в поведінці ґрунтуються на вченні й народжуються із завзяття; вони не засновані на істинному знанні Бога або на істині, а тим більше не спираються на керівництво Святого Духа. Хоча часом дещо з того, що роблять люди, є просвітленим або скерованим Святим Духом, це не є відкриттям їхнього життя. Вони ще не ввійшли в істину-реальності, і характер їхнього життя зовсім не змінився. Якою б гарною не була поведінка людини, це не доводить, що вона кориться Богові або що вона втілює істину в життя. Поведінкові зміни не відображають зміни в характері життя, і їх не можна вважати відкриттями життя.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Деякі люди в кінцевому підсумку скажуть: «Я зробив так багато роботи для Тебе, і хоча я, можливо, і не маю жодних видатних досягнень, все-таки я був старанним у своїх зусиллях. Хіба ти не можеш просто пустити мене на небеса, щоб я куштував плід життя?». Ти повинен знати, яких людей Я бажаю; тим, хто нечистий, не дозволяється входити в Царство, тим, хто нечистий, не дозволяється оскверняти святу землю. Хоча ти, можливо, виконав багато роботи й працював багато років, у кінці кінців, якщо ти все ще плачевно брудний, тоді для закону Небес буде нестерпно, що ти бажаєш увійти в Моє царство! Від заснування світу й до сьогоднішнього дня я ніколи не пропонував легкий доступ у Моє царство тим, хто підлещується до Мене. Це небесне правило, і ніхто не може його порушити! Ти повинен шукати життя. Сьогодні ті, хто стануть досконалими, відносяться до того ж типу людей, що й Петро: це ті, хто прагне змінити свій власний характер і хто готовий свідчити про Бога й виконувати свій обов’язок як створена істота. Тільки такі люди стануть досконалими. Якщо ти сподіваєшся тільки на нагороди й не прагнеш змінити свій власний характер життя, усі твої зусилля будуть марними – це непорушна істина!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

До того, як людину було відкуплено, багато отрут сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як відкуплення. Тобто людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки брудна, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати очищеною. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся робота, виконана в сьогоденні, спрямована на те, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; через суд і кару словом, а також через переплавку людина може відкинути своє розбещення й стати очищеною. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді ця стадія – це також робота завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Люди не можуть змінити свій власний характер, вони мусять пройти суд і кару, страждання та рафінування, заподіяні Божими словами, або перенести розбір, дисциплінування та обтинання Його словами. Лише тоді їм вдасться досягти слухняності та вірності Богові й не бути більше недбалими до Нього. Саме під рафінуванням Божими словами змінюється характер людей. Лише завдяки викриттю, суду, дисциплінуванню та розбору з ними дією Його слів вони більше не наважуватимуться чинити необачно, а натомість стануть урівноваженими та зібраними. Найважливіший момент полягає у тому, щоб вони були здатні підкоритися нинішнім Божим словам і Його роботі, навіть якщо вона не узгоджується з людськими уявленнями, щоб були здатні відкинути ці уявлення та охоче підкоритися. У минулому розмови про зміни у характері пов’язувалися переважно зі здатністю зректися себе, з допусканням того, щоб плоть страждала, з дисциплінуванням свого тіла та з позбавленням від тілесних уподобань – усе це є одним із видів змін у характері. Сьогодні кожен знає, що справжній прояв зміни у характері – це послух нинішнім словам Бога та істинне знання Його нової роботи. Таким чином, попереднє розуміння Бога людьми, яке було забарвлене їхніми власними уявленнями, можна викреслити, а вони можуть досягти справжнього пізнання Бога та послуху Йому – лише це є справжнім проявом зміни в характері.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у реальність Божих слів»

Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчати людину, розвінчувати її суть і аналізувати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людині слід коритися Богові та бути Йому відданою, як вона має жити нормальною людськістю, а також мудрістю й характером Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на суть людини та її розбещений характер. Зокрема, розвінчувальні слова про те, як людина відкидає Бога, сказані про те, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він розвінчує і обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи розвінчування й обтинання не можна замінити звичайними словами, а істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й повністю переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власне бунтарство. Робота суду дозволяє людині здобути багато розуміння Божих намірів, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині зрозуміти й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також усвідомити потворність свого обличчя. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог. Якщо ти не вважаєш ці істини важливими, якщо ти завжди намагаєшся уникати їх або шукати новий вихід поза їхніми межами, то Я кажу, що ти – тяжкий грішник. Якщо ти віриш у Бога, проте не шукаєш істини або намірів Божих і тобі не подобається дорога, що наближає тебе до Бога, то я кажу, що ти намагаєшся уникнути суду і що ти маріонетка і зрадник, який утікає від великого білого престолу. Бог не помилує жодного бунтівника, який утікає з-під Його погляду. Такі люди зазнають ще суворішого покарання. Ті ж, хто постане перед Богом на суд, ба більше, хто був очищений, вічно житимуть у Царстві Божому. Звичайно, це те, що стосується майбутнього.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»

Пов’язані гімни

Бог вирішує щодо фіналу людини на підставі того, чи володіє вона істиною