453. Три етапи роботи – це Божа робота зі спасіння людства у всій своїй повноті. Людина повинна знати Божу роботу і Божий характер у роботі спасіння; без цього факту знання про Бога складається з самих лише порожніх слів і є не більше, ніж диванним догматизмом. Таке знання не може ані переконати, ані завоювати людину; воно суперечить реальності та не є істиною. Воно може бути дуже щедрим і приємним для слуху, але якщо воно суперечить притаманному Богу характеру, то Бог не помилує тебе. Він не тільки не схвалить твоє знання, а й відплатить тобі за те, що ти грішник, який Його хулив. Слова про пізнання Бога не вимовляються легковажно. Хоча ти можеш бути балакучим і красномовним, і хоча твої слова настільки розумні, що ти здатен переконувати, буцімто чорне – це біле, а біле – це чорне, коли треба говорити про пізнання Бога, ти однаково почуваєшся розгубленим, викинутим зі своєї стихії. Бог – це не хтось, про кого ти можеш судити необачно, або мимохідь хвалити, або незворушно паплюжити. Ти хвалиш усіх і кожного, але тобі важко підібрати належні слова, щоб описати найвищу милість Божу – це те, що зрештою усвідомлює кожен невдаха. Навіть попри те, що існує багато майстрів красномовності, здатних описати Бога, влучність їхніх описів становить лише соту частину істини, сказаної людьми, які обрані Богом, людьми, які, хоч і мають обмежений словниковий запас, однак володіють багатим досвідом, на який спираються. Таким чином можна побачити, що Боже знання полягає у достовірності й практичності, а не в розумному використанні слів чи багатому словниковому запасі, і що людське знання та знання Боже зовсім не пов’язані між собою. Урок пізнання Бога вищий за всі природничі науки людства. Це урок, який може бути успішно вивчений лише вкрай малою кількістю людей, які прагнуть пізнання Бога, а не просто першою-ліпшою талановитою людиною. Отже, ви не повинні розглядати пізнання Бога і прагнення до істини так, наче це речі, яких може досягти просто дитина. Можливо, ти був цілковито успішним у своєму сімейному житті, або у своїй кар’єрі чи шлюбі, але коли йдеться про істину та урок пізнання Бога, тобі нічим похвалитись і ти нічого не досяг. Можна сказати, що втілення істини в життя становить для вас величезну складність, а пізнання Бога – ще більшу проблему. Це ваша складність, і це також складність, з якою стикається все людство. Серед тих, хто досяг певних успіхів у справі пізнання Бога, немає майже нікого, хто б відповідав вимогам. Людина не знає, що означає знати Бога, або чому необхідно знати Бога, або якого рівня потрібно досягти, для того щоб пізнати Бога. Ось що так спантеличує людство, і це просто найбільша загадка, що стоїть перед людством, – ніхто не здатний відповісти на це запитання, і ніхто не хоче відповідати на це запитання, тому що до сьогодні жоден представник людства не досяг хоч абиякого успіху у вивченні цієї роботи. Можливо, коли загадка трьох етапів роботи стане відомою людству, одне за одним з’явиться група талановитих людей, які пізнали Бога. Звичайно, Я на це сподіваюсь і, більше того, Я перебуваю в процесі виконання цієї роботи і маю надію побачити найближчим часом ще більше таких талановитих людей. Вони стануть свідками факту цих трьох етапів роботи, і, безумовно, вони також будуть першими, хто свідчитиме про ці три етапи роботи. Але неможливо уявити щось більш болюче і прикре, ніж якщо такі талановиті люди не з’являться в той день, коли Божа робота добіжить кінця, або якщо буде всього одна або дві таких людини, які особисто погодились бути вдосконаленими втіленим Богом. Однак це лише найгірший варіант розвитку подій. Як би там не було, Я все ж таки сподіваюся, що ті, хто дійсно прагне, зможуть отримати це благословення. Від початку часів ще ніколи не було роботи, подібної до цієї; такого починання ще ніколи не було в історії розвитку людства. Якщо можливо справді стати одним із перших, хто пізнав Бога, хіба не було б це найвищою честю серед усіх створених істот? Чи була б будь-яка створена істота з-поміж людства більш схвалена Богом? Такої роботи нелегко досягти, але зрештою вона однаково дасть свої результати. Незалежно від своєї статі або національності, усі ті, хто здатний досягти пізнання Божої волі, врешті-решт здобудуть найбільшу Божу шану і будуть єдиними, хто володіє Божою владою. Це робота сьогодення, але це також робота майбутнього; це остання й найвища робота, яка має бути виконана за 6 000 років роботи, і це спосіб роботи, що розкриває кожну категорію людей. Завдяки роботі, спрямованій на те, щоб людина пізнала Бога, відкриваються категорії всіх типів людей: ті, хто знає Бога, придатні отримати Божі благословення та прийняти Його обітниці, тоді як ті, хто не знає Бога, не мають права отримати Божі благословення та прийняти Його обітниці. Ті, хто знає Бога, є близькими Бога, а ті, хто не знає Бога, не можуть називатися близькими Бога; близькі до Бога можуть отримати будь-яке з Божих благословень, а ті, хто не є Його близькими, не придатні ні для якої роботи. Чи то страждання, переплавка, чи то суд – усе це заради того, щоб дозволити людині зрештою пізнати Бога і скоритися Йому. Це єдиний результат, який урешті-решт буде досягнутий.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

454. Атрибути Бога й Божа природа, сутність Бога, характер Бога – усе це було відкрито людству в Його словах. Коли людина проживатиме Божі слова, то, втілюючи їх у життя, вона усвідомить ціль за словами, які промовляє Бог, і усвідомить джерело та контекст Божих слів, і усвідомить та оцінить запланований ефект Божих слів. Для людства все це речі, які людина мусить прожити, усвідомити та здобути, щоб здобути істину й життя, усвідомити Божі наміри, пройти трансформацію свого характеру та стати здатною коритися Божому царюванню й упорядкуванню. Проживаючи, усвідомлюючи та здобуваючи ці речі, людина водночас поступово отримає розуміння Бога, і в той же час вона отримає різні ступені знання про Нього. Це розуміння та знання походять не з того, що людина уявила чи створила, а радше з того, що вона оцінює, проживає, відчуває та підтверджує в собі. Лише після того як людина оцінює, проживає, відчуває та підтверджує ці речі, її знання про Бога набуває вмісту; лише знання, яке людина тоді набуває, є фактичним, дійсним і точним, і цей процес – здобуття справжнього розуміння та знання Бога шляхом оцінювання, проживання, відчуття та підтвердження Його слів – є не що інше, як справжнє спілкування між людиною й Богом. Посеред такого спілкування людина починає справді розуміти й осягати Божі наміри, справді розуміти й знати атрибути Бога й Божу природу, справді розуміти й знати Божу сутність, поступово починає розуміти й знати Божий характер, приходить до справжньої впевненості в тому, що Бог має владу над усім створеним, і до правильного визначення цього факту, та здобуває суттєве знання про те, Ким Бог є та яке в Нього положення, і ставлення до цього. Посеред такого спілкування людина крок за кроком змінює свої думки про Бога й більше нічого про Нього не фантазує на рівному місці, і не дає волю власним підозрам про Нього, і не має про Нього помилкових уявлень, і не засуджує Його, і не судить Його, і не сумнівається в Ньому. Так у людини буде менше суперечок із Богом, менше сутичок із Богом і менше випадків, коли людина бунтуватиме проти Бога. І навпаки, любов до Бога й послух людини перед Богом зростуть, а її боязнь перед Богом стане справжнішою і глибшою. Посеред такого спілкування людина не лише отримає поживу істини й хрещення життя: водночас вона отримає справжнє знання Бога. Посеред такого спілкування людина не лише пройде трансформацію свого характеру й отримає спасіння – водночас вона набуде справжньої боязні та шани створеної істоти перед Богом. Після такого спілкування віра людини в Бога вже більше не буде чистим аркушем паперу, чи обіцянкою, принесеною на словах, чи різновидом сліпого пошуку й обожнювання; лише з таким спілкуванням людське життя день у день зростатиме та зрітиме, і лише тоді її характер поступово трансформуватиметься, а її віра в Бога крок за кроком переходитиме з невизначеної й непевної в справжній послух і любов, у дійсну боязнь, і людина також, слідуючи за Богом, поступово переходитиме з пасивного стану в активний, із негативного в позитивний; лише з таким спілкуванням людина зможе справді зрозуміти й осягнути Бога, справді пізнати Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»

455. Знання Божої влади, Божої сили, власної ідентичності Бога й Божої сутності неможливо здобути, покладаючись на свою уяву. Оскільки ти не можеш покладатися на уяву, щоб пізнати владу Бога, то в який спосіб ти можеш отримати істинне знання про владу Бога? Спосіб отримання такого знання полягає в тому, щоб їсти й пити слова Бога, через спілкування та відчуття на власному досвіді слів Бога. Отже, у тебе поступово сформується досвід і підтвердження Божої влади, і ти поступово прийдеш до її розуміння й покрокового пізнання. Це єдиний спосіб досягти пізнання Божої влади; шляхів навпростець немає. Просити вас не використовувати уяву – це не те ж саме, що змушувати вас пасивно сидіти в очікуванні знищення або зупиняти виконання вами будь-якої роботи. Не використовувати свій мозок, щоб думати й уявляти, означає не застосовувати логіку для формування умовиводів, не використовувати знання для аналізу, не брати науку за основу, а натомість оцінювати, вивіряти й підтверджувати, що Бог, у Якого ти віриш, має владу, підтверджувати, що Він володарює над твоєю долею, і що через слова Божі, через істину, через усе, з чим ти стикаєшся в житті, Його сила повсякчас доводить, що Він – істинний Сам Бог. Це єдиний спосіб, у який кожен може досягти розуміння Бога. Дехто каже, що бажає знайти простий спосіб досягнення цієї мети, але чи ви можете придумати такий спосіб? Я кажу тобі, що думати не потрібно: інших способів немає! Єдиний спосіб – це свідомо й непохитно знати й вивіряти, Хто є Бог і чим володіє, через кожне слово, яке Він висловлює, і через усе, що Він робить. Це єдиний спосіб пізнати Бога. Бо те, Хто є Бог і чим володіє, і все, що від Бога, не пусте й не порожнє, а реальне.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

456. Бог вершить роботу суду й кари, щоб людина могла здобути знання про Нього, і задля Його свідчення. Якби Він не судив розбещений характер людини, то людина ніяк не змогла б пізнати Його праведний характер, який не терпить образ, і не змогла б перетворити своє старе знання про Бога на нове. Заради Його свідчення та заради Його управління Він робить Свою повноту публічною, таким чином через Своє публічне явлення даючи людям можливість прийти до пізнання Бога, пройти трансформацію свого характеру та дати про Бога гучне свідчення. Трансформація характеру людини досягається багатьма різними видами Божої роботи; без таких змін у характері людина не змогла б свідчити про Бога та узгоджуватися з Божими намірами. Трансформація характеру людини показує, що людина звільнила себе від пут сатани та впливу темряви і справді стала взірцем і зразком Божої роботи, свідком Бога та тим, хто узгоджується з Божими намірами. Сьогодні втілений Бог прийшов робити Свою роботу на землі, і Він вимагає, щоб людина досягла знання про Нього, покори Йому і свідчення про Нього – вона має знати Його практичну та нормальну роботу, вона має коритися Всім Його словам і роботі, які не узгоджуються з уявленнями людей, і вона має свідчити про всю роботу, яку Він робить для спасіння людства, а також про всі діла, які Він вершить для завоювання людства. Ті, хто свідчить про Бога, мусять знати про Бога; тільки таке свідчення точне й практичне, і тільки таке свідчення може осоромити сатану. Бог використовує для свідчення про Нього тих, хто пізнав Його, пройшовши Його суд, кару й обтинання. Він використовує для свідчення про Нього тих, кого розбестив сатана, і також Він використовує для свідчення про Нього тих, у кого змінився характер і хто так отримав Його благословення. Йому не потрібно, щоб людина хвалила Його своїми вустами, і Йому не потрібні хвала та свідчення від таких, як сатана, яких Він не спас. Тільки ті, хто знає Бога, гідні свідчити про Нього, і тільки ті, чий характер пройшов трансформацію, гідні свідчити про Нього. Бог не дасть людині навмисно накликати ганьбу на Його ім’я.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

457. Пізнання сутності Бога – аж ніяк не дрібниця. Ти мусиш зрозуміти Його характер. Таким чином, ти поступово і сам того не усвідомлюючи пізнаєш сутність Бога. Коли ти увійдеш у це знання, ти виявиш, що робиш крок у вищий і прекрасніший стан. Зрештою, ти почнеш соромитися своєї огидної душі і, що більше, відчуєш, що тобі нікуди сховатися від своєї ганьби. У цей час у твоїй поведінці ставатиме дедалі менше такого, що може образити Божий характер, твоє серце наближатиметься дедалі ближче до Божого серця, і у твоєму серці поступово зростатиме любов до Нього. Це ознака того, що людство входить у прекрасний стан. Але поки що ви цього ще не досягли. Поки ви всі метушитеся заради своєї долі, кого цікавить спроба пізнати сутність Бога? Якщо так триватиме й надалі, ви мимоволі порушите адміністративні постанови, адже ви замало розумієте характер Бога. Тож чи не закладає те, що ви робите зараз, основу для ваших проступків проти Божого характеру? Те, що Я прошу вас зрозуміти характер Бога, не відокремлено від Моєї роботи. Адже якщо ви часто порушуватимете адміністративні постанови, хто з вас уникне покарання? Чи не виявиться тоді Моя робота абсолютно марною? Тому Я, як і раніше, прошу вас не лише ретельно вивчати свою поведінку, а й бути обережними у своїх діях. Це більш висока вимога, яку Я пред’являю до вас, і Я сподіваюся, що ви всі ретельно обміркуєте її і поставитеся до неї з належною увагою. Якщо настане день, коли ваші дії викличуть у Мене шалену лють, то з наслідками цього доведеться мати справу вам самим, і не буде нікого іншого, хто б поніс покарання замість вас.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

458. Що означає пізнати Бога? Це означає бути здатним осягнути Його радість, гнів, смуток і щастя, а отже, пізнати Його характер – ось що означає по-справжньому пізнати Бога. Ти стверджуєш, що бачив Його, але не розумієш Його радості, гніву, смутку й щастя та не розумієш Його характеру. Ти також не розумієш ані Його праведності, ані Його милосердя, як і не знаєш, що Він любить, а чим гидує. Це не є пізнанням Бога. Деякі люди здатні слідувати за Богом, але не обов’язково по-справжньому вірять у Бога. По-справжньому вірити в Бога означає слухатися Бога. Ті, хто не слухається Бога по-справжньому, не вірять у Бога по-справжньому – ось у чому полягає різниця. Коли ти кілька років слідував за Богом і маєш знання й розуміння Бога, коли ти маєш певне розуміння й усвідомлення Божої волі, коли ти свідомий кропіткого наміру Бога в спасінні людини – ось тоді ти по-справжньому віриш у Бога, по-справжньому слухаєшся Бога, по-справжньому любиш Бога й по-справжньому поклоняєшся Богові. Якщо ти віриш у Бога, але не прагнеш пізнати Бога, не маєш розуміння Божої волі, Божого характеру й Божої роботи, тоді ти просто послідовник, який біжить за Богом і повторює все, що робить більшість. Це не можна назвати справжньою покірністю, а тим більше справжнім поклонінням. Як відбувається справжнє поклоніння? Усі без винятку, хто бачить Бога та щиро знає Бога, поклоняються Йому й шанують Його; всі вони відчувають спонуку схилятися перед Ним і поклонятися Йому. Наразі, поки втілений Бог працює, чим більше люди розумітимуть Його характер і те, Хто є Бог і чим володіє, тим більше вони цінуватимуть ці речі й тим більше шануватимуть Його. Загалом, чим менше люди розуміють Бога, тим більш недбалими вони є, і тому ставляться до Бога, як до людини. Якби люди справді знали й бачили Бога, вони б тремтіли зі страху й вклонялися до землі. «Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому!» (Матвія 3:11) – чому Іван це сказав? Хоча в глибині душі він не мав дуже глибокого знання про Бога, він знав, що Бог вселяє страх. Чи багато людей у наші дні здатні шанувати Бога? Якщо вони не знають Його характеру, то як вони можуть шанувати Бога? Якщо люди не знають сутності Христа й не розуміють Божого характеру, вони будуть ще менше здатні по-справжньому поклонятися реальному Богу. Якщо вони бачать лише пересічний і нормальний зовнішній вигляд Христа, але не знають Його сутності, то їм легко ставитися до Христа як до пересічної людини. Вони можуть набути нешанобливого ставлення до Нього, можуть обманювати Його, чинити Йому опір, не слухатися Його й виносити судження про Нього. Вони можуть бути самовдоволеними й не сприймати Його слова серйозно; вони можуть навіть породжувати уявлення, осуд і зневагу до Бога. Щоб розв’язати ці проблеми, потрібно знати сутність і божественну природу Христа. Це головний аспект пізнання Бога; це те, у що повинен увійти й чого досягти кожен, хто вірить у практичного Бога.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

459. Вірити в Бога й знати Бога – абсолютно природно й виправдано, і сьогодні – у період, коли втілений Бог Сам робить Свою роботу, – особливо вдалий час для пізнання Бога. Вдовольняти Бога – значить будувати на фундаменті розуміння Божої волі, а щоб розуміти Божу волю, необхідно щось знати про Бога. Це знання про Бога – видіння, яке мусить мати кожен, хто вірить у Бога; це основа людської віри в Бога. Без цього знання людська віра в Бога існувала б у невизначеному вигляді, посеред порожньої теорії. Навіть якщо такі люди матимуть рішучість слідувати за Богом, вони нічого не здобудуть. Усі, хто в цьому потоці нічого не здобуде, – це ті, хто буде вигнаний: усі вони дармоїди. … Якщо людина не може прийняти видіння, то вона не може прийняти нову Божу роботу, і якщо людина не може скоритися новій Божій роботі, то вона не зможе зрозуміти Божу волю, тож від знання людини про Бога не буде жодної користі. Перш ніж людина виконає слово Бога, вона має пізнати слово Бога; себто вона має зрозуміти Божу волю. Тільки так можна виконувати Боже слово безпомилково та згідно з Божою волею. Це повинні мати всі, хто шукає істини, і це також процес, який мусять пройти всі, хто намагається пізнати Бога. Процес пізнання Божого слова – це процес пізнання Бога та Божої роботи. Тож пізнати видіння – значить пізнати не лише людську сутність втіленого Бога, а й слово та роботу Бога. Зі слова Бога люди розуміють Божу волю, і з роботи Бога вони пізнають, який у Бога характер і Хто Такий Бог. Віра в Бога – перший крок до пізнання Бога. Процес просування від цієї первинної віри в Бога до найглибшої віри в Нього – це процес пізнання Бога, процес переживання роботи Бога. Якщо ти віриш у Бога, тільки аби вірити, а не заради пізнання Його, то у твоїй вірі немає справжності, і твоя віра не може стати чистою – у цьому немає сумнівів. Якщо під час процесу, шляхом якого людина переживає роботу Бога, вона поступово пізнає Бога, то її характер поступово змінюватиметься, і її віра ставатиме дедалі щирішою. Так людина, здобувши успіх у своїй вірі в Бога, повністю здобуде Бога. Бог не пошкодував таких зусиль, аби втілитись удруге й Самому робити Свою роботу, тому що так люди змогли б пізнати Його й побачити Його. Пізнання Бога^a – це остаточний результат, до якого має привести завершення Божої роботи; це остання вимога, яку Бог ставить людству. Він це робить тому, що це заради остаточного свідчення про Нього; Він робить цю роботу для того, щоб люди повністю й остаточно навернулися до Нього. Людина може полюбити Бога лише через пізнання Бога, і щоб любити Бога, вона має знати Бога. Чого б вона не шукала, чого б не прагнула здобути, вона має бути здатна досягти знання про Бога. Тільки так людина може вдовольнити Боже серце. Лише пізнавши Бога, людина може щиро в Нього повірити, і лише знаючи Бога, вона може щиро Його боятися й слухатися. Ті, хто не знає Бога, ніколи не прийдуть до щирого послуху та боязні перед Богом. Знати Бога означає зокрема знати Його характер, розуміти Його волю та знати, Ким Він є. Але який би з цих аспектів не пізнала людина, кожен із них вимагає від людини сплати певної ціни та готовності слухатися: без цього вона не зможе дійти до кінця.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

Примітка:

^a У тексті оригіналу «Робота пізнання Бога».

460. Результатів уроку пізнання Бога не можна досягти за день-два: людина мусить достатньо пережити, пройти через страждання та набути щирої покірності. Перш за все почни з роботи й слів Бога. Украй важливо, щоб ти зрозумів, що входить у знання про Бога, як досягти цього знання та як побачити Бога в тому, що ти переживаєш. Саме це мусять робити всі, хто ще не пізнав Бога. Ніхто не може за раз осягнути роботу й слова Бога, і ніхто не може за короткий час пізнати Бога в усій Його повноті. Існує необхідний процес переживання, без якого ніхто не зміг би пізнати Бога чи щиро за Ним слідувати. Що більше роботи робить Бог, то більше людина Його пізнає. Що більше робота Бога суперечить людським уявленням, то більше поновлюється й поглиблюється людське знання про Нього. Якби Божа робота навіки залишалася сталою та незмінною, то небагато було б у людей знання про Нього. Ви мусите мати повну ясність щодо видінь того, що Бог робив від часу створення й до сьогодні: що Він робив у період Закону, що Він робив у період Благодаті й що Він робить у період Царства. Ви мусите знати Божу роботу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

461. Поки Петро слідував за Ісусом, у нього склалося багато переконань про Ісуса, і він завжди судив Його з особистої точки зору. Хоча Петро певною мірою розумів Духа, та його розуміння було дещо неясне, і це тому він сказав: «Я мушу йти за посланцем Небесного Отця. Я мушу визнати обранця Святого Духа». Він не розумів тих речей, які робив Ісус, і йому бракувало ясності про них. За деякий час після того, як Петро став слідувати за Ісусом, він почав цікавитися Його словами, ділами та Самим Ісусом. Він відчув, що Ісус викликав і любов, і повагу; Петру подобалося спілкуватися з Ним та бути поруч із Ним, а коли Петро слухав Ісусові слова, то вони живили його й допомагали йому. Слідуючи за Ісусом, Петро спостерігав за всім у Його житті: Його словами, діями, рухами, виразами – і глибоко цим проймався. Він здобув глибоке розуміння того, що Ісус був не такий, як звичайні люди. Хоча Його людська зовнішність була вкрай нормальна, та Він був повен любові, милосердя й терпимості до людей. Усе, що Він говорив і робив, дуже допомагало іншим, і Петро побачив і здобув від Нього таке, чого раніше ніколи не бачив і не мав. Він побачив, що хоч Ісус не мав величавої статури та був людиною, як усі, але було в Ньому щось справді незвичне та надзвичайне. Хоча Петро не міг повністю цього пояснити, та він бачив, що Ісус поводився не так, як усі інші, бо діла, які Він робив, дуже відрізнялися від діл звичайних людей. Поки Петро був поруч з Ісусом, він побачив, що Він і характером відрізнявся від звичайних людей. Він завжди поводився впевнено та ніколи не квапився, не перебільшував і не применшував жодного питання, і те, як Він жив, виявляло характер і нормальний, і водночас гідний захоплення. У розмові Ісус говорив просто й великодушно, завжди спілкуючись у веселій, але безтурботній манері, – однак, роблячи Свою роботу, Він ніколи не втрачав гідності. Петро побачив, що часом Ісус бував мовчазний, а часом говорив не спиняючись. Часом Він бував такий щасливий, що скидався на голуба, який грайливо пурхає в небі, а часом – такий сумний, що зовсім не говорив і виглядав обтяженим горем, наче виснажена, стомлена мати. Часом Він бував сповнений гніву, наче хоробрий воїн, що кидається вбити ворога, а в деяких випадках Він навіть скидався на лева ричучого. Іноді Він сміявся, іноді – молився та ридав. Та як би Ісус не поводився, Петрова любов і повага до Нього розрослися до безмежності. Сміх Ісуса сповнював його щастям, Його журба ввергала його в горе, Його гнів його лякав, а Його милосердя, прощення та жорсткі вимоги, які Він ставив людям, змусили Петра щиро полюбити Ісуса та зародили в ньому справжню боязнь перед Ним і жагу до Нього. Звісно, Петро поступово зрозумів усе це лише після того, як кілька років пожив поруч з Ісусом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як Петро пізнав Ісуса»

462. Якщо ти хочеш пізнати Бога, по-справжньому пізнати та зрозуміти Його, то не обмежуйся лише трьома стадіями Божої роботи чи історіями про роботу, яку Він виконав у минулому. Намагаючись пізнати Бога саме так, ти накладаєш на Нього обмеження та сковуєш Його. Ти вважаєш Бога дуже незначним. Як би це вплинуло на людей? Ти ніколи не зміг би пізнати дивовижність і вищість Бога, Його силу та всемогутність, масштаби Його влади. Таке розуміння вплинуло б на твою здатність прийняти правду про те, що Бог є Володарем усього сущого, а також на твоє знання істинної ідентичності та статусу Бога. Інакше кажучи, якщо обсяг твого розуміння Бога обмежений, то й те, що ти можеш отримати, теж обмежене. Ось чому ти мусиш збільшувати свої обсяги й розширювати свій кругозір. Ти повинен прагнути зрозуміти все: масштаби Божої роботи, Його управління, Його правління й усе те, чим Він управляє та править. Саме через ці речі ти мусиш прийти до розуміння дій Бога. З таким розумінням ти, сам того не усвідомлюючи, відчуєш, що Бог править і управляє всім сущим поміж ним, забезпечує його, і ти також по-справжньому відчуєш, що ти частина всього сущого та належиш до нього. Оскільки Бог забезпечує все суще, ти також приймаєш Боже правління та забезпечення. Це факт, який ніхто не може заперечити.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VIII»

463. Наскільки велике розуміння Бога в серцях людей, настільки ж велике місце Він займає в їхніх серцях. Наскільки великий ступінь пізнання Бога в їхніх серцях, настільки великий Бог у їхніх серцях. Якщо Бог, якого ти знаєш, пустий і невизначений, то Бог, у якого ти віриш, теж пустий і невизначений. Бог, якого ти знаєш, обмежений рамками твого особистого життя й не має нічого спільного із Самим істинним Богом. Отже, знання практичних дій Бога, практичності Бога та Його всемогутності, істинної ідентичності Самого Бога, того, Хто Він є і чим володіє, знання дій, які Він являв серед усіх Своїх творінь, – усе це дуже важливе для кожної людини, яка прагне до пізнання Бога. Ці речі прямо стосуються того, чи можуть люди ввійти в істину-реальність. Якщо ти обмежуєш своє розуміння Бога лише словами, якщо ти обмежуєш його власним маленьким досвідом, благодаттю Бога, яку ти підраховуєш, або своїми маленькими свідченнями про Бога, тоді Я кажу, що Бог, у якого ти віриш, абсолютно не Сам істинний Бог. Більше того, можна також сказати, що Бог, у якого ти віриш, уявний, а не істинний. Причина в тому, що істинний Бог – це Той, хто править усім, хто ходить серед усього, хто управляє всім. Він – Той, хто тримає у Своїх руках долю всього людства та всього на світі. Робота й дії Бога, про які Я говорю, не обмежуються лише невеликою частиною людей. Тобто вони не обмежуються тільки тими людьми, які слідують за Ним наразі. Його діяння проявляються серед усього сущого, у виживанні всього сущого та в законах зміни всього сущого. Якщо серед усіх Божих творінь ти не бачиш і не розпізнаєш жодного Божого діяння, то не можеш свідчити про жодне з Його діянь. Якщо ти не можеш свідчити про Бога, якщо ти продовжуєш говорити про маленького так званого «Бога», якого знаєш, про Бога, який обмежений твоїми власними уявленнями й існує лише у вузьких рамках твого розуму, якщо ти продовжуєш говорити про такого Бога, то Бог ніколи не похвалить твою віру. Якщо ти свідчиш про Бога тільки з точки зору того, як ти тішишся Божою благодаттю, як приймаєш Божу дисципліну та виправлення, як тішишся Його благословеннями у своєму свідченні про Нього, то цього геть недостатньо, і це навіть близько Його не задовольняє. Якщо ти хочеш свідчити про Бога так, щоб це узгоджувалося з Його намірами, свідчити про Самого істинного Бога, то ти повинен бачити в діях Бога те, Хто є Бог і чим володіє. Ти повинен бачити Божу владу в Його контролі над усім і бачити правду того, як Він забезпечує все людство. Якщо ти визнаєш лише те, що твоя щоденна пожива та предмети щоденного вжитку походять від Бога, але не можеш побачити тієї правди, що Бог узяв усі Свої творіння для забезпечення всього людства та що, правлячи всім сущим, Він веде все людство, то ти ніколи не зможеш свідчити про Бога. З якою метою Я все це кажу? Це потрібно, щоб ви не ставилися до цього легковажно, щоб ви не плекали хибного уявлення, ніби ці теми, про які Я говорив, не мають значення для вашого особистого входження у життя, і щоб ви не сприймали ці теми як просто один із типів знання чи вчень. Якщо ви так ставитиметеся до того, що Я говорю, коли слухатимете Мене, то нічогісінько не здобудете. Ви втратите цю чудову нагоду пізнати Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»

464. Хоча людина може сягнути далеких глибин у своїх дослідженнях науки та законів, які керують усім сущим, але ці дослідження мають обмежені рамки, тоді як Бог контролює все, що для людини є безмежним контролем. Людина може витратити все життя на дослідження найменшого Божого діяння, не досягнувши жодного істинного результату. Ось чому ти ніколи не зможеш ні пізнати, ні збагнути Бога, якщо використовуватимеш для Його вивчення лише знання й те, чого ти навчився. Але якщо ти обереш шлях пошуку істини та пошуку Бога, подивишся на Бога з точки зору Його пізнання, то одного дня ти зрозумієш, що Божі дії та мудрість є повсюди й водночас, і дізнаєшся, чому Бог зветься Володарем усього сущого та джерелом життя для всього сущого. Що більше такого розуміння ти здобуватимеш, то більше ти розумітимеш, чому Бог зветься Володарем усього сущого. Усе суще й усе на світі, включно з тобою, постійно отримує безперервний потік Божого забезпечення. Ти також зумієш ясно відчути, що в цьому світі та серед цього людства немає нікого, крім Бога, хто міг би володіти здатністю й сутністю, за допомогою яких Він панує над усім сущим, управляє ним і підтримує його існування. Коли ти прийдеш до цього розуміння, то воістину усвідомиш, що Бог є твоїм Богом. Коли ти дійдеш до цього, то по-справжньому приймеш Бога та дозволиш Йому бути твоїм Богом і твоїм Володарем. Коли ти набудеш такого розуміння та твоє життя сягне такої точки, Бог більше не стане ні випробовувати тебе, ні судити, ні висувати до тебе якихось вимог, бо ти зрозумієш Бога, пізнаєш Його серце та по-справжньому приймеш Бога у власному серці.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VIII»

465. Люди часто кажуть, що пізнати Бога нелегко. Проте Я кажу, що пізнати Бога – це зовсім не складна справа, адже Бог часто показує Свої діяння людям. Бог ніколи не припиняв Свого діалогу з людством, і ніколи не таїв Себе від людини, і не приховувався. Його думки, Його ідеї, Його слова та Його вчинки – усе це відкрито людству. Тож якщо тільки людина бажає пізнати Бога, вона може зрозуміти й пізнати Його всілякими засобами й методами. Причина, чому людина сліпо думає, що Бог навмисно уникав її, що Бог навмисно приховав Себе від людства, що Бог не має наміру дозволити людині зрозуміти й пізнати Його, полягає в тому, що вона не знає, ким є Бог, і не бажає зрозуміти Бога. Навіть більше того, людина не переймається думками, словами чи діяннями Творця… Правду кажучи, якщо хтось просто у вільний час спробує зосередитися та зрозуміти слова чи діяння Творця, і якщо він приділятиме думкам Творця та голосу Його серця хоч трохи уваги, то йому буде неважко усвідомити, що думки, слова й діяння Творця є відкритими та прозорими. Так само не потрібно багато зусиль, щоб усвідомити, що Творець постійно перебуває серед людей, що Він завжди розмовляє з людиною й усіма речами, і що кожен день Він робить нові діяння. Його сутність і характер виявляються в Його діалозі з людиною; Його думки й ідеї вповні відкриваються в Його діяннях; Він повсякчас супроводжує людство та спостерігає за ним. Він використвоує Свої мовчазні слова, щоб тихо казати усім речам і людству: «Я на небі, і Я серед усього. Я пильную; Я чекаю; Я поруч із тобою…». Його руки теплі та сильні; Його кроки легкі; Його голос ласкавий і милозвучний; Його постать проходить і обертається, обіймаючи все людство; Його лик прекрасний і лагідний. Він ніколи не йшов, ніколи не зникав. Удень і вночі Він – постійний супутник людей і ніколи їх не покидає.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»

466. Якщо люди не розуміють Бога та не знають Його характер, їхні серця ніколи не зможуть по-справжньому відкритися Йому. Зрозумівши Бога, люди матимуть інтерес і віру, щоб співпереживати з Його серцем і вдумливо цінувати його. Коли ти співпереживатимеш із Божим серцем і вдумливо цінуватимеш його, то твоє серце поступово, мало-помалу відкриється Йому. Коли твоє серце Йому відкриється, ти відчуєш, наскільки ганебними й негідними були твої спроби укладати з Богом угоди, твої вимоги до Бога та твої власні надмірні бажання. Коли твоє серце справді відкриється Богу, ти побачиш, що Його серце – такий безкінечний світ, і водночас ти ввійдеш у царину, досвіду якої ти раніше не мав. У цій царині немає обману, немає лукавства, немає темряви й немає зла. Є тільки щирість і вірність; тільки світло та порядність; тільки праведність і доброта. Вона сповнена любові та піклування, сповнена милосердя й терпимості, і через неї ти відчуваєш щастя й радість бути живим. Усе це Бог явить тобі, коли ти відкриєш Йому своє серце. Цей безкінечний світ повний Божої мудрості та всемогутності; він також повний Його любові та Його влади. Тут ти можеш побачити кожний аспект того, Хто є Бог і чим володіє, що Його радує, чому Він хвилюється, що Його засмучує або злить… Ось що може побачити кожна людина, яка відкриває своє серце й дозволяє Богу ввійти в нього. Бог зможе ввійти у твоє серце, тільки якщо ти сам відкриєш його для Бога. Ти зможеш побачити, Хто є Бог, чим Він володіє та які Його наміри щодо тебе, тільки якщо Він увійшов у твоє серце. Тоді ти відкриєш для себе, що все в Бозі таке дорогоцінне, а те, Хто Він є і чим володіє, таке варте того, щоб ним дорожити. Порівняно із цим люди, справи та речі навколо тебе й навіть твої близькі, твій партнер і те, що ти любиш, зовсім не варті згадки, такі маленькі й такі нікчемні для тебе. Ти відчуєш, що жодний матеріальний об’єкт більше не зможе тебе звабити чи спокусити на те, щоб заплатити за нього якусь ціну. У Божій смиренності ти побачиш Його велич і Його вищість. Ба навіть більше, у якомусь Божому діянні, що його ти раніше вважав досить невеликим, ти побачиш Його нескінченну мудрість і Його терпимість, а також терпіння, витримку й розуміння, які Він тобі демонструє. Це породить у тобі Його обожнювання. У той день ти відчуєш, що людство живе в такому нечистому світі, і що чи це люди поруч з тобою, чи те, що відбувається навколо тебе, чи навіть ті, кого ти любиш, і їхня любов до тебе, їхній так званий захист або турбота про тебе – все це не варте навіть згадки: тільки Бога ти найбільше любиш, і тільки Бог є для тебе найдорогоціннішим скарбом. Коли настане цей день, Я вірю, що знайдуться люди, які скажуть: Божа любов така велика, а Його сутність така свята – у Бозі немає ні обману, ні зла, ні заздрості, ні чвар, а тільки праведність і справжність; все, Ким є Бог і чим володіє, повинно бути бажаним для людини, і люди повинні також прагнути цього й тягнутися до цього. На якій основі будується спроможність людства досягти цього? На основі людського розуміння Божого характеру та Божої сутності. Тому розуміння характеру Бога й того, Хто Він є і чим володіє, – це урок на все життя для кожної людини; це мета на все життя, яку переслідує кожна людина, що прагне змінити свій характер і прагне пізнати Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

467. Сам Бог є Сам Бог. Він ніколи не стане частиною творіння, і навіть якщо Він стане однією зі створених істот, притаманний Йому характер і сутність не зміняться. Тому пізнати Бога – це не те саме, що пізнати об’єкт; пізнавати Бога не значить щось розтинати, і це не те саме, що зрозуміти людину. Якщо людина використовує свою концепцію чи метод пізнання певного об’єкта або розуміння людини, щоб пізнавати Бога, то вона ніколи не зможе набути знання про Бога. Пізнання Бога не залежить від досвіду чи уяви, і тому ти ніколи не повинен переносити на Бога свій досвід або уяву; якими би багатими не були твої досвід і уява, вони все одно обмежені. Ба більше, твоя уява не відповідає ні фактам, ні тим більше правді, і вона несумісна з істинним характером і сутністю Бога. Якщо ти покладатимешся на свою уяву, щоб зрозуміти сутність Бога, ти ніколи не матимеш успіху. Єдиний шлях такий: прийми все, що походить від Бога, а потім поступово переживай це й усвідомлюй. Настане день, коли Бог просвітить тебе, щоб ти по-справжньому зрозумів і пізнав Його завдяки твоїй співпраці, завдяки твоєму голоду й жадобі до істини.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»

468. «Богобоязливість і втеча від злого» та пізнання Бога неподільно пов’язані безліччю ниток, і зв’язок між ними самоочевидний. Якщо ти хочеш прийти до того, щоб від злого втікати, спершу ти мусиш мати справжню богобоязливість; якщо ти хочеш прийти до того, щоб справді боятися Бога, спершу ти мусиш мати справжнє знання про Бога; якщо ти хочеш пізнати Бога, спершу ти мусиш отримати досвід Божих слів, увійти в реальність Божих слів, отримати досвід Божого провчання й дисциплінування, Його кару й суд; якщо ти хочеш отримати досвід Божих слів, ти мусиш спершу зустрітися віч-на-віч із Божими словами, зустрітися віч-на-віч із Богом і попросити Бога організувати людей, справи та речі, а також усі види середовищ, щоб у тебе були можливості пережити Його слова; якщо ти хочеш зустрітися віч-на-віч із Богом і Божими словами, спершу ти мусиш мати просте й чесне серце, ставлення прийняття істини, рішучість терпіти страждання, рішучість і сміливість від злого втікати та прагнення стати справжньою створеною істотою… Так, крок за кроком ідучи вперед, ти ще більше наблизишся до Бога, твоє серце стане ще чистішим, і твоє життя та цінність того, що ти живий, ставатимуть ще більш значущими й дедалі осяйнішими, коли ти пізнаватимеш Бога. Поки одного дня ти не відчуєш, що Творець більше не загадка, що Творець ніколи не був від тебе прихований, що Творець ніколи не ховав від тебе Своє лице, що Творець від тебе недалеко, що Творець – більше не Єдиний, за яким ти можеш лише тужити день і ніч, але не можеш сприйняти своїми органами чуття, що Він дійсно поправді стоїть на сторожі поруч із тобою, що Він живить твоє життя й керує твоєю долею. Ти відчуєш, що Він не на далекому обрії, і Він не утаївся високо в хмарах, що Він просто поруч із тобою, володарюючи над усім тобою, і що Він – твоє усе, твій один-єдиний. Такий Бог дозволяє тобі любити й обожнювати Його всім серцем, відчувати до Нього прив’язаність, бути близько до Нього, захоплюватися Ним, боятися Його втратити, а також більше не хотіти відрікатися від Нього, повставати проти Нього, уникати Його чи триматися на відстані від Нього. Усе, чого ти бажаєш, – це бути уважним до Нього, ти лише хочеш коритися Йому, віддячувати за все, що Він тобі дає, і упокорюватися перед Його владою. Ти більше не відмовляєшся, щоб Він тебе скеровував, забезпечував, наглядав за тобою та захищав, і ти більше не опираєшся Його володарюванню й влаштуванням стосовно тебе. Ти лише хочеш слідувати за Ним, супроводжувати Його; ти лише хочеш прийняти Його як твоє єдине життя, прийняти Його як твого єдиного Господа, твого єдиного Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»