Змалечку я вірувала в Бога та насолоджувався щедрою благодаттю Господа Ісуса. Я глибоко відчувала Його бездонну милість та любов до нас. Звертатися до Нього, прохаючи Його благодаті, стало звичним для мене. Стикаючись із проблемами, я молилася, а коли грішила, то сповідалася перед Ним. Оскільки Він милосердний і люблячий, Він завжди прощав мені.

У травні 2019 року я познайомилася на Фейсбуці з сестрами Діаною та Ванессою. Ми разом були в групі з вивчення Біблії, і спілкування Ванесси було дуже проникливим. На одному зібранні Ванесса сказала: «Господь казав, що повернеться, тож як нам зустрічати Його? Господь Ісус каже: “Мого голосу слухають вівці Мої” (Івана 10:27). “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20). А ще “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам” (Об’явлення 2:7). Із цих віршів нам відомо, що Бог скаже Свої слова, коли повернеться. Щоб привітати Його в останні дні, ми маємо прислухатися до Його голосу. Коли ми чуємо голос Божий, ми здатні зустріти Бога, як мудрі діви». Бесіда Ванесси здивувала мене. Я ніколи не чула таких проникливих слів. Вона підібрала ключ до зустрічі Господа. Раніше я цього не усвідомлювала. Після цього Ванесса показала мені відеозапис дуже жвавого гімну. У кінці відео я побачила напис «Церква Всемогутнього Бога». Це мене зацікавило. Після вивчення Біблії я пошукала цю церкву в інтернеті. Побачивши безліч негативної інформації, я зв’язалася з Діаною. Діана сказала, що зустріч Господа має велике значення, і порадила не піддаватися на чутки. Найперше мені слід відкинути свої побоювання й перевірити, чи це істинний шлях. Через декілька днів мене запросили на зібрання. Мене роздирали протиріччя: чи слід мені відвідати його? Спілкування Ванесси було проникливим, хотілося почути ще більше, але мене лякало, що це не істинний шлях. У нерішучості я молила Бога про провід. Після цього я пішла на зібрання.

На зібранні Ванесса сказала мені: «Господь Ісус уже тут як втілений Всемогутній Бог. Всемогутній Бог встановив період Царства, висловив мільйони слів і, спираючись на роботу Господа Ісуса, здійснює роботу суду, починаючи з дому Божого, з метою очистити й спасти людство. Слова Всемогутнього Бога є істиною, вони розкривають таємниці Біблії, трьох етапів Божої роботи та Його втілення. Вони пояснюють першопричину наших гріхів, як сатана розбещує людство, як Бог поетапно спасає нас і в чому значення Божого суду. Бог також показав нам шляхи, якими віряни можуть досягти спасіння. Наприклад, Бог говорить, як пережити Його суд, як практикувати істину, як боятися Його та втікати від злого, як стати людьми, що виконують Його волю. Робота Всемогутнього Бога здійснює біблійні пророцтва: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам” (Івана 16:12–13). “Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!” (Івана 12:48). “Бо час уже суд розпочати від Божого дому” (1 Петра 4:17)». Коли сестра сказала, що Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог, Я не повірила в це, тому мовчки помолилася Богу та згадала такі Його слова: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Матвія 5:3). Я подумала: «Не можна робити швидких висновків, Боже повернення є важливим. Мені слід смиренно шукати й далі слухати».

Після цього Ванесса показала мені слова Всемогутнього Бога. «Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і букв та скутий історією, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кому не дають воду життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Якщо ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся залишити все як є, стоячи на місці, і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, тоді чи не будеш ти завжди проти Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркіт грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою примху й нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це букви, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати життя. Писання, які ти читаєш, можуть тільки збагатити твою мову та не є філософськими словами, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхи, які можуть привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя). Коли я прочитала це, я зрозуміла, що ці слова відмінні від інших, і відчула благоговіння перед ними. Ці слова звучали так суворо – вони були сповнені влади й сили. Простий смертний не зміг би їх виголосити. Тільки Бог був здатен так говорити. Але потім я подумала: «Ні, Бог милосердний та люблячий – Його слова ніжні й сповнені розради. А ці слова такі суворі, що схожі на осуд людства. Чи дійсно це Божі слова? Вони такі владні, тож, певне, це слова Бога, чи не так? Але якщо Всемогутній Бог є Господом Ісусом, який повернувся, Він має говорити так само, як Господь Ісус. Він має бути милосердним, ніжним, люблячим і чуйним. Але промова Всемогутнього Бога така сувора, хіба Він може дійсно бути Господом Ісусом, який повернувся?». Я була збентежена.

Згодом я розповіла Ванессі про свої сумніви, і вона поспілкувалася зі мною, сказавши: «Ми вважаємо, що Бог милостивий і люблячий, що Він мовить м’яко і з увагою, а якщо Його слова суворі, то це не Божі слова. Але чи дійсно ця думка відповідає фактам та істині? Насправді в кожен період Бог промовляв не тільки слова любові, але також і слова, які докоряють, судять і проклинають людей. Але ми не звертали уваги. Подивімося ось на це в Біблії, Бог Єгова сказав: “Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати! І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця до своєї здобичі” (Ісая 56:10–11). А Господь Ісус казав: “О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?” (Матвія 23:33). “Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас” (Матвія 7:6). Таких віршів багато. Вони доводять, що в попередні періоди Бог дорікав людям, засуджував і проклинав людей. Хоча Його слова звучали суворо й різко, усі вони були правильними, вони викривали людську сутність, що опирається Богу. Насправді Божі слова можуть бути м’якими або суворими, вони виявляють Його характер. Якщо ми не зрозуміємо це й обмежуватимемо Його як милосердного, то, почувши суворі Божі слова, ми сформуємо уявлення, що Бог говорить лише м’яко й ніколи не мовить суворо, а тому це не Божі слова. Неправильно засновувати наше розуміння на тому, м’які чи суворі слова, – це наслідок наших уявлень. Наприклад, хіба не було б безглуздо, якби ми визнавали своїх батьків лише тоді, коли вони говорять з нами лагідно, але не коли вони сварять нас або жорстко говорять з нами через якусь провину?». Спілкування допомогло мені дещо прояснити, і я подумала: «Правильно, не має значення, як наші батьки говорять із нами, вони все одно наші батьки. Бог Єгова та Господь Ісус і раніше були суворі, як вийшло, що я це не помічала? Справді неправильно визначати, чи є слова Божими, виходячи з їхньої м’якості». Збагнувши це, я більше не відчувала такий опір. Але коли я читала Божі слова, які викривали й судили нас, я відчувала, що вони були жорсткими, ніби засуджували мене. Я знову засумнівалася: у Господа Ісуса є милість та любов, так чому ж Всемогутній Бог такий жорсткий і сердитий на людей? На зібранні я запитала Ванессу: «Я не можу сприймати Всемогутнього Бога й Господа Ісуса як одного й того ж Бога – їхні характери надто різні. Представляючи Господа Ісуса, я думаю про Божу милість і любов, а Всемогутній Бог здається дуже суворим, і Його слова викривають та розтинають нас. Чому Всемогутній Бог та Господь Ісус різні?».

Тоді вона сказала мені: «Ця плутанина виникає через нерозуміння Божого характеру. Погляньмо на попередню Божу роботу. Щойно ти пізнаєш праведний Божий характер, ця проблема вирішиться сама собою. Ми всі знаємо, що коли Бог побачив лихе в Содомі та Ніневії, це так розлютило Його характер, що Він вирішив знищити ці два міста. Але перед цим Бог послав у Содом двох ангелів, і Лот був єдиним, хто дав їм притулок. Інші не вітали ангелів і хотіли вбити їх. Бог побачив це, і їхнє лиходійство розлютило Його. Після того, як Лот і його родина були врятовані, Бог послав на місто дощ із вогню, знищивши людей, худобу й рослинність. Поглянь на Ніневію. Бог планував знищити і її, тому Він відправив Йону проголосити Своє послання: “Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!” (Йона 3:4). Коли цар Ніневії почув це, він звелів мешканцям свого міста поститися, молитися, зректися зла та покаятися. Побачивши все це, Бог відвернув Свій гнів і помилував їх. З різного ставлення Бога до Ніневії та Содому ми бачимо справжній і палкий Божий характер. У Нього є любов і милосердя, але також є гнів. Коли люди грішать, Бог дозволяє їм покаятися. Це свідчить про Його люблячий та милосердний характер. Коли люди вперті й не хочуть каятися, коли вони чинять Богу опір і виявляють Йому своє невдоволення, Бог впадає в лють, демонструючи Свій праведний характер. З цього видно, що Божий характер милосердний та люблячий, але також і гнівливий. Усе це – складові Його характеру.

Розгляньмо період Благодаті, коли Господь Ісус виконував Свою роботу. Коли люди грішили, а потім сповідалися й каялися, Він відпускав їхні гріхи й дарував їм благодать, тому люди думають, що в Господа тільки люблячий характер і ніколи не буває гнівливого. Але це тільки уявлення людей. Що ж до фарисеїв, які засуджували Його й навіть протестували проти Нього, Господь Ісус гнівився на них. Він сім разів виголосив їм горе та прокляв їх. До них у Нього взагалі не було милосердя. Це доводить, що від створення світу й дотепер Бог завжди виявляв свій праведний характер. Бог люблячий, але Він також величний, гнівливий і караючий. Всемогутній Бог мовить: “Милосердя й терпимість Бога дійсно існують, але коли Він дає волю Своєму гніву, Божа святість і праведність також показують людині той бік Бога, який не терпить проступків. Коли людина повністю спроможна слухатися Божих наказів і діє згідно з Божими вимогами, Бог щедрий у Своїй милості до людини; коли ж людина сповнилася розбещеності, ненависті й ворожнечі до Нього, Бог глибоко гнівається. Наскільки Він глибоко гнівається? Його гнів триватиме, доки Бог більше не бачитиме людського опору та лихих учинків, доки вони більше не будуть у Нього перед очима. Лише тоді Божа злість минеться. … Він терпимий і милосердний до доброго, прекрасного та благого; до злого, гріховного й нечестивого Він глибоко гнівний, так що гнів Його безперервний. Це два головних, найвизначніших аспекти Божого характеру, більше того – Бог відкрив їх від початку й до кінця; ці аспекти – щедра милість і глибокий гнів” (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II). Завдяки Божим словам ми бачимо, що “щедра милість і глибокий гнів” – це два характери, які постійно виявляє Бог. Ці два аспекти не суперечать один одному. Вони обидва є Його характером. Ми не повинні обмежувати Бога тим, що Він не гнівливий, виходячи з того факту, що раніше ми насолоджувалися Його благодаттю. Це занадто однобоке мислення». Почувши це, я збагнула, що Бог люблячий і милосердний, а також величний та сповнений гніву й прокльонів. Усе це складає Його характер. Я не розуміла Божого характеру, тому вірила, що Бог був тільки люблячим. Це були мої уявлення, а не реальність. Я зрозуміла, що маю поглибити своє розуміння.

Ванесса вела далі: «У кожний період Божий характер стоїть на Його вимогах до спасіння і потребах зіпсованого людства. Слова Всемогутнього Бога допомагають прояснити це: “Робота, яку виконував Ісус, відповідала потребам людини в той період. Його завданням було відкупити людство, пробачити їм їхні гріхи, і тому Його характер був суцільним смиренням, терпінням, любов’ю, благочестям, поблажливістю, милосердям та люблячою добротою. Він приніс людству рясну благодать і благословення, і все, чим тільки люди могли насолоджуватися, Він дав їм для їх насолоди мир і щастя, Свої терпіння й любов, Свої милосердя та люблячу доброту. У той же час, достаток утіх, із якими стикалися люди, – почуття миру й безпеки в своїх серцях, почуття впевненості в своєму дусі та їхня залежність від Спасителя Ісуса – усе це було обумовлене періодом, в якому вони жили” (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Правдива історія роботи періоду Спокути). “У Своїй заключній роботі щодо завершення періоду Божий характер – це характер кари й суду, в якому Він відкриває все неправедне, щоби публічно судити всі народи і вдосконалювати тих, хто любить Його щирим серцем. Тільки такий характер, як цей, може покласти край періоду. Останні дні вже настали. Усе творіння буде розрізнене відповідно до його виду і розподілене на різні категорії в залежності від його природи. Це – момент, коли Бог відкриває підсумок і кінцеву точку призначення людства. Якщо люди не пройдуть через кару й суд, не буде жодного способу викрити їхні непослух і неправедність. Тільки через кару й суд може бути розкритий підсумок усього творіння. Людина показує своє справжнє обличчя тільки тоді, коли її карають і судять. Зло буде з’єднане зі злом, добро з добром, і все людство буде розділено відповідно до виду. Через кару й суд буде відкрито підсумок усього творіння, щоб зло могло бути покарано, а добро – винагороджено, а всі люди підпадуть під панування Бога. Уся ця робота повинна бути досягнута через праведну кару й суд. Оскільки розбещеність людини досягла свого піку, а її непослух став надзвичайно тяжким, тільки праведний характер Бога, який принципово складається з кари й суду і розкривається в останні дні, може повністю перетворити людину та зробити її довершеною. Тільки такий характер може викрити зло і таким чином суворо покарати всіх неправедних. Тому такий характер сповнений значимості періоду, а одкровення й прояв Його характеру стають явними заради роботи кожного нового періоду. Справа не в тому, що Бог розкриває Свій характер довільно і без будь-якого значення. Припустимо, що, розкриваючи підсумок людини в останні дні, Бог все ж дарував би людині нескінченне співчуття і любов і продовжував би любити її, не піддаючи людину праведному суду, а скоріше проявляючи до неї терпимість, терпіння і прощення, і прощаючи людей, якими б тяжкими не були їхні гріхи, без найменшого натяку на праведний суд: коли ж тоді завершилося б усе Боже управління? Коли такий характер міг би привести людей до належного місця призначення людства? Візьмемо, наприклад, суддю, який завжди проявляє любов, суддю з добрим обличчям і ніжним серцем. Він любить людей незалежно від злочинів, які вони могли б вчинити, і він ставиться з любов’ю й поблажливістю до них, ким би вони не були. У такому випадку, коли він зможе винести справедливий вирок? В останні дні тільки праведний суд може розділити людей відповідно до їхнього виду й привести людину в новий світ. Таким чином, увесь період приходить до кінця завдяки Божому праведному характеру суду й кари” (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3))».

Тоді сестра сказала: «У період Закону Бог Єгова виявляв Свій характер через прокляття й гнів. Тоді людям бракувало розуміння. Вони не знали, що таке гріх, як жити та як поклонятися Богу, тому, виходячи з їхніх потреб на той час, Бог видав заповіді, щоб вони керувалися ними у своєму житті. Ті, хто підкорився Божим законам, отримали Його милість, а ті, хто цього не зробив, були спалені вогнем небесним або у смерть забиті камінням. Але ближче до кінця періоду Закону, коли люди стали більш зіпсованими, часто грішили й порушували Божий закон, усіх їх за законами того часу засудили б до смерті. Отже, у період Благодаті Бог став плоттю, щоб спасти нас відповідно до наших потреб, показавши Свій милосердний люблячий характер і обдарувавши Своєю щедрою благодаттю. Він виявляв до людей милосердя, любов, поблажливість і прощення і зрештою був розп’ятий, щоб спокутувати їхні гріхи. Він пробачив їм їхні вироки й дозволив жити далі. Якби Бог у період Благодаті продовжував виявляти свій характер через гнів, гріхи людей не були би прощені, люди, які перебували під дією закону, не були б викуплені, людство було б знищене й не було б таким, як нині. У період Благодаті Бог виявив свій милосердний і люблячий характер. Якби люди прийшли до Нього й прийняли Його, Він пробачив би їхні гріхи. В останні дні люди стали ще більш зіпсованими. Незважаючи на те, що Господь Ісус відкупив та помилував нас, всередині нас досі є наша гріховна натура, як-от зло, підступність, пиха, непримиренність і розпусність. У нас все ще сатанинський характер, тому ми часто брешемо, грішимо, бунтуємо проти Бога й чинимо Йому опір. Ми не гідні Царства Божого. Щоб спасти людство й повністю позбавити нас гріха, Бог повернувся й нині судить і очищає нас на основі роботи Господа Ісуса, щоб викорінити наш сатанинський характер, очистити нас від гріха, щоб ми по-справжньому підкорилися Богу, і Він привів нас у Своє Царство. Через потреби Своєї роботи Бог більше не виявляє свого милосердного характеру, а натомість демонструє свій праведний, величний і гнівливий характер, щоб судити й викривати зіпсованість людини. Тільки тоді Бог зможе перетворити й очистити людство. Хоча Божий характер кожного Періоду відрізняється, Божа сутність є незмінною. Бог виявляє свій характер, виходячи з потреб людства, дозволяючи людям краще розуміти й пізнати Його, щоб вони не обмежували Його чи Його характер. Не можна розглядати Всемогутнього Бога та Господа Ісуса як різних богів лише тому, що Вони демонструють різний характер».

Послухавши бесіду сестри, я зрозуміла, що в кожний період Бог визначає Свій характер, виходячи з потреб своєї роботи спасіння й потреб зіпсованого людства. В останні дні Всемогутній Бог виявляє Свій праведний і величний характер з метою спасіння людства – хоча цей характер не такий, як у Господа Ісуса, він усе одно спрямований на задоволення потреб людства. Всемогутній Бог та Господь Ісус – це один Бог. Бесіда сестри була ясною й розвіяла моє збентеження.

На наступному зібранні Ванесса прочитала мені більше слів Всемогутнього Бога: «Якими засобами вершиться Боже вдосконалення людини? Воно вершиться за допомогою Його праведного характеру. Божий характер переважно складається з праведності, гніву, величі, суду та прокляття, і Він удосконалює людину переважно через Свій суд. Деякі люди не розуміють і питають, чому Бог може зробити людину досконалою лише через суд і прокляття. Вони кажуть: “Якби Бог прокляв людину, хіба б людина не померла? Якби Бог судив людину, хіба б людина не була осуджена? То як її тоді можна зробити досконалою?”. Так говорять люди, які не знають Божої роботи. Те, що Бог проклинає, – це людська непокора, а те, що Він судить, – це людські гріхи. Хоча Він говорить суворо та невблаганно, Він виявляє все, що є всередині людини, викриваючи через ці жорсткі слова те, що в людині істотне, але через такий суд Він дає людині глибоке знання сутності плоті, і таким чином людина скоряється перед Богом. Людська плоть гріховна та сатанинська, вона непокірлива, і вона – об’єкт Божої кари. Тож щоб людина змогла пізнати себе, її мають спіткати слова Божого суду, і має бути застосовано всякий вид рафінування; тільки тоді Божа робота може бути дієвою» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові). Ванесса сказала це у своїй бесіді. Вона мовила: «Божий суд – це останній етап Його роботи спасіння людини в останні дні і Його 6 000-річного плану управління. Виявляючи Свій праведний характер, Він завершує цей період і розподіляє кожного за родом його: добро з добром, зло зі злом. Якби Бог тільки висловлював свою милість і любов, терплячи та прощаючи нас незалежно від того, скільки гріхів ми вчинили, ми б ніколи не позбулися своєї гріховності й вічно перебували б під нищівною владою сатани. Крім того, Божа робота спасіння ніколи не була б завершена, і не можна було б розрізнити добро від зла. Ось чому Бог виявляє Свій праведний характер в останні дні й через Свої слова викриває нашу сатанинську натуру. Ті, хто любить істину, пізнають себе й приймають суд Божих слів, розуміють Божий праведний характер, і в такий спосіб втікають від злого й розвивають благоговіння перед Богом, змінюючи свій характер. Тих, кого нудить від істини, хто зрікається Божого суду, викривають та виганяють. Отже, усі вони розподілені за родом їхнім».

Я збагнула, що, якби Всемогутній Бог судив людство так само, як це робив Господь Ісус, тільки виявляючи милосердя й без суворого суду, Він був би нездатний розподіляти людей, наша гріховна натура, що опирається Богу, ніколи не була б виправлена, і ми б ніколи не увійшли в Царство Боже. Божий характер праведності, величі, суду та кари має глибоке значення!

Пізніше ми прочитали ще два уривки, які поглибили моє розуміння Божої праці та характеру в останні дні. «Сьогодні Бог судить вас, карає вас і засуджує вас, але ти маєш знати, що сенс цього осуду в тому, щоб ти пізнав себе. Він засуджує, проклинає, судить і карає, щоб ти міг пізнати себе, щоб твій характер міг змінитися, ба більше, щоб ти міг пізнати, чого ти вартий, і зрозуміти, що всі Божі дії праведні та відповідають Його характеру та вимогам Його роботи, що Він працює відповідно до Свого плану заради спасіння людей, і що Він – праведний Бог, який любить, спасає, судить і карає людей. … Бог прийшов не для того, щоб убивати чи нищити, Він прийшов судити, проклинати, карати і спасати» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божу волю – принести людині спасіння). «Хоча слова Мої, можливо, й суворі, усі вони промовляються для спасіння людського, бо Я тільки промовляю слова, а не караю людську плоть. Ці слова змушують людину до життя у світлі, до пізнання того, що світло існує, до пізнання дорогоцінності світла, і понад те – до пізнання благотворності цих слів для людей, як і до пізнання того, що Бог є спасіння. Хоч я промовляю багато слів кари й осуду, те, що вони представляють, не було фактично виконано щодо вас. Я прийшов, щоб здійснювати Свою роботу і промовляти Свої слова, і хоч Мої слова й можуть бути суворими, вони промовляються на осуд вашої зіпсутості й непокірності. Мета Моя в цьому, як і раніше, – звільнити людей із володіння сатани; за допомогою Моїх слів Я спасаю людей. Мета Моя не в тому, щоб Своїми словами зашкодити людям. Суворість Моїх слів – для того, щоб досягти результатів Моєї роботи. Тільки завдяки такій роботі люди можуть пізнати себе і позбутися свого непокірного характеру» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божу волю – принести людині спасіння). Ванесса сказала мені: «Завдяки Божим словам ми бачимо, як в останні дні Бог судить за допомогою Своїх слів. Якими б суворими й різкими не були ці слова, вони допомагають нам зрозуміти правду про нашу зіпсованість, вирватися з-під контролю сатани й отримати спасіння. Ми всі знаємо, що Божий характер є святим, у той час як люди, розбещені сатаною, женуться за нечестивими віяннями світу й конкурують одне з одним, прагнучи грошей та вигоди, без будь-яких ознак людської сутності. Навіть віряни не практикують те, чого вимагає Бог, і часто просять благодаті й благословень. Вони роблять внески лише для того, щоб отримати вічне життя, а не тому, що люблять Господа. Це використання Господа в мерзенних цілях. Деякі релігійні лідери здаються смиренними, терплячими слугами Божими, але у проповідях вони часто звеличують себе з метою викликати захоплення. Коли Бог повернувся, щоб виконати свою роботу, ніхто не вітав Його. Атеїстичний уряд та релігійний світ об’єдналися, щоб засудити повернення Бога, розповсюджуючи брехню з метою завадити людям дослідити істинний шлях. Інакше кажучи, людство засуджувало Бога, чинило Йому опір та відкидало Його. Як сказано в Біблії: “І що ввесь світ лежить у злі” (1 Івана 5:19). Розбещені всіма способами чинять спротив Богові. Вони походять від сатани та отруйних змій. Коли Бог говорить суворо, викриваючи розбещеність людства, ті, хто любить істину, здатні усвідомити свою сатанинську природу, що чинить опір Богу, усвідомити, що не прагнуть пізнати Бога у своїй вірі, а мають лише низькі наміри, як-от отримання благословень. Вони бачать потворну правду про свою глибоку розбещеність сатаною, щиро каються перед Богом, присягаються виконувати Його волю та здобувають людську сутність. Із цього ми можемо бачити, що якими б суворими й різкими не були Божі слова, вони викривають зіпсованість людства й допомагають нам збудити наш заціпенілий дух, усвідомити нашу зіпсовану сутність, звільнитися від гріха та очиститися. Суворі Божі слова суду такі корисні для того, щоб пізнати себе й спастися!».

Після цього спілкування я нарешті зрозуміла, що в останні дні Бог говорить суворо, щоб викрити нашу справжню особистість. Він не засуджує, а спасає нас. Я вірувала в Бога, щоб отримати благословення й благодать, і обмежувала Бога як милосердного. Я не змогла впізнати Його, коли Він був суворий. Я була такою нерозсудливою! Відтоді я приймала суворі й осудливі слова Бога. Я з більшою готовністю читала слова Всемогутнього Бога. Я переконалася, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся.

Переконавшись у роботі Всемогутнього Бога, я стала відвідувати зібрання й щодня читати Божі слова. Одного разу я побачила цей уривок: «Якщо люди застрягнуть у періоді Благодаті, то ніколи не позбудуться свого розбещеного характеру й тим паче не пізнають невід’ємно притаманний Богу характер. Якщо люди завжди житимуть посеред рясної благодаті, але житимуть не таким шляхом, який би дав їм пізнати Бога чи вдовольнити Його, то вони ніколи насправді Його не здобудуть у своїй вірі в Нього. Така віра дійсно жалюгідна. Коли ти закінчиш читати цю книгу, коли ти проживеш кожен крок роботи втіленого Бога в період Царства, ти відчуєш, що бажання, які жили в тобі багато років, нарешті здійснилися. Ти відчуєш, що лише зараз справді побачив Бога віч-на-віч; що лише зараз поглянув на Його лик, почув Його особисту мову, оцінив мудрість Його роботи та справді усвідомив, наскільки Він справжній і всемогутній. Ти відчуєш, що здобув багато такого, чого люди минулих часів ніколи ні бачили, ні мали. У той час ти ясно зрозумієш, що таке вірити в Бога та що таке відповідати Божій волі. Звісно, якщо ти чіплятимешся за минулі погляди й відкидатимеш або заперечуватимеш той факт, що Бог утілився вдруге, то залишишся з порожніми руками, нічого не отримаєш і зрештою будеш проголошений винним в опорі Богу. На тих, хто здатен слухатися істини та коритися Божій роботі, буде заявлено права під іменем другого втілення Бога: “Всемогутній”. Вони зможуть прийняти особистий провід Бога, здобуваючи більше істин вищого порядку, а також дійсне життя. Вони узрять видіння, яке люди минулого ніколи не бачили: “І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу аж до стоп і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй” (Об’явлення 1:12–16). Це видіння – прояв усього Божого характеру, і прояв усього Його характеру – це також прояв роботи Бога в Його поточному втіленні. У потоках кар і судів Син Людський висловлюваннями виявляє властивий Йому характер, даючи всім тим, хто приймає Його кару та суд, побачити істинне обличчя Сина Людського, яке є правдивим образом обличчя Сина Людського, побаченого Іваном. (Звісно, усе це буде незримим для тих, хто не прийме роботу Бога в період Царства.) Істинне обличчя Бога не можна вповні описати людською мовою, тож Бог використовує засоби, якими Він виявляє властивий Йому характер, щоб показати людям Своє істинне обличчя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Завдяки Божим словам я усвідомила, що видіння, яке мав Іван в Одкровенні, пророкувало, що Божі слова суду в останні дні містять Божий праведний характер і подібні до полум’я. Ті, хто приймає роботу Всемогутнього Бога, можуть зрозуміти праведний Божий характер і оцінити його намір судити та спасати людство. Я була глибоко зворушена цим усвідомленням. «Всемогутній Боже! За допомогою суду Твоїх слів я бачу не тільки Твою любов і милосердя, але й Твій гнів. Усе це – Твій праведний характер. Всемогутній Боже! Твої слова безцінні. Щоб пізнати себе, мені потрібно прийняти суд Твоїх слів. Відтепер я завзято читатиму Твої слова, прийму суд Твоїх слів та йтиму шляхом пошуку істини!»