У період Благодаті Ісус промовив деякі слова й виконав одну стадію роботи. Усі вони мали певний контекст, і всі вони відповідали стану людей того часу; Ісус говорив і діяв відповідно до контексту того часу. Він також прорік кілька пророцтв. Він пророкував, що Дух істини прийде в останні дні й виконає певну стадію роботи. Тобто Він не розумів нічого, крім роботи, яку Він Сам мусив виконувати протягом того періоду; інакше кажучи, робота, принесена втіленим Богом, обмежена. Отже, Він виконує лише роботу того періоду, у якому Він перебуває, і не виконує іншу роботу, не пов’язану з Ним. У той час Ісус діяв не відповідно до почуттів або видінь, а так, як личило тому часу й контексту. Ніхто не вів і не спрямовував Його. Уся Його робота була Його власною природою – це була робота, яку мусив виконувати втілений Дух Божий і яка цілковито була роботою, розпочатою завдяки втіленню. Ісус діяв тільки відповідно до того, що Він Сам бачив і чув. Інакше кажучи, Дух діяв безпосередньо; не було потреби в тому, щоб посланці з’являлися Йому й посилали Йому сни, або в тому, щоб якесь яскраве світло сяяло на Нього й давало Йому можливість бачити. Він працював вільно й без обмежень, оскільки Його робота не ґрунтувалася на почуттях. Інакше кажучи, коли Він працював, Він не рухався навпомацки й не робив здогадок, а з легкістю досягав успіху, працюючи та розмовляючи відповідно до Своїх власних ідей та того, що Він бачив на власні очі, надаючи негайну підтримку кожному з учнів, які слідували за Ним. У цьому полягає різниця між роботою Бога й роботою людей: коли люди працюють, вони шукають і пробираються навпомацки, завжди наслідуючи й обмірковуючи, ґрунтуючись на підвалинах, закладених іншими, щоб досягти більш глибокого входження. Божа робота – це забезпечення того, Ким Він є, і Він виконує ту роботу, яку Він Сам мусить виконувати. Він не забезпечує підтримку церкви, використовуючи знання в рамках роботи будь-якої людини. Натомість Він виконує нинішню роботу, ґрунтуючись на станах людей. Отже, виконання роботи в такий спосіб у тисячі разів вільніше, ніж робота, яку виконують люди. Людям може навіть здаватися, що Бог не дотримується Свого обов’язку й діє так, як Йому заманеться; але вся робота, яку Він виконує, нова. А втім, тобі слід знати, що робота втіленого Бога ніколи не ґрунтується на почуттях. У той час, коли Ісус завершив Свою роботу розп’яття, щойно учні, які пішли за Ісусом, досягли певної точки у своєму досвіді, вони відчули, що наближається Божий день і що вони скоро зустрінуться з Господом. Таке в них було відчуття, і для них це відчуття було надважливим. Але насправді почуття всередині людей ненадійні. Вони відчували, що, можливо, вони ось-ось досягнуть кінця шляху, або що все, що вони зробили й вистраждали, було визначено Богом. Павло також сказав, що він закінчив свій біг, що він змагався добрим змагом, і йому призначався вінок праведності. Саме так він відчував, і він написав про це в посланнях і розіслав їх церквам. Такі дії були спричинені тягарем, який він ніс заради церков, і тому Святий Дух проігнорував їх. Коли Павло казав ті слова, у нього не було почуття ніяковості, і він не відчував жодного докору, і тому він вірив, що такі речі були абсолютно нормальними й цілком правильними, і що вони походили від Святого Духа. Але, якщо дивитися з точки зору сьогодення, ці речі взагалі не походили від Святого Духа. То були лише ілюзії людини. Люди мають всередині багато ілюзій, і Бог не звертає на них уваги й не висловлює жодних думок, коли вони виникають. Більша частина роботи Святого Духа не здійснюється через почуття людей – Святий Дух не діє в почуттях людей, за винятком важких, темних часів, що передують втіленню Бога в плоть, або періоду, у якому відсутні апостоли чи працівники. На тій стадії робота Святого Духа викликає в людей певні особливі почуття. Наприклад, коли люди не скеровані Божими словами, вони переживають невимовне почуття щастя, коли моляться; у їхніх серцях виникає почуття насолоди, і вони перебувають у мирі й спокої. Щойно люди скеровуються словами, їхній дух проясняється, у їхніх діях з’являється шлях практики, і, само собою, вони також мають почуття миру та спокою. Коли люди стикаються з небезпекою або коли Бог змушує їх припинити щось робити, у глибині душі вони відчувають занепокоєння та зніяковіння. Це цілком є почуття, дані людині Святим Духом. Однак, якщо вороже оточення породжує атмосферу страху, змушуючи людей ставати винятково стривоженими й боязкими, це нормальний прояв людської сутності, який не має стосунку до роботи Святого Духа.

Люди завжди живуть серед власних почуттів, і роблять це роками. Коли в їхніх серцях панує мир, вони діють (вважаючи, що їхня готовність – це почуття миру), а коли в їхніх серцях немає миру, вони не діють (вважаючи, що їхнє небажання чи неприязнь – це почуття тривоги). Якщо все йде благополучно, вони думають, що така воля Божа. (Насправді, це щось, що мало пройти благополучно, відповідно до природного закону всього сущого.) Коли справи йдуть недобре, вони думають, що на такі справи немає Божої волі. Коли вони стикаються із чимось, що не проходить благополучно, вони зупиняються. Такі почуття неточні, і якщо діяти на їхній підставі, це призведе до численних затримок. Наприклад, безсумнівно, виникатимуть труднощі під час утілення істини в життя та ще більші – під час виконання Божої волі. Багато позитивних аспектів буде складно реалізувати. Як кажуть, реалізації чогось хорошого зазвичай передують важкі випробування. У своєму практичному житті люди мають надто багато почуттів, через що вони постійно перебувають у розгубленості й невпевненості з багатьох приводів. Людям нічого не очевидно, доки вони не можуть зрозуміти істину. Але загалом, коли вони діють або говорять відповідно до своїх почуттів, якщо це не порушує головні принципи, Святий Дух взагалі не реагує. Це схоже на «Вінок праведності», щодо якого в Павла були почуття: протягом багатьох років ніхто не вірив, що його почуття були неправильними, і сам Павло ніколи не відчував, що його почуття були помилковими. Звідки беруться почуття людей? Це, звичайно, реакції, народжені їхнім мозком. Різні почуття виникають залежно від різних умов та різних питань. Велику частину часу люди роблять висновки за допомогою людської логіки й завдяки їй отримують набір формул, що призводить до формування багатьох людських почуттів. Самі цього не усвідомлюючи, люди доходять власних логічних висновків, і в такий спосіб почуття стають тим, на що люди покладаються у своєму житті; вони стають емоційною опорою в їхньому житті, як-от: «Вінок праведності» Павла або «зустріч із Господом у повітрі» свідка Лі. У Бога майже немає можливості втрутитися в ці почуття людини, і Він має дозволяти їм розвиватися самовільно. Сьогодні Я прямо говорив із тобою про різні аспекти істини. Якщо ти продовжуєш керуватися своїми почуттями, хіба ти не живеш і досі серед невизначеності? Ти не приймаєш слова, які були чітко викладені для тебе, і завжди покладаєшся на свої особисті почуття. Чи ти не схожий завдяки цьому на сліпого, який обмацує слона? І що ти здобудеш у кінцевому підсумку?

Уся робота, що виконується втіленим Богом сьогодні, реальна. Вона – не те, що можна відчути або що можна собі уявити, і тим більше не те, про що можна зробити висновок; вона є лише тим, що ти зможеш зрозуміти, коли стикнешся з фактами. Іноді, навіть коли ти стикаєшся з фактом, ти досі не можеш чітко бачити; і люди не зрозуміють, доки Бог особисто не почне діяти, щоб внести більшу чіткість у правдиві факти щодо того, що відбувається. Свого часу в учнів, які слідували за Ісусом, було багато ілюзій. Вони вірили, що день Божий ось-ось настане, і вони скоро помруть за Господа та зможуть зустрітися з Господом Ісусом. Завдяки цьому почуттю Петро чекав аж сім років, але той день так і не настав. Вони відчували, що їхнє життя дозріло; почуття всередині них помножилися, і ці почуття стали гострішими, але вони пережили багато невдач і не змогли досягти успіху. Вони самі не знали, що відбувається. Чи могло те, що дійсно походило від Святого Духа, не здійснитися? На почуття людей не можна покладатися. Оскільки в людей є свої власні способи мислення й ідеї, вони створюють багато асоціацій, що ґрунтуються на контексті та станах у відповідний час. Зокрема, коли щось трапляється з людьми, чий спосіб мислення є здоровим, вони стають надміру збудженими й не можуть не створювати велику кількість асоціацій. Особливо це стосується «експертів», які володіють високими знаннями та теоріями й чиї асоціації стають дедалі ряснішими після багатьох років, упродовж яких вони мали справу зі світом; вони не усвідомлюють, що такі асоціації заволодівають їхніми серцями й стають їхніми надзвичайно сильними почуттями, якими вони задоволені. Коли люди хочуть щось зробити, всередині них з’являються почуття й фантазії, і вони вважають, що мають рацію. Пізніше, коли люди бачать, що ці почуття й фантазії не здійснилися, вони не можуть збагнути, що пішло не так. Можливо, вони вірять, що Бог змінив Свій план.

У всіх людей є почуття, це неминуче. У період Закону в багатьох людей теж були певні почуття, але помилок у їхніх почуттях було менше, ніж у людей сьогодення. Це тому, що раніше люди могли узріти появу Єгови; вони могли бачити посланців, і вони бачили сни. Люди сьогодення не здатні бачити видіння або посланців, і тому помилки в їхніх почуттях примножилися. Коли люди сьогодення відчувають, що щось особливо правильно, і починають втілювати це в життя, Святий Дух не дорікає їм, і вони відчувають значний внутрішній мир. Уже потім, лише через причастя чи читання Божих слів вони виявляють, що помилялися. Одним із аспектів цього є те, що людям не з’являються посланці, сни – дуже рідкісне явище, і люди не бачать жодних видінь на небі. Інший аспект полягає в тому, що Святий Дух не посилює Свої докори та дисциплінування всередині людей; у них майже немає роботи Святого Духа. Отже, якщо люди не їдять і не п’ють слова Бога, не шукають істину в практичний спосіб і не розуміють шлях практики, то вони нічого не пожнуть. Принципи роботи Святого Духа такі: Він не звертає уваги на те, що не пов’язано з Його роботою; якщо щось не входить до Його сфери повноважень, Він абсолютно ніколи не втручається й не заступається, дозволяючи людям створювати будь-які проблеми, які вони забажають. Ти можеш діяти так, як хочеш, але настане день, коли ти впадеш у паніку й розгубишся. Бог цілеспрямовано діє тільки в Своїй власній плоті, ніколи не втручаючись у роботу людини. Натомість Він обходить світ людей стороною й робить ту роботу, яку Він мусить робити. Тобі не дорікнуть, якщо ти зробиш щось не так сьогодні, і тебе не нагородять, якщо ти зробиш якесь добро завтра. Це людські справи, і вони не мають анінайменшого стосунку до роботи Святого Духа; це взагалі не входить у сферу Моєї роботи.

Коли Петро працював, він говорив багато слів і виконував багато роботи. Чи можливо, щоб нічого з того не походило від людських ідей? Неможливо, щоб усе це повністю походило від Святого Духа. Петро був усього лише творінням Божим, він був послідовником; він був Петром, а не Ісусом, і їхні сутності не були однаковими. Хоча Петро був посланий Святим Духом, не все, що він робив, походило від Святого Духа, бо, врешті-решт, він був людиною. Павло також промовив багато слів і написав чималу кількість послань церквам, деякі з яких увійшли до Біблії. Святий Дух не висловлював жодних думок, бо це був час, коли Святий Дух використовував Павла. Він здобув певні досвід та знання, записав їх і передав своїм братам і сестрам у Господі. Ісус ніяк на це не прореагував. Чому Святий Дух не зупинив його в той час? Тому що є деякі домішки, які виникають через нормальний спосіб мислення людей; цього не уникнути. Окрім того, його дії не доходили до того, щоб бути порушенням або завадою. Коли є така робота людської сутності, людям легше це прийняти. За умови, що домішки нормального способу мислення людини нічого не порушують, вони вважаються нормальними. Інакше кажучи, усі люди з нормальним способом мислення здатні мислити в такий спосіб. Коли люди живуть у плоті, у них є свій власний спосіб мислення, але немає жодного способу позбутися його. Однак після того, як ти протягом деякого часу відчуватимеш на собі Божу роботу й зрозумієш деякі істини, таких способів мислення стане менше. Коли люди більше всього переживуть на власному досвіді, вони зможуть чітко бачити і, отже, менше щось порушуватимуть. Інакше кажучи, коли уява й логічні умовиводи людей будуть спростовані, у них буде менше ненормальних почуттів. У всіх тих, хто живе в плоті, є свій власний спосіб мислення, але, зрештою, Бог працюватиме над ними до такої міри, що їхній спосіб мислення не зможе їх турбувати; вони більше не покладатимуться на почуття у своєму житті, їхній фактичний духовний стан покращиться, і вони будуть здатні жити згідно з Божими словами в рамках реальності й більше не робитимуть невизначених або пустих вчинків; і тоді вони не робитимуть того, що створює порушення. Отже, їхніх ілюзій більше не буде, і з того часу їхні дії відповідатимуть їхньому дійсному духовному стану.