Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Віра в Бога вимагає послуху Йому й переживання Його роботи. Бог зробив стільки роботи – можна сказати, що для людей це все вдосконалення, рафінування, а ще більше – кара. Не було жодного етапу в Божій роботі, який би відповідав людським поняттям; те, чим люди насолоджувалися, – це суворі Божі слова. Коли Бог приходить, люди мають насолоджуватися Його величчю та Його гнівом. Однак, якими б суворими не були Його слова, Він приходить, щоб спасти й вдосконалити людство. Будучи створеними істотами, люди мусять виконувати обов’язки, які вони повинні виконувати, і свідчити про Бога у процесі рафінування. У кожному випробуванні вони мусять відстоювати те свідчення, яке вони повинні нести, і робити це голосно заради Бога. Людина, яка це виконує, є переможцем. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти залишаєшся сповненим впевненості й ніколи не втрачаєш довіри до Нього. Ти робиш те, що мусить робити людина. Це те, що Бог вимагає від людини, і серце людини має бути здатним повністю повертатися до Нього й звертатися до Нього кожної миті. Це переможець. Ті, кого Бог називає «переможцями», – це ті, хто, перебуваючи під впливом сатани, перебуваючи в облозі сатани, тобто коли вони опиняються серед сил темряви, все одно здатні бути непохитними у своєму свідченні та зберігати свою первісну впевненість і свою відданість Богові. Якщо ти все ще здатен зберігати чисте серце перед Богом і зберігати свою справжню любов до Бога, незважаючи ні на що, то ти непохитний у своєму свідченні перед Богом, і саме це Бог називає «бути переможцем». Якщо твоє прагнення є чудовим, коли Бог благословляє тебе, але ти відступаєш без Його благословення, чи є це чистотою? Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою відданість Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й непорочну цноту означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти. Ось, що ти маєш застосовувати на практиці. Коли треба молитися – молись, коли треба збиратися на спілкування – збирайся, коли треба співати гімни – співай гімни, коли треба відректися від плоті – відречися від плоті. Коли ти виконуєш свій обов’язок, не доводь справу до кінця абияк; коли ти стикаєшся з випробуваннями, будь непохитним. Це і є відданість Богові. Якщо ти не відстоюєш те, що мусять робити люди, то всі твої попередні страждання й рішення були марними.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Гучне свідчення про Бога насамперед пов’язане з тим, чи є в тебе розуміння практичного Бога та з тим, чи спроможний ти коритися цій особі, яка є не тільки звичайною, але й нормальною, і коритися навіть до смерті. Якщо завдяки цьому підкоренню ти дійсно свідчиш про Бога, це означає, що Бог тебе здобув. Якщо ти можеш підкорятися аж до смерті й бути перед Ним без жодних скарг, не судити, не наклепувати, не мати жодних поглядів і не мати жодних прихованих мотивів, тоді завдяки цьому Бог здобуде славу. Покірність перед звичайною особою, на яку люди дивляться зверхньо, і здатність підкоритися аж до смерті без жодних поглядів – ось істинне свідчення. Реальність, входження в яку Бог вимагає від людей, полягає в тому, що ти здатен коритися Його словам, втілювати їх у життя, схилитися перед практичним Богом і пізнати свою власну зіпсованість, відкрити своє серце перед Ним і, у кінцевому підсумку, бути здобутим Ним через ці Його слова. Бог здобуває славу, коли ці висловлювання завойовують тебе й роблять тебе цілковито слухняним Йому; завдяки цьому Він ганьбить сатану та звершує Свою роботу. Коли ти не маєш жодних поглядів щодо практичності втіленого Бога – тобто коли ти твердо вистояв у цьому випробуванні, – тоді ти добре засвідчив. Якщо настане день, коли ти матимеш повне розуміння практичного Бога та зможеш підкоритися до самої смерті, як це зробив Петро, тоді ти будеш здобутий і вдосконалений Богом. Усе, що робить Бог і що не відповідає твоїм уявленням, є випробуванням для тебе. Якби Божа робота відповідала твоїм уявленням, вона не вимагала б від тебе страждань або очищення. Саме тому, що Його робота настільки практична й не відповідає твоїм уявленням, вона вимагає, щоб ти відмовився від таких уявлень. Ось чому це є випробуванням для тебе. Саме через практичність Бога всі люди знаходяться у випробуваннях; Його робота практична, а не надприродна. Якщо ти повністю розумітимеш Його практичні слова та Його практичні висловлювання без будь-яких переконань і будеш спроможним щиро любити Його, у міру того, як Його робота стає дедалі практичнішою, Він здобуде тебе. Група людей, яких Бог здобуде, – це ті, хто знає Бога, тобто ті, хто знає Його практичність. Більше того, це ті, хто здатний підкоритися практичній роботі Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності»

Що саме є істинним свідченням? Свідчення, про яке тут іде мова, складається з двох частин: одна частина є свідченням про те, що тебе завойовано, а інша – що тебе вдосконалено (що, само собою, буде свідченням після більших випробувань і скорбот у майбутньому). Іншими словами, якщо ти зможеш бути непохитним під час скорбот і випробувань, тоді ти реалізуєш другий етап свідчення. Сьогодні вирішальне значення має перший етап свідчення: здатність бути непохитним у кожному випробуванні карою й судом. Це – свідчення про те, що тебе завойовано. Це пов’язано з тим, що зараз час завоювання. (Тобі слід знати, що зараз – час Божої роботи на землі; головна робота втіленого Бога на землі – це завоювання за допомогою суду й кари цієї групи людей на землі, які слідують за Ним.) Твоя здатність свідчити про те, що тебе завойовано, залежить не тільки від твоєї спроможності слідувати до самого кінця, але, що більш важливо, від твоєї здатності, відчуваючи на власному досвіді кожен етап Божої роботи, дійти істинного розуміння Божих кари й суду, а також від того, чи ти дійсно сприймаєш усю цю роботу. Ти не зможеш прослизнути, просто слідуючи до самого кінця. Ти маєш бути здатним добровільно коритися під час кожного випадку кари й суду, мусиш бути спроможним по-справжньому розуміти кожен етап роботи, який ти переживаєш на власному досвіді, і мусиш бути здатним досягти знання Божого характеру й послуху йому. Це найвище свідчення того, що тебе завойовано, яке вимагається від тебе. Свідчення того, що тебе завойовано, у першу чергу стосується твоїх знань про втілення Бога. Вкрай важливо, що цей етап свідчення стосується втілення Бога. Не має значення, що ти робиш або говориш перед людьми цього світу або тими, хто має владу; найважливіше те, чи ти здатен коритися всім словам, що виходять із вуст Бога, і всій Його роботі. Отже, цей етап свідчення спрямований проти сатани та всіх ворогів Бога – демонів та противників, які не вірять, що Бог стане плоттю вдруге й прийде, щоб виконати ще величнішу роботу, і, крім того, не вірять у факт повернення Бога в плоть. Інакше кажучи, він спрямований проти всіх антихристів – усіх ворогів, які не вірять у втілення Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (4)»

Останній етап свідчення – це свідчення про те, чи ти здатен стати вдосконаленим, тобто, зрозумівши всі слова, сказані вустами втіленого Бога, ти починаєш володіти знанням про Бога й стаєш упевненим у Ньому, ти втілюєш у життя всі слова з вуст Бога й досягаєш умов, яких Бог вимагає від тебе – стилю Петра й віри Йова, – завдяки чому ти можеш коритися аж до смерті, повністю віддати себе Йому і, зрештою, досягти образу людини, яка відповідає стандарту, що означає образ того, кого завоював та вдосконалив Бог після того, як він зазнав Божого суду й кари. Це остаточне свідчення – це свідчення, яке мусить мати той, хто в кінцевому підсумку стане досконалим. Такими є два етапи свідчення, яке ти мусиш мати, і вони взаємопов’язані, і кожен із них конче потрібний. Але є щось, що ти мусиш знати: свідчення, яке Я вимагаю від тебе сьогодні, спрямоване не на людей цього світу й не на будь-яку окрему людину, а на те, про що Я тебе прошу. Воно оцінюється на підставі того, чи ти здатен догодити Мені, і чи ти здатен повністю відповідати стандартам Моїх вимог до кожного з вас. Це те, що вам слід розуміти.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (4)»

Ти проходиш через випробування Йова, і водночас ти проходиш через випробування Петра. Коли випробовували Йова, він свідчив, і врешті йому відкрився Єгова. Тільки після свідчення він став гідним побачити обличчя Бога. Чому сказано: «Я ховаюся від землі скверни, але являю Себе святому Царству»? Це означає, що лише коли ти святий і свідчиш, ти можеш мати гідність бачити обличчя Бога. Якщо ти не можеш свідчити про Нього, то не маєш гідності побачити Його обличчя. Якщо ти відступаєш або скаржишся на Бога перед лицем рафінувань, через це не спромагаючись свідчити про Нього та стаючи посміховиськом для сатани, тоді ти не здобудеш явлення Бога. Якщо ти подібний до Йова, який посеред випробувань проклинав власну плоть, і не скаржився на Бога, і був здатен ненавидіти власну плоть, не скаржачись і не грішачи своїми словами, тоді ти будеш свідком. Коли ти певною мірою пройдеш рафінування й усе одно зможеш бути, як Йов, абсолютно слухняним перед Богом і не мати інших вимог до нього чи своїх власних уявлень, тоді Бог тобі явиться. Зараз Бог тобі не являється, бо в тебе так багато власних уявлень, особистих упереджень, егоїстичних думок, індивідуальних вимог і тілесних інтересів, і ти не гідний побачити Його обличчя. Якби ти побачив Бога, ти б виміряв Його через свої власні уявлення, і, зробивши так, ти прибив би Його до хреста. Якщо тебе настигає багато речей, які не узгоджуються з твоїми уявленнями, але ти все ж можеш відкинути їх і здобути з цих речей знання про дії Бога, і якщо посеред рафінувань ти відкриваєш своє боголюбне серце, тоді це є свідченням.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

Віра Йова, його послух і свідчення про перемогу над сатаною стали для людей джерелом величезної підтримки й наснаги. У Йові люди бачать надію на власне спасіння, і вони бачать, що завдяки вірі, послуху та страху Божому цілком можливо перемогти сатану, взяти над ним гору. Люди бачать, що можуть осоромити й розбити сатану, доки приймають Боже володарювання та розпорядження, доки мають рішучість і віру не зректися Бога, утративши все, і люди бачать, що їм потрібно лише мати рішучість і наполегливість, аби бути непохитними у своєму свідченні, – навіть якщо через це вони втратять життя, – щоб сатана злякався й поспішно відступив. Свідчення Йова є застереженням для наступних поколінь, і це застереження говорить їм, що якщо вони не переможуть сатану, то ніколи не зможуть позбутися звинувачень і завад сатани, урятуватися від його знущань і нападів. Свідчення Йова просвітило наступні покоління. Це просвітління вчить людей, що тільки якщо вони будуть досконалими та праведними, вони зможуть боятися Бога й утікати від злого; воно вчить їх, що тільки якщо вони будуть боятися Бога й утікати від злого, вони зможуть сильно й голосно свідчити про Бога; тільки якщо вони будуть сильно й голосно свідчити про Бога, вони вже більше ніколи не будуть під контролем сатани та житимуть під проводом і захистом Бога – тільки тоді вони будуть по-справжньому спасенні. Особистість Йова та його життєве прагнення повинні бути прикладом для кожного, хто шукає спасіння. Те, чим він жив усе своє життя, і його поведінка під час випробувань – це дорогоцінний скарб для всіх, хто прямує шляхом богобоязливості й утечі від злого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Якщо ти хочеш залишатися непохитним у майбутньому, краще догоджати Богу і слідувати за Ним до самого кінця, сьогодні ти мусиш закласти міцну основу. Ти мусиш догоджати Богу, в усьому втілюючи істину в життя, і зважати на Його волю. Якщо ти завжди чинитимеш так, у тебе всередині буде основа, і Бог вдихне у тебе серце, яке любить Його, і Він дасть тобі віру. Одного дня, коли на тебе дійсно обрушиться випробування, ти справді можеш відчути певний біль і певною мірою засмутишся, і зазнаєш нищівної скорботи, так, наче ти помер, – але твоє боголюбне серце не зміниться і твоя любов стане навіть ще глибшою. Такими є благословення Божі. Якщо ти спроможний із покірливим серцем прийняти все, що Бог каже і робить сьогодні, тоді ти неодмінно будеш благословенний Богом, і таким чином ти станеш тим, кого благословить Бог і хто отримає Його обітницю. Якщо сьогодні ти не практикуєш, коли одного дня тебе спіткають випробування, ти будеш без віри або без серця, сповненого любові, і тоді випробування перетвориться на спокусу; ти будеш занурений у спокусу сатани і не матимеш можливості втекти. Сьогодні ти можеш бути непохитним, зіткнувшись із невеликим випробуванням, але ти не обов’язково зможеш залишитися непохитним, коли одного дня на тебе обрушиться велике випробування. Деякі люди марнославні і вважають, що вони вже майже досконалі. Якщо в такі моменти ти не заглиблюватимешся в себе і залишишся самовдоволеним, тоді ти опинишся в небезпеці. Сьогодні Бог не виконує роботу великих випробувань, і все здається чудовим, але коли Бог випробовуватиме тебе, ти з’ясуєш, що тобі багато чого бракує, адже твій духовний стан замалий, і ти не здатний витримати великі випробування. Якщо ти залишишся таким, яким ти є, і перебуватимеш у стані інерції, тоді, коли прийдуть випробування, ти впадеш. Ви повинні часто звертати увагу на те, наскільки малим є ваш духовний стан; тільки таким чином ви зможете просунутися вперед. Якщо тільки під час випробувань ти бачиш, що твій духовний стан такий малий, що твоя сила волі така слабка, що у тебе всередині замало реального і ти є невідповідним для Божої волі, – якщо ти усвідомиш усе це тільки тоді, то буде запізно.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Без слів Божих як твоєї реальності у тебе немає справжнього духовного стану. Коли прийде час випробувань, ти неодмінно занепадеш, і тоді твій справжній духовний стан буде викрито. Але ті, хто постійно прагне ввійти в реальність, приходять до розуміння мети Божої роботи, коли стикаються з випробуваннями. Той, хто має совість і спраглий Бога, має вжити практичних заходів, аби відплатити Богові за Його любов. Ті, хто не володіє дійсністю, не можуть встояти навіть перед обличчям дрібних справ. Такою є різниця між тими, хто має реальний духовний стан, і тими, хто його не має. Чому стається так, що хоч і одні, і інші їдять і п’ють слова Божі, одні здатні бути непохитними у випробуваннях, а інші тікають? Очевидна відмінність полягає в тому, що декому бракує реального духовного стану; вони не мають слів Божих, які слугували б їм реальністю, і Його слова в них не укорінилися. Щойно вони піддаються випробуванням, вони сягають кінця свого шляху. Чому ж декому вдається бути непохитним у випробуваннях? Це пояснюється тим, що вони розуміють істину, мають бачення і розуміють Божу волю та Його вимоги, отож, вони здатні бути непохитними у випробуваннях. Це справжній духовний стан, і це і є життя. Дехто може читати слова Божі, але не застосовувати їх на практиці, не сприймати їх серйозно; ті, хто не сприймає їх серйозно, не надають жодного значення практиці. Ті, хто не має слів Божих, аби ці слова слугували їм їхньою реальністю, не мають справжнього духовного стану, і такі люди не здатні бути непохитними у випробуваннях.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Період Царства – це період Слова»

Оскільки ти віриш у Бога, ти повинен передати своє серце Богові. Якщо ти пожертвуєш своє серце та покладеш його перед Богом, тоді під час переплавки для тебе буде неможливим відректися від Бога або залишити Бога. Таким чином, твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі тіснішими та більш нормальними, а твої бесіди з Богом – дедалі частішими. Якщо ти будеш завжди практикувати таким чином, то проводитимеш більше часу в Божому світлі та більше часу під керівництвом Його слів. У твоєму характері також відбуватиметься дедалі більше змін, а твої знання зростатимуть із кожним днем. Коли настане той день, що на тебе несподівано впадуть Божі випробування, ти будеш не лише здатен стояти по Божу сторону, але й зможеш засвідчити Йому. Тоді ти будеш подібний до Йова та Петра. Засвідчивши Богові, ти будеш по-справжньому Його любити та з радістю віддаси за Нього своє життя; ти будеш Божим свідком і тим, кого любить Бог. Любов, яка пережила переплавку, є сильною, а не крихкою. Незалежно від того, коли та яким чином Бог піддасть тебе Своїм випробуванням, ти здатен відкинути свої турботи про те, жити тобі чи померти, щоб із радістю полишити все заради Бога та з радістю стерпіти все заради Бога, – лише тоді твоя любов буде чистою, а твоя віра матиме реальність. Лише тоді ти станеш тим, кого Бог дійсно любить, і кого Бог дійсно зробив досконалим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божих намірів чи шляху практики. Але загалом ти мусиш мати віру в Божу роботу й, подібно до Йова, не заперечувати Бога. Хоча Йов був слабким і прокляв день власного народження, він не заперечував, що все, чим володіють люди після свого народження, було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, хто це забере. Яким би випробуванням його не піддали, він зберіг цю віру. Якої б переплавки не зазнавали люди через Божі слова в межах людського досвіду, загалом, те, чого Бог хоче, – це їхня віра й боголюбні серця. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і рішучість людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні до неї торкнутися; за таких обставин необхідна віра. Коли чогось не видно неозброєним оком, необхідна віра. Коли ти не можеш відпустити власні уявлення, необхідна віра. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти тверду позицію та бути непохитним у своєму свідченні. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише коли ти матимеш віру, то зможеш побачити Бога. Коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить, а якщо ти не матимеш віри, Він не зможе цього зробити. Бог дасть тобі все, що ти сподіваєшся здобути. Якщо ти не маєш віри, то не можеш бути вдосконаленим і не зможеш побачити дії Бога, а тим більше Його всемогутність. Коли у своєму реальному досвіді ти матимеш віру, щоб побачити Його діяння, тоді Бог явиться тобі, і Він просвітить та спрямує тебе зсередини. Без такої віри Бог не зможе цього зробити. Якщо ти втратив надію на Бога, як ти зможеш переживати Його роботу? Тому тільки тоді, коли ти маєш віру та не плекаєш сумнівів щодо Бога, тільки коли ти маєш справжню віру в Нього, що б Він не робив, Він просвітить і освітить тебе через твій досвід, і тільки тоді ти зможеш побачити Його дії. Усе це досягається через віру. Віра приходить тільки через переплавку, і без переплавки віра не може розвинутися. Що означає «віра»? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час страждань і в часи переплавки, і коли вони мають віру, тоді постають перед переплавкою – переплавку й віру не можна розділяти. Якщо, як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен прагнути життя й шукати істину, прагнути знання про роботу Бога й прагнути знання Його діянь, і ти здатен діяти згідно з істиною, ось це і означає мати справжню віру, і це доводить, що ти не втратив віру в Бога під час переплавки, ти здатен наполегливо шукати істину, по-справжньому любити Бога й не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, а також якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно практикуєш істину, щоб догодити Богу, і здатен глибоко шукати Його намірів і бути уважним до Його намірів, – ось що означає мати істинну віру в Бога. У минулому, коли Бог сказав, що ти царюватимеш як король, ти любив Його, і коли Він відкрито явив Себе тобі, ти шукав Його. Але тепер Бог прихований, ти не можеш Його побачити, і тебе спіткали труднощі, – невже в цей час ти втрачаєш надію на Бога? Отже, ти повинен завжди шукати життя та прагнути задовольнити Божі наміри. Це називається щирою вірою, і це найсправжніший та найпрекрасніший вид любові.

У минулому всі люди приходили до Бога, щоб прийняти рішення, і казали: «Навіть якщо більше ніхто не любить Бога, я повинен любити Його». Але тепер тебе настигає переплавка, і оскільки це не узгоджується з твоїми уявленнями, ти втрачаєш віру в Бога. Хіба це справжня любов? Ти багато разів читав про діяння Йова – хіба ти про них забув? Справжня любов може сформуватися лише зсередини віри. Справжня любов до Бога розвивається шляхом переплавок, які ти проходиш, у практичному досвід саме завдяки своїй вірі ти здатен бути уважним до Божих намірів і повстаєш проти власної плоті та прагнеш життя, – це те, що повинні робити люди. Якщо ти зробиш це, то ти зможеш побачити Божі дії, але якщо тобі бракує віри, то ти не зможеш бачити Божі дії чи переживати Його роботу. Якщо ти хочеш бути використаним і вдосконаленим Богом, то ти повинен мати кожен аспект істини: рішучість страждати, віру, витривалість, покору й здатність прагнути до істини й розуміти Божі наміри, здатність бути уважним до Його скорботи й кропітких намірів тощо. Вдосконалювати людину нелегко, і кожна переплавка, яку ти переживаєш, вимагає твоїх віри й любові. Якщо ти хочеш бути вдосконаленим Богом, недостатньо просто метушитися навколо, і так само недостатньо просто присвятити себе Богові. Потрібно багато чого мати, щоб зуміти стати тим, хто вдосконалений Богом. Коли ти стикаєшся зі стражданнями, ти повинен бути здатним відкинути турботу про плоть і не скаржитися на Бога. Коли Бог ховається від тебе, ти повинен бути здатним мати віру, щоб слідувати за Ним і підтримувати свою попередню любов, не даючи їй похитнутись або розсіятися. Що б не робив Бог, ти мусиш дозволити Йому влаштовувати так, як Він бажає, і радше проклинати власну плоть, ніж скаржитися на Нього. Коли ти стикаєшся з випробуваннями, ти повинен бути готовим терпіти біль зречення того, що любиш, і бути готовим гірко ридати, щоб задовольнити Бога. Тільки це і є істинна любов та істинна віра. Яким би не був твій фактичний духовний зріст, ти перш за все мусиш мати цю рішучість страждати та істинну віру, а також ти мусиш мати рішучість повстати проти плоті. Ти повинен бути готовим особисто постраждати та пережити втрату своїх особистих інтересів, щоб задовольнити Божі наміри. Ти також мусиш бути здатним відчувати в серці каяття щодо себе: раніше ти не міг задовольнити Бога, а тепер можеш розкаюватися. Тобі не має нічого бракувати в жодному з цих аспектів: саме через ці речі Бог тебе вдосконалить. Якщо ти не можеш задовольнити ці критерії, то ти не можеш бути вдосконаленим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче щось народжене людськими домовленостями або людськими завадами. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні про Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог на вас виконує, стоїть парі сатани з Богом, – за всім цим стоїть битва. Наприклад, якщо ти упереджено ставишся до своїх братів і сестер, у тебе будуть слова, які ти захочеш сказати – слова, що, як ти відчуваєш, можуть викликати невдоволення Бога, – але якщо ти їх не скажеш, ти відчуватимеш внутрішній дискомфорт, і в цей момент усередині тебе розгорнеться битва: «Казати мені чи ні?». Це і є битва. Таким чином, у всьому, з чим ти стикаєшся, відбувається битва, і коли всередині тебе відбувається битва, завдяки твоїй реальній співпраці та справжньому стражданню Бог працює всередині тебе. Зрештою, ти здатний відкинути те, що всередині тебе, і гнів природним чином згасає. Такий результат твоєї співпраці з Богом. Усе, що роблять люди, вимагає від них сплачувати своїми зусиллями певну ціну. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла! Чи можуть ці порожні гасла догодити Богові? Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен задовольняти Бога і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і це той час, коли ти потрібен Богу для свідчення. Хоча ззовні вони можуть здаватися неважливими, коли такі речі стаються, вони показують, любиш ти Бога чи ні. Якщо любиш, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні про Нього, а якщо ти не втілив любов до Нього в життя, це свідчить, що ти не той, хто втілює істину в життя, що ти без істини й без життя, що ти – полова! У всьому, що стається з людьми, Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, всі подробиці твого повсякденного життя стосуються свідчення про Бога. Якщо ти можеш заслужити на захоплення своїх братів і сестер, членів своєї сім’ї та всіх навколо тебе; якщо одного дня прийдуть невіруючі та почнуть захоплюватись усім, що ти робиш, і побачать, що все, що робить Бог, дивовижне, тоді ти успішно свідчив. Хоча у тебе немає проникливості і твоє достоїнство низького рівня, завдяки Божому вдосконаленню тебе ти здатний догодити Йому і дбати про Його наміри, показуючи іншим, яку велику роботу Він виконав у людях найнижчого достоїнства. Коли люди пізнають Бога і стають звитяжцями перед сатаною, великою мірою відданими Богу, тоді ні в кого немає більшої стійкості, аніж у цієї групи людей, і це – найбільше свідчення. Хоча ти не здатний виконувати велику роботу, ти здатний догодити Богу. Інші не можуть відкинути свої уявлення, а ти можеш; інші не можуть свідчити про Бога у своєму реальному житті, але ти можеш використати свій реальний духовний стан і дії, щоб відплатити за Божу любов і голосно свідчити про Нього. Тільки це вважається справжньою любов’ю до Бога. Якщо ти на це не здатний, ти не свідчиш ані серед членів своєї сім’ї, ані серед братів і сестер, ані перед людьми цього світу. Якщо ти не можеш свідчити перед сатаною, сатана посміється з тебе, він поставиться до тебе як до блазня, як до іграшки, він часто виставлятиме тебе на посміховисько і зведе тебе з розуму. У майбутньому тебе можуть спіткати великі випробування, але сьогодні, якщо ти любиш Бога щирим серцем, і якщо, незважаючи на те, наскільки великі випробування чекають попереду, незалежно від того, що з тобою станеться, ти зможеш залишатися непохитним у своєму свідченні й зможеш догоджати Богові, тоді твоє серце буде втішене, і ти не боятимешся, хай там із якими великими випробуваннями ти зіткнешся в майбутньому. Ви не можете бачити, що станеться у майбутньому; ви можете лише догоджати Богові за сьогоднішніх обставин. Ви не здатні на великі справи – ви повинні зосередитися на тому, щоб догодити Богу, переживаючи Його слова в реальному житті, і ви повинні свідчити потужно й гучно і так осоромлювати сатану. Хоча твоя плоть залишиться незадоволеною і постраждає, ти догодиш Богу та осоромиш сатану. Якщо ти завжди чинитимеш так, Бог відкриє перед тобою шлях. Коли одного дня прийде велике випробування, інші впадуть, а ти однаково зможеш залишатися непохитним: завдяки тій ціні, яку ти сплатив, Бог захистить тебе, і ти зможеш бути непохитним і не впасти. Якщо за звичайних умов ти зможеш втілювати істину в життя і догоджати Богу щирим боголюбним серцем, тоді Бог, поза сумнівом, захистить тебе під час майбутніх випробувань. Хоча ти нерозумний, невеликого духовного зросту й низького рівня, Бог не буде упередженим проти тебе. Це залежить від того, чи правильними є твої наміри. Припустімо, що сьогодні ти здатний догодити Богу, ти уважний дрібних і догоджаєш Богові в усьому – ти маєш щире боголюбне серце, ти віддаєш своє правдиве серце Богу, і хоча є деякі речі, яких ти не можеш чітко побачити, ти можеш постати перед Богом, щоб виправити свої наміри та шукати Божих намірів, і ти робиш усе, щоб задовольнити Бога. І хочі твої брати і сестри можуть тебе відкинути, твоє серце задовольняє Бога, і ти не жадаєш плотських насолод. Якщо ти завжди чинитимеш таким чином, ти будеш захищений, коли тебе спіткають великі випробування.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Для того, щоб люди могли відчути Божу роботу, вони мають спочатку зрозуміти Його нинішню роботу й те, як людство мусить співпрацювати. Дійсно, це те, що мусить розуміти кожен. Що б Бог не робив, – чи це рафінування, чи навіть якщо Він мовчить, – жоден етап Божої роботи не вписується в людські уявлення. Кожен етап Його роботи розбиває й пробиває людські уявлення. Це Його робота. Але ти повинен вірити, що, оскільки Божа робота дійшла до певного етапу, Він не умертвить усе людство, незважаючи ні на що. Він дає і обіцянки, і благословення людству, і всі, хто шукає Його, зможуть отримати Його благословення, а ті, хто не шукає, – будуть вигнані Богом. Це залежить від твого пошуку. Незалежно від усього іншого, ти маєш вірити, що коли Божа робота буде завершена, кожна людина матиме відповідне місце призначення. Бог наділив людство прекрасними прагненнями, але без пошуку вони недосяжні. Нині ти маєш бути здатним це побачити – Боже рафінування людей і Його кара є Його роботою, але люди, зі свого боку, мають постійно прагнути до зміни свого характеру. У своєму практичному досвіді, перш за все, ти мусиш знати, як їсти й пити Боже слово; ти мусиш знайти в Його словах те, у що тобі слід увійти, а також свої власні недоліки, ти мусиш шукати входження у свій практичний досвід, і брати ту частину Божого слова, яка має бути застосована на практиці, і намагатися її практикувати. Їсти й пити слова Божі – це один з аспектів. Крім того, треба підтримувати життя церкви, треба мати нормальне духовне життя, і треба вміти віддавати всі свої теперішні стани Богові. Як би не змінювалася Його робота, твоє духовне життя має залишатися нормальним. Духовне життя може підтримувати твій нормальний вхід. Що б не робив Бог, ти повинен продовжувати своє духовне життя безперервно й виконувати свій обов’язок. Це те, що люди мусять робити. Це все робота Святого Духа, але якщо для тих, хто має нормальний стан, – це вдосконалення, то для тих, хто має ненормальний стан, – це випробування. На нинішньому етапі роботи Святого Духа по рафінуванню дехто каже, що Божа робота настільки велика, що людям абсолютно необхідне рафінування, інакше їхній духовний стан буде занадто малий, і вони не зможуть досягти Божої волі. Однак для тих, чий стан не є добрим, це стає причиною не шукати Бога, не відвідувати зібрання, не їсти й не пити слово Боже. У Божій роботі, що б Він не робив і які б зміни не здійснював, люди мають підтримувати базовий рівень нормального духовного життя. Можливо, ти не був байдужим на нинішньому етапі свого духовного життя, але ти все ще не здобув багато й не зібрав великого врожаю. За таких обставин ти все одно маєш дотримуватися правил; ти маєш дотримуватися цих правил, щоб не зазнати втрат у своєму житті та щоб догодити Богу. Якщо твоє духовне життя ненормальне, ти не можеш зрозуміти теперішню Божу роботу, а натомість завжди відчуваєш, що вона абсолютно несумісна з твоїми власними уявленнями, і хоча ти готовий слідувати за Ним, тобі не вистачає внутрішнього прагнення. Отже, незалежно від того, що Бог робить у цей час, люди повинні співпрацювати. Якщо люди не співпрацюють, то Святий Дух не може виконувати Свою роботу, і якщо люди не готові співпрацювати, то вони навряд чи зможуть отримати роботу Святого Духа. Якщо ти хочеш мати роботу Святого Духа всередині себе, і якщо ти хочеш отримати Боже схвалення, то ти повинен зберігати свою первісну відданість перед обличчям Бога. Зараз тобі не потрібно мати більш глибоке розуміння, вищу теорію або інші подібні речі; все, що потрібно, – це твоя підтримка Божого слова на первісній основі. Якщо людина не співпрацює з Богом і не прагне до глибшого входження, то Бог забере в неї все те, що їй належало спочатку. Усередині люди завжди жадібні до зручності й воліють насолоджуватися тим, що вже доступно. Вони хочуть отримувати Божі обітниці, не заплативши за це ніякої ціни. Ось такі химерні думки тішать людство. Отримати саме життя, не заплативши за нього жодної ціни, – чи було коли-небудь щось таким легким? Коли хтось вірить у Бога, і прагне життя-входження, і прагне змінити свій характер, він має заплатити ціну й досягти стану, в якому він завжди слідуватиме за Богом, що б Він не робив. Це те, що люди мусять робити. Навіть якщо ви берете все це за правило, ви мусите завжди дотримуватися його, і якими б великими не були випробування, ви не повинні відмовлятися від своїх нормальних стосунків із Богом. Ви маєте бути здатними молитися, підтримувати своє церковне життя й ніколи не залишати своїх братів і сестер. Коли Бог випробовує тебе, ти все одно мусиш шукати правди. Це мінімальна вимога для духовного життя. Завжди мати бажання шукати й прагнути співпрацювати, докладаючи всіх своїх сил, – чи можна це зробити?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Яке б випробування тебе не спіткало, ти мусиш ставитися до нього як до тягаря, даного тобі Богом. Скажімо, деякі люди страждають від тяжких хвороб і нестерпних страждань, а дехто навіть стоїть на порозі смерті. Як їм слід поставитися до такої ситуації? У багатьох випадках Божі випробування – це тягарі, які Він покладає на людей. Яким би великим не був тягар, покладений на тебе Богом, це та вага тягаря, яку ти маєш взяти на себе, бо Бог розуміє тебе й знає, що ти витримаєш його. Тягар, даний тобі Богом, не перевищить твого духовного стану або меж твоєї витривалості, тому немає сумнівів, що ти зможеш його витримати. Незалежно від того, який тягар Бог покладає на тебе, незалежно від виду випробування пам’ятай одне: якщо у тебе немає розуміння, то не має значення, чи розумієш ти Божу волю чи ні, і чи ти просвітлений і освічений Святим Духом після твоєї молитви, чи ні, чи через це випробування Бог дисциплінує або попереджає тебе, чи ні. Якщо ти не допускатимеш затримок у виконанні свого обов’язку й зможеш сумлінно його виконувати, Бог буде задоволений, і ти будеш твердо стояти у своєму свідченні. Усвідомлюючи, що вони страждають на важку хворобу та скоро помруть, деякі люди думають: «Саме для того, щоб уникнути смерті, я почав вірити в Бога, а виявляється, що навіть після стількох років виконання мого обов’язку Він збирається дозволити мені померти. Мені слід зайнятися своїми справами, зробити те, чого мені завжди хотілось, і насолодитися тим, чим я не насолоджувався в цьому житті. Я можу відкласти свій обов’язок». Що це за ставлення? Усі ці роки ти виконував свій обов’язок, ти слухав усі ці проповіді, але так і не зрозумів істини. Одне випробування збиває тебе з ніг, ставить на коліна й викриває тебе. Чи гідна така людина того, щоб Бог піклувався про неї? (Ні, негідна.) Вона зовсім не має відданості. То що ж за обов’язок вона виконувала всі ці роки? Він відомий як «відбування служби», і ця людина просто пнулася зі шкури. Якщо у своїй вірі в Бога та пошуку істини ти здатен сказати: «Хай би що Бог робив, якій би хворобі чи неприємності Він не дозволив мене спіткати, я мушу слухатись і залишатися на своєму місці як створіння. Передусім я мушу практикувати саме цей аспект істини – послух; я мушу втілювати його в життя та жити реальністю послуху Богові. Більше того, мені не слід відкидати те, що Бог мені доручив, і той обов’язок, який я повинен виконувати. Я мушу слідувати своєму обов’язку аж до останнього подиху», – хіба це не свідчення? Коли в тебе такий стан і така рішучість, хіба ти ще можеш нарікати на Бога? Ні, не можеш. У такий час ти думатимеш: «Бог дає мені це дихання, Він забезпечував і захищав мене всі ці роки, Він забрав від мене багато болю, дав мені багато благодаті й багато істин. Я осягнув істини й таємниці, яких люди не розуміли поколіннями. Я здобув від Бога так багато, а значить, я мушу Йому віддячити! Раніше мій духовний стан був замалим, я нічого не розумів, і все, що я робив, кривдило Бога. Можливо, у майбутньому в мене не буде іншої нагоди віддячити Богові. Скільки б часу мені не залишалося жити, я мушу віддати для Бога ті невеликі сили, які маю, і зробити все, що можу, аби Бог побачив, що всі ці роки мого забезпечення не пройшли даремно, а принесли плоди. Нехай я принесу Богові розраду та більше не кривдитиму Його й не розчаровуватиму». Чому б не думати саме так? Не думай про те, як спастися чи втекти, як-от: «Коли ж ця хвороба минеться? Коли це станеться, я зроблю все можливе, щоб виконувати свій обов’язок і бути відданим. А як я можу бути відданим, коли я хворий? Як я можу виконувати обов’язок створіння?». Чи ти не здатен виконувати свій обов’язок, поки у тебе залишається хоч один подих? Чи ти здатен не ганьбити Бога, поки у тебе залишається хоч один подих? Чи ти здатен не нарікати на Бога, поки у тебе залишається хоч один подих, поки твій розум ясний? (Так.) Зараз тобі легко казати «так», але коли таке дійсно з тобою станеться, тобі вже буде не так легко. Тож ти мусиш шукати істину, часто й наполегливо працювати над істиною та більше часу проводити в роздумах над такими питаннями: «Як я можу догодити Богу? Як я можу віддячити за Божу любов? Як я можу виконати обов’язок створіння?». Що таке створіння? Хіба обов’язок створіння полягає лише в тому, щоб слухати слова Божі? Ні – він полягає в тому, щоб утілювати Божі слова в життя. Бог дав тобі стільки істини, стільки шляху та стільки життя, щоб ти міг жити ними та свідчити про Нього. Саме це й мусить робити створіння, і це твій обов’язок і повинність.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки в частому читанні Божих слів і розмірковуванні над істиною є шлях уперед»

Для кожного етапу Божої роботи є спосіб, за яким люди повинні співпрацювати. Бог очищає людей, щоб вони мали впевненість, проходячи через рафінування. Бог удосконалює людей, щоб вони мали впевненість у тому, що будуть удосконалені Богом, і були готові прийняти Його рафінування, а також Божий розбір та обтинання. Дух Божий діє в людях, щоб принести їм просвітління й освітлення, і щоб вони співпрацювали з Ним і практикували. Бог не говорить під час рафінування. Він не подає Свого голосу, але все ж є робота, яку люди мусять виконувати. Ти мусиш підтримувати те, що ти вже маєш, ти мусиш бути здатним молитися Богу, бути поруч із Богом і свідчити перед Богом; у такий спосіб ти виконаєш свій власний обов’язок. Ви всі мусите ясно бачити з Божої роботи, що Його випробування довіри й любові людей вимагають, щоб вони більше молилися Богу й частіше смакували Божі слова перед Ним. Якщо Бог просвіщає тебе й дає тобі зрозуміти Свою волю, але ти не застосовуєш нічого із цього на практиці, ти нічого не отримаєш. Коли ти застосовуєш Божі слова на практиці, ти все одно мусиш бути здатним молитися Йому, і коли ти смакуєш Його слова, ти мусиш приходити до Нього, і шукати, і бути повним довіри до Нього, без жодного сліду почуття розчарування або холоду. Ті, хто не застосовує Божі слова на практиці, сповнені енергії під час зібрань, але впадають у темряву, коли повертаються додому. Є й такі, що навіть не хочуть збиратися разом. Отже, ти маєш чітко бачити, який обов’язок мусять виконувати люди. Ти можеш не знати, якою насправді є Божа воля, але ти можеш виконувати свій обов’язок, ти можеш молитися, коли потрібно, ти можеш втілювати істину на практиці, коли потрібно, і ти можеш робити те, що люди мусять робити. Ти можеш відстоювати своє початкове видіння. У такий спосіб ти будеш більш здатний прийняти наступний етап Божої роботи. Коли Бог діє в прихований спосіб, це є проблемою, якщо ти не шукаєш. Коли Він говорить і проповідує під час зборів, ти слухаєш з ентузіазмом, але коли Він не говорить, тобі не вистачає запалу, і ти відступаєш назад. Яка людина так поводиться? Та, що просто йде туди, куди йде стадо. У неї немає ні позиції, ні свідчення, ні видіння! Таких людей більшість. Якщо ти так будеш продовжувати, то одного разу, коли прийде велике випробування, ти потрапиш під покарання. У Божому процесі вдосконалення людей мати позицію – дуже важливо. Якщо ти не сумніваєшся в жодному етапі Божої роботи, якщо ти виконуєш людський обов’язок, якщо ти щиро дотримуєшся того, що Бог тобі доручив утілити в життя, – тобто пам’ятаєш Божі заклики і, що б Він не робив у сьогоденні, не забуваєш Його заклики, – якщо ти не сумніваєшся в Його роботі, зберігаєш свою позицію, відстоюєш своє свідчення, перемагаєш на кожному кроці свого шляху, то врешті-решт Бог удосконалить тебе й зробить переможцем. Якщо ти здатен бути непохитним на кожному етапі Божих випробувань, і якщо ти все ще можеш бути непохитним у самому кінці, то ти – переможець, ти – той, кого Бог удосконалив.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Отримуючи кару від Бога, Петро молився: «О Боже! Моя плоть непокірна, і Ти караєш мене та судиш мене. Я радію Твоїй карі та суду, і навіть якщо Ти мене не хочеш, у Твоєму суді я бачу Твій святий і праведний характер. Коли Ти судиш мене, щоб інші могли побачити у Твоєму суді Твій праведний характер, я відчуваю вдоволення. Якщо це може виявити Твій характер, і дозволити всім творінням побачити Твій праведний характер, і зробити мою любов до Тебе чистішою, щоб я міг набути подоби праведного, то Твій суд добрий, бо така Твоя милостива воля. Я знаю, що в мені ще багато бунтівничого та що я ще не гідний постати перед Тобою. Я хочу, щоб Ти ще більше мене судив, чи то через вороже оточення, чи то через великі нещастя; що б Ти не робив, для мене все це дорогоцінне. Твоя любов така глибока, і я готовий віддати себе на Твою милість без найменших нарікань». Таким є знання Петра після того, як він пережив Божу роботу, і це також свідчення його любові до Бога. … Наприкінці життя, коли Петра вже було вдосконалено, він сказав: «О Боже! Якби мені судилося прожити ще кілька років, я побажав би досягти ще чистішої та глибшої любові до Тебе». Коли його ось-ось мали прибити до хреста, у серці Петро молився: «О Боже! Твій час настав; час, який Ти приготував для мене, настав. Я повинен бути розіпнутим за Тебе, я повинен свідчити про Тебе, і я сподіваюся, що моя любов зможе задовольнити Твої вимоги та стати чистішою. Сьогодні те, що я маю можливість померти за Тебе, бути прибитим до хреста за Тебе, утішає мене й заспокоює, бо для мене немає нічого приємнішого, ніж мати можливість бути розіпнутим за Тебе, і виконати Твої бажання, і віддати себе Тобі, віддати Тобі своє життя. О Боже! Ти такий любий! Якби Ти дозволив мені жити, я ще більше хотів би Тебе любити. Поки я живий, я Тебе любитиму. Я хочу Тебе любити ще глибше. Ти судиш мене, і караєш мене, і випробовуєш мене, бо я не праведний, бо я грішив. І Твій праведний характер стає для мене ще очевиднішим. Це для мене благословення, бо я маю змогу любити Тебе ще глибше, і я готовий так Тебе любити, навіть якщо Ти не любиш мене. Я готовий споглядати Твій праведний характер, бо це дає мені більше змоги жити змістовним життям. Я відчуваю, що тепер моє життя стало змістовнішим, бо мене розпинають за Тебе, і в тому, щоб померти за Тебе, є зміст. І все ж я не почуваюся задоволеним, бо знаю Тебе замало, знаю, що не можу повністю виконати Твоїх бажань і замало Тобі віддячив. У своєму житті я був неспроможний повернути Тобі всього себе; мені до цього далеко. Озираючись на цю мить, я відчуваю себе в такому боргу перед Тобою, і в мене є лише ця мить, щоб спокутувати всі свої помилки й усю любов, за яку я Тобі не віддячив».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Сьогодні ти повинен знати про те, як бути завойованим, і про те, як поводяться люди після того, як їх було завойовано. Ти можеш стверджувати, що тебе завойовано, але чи здатен ти коритися аж до смерті? Ти мусиш бути здатним слідувати до самого кінця незалежно від наявності якихось перспектив, і ти не мусиш втрачати віру в Бога незалежно від середовища. Зрештою, ти мусиш досягти двох аспектів свідчення: свідчення Йова – покори до смерті та свідчення Петра – найвищої любові до Бога. З одного боку, ти маєш бути як Йов: він утратив усі матеріальні блага, страждав від хвороби плоті, але він не полишив імені Єгови. Таким було свідчення Йова. Петро був здатний любити Бога до смерті, коли він постав перед своєю смертю, він однаково любив Бога, коли його розіп’яли на хресті, він однаково любив Бога. Він не думав про власні перспективи й не слідував за прекрасними сподіваннями чи вишуканими думками, а прагнув лише любити Бога й коритись усім Божим розпорядженням. Саме такого стандарту ти мусиш досягти, перш ніж зможеш вважатися тим, хто свідчить, перш ніж станеш тим, кого було завойовано й згодом вдосконалено.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (2)»

Пов’язані гімни

Випробування вимагають віри