Яцін, Китай

У листопаді 2023 року, виконуючи в церкві обов’язки з текстами, я наглядала за вправлянням у навичках, але іноді через завантаженість на роботі я відкладала це, тож навички, які слід було вивчити, залишалися невивченими. Куратор помітив це відхилення й спонукав мене: «Ти повинна й далі проводити заняття з вивчення навичок. Це те, чого нам зараз найбільше бракує», а також він побесідував зі мною про важливість їх вивчення. Потім куратор запитав мене: «Ти вже впорядкувала всі відхилення й проблеми, на які нам вказали лідери?». Я злякалася й подумала: «Спочатку я впорядкувала лише частину, а потім зупинилася. Але якщо скажу правду, що про мене подумає куратор? Хіба він не скаже: “Ти відповідаєш за вправляння в навичках, але сама не хочеш вчитися!”. Зазвичай, коли куратор каже мені, що робити, я просто погоджуюся й одразу старанно беруся до справи, щоб усі подумали, що я надійна й сумлінна в роботі. Але якщо я скажу, що забула впорядкувати ці матеріали, хіба в куратора не складеться враження, що я безвідповідальна у виконанні своїх обов’язків?». Тож я збрехала й відповіла: «Так, упорядкувала». Я відчула певну провину й навіть не наважувалася підняти очі на куратора. Раптом я згадала уривок із Божих слів: «Ви повинні знати, що Богу подобаються ті, хто чесний. Бог має сутність вірності, і тому Його словам завжди можна довіряти; більше того, Його дії бездоганні та беззаперечні. Ось чому Богу подобаються ті, хто абсолютно чесний із Ним. Чесність означає віддати своє серце Богу, не лукавити з Богом ні в чому, бути відкритим із Ним у всьому, ніколи не приховувати фактів, не намагатися обдурити тих, хто вище тебе, й не приховувати речей від тих, хто нижче тебе, і не робити нічого, що є лише спробою вислужитися перед Богом. Коротко кажучи, бути чесним – значить бути чистим у своїх діях і словах і не обманювати ні Бога, ні людей» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Три застереження). Я зрозуміла, що чесні люди не змішують правду з брехнею у своїх словах і вчинках. Вони прямолінійні та щирі й можуть просто та відкрито висловлювати свої думки Богові та іншим людям. Потім я подумала про власну поведінку. Коли куратор запитав мене, чи впорядкувала я відхилення й проблеми в наших методиках, хоча я тільки-но почала це робити, а решту взагалі не чіпала, я злякалася, що правда зашкодить моєму іміджу, тому сказала йому, що впорядкувала все, що мала. Я поводилася нечесно та брехала. Бог чітко каже, що Він любить чесних людей і має відразу до лукавих. Я подумала про себе: «Може, мені відкритися й бути чесною з куратором? Але з чого почати? Якщо я просто скажу про це, як куратор на мене подивиться? Чи не скаже він, що я брешу навіть у таких дрібницях? Ні, так не піде. Я не можу сказати. Якщо зізнаюся, то лише принижу себе». Згодом куратор раптом сказав мені: «Ти ж упорядкувала проблеми й відхилення? Тоді проведімо командне заняття сьогодні вдень». Сказавши це, він пішов. Щоб уникнути викриття правди й не зганьбитися, я була змушена потайки впорядковувати ці матеріали під час обідньої перерви, але на душі було неспокійно. Я згадала деякі Божі слова: «Якщо людина не любить істину, то вона не може й утілювати її в життя, навіть якщо розуміє її, бо в глибині душі вона не хоче цього робити й не полюбляє істину. Таку людину не спасти» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). Я добре знала, що Бог любить чесних людей, але продовжувала брехати й лукавити, і через це почувалася дуже засмученою. Я помолилася Богові: «Боже, я хочу бути чесною людиною, відкритися й розкрити себе перед куратором». Тож я сказала куратору правду, і, на мій подив, він мене не сварив. Пізніше я розмірковувала над собою й усвідомила, що в повсякденних розмовах часто змішую правду з брехнею. Багато разів, коли куратор запитував про мою роботу, а я ще не розібралась у ситуації або не бралася за неї, я боялася, що якщо скажу правду, він дивитиметься на мене зверхньо, тому брехала й казала, що вивчаю це питання або вже все зробила. Що більше я думала про це, то більше усвідомлювала, як багато брехні я наговорила!

Згодом я прочитала уривок із Божих слів, який глибоко мене зворушив. Бог говорить: «У повсякденному житті люди часто говорять нісенітниці, брешуть і кажуть речі нетямущі, безглузді й виправдувальні. Більшість із цих речей говориться заради марнославства й гордості, щоб задовольнити власне его. Промовляння такої неправди – це виявлення розбещених характерів. Якщо ти позбудешся цих розбещених елементів, твоє серце очиститься, і ти поступово ставатимеш чистішим і чеснішим. Насправді всі люди знають, чому вони брешуть. Усе це робиться заради особистої вигоди, марнославства, гордості, репутації і статусу – вони намагаються змагатися з іншими й видавати себе за тих, ким вони не є. Однак їхня брехня зрештою викривається й розвінчується іншими, через що вони втрачають обличчя, а також свої достоїнство й гідність. Усе це спричинено надмірною кількістю брехні. Твоєї брехні занадто багато. Кожне твоє слово містить домішки і є фальшивим, і жодне не можна вважати правдивим чи чесним. Хоча ти вважаєш, що уникаєш втрати обличчя, коли брешеш, у глибині душі ти почуваєшся зганьбленим. Твоя совість докоряє тобі, і всередині ти почуваєш презирство та зневагу до себе, думаючи: “Чому я живу таким жалюгідним життям? Невже так важко казати правду? Чи мушу я вдаватися до брехні заради своєї гордості? Чому моє життя таке виснажливе?”. Тобі не потрібно жити таким виснажливим життям. Якщо ти можеш практикувати бути чесною людиною, ти зможеш жити розслабленим, вільним і звільненим життям. Однак ти обрав шлях підтримки своїх гордості й марнославства, говорячи неправду. Отже, ти волочиш виснажливе й нещасне існування. Це все ти сам собі заподіяв. Можна здобути почуття гордості, говорячи неправду, але що це за гордість? Це просто порожнеча, і вона абсолютно нічого не варта. Говорити неправду означає зраджувати свої гідність і достоїнство. Це змушує людей позбутися свого достоїнства й втратити свою гідність. Бог вважає це неприємним і огидним. Чи варте воно того? Ні. Чи це правильний шлях? (Ні, неправильний.) Люди, які часто брешуть, живуть згідно зі своїми сатанинськими характерами; вони живуть під владою сатани. Вони не живуть у світлі й не живуть у присутності Бога» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки будучи чесною людиною, можна жити істинно людською подобою). Бог розвінчує, що, коли людина бреше, вона почувається засмученою, а її серце охоплюють тривога та провина, але оскільки вона не може відмовитися від своєї репутації й інтересів, то часто живе в пастці сатани, брешучи та лукавлячи. Я надто сильно дорожила своєю репутацією й статусом. Коли куратор запитав мене, чи підсумувала й упорядкувала я відхилення в методиках, я насправді цього не зробила, але злякалася, що, якщо я так скажу, це зіпсує його гарне враження про мене, тож я збрехала, що все зробила. Я усвідомлювала, що брешу й лукавлю, і знала, що маю практикувати як бути чесною людиною, відкритися й розкрити себе згідно з Божими словами. Але я все одно не могла відкинути свою гординю й статус, і через страх, що викриття правди змусить куратора ще більше зневажати мене, я проігнорувала відчуття провини у своєму сумлінні й продовжила приховувати факти. Я безсоромно брехала заради своєї репутації й статусу та чудово знала істину, але не практикувала її. Бог справді відчував огиду й відразу до такої моєї поведінки!

Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Людськість антихристів нечесна, тобто вони анітрохи не правдиві. Усе, що вони говорять і роблять, спотворене й містить їхні власні наміри та цілі, і в усьому цьому приховані їхні невисловлені й невимовні хитрощі та інтриги. Тому слова й дії антихристів надто забруднені й сповнені фальші. Скільки б вони не говорили, неможливо зрозуміти, які з їхніх слів правдиві, а які – брехливі, які з них правильні, а які – хибні. Це тому, що вони нечесні, а їхній розум надзвичайно складний, сповнений віроломних інтриг і рясніє хитрощами. Вони нічого не кажуть прямолінійно. Вони не кажуть, що один – це один, два – це два, так – це так, а ні – це ні. Натомість у всіх справах вони ходять манівцями й кілька разів усе обмірковують у своїй голові, розраховуючи наслідки, зважуючи переваги й недоліки з усіх боків. Потім вони переінакшують те, що хочуть сказати, за допомогою мови, так, щоб усе, що вони говорять, звучало досить громіздко. Чесні люди ніколи не розуміють, що вони говорять, і їх легко обдурити й обманути, і ті, хто говорить і спілкується з такими людьми, вважають цей досвід виснажливим і важким. Вони ніколи не кажуть, що один – це один, а два – це два, вони ніколи не кажуть, що думають, і ніколи не описують речі такими, якими вони є. Усе, що вони говорять, незбагненне, а цілі й наміри їхніх дій дуже складні. Якщо правда випливає – якщо інші люди бачать їх наскрізь і ловлять їх на гарячому, – вони швидко вигадують іншу брехню, щоб викрутитися. Такі люди часто брешуть, а збрехавши, мусять брехати ще більше, щоб підтримувати цю брехню. Вони обманюють інших, щоб приховати свої наміри, і вигадують усілякі приводи й виправдання на підтримку своєї брехні, так що людям дуже важко розрізнити, що правда, а що ні, і вони не знають, коли антихристи говорять правду, а коли брешуть і поготів. Збрехавши, вони не червоніють і не здригаються, ніби кажуть правду. Хіба це не означає, що вони звикли брехати?» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Екскурс четвертий. Узагальнення моральних якостей антихристів і їхнього характеру-сутності (частина перша)). Бог розвінчує, що антихристи завжди говорять із власними намірами й цілями, за якими приховані невимовні підступи. У великих і малих справах, щоб досягти своїх цілей, вони заздалегідь обдумують свої слова в голові й говорять те, що вигідно лише їм. Це свідчить про те, що за своєю природою антихристи є затятими брехунами. Я часто брехала як у житті, так і на роботі. Коли куратор запитував про мою роботу, хоча я насправді її не виконала, я боялася, що сказана правда зашкодить моїй репутації й статусу, тому брехала та казала, що все зробила. Іноді, коли я не знала, як просувається робота, а куратор відстежував її, я доповідала йому про ситуацію, яку вивчала раніше, так, ніби це був поточний стан справ. Навіть коли брати, з якими я співпрацювала, або куратор запитували мене про якісь дрібниці, я брехала. Я жила своїм лукавим характером, постійно прокручувала все в голові, перш ніж щось сказати, а збрехавши, жила в страху, що мою брехню викриють, тому швидко придумувала, як її згладити й приховати. Розмірковуючи після кожної брехні над усіма своїми різноманітними ганебними вчинками, я побачила, що була просто лукавою людиною, яка не могла жити у світлі. Бог вимагає від нас бути чесними людьми, говорити й діяти згідно з фактами. Наші слова мають відповідати фактам, і ми повинні висловлювати те, що в нас на серці. Але, постійно брешучи й лукавлячи, хіба я не намагалася обманути Бога? Я згадала, що Господь Ісус сказав: «Ви походите від вашого отця, диявола, і виконуватимете пожадання свого отця. Від самого початку він був убивцею й не перебував у істині, оскільки істини в ньому немає. Коли він промовляє брехню, то говорить від себе самого, адже він є брехуном і батьком брехні» (Івана 8:44). Те, що я виявляла, було диявольським характером. Бог проникливо спостерігає за всім. Моя брехня могла обманути людей лише тимчасово, і рано чи пізно її було б викрито. Якби я не покаялася, до того часу, коли моя гідність і порядність були б остаточно розтрачені, я стала б абсолютною й цілковитою брехухою. Тоді я згадала, що Господь Ісус сказав: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 18:3). Всемогутній Бог також каже: «Ти повинен знати, яких людей Я бажаю; тим, хто брудний, не дозволяється входити в Царство, тим, хто брудний, не дозволяється осквернити святу землю. Хоча ти, можливо, виконав багато роботи й працював багато років, у кінці кінців, якщо ти все ще страшенно брудний, тоді для закону Небес буде недопустимо, що ти бажаєш увійти в Моє Царство!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина). Божий характер – праведний і святий, і лише ті, хто є чесними у своєму серці, можуть увійти до Божого Царства. Якщо наприкінці Божої роботи я все ще залишатимуся людиною, яка бреше, я точно буду знищена разом із дияволами й сатанами. Бог усе ще давав мені шанс на каяття, і я мала практикувати, як бути чесною людиною.

Пізніше я прочитала уривок із Божих слів, який допоміг мені зрозуміти, як правильно ставитися до відхилень і проблем, що виникали в моїй роботі. Бог говорить: «Якщо, зробивши помилку, ти можеш поставитися до неї правильно й можеш дозволити всім іншим говорити про неї, коментувати та розпізнавати її, і ти можеш її проаналізувати та розкрити, щоб інші її побачили, що всі про тебе подумають? Безумовно, вони скажуть, що ти чесна людина, тому що твоє серце відкрите для Бога, і вони можуть бачити твоє серце через твої вчинки й поведінку. Але якщо ти намагаєшся замаскуватися й обдурити всіх, вони будуть низької думки про тебе й скажуть, що ти дурна й немудра людина. Якщо ти не намагаєшся прикидатися чи виправдовувати себе, якщо ти можеш визнати свою помилку, усі скажуть, що ти чесний і мудрий. А що робить тебе мудрим? Усі припускаються помилок. У всіх є недоліки й вади. І всі мають однакові розбещені характери. Не вважай себе шляхетнішим, досконалішим і добрішим за інших; думати так означає бути настільки позбавленим розуму! Щойно ти зможеш чітко побачити розбещені характери людей і справжнє обличчя їхньої розбещеної сутності, і ти не намагатимешся приховати власні помилки, і не ставитимеш іншим у провину їхні помилки, і зможеш правильно підходити до обох речей, лише тоді ти бачитимеш речі глибоко й не робитимеш дурниць, і ти будеш мудрою людиною» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). Божі слова дали мені зрозуміти, що коли я погано виконую свою роботу або припускаюся помилок, я маю правильно ставитися до цих проблем, відкриватися й розкривати себе перед усіма та приймати їхні настанови й допомогу. Саме так чинить мудра людина. Розмірковуючи над собою, я усвідомила: коли я погано виконувала свою роботу й інші запитували про це, я завжди хвилювалася, що якщо скажу правду, вони дивитимуться на мене зверхньо. Але насправді все було не так. Взяти, наприклад, цей місяць: я не керувала всіма в навчанні навичок, але коли куратор дізнався про це, він не став мене звинувачувати чи дивитися на мене зверхньо. Натомість він побесідував зі мною про важливість вивчення навичок і терпляче мені допоміг. А я хвилювалася, що розкриття моїх недоліків змусить інших дивитися на мене зверхньо. Маючи перед собою ці факти, я побачила, що забагато надумувала й була справді лукавою. У всіх є недоліки й прогалини у виконанні обов’язків, але якщо я й далі буду все приховувати, брехати та лукавити, не дозволяючи іншим бачити мої недоліки, то з часом брати та сестри розпізнають мою брехню й лукавство, викриють і відкинуть мене. До того ж, імовірно, хтось уже знав про мої проблеми, тому насправді я просто обманювала саму себе й ховала голову в пісок. Мені треба було правильно ставитися до своїх недоліків і спокійно приймати проблеми в роботі. Якщо така проблема виникла через хвилинну неуважність, я мала швидко її виправити, а якщо йшлося про недбале ставлення до обов’язків, я повинна була відкритися, розкрити себе перед усіма, розмірковувати над собою й пізнавати себе. Саме так чинить мудра людина.

Я прочитала уривок із Божих слів і зрозуміла, як подолати проблему брехні й лукавства. Бог говорить: «Часто за брехнею людей стоять певні наміри, але часом люди брешуть ненавмисно, без жодних намірів і планів збрехати – просто воно так виходить саме собою. Таку брехню легко побороти, а от брехню, за якою стоять певні наміри, побороти важко. Причина в тому, що ці наміри походять від природи людини та відображають сатанинські хитрощі, і люди обирають ці наміри свідомо. Якщо хтось не любить істину, він не зможе зректися плоті – тому такій людині слід молитися Богу, покладатися на Нього та шукати істину, щоб розв’язати цю проблему. Але брехню не можна повністю подолати за раз. У тебе будуть періодичні рецидиви – може, навіть кілька. Це нормальна ситуація, і якщо ти наполегливо долатимеш кожну брехню, яку говориш, то настане день, коли ти подолаєш їх усі. Подолання брехні – це затяжна війна: виплеснулася одна брехня – поміркуй над собою, а потім помолися Богу. З язика зірвалася інша брехня – знову поміркуй над собою та помолися Богу. Що більше ти молитимешся Богу, то більше ненавидитимеш свій розбещений характер і прагнутимеш практикувати істину й жити нею. Так у тебе з’явиться сила відмовитися від брехні. За деякий час такого досвіду та практики ти побачиш, що став брехати набагато менше, і тобі живеться набагато легше й уже не потрібно ні брехати, ні приховувати свою брехню. Хоча день у день ти можеш говорити небагато, але кожне речення буде правдивим, від щирого серця, з дуже малою часткою брехні. Як ти почуватимешся, коли станеш так жити? Хіба не вільно й розкуто? Твій розбещений характер тобою не керуватиме, ти не будеш ним зв’язаний і як мінімум побачиш перші результати буття чесною людиною. … Звісно, дехто з вас, почавши практикувати, почуватиметься приниженим, коли відкриватиметься й говоритиме чесні слова. Ти червонітимеш, тобі буде соромно, і ти боятимешся, що інші з тебе сміятимуться. Що ж тобі робити? Тобі все одно слід помолитися Богу й попросити, щоб Він дав тобі сили. Скажи: “Боже, я хочу бути чесною людиною, але боюся, що люди з мене сміятимуться, коли я казатиму правду. Прошу Тебе, визволи мене з пут мого сатанинського характеру; дай мені жити за Твоїми словами, щоб я був вільним і розкутим”. Коли ти так молитимешся, у твоєму серці ставатиме дедалі більше світла, і ти скажеш собі: “Практикувати так – це добре. Сьогодні я втілював істину в життя. Нарешті я хоч трохи побув чесною людиною”. Коли ти так молитимешся, Бог тебе просвіщатиме. Він працюватиме у твоєму серці, і Він зворушуватиме тебе, даючи змогу оцінити, як це добре – бути чесною людиною. Ось як треба втілювати істину в життя. На самому початку в тебе не буде шляху, але ти знайдеш його через пошук істини» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). У Божих словах я знайшла шлях практики. Коли я щось говорю та хочу злукавити, щоб захистити свою гординю та репутацію, я маю негайно помолитися Богові й прийняти Його проникливе спостереження. Я повинна свідомо повставати проти себе та просити в Бога докору й дисциплінування. Коли ж я помічаю, що збрехала або перекрутила факти, я маю помолитися Богові, відкинути гординю, щоб практикувати, як бути чесною людиною, а також відкритися й розкрити себе перед братами та сестрами, щоб проаналізувати свої наміри. Згодом я свідомо почала практикувати згідно з Божими словами. Одного разу куратор доручив мені виконати завдання й кілька разів нагадував про нього. Пізніше куратор запитав мене про його виконання, і я зрозуміла, що забула це зробити. Я подумала: «Якщо я скажу правду, що про мене подумає куратор? Хіба він не назве мене ненадійною й не вартою довіри? А може, просто сказати, що я все виконала?». Тільки-но я відкрила рота, щоб збрехати, як усвідомила, що знову збираюся злукавити, тому подумки помолилася Богові: «Боже, куратор питає про мою роботу, і я знову хочу збрехати. Боже, я більше не хочу жити за своїм лукавим характером і брехати братам і сестрам. Я прагну стати чесною людиною й прошу Тебе: дай мені рішучість практикувати істину та повстати проти свого неправильного наміру». Після молитви я заспокоїлася й сказала куратору, що забула виконати завдання. Після цього куратор дав мені настанови й побесідував зі мною про цю проблему, і я зрозуміла, що це було відхилення в моїй роботі, яке я була готова виправити.

Завдяки цьому досвіду я здобула певне розуміння лукавого характеру, що стояв за моєю брехнею й лукавством, і знайшла шляхи, щоб позбутися своєї схильності брехати та стати чесною людиною. Дякувати Богу!