436. Божа сутність – не лише для того, щоб людина в неї вірила; більше того, людині належить її любити. Але багато тих, хто вірить у Бога, не здатні відкрити цю «таємницю». Люди не наважуються любити Бога, і вони не намагаються любити Його. Вони так і не відкрили, що в Богові є настільки багато гідного любові; вони так і не відкрили, що Бог – це Бог, який любить людину, і що Він – Бог, якого людина має любити. Краса Бога виявляється в Його роботі: лише коли люди переживають Його роботу, вони можуть відкрити Його красу; лише у своєму фактичному досвіді вони можуть оцінити красу Бога; і ніхто не може відкрити Божу красу, не спостерігаючи її в реальному житті. У Богові є так багато чого любити, але без справжнього контакту з Ним люди не здатні це відкрити. Тобто якби Бог не став плоттю, люди були б не здатні дійсно контактувати з Ним, а якби вони не могли дійсно контактувати з Ним, вони також не могли б переживати Його роботу – і, отже, їхню любов до Бога було б заплямовано великою кількістю неправди й фантазії. Любов до Бога на небі не така реальна, як любов до Бога на землі, оскільки знання людей про Бога на небі будується на їхніх фантазіях, а не на тому, що люди бачили на власні очі та що вони особисто пережили. Коли Бог приходить на землю, люди можуть споглядати Його справжні діла та Його красу, і вони можуть бачити весь Його практичний і нормальний характер, і все це в тисячі разів реальніше, ніж знання про Бога на небі. Як би сильно люди не любили Бога на небі, у цій любові немає нічого реального, і вона повна людських уявлень. Як би мало люди не любили Бога на землі, ця любов реальна; навіть якщо її мало, вона все одно реальна. Бог спонукає людей пізнати Його через реальну роботу, і через це пізнання Він здобуває їхню любов. Так само й Петро: якби він не жив з Ісусом, то для нього було б неможливо обожнювати Ісуса. Його відданість Ісусу також була побудована на його контакті з Ісусом. Щоб змусити людину полюбити Його, Бог прийшов поміж людей і живе разом із людьми, і все, що Він змушує людину бачити й переживати, є реальністю Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

437. Під так званою «любов’ю» мають на увазі почуття, яке є чистим та бездоганним, коли ти використовуєш своє серце, щоб любити, відчувати та бути уважним. У любові немає умов, немає перешкод і немає відстані. У любові немає ні підозр, ні обману, ні лукавства. У любові зовсім немає торгівлі чи підробки. Якщо ти маєш любов, то ти не будеш обманювати, скаржитися, зраджувати, бунтувати, вимагати або прагнути отримати щось чи в якійсь кількості. Якщо ти маєш любов, тоді ти з радістю присвятиш себе, із радістю зазнаєш труднощів, ти будеш сумісним зі Мною, ти зречешся усього, що ти маєш, заради Мене, ти відмовишся від своєї сім’ї, свого майбутнього, своєї молодості та шлюбу. Інакше твоя любов буде зовсім не любов’ю, а обманом і зрадою! Якою є твоя любов? Чи це справжня любов? Чи фальшива? Чи багато чого ти зрікся? Чи багато чого пожертвував? Скільки любові Я отримав від тебе? Хіба ти знаєш? Ваші серця наповнені злом, зрадою та обманом, тож скільки нечистоти є у вашій любові? Ви думаєте, що ви вже достатньо пожертвували заради Мене; ви думаєте, що вашої любові до Мене вже достатньо. Але тоді чому ваші слова та дії завжди містять бунт і лукавство? Ви йдете за Мною, але не визнаєте Мого слова. Чи це вважається любов’ю? Ви йдете за Мною, а потім відкидаєте Мене. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви Мені не довіряєте. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви не можете прийняти Мого існування. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви не ставитеся до Мене так, як належить ставитися до того, Ким Я є, і ви ускладнюєте все для Мене на кожному кроці. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви намагаєтеся обманути Мене й обдурити в будь-якій справі. Чи це вважається любов’ю? Ви служите Мені, але не страшитеся Мене. Чи це вважається любов’ю? Ви чините Мені опір у всіх відношеннях та в усьому. Чи все це вважається любов’ю? Ваша присвята велика, це правда, але ви ніколи не практикували те, що Я вимагаю від вас. Чи можна це вважати любов’ю? Ретельний розрахунок показує, що ви не маєте анінайменшого натяку на любов до Мене. Після стількох років Моєї роботи та усіх тих багатьох слів, які Я забезпечив, скільки ви насправді отримали? Чи це не заслуговує на те, щоб уважно озирнутися назад?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Багато покликаних, але мало обраних»

438. Жоден урок не є настільки глибоким, як урок любові до Бога, і можна сказати, що урок, який люди виносять зі всього життя віри, полягає в тому, як любити Бога. Це означає: якщо ти віриш у Бога, ти мусиш любити Бога. Якщо ти тільки віриш у Бога, але не любиш Його і не досяг пізнання Бога, і ніколи не любив Бога правдивою любов’ю, яка йде з твого серця, тоді твоя віра в Бога марна; якщо, віруючи в Бога, ти не любиш Бога, тоді ти даремно живеш, і все твоє життя є найнікчемнішим. Якщо упродовж усього твого життя ти ніколи не любив Бога або не догоджав Йому, то який сенс тобі жити? І який сенс у твоїй вірі в Бога? Хіба це не марнування зусиль? Іншими словами, якщо люди хочуть вірити в Бога і любити Його, тоді вони мусять сплатити ціну. Замість того, щоб намагатися поводитися певним чином назовні, вони повинні прагнути істинної проникливості в глибині своїх сердець. Якщо ти із захватом співаєш і танцюєш, але не спроможний втілювати істину в життя, хіба можна сказати, що ти любиш Бога? Любов до Бога вимагає шукати Божі наміри в усіх речах і, коли з тобою щось станеться, розслідувати глибоко всередині, намагаючись осягнути Божі наміри й намагаючись побачити, якими є Божі наміри в цих питаннях, чого Він просить тебе досягти і як ти повинен дбати про Його наміри. Наприклад: стається щось, що вимагає від тебе пережити труднощі, і в цей час ти повинен зрозуміти, якими є Божі наміри і як ти повинен дбати про Його наміри. Тобі не можна догоджати собі: спершу відмовся від самого себе. Немає нічого жалюгіднішого за плоть. Ти мусиш прагнути догодити Богу, і ти мусиш виконати свій обов’язок. З такими думками Бог принесе тобі особливе просвітлення у цьому питанні, і твоє серце також знайде розраду.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

439. Сьогодні всі ви знаєте, що віра людини в Бога є не лише для спасіння душі та благоденства плоті, і не для того, щоб збагатити її життя через любов до Бога і так далі. Наразі, якщо ти любиш Бога заради благоденства плоті або короткочасного задоволення, тоді навіть якщо наприкінці твоя любов до Бога досягає свого піку, і ти нічого більше не просиш, ця любов, якої ти прагнеш, все одно є фальшивою любов’ю та неприємна Богу. Ті, хто використовує любов до Бога, щоб збагатити своє нудне існування та заповнити пустку у своїх серцях, – це тип людей, які жадібні до легкого життя, а не ті, хто істинно прагне любити Бога. Любов такого типу є вимушеною, це гонитва за психологічною насолодою, і Богу це непотрібно. Отож, якого типу твоя любов? За що ти любиш Бога? Скільки істинної любові до Бога в тобі саме зараз? Значна більшість із вас має саме таку любов. Така любов може лише підтримувати статус-кво; вона не може досягти непохитності та не може вкоренитися в людині. Цей тип любові лише подібний до квітки, яка цвіте та в’яне, не даючи плоду. Іншими словами, якщо одного разу ти так полюбив Бога, але немає нікого, хто б вів тебе вперед по шляху, тоді ти зазнаєш краху. Якщо ти можеш любити Бога лише у час любові до Бога, але надалі твій характер життя залишається незмінним, тоді ти залишишся нездатним вивільнитися з пелени впливу темряви, ти залишишся нездатним вирватися з оков сатани та його омани. Жодна така людина не може бути повністю здобута Богом; зрештою, дух, душа та тіло таких людей належатимуть сатані. У цьому не може бути сумнівів. Всі ті, хто не може бути повністю здобутий Богом, повернуться до свого первинного місця, тобто назад до сатани, і вони зійдуть до озера огняного та сірчаного, щоб прийняти наступний етап покарання від Бога. Здобуті Богом – це ті, хто зрікається сатани та втікає з-під його влади. Вони офіційно числяться серед людей Царства. Ось так і з’являються люди Царства. Чи бажаєш ти стати людиною такого типу? Чи бажаєш ти бути здобутим Богом? Чи бажаєш ти втекти з-під влади сатани та повернутися до Бога? Ти належиш зараз сатані чи числишся серед людей Царства?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Якої точки зору повинні дотримуватися віруючі»

440. Людина одвіку живе під пеленою впливу темряви, у рабстві впливу сатани, неспроможна вирватись на волю, і її характер, оброблений сатаною, стає все більш зіпсованим. Можна сказати, що людина завжди жила, занурена у свій зіпсований сатанинський характер і неспроможна по-справжньому любити Бога. З огляду на це, якщо людина хоче любити Бога, вона має позбутися своєї самовдоволеності, пихи, зухвалості, зарозумілості й тому подібного – усіх ознак сатанинського характеру. В іншому разі її любов залишається нечистою любов’ю, сатанинською любов’ю, такою, яку в жодному разі Бог не приймає. Без безпосереднього вдосконалення, розбору, ламання, обтинання, дисциплінування, виправлення та очищення Святим Духом ніхто неспроможний по-справжньому любити Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зіпсута людина не здатна представляти Бога»

441. Коли люди своїм серцем з’єднуються з Богом, коли їхні серця спроможні повністю повернутися до Нього – це перший крок у любові людини до Бога. Якщо ти хочеш любити Бога, то мусиш спершу бути в стані звернути своє серце до Нього. Що таке звернути своє серце до Бога? Це коли усе, до чого ти прагнеш у своєму серці, – заради любові до Бога та здобуття Його. З цього видно, що ти повністю звернув своє серце до Бога. Крім Бога та Його слів у твоєму серці немає майже нічого іншого (родини, статків, чоловіка, дружини, дітей тощо). І навіть якщо є, то це все не може зайняти твого серця, ти не думаєш про свої майбутні перспективи, а лише прагнеш любити Бога. У такий момент твоє серце буде повністю звернутим до Бога. Припустімо, що ти все ще будуєш плани для себе в своєму серці та завжди прагнеш особистої вигоди, постійно думаючи: «Коли ж я зможу звернутися до Бога з маленьким проханням? Коли моя сім’я стане заможною? Як мені придбати гарний одяг? …». Якщо ти живеш у такому стані, то це свідчить про те, що твоє серце звернулося до Бога не повністю. Якщо у тебе в серці лише Божі слова, і якщо ти у будь-який час можеш молитися до Бога та наближатися до Нього, немов Він дуже близький до тебе, немов Бог у тобі, а ти в Ньому – якщо такий твій стан, то це означає, що твоє серце перебуває у Божій присутності. Якщо ти молишся Богу, якщо ти щодня їси та п’єш Божі слова, якщо завжди розмірковуєш про роботу церкви і якщо виявляєш увагу до Божої волі та використовуєш своє серце, щоб щиро любити Його та догоджати Його серцю, тоді твоє серце належатиме Богові. Якщо твоє серце зайняте низкою інших питань, то воно залишається зайнятим сатаною і ще насправді не звернулося до Бога. Коли серце людини дійсно звернеться до Бога, тоді в неї буде щира, невимушена любов до Бога, і вона зможе зважати на Божу роботу. Хоча у таких людей усе ще можуть бути моменти безумства та нерозсудливості, вони виявляють турботу про інтереси Божого дому, про Його роботу та про зміни у власному характері, і їхнє серце має добрі наміри. Деякі люди постійно стверджують, що все, що вони роблять, робиться для церкви, хоча насправді вони працюють для власної вигоди. У таких людей хибний намір. Вони підступні та хитрі, і більшість із того, що вони роблять, спрямоване на досягнення особистої вигоди. Така людина не прагне любові до Бога; її серце все ще належить сатані та не може звернутися до Бога. А тому здобути таку людину Бог не має можливості.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щира любов до Бога є невимушеною»

442. Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжена людськими упорядкуваннями або з людської завади. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні заради Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог на вас виконує, стоїть парі сатани з Богом, – за цим стоїть битва. Наприклад, якщо ти упереджено ставишся до своїх братів і сестер, у тебе будуть слова, які ти захочеш сказати – слова, що, як ти відчуваєш, можуть викликати невдоволення Бога, – але якщо ти їх не скажеш, ти відчуватимеш внутрішній дискомфорт, і в цей момент усередині тебе розгорнеться битва: «Казати мені чи ні?». Це і є битва. Таким чином, у всьому, з чим ти стикаєшся, відбувається битва, і коли всередині тебе відбувається битва, завдяки твоїй реальній співпраці та справжньому стражданню Бог працює всередині тебе. Зрештою, ти здатний відкинути те, що всередині тебе, і гнів природним чином згасає. Такий результат твоєї співпраці з Богом. Усе, що роблять люди, вимагає певного обсягу крові їхнього серця. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла! Чи можуть ці порожні гасла догодити Богові? Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен задовольняти Бога і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і це той час, коли ти потрібен Богу для свідчення. Хоча ззовні вони можуть здаватися неважливими, коли такі речі стаються, вони показують, любиш ти Бога чи ні. Якщо любиш, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні про Нього, а якщо ти не втілив любов до Нього в життя, це свідчить, що ти не той, хто втілює істину в життя, що ти без істини й без життя, що ти – полова! У всьому, що стається з людьми, Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, всі подробиці твого повсякденного життя стосуються свідчення про Бога. Якщо ти можеш заслужити на захоплення своїх братів і сестер, членів своєї сім’ї та всіх навколо тебе; якщо одного дня прийдуть невіруючі та почнуть захоплюватись усім, що ти робиш, і побачать, що все, що робить Бог, дивовижне, тоді ти успішно свідчив. Хоча у тебе немає проникливості і твоє достоїнство низького рівня, завдяки Божому вдосконаленню тебе ти здатний догодити Йому і дбати про Його наміри, показуючи іншим, яку велику роботу Він виконав у людях найнижчого достоїнства. Коли люди пізнають Бога і стають звитяжцями перед сатаною, великою мірою відданими Богу, тоді ні в кого немає більшої стійкості, аніж у цієї групи людей, і це – найбільше свідчення. Хоча ти не здатний виконувати велику роботу, ти здатний догодити Богу. Інші не можуть відкинути свої уявлення, а ти можеш; інші не можуть свідчити про Бога у своєму реальному житті, але ти можеш використати свій реальний духовний стан і дії, щоб відплатити за Божу любов і голосно свідчити про Нього. Тільки це вважається справжньою любов’ю до Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

443. Ті, хто любить Бога, – це люди, які люблять істину, і що більше ті, хто любить істину, втілюють її в життя, то більше істини вони мають; що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони мають Божої любові; і що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони благословенні Богом. Якщо ти завжди практикуватимеш таким чином, Божа любов до тебе поступово дасть тобі змогу бачити, так само як Петро пізнав Бога: Петро сказав, що Бог не тільки має мудрість створити небо, землю і все суще, але що, більше того, Він також має мудрість виконувати в людях практичну роботу. Петро сказав, що Він гідний любові людей не лише через те, що Він створив небо, землю і все суще, але, більше того, через Його здатність створити людину, спасти людину, вдосконалити людину та дати людині Свою любов. Так само Петро сказав, що в Ньому є багато того, що гідне людської любові. Петро сказав Ісусові: «Хіба створення небес, землі та всього сущого – єдина причина, чому ти заслуговуєш на любов людей? У Тобі є ще багато гідного любові. Ти дієш і рухаєшся в реальному житті, Твій Дух торкається мене всередині, Ти дисциплінуєш мене, Ти докоряєш мені – усе це ще більш варте любові людей». Якщо ти хочеш побачити й пережити Божу любов, то ти повинен досліджувати й шукати в реальному житті та повинен бути готовим відкинути власну плоть. Ти мусиш прийняти це рішення. Ти мусиш бути людиною, яка має рішучість і здатна в усьому догоджати Богу та при цьому не бути лінивою й не жадати втіх плоті, не жити для плоті, а жити для Бога. Можливо, цього разу ти не задовольниш Бога. Причина цього полягає в тому, що ти не розумієш Божих намірів; наступного разу, навіть якщо на це знадобиться більше зусиль, ти повинен догодити Йому, а не плоті. Коли ти переживеш такий досвід, то пізнаєш Бога. Ти побачиш, що Бог може створити небо, землю і все суще, що Він став плоттю, щоб люди могли дійсно бачити Його та дійсно контактувати з Ним; ти побачиш, що Він здатний ходити серед людей і що Його Дух може вдосконалювати людей у реальному житті, дозволяючи їм побачити Його красу і пережити Його дисципліну, Його виправлення та Його благословення. Якщо ти завжди переживатимеш такий досвід, то в реальному житті ти будеш невіддільний від Бога, і якщо одного дня твої стосунки з Богом перестануть бути нормальними, ти зможеш терпіти докори та відчувати каяття. Коли ти матимеш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не захочеш покидати Бога, і якщо одного дня Бог скаже, що покине тебе, ти злякаєшся та скажеш, що краще помреш, аніж залишишся покинутим, без Бога. Щойно ти це усвідомиш, ти відчуєш, що не здатний покинути Бога, і таким чином ти матимеш основу та справді втішатимешся Божою любов’ю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

444. Тож наскільки сильно ти сьогодні любиш Бога? І тож скільки ти знаєш про все, що Бог у тобі зробив? Це ті уроки, які тобі слід винести. Коли Бог приходить на землю, усе, що Він зробив у людині та дозволив людині побачити, – для того, щоб людина Його полюбила та справді Його пізнала. Причина того, що людина здатна страждати за Бога та зуміла дійти так далеко, – це, з одного боку, Божа любов, а з іншого боку – Боже спасіння; ба більше, це й суд та робота кари, яку Бог виконав у людині. Якщо ви позбавлені Божого суду, кари та випробувань, і якщо Бог не змусив вас страждати, то, щиро кажучи, ви насправді не любитимете Бога. Що більша Божа робота в людині та що більше страждання людини, то більше воно показує, наскільки значуща Божа робота, і то більше серце людини здатне справді любити Бога. Як винести урок щодо любові до Бога? Без страждання й переплавки, без болісних випробувань – і більше того, якби Бог давав людині тільки благодать, люблячу доброту й милосердя, – хіба б ти зміг досягти стадії істинної любові до Бога? З одного боку, під час Божих випробувань людина пізнає свої недоліки й усвідомлює, що вона незначна, нікчемна та ница, що вона є ніщо та нічого не має; з іншого боку, під час випробувань Бог улаштовує для людини певні обставини, щоб, перебуваючи в них, людина була більш здатною на власному досвіді відчути красу Бога. Хоча біль великий і часом нездоланний – настільки, що навіть сягає рівня нищівної скорботи, – але переживши його, людина бачить, яка прекрасна та робота, яку Бог у ній вершить, і тільки на цьому підґрунті в людині зароджується справжня любов до Бога. Сьогодні людина бачить, що не здатна по-справжньому пізнати себе лише через Божу благодать, любов і милосердя, а ще менше вона спроможна пізнати людську сутність. Тільки через Божі переплавку й суд і під час власне переплавки людина може пізнати свої недоліки й усвідомити, що вона нічого не має. Отже, любов людини до Бога будується на підґрунті Божих переплавки й суду.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише через досвід болісних випробувань ти можеш пізнати красу Бога»

445. Сьогодні більшість людей не має того знання. Вони вірять, що страждання не має цінності, що світ їх відкидає, що їхнє сімейне життя проблемне, що Бог не вважає їх приємними, а їхні перспективи похмурі. Деякі люди певною мірою страждають, навіть хочуть померти. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають витривалості, вони слабкі та некомпетентні! Бог жадає, щоб людина Його любила, та що більше людина Його любить, то більші її страждання, і що більше людина Його любить, то більші її випробування. Якщо ти Його любиш, тоді тебе спіткає всяке страждання, – а якщо не любиш, то, можливо, все для тебе йтиме гладко й усе навколо тебе буде мирним. Коли ти полюбиш Бога, то завжди відчуватимеш, ніби багато що навколо тебе нездоланне, і оскільки твій духовний стан занадто малий, ти будеш очищений; більше того, ти будеш нездатний вдовольнити Бога, і ти завжди відчуватимеш, що Божі наміри занадто високі, і вони поза межами досяжності людини. Через усе це ти будеш очищений – усередині ти будеш очищений, бо багато в тобі слабкості й багато такого, що неспроможне вдовольнити Божі наміри. Та ви маєте ясно бачити, що чистота здобувається лише рафінуванням. Тож протягом цих останніх днів ви мусите свідчити про Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху все одно потрібно бути вірним Богові та віддатися на милість Божих улаштувань; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення. Коли тебе спокушає сатана, мусиш казати: «Моє серце належить Богові, і Бог уже мене здобув. Я не можу тебе вдовольнити: я мушу всього себе присвятити тому, щоб вдовольнити Бога». Що більше ти вдовольняєш Бога, то більше Бог благословляє тебе й то більша сила твоєї любові до Бога; ти теж так само матимеш віру та рішучість і відчуватимеш, що немає нічого більш вартісного чи значущого, ніж життя, проведене в любові до Бога. Можна сказати, що поки людина любить Бога, вона не матиме смутку. Хоча бувають часи, коли твоя плоть слабка й тебе обступає багато реальних турбот, якщо в такі часи ти справді покладаєшся на Бога, то і у своєму дусі ти будеш утішений, ти відчуєш основу і матимеш, на що покластися. Таким чином ти зможеш перемогти багато обставин, і тому ти не скаржитимешся на Бога через страждання, які ти терпиш. Натомість ти хотітимеш співати, танцювати й молитися, збиратися разом із іншими та бесідувати, думати про Бога, і ти відчуватимеш, що всі люди, справи та речі навколо тебе, впорядковані Богом, є придатними. Якщо ти не любиш Бога, то все, на що ти дивитимешся, тебе дратуватиме, і ніщо не радуватиме твоє око; у дусі своєму ти будеш не вільний, а пригнічений, твоє серце завжди скаржитиметься на Бога, і ти завжди відчуватимеш, що ти терпиш таку велику муку й вона така несправедлива. Якщо твої шукання будуть не заради щастя, а щоб вдовольнити Бога та не бути звинуваченим сатаною, то такі шукання дадуть тобі велику силу любити Бога. Людина здатна практикувати все, що промовлене Богом, і все, що вона робить, здатне вдовольнити Бога, – ось що значить володіти реальністю. Шукати Божого вдоволення значить використовувати своє боголюбне серце, щоб утілювати Його слова в життя; незалежно від часу – навіть коли інші знесилені – у тобі все одно є боголюбне серце, і глибоко всередині ти прагнеш Бога та сумуєш за Ним. Це і є справжній духовний стан.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише через досвід болісних випробувань ти можеш пізнати красу Бога»

446. Саме під час гіркого рафінування людині найлегше потрапити під вплив сатани, тож як тобі слід любити Бога під час такого рафінування? Ти повинен зібрати свою волю, поклавши своє серце перед Богом і присвятивши Йому свій останній час. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти повинен бути здатним втілити істину в життя, щоб догодити Богові, і ти повинен взяти на себе зобов’язання шукати Бога та прагнути єднання з Ним. Що більш пасивним ти будеш в такі моменти, то більш негативним ти станеш, і тим легше тобі буде регресувати. Коли тобі необхідно виконувати свою функцію, навіть якщо ти не виконуєш її добре, ти робиш все, що можеш, і робиш це, не використовуючи нічого, окрім свого боголюбного серця; незалежно від того, що говорять інші, – чи вони говорять, що ти справляєшся добре, чи що ти справляєшся погано, – твої наміри правильні, і ти не самовдоволений, бо дієш від імені Бога. Коли інші неправильно сприймають тебе, ти можеш помолитися Богу та сказати: «О Боже! Я не прошу, щоб інші були терпимими до мене або добре до мене ставилися, або щоб вони мене розуміли чи схвалювали. Я лише прошу, щоб я міг любити Тебе в своєму серці, щоб мені було спокійно на душі, та щоб моя совість була чистою. Я не прошу, щоб інші мене хвалили або ставилися до мене з великою пошаною; я лише прагну догодити Тобі від щирого серця; я виконую свою роль, роблячи все, що в моїх силах, і хоча я нерозсудливий, нетямущий, з мізерним духовним рівнем і сліпий, я знаю, що Ти любий, і готовий присвятити Тобі все, що маю». Щойно ти помолишся таким чином, у тебе з’являється боголюбне серце, і ти відчуваєш набагато більше полегшення на серці. Це те, що мається на увазі під втіленням в життя любові до Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

447. Як слід людині любити Бога під час переплавки? Використовуючи намір любити Бога, щоб прийняти Його переплавку: під час переплавки ти відчуваєш муки всередині себе, немов у твоє серце встромлюють ніж, але ти готовий догоджати Богу, використовуючи своє боголюбне серце, і не бажаєш піклуватися про плоть. Ось що означає втілювати в життя любов до Бога. Тобі боляче всередині, і твої страждання досягли певної межі, але ти все одно бажаєш постати перед Богом і помолитися, говорячи: «О Боже! Я не можу покинути Тебе. Хоча всередині мене темрява, я хочу догоджати Тобі; Ти знаєш моє серце, і я хочу, щоб Ти впрацював у мене більше Своєї любові». Такою є практика під час переплавки. Якщо ти використовуєш своє боголюбне серце як основу, то переплавка може наблизити тебе до Бога та тісніше зв’язати тебе з Богом. Оскільки ти віриш у Бога, ти повинен передати своє серце Богові. Якщо ти пожертвуєш своє серце та покладеш його перед Богом, тоді під час переплавки для тебе буде неможливим відректися від Бога або залишити Бога. Таким чином, твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі тіснішими та більш нормальними, а твої бесіди з Богом – дедалі частішими. Якщо ти будеш завжди практикувати таким чином, то проводитимеш більше часу в Божому світлі та більше часу під керівництвом Його слів. У твоєму характері також відбуватиметься дедалі більше змін, а твої знання зростатимуть із кожним днем. Коли настане той день, що на тебе несподівано впадуть Божі випробування, ти будеш не лише здатен стояти по Божу сторону, але й зможеш засвідчити Йому. Тоді ти будеш подібний до Йова та Петра. Засвідчивши Богові, ти будеш по-справжньому Його любити та з радістю віддаси за Нього своє життя; ти будеш Божим свідком і тим, кого любить Бог. Любов, яка пережила переплавку, є сильною, а не крихкою. Незалежно від того, коли та яким чином Бог піддасть тебе Своїм випробуванням, ти здатен відкинути свої турботи про те, жити тобі чи померти, щоб із радістю полишити все заради Бога та з радістю стерпіти все заради Бога, – лише тоді твоя любов буде чистою, а твоя віра матиме реальність. Лише тоді ти станеш тим, кого Бог дійсно любить, і кого Бог дійсно зробив досконалим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

448. Бог карає та судить людину, бо цього вимагає Його робота, ба більше – бо це потрібно людині. Людині потрібні кара та суд: лише тоді вона зможе здобути любов до Бога. Сьогодні ви повністю переконані, але за найменшої невдачі ви опиняєтесь у халепі; ваш духовний стан досі замалий, і вам досі потрібно пережити більше такої кари та суду, щоб досягти глибшого знання. Сьогодні ви маєте більш-менш богобоязливе серце, і ви маєте страх перед Богом, і ви знаєте, що Він – істинний Бог, але ви не маєте до Нього великої любові й тим паче не досягли чистої любові; ваші знання занадто поверхові, а ваш духовний стан досі недостатній. Коли ви по-справжньому стикаєтеся з певним середовищем, ви ще не засвідчили, у вашому входженні замало ініціативності, і ви не маєте жодного уявлення про те, як практикувати. Більшість людей пасивні та бездіяльні; вони лише таємно люблять Бога у своєму серці, але не знають, як практикувати, і не мають чіткого уявлення про власні цілі. Удосконалені мають не тільки нормальну людську сутність, а й істини, які перевищують міри совісті, які вищі за стандарти совісті; вони не лише відплачують за Божу любов за допомогою своєї совісті – більше того, вони пізнали Бога й побачили, що Бог любий і гідний людської любові та що в Бозі є так багато вартого любові; людина не може Його не любити! Любов удосконалених до Бога має на меті реалізувати їхні особисті прагнення. Їхня любов спонтанна, нічого не просить взамін і не є угодою. Вони люблять Бога просто тому, що знають Його. Таким людям байдуже, чи дарує Бог їм милості, і вони задовольняються лише тим, щоб догоджати Богові. Вони не укладають із Богом угод і не вимірюють свою любов до Бога совістю: «Ти мені щось дав, тож я люблю Тебе взамін; якщо Ти мені нічого не даєш, то і я нічого не маю для Тебе взамін». Удосконалені завжди вірять у таке: «Бог – Творець, і Він виконує над нами Свою роботу. Оскільки в мене є ця нагода, стан і якості, потрібні, щоб бути вдосконаленим, я маю прагнути жити змістовним життям, і я маю догодити Йому».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

449. За своє життя Петро сотні разів зазнавав переплавки та проходив через багато болісних ґартувань. Ця переплавка стала основою його найвищої любові до Бога та найбільш значущим досвідом усього його життя. Тим, що він був здатний здобути найвищу Божу любов, він у певному сенсі завдячував своїй рішучості любити Бога; однак, що більш важливо, це було завдяки переплавці та стражданням, яких він зазнав. Ці страждання стали його провідником на шляху любові до Бога, тим, що йому найбільше запам’яталося. Якщо люди не проходять через біль переплавки в любові до Бога, тоді їхня любов сповнена нечистоти та власних уподобань; така любов сповнена ідей сатани та принципово не здатна задовольнити Божі наміри. Мати рішення любити Бога – це не те саме, що істинно любити Його. Навіть якщо все, про що вони думають у своєму серці, – заради любові та догоджання Богові, і вони здаються тими, що заради Бога та позбавленими будь-яких людських ідей, коли така практика любові до Бога буде донесена до Нього, Він не схвалить і не благословить її. Навіть якби люди повністю зрозуміли всі істини й прийшли до їхнього пізнання, не можна було б сказати, що це ознака любові до Бога; не можна було б стверджувати, що ці люди мають реальність любові до Бога. Незважаючи на те, що люди пізнали велику кількість істин, не зазнавши рафінування, вони не здатні втілити ці істини в життя; тільки під час рафінування люди можуть зрозуміти справжній сенс цих істин, і тільки тоді можуть по-справжньому оцінити їхнє внутрішнє значення. Тоді, коли вони знову практикують ці істини, вони можуть робити це точно і згідно з Божими намірами; тоді в їхній практиці їхні власні ідеї слабнуть, їхня людська розбещеність зменшується, їхні людські почуття згасають; тільки тоді їхня практика стає справжнім проявом любові до Бога. Ефект істини любові до Бога не досягається через знання, вимовлені словами, чи через душевну готовність, і не може бути досягнутий просто через розуміння цієї істини. Він вимагає, щоб люди заплатили певну ціну, щоб вони зазнали багато болю під час переплавки, і лише тоді їхня любов стане чистою і відповідатиме намірам Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

450. Наприкінці життя, коли Петра вже було вдосконалено, він сказав: «О Боже! Якби мені судилося прожити ще кілька років, я побажав би досягти ще чистішої та глибшої любові до Тебе». Коли його ось-ось мали прибити до хреста, у серці Петро молився: «О Боже! Твій час настав; час, який Ти приготував для мене, настав. Я повинен бути розіпнутим за Тебе, я повинен свідчити про Тебе, і я сподіваюся, що моя любов зможе задовольнити Твої вимоги та стати чистішою. Сьогодні те, що я маю можливість померти за Тебе, бути прибитим до хреста за Тебе, утішає мене й заспокоює, бо для мене немає нічого приємнішого, ніж мати можливість бути розіпнутим за Тебе, і виконати Твої бажання, і віддати себе Тобі, віддати Тобі своє життя. О Боже! Ти такий любий! Якби Ти дозволив мені жити, я ще більше хотів би Тебе любити. Поки я живий, я Тебе любитиму. Я хочу Тебе любити ще глибше. Ти судиш мене, і караєш мене, і випробовуєш мене, бо я не праведний, бо я грішив. І Твій праведний характер стає для мене ще очевиднішим. Це для мене благословення, бо я маю змогу любити Тебе ще глибше, і я готовий так Тебе любити, навіть якщо Ти не любиш мене. Я готовий споглядати Твій праведний характер, бо це дає мені більше змоги жити змістовним життям. Я відчуваю, що тепер моє життя стало змістовнішим, бо мене розпинають за Тебе, і в тому, щоб померти за Тебе, є зміст. І все ж я не почуваюся задоволеним, бо знаю Тебе замало, знаю, що не можу повністю виконати Твоїх бажань і замало Тобі віддячив. У своєму житті я був неспроможний повернути Тобі всього себе; мені до цього далеко. Озираючись на цю мить, я відчуваю себе в такому боргу перед Тобою, і в мене є лише ця мить, щоб спокутувати всі свої помилки й усю любов, за яку я Тобі не віддячив».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

451. Людина повинна прагнути жити змістовним життям, а не задовольнятися поточними обставинами. Щоб утілити образ Петра в життя, людина мусить мати знання й досвід Петра. Вона має шукати вищого та глибшого. Вона має шукати глибшої, чистішої любові до Бога та прагнути життя, яке мало б цінність і зміст. Лише це і є справжнім життям; лише тоді людина буде такою, як Петро. Ти повинен зосередитися на ініціативному входженні на позитивну сторону, і не повинен бути пасивним і дозволяти собі відступати заради тимчасового полегшення, ігноруючи при цьому глибші, детальніші та практичніші істини. Ти повинен мати практичну любов, і ти повинен знайти всі можливі способи звільнитися від цього занепадницького, безтурботного життя, яке нічим не відрізняється від тваринного. Ти повинен жити змістовним життям, життям, яке має цінність, і ти не повинен обманювати себе чи ставитися до свого життя як до іграшки. Для кожного, хто має рішучість і любить Бога, немає недосяжних істин і немає справедливості, за яку він не міг би стояти непохитно. Як ти мусиш прожити своє життя? Як ти мусиш любити Бога та цією любов’ю задовольняти Його наміри? У твоєму житті немає більшої справи. Ти передусім повинен мати таку рішучість і наполегливість, а не бути таким, як безхребетні слабаки. Ти маєш навчитися переживати змістовне життя та переживати змістовні істини, а не ставитися до себе так поверхово. Ти й не помітиш, як твоє життя пройде повз тебе; чи буде в тебе після цього й досі ще така можливість полюбити Бога? Чи може людина любити Бога після того, як помре? Ти мусиш мати такі ж рішучість і совість, що й Петро; твоє життя мусить бути змістовним, і ти не повинен себе обманювати. Будучи людиною й тим, хто прагне Бога, ти мусиш бути здатним обдумати своє життя й підходити до нього уважно, враховуючи, як ти повинен віддавати себе Богові, як ти повинен мати змістовнішу віру в Бога та як, оскільки ти любиш Бога, ти повинен любити Його чистіше, красивіше й добріше.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

452. Якщо люди хочуть любити Бога, вони повинні спробувати Божу красу і побачити Божу красу; лише тоді в них може пробудитися боголюбне серце, серце, яке надихає людей вірно віддавати себе Богові. Бог не змушує людей любити Його за допомогою слів або їхньої фантазії, і Він не силує людей любити Його. Натомість Він дозволяє їм любити Його з власної волі, і Він дозволяє їм бачити Його красу у Його роботі та висловлюваннях, після чого в них народжується любов до Бога. Тільки таким чином люди можуть справді свідчити про Бога. Люди люблять Бога не тому, що їх до цього спонукали інші, і ця любов – не миттєвий емоційний імпульс. Вони люблять Бога, бо бачили Його красу, бачили, що в Ньому є так багато гідного на людську любов, бо бачили Боже спасіння, мудрість і дивовижні діла, – і в результаті вони справді славлять Бога та справді прагнуть Його, і в них розгорається така пристрасть, що вони не могли б вижити, не здобувши Бога. Причина, з якої ті, хто справді свідчить про Бога, можуть дати гучне свідчення про Нього, полягає в тому, що їхнє свідчення ґрунтується на основі правдивого знання та правдивого прагнення Бога. Таке свідчення пропонується не за емоційним імпульсом, а відповідно до їхнього знання про Бога та Його характер. Оскільки вони пізнали Бога, вони відчувають, що неодмінно повинні засвідчити про Бога та зробити так, щоб усі ті, хто прагне Бога, пізнали Бога й усвідомили Божу красу і Його реальність. Як і любов людей до Бога, їхнє свідчення є спонтанним; воно реальне та має реальне значення й цінність. Воно не пасивне, не порожнє і не безглузде. Причина, з якої лише ті, хто справді любить Бога, мають найбільшу цінність і сенс у своєму житті, причина, з якої лише вони справді вірять у Бога, полягає в тому, що ці люди здатні жити в Божому світлі та здатні жити заради Божої роботи й управління. Це тому, що вони не живуть у темряві, а живуть у світлі; вони живуть не безглуздим життям, а життям, яке благословив Бог. Тільки ті, хто любить Бога, здатні свідчити про Бога, тільки вони є свідками Бога, тільки вони благословенні Богом, і тільки вони здатні отримати Божі обіцянки. Ті, хто любить Бога, є близькими Богу; вони є людьми, любими Богу, і вони можуть насолоджуватися благословеннями разом із Богом. Тільки такі люди житимуть вічно, і тільки вони довіку житимуть під Божою опікою та захистом. Бог – це Той, Кого люди мають любити, і Він гідний любові всіх людей, але не всі люди здатні любити Бога, і не всі люди можуть свідчити про Бога та співправити з Ним. Ті, хто справді любить Бога, здатні свідчити про Бога та присвятити всі свої зусилля Божій роботі, тому вони можуть ходити будь-де під небесами, і ніхто не наважиться їм протистояти, і вони можуть панувати на землі та правити всіма Божими людьми. Ці люди зійшлися разом зі всього світу. Це люди з усього світу, які говорять різними мовами й мають різний колір шкіри, але значущість їхнього існування однакова; усі вони мають боголюбне серце, усі вони несуть однакове свідчення і мають однакову рішучість і однакове бажання. Ті, хто любить Бога, можуть вільно ходити світом, а ті, хто свідчить про Бога, можуть перетинати весь усесвіт. Ці люди любі Богу, вони благословенні Богом, і вони вічно житимуть у Його світлі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»