Насправді робота, що проводиться зараз, полягає в тому, щоб змусити людей зректися сатани – їхнього давнього предка. Усі словесні суди спрямовано на те, щоб викрити розбещений характер людства та дати людям можливість зрозуміти сутність життя. Ці постійні суди пронизують серця людей. Кожен суд безпосередньо стосується їхньої долі та покликаний ранити їхні серця, щоб вони могли відкинути все це й тим самим пізнати життя та цей брудний світ, пізнати Божу мудрість і всемогутність, а також пізнати людство, розбещене сатаною. Що більше такої кари й суду отримує людина, то більше її серце може поранитися, а дух – пробудитися. Пробудження духу цих украй розбещених, найглибше обманутих із людей і є метою судів такого роду. Людина не має духу, тобто її дух давно помер, і вона не знає, що є Небо, що є Бог і, звісно, що вона борсається в безодні смерті; звідки б вона дізналася, що живе в цьому злому пеклі на землі? Звідки б вона дізналася, що цей її гнилий труп через сатанинське розбещення потрапив у підземне царство смерті? Звідки б вона дізналася, що все на землі вже давно й безповоротно зруйновано людством? І звідки б вона дізналася, що сьогодні Творець прийшов на землю та шукає громаду розбещених людей, яких Він може спасти? Навіть після того, як людина переживає всі можливі очищення й суди, її притуплена свідомість усе одно ледве ворушиться та, по суті, практично не реагує. Яке ж людство вироджене! І хоча такий суд подібний до жорстокого граду з неба, він приносить людині найбільшу користь. Якби не цей суд над людьми, не було б жодного результату, а людей було б абсолютно неможливо спасти з безодні страждань. Якби не ця робота, людям було б дуже важко вийти з підземного царства, бо їхні серця давно померли, а дух давно розтоптано сатаною. Аби спасти вас, погрузлих у найглибших глибинах виродження, потрібно завзято волати до вас, завзято судити вас; тільки тоді можна буде розбудити ваші застиглі серця.

Ваша плоть, ваші надмірні бажання, ваша жадібність і ваша хіть глибоко вкоренились у вас. Усе це настільки невпинно контролює ваші серця, що ви безсилі скинути ярмо цих феодальних, виродженських думок. Ви не жадаєте ні змінити своє теперішнє становище, ні вирватися з-під впливу темряви. Ви просто зв’язані всім цим. Хоча всі ви знаєте, що це життя таке болісне, а цей світ людей такий темний, жоден із вас усе одно не має відваги змінити своє життя. Ви прагнете лише втекти від реалій цього життя, досягти трансцендентності душі та жити в мирному, щасливому, подібному до раю середовищі. Ви не бажаєте терпіти тяготи, щоб змінити своє теперішнє життя; ви також не бажаєте шукати в цьому суді та карі того життя, у яке ви повинні ввійти. Замість цього ви марите абсолютно нереальними мріями про той прекрасний світ за межами плоті. Життя, якого ви прагнете, – це таке життя, яке можна отримати без зусиль і без усякого болю. Це геть нереально! Бо сподівання ваші не пов’язані з тим, щоб прожити змістовне життя в плоті та впродовж цього життя здобути істину, тобто жити заради істини й відстоювати справедливість. Це не те, що ви вважаєте променистим, сліпучим життям. Вам здається, що таке життя не було б ні гламурним, ні змістовним. У ваших очах жити таким життям здавалося б несправедливістю! Навіть хоча сьогодні ви приймаєте цю кару, те, чого ви прагнете, – це все-таки не здобути істину чи втілювати її в життя в сьогоденні, а радше мати можливість пізніше ввійти в щасливе життя за межами плоті. Ви не шукаєте істину, ви не відстоюєте істину, і ви точно не існуєте заради істини. Сьогодні ви не прагнете входження – натомість ваші думки зайняті майбутнім і тим, що колись може справдитися: ви вдивляєтесь у блакитне небо, ллєте гіркі сльози й чекаєте, що одного дня вас візьмуть на небо. Хіба ви не знаєте, що ваш спосіб мислення вже відірваний від реальності? Ви й досі думаєте, що колись Спаситель безмежної доброти й милосердя неодмінно прийде, щоб забрати тебе із Собою, тебе, хто переніс у цьому світі тяготи та страждання, і що Він загладить твої образи й помститься за тебе, скривдженого та пригнобленого. Хіба ти не сповнений гріха? Хіба ти один страждав у цьому світі? Ти сам потрапив під владу сатани та страждав – невже Богу ще потрібно загладжувати твої образи? Хіба всі ті, хто не в змозі задовольнити Божі вимоги, не Божі вороги? Хіба ті, хто не вірить у втіленого Бога, не антихристи? Чого варті твої добрі вчинки? Чи можуть вони замінити серце, яке поклоняється Богу? Ти не можеш отримати Боже благословення просто за те, що робиш якісь добрі вчинки, і Бог не стане загладжувати твої образи та мститися за несправедливості лише тому, що ти був скривджений і пригноблений. А хіба не піддаються карам усі ті, хто робить добрі вчинки та вірить у Бога, але не знає Бога? Ти просто віриш у Бога, просто хочеш, щоб Бог загладив заподіяні тобі несправедливості та помстився за них, щоб Бог дав тобі твій день – день, коли ти нарешті зможеш високо підняти голову. Але ти відмовляєшся звертати увагу на істину та не жадаєш утілювати істину в життя. Тим більше ти не здатен утекти від цього важкого, пустого життя. Натомість, живучи своїм життям у плоті та гріху, ти з надією дивишся на Бога, щоб Він виправив заподіяні тобі кривди та розвіяв туман твого існування. Але чи можливо це? Якщо ти володієш істиною, то можеш слідувати за Богом. Якщо в тебе є втілення в життя, ти можеш бути проявом Божого слова. Якщо в тебе є життя, ти можеш тішитися Божим благословенням. Хто володіє істиною, той може тішитися Божим благословенням. Бог неодмінно загладжує образи тих, хто любить Його всім серцем і терпить тяготи та страждання, але не тих, хто любить тільки себе та став жертвою сатанинських обманів. Яке добро може бути в тих, хто не любить істину? Яка праведність може бути в тих, хто любить тільки плоть? Хіба про праведність і доброту не говориться лише у зв’язку з істиною? Хіба вони не відведені для тих, хто всім серцем любить Бога? Хіба всі ті люди, що не люблять істину та є лише гнилими трупами, не таять зло? Хіба всі ті, хто не спроможний утілювати істину в життя, – не вороги істини? А як щодо вас?

Якщо ти зможеш утекти від цих впливів темряви та розлучитись із цими нечистими речами, якщо ти зможеш стати святим, ти оволодієш істиною. Твоя природа не те щоб зміниться: ти просто зумієш утілювати істину в життя та зректися плоті. Це якість, притаманна тим, хто був очищений. Головна ціль роботи завоювання – очистити людство, щоб людина могла володіти істиною, бо людина розуміє замало істини! Виконання роботи завоювання над такими людьми має найглибше значення. Ви всі потрапили під вплив темряви та зазнали глибокої шкоди. Тож ціль цієї роботи полягає в тому, щоб дати вам змогу пізнати людську природу та завдяки цьому втілювати істину в життя. Своє вдосконалення – це те, що повинні прийняти всі творіння. Якби робота цієї стадії полягала тільки в удосконаленні людей, то її можна було б виконувати в Британії, або Америці, або Ізраїлі; її можна було б проводити на людях із будь-якого народу. Але робота завоювання має вибірковий характер. Перший етап роботи завоювання короткочасний; більше того, він буде використаний для того, щоб принизити сатану та завоювати цілий усесвіт. Це початкова робота завоювання. Можна сказати, що будь-яке створіння, яке вірить у Бога, може бути вдосконалене, тому що бути вдосконаленим – це те, чого можна досягти лише після довготривалих змін. Але бути завойованим – це інше. Зразком і моделлю для завоювання має бути той, хто відстає найбільше, хто живе в найглибшій темряві, хто найбільше вироджений, хто найбільше не бажає визнавати Бога, хто найбільше не слухається Бога. Саме така людина зможе засвідчити про те, що вона завойована. Головна ціль роботи завоювання – перемогти сатану, а головна ціль удосконалення людей – здобути людей. Це потрібно, аби люди після завоювання змогли свідчити, що ця робота завоювання була проведена тут, над такими людьми, як ви. Ціль полягає в тому, щоб після завоювання люди дали свідчення. Ці завойовані люди будуть використані для досягнення іншої цілі: принизити сатану. Отже, який основний метод завоювання? Кара, суд, прокляття, викриття – завоювання людей за допомогою праведного характеру, щоб завдяки праведному Божому характеру вони були повністю переконані. Завоювати людей і повністю переконати їх реальністю й авторитетом слова – ось що означає «бути завойованим». Ті, хто був удосконалений, не просто здатні досягти послуху після завоювання – вони також здатні мати знання про роботу суду, змінити свій характер і пізнати Бога. Вони отримують досвід шляху любові до Бога та наповнюються істиною. Вони вчаться переживати роботу Бога, стають здатними страждати за Бога та мати власну волю. Удосконалені – це ті, хто має справжнє розуміння істини завдяки тому, що вони пережили Боже слово. Завойовані – це ті, хто знає про істину, але не прийняв її справжнього значення. Після завоювання вони слухаються, але весь їхній послух – результат отриманого ними суду. Вони абсолютно не розуміють справжнього значення багатьох істин. Вони визнають істину на словах, але не ввійшли в неї; вони осягнули істину, але не пережили її. Робота, що проводиться над тими, кого вдосконалюють, включає кари та суди, а також забезпечення життям. Людина, яка цінує входження в істину, – це людина, що буде вдосконалена. Різниця між тими, хто буде вдосконалений, і тими, хто буде завойований, полягає в тому, чи входять вони в істину. Удосконалені – це ті, хто осягнув істину, увійшов в істину та втілює її в життя; люди, яких не можна вдосконалити, – це ті, хто не осягнув істину та не ввійшов в істину, тобто ті, хто не втілює істину в життя. Якщо такі люди зараз здатні слухатися в усьому, то вони завойовані. Якщо завойовані не шукають істину: йдуть за істиною, але не втілюють її в життя, бачать і чують істину, але не цінують утілення істини в життя, – то їх не можна вдосконалити. Люди, які будуть удосконалені, на шляху до досконалості практикують істину згідно з Божими вимогами. Так вони догоджають Богу та стають удосконаленими. Хто йде до кінця перед завершенням роботи завоювання, той завойований, але не можна сказати, що він удосконалений. Слово «вдосконалені» стосується тих, хто після завершення роботи завоювання здатен шукати істину та бути здобутим Богом. Воно стосується тих, хто після завершення роботи завоювання залишається непохитним у нещастях і втілює істину в життя. Відмінності між завоюванням і вдосконаленням – це відмінності в етапах роботи, а також у ступені розуміння та входження в істину, притаманному кожній людині. Усі ті, хто не став на шлях до досконалості, тобто не володіє істиною, зрештою все одно будуть вигнані. Тільки ті, хто володіє істиною та втілює її в життя, можуть бути повністю здобуті Богом. Тобто ті, хто втілює в життя образ Петра, – удосконалені, а всі інші – завойовані. Робота, яка ведеться над усіма, кого завойовують, полягає в накладенні проклять, покаранні, проявах гніву, а те, що їх настигає, – це праведність і прокляття. Працювати над такою людиною – це викривати розбещений характер усередині неї без церемоній і ввічливості, так, щоб людина сама це визнала й повністю в цьому переконалася. Щойно людина стає повністю слухняною, робота завоювання закінчується. Навіть якщо більшість людей іще не прагнутиме зрозуміти істину, роботу завоювання буде завершено.

Аби бути вдосконаленим, треба відповідати певним критеріям. Завдяки своїй рішучості, наполегливості, совісті та своєму пошуку ти зможеш отримати досвід життя та догодити Богу. Це твоє входження, і це те, що необхідно на шляху до досконалості. Роботу вдосконалення можна виконувати над усіма людьми. Кожен, хто шукає Бога, може бути вдосконалений і має нагоду та необхідні якості для вдосконалення. Тут немає якогось сталого правила. Те, чи можна вдосконалити людину, залежить переважно від того, чого вона шукає. Люди, які люблять істину та здатні втілювати істину в життя, безумовно, здатні бути вдосконаленими. Людей, які не люблять істину, Бог не схвалює; вони не володіють життям, якого вимагає Бог, і вони не здатні бути вдосконаленими. Робота вдосконалення ведеться тільки заради здобуття людей і не є частиною роботи битви із сатаною; робота завоювання ведеться тільки заради битви із сатаною, тобто завоювання людини використовується для перемоги над сатаною. Робота завоювання – це головна робота, новітня робота, яка ще ніколи не велася в жодний період. Можна сказати, що ціль цієї стадії роботи полягає переважно в тому, щоб завоювати всіх людей, аби перемогти сатану. Робота вдосконалення людей – це не нова робота. Суть цілі всієї роботи Бога в плоті – це завоювання людей. Так само було й у період Благодаті, коли основною роботою було відкуплення всього людства через розп’яття. «Здобуття людей» було додатковим до роботи в плоті та здійснювалось аж після розп’яття. Коли Ісус прийшов і виконав Свою роботу, Його ціллю переважно було за допомогою Свого розп’яття здобути тріумф над полоном смерті та підземного царства, над впливом сатани – тобто перемогти сатану. І тільки після розп’яття Ісуса Петро крок за кроком пішов шляхом до досконалості. Звісно, Петро був серед тих, хто слідував за Ісусом під час Його роботи, але тоді він не зазнав вдосконалення. Навпаки, саме після того, як Ісус завершив Свою роботу, Петро поступово зрозумів істину, а потім став удосконаленим. Утілений Бог приходить на землю лише для того, щоб за короткий час виконати ключову, вирішальну стадію роботи, а не для того, щоб довго жити серед людей на землі з наміром їх удосконалювати. Він не виконує такої роботи. Він не чекає того часу, коли людина буде повністю вдосконалена, щоб завершити Свою роботу. Це не ціль і не значення Його втілення. Він приходить тільки для того, щоб виконати короткочасну роботу спасіння людства, а не дуже тривалу роботу вдосконалення людства. Робота спасіння людства є показовою та здатна почати новий період. Її можна завершити за короткий час. Але вдосконалення людства вимагає піднесення людини до певного рівня, а це робота тривала. Таку роботу мусить виконувати Божий Дух, але вона робиться на фундаменті істини, висловленої під час роботи в плоті. Вона також виконується за допомогою апостолів, яких Він підносить, аби вони виконували довготривалу пастирську роботу для досягнення Його цілі – вдосконалення людства. Утілений Бог не виконує цієї роботи. Він лише говорить про шлях життя, щоб люди зрозуміли, і Він лише дає людству істину, а не постійно супроводжує людину в практикуванні істини, бо це не входить у сферу Його служіння. Тому Він не супроводжуватиме людину до того дня, коли вона повністю зрозуміє істину та повністю набуде її. Його робота в плоті завершується тоді, коли людина формально входить на правильний шлях віри в Бога, стає на правильний шлях удосконалення. Звісно, це також станеться тоді, коли Він остаточно переможе сатану та здобуде тріумф над світом. Його не хвилює ні те, чи до того часу людина зрештою ввійде в істину, ні те, яким буде життя людини – великим чи мізерним. Бог у плоті не мусить управляти нічим із цього; ніщо із цього не входить у сферу служіння втіленого Бога. Щойно Він закінчить роботу, яку мав намір виконати, Він завершить Свою роботу в плоті. Отже, робота, яку виконує втілений Бог, – це лише та робота, яку Божий Дух не може виконати безпосередньо. Більше того, це короткочасна робота спасіння, а не робота, яку Він здійснюватиме на землі на довготривалій основі.

Підвищення вашого духовного рівня не входить у сферу Моєї роботи. Я прошу вас зробити це тільки тому, що ваш духовний рівень занадто низький. Насправді це не є частиною роботи вдосконалення; це радше додаткова робота, яка виконується над вами. Робота, яка здійснюється над вами сьогодні, виконується відповідно до того, що вам потрібно. Вона індивідуальна та не є шляхом, на який мусить увійти кожен удосконалюваний. Оскільки ваш духовний рівень нижчий, ніж у всіх, хто був удосконалений у минулому, то під час цієї роботи над вами виникає забагато перешкод. Я виконую цю додаткову роботу серед вас, бо цілі вдосконалення різні. По суті, коли Бог приходить на землю, Він залишається в межах сфери Своєї відповідальності та виконує Свою роботу, не переймаючись іншими, не пов’язаними з нею справами. Він не втручається в сімейні справи, не бере участі в житті людей. Його абсолютно не цікавлять такі дрібниці; вони не входять у сферу Його служіння. Але ваш духовний рівень настільки нижчий від того, що Я вимагав, – справді, тут годі й порівнювати, – що це вкрай перешкоджає роботі. Більше того, ця робота має вестися серед людей на цій землі Китаю. Ви настільки неосвічені, що Мені не залишається нічого іншого, як піднести Свій голос і вимагати від вас самоосвіти. Я сказав вам, що це додаткова робота, але це також те, чого ви повинні набути та що допоможе вам стати вдосконаленими. Насправді освіта й базові знання про поведінку та життя – це все те, чим вам належить володіти від природи; Я взагалі не маю з вами про це говорити. Але оскільки ви цим не володієте, Мені не залишається нічого іншого, як виконати роботу прищеплення вам усього цього після того, як ви вже народилися на світ. Навіть якщо у вас багато уявлень про Мене, Я все одно від вас цього вимагаю – Я все одно вимагаю, щоб ви підвищили свій духовний рівень. Я не маю наміру приходити виконувати цю роботу, бо Моя робота – лише завоювати вас і домогтися вашої повної переконаності, судячи вас і тим самим указуючи вам шлях життя, у яке ви повинні ввійти. Інакше кажучи, те, наскільки ви освічені й чи знаєте ви життя, аж ніяк Мене б не стосувалося, якби не той факт, що Мені потрібно завоювати вас Своїм словом. Усе це додається для отримання результатів від роботи завоювання та заради вашого подальшого вдосконалення. Це не є частиною роботи завоювання. Оскільки ви маєте низький духовний рівень, ліниві й недбалі, дурні й некмітливі, дерев’яні й недолугі, – оскільки ви вкрай ненормальні, – Я вимагаю, щоб ви спершу підвищили свій духовний рівень. Той, хто хоче бути вдосконаленим, повинен відповідати певним критеріям. Щоб бути вдосконаленим, треба мати ясний, тверезий розум і бажання жити змістовним життям. Якщо ти людина, що не бажає жити пустим життям, шукає істину, серйозно ставиться до всього, що робить, і має винятково нормальну людську сутність, тоді ти відповідаєш умовам для вдосконалення.

Ця робота, що ведеться серед вас, виконується над вами відповідно до того, яку роботу треба здійснити. Після завоювання цих людей певну громаду людей буде вдосконалено. Тому значна частина нинішньої роботи – це ще й підготовка до досягнення цілі з вашого вдосконалення, бо є багато людей, які жадають істини та можуть бути вдосконалені. Якби над вами було виконано лише роботу завоювання без жодної подальшої роботи, хіба не вийшло б так, що дехто з тих, що томляться за істиною, не здобув би її? Нинішню роботу спрямовано на те, щоб відкрити шлях для пізнішого вдосконалення людей. Хоча Моя робота – лише робота завоювання, усе ж таки шлях життя, про який Я говорю, є підготовкою до пізнішого вдосконалення людей. Робота, що починається після завоювання, зосереджена на вдосконаленні людей, а завоювання здійснюється для того, щоб закласти фундамент для роботи вдосконалення. Людину можна вдосконалити лише після того, як її буде завойовано. Зараз головне завдання – це завоювання; пізніше тих, хто шукає й жадає істини, буде вдосконалено. Удосконалення людей пов’язано з активними аспектами їхнього входження: чи маєш ти боголюбиве серце? Якою була глибина твого досвіду, коли ти йшов цим шляхом? Наскільки чиста твоя любов до Бога? Наскільки точно ти практикуєш істину? Щоб бути вдосконаленим, треба мати базові знання з усіх аспектів людської сутності. Це базова вимога. Усі ті, кого не можна вдосконалити, після завоювання стають знаряддями та зрештою все одно будуть укинуті в озеро вогняне і сірчане, усе одно впадуть у криницю бездонну, бо твій характер не змінився й ти досі належиш сатані. Якщо людині бракує умов для вдосконалення, то від неї немає жодної користі: вона – відходи, інструмент, те, що не витримає випробування вогнем! Наскільки велика твоя любов до Бога просто зараз? Наскільки велика твоя огида до себе? Наскільки глибоко ти насправді знаєш сатану? Чи зміцнилися ви у своїй рішучості? Чи добре врегульоване ваше життя в межах вашої людської сутності? Чи змінилося ваше життя? Чи живете ви новим життям? Чи змінився ваш погляд на життя? Якщо все це не змінилося, тебе не можна вдосконалити, навіть якщо ти не відступаєш; натомість ти був лише завойований. Коли прийде час тебе випробовувати, тобі бракуватиме істини, твоя людська сутність буде ненормальною, і ти будеш низьким, як тяглова тварина. Твоїм єдиним досягненням було б те, що ти був завойований: ти був би просто об’єктом, який Я завоював. Як віслюк, відчувши на собі батіг господаря, стає лякливим і боїться вибрикувати щоразу, коли бачить господаря, так і ти був би просто підкореним віслюком. Якщо людина не має цих позитивних аспектів, а натомість пасивна й боязка, ляклива та нерішуча в усьому, не здатна нічого чітко розрізняти, не здатна прийняти істину, досі не має шляху практики, більше того – навіть не має боголюбивого серця, якщо людина не розуміє, як любити Бога, як жити змістовним життям, як бути справжньою людиною, то як така людина може свідчити про Бога? Це показувало б, що твоє життя не має особливої цінності, а ти – просто підкорений віслюк. Ти був би завойований, але це означало б лише те, що ти відрікся від великого червоного дракона та відмовився коритися його владі; це означало б, що ти віриш у те, що Бог є, хочеш підкорятись усім Божим планам і не маєш жодних нарікань. Але якщо говорити про позитивні аспекти, то чи здатен ти жити Божим словом і проявляти в собі Бога? Якщо тобі бракує всіх цих аспектів, це означає, що ти не здобутий Богом – ти просто підкорений віслюк. У тобі немає нічого бажаного, і Святий Дух у тобі не працює. Твоя людська сутність занадто негідна; Бог не може тебе використовувати. Потрібно, щоб Бог тебе схвалював і ти був у сто разів кращим за безбожних звірів і ходячих мерців: для вдосконалення годяться тільки ті, хто досягнув цього рівня. Тільки той, хто має людську сутність і совість, придатний для використання Богом. Вас можна буде вважати людьми тільки тоді, коли ви будете вдосконалені. Лише вдосконалені люди живуть змістовним життям. Лише такі люди можуть іще гучніше свідчити про Бога.