Є Цю, Велика Британія

Я народилася у маленькому містечку на Півдні Китаю. Мій батько був добре відомим лікарем у цій місцевості, і наша сім’я була досить заможною. Змалечку я насолоджувалася кращим рівнем життя, ніж мої однолітки, що надавало мені відчуття переваги. Скільки я себе пам’ятаю, мій батько часто повчав мене: «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною». Я слухала історію батька про його шлях з сільської місцевості до облаштування у місті, бачила, як до нашого дому завжди приходили люди та підлабузнювалися до мого батька, і спостерігала, як люди захоплювалися ним і тепло вітали його, куди б він не пішов. У моєму юнацькому невігластві я поступово почала розуміти, як цінно, коли ти піднімаєшся вище за інших, і вирішила стати людиною статусу, якою будуть пишатися і на яку будуть рівнятися. Але коли мені було 12, мого батька ув’язнили за нібито незаконні ділові операції, і несподівано наша колись квітуча домівка стала безвідрадною. Мені, моїй сестрі й мамі залишилося покладатися одна на одну. Не стало видно й людей, які були до нас колись привітні. Я відчувала спустошення, особливо після того, як побачила складнощі, через які проходила моя мати, позичаючи гроші, і я вирішила старанно вчитися, щоб виділитися, щоб стати вищою за інших, аби в моєму житті мені заздрили та мною захоплювались, і щоб повернути нашу гідність. Мої старання окупилися, і врешті я вступила до університету. Але я все одно не заспокоїлась. Слова мого батька – «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною» – продовжували мотивувати мене. Я вірила, що якщо продовжуватиму старанно працювати, то одного дня я досягну успіху та здобуду славу й вигоду.

Після закінчення університету в 2006 році я сама приїхала в Шанхай і почала працювати в продажах у компанії. Щоб отримати більше замовлень, я регулярно їздила до інших міст, щоб відвідати клієнтів. Через захитування поїздки до інших міст дуже втомлювали мене, але, сходячи з автобуса, я змушена була збиратися з силами й зустрічатися з клієнтами. Окрім фізичного виснаження, мене ще більше виснажували постійні ділові розваги та спілкування з колегами і клієнтами. Заради клієнтських замовлень я придбала книги «Теорія чорного і товстого», та «Шлях вовка». Із них я дізналась про багато прихованих правил індустрії та шляхи ведення справ у мирському світі. Потім, на роботі, всередині компанії я змагалася з колегами відкрито, а також за лаштунками, щоб перевершити їх. Поза компанією я не лише лестила клієнтам, але й давала їм хабарі та укладала нечесні угоди. Спочатку я переживала стосовно таких справ: якщо їх розкриють, це не тільки зашкодить репутації компанії, але і я сама можу потрапити до в’язниці, тож кожен день я ходила по краю. Коли стрес зростав, я часто прокидалася від нічних кошмарів посеред ночі. Я щодня жила в постійному страху та тривозі. Іноді, пізно вночі, коли все стихало, я розмірковувала: «У продажах дуже багато стресу; можливо мені потрібно змінити професію». Але потім я думала: «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною». І я підбадьорювала себе: «Якщо я хочу успіху, мені потрібно витримати ці труднощі; бо інакше, як я досягну успіху й визнання у цьому мегаполісі, повному талановитих людей?». Тож я трималася. Через два роки я пройшла на роботі шлях від новачка до чемпіона з продажів своєї команди. Керівники мене цінували, колеги заздрили, а моя зарплата ставала усе більш щедрою, і ось нарешті я зажила життям офісного працівника, про яке мріяла. Моя мати радісно казала мені: «Люба моя, нарешті наші скрутні дні закінчилися. Тепер, коли ти показала на що здатна, нам не потрібно боятися знущання. Я відчуваю, що можу високо тримати голову. Ти маєш продовжувати старанно працювати!». Я потай казала собі: «Я маю не тільки купити собі будинок й авто в Шанхаї, але й стати лідером у своїй сфері, щоб мати можливість жити довге гідне життя».

У 2008 році, незадовго після одруження, батьки чоловіка проповідували мені Євангеліє Всемогутнього Бога в останні дні. Після читання слів Божих я була дуже зворушена триетапною роботою Бога зі спасіння людства. Особливо, коли я побачила що слова, виражені Всемогутнім Богом, є істиною, і що вони відкрили багато таємниць, які людство не знало. Слова Всемогутнього Бога мене дуже захопили, і ми разом із чоловіком прийняли Євангеліє. Знайшовши Бога, ми збиралися разом, читали Божі слова та співали гімни, щоб славити Його. Брати й сестри також ділилися з нами своїм досвідним розумінням. Я бачила, якими чистими й простими були всі вони, зовсім не схожими на людей, з якими я спілкувалася на роботі. Серед них не було ні підлабузництва, ні ударів у спину, і вони говорили те, що було в них на серці. Я була щаслива спілкуватися з ними, а також збиратися для бесіди про Божі слова.

У червні 2008 року ми з чоловіком взяли кредит на купівлю будинку, і мої колеги, однокласники та родичі – всі дивилися на нас із заздрістю. Особливо, коли сусіди дізналися, що ми, чужинці, купили будинок лише за два роки, вони ще більше захоплювалися нами й хвалили нас. Я відчувала таке задоволення всередині, думаючи, що наближаюся до життя, де я стою вище за інших, про яке завжди мріяла. Пізніше мене підвищили, посада на моїй візитівці змінилася на «менеджер із продажу», а мій кабінет переїхав з маленького куточка на більш помітне, окреме місце. Колеги з повагою кивали мені й віталися, а клієнти також зверталися до мене «менеджер Є». Я ходила з високо піднятою головою. Я раптом відчула, що відрізняюся від усіх інших, і мені дуже подобалося це відчуття зверхності й могутності. У той час, окрім відвідування зібрань, я майже весь свій час присвячувала роботі. Я думала про те, як швидко заробити гроші, щоб виплатити кредит, аби купити більший будинок і перевезти до нас маму, щоб і вона могла насолоджуватися цим життям, де ми стоїмо вище за інших. Оскільки компанія розросталася, правила й приписи ставали дедалі суворішими та складнішими, і як менеджер із продажу я мусила брати участь у різних заходах компанії з оцінювання та проводити їх. У цій ситуації я опинилася перед дилемою: якщо я добре виконуватиму свою роботу в компанії, це заважатиме моєму церковному життю, але якщо я житиму церковним життям, постраждає моя робота, а якщо я не виконуватиму роботу як слід, моє поточне життя, де я стою вище за інших, точно зникне. Спочатку мені вдавалося продовжувати ходити на зібрання, але одного разу я почула від колег, що мої підлеглі потай обговорюють, як я щодня йду з роботи вчасно, що не личить керівнику. Вони також казали, що я, мабуть, використала якісь хитрощі, щоб догодити начальству й отримати цю посаду. Почувши ці розмови, я дуже засмутилася й відчула неспокій, подумавши: «Конкуренція на ринку зараз така жорстка. Якщо я не докладатиму більше зусиль, щоб утримати цю посаду, одного дня мене може хтось замінити, і ця престижна, шанована й завидна робота та життя, яких я досягла такою важкою працею, будуть втрачені. Так не піде. Треба досягти якихось конкретних результатів». Після цього я почала скорочувати свої ранкові духовні роздуми, а іноді в мене навіть не було на них часу, і я просто поспішала на роботу. Після роботи, якщо не було зібрання, я намагалася залишатися в офісі й працювати понаднормово. Крім того, я намагалася бути присутньою на кожній зустрічі з керівництвом і клієнтами за обідом і змушувала себе посміхатися в їхньому товаристві. Насправді я знала, що мої вчинки не відповідають Божому наміру, і відчувала до себе огиду за таке підлабузництво, але коли я думала про те, що це єдиний спосіб зміцнити своє становище, я могла лише продовжувати.

У той час я майже завжди приїжджала на зібрання в останню хвилину, а іноді навіть не могла їх відвідувати через багатоденні відрядження. Щоразу, коли брати й сестри запитували про мій стан, я відчувала провину, але нічого не могла вдіяти. Тривалий нерегулярний режим дня та психологічний тиск призвели до погіршення мого здоров’я. Спочатку просто випадало волосся, але потім я почала набирати вагу, а мої гомілки вкрилися пурпуровими плямами. Після обстеження в лікарні мені поставили діагноз: високий рівень холестерину й алергічна пурпура. Лікар сказав, що моя хвороба тісно пов’язана з моєю професією, і що величезний робочий тиск і нерегулярний графік порушили роботу моєї імунної системи, а особливо часті ділові заходи та нездорове харчування призвели до порушення обміну речовин. Вони сказали, що якщо я продовжуватиму вести такий спосіб життя й залишатимусь у такому психологічному стані, це лише погіршить мій стан, призведе до серцево-судинних захворювань і навіть загрожуватиме моєму життю. Я хвилювалася за своє здоров’я, але відчувала безпорадність, думаючи: «У сучасному суспільстві, щоб піднятися над іншими, треба платити свою ціну; є і здобутки, і втрати. Якщо одного дня в мене не буде тиску й не потрібно буде відвідувати робочі заходи, то я точно вже не буду на високій посаді. Я ще молода, мій організм впорається, спершу я пройду цей етап».

Одного дня, у квітні 2009 року, лідер церкви запитав мене: «Чи бажаєш ти виконувати обов’язок із поливу новонавернених?». Я подумала про те, що виконання свого обов’язку – це відповідальність кожної створеної істоти, і завдяки обов’язкам можна зрозуміти більше істин, тож я з радістю погодилася. Але коли я дізналася, що зібрання будуть майже щовечора, я завагалася: «Компанія постійно оцінює кількість візитів до клієнтів, а я ще й відповідаю за керівництво продажами відділу. Якщо в мене щодня будуть зібрання, як я виконуватиму свою роботу? Якщо я не зможу добре керувати командою і не досягну планових показників продажів, то я точно не зможу залишатися менеджером з продажу. Тоді хіба посада менеджера та стабільне, комфортне життя, яких я досягла такою працею, просто не зникнуть? Хіба в майбутньому не стане ще важче пробитися вгору?». Подумавши про це, я сказала сестрі: «Мені треба ще над цим подумати». Наступні кілька днів я продовжувала розмірковувати над цим питанням. Я погано спала ночами, відчувала внутрішній конфлікт і тривогу.

Під час одного зібрання я поділилася своєю бідою з братами й сестрами, і ми прочитали Божі слова: «Людина, народжена у такому брудному краї, була тяжко інфікована суспільством, вона була сформована феодальною етикою й отримала освіту “вищих навчальних закладів”. Відстале мислення, зіпсована мораль, знижений світогляд щодо життя, ница філософія світських справ, абсолютно нікчемне існування, низькі звичаї та щоденне життя – усе це сильно вдирається в серце людини, сильно підриває й атакує її совість. Як наслідок, людина ще більше віддаляється від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше безжалісним, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовляється задля Бога, жодної людини, яка охоче кориться Богу, а тим паче хоч однієї людини, яка охоче шукає явлення Бога. Натомість людина прагне утіхи вволю під владою сатани й нестримно розбещує свою плоть у трясовині. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не мають жодного бажання її практикувати, і вони не схильні шукати, коли бачать, що Бог уже з’явився. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якийсь простір для спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Залишатися без змін у характері – значить бути у ворожнечі з Богом). «Протягом десятків, тисяч, десятків тисяч років аж донині люди так марнували свій час, і ніхто не створив найчудовішого з усіх людських життів, усі були зосереджені тільки на взаємній різанині, на гонитві за славою й вигодою та плетінні інтриг одне проти одного в цьому темному світі. Чи хтось коли-небудь шукав Божих намірів? Чи зважав хтось коли-небудь на Божу роботу? Усі частини людей, поглинуті впливом темряви, вже давно стали людською природою, тому виконувати Божу роботу досить важко, і люди ще менше бажають звертати увагу на те, що Бог довірив їм сьогодні» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (3)). Прочитавши Божі слова, я поринула у глибокі роздуми. Озираючись назад, я зрозуміла, що з дитинства на мене впливали такі думки: «Виділяйся над іншими та принось честь своїм предкам», «Людина дереться вгору; вода тече вниз» і «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною». Я вирішила, що, коли виросту, буду виділятися, зроблю собі ім’я і житиму краще за інших. Щоб досягти цього, у студентські роки я вчилася допізна, а після того, як почала працювати, я поступилася своїми принципами, щоб закріпитися, вдаючись до нечесних угод із клієнтами, щоб отримати замовлення. Я постійно хвилювалася, що мої вчинки викриють і я втрачу все, і цей величезний тиск позначився на моєму тілі й душі. Коли я отримала високу зарплату й посаду, про які завжди мріяла, і заслужила захоплення та заздрість оточуючих, щоб зміцнити своє становище, я продовжувала плести інтриги й змагатися з колегами, підлещуватися до клієнтів і керівництва та щодня занурюватися в різні робочі заходи. Тривалий нерегулярний режим дня та нездоровий спосіб життя призвели до того, що мій організм почав подавати тривожні сигнали. Але заради слави й вигоди я не наважувалася зупинитися. Хоча я знала, що в підлабузництві та лестощах інших повно брехні, і знала, що Богові не подобаються мої лукаві вчинки й обман, я не могла відмовитися від гонитви за славою та вигодою. Навіть якби це означало пожертвувати здоров’ям, пропускати зібрання й перешкоджати моєму духовному зросту, я воліла ретельно виконувати свою роботу, через що щодня жила в болю та муках. Тоді я замислилася: «Яка користь від високої посади чи більшого багатства?». Я подумала про знаменитостей, багатих людей і моїх знайомих, які, досягнувши слави, вигоди й статусу, через внутрішню порожнечу шукали гострих відчуттів. Дехто свідомо порушував закон і був ув’язнений, дехто порушував моральні норми, що призводило до розпаду сімей і руйнування репутації, а дехто навіть обирав самогубство, не бачачи іншого виходу. Мій батько був живим прикладом цього. Колись він мав безмежну славу, користувався загальним захопленням і повагою, але його жадібність змусила його слідувати за злими тенденціями, і врешті-решт він порушив закон у своїх ділових операціях і потрапив до в’язниці. Я зрозуміла, що слава, вигода й статус – це засоби, які сатана використовує, щоб розбещувати людей. У цей момент я усвідомила, що хоча я й вірила в Бога, насправді я все ще перебувала під контролем сатани. Сатана використовував славу й вигоду, щоб спокушати та мучити мене, змушуючи мене жити без гідності чи навіть елементарної совісті. Я зрозуміла, що гонитва за славою, вигодою й статусом лише зіб’є мене зі шляху, призведе до розпусності і врешті-решт змусить мене залишити й зрадити Бога та втратити шанс на спасіння.

Пізніше я прочитала інші Божі слова: «Ті чоловіки й жінки, які насолоджуються особистою славою й вигодою і прагнуть здобуття особистого положення серед інших; ті нерозкаяні люди, які потрапили в пастку гріха, – хіба всі вони не є людьми, які не підлягають спасінню?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (7)). «Ви перебуваєте в тих самих обставинах, що і Я, але ви вкриті брудом; у вас немає ані найменшої крихти первозданної подоби людей, які були створені на початку. Більше того, оскільки щодня ви наслідуєте образ нечистих духів, роблячи те, що вони роблять, і кажучи те, що вони кажуть, усі ваші частини – навіть ваші язики та вуста – просякнуті їхніми нечистими водами до такої міри, що ви повністю вкриті плямами, і жодна ваша частина не може бути використана для Моєї роботи. Від цього рветься серце! Ви живете у світі коней і худоби, але не відчуваєте занепокоєння; ви сповнені радості й живете вільно та легко. Ви плаваєте в цих нечистих водах, але не усвідомлюєте, що потрапили у надзвичайно скрутне становище. Щодня ти спілкуєшся з нечистими духами та взаємодієш з “екскрементами”. Твоє життя надзвичайно вульгарне, але ти насправді не усвідомлюєш, що абсолютно не існуєш у людському світі та що ти не владний над собою. Хіба ти не знаєш, що твоє життя було давно розтоптане цими нечистими духами, або що твій характер був давно заплямований нечистими водами? Невже ти думаєш, що живеш у земному раю, що ти досягнув щастя? Хіба ти не знаєш, що прожив життя поруч із нечистими духами, і що ти співіснував з усім, що вони приготували для тебе? Як може те, як ти живеш, мати якийсь сенс? Як може твоє життя мати якусь цінність?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. У вас усіх настільки низька гідність!). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що ті, хто будь-якими засобами прагне слави, вигоди й статусу, є нечестивими й брудними в Божих очах, і їх неможливо спасти. Я подумала про знаменитостей, політиків і бізнес-еліту світу. Більшість із них має чудові навички спілкування та слизьку манеру поведінки. Хоча вони здаються гламурними й гідними заздрості, їхні вчинки є розбещеними, розпусними, підступними й нечестивими, і саме таких людей Бог розвінчує як нечистих духів. Я замислилася над тим, як за багато років я вивчила різні соціальні тактики на робочому місці, щоб досягти слави, вигоди й статусу – чи то через нечесні угоди й підкуп клієнтів, чи то через лестощі та підлабузництво до керівників і клієнтів – усе це були лукаві засоби, хитрощі для обману й маніпуляції людьми. Хіба я не навчилася чинити неправедні речі, як ті нечисті духи? Чим мої вчинки відрізнялися від учинків цих нечистих духів? Усвідомивши це, я відчула страх і жах. Бог – це Бог, Який гидує злом, і Його Царство не терпить нечистоти. Якщо я не покаюся й залишуся в пастці слави, вигоди та статусу, то незалежно від того, наскільки високу посаду чи великі матеріальні блага я отримаю, я все одно буду проклята Богом і врешті-решт повністю втрачу свій шанс на спасіння.

Пізніше я прочитала Божі слова: «Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й зрікається себе. Тим часом покарання, накладене на злих, є саме доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, стаючи жертвами голоду й пошесті. Ті, хто слідував за Мною впродовж багатьох років, але скоїв усілякі лихі вчинки, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали абсолютну вірність Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався здобути групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість змусити їх відповісти за їхні лихі вчинки, а це те, на що Я з насолодою подивлюся. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що врешті-решт Божі благословення отримають ті, хто здобуде істину й буде однодумним із Богом. Можливість виконувати свій обов’язок, яку Бог дав мені сьогодні, полягала в тому, щоб дозволити мені здобути істину, шукати пізнання Бога й зрештою отримати Боже спасіння. Якби я зосередилася лише на гонитві за славою та вигодою, а не на прагненні до істини та виконанні своїх обов’язків для підготовки добрих вчинків, я б утратила свій шанс на спасіння. У цей момент я нарешті зрозуміла Божий намір і усвідомила, що ця можливість виконувати свій обов’язок була Божим спасінням для мене, допомогою, щоб вирватися з трясовини слави, вигоди й статусу. Я подякувала Богові за Його просвітлення, і на серці стало набагато легше. Тож я помолилася до Бога: «О Боже, дякую Тобі за просвітлення Твоїми словами. Я більше не думатиму про труднощі на роботі, ані про здобутки чи втрати статусу. Я готова коритися Твоїм упорядкуванням і виконувати свій обов’язок». Пізніше я прийняла обов’язок із поливу новонавернених. Вдень я працювала в компанії, а після роботи збиралася з братами й сестрами для бесіди про Божі слова, і я практично перестала брати участь у корпоративних заходах компанії. Хоча мій обов’язок був трохи важким і виснажливим, на серці в мене було спокійно й радісно. Чого я не очікувала, так це того, що кілька місяців поспіль моя команда не лише виконувала плани, але й клієнти, з якими я спілкувалася лише по телефону, підписали кілька замовлень, а мій керівник навіть особисто похвалив мене на зборах компанії. Я була дуже схвильована й щаслива, і я бачила, як Божа рука все влаштовує і над усім володарює.

14 листопада 2009 року мене обрали лідером церкви. Я знала, що це чудова можливість зрозуміти істини-реальності та ввійти в них, і що я не можу підвести Бога. Обов’язок лідера був дуже відповідальним, і щоб добре його виконувати, я не могла одночасно працювати, тож я знала, що настав час звільнятися. Саме тоді, коли я набралася сміливості, щоб звільнитися, компанія видала повідомлення, що може оформити дозвіл на проживання для нас, робітників старшої ланки, а в моєму випадку я могла б одразу подати документи на отримання статусу місцевого жителя. Побачивши цю вигоду, я трохи завагалась. Я подумала: «Отримати статус місцевого жителя – це те, про що мріють багато приїжджих! Я не лише отримаю краще життя та соціальне забезпечення, але й мій соціальний статус підвищиться, і я здобуду повагу більшої кількості людей. Це рідкісна й важкодоступна можливість! Якщо я звільнюся, у мене більше ніколи не буде такої хорошої нагоди. Може, мені варто почекати, доки оформлять мій статус, а потім звільнитися?». Але потім я подумала про нагальний Божий намір спасти людей і зрозуміла, що якщо я продовжуватиму будувати плани задля слави, вигоди й статусу, то підведу Бога. Повернувшись додому, я помолилася до Бога, просячи Його спрямувати мене, щоб я зрозуміла Його намір і зробила правильний вибір. Я прочитала Божі слова: «Будучи членами людського роду та благочестивими християнами, ми маємо зобов’язання й повинність – віддати наш розум і тіло для звершення Божого доручення, бо все наше єство прийшло від Бога й існує завдяки Божому володарюванню. Якщо наші розум і тіло не присвячені Божому дорученню та справедливій справі роду людського, то наші душі почуватимуться осоромленими перед тими, хто став мучеником за Боже доручення, і ще більше осоромленими перед Богом, Який усім нас забезпечив» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства). «Якщо ти можеш присвятити своє серце, тіло та всю свою справжню любов Богові, покласти їх перед Ним, бути абсолютно покірним Йому й цілковито уважним до Його намірів – і діяти не заради плоті, не заради сім’ї та не заради своїх власних бажань, а в інтересах Божого дому, приймаючи слова Божі як свій принцип і основу в усьому, – тоді, якщо ти так чинитимеш, твої мотиви й погляди будуть встановлені правильно, і тоді ти будеш людиною, яка отримує Боже схвалення у Його присутності» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може абсолютно коритися Його практичності). «Я досі прошу від тебе: всім своїм єством віддайся всій Моїй роботі, ба більше, ясно розпізнай і точно роздивись усю роботу, яку Я здійснив над тобою, і присвяти всю свою енергію тому, щоб Моя робота змогла досягти кращих результатів. Ось що ти маєш зрозуміти. Утримайся від суперництва між собою, від пошуків запасного плану чи комфорту для своєї плоті, щоб уникнути затримки Моєї роботи й перепони для твого прекрасного майбутнього. Це зовсім не захистить тебе, а може лише призвести до твого руйнування. Хіба це не було б безглуздо з твого боку?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота з поширення Євангелія – це також робота зі спасіння людини). Прочитавши Божі слова, я ніби почула Божий заклик. Бог сподівається, що ми зможемо присвятити всю свою енергію прагненню до істини та виконанню своїх обов’язків, і Він очікує, що ми будемо прагнути жити осмисленим життям. Якщо я звільнюся з роботи, можливо, мої матеріальні умови будуть не такими добрими, як раніше, і мій соціальний статус може бути не таким високим, але я зможу жити в Божому домі, щодня насолоджуючись поливом і живленням Його слів, і зможу співпрацювати з братами й сестрами, виконуючи свої обов’язки та прагнучи до істини разом із ними. Завдяки своїм обов’язкам я зможу зрозуміти істину, позбутися сатанинського розбещеного характеру й отримати Боже спасіння. Це правильний шлях у житті й найосмисленіше життя. У ту мить мені здалося, що Бог чекає на мій вибір, на мою відповідь. Моє серце було глибоко зворушене Божими словами, і я відчула рішучість охоче відмовитися від усього, щоб задовольнити Бога. Я помолилася до Бога: «О Боже, я бачу, що в мені немає істини та що для Тебе немає місця в моєму серці. Щоб отримати статус місцевого жителя, я ледь знову не потрапила в пастку слави, вигоди й статусу. Дякую Тобі, що Твої слова захистили мене, дозволивши мені зрозуміти, що довірений мені обов’язок – це Твоя любов до мене, і усвідомити, що прагнення до істини та виконання свого обов’язку – це найважливіше. Я хочу дати Тобі відповідь, яка Тебе задовольнить». І от, я подала заяву на звільнення в компанію. Керівництво компанії постійно намагалося переконати мене залишитися, але я не похитнулася. Завдяки Божому захисту я змогла подолати спокусу.

У ту мить, коли я покинула компанію, я подивилася на блакитне небо й пишні дерева та відчула невимовну радість. Я відчула себе пташкою, що вилетіла з клітки й знову вільно ширяє в небі, і мені згадався уривок із Божих слів, який я люблю: «Коли людина має правильні життєві цілі, здатна шукати істину й поводитися відповідно до істини, коли вона повністю підкоряється Богові та живе за Його словами, коли вона почувається заземленою і освітленою в глибині свого серця, і її серце вільне від темряви та коли вона може жити в Божій присутності абсолютно вільно й вивільнено, тільки тоді вона одержує справжнє людське життя, і тільки такі люди є тими, хто володіє істиною та людськістю. Крім того, усі істини, які ти зрозумів і здобув, прийшли з Божих слів і від Самого Бога. Тільки тоді, коли ти здобудеш схвалення Всевишнього Бога, Творця, і Він скаже, що ти – створена істота, яка відповідає стандарту, і що ти живеш людською подобою, твоє життя буде найзмістовнішим» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру). Лише вірячи в Бога й поклоняючись Йому, прагнучи до істини, вириваючись із темного впливу сатани й живучи згідно з Божими словами, ми можемо прожити найцінніше життя, і лише тоді наші серця зможуть знайти справжній мир і спокій. Саме Божі слова допомогли мені зробити правильний вибір. Дякую Всемогутньому Богові!