У минулі часи люди привчали себе бути з Богом і жити в дусі кожної миті. У порівнянні з практикою сьогодення, це проста форма духовного вишколу; це найбільш поверховий і простий спосіб виконання практики, який передує виходу людини на правильну дорогу життя, і він являє собою найпершу стадію практики у вірі людини. Якщо люди у своєму житті завжди покладаються на таку практику, у них буде багато почуттів і, швидше за все, вони будуть робити помилки та будуть нездатні ввійти в досвід істинного життя; вони зможуть тільки гартувати свій дух, наближатися до Бога у своїх серцях у нормальний спосіб, а також завжди знаходитимуть величезну радість у тому, що Бог із ними. Вони обмежать себе незначними рамками у своєму єднанні з Богом і не зможуть отримати доступ ні до чого глибшого. Люди, які живуть у цих рамках, не можуть досягти значного поступу. У будь-який момент вони можуть вигукнути: «Ах! Господь Ісус. Амінь!». Вони такі майже щодня – це практика минулих часів, практика життя в дусі щомиті. Хіба вона не груба? Сьогодні, коли прийшов час обмірковувати Божі слова, просто зосередься на обмірковуванні Божих слів; коли прийшов час застосовувати істину на практиці, просто зосередься на застосуванні істини на практиці; коли прийшов час виконувати свій обов’язок, просто виконуй свій обов’язок. Така практика насправді приносить чималу свободу; вона робить тебе вільним. Вона не схожа на те, як старі релігійні люди моляться і промовляють молитву подяки. Звичайно, раніше це було практикою віруючих людей, але зараз така практика є надто відсталою. Божа робота нині знаходиться на більш високому рівні; те, про що говориться сьогодні, «приведення Бога в реальне життя», є найважливішим аспектом практики. Це нормальна людська сутність, якою люди мусять володіти у своєму реальному житті, а у своїй нормальній людській сутності люди мають володіти всіма словами, які Бог говорить сьогодні. Утілення цих слів Бога в реальне життя є практичним значенням фрази «приведення Бога в реальне життя». Сьогодні люди мають у першу чергу озброїтися ось цим: з одного боку, вони мають підвищити свій духовний рівень, отримати освіту та поліпшити свої навички читання і розуміння; з іншого боку, вони мусять вести життя нормальної людини. Ти щойно прийшов до Бога зі світського життя; спершу ти мусиш привчити своє серце бути тихим перед Богом. Це ранній початок практики, і це також перший крок до досягнення змін у твоєму характері життя. Деякі люди відносно легко адаптуються у своїй практиці; вони роздумують над істиною під час виконання роботи, з’ясовуючи істини й принципи практики, які їм слід розуміти в реальності. Один із аспектів полягає в тому, що в тебе має бути нормальне людське життя, а інший – у тому, що має відбутися входження в істину. Усе це являє собою найкращу практику для реального життя.

Приведення Бога в реальне життя людей у першу чергу вимагає, щоб у рамках нормальної людської сутності вони поклонялися Богу, прагнули пізнати Бога й виконували обов’язок Божого творіння. Це не означає, що людина обов’язково мусить молитися Богу щоразу, коли щось робить, і що якщо вона при цьому не молиться, то це недобре, і вона має відчувати себе в боргу перед Ним. Сьогоднішня практика не така; вона дійсно розслаблена й проста! Вона не вимагає від людей дотримання вчень. Радше кожна людина мусить діяти відповідно до свого особистого духовного стану: якщо члени вашої родини не вірять у Бога, ставтеся до них як до невіруючих, а якщо вірять, – як до віруючих. Не проявляйте любов і терпіння; радше проявляйте мудрість. Дехто ходить купувати овочі та, йдучи дорогою, шепоче: «О Боже! Які овочі Ти б хотів, щоб я купив сьогодні? Молю Тебе про допомогу. Бог просить, щоб ми прославляли Його ім’я в усьому та щоб усі ми свідчили, тому, навіть якщо продавець дасть мені щось гниле, я все одно буду дякувати Богові – я витерплю. Ми, віруючі в Бога, не можемо перебирати овочами». Вони думають, що такі дії є свідченням, і в результаті цього вони витрачають гроші, щоб купити купу гнилих овочів, але однаково моляться і кажуть: «О Боже! Я все одно їстиму ці гнилі овочі доти, доки Ти вважатимеш це прийнятним». Хіба така практика не абсурдна? Хіба це не дотримання вчення? Раніше людей вчили жити в дусі кожної миті – це пов’язано з роботою, яку було раніше виконано в період Благодаті. Благочестя, смиренність, любов, терпіння, вдячність за все – ось що вимагалося від кожного віруючого в період Благодаті. У той час люди молилися Богу в усякій справі; вони молилися, коли купували одяг, і коли їм повідомляли про зібрання, вони також молилися: «О Боже! Чи Ти бажаєш, щоб я туди пішов? Якщо Ти хочеш, щоб я пішов, то приготуй мені рівний шлях. Якщо Ти проти того, щоб я ішов туди, нехай я спіткнуся та впаду». Вони благали Бога в молитві, а після молитви відчували себе ніяково та не йшли. Деякі сестри, побоюючись, що після повернення додому із зібрань вони можуть постраждати від побоїв, завданих їхніми невіруючими чоловіками, відчували себе ніяково, коли молилися, і тому не ходили на зібрання. Вони вірили, що такою була Божа воля, хоча насправді, якби вони пішли, нічого б не сталося. Унаслідок цього вони пропускали зібрання. Усе це було результатом невігластва людей. Люди, які практикують у такий спосіб, усі живуть своїми власними почуттями. Цей спосіб практики такий помилковий та абсурдний, а також забарвлений невизначеністю. Є надто багато їхніх особистих почуттів і думок. Якщо тобі сказали про зібрання, відвідуй його; немає додаткової необхідності молитися Богу. Хіба це не просто? Якщо тобі сьогодні необхідно придбати будь-який предмет одягу, тоді просто йди та придбай його. Не молися Богу й не говори: «О Боже! Чи Ти бажаєш, щоб я туди пішов? А що, якщо хтось із братів і сестер завітає до мене саме тоді, коли мене не буде вдома?». Ти боїшся, що брат або сестра можуть прийти до тебе в гості, тому не йдеш, але зрештою настає вечір, а тебе ніхто так і не відвідав. Навіть у період Благодаті цей спосіб практики був ненормальним і помилковим. Отже, якщо люди практикуватимуть, як у минулі часи, у їхньому житті не відбудеться жодних змін. У своєму невігластві вони просто змиряться з тим, що з ними траплятиметься, не звертатимуть уваги на розпізнавання і не робитимуть нічого, окрім як сліпо коритися і терпіти. У той час люди зосереджувалися на прославленні Бога, але Бог не отримав від них жодної слави, тому що вони не виконували нічого практичного. Вони лише стримували й обмежували себе згідно зі своїми особистими уявленнями, і навіть багаторічна практика не принесла жодних змін у їхнє життя. Вони знали тільки, що потрібно терпіти, бути смиренними, любити й прощати, але їм не вистачало анінайменшого просвітління від Святого Духа. Як могли люди в такий спосіб пізнати Бога? І як вони взагалі могли прославляти Бога?

Люди можуть стати на правильний шлях віри в Бога тільки в тому разі, якщо вони приведуть Бога у своє реальне життя та у своє звичайне людське життя. Божі слова ведуть вас сьогодні; немає необхідності шукати й пробиратися навпомацки, як у минулі часи. Коли ти зможеш практикувати відповідно до слів Бога й досліджувати та оцінювати себе відповідно до людських станів, які Я виявив, тоді ти будеш здатний досягнути змін. Це не вчення, а те, що Бог вимагає від людини. Сьогодні дозволь Мені сказати тобі про все як є: дбай тільки про те, щоб діяти згідно з Моїми словами. Мої вимоги до тебе ґрунтуються на потребах нормальної людини. Я вже сказав тобі Свої слова; якщо ти зосередишся на їх виконанні на практиці, ти будеш відповідати Божим намірам. Нині час жити у словах Бога. Божі слова все пояснили, все стало зрозуміло, і якщо тільки ти живеш згідно з Божими словами, ти матимеш цілковито вільне та визволене життя. У минулому, коли люди приводили Бога у своє реальне життя, вони практикували й проходили через занадто багато вчень і ритуалів; навіть у незначних питаннях вони молилися і шукали, відкладаючи чітко сформульовані слова Бога вбік та нехтуючи їх читанням. Натомість вони спрямовували всі свої зусилля на пошук, що не приносило жодного результату. Візьмемо, наприклад, питання їжі й одягу: ти молишся і віддаєш ці питання на розсуд Бога, просячи, щоб Він усе владнав за тебе. Коли Бог почує ці слова, Він скаже: «Чи Я мушу перейматися такими дріб’язковими подробицями? Куди поділися нормальна людська сутність та розсудливість, які Я створив для тебе?». Іноді людина допускає помилку у своїх діях; тоді вона думає, що образила Бога, і стає пригніченою. Стан деяких людей дуже хороший, але коли вони роблять якусь дрібницю неправильно, вони гадають, що Бог карає їх. Насправді ж, це не Божа робота, а вплив власних умів людей. Іноді немає нічого поганого в тому, який досвід ти переживаєш, але інші кажуть, що твій досвід неправильний, і, отже, ти потрапляєш у пастку: твоє ставлення стає негативним, і ти стаєш темним усередині. Часто, коли люди налаштовані так негативно, вони вважають, що їх карає Бог, але Бог каже: «Я не виконував жодної роботи кари в тобі; як же ти можеш звинувачувати Мене в цьому?». Люди занадто легко стають негативно налаштованими. Вони також часто надмірно чутливі та скаржаться на Бога. Бог не вимагає, щоб ти страждав у такий спосіб, і все ж таки ти дозволяєш собі впадати в цей стан. Такі страждання не несуть у собі жодної цінності. Люди не знають роботу, виконувану Богом, і багато в чому вони неосвічені й нездатні чітко бачити, тому вони потрапляють у пастку своїх власних уявлень і фантазій, заплутуючись у ній дедалі глибше. Деякі люди кажуть, що всі об’єкти й справи знаходяться в руках Бога, – тож чи може бути так, що Бог не знає, коли люди налаштовані негативно? Авжеж, Бог знає. Коли тебе спіймано в пастку людських уявлень, Святий Дух не має можливості працювати в тобі. Часто деякі люди потрапляють у пастку негативного стану, але Я однаково продовжую Свою роботу. Незалежно від того, чи ти налаштований негативно або позитивно, ти Мене не обмежуєш, але тобі слід знати, що багато слів, які Я говорю, і великий обсяг роботи, яку Я виконую, тісно пов’язані одне з одним відповідно до станів людей. Коли ти налаштований негативно, це не перешкоджає роботі Святого Духа. У час кари й випробування смертю всі люди потрапляли до пастки негативного стану, проте це не ставало на заваді Моїй роботі. Коли ти був негативно налаштований, Святий Дух продовжував робити те, що потрібно було робити, в інших. Ти можеш припинити свої пошуки на місяць, але Я продовжую працювати; що б ти не робив у сьогоденні або майбутньому, це не може зупинити роботу Святого Духа. Деякі негативні стани беруть свій початок у людській слабкості; коли люди вірять, що вони дійсно нездатні виконати Божі вимоги або осягнути їх, вони стають негативно налаштованими. Наприклад, у час кари Божі слова говорили про любов до Бога до певного моменту протягом кари, але люди вважали себе нездатними. Вони почувалися особливо засмученими й плакали через те, що їхня плоть була настільки глибоко зіпсована сатаною та що їхнє достоїнство було настільки низьким. Вони так шкодували, що народилися в такому середовищі. І деякі люди гадали, що їм вже занадто пізно вірити в Бога й пізнавати Його, і що вони недостойні того, щоб ставати вдосконаленими. Усе це – нормальні людські стани.

Плоть людини від сатани, вона сповнена бунтівних нахилів, вона жалюгідно брудна, і вона є чимось нечистим. Люди надто палко жадають плотської втіхи, і існує надто багато проявів плоті; ось чому Бог певною мірою зневажає людську плоть. Коли люди відкидають брудні, розбещені речі сатани, вони здобувають Боже спасіння. Але якщо вони й досі не позбулися бруду й розбещення, то вони досі живуть під владою сатани. Людські потурання, облудність і нечесність – усе це від сатани. Спасіння тебе Богом полягає в тому, щоб звільнити тебе від цих діл сатани. Божа робота не може бути неправильною; уся вона виконується для того, щоб спасти людей від темряви. Коли ти віритимеш до певного моменту та зможеш позбутися розбещення плоті, і більше не будеш скутий цим розбещенням, хіба ти не будеш спасенний? Коли ти живеш під владою сатани, ти не здатен проявляти Бога, ти є чимось брудним і не можеш отримати Божу спадщину. Щойно ти очистишся і будеш удосконаленим, ти будеш святим, ти будеш нормальною людиною, і ти будеш благословенний Богом та тішитимеш Його. Робота, яку Бог виконує сьогодні, – це спасіння, і, більше того, це суд, кара й прокляття. Вона має в собі низку аспектів. Ви всі бачите, що Божі висловлювання містять суд і кару, а також прокляття. Я говорю для того, щоб домогтися ефекту, щоб люди пізнали самих себе, а не для того, щоб приректи людей на смерть. Моє серце – заради вас. Промовляння – це один із методів Моєї роботи; за допомогою слів Я висловлюю Божий характер і даю тобі можливість зрозуміти Божу волю. Твоя плоть може померти, але в тебе є дух і душа. Якби в людей була тільки плоть, тоді в їхній вірі не було б жодного сенсу, як не було б жодного сенсу й у всій цій роботі, яку Я виконав. Сьогодні Я говорю то в один, то в інший спосіб; певний час Я відчуваю крайню ненависть до людей, а потім на якийсь час Я стаю надзвичайно люблячим; Я роблю все це, щоб домогтися зміни твого характеру, а також змінити твої уявлення про Божу роботу.

Настали останні дні, і країни в усьому світі перебувають у сум’ятті. Панує політичний безлад, всюди відбуваються голод, пошесті, повені та посухи. У світі людей відбувається катастрофа; Небеса також послали лихо. Це ознаки останніх днів. Але людям цей світ видається світом веселощів і пишноти; світ дедалі більше рухається в цьому напрямку, серця всіх людей тягнуться до нього, і багато людей потрапляють у пастку й не можуть вибратися з неї; величезну кількість людей буде обдурено тими, хто займається обманом і чаклунством. Якщо ти не прагнутимеш до поступу, не матимеш ідеалів і не вкоренишся на істинному шляху, тебе буде зметено наростаючими хвилями гріха. Китай – найвідсталіша з усіх країн; це земля, де клубком згорнувся великий червоний дракон, тут найбільше людей, які поклоняються ідолам і займаються чаклунством, найбільше храмів; це місце, де мешкають брудні демони. Ти народився від нього, тебе було виховано ним і ти просякнутий його впливом; він розбещував і мучив тебе, але після пробудження ти залишив його й був повністю здобутий Богом. Це слава Божа, і саме тому ця стадія роботи має велике значення. Бог виконав роботу такого великого масштабу, промовив так багато слів, і зрештою Він повністю здобуде вас – це одна з частин роботи Божого управління, а ви є «трофеями перемоги» в Божій битві проти сатани. Що більше ви розумієте істину та що краще ваше життя церкви, то більше великий червоний дракон є поставленим на коліна. Усе це справи духовного світу; це битви духовного світу, і коли Бог здобуде перемогу, сатана буде осоромлений та впаде. Ця стадія Божої роботи має величезне значення. Бог виконує роботу в такому грандіозному масштабі й повністю спасає цю групу людей, щоб ви могли вирватися з-під впливу сатани, жити на святій землі, у Божому світлі й мати керівництво та провід світла. Тоді у твоєму житті з’явиться сенс. Ви вживаєте в їжу й одягаєте не те, що невіруючі; ви насолоджуєтеся словами Бога й живете життям, повним сенсу; а що приносить утіху їм? Вони втішаються тільки своєю «спадщиною предків» і своїм «національним духом». У них немає анінайменшого сліду людської сутності! Ваші одяг, слова й дії – усе це відрізняється від їхніх. У кінцевому підсумку, ви повністю позбудетеся бруду, більше не перебуватимете в пастці сатанинської спокуси та отримаєте Боже щоденне забезпечення. Ви маєте завжди бути обережними. Хоча ви живете в брудному місці, ви не заплямовані брудом і можете жити поруч із Богом, отримуючи Його великий захист. Бог обрав вас із-посеред усіх народів цієї жовтої землі. Хіба ви не найблагословенніші з людей? Ти – створена істота; ти, звичайно, повинен поклонятися Богу й прагнути до життя, сповненого сенсу. Якщо ти не поклоняєшся Богу, а живеш у своїй брудній плоті, то хіба ти не всього лиш звір у людській подобі? Оскільки ти – людська істота, тобі слід повністю присвятити себе Богові й витерпіти всі страждання! Тобі слід із радістю та впевненістю приймати незначні страждання, яким тебе піддано сьогодні, і жити повним сенсу життям, як Йов і Петро. У цьому світі людина носить одяг диявола, їсть їжу, дану дияволом, працює і служить, будучи під впливом диявола, повністю потопаючи в його бруді. Якщо ти не осягнеш смислу життя або не знайдеш істинного шляху, який сенс у такому житті? Ви – люди, які прагнуть іти правильним шляхом, ті, хто шукає покращення. Ви – люди, які підносяться в народі великого червоного дракона, ті, кого Бог називає праведними. Хіба це не життя, що має найбільший сенс?