Біблію також називають Старим і Новим Заповітом. Чи вам відомо, що означає «заповіт»? Слово «заповіт» у Старому Заповіті походить від угоди (заповіту) Єгови з народом Ізраїлю, коли Він убив єгиптян і врятував ізраїльтян від фараона. Звичайно, доказом цього заповіту була кров ягняти, намазана на одвірки, через яку Бог установив заповіт із людиною, у якому було сказано, що всі, у кого кров агнця була нанесена на верхній та бокові одвірки, були ізраїльтянами, вони були обраними Богом людьми, і всі вони будуть врятовані Єговою (бо Єгова тоді збирався вбити всіх перворідних синів Єгипту, а також первістків овець і великої рогатої худоби). Цей заповіт має два ступені значення. Єгова не пощадить нікого з людей чи худоби Єгипту; Він уб’є всіх перворідних синів і первістків овець та великої рогатої худоби. Отже, у багатьох книгах пророцтв було передбачено, що єгиптяни будуть суворо покарані внаслідок заповіту Єгови. Це перший ступінь значення заповіту. Єгова вбив перворідних синів Єгипту та всіх первістків його худоби, і Він пощадив усіх ізраїльтян, що означало, що всіма, хто був із землі Ізраїлю, Єгова дорожив, і мав пощадити їх усіх; Він хотів виконати в них довгострокову роботу й уклав із ними заповіт, використовуючи кров ягняти. З того часу Єгова не мав убивати ізраїльтян і сказав, що вони назавжди залишаться Його обраними. Серед дванадцяти племен Ізраїлю Він розпочне Свою роботу, що триватиме протягом усього періоду Закону; Він відкриє всі Свої закони ізраїльтянам і вибере з-поміж них пророків і суддів, і вони будуть у центрі Його роботи. Єгова уклав із ними заповіт: доки не зміниться період, Він працюватиме тільки серед обраних. Заповіт Єгови був непорушним, адже його було складено кров’ю й укладено з обраним народом Божим. Що ще важливіше, Єгова обрав відповідну сферу застосування й об’єкт, через які розпочав Свою роботу на весь період, і тому люди вважали цей заповіт особливо важливим. Це другий ступінь значення заповіту. За винятком Книги Буття, яка була написана до укладення заповіту, усі інші книги Старого Заповіту описують Божу роботу серед ізраїльтян після укладення заповіту. Звичайно, іноді зустрічаються згадки про язичників, але в цілому Старий Заповіт документує Божу роботу в Ізраїлі. З огляду на заповіт Єгови з ізраїльтянами книги, написані в період Закону, називаються Старим Заповітом. Вони названі на честь заповіту Єгови з ізраїльтянами.

Новий Заповіт названий на честь крові, пролитої Ісусом на хресті, і Його заповіту з усіма, хто ввірував у Нього. Заповіт Ісуса був таким: людям потрібно було лише повірити в Нього, щоб їхні гріхи були прощені через пролиту Ним кров, і в такий спосіб вони будуть спасенні та відроджені через Нього, і більше не будуть грішниками; людям потрібно було тільки повірити в Нього, щоб отримати Його благодать, і вони не страждатимуть в пеклі після своєї смерті. Усі книги, написані в період Благодаті, з’явилися після цього заповіту, і всі вони документують роботу та висловлювання, що містяться в ньому. Вони не йдуть далі, ніж спасіння через розп’яття Господа Ісуса або заповіт; усе це книги, написані братами в Господі, які мали досвід. Отже, ці книги також названі на честь заповіту: вони називаються Новим Заповітом. Ці два заповіти охоплюють тільки період Закону й період Благодаті та не мають жодного зв’язку з останнім періодом. Тож Біблія не має значної користі для сучасних людей останніх днів. У кращому випадку вона слугує умовним орієнтиром, але в основному має незначну цінність із точки зору застосування. Разом із тим, релігійні люди досі цінують її найбільше. Вони не знають Біблії; вони знають лише, як пояснити Біблію, і принципово не знають про її походження. Їхнє ставлення до Біблії таке: усе в Біблії правильно, у ній немає неточностей або помилок. Оскільки спершу вони вирішили, що Біблія правильна й безпомилкова, вони досліджують та вивчають її з великим інтересом. Сьогоднішню стадію роботи не було передбачено в Біблії. Ніколи не було згадок про роботу завоювання в найтемнішому з усіх місць, оскільки це найсвіжіша робота. Оскільки період роботи є іншим, навіть Сам Ісус не знав, що ця стадія роботи буде виконана в останні дні – тож як люди останніх днів, вивчаючи Біблію, могли б знайти в ній відомості про цю стадію роботи?

Більшість із тих, хто тлумачить Біблію, використовує логічні умовиводи й не має жодних фактичних вихідних даних. Вони просто використовують логіку, щоб зробити багато висновків. Рік за роком ніхто не наважувався розібрати Біблію або сказати Біблії «ні», тому що ця книга є «священною книгою», і люди поклоняються їй, як Богу. Це триває вже кілька тисяч років. Бог не звертає на це жодної уваги, і ніхто не довідався про історію Біблії для посвячених. Ми говоримо, що цінування Біблії – це ідолопоклонство, але ніхто із цих побожних віруючих не наважується дивитися на це під таким кутом, і вони скажуть тобі: «Брате! Не говори так, це жахливо! Як ти можеш хулити Бога?». Потім у них з’явиться зболений вираз обличчя: «О милосердний Ісусе, Господи спасіння, я благаю Тебе, пробач його гріхи, бо Ти – Господь-людинолюбець, і ми всі згрішили, будь ласка, яви нам велике співчуття, амінь». Ось наскільки вони «побожні»; як же їм може бути легко прийняти істину? Такі твої слова страшенно їх налякають. Ніхто б не наважився подумати, що Біблія може бути заплямованою людськими ідеями та поглядами, і ніхто не може побачити цю ваду. Дещо з того, що є в Біблії, – це досвід і знання окремих людей, дещо – це просвітління Святого Духа; у ній також є домішки людського розуму та думок. Бог ніколи в це не втручався, але є межа: це не може виходити за рамки мислення звичайних людей, а якщо виходить, воно порушує Божу роботу й заважає їй. Те, що виходить за рамки мислення звичайних людей, є роботою сатани, оскільки він позбавляє людей їхнього обов’язку; це робота сатани, і вона спрямовується сатаною, і наразі Святий Дух не дозволить тобі діяти в такий спосіб. Іноді деякі брати й сестри запитують: «Чи нормально, якщо я працюватиму в той чи інший спосіб?». Я дивлюся на їхній духовний стан і відповідаю: «Нормально!». Є також деякі люди, які кажуть: «Якщо я працюю в той чи інший спосіб, чи нормальний мій стан?». І Я кажу: «Так! Він нормальний, навіть дуже нормальний!». Інші кажуть: «Чи нормально, якщо я працюватиму в такий спосіб?». І Я відповідаю: «Ні!». Вони кажуть: «Чому це нормально для нього, а не для мене?». А Я кажу: «Тому що те, що ти робиш, походить від сатани, це є порушенням, і джерело твоєї мотивації стає неправильним». Бувають також випадки, коли робота не заходить достатньо далеко, і брати та сестри про це не знають. Дехто запитує Мене, чи нормально виконувати роботу в певний спосіб, і коли Я бачу, що їхні дії не порушать роботу майбутнього, Я кажу, що це нормально. Робота Святого Духа дає людям рамки; люди не мусять точно слідувати бажанням Святого Духа, адже люди мають звичайне мислення й слабкість, і вони мають певні плотські потреби, у них є реальні проблеми, і в їхньому мозку є думки, для контролю яких вони в принципі не мають засобів. Усе, про що Я прошу людей, має межу. Дехто вважає Мої слова неоднозначними, думає, що Я кажу йому діяти в якийсь спосіб, – це тому, що ти не розумієш, що в Моїх вимог є відповідні рамки. Якби все було так, як ти собі уявляєш, якби Я ставив однакові вимоги до всіх людей без винятку та вимагав, щоб усі вони досягли однакового духовного стану, то це не працювало б. Це означає просити про неможливе, і це принцип людської роботи, а не принцип Божої роботи. Божа робота виконується відповідно до реальних обставин людей і ґрунтується на властивому їм духовному рівні. Це також принцип поширення Євангелія: ти мусиш рухатися вперед повільно, дотримуючись природного поступу; тільки тоді, коли ти чітко скажеш комусь істину, він зрозуміє, і тільки в той час він зможе відкласти Біблію вбік. Якби Бог не виконав цю стадію роботи, хто зміг би вирватися з умовностей? Хто зміг би виконати нову роботу? Хто зміг би знайти новий шлях поза Біблією? Оскільки традиційні уявлення людей і феодальна етика настільки кричущі, у людей немає можливості відмовитися від них самостійно, і в них немає сміливості так учинити. Це не кажучи вже про те, як люди сьогодення були захоплені кількома мертвими словами в Біблії, словами, які заволоділи їхніми серцями. Як вони могли б захотіти відмовитися від Біблії? Як вони могли б так легко прийняти шлях, який знаходиться поза Біблією? Хіба тільки тоді, коли ти зможеш чітко розповісти про історію Біблії для посвячених та про принципи роботи Святого Духа, щоб усі люди були повністю переконані – і це вкрай необхідно. Причина цього в тому, що всі в царині релігії шанують Біблію й поклоняються їй, як Богу; вони також намагаються обмежити Бога рамками Біблії, і навіть буває так, що вони досягають своїх цілей, тільки коли знову прибили Бога до хреста.