Цзін Вей, Китай

У вересні 2020 року я була проповідницею в церкві й відповідала за роботу чотирьох церков. Лідерка однієї з них, Лі Їн, мала високий рівень і з ентузіазмом виконувала свій обов’язок. Вона справляла на мене чудове враження. Але згодом я виявила, що в цій церкві є чимало явних маловірів і злих людей, від яких її досі не було очищено, і які заважають церковному життю. Тож я побесідувала з Лі Їн, розвінчала її стан і розповіла їй про суть і наслідки невиконання роботи з очищення. Лі Їн погодилася якнайшвидше очистити церкву від цих маловірів і злих людей. Але через два місяці, коли я знову перевірила роботу Лі Їн, то виявила, що вона так цього й не зробила. Вона навіть була на боці маловірів і злих людей, виправдовуючи їх. У результаті ці люди, яких слід було вичистити, досі залишалися в церкві, і їм дозволялося спричиняти переривання й завади в церкві. Крім того, у виконанні обов’язків братів і сестер були проблеми, але Лі Їн ніколи не бесідувала про істину, щоб їх розв’язати, і не обтинала цих людей. Натомість вона була уважною до їхньої плоті, робила поступки й потурала їм, і це призвело до невідповідального виконання ними своїх обов’язків, що негативно вплинуло на роботу церкви. З огляду на її постійну поведінку, Лі Їн була неправдивою лідеркою, яка не виконувала справжню роботу, і, згідно з принципами, її слід було негайно відсторонити. Але я подумала собі: «Вона – єдина лідерка у цій церкві. Якщо я її зараз відстороню, мені самій доведеться перейматися різними аспектами роботи цієї церкви. Деякі з цих завдань я також муситиму виконувати особисто. Де ж мені взяти на це час і сили? До того ж мені ще треба стежити за роботою в кількох інших церквах. Я буду дуже завантажена. Мені вже за 60, і зі здоров’ям у мене не все гаразд. Якщо я виснажуватимуся, мій організм може не витримати! Якщо я залишу Лі Їн, вона принаймні зможе займатися загальними справами, і я зможу трохи зменшити своє навантаження». З огляду на це, я її не відсторонила. Потім, у грудні, чоловік Лі Їн, який був невіруючим, почав за нею стежити й слідкувати. Вона добре знала, що в нього погана людськість, але й далі приходила до місць зібрань, зовсім не дбаючи про безпеку інших. У результаті вона наразила на небезпеку чимало груп зібрань. Я нарешті усвідомила, наскільки серйозною була проблема з Лі Їн, і негайно припинила її роботу. Після цього мені стало страшно. Я зрозуміла, що це було наслідком того, що я не відсторонила Лі Їн достатньо швидко. Я теж несла за це відповідальність!

Під час своїх духовних роздумів я прочитала уривок із Божих слів. Бог говорить: «Те, як ти маєш ставитися до Божих доручень, є надзвичайно важливим. Це дуже серйозне питання. Якщо ти не можеш виконати те, що Бог довірив тобі, тоді ти не гідний жити в Його присутності й маєш прийняти своє покарання. Абсолютно природно й виправдано, що люди виконують доручення, які Бог покладає на них. Це верховний обов’язок людини, який настільки ж важливий, як і її життя. Якщо ти ставишся до Божих доручень несерйозно, це найсерйозніша зрада Бога. Роблячи так, ти ще більш жалюгідний, ніж Юда, і повинен бути проклятим. Люди мусять здобути ґрунтовне розуміння того, як ставитися до Божих доручень, і принаймні вони мають зрозуміти: те, що Бог довіряє людині доручення, – це Його звеличення людини й вид особливої благодаті, яку Він виявляє до людини, це найславетніша з речей, і від усього іншого можна відмовитися, навіть від власного життя, але Божі доручення мусять бути виконані» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру). З Божих слів я зрозуміла, що обов’язок людини довіряється їй Богом і що він важливіший за будь-що інше. Легковажне й безвідповідальне ставлення до нього є зрадою Бога. По суті, це поведінка Юди, за яку людина буде проклята. Те, що я мала змогу практикувати як проповідниця в церкві, було Божою милістю. Виявивши в церкві лідерів, які не виконують справжню роботу, я мала відстороняти або перепризначати їх за потреби. Це був мій обов’язок, моя відповідальність. Як лідерка церкви, Лі Їн виявляла проблеми, але не бесідувала про істину, щоб розв’язати їх, і навіть перешкоджала роботі з очищення. Вона зволікала з вичищанням викритих маловірів і злих людей і навіть заступалася за них. Це підтверджувало, що вона неправдивий лідер і її слід негайно відсторонити. Але я побоювалася, що після її відсторонення я не зможу швидко знайти відповідну заміну і мені доведеться більше перейматися роботою церкви. Тому я не відсторонила її вчасно, що призвело до ризиків для безпеки й до перешкоджань церковній роботі. Я добре усвідомлювала, що неправдиві лідери й антихристи є перешкодами й бар’єрами на шляху братів і сестер до життя-входження, і що в разі виявлення таких людей, їх слід відстороняти й відсіювати – до них взагалі не можна бути терпимими. Але щоб позбавити себе зайвих клопотів і труднощів, я не відсторонила Лі Їн, хоча й знала, що вона неправдивий лідер. Я побачила, що була справді егоїстичною й ницою. Таке моє ставлення до свого обов’язку справді викликало в Бога огиду. Ці усвідомлення мене добряче налякали, тож я помолилася до Бога, покаялася й швидко відсторонила Лі Їн. Я також розвінчала й побесідувала про суть і наслідки її вчинків, і інші здобули щодо неї певне розрізнення. Після цього церква обрала іншого лідера, і поступово церковна робота нарешті налагодилася.

У лютому 2021 року проповідницю, відповідальну за церкву в Ченсі, відсторонили через те, що вона не могла виконувати справжню роботу, і лідер призначив відповідальною за роботу цієї церкви мене. Коли я взялася за цю роботу, сестра Сюе Мін розповіла мені про проблеми з лідеркою церкви й дияконисою з поливу: «Диякониса з поливу завжди ставиться до свого обов’язку безвідповідально й недбало. Вона не поливала новонавернених, за яких відповідає, вже понад 20 днів. Деякі з них наслухалися безпідставних чуток і відійшли від віри. Лідерка церкви постійно зайнята на своїй світській роботі, рідко збирається з іншими й відстежує роботу. Брати і сестри попереджали її й бесідували з нею, але вона не слухає. Крім того, вона усвідомлює, що диякониса з поливу не виконує реальної роботи і що її слід відсторонити, але не лише не відстороняє її, а й навіть стає на її бік і захищає її. Отже, вони викриваються неправдивими лідеркою й працівницею, які не виконують справжню роботу й вже затримали церковну роботу». Вислухавши звіт Сюе Мін, я подумала: «З огляду на їхню поведінку, цих двох слід відсторонити. Проте обрання нових лідерів і працівників – завдання не з легких. Якщо я відстороню їх обох, і ми не зможемо швидко обрати відповідну заміну, чи не доведеться мені самій займатися роботою цієї церкви? Мої сили обмежені, тож хоч би якою нагальною була ситуація, я мушу діяти крок за кроком». Побачивши, що я не реагую, Сюе Мін занепокоєно сказала: «Якщо неправдивих лідерів і працівників у церкві не відсторонити негайно, це поставить під загрозу як роботу церкви, так і життя-входження братів і сестер. Хіба ти не відчуваєш ані тривоги, ані нагальності? Тобі байдуже? Краще тобі не бути такою ж, як попередня проповідниця, яка не виконувала справжню роботу!». Вислухавши цей шквал критики, я відчула, як моє обличчя палає, і подумала: «Я тільки-но сюди прибула, ще багато чого не розумію. Я не можу стрибнути вище голови. Я маю виконувати цю роботу крок за кроком. У будь якому разі, я ж не казала, що не впораюся з нею». Пізніше я усвіломила, що мій стан неправильний, тож негайно помолилася до Бога: «Боже, ситуація, з якою я сьогодні зіткнулася, була дозволена Тобою, але я постійно шукаю собі виправдання. Я знаю, що це не відповідає Твоєму наміру. Прошу, спрямуй мене, щоб я скорилася, щоб могла розміркувати над собою й витягти із цього урок». Після молитви я згадала уривок із Божих слів. Бог говорить: «Наразі є такі, які не несуть жодного тягаря для церкви. Ці люди мляві та недбалі, вони піклуються лише про власну плоть. Такі люди вкрай егоїстичні і до того ж сліпі. Якщо ти не можеш цього чітко побачити, то не нестимеш жодного тягаря. Що більше ти зважаєш на Божу волю, то більший тягар Він тобі довірить. Егоїсти не бажають терпіти таке; вони не бажають платити ціну, і в результаті вони втратять можливості бути вдосконаленими Богом. Хіба вони не шкодять самі собі? Якщо ти є людиною, яка зважає на Божу волю, то розвиватимеш істинний тягар задля церкви. Власне кажучи, цей тягар було б краще називати не тягарем, який ти несеш задля церкви, а радше тягарем, який ти несеш задля свого власного життя, тому що метою цього тягаря, який ти розвиваєш задля церкви, є те, щоб ти використовував цей досвід для того, щоб Бог тебе вдосконалював. Тому та людина, яка несе найбільший тягар задля церкви, та людина, яка несе тягар задля життя-входження, буде людиною, яку вдосконалює Бог. Чи ти ясно це побачив? Якщо церква, у якій ти перебуваєш, розпорошена, немов пісок, але тебе це не хвилює й не турбує, і ти навіть закриваєш очі, коли твої брати та сестри не їдять і не п’ють Божі слова в нормальний спосіб, тоді ти не несеш жодних тягарів. Такі люди – це не ті, ким Бог задоволений. Ті люди, якими Бог задоволений, мають голод та спрагу до праведності та зважають на Божу волю» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Дбай про Божі наміри, щоб досягати досконалості). Розмірковуючи над Божими словами, я відчула великий сором. Хіба я виявляла занепокоєння чи тривогу щодо роботи церкви? Вислухавши звіт Сюе Мін про проблеми лідерки й диякониси з поливу, я не подбала про роботу церкви та не поспішила провести дослідження й відсторонити неправдивих лідерку й працівницю. Натомість я передусім подбала про свої плотські інтереси, побоюючись, що після їхнього відсторонення мені доведеться обирати їм заміну. Мені довелося б перейматися цим питанням і витрачати на нього сили, і моє навантаження зросло б. Щоб уникнути сплати ціни й фізичних страждань, я не квапилася з їхнім відстороненням, хоча й знала, що вони є неправдивими лідеркою й працівницею. По суті, я приховано їх захищала й потурала їм, дозволяючи безкарно чинити зло в церкві, переривати церковну роботу й заважати їй. Те, що Сюе Мін підрізала мене за ставлення до свого обов’язку без відчуття терміновості, стало для мене дуже вчасним попередженням. Це допомогло мені швидко розміркувати над собою, пізнати свій розбещений характер і покаятися перед Богом. Якби неправдиві лідери й працівники залишалися в церкві, хтозна, наскільки великої шкоди завдавалося б церковній роботі. Я також усвідомила, що й минулого разу дбала про власну плоть. Те, що я не відсторонила неправдиву лідерку вчасно, завадило церковній роботі. Хіба я не припускалася тієї ж помилки? Бажаючи уникнути фізичних страждань, я зовсім не думала ні про роботу церкви, ні про шкоду, завдану життю-входженню братів і сестер. Я теж не виконувала справжню роботу, я поводилася як неправдивий лідер. Моє ставлення до свого обов’язку справді викликало в Бога огиду. Якби мене не підрізали, я й не подумала б розмірковувати над собою. Усвідомивши все це, я подумки помолилася до Бога, сказавши, що хочу покаятися і як слід виконувати свій обов’язок. Наступного дня я пішла до церкви разом із Сюе Мін. Дослідивши цю справу, я переконалася, що лідерка й диякониса з поливу дійсно не виконували справжню роботу. Вони дотримувалися таких самих поглядів, що й невіруючі, надмірно аналізували людей і речі й не приймали істину. Вони були неправдивими лідеркою й працівницею. Незабаром після цього їх було відсторонено, а на їхні місця було обрано інших людей.

Після всього цього я замислилася: «Чому кожного разу, виявивши в церкві неправдивих лідерів і працівників, які не виконують справжню роботу, я не відстороняю їх одразу? Що саме є причиною цього?». Пізніше я прочитала уривок із Божих слів: «Перш ніж люди переживуть Божу роботу й зрозуміють істину, саме природа сатани перебирає на себе контроль і домінує над ними зсередини. Що саме охоплює ця природа? Наприклад, чому ти егоїстичний? Чому ти захищаєш свій власний статус? Чому твої почуття так впливають на тебе? Чому тобі подобаються ті неправедні речі й ті лихі речі? На чому ґрунтується твоє вподобання таких речей? Звідки беруться ці речі? Чому вони тобі подобаються й чому ти приймаєш їх? Наразі ви всі зрозуміли: головна причина полягає в тому, що отрути сатани містяться в людині. Тож що таке отрути сатани? Як їх можна виразити? Наприклад, якщо ти запитаєш: “Як людям слід жити? Заради чого людям варто жити?”, кожен відповість: “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти”. Тільки ця єдина фраза виражає сам корінь проблеми. Філософія та логіка сатани стали життям людей. Чого б не прагнули люди, вони насправді роблять це для себе – і тому всі вони живуть для себе. “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти” – така життєва філософія людини, яка також уособлює людську природу. Ці слова вже стали природою розбещеного людства, і вони є справжнім портретом сатанинської природи розбещеного людства. Ця сатанинська природа повністю стала основою для існування розбещеного людства. Протягом декількох тисяч років розбещене людство живе цією отрутою сатани, аж до сьогоднішнього дня» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра). Розмірковуючи над Божими словами, я чітко зрозуміла: я не відсторонювала неправдивих лідерів і працівників насамперед тому, що була егоїстичною й ледачою. Хоч би що я робила, мені просто хотілося не перейматися, не страждати й не платити ціну. Я жила за такими сатанинськими філософіями, як «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» й «Пий сьогоднішнє вино сьогодні, а про завтрашній день турбуйся завтра». Я дбала лише про власні вигоди й упивалася плотським комфортом. Я зовсім не дбала про роботу церкви. У цих двох нещодавніх випадках відсторонення неправдивих лідерок й працівниць я добре усвідомлювала, що вони не виконують справжню роботу й що їх слід негайно відсторонити, але мене не полишало побоювання, що нам не вдасться швидко підібрати їм відповідну заміну. Тоді мені довелося б узяти на себе більше клопотів щодо роботи цих церков, не кажучи вже про фізичне навантаження. Мені вже було за 60, і зі здоров’ям у мене було не все гаразд. Якби я надто перенапружувалася, мені б довелося несолодко. Тож, щоб пошкодувати своє тіло й уникнути певних страждань, я неохоче залишала їх на місцях і не поспішала з їхньою заміною. Мені здавалося, що з їхньою підтримкою роботи в цих церквах, я зможу менше хвилюватися й страждати. Я зрозуміла, що, виконуючи свій обов’язок, я дбала лише про власні плотські інтереси, і що, дбаючи про свою плоть, я приховано вигороджувала й захищала неправдивих лідерів і працівників, потураючи їм, поки вони й далі переривали роботу церкви та заважали їй. Я не виконувала свій обов’язок; я чинила зло! Раніше я постійно переймалася своїм віком і тим, що моє тіло не зможе витримати великого навантаження. Але насправді я лише виправдовувалась, щоб поводитися безвідповідально й не дбати про Божий намір. Бог говорить: «Бог не дає людям нести заважкого для них тягаря. Якщо ти можеш нести п’ятдесят кілограм, Бог, звичайно, не дасть тобі нести тягаря важчого за п’ятдесят кілограм. Він не тиснутиме на тебе. Так Бог ставиться до кожного. І тебе ніхто не контролюватиме – жодна людина чи ідеологічний погляд. Ти вільний» (Слово, т. 6. Про прагнення до істини. Що значить прагнути до істини (15)). Незважаючи на моє слабке здоров’я й на те, що часом я трохи втомлювалася, коли робота ставала напруженою, я все ж мала змогу з усім цим упоратися. Мої зобов’язання цілком відповідали моїм здатностям. Якби я розумно розподіляла свій час і більше співпрацювала з іншими, мій організм міг би витримати навантаження. Раніше я так думала переважно тому, що була ледачою й надто дбала про власну плоть, і із цієї причини почала відчувати відразу до тиску, труднощів і сплати ціни під час виконання свого обов’язку. Я згадала, як Бог наказав Мойсею вивести ізраїльтян із Єгипту. Мойсеєві було вже 80 років, але він не сказав, що занадто старий, і не відмовився від Божого доручення через те, що боявся фізичних навантажень. Навпаки, він відгукнувся на Божий заклик і зміг виконати Боже доручення так, як того вимагав Бог, наскільки це було в його силах. Врешті-решт він вивів ізраїльтян з Єгипту. Деякі інші брати і сестри були майже мого віку, а дехто навіть старший, проте брали на себе величезні навантаження. Вони, як і завжди, досі вкладали всю душу у свої обов’язки, і я ніколи не бачила, щоб хтось із них був справді виснажений через свої обов’язки. Хіба вони не переживали більших труднощів і страждань, ніж я? Я ж використовувала свій похилий вік і слабке здоров’я як виправдання, щоб не відсторонювати цих неправдивих лідерок і працівниць, вважаючи за краще залишити їх у церкві, і цим затримуючи роботу й життя-входження братів і сестер. Я була справді егоїстичною і ницою. Насправді Бог знав мій вік і обов’язки, які я була здатна виконувати, і те, чи буду я виснажена, було в Божих руках. Як одна з лідерів і працівників церкви я мала завжди виконувати свій обов’язок згідно з принципами й захищати роботу церкви. Хоч би яким було моє здоров’я, я мала завжди коритися Божому володарюванню й упорядкуванням. Лише такий розум слід мати створеній істоті. Розуміючи Божий намір і вимоги, я хотіла лише практикувати істину, бунтувати проти своєї плоті та як слід виконувати свій обов’язок.

Після цього я продовжила свої розмірковування. Чому, виявивши неправдивих лідерів і працівників, я далі їх використовувала й не поспішала відсторонити? Обмірковуючи це, я зрозуміла, що мала хибний погляд. Мені здавалося, що відсторонити неправдивих лідерів і працівників та обрати інших людей для виконання їхньої роботи буде складно. Якщо залишити їх на деякий час, вони принаймні зможуть займатися загальними справами, що краще, ніж зовсім нікого не мати. Одна сестра надіслала мені уривок із Божого слова, що стосувався цієї проблеми, і він багато що мені прояснив. Всемогутній Бог говорить: «Такі люди, як неправдиві лідери, не виконують справжньої роботи й не здатні її виконувати. Їхній рівень низький, їхні очі та розум сліпі, вони не здатні виявляти проблеми й не бачать наскрізь різні типи людей, тому вони не в змозі взяти на себе важливу роботу з підвищення та зрощування різних типів талановитих людей. Таким чином, вони не мають змоги добре виконувати роботу церкви й спричинять багато труднощів для Божих обранців у їхньому житті-входженні. З огляду на ці фактори, очевидно, що неправдиві лідери непридатні бути церковними лідерами. Є й інші неправдиві лідери, які не виконують жодної конкретної церковної роботи й не контактують із кураторами конкретної роботи, тому вони не знають, які талановиті особи здатні виконувати яку роботу, ані які підходять для якої роботи, ані чи відповідає їхня робота принципам. Таким чином, вони не здатні підвищувати та зрощувати талановитих людей. Як же тоді такі люди могли б добре виконувати роботу церкви? Основна причина, чому неправдиві лідери не можуть виконувати справжню роботу, полягає в тому, що їхній рівень низький; вони нічого не бачать наскрізь і не знають, що таке справжня робота. Це призводить до частих станів застою або паралічу в роботі церкви. Усе це безпосередньо пов’язано з тим, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи. Протягом останніх кількох років Божий дім знову й знову наголошував, що злих людей і маловірів треба очищати, а неправдивих лідерів і неправдивих працівників – відстороняти. Чому треба очищати різних злих людей і маловірів? Тому що після років віри в Бога ці люди все ще зовсім не приймають істини й досягли точки, коли на їхнє спасіння немає надії. А чому треба відстороняти всіх неправдивих лідерів і неправдивих працівників? Тому що вони не виконують справжньої роботи й ніколи не підвищують і не зрощують тих, хто прагне до істини; натомість вони лише докладають марних зусиль. Це призводить до того, що робота церкви занурюється в хаос і параліч, існуючі проблеми залишаються невирішеними, а також це сповільнює життя-входження обраних Богом людей. Якби всіх цих неправдивих лідерів і неправдивих працівників відсторонили, і якби всіх цих лихих людей і маловірів, що заважають церкві, вичистили, робота церкви, природно, пішла б гладко, життя церкви, природно, стало б набагато кращим, і обрані Богом люди змогли б нормально їсти й пити слова Божі, виконувати свої обов’язки та стати на правильний шлях віри в Бога. Ось що хотів би бачити Бог» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (5)). Завдяки Божим словам я зрозуміла, що неправдиві лідери й працівники не виконують і не можуть виконувати справжню роботу. Навіть якщо їх неохоче залишають на місцях, втрати перевищують здобутки. До того ж вони не здатні захистити церковну роботу, вони можуть лише переривати її та заважати їй. Щодо відсторонення Лі Їн: я побоювалася, що якщо, відсторонивши цю неправдиву лідерку, я не зможу одразу обрати гідну заміну, це може легко затримати роботу. Я думала, що якщо залишу її на деякий час, то вона принаймні зможе підтримувати роботу, що краще, ніж якби зовсім нікого не було. Завдяки тому, що було розвінчано Божими словами й виявлено фактами, я нарешті побачила, що такий погляд був не тільки хибним, а й абсурдним, облудним і взагалі таким, що не відповідав істині. Щойно неправдиві лідери й працівники виявлені, їх слід негайно відсторонити і якомога швидше обрати відповідну заміну, яка візьме на себе роботу. Навіть якщо заміну неможливо обрати відразу, набагато краще зростити когось іншого, ніж залишати неправдивого лідера. Це – захист церковної роботи. Раніше я не могла чітко цього побачити. Я вважала, що, залишивши цих неправдивих лідерок, я зможу перекласти частину роботи на них і трохи розслабитися. Тепер я побачила, що, вчиняючи так, я не тільки не позбавила себе клопоту, а й посилила свою втомленість і збільшила навантаження як порівняти з попереднім станом, адже в їхній роботі завжди було багато відхилень і вад. Зрештою, однаково довелося розв’язувати безліч проблем. Лише після того, як їх замінили, робота церков поступово покращилася. Крім того, мої необхідні стандарти щодо лідерів були занадто високими. Я вважала, що лідери мають бути здатними працювати одразу після обрання, тому мені завжди здавалося, що відповідних кандидатів немає, і відкладала заміну цих неправдивих лідерок. Але насправді, якщо людина прагне до істини, має правильні наміри, є правильною людиною і має достатній рівень, її можна зрощувати. Байдуже, чи вона нещодавно почала вірити в Бога, чи була вона лідером чи працівником раніше, адже така людина може легко здобути роботу Святого Духа, оскільки прагне до істини й далі прогресує у своїх обов’язках. Коли я усвідомила все це, мій хибний погляд, що «краще мати неправдивого лідера, ніж взагалі ніякого», був повністю виправлений.

Пізніше брати і сестри однієї церкви повідомили, що лідерка на ім’я Лю Лі не виконує справжню роботу і є неправдивою лідеркою. Вони хотіли, щоб я розібралася в цій справі і якомога швидше відсторонила її. Я подумала собі: «У цій церкві і так не вистачає дияконів і лідерів, а мені потрібно ще когось відсторонити? Чи не мені доведеться перейматися обранням нових людей? Крім того, ще одна церква досі потребує лідера, а це вже саме по собі – великий обсяг роботи. Якщо я відстороню Лю Лі, чи не збільшиться від цього моє навантаження?». Я знову хотіла дбати про свою плоть, але потім усвідомила, що мій стан неправильний. Я негайно помолилася до Бога: «О Всемогутній Боже! Щоразу, коли мені доводиться відстороняти лідера, я дбаю про свою плоть. Я не здатна рахуватися з Твоїм наміром чи захищати роботу церкви. Боже, прошу, дай мені сили повстати проти своєї плоті, практикувати істину й задовольняти Тебе». Після молитви я згадала, що в Божому Слові сказано: «Для всіх, хто виконує обов’язок, незалежно від того, наскільки глибоко чи поверхово вони розуміють істину, найпростіша практика для входження в істину-реальність – це думати про інтереси Божого дому на кожному кроці, відкидаючи свої егоїстичні бажання, особисті наміри, мотиви, гордість і статус і ставлячи інтереси Божого дому на перше місце, – це найменше, що вони мають робити. Якщо той, хто виконує обов’язок, не може зробити навіть цього, то як можна казати, що він виконує свій обов’язок? Це не виконання свого обов’язку» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свої розбещені характери). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що коли мої особисті інтереси суперечать церковній роботі, мені слід відкинути свої особисті інтереси й поставити церковну роботу на перше місце. Я маю насамперед рахуватися з Божим наміром і швидко відстороняти неправдивих лідерів. Тільки це відповідає Божому наміру. Тож я почала з бесіди з Лю Лі, розвінчала та проаналізувала природу й серйозні наслідки невиконання нею справжньої роботи. Але через деякий час я побачила, що вона так і не змінилася, тому відсторонила її згідно з принципами. Я також побесідувала з іншими, і ми обрали нового лідера. Коли я практикувала відповідно до Божих вимог, я не тільки не почувалася виснаженою, а навпаки, відчувала легкість і спокій. Усе це – спроможність здійснити ці кардинальні зміни й стати на цей шлях – стало можливим завдяки керівництву Божих слів. Дякувати Богу!