З людської точки зору, нащадків Моава неможливо зробити досконалими, та вони й непридатні до того, щоб їх такими зробити. З іншого боку, сини Давидові безумовно мають надію, і їх справді можна зробити досконалими. Якщо ж хтось є нащадком Моава, його неможливо зробити досконалим. Навіть і нині ви досі не знаєте значення роботи, що здійснюється серед вас; на цьому етапі ви досі в серцях ваших тримаєтеся за свої плани на майбутнє, не бажаючи відкинути їх. Ніхто не переймається тим, чому сьогодні Бог обрав роботу із найнедостойнішою групою людей, якими є ви. Чи можливо, щоб Він помилився у Своїй роботі? Чи робота ця – лишень скороминущий недогляд? Чому Бог, який завжди знав, що ви – діти Моавові, зійшов саме до вас, щоб серед вас здійснювати Свою роботу? Вам ніколи таке не спадало на думку? Хіба Бог не зважав на це, здійснюючи Свою роботу? Хіба Він діє легковажно? Хіба Він не знав від початку, що ви – нащадки Моавові? Хіба ви не знаєте, що варто зважати на такі речі? Куди поділося ваше розуміння? Невже ваш здоровий глузд розладнався? Куди поділися ваш розум і мудрість? Невже через свою великодушність ви не зважаєте на такі дрібниці? Ваш розум надзвичайно чутливий до таких речей, як ваші плани на майбутнє і власна доля, але коли йдеться про будь-що інше, ваш розум втрачає чутливість, гостроту і стає зовсім нетямущим. То у що ж ви вірите? У свої перспективи? Чи у Бога? Чи все, у що ти віриш, – це не твоє чудове місце призначення? Хіба не це твоя перспектива на майбутнє? Наскільки ти зараз розумієш життєвий шлях? Наскільки багато ти досягнув? Чи гадаєш ти, що робота, яка нині здійснюється з нащадками Моава, виконується для того, щоб принизити вас? Хіба вона здійснюється навмисно, щоб викрити вашу потворність? Хіба вона здійснюється навмисно, щоб змусити вас прийняти покарання, а потім штовхнути в озеро вогняне? Я ніколи не говорив, що ви не маєте перспектив на майбутнє, а тим більше, що ви маєте бути знищені або зазнати загибелі. Хіба Я публічно це оголошував? Ти кажеш, що не маєш надії, та хіба це не твій власний висновок? Хіба це не результат твого власного способу мислення? Чи важать щось твої власні висновки? Якщо Я кажу, що ти не благословенний, то ти, безумовно, зазнаєш знищення; а якщо Я кажу, що ти благословенний, то ти з певністю знищений не будеш. Я кажу тільки, що ти є нащадком Моава; Я не казав, що тебе буде знищено. Це тільки означає, що нащадки Моава прокляті і є одним із родів зіпсутого людства. Раніше вже згадувалося про гріх; хіба всі ви не грішні? Хіба не всі грішники зіпсуті сатаною? Хіба не всі грішники зреклися Бога і повстали проти Нього? Хіба ті, хто зрікається Бога, не мають бути прокляті? Хіба не всі грішники мають бути знищені? У такому разі кого серед людей з плоті і крові можна спасти? Як ви змогли дожити до нинішнього дня? Ви стали негативно налаштованими, тому що ви – нащадки Моава; водночас хіба ви не вважаєтеся людьми, які є грішниками? Як ви дожили до цього дня? Коли згадується досконалість, ви стаєте щасливими. Почувши, що маєте зазнати великих страждань, ви відчуваєте, що від цього стаєте ще благословеннішими. Ви гадаєте, що можете стати переможцями після того, як пройдете через страждання, ба більше це є великим благословенням Божим та великим вивищенням вас Ним. Згадка про Моава викликає серед вас хвилювання; і дорослі, й діти відчувають невимовний смуток, у серцях ваших зовсім немає радості, і ви шкодуєте, що народилися на світ. Ви не розумієте значення цього етапу роботи, яка здійснюється з нащадками Моава; ви тільки й знаєте, що прагнути високого становища, а коли відчуваєте, що надії немає, ви відступаєтеся. Коли згадується досконалість і майбутнє місце призначення, ви почуваєтеся щасливими; ви покладаєте свою віру на Бога, щоб здобути благословення та щоб мати хороше місце призначення. Нині деякі люди відчувають острах через власний статус. Через те, що вони мають малу цінність і низький статус, вони не прагнуть удосконалення. Спершу йшлося про досконалість, а потім було згадано про нащадків Моава, тож люди відкинули шлях удосконалення, згаданий раніше. Це тому, що, від початку до завершення, ви не знаєте значення цієї роботи і не переймаєтеся її значенням. Ваш духовний стан надто низький, і ви не здатні витримати навіть найменших порушень. Коли ви бачите, що ваш власний статус занизький, ви налаштовуєтеся негативно і втрачаєте впевненість у тому, що потрібно і далі прагнути. Люди просто вважають набуття благодаті і радості миру символами віри і розглядають прагнення благословень як основу своєї віри в Бога. Дуже мало людей прагне пізнати Бога чи змінити власний характер. У своїй вірі люди прагнуть змусити Бога дати їм належне місце призначення і всю благодать, яка їм потрібна, зробити Його своїм слугою, щоб Він підтримував мирні і дружні стосунки з ними, щоб між ними не було жодного конфлікту, незалежно від того, коли це може статися. Тобто їхня віра в Бога вимагає, щоб Він пообіцяв виконувати всі їхні вимоги та посилав їм усе, про що вони моляться, згідно зі словами, які вони прочитали в Біблії: «Я почую всі ваші молитви». Вони очікують, що Бог нікого не судитиме й ні з ким не розбиратиметься, бо Він завжди був милостивим Спасителем Ісусом, що підтримує добрі стосунки з людьми повсякчас і повсюди. Ось як люди вірять у Бога: вони просто безсоромно вимагають у Нього, вважаючи, що чи вони бунтівні, чи покірні, Він сліпо дасть їм усе. Вони просто постійно «вибивають борги» з Бога, вважаючи, що Він має «відплачувати» їм без жодного опору та, більше того, платити двічі; вони гадають, – чи Бог отримує щось від них, чи ні, – що Ним можна лише маніпулювати, що Він не може на Свій розсуд керувати життям людей, не кажучи вже про те, щоб відкривати людям Свою мудрість і праведний характер, що багато років були приховані, коли Він того захоче та без їхнього дозволу. Вони просто признаються Богові у своїх гріхах, вважаючи, що Бог просто відпустить їх, що Йому не набридне це робити і що так буде довіку. Вони просто попихають Богом, вірячи, що Він просто буде їм коритися, тому що у Біблії написано, що Бог не для того прийшов, щоб люди Йому служили, а для того, щоб послужити людям, і що Він тут, щоб бути їхнім слугою. Хіба ви не завжди так вірили? Щоразу, коли ви не можете чогось отримати від Бога, ви хочете тікати; коли чогось не розумієте, ви дуже ображаєтеся – аж до того, що починаєте з усіх сил лаяти Бога. Ви просто не дозволите Самому Богові уповні виявити Свою мудрість і дивовижність; замість цього ви хочете тільки насолоджуватися тимчасовою легкістю і зручністю. Досі ваше ставлення у вашій вірі в Бога складалося лише з тих самих старих поглядів. Якщо Бог показує вам лише малу дрібку величі, ви нещасні. Чи добре ви зараз розумієте, наскільки чудовим є ваш духовний стан? Не вдавайте, що всі ви вірні Богу, коли насправді ваші старі погляди не змінилися. Коли нічого не випадає на твою долю, ти вважаєш, що все йде гладко, і твоя любов до Бога підноситься високо. Коли трапляється якась дрібниця, ти падаєш до аду. Хіба це означає бути вірним Богові?

Якщо завершальний етап роботи завоювання мав би розпочатися в Ізраїлі, то така робота завоювання не мала б сенсу. Ця робота є найбільш значущою, коли вона здійснюється в Китаї і коли вона здійснюється з вами, люди. Ви – найнижчі серед людей, ви – народ з найнижчим статусом; ви – ті, хто перебуває на найнижчому рівні в цьому суспільстві, і ви – ті, кого на початку найменше визнавав Бог. Ви – ті, хто відійшов від Бога найдалі і хто зазнав найбільших страждань. Оскільки робота цього етапу виконується тільки заради завоювання, чи не є найкращим для вас бути обраними для того, щоб нести майбутнє свідчення? Якби перший етап цієї роботи завоювання не здійснювався з вами, люди, то це ускладнило б поступ прийдешньої роботи завоювання, бо прийдешня робота завоювання досягатиме своїх результатів на основі тієї роботи, яка здійснюється сьогодні. Нинішня робота завоювання – це тільки початок загальної роботи завоювання. Ви – перша партія тих, кого буде завойовано; ви – представники усього людства, яке буде завойоване. Люди, що справді мають знання, зрозуміють, що вся робота, яку Бог здійснює сьогодні, велична, і що Він не тільки дозволяє людям пізнати власну непокору, а й відкриває їм їхній статус. Мета і значення Його слів не в тому, щоб викликати в людях розпач, і не в тому, щоб скинути їх. Вони в тому, щоб люди досягли просвітління і спасіння через Його слова; вони в тому, щоб Його словами пробудити людський дух. Від сотворіння світу люди жили під владою сатани, не знаючи і не вірячи, що існує Бог. Те, що на цих людей може поширюватися велике спасіння Боже, що цих людей Бог може піднести дуже високо, справді показує Божу любов; усі, хто має правдиве розуміння, повірять у це. А як щодо тих, що не мають такого знання? Вони скажуть: «Ох, Бог каже, що ми – нащадки Моава; Він сказав це Своїми власними словами. Чи ж можемо ми ще отримати добрий результат? Ми нащадки Моава, і ми запекло опиралися Богу в минулому. Бог прийшов, щоб засудити нас; чи ти не бачиш, як Він завжди нас судив, від самого початку? Через те, що ми опиралися Богові, ми маємо зазнати такої кари». Чи правильні такі слова? Сьогодні Бог судить вас, карає вас і засуджує вас, але ти маєш знати, що сенс цього осуду в тому, щоб ти пізнав себе. Він засуджує, проклинає, судить і карає, щоб ти міг пізнати себе, щоб твій характер міг змінитися, ба більше, щоб ти міг пізнати, чого ти вартий, і зрозуміти, що всі Божі дії праведні та відповідають Його характеру та вимогам Його роботи, що Він працює відповідно до Свого плану заради спасіння людей, і що Він – праведний Бог, який любить, спасає, судить і карає людей. Якщо ти знаєш тільки те, що статус твій низький, що ти зіпсутий і непокірний, та не знаєш, що Бог бажає явити Своє спасіння через суд і кару, які він сьогодні вершить у тобі, то ти ніяк не отримаєш досвіду, не кажучи вже про здатність іти далі вперед. Бог прийшов не для того, щоб убивати чи нищити, Він прийшов судити, проклинати, карати і спасати. Доки Його 6 000-літній план дій не завершиться – доки Він не відкриє результат для кожної категорії людей, – робота Бога на землі здійснюватиметься заради спасіння; мета її тільки в тому, щоб зробити тих, хто любить Бога, досконалими – цілком і повністю – та привести їх до покори під Його владою. Незалежно від того, як саме Бог спасає людей, усе це здійснюється через змушення їх порвати з їхньою старою сатанинською природою; тобто Він спасає їх тим, що змушує їх прагнути життя. Якщо вони не прагнуть життя, то жодним чином не мають можливості прийняти Боже спасіння. Спасіння – це робота Самого Бога, а прагнення життя – це те, що повинна мати людина, щоб прийняти спасіння. У людських очах спасіння – це любов Бога, а любов Бога не може бути покаранням, судом і прокляттям; спасіння має містити в собі любов, співчуття та, крім того, слова розради, а також даровані Богом нескінченні благословення. Люди вважають, що, коли Бог спасає людей, Він робить це, зворушуючи їх Своїми благословеннями і милістю, щоб люди могли віддати свої серця Богові. Тобто, так би мовити, Бог спасає людей, доторкаючись до них. Таке спасіння здійснюється через укладення угоди. Тільки коли Бог дає людині стократно, вона скоряється перед іменем Божим і намагається успішно працювати для Нього і приносити Йому славу. Це не те, що Бог призначив для людства. Бог прийшов працювати на землі, щоб спасти зіпсуте людство; у цьому немає обману. Якби обман був, Він, безперечно, не прийшов би здійснювати цю роботу Сам. У минулому способи, якими Він здійснював спасіння, включали в себе виявлення найбільшої любові і співчуття, як-от те, що Він віддав усе Своє сатані в обмін на все людство. Тепер зовсім не так, як колись: спасіння, яке вам дарується сьогодні, здійснюється в час останніх днів, під час класифікації всіх за родами; спосіб вашого спасіння – не любов чи співчуття, а викриття і суд, щоб людство могло бути спасенним повніше. Отже, все, що ви отримуєте, – це кара, суд та безжальне побиття, але знайте: у цьому безсердечному побитті немає й краплі покарання. Хоч якими суворими можуть бути Мої слова, те, що спіткає вас, – це лише кілька слів, що можуть видаватися вам цілковито безсердечними; і яким би сердитим Я не був, те, що падає на вас, – це тільки слова повчання, і Я не маю на меті завдати вам шкоди чи спричинити смерть. Хіба це все насправді не так? Знайте, що нині все це – чи то праведний суд, чи безжальне рафінування й кара, – усе це заради спасіння. Незалежно від того, чи сьогодні кожен класифікується за своїм видом, чи викриваються категорії людей, – мета всіх Божих слів і роботи в тому, щоб спасти тих, хто істинно любить Бога. Мета праведного суду в очищенні людей, і безжальне рафінування здійснюється, щоб очистити їх; і суворі слова, і викриття призначені для очищення і заради спасіння. Отже, сьогоднішній спосіб спасіння – не такий, як був у минулому. Сьогодні спасіння принесене вам через праведний суд, і це добрий засіб для класифікації кожного з вас за його родом. Більше того, безжальна кара слугує в якості вашого найвищого спасіння, – то що ви можете сказати перед лицем такої кари й суду? Чи ви не втішалися завжди спасінням, від початку до кінця? Ви побачили втіленого Бога та усвідомили Його всемогутність і мудрість; а також ви зазнали багаторазового побиття й покарання. Проте чи ви також не отримали найвищу благодать? Чи благословення ваші не більші, ніж у будь-кого іншого? Ваша благодать багатша за славу й багатства царя Соломона! Подумайте ось про що: якби мета Мого пришестя полягала у вашому засудженні й покаранні, а не спасінні, чи могли б дні ваші тривати так довго? Чи могли б дожити ви – грішні істоти з плоті і крові – до сьогодні? Якби Моя мета полягала лише в тому, щоб покарати вас, то навіщо б Я ставав плоттю і брався до такої великої справи? Чи ж не можна було звершити ваше покарання – простих смертних, промовивши лише одне слово? Чи ж Мені й досі потрібно було б знищувати вас після того, як Я умисно вас засудив? Невже ви і досі не вірите цим словам Моїм? Чи міг Я спасати людей тільки любов’ю і співчуттям? Чи міг Я тільки через розп’яття спасти людей? Чи Мій праведний характер не більше сприяє тому, щоб зробити людей уповні покірними? Чи ж це не більше підходить для того, щоб цілковито спасти людей?

Хоча слова Мої, можливо, й суворі, усі вони промовляються для спасіння людського, бо Я тільки промовляю слова, а не караю людську плоть. Ці слова змушують людину до життя у світлі, до пізнання того, що світло існує, до пізнання дорогоцінності світла, і понад те – до пізнання благотворності цих слів для людей, як і до пізнання того, що Бог є спасіння. Хоч я промовляю багато слів кари й осуду, те, що вони представляють, не було фактично виконано щодо вас. Я прийшов, щоб здійснювати Свою роботу і промовляти Свої слова, і хоч Мої слова й можуть бути суворими, вони промовляються на осуд вашої зіпсутості й непокірності. Мета Моя в цьому, як і раніше, – звільнити людей з-під влади сатани; за допомогою Моїх слів Я спасаю людей. Мета Моя не в тому, щоб Своїми словами зашкодити людям. Суворість Моїх слів – для того, щоб досягти результатів Моєї роботи. Тільки завдяки такій роботі люди можуть пізнати себе і позбутися свого непокірного характеру. Найбільше значення роботи слів у тому, щоб дати людям змогу втілити в життя істину, осягнувши її, домогтися змін у своєму характері та пізнати себе і роботу Бога. Тільки здійснення роботи шляхом промовляння слів може налагодити спілкування між Богом і людьми, і тільки словами можна пояснити істину. Робота таким чином є найкращим способом завоювати людей; крім промовляння слів, жоден інший метод не здатний дати людям ясніше розуміння істини й роботи Бога. Отже, на Своєму останньому етапі роботи Бог говорить до людей, щоб розкрити для них усі істини і таємниці, яких вони досі не розуміють, даючи їм змогу отримати від Бога правдиву дорогу і життя, відповідаючи Його волі таким чином. Мета Божої роботи Бога з людьми – у тому, щоб дати їм змогу відповідати Божій волі, а здійснюється вона для того, щоб принести їм спасіння. Тому під час спасіння людей Він не здійснює роботу їх покарання. Приносячи людям спасіння, Бог не карає зло і не винагороджує добро, не відкриває Він і місць призначення для різних родів людей. Радше, тільки після завершення останнього етапу Своєї роботи Він здійснить роботу покарання зла й винагородження добра, і тільки тоді Він відкриє остаточну долю всіх різних видів людей. Зазнають покарання ті, кого насправді не можна спасти, а спасуться ті, хто досягне Божого спасіння у час, коли Він спасав людей. Доки здійснюється Божа робота спасіння, кожен, кого можливо спасти, буде спасенним, наскільки це можливо, і жоден з таких не буде відкинутим, бо мета Божої роботи в тому, щоб спасати людей. Усі, хто в час Божого спасіння людства виявиться нездатним досягнути змін у своєму характері, – а також усі нездатні уповні покоритися Богові, – стануть об’єктами покарання. Цей етап роботи – роботи слів – відкриє людям усі шляхи і таємниці, яких вони не розуміють, щоб вони отримали змогу осягнути волю Бога і Божі вимоги до себе і щоб вони могли мати необхідні передумови для втілення в життя Божих слів і досягнення змін у своєму характері. Бог здійснює Свою роботу самими лише словами, Він не карає людей за те, що вони трохи непокірні; так відбувається тому, що тепер час роботи спасіння. Якби кожен, хто виявляє непокору, діставав покарання, жодна людина не мала б можливості спастися; кожного було б покарано і кинуто в ад. Мета слів, які судять людей, у тому, щоб дати їм змогу пізнати себе і покоритися Богові; вона не в тому, щоб покарати їх цим судом. У час роботи слів багато людей виявить свою бунтівливість і зухвалий спротив, як і свою непокірність втіленому Богові. Попри це, Він зрештою не каратиме всіх цих людей, а лише відсіє найглибше зіпсутих, яких неможливо спасти. Він віддасть їхню плоть сатані, а в небагатьох випадках знищить їхню плоть. Ті ж, що залишаться, йтимуть далі і зазнаватимуть розбору й обтинання. Якщо, йдучи за Богом, ці люди так і не стануть здатними до прийняття розбору й обтинання, дедалі глибше вироджуючись, то вони втратять свій шанс на спасіння. Кожна особа, що підкорилась завоюванню Божими словами, матиме цілком достатню можливість для спасіння; спасіння Богом кожного з таких людей виказуватиме Його найвищу поблажливість. Іншими словами, щодо них буде виявлено найвищий ступінь терпіння. Допоки люди сходять із хибного шляху, допоки вони здатні до покаяння, Бог даватиме їм можливості отримати Його спасіння. Відколи люди вперше повстали проти Бога, Він не має бажання скарати їх на смерть; натомість Він робить усе можливе для їхнього спасіння. Якщо хтось справді не придатний для спасіння, Бог таких відсіє. Причина того, чому Бог не поспішає карати тих чи інших людей у тому, що Він прагне спасти усіх, кого можна спасти. Він судить, просвіщає і веде людей самими лише словами і не використовує жезл, щоб скарати їх на смерть. Застосування слів, щоб принести людям спасіння, – ось мета і значущість завершального етапу роботи.