Лінь Цзін, Китай

У серпні 2001 року одна сестра засвідчила мені, що Бог удруге став плоттю, щоб висловлювати істину та виконувати Свою роботу суду, очищати й перетворювати розбещений характер людства, і зрештою привести людей до чудового Царства. Почувши це, я дуже зраділа. Після періоду дослідження я прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Після цього я активно відвідувала зібрання та виконувала свої обов’язки. Згодом мене обрали лідеркою в церкві. Тоді мій чоловік часто намагався завадити мені вірити в Бога та виконувати мій обов’язок, але це мене не сковувало, і я ніколи не затримувала виконання своїх обов’язків. Я цілими днями клопоталася в церкві. Удень я відвідувала зібрання, бесідуючи з братами й сестрами, щоб вирішити труднощі в їхньому житті-входженні. А ввечері я підтримувала негативно налаштованих і слабких братів і сестер. Раніше мій чоловік заробляв небагато, але несподівано в той час він мав хороший дохід, і незабаром наша сім’я змогла дещо заощадити. Я була така щаслива. Я подумала: «Зараз, виконуючи свій обов’язок, я маю Божу благодать і благословення, а в майбутньому я також зможу увійти до Царства. Надалі я повинна як слід виконувати свій обов’язок, і Бог не обійдеться зі мною несправедливо; Він благословить життя моєї сім’ї, щоб воно ставало все кращим». Однак, саме тоді, коли я будувала такі плани, сталося дещо несподіване.

Через деякий час мій чоловік почав постійно скаржитися на біль у попереку, тож він пішов до лікарні на обстеження. Лікар сказав, що в мого чоловіка грижа міжхребцевого диска та кісткові шпори на хребті, і якщо стан погіршиться, це стисне нерви та спричинить параліч. Йому також сказали більше не працювати і що йому потрібне термінове лікування. Почувши це, я була шокована. Я подумала: «Ми ще маємо багато боргів за наш новозбудований будинок, а двері та вікна навіть не встановлені. Наша дочка навчається в університеті, і їй теж потрібні гроші. Я дуже зайнята як лідерка церкви й не маю часу заробляти гроші. Лише наш 14-річний син навчається ремонтної справи, але він ще зовсім юний, лише учень, і щомісяця заробляє дуже мало. Як ми будемо покривати витрати на життя сім’ї в майбутньому?». Я відчула певне занепокоєння. Однак, коли я подумала про те, як цілими днями зайнята виконанням обов’язку в церкві, я вирішила, що Бог не ігноруватиме ці труднощі моєї сім’ї, і що хвороба мого чоловіка може минути після періоду відновлення. Коли я про це подумала, тривог у моєму серці значно поменшало.

Понад рік промайнув як одна мить. Мій чоловік постійно використовував лікувальні пластирі, але йому не ставало краще, і лікарі теж не мали жодних ефективних методів лікування. На серці в мене було дуже тривожно. Я не могла не думати: «Коли ж моєму чоловікові стане краще? Якби я не була так зайнята виконанням свого обов’язку, я б могла заробити трохи грошей, щоб утримувати сім’ю. Але я цілими днями зайнята церковною роботою й не маю часу заробляти гроші. Чому Бог не захищає мою сім’ю? Чому хвороба мого чоловіка не проходить? З усіма цими домашніми труднощами, що стоять переді мною, як я можу повністю присвятити своє серце обов’язку?». Що більше я думала про це, то більше засмучувалася. Моє серце просто палало від тривоги. Іноді я справді не могла більше цього виносити й потайки плакала. Я знала, що не повинна скаржитися на Бога, але просто не могла контролювати свої емоції й цілими днями жила в болю та муках. Особливо, коли я бачила, що чоловік сестри, з якою я співпрацювала, вміє добре заробляти, і що вона жила в достатку й не скована в коштах, мені це здавалося несправедливим. Я думала: «Я активніше за неї виконую свої обов’язки, то чому ж моя сім’я в такому стані? Чому Бог дарує благодать їм, а не мені? Чи я не подобаюся Богу? Бог не благословляє мою сім’ю, хоча я стільки жертвую й так присвячую себе, то навіщо мені й далі бути такою активною?». Однак потім я подумала: «Чи Бог перевіряє мене? Якщо я продовжуватиму активно виконувати свої обов’язки, Бог може благословити мою сім’ю, побачивши мою відданість. Якщо я виконуватиму свій обов’язок недбало, що я буду робити, якщо Бог ігноруватиме мене в майбутньому?». Тому я сказала собі, що не можу бути недбалою й повинна як слід виконувати свій обов’язок. Я й далі цілими днями була зайнята виконанням свого обов’язку. Однак через деякий час стан мого чоловіка не покращився, і проблеми моєї сім’ї все ще не були вирішені. Моє серце було ще більш збентежене й засмучене, і я почувалася так, ніби виходу немає. На душі було неймовірно гірко. На зібранні я сказала про свої труднощі вдома. З відчаєм на обличчі я поскаржилася: «Ви всі ніби в раю, а я відчуваю, що мене так мучать, ніби я в пеклі». Моя сестра суворо обтяла мене, сказавши: «Хіба ти не скаржишся, що Бог не праведний?». Слова сестри вразили мене до глибини душі. Хіба я не скаржилася на Бога? Я згадала Божі слова: «Кожна ваша скарга залишає пляму, і це гріх, який неможливо змити!» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. У вірі в Бога визначальним є здобуття істини). Зрозумівши серйозність проблеми, я швидко опустила голову й замовкла. Повернувшись додому, я стала на коліна й, ридаючи, молилася: «Боже, я знаю, що не повинна скаржитися, коли на мою сім’ю навалюються труднощі, але я не знаю, який у цьому Твій намір і як мені це пережити. Боже, просвіти й спрямуй мене, щоб я могла пізнати Твою роботу й зрозуміти Твій намір».

Одного дня я прочитала уривок Божих слів і здобула певне розуміння Божих намірів. Всемогутній Бог говорить: «Для всіх людей переплавка вкрай болісна, і їм дуже важко її прийняти, але саме під час переплавки Бог відкриває людині Свій праведний характер, розкриває Свої вимоги до людини та забезпечує більше просвітлення й більш практичне обтинання. Через порівняння фактів та істини людина здобуває більше знання про саму себе та про істину й більше розуміння Божих намірів, так дозволяючи людині мати правдивішу й чистішу любов до Бога. Саме такими є цілі Бога в здійсненні роботи з переплавки. Усе, над чим Бог працює в людині, має свої цілі та значення; Бог не виконує безцільної роботи чи роботи, яка не приносить користі людині. Переплавка не означає усування людини від Бога чи її знищення в пеклі. Радше вона означає зміну характеру людини під час переплавки, зміну її намірів, її старих поглядів, зміну її любові до Бога, зміну всього способу її життя. Переплавка – це практичне випробування людини, форма практичного вправляння, і тільки під час переплавки її любов може виконувати притаманну їй функцію» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю). Роздумуючи над Божими словами, я відчула, як на серці прояснилося. Які б обставини Бог для тебе не влаштовував, Його мета – не відсіяти тебе, а очистити й перетворити твій розбещений характер, і допомогти тобі зрозуміти Його характер та Його роботу. Пізнавши Бога, ти зможеш коритися Його роботі. Тоді я зрозуміла, що мій чоловік так довго страждав від травми спини не випадково: Божий намір був у тому, щоб я шукала істину й винесла з цього уроки, щоб мій розбещений характер міг бути очищений і перетворений. Я згадала час, коли тільки прийняла нову Божу роботу. Я знала, що в останні дні Бог виконує Свою роботу суду та очищення, але все ще прагнула здобути благодать і благословення, як у період Благодаті, бажаючи, щоб Бог зцілив хворобу мого чоловіка. Коли йому так і не стало краще, я скаржилася на Бога й жила в негативі та непорозумінні. Я сама накликала на себе всі ці страждання. Усе це сталося через мій брак у розумінні Божої роботи та через те, що я йшла хибним шляхом у своїй вірі в Бога. Коли я це зрозуміла, біль у моєму серці значно вщух.

Пізніше я згадала, як Бог розвінчує людей, котрі ставляться до Нього як до швейцарського армійського ножа та рогу достатку, тож я знайшла цей уривок Божих слів, щоб прочитати. Бог говорить: «Якщо люди сьогодення не наділені такою людськістю, як Йов, то яка їхня природа-сутність, як вони ставляться до Бога? Чи бояться вони Бога? Чи втікають вони від злого? Тих, хто не боїться Бога та не втікає від злого, можна охарактеризувати лише двома словами – “вороги Божі”. Ви часто вимовляєте ці два слова, але ніколи не знали їхнього справжнього значення. Слова “вороги Божі” мають сутність: вони говорять не про те, що Бог бачить у людині ворога, а про те, що людина бачить ворога в Богові. По-перше, коли люди починають вірити в Бога, у кого з них немає власних цілей, мотивації й амбіцій? Навіть якщо якась частина людини вірить в існування Бога та бачила Його існування, у її вірі в Бога все одно є ця мотивація, і кінцева мета віри людини в Бога – це отримати від Нього благословення й те, чого вона хоче. У своєму життєвому досвіді люди часто думають собі: “Я заради Бога пожертвував сім’єю та кар’єрою, а Він що мені дав? Я мушу підбити підсумки та перевірити: чи отримав я останнім часом якісь благословення? За цей час я чимало присвятив, я бігав і бігав, я багато страждав – чи дав мені Бог якісь обітниці в обмін на мою продуктивність упродовж цього часу? Чи згадав Він мої добрі вчинки? Яким буде мій фінал? Чи можу я отримати благословення? …”. У своєму серці кожна людина часто й постійно робить такі підрахунки, виношуючи мотивацію, амбіції й ділове мислення, коли домагається чогось від Бога. Тобто в серці людина постійно випробовує Бога, постійно будує плани щодо Бога, постійно “аргументує” перед Богом те, який фінал вона хоче для себе, і намагається отримати від Бога заяву й побачити, чи дасть їй Бог те, чого вона хоче. Прагнучи до Бога, людина водночас не ставиться до Бога як до Бога. Людина завжди намагалась укладати з Богом угоди, безперестанку домагаючись чогось від Нього та навіть тиснучи на Нього на кожному кроці – вимагаючи ще й ложки після того, як отримала мед. Намагаючись укласти з Богом угоду, людина водночас і сперечається з Ним, і є навіть такі люди, які часто стають слабкими, негативно налаштованими, млявими в роботі та сповненими нарікань на Бога, коли вони опиняються в певних ситуаціях або до них приходять випробування. Відколи людина почала вірити в Бога, вона стала вважати Бога рогом достатку, універсальним мультиінструментом, а себе – найбільшим Божим кредитором, ніби домагання благословень і обітниць від Бога є її невіддільним правом і повинністю, а захист людини, піклування про неї та її забезпечення – це зобов’язання Бога, які Йому слід виконувати. Таким є принципове сприйняття трьох слів – “віра в Бога” – у всіх тих, хто вірить у Бога, і таким є їхнє найглибше розуміння поняття віри в Бога» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II). «Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших тягот. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! Ти живеш як свиня – чим ти відрізняєшся від свиней і собак? Хіба всі ті, хто не шукає істини, а натомість любить плоть, – не звірі? Хіба всі ці мерці, позбавлені духу, – не ходячі трупи? Скільки слів було сказано серед вас? Чи серед вас було виконано мало роботи? Скільки Я серед вас забезпечив? То чому ж ти цього не здобув? На що тобі скаржитися? Чи не тому ти нічого не здобув, що занадто закоханий у плоть? І чи не тому, що твої думки занадто навіжені? Чи не тому, що ти занадто нерозумний?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд). Розвінчення в Божих словах пронизало мене в самісіньке серце. Повіривши в Бога, я насолоджувалася великою Божою благодаттю та благословеннями, і була надзвичайно вмотивованою у виконанні свого обов’язку. Я вірила: якщо я як слід виконуватиму свій обов’язок, Бог дарує мені рясну благодать, захистить від лих і нещасть, і збереже мою сім’ю в безпеці та здоров’ї. Я виконувала свій обов’язок із цими неправильними намірами. Спочатку, коли в мого чоловіка з’явилася грижа міжхребцевого диска і лікар сказав, що в разі погіршення його паралізує, я вірила, що поки я активно виконую свої обов’язки, Бог не обійдеться зі мною несправедливо і хвороба мого чоловіка незабаром мине. Тому мій ентузіазм у виконанні обов’язків не згасав. Однак, коли моєму чоловікові так і не стало краще, а моя сім’я зіткнулася з фінансовими труднощами, тоді як брати й сестри навколо мене насолоджувалися кращим і комфортнішим життям, мені це здалося несправедливим, і я почала скаржитися, що Бог мене не благословляє, і вже не була такою активною у виконанні свого обов’язку, як раніше. Пізніше я почала хвилюватися, що Бог перевіряє, чи вірна я Йому, і що якщо я недбало ставитимуся до свого обов’язку, то не отримаю Божої благодаті та благословень, тому в мене не було іншого вибору, як продовжувати виконувати свій обов’язок. Через деякий час стан мого чоловіка так і не покращився, а мої життєві труднощі не вирішилися. У серці я ще більше скаржилася на Бога і навіть виплеснула своє невдоволення Богом перед сестрами, скаржачись, що Бог не праведний до мене. Потворність моїх спроб торгуватися з Богом була повністю розвінчана, і я була абсолютно викрита! Протягом років хвороби мого чоловіка я не шукала істини. Натомість я постійно жила в негативі, скаржачись на Бога й не розуміючи Його. Хоча я й виконувала свій обов’язок, я лише намагалася торгуватися з Богом в обмін на Його благословення, ставлячись до Нього як до рогу достатку, як до швейцарського армійського ножа. У минулому я вважала, що досить активно виконую свої обов’язки. Я ніколи не нехтувала своїми обов’язками, навіть коли мій чоловік хворів, і досягла певних результатів у своїй роботі. У результаті я навісила на себе ярлик людини, яка «вірна Богу» і яка «істинно вірить у Нього». Мені абсолютно бракувало самоусвідомлення! Вірні Богу – це ті, хто добре виконує свій обов’язок усім серцем і розумом, і зовсім не скаржаться, незалежно від того, чи благословляє їх Бог, чи ні. Візьміть, до прикладу, Йова. Чи Бог давав, чи забирав, Йов міг коритися Богу й завжди хвалити Його ім’я. Як би Бог із ним не поводився, Йов не мав жодних власних вимог. Ось що насправді означає бути людиною, вірною Богу. Я ж вірила в Бога й виконувала свій обов’язок для того, щоб отримати від Нього вигоду. У мене не було ані вірності, ані щирості. Я була просто пристосуванкою. Моя віра в Бога і слідування за Ним були фальшивими, і лише мої вимоги благодаті та благословень були справжніми. Я цінувала ці матеріальні речі понад усе й постійно вимагала від Бога благодаті та благословень. Я зовсім не була людиною, яка істинно вірить у Бога, і справді викликала в Нього огиду та відразу. Якби Бог не викрив мене таким чином, я б ніколи не побачила ясно свого справжнього «я».

Тоді я поміркувала над собою: чому, коли трапляється щось хороше, я можу хвалити Бога, але коли мій чоловік захворів і ми зіткнулися з фінансовими труднощами, я скаржилася на Бога? Я прочитала такі Божі слова: «Протягом багатьох років думки, на які люди покладалися, щоб забезпечити власне виживання, роз’їдали їхні серця до такої міри, що вони стали віроломними, боягузливими й мерзенними. Вони не тільки не володіють ні силою волі, ні рішучістю, але вони також стали жадібними, зарозумілими та свавільними. Їм украй бракує рішучості вийти за власне “я”, а тим паче найменшої краплі мужності, щоб позбутися скованості цими темними впливами. Думки та життя людей настільки гнилі, що їхні погляди, які лежать в основі віри в Бога, досі нестерпно гидкі, і їх навіть цілком образливо чути. Усі люди боягузливі, безсилі, мерзенні та крихкі. Вони не гидують силами темряви й не відчувають любові до світла та істини; натомість вони роблять усе можливе, щоб вигнати їх» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чому ти не бажаєш бути контрастним тлом?). «Ті, хто народилися у країнах з найглибшим рівнем розбещеності, мають ще менше розуміння того, хто такий Бог або що означає вірити в Бога. Що більш зіпсутою є людина, то менше вона має пізнання Божого існування, то слабшими є її розум та розуміння. Першопричиною спротиву та бунтарства людини проти Бога є її розбещення сатаною. Через розбещення сатаною совість людини заніміла, вона розбещена в моральному плані, у неї деградовані думки та відсталий психологічний стан. До того, як людина була розбещена сатаною, первісно вона корилася Богу та корилася Його словам, коли їх чула. Первісно вона мала здоровий розум і здорову совість, мала нормальну людськість. Після того, як людину розбестив сатана, її первісні розум, совість та людськість усі заніміли та були пошкоджені сатаною. Тому людина втратила покору перед Богом та любов до Нього. Розум людини став ненормальним, її характер став таким, як у звіра, а її бунтарство проти Бога стає дедалі більшим та дедалі тяжчим. Але людина й далі цього не знає, і не розуміє, і просто наполегливо противиться, й бунтує. Вияви характеру людини є вираженням її розуму, проникливості та совісті. Оскільки її розум і проникливість нездорові, а совість вкрай заніміла, її характер бунтує проти Бога» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Залишатися без змін у характері – значить бути у ворожнечі з Богом). Розмірковуючи над Божими словами, я зрозуміла, що саме сатана розбестив і роз’їв уми людей. Цей світ сповнений різноманітних сатанинських правил виживання, таких як: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Вигода понад усе» та «Ніколи не залишайся в програші». Усі живуть за цими сатанинськими філософіями, стаючи егоїстичними й ницими та повністю нехтуючи совістю. У всьому, що вони роблять, вони насамперед думають про те, чи вигідно це їм. Якщо вигідно – роблять, якщо ні – не роблять. Я також була глибоко розбещена цими сатанинськими думками та ідеями. Коли я побачила, що маю Божу турботу й захист завдяки вірі в Нього та виконанню свого обов’язку, і життя моєї сім’ї ніби покращувалося, я повірила, що це Божі благословення, які я отримала завдяки своїй відданості обов’язку, і що якщо я й надалі так активно виконуватиму свій обов’язок, то в майбутньому також зможу отримати спасіння та увійти до Царства. Коли мій чоловік захворів, а сім’я зіткнулася з фінансовими труднощами, я не зрозуміла Бога, скаржилася на Нього й недбало виконувала свій обов’язок. Факти викрили, що я не мала жодної щирості у виконанні свого обов’язку. Усе, що я робила, – це намагалася обманути Бога та плести проти Нього інтриги, марно намагаючись виманити Божі благословення через свій обов’язок. Сам Бог став плоттю й висловлює істину, щоб спасти нас. Він присвячує нам усю кров Свого серця й ніколи не зважає на власні інтереси. Сутність Бога вірна; вона безкорислива, прекрасна й добра. Натомість за тією дещицею обов’язку, який я виконувала, ховалися торги, вимоги та обман, і я взагалі не ставилася до Бога як до Бога. Я була егоїстичною та ницою людиною, яка втратила всю людськість і розум. Якби все це не трапилося зі мною, я б ніколи ясно не побачила, ким я є насправді. Лише тоді я зрозуміла, що хвороба мого чоловіка та фінансові труднощі сім’ї не означали, що Бог навмисно ускладнює мені життя. Насправді намір полягав у тому, щоб я чітко побачила власне егоїстичне й нице потворне обличчя, щоб пробудити моє серце й показати мені, як жити як людина. Це було велике Боже спасіння для мене, що містило в собі Його любов, але я була занадто сліпою, щоб зрозуміти Його намір, і постійно не розуміла Бога та скаржилася на Нього. Зрозумівши це, я сповнилася жалем і зненавиділа себе. Тоді я була готова покаятися перед Богом і коритися Його влаштуванням і впорядкуванням, незалежно від того, чи будуть якісь покращення у здоров’ї мого чоловіка чи в житті нашої сім’ї.

Продовжуючи шукати, я натрапила на ще один уривок Божих слів: «Йов не намагався укласти з Богом якусь угоду, нічого не ставив до Бога жодних вимог і нічого в Нього не випрошував. Він хвалив Боже ім’я через велику силу й владу Бога у володарюванні над усім сущим, і хвала Йова ніяк не залежала від того, чи здобув він благословення, а чи зазнав напасті. Він вірив, що незалежно від того, чи отримують люди від Бога благословення чи напасть, велика Божа сила й влада незмінні, а отже, у яких би обставинах не перебувала людина, Боже ім’я має прославлятися. Коли Бог благословляє людину, це відбувається через Боже володарювання, і якщо на неї зійшло нещастя, то це теж відбувається через Боже володарювання. Велика Божа сила та влада володарюють над усім і влаштовують усе, що стосується людини; примхи людської долі – це прояв великої Божої сили та влади, і з якого погляду ти б не дивився на це, Боже ім’я належить хвалити. Саме це Йов пережив і пізнав за роки свого життя. Усі думки та вчинки Йова доходили до Божих вух і поставали перед Богом, і Бог цінував їх. Бог цінував це знання Йова й дорожив Йовом за те, що в нього було таке серце. Це серце чекало Божого наказу завжди та скрізь, і воно вітало все, що з ним ставалося, незалежно від часу й місця. Йов не ставив Богу жодних вимог. А від себе він вимагав чекати всіх упорядкувань, які йшли від Бога, приймати та зустрічати їх і коритися їм; Йов вважав це своїм обов’язком, і це було саме те, чого бажав Бог» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II). Коли Йов втратив усіх своїх овець, худобу та все своє багатство, хоч він і відчував душевні муки, він залишався раціональним. Він не робив поспішних висновків, коли не розумів Божого наміру, і ніколи не промовляв жодного слова скарги чи бунту проти Бога. Він знав, що Бог є єдиним істинним Богом, який створив усе й володарює над усім сущим, і що хоч би Бог давав чи забирав, Його ім’я завжди слід хвалити й звеличувати. Йов міг приймати від Бога всі обставини, які Він організовував і коритися їм. Натомість, поглянувши на себе, я побачила: коли Бог дарував мені благодать і благословення, я з радістю хвалила Його ім’я. Але коли мій чоловік захворів, а сім’я зіткнулася з фінансовими труднощами, я не молилася, щоб шукати й осягнути Його намір. Замість цього я хотіла використати виконання свого обов’язку, щоб обманом здобути Божу довіру й змусити Його допомогти вирішити труднощі моєї сім’ї. Коли те, що робив Бог, не відповідало моїм бажанням, я скаржилася, що Він не праведний до мене. Я взагалі не виявляла жодної щирої покори Богу. Між мною та Йовом справді була ціла прірва. Моя людськість була надто низькою!

Пізніше я прочитала більше Божих слів і зрозуміла, як віра в Бога й виконання обов’язку пов’язані з отриманням благословень чи стражданням від нещастя. Бог говорить: «Немає жодного зв’язку між обов’язком людини й тим, чи отримує вона благословення чи зустрінеться з лихом. Обов’язок – це те, що людина повинна виконувати; це її послане небом покликання, і їй слід виконувати його, не шукаючи винагороди, а також без жодних умов або відмовок. Тільки це можна називати виконанням свого обов’язку. Отримання благословень означає благословення, якими людина насолоджується, коли є вдосконаленою після того, як пережила суд. Зустріч із лихом – це покарання, яке людина отримує, коли її характер не змінюється після того, як вона пройшла через кару й суд, тобто коли вона не є вдосконаленою. Але незалежно від того, чи створені істоти отримують благословення чи зустрічаються з лихом, вони мають виконувати свій обов’язок, роблячи те, що вони повинні робити, і роблячи те, на що вони здатні; це – найменше, що має робити людина, людина, яка прагне до Бога. Тобі не слід виконувати свій обов’язок заради отримання благословень, і тобі не варто відмовлятися виконувати свій обов’язок через страх зустрітися з лихом. Дозвольте Мені сказати вам одне: виконання людиною свого обов’язку – це те, що вона повинна робити, і якщо вона не здатна виконати свій обов’язок, то це її бунтарство» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини). З Божих слів я зрозуміла, що людське життя дароване Богом, і все, чим людина насолоджується, забезпечено Богом. Люди повинні виконувати свої обов’язки беззастережно. Це абсолютно природно й виправдано. Люди не повинні висувати умови чи вимоги; тим більше вони не повинні виконувати свої обов’язки лише для того, щоб отримати благословення та благодать. Це найбільш нерозумне, що вони можуть зробити. Подібно до того, як батьки терплять великі труднощі, щоб виростити своїх дітей, діти повинні підтримувати своїх батьків. Якщо люди підтримують своїх батьків лише тоді, коли бачать, що отримають спадок, і проганяють їх, коли в тих немає жодного майна, такі люди – бунтівні діти; вони – звірі. У них немає людськості. Виконання мого обов’язку – це моє послане небесами покликання як створеної істоти, і я не повинна вкладати в нього жодних своїх намірів чи цілей. Незалежно від того, благословляє мене Бог чи ні, я маю беззастережно виконувати свій обов’язок. До того ж, мій чоловік намагався завадити мені вірити в Бога. Те, що його хвороба не зцілилася, було його власною провиною. Він не заслуговував на співчуття. Мій чоловік був тим, хто опирався Богу, а я все одно просила Бога зцілити його хворобу і навіть скаржилася на Бога. Це було абсолютно нерозумно й викликало в Бога огиду та відразу. Надалі, незалежно від того, одужає мій чоловік від своєї хвороби чи ні, я була готова коритися Божим влаштуванням і впорядкуванням, виправити своє ставлення й належно виконувати свій обов’язок усім серцем і розумом. Зрозумівши це, я більше не відчувала такої гіркоти. Тоді я згадала, що сказано в Біблії: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Матвія 6:26). Бог сказав, що птахи небесні не сіють і не жнуть, але Він годує навіть їх, не кажучи вже про людей. Бог не хоче, щоб я готувалася чи будувала плани на майбутнє, а хоче, щоб я дозволила всьому йти своєю чергою. Я повинна задовольнятися тим, що маю достатньо їжі та одягу. Хоча наша сім’я мала фінансові труднощі, ми все ще могли зводити кінці з кінцями, і я була готова коритися Божому володарюванню та впорядкуванням, більше не страждаючи від відчаю та тривоги за завтрашній день.

Пізніше дядько друга мого чоловіка приїхав у наші краї у відпустку. Він навчив мого чоловіка користуватися лікувальними пластирами та застосовувати методи лікування болю в спині та ногах, а також лікував його безкоштовно. Через деякий час моєму чоловікові стало набагато краще, і він також відкрив на ринку клініку для лікування болю в спині та ногах, заробляючи трохи грошей для поповнення сімейного бюджету. Переживши все це, мій чоловік перестав так сильно намагатися завадити мені вірити в Бога. Згодом хвороба мого чоловіка поверталася кілька разів, але я більше не скаржилася на Бога через неї. Я знаю, що все, що влаштовує Бог, є добрим, і я маю коритися Богу та належно виконувати свій обов’язок. Те, що я змогла так змінитися, є результатом керівництва Божих слів. Дякувати Богу!