Зараз усі ви зайняті виконанням своїх обов’язків, вчитеся проповідувати й свідчити про слово Боже та Божу роботу в останні дні. Чи є ваші обов’язки – зйомка фільмів чи спів гімнів заради свідчення про Бога, – цінністю для розбещеного людства? (Так.) У чому їхня цінність? Їхня цінність полягає в тому, що вони допомагають людям стати на правильний шлях після того, як люди побачили ці слова та істини, висловлені Богом, а також допомагають людям зрозуміти, що вони є частиною творіння й що вони повинні постати перед Творцем. Багато хто з людей не здатен розпізнати чи зрозуміти чимало речей, з якими він стикається. Люди почуваються безпорадними, їхнє життя здається їм безглуздим і порожнім, вони не мають духовної підтримки. Звідки все це походить? Відповідь на ці питання знаходиться в Божому слові. За роки віри в Бога всі ви прочитали багато Його слів і зрозуміли певну кількість істин, тому обов’язок, який ви повинні виконувати, – це використовувати слово Боже, аби просвітити інших і розвіяти їхні хибні думки та погляди, дати їм можливість зрозуміти істину в слові Божому та розпізнати темряву й зло світу, а також допомогти їм шукати істинний шлях, знайти Творця, почути Божий голос і прочитати Його слова. Це дозволить їм осягнути деякі істини й побачити роботу спасіння, яку виконує Бог, щоб вони могли звернутися до Нього та прийняти Його роботу. Це саме той обов’язок, який ви повинні виконувати. Усі ви в глибині душі знаєте, скільки істин ви зрозуміли та скільки проблем розв’язали відтоді, як увірували в Бога. У наші часи чимало людей, як віруючих, так і безбожників, прагнуть істинного шляху та шукають Спасителя. Вони не знають відповідей на конкретні запитання, наприклад, чому люди живуть і помирають, у чому цінність і сенс людського життя, звідки люди приходять і куди вони йдуть. Вони чекають, що ви проповідуватимете їм Євангеліє, свідчитимете про Бога й поведете їх до Творця, – ось чому ваші нинішні обов’язки настільки важливі! З одного боку, ви самі переживаєте Божу роботу, а з іншого – також свідчите іншим людям про Божу роботу. Що більше ви це переживатимете, то більше істин вам потрібно буде зрозуміти та озброїтися ними, і то більше роботи вам потрібно буде виконати. Це чудова можливість для Бога вдосконалити людей. Ви повинні молитися Богу й шанувати Його незалежно від труднощів, з якими ви стикаєтеся при виконанні своїх обов’язків; коли всі більше читають слово Боже та разом шукають істину, немає жодної проблеми, яку не можна було б розв’язати. У Божому слові міститься багато істин, які вам потрібно зрозуміти, тому ви повинні часто обмірковувати їх та спілкуватися про них, і тоді ви матимете прозріння та освітлення Святого Духа. Немає жодної проблеми, яку не можна було б розв’язати, покладаючись на Бога, і ви мусите вірити в це.

Створивши це людство, Бог сформував план управління ним. Протягом кількох останніх тисяч років це людство не брало на себе жодної серйозної відповідальності чи доручення свідчити про Творця, а робота, яку Бог виконував серед людей, була відносно прихованою й простою. Однак в останні дні все змінилося. Творець почав промовляти слова. Він висловив дуже багато істин і відкрив таємниці Свого плану управління, однак розбещене людство отупіло й заціпеніло: люди бачать, та не знають, чують, та не розуміють, немовби їхні серця затовстіли. Тому на вас усіх лежить велика відповідальність! Що ж у ній такого великого? На додачу до поширення цих слів та істин, висловлених Богом, набагато важливіше, аби ви свідчили про Творця кожній сотвореній людині, а також приводили всіх тих сотворених людей, які чули Боже Євангеліє, до Творця, щоб вони могли осягнути значення Божого сотворіння людини й зрозуміти, що вони як сотворені люди повинні повернутися до Творця, слухати Його твердження та прийняти всі істини, які Він висловив. У такий спосіб можна змусити всіх людей підкоритися володарюванню та впорядкуванням Творця. Чи можна досягти таких результатів, прочитавши лише кілька уривків зі слова Божого? Або навчившись співати лише кілька гімнів? Або виконуючи лише один аспект роботи? Ні. Тому, якщо ви хочете добре виконувати свої обов’язки, ви повинні свідчити про дії Творця, про Його володарювання та впорядкування різними методами й у різних формах. Так ви зможете привести більше людей до Творця та допомогти їм прийняти Його володарювання й впорядкування та підкоритися їм. Хіба це не велика відповідальність? (Так.) Як же тоді вам варто ставитися до своїх обов’язків? Чи можна бути нетямущими? Чи можна заплющувати на щось очі? Чи можна робити щось наполовину й поверхово? Зволікати з роботою й ставитися до неї недбало? (Ні.) То що ж тоді вам робити? (Віддаватися справі всім серцем.) Ви повинні віддаватися справі всім серцем, використовуючи всю свою енергію, наявний досвід і розуміння. Безбожники не розуміють, яку найважливішу річ може зробити людина за життя, але ви дещо про це знаєте, хіба не так? (Так.) Прийняти те, що Бог довірив вам, і виконати свою місію – це найважливіші речі. Обов’язки, які ви виконуєте зараз, мають цінність! Можливо, зараз ти не бачиш наслідків і не отримуєш від них великих результатів, але мине зовсім трохи часу, і вони принесуть свої плоди. У довгостроковій перспективі, якщо ця робота буде виконана добре, грошей буде замало, аби оцінити внесок цієї роботи для людства. Такі правдиві свідчення є коштовнішими та ціннішими за все інше, і вони залишаться навіки. Це добрі вчинки кожної людини, яка слідує за Богом, і про них дійсно варто пам’ятати. Усе в житті людини є порожнім і не вартим відзначення, крім віри в Бога, прагнення до істини та виконання свого обов’язку сотвореної істоти. Навіть якщо ти здійснив найнеймовірніший подвиг, побував на Місяці й повернувся назад чи навіть зробив наукові відкриття, які принесли якусь користь чи допомогу людству, все це є марним та минущим. Що єдине не зникає? (Боже слово.) Не зникають тільки Боже слово, свідчення про Бога, усі свідчення й справи, які свідчать про Творця, а також добрі вчинки людей. Ці речі існуватимуть вічно, і вони дуже цінні. Отже, відкиньте всі свої обмеження, здійснюйте це велике прагнення, нехай вас не стримують ані люди, ані події, ані об’єкти; щиро присвятіть себе Богові повністю й вкладіть усю свою енергію та всі зусилля у виконання своїх обов’язків. Це те, що Бог найбільше благословляє, і це варте будь-яких страждань!

Тепер ти слідуєш за Богом, слухаєш Боже слово й приймаєш доручення Творця. Іноді це буває трохи складно й виснажливо, а іноді ти отримуєш трохи приниження й рафінування; але це добре, а не погано. Що ти отримаєш у результаті? Ти отримаєш істину й життя, а зрештою й схвалення та затвердження Творця щодо тебе. Бог каже: «Ти слідуєш за Мною, і Я прихильний до тебе та задоволений тобою». Якщо Бог говорить лише те, що ти є сотвореною істотою в Його очах, і нічого іншого, отже, ти живеш не даремно та приносиш користь. Це дивовижно – мати таке Боже визнання, і це неабиякий подвиг. Якщо люди слідуватимуть за сатаною, що вони отримають? (Загибель.) Ким стануть ці люди до того, як їх буде знищено? (Вони стануть демонами.) Ці люди стануть демонами. Незалежно від того, скільки навичок людина набуває, скільки грошей заробляє, скільки слави й багатства здобуває, скільки матеріальних благ має або яким високим є її статус у мирському світі, всередині вона ставатиме дедалі розбещенішою, дедалі злішою й бруднішою, дедалі непокірливішою й лицемірнішою, і зрештою перетвориться на живого привида – стане нелюдом. Який же вигляд мають такі люди в очах Творця? Просто «нелюди» – і все? Якими є судження й ставлення Творця щодо такої людини? Це відраза, огида, ненависть, відторгнення, а в кінцевому підсумку прокляття, покарання й знищення. Люди йдуть різними шляхами та приходять до різних результатів. Який шлях обираєте ви? (Вірити в Бога й слідувати за Ним.) Рішення слідувати за Богом – це вибір правильного шляху; це означає стати на шлях світла. Якщо люди хочуть жити гідним та змістовним життям, мати чисте сумління та по-справжньому повернутися до Творця й бути поряд із Ним, вони повинні щиросердно та повністю присвятити себе Богу, догоджаючи Йому та прославляючи Його, виконуючи свої обов’язки сотворених істот, – не можна це робити наполовину. Ти повинен сказати: «За своє життя в цьому світі я не сподіваюся розбагатіти, виділитися серед інших, принести честь своєму роду, здобути перевагу серед однолітків або високу оцінку, – я не боротимуся за ці речі. Я не піду цим шляхом. Я просто слідуватиму за Богом і присвячу своє життя, свою енергію, свої здібності, хист і таланти, які я маю, виконанню свого обов’язку, – все це я присвячу Богові. У цей час, навіть якщо мене відштовхують інші, а часом зі мною розбираються та обтинають мене, або мене не розуміють мої брати й сестри; або якщо Бог рафінує та випробовує мене й завдає мені багато страждань; або якщо я не маю плотських насолод у цьому житті, залишаюся самотнім і не має кому подбати про мене, – я все це приймаю та присвячую все своє єство Богу». Ось яку волю ви повинні мати! З такою волею можна витримати багато труднощів, але без неї, із самим лише бажанням або раптовим сплеском ентузіазму, нічого не вийде: бракує мотивації. Деякі люди, заклопотані своїми обов’язками, іноді забувають поїсти та менше сплять, а коли бачать, що погано виглядають, то думають: «Це не спрацьовує. Хай би яким зайнятим я був, мені потрібен відпочинок; я не можу постаріти передчасно та не можу витримати стільки труднощів. Важливо подбати про своє здоров’я». Як вам такі думки? Вони не зважають на Божу волю. Такі люди цінують плоть більше, ніж власний обов’язок і Боже доручення; лише спробувавши трохи страждань, вони втрачають готовність, відступають, як черепаха, що втягує голову, і починають скаржитися; вони не здатні турбуватися про те, про що турбується Бог, і не здатні думати про те, про що думає Бог, вони не зважають на Божу волю. Якщо керівник каже, що завдання дуже термінове, такі люди відповідають: «Мені начхати на це, я не хочу незручностей. Мені це не цікаво». Чи існують такі люди? (Так, існують.) Такі люди егоїстичні, презирливі та підступні. Вони хитрують, їм не можна довіряти, і вони не ті, хто щиро прагне Бога. Вони також скажуть, що присвятили себе Богові, але це лише слова, – ці люди не займаються жодними практичними справами, не терплять навіть найменших труднощів, не платять ані найменшої ціни. Бог не радіє таким людям, і вони не мають Його благословення. Деякі люди втрачають бажання виконувати свої обов’язки, щойно їхня плоть зазнає незначних страждань. Молоді люди, зокрема, дуже дбають про свою зовнішність і засмучуються, коли бачать, що їхнє обличчя змарніло, що шкіра вже не гладенька, або коли знаходять сиву волосину. Вони завжди переживають, що стануть старими й негарними, не зможуть знайти собі партнера або створити сім’ю. Чи можуть такі люди здобути істину? За яким принципом Бог судить про те, чи здатні люди платити ціну при виконанні своїх обов’язків та чи виконують вони свої обов’язки на прийнятному рівні? Бог просто хоче бачити щирість людей. Іноді люди думають: «Я просто віддам своє серце, і цього буде достатньо», але продовжують робити те, що вони зазвичай роблять, анітрохи не змінюючись. Як Бог дивиться на це? З одного боку, Бог дивитиметься на твої прагнення, а з іншого – на твої реальні вчинки. Бог вивчатиме ці речі. Якщо ти матимеш прагнення та волю й водночас зможеш реально піти на жертви, то навіть якщо ти часом слабкий, Бог побачить, що насправді твоє серце не здалося, що воно все ще тягнеться вгору, що ти любиш істину, справедливість, праведність і позитивні речі, і Він не покине тебе. Деякі люди вміють досить добре говорити, але їхні серця не зворушуються; вони не практикують ані найменшої частки істини та тільки те й роблять, що намагаються обдурити інших. У них немає іншого вибору, окрім як говорити в такій манері, так вони поводяться зі своїм оточенням. Вони можуть здаватися дещо респектабельними, але насправді вони не бажають діяти. Навіть якщо вони щось роблять, то не практикують те, про що говорять. Натомість вони роблять все, що заманеться, що їм вигідно та що їх захистить. Хіба між їхніми словами та вчинками немає розбіжностей? Чи бачить Бог цю невідповідність? Бог уважно їх досліджує й дуже добре це бачить. Деякі люди лукавлять і вдаються до маленьких хитрощів. Вони думають, що Бог нічого не знає, що Йому байдуже й Він нічого не бачить. Але чи це справді так? Як Бог поводиться з чесними людьми та з тими, хто вдається до маленьких хитрощів? Чи бачите ви різницю в Божому ставленні до цих двох типів людей? (Бог благословляє чесних і ненавидить брехунів.) Як Бог благословляє чесних людей? Що ви думаєте про те, що чесні люди отримують Боже благословення? (Чесні люди досягають результатів у виконанні своїх обов’язків.) (Бог просвіщає чесних людей, і вони легко розуміють істину та входять у реальність.) (Бог любить чесних людей та дбає про них, і тільки чесні люди можуть увійти до Царства Божого.) Усі ці твердження правильні, і це Божі благословення для чесних людей. Хіба ви зараз не бачите різницю й ставлення Бога до різних людей та до людей, які йдуть різними шляхами? Чесні люди теж роблять нерозумні вчинки та переживають слабкість; однак вони мають Боже просвітління й провід, вони користуються Його захистом та скрізь бачать Його благословення. Бог їх дисциплінує, обтинає, розбирається з ними або випробовує й рафінує їх, щоб вони змінювалися й зростали. Люди, які завжди лукавлять у своїх словах і вчинках, які завжди хитрують та ухиляються від відповідальності у виконанні своїх обов’язків, – це ті, хто зовсім не приймає істину. Вони не володіють роботою Святого Духа, а це подібно до життя в трясовині, у темряві. Хай би як вони намацували, хай би як старалися, вони не можуть ані побачити світло, ані знайти напрямок. Вони виконують свої обов’язки без натхнення та без Божого проводу, у багатьох питаннях б’ються об стіну, а в деяких справах мимоволі зазнають викриття. Для чого їх викривати? Для того, аби кожен міг їх розпізнати й побачити, що це за люди. Насправді всі ці типи людей є прислужниками. Коли вони закінчать прислужуватися, так і не зазнавши справжньої трансформації, їх почнуть викривати й виганяти геть. Ті, хто скоїв усілякі злі вчинки, будуть покарані та, як і безбожники, помруть різними жахливими смертями. Деякі люди говорили богохульні й зарозумілі слова, і тому Бог більше не хоче їх та віддає їх сатані. Якщо Він віддає їх сатані, чи це ще може принести добрі результати? Без Божого захисту сатана мучитиме їх і впливатиме на них; ними оволодіють демони, вони скидатимуться на привидів, аж поки злі духи не замучать їх до смерті. Хіба Бог не ставиться до різних людей по-різному? Коли Бог працює в людях, Він зворушує їх, дає їм просвітління і провід, змінює їхні внутрішні стани. Добрі люди дедалі більше люблять бути чесними, бо тільки чесність дозволить їм добре виконувати свої обов’язки й ставати на шлях прагнення до істини. Лише чесність допоможе їм отримати роботу Святого Духа та постійно аналізувати себе, не повставати проти Бога, підкорятися Йому в тому, що їх спіткає, шукати істину та прагнути до неї в усьому. Це саме те, чого Бог вимагає від людей, і коли вони виконують Його вимоги, Він працює в них, просвіщаючи, освітлюючи, направляючи й благословляючи їх. Бог відкидає тих, хто переситився істиною й ненавидить її. Як Бог поводиться з поганими та злими людьми, які скоюють всілякі злі вчинки та постійно порушують роботу церкви й заважають їй? Бог викриє їх і віддасть сатані. Вони почнуть створювати проблеми та покажуть своє справжнє обличчя, мимоволі говоритимуть недобрі й негативні речі, сіятимуть розбрат, поводячись, як клоуни. Вони нароблять багато поганого, що спричинить порушення та переривання роботи в церкві, і коли Божі обранці зрозуміють істину й зможуть розпізнати та викрити їх, такі люди будуть вичищені та вигнані. Це їхній власний вибір? (Ні.) Такий кінець чекає на людей, які не приймають істину й не виконують належні їм обов’язки. Коли люди не йдуть правильним шляхом, якщо Бог віддає їх сатані та його дрібним демонам, то вони зазнають повної загибелі й непоправної відмови. Коли їх викриють, вони роздумуватимуть: «Що відбувається? Я спричинив неприємності? Невже я був порушником чи заважав роботі? Чому я не здогадувався про це?». Бог ретельно все вивчає, і якщо Він влаштує обставини, аби викрити та вигнати їх, то це станеться дуже швидко. Можливо, після одного-двох інцидентів буде виявлено, що вони є злими людьми, і з ними поводитимуться відповідно. Є речі, з якими Бог розбирається особисто, а є речі, які Він робить, використовуючи дрібних демонів, сатану чи злих духів для прислуговування Йому. З одного боку, Він удосконалює й наставляє Божих обранців, а з іншого – викриває та виганяє злих людей. Якщо ти вимірюєш це власними переконаннями та вважаєш, що Бог не вдається до такого, що Він не робить таких речей, що ці речі не влаштовані Ним, то хіба це правильно? Все знаходиться в Божих руках, і ви це зрозумієте, щойно відчуєте на собі.

Хоча деякі люди вірять у Бога, їхні серця досі перебувають у мирському світі; вони можуть виконувати свої обов’язки, але досі мріють розбагатіти. Їхні серця залишаються неспокійними й незадоволеними, а іноді ці люди хочуть залишити Божий дім, але бояться, що не отримають благословення і їх спіткають лиха, тому все, на що вони здатні, – це поверхово виконувати свої обов’язки. Іноді вони можуть поширювати негатив і трохи скаржитися, і хоча вони не наробили великого зла, вони не відіграють позитивної ролі. Чи знає Бог про таку їхню поведінку? (Знає.) А люди знають? Вони часто цього не бачать. Їм здається, що такі люди добрі, що, виконуючи свої обов’язки, вони рано встають і пізно лягають спати, що вони вміють терпіти труднощі та йти на жертви, але просто час від часу переживають слабкість і не люблять спілкуватися з іншими. Утім, Бог знає, про що ці люди думають у своєму серці та як вони діють, і в Нього є відповідні впорядкування. Коли приходить час, Він дозволяє якійсь хворобі вразити їх, і щойно вони захворіють, то вже не можуть виконувати свої обов’язки. Що це означає? Це означає, що їх виводять із числа тих, хто виконує обов’язки. Це добре чи погано? (Погано.) Усі ви готові віддано виконувати свої обов’язки, не бажаєте стикатися з нещастями, хворобами чи болем, а також вважаєте, що це затримує виконання ваших обов’язків. Але ті, хто не хоче виконувати свої обов’язки, вважатимуть, що це добре, якщо їх спіткають нещастя або хвороба, і подумають: «Цього разу я знайшов причину, виправдання; мені більше не потрібно виконувати свій обов’язок». Насправді це погано: це означає, що Богу вони більше не потрібні, що вони більше не враховуються, і це Божий спосіб їх усунути. Коли їх буде усунуто, їхні хвороби можуть несподівано минути, і коли їм стане краще, вони підуть на роботу й зароблятимуть гроші, житимуть власним життям і багатітимуть. Бог не хоче такої людини – що означає, коли Бог більше не хоче когось? Це означає, що ця людина не має жодного результату; вона зникла з Божих очей і не має жодного шансу на спасіння. Бог наперед визначив та обрав її, але відтепер має до неї огиду й відкидає її; Він вирішує не спасати таких людей, а витравити їх зі Свого дому. Такі люди ніколи не матимуть спасіння від Бога. Відтоді вони втрачають будь-який шанс на спасіння. Хай би що вони робили та хай як поводилися, вони більше не потрібні Богові. Якщо Бог більше не хоче когось, чи це кінець? Історія цієї людини ще не завершилася. Поки Бог не обирає людину, вона живе під владою сатани. Після того, як Бог обирає її, вона приходить до Божого дому й живе під Божою опікою та захистом. Коли ж вона чинить опір Богу й зраджує Його, і Він відсікає її від Себе, куди вона повертається? (Під владу сатани.) Такі люди знову повертаються під владу сатани. Це означає, що Бог повернув їх сатані, маючи на увазі: «Я більше не хочу цієї людини. Вона не приймає істину; Я віддаю її тобі», і сатана забирає їх. Така людина повертається до сатани та більше не має жодного шансу на спасіння. Що вона втрачає, коли Бог віддає її сатані? Які наслідки й кінець чекають на неї? Ви повинні чітко це усвідомити. Бути вигнаним Богом – непроста справа, і це, звичайно, не через миттєвий переступ людини, тому що Бог спасає людей, наскільки це можливо, і не виганяє їх легковажно. Коли людина обрана Богом, що вона отримує від Нього? (Шанс на спасіння.) Що ще? (Вона отримує істину.) Так, звичайно, вона повинна отримати істину, аби здобути Боже спасіння. Коли Бог обирає людину й веде її з-під влади сатани до Свого дому, чи може сатана ставити до Бога якісь умови? Він не сміє ставити жодних умов, не сміє нічого говорити. Якщо Бог каже: «Це Моя людина, тобі більше не дозволено торкатися її», то сатана покірно віддає цю людину. Їжа, одяг, житло, переміщення та кожен крок цієї людини перебувають під Божою опікою та Його очами, і без Божого дозволу сатана не посміє більше торкнутися цієї людини. Що це означає? Це означає, що людина повністю живе під Божою опікою й захистом, без втручання й зазіхань із боку зовнішніх сил, і що її щоденна радість, смуток і біль – усе це перебуває під уважним дослідженням Божих очей, під Його опікою й захистом. Якщо трапиться якесь нещастя чи лихо, Бог дозволить цій людині уникнути його, і з нею буде все гаразд; а безбожників і тих, кого Бог не обрав, спіткає доля, на яку вони заслуговують. Якщо вони мусять померти, вони помруть; якщо вони мусять зазнати лиха, вони його зазнають. Жодна людина не здатна цього змінити, як не здатна врятувати когось іншого. Коли трапляються нещастя, вони спіткають багатьох людей; але як так виходить, що ці лиха не спіткали тебе? Це Божий захист. Ані сатана, ані дрібні демони, ані злі духи не сміють до тебе доторкнутися. Коли вони з’являються перед тобою, то їх немовби зупиняє заборонена зона, ніби вони бачать слова: «Не торкайся цієї людини», або ж перед ними блимає постанова небес, і вони не насмілюються до тебе доторкнутися, бо ти під захистом. Усі ці роки ти жив дуже гарним життям, все йшло добре, і ти зміг нормально виконати свій обов’язок, – так живе людина, яку захищають руки Божі. Однак, отримавши Божий захист, та людина, яку Я щойно згадав, не відчуває й не усвідомлює цього. Вона каже: «Напевно, це завдяки везінню чи удачі я всі ці роки жив мирно, і сатана та ті дрібні біси трималися подалі від мене». Ця людина не каже, що це був Божий захист, і не знає, як віддячити за Божу любов і благодать. Вона погано виконує свій обов’язок, натомість спричиняючи переривання й порушення, та робить лише погані речі. Бог бачить послідовну поведінку такої людини, досліджує її внутрішнє єство, багато років дає їй час і можливість, але вона все одно не кається. Тоді Бог каже, що ця людина не може спастися, і зрештою вирішує повернути її сатані. Ця людина – нікчема, яка більше не потрібна Богові. Хто найбільше радіє, коли Бог виганяє цю людину? Найбільше радіє сатана, який каже: «Як чудово, що в моєму таборі з’явився ще один дрібний демон, ще один спільник!». Та простодушна людина, яка не знає, чого треба боятися, в такий спосіб повертається в обійми сатани. Що сатана зробить із нею? (Він розтопче її та завдасть їй шкоди.) Сатана настільки добре вміє шкодити людям, що в когось вселяються біси, в когось розвиваються дивні хвороби, а хтось раптом починає поводитися ненормально, виявляючи свою демонічну зовнішність, ніби божевільний. Сатана часто шкодить людям і пожирає їх у такий спосіб. Така природа сатанинських дій: йому притаманні хитрість і злостивість, він вдається до різних методів, аби заманити людей під свій контроль, заподіяти їм шкоду та поглинути їх. Чи це єдині способи сатани нашкодити людям? Безумовно, ні. Сатана не просто розбещує людей, завдаючи їм шкоди, знищуючи й спустошуючи їх, як кажуть люди. У нього є ще багато підступних і порочних засобів, і розбещене людство відчуло їх усі на собі. Деякі люди віддаються сатані й відтак раптом стають особливо розумними і вправними в застосуванні хитрощів; їхні кар’єрні шляхи зненацька стають напрочуд рівними, вони отримують підвищення та багатіють. Це добре чи погано? (Погано.) В очах людини це добре, то як це можна вважати поганим? (Ці люди піддалися на хитрощі сатани та дедалі більше віддалятимуться від Бога.) Вони просуваються по службі, багатіють, і все в них іде добре; незабаром вони стають магнатами з грошима, статусом і славою. Вони живуть дуже добре та повністю повертаються в мирський світ. Чи можуть вони в цей час думати про Бога? Чи вони ще хочуть вірити в Бога? Чи вони ще мають Бога в серці? (Ні.) Вони вкрай віддалилися від Бога, відвернулися від істинного шляху та повністю потрапили в полон до сатани. Вони більше не належать до Божого дому; вони перетворилися на безбожників і в такий спосіб знищені вщент. Чи можуть такі люди досі користуватися Божим захистом? (Не можуть.) У якому стані вони перебувають, живучи в мирському світі й під владою сатани? Вони щодня не знають, чи житимуть, чи помруть; коли виходять на вулицю, не знають, чи не станеться з ними якесь нещастя; вони не знають ані спокою, ані радості; їхні серця сповнені жаху, тривоги й страху. Вони знають про наслідки зради Бога, тому цілими днями перебувають у стані тривоги й не знають, коли їх спіткає нещастя та коли вони будуть покарані. Ось що відчуває людина в серці, коли Бог має до неї огиду й відкидає її: вона перебуває в пастці темряви, з якої немає виходу, кожен її крок є дуже важким і страшним, а життя – дуже болісним. Гадаєш, ці люди живуть болісним життям, тому що женуться за славою й багатством, прагнуть до мирського світу, живуть у комфорті та йдуть шляхом безбожників? Ні. Причина полягає в тому, що Бог більше не дбає про них, відколи зрікся їх. Без Божого захисту та опіки вони стають людьми під владою сатани й одразу ж падають у темряву. Перше, що відчувають люди, потрапивши в темряву, – це те, що в їхніх серцях більше немає спокою, і вони більше не відчувають Божої присутності. Їм здається, що світ сповнений жаху, пасток, обману й небезпеки, а життя стає навіть важчим. Чи має значення їхній статус у світі? Чи має значення, наскільки вони здібні чи могутні? Ні. Всі, хто не вірить у Бога, або ті, кого Він вигнав, матимуть такий же кінець, потрапивши в пекло за життя, і це є дуже болісним. Там усілякі живі примари щодня завдаватимуть тобі шкоди. Так жити неможливо; це просто життя, гірше за смерть.

Коли люди перебувають під Божим захистом, вони почуваються захищеними, умиротвореними й радісними. Вони можуть жити як люди й долучатися до всіх видів діяльності, притаманних людській сутності; все в них відбувається нормально й так, як повинно відбуватися, а їхні серця вільні й розслаблені. Коли ж люди втрачають Божу опіку й захист, ці почуття зникають, і такі люди реагують на всіх людей, події та об’єкти, які її оточують, власними навичками, здібностями, думками й життєвою філософією, а також власною гарячковістю. Що це за люди, події та об’єкти, які їх оточують? Це всі погані, злі люди, більші й менші демони та злі духи. Чи буде добрим життя людей, якщо вони перебувають у такому місці нечистих духів без Божого захисту? (Ні.) Ось чому люди не можуть радіти жодному хорошому дню відтоді, як покинули Бога; їм стає дуже важко жити. Коли люди живуть під Божою опікою й захистом, вони не вміють цінувати це та не сприймають серйозно; коли ж Бог зрікається їх, жалкувати вже пізно, і це справді катастрофа величезних масштабів! Тільки живучи під Божим керівництвом, опікою й захистом, люди можуть пережити справжнє щастя, мир і радість, тобто мир і радість, які відчуваються глибоко в серці й походять від Бога. Щойно людина втрачає Божу опіку й захист, біль, тривога, занепокоєння, неспокій і страх, що лежать глибоко в її серці, починають поступово збільшуватися. Страждання в їхніх серцях зростає, і їм важко звільнитися від нього, вони не можуть вирватися на волю. Наскільки великими можуть бути вміння й сили людини? Із чим ти стикаєшся наодинці? З усілякими нечистими та злими духами! Зовні вони виглядають як люди: у них є обриси, форми, плоть і кров. Але всі ці люди – від сатани, і саме сатана та всякі злі й нечисті духи маніпулюють ними. Наскільки здатною може бути людина, зустрівшись із цими речами? Чи може вона не боятися? Чи може вона насолоджуватися спокоєм і радістю? Хай би якою великою постаттю була така людина, хай би якою здібною чи лютою вона була, як вона почуватиметься, коли житиме під владою сатани й у цьому світі? Залишившись на самоті й заспокоївшись, вона подумає про людей, події та об’єкти, які її оточують, і про те, як їй важко впоратися з усім, що трапляється на її шляху; вона мусить поламати голову, аби впоратися з усім цим. Яке це випробування для неї – використовувати людські сили й засоби для залагодження всіх цих справ! Ось як їм важко жити, ось як боляче. Хтось каже, що грандіозні постаті не страждають від такого болю, але насправді вони страждають більше. Звичайні люди мають мале коло життя, тоді як великі постаті мають більше коло життя, а отже більше страждань і мук. Чи пізнають вони щастя? (Не пізнають.) Отже, коли люди втратять Божу опіку й захист, коли Бог зречеться їх, із яким життям вони зіткнуться? Вони зустрінуться з усіма цими нечистими й злими духами без сторонньої допомоги та на самоті – а це нестерпне життя! Вони будь-якої миті можуть загинути під обстрілом ворогів або внаслідок їхніх підступів, а їхнє життя – виснажливе, болісне й стражденне. Деякі люди нерозумні й думають, що це нудно – вірити в Бога, постійно прагнути до істини, завжди зосереджуватися на тому, щоби підкорятися Богові та слухати Божі слова; вони вважають саме мирських людей вільними, і їм здається, що вірити в Бога безглуздо, тому не хочуть більше вірити. Вони завжди так думають, але одного разу вони дізнаються, які із цього випливають наслідки.

У руках Творця люди насолоджуються нескінченним миром, радістю, благословеннями, захистом та опікою, а ті, кому бракує людської сутності й хто не має совісті, не зазнають цього на власному досвіді. Однак щойно Бог зречеться людини, вона одразу ж відчує біль темряви, що спускається на неї, і тоді вона сповна зрозуміє, наскільки щасливою й радісною була колись віра в Бога, виконання своїх обов’язків, життя в Божому домі та в Його присутності, але буде вже запізно. Ти можеш сказати: «Я шкодую, що покинув Бога. Чи можу я почати вірити в Нього заново?». Чи дає Бог таку можливість? (Ні, не дає.) Якщо ти більше не хочеш Бога, чи може Бог усе ще хотіти тебе? Хіба ти не любиш сатану? У своєму серці ти любиш сатану, але все одно хочеш слідувати за Богом, аби отримати трохи благословень. Чи міг би Бог погодитися на це? (Ні, не міг би.) Саме так це відбувається. Тому люди повинні часто приходити до Бога й бути в Його присутності, щоб роздумувати над цими речами та обмірковувати їх: що таке справжнє щастя; як жити, аби мати справжнє щастя, радість і мир; що є найціннішим і гідним плекання в житті людини. Над цими речами треба роздумувати. Що більше ти роздумуватимеш над належними речами та істиною, то більше Бог просвіщатиме й вестиме тебе, і дасть тобі зрозуміти, пізнати й побачити, і то більше просвітління та освічення ти отримаєш у тому, що стосується практики й входження в істину, – хіба тоді твоя віра не ставатиме дедалі сильнішою? Якщо ти завжди лінивий і зухвалий, завжди відчуваєш відразу до істини та не любиш її; якщо ти ніколи не бажаєш увійти в Божу присутність і завжди думаєш про розпусту й відступлення від Бога; і якщо ти не приймаєш ані Його проводу, ані Його опіки, ані Його захисту, то хіба може Бог примусити тебе до цього? Якщо ти так ставитимешся до Бога, то Він, звісно, не просвітить тебе, і ти матимеш мало віри. Що довше ти віритимеш, то менше енергії матимеш, і тоді скаржитимешся, поширюватимеш свої переконання та негатив, а з часом спричиниш неприємності. Щойно ти спричиниш неприємності й порушиш роботу церкви, Божий дім більше не ставитиметься до тебе з доброзичливістю, тебе усунуть чи виключать, і ти дійдеш кінця свого шляху віри в Бога. Хто буде в цьому винен? (Сама людина.) Це кінець, який приходить до людей, які вірять у Бога, але не прагнуть до істини. Як кажуть: «За один холодний день річка на три фути в глибину не замерзне». Якщо ти вже кілька років віриш у Бога, але не прагнеш до істини, якщо ти обрав мирський шлях і слідуєш за сатаною, а не за Богом, то Бог зречеться й покине тебе. Бог не примушує людей. Боже спасіння, Його Слово, Його істина й життя вільно даруються людині; Він не просить у тебе грошей і не укладає з тобою угоди. Якщо ти не тільки відмовляєшся прийняти істину, але й скаржишся Богові та заважаєш роботі церкви, хіба ти не накликаєш на себе біду? Що тоді зробить Бог? Він неодмінно покине тебе, і це буде твоєю відплатою. Якщо ти відкидаєш велике Боже спасіння, коли воно вже близько, і все одно почуваєшся скривдженим та хочеш укласти угоду з Богом, то це справді нерозумно! У такому випадку тобі слід повернутися в брудну яму світу та жити, як тобі заманеться! Богу буде байдуже, і на цьому твій кінець буде визначений. Дехто каже: «Якщо люди більше не хочуть Бога, то чому Він не дає їм померти?». Хіба немає таких, хто так думає? (Є.) Деякі люди жорстокі й кажуть: «Якщо людина не слідує за Богом, то Бог повинен її проклясти, покарати, а потім знищити!». Як гадаєте, чи таким є Божий характер? (Ні.) Бог так не робить; Він не примушує людей. Те, яким буде життя людини, вже визначено Богом, а Бог не працює безсистемно. Доля цієї людини, її місце призначення й кінець визначені Богом наперед, і якщо вона не слідуватиме за Богом, то Бог усе одно дозволить їй жити так, як вона живе, природно, згідно з її початковою долею. Бог віддасть таких людей у руки сатани, і на цьому все закінчиться; зрештою їхній результат буде визначений Богом у той час, коли він і повинен бути, в кінці їхнього життя. Бог не порушить усі ці закони. На думку людини, Бог діє особливо раціонально, на відміну від підступності та порочності антихристів, які кажуть: «Якщо ти не підеш за мною, я тебе вб’ю!». Що це за характер? Це характер бандита, це характер розбійника, негідника. Бог так не поводиться. Бог каже: «Якщо ти не підеш за Мною, то повернешся до сатани, і відтепер усі зв’язки між нами будуть розірвані. Ти не користуватимешся ані Моїм захистом, ані Моєю опікою; ти не матимеш жодної частки в цьому благословенні. Живи, як хочеш; вибір за тобою!». Бог толерантний до людей і не примушує їх, на відміну від сатани, який завжди хоче контролювати й тримати тебе, навіть якщо ти цього не бажаєш. Бог так не робить. Бог має власні принципи; Він просить людей слідувати за Ним, але ніколи не примушує їх. Якщо ти, як сотворена істота, не зможеш прийняти істину, не зможеш виконувати обов’язки сотвореної істоти, ти ніколи не отримаєш Божого благословення.

7 листопада 2017 року