Мир і радість, про які Я сьогодні говорю, – це не те, у що ти віриш і що ти розумієш. Свого часу ти думав, що мир і радість означають бути безперервно щасливим протягом усього дня, не мати хвороб або нещастя у своїй родині, завжди бути задоволеним у своєму серці без найменшого почуття печалі й мати невимовне почуття радості незалежно від того, наскільки значним є розвиток у твоєму житті. На додаток до цього ще було отримання надбавки до зарплати та вступ сина до університету. Маючи такі речі на думці, ти молився Богу і, бачачи таку велику Божу благодать, ти нестямно радів, твоє обличчя прикрашала широка посмішка, і ти дякував Богові безперестанку. Такі мир і радість – це не справжні мир і радість, які приходять із присутністю Святого Духа. Радше це мир і радість, які виникають внаслідок задоволення плоті. Ти маєш розуміти, який зараз період; це не період Благодаті, і це вже не той час, коли людина прагне наповнити свій шлунок хлібом. Ти можеш бути надзвичайно радим, тому що все гаразд із твоєю сім’єю, але твоє життя перебуває за крок до закінчення, і тому, якою б великою не була твоя радість, Святий Дух не з тобою. Здобути присутність Святого Духа просто: роби те, що мусиш, належним чином, добре виконуй обов’язок і функцію людини й будь спроможний озброїтися тим, що тобі необхідно, щоб компенсувати свої недоліки. Якщо ти завжди несеш тягар свого власного життя та є щасливим, тому що ти сприйняв істину або зрозумів поточну Божу роботу, це дійсно означає мати присутність Святого Духа. Або якщо тебе часом охоплює тривога, тому що ти стикаєшся з проблемою, яку не знаєш, як подолати, або тому, що ти не розумієш істини, яка повідомляється тобі через спілкування, це доводить, що Святий Дух із тобою. Це звичайні стани життєвого досвіду. Ти мусиш розуміти різницю між наявністю та нестачею присутності Святого Духа й не мати надто спрощеного бачення цього питання.

Раніше було сказано, що мати присутність Святого Духа й мати роботу Святого Духа – це не одне й те ж. Нормальний стан присутності Святого Духа проявляється в наявності нормальних думок, нормальної розважливості й нормальної людської сутності. Характер людини залишиться таким, яким він був раніше, але всередині неї буде мир, а зовні її поведінка характеризуватиметься благопристойністю, притаманною святому. Ось якою вона буде, коли Святий Дух буде з нею. Коли хтось має присутність Святого Духа, його мислення є нормальним. Коли він голодний, він хоче їсти, коли він спраглий, він хоче пити воду. … Такі прояви нормальної людської сутності – це не просвітління Святого Духа; це нормальне мислення людей і нормальний стан того, хто має присутність Святого Духа. Дехто помилково вважає, що ті, хто має присутність Святого Духа, не знають голоду, не відчувають втоми і, здається, не думають про свою сім’ю, майже повністю відрікшись від плоті. Насправді ж, що більше Святий Дух перебуває з людьми, то більш нормальними вони є. Вони знають, що потрібно страждати й відмовлятися від того чи іншого заради Бога, повністю присвячувати себе Богові й бути Йому вірним; до того ж, вони думають про їжу та одяг. Іншими словами, вони не втратили нічого з нормальної людської сутності, якою мають володіти люди, і натомість особливо наділені розважливістю. Іноді вони читають слова Божі й розмірковують про роботу Божу; у їхніх серцях є віра, і вони готові шукати істину. Звичайно, що робота Святого Духа ґрунтується на цих підвалинах. Якщо люди позбавлені нормального мислення, то в них немає розважливості – це ненормальний стан. Коли люди мають нормальне мислення, а Святий Дух – із ними, вони, безсумнівно, володіють розважливістю нормальної людини і, отже, мають нормальний стан. Відчуваючи на власному досвіді роботу Бога, час від часу люди мають роботу Святого Духа, тоді як присутність Святого Духа майже постійна. Якщо розважливість і мислення людей нормальні, і якщо їхні стани нормальні, тоді Святий Дух, безсумнівно, перебуває з ними. Коли розважливість та мислення людей ненормальні, тоді їхня людська сутність ненормальна. Якщо в тобі в цей момент відбувається робота Святого Духа, то Святий Дух, безсумнівно, також буде з тобою. Але якщо Святий Дух із тобою, із цього не випливає, що Святий Дух безумовно працює всередині тебе, бо Святий Дух працює в особливі часи. Присутність Святого Духа може лише підтримувати нормальне існування людей, але Святий Дух діє лише в певних випадках. Наприклад, якщо ти – керівник або працівник, коли ти поливаєш і забезпечуєш підтримкою церкву, Святий Дух освітлить тебе стосовно певних слів, які є повчальними для інших і можуть вирішити деякі практичні проблеми твоїх братів і сестер; у таких випадках діє Святий Дух. Іноді, коли ти їси й п’єш слова Божі, Святий Дух освітлює тебе за допомогою певних слів, які особливо актуальні для твого власного досвіду, даючи тобі можливість отримати більше знань про власні стани; це також робота Святого Духа. Іноді, коли Я промовляю, ви слухаєте й можете оцінити свої власні стани на основі Моїх слів, а іноді ви зворушені або натхненні; усе це – робота Святого Духа. Дехто каже, що Святий Дух діє в ньому постійно. Це неможливо. Якби він сказав, що Святий Дух завжди з ним, це було б реалістично. Якби він сказав, що його мислення та розважливість завжди нормальні, це також було б реалістично й показало б, що Святий Дух перебуває з ним. Якщо він каже, що Святий Дух завжди діє всередині нього, що він освітлений Богом і зворушений Святим Духом у кожен момент і постійно здобуває нові знання, то це в жодному разі не є нормальним! Це цілковито надприродно! Без тіні сумніву, такі люди – злі духи! Навіть коли Дух Божий приходить у плоть, бувають часи, коли Він має їсти й відпочивати, не кажучи вже про людей. Ті, хто одержимий злими духами, видаються такими, що позбавлені слабкостей плоті. Вони здатні зректися всього й відмовитися від усього, вони вільні від емоцій, здатні переносити муки й не відчувають анінайменшої втоми, ніби вони вийшли за межі плоті. Хіба це не вкрай надприродно? Робота злих духів надприродна – жодна людина не змогла б досягти такого! Ті, кому не вистачає проникливості, заздрять, коли бачать таких людей: вони кажуть, що ті мають таку силу у своїй вірі в Бога, мають велику віру й ніколи не виявляють жодних ознак слабкості! Насправді усе це – прояви роботи злого духа. Адже нормальні люди неминуче мають людські слабкості; це нормальний стан тих, хто має присутність Святого Духа.

Що означає бути непохитним у своєму свідченні? Дехто каже, що він просто дотримується того, що робить зараз, і не переймається тим, чи він здатен здобути життя; він не шукає життя, але й не відступає. Він визнає тільки те, що цю стадію роботи виконує Бог. Чи не є це невдачею в його свідченні? Такі люди навіть не свідчать про те, що їх було завойовано. Ті, кого було завойовано, слідують, незважаючи ні на що інше, і здатні шукати життя. Вони не тільки вірять у практичного Бога, але й знають, що потрібно дотримуватися всіх Божих улаштувань. Такими є ті, хто свідчить. Ті, хто не свідчить, ніколи не шукали життя й досі слідують абияк. Ти можеш слідувати, але це не означає, що тебе завойовано, адже ти не маєш жодного розуміння Божої роботи сьогодні. Щоб бути завойованим, необхідно виконати певні умови. Не всіх, хто слідує, було завойовано, бо у своєму серці ти нічого не розумієш про те, чому ти мусиш слідувати за Богом сьогодення, і ти не знаєш, як ти дійшов до сьогоднішнього дня та хто підтримує тебе аж до сьогодні. Практика віри в Бога деяких людей завжди безглузда й заплутана; тож слідування не обов’язково означає, що в тебе є свідчення. Що саме є істинним свідченням? Свідчення, про яке тут іде мова, складається з двох частин: одна частина є свідченням про те, що тебе завойовано, а інша – що тебе вдосконалено (що, само собою, буде свідченням після більших випробувань і скорбот у майбутньому). Іншими словами, якщо ти зможеш бути непохитним під час скорбот і випробувань, тоді ти реалізуєш другий етап свідчення. Сьогодні вирішальне значення має перший етап свідчення: здатність бути непохитним у кожному випробуванні карою й судом. Це – свідчення про те, що тебе завойовано. Це пов’язано з тим, що зараз час завоювання. (Тобі слід знати, що зараз – час Божої роботи на землі; головна робота втіленого Бога на землі – це завоювання за допомогою суду й кари цієї групи людей на землі, які слідують за Ним.) Твоя здатність свідчити про те, що тебе завойовано, залежить не тільки від твоєї спроможності слідувати до самого кінця, але, що більш важливо, від твоєї здатності, відчуваючи на власному досвіді кожен етап Божої роботи, дійти істинного розуміння Божих кари й суду, а також від того, чи ти дійсно сприймаєш усю цю роботу. Ти не зможеш прослизнути, просто слідуючи до самого кінця. Ти маєш бути здатним добровільно коритися під час кожного випадку кари й суду, мусиш бути спроможним по-справжньому розуміти кожен етап роботи, який ти переживаєш на власному досвіді, і мусиш бути здатним досягти знання Божого характеру й послуху йому. Це найвище свідчення того, що тебе завойовано, яке вимагається від тебе. Свідчення того, що тебе завойовано, у першу чергу стосується твоїх знань про втілення Бога. Вкрай важливо, що цей етап свідчення стосується втілення Бога. Не має значення, що ти робиш або говориш перед людьми цього світу або тими, хто має владу; найважливіше те, чи ти здатен коритися всім словам, що виходять із вуст Бога, і всій Його роботі. Отже, цей етап свідчення спрямований проти сатани та всіх ворогів Бога – демонів та противників, які не вірять, що Бог стане плоттю вдруге й прийде, щоб виконати ще величнішу роботу, і, крім того, не вірять у факт повернення Бога в плоть. Інакше кажучи, він спрямований проти всіх антихристів – усіх ворогів, які не вірять у втілення Бога.

Роздуми про Бога й прагнення до Бога не доводять, що тебе завоював Бог; це залежить від того, чи ти віриш, що Він є Слово, яке стало плоттю, чи ти віриш, що Слово стало плоттю, і чи ти віриш, що Дух став Словом, і що Слово явилося в плоті. Це – головне свідчення. Не має значення, як ти слідуєш, як ти повністю присвячуєш себе; важливо те, чи ти здатен виявити на основі цієї нормальної людської сутності, що Слово стало плоттю, і Дух істини реалізувався в плоті – що вся істина, шлях, і життя прийшли в плоті, Божий Дух дійсно прибув на землю, і Дух прийшов у плоті. Хоча на перший погляд це видається відмінним від зачаття Святим Духом, у цій роботі ти можеш чіткіше побачити, що Дух уже реалізувався в плоті, і, більше того, що Слово стало плоттю й Слово явилося в плоті. Ти здатен зрозуміти справжнє значення слів: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Більше того, ти маєш розуміти, що Слово сьогодення – це Бог, і ось, Слово стає плоттю. Це найкраще свідчення, яке в тебе може бути. Це доводить, що ти володієш істинним знанням про Бога, який став плоттю; ти не тільки здатен знати Його, але й усвідомлюєш, що шлях, яким ти йдеш сьогодні, – це шлях життя та шлях істини. Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити всі Його шляхи – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш мати, є тим, що кожен має знати. Оскільки це робота другого втілення – і останній раз, коли Бог стає плоттю – вона остаточно довершує значення втілення, ретельно забезпечує й реалізує всю Божу роботу в плоті й завершує епоху перебування Бога в плоті. Отже, ти мусиш знати значення втілення. Не має значення, наскільки ти метушишся або наскільки добре ти виконуєш інші зовнішні справи; важливо те, чи ти здатен по-справжньому підкоритися втіленому Богові й присвятити все своє єство Богу та коритися всім словам, які виходять із Його вуст. Це те, що тобі слід робити, і чого тобі слід дотримуватися.

Останній етап свідчення – це свідчення про те, чи ти здатен стати вдосконаленим, тобто, зрозумівши всі слова, сказані вустами втіленого Бога, ти починаєш володіти знанням про Бога й стаєш упевненим у Ньому, ти втілюєш у життя всі слова з вуст Бога й досягаєш умов, яких Бог вимагає від тебе – стилю Петра й віри Йова, – завдяки чому ти можеш коритися аж до смерті, повністю віддати себе Йому і, зрештою, досягти образу людини, яка відповідає стандарту, що означає образ того, кого завоював та вдосконалив Бог після того, як він зазнав Божого суду й кари. Це остаточне свідчення – це свідчення, яке мусить мати той, хто в кінцевому підсумку стане досконалим. Такими є два етапи свідчення, яке ти мусиш мати, і вони взаємопов’язані, і кожен із них конче потрібний. Але є щось, що ти мусиш знати: свідчення, яке Я вимагаю від тебе сьогодні, спрямоване не на людей цього світу й не на будь-яку окрему людину, а на те, про що Я тебе прошу. Воно оцінюється на підставі того, чи ти здатен догодити Мені, і чи ти здатен повністю відповідати стандартам Моїх вимог до кожного з вас. Це те, що вам слід розуміти.