Сенс віри в Бога полягає в тому, щоб досягти спасіння, але чи є досягнення спасіння простою справою? Що в цьому найскладніше? Є багато людей, які не бачать цього ясно, але здобуття істини – це насправді найскладніша частина досягнення спасіння. Тому терпіти багато болю й платити ціну за те, щоб здобути істину, завжди варто, незалежно від того, скільки саме ви її здобудете. Отже, чого потрібно зазнати, щоб отримати істину? Ти мусиш зазнати суду й кари, випробування й рафінування, обтинання й критики, ти мусиш зазнати переслідування й негараздів, які є наслідком слідування за Богом, ти мусиш зазнати ув’язнення, наклепу та осуду релігійного світу. Ти мусиш витримати всі ці скрути. Якщо ти зможеш винести їх усі, тоді ти зможеш здобути істину. Наразі більшість людей готова шукати істину. Вони зосереджені на тому, щоб добре виконувати свої обов’язки, і вони хочуть навчитися втілювати істину в життя, виконуючи свої обов’язки, та здобути істину. Вірити в Бога та виконувати свій обов’язок – це правильний шлях у житті. Це правильно – обрати цей шлях, і він найбільш благословенний Богом. Люди можуть щиро присвятити себе Йому повністю та виконувати обов’язок створеної істоти – це велика благодать і благословення Божі. Є люди, які не бачать значущість виконання обов’язку чітко, які завжди намагаються укладати угоди з Богом, – що б їх не спіткало, їх завжди можна стримати та стурбувати, на них завжди можна вплинути й збити їх на манівці, через що вони не здатні нормально виконувати свої обов’язки аж до того, що навіть кидають свої обов’язки й тікають геть. Як це прикро! Вони можуть не відчувати особливого жалю, але коли катастрофи зростуть, а Божа робота завершиться, і Він почне винагороджувати добрих і карати злих, вони дізнаються про наслідки цих дій. Ось чому ви повинні часто молитися разом, стишувати себе перед Богом, більше читати Його слова й більше спілкуватися на тему істини. Відкладіть поки що ті питання, які не мають нічого спільного з пошуком істини, які не варто зараз розглядати. Шлюб, робота, майбутнє, створення сім’ї – це не єдині важливі питання в житті так само, як і пошук свого місця в суспільстві та достатня кількість їжі. Жодна із цих речей не належить до найважливіших справ у житті. Що ж є найважливішою справою в житті? Це виконання обов’язку й функції, які повинна виконувати створена істота, виконання Божої місії й того, що Він вам доручив. Це найбільш значуща річ. Це та рішучість, яку повинні мати люди.

Наразі ви, хто вірить у Бога, можете щодня їсти й пити Його слова, а ті, хто більше шукає істину, також виконують свої обов’язки. Це правильна відправна точка для вашого напрямку в житті, тож як ви маєте далі йти цим шляхом? (Ми маємо закласти фундамент на шляху входження в життя.) Так, якщо ви хочете здобути істину й життя, то мусите закласти фундамент на словах Божих. Це дозволить вам стати на шлях пошуку істини, який сам по собі є метою й напрямком у житті. Ти справді є одним з обраних і наперед визначених Богом, тільки якщо дозволиш Його словам та істині закласти фундамент у твоєму серці. Наразі ваші фундаменти ще нестабільні. Якщо вас спіткає навіть невелика спокуса від сатани, не кажучи вже про велику катастрофу або випробування, ви можете похитнутися й оступитися. Це – відсутність фундаменту, і це дуже небезпечно! Багато людей оступається та зраджує Бога, коли їх спіткають переслідування або негаразди. Деякі люди починають діяти нерозважливо після того, як здобувають певний статус, і тоді їх викривають і виганяють. Усі ви можете бачити ці речі дуже чітко. Отже, тепер ви повинні спершу визначити напрямок і мету, якої маєте прагнути у житті, а також шлях, яким ви маєте йти, а потім заспокоїти свій розум і наполегливо працювати, повністю присвячувати себе, докладати зусиль і платити ціну за цю мету. Відкладіть поки що інші справи, – якщо ти й надалі розмірковуватимеш над ними, це вплине на виконання твого обов’язку, і це вплине на вирішальну справу твого пошуку істини й твого спасіння. Якщо тобі доводиться думати про те, як знайти роботу, заробити багато грошей і розбагатіти, а також про те, щоб посісти стале становище в суспільстві й знайти своє місце, якщо тобі доводиться думати про шлюб і пошук партнера, а також про те, щоб взяти на себе відповідальність за утримання сім’ї та забезпечення їй гарного життя, і якщо ти також хочеш набути якихось нових навичок, досягти успіху й бути кращим за інших людей, – хіба роздуми про все це не будуть виснажливими? Скільки речей може вміститись у твоїй голові? Скільки енергії людина має у своєму житті? Скільки хороших років вона має? У цьому житті люди мають найбільше енергії у віці від двадцяти до сорока років. У цей період ви мусите засвоїти істини, які повинні розуміти віруючі в Бога, а потім увійти в реальність істини, прийняти суд і кару Божі, а також Його рафінування й випробування, і дійти до того, щоб не зрікатися Бога, незважаючи на жодні обставини. Це – найголовніше. Що більше, незалежно від того, хто використовує любов і шлюб, щоб спокусити й звабити тебе, або скільки слави, багатства, статусу чи вигод хтось тобі не пропонує, ти не повинен відмовлятися від свого обов’язку або від того, що повинна робити створена істота. Навіть якщо згодом Бог не захоче тебе, ти однаково повинен шукати істину, ти однаково повинен прагнути йти шляхом страху Божого й утечі від злого. Ти мусиш тягнутися до цієї висоти. Тоді роки, коли ти повністю присвячував себе Богові, не будуть марними. Якщо ти витратиш свої найкращі роки на роздуми, як знайти хорошу роботу, або на пошук партнера, сподіваючись насолоджуватися плотським життям, водночас вірячи в Бога, робити те й інше водночас, то за кілька років ти можеш знайти партнера, одружитися, народити дітей, побудувати дім і кар’єру, але ти нічого не здобудеш від цієї багаторічної віри в Бога, ти не здобудеш ніякої істини, твоє серце почуватиметься порожнім, а твої найкращі роки промайнуть повз тебе. Коли у віці сорока років ти озирнешся назад, ти матимеш сім’ю, матимеш дітей, і ти не будеш самотній, але тобі доведеться утримувати свою сім’ю. Це ланцюг, з якого тобі не вирватися. Якщо ти хочеш виконувати свій обов’язок, тобі доведеться робити це скутим кайданами своєї сім’ї. Яким би великим не було твоє серце, ти не можеш приділяти увагу їм обом – ти не зможеш щиросердно слідувати за Богом і добре виконувати свій обов’язок. Є чимало людей, які відмовляються від сім’ї та мирських речей, але, кілька років провірувавши в Бога, вони все ще женуться за славою, вигодою та статусом. Вони не здобули істини, і навіть не мають справжнього емпіричного свідчення. Це те ж саме, ніж якби вони марнували свій час. Коли вони зараз виконують свої обов’язки, вони не розуміють навіть маленької частини істини, а коли з ними щось трапляється, вони не знають, як це пережити, – тож починають скиглити, і їх сповнює велике каяття. Коли вони згадують самий початок, коли всі молоді люди разом жили церковним життям, разом виконували свої обов’язки, разом співали гімни й прославляли Бога, вони думають про те, якими гарними були ті дні, і як би вони хотіли повернутися в той час! На жаль, у цьому світі немає ліків від жалю. Ніхто не може повернути час навспак, навіть якби захотів. Неможливо повернутися до самого початку й прожити життя заново. Саме тому, коли можливість проминула, вона більше не з’явиться. Життя людини триває лише кілька десятиліть, і якщо ви упустите цей оптимальний час для пошуку істини, ваші жалі будуть марними. Деякі люди вірили в Бога аж до цього дня, і вони досі спантеличені. Вони абсолютно не знають, якого етапу досягла робота Божа. Прийшли великі катастрофи, а ці люди все ще живуть уві сні, гадаючи: «Ще багато часу залишилося до того, як Бог закінчить Свою роботу! Люди все ще їдять, п’ють і одружуються, як зазвичай. Мені слід поквапитись і насолодитися життям, я не можу нічого пропустити!». Вони досі прагнуть плотського комфорту без найменшої спраги до істини в серці. Так вони втрачають можливість спастися, яка випадає раз у житті. Насправді, Бог працює, щоб спасти людство, і коли Його роботу спасіння буде завершено, навіть якщо виживе лише одна людина, Бог не вважатиме, що цього замало. Бог візьме цю одну людину, а всі інші залишаться позаду. Це Божий характер, який жодна людина не здатна ясно побачити. Коли Бог збирався знищити світ потопом, Він доручив Ною збудувати ковчег, щоб спасти тих, хто повірив у Нього. Коли ковчег був готовий, лише вісім членів Ноєвої сім’ї увійшли в нього й здобули Боже спасіння. А що сталося з усією рештою? Усі вони потонули під час потопу й загинули в катастрофі. Сьогодні є чимало людей, які бачать, як Бог висловлює всі ці істини, які чудово знають, що Бог виконує роботу спасіння, але досі сумніваються, мають власні уявлення й відмовляються це прийняти. Така людина задоволена собою, але коли прийдуть великі катастрофи, її буде знищено, і кого їй звинувачувати в цьому? У Божих очах ті, хто не приймає Його спасіння, – це жуки, це живі привиди, це менше, ніж звірі! У період Божого спасіння Його характер милостивий, люблячий і великодушний, але коли Божа робота спасіння закінчиться, Він більше не пропонуватиме людині Своє прощення. Бог забере його назад, і люди зіткнуться лише з Його гнівом і величчю. Наразі ви якраз встигли до цього великого моменту – Бог виконує роботу суду в останні дні. Це єдина й неповторна можливість для людей бути спасенними й удосконаленими Богом. Ви всі виконуєте свої обов’язки в цей вирішальний момент Божого поширення Євангелія Царства. Це справді виняткове піднесення вас Богом. Незалежно від того, яку царину ти вивчав або на якій галузі ти знаєшся, або якими дарами чи досвідом володієш, у будь-якому разі Бог являє тобі благодать, дозволяючи тобі використовувати цей досвід для виконання обов’язку в Його домі. Це можливість, яку важко отримати. Коли Бог діє, Він не упереджений щодо жодної людини, Він ставиться до всіх справедливо. Бог милостиво ставиться до тих, хто приймає й практикує істину, і Він зневажає й відкидає кожного, хто не любить істину, кого нудить від істини та хто відкидає істину. Бог справедливий до кожної людини. Якщо ти можеш прийняти істину й підкоритися Богові, Бог ставитиметься до тебе милостиво й не притягатиме тебе до відповідальності за твої колишні переступи. Незалежно від того, який вихід Бог відкриває для тебе, незалежно від того, наскільки милостиво Він ставиться до тебе, врешті-решт у Нього є тільки одне бажання – змусити тебе зрозуміти Його волю, засвоїти уроки й збагнути істину за обставин, які відповідають твоєму поступу в житті. Щойно Божі слова та істини ввійдуть у тебе й стануть твоїм життям, і ти ставитимешся до Бога як до батька свого відродження, і ти зможеш досягти покірності Богові й страху Божого, ти будеш у згоді з Божою волею. Хоча більшість із вас ще доволі молода, але якщо, читаючи слова Божі й розуміючи істину, ви всі сповнитеся рішучості, зростатимете в житті, матимете страх Божий у своїх серцях і зможете бути непохитними, коли вас спіткають випробування й негаразди, тоді ви матимете духовний стан, і Бог буде задоволений. Бог скаже, що Він не даремно сплатив величезну ціну, коли поставився до тебе милостиво. Він пожне плоди, Він побачить у тобі результати Своєї роботи, і Він дивитиметься на це із задоволенням і радістю. Цей результат досягається цілковито Божою роботою; це не те, чим може хвалитися людина.

Бог не просто платить ціну за кожну людину, за ті кілька десятиліть від її народження дотепер. З погляду Бога, ти приходив у цей світ незліченну кількість разів і перевтілювався незліченну кількість разів. Хто за це відповідає? За це відповідає Бог. Ти не можеш цього знати. Щоразу, як ти приходиш у цей світ, Бог особисто влаштовує для тебе упорядкування: Він визначає, скільки років ти житимеш, у якій сім’ї народишся, коли побудуєш дім і кар’єру, чим ти займатимешся в цьому світі та як ти зароблятимеш на життя. Бог упорядковує для тебе можливість заробити на кусок хліба, щоб ти міг безперешкодно виконувати свою місію в цьому житті. А що стосується того, що ти маєш робити в наступному втіленні, Бог улаштовує й дає тобі це життя відповідно до того, що тобі належить мати та що тобі має бути дане… Бог улаштовував для тебе ці упорядкування безліч разів, і нарешті ти народився в період останніх днів у своїй теперішній сім’ї. Бог приготував для тебе оточення, в якому ти можеш вірити в Нього, Він дозволив тобі почути Його голос і повернутися до Нього, щоб ти міг слідувати за Ним і виконувати обов’язок у Його домі. Лише завдяки такому Божому проводу ти дожив до сьогоднішнього дня. Ти не знаєш, ні скільки разів ти народжувався серед людей, ні скільки разів змінювалася твоя зовнішність, ні скільки в тебе було сімей, ні скільки періодів і династій ти прожив, – але Божа рука підтримувала тебе весь цей час, і Він завжди наглядав за тобою. Скільки Бог трудиться заради людини! Дехто каже: «Мені шістдесят років. Усі ці шістдесят років Бог наглядав за мною, захищав і скеровував мене. Якщо колись через старість я не зможу виконувати свій обов’язок і не зможу нічого із цим зробити, чи Бог усе ще піклуватиметься про мене?». Хіба це не дурниця? Бог володарює над долею людини, наглядає за нею та захищає її не лише впродовж одного життя. Якби йшлося лише про один життєвий строк, про одне життя, це означало б, що Бог не всемогутній і не володарює над усім. Бог трудиться та платить за людину ціну, щоб улаштувати те, що вона робить не тільки в цьому житті, але й у нескінченній кількості інших. Бог несе повну відповідальність за кожну втілену душу. Він уважно виконує Свою роботу, платячи ціну Свого життя, скеровуючи кожну людину та влаштовуючи кожне з її життів. Бог трудиться та платить таку ціну заради людини, і Він дарує людині всі ці істини та це життя. Якщо в ці останні дня люди не виконають обов’язок сотвореної істоти та не повернуться, щоб постати перед Творцем – якщо, зрештою, скільки б життів та поколінь вони не прожили, вони не виконуватимуть як слід свої обов’язки та не зможуть задовольнити Божі вимоги – чи не буде тоді їхній борг перед Богом занадто великим? Чи не будуть вони негідними тієї ціни, яку заплатив Бог? Вони будуть настільки безсовісними, що не заслуговуватимуть зватися людьми, бо їхній борг перед Богом буде занадто великий. Тому якщо в цьому житті – Я кажу не про твої колишні життя, а про теперішнє – ти не спроможний заради своєї місії відмовитися від того, що ти любиш, чи від зовнішніх речей, як-от матеріальні задоволення та любов і радість сім’ї, якщо ти не відмовляєшся від плотських утіх заради ціни, яку платить за тебе Бог, або щоб відплатити за Божу любов, значить ти по-справжньому нечестивий! Насправді яку б ціну ти не платив заради Бога, вона того варта. У порівнянні із ціною, яку платить за тебе Бог, чого варта та крихітна сума, яку ти жертвуєш або витрачаєш? Чого варті твої незначні страждання? Чи знаєш ти, скільки Бог страждав? Твої мізерні страждання не варті навіть згадки в порівнянні зі стражданнями Бога. Ба більше, виконуючи зараз свій обов’язок, ти здобуваєш істину та життя, і зрештою виживеш та ввійдеш у Царство Боже. Яке це велике благословення! Поки ти слідуєш за Богом, незалежно від того, страждаєш ти чи платиш ціну, ти насправді працюєш із Богом. Що Бог не просив би нас зробити, ми слухаємо Його слова та діємо згідно з ними. Не бунтуй проти Бога та не роби нічого, що Його засмучує. Щоб працювати з Богом, ти маєш трохи постраждати, а також дечого зректися й позбутися. Ти маєш відмовитися від слави та вигоди, від статусу, грошей і мирських задоволень – і навіть від таких речей, як шлюб, робота та твої плани на майбутнє в цьому світі. Чи знає Бог, що ти від усього цього відмовився? Чи бачить Він усе це? (Так.) Що зробить Бог, коли побачить, що ти від усього цього відмовився? (Бог втішиться й буде задоволений.) Бог не тільки буде задоволений, але й скаже: «Ціна, яку Я заплатив, принесла плоди. Люди хочуть працювати поруч зі Мною, вони рішуче налаштовані, і Я здобув їх». Коли Бог задоволений або щасливий, радий або втішений, Він не лише займає таку позицію. Він також діє, і Він хоче бачити результати Своєї роботи, інакше Його вимоги до людей були б безглуздими. Благодать, любов і співчуття, які Бог виявляє до людини, – це не просто позиція, це також факт. Що це за факт? Він полягає в тому, що Бог вкладає в тебе Свої слова, просвітлюючи тебе, щоб ти міг бачити, що є любого в Ньому та в чому суть цього світу, щоб твоє серце сповнилося світлом і ти зрозумів Його слова та істину. Отож, ти, сам того не усвідомлюючи, здобуваєш істину. Бог виконує над тобою таку велику роботу в дуже практичний спосіб, щоб ти міг здобути істину. Коли ти здобуваєш істину, коли ти здобуваєш найцінніше – тобто вічне життя, ти догоджаєш Богу. Коли Бог бачить, що люди шукають істину та прагнуть співпрацювати з Ним, Він щасливий і задоволений. Тоді Він займає певну позицію, і поки Він має таку позицію, Він іде до роботи, і хвалить, і благословляє людину. Він каже: «Я винагороджу тебе благословеннями, на які ти заслуговуєш». І тоді ти здобудеш істину та життя. Коли ти пізнаєш Творця та здобудеш Його схвалення, чи відчуватимеш ти все одно порожнечу в серці? Ні. Ти відчуватимеш задоволення й радість. Хіба не це означає, що життя має цінність? Це найцінніше й найзмістовніше життя.

Поглянь на Йова: хіба він коли-небудь молився про те, щоб Бог дав йому гору, повну худоби й великого багатства? (Ні.) Чого ж він прагнув? (Він прагнув Бога боятися, а від злого втікати.) Як Бог сприймає «страх Божий й утечу від злого»? Бог сказав: «Бог побачив, що це добре». Коли люди прагнуть Бога боятися, а від злого втікати, це приносить Богові найбільшу радість, і це те, що Він благословляє. Чи Бог просто промовив ці слова й більше нічого не зробив? Що ще Бог зробив із Йовом? (Він випробовував Йова.) Бог послав сатану спокушати Йова, забрати його гору, повну худоби, його велике багатство, його дітей, його слуг – Бог випробовував його. Чого Бог хотів досягти, випробовуючи Йова? Бог хотів свідчення Йова. Що Бог дав Йову в той час? Люди міркують: «Що ж Бог дав Йову? Його худобу й велике багатство від нього забрали, і що ж у нього залишилось? Бог не дав йому нічого!». На перший погляд здається, ніби те, що Бог дав Йову, Він потім забрав, і виглядає так, наче у Йова нічого не залишилося, але той факт, що Бог усе це забрав, сам по собі вже є більшою винагородою. Ніхто не бачить чітко, чим Бог винагородив Йова. Бог хотів свідчення Йова, і Він дав Йову можливість. Що це була за можливість? Це була можливість для Йова свідчити про Бога перед сатаною та всіма людьми, свідчити про реальність свого страху Божого й утечі від злого, свідчити про факт свого страху Божого й утечі від злого, свідчити про те, що він був досконалою та праведною людиною. Хіба це не було дане йому Богом? Якби Бог не дав Йову такої можливості, чи наважився б сатана виступити проти Йова? (Ні.) Сатана, безумовно, не наважився б, це абсолютно точно. Якби сатана не наважився спокушати Йова, чи мав би Йов таку можливість? Він не мав би такої можливості. Ось чому Бог дав Йову саме таку можливість, щоб довести кожному, що шлях, яким він ішов – шлях страху Божого й утечі від злого – правильний, що Бог вважає його прийнятним, і що Йов був праведною, досконалою людиною. Усі бачили ці речі, Бог також їх бачив, і Йов не розчарував Бога, коли йому випала ця можливість. Він свідчив про Бога, він переміг сатану, і Бог побачив, що це добре. Чи винагородив Бог Йова наприкінці? (Так.) Якою була друга Божа винагорода для Йова? Бог сказав, що Йовин страх Божий і втеча від злого були прийнятні для Нього. Йов свідчив про Бога перед сатаною, і Бог побачив, що все це було добре. Він був утішений та задоволений, і в Нього з’явилося певне ставлення. Після того, як у Бога з’явилося таке ставлення, хіба Він більше нічого не зробив? Що ще зробив Бог? Здається, ви не дуже обізнані з Книгою Йова. За яких обставин Йов сказав: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе»? Він промовив ці слова після того, як вислухав слова, сказані йому Богом. Чи бачив Йов Бога до цього? (Ні.) Для Йова чути голос Божий було тим самим, що й бачити Його лице, а хіба не це є тим благословенням, якого найбільше прагне кожна створена істота? (Так.) Йов отримав його. Ви йому заздрите? (Так.) Це благословення нелегко отримати. Отже, як одержати цю можливість та отримати таку благодать і винагороду? Ти маєш свідчити про Бога, тобто ти маєш свідчити про Бога посеред сатанинських спокус. Ти маєш іти шляхом страху Божого й утечі від злого. Ти маєш змусити Бога сказати: «Бог побачив, що це добре». Коли Бог буде втішений і задоволений, коли Він побачить, що твоє свідчення і все, що ти зробив, є добрим, коли Бог скаже, що ти – досконала людина та той, хто шукає істину, тоді ти зможеш отримати Його благословення. Що ще зробив Бог після того, як Йов почув голос Божий? Він дав Йову більше, ніж давав йому будь-коли раніше. Йов став багатшим, ніж був до цього: якщо до цього він був мультимільйонером, то після цього, ймовірно, став би мільярдером. Розумієш, якщо людина Бога боїться, а від злого втікає, то для неї легко стати мільярдером; для Бога це справа одного слова. Це Божа благодать. Йов Бога боявся, а від злого втікав, і він отримав Божі благословення.

Те, що Бог дає людям, перевищує все, що вони могли б попросити або уявити, але якщо ти хочеш отримати винагороду більшу за все, що ти міг би попросити або уявити, ти мусиш слідувати шляхом Божим. Слідувати шляхом Божим не просто. Людям доводиться сплачувати певну ціну, але ця ціна не сплачується даремно, її буде винагороджено. Люди думають, що Бог лише має до них певне ставлення, що Він нічого не робить, що Він завжди спостерігає за ними й бачить, як вони поводяться. Хіба так воно є насправді? Ні. Бог насправді подібний до батьків. Якщо ти слухаєш своїх батьків, якщо ти розсудливий, якщо ти опікуєшся своїми належними обов’язками й чимало страждаєш за те, щоб слідувати правильним шляхом, то як почуватимуться твої батьки? Твої батьки відчуватимуть до тебе любов і співчуття. Вони готові радо віддати життя за своїх дітей, щоб зменшити їхні страждання, подбати про те, аби ті добре харчувалися, носили гарний одяг і насолоджувалися життям, – тоді батьки будуть задоволені. Вони зовсім не хочуть, аби ти страждав. Це і є батьківське серце. У порівнянні з батьківським серцем Боже серце може бути тільки кращим, красивішим, добрішим – Його серце не може бути меншим за це. Ви всі, мабуть, трохи розумієте, що таке серце ваших батьків. Ви всі дуже добре знаєте, наскільки добре ставилися до вас ваші батьки, і ви всі хочете шанувати своїх батьків. Отже, ти повинен спершу використати цю синівську шанобливість, щоб виявити уважність до Божого серця. Ті, хто так чинить, мають найбільше розсудливості. Діти можуть відчувати любов своїх батьків, але люди повинні вміти ще краще відчувати Божу любов до себе, адже все, що вони мають, влаштоване й керується Богом. Тільки Бог може все вирішувати за людину. Батьки не можуть вирішувати все за дитину, хай би якою великою не була їхня любов. Щонайменше, батьки не володіють істиною. Їхня любов – від плоті й почуттів, вона абсолютно не здатна врятувати людину від розбещеності, як і не здатна забезпечити їй зростання в житті. Тільки Божа любов здатна спасти людей. Слово Боже може вести людей і забезпечувати їх так, аби вони могли йти правильним шляхом у житті. Ти бачиш, наскільки Божа любов більша за батьківську – Бог виявляє до людей всебічну турботу! Твої батьки народили тебе, і для них ти є їхньою плоттю і кров’ю. Вони так піклуються про тебе, плекають і оберігають тебе – тож як, на твою думку, Бог бачить людей, яких Він створив власними руками? Бог плекає людей, наче Своїх власних дітей; люди – це Його плоть і кров. Це не схоже на людське уявлення про те, що батьки народжують дитину й відтак поєднуються з нею кровними узами, – Бог створив людей Своїми власними руками, але Він вдихнув у них Свій подих, і Він покладає на них певні очікування. Бог поклав на людей Свої надії; Він має до них певні вимоги, і Він довірив їм певні речі. Бог не просто створив людину, вдихнув у неї подих, оживив її, і на цьому Його робота завершилася. Це не так, ніж якби людство було поганим, то Бог міг би врешті-решт просто переробити його, адже Бог могутній і всесильний. Після того, як Бог створив людей, Він відчув турботу про них. Люди – це Його плоть і кров, Його супутники, і водночас у Його плані управління вони є довіреними особами й носіями всіх Його сподівань. Зрештою, Він хоче бачити в цих людях надію та отримати результати. Якщо, виходячи із цього, ви зможете виявити певне розуміння Божого наміру й волі, хіба це не поглибить трохи ваше розуміння? (Так, поглибить.) Так само, як батьки, які хочуть, щоб їхні діти вчилися й досягли успіху в житті, які залишаються поруч зі своїми дітьми, поки ті вчаться, обдувають їх, через хвилинку наливають їм чай, готують їм якусь смачну їжу, коли приходить час їсти, – ці батьки не знають, що ще можна зробити, їхні думки повсякчас кружляють навколо їхніх дітей. Хіба твої батьки так поводяться з тобою не тому, що мають певні очікування щодо тебе та покладають на тебе свої надії? Якщо ти не слухатимешся їх і продовжиш бунтувати, хіба це не завдасть їм болю? Хіба вони не засмутяться? (Засмутяться.) Тоді поміркуй над Божою волею, виходячи із цієї ідеї. Коли Бог дивиться на людей, незалежно від того, скільки їм років, у Його очах вони – діти. Якщо ти скажеш: «Мені вісімдесят років», Бог відповість, що ти – дитина. Якщо ти скажеш: «Мені двадцять років», тоді ти тим паче дитина. Хай вам буде вісімдесят, вісімсот чи вісім тисяч років, усі люди в очах Божих – діти. Із Божої точки зору вік не має жодного значення. В очах Божих усі люди – немовлята й діти; саме так Бог бачить людство. Ось чому в очах Божих ти є Його плоттю і кров’ю, одним із Його супутників. Як же тобі бути гідним, щоб стати Його плоттю і кров’ю, Його супутником, людиною, яка Йому по серцю, аби догодити Йому? Хіба це не питання, над яким варто замислитися й поміркувати людству? (Беззаперечно.) Бог ставиться до людства як до Своєї плоті і крові, як до Своїх супутників, як до носіїв сплачених Ним ціни й крові. Яку любов має Бог до людини? Який у Нього спосіб мислення? Як Він поводиться з людьми, з якими має такий рівень стосунків? Чи можна хоч трохи зрозуміти ту любов, яку Бог має до цих людей? Дехто каже: «Я ніколи не бачив Бога й не можу відчути того, що Він зробив для мене в моїх попередніх життях». Ти живий просто зараз, тож хіба ти можеш не відчувати Божого керівництва та ціни, яку Він сплатив за тебе? Це ти можеш зрозуміти? (Так.) Якщо ти можеш це зрозуміти, це добре – це доводить, що в тебе є серце й душа. Якщо ти здатен це зрозуміти, то цього достатньо. Це варте того, щоб ти відкинув усе й пішов за Богом.

29 травня 2017 року