Натовпи вітають Мене, натовпи вихваляють Мене; усі вуста називають єдиного істинного Бога, усі люди здіймають очі, щоб спостерігати за Моїми діяннями. Царство сходить на світ людей, Моя особа багата й рясна. Хто б не радів цьому? Хто б не танцював від радості? О, Сіоне! Підніми свій тріумфальний стяг, щоб прославити Мене! Співай свою тріумфальну пісню перемоги, щоб поширити Моє святе ім’я! Усе творіння до країв землі! Поспішайте очиститися, щоб ви могли бути як приношення для Мене! Сузір’я небес! Поспішайте повернутися до своїх місць, щоб показати Мою могутню силу на небозводі! Я прислухаюся до голосів людей на землі, які виливають свою нескінченну любов і повагу до Мене в пісні! У цей день, коли все творіння повертається до життя, Я сходжу в світ людей. У цей момент у цьому самому збігові обставин усі квіти буйно розквітають, усі птахи співають в один голос, усе тремтить від радості! Під звуки вітання Царства руйнується царство сатани, воно знищується у гуркоті гімну Царства, щоб ніколи більше не піднятися!

Хто на землі наважиться повстати й чинити опір? Коли Я спускаюся на землю, Я приношу полум’я, приношу гнів, приношу лиха всіх видів. Земні царства тепер є Моїм Царством! Високо в небі перевертаються й клубляться хмари; під небом озера й річки здіймаються та радісно витворюють хвилюючу мелодію. Тварини, які відпочивали, виходять зі своїх лігвищ, і Я пробуджую від сну всі народи. День, якого чекали численні народи, нарешті настав! Вони пропонують Мені найкрасивіші пісні!

У цей прекрасний момент, у цей хвилюючий час,

хвала звучить усюди, на небесах вгорі й на землі внизу. Хто б не був схвильований цим?

Кому б не стало легше на серці? Хто б не заплакав при цьому видовищі?

Небо – не небо давнини, тепер це – небо Царства.

Земля вже не та, що була, тепер це – свята земля.

Після того, як пройшов сильний дощ, брудний старий світ повністю оновився.

Гори змінюються… води змінюються…

люди теж змінюються… усе змінюється…

Ах, ви, безмовні гори! Устаньте й танцюйте для Мене!

Ах, ви, тихі води! Продовжуйте текти вільно!

Ви, люди, що маєте мрії! Піднімайтеся й кидайтеся в погоню!

Я прийшов… я – Цар…

Усе людство побачить своїми очима Моє обличчя, почує своїми вухами Мій голос,

житимуть самі життям Царства…

Як мило… як красиво…

По-незабутньому… неможливо забути…

У запалі Мого гніву великий червоний дракон бореться;

у Моєму величному суді дияволи показують свої справжні форми;

від Моїх суворих слів усі люди відчувають глибокий сором, і їм ніде сховатися.

Вони згадують минуле, як вони знущалися наді Мною й глузували з Мене.

Ніколи не було часу, коли вони не виставляли себе напоказ, ніколи не було часу, коли вони не кидали Мені виклик.

Хто сьогодні не плаче? Хто не відчуває докорів сумління?

Увесь вселенський світ наповнений плачем…

наповнений звуками радості… наповнений голосами зі сміхом…

Незрівнянна радість… радість, яку ні з чим не порівняти…

Дрібний дощик, що стукоче… важкі сніжинки тріпотливого снігу…

Усередині людей змішуються печаль і радість… деякі сміються…

деякі ридають… а деякі вітають голосно…

Як ніби всі забули… чи це весна, що рясніє дощами й хмарами,

літо буйно квітнучих квітів, осінь багатих врожаїв,

або холодна зима з морозом і льодом, ніхто не знає…

У небі пливуть хмари, на землі вирують океани.

Сини махають руками… люди рухають ногами в танці…

Ангели працюють… ангели пасуть…

Усі люди на землі метушаться, і все на землі множиться.