Тільки завдяки пошуку істини можна домогтися зміни характеру: люди мусять це ґрунтовно осмислити й зрозуміти. Якщо в тебе недостатнє розуміння істини, ти легко оступишся й зіб’єшся зі шляху. Якщо ти хочеш зростати в житті, ти мусиш шукати істину у всьому. Що б ти не робив, ти мусиш з’ясувати, як поводитися, щоб відповідати істині, і виявити, які в тобі існують вади, що порушують її; ти мусиш мати чітке розуміння цих речей. Якими б не були твої дії, тобі слід подумати, чи відповідають вони істині, і чи мають вони цінність і сенс. Ти можеш робити те, що відповідає істині, але ти не можеш робити того, що їй не відповідає. Щодо речей, які ти міг би робити або не робити, якщо від них можна відмовитися, тоді тобі слід їх облишити. В іншому разі, якщо ти робиш ці речі протягом деякого часу, а потім виявляєш, що тобі слід їх полишити, тоді негайно ухвали рішення та швидко полиш їх. Це принцип, якого тобі слід дотримуватися в усьому, що ти робиш. Деякі люди запитують: «Чому так важко шукати істину та практикувати її?». Схоже, ніби ти гребеш на човні проти течії, і якби ти перестав гребти вперед, тебе б віднесло течією назад. І все ж, чому насправді значно легше робити лихі або безглузді вчинки – так само просто, як плисти човном за течією? Чому це так? Це тому, що в природі людства – зраджувати Бога. Природа сатани зайняла домінуючу роль у людях, і це протидіюча сила. Люди з природою, яка зраджує Бога, звичайно, дуже схильні робити вчинки, які Його зраджують, і їм, само собою, важко виконувати позитивні дії. Це цілковито визначається природою й сутністю людства. Щойно ти дійсно зрозумієш істину й почнеш любити її всередині себе, тобі буде легко робити те, що відповідає істині. Ти виконуватимеш свій обов’язок і практикуватимеш істину нормально – навіть без зусиль і з радістю, і відчуватимеш, що для вчинення чогось негативного знадобляться значні зусилля. Це пояснюється тим, що істина зайняла домінуючу роль у твоєму серці. Якщо ти дійсно розумієш істини про людське життя, тоді в тебе буде шлях для слідування щодо того, якою людиною бути, як бути відвертою й прямолінійною людиною, чесною людиною й тим, хто свідчить про Бога та служить Йому. І тільки-но ти зрозумієш ці істини, ти більше ніколи не зможеш робити лихі вчинки, що зневажають Його, і ти ніколи не гратимеш роль неправдивого керівника, неправдивого працівника або антихриста. Навіть якщо сатана обдурить тебе або хтось лихий підбурюватиме тебе, ти цього не зробиш; хто б не намагався примусити тебе, ти однаково не діятимеш у такий спосіб. Якщо люди здобувають істину й істина стає їхнім життям, вони будуть здатними ненавидіти зло й відчувати внутрішню огиду до негативного. Їм було б важко коїти зло, тому що їхні характери життя змінилися, і вони були вдосконалені Богом.

Якщо у своєму серці ти дійсно розумієш істину, тоді ти знатимеш, як практикувати істину й коритися Богу, і природно ступиш на шлях пошуку істини. Якщо шлях, яким ти прямуєш, правильний і відповідає Божій волі, тоді робота Святого Духа не залишить тебе; в такому разі ймовірність того, що ти зрадиш Бога, зменшуватиметься. Без істини легко чинити зло, і ти чинитимеш його всупереч собі. Наприклад, якщо ти маєш гордовитий і пихатий характер, то говорити тобі про те, щоб ти не противився Богу, нічого не змінить, ти нічого не можеш із собою вдіяти, це поза твоїм контролем. Ти не робив би цього навмисне; ти зробив би це під впливом твоєї гордовитої й пихатої природи. Твої гонор і пиха змусили б тебе дивитися на Бога зверхньо і вважати Його неважливим; вони змусили б тебе звеличувати себе, постійно виставляти себе напоказ; вони змусили б тебе зневажати інших, вони не залишили б у твоєму серці нікого, крім тебе самого; вони викорінили б місце Бога з твого серця та, в кінцевому підсумку, змусили б тебе зайняти місце Бога й вимагати, щоб люди підкорялися тобі, а також шанувати твої власні думки, ідеї та уявлення як істину. Під впливом своєї гордовитої й пихатої природи люди чинять так багато зла! Щоб вирішити проблему злих учинків, люди мають спершу вирішити питання своєї природи. Без зміни характеру було б неможливо забезпечити докорінне вирішення цієї проблеми. Коли в тебе з’явиться певне розуміння Бога, коли ти побачиш свою власну зіпсованість і визнаєш мерзенність і потворність зарозумілості й марнославства, ти відчуєш відразу, огиду та страждання. Ти зможеш свідомо робити деякі речі, щоб догоджати Богові, і, так чинячи, почуватимешся вільно. Ти зможеш свідомо читати слово Боже, звеличувати Бога, свідчити про Нього, і у своєму серці відчуватимеш насолоду. Ти свідомо зніматимеш із себе маску, виявляючи власну потворність, і, завдяки цьому почуватимешся добре й відчуватимеш, що перебуваєш у покращеному душевному стані. Перший крок на шляху до зміни свого характеру – це прагнення зрозуміти Божі слова й увійти в істину. Тільки завдяки розумінню істини ти можеш досягти проникливості; тільки завдяки проникливості ти можеш ґрунтовно розуміти те чи інше; тільки ґрунтовно розуміючи те чи інше, ти можеш по-справжньому пізнати себе; тільки по-справжньому пізнавши себе, ти можеш зректися плоті й у такий спосіб практикувати істину, що поступово приведе тебе до послуху Богові, і крок за кроком ти йтимеш правильним шляхом у своїй вірі в Бога. Це пов’язано з тим, наскільки рішучими є люди в пошуку істини. Якщо людина дійсно сповнена рішучості, то через пів року або рік вона стане на правильний шлях. Протягом трьох-п’яти років вона побачить результати й відчує, що досягає прогресу в житті. Якщо люди вірять у Бога, але не шукають істини й ніколи не зосереджуються на практиці істини, тоді вони можуть вірити десять-двадцять років, не переживаючи жодних змін. І зрештою вони думатимуть, що саме це і є вірою в Бога; вони вважатимуть, що це майже те ж саме, що і їхній попередній спосіб життя в мирському світі, і що бути живим не має сенсу. Це дійсно показує, що без істини життя пусте. Вони можуть бути здатними промовляти деякі слова вчення, але вони й далі почуватимуться невтішеними та зніяковілими. Якщо люди мають певні знання про Бога, знають, як жити значущим життям, і можуть робити дещо на догоду Богові, тоді вони відчують, що це справжнє життя, що тільки коли вони так житимуть, їхнє життя матиме сенс, і що вони мають жити так, щоб догоджати Богові, віддячувати Богові й відчувати спокій. Якщо вони можуть свідомо догоджати Богові, практикувати істину, зрікатися себе, відмовлятися від своїх власних ідей і бути слухняними й уважними до Божої волі – якщо вони здатні робити все це свідомо – то саме це означає точно та щиро практикувати істину. Це не так, як було раніше, коли люди просто покладалися на уяву й дотримувалися правил, думаючи, що це і є практикою істини. Насправді покладатися на уяву й дотримуватися правил – дуже втомливо, не розуміти істини й робити щось без принципів – теж дуже стомливо, а сліпо робити щось без цілей іще більш стомливо. Коли ти зрозумієш істину, ніхто й ніщо тебе більше не обмежуватиме, і ти істинно матимеш свободу та звільнення. Ти діятимеш принципово, будеш розслабленим і щасливим, і тобі не буде здаватися, що це вимагає надто великих зусиль або заподіює забагато страждань. Якщо в тебе такий стан, значить, у тебе є істина й людська сутність, і ти – той, чий характер змінився.

Що б не трапилося в процесі здобуття життєвого досвіду, ти мусиш навчитися шукати істину й ретельно обмірковувати питання відповідно до Божих слів та істини. Коли ти знатимеш, як робити те, що повністю відповідає Божій волі, ти зможеш полишити те, що походить із твоєї власної волі. Щойно ти дізнаєшся, як діяти відповідно до Божої волі, тобі слід просто діяти в цей спосіб, ніби плисти за природною течією. Виконання дій у такий спосіб дозволяє почуватися розслаблено й легко, і саме так діють люди, які розуміють істину. Якщо ти можеш показати людям, що ти дійсно ефективний у виконанні свого обов’язку, і що у твоїх діях є принципи, що твій характер життя дійсно змінився, що ти зробив багато добрих справ для Божих обранців, тоді ти – той, хто розуміє істину і, безсумнівно, має образ людини; і, звичайно ж, твоє поїдання та пиття слів Божих дає свій наслідок. Щойно людина щиро зрозуміє істину, вона зможе розрізняти свої різні стани, вона зможе чітко розуміти складні питання, і тому вона знатиме, як правильно практикувати. Якщо людина не розуміє істини й не може розпізнати свій власний стан, тоді, якщо вона захоче зректися себе, вона не буде знати, від чого зрікатися або як це зробити. Якщо вона хоче відмовитися від власної волі, вона не знатиме, що не так із її власною волею, вона вважатиме, що її воля відповідає істині, і навіть може розглядати власну волю як просвітління Святого Духа. Як така людина відмовиться від власної волі? Вона не зможе цього зробити, і тим паче вона не зможе зректися плоті. Тому, коли ти не розумієш істини, ти легко можеш помилково вважати речі, що походять від твоєї власної волі, узгоджуються з людськими уявленнями, добротою, любов’ю, стражданням та сплатою ціни, правильними та відповідними істині. Як же тоді ти міг би зректися цих людських речей? Ти не розумієш істини й не знаєш, що означає практикувати істину. Ти знаходишся повністю в темряві й навіть не можеш знати, що робити, тому ти можеш робити лише те, що вважаєш добрим, і, як наслідок, у дечому допускаєш відхилення. Деякі з них спричинені дотриманням правил, деякі – ентузіазмом, а деякі інші – втручанням сатани. Ось якими є люди, які не розуміють істини. Вони дуже неуважні, коли щось роблять, і незмінно допускають відхилення, взагалі не маючи точності. Люди, які не розуміють істини, мають абсурдне сприйняття, цілком подібно до безбожників. Як вони взагалі можуть практикувати істину? Як вони взагалі можуть розв’язувати проблеми? Розуміння істини – непроста справа. Наскільки б високим чи низьким не був духовний рівень людини, навіть якщо вона здобувала досвід протягом усього свого життя, кількість істини, яку вона може зрозуміти, обмежена, і кількість слова Божого, яке вона може зрозуміти, також обмежена. Люди, які є відносно досвідченішими, – це люди, які розуміють деякі істини, і вони щонайбільше можуть перестати робити те, що протистоїть Богу, і припинити коїти щось явно лихе. Для них неможливо діяти без будь-якого підмішування власних намірів. Оскільки люди мають нормальне мислення, і їхні думки не завжди можуть відповідати слову Божому, підмішування їхньої власної волі неминуче. Важливо мати здатність розрізняти все те, що походить від власної волі людини й суперечить слову Божому, істині та просвітлінню Святого Духа. Це вимагає від тебе наполегливої праці задля розуміння слова Божого; лише коли ти зрозумієш істину, у тебе буде проникливість, і лише тоді ти зможеш гарантувати, що не коїтимеш зла.

Коли ти прагнеш змінити свій характер, ти мусиш докласти зусиль задля самопізнання, а потім досягти певної глибини, завдяки чому ти зможеш виявити сатанинські отрути, що знаходяться у твоїй власній природі. Ти мусиш знати, що означає кидати виклик Богові, а також що означає бунтувати проти Бога, і ти мусиш дізнатися, які дії відповідають істині у всіх питаннях. Ти також мусиш здобути певне розуміння Божої волі та Його вимог до людства. Ти мусиш володіти совістю й розважливістю перед Богом, ти не повинен говорити хвалькувато або обманювати Бога, і ти більше не повинен робити нічого, що протистоїть Богові. У такий спосіб ти зміниш свій характер. Ті, чиї характери зазнали перетворення, відчувають благоговіння перед Богом, і їхнє бунтарство проти Бога поступово слабшає. До того ж, у виконанні обов’язків їм більше не потрібно, щоб інші турбувалися про них, і Святому Духу не потрібно завжди здійснювати щодо них дисциплінарну роботу. По суті, вони можуть коритися Богові, і їхні погляди на ті чи інші питання відповідають істині. Усе це сукупно робить людину сумісною з Богом. Припустімо, що хтось призначає тобі якусь роботу. Тобі не потрібно, щоб хтось керував тобою чи наглядав за тобою. Ти здатен завершити цю роботу тільки за допомогою слова Божого й молитви. Під час цієї роботи ти не дієш поверхово, зарозуміло або самовдоволено, не чиниш по-своєму; ти нікого іншого не обмежуєш і здатен зі співчуттям допомагати іншим. Ти можеш допомагати кожному в отриманні забезпечення й користі та здатен спрямовувати людей до входження на правильний шлях віри в Бога. До того ж, під час цієї роботи ти не прагнеш до власного статусу або захисту своїх інтересів, не береш собі нічого, чого не заслужив, не захищаєш себе, і як би інші до тебе не ставилися, ти ставишся до них у належний спосіб. Тоді ти будеш людиною з відносно хорошим духовним станом. Не так просто людині взятися за певну роботу й привести Божих обранців у реальність Його слова. Це неможливо зробити без реальності істини. Є багато людей, які покладаються на великі дари в роботі, але падають і зазнають невдачі. Люди, у яких немає істини, цілковито не надійні, тим паче якщо вони не змінили своїх характерів. Яким є твій духовний стан зараз? Як тобі слід ставитися до того, хто тобі лестить? Якщо хтось має певну думку щодо тебе або критично тебе сприймає, як ти ставитимешся до нього справедливо й розважливо? Ти здатен просувати й вибирати людей, не покладаючись на свої емоції, цілком відповідно до вимог Бога? Чи ти здатен дійсно робити все це зі своїм нинішнім духовним станом? Якщо більшість людей невисокої думки про тебе після того, як ти пропрацював у певному місці кілька років, це означає, що ти недостатньо добре виконуєш свій обов’язок і не годишся для використання Богом. Якщо більшість людей вважає твою роботу хорошою й належною, то ти, по суті, підходиш для використання. Якщо в тебе немає істини, тобі неможливо досягти тієї стадії, коли ти будеш придатний для використання Богом; щоб бути придатним, ти мусиш здобути істину.

Шукаючи життя, ти мусиш звертати увагу на два аспекти: по-перше, на розуміння істини в Божих словах; по-друге, на розуміння себе в Божих словах. Це два найфундаментальніші аспекти. Поза Божим словом немає ні життя, ні істини. Якщо ти не шукаєш істини у слові Божому, то куди тоді тобі податися, щоб шукати її? Де у світі істина? Чи повідомляють газети й інші засоби масової інформації цього світу про слово Боже? Чи свідчать політичні партії цього світу про Бога? Чи здійсненним є відкрите поширення слова Божого в будь-якій країні світу? Зовсім ні. Ось чому у світі немає істини, чому сатана, диявол, править світом, і чому світ темний і лихий. Де там хоч йота істини? Найважливішими складниками розуміння істини в словах Божих є такі: розуміння Бога в Його словах, розуміння людського життя в Його словах, істинне саморозуміння й відкриття сенсу людського існування в Його словах та інші аспекти істини. Уся істина міститься в Божих словах. В істину ввійти не можна в жодний інший спосіб, окрім як через слово Боже. Тільки переживаючи та практикуючи Божі слова, можна досягти розуміння істини, а справжнє розуміння істини означає розуміння Божих слів. Це найфундаментальніше. Деякі люди працюють і проповідують, але, хоча зовні здається, що вони спілкуються про слово Боже, вони обговорюють тільки буквальне значення Його слів, а згадки про щось суттєве відсутні. Їхні проповіді – як матеріал із підручника з вивчення мови, викладені пункт за пунктом і аспект за аспектом, і коли вони закінчують, усі співають їм дифірамби, кажучи: «Ця людина володіє реальністю. Він проповідував так добре й так детально». Після того як такі люди закінчують проповідувати, вони просять інших укладати збірки з їхніх проповідей і розповсюджувати їх у церкві. Це робить їх ошуканцями людей. Вони цитують Божі слова в проповідях, і звучить так, ніби їхні проповіді відповідають істині, але вони висмикують цитати з контексту й подають спотворене тлумачення, що суперечить принципам. У разі ретельнішого дослідження стає помітно, що це не що інше, як слова та букви доктрини, людські фантазії й погляди, а також дещо, що обмежує Бога. Хіба таке спілкування й така проповідь не рівносильні перериванню Божої роботи? Це прислужування, що створює опір Богові. Розважлива людина мусить установити обмеження щодо обсягу власного мовлення – вона має знати, які слова їй слід казати, що стосуються виконання нею своїх обов’язків, а які слова можуть бути сказані тільки Богом. Людина не повинна займати місце Бога й говорити замість Нього. Ніхто не може збагнути, як працює Бог, тож як хтось може визначити Бога? Людина не має права визначати Бога. Це необхідно розуміти, щоб уникнути будь-яких нерозсудливих дій. Як розсудлива людина, ти мусиш знати своє місце, знати, що правильно говорити, і ти не повинен говорити нічого з того, чого тобі говорити не слід. Навіть якщо раніше Бог сказав тобі щось, ти не мусиш повторювати це іншим. Якщо в тебе є віра, якщо ти визнаєш, що слово Боже – істина, то тобі слід практикувати його. Просто вести про це мову – марно. Чи не було б бундючним завжди бажати, щоб інші тебе слухали й корилися твоїм словам? Що стосується Божих справ, якщо ти їх не розумієш, то ти їх просто не розумієш. Ніколи не прикидайся, що розумієш їх або що ти все знаєш – це надто бридко! Ти завжди хочеш стати на місце Бога й похизуватися, ніби ти все розумієш, бажаючи опинитися в центрі уваги. Ти також хочеш розмахувати Божим прапором, роблячи те чи інше. Хіба це раціональність нормальної людини? Чи це практика істини? Чи ти знаєш думки Божі? Чи ти володієш Божою мудрістю? Самі люди не розуміють істини – і тим паче не озброєні нею. Вони не можуть свідчити про Бога й навіть не можуть підкоритися Богові. І все ж вони хочуть говорити й діяти, розмахуючи Божим прапором. У кожного є така амбіція, і це щось найганебніше й найменш розсудливе.

Зараз люди з усього світу приходять до пошуку істинного шляху, тож як слід свідчити про Бога? Якщо в тебе немає розсудливості, якщо ти гордовитий, зарозумілий, примхливий і неконтрольований, чи не кидаєш ти виклик Богові й не паплюжиш Його? Це не виконання твого обов’язку, і тим паче не свідчення про Бога. Це насправді розкриває твій сатанинський образ. Ті, кого дійсно було завойовано, мусять навчитися говорити щиро й реально свідчити. Ділитися своїм життєвим досвідом – краще, ніж будь-що інше. Хвастощі й балачки про великі теорії – яка від того користь? Переживши на власному досвіді Божу роботу протягом кількох років, люди досі поводяться погано. Якщо виходити з ідентичності людей, вони не гідні свідчити про Бога. Нерозсудливі й гордовиті люди все ж бажають свідчити про Бога – хіба ти не ганьбиш і не паплюжиш Бога? Ти не розумієш Бога. Ба більше, твій характер досі кидає виклик Богові. Хіба у твоєму свідченні немає огидного присмаку? Отже, людина не гідна свідчити про Бога. Якщо хтось запитає: «Ти не міг би засвідчити нам про роботу Божу в материковій частині Китаю?», а ти відповіси: «Ми на власному досвіді пережили кілька років Божої роботи, тому я думаю, що ми маємо право свідчити про Бога», то хіба це не проблема? Ще раз повторю: це нерозсудливо. Людина не гідна свідчити про Бога. Тобі слід просто відказати: «Ми не гідні свідчити про Бога. І все ж Бог спас нас і явив нам благодать. Ми здобули деяку благодать і пережили на своєму досвіді частину Божої роботи, тому можемо брати участь у спілкуванні, але насправді не можемо розглядати можливість свідчити про Бога. Ми можемо говорити лише про власний досвід». Ти можеш спілкуватися про те, як Бог завоював тебе, які розбещені риси ти проявляв у той час, наскільки гордовитим ти був, яким був кінцевий результат після завоювання тебе, і якою була твоя рішучість. Насправді розповідь про реальний досвід, що свідчить про Бога, найбільше відповідає Божій волі, і є тим, чого вимагає Бог. Бажання зайняти позицію, щоб свідчити про Бога, є великою помилкою – ти і нерозважливий, і гордовитий. Тобі слід казати: «Я говоритиму про деякий свій досвід, але я не гідний свідчити про Бога. Спочатку я поспілкуюся про щось. Чому Бог втілився в Китаї? Ви, мабуть, не зовсім це розумієте. Ми зрозуміли це, виходячи з Божої роботи. Ми, китайці, народилися там, де лежить, згорнувшись кільцями, великий червоний дракон, і виросли в брудному місці. Ми були дуже глибоко розбещені сатаною, ми брешемо більше, ніж будь-хто інший, нам дуже бракує людської сутності, у нас найменше чесності, а також жодної подоби людської сутності. Як порівняти з Божими обранцями з усіх інших народів і регіонів, ми найнижчі, найбрудніші й найрозбещеніші з людей. Ось чому ми не гідні свідчити про Бога, і все ж нас було введено у величне Боже спасіння й ми здобули Божу величну любов, тому ми мусимо говорити про свідчення з нашого особистого досвіду. Ми не можемо заглушити Божу благодать». Казати щось на кшталт цього більш розважливо. Після того, як людей завоює Бог, їм слід принаймні мати достатню раціональність, щоб упевнитися в тому, що вони не говоритимуть зарозуміло. Для них було б найкраще зайняти скромне становище, «як послід на землі», і говорити те, що є істинним. Особливо коли ти свідчиш про Бога, якщо ти можеш сказати щось істотне від щирого серця, без порожніх або пишних слів і без вигаданої брехні, тоді твій характер дійсно зміниться; це зміна, яка має відбутися, щойно тебе завоює Бог. Якщо ти не можеш володіти навіть таким обсягом розважливості, тоді в тебе дійсно немає жодної подоби людської сутності. У майбутньому, коли Божі обранці з усіх народів і регіонів знову постануть перед Богом і будуть завойовані Його словами, якщо на величезному зібранні на славу Бога ти знову почнеш поводитися зарозуміло, постійно вихваляючись і хизуючись, тоді тебе повністю відбракують і виженуть. Люди завжди мусять поводитися в належний спосіб, визнавати свій статус і своє становище й не повертатися до старих шляхів. Найбільш класичним проявом образу сатани є людські пиха й зарозумілість. Доки ти не зміниш цей свій аспект, у тебе ніколи не буде людської подоби, і ти завжди матимеш обличчя сатани. Позбутися пихи й зарозумілості – найважче, і просто крихта знань про свої пиху й зарозумілість не допоможе тобі досягти повного перетворення; тобі однаково доведеться пройти через неодноразове рафінування. Без проходження суду й кари, розбору й обтинання ти однаково будеш у небезпеці в довгостроковій перспективі. У майбутньому, коли обрані Богом люди з усього світу приймуть Його роботу та скажуть: «Нас давним-давно просвітлено щодо того, що Бог здобув групу переможців у Китаї», то почувши це, ви подумаєте: «Нам нічим хвалитися, все дається за благодаттю Божою. Ми не заслуговуємо на ім’я переможців». Але із часом, коли ви почнете бачити, що можете щось сказати та що у вас є частка реальності, ви задумаєтесь: «Навіть іноземці здобули просвітління від Святого Духа, і вони кажуть, що Бог створив групу переможців у Китаї, тому нас слід вважати переможцями». Зараз ви мовчки допустите це визнання у своїх серцях, а згодом ви просто зробите публічне визнання. Люди не витримують, коли їх хвалять або випробовують статусом. Якщо тебе постійно хвалитимуть, ти будеш у небезпеці. Ті, чий характер не змінився, у кінці не зможуть залишитися непохитними.

Найважча проблема, яку має розв’язати розбещене людство, – це повторення тих самих старих помилок. Щоб запобігти цьому, люди мусять спершу усвідомити, що їм ще тільки належить здобути істину, що в їхньому характері життя не відбулося змін і що, хоча вони вірять у Бога, вони досі живуть під владою сатани й не були спасенні; вони схильні будь-якої миті зрадити Бога й відійти від Нього. Якщо в їхніх серцях є це відчуття кризи – якщо, як часто кажуть люди, вони готові до небезпеки в мирний час, – тоді вони зможуть певною мірою тримати себе в руках, і коли з ними щось таки трапиться, вони молитимуться Богові й покладатимуться на Нього, і зможуть уникнути повторення тих самих старих помилок. Ти мусиш чітко розуміти, що твій характер не змінився, що природа зради Бога досі глибоко в тобі вкорінена та її не було усунено, що ти досі ризикуєш зрадити Бога та що ти стикаєшся із постійною можливістю зазнати загибелі та знищення. Це реально, тому ти мусиш бути обережним. Необхідно пам’ятати про три найважливіші моменти: по-перше, ти ще не знаєш Бога; по-друге, у твоєму характері ще не відбулося жодних змін; і по-третє, тобі ще тільки належить утілити істинний образ людини. Ці три моменти відповідають фактам, вони реальні, і ти мусиш їх чітко розуміти. Ти мусиш бути самосвідомим. Якщо в тебе є бажання виправити цю проблему, тоді тобі слід вибрати свій власний девіз: наприклад, «Я – послід на землі», або «Я – диявол», або «Я часто повертаюся до своїх старих шляхів», або «Я завжди в небезпеці». Будь-який із них годиться, щоб бути твоїм особистим девізом, і буде корисним постійно нагадувати собі про нього. Продовжуй повторювати його собі, розмірковуй над ним, і, можливо, тобі таки вдасться робити менше помилок або й узагалі перестати їх робити. А втім, найважливіше – це приділяти більше часу читанню Божих слів, розуміти істину, пізнавати свою власну природу й позбутися свого зіпсованого характеру. Тільки тоді ти будеш у безпеці. Окрім того, ніколи не займай позицію «свідка Божого» й ніколи не називай себе свідком Божим. Ти можеш говорити лише про свій особистий досвід. Можна говорити про те, як Бог спас вас, спілкуватися про те, як ви були завойовані Богом, і говорити про те, яку благодать Він дарував вам. Ніколи не забувайте, що ви – найбільш розбещені люди; ви – гній і сміття. Зараз ви маєте здатність прийняти Божу роботу останніх днів виключно завдяки тому, що Він підносить вас. Тільки тому, що ви найбільш розбещені та брудні, вас спас утілений Бог, і Він дарував вам таку величезну благодать. Отже, вам нема чим хвалитися, і ви можете тільки прославляти Бога й дякувати Йому. Ваше спасіння здійснюється виключно завдяки Божій благодаті. Чому сказано, що ви – найщасливіші люди? Вас названо щасливими не тому, що ви маєте певні переваги або хороші якості, – це тільки тому, що ви народилися в Китаї й були розбещені та осквернені сатаною найбільше. Бог дотримувався Свого плану управління, спочатку спасаючи найбрудніших, найбільш зіпсованих людей землі, у якій згорнувся кільцями великий червоний дракон, спершу зібравши групу зразків, або взірців. Ось чому Він обрав усіх вас; ви – люди, яких визначив наперед і обрав Бог. Якби в Бога не було цього плану, ви б переживали скруту впродовж вічності. Отже, можна сказати, що ви – найщасливіші з людей. Тим не менш, вам нічим пишатися, і ви, звичайно, не можете хвалитися.

Переживання на власному досвіді суду й кари Божими словами приносить вам здобутки й реальний досвід, тож вам слід свідчити про Бога. Коли ви свідчите про Бога, вам слід в основному говорити про те, як Бог судить і карає людей та які випробування Він використовує, щоб очистити людей і змінити їхні характери. Слід також говорити про те, як багато розбещення було виявлено у вашому досвіді, скільки ви вистраждали, скільки всього ви зробили, щоб протистояти Богу, і як ви в кінцевому підсумку були завойовані Богом. Розповідайте про те, як багато у вас реального знання про Божу роботу, і як слід свідчити про Бога та відплачувати Йому за Його любов. Ви маєте вкладати зміст у такі висловлювання, водночас викладаючи думки в простий спосіб. Не говоріть про пусті теорії. Говоріть більш приземлено; говоріть від серця. Саме так вам слід переживати речі на власному досвіді. Не озброюйте себе глибокими на вигляд, пустими теоріями, намагаючись виставити себе на показ; роблячи так, ви виглядаєте досить гордовитими та нерозсудливими. Ви мусите більше говорити про реальні речі, виходячи з вашого реального досвіду, і більше говорити від серця; це найкорисніше для інших, і це їм бачити найбільш доречно. Ви раніше були людьми, які найбільше протистояли Богу, які були найменш схильні підкорятися Йому, але тепер вас завойовано – ніколи не забувайте про це. Вам слід більше роздумувати та розмірковувати над цими питаннями. Коли люди чітко їх розумітимуть, вони знатимуть, як свідчити, інакше вони будуть схильні робити ганебні та безрозсудні вчинки, які не свідчать заради Бога, а радше ганьблять Його. Без справжнього досвіду та розуміння істини неможливо свідчити заради Бога. Люди, чия віра в Бога сумбурна й заплутана, ніколи не зможуть свідчити заради Бога.

Весна 1999 року