Не все в Біблії є записом слів, особисто сказаних Богом. Біблія тільки документує дві попередні стадії Божої роботи, причому одна її частина – це запис передвіщень пророків, а інша – це досвід і знання, записані людьми, яких Бог використовував протягом періодів. Людський досвід зіпсований людськими точками зору й знаннями, чого неможливо уникнути. У багатьох книгах Біблії є людські переконання, людські упередження та абсурдне людське розуміння. Звісно, більшість слів є результатом просвітління й освічення Святим Духом, і вони відображають коректне розуміння, однак не можна сказати, що вони є повністю точними виявленнями істини. Їхні погляди на певні речі – це не що інше, як знання, почерпнуте з особистого досвіду, або просвітління Святим Духом. Передбачення пророків було особисто послане Богом: пророцтва таких людей, як Ісая, Даниїл, Ездра, Єремія та Єзекіїль, походили від прямої вказівки Святого Духа; ці люди були провидцями, вони отримали Дух пророкування, і всі вони були пророками Старого Заповіту. У період Закону ці люди, натхненні Єговою, промовляли багато пророцтв, які були безпосередньо надані Єговою. І чому Єгова працював у них? Тому що народ Ізраїлю був народом, обраним Богом, і робота пророків повинна була виконуватися серед них; ось чому пророки могли отримувати такі одкровення. Насправді, вони самі не розуміли Божих одкровень, даних їм. Святий Дух промовляв ці слова їхніми вустами, щоб люди майбутнього могли зрозуміти ці речі й побачити, що вони дійсно були роботою Духа Божого, Святого Духа, а не походили від людини, а також щоб дати їм підтвердження роботи Святого Духа. У період благодаті Сам Ісус виконував усю цю роботу замість них, і тому люди більше не виголошували пророцтв. Тож чи був Ісус пророком? Ісус, звичайно, був пророком, але Він також був здатний виконувати роботу апостолів – Він міг як промовляти пророцтва, так і проповідувати й навчати людей по всій країні. Однак робота, яку Він виконував, та ідентичність, яку Він представляв, не були однаковими. Він прийшов, щоб відкупити все людство, відкупити людину від гріха; Він був пророком і апостолом, але понад те, Він був Христом. Пророк може говорити пророцтво, але не можна сказати, що такий пророк є Христом. У той час Ісус проголосив багато пророцтв, і тому можна сказати, що Він був пророком; проте не можна сказати, що, оскільки Він був пророком, Він не був Христом. Причина цього в тому, що під час виконання певної стадії роботи Він представляв Самого Бога, і Його ідентичність відрізнялася від ідентичності Ісаї: Він прийшов, щоб завершити роботу спокути, і Він також подбав про життя людини, і Дух Божий зійшов безпосередньо на Нього. У роботі, яку Він виконував, не було жодного натхнення від Духа Божого або вказівок від Єгови. Радше Дух діяв безпосередньо, чого було достатньо, щоб довести, що Ісус не був таким же, як пророк. Робота, яку Він звершив, була роботою спокути, на другому місці після якої стояло промовляння пророцтв. Він був пророком, апостолом, але, понад те, Він був Відкупителем. Провісники, між тим, могли тільки промовляти пророцтва й були нездатні представляти Божий Дух у виконанні будь-якої іншої роботи. Оскільки Ісус виконав великий обсяг роботи, яку ніколи раніше не виконувала людина, і здійснив роботу відкуплення людства, цим Він і відрізнявся від таких, як Ісая. Те, що деякі люди не приймають потік сьогодення, пояснюється тим, що це створило для них перешкоду. Вони кажуть: «У Старому Заповіті багато пророків також говорило багато слів – тож чому ж вони не були Богом, Який став плоттю? Бог сьогодення говорить слова – чи достатньо цього, щоб довести, що Він – утілений Бог? Ти не звеличуєш Біблію й не вивчаєш її, то на підставі чого ти стверджуєш, що Він є втіленням Бога? Ти говориш, що вони наставлені Святим Духом, і ти віриш, що ця стадія роботи є роботою, яку особисто виконує Бог, але на чому ти це ґрунтуєш? Ти зосереджуєш свою увагу на сьогоднішніх словах Божих, і здається, що ти заперечуєш Біблію та відклав її вбік». Тож вони кажуть, що ти віриш у єресь та лжевчення.

Якщо ти бажаєш свідчити про Божу роботу в останні дні, тоді ти повинен розуміти внутрішню історію Біблії, структуру Біблії та її суть. Сьогодні люди вірять, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що всі слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Ті, хто вірить у Бога, навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це помилкове людське розуміння, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою історичний літопис. Деякі з послань Нового Заповіту засновані на досвіді людей, а деякі походять від просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами настанови й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не мав видінь, які мав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова настанови, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є свідченням значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, щоб брати й сестри з церков того часу слідували його пораді та дотримувалися шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Відповідно до обставин церкви того часу, він лише спілкувався з братами й сестрами, настановляв їх і заохочував їх до віри; і він просто проповідував або давав людям нагадування та настанови. Його слова ґрунтувалися на його власному тягарі, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та виконувати роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв’язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив повчального й позитивного людям, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Ставитися до записів про досвід людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, є несосвітенним сприйняттям і величезним богохульством із боку людей! Особливо це стосується послань, які Павло написав для церков, оскільки його послання були написані для братів і сестер, ґрунтуючись на обставинах і становищі кожної тогочасної церкви, а також були спрямовані на те, щоб наставляти братів і сестер у Господі, щоб вони могли отримати благодать Господа Ісуса. Його послання були написані для того, щоб пробудити братів і сестер того часу. Можна сказати, що це був його власний тягар, а також тягар, даний йому Святим Духом; зрештою, він був апостолом, який керував церквами того часу, який писав послання для церков і наставляв їх; такою була його відповідальність. Його ідентичність була лиш ідентичністю працюючого апостола, і він був лиш апостолом, посланим Богом; він не був ані пророком, ані провісником. Для нього його власна робота й життя братів і сестер були надзвичайно важливими. Отже, він не міг говорити від імені Святого Духа. Його слова не були словами Святого Духа, і тим більше не можна було сказати, що вони були словами Бога, адже Павло був не більше ніж творінням Божим і, звичайно ж, не був утіленням Бога. Його ідентичність не була такою ж, як у Ісуса. Слова Ісуса були словами Святого Духа, вони були словами Бога, бо Його ідентичність була ідентичністю Христа – Сина Божого. Як міг Павло бути Йому рівним? Якщо люди сприймають послання або слова, подібні до слів Павла, як висловлювання Святого Духа й поклоняються їм як Богу, то можна сказати тільки те, що вони надто нерозбірливі. Говорячи більш різким тоном, хіба це прямо-таки не богохульство? Як могла людина говорити від імені Бога? І як могли люди схилятися перед записами його послань і слів, які він промовляв, неначе вони були священною книгою або книгою з неба? Чи могла людина випадково промовляти слова Божі? Як могла людина говорити від імені Бога? Отже, що ти скажеш – чи могли послання, які він писав до церков, не бути заплямовані його власними ідеями? Як вони могли не бути заплямовані людськими ідеями? Він писав послання для церков, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді та своїх власних знаннях. Наприклад, Павло написав послання до церков Галатії, в якому містилася певна думка, а Петро написав інше, в якому висвітлена інша точка зору. Яке з них походить від Святого Духа? Ніхто не може сказати напевно. Отже, можна тільки сказати, що обидва несли тягар заради церков, але їхні листи відображають їхній духовний стан, вони представляють їхнє забезпечення й підтримку братів і сестер, а також їхній тягар відносно церков, і вони представляють тільки людську роботу – вони не були повністю від Святого Духа. Якщо ти кажеш, що його послання – це слова Святого Духа, то ти безглуздий і чиниш богохульство! Послання Павла та інші послання Нового Заповіту еквівалентні мемуарам пізніших духовних діячів: вони знаходяться на одному рівні з книгами сторожа Ні або досвідом Лоуренса й так далі. Просто книги недавніх духовних діячів не включені в Новий Заповіт, але суть цих людей була однаковою: вони були людьми, яких використовував Святий Дух протягом певного періоду, і вони не могли безпосередньо представляти Бога.

Євангеліє від Матвія в Новому Заповіті документує родовід Ісуса. На початку говориться, що Ісус був нащадком Авраама й Давида та сином Йосипа; потім говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом і народжений від діви, що означало б, що Він не був сином Йосипа або нащадком Авраама й Давида. Однак в описі Його родоводу наполягається на тому, щоб пов’язати Ісуса з Йосипом. Далі цей родовід починає описувати процес, за допомогою якого народився Ісус. У ньому говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом, що Він народився від діви, а не був сином Йосипа. Проте в родоводі чітко написано, що Ісус був сином Йосипа, і оскільки родовід написано для Ісуса, у ньому зафіксовано сорок два покоління. Коли мова заходить про покоління Йосипа, в ньому поспішно зазначається, що Йосип був чоловіком Марії, і ці слова додані для того, щоб довести, що Ісус був нащадком Авраама. Хіба це не протиріччя? У родоводі чітко задокументовано походження Йосипа; очевидно, що це родовід Йосипа, але Матвій наполягає на тому, що це родовід Ісуса. Хіба це не заперечує факт зачаття Ісуса Святим Духом? Отже, чи не є родовід, складений Матвієм, людською ідеєю? Це смішно! Ось як ти можеш дізнатися, що ця книга не повністю походить від Святого Духа. Можливо, є деякі люди, які думають, що в Бога повинен бути родовід на землі, через що вони відносять Ісуса до сорок другого покоління Авраама. Це дійсно смішно! Як міг Бог мати родовід після приходу на землю? Якщо ти говориш, що в Бога є родовід, то хіба ти не зараховуєш Його до Божих творінь? Бо Бог не від землі, Він – Господь творіння, і хоча Він із плоті, Він має сутність, відмінну від людини. Як ти міг зарахувати Бога до того ж виду, що й Боже творіння? Авраам не може представляти Бога; у той час він був об’єктом роботи Єгови, він був просто вірним слугою, схваленим Єговою, та належав до народу Ізраїлю. Як він міг бути пращуром Ісуса?

Хто написав родовід Ісуса? Чи його написав Сам Ісус? Чи сказав їм Ісус особисто: «Напишіть Мій родовід»? Його записав Матвій після того, як Ісуса було прибито до хреста. На той час Ісус виконав багато роботи, яка була незрозумілою Його учням, і не надав жодних пояснень. Після того, як Він пішов, учні почали всюди проповідувати й працювати, і заради цієї стадії роботи вони почали писати послання й книги Євангелія. Книги Євангелія Нового Заповіту були записані через двадцять-тридцять років після розп’яття Ісуса. До того народ Ізраїлю читав тільки Старий Заповіт. Тобто на початку періоду Благодаті люди читали Старий Заповіт. Новий Заповіт з’явився тільки в період Благодаті. Коли працював Ісус, Нового Заповіту не існувало; після того, як Він воскрес і вознісся на небеса, люди записали Його роботу. Тільки тоді з’явилися чотири Євангелія, на додаток до яких були також послання Павла й Петра, а також Книга Об’явлення. Більш ніж через триста років після вознесіння Ісуса на небеса наступні покоління вибірково зіставляли ці документи, і тільки тоді з’явився Новий Заповіт Біблії. Тільки після того, як ця робота була завершена, з’явився Новий Заповіт; до того його не існувало. Бог виконав усю цю роботу, а Павло та інші апостоли написали так багато послань церквам у різних місцях. Люди після них об’єднали їхні послання й додали найвеличніше видіння, записане Іваном на острові Патмос, у якому було пророковано Божу роботу останніх днів. Люди створили цю послідовність текстів, яка відрізняється від висловлювань сьогодення. Те, що записано сьогодні, відповідає етапам Божої роботи; те, чим люди займаються сьогодні, – це робота, особисто виконана Богом, і слова, особисто промовлені Ним. Тобі, людство, не потрібно втручатися; слова, які походять безпосередньо від Духа, були укладені крок за кроком і відрізняються від укладання записів людини. Можна сказати, що те, що вони записали, відповідало їхньому рівню освіти й людському духовному рівню. Те, що вони записали, було досвідом людей, і кожен мав власні засоби запису та пізнання, і кожен запис був не таким, як інші. Тож якщо ти поклоняєшся Біблії як Богу, ти вкрай неосвічений і нерозумний! Чому ти не шукаєш роботу Бога сьогодення? Тільки робота Божа може спасти людину. Біблія не може спасти людину, люди могли б читати її протягом декількох тисяч років, і все одно всередині них не відбулося б анінайменших змін, і якщо ти поклоняєшся Біблії, ти ніколи не здобудеш роботу Святого Духа. Обидві стадії Божої роботи в Ізраїлі записані в Біблії, і тому серед цих записів усі імена належать Ізраїлю, і всі події відбуваються в Ізраїлі; навіть ім’я Ісус – це ізраїльське ім’я. Якщо ти продовжуватимеш читати Біблію сьогодні, то хіба ти не дотримуєшся звичаю? Те, що записано в Новому Заповіті Біблії, – це справи Юдеї. Оригінальний текст був як грецькою, так і на івриті, та ім’я, яким Його називали, і слова Ісуса в той час – усе це відноситься до людської мови. Коли Його прибили до хреста, Ісус сказав: «Елі, Елі, лама савахтані?». Хіба це не іврит? Це просто пояснюється тим, що Ісус утілився в Юдеї, але це не доводить, що Бог – юдей. Сьогодні Бог став плоттю в Китаї, і тому все, що Він говорить, безсумнівно, говориться китайською мовою. Однак його не можна порівняти з китайськомовним перекладом Біблії, оскільки джерела цих слів різні: одне походить із давньоєврейської та було записане людьми, а інше – від прямих висловлювань Духа. Як могло б не бути взагалі жодної різниці?