Емілі, Філіппіни

Я виросла в бідній сім’ї, де було одинадцятеро дітей. Змалку я хотіла заробляти багато грошей, щоб витягнути свою сім’ю зі злиднів. Мене особливо надихнуло, коли під час навчання в коледжі однокласниця запросила мене на бізнес-семінар, де спікери ділилися досвідом, як піднятися з бідності до багатства. Я теж захотіла стати успішною бізнес-леді та робити такі речі, як заробляти купу грошей, мати власний будинок і машину та подорожувати світом. Тоді ті, хто мене знав, побачили б у мені приклад бідної дівчини, яка вирвалася зі злиднів, і захоплювалися б мною. Після закінчення навчання я поїхала в ОАЕ і працювала адміністратором у компанії. Оскільки мій дохід був низьким, я постійно шукала підробіток. Я часто працювала вдень на основній роботі, а вночі займалася додатковим бізнесом. Я також намагалася робити різні інвестиції, але всі вони закінчувалися провалом, і моє життя ставало ще важчим. У той час я почувалася досить пригніченою і не могла зрозуміти: я так тяжко працювала, щоб заробити гроші, чому ж усе складалося саме так? Чому я постійно зазнавала невдач, як би тяжко не працювала чи не інвестувала? Я почувалася геть виснаженою.

У лютому 2020 року я прийняла роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Був уривок із Божих слів, який мене справді зворушив. Всемогутній Бог говорить: «Будучи членами людського роду та благочестивими християнами, ми маємо зобов’язання й повинність – віддати наш розум і тіло для звершення Божого доручення, бо все наше єство прийшло від Бога й існує завдяки Божому володарюванню. Якщо наші розум і тіло не присвячені Божому дорученню та справедливій справі роду людського, то наші душі почуватимуться осоромленими перед тими, хто став мучеником за Боже доручення, і ще більше осоромленими перед Богом, Який усім нас забезпечив» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства). Зі слів Всемогутнього Бога я зрозуміла, що як створені істоти ми повинні виконувати обов’язок створеної істоти, оскільки це наша відповідальність і зобов’язання. Це тому, що Бог улаштував для нас усе, включаючи нашу сім’ю, батьків і середовище, в якому ми зростаємо, – усе це було давно напередвизначено Богом, і як створені істоти ми повинні відплатити за Його любов. Я була глибоко зворушена Божими словами й хотіла виконувати свій обов’язок, щоб відплатити за Божу любов. Але я розуміла так мало істини, що не могла встояти перед спокусою грошей, і моє серце було постійно зосереджене на заробітку.

Пізніше я перейшла з посади адміністратора на асистента у відділі кадрів, і моя зарплата теж зросла. Але я не була дуже щаслива, бо ця робота не могла зробити мене багатою чи змусити інших захоплюватися мною. Якщо я продовжуватиму в тому ж дусі, коли ж я зможу побудувати будинок на батьківщині, покращити життя моєї сім’ї та возити їх у подорожі? Тож мені потрібно було знайти більш високооплачувану роботу або брати більше підробітків. Тому я розіслала більше резюме. Невдовзі я почала нову роботу в іншій компанії на посаді адміністративного асистента у відділі продажів. Я була справді щаслива, бо крім фіксованої зарплати, були комісійні, і якщо я добре працюватиму, то отримуватиму ще й бонуси. Я подумала: «Нарешті я маю шанс заробити більше грошей, і коли я побудую будинок на батьківщині, люди там точно будуть рівнятися на мене й захоплюватися мною». Оскільки це була нова робота і я не мала досвіду, мені довелося витрачати багато часу на навчання, щоб отримувати високий дохід, якого я прагнула. Щоб заробити більше грошей, я часто працювала понаднормово. У той час я вкладала весь свій час і енергію в роботу. На роботі я часто їла нерегулярно або навіть зовсім забувала поїсти. Особливо коли менеджеру чи колегам потрібно було, щоб я вирішила щось термінове, навіть коли я хворіла, мені все одно доводилося працювати. На той час я була євангельським працівником, але була настільки зайнята роботою, що мала небагато часу на проповідування Євангелія. Навіть повернувшись додому, я продовжувала працювати. Коли лідер просив мене проводити зібрання, я здебільшого відмовлялася, бо не мала часу розмірковувати над Божими словами. До того ж я була вже втомлена після цілого дня роботи й не мала більше сил проводити їх; я просто хотіла відпочити. У той час я часто була неуважною на зібраннях і нерідко відвідувала онлайн-зібрання під час роботи. Іноді я навіть засинала під час зібрань. Оскільки я була зосереджена лише на зароблянні грошей, мої результати в проповідуванні Євангелія були поганими. Я почувалася дуже винною і думала: «Я була готова продовжувати працювати, навіть коли була втомлена чи хвора, але до свого обов’язку я ставилася недбало і виконувала його пасивно». Хоча я відчувала певний докір сумління, я добре вміла вибачати собі, думаючи: «Я ще новачок у продажах, але коли я освоюсь у цьому, у мене буде більше часу для обов’язку». Проте все пішло не так, як я очікувала. Що більше я освоювалася на роботі, то довше мені доводилося працювати. У мене не тільки не з’явилося більше вільного часу – я стала ще більш зайнятою. Моє серце почало втрачати спокій, бо я знала, що для створеної істоти обов’язок – це зобов’язання і відповідальність, і що я повинна належно виконувати свій обов’язок, щоб відплатити за Божу любов. Однак я не виконувала свій власний обов’язок. Водночас мені було справді страшно, бо я постійно прагнула світських речей, і моє серце все далі й далі віддалялося від Бога. Я не відчувала керівництва Святого Духа у своєму обов’язку, і моє проповідування Євангелія не приносило плодів. Я молилася Богові у своєму серці: «Всемогутній Боже, я відчуваю, що втратила напрямок. Я не відчуваю роботи Святого Духа чи Твого керівництва. Будь ласка, допоможи мені».

Пізніше я прочитала уривок із Божих слів і здобула певне розуміння своєї проблеми. Всемогутній Бог говорить: «Багато з вас вагалося між правильним і неправильним, чи не так? У всій боротьбі між позитивним і негативним, чорним і білим – між сім’єю і Богом, дітьми і Богом, гармонією і розривом, багатством і бідністю, статусом і пересічністю, між тим, чи вас підтримують чи відкидають тощо, вам точно відомо про той вибір, який ви зробили! Між гармонійною сім’єю і розбитою ви вибрали перше, причому без вагань; між багатством і обов’язком ви знову вибрали перше, і вам навіть бракує волі повернутися до берега; між розкішшю і злиднями ви вибрали перше; вибираючи між вашими дітьми, дружинами й чоловіками та Мною, ви вибрали перше; і між уявленнями та істиною ви все ж вибрали перше. Зіткнувшись із усілякими вашими лихими вчинками, Я просто втратив віру у вас, Я просто приголомшений. Ваші серця несподівано виявилися настільки нездатними пом’якшитися. Кров серця, яку Я присвячував багато років, на диво, не принесла Мені нічого, крім вашого покидання та безсилого прийняття, але Мої сподівання на вас міцніють із кожним новим днем, бо Мій день цілковито виявлений перед кожним. Проте зараз ви досі прагнете темних та лихих речей і відмовляєтеся відпустити їх. Тож яким буде для вас фінал? Чи ви колись думали про це серйозно? Якби вас знову попросили вибрати, яким було б ваше ставлення? Чи знову вибрали б перше? Чи й далі ви відплачували б Мені розчаруванням і болісною скорботою? Невже у ваших серцях і досі була б лише дещиця тепла? Чи й далі б ви не знали, що робити, щоб втішити Моє серце? Що ви обираєте у цей момент?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Кому саме ти вірний?). З того, що викриває Бог, видно мій справжній стан. Часто ми знаємо, що правильно, а що ні, що є позитивним, а що негативним, але все одно обираємо неправильне й негативне. Відтоді, як я прийняла роботу Всемогутнього Бога, я знала, що як створена істота повинна виконувати свій обов’язок, але я тяжко працювала цілими днями й витрачала стільки часу та енергії, щоб інші захоплювалися мною й заздрили мені, щоб заробити більше грошей і насолоджуватися кращим матеріальним життям. Я зовсім не виконувала свій обов’язок від усього серця. Після роботи, ввечері, коли я мала б присвятити час своєму обов’язку, я думала лише про те, як заробити більше грошей; у мене зовсім не було охоти проповідувати Євангеліє чи виконувати свій обов’язок. Я вважала, що досить просто виконувати обов’язок, і мене зовсім не хвилювало, чи приносить він якісь результати. Я побачила, що у своєму обов’язку я була справді неблагоговійною. Я вірила в Бога, але не могла по-справжньому слідувати за Ним, усе ще обираючи світські речі та йдучи шляхом невіруючого. Оскільки Бог усе ще давав мені шанс виконувати свій обов’язок, я мала б ухопитися за нього й цінувати його, зосередити свій час та енергію на прагненні до істини й виконанні свого обов’язку. Це найцінніше й найзмістовніше. Відтоді я почала активно відвідувати зібрання й більше не дозволяла зайнятості на роботі ставати на заваді моєму обов’язку. Раніше я працювала понаднормово після повернення додому, навіть відповідала на робочі дзвінки об 11 вечора, але тепер я більше не приймала жодних робочих дзвінків і не перевіряла повідомлення після 8 вечора. Також раніше я рідко молилася й нерегулярно проводила духовні роздуми, а тепер я вставала рано, щоб читати Божі слова, слухати гімни й дивитися відео з досвідними свідченнями. Вранці у свій вихідний я запрошувала потенційних одержувачів Євангелія на зібрання, а після обіду збиралася з ними. Я навіть використовувала перерви на роботі, щоб поквапитися й виконати свій обов’язок. Практикуючи так, я відчувала в серці мир і радість.

Невдовзі знайомий запропонував мені приєднатися до однієї інвестиції, пообіцявши, що це принесе мені багато грошей і що я зможу не тільки купити автомобіль, а й побудувати будинок і навіть подорожувати до інших країн. Це все були мої мрії! Я подумала: «Інвестування – це просто вкладання грошей, і прибуток буде щомісяця, тож це не вплине на мій обов’язок». Отже, ми із сестрою витратили 500 000 песо для участі в цій інвестиції. Упродовж перших двох місяців після інвестування ми отримували прибуток, але на третій місяць виплати дивідендів припинилися. Ми попросили повернути наші гроші, та вони постійно вигадували виправдання й відмовлялися. Я була розлючена. Я хотіла повернути капітал, але як би я не намагалася, мені не вдавалося. Я була дуже засмучена, адже це були гроші, які я відклала, щоб надіслати додому на будівництво будинку. Я просто хотіла швидко знайти спосіб відбити гроші, які втратила на інвестиції. Тож я працювала ще тяжче, часто залишаючись понаднормово. Але мою зарплату затримали через реструктуризацію компанії. Тоді в мене майже не залишалося грошей, і навіть оплата оренди чи купівля їжі стали проблемою. Ці клопоти заполонили моє серце, і я знову стала виконувати свій обов’язок пасивно й недбало. Я лише запрошувала потенційних одержувачів Євангелія на зібрання, але насправді не розуміла їхніх проблем та не допомагала їх розв’язати. Я усвідомила, що якщо продовжуватиму так, мій стан лише погіршуватиметься, і я можу зрештою втратити роботу Святого Духа й бути покинутою Богом. Тож я помолилася Богові: «О Боже, протягом останніх трьох місяців я ставила власну роботу вище за свій обов’язок. Моє серце було повністю поглинуте думками про те, як заробити більше грошей і повернути свої інвестиції. О Боже, будь ласка, не залишай мене. Будь ласка, просвіти мене й спрямуй назад до Себе, на правильний шлях. Я хочу відпустити ті речі, які турбують моє серце й віддаляють мене від Тебе».

Після цього я прочитала уривок слів Всемогутнього Бога, який мені дуже допоміг. Всемогутній Бог говорить: «Людську долю скеровують Божі руки. Ти не здатен собою керувати: навіть якщо людина завжди квапиться та клопочеться задля власної вигоди, вона залишається нездатною керувати собою. Якби ти міг знати власні перспективи, якби ти міг керувати власною долею, хіба тебе досі називали б створеною істотою? Словом, як би Бог не працював, уся Його робота – заради людства. Це подібно до того, як небо землю і все суще було створено Богом, щоб служити людині: Бог створив місяць, сонце та зорі для людини, Він створив тварин і рослин для людини, Він створив весну, літо, осінь і зиму для людини тощо – усе це було створено заради людського буття. Тож як би Бог не карав і не судив людину, усе це заради її спасіння. Навіть хоча Він відбирає в людини її плотські сподівання, це заради її очищення, а очищення людини виконується заради людського існування. Місце призначення людини – у руках Творця, тож як би людина могла собою керувати?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення). Зі слів Бога я зрозуміла, що доля людини в руках Бога і що люди не можуть змінити свою долю. Хоч як тяжко люди працюють, щоб досягти своїх цілей, або хоч як сильно вони прагнуть комфортного й красивого життя, досягнуть вони цього чи ні, залежить не від них. Так само було і в моєму випадку – я хотіла змінити роботу й інвестувати, щоб заробити більше грошей, здійснити свої мрії та мати світле майбутнє. Але я не тільки не заробила більше грошей – натомість моя інвестиція була невдалою, і я багато втратила, ще й зрештою змарнувала чимало часу й енергії. Я не змогла виконувати свій обов’язок, і моє життя стало ще гіршим. Це допомогло мені зрозуміти, що те, чи буде людина багатою чи бідною, давно завчасно призначено ще до її народження. Якщо Бог завчасно призначив, що багатство й достаток не в моїй долі, то скільки б я не працювала, щоб заробити гроші, я все одно зазнаю невдачі.

Пізніше я прочитала більше Божих слів і краще зрозуміла свої проблеми. Всемогутній Бог говорить: «“Гроші правлять світом” – це філософія сатани. Вона дуже поширена серед людей у кожному суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що її було вселено в серце кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним і почала вважати, що ці слова дійсно правдиві. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? Можливо, люди не мають однакової міри досвідного знання про цей вислів, але кожен різною мірою тлумачить і приймає ці слова, виходячи з того, що відбувалося навколо нього, і з власного особистого досвіду. Хіба це не так? Незалежно від того, наскільки глибокий досвід цього вислову є в людини, який негативний вплив цей вислів справив на її серце? Це те, що люди в цьому світі – і можна сказати, що це стосується кожного з вас – виявляють дещо зі свого характеру. Що це? Це поклоніння грошам. Чи легко усунути це з людських сердець? Ні, нелегко! Це показує, що розбещення людини сатаною справді глибоке! Сатана використовує гроші, щоб спокушати людей, і розбещує їх усіх так, що вони поклоняються грошам і матеріальним речам. І як це поклоніння грошам проявляється в людях? Хіба ви не думаєте, що в цьому світі ви не змогли б вижити без грошей і що ви не змогли б прожити без них жодного дня? Те, скільки грошей мають люди, визначає, наскільки високим є їхній статус і наскільки вони шановані. Бідні не відчувають, що можуть стояти прямо й гордо, тоді як багаті мають високий статус, стоять прямо й гордо, можуть говорити голосно та жити зарозуміло й нестримно. Що цей вислів і ця тенденція приносять людям? Хіба не правда, що багато людей готово піти на будь-які жертви, щоб заробити гроші? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і достоїнство в гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Просто використовуючи цей метод і цей вислів, сатана настільки розбещує людину. Хіба намір сатани не зловісний? Хіба це не злостивий трюк?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V). З Божих слів я зрозуміла, що «Гроші правлять світом» – це сатанинська філософія. Спершу я не розпізнавала суті цього вислову й знала лише те, що без грошей люди не можуть жити добре або отримати бажане. Замислюючись про це зараз, я розумію, що це справді метод, який сатана використовує, щоб розбещувати людей. Сатана розбещує та спокушає людей грошима, змушуючи їх повірити, що тільки маючи гроші, вони будуть шанованими, зможуть утвердитися в суспільстві, і на них рівнятимуться. Я жила за цими сатанинськими філософіями й була сповнена жаги заробляти гроші. Я не була задоволена фіксованим місячним доходом, тому взялася за інвестиції. Я думала, що так зможу заробити більше грошей і здійснити свої мрії: побудувати будинок, подорожувати із сім’єю та жити життям, на яке рівнятимуться та яким захоплюватимуться інші люди. Щоб гнатися за грошима й матеріальними благами, я постійно відсувала свій обов’язок на другий план, і моє серце все далі й далі віддалялося від Бога. Я жила в темряві й не могла відчувати роботи Святого Духа. Тепер я чітко бачила підступи й змови сатани, а саме: заманити людей у пастку грошей, змусити їхні серця відвернутися від Бога й зрадити Його, доки їх зрештою не вкинуть у пекло разом із ним. Я також бачила, що багато заможних людей, хоч вони й ведуть розкішне життя та можуть купити все, що захочуть, як-от гарні будинки, дорогі машини тощо, і, здавалося б, живуть безтурботно, не є по-справжньому щасливими. Деякі помирають від серйозних хвороб, спричинених тривалим зловживанням алкоголем і наркотиками, і жодні багатства чи статус не можуть спасти їхні життя. Інші роками важко працюють, розбудовуючи власну справу, але зрештою банкрутують і грузнуть у боргах. Деякі люди не витримують тиску, впадають у тривалу депресію і врешті-решт вчиняють самогубство. Таких прикладів дуже багато. Сатана використовує гроші та розкішне життя, щоб заманювати людей, штовхаючи їх до дедалі порожнішого, злішого та розпуснішого життя. Побачивши це, я більше не думала про те, як повернути свої інвестиції, і стала готовою скоритися Божому володарюванню та впорядкуванням, а також усім серцем віддатися виконанню свого обов’язку.

2 січня 2024 року в нашій компанії з’явився новий керівник, і моє навантаження зросло. Окрім основної роботи, я також стала його особистою асистенткою. Це додало мені ще більше клопотів, і я майже цілодобово була в режимі готовності до роботи. Але цього разу я сказала собі, що, незважаючи ні на що, не можу дозволити цьому вплинути на мій обов’язок. Пізніше церковний куратор запитав, чи хочу я пройти навчання, щоб проповідувати Євангеліє та свідчити, і я погодилася. Я щиро раділа й відчувала, що це можливість, дана мені Богом. Я вірила в Бога так довго, але завжди гналася за грошима й не виконувала належно свій обов’язок, тож цього разу я дійсно цінуватиму цей шанс. Відтоді я присвячувала більше часу проповідуванню Євангелія. Але роботи ставало дедалі більше, і навіть коли я поверталася ввечері додому після роботи, я не могла зупинитися. Мій керівник часто телефонував чи надсилав мені повідомлення навіть тоді. Іноді, коли я бесідувала з потенційним одержувачем Євангелія, мені дзвонив керівник або колеги, через що я не могла заспокоїти своє серце. Але я не хотіла знову втратити шанс виконувати свій обов’язок, тому молилася Богові, щоб Він спрямував мене й дав силу вирватися з пут сатани. Я згадала слова Господа Ісуса: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26). Зі слів Господа я зрозуміла, що навіть якби я здобула велике багатство, репутацію та статус, але не мала б Божого захисту й не здобула б істину та життя, зрештою моїм фіналом усе одно була б загибель. У цьому світі багато заможних людей володіють надмірними матеріальними благами, але коли вдарять катастрофи, їхні гроші зовсім не зможуть їх спасти, і вони однаково загинуть, якщо така їхня доля. Гроші та статус марні перед обличчям катастроф. Потім я прочитала уривок слів Всемогутнього Бога, і він мене глибоко зворушив. Всемогутній Бог говорить: «Найпростіший спосіб звільнитися від цього стану – це попрощатися зі своїм колишнім способом життя; попрощатися зі своїми попередніми цілями в житті; узагальнити й проаналізувати свій попередній спосіб життя, погляди на життя, прагнення, бажання й жадання; а потім порівняти їх із Божими намірами та вимогами до людини й подивитися, чи сумісні будь-які з них із Божими намірами, чи узгоджуються будь-які з них із вимогами Бога, чи дають будь-які з них правильні життєві цінності, чи ведуть людину до дедалі більшого розуміння істини й чи дають людині можливість жити з людськістю й людською подобою. Коли ти неодноразово досліджуватимеш і ретельно аналізуватимеш різні цілі, які люди переслідують у житті, і їхні різні способи життя, ти виявиш, що жоден із них не відповідає первісному наміру Творця, із яким Він створив людство. Усі вони відводять людей від володарювання й турботи Творця; усі вони є пастками, які роблять людей занепалими й ведуть їх у пекло. Після того, як ти це усвідомиш, що тобі слід зробити – це відпустити свій старий погляд на життя, триматися подалі від усіляких пасток, дозволити Богу панувати у твоєму житті та влаштувати його, шукати тільки покори Божому влаштуванню й керівництву, не роблячи власних виборів, і стати людиною, яка поклоняється Богу» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). З Божих слів я зрозуміла, що повинна відмовитися від свого старого способу життя та жити згідно з Божими намірами й вимогами. Розмірковуючи над своїм життям, я усвідомила, що, хоч я вірила в Бога впродовж кількох років, оскільки мої погляди на речі не змінилися, я завжди хотіла заробляти багато грошей і прагнула статусу й слави, щоб інші рівнялися на мене. Я була постійно заклопотана роботою, виконуючи свій обов’язок недбало й без відчуття ноші, і, як наслідок, я втратила роботу Святого Духа й жила в порожнечі й темряві, утрачаючи багато шансів практикувати істину й виконувати свій обов’язок. Насолода, яку приносили мені гроші, слава й вигода, була лише тимчасовою, і вона не могла спасти моє життя. Тільки прагнучи істини, я могла позбутися свого розбещеного характеру й досягти спасіння. У цей час я часто молилася, просячи Бога спрямувати мене до правильного рішення.

6 лютого 2024 року я подала заяву про звільнення своєму керівникові. Він був дуже здивований і запитав, чому я звільняюся, і навіть сказав, що не погодиться на це. Але я твердо сказала: «У мене є важливіші справи вечорами й у вихідні, тому я більше не можу залишатися на цій роботі». Зрештою в нього не було вибору, окрім як погодитися й підписати. 12 лютого я покинула компанію. Я відчула величезне полегшення після звільнення, ніби важкий тягар звалився з мого серця. Я щиро відчувала радість і щастя в душі. 28 лютого 2024 року мене прийняли на нову роботу, на яку я подавалася, й умови були непогані, а керівник обіцяв підвищення через шість місяців. Ця робота була справді спокусливою. Але я подумала про те, що ця робота буде такою ж напруженою, як і попередня, і що я не зможу виконувати свій обов’язок. Я молилася Богові, щоб Він спрямував мене зробити правильний вибір. Я згадала Божі слова: «Для вас як нормальних людей та людей, які прагнуть любити Бога, увійти до Царства та стати Божими людьми – це ваше справжнє майбутнє та життя, яке має найбільшу цінність і значущість. Ніхто не є благословеннішим за вас. Чому Я так говорю? Тому що ті, хто не вірить у Бога, живуть заради плоті, живуть заради сатани, а ви нині живете заради Бога, живете заради того, щоб слідувати волі Божій. Ось чому Я кажу, що ваші життя мають найбільшу значущість. Тільки ця група людей, обраних Богом, здатна жити життям найбільшої значущості: ніхто інший на землі не здатний жити життям, що має такі цінність та сенс, які має ваше життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами). З Божих слів я зрозуміла, що прагнення істини й належне виконання обов’язку – це те, що надає життю справжньої цінності й змісту, і що саме цього я повинна прагнути як створена істота. Тільки ті, хто прагне й здобуває істину, придатні увійти в Боже Царство, і саме вони є по-справжньому благословенними. Але ті, хто постійно женеться за грошима, багатством, славою й вигодою, живуть під впливом сатани, і зрештою будуть покинуті Богом. Якби я знову відмовилася від свого обов’язку заради роботи, то напевно знову опинилася б у темряві й порожнечі, і зрештою згубила б свій шанс на спасіння. Тож я відмовилася від роботи. Так у мене було більше часу для виконання свого обов’язку. За шість місяців я знайшла відповідну роботу. Робочі години не заважали моєму обов’язку, і не було понаднормової роботи. Хоча зарплата була трохи нижчою, я відчувала спокій, бо тепер мала час виконувати свій обов’язок. Зараз я виконую свій обов’язок у церкві й маю можливість проповідувати Євангеліє та свідчити про Божу роботу в останні дні. Це справжнє благословення! Я усвідомила, що нам достатньо просто задовольняти свої базові потреби, і що виконання наших обов’язків та прагнення істини для здобуття Божого спасіння є найважливішими й найціннішими речами. Дякувати Богові!