У минулому в способах переживання людського досвіду було багато відхилень і навіть абсурдів. Вони просто не розуміли стандартів Божих вимог, тому було багато сфер, у яких досвід людей ішов шкереберть. Бог вимагає від людей, щоб вони могли жити життям нормальної людської сутності. Наприклад, для людей цілком нормально дотримуватися сучасних звичаїв щодо їжі та одягу, носити костюм і краватку, трохи вивчати сучасне мистецтво, а у вільний час вони можуть насолоджуватися мистецтвом, культурою та розвагами. Вони можуть зробити кілька пам’ятних фотографій, вони можуть читати та отримувати корисні знання, а також мати відносно хороше середовище для життя. Усе це личить життю нормальної людської сутності, і все ж люди вважають, що все це ненависне Богові, і утримуються від нього. Їхня практика полягає лише в дотриманні кількох правил, що призводить до неймовірно нудного й абсолютно позбавленого сенсу життя. Насправді, Бог ніколи не вимагав, щоб люди чинили так. Усі люди хочуть урізати свої власні характери, невпинно молячись у своєму дусі, щоб бути ближче до Бога, а їхні уми постійно розмірковують про наміри Бога, їхні очі постійно спостерігають за чимось, маючи великий страх, що їхній зв’язок із Богом якось буде розірвано. Усе це висновки, яких люди дійшли самостійно; це правила, установлені людьми для самих себе. Якщо ти не знаєш власної природи та сутності, і не розумієш, якого рівня може досягти твоя власна практика, тоді в тебе не буде можливості точно визначити, яких стандартів Бог вимагає від людини, як не буде в тебе й точного способу практики. Оскільки ти не можеш зрозуміти, чого саме Бог вимагає від людини, твій розум завжди в сум’ятті, ти ламаєш голову, аналізуючи Божі наміри, і навпомацки шукаєш якийсь спосіб бути зворушеним і освітленим Святим Духом. Унаслідок цього ти виробляєш деякі способи практики, які, на твою думку, є доречними. Ти просто не уявляєш, чого саме Бог вимагає від людини; ти всього лише безпечно дотримуєшся свого власного набору практик, мало переймаючись результатом і ще менше – присутністю відхилень або помилок у своїй практиці. Отже, само собою зрозуміло, що твоїй практиці не вистачає точності й вона безпринципна. Їй особливо не вистачає нормальної людської розважливості та совісті, а також Божої похвали та підкріплення Святого Духа. Стає занадто легко просто йти своєю дорогою. Така практика – це просто дотримання правил або навмисне покладання більшого тягаря на себе, щоб обмежити та контролювати самого себе. І все ж ти думаєш, що твоя практика бездоганна, не знаючи, що більша її частина складається з непотрібних процесів або ритуалів. Є багато людей, які роками практикують у такий спосіб практично без змін у своїх характерах, без нового розуміння й без нового входження. Вони несвідомо повторюють ті ж старі помилки й дають повну волю своїй жорстокій природі, аж до того, що часто роблять нерозважливі, нелюдські вчинки й поводяться так, що люди не знають, як реагувати, й абсолютно збиті з пантелику. Чи можна сказати, що такі люди пережили перетворення свого характеру на власному досвіді?

Тепер віра в Бога вступила в період Божого Слова. Умовно кажучи, люди вже не моляться так багато, як раніше; Божі слова недвозначно передали всі аспекти істини та способи практики, тож людям більше немає необхідності шукати та йти навпомацки. У житті періоду Царства слова Бога ведуть людей уперед, і це життя, у якому їм усе стає чітко зрозумілим, адже Бог усе прямо повідомив і людина більше не мусить намацувати свій шлях протягом життя. Що стосується шлюбу, світських справ, життя, їжі, одягу та прихистку, міжособистісних стосунків, того, як людина може служити відповідно до Божої волі, як людина має зректися плоті тощо, що з цього Бог не пояснив вам? Вам досі потрібно молитися й шукати? У цьому дійсно немає необхідності! Якщо ти досі робиш таке, ти просто виконуєш зайву роботу. Це нетямуще, нерозумно й зовсім непотрібно! Тільки ті, кому надто не вистачає духовного рівня та хто нездатний зрозуміти Божі слова, невпинно промовляють безглузді молитви. Ключ до втілення істини в життя полягає в тому, чи ти маєш рішучість. Деякі люди наполягають на слідуванні своїм плотським уподобанням у своїх діях, навіть коли вони знають, що це не відповідає істині. Потім це перешкоджає їхньому власному поступу в житті, і навіть після молитви та пошуку вони й далі хочуть коритися плоті. Чи не грішать вони такими діями свідомо? Наприклад, ті, хто жадає плотських задоволень і прагне до грошей, а потім молиться Богу, кажучи: «Боже! Чи Ти дозволиш мені жадати плотських задоволень і прагнути до багатства? Чи є на те Твоя воля, щоб я заробляв гроші в такий спосіб?» Чи це слушний спосіб молитися? Люди, які так чинять, прекрасно знають, що Бог не знаходить у цьому втіхи, і що вони мусять відмовитися від такого, але те, що вони зберігають у своїх серцях, вже визначено, і коли вони моляться й шукають, вони намагаються змусити Бога дозволити їм поводитися в такий спосіб. У своїх серцях вони можуть навіть вимагати, щоб Бог сказав щось на підтвердження цього – це те, що називається бунтарством. Є також ті, хто привертає братів і сестер із церкви на свій бік і створює власні незалежні царства. Тобі дуже добре відомо, що ці дії йдуть проти Бога, але коли ти вирішив зробити щось таке, ти однаково продовжуєш шукати й молитися Богу, спокійно й безстрашно. Який ти безсоромний та нахабний! Що стосується відмови від світського, то про це говорилося давним-давно. Є дехто, хто чітко знає, що Бог ненавидить світське, але однаково молиться, кажучи: «О Боже! Я розумію, що Ти не хотів би, щоб я займався світськими справами, але я роблю це для того, щоб Твоє ім’я не було зганьблене; я роблю це для того, щоб світські люди могли бачити Твою славу в мені». Що це за молитва? Чи ви можете відповісти? Це молитва з метою примушування Бога та чинення тиску на Нього. Хіба тобі не соромно так молитися? Люди, які так моляться, навмисно протистоять Богу, і така молитва повністю ґрунтується на сумнівних мотивах; вона насправді є проявом сатанинського характеру. Слова Бога кришталево чіткі, особливо ті, що промовлені щодо Його волі, Його характеру та того, як Він ставиться до різних типів людей. Якщо ти не розумієш істину, тоді тобі слід більше читати Божі слова – це принесе набагато кращі результати, ніж сліпа молитва й пошук. Є багато випадків, коли пошук і молитву слід замінити читанням більшої кількості Божих слів і спілкуванням про істину. У своїх регулярних молитвах ти мусиш здійснювати самоаналіз та намагатися більше пізнати себе з позиції Божих слів. Це корисніше для твого прогресу в житті. Якщо зараз ти досі шукаєш, піднімаючи очі до неба, хіба це не показує, що ти досі віриш у невизначеного Бога? Раніше ти бачив результати своїх пошуків і молитов, і Святий Дух дещо торкнувся твого духу, бо це був час періоду Благодаті. Ти не міг бачити Бога, тому в тебе не було іншого вибору, окрім як навпомацки рухатися вперед і шукати в такий спосіб. Тепер Бог прийшов до людей, Слово явилося в плоті, і ти побачив Бога; отже, Святий Дух більше не працює так, як Він працював раніше. Період змінився, а разом із ним і те, як працює Святий Дух. Хоча люди можуть молитися не так багато, як раніше, тому що Бог – на землі, людина тепер має можливість любити Бога. Людство вступило в період любові до Бога й може нормально наблизитися до Бога всередині себе: «О Боже! Ти дійсно такий добрий, і я хочу любити Тебе!» Лише кілька чітких і простих слів виражають любов до Бога в серцях людей; ця молитва промовляється лише для поглиблення любові між людиною й Богом. Іноді ти можеш побачити, що сам проявляєш деяке бунтарство, і сказати: «О Боже! Чому я такий розбещений?» Ти відчуваєш сильне бажання вдарити себе кілька разів, і на очі навертаються сльози. У такі моменти ти відчуваєш жаль і муку у своєму серці, але в тебе немає способу висловити ці почуття. Це є нинішньою роботою Святого Духа, але її можуть досягти тільки ті, хто шукає життя. Ти відчуваєш, що Бог має велику любов до тебе, і в тебе є особливе почуття. Хоча у тебе немає слів, щоб чітко молитися, ти завжди відчуваєш, що Божа любов – глибока, як океан. Немає відповідних слів, щоб виразити цей стан буття, і це стан, який часто виникає в дусі. Такі молитви та спілкування, які мають на меті наблизити людину в її серці до Бога, є нормальними.

Хоча час, коли людям доводилося незграбно намацувати й шукати, вже минув, це не означає, що їм більше не потрібно молитися й шукати, і це не той випадок, коли людям не потрібно чекати, доки Божа воля виявить себе, перш ніж продовжити роботу; це просто хибні уявлення людини. Бог прийшов до людей, щоб жити з ними, бути їхнім світлом, їхнім життям і їхнім шляхом: це факт. Звичайно, Своїм приходом на землю Бог, безсумнівно, приносить людству практичний шлях і життя, які відповідають їхньому духовному стану, щоб вони могли насолоджуватися ними, – Він прийшов не для того, щоб зруйнувати всі шляхи практики людини. Людина більше не живе, рухаючись навпомацки й шукаючи, тому що це було замінено Божим приходом на землю, щоб працювати й говорити Своє слово. Він прийшов, щоб звільнити людей від життя темряви й невідомості, яке вони вели, і дати їм можливість мати життя, наповнене світлом. Теперішня робота полягає в тому, щоб чітко вказувати на те чи інше, чітко говорити, безпосередньо інформувати й прямо визначати те чи інше, щоб люди могли застосовувати це на практиці, точно так само, як Бог Єгова вів народ Ізраїлю, кажучи їм, як приносити жертви та як будувати храм. Отже, вам більше не потрібно жити життям щирого пошуку так, як ви жили після відходу Господа Ісуса. Чи потрібно вам навмання торувати свій шлях у роботі поширення Євангелія в майбутньому? Чи потрібно вам намагатися наосліп знайти правильний спосіб життя? Чи мусите ви рухатися навпомацки, щоб розпізнати, як вам слід виконувати свої обов’язки? Чи необхідно вам падати ниць на землю, шукаючи, щоб дізнатися, як вам слід свідчити? Чи потрібно вам постити й молитися, щоб дізнатися, як ви маєте одягатися або жити? Чи необхідно вам невпинно молитися Богу на небесах, щоб знати, як вам слід прийняти завоювання Богом? Чи потрібно вам постійно молитися, вдень і вночі, щоб знати, як вам слід коритися Богу? Багато хто серед вас каже, що ви не здатні практикувати, тому що ви не розумієте. Люди просто не звертають уваги на Божу роботу в наші дні! Я вже давно сказав багато слів, але ви ніколи не звертали анінайменшої уваги на їх читання, тому недивно, що ви не знаєте, як практикувати. Звичайно, у теперішній період Святий Дух досі зворушує людей, дозволяючи їм відчувати насолоду, і Він живе разом із людиною. Це джерело тих^a особливих, приємних почуттів, які часто виникають у твоєму житті. Час від часу настає день, коли ти відчуваєш, що Бог такий любий, і ти не можеш не молитися Йому: «О Боже! Твоя любов така прекрасна, і Твій образ такий величний. Я хочу любити Тебе ще глибше. Я хочу цілковито зосередитися на тому, щоб повністю присвятити все своє життя. Я присвячу Тобі все, якщо тільки це буде для Тебе, якщо, роблячи так, я зможу любити Тебе…» Це почуття задоволення, дане тобі Святим Духом. Це не просвітління й не освічення; це переживання зворушення. Час від часу подібний досвід матиме місце: іноді, коли ти прямуватимеш на роботу, ти молитимешся й наближатимешся до Бога, і ти будеш зворушений до такої міри, що твоє обличчя буде мокре від сліз, і ти цілковито втратиш самоконтроль, і будеш нетерпляче шукати придатне місце, де зможеш висловити весь запал свого серця… Будуть часи, коли ти опинишся в якомусь громадському місці, і відчуєш, що насолоджуєшся таким великим обсягом Божої любові, що твоя доля зовсім не буденна, і навіть більше, що ти живеш життям, наділеним більшим сенсом, ніж будь-хто інший. Ти глибоко усвідомлюватимеш, що Бог підняв тебе та що це велика любов Бога до тебе. У найглибших закутках твого серця ти відчуєш, що в Бозі є така любов, яка невимовна й незбагненна для людини, неначе ти її знаєш, але не можеш описати жодним чином; вона завжди змушує тебе зупинитися для роздумів, але залишає тебе неспроможним висловити їх повністю. У такі моменти ти навіть забудеш, де знаходишся, і вигукуватимеш: «О Боже! Ти такий незбагненний і такий улюблений!» Це здивує людей, але такі випадки трапляються досить часто. Ви так багато разів переживали це на власному досвіді. Це життя, яке Святий Дух дав тобі сьогодні, і життя, яким ти маєш тепер жити. Це робиться не для того, щоб завадити тобі жити, а радше для того, щоб змінити те, як ти живеш. Це почуття, яке неможливо описати чи висловити. Це також справжнє почуття людини та, навіть більше того, – це робота Святого Духа. Ти можеш розуміти це у своєму серці, але ти взагалі не спроможний чітко висловити це будь-кому. Причина цього не в тому, що в тебе уповільнене мовлення або що ти заїкаєшся, а в тому, що таке почуття неможливо описати словами. Сьогодні тобі дозволено цим насолоджуватися, і це життя, яким тобі слід жити. Звичайно, що інші аспекти твого життя не є порожніми; просто цей досвід зворушення стає своєрідною радістю у твоєму житті, яка змушує тебе бути завжди готовим насолоджуватися таким досвідом, дарованим Святим Духом. Але ти мусиш знати, що зворушення в такий спосіб відбувається не для того, щоб ти міг перевершити плоть і відправитися на третє небо або подорожувати по всьому світу. Радше воно призначене для того, щоб ти міг відчути та скуштувати любов Божу, якою ти насолоджуєшся сьогодні, відчути значимість Божої роботи сьогодні й заново познайомитися з Божою турботою й захистом. Усе це робиться для того, щоб ти міг мати краще знання про роботу, яку Бог виконує сьогодні, – такою є Божа мета у виконанні цієї роботи.

Пошуки й блукання навпомацки були способом життя до втілення Бога. У той час люди не могли бачити Бога, і тому в них не було іншого вибору, окрім як шукати й блукати навпомацки. Сьогодні ти побачив Бога, і Він прямо говорить тобі, як тобі слід практикувати; ось чому тобі більше не потрібно блукати навпомацки або шукати. Шлях, яким Він веде людину, – це шлях істини, і те, що Він говорить людині та що людина отримує, – це життя й істина. У тебе є шлях, життя та істина, тож навіщо скрізь шукати? Святий Дух не виконуватиме дві стадії роботи одночасно. Якщо, коли Я закінчу говорити Своє слово, люди не будуть уважно їсти й пити Божі слова й належним чином шукати істину, продовжуючи діяти так, як вони діяли в період Благодаті, блукаючи навпомацки, як сліпі, постійно молячись і шукаючи, чи не означало б це, що ця стадія Моєї роботи – робота слів – виконується марно? Хоча, можливо, Я закінчив говорити Своє слово, люди досі не до кінця розуміють, і причина цього в тому, що їм не вистачає духовного рівня. Цю проблему можна вирішити, живучи життям церкви й спілкуючись одне з одним. Раніше, у період Благодаті, хоча Бог і втілився, Він не виконував роботу слів, і саме тому в той час Святий Дух діяв у відповідний спосіб, щоб підтримувати роботу. У той час роботу виконував насамперед Святий Дух, але тепер роботу виконує Сам утілений Бог, зайнявши місце роботи Святого Духа. Раніше, якщо люди часто молилися, вони відчували спокій і радість; вони переживали докори, а також дисциплінування. Усе це було роботою Святого Духа. Зараз такі стани виникають нечасто. Святий Дух може виконувати тільки один вид роботи в якийсь окремо взятий період. Якби Він виконував два види роботи одночасно, коли плоть здійснювала б один вид роботи в людях, а Святий Дух – інший, і якби те, що говорила плоть, не мало значення, а мало значення тільки те, що робив Дух, тоді не можна було б говорити, що в Христа була будь-яка істина, дорога або життя. Це було б внутрішнім протиріччям. Чи міг Святий Дух працювати в такий спосіб? Бог – всемогутній і премудрий, святий і праведний, і Він не робить жодних помилок.

У минулому досвіді людей було надто багато відхилень і помилок. Було дещо, що люди з нормальною людською сутністю мусили мати або робити, або були помилки, яких було важко уникнути в людському житті, і коли з такими речами поводилися неправильно, люди покладали відповідальність за це на Бога. Одна сестра приймала у своєму домі гостей. Її парові булочки були приготовлені неправильно, тому вона подумала: «Це, певно, мене Бог дисциплінує. Бог знову розбирається з моїм марнославним серцем; моє марнославство справді завелике». Насправді, з точки зору нормального людського мислення, коли приходять гості, ти хвилюєшся й метушишся, неорганізований у всьому, що робиш, і тому, само собою зрозуміло, що або рис може підгоріти, або страви виходять пересоленими. Це відбувається тому, що ми занадто напружені, але люди в кінцевому підсумку списують це на Боже дисциплінування. Насправді, усе це просто помилки, допущені в людському житті. Хіба ти не стикався б часто з таким, якби не вірив у Бога? Проблеми, які виникають, часто є результатом помилок людей; просто такі помилки – це не той випадок, коли діє Святий Дух. Такі помилки не мають нічого спільного з Богом. Наприклад, коли ти кусаєш себе за язик під час прийому їжі, – чи може це бути Божим дисциплінуванням? Боже дисциплінування має принципи й зазвичай проявляється, коли ти свідомо вчиняєш проступок. Бог дисциплінуватиме тебе, тільки коли ти робитимеш учинки, які пов’язані з Його ім’ям або стосуються свідчення про Нього чи Його роботи. Тепер люди розуміють достатньо істини, щоб мати внутрішнє усвідомлення того, що вони роблять. Наприклад, чи міг би ти нічого не відчути, якби ти привласнив гроші церкви або витратив їх необачно? Ти б відчув щось, чинячи таке. Неможливо відчувати щось тільки після того, як учинок уже зроблено. У своєму серці ти чітко розумієш свої вчинки, що суперечать твоїй совісті. Оскільки люди мають власні симпатії та уподобання, вони просто потурають собі, навіть якщо вони чітко знають, як утілювати істину в життя. Отож, після того, як вони щось роблять, вони не відчувають явного докору й не піддаються жодному очевидному дисциплінуванню. Причина цього в тому, що вони свідомо вчинили правопорушення, тому Бог не дисциплінує їх; коли ж настане час праведного суду, Божа відплата спіткає кожного відповідно до його дій. Нині в церкві є люди, які привласнюють гроші; дехто не дотримується чітких меж у стосунках між чоловіками й жінками, а дехто засуджує, зневажає й намагається таємно зруйнувати Божу роботу. Чому в них і досі все гаразд? Коли вони таке роблять, вони це усвідомлюють і відчувають докір у своїх серцях, і через це їх іноді карають і очищують, але вони просто надто безсоромні! Так само, як у випадку, коли люди ведуть безладне статеве життя, – вони усвідомлюють, що вони роблять у той момент, але їхня хтивість надто велика, і вони не можуть контролювати себе. Навіть якщо Святий Дух дисциплінуватиме їх, це буде марно, тому Святий Дух не застосовуватиме дисциплінування. Якщо Святий Дух не дисциплінує їх тоді, якщо вони не відчувають докору та з їхньою плоттю нічого не відбувається, то який докір може бути потім? Учинок уже зроблено – про яке дисциплінування може йти мова? Це лише доводить, що вони надто безсоромні та позбавлені людської сутності, і що вони заслуговують на прокляття й покарання! Святий Дух не працює без потреби. Якщо ти дуже добре знаєш істину, але не втілюєш її в життя, якщо ти здатен учинити якесь зло, тоді все, чого ти можеш чекати, – це прихід того дня, коли тебе буде покарано разом із лукавим. Це найкращий кінець для тебе! Я неодноразово проповідував про сумління, яке є мінімальним критерієм. Якщо людям не вистачає сумління, значить, вони втратили дисципліну Святого Духа; вони можуть робити все, що забажають, і Бог не звертає на них уваги. Ті, хто насправді має сумління й розважливість, будуть усвідомлювати, коли робитимуть щось неправильне. Вони почуватимуться незручно, щойно відчують невеликий докір сумління; вони пройдуть через внутрішню битву та в кінцевому підсумку зречуться плоті. Вони не дійдуть до того стану, коли робитимуть щось, що надто серйозно суперечить Богу. Незалежно від того, чи Святий Дух дисциплінує й карає людей, у всіх них є певне відчуття, коли вони роблять щось не так. Отже, тепер люди розуміють усі види істин, і якщо вони не практикують їх, то це проблема людей. Я взагалі не реагую на таких людей і не покладаю на них жодних надій. Можеш робити все, що тобі заманеться!

Коли деякі люди збираються разом, вони відкладають Слово Боже вбік і завжди говорять про те, якою є та чи інша особа. Звичайно, добре бути дещо проникливим, щоб, куди б ти не пішов, тебе не було легко обманути, а також легко обвести навколо пальця чи пошити в дурні – цим аспектом людям теж слід володіти. Але ти не мусиш зосереджуватися виключно на цьому аспекті. Це стосується негативної сторони всього, і ти не можеш завжди зосереджувати увагу на інших людях. Зараз у тебе надто мало знань про те, як працює Святий Дух, твоя віра в Бога занадто поверхова, і в тобі надто мало позитивного. Той, у кого ти віриш, – це Бог, і Той, кого тобі потрібно зрозуміти, – це Бог, а не сатана. Якщо ти розрізняєш лише те, як працює сатана, і всі способи, у які діють злі духи, але взагалі не маєш знання про Бога, який у тому сенс? Хіба сьогодні ти віриш не в Бога? Чому твоє знання не охоплює ці позитивні речі? Ти просто не зважаєш на позитивний аспект входження, і в тебе немає його розуміння, так що ж ти хочеш здобути у своїй вірі? Ти не знаєш, як тобі слід шукати? Ти багато знаєш про негативні аспекти, але зазнаєш невдачі з позитивним аспектом входження, тож як твій духовний стан може коли-небудь зрости? Які перспективи розвитку в майбутньому будуть у такої людини, як ти, яка говорить тільки про війну із сатаною? Чи не було б твоє входження надто застарілим? Що б ти зміг здобути такими діями від поточної роботи? Наразі ключовим для тебе є зрозуміти, що Бог хоче робити зараз, як люди мають співпрацювати, як їм слід любити Бога, як вони мають розуміти роботу Святого Духа, як вони мають входити в усі слова, які Бог говорить сьогодні, як вони мусять їсти й пити їх, відчувати їх на власному досвіді й розуміти їх, як вони мусять відповідати Божій волі, бути повністю завойованими Богом і коритися Богові… Це те, на чому тобі варто зосередитися та в що тобі слід входити зараз. Ти розумієш? Який сенс зосереджуватися виключно на розпізнаванні інших людей? Ти іноді можеш розпізнати сатану, іноді розпізнати злих духів; у тебе може бути повне розуміння злих духів, але якщо ти не можеш нічого сказати про роботу Бога, чи може така проникливість замінити розуміння Бога? Раніше Я спілкувався про прояви роботи злих духів, але то була не основна частина цієї теми. Звичайно, люди мусять мати певну проникливість, і це аспект, яким повинні володіти ті, хто служить Богу, щоб уникнути вчинення дурниць і втручання в роботу Бога. Однак найважливішим залишається знання Божої праці та розуміння Божої волі. Яке знання про цю стадію Божої роботи є всередині тебе? Чи ти можеш розповісти про те, що робить Бог, у чому полягає Божа воля, у чому полягають твої власні недоліки й чим ти мусиш озброїти себе? Чи ти можеш сказати, яке в тебе найновіше входження? Ти мусиш бути спроможним пожинати плоди й досягати розуміння в новому входженні. Не вдавай збентеження; ти маєш докласти більше зусиль у новому входженні, щоб поглибити власний досвід та знання, а тим паче мусиш осягнути сучасні найновіші входження та найправильніший спосіб переживання досвіду. Більше того, завдяки новій роботі та новим входженням тобі слід мати проникливість щодо своїх попередніх застарілих та збочених практик і шукати спосіб, як їх відкинути, щоб увійти в новий досвід. Це те, що тобі зараз терміново необхідно зрозуміти й у що потрібно ввійти. Ти маєш розуміти відмінності та взаємозв’язок між старими та новими входженнями. Якщо ти не осягнеш цього, у тебе не буде можливості рухатися вперед, оскільки ти не зможеш іти в ногу з роботою Святого Духа. Ти мусиш бути здатним приймати нормальне їдіння й пиття Божого слова й нормальне спілкування, а також використовувати їх, щоб змінити свої попередні застарілі способи практики й свої старі традиційні уявлення, щоб ти міг увійти в нову практику та в нову Божу роботу. Це те, чого ти мусиш досягти. Я не просто прошу тебе зараз точно визначити, наскільки ти відповідаєш вимогам; мета полягає в іншому. Радше Я прошу тебе серйозно поставитися до втілення тобою в життя істини й до свого розуміння входження в життя. Твоя здатність пізнати себе не є відображенням твого правдивого духовного стану. Якщо ти можеш відчути на власному досвіді Божу роботу, маєш досвід і розуміння істин у Божих словах і здатен розпізнавати свої попередні особисті уявлення й помилки, тоді це твій правдивий духовний стан і це те, чого мусить досягти кожен із вас.

Є багато ситуацій, коли ти просто не знаєш, як практикувати, і ще менше знаєш про те, як працює Святий Дух. Іноді ти робиш щось, що явно є непослухом відносно Святого Духа. Завдяки тому, що ти їси та п’єш Божі слова, у тебе вже є розуміння принципу, що застосовується в цьому питанні, тому в тебе є внутрішнє відчуття докору й занепокоєння; звичайно, це почуття, яке людина відчуватиме тільки за умови знання деякої частки істини. Якщо люди не співпрацюють або не практикують відповідно до Божого слова сьогодення, вони перешкоджають роботі Святого Духа та, безсумнівно, відчуватимуть внутрішнє занепокоєння. Скажімо, ти розумієш принцип певного аспекту, але не практикуєш його належним чином, у такому разі ти відчуватимеш докір усередині самого себе. Якщо ти не розумієш принципу та взагалі не знаєш цього аспекту істини, то ти не обов’язково відчуватимеш докір із цього приводу. Докір Святого Духа завжди знаходиться в контексті. Ти думаєш, що, оскільки ти не молився й не співпрацював у роботі Святого Духа, ти спричинив затримку у такій роботі. Насправді ж, її неможливо затримати. Святий Дух буде зворушувати когось іншого; робота Святого Духа ніким не обмежена. Ти відчуваєш, що підвів Бога, і це те відчуття, яке тобі слід мати у своєму сумлінні. Те, чи ти можеш здобути істину, – твоя особиста справа, яка не стосується Бога. Іноді саме твоє власне сумління дає відчуття вини, але це не просвітління або освічення Святого Духа, а також не докір Святого Духа. Натомість це почуття у рамках людського сумління. Якщо ти дієш безрозсудно в питаннях, пов’язаних із ім’ям Божим, свідченням про Бога або роботою Бога, тоді Бог тебе не помилує. Але є межа – Бог не няньчитиметься з тобою у звичайних, дрібних справах. Він ігноруватиме тебе. Якщо ти порушиш принципи, і підірвеш Божу роботу чи заважатимеш їй, Він дасть волю Своєму гніву на тебе й у жодному разі не помилує тебе. Деякі твої помилки є неминучими в процесі людського життя. Наприклад, ти неправильно готуєш булочки на пару й говориш, що це Бог тебе так дисциплінує; це вкрай нерозважливі слова. Перш ніж ти ввірував у Бога, хіба таке з тобою не часто траплялося? Тобі здається, що це дисциплінування Святого Духа, але насправді це не так (окрім деяких виняткових обставин), оскільки ця робота походить не повністю від Святого Духа, а радше від людських почуттів. Однак для віруючих людей нормально мислити в такому ключі. Ти не міг так думати, коли не вірив у Бога. Після того, як ти повірив у Бога, ти почав присвячувати більше часу роздумам над цими аспектами і тому, само собою, ти почав мислити в цьому ключі. Це випливає з мислення нормальних людей і стосується їхнього менталітету. Але Я скажу тобі, що таке мислення не знаходиться в рамках роботи Святого Духа. Це приклад того, як Святий Дух дає людям нормальну реакцію через їхні думки; але ти маєш розуміти, що ця реакція не є роботою Святого Духа. Володіння таким «знанням» не доводить, що ти маєш роботу Святого Духа. Твоє знання не виникає внаслідок просвітління Святого Духа, і тим більше воно не є роботою Святого Духа. Воно – усього лише продукт нормальної людської думки, і воно не має абсолютно жодного зв’язку з просвітлінням або освіченням Святого Духа, це категорично відмінні явища. Таке нормальне людське мислення не походить повністю від Святого Духа. Коли Святий Дух працює, щоб просвітлювати людей, Він зазвичай дає їм знання про Божу роботу, а також про їхнє справжнє входження та справжній стан. Він також дозволяє їм зрозуміти нагальні наміри Бога та Його вимоги до людини сьогодні, щоб вони мали рішучість пожертвувати всім, аби догодити Богу, любити Бога, навіть якщо вони стикаються з переслідуваннями та негараздами, а також свідчити про Бога, навіть якщо це означає пролити свою кров або віддати своє життя, і зробити це без жалкування. Якщо в тебе є така рішучість, це означає, що в тебе є спонукання й робота Святого Духа, але знай, що ти не володієш такими спонуканнями кожної скороминущої миті. Іноді на зібраннях, коли ти молишся, а також їси та п’єш Божі слова, ти можеш відчувати себе надзвичайно зворушеним і натхненним. Коли інші спілкуються про свій досвід і розуміння Божих слів, у тебе виникає відчуття чогось нового й свіжого, і твоє серце стає абсолютно чистим і світлим. Усе це робота Святого Духа. Якщо ти – керівник, і Святий Дух дає тобі виняткове просвітління та освічення, коли ти приходиш до церкви виконувати роботу, дає тобі глибоке розуміння проблем, що існують всередині церкви, навчає тебе, як ділитися спілкуванням про істину, щоб вирішити їх, робить тебе неймовірно щирим, відповідальним і серйозним у своїй роботі, усе це – робота Святого Духа.

Примітка:

a. У тексті оригіналу «Є деякі…».