Чжан Хуей, Китай

Невдовзі після того, як я прийняв роботу Всемогутнього Бога останніх днів, я проповідував Євангеліє братові з моєї колишньої церкви. Якось по обіді до мене додому прийшли пастир Лі та співпрацівник Ван. Моє серце закалатало. Я подумав: «Чого це вони прийшли? Невже дізналися, що я прийняв Всемогутнього Бога? Коли інші члени церкви приймали Всемогутнього Бога, вони розпускали безпідставні чутки, залякували їх і підбурювали їхні сім’ї противитися їхній вірі. Які ж методи вони застосують проти мене?». Незабаром з’явилися мої син і донька. Я розгубився. Мої діти казали, що дуже зайняті, тож чому вони обоє прийшли сьогодні? Невже це пастир Лі все упорядкував? Я зрозумів, що вони підготувалися до цього заздалегідь. Я одразу ж помолився Богу: «О Боже, я не знаю, що вони задумали проти мене. Мій духовний зріст занадто малий, і я не знаю, як із цим упоратися. Прошу, скеруй мене і допоможи залишатися сильним на істинному шляху». Після молитви я відчув себе спокійніше.

Саме тоді пастир Лі посміхнувся й сказав: «Брате Чжан, я чув, що ти тепер прийняв Східну Блискавку. Це правда? Скільки б не було істини у Східній Блискавці, ми не можемо її прийняти. Усі ми багато років віримо в Господа, проповідували і трудилися для Нього. Ми всі знаємо, що Господь Ісус був розіп’ятий і став жертвою за гріх, що спокутувала нас від наших гріхів. Ми повинні завжди триматися імені та шляху Господа. Ми не можемо вірити в іншого Бога. Хіба, відійшовши від Господа Ісуса та повіривши у Всемогутнього Бога, ти не зраджуєш Господа?». Я не втратив рівноваги і спокійно промовив: «Пастирю Лі, ми повинні бути об’єктивними і практичними. Ми повинні спиратися на факти, а не просто безпідставно засуджувати. Ви не досліджували шлях Східної Блискавки й не читали слів Всемогутнього Бога, тож як ви можете стверджувати, що я зраджую Господа, приймаючи Східну Блискавку? Ви знаєте, звідки береться істина? Знаєте, хто її висловлює? Господь Ісус сказав: “Я дорога, і правда, і життя” (Івана 14:6). Бог є джерелом істини. Як ви можете казати, що скільки б не було істини у Східній Блискавці, ми не можемо її прийняти? Хіба це не означає навмисно опиратися істині й опиратися Богу? Чи вважаємося ми тоді взагалі віруючими в Господа? Останнім часом я прочитав багато слів Всемогутнього Бога і побачив, що всі вони є істиною, що вони відкривають багато істин і таємниць. Усі мої труднощі за роки віри були розв’язані завдяки словам Всемогутнього Бога. Я твердо вірю, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся. Іти за Всемогутнім Богом – означає вітати пришестя Господа. Ви кажете, що віра у Всемогутнього Бога – це зрада Господа Ісуса. Хіба це відповідає істині? Коли Господь Ісус прийшов виконувати роботу, багато людей покинули храм, щоб слідувати за Ним. Хіба це означає, що вони зрадили Бога Єгову? Хоча робота спокути Господа Ісуса відрізнялася від роботи з проголошення закону, яку виконував Бог Єгова, і Боже ім’я також змінилося, Господь Ісус і Єгова – це Один і Той Самий Бог. Вірячи в Господа Ісуса, вони не зраджували Бога Єгову, а йшли слідами Агнця і здобували Боже спасіння. Насправді, саме ті, хто вірив у Бога Єгову, але не прийняв Господа Ісуса, були тими, хто зрікся Бога і зрадив Його. Робота Всемогутнього Бога відрізняється від роботи Господа Ісуса, і Боже ім’я змінилося, але Вони – Один Бог. Бог просто виконує різну роботу в різні періоди. Господь Ісус виконав роботу спокути в період Благодаті, що було лише прощенням наших гріхів. Він не вирішив проблему гріховної природи людства. Ось чому Він пообіцяв, що прийде знову, щоб виконати роботу суду. Всемогутній Бог прийшов в останні дні й висловлює істини, щоб судити нас на основі Господньої роботи спокути, аби розв’язати проблему наших сатанинських характерів і гріховної природи й повністю спасти нас від гріха, щоб ми могли бути здобуті Богом. Робота і слова Всемогутнього Бога повністю виконують пророцтва Господа Ісуса. Моя віра у Всемогутнього Бога – це не зрада Господа Ісуса. Це означає йти слідами Агнця. Хіба віра в Господа Ісуса без прийняття роботи Всемогутнього Бога останніх днів не робить нас схожими на фарисеїв, які вірили лише в Бога Єгову й відкинули Господа Ісуса? Саме такі люди опираються Господу і зраджують Його. Вам слід належним чином дослідити роботу Всемогутнього Бога останніх днів і самим переконатися, чи є Його слова Божим голосом. Не треба безпідставно судити й засуджувати її, інакше ви можете бути засуджені за опір Господу».

Коли я сказав ці слова, пастирю Лі стало дуже ніяково, тому співпрацівник Ван поспішив згладити ситуацію, сказавши: «Ми виступаємо проти Східної Блискавки й не хочемо, щоб наші члени були до неї причетні, аби захистити церкву й подбати про отару. Як Господь міг би засудити нас за це? Пастир Лі відчуває відповідальність за твоє життя. Він не хоче, щоб ти пішов хибним шляхом. Ти був співпрацівником і стільки зробив для церкви. Усі тебе поважають і довіряють тобі. Вони всі будуть так розчаровані, якщо ти підеш, щоб вірити у Всемогутнього Бога!». Пастир Лі поспішив додати: «Брат Ван має рацію. Ти так важко трудився всі ці роки. Було б дуже прикро просто відмовитися від репутації та статусу, які ти собі здобув! Повертайся. Усі чекають на тебе. Наша церква відкрила будинок для літніх людей, ми налагодили зв’язки з релігійними групами за кордоном, і вони надають нам фінансову підтримку. Якщо ти повернешся, ми відразу ж надамо тобі машину. Якщо хочеш керувати будинком для літніх людей, керувати церквою або ж і далі опікуватися її фінансами – усе залежить лише від тебе». Що більше я їх слухав, то більше відчував, що щось не так. Як віруючі могли казати таке? Мені спала на думку спокуса Господа Ісуса дияволом сатаною в Біблії: «Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» (Матвія 4:8–9). Хіба все, що вони говорили, не мало такий самий тон, як і слова сатани? «Це виверт сатани!» – подумав я. Вони зваблюють мене зійти з істинного шляху, використовуючи статус і гроші, щоб я зрадив Всемогутнього Бога. Вони намагаються заманити мене в пастку, погубити мене. Я був віруючим понад десять років, і мені так пощастило привітати повернення Господа. Я знав, що не можу піддатися на обман сатани і зрадити Господа. Тож я сказав: «Я почув Божий голос і знайшов шлях вічного життя. Я вибираю йти за Богом. Можете не витрачати слів даремно. Я не відійду від Всемогутнього Бога». Тоді моя донька розплакалася й сказала: «Тату, просто вислухай мене хоч хвилинку! Мама щойно померла. Ми вже достатньо настраждалися. Через те, що ти віриш у Східну Блискавку і тебе виключили з церкви, брати і сестри теж будуть цуратися нас!». Мені було дуже боляче бачити, що моя донька так плаче. У мені зчинилася запекла внутрішня боротьба: «Якщо я погоджуся повернутися до церкви, мене не відкинуть, і я збережу свою посаду, але це означатиме закрити двері перед Господом. Це було б зрадою Господа». Вибір був нелегким. У розпачі цього болю я подумки заволав до Бога: «О Всемогутній Боже, я опинився між молотом і ковадлом. Прошу, дай мені віру й силу, щоб уникнути їхньої завади, аби я міг зайняти тверду позицію і рішуче йти за Тобою». Саме тоді мені спали на думку слова Всемогутнього Бога, які я читав кілька днів тому: «Ви маєте постійно пильнувати та чекати, і ви маєте більше молитися переді Мною. Ви маєте наскрізь бачити різноманітні змови та хитромудрі схеми сатани, розпізнавати духів, знати людей і вміти розрізняти всі види людей, справ та речей» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 17). Божі слова дали мені силу й нагадали, що я повинен практикувати розпізнавання. За тим, із чим я зіткнувся того дня, стояли виверти сатани. Сатана використовував статус і мої переживання за сім’ю, щоб спробувати спокусити й атакувати мене, турбуючи мої думки щоб змусити мене зрадити Бога. Я не міг потрапити в пастку сатани! Я сказав своїм дітям: «Я все дослідив і в усьому розібрався. Всемогутній Бог – це Господь, який повернувся! Усі ці роки ми так чекали на пришестя Господа. Тепер, коли Він прийшов і висловлює істини для Своєї роботи суду, якщо ми приймемо Божий суд та очищення, ми будемо спасенні й увійдемо до Божого Царства. Нам слід боятися не того, що нас відкинуть інші, а того, що нас покине й відсіє Господь, що ми втратимо шанс бути підхопленими, коли Господь повернеться. Тоді ми будемо плакати й скреготати зубами у великих катастрофах!». Почувши мої слова, діти перестали на мене тиснути, і я подумки подякував за Боже наставництво. Побачивши, наскільки твердою була моя позиція, пастир Лі та співпрацівник Ван просто пішли геть розлючені.

Пастир Лі повернувся через кілька днів, щоб спокусити мене можливим шлюбом. Пастир Лі сказав: «Ти щойно втратив дружину, донька вийшла заміж, а сина часто немає поруч. Тобі, мабуть, дуже важко бути зовсім одному. Тобі справді потрібен хтось, хто б тут готував для тебе. Сестра Ван із церкви теж самотня. Вона заможна, її всі люблять, і вона дуже палка у своїй вірі. Хіба не чудово було б, якби ви зійшлися, підтримували одне одного і разом служили Господу?». Того ж вечора сестра Ван зателефонувала мені й наполегливо переконувала більше не вірити у Східну Блискавку. Вона також сказала, що якщо мені бракуватиме грошей на весілля сина, варто лише сказати. Ці слова змусили мене серйозно вагатися. Коли моя дружина хворіла й була прикута до ліжка, наша донька потрапила в аварію, їдучи їй по ліки. Вона опинилася в лікарні. Сестра Ван приходила доглядати і за дружиною, і за донькою. Я завжди був їй такий вдячний. Чи не ображу я почуття сестри Ван, якщо не прислухаюся до її поради? Але погодившись із нею, я зрадив би Господа. Я був у справжньому розпачі й молився Богу знову і знову. Трохи поборовшись із собою, я дуже делікатно їй відмовив.

Одного дня пастир Лі прийшов і знайшов мене, коли я працював у полі. Він сказав: «Брате Чжан, якщо не про себе, подумай про своїх дітей. Твій син щойно заручився, а вся сім’я його нареченої вірить у Господа. Якщо вони дізнаються, що ти віриш у Всемогутнього Бога, чи дозволять вони їй увійти до вашої сім’ї? Хіба це не стане катастрофою для шлюбу твого сина? Тобі варто ще раз про це подумати». Почувши це, я подумав: «Ти погрожуєш мені шлюбом мого сина, щоб змусити мене зійти з істинного шляху. Як це ницо!». Я рішуче відповів: «Моя віра у Всемогутнього Бога – це моя особиста справа. Вона не має нічого спільного зі шлюбом мого сина. До того ж, чи складеться його шлюб – у Божих руках. Я переконався, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, і я буду йти за Ним до самого кінця. Якщо мій син зараз цього не розуміє, одного дня все зміниться». Спочатку я думав, що пастир Лі просто кидає слова на вітер, але мене просто шокувало те, що він справді використав таку важливу річ, як шлюб мого сина, аби змусити мене зрадити Всемогутнього Бога.

Через кілька днів я пішов до зварювальної майстерні мого сина. Він насупив брови й сказав: «Тату, моя наречена розповіла, що пастир Лі приходив до її сім’ї і сказав їм, що ти віриш у Східну Блискавку. Вона сказала, що якщо ти цього не покинеш, весілля скасовується». Я був приголомшений і розлючений. Пастир Лі справді використовував шлюб мого сина, щоб погрожувати мені. Як віруючий у Господа міг зробити щось таке нице? Побачивши сина таким пригніченим, я відчув себе жахливо. До їхнього весілля залишалося всього 18 днів. Невже все справді мало так зірватися? На мої очі навернулися сльози. Він продовжив: «Тату, вона також сказала, що має три умови для нашого шлюбу. Перша – розірвати наші стосунки батька й сина. Друга – не піклуватися про тебе в старості. Третя – обірвати всі родинні зв’язки. Мами більше немає з нами. Будь ласка, перестань вірити у Східну Блискавку заради нашої сім’ї». Слова сина та його сповнене болю обличчя пронизали моє серце, наче ножем. Лише через те, що я вірив у Всемогутнього Бога, ці пастирі ставилися до мене як до ворога, змушуючи мого сина розірвати зі мною зв’язки. Це так огидно! Я сказав синові: «Синку, ти вже дорослий і не потребуєш моєї опіки. Я старий. Я просто хочу сповідувати свою віру і йти за Богом до кінця своїх днів. Сподіваюся, ти зможеш зрозуміти». Після цього я розвернувся й вийшов з майстерні. Повернувшись додому, я помолився Богу: «Всемогутній Боже! Пастир використовує всі можливі хитрощі, щоб заважати мені та примушувати мене. Мій син збирається розірвати зі мною всі зв’язки. Зараз я почуваюся таким слабким. Прошу, настав мене й дай мені віру».

Наступного дня до мене зайшов брат із Церкви Всемогутнього Бога, і я розповів йому про те, що сталося. Він прочитав мені уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжена людськими упорядкуваннями або з людської завади. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні заради Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог над вами виконує, стоїть парі сатани з Богом – за цим стоїть битва. … Усе, що роблять люди, вимагає певного обсягу крові їхнього серця. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Після читання Божих слів він довго бесідував зі мною в контексті цього уривка. Я зрозумів, що коли пастирі перешкоджають нам, цькують і примушують нас, це може виглядати так, ніби це роблять люди, але насправді це сатана намагається використати людей, щоб заважати нам. Хоч би де працював Бог, сатана завжди поруч, щоб перешкоджати. Сатана ненавидить Божу роботу зі спасіння людства, тому використовує всілякі тактики й хитрощі, щоб утримати людей від слідування за Богом, аби потягнути їх за собою в пекло. Пастир Лі та інші намагалися змусити мене зійти з істинного шляху, насідаючи на мене раз за разом, обіцяючи дати мені машину, дозволити керувати фінансами церкви чи будинком для літніх людей. Вони також пропонували знайти мені дружину. А коли нічого з цього не вийшло, вони використали шлюб мого сина, щоб змусити мене зрадити Бога. Це було так підступно і злостиво! Брат продовжив бесіду: «Коли Господь Ісус з’явився і виконував роботу, лідери юдейської віри вкрай ненавиділи Бога. Вони добре усвідомлювали, що проповідь Господа Ісуса мала владу. Але вони не тільки відмовилися досліджувати її, а й шалено опиралися, засуджували й хулили Його. Вони робили все можливе, щоб зупинити людей, які слідували за Ним, і зрештою домоглися Його розп’яття. Вони робили це, бо боялися, що втратять свій статус і засоби до існування, якщо люди підуть за Господом Ісусом. Як і написано в Біблії: “Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! … Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його” (Івана 11:47–48, 53). Бог прийшов в останні дні, щоб виконати роботу суду, аби очистити та спасти людство. Пастирі та пресвітери релігійного світу знають, що слова Всемогутнього Бога є істиною, але вони не шукають і не досліджують їх. Вони навіть несамовито опираються Йому й засуджують Його, а також зупиняють інших від слідування за Ним. Чим їхня сутність відрізняється від сутності фарисеїв, які опиралися Господу Ісусу? Господь Ісус ще давно засудив і прокляв цих лицемірів. Господь Ісус сказав: “Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!” (Матвія 23:13). “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!” (Матвія 23:15). Слова Всемогутнього Бога також розвінчують сутність і першопричину опору релігійних лідерів Богу. Всемогутній Бог говорить: “Є ті, хто читає Біблію у величних церквах і цілими днями декламує уривки з неї, але жоден із них не розуміє мети Божої роботи, і серед них немає хоч когось, хто міг би пізнати Бога, – не кажучи вже хоч про когось, хто міг би відповідати Божим намірам. Усі вони – нікчемні, мерзенні люди, які стоять високо, щоб повчати “Бога”. Це люди, які діють під прапором Бога, але навмисно опираються Богу, які носять ярлик віруючих у Бога, водночас поїдаючи плоть і п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають людські душі, головні демони, які навмисно заважають людям стати на правильний шлях, і камені спотикання, які перешкоджають людям шукати Бога. Вони можуть здаватися “фізично міцними”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони – антихристи, які ведуть людей до опору Богу? Звідки їхнім послідовникам знати, що вони – живі дияволи, які присвятили себе пожиранню людських душ?” (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу)». Після того як я вислухав бесіду брата й прочитав Божі слова, я краще зрозумів демонічну природу релігійних лідерів, які ненавидять істину та опираються Богу. Вони шалено опираються Всемогутньому Богу, засуджують Його та з усіх сил намагаються зупинити віруючих від прийняття Божої роботи останніх днів, бо хочуть, щоб Божі вівці належали їм, щоб тримати їх під жорстким контролем. Вони самі не входять до Царства Небесного і не дають увійти туди віруючим. Вони опираються Богу і приречені на пекло, та ще й тягнуть за собою інших. Вони – справжня зграя демонів! Якби втілений Бог не з’явився й не виконував роботу в останні дні, викриваючи цих злих слуг та антихристів, які ховаються в церквах, і якби не мій особистий досвід перешкод і завад із боку пастиря, я б ніколи не побачив їхньої демонічної сутності опору Богу. Я був би введений в оману й погублений ними, так нічого й не зрозумівши. Я чітко побачив їхні лицемірні, огидні обличчя, і моя рішучість іти за Всемогутнім Богом стала ще міцнішою.

Після цього я продовжував проповідувати Євангеліє братам і сестрам зі своєї колишньої церкви. Одного ранку, коли ми проводили зібрання, пастир Лі зі своєю компанією знову прийшли до мене додому, і він сказав: «Ми вже стільки разів казали тобі зректися Східної Блискавки. Ти не тільки відмовляєшся слухати, але й крадеш моїх овець та проповідуєш їм Східну Блискавку. Ти справді хочеш піти проти мене?». Я відповів: «Пастирю Лі, так казати неправильно. Церква належить Богу, і отара – теж Його. Ви просто пастир. Як ви можете казати, що вівці – ваші? Я проповідую Євангеліє братам і сестрам, щоб вони могли почути Божий голос, повернутися перед Його престолом і прийняти Боже спасіння. Чому ви стаєте на заваді цьому? Усі почуваються слабкими й негативно налаштованими. Вони духовно спраглі й перебувають у темряві. Вони не отримують жодного життєвого забезпечення. Всемогутній Бог висловив істину, давши нам шлях вічного життя. Чому ви не хочете, щоб люди читали Його слова? Навіщо ви позбавляєте людей їхнього права і свободи досліджувати істинний шлях? Утримуючи їх від цього, хіба ви не прирікаєте їх на смерть від спраги і не залишаєте їх застряглими в релігії? Хіба так чинить добрий слуга, а не злий?». Обличчя пастиря Лі вмить змінилося, і він люто закричав: «Я бачу, що тобі вже не допомогти! Якщо ти не слідуватимеш за нами у своїй вірі, то почекай-но, ти будеш покараний у пеклі!». Я сказав: «Не вам вирішувати, чи піду я до пекла. Ви навіть не знаєте, як розпізнати голос Господа чи привітати Його. Як ви можете вести інших до Царства Небесного? Лише Христос останніх днів є нашими воротами до Царства Небесного. Я знайшов шлях вічного життя, йдучи за Ним. Відповідальність за моє життя лежить на Бозі, а не на вас!». Після цих слів вони пригнічені пішли геть. Ніхто більше не приходив мене турбувати.

Я здобув певне розпізнавання вивертів сатани, пройшовши через перешкоди й завади пастиря. Я також побачив, що пастирі та старійшини в релігійному світі – це просто лицемірні фарисеї, що вони – антихристи, які опираються Богу. Я повністю звільнився від їхніх пут та обмежень. Слова Всемогутнього Бога вели мене на кожному кроці, щоб я переміг сатану та був непохитним на істинному шляху. Я щиро дякую Богу! Згадуючи все, через що я пройшов, я розумію, що це була велика спокуса. Я балансував на межі життя і смерті. Без настанови Божих слів я ніколи б не зміг розгледіти хитрощі сатани. Якби я слідував за плоттю і схилився перед сатаною, покинувши істинний шлях, я б повністю втратив свій шанс на спасіння. Я справді висів на волосині! Я такий вдячний за Божий захист і спасіння!