Як пізнати чиюсь природу? Із чого складається природа людини? Ти знаєш лише про людські недоліки, дефекти, наміри, уявлення, негативну налаштованість і непослух, але ти не здатний пізнати те, що закладено в людську природу. Ти знаєш лише її зовнішній шар, не маючи змоги відкрити для себе її походження, а це не є знанням людської природи. Деякі люди визнають свої недоліки й негативні налаштованості, кажучи: «Я розумію свою природу. Бачиш, я визнаю свою зарозумілість. Хіба це не є знанням моєї природи?». Зарозумілість є складовою людської природи, це правда. Однак недостатньо визнати це в доктринальному сенсі. Що означає пізнати власну природу? Як її можна пізнати? З яких аспектів її пізнають? Як саме слід сприймати чиюсь природу з огляду на те, що ця людина виявляє? Перш за все, природу людини можна побачити з її інтересів. Наприклад, деякі люди схильні до особливого поклоніння перед відомими та видатними людьми, дехто особливо любить співаків або кінозірок, а дехто має особливу пристрасть до ігор. За цими вподобаннями ми можемо побачити природу цих людей. Ось простий приклад: дехто може справді обожнювати певного співака. Наскільки такі люди його обожнюють? До такої міри, що вони одержимі кожним рухом цього співака, кожною посмішкою й кожним словом. Вони зациклені на цьому співакові й навіть фотографують усе, що він носить, а потім починають наслідувати його. Про що свідчить такий рівень ідолопоклонства перед людиною? Про те, що така людина має у своєму серці тільки безбожницькі речі, і що вона не має істини, не має позитивних речей, а тим більше не має у своєму серці Бога. Усе, про що така людина думає, що любить і чого прагне, – від сатани. Ці речі займають її серце, яке вона поступово їм віддає. Можете сказати, в чому сутність і природа такої людини? Якщо щось любити до крайності, то ця річ може стати твоїм життям і зайняти твоє серце, цілковито доводячи, що людина є ідолопоклонником, який не хоче Бога, а натомість любить диявола. Отже, можна зробити висновок, що така людина за своєю природою любить диявола й поклоняється йому, не любить істину й не хоче Бога. Хіба це не правильний погляд на природу людини? Абсолютно правильний. Саме так потрібно препарувати природу людини. Наприклад, деякі люди особливо обожнюють Павла. Їм подобається виходити з дому, виступати з промовами та виконувати роботу; їм подобається відвідувати зібрання та проповідувати, і їм подобається змушувати людей слухати їх, поклонятися їм і обертатися навколо них. Їм подобається займати місце в серцях інших, і вони цінують, коли інші цінують образ, який вони представляють. Проаналізуймо їхню природу на основі такої поведінки. Якою є їхня природа? Якщо вони справді поводяться так, то це достатньо очевидно показує, що вони гордовиті й самовпевнені. Вони взагалі не поклоняються Богу; вони прагнуть до вищого статусу та бажають мати владу над іншими, володіти іншими та займати місце в їхніх серцях. Це класичний образ сатани. Найбільш помітні аспекти їхньої природи – це гордовитість і самовпевненість, небажання поклонятися Богу й бажання, щоб інші поклонялися їм. Така поведінка може дати вам дуже чітке уявлення про їхню природу. Наприклад, деякі люди дуже полюбляють несправедливо користуватися якимись речами за рахунок інших, і ці люди прагнуть реалізувати власні інтереси у всіх питаннях. Що б вони не робили, це повинно приносити їм користь, інакше вони цього не робитимуть. Вони нічим не переймаються, якщо лише це не дає їм якоїсь переваги, і за всіма їхніми діями завжди криються приховані мотиви. Вони добре відгукуються про тих, хто їм корисний, і просувають тих, хто їм лестить. Навіть коли їхні фаворити мають проблеми, вони скажуть, що ці люди мають рацію, і всіляко намагатимуться захистити та прикрити їх. Якою є природа таких людей? Ви можете повністю зрозуміти їхню природу з такої поведінки. Вони прагнуть своїми діями отримати несправедливі вигоди, у будь-якій ситуації постійно шукаючи взаємовигідних відносин, і ви можете бути впевнені, що їхня природа – це жадання прибутку всією душею. У всьому, що вони роблять, вони дбають лише про себе. Вони не встануть рано, якщо їм це не вигідно. Вони найбільш егоїстичні люди, і вони абсолютно ненаситні. Їхню природу демонструє любов до наживи й відсутність будь-якої любові до істини. Деякі чоловіки втрачають голову від жінок, завжди клеяться до них із залицяннями, куди б ті не йшли. Красиві жінки є об’єктами захоплення таких людей і мають найвищу цінність у їхніх серцях. Вони готові віддати життя й пожертвувати всім заради красивих жінок; жінки – це те, що наповнює їхні серця. Яка природа цих чоловіків? Їхня природа – любов до красивих жінок, обожнення їх і любов до зла. Вони розпусники зі злою, пожадливою природою. Чому Я кажу, що це їхня природа? Їхні дії виявляють пожадливу природу. Їхня поведінка – це не просто випадкові переступи, і такі люди не є лише трохи гіршими за звичайних людей, радше вони повністю поглинуті цими речами, які стали самою їхньою природою й сутністю. Отже, ці речі стали проявами їхньої природи. Компоненти природи людини постійно виявляють себе. Усе, що робить людина, незалежно від того, що саме вона робить, може виявляти її природу. Люди мають власні мотиви й цілі для всього, що вони роблять, і чи то це гостинність, чи то проповідь Євангелія, чи то будь-яка інша робота, вони можуть виявляти складові своєї природи, навіть не усвідомлюючи цього, тому що природа людини – це її життя, і люди керуються своєю природою доти, доки живуть. Природа людини не виявляється лише при нагоді чи випадково; радше вона може цілковито відображати сутність людини. Усе, що виходить із людських кісток і крові, відображає їхню природу та життя. Деякі люди люблять красивих жінок. Інші люблять гроші. Дехто має особливу любов до статусу. Хтось особливо цінує репутацію та свій власний імідж. Хтось особливо любить ідолів або поклоняється їм. А деякі люди особливо пихаті й зарозумілі, в душі нікому не поступаються та прагнуть статусу, їм подобається виділятися серед інших і мати над ними владу. Існує чимало різних натур. У різних людей вони можуть відрізнятись, але їхніми спільними складовими є опір Богові й зрада Бога. У цьому сенсі всі вони однакові.

Що стосується того, як дізнатися, якою є природа людини, розгляньмо ще кілька прикладів. Візьмемо, наприклад, егоїзм. Можна сказати, що егоїзм – це елемент природи людини. У кожній людині є цей елемент. Деякі люди страшенно егоїстичні, егоїстичні до крайності, і в усьому вони думають тільки про себе, не шукають нічого, крім особистої вигоди, й аніскілечки не зважають на інших. Той егоїзм відображає їхню природу. Кожна людина певною мірою егоїстична, але є різниця. Спілкуючись із іншими, деякі люди можуть бути уважними до інших і піклуватися про них, вони можуть турбуватися про інших і зважати на інших у всьому, що роблять. Однак деякі інші люди не такі. Ці люди особливо егоїстичні й завжди дріб’язкові, коли приймають у себе братів і сестер. Вони дають своїй родині найсмачнішу їжу й найбільші порції, а братів і сестер пригощають лише меншими порціями менш апетитної їжі. Коли приїжджають їхні власні родичі, вони влаштовують усе так, щоб їм було дуже комфортно. Однак коли в них гостюють брати й сестри, їх кладуть спати на підлозі. Вони вважають, що достатньо вже того, що вони дозволяють братам і сестрам залишатися на ніч під час відвідин. Коли брати й сестри хворіють або переживають якісь інші труднощі, така людина навіть і не думає про них, поводячись так, ніби вона нічого не помічає. Такі люди анінайменшою мірою не піклуються та не непокояться про інших. Вони піклуються тільки про себе та своїх родичів. Саме ця їхня егоїстична природа визначає їхнє небажання піклуватися про інших. Вони вважають, що турбота про інших вимагає витрат і завдає багато клопоту. Дехто може сказати: «Егоїстична людина не знає, як бути уважною до інших». Це неправильно. Якщо вона не знає, як бути уважною, то чому тоді егоїстичні люди такі добрі до своїх власних родичів і проявляють повну увагу до їхніх потреб? Чому вони знають, чого їм самим бракує та що належить одягати або їсти певного часу? Чому вони не можуть бути такими у ставленні до інших? Насправді вони все розуміють, але вони егоїстичні й мерзенні. Це визначається їхньою природою. Ті, хто егоїстичний у всьому, не здатні справедливо ставитися до інших. Існує також аспект зла. Божий дім постановив, що всі ті, хто постійно чинить перелюб, повинні бути усунуті. Але в деяких людей це був лише короткочасний переступ. Чи слід поводитися з ними так само, як із тими, хто постійно чинить перелюб? Це принципове питання. Ті, хто, можливо, час від часу чинив перелюб, не можуть вважатися людьми з лихою природою. Якщо людина постійно має розпутні статеві стосунки з протилежною статтю всюди, куди б вона не пішла, і вона безсоромна й не має жодної моралі щодо людських стосунків, то це лиха людина, а її природа – це природа зла. Така людина виявить свою природу, яких би дій вона не вживала або яку б роботу не виконувала. Її природа не контрольована, а її серце наповнене цим брудом. Вона має безладні статеві стосунки з протилежною статтю, куди б не пішла, і навіть якщо вона зупиняється на деякий час, то це тому, що цьому заважає оточення або тому, що немає відповідних партнерів. Те, що є в природі людини, може проявитися будь-коли й будь-де; ніщо не може цього обмежити. Деяких людей особливо приваблює одяг, краса та марнославство; вони дуже марнолюбні. Вони переодягаються по кілька разів на день. Вони стежать, щоб побачити, хто носить гарний одяг і хто добре одягається, і якщо вони не можуть отримати такі речі собі, вони не можуть спати, і вони позичать гроші або заплатять будь-яку ціну, щоб заволодіти такими речами. Якщо вони не зможуть набути все це, вони можуть втратити будь-який інтерес до віри в Бога й бажання відвідувати зібрання, і в них не буде натхнення читати слово Боже. Ці речі – це все, що займає їхній розум. Вони не можуть думати ні про що інше. Такі люди особливо марнославні, значно більше, ніж звичайна людина. Це закладено в їхній природі та в їхніх кістках. Сама їхня природа марнославна. Те, що знаходиться в природі людини, розкривається не в момент слабкості, а радше є послідовними проявами. Що б люди не робили, вони несуть елементи своєї природи. Навіть коли такі елементи не помітні зовні, всередині однаково є домішки. Якщо хитра людина говорить чесно, то насправді в її словах усе ж ховається прихований зміст. Її слова все ж заражені підступом. Хитра людина є хитрою з усіма, навіть зі своїми родичами й дітьми. Яким би відвертим ти з нею не був, вона буде хитрою у ставленні до тебе. Таким є її справжнє обличчя, саме такою є її природа, її нелегко змінити, і так буде завжди. Чесна людина іноді промовляє спотворені та підступні слова, але, як правило, вона чесна, діє відносно серйозно, не використовує інших на свою користь під час взаємодії з ними й не має наміру спокушати інших, розмовляючи з ними. Вона може відкритися й щиро спілкуватися з іншими, а всі інші кажуть, що вона нелукава. Коли вона іноді говорить підступні слова, то це лише проявляється її зіпсований характер. Це не відображає її природу, тому що вона не є підступною людиною. Тому, коли мова йде про природу людини, ти мусиш розуміти, якими є елементи цієї природи та що таке зіпсований характер. Ти мусиш уміти чітко розрізняти ці два поняття. Тож коли людей просять проаналізувати власну природу, деякі скажуть: «Іноді я говорю різко», або «Я не вихований і не знаю, як поводитися», або «Іноді у моєму виконанні обов’язків присутні домішки», але вони не говорять про те, якою є їхня природа або те, чи їхня людська сутність є хорошою. Вони завжди уникають такого і, можливо, не можуть по-справжньому пізнати себе. Постійно щось приховувати й боятися втратити обличчя – неприйнятно. Те, що закладено у твоїй природі, необхідно винести на поверхню. Якщо його неможливо винести на поверхню, його неможливо зрозуміти, а якщо його неможливо зрозуміти, то його неможливо змінити. Ти мусиш бути дуже суворим, коли йдеться про твоє самопізнання. Ти не повинен обманювати себе, і ти не можеш чинити абияк у ситуаціях, які цього стосуються.

Розуміння власної природи в першу чергу передбачає розуміння того, якою людиною ти є насправді. Те, якою ти є людиною, вказує на те, якою є твоя природа. Наприклад, висловлювання про те, що хтось є такою-то людиною, найбільше говорить про її природу. Тип природи, притаманний людині, визначає тип особистості, якою вона є. Природа людини – це її життя. Як можна побачити, якою є природа людини? Ти мусиш часто контактувати з людиною та присвячувати час спостереженню за тим, якою особою вона є. Усе, що найбільше виділяється в ній і відображає її сутність і характеристики, можна назвати її природою й сутністю. Ці елементи її сутності формують її природу. Коли необхідно з’ясувати, якою людина є насправді, цей спосіб точніший. Якою є сутність людини, такою є її природа. Природа людини визначає, якою людиною вона є. Наприклад, якщо хтось особливо любить гроші, то його природу можна описати кількома словами: він – грошолюбний. Якщо чиєюсь найвидатнішою рисою є любов до жінок, і він завжди водиться з жінками, то ця людина любить зло й має злу природу. Деякі люди найбільше люблять їсти. Якщо дати такій людині трохи алкоголю та м’яса, то вона буде прихильною до тебе. Отже, це показує, що в цієї людини ненажерлива природа, точнісінько як у свині. Кожна людина має зіпсований характер і якусь фатальну ваду, і зіпсований характер контролює її в її реальному житті. Вона живе цим зіпсованим характером, і це відображає її природу. Можна сказати, що її природа – це та її частина, яка є її фатальною вадою: фатальна вада людини – це її природа. Деякі люди, здається, мають прийнятну людську сутність і зовні не виявляють жодних серйозних вад, але їхньою найбільшою слабкістю є крихкість. У них немає життєвих цілей або поривань, вони просто живуть абияк, падаючи духом у разі найменшої невдачі та стаючи негативно налаштованими, коли справи кепські. Якщо вони в кінцевому підсумку розвивають певні погляди, аж до того, що більше не хочуть вірити, тоді їхньою найбільшою слабкістю є їхня крихкість; їхня природа крихка, вони нікчемні, і їм не можна зарадити. Деякі люди вкрай сентиментальні. Щодня, у всіх своїх словах та діях стосовно інших вони живуть своїми почуттями. Вони відчувають прихильність до тієї чи іншої людини та проживають свої дні, будучи зануреними в тонкощі прихильності. У всьому, із чим вони стикаються, вони живуть у світі емоцій. Коли помирає невіруючий родич такої людини, вона оплакує його три дні. Інші, можливо, захочуть поховати тіло, але вона цього не дозволяє. Вона досі має почуття до померлого, і її почуття надто гострі. Можна сказати, що почуття є фатальною вадою цієї людини. Нею в усьому керують її почуття, вона не здатна практикувати істину або діяти відповідно до принципів і вона часто схильна повставати проти Бога. Почуття – це її найбільша слабкість, її фатальна вада, і її почуття цілком здатні привести її до краху та знищити її. Надмірно емоційні люди не здатні практикувати істину або підкорятися Богові. Вони переймаються плоттю, і вони дурні й нетямущі. Саме таким людям властиво бути дуже емоційними, і вони живуть своїми почуттями. Отже, якщо ти хочеш домогтися зміни свого характеру, ти мусиш знати свою природу. «Горбатого могила виправить». Не припускай, що природу можна змінити. Якщо природа людини надто погана, то така людина ніколи не зміниться, і Бог не спасе її. Що означає перетворення характеру? Воно відбувається, коли людина, яка любить істину, переживаючи на власному досвіді Божу роботу, приймає суд і кару Його слів і зазнає всіляких страждань і рафінування. Така людина очищається від сатанинських отрут усередині себе й повністю звільняється від своїх зіпсованих характерів, щоб могти коритися словам Бога та всім Його влаштуванням і розпорядженням, і ніколи більше не повставати проти Нього й не чинити Йому опір. Це перетворення характеру. Якщо природа людини дуже погана, і якщо ця людина – лиха, тоді Бог не спасе її, і Святий Дух не працюватиме в ній. Інакше кажучи, це – як лікар, який лікує пацієнта: людину із запаленням можна вилікувати, але людину, у якої розвивається рак, врятувати неможливо. Перетворення характеру означає, що завдяки своїй любові до істини та здатності її прийняти людина зрештою пізнає свою природу, яка є неслухняна Богові й протидіє Йому. Вона розуміє, що люди надто глибоко розбещені, вона усвідомлює абсурдність і підступність людства, його жебрацький і жалюгідний стан, і нарешті доходить до розуміння природи й сутності людства. Знаючи все це, вона стає здатною повністю відкинути та зректися себе, жити за словом Божим і практикувати істину в усьому. Таким є той, хто знає Бога, і той, чий характер зазнав перетворення.

Усе людство було розбещене сатаною, і природа людини полягає в зраді Бога. Однак, серед усіх людей, які були розбещені сатаною, є ті, хто здатен підкоритися Божій роботі та прийняти істину. Це люди, які здатні здобути істину й досягти перетворення свого характеру. Деякі люди не шукають істини, а натомість просто пливуть за течією. Вони коритимуться й робитимуть усе, що їм скажуть, вони можуть зректися речей і повністю присвятити себе, і вони можуть витримати будь-які страждання. У таких людей є трохи совісті й здорового глузду, і вони мають надію на спасіння й виживання, але їхній характер не може змінитися, тому що вони не шукають істини, а задовольняються лише розумінням доктрини. Вони не кажуть і не роблять нічого такого, що порушує совість, вони можуть щиро виконувати свої обов’язки й здатні приймати спілкування про істину стосовно будь-якої проблеми. Однак вони не докладають серйозних зусиль для пошуку істини, їхній розум спантеличений, і вони ніколи не можуть зрозуміти сутності істини. Їхні характери не можуть змінитись. Якщо ти бажаєш бути вичищеним від розбещеності й зазнати зміни у своєму характері життя, ти повинен мати любов до істини та здатність приймати істину. Що означає приймати істину? Прийняття істини означає, що незалежно від того, який у тебе тип розбещеного характеру або які отрути великого червоного дракона – сатанинські отрути – наявні у твоїй природі, коли слова Божі викривають ці речі, ти повинен їх визнати й скоритися, ти не можеш зробити інший вибір, і ти повинен пізнати себе згідно зі словами Божими. Це означає бути здатним прийняти слова Божі й прийняти істину. Що б Бог не казав, наскільки б суворими не були Його висловлювання та які б слова Він не використовував, ти можеш приймати їх, якщо те, що Він каже, є істиною, і ти можеш визнавати їх, якщо вони відповідають дійсності. Ти можеш коритися словам Божим незалежно від того, наскільки глибоко ти їх розумієш, і ти приймаєш світло, яке виявляє Святий Дух і про яке спілкуються твої брати й сестри, та підкоряєшся йому. Коли така людина шукала істину до певної міри, вона може отримати істину й досягти перетворення свого характеру. Навіть якщо люди, які не люблять істину, мають трохи людської сутності, здатні робити якісь добрі вчинки, здатні зректися й повністю присвятити себе Богу, вони спантеличені щодо істини й не ставляться до неї серйозно, тому характер їхнього життя ніколи не змінюється. Ти бачиш, що Петро мав таку ж людську сутність, як і інші учні, але він виділявся своїм палким прагненням до істини. Хай що казав Ісус, Петро серйозно розмірковував над цим. Ісус запитав: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?». Петро чесно відповів: «Люблю тільки Отця, що на небі, а Господа, що на землі, я ще не полюбив». Пізніше, подумавши, він зрозумів: «Це неправильно. Бог на землі – це Бог на небі. Хіба це не один і той самий Бог і на небі, і на землі? Якщо я люблю тільки Бога на небі, то моя любов не справжня. Я повинен любити Бога на землі, адже тільки тоді моя любов буде справжньою». Так Петро зрозумів справжнє значення слова Божого з того, про що запитував Ісус. Щоб любити Бога, і щоб ця любов була справжньою, треба любити втіленого Бога на землі. Любити невизначеного й невидимого Бога не є ані реалістичним, ані практичним, тоді як любов до практичного, видимого Бога є істиною. Зі слів Ісуса Петро отримав істину й розуміння Божої волі. Очевидно, що віра Петра в Бога була зосереджена лише на пошуках істини. Зрештою, він досягнув любові до практичного Бога – Бога на землі. Петро був особливо ревним у своєму прагненні до істини. Щоразу, коли Ісус давав йому пораду, він серйозно розмірковував над Ісусовими словами. Можливо, він розмірковував упродовж місяців, року або й кількох років, перш ніж Святий Дух просвітив його й він зрозумів сутність слів Божих. Так Петро ввійшов у істину, а коли він це зробив, характер його життя було перетворено й оновлено. Якщо людина не шукає істини, вона ніколи її не зрозуміє. Можна десять тисяч разів говорити про букви й доктрини, але вони однаково залишаться лише буквами й доктринами. Деякі люди просто кажуть: «Христос є істина, дорога і життя». Навіть якщо ти повториш ці слова десять тисяч разів, це однаково буде марним, адже ти не розумієш їхнього значення. Чому кажуть, що Христос є істина, дорога і життя? Чи можеш ти сформулювати знання, які ти про це отримав із власного досвіду? Чи ввійшов ти в реальність істини, дороги і життя? Бог висловив Свої слова, аби ви могли їх пережити й здобути знання. Марно просто говорити про букви й доктрини. Ти можеш пізнати себе тільки тоді, коли зрозумієш слова Божі та ввійдеш у них. Якщо ти не розумієш слів Божих, тоді ти не можеш пізнати себе. Ти можеш здобувати здатність розпізнавати тільки тоді, коли розумієш істину. Не розуміючи істини, ти не здатен нічого розпізнавати. Ти здатен ясно бачити речі тільки тоді, коли розумієш істину. Без розуміння істини ти не здатен ясно бачити речі. Ти можеш пізнати себе тільки тоді, коли зрозумієш істину. Без розуміння істини ти не можеш себе пізнати. Твій характер може змінитися лише тоді, коли ти здобув істину. Без істини твій характер не може змінитися. Тільки після того, як ти здобув істину, ти можеш служити згідно з Божою волею. Не здобувши істини, ти не можеш служити згідно з Божою волею. Тільки після того, як ти здобув істину, ти можеш поклонятися Богові. Без розуміння істини, навіть якщо ти поклонятимешся Йому, твоє поклоніння буде не більше, ніж виконання релігійних обрядів. Без істини ніщо з того, що ти робиш, не є реальним. Після здобуття істини все, що ти робиш, є реальним. Усі ці речі залежать від здобуття істини зі слів Божих. Деякі люди запитають: «Що саме означає здобути істину з Божих слів?». Чи дійсно є якась необхідність запитувати? Усю істину висловлює Бог, і вся вона міститься в словах Божих. Поза Божими словами немає істини. Багато людей вважає, що здатність говорити про букви та вчення означає знати істину, і це смішно. Не можна здобути істину, просто промовляючи вчення. Який сенс просто спілкуватися про буквальне значення Божих слів? Тобі потрібно розуміти значення Божих слів, джерело Божих слів і ефект, якого вони покликані досягти. Слово Боже містить істину, життя, світло, принципи та шляхи. Кожне слово Боже містить у собі багато чого; недостатньо просто сказати про значення його буквального формулювання, і на цьому полишити його. Я наведу приклад. Бог сказав: «Будьте чесними, а не підступними людьми». Що означає це твердження? Деякі люди кажуть: «У ньому йдеться про те, щоб сказати людям бути чесними й не підступними, чи не так?». Якщо запитати їх, що ще це означає, вони скажуть: «Це означає, що тобі слід бути чесною людиною, а не підступною. Тут ідеться тільки про ці два аспекти». Тоді можна запитати: «Що саме означає бути чесною людиною? Яка людина вважається чесною? Якою є поведінка чесної людини? Якою є поведінка підступної людини?» Вони б відповіли: «Чесна людина – це та, яка говорить чесно, не додає неправди у свої слова й не бреше. Підступна людина – та, яка говорить манівцями, не говорить істину, завжди нечиста у своїх словах і любить казати неправду». Це все, що вони можуть відповісти. Людське мислення надто просте. Чи ти зможеш коли-небудь увійти в реальність істини, так просто пояснюючи поняття чесної людини? Що говорить слово Боже про чесних людей? По-перше, що чесні люди не мають сумнівів щодо інших, а по-друге, що чесні люди можуть прийняти істину. Це дві основні риси. Що Бог має на увазі під цим? Чому Бог це говорить? Із Божого слова можна почерпнути глибше значення того, що означає бути чесною людиною, чого це стосується, і яким є точне визначення чесної людини. Щойно ти точно зрозумієш це визначення, тоді в слові Божому ти побачиш, якими є прояви чесної людини, якими є підступні люди та які є прояви в підступної особи. Якщо ти потім оціниш ці прояви, ти точно зрозумієш, що таке чесна людина та що таке підступна людина, а також те, як підступні люди ставляться до слова Божого, як вони ставляться до Бога й до інших людей. Так ти по-справжньому дійдеш до розуміння Божих слів і дізнаєшся, наскільки відрізняються погляди людей про чесних людей і підступних людей від того, що зазначено в слові Божому. Коли слово Боже каже тобі: «Будь чесною людиною, не будь підступною людиною», у цьому реченні є багато деталей. Коли ти по-справжньому зрозумієш значення цих слів, ти дізнаєшся, що таке чесна людина та що таке підступна людина. Коли ти практикуєш, ти знатимеш, як практикувати так, щоб напевно показати прояви чесної людини, і чітко бачитимеш шлях і принципи практики для того, щоб бути чесною людиною, що гарантує, що ти пройдеш Божу перевірку. Якщо ти дійсно зрозумієш ці слова й практикуватимеш їх, ти зможеш здобути Боже схвалення. Однак якщо ти не зрозумієш цих слів, ти не будеш чесною людиною й ніколи не здобудеш Божого схвалення. Прийти до справжнього розуміння слів Божих – справа не з простих. Не думай так: «Я можу витлумачити буквальне значення слів Божих, і всі кажуть, що моє тлумачення правильне, і хвалять мене – значить, я розумію слова Божі». Це не те саме, що розуміти слова Божі. Якщо ти здобув трохи світла з Божих висловлювань, і ти відчув справжнє значення Його слів, і якщо ти можеш виразити намір, який стоїть за Його словами, і те, якого результату вони зрештою досягнуть, – якщо ти чітко розумієш усі ці речі, можна вважати, що ти досяг певного рівня розуміння слів Божих. Отже, розуміти слова Божі не так уже й просто. Те, що ти можеш дати пишномовне пояснення буквального значення слів Божих, ще не означає, що ти їх розумієш. Скільки б ти не пояснював їхнє буквальне значення, твоє пояснення однаково ґрунтується на людській уяві та людському способі мислення. Воно нікчемне! Як тобі зрозуміти слова Божі? Ключ до цього – шукати в них істину. Тільки так ти зможеш по-справжньому зрозуміти Божі слова. Бог ніколи не говорить порожніх слів. Кожне речення, яке Він вимовляє, містить деталі, які неодмінно будуть розкриті згодом у Його словах, і вони можуть бути виражені по-іншому. Людина не здатна осягнути ті способи, у які Бог виражає істину. Божі висловлювання є дуже глибокими, і їх нелегко осягнути людським мисленням. Якщо люди докладають зусиль, вони можуть відкрити для себе весь сенс кожного аспекту істини в загальних рисах. Тонкощі розкриватимуться, коли ти надалі переживатимеш їх на власному досвіді через просвітлення Святим Духом. Одна складова – це розмірковування над словами Божими та їх розуміння й пошук їхнього конкретного змісту під час їх читання. Інша складова – це розуміння значення слів Божих завдяки переживанню їх та отриманню просвітління від Святого Духа. Завдяки постійному поступу в цих двох аспектах ти можеш прийти до розуміння слова Божого. Якщо ти тлумачиш його на буквальному, текстуальному рівні або виходячи з власного мислення й фантазій, то навіть якщо ти пояснюєш його барвисто й пишномовно, ти все ще насправді не розумієш істини, і все це однаково ґрунтується на людському мисленні та фантазіях. Це не отримується від просвітління Святого Духа. Люди схильні тлумачити слова Божі на основі своїх уявлень та фантазій, і вони можуть навіть неправильно тлумачити слова Божі, вирвані з контексту, що робить їх схильними неправильно розуміти й судити Бога, а це викликає занепокоєння. Тому істина переважно здобувається завдяки розумінню слів Божих і просвітлінню Святим Духом. Здатність розуміти й пояснювати буквальне значення Божого слова не означає, що ти здобув істину. Якби розуміння буквального значення слова Божого означало, що ти зрозумів істину, тоді тобі потрібно було б мати лише трохи освіти й знань, тож навіщо тобі було б потрібне просвітління Святого Духа? Хіба Божа робота є чимось, що може осягнути людський розум? А отже, розуміння істини не ґрунтується на людських уявленнях чи фантазіях. Щоб мати справжній досвід і знання, тобі потрібні просвітління, освітлення й керівництво Святого Духа. Це і є процес розуміння й здобуття істини, а також його необхідна умова.

Як зрозуміти природу людини? Найголовніше – розпізнати її з точки зору людського світогляду, життєвих поглядів і цінностей. Усі ті, хто від диявола, живуть заради самих себе. Їхні погляди на життя й правила поведінки здебільшого походять від висловлювань сатани, таких як: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Людина вмирає за багатство, як птахи за їжу» та інших подібних оман. Усі ці слова, сказані тими диявольськими царями, великими людьми та філософами, стали самим життям людини. Зокрема, більшість слів Конфуція, якого китайці проголошують «мудрецем», стала життям людини. Є також знамениті прислів’я буддизму й даосизму, і часто цитовані класичні висловлювання різних відомих діячів. Усе це узагальнення сатанинської філософії й сатанинської природи. Вони також є найкращими ілюстраціями та поясненнями сатанинської природи. Усі ці отрути, які вливалися в серце людини, походять від сатани, і жодної краплини в них не походить від Бога. Такі диявольські слова також прямо протистоять Божому слову. Абсолютно ясно, що реальність усіх позитивних речей походить від Бога, а всі негативні речі, які отруюють людину, походять від сатани. Тому, дивлячись на життєві погляди й цінності людини, можна розпізнати її природу і те, кому вона належить. Сатана розбещує людей за допомогою освіти та впливу національних урядів, а також відомих і великих людей. Їхні диявольські слова стали життям і природою людини. «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» – це відомий сатанинський вислів, який було прищеплено кожному та який став життям людини. Є й інші слова філософій життя, які теж подібні до цих. За допомогою традиційної культури кожного народу сатана виховує, обманює та розбещує людей, унаслідок чого людство падає в безмежну прірву знищення та поглинається нею, і врешті-решт люди знищуються Богом за те, що служать сатані й опираються Богові. Деякі люди десятиліттями працюють у суспільстві державними службовцями. Уявіть собі, що ви ставите їм таке запитання: «Ви так добре справляєтесь із цією роботою – за якими ключовими відомими висловами ви живете?». Вони можуть сказати: «Я розумію одне: “Чиновник не завдає клопоту тому, хто приходить до нього з подарунком, а хто не вдається до лестощів, той нічого не досягне”». Це сатанинська філософія, на якій ґрунтується їхня кар’єра. Хіба ці слова не відображають натуру таких людей? Безпринципне використання всіх можливих засобів заради отримання посади стало їхньою натурою, посадовий і кар’єрний успіх – їхніми цілями. У житті, поведінці та вчинках людей досі багато сатанинських отрут. Наприклад, усі їхні філософії життя, їхні способи діяльності та їхні гасла наповнені отрутами великого червоного дракона, і всі вони походять від сатани. Отже, усе, що тече в людських кістках і крові, – від сатани. У всіх цих чиновників, у тих, хто має владу, і тих, хто пробився в житті, є свої шляхи та секрети успіху. Хіба такі секрети не відображають їхню натуру як вона є? Ці люди зробили й роблять у світі такі великі діла, і ніхто не може розгледіти ті хитрощі й інтриги, які за ними стоять. Це показує, наскільки підступна й отруйна їхня натура. Людство глибоко розбещене сатаною. Сатанинська отрута тече в крові кожної людини, і можна сказати, що природа людини розбещена, зла, ворожа та протиборча Богові, наповнена філософіями й отрутами сатани та занурена в них. Вона цілком і повністю стала природою й сутністю сатани. Ось чому люди опираються та протистоять Богу. Людина може легко пізнати себе, якщо її природу можна так препарувати.

Коли люди справді зрозуміють Божий характер і побачать, що Божий характер реальний, що він справді святий і справді праведний, і коли вони зможуть прославляти Божу святість і праведність від щирого серця, тоді вони справді пізнають Бога та здобудуть істину. Люди живуть у світлі тільки тоді, коли знають Бога. Прямим наслідком істинного пізнання Бога є здатність істинно любити й слухатися Бога. У людей, які справді знають Бога, розуміють і здобувають істину, відбувається реальна зміна їхнього світогляду й поглядів на життя, а слідом за цим і реальна зміна їхнього життєвого характеру. Коли людина має правильні життєві цілі, здатна шукати істину й поводитися відповідно до істини, коли вона повністю підкоряється Богові та живе за Його словами, коли вона відчуває мир і просвітління до глибини серця, коли її серце вільне від темряви та коли вона може жити в Божій присутності абсолютно вільно й без обмежень, тільки тоді вона живе справжнім людським життям, і тільки тоді вона стає людиною, яка володіє істиною та людською сутністю. Крім того, усі істини, які ти зрозумів і здобув, прийшли з Божих слів і від Самого Бога. Тільки тоді, коли ти здобудеш схвалення Всевишнього Бога, Господа творіння, і Він скаже, що ти – повноцінна створена істота, яка втілює в життя людську подобу, твоє життя буде найзмістовнішим. Боже схвалення означатиме, що ти здобув істину та володієш істиною й людською сутністю. У сьогоднішньому світі, де панує сатана, і за щонайменше тисячі років історії хто з усього людства здобув справжнє людське життя? Ніхто. Люди глибоко розбещені сатаною та живуть за філософіями сатани, і все, що вони роблять, вороже Богові, і кожне їхнє висловлювання й теорія народжуються із сатанинського розбещення та в прямій відразі до Божих слів, і тому вони – саме ті люди, що протистоять Богові. Якщо вони не приймуть Божого спасіння, то будуть ввергнуті в загибель і знищення взагалі без будь-якого життя, вартого уваги. Вони женуться за престижем і вигодою, намагаються бути великими чи відомими, сподіваються, що «їхні імена передаватимуться з покоління в покоління» та що вони «ввійдуть в історію людства». Це нонсенс, і це абсолютно нездійсненно. Кожний великий або відомий діяч насправді є сатанинським породженням, і він уже давно ввергнутий на покарання до вісімнадцятого рівня пекла та більше ніколи не перевтілиться. Коли розбещене людство вшановує цих людей, приймає їхні диявольські слова та їхні хибні думки, то розбещене людство стає жертвою диявола-сатани. Створені істоти повинні поклонятися Творцеві. Це визначено Небом і визнано землею, бо тільки Бог є істина. Бог керує небом, землею й усім сущим, і Він править усім. Не вірити в Бога й не підкорятися Богові – значить не мати здатності здобути істину. Якщо ти житимеш згідно з Божими словами, то в глибині серця тобі буде світло та спокійно, а ще ти тішитимешся незрівнянним блаженством. Коли це станеться, ти дійсно здобудеш життя. Якими б великими не були досягнення вчених світу, коли вони наближаються до смерті, вони відчувають, що їхні руки порожні й вони нічого не здобули. Навіть Ейнштейн і Ньютон, ці піднесені інтелектуали, почувалися пустими. Причина цього в тому, що вони не мали істини та справжнього розуміння Бога. Хоча вони вірили в Бога, вони вірили лише в Його існування, але не шукали істини. Вони просто хотіли покластися на науку й дослідження, щоб відкрити й довести, що Бог є. Як наслідок, кожен із них усе життя проводив дослідження, але так нічого й не здобув, і хоча вони все своє життя вірили в Бога, але так і не здобули істину. Вони шукали лише наукових знань, але не прагнули пізнати Бога. Вони не здобули ні істину, ні істинне життя. Шлях, яким ви йдете сьогодні, – це не той шлях, яким ішли вони. Ви прагнете пізнати Бога, хочете дізнатися, як підкорятися Йому, як поклонятися Йому та як прожити значуще життя. Усе це цілковито відрізняється від того, до чого прагнули вони. Хоча вони були людьми, які вірили в Бога, вони не здобули істини. Нині втілений Бог розповів вам про кожен аспект істини й дарував вам шлях істини й життя. Було б нерозумно з вашого боку не шукати істини.

Наразі ваше розуміння істини є недостатнім. Ви можете говорити лише про пусту теорію. Беручись за якусь роботу, ви досі відчуваєте невпевненість і свою недостатню спроможність. Це свідчить про те, що ваше входження в життя було надто поверховим і ви ще не здобули істину. Коли ти по-справжньому зрозумієш істину та ввійдеш у реальність Божого слова, у тебе з’явиться енергія, невичерпна енергія наповнить твоє тіло. Тоді ти почуватимешся ще світліше всередині, а шлях буде ставати ще світлішим, що далі ти йтимеш ним. У наші дні більшість людей, які вірять у Бога, ще не ступила на правильний шлях і не дійшла розуміння істини, тому люди досі відчувають порожнечу всередині, вважають, що життя сповнене страждань, і що в них немає енергії виконувати свої обов’язки. Ось якими бувають віруючі в Бога до того, як у їхніх серцях з’являється видіння. Люди не набули істину та ще не пізнали Бога, тому вони ще не відчувають особливого задоволення. Зокрема, ви всі зазнали переслідувань і пережили труднощі, повертаючись додому. Коли ви страждаєте, у вас також виникають думки про смерть і небажання жити. Це слабкості плоті. Деякі люди навіть думають: «Віра в Бога має приносити задоволення. У період Благодаті Святий Дух дарував людям мир і радість. Зараз надто мало миру й радості, а такого задоволення, як було в період Благодаті, немає. Вірити в Бога сьогодні вкрай досадно». Ти знаєш тільки те, що плотська насолода ліпша від усього іншого. Ти не знаєш, яку роботу Бог виконує сьогодні. Бог має дозволити вашій плоті страждати, щоб перетворити ваш характер. Навіть якщо ваша плоть страждає, у вас є Боже слово й у вас є Боже благословення. Ти не можеш померти, навіть якщо захочеш. Чи ти можеш змиритися з тим, що не знаєш Бога й не набув істину? Головним чином справа полягає просто в тому, що люди ще не набули істину, і в них немає життя. Вони знаходяться в процесі пошуку спасіння, тому вони мусять трохи постраждати під час цього. Сьогодні всі у світі піддаються випробуванням, навіть Бог страждає, тож чи правильно було б вам не страждати? Без рафінування через великі лиха не може бути справжньої віри й не можна набути істину й життя. Відсутність випробувань і рафінування не підходить. Просто погляньте на Петра – зрештою він пройшов через сім років випробувань (після того, як йому виповнилося п’ятдесят три роки). За ті сім років він пережив сотні випробувань. Йому доводилося проходити через певне випробування раз на кілька днів, і тільки пройшовши через всілякі випробування, він набув життя й пережив перетворення свого характеру. Коли ти дійсно набудеш істину й пізнаєш Бога, ти вважатимеш, що мусиш жити для Бога. Якщо ти не житимеш для Бога, ти пошкодуєш; ти проживеш решту своїх днів у гіркому жалю та глибокому каятті. Ти ще не можеш померти. Ти мусиш стиснути кулаки й рішуче жити далі. Ти мусиш прожити життя для Бога. Коли люди мають істину всередині себе, вони мають цю рішучість і більше ніколи не бажають померти. Коли тобі загрожуватиме смерть, ти скажеш: «О Боже, я не хочу вмирати. Я досі не знаю Тебе. Я досі не відплатив за Твою любов. Я не можу померти, доки добре не пізнаю Тебе». Чи ви наразі перебуваєте на цьому етапі? Ще ні, чи не так? Деякі люди стикаються з болем, пов’язаним із сім’єю, деякі – з болем через шлюб, а деякі страждають від переслідувань, не маючи навіть житла. Куди б вони не пішли, скрізь для них чужий дім, і їхні серця щемлять. Хіба біль, який ви відчуваєте зараз, не є болем, якого зазнав Бог? Ви страждаєте разом із Богом, а Бог супроводжує людей у стражданнях. Усі ви сьогодні берете участь у скорботі, царстві та стійкості Христових, і зрештою ви здобудете славу! Це страждання має сенс. Хіба не так? Ти не можеш бути позбавленим цієї волі. Ти мусиш розуміти значення страждання сьогодні й те, чому ти так багато страждаєш. Ти мусиш шукати істину й досягти розуміння Божої волі, і тоді в тебе буде воля страждати. Якщо ти не розумієш Божої волі та просто думаєш про страждання, то що більше ти про це думаєш, то незручніше тобі стає й то пригніченішим ти почуваєшся, так, ніби твій життєвий шлях добігає кінця. Ти почнеш відчувати муки смерті. Якщо ти щиросердо та з усіх сил зосередишся на істині та зможеш розуміти істину, тоді твоє серце просвітліє, і ти відчуєш насолоду. У житті ти знайдеш спокій і радість у своєму серці, і коли тебе вразить хвороба або наблизиться твоя смерть, ти скажеш: «Я ще не набув істину, тому я не можу померти. Я мушу повністю присвячувати себе Богові, добре свідчити про Бога й відплатити за Божу любов. Те, як я зрештою помру, не має значення, тому що я проживу задовільне життя. Хай там як, але поки що я не можу померти. Я мушу наполегливо рухатися й жити далі». Тепер ти повинен чітко усвідомлювати це питання та розуміти істину на основі цих речей. Коли в людей є істина, у них є сила. Коли вони мають істину, вони володіють невичерпною енергією, яка наповнює їхнє тіло. Коли в них є істина, у них є рішучість. Без істини люди м’які, як гнилі овочі; коли вони володіють істиною, вони стають твердими, як сталь. Яким би гірким усе не було, вони зовсім не відчуватимуть гіркоту. Як ви думаєте, до чого зводяться ваші маленькі страждання? Утілений Бог досі страждає! Ви – люди, розбещені сатаною, і ваша природа полягає в тому, щоб бунтувати проти Бога. Ви несвідомо скоїли багато чого бунтівного проти Бога й такого, що чинило опір Йому, і ви заслуговуєте на суд і кару. Так само, як у випадку хворих, які мають лікуватися, чи доречно їм боятися страждань? У вас зіпсовані характери, тож невже ви думаєте, що зможете змінити свій характер і здобути життя взагалі без жодного болю? Ваші страждання спричинені вашими зіпсованими характерами. Це заслужено, і це потрібно пережити. Це небезпідставно й не нав’язано Богом. Страждання, які ви зараз переживаєте, – це трохи більше, ніж біганина й наполеглива робота над виконанням свого обов’язку. Іноді ви виявляєте, що ваш зіпсований характер анітрохи не змінився, і тому ви проходите певне рафінування. Іноді ви не розумієте слово Боже або Його слова вам болісно читати, і тому ви трохи страждаєте через рафінування Божим словом. Або, можливо, ви погано виконуєте свою фактичну роботу та продовжуєте припускатися помилок під час виконання свого обов’язку, ви відчуваєте провину й ненависть до себе за те, що не можете виконувати свою роботу, і це завдає вам певних страждань. Можливо, ви бачите, як інші досягають успіхів, і вважаєте, що ваш власний прогрес надто повільний, що вам потрібно надто багато часу, щоб просунутися в розумінні слова Божого, що навколо надто мало світла, і ці аспекти приносять вам певні страждання. Іноді ви відчуваєте загрозу з боку вашого ворожого оточення через арешти й переслідування, скоювані великим червоним драконом, і тому ви завжди налякані, занепокоєні й живете в страху, і це заподіює вам певних страждань. Крім цього страждання, які ще страждання ви пережили? Вас не змушують виконувати тяжку фізичну працю, і у вас немає керівників чи начальників, які б’ють і лають вас, і ніхто не ставиться до вас, як до рабів. Ви не переживаєте таких труднощів. У дійсності труднощі, які ви переживаєте, насправді не є труднощами. Вдумайтеся. Хіба це не так? Ви мусите розуміти, у чому полягає значущість відмови від своєї родини, щоб повністю присвятити себе Богові, і чому ви це робите. Якщо ти робиш це, щоб шукати істину й життя, а також щоб виконувати свій обов’язок і відплатити за Божу любов, то це цілком правильно. Це щось позитивне, це визначено Небом і визнано землею, і ти ніколи про це не пошкодуєш. Що б не сталося із твоєю родиною, ти можеш залишити це позаду. Якщо ти чітко усвідомлюєш цю значущість, у тебе не буде жодного жалю й ти не будеш негативно налаштований. Якщо ти дійсно не присвячуєш себе повністю Богові, а просто докладаєш зусиль, щоб отримати благословення, то це безглуздо. Щойно ти зрозумієш це питання, проблему буде розв’язано, і тобі не доведеться турбуватися про свою сім’ю. Усе в руках Божих. До цього часу ви всі вже пройшли через певні випробування. Дехто здобув певні істини, але деякі інші люди тільки зрозуміли певні доктрини, але не здобули жодних істин. Дехто має хороший духовний рівень і, отже, володіє відносно глибоким розумінням, а дехто має низький духовний рівень і відносно поверхове розуміння. Якою б не була глибина чи поверховість твого розуміння, якщо ти розумієш деякі істини та здатен бути непохитним у своєму свідченні, коли ти страждаєш під час випробування, тоді твоє страждання має сенс і цінність. Якщо ти не можеш нічого прийняти від Бога й завжди підходиш до всього на основі людських поглядів та фантазій, то як би багато ти не страждав, ти ніколи не матимеш справжнього свідчення, що ґрунтується на досвіді. Твоє страждання не матиме жодної цінності, тому що ти не здобув істину.

Тобі слід шукати Божу волю у всьому, і ти мусиш шукати істину у всьому. Наприклад, як ти шукаєш істину в таких питаннях, як їжа, одяг та особисті життєві справи? Чи є істини, які потрібно шукати в цих речах? Деякі люди кажуть: «Віриш ти в Бога чи ні, але щастя – це бути ситим і гарно одягненим. Без цього все інше є стражданням». Чи відповідає це істині? Є багато людей, які мають життя в достатку, з хорошою їжею й одягом, які жадібні до плотських утіх. Їм нелегко буде прийняти або практикувати істину, не кажучи вже про те, щоб відмовитися від усього, аби повністю присвятити себе Богові. Така людина не здобуде Божого схвалення, і зрештою всі такі люди потраплять у лиха, плачучи й скрегочучи зубами. Чи може в такої людини бути хоч якесь щастя, гідне згадки? Багато людей народилося в сім’ях робітників або фермерів і з дитинства чимало страждає. Якщо вони здатні зрозуміти істину, вони, найімовірніше, приймуть і практикуватимуть її, і вони здатні приносити жертви й повністю присвячувати себе Богові, не маючи страху перед стражданнями. Вони здатні цілковито присвятити себе Божому дорученню, а деякі навіть заходять так далеко, що віддають заради Бога своє життя. Таку людину цінують у домі Божому. Багато людей дуже зосереджено на плотських утіхах. Чи можете ви сказати, що хороші їжа та одяг насправді важливі? Зовсім ні. Якщо людина справді здатна пізнати Бога та здобути істину, то в усьому, що вона робить, вона свідчить про Бога й догоджає Йому. Як би погано така людина не харчувалася чи одягалася, її життя однаково має цінність, і вона може здобути Боже схвалення. Хіба це не щось найбільш значуще? Ні хороше харчування, ні гарний одяг не гарантують того, що ти будеш благословенним. Ти однаково будеш проклятим, якщо не слухатимешся Бога або підеш неправильним шляхом, тоді як людина, яка бідно одягається й погано їсть, але яка здобула істину, однаково буде благословенна Богом. Отже, є істина, яку потрібно шукати в тому, як слід ставитися до питань харчування й одягу, і ще більше істини потрібно шукати в тому, як слід ставитися до виконання своїх обов’язків. Твоє ставлення до Божих доручень є надзвичайно важливим, і це дуже серйозне питання. Якщо ти не можеш виконати те, що Бог довірив людям, тоді ти не годишся для життя в Його присутності й маєш бути покараний. Те, що люди мусять виконувати будь-які доручення, які Бог покладає на них, визначено Небом і визнано землею. Це верховний обов’язок людини, який настільки ж важливий, як і саме її життя. Якщо ти не сприймаєш Божі доручення серйозно, ти зраджуєш Його найгіршим способом. У такому разі ти ще більш жалюгідний, ніж Юда, і тебе варто проклясти. Люди мусять здобути ґрунтовне уявлення про те, як ставитися до того, що Бог їм довіряє, і принаймні мають зрозуміти, що Його доручення людству – це звеличення й особливі милості від Бога, і це найславетніші речі. Від усього іншого можна відмовитися. Навіть якщо людині доведеться пожертвувати своїм власним життям, вона однаково мусить виконати Боже доручення. Розумієте, хіба тут немає істини для пошуку? Досягнення змін у твоєму характері тісно пов’язане з пошуком істини! Якщо ти зрозумієш істину про те, чому люди живуть, і про те, як тобі слід сприймати життя, то чи не зміниться твій погляд на життя? Тут є ще більше істини для пошуку. Яку істину можна знайти в любові до Бога? Чому люди повинні любити Його? У чому значущість любові до Нього? Якщо людина має чітке розуміння істини щодо любові до Бога й може любити Його в глибині свого серця й мати трохи любові до Бога, то вона має справжнє життя й належить до когорти найблагословенніших. Ті, хто шукає істину в усьому, досягають найшвидшого прогресу в житті й можуть досягти перетворення свого характеру. Бог любить саме тих, хто шукає істину в усьому. Якщо людина покладається на погляди й доктрини або в усьому підкоряється правилам, вона не досягне прогресу. Вона ніколи не здобуде істину, і рано чи пізно її буде вигнано. Бог має найбільшу огиду до таких людей.

Весна 1999 року