Де в останні дні в Божому явленні та роботі проявляється Божа любов до людства? Ви можете побачити її, випробувавши на собі кожен етап цієї роботи. На кожному етапі Своєї роботи Бог говорить у певний спосіб, робить певні пророцтва, висловлює певні істини та виявляє Свій характер, а люди на все це реагують. Які реакції виникають у людей? Ніхто не слухається Бога, і ніхто не зайнятий активним прагненням до істини або добровільним прийняттям Його роботи. Всі вони негативно налаштовані, непоступливі, ворожі, незгідливі щодо всього і все відкидають. Однак Бог завжди продовжував виконувати Свою роботу, а Його любов до людей не змінюється. Яким би не було ставлення людей: чи відмовляються вони, чи неохоче приймають, чи незначно змінюються, Божа любов є незмінною, етапи Його роботи ніколи не перериваються. Це прояв Його любові до людей. Крім того, кожного разу, коли Бог завершує якийсь етап Своєї роботи, незалежно від того, як поводяться люди, Його любов до них не змінюється; Він і далі виконує Свою роботу й спасає людей. На кожному етапі роботи в майбутньому Божі слова, які судять і розкривають людей, будуть глибшими, проникливішими, а також більш підходящими до теперішнього людського стану. Він говоритиме слова, які дозволять людям краще зрозуміти й пізнати Його, краще усвідомити й осягнути Його волю, і вони зможуть побачити, що Він, як і раніше, любить людство. Хоча люди завжди реагували з негативом або з опором, і хоча в такий спосіб вони реагували на кожному етапі роботи, Бог увесь час продовжував говорити й працювати, а Його любов до людей не змінилася навіть тепер. Отже, вся Божа робота для людства – це любов, тут немає сумніву. Дехто скаже: «Якщо все це любов, то чому Бог судить і карає людей так, ніби Він відчуває до них ненависть? Як Він може дозволяти людям пройти через випробування смертю?». Саме так, усе, що є в Бога для людства, – це любов! Божі кара і суд над непокорою людей мають на меті змусити людей зрозуміти істину, змусити їх покаятися й виправитися, а також дозволити їм пізнати Його характер, щоб вони могли боятися й слухатися Його. Хоча в деяких людей усе ще є певний опір, Бог у жодному разі не послабив Своїх зусиль зі спасіння людей і не відмовився від них. Це те, що становить велику Божу любов.

Під час випробування прислужників багато людей стало такими негативно налаштованими та змученими, що вони волали, протестуючи, до неба й землі: «Як я міг стати прислужником після того, як стільки років вірив у Бога й так багато страждав? Це не те, чого я хотів!». Люди були незадоволені й не розуміли, але їх розумів Бог – і хіба це не була любов? Божа любов містить у собі розуміння людей, проникливе заглиблення в їхню сутність і глибоке осягнення їх. Бог любить без збентеження, претензійності або фальші. Його любов щира та справжня. Де б у тебе не були недоліки, брак знань і розуміння, Він милостивий до тебе, Він любить тебе, і Він завжди зворушує тебе. Хоч би з яким небажанням та незадоволенням люди не почували себе прислужниками, Бог ніколи не відмовлявся від них через їхню розбещеність та непослух. Він завжди промовляв до них, забезпечував та підтримував їх і через кілька місяців рафінування розкрив їхню розбещеність та змусив їх усвідомити свій потворний стан. Чи була в Бога любов до людей протягом цих трьох місяців? Якби не було, Він ніколи б не звернув уваги на тебе. Деякі люди були вигнані під час випробування прислужників, і ці люди були справжніми невіруючими. Щойно вони почули, що стали прислужниками, як одразу ж піддалися негативу, і за кілька місяців не змогли змиритися із цим. Ти не бажав бути прислужником, не бажав страждати, слідуючи за Богом, але коли тобі сказали, що на тебе чекають благословення, ти відчув радість та навіть піднесення. Якби в Бога не було любові, а була тільки ненависть, і Він побачив би, як у людях виявляється така розбещеність, то їх треба було б прогнати. Три місяці рафінування – це зовсім не так уже й багато. Чому Я кажу, що це зовсім недовго? Тому що це лише та кількість часу, яку люди можуть витримати. Якби це тривало хоча б ще трохи, люди не витримали б цього. Хоча люди завжди співали гімни, відвідували зібрання та спілкувалися, вони, звичайно, не змогли б бути непохитними, лише насолоджуючись цими речами. Ось чому Бог ще на ранніх етапах зробив людей Своїм народом, і це також містить у собі Його любов. Бог використовує Своє серце й любов, щоб впливати на людей і утримувати їх, і це також є проявом любові. У цьому часовому проміжку ми також можемо бачити Божу любов. Він не зволікає ні на день, Він говорить відразу ж, коли Йому настає час говорити. Якби Він затримався на кілька місяців, деякі люди поступово відійшли б від Нього. Ось так Він працює відповідно до фактичного стану людей, без будь-яких затримок або зволікання. Бог приділяє особливу увагу кожному, і оскільки Він спасає людей, Він до кінця несе за них відповідальність. Але деяким людям забракло рішучості чи наполегливості, і вони відійшли самі по собі. Перш ніж вони пішли, Святий Дух особливо зворушував деяких із них і переконував їх залишитися, відступившись від них лише тоді, коли їх більше не можна було втримати. Бог так сильно любив людей, але люди були негідні Його любові. До декого з тих, хто відійшов, що їх Бог більше не міг любити, Божа любов перетворилася на ненависть, і Він більше не мав нічого спільного з такими людьми. Стосовно етапів і часу Божої роботи, того, скільки триває кожен етап, скільки слів вимовляється на кожному етапі, який тон і метод використовуються, і які істини застосовуються для того, щоб люди зрозуміли, – все це містить у собі Божі добрі наміри і кропіткі зусилля, і все це Його точні розпорядження й плани. Бог завжди висловлював істину, використовуючи Свою мудрість, щоб направляти й вести людство, забезпечувати людей і служити їм, потроху годувати людей і вести їх пліч-о-пліч аж до теперішнього часу. Кожен, у кого був такий досвід, нині щось знає про це й може надати певні свідчення щодо свого досвіду. Цей поетапний процес ще свіжий у їхній пам’яті, і любов, відчуту в ньому, неможливо передати словами. Божа любов до людей настільки глибока, що люди ніколи не зможуть повністю осягнути її або ясно передати словами. З розподілу часу Божої роботи ми бачимо, наскільки глибокою є Його любов до людей. Прискіпливий до кожної дрібниці, Він не дозволяє, щоб рафінування тривало довше, через побоювання, що люди відійдуть і покинуть Його, оскільки рафінування триває дуже довго. Його любов міцно тримає людей і анітрохи не слабшає. Крім того, у Бога був точний контроль над етапами роботи кари й суду. Якби Він додав ще один метод, людям здалося б, що Він обманює їх і хитрує з ними, і вони, швидше за все, пішли б, коли їхнього духовного стану стало б недостатньо. Отже, після трьох місяців рафінування Бог знову заговорив, щоб перетворити прислужників на Свій народ, і всі люди стали щасливими. Вони були настільки схвильовані, що сльози потекли по їхніх обличчях, коли вони побачили, яким мудрим і добрим був Бог. Після декількох місяців рафінування люди дійсно повірили в те, що вони є прислужниками. Вони подумали: «У нас немає доброго місця призначення. Ми більше не потрібні Богові. Ми абсолютно безнадійні». Якби в той час у такій атмосфері Я сказав, що не дам людям вмерти, Мені б ніхто не повірив. Вони вважали, що якщо Бог це вже виголосив, то, напевно, це факт. Однак за три місяці Я виклав інший розділ слів і поклав край їхнім випробуванням у якості прислужників. Хоча людська природа зіпсована сатаною, іноді люди особливо невинні, як діти. Чому кажуть, що перед Богом люди завжди як немовлята? З людського погляду здається, що всі люди розбещені та перебувають у занепаді, але з Божого погляду люди завжди були немовлятами, і всі вони надзвичайно наївні та невинні. З огляду на це, Бог ставиться до людей не як до ворогів, а як до об’єктів Свого спасіння й любові.

Усупереч тому, що уявляють собі люди, Божа любов до них полягає не лише в тому, щоб і далі дарувати їм благодать чи промовляти слова благословення або щось таке, що люди хочуть почути. Вона полягає в тому, щоб висловити істину й очистити людей від розбещеності, спасти їх від впливу сатани й зробити їх гідними отримати Божі благословення та обітницю. Ось такою є справжня Божа любов. Бог викриває розбещеність людей, судить і виносить їм вирок словами, які їм справді неприємні. Ці слова навіть пронизують їхні серця й завдають їм болю. Здається, що деякі слова осуду засуджують людей або проклинають їх так, ніби Бог дійсно ненавидить їх, але все це має реальний зміст. Це повністю відповідає фактам і не є перебільшенням. Бог говорить, ґрунтуючись на розбещеній сутності людей, і людям досить випробувати це на собі якийсь час, щоб зрозуміти. Мета Бога, коли Він говорить усе це, полягає в тому, щоб змінити та спасти людей. Тільки коли Бог промовляє в такий спосіб, Він спроможний досягти найкращих результатів. Ти маєш зрозуміти, що всі кропіткі зусилля Бога спрямовані на спасіння людей, і всі вони є втіленням Його любові. Незалежно від того, чи дивишся ти на мудрість Божої роботи, чи на її етапи й методи, чи на її тривалість, чи на Його точні розпорядження й плани, у всьому цьому міститься Його любов. Ось приклад. Усі батьки люблять своїх дітей, і всі вони докладають багато праці, щоб побачити, як діти підуть правильним шляхом. Коли вони знаходять недоліки у своїх дітях, то побоюються, що діти не слухатимуть їх і не зміняться, якщо говорити з ними занадто м’яко, але батьки також переживають, що зачеплять їхню самооцінку, якщо будуть занадто суворими, і діти не зможуть цього витримати. Те, що вони можуть розглядати це з погляду своїх дітей, керується любов’ю, і вони докладають до цього багато праці. Усі діти, можливо, відчували любов своїх батьків. Любов – це не тільки ніжність і увага, але й суворе виправлення. Боже спасіння людства ще більше керується любов’ю та походить від любові, саме тому Бог робить усе можливе, щоб спасти розбещене людство. Він не просто робить щось для доведення справи до кінця, а й складає точні плани, промовляючи та працюючи етап за етапом. Час і місце, тон промови й спосіб, у який Він промовляє, а також робота, яку Він виконує, – можна сказати, що кожна із цих речей виявляє Його любов, і кожна з них достатньою мірою показує, що Його любов до людства нескінченна й незмірна. Багато людей під час випробування прислужників говорило бунтарські слова чи висловлювало якісь скарги, але Бог не поставив це в провину людям, а тим більше не покарав за це жодного з них. Оскільки Він любить людей, Він виявляє поблажливість у всьому. Якби в Бога не було любові, а була тільки ненависть, то Він би вже давно засудив усіх. Оскільки в Нього є любов, Бог не затримується на деталях, Він поблажливий до людей, Він може зрозуміти їхні труднощі, і все, що Він робить, керується любов’ю. Тільки Бог розуміє людей, а ти навіть сам себе не розумієш. Подумай ретельно, хіба це неправда? Деякі скаржаться на те чи інше, коли стикаються з випробуваннями. Люди засмучуються через дрібниці, а живуть у благословеннях, проте навіть не відають про це. Ніхто не може знати, скільки Богу довелося вистраждати, сходячи з небес на землю. Бог такий величний; щоб стати людиною, стати такою незначною, смиренною людською істотою, приниженою людиною, скільки Йому довелося б вистраждати! Ось приклад зі світського життя. Добрий імператор любить своїх підданих, як власних дітей. Щоб полегшити страждання простих людей, він у простому одязі ходить серед них, як звичайна людина, щоб дослідити й зрозуміти їхні труднощі. З огляду на його статус, бути зведеним до статусу простолюдина вже саме по собі принизливо. Він змушений жити як звичайна людина, і люди, які не знають, що він імператор, будуть ставитися до нього, як до звичайної людини. Серед народу багато небезпек, ніхто не знає, скільки людей хочуть убити імператора або захопити владу, тому він мусить бути особливо обережним, коли ходить серед людей, щоб зрозуміти їхню ситуацію. Оскільки відповідно до свого статусу й становища він справді не має так страждати, то як йому це вдається? Він просто хоче бути добрим імператором і дійсно щось зробити для простих людей. Бог хоче повністю спасти людство в останні дні, і Його одкровення і суд над людством у такий спосіб сьогодні – це той ступінь, якого досяг Його план управління. Бог спасає людство, тому що Він його любить. Саме тому, що Він любить людство й керується любов’ю, Він задля спасіння людства стає плоттю й особисто наважується ввійти до лев’ячої ями. Бог здатний це зробити, тому що Він любить людство. Те, що Бог терпить величезне приниження, стаючи плоттю задля спасіння цього розбещеного людства, є повним доказом того, що Його любов така велика. Серед рядків Божих слів є заклик, розрада, підбадьорення, поблажливість, терпіння, але є також і осуд, кара, прокляття, привселюдне одкровення та чудові обітниці. Яким би не був метод, він керується любов’ю, і в цьому сутність Його роботи. Нині всі ви маєте певні знання про Його любов, але вони не дуже глибокі. До цих знань домішується людська уява, і те, що ви можете пізнати з досвіду про Його любов, є обмеженим. Пізніше, коли ви проживете ще кілька років, ви відчуєте, наскільки глибока й велика ця любов, наскільки її не можна описати людською мовою. Коли люди пізнають Божу любов, у їхніх серцях з’являється любов до Нього. Якщо в людей немає любові до Бога, як вони можуть відплатити за Його любов? Навіть якби ти пожертвував своїм життям, ти все одно не зміг би відплатити за Божу любов. Проживши ще кілька років, ви знатимете, що таке Божа любов. Потім, коли ви озирнетеся на свої поточні стани та прояви, ви відчуєте найглибший жаль і впадете ниць перед Богом. Чому більшість людей сьогодні так уважно і з таким завзяттям слідує за Богом? Це через те, що вони знають Божу любов і бачать, що Божа робота полягає в спасінні людства. Тільки-но подумайте, з якою неймовірною точністю в розподілі часу Божа робота переходить від одного етапу до іншого без жодних затримок. Чому Бог не зволікає? Це робиться задля спасіння людства. Він хоче спасти якомога більше людей, і Він не хоче втратити жодну людину, що може бути спасенною, у той час як самим людям байдужа їхня доля. Отже, люди навіть не знають, хто у світі любить їх найбільше. Ти не любиш себе, і не знаєш, як цінувати й плекати власне життя, і тільки Бог любить людей найбільше за всіх. Лише деякі люди спроможні на власному досвіді відчути Божу любов, але більшості ще тільки належить це зробити. Вони вважають, що любити себе надійніше, але їм слід мати ясніше розуміння того, якого роду любов у них до себе. Чи може людина спастися, якщо любитиме себе? Тільки Божа любов може спасти людей, це єдина справжня любов, і згодом ти поступово відчуєш на власному досвіді, що таке справжня любов. Якби Бог не став плоттю, щоб працювати й безпосередньо скеровувати людей, взаємодіючи з ними вдень і вночі та живучи разом із ними, їм було б нелегко по-справжньому пізнати Божу любов. Якби Бог не став плоттю й не висловив так багато істини, люди ніколи не змогли б пізнати Його, і ніхто б не довідався про Його любов.

Бог і людина не одного роду й живуть у двох різних світах. Люди не здатні зрозуміти мову Бога, а тим більше пізнати Його думки. Тільки Бог розуміє людей, а вони не спроможні зрозуміти Його. Тільки ставши плоттю, ставши такого самого роду, як люди (таким самим на вигляд), і зазнавши величезного приниження й болю заради спасіння людей, Бог може змусити їх зрозуміти й пізнати Його роботу. Чому Бог ніколи не відмовляється від спасіння людей? Чи не тому, що має любов до людей? Він бачить, що людство розбещене сатаною, і Йому нестерпна думка відпустити їх або відмовитися від них. Ось чому в Нього є план управління. Якби, як уявляють люди, Бог мав знищити людство, тільки-но Він розгнівається, тоді Йому не треба було б потерпати від таких страждань заради спасіння людей, як Він робить це сьогодні. Крім того, саме страждання Бога після Його втілення у плоть виявляє Його любов. Лише після цього Його любов поступово відкривається людству й стає відомою всім. Якби сьогодні роботи такого роду не було, люди знали б тільки, що на небесах є Бог і що в Нього є любов до людства. Це була б лише доктрина, і люди ніколи не змогли б відчути справжню Божу любов. Тільки завдяки роботі, яку Бог виконує в плоті, у людей є можливість мати справжнє розуміння Бога. Це розуміння не є невизначеним, порожнім або просто словесною доктриною, воно міцне й актуальне, тому що любов, яку Бог дає людям, є доброчинною. Ця робота може бути виконана Ним тільки в плоті, Дух не може виконати її. Наскільки великою була любов, яку Ісус дав людям? Він був прибитий до хреста, щоб спасти людство, слугуючи людям вічною жертвою за гріхи. Він прийшов, щоб виконати роботу спокути для людства, аж до моменту Свого розп’яття. Ця любов є настільки великою. Божа робота має дуже велике значення. У багатьох людей завжди є певні уявлення про те, як Бог став плоттю, і це їхня помилка. Чому в тебе завжди є ці уявлення? Без Божого втілення віра людей у Бога була б просто порожніми словами, беззмістовними та нереалістичними, і попри свою віру вони все одно були б зрештою знищені! Божа любов до людства проявляється головним чином у роботі, яку Він здійснює в плоті, у тому, що Він особисто спасає людей, безпосередньо розмовляє з людьми та живе поруч із ними. Між ними немає анінайменшої відстані, немає ніякої удаваності; це є реальністю. Причиною того, що Його спасіння людства було втіленням у плоть та проведенням років болісного перебування серед людей у світі, є Його любов та милосердя до людства. Божа любов до людства є безумовною й не висуває ніяких вимог. Що Він натомість може отримати від них? Люди холодно ставляться до Бога. Хто може ставитися до Бога як до Бога? Люди не дають Богу анінайменшої розради, і Він і досі не отримав істинної любові від людства. Бог продовжує безкорисливо давати й допомагати людям, але їх це все одно не задовольняє, вони наполегливо просять у Нього благодаті й благословення. Якими важкими й надокучливими бувають люди! Проте рано чи пізно настане день, коли Божа робота дасть свої результати, і більшість Божих обранців від щирого серця висловить подяку. Ті, хто пережив це протягом тривалого часу, можуть це відчути. Люди можуть перебувати в заціпенінні, але вони все одно залишаються людьми, а не бездиханними предметами. Той, хто не випробував на собі Божу роботу, можливо, не здатен це зрозуміти. Він лише визнає, що істини, висловлені Богом, є слушними, але в нього нема дуже глибокого розуміння, оскільки немає досвіду.

Протягом декількох років Бог працював у плоті й сказав незліченну кількість слів. Він почав із того, що дав людям випробування прислужників, а потім дав пророцтва й почав роботу суду й кари, а потім використовував випробування смертю для рафінування людей. Після цього Він вивів людей на правильний шлях віри в Нього. Промовляючи до людей, Бог забезпечує їх усією істиною та дає відсіч різноманітним людським уявленням. Потім Він дає людям трохи надії, щоб вони побачили, що попереду є надія, що Бог і людина разом увійдуть у прекрасне місце призначення. І хоча вся ця робота виконується відповідно до Божого плану, все це робиться згідно з потребами людства. Ця робота не виконується навмання; Бог використовує Свою мудрість, щоб виконати всю цю роботу. Оскільки в Бога є любов, Він здатен послуговуватися мудрістю, щоб так щиро ставитися до розбещених людей. Він у жодному разі ніколи не грається з людьми, як з іграшками. Судячи з Божого тону та вибору слів, іноді Він судить і карає людей або випробовує їх. Іноді певне формулювання змушує людей страждати від випробувань і мук, а іноді Він дає людям відповідний вибір слів, які звільняють та заспокоюють їх. Він дійсно багато думає та піклується про людей. Незважаючи на те, що всі люди є Божими творіннями та зазнали розбещення з боку сатани, і навіть незважаючи на те, що люди нічого не варті, вони лише сміття, і така їхня природа, Він не ставиться до людей згідно з їхньою сутністю, а також не ставиться до них відповідно до відплати, яку вони мають отримати. Його промова може бути суворою, але Він завжди ставиться до людей із терпінням, поблажливістю та співчуттям. Люди повинні повільно й ретельно це обміркувати! Якби Бог не ставився до людей із поблажливістю, співчуттям і благодаттю, чи міг би Він сказати все це, щоб спасти їх? Чому б Йому просто не засудити їх? Водночас люди й досі не знають Божої любові. Які ж вони нерозумні невігласи! У людській сутності немає любові. Вони не знають, що таке любов і чому Бог це робить. Коли люди не мають досвіду Божої любові, вони просто відчувають, що ця Божа робота досить добра, що вона приносить користь людям, що вона може змінити людей, але жодна людина не думає: «Божа робота така добра, вона має таке велике значення! Божа любов до людей така глибока. Він дійсно не ставився до людей, як до бруду!». Люди не ставилися до Бога як до Бога, але Бог ставився до людей як до людей. Хіба не так? Бог каже, що ти – звір, але Він зовсім не поводився з тобою як зі звіром. Якби Бог поводився з тобою як зі звіром, чи міг би Він і надалі забезпечувати тебе істиною? Чи страждав би Він і надалі, щоб спасти тебе? Деяким людям здається, що до них ставляться несправедливо, вони говорять: «Бог каже, що я нічого не вартий. Мені надто соромно жити далі». Люди дійсно не розуміють Божої волі. Можна стверджувати, що протягом усього життя ти можеш не дуже глибоко відчувати на власному досвіді Божу мудрість і кропітку роботу. Але не має значення, наскільки глибоким чи поверховим є твій досвід, якщо ти нарешті зрозумієш це й отримаєш трохи знань, цього буде достатньо. Бог усе одно просить людей зрозуміти істину, зосередитися на зміні свого характеру й просто поступово поглиблювати у своїх серцях розуміння істини про вірність, послух та любов до Бога. Якщо людина лише трохи витратиться чи постраждає, їй може здаватися, що вона зробила великий внесок і тепер має високі якості перед Богом, а якщо вона зробить трохи більше, то буде хизуватися своїми якостями, і, не згадуючи про це, в глибині душі відчуватиме невпевненість та образу. Як люблять люди? Що це за любов, яка є в людей? Чи здобув Бог справжню любов людства? Хіба Він не гідний любові людства?

Зима 1999 року