Багато хто вірить, що розуміти та могти тлумачити Біблію означає те саме, що знайти істинний шлях, але, насправді, чи дійсно все так просто? Ніхто не знає реальності Біблії: що це не більше ніж історичний літопис Божої роботи й свідчення про дві попередні стадії Божої роботи, і що вона не дає жодного розуміння цілей Божої роботи. Кожен, хто читав Біблію, знає, що вона документує дві стадії Божої роботи в період Закону й період Благодаті. Старий Заповіт оповідає історію Ізраїлю та роботу Єгови від часу створення світу до кінця періоду Закону. Новий Заповіт містить записи про роботу Ісуса на землі, які вміщено в чотирьох Євангеліях, а також про роботу Павла – хіба це не історичні записи? Звернення в сьогоденні до подій минулого відносить їх до розряду історії, і якими б правдивими або реальними вони не були, вони однаково залишаються історією; а історія не може бути спрямована на сьогодення, бо Бог не озирається на історію! Отже, якщо ти розумієш тільки Біблію й нічого не розумієш стосовно роботи, яку Бог має намір виконати сьогодні, і якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш роботу Святого Духа, тоді ти не розумієш, що означає шукати Бога. Якщо ти читаєш Біблію для того, щоб вивчати історію Ізраїлю, щоб досліджувати історію створення Богом небес і землі, то ти не віриш у Бога. Однак сьогодні, оскільки ти віриш у Бога й шукаєш життя, оскільки ти прагнеш до пізнання Бога, а не до мертвих слів і доктрин або розуміння історії, ти маєш шукати Божу волю сьогодення, а також шукати спрямування роботи Святого Духа. Якби ти був археологом, ти міг би читати Біблію, але ти ним не є; ти належиш до тих, хто вірить у Бога, і тобі варто понад усе шукати Божу волю сьогодення. Читаючи Біблію, ти в кращому випадку трохи зрозумієш історію Ізраїлю, дізнаєшся про життя Авраама, Давида й Мойсея, з’ясуєш, як вони боялися Єгову, як Єгова спалював тих, хто протистояв Йому, і як Він говорив із людьми того часу. Ти дізнаєшся тільки про Божу роботу в минулому. Біблійні записи оповідають про те, як ранній народ Ізраїлю боявся Бога й жив під керівництвом Єгови. Оскільки ізраїльтяни були обраним Богом народом, у Старому Заповіті можна побачити вірність усього народу Ізраїлю Єгові, як Єгова дбав про всіх тих, хто корився Йому, і благословляв їх; можна дізнатися, що, коли Бог виконував Свою роботу в Ізраїлі, Він був сповнений милосердя й любові, а також володів всепожираючим полум’ям, і що всі ізраїльтяни, від тих, хто мав низьке становище, до могутніх, боялися Єгову, і тому вся країна була благословенна Богом. Такою є історія Ізраїлю, записана в Старому Заповіті.

Біблія є історичним свідченням Божої роботи в Ізраїлі та документально підтверджує багато передбачень древніх пророків, а також деякі висловлювання Єгови в Його роботі того часу. Отже, усі люди вважають цю книгу святою (бо Бог – святий і великий). Звісно, усе це – наслідок наявності в них сердець боязні перед Єговою та сердець із палкою любов’ю до Бога. Люди мають таке ставлення до цієї книги тільки тому, що створіння Божі так бояться й обожнюють свого Творця; а дехто навіть називає цю книгу небесною. Насправді, вона – усього лише людський запис. Її не називав особисто Єгова, і Єгова особисто не керував її створенням. Іншими словами, автор цієї книги – не Бог, а люди. Свята Біблія – це всього лише шаноблива назва, дана цій книзі людиною. Ця назва не була обрана Єговою та Ісусом після її спільного обговорення Ними; це не більше ніж людська ідея. Адже ця книга була написана не Єговою, і тим більше не Ісусом. Натомість, вона являє собою розповіді багатьох стародавніх пророків, апостолів і провидців, зібрані наступними поколіннями в книгу древніх писань, яка здається людям особливо святою, і яка, на їхню думку, містить багато незбагненних і глибоких таємниць, що чекають на відкриття майбутніми поколіннями. Отже, люди ще більше схильні вірити, що ця книга – небесна. Після додавання чотирьох Євангелій і Книги Об’явлення ставлення людей до неї особливо відрізняється від ставлення до будь-якої іншої книги, і тому ніхто не наважується глибинно аналізувати цю «небесну книгу», адже вона є надто «священною».

Чому, читаючи Біблію, люди можуть знайти в ній правильний шлях для практики? Чому вони можуть здобути багато з того, що було їм незрозуміло? Сьогодні Я аналізую Біблію в такий спосіб, і це не означає, що Я її ненавиджу або заперечую її цінність як джерела довідкової інформації. Я тлумачу та роз’яснюю тобі властиву Біблії цінність та її походження, щоб ти не залишався в невіданні. Адже в людей так багато думок про Біблію, і більшість із них невірні; читання Біблії в такий спосіб не тільки заважає їм здобути те, що вони мали б здобути, але, що більш важливо, стає на заваді роботі, яку Я маю намір виконувати. Це надзвичайно порушує роботу майбутнього та приносить одні лише недоліки і жодних переваг. Отже, те, чого Я навчаю тебе, – це просто суть Біблії та її історія для втаємничених. Я не прошу, щоб ти не читав Біблію або щоб ти ходив довкола, проголошуючи, що вона позбавлена цінності; Я лише прошу, щоб ти володів правильними знаннями про Біблію і поглядами на неї. Не будь занадто однобоким! Хоча Біблія – історична книга, написана людьми, у ній також задокументовано багато принципів, згідно з якими стародавні святі й пророки служили Богу, а також недавній досвід апостолів у служінні Богу, – ці люди дійсно все це бачили й знали, і все це може слугувати довідковою інформацією для людей цього періоду в пошуку істинного шляху. Тому, читаючи Біблію, люди також можуть здобути багато шляхів життя, які не можна знайти в інших книгах. Ці шляхи – це шляхи життя роботи Святого Духа, які стали частиною досвіду пророків і апостолів у минулі періоди, і багато з цих слів дорогоцінні та можуть дати те, що людям потрібно. Отже, усі люди люблять читати Біблію. Оскільки в Біблії так багато прихованого, погляди людей на неї відрізняються від поглядів на праці великих духовних діячів. Біблія – це літопис і збірка досвіду та знань людей, які служили Єгові та Ісусу в старому й новому періодах, і тому завдяки їй наступні покоління змогли здобути значне просвітління, освічення та шляхи для практики. Біблія є вищою за праці будь-якого великого духовного діяча тому, що всі їхні праці ґрунтуються на Біблії, увесь їхній досвід походить із Біблії, і всі вони пояснюють Біблію. І тому, попри можливість здобути забезпечення з книг будь-якого великого духовного діяча, люди досі поклоняються Біблії, оскільки вона здається їм такою високою й ґрунтовною! Хоча Біблія об’єднує деякі книги слів життя, такі як послання Павла й послання Петра, і хоча ці книги можуть забезпечити людей і допомогти їм, ці книги все ж застаріли, вони все ще належать до старої епохи, і якими б хорошими вони не були, вони підходять тільки для одного періоду й не є вічними. Адже Божа праця постійно розвивається, і вона не може просто зупинитися на часі, в якому жили Павло та Петро, або завжди залишатися в періоді Благодаті, коли було розіп’ято Ісуса. Отже, ці книги підходять тільки для періоду Благодаті, а не для періоду Царства останніх днів. Вони можуть забезпечити тільки віруючих періоду Благодаті, а не святих періоду Царства, і якими б хорошими вони не були, вони все одно застаріли. Те ж саме стосується роботи Єгови зі створення або Його роботи в Ізраїлі: якою б великою не була ця робота, вона все одно застаріла, і все одно прийшов час, коли вона проминула. Божа робота така ж: вона велика, але прийде час, коли вона завершиться; вона не може завжди залишатися ані на етапі творіння, ані на етапі розп’яття. Незалежно від того, наскільки переконливою була робота розп’яття, незалежно від того, наскільки ефективною вона була в перемозі над сатаною, робота, врешті-решт, усе ще залишається роботою, і періоди, врешті-решт, усе ж залишаються періодами; робота не може завжди залишатися на одному й тому ж фундаменті, і часи ніколи не можуть бути незмінними, тому що колись було створення, і повинні прийти останні дні. Це неминуче! Отже, сьогодні слова життя в Новому Заповіті – послання апостолів і чотири Євангелія – стали історичними книгами, вони стали старими альманахами; а як старі альманахи можуть провести людей у новий період? Незалежно від того, наскільки ці альманахи здатні дати людям життя, незалежно від того, наскільки вони здатні вести людей до хреста, хіба вони не застаріли? Хіба вони не втратили своєї цінності? Отож, Я кажу, що ти не повинен сліпо вірити в ці альманахи. Вони занадто старі, вони не здатні залучити тебе до нової роботи, а можуть тільки обтяжити тебе. Вони не тільки не можуть привести тебе до нової роботи й до нового входження, але й ведуть тебе до старих релігійних церков – а коли це так, то хіба твоя віра в Бога від того не слабшатиме?

У Біблії задокументована робота Бога в Ізраїлі, включно з дечим із того, що було зроблено обраним ізраїльським народом. Незважаючи на те, що було зроблено вибір, на підставі якого ті чи інші частини були включені або не включені до цієї книги, хоча Святий Дух і не схвалив того, Він також не висунув жодних звинувачень із цього приводу. Біблія – це винятково історія Ізраїлю, яка також є історією роботи Бога. Люди, справи й об’єкти, які в ній записані, були справжніми, і ніщо в них не мало символічного значення, за винятком, звичайно, пророцтв Ісаї, Даниїла та інших пророків або книги видінь Івана. Ранній народ Ізраїлю був обізнаним і культурним, і їхні давні знання та культура були досить розвиненими, і тому те, що вони писали, було на більш високому рівні, ніж те, що пишуть люди сьогодення. Тож те, що вони зуміли написати ці книги, не повинно викликати подив, бо Єгова виконав так багато роботи серед них, і вони так багато побачили. Давид споглядав вчинки Єгови на власні очі; він відчув їх на власному досвіді та бачив чимало знаків і чудес, і тому він написав усі ті псалми, щоб віддати хвалу вчинкам Єгови. Вони змогли написати ці книги завдяки певним обставинам, а не тому, що були винятково обдарованими. Вони вихваляли Єгову, бо бачили Його. Якщо ви взагалі не бачили Єгову й не знаєте про Його існування, як ви можете вихваляти Його? Якщо ви не споглядали Єгову, то ви не будете знати, як вихваляти Його або поклонятися Йому, не кажучи вже про те, щоб писати пісні, що підносять Його; і навіть якщо б вас попросили придумати якісь вчинки Єгови, ви б не зуміли. Тим, що сьогодні ви можете вихваляти й любити Бога, ви завдячуєте ще й тому, що ви бачили Його, а також відчули на собі Його роботу; і якщо ваш духовний рівень покращиться, хіба ви теж не зможете писати вірші на славу Бога, як це робив Давид?

Розуміти Біблію, розуміти історію, але не розуміти, що Святий Дух робить сьогодні – це неправильно! Тобі добре вдається вивчати історію, ти прекрасно з цим справився, але нічого не розумієш у роботі, яку Святий Дух звершує сьогодні. Хіба це не дурість? Інші запитують тебе: «Що Бог робить сьогодні? У що тобі слід входити сьогодні? Як справи з твоїм пошуком життя? Чи розумієш ти Божу волю?». У тебе не буде відповіді на їхні запитання – тож що ти знаєш? Ти скажеш: «Я усвідомлюю тільки те, що повинен відвернутися від плоті й пізнати себе». І якщо потім тебе запитають: «Що ще ти усвідомлюєш?», ти відповіси, що ти також знаєш, що слід коритися всім Божим влаштуванням, і що ти трохи розумієш історію Біблії, і на цьому все. Чи це все, що ти здобув завдяки вірі в Бога протягом усіх цих років? Якщо це все, що ти розумієш, то тобі багато чого не вистачає. Отже, ваш поточний духовний стан принципово не може досягти того, що Я вимагаю від вас, а істини, які ви розумієте, є надто мізерними, так само як і ваші здібності до розрізнення – тобто ваша віра надто поверхова! Ви маєте бути озброєні більшою кількістю істин, вам потрібно більше знань, ви маєте бачити більше, і тільки тоді ви зможете поширювати Євангеліє, бо це те, чого ви мусите досягти!