Тереза, Німеччина

Коли я вперше стала церковною лідеркою, я була дуже рада, що моєю роботою керуватиме Каллі. Я вже мала нагоду слухати її спілкування на зборах, і мені здавалося, що вона досить добре розуміла слова Божі, що її спілкування було ясним, що вона добре вміла говорити про самопізнання. Інші брати й сестри також говорили, що вона мала добрий духовний рівень і шукала істину. Крім того, вона була лідеркою увесь той час, що я її знала, а тому я надзвичайно нею захоплювалася; мені здавалося, що вона шукала істину і отримала реальність істини, що у всьому, що вона робила, вона, напевно, прагнула дотримуватися принципів. Тому, коли Каллі ставила мені завдання, я негайно приступала до його виконання. Та незабаром, попрацювавши з нею якийсь час, я помітила, що вона не займалася практичною роботою і взагалі не проводила з нами спілкування про істину, не запитувала про наші справи чи труднощі в роботі. Коли хтось звертався до неї з проблемами, вона або зневажливо говорила, що тому-то бракує духовного рівня, або що той-то має зарозумілий характер і незговірливий. Якщо вона не вирішувала проблеми через нагінки, то вона просто змінювала їм обов’язки. Тому багато братів і сестер відчували, що вона їх обмежує. Я відчувала, що в неї якісь проблеми, але потім я переконала себе, що в неї стрес через завантаженість обов’язками, і більше про це не думала. Оскільки я поважала її і захоплювалася нею, а також не шукала істини у своїх вчинках, я не стямилася, як почала чинити зло разом із нею.

Якось Каллі несподівано прийшла зустрітися зі мною і сказала, що мені слід негайно зайнятися надзвичайно важливою справою – якісь брати й сестри повідомили вищому керівництву, що одна сестра в нашій церкві поширювала Євангеліє недобросовісно. Каллі сказала мені: «Спочатку піди і розберися з нею, досліди природу її поведінки, а тоді заміни її обов’язки». Я подумала, що та сестра тільки вчиться ділитися Євангелієм, а тому причина цієї проблеми полягала в тому, що вона не до кінця зрозуміла деякі принципи. Так одразу звільнити її було б неправильним підходом – чи не варто було б спочатку поспілкуватися з нею і допомогти їй? Але знаючи, як довго Каллі була лідеркою, я подумала, що вона має більш точне розуміння ситуації, а тому я пішла звільняти ту сестру, як сказала Каллі. Був інший випадок, коли на зборах необхідно було обрати лідера групи, і Каллі сказала мені, що Джоан не може бути кандидатом, бо з нею пов’язані певні безпекові ризики. Джоан не погоджувалася з таким підходом і висловила своє незадоволення на наступних зборах. Коли Каллі про це дізналася, вона, навіть не поспілкувавшись про істину із Джоан, просто сказала, що в тої нема відповідного характеру і попросила мене одразу ж зібрати у братів і сестер оцінку про неї. Пізніше Каллі говорила, що Джоан не бажала це так залишити і прискіпувалась до недоліків лідерів та працівників, не проводила самоаналізу і не здобула самоусвідомлення. А тому через таку поведінку її слід відсторонити від зборів і рекомендувати проводити час вдома у роздумах. У той час я також вважала, що Джоан була доволі пихатою, але я не з’ясовувала, чи вона так поводиться постійно, і тим більше не поспілкувалася з нею й не допомогла їй. Я просто повірила в те, що сказала Каллі, й заборонила їй приходити на збори. Пізніше був ще один випадок, коли Каллі та її партнери раптом зібрали мене та кількох інших церковних лідерів, щоб усім нам зачитати оцінку Адалін, яка відповідала за загальні питання. Вона сказала, що Адалін була антихристом, і попросила нас висловитися, чи погоджуємося ми з її виключенням. Я була шокована таке почути. Я кілька разів розмовляла з Адалін, і вона справді взяла на себе тягар свого обов’язку, – як же вона могла стати антихристом? Каллі та її партнери сказали, що Адалін була надзвичайно пихата і вся її робота була спрямована на здобуття влади. Вона не вкладала душу у свою роботу, але завжди спілкувалася про правду разом з братами й сестрами з інших церков, щоб вирішити їхні проблеми. Каллі сказала, що вона намагалася завоювати людей, що вона робила це, щоб заплутати всіх і завоювати собі місце в їхніх серцях і так далі. Почувши оцінки про те, що Адалін часто ділилася спілкуванням для вирішення проблем, я подумала: «Мені це здається цілком нормальним. Яким чином це робить її антихристом?» Але знову ж таки я подумала, що зустрічала Адалін всього кілька разів, а Каллі та її співробітники часто стикалися з нею під час своїх обов’язків. Вони краще, ніж я, все знають, і оскільки Каллі розуміла істину, її бачення ситуації було точнішим, тим більше, що вона обговорила й вирішила це з кількома співробітниками, а тому повинна бути права. Тому, не зробивши жодної дії та розгляду, я підтримала виключення Адалін.

А тоді одного дня я раптом почула, що Каллі та деяких інших співробітників звільнили. Для мене це було несподіванкою, і я не мала жодного уявлення, чому це сталося. Незабаром до мене на розмову прийшла старша керівниця і сказала, що якісь брати й сестри поскаржилися й на мене. Також вона сказала, що відсторонення Джоан від зборів суперечило принципам, що це був тиск на неї. Лідерка попросила мене повернути її до церкви і поспілкуватися з іншими про те, що сталося. Я була здивована почути, що неправильно вчинила із Джоан, бо щодо цього Каллі та інші прийняли спільне рішення. Як же воно могло бути неправильним? Якщо так, хіба це не порушувало і не перешкоджало роботі церкви? Я й уявити собі не могла, що буду день за днем займатися своїми обов’язками, і тим не менше стану причиною перешкод у роботі. Мені стало страшно, ніяково і незручно. Я молилася Богу: «Боже! Це так несподівано, і я не знаю, яка Твоя воля у цьому. Прошу, скеруй мене, щоб я могла засвоїти цей урок». У той час мені бракувало значного самоусвідомлення, але все ж я повелася із Джоан безпринципно. Це було несправедливо і образливо для неї. Тому наступного дня я вибачилася перед Джоан і знову прийняла її до церкви. Я також визнала свою помилку перед іншими братами і сестрами. Один брат розчаровано сказав мені: «Ти ж лідерка церкви, ти не тільки не змогла захистити братів і сестер, але також допомагала Каллі чинити зло. Ти стала на руйнівну стежку і потягнеш нас усіх за собою в пекло. Я більше не можу тобі довіряти». Його слова вразили мене в самісіньке серце і дуже засмутили, але я знала, що ця ситуація була від Бога, і мені треба скоритися.

А тому я заспокоїлася й замислилася: чому я потурала Каллі у злі, де насправді зачаїлася проблема? Пізніше я прочитала уривок Божих слів, який трохи відкрив мені очі. У Божих словах сказано: «Ти не захоплюєшся смиренням Христа, але ти благоговієш перед тими неправдивими пастирями, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, але тобі подобаються ті розпусники, які зливаються з брудом світу. Ти лише глузуєш із болю Христа, якому немає де прихилити голову, але захоплюєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних і свавільних антихристів, хоча вони забезпечують тебе лише плоттю, словами та контролем. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, їхніх сил. І все ж ти продовжуєш приймати ставлення, за яким ти вважаєш, що роботу Христа тяжко прийняти, й не бажаєш її прийняти. Лише тому Я кажу, що ти позбавлений віри визнання Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Низка високих образів назавжди височіє у твоєму серці; ти не можеш забути жодного їхнього слова і вчинку, а також жодних їхніх впливових слів та рук. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується сьогоднішнього Христа – це не так. У твоєму серці Він назавжди є незначним і назавжди не заслуговує на боязнь. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи справді ти віруючий у Бога?). Те, що Бог відкриває у Своїх словах, допомогло мені побачити, що хоча я вірила, Богові не було місця у моєму серці. Я поклонялася статусу і владі, високому образу і тому, хто вміє гарно говорити. Коли я спершу побачила, що Каллі була обдарована і красномовна, що вона вміла гарно спілкуватися і була довгий час лідеркою, я помилково вважала, що вона розуміє істину і має реальність істини, що все, що вона робить, відповідає принципам. А тому, коли вона мені щось доручала, я просто йшла й без задньої думки виконувала те, що вона просила, навіть не шукаючи принципів істини. Особливо я ніколи не розглядала зневажливого ставлення до неї. На перший погляд, я щодня читала Божі слова і працювала над своїм обов’язком з ранку до вечора, однак принципи, які я застосовувала у роботі і мої стандарти оцінювання не базувалися на словах Божих. Замість того, я в усьому слухалася Каллі і робила все, що вона говорила. Саме так я вчинила з сестрою, яка ділилася Євангелієм: у той час в мене було відчуття, що просто звільнити її було неправильно, але оскільки це було рішення Каллі, я не прислухалася до себе і сліпо слідувала за нею. Я також не звернулася до принципів істини у справі Джоан, а просто виконала те, чого хотіла Каллі, – відсторонила її від зібрань. Далі було голосування за виключення Адалін. Почувши, як Каллі називає її антихристом, хоча для мене це не мало сенсу й викликало запитання, я подумала, що Каллі була проникливою і краще розбиралася в людях і речах, ніж я. Також це рішення було прийнято внаслідок спілкування та спільно з іншими співробітниками, а тому я не думала, що вони можуть помилятися. Я чинила зло разом з Каллі навіть у такій значній справі, як виключення когось; я погодилася вигнати Адалін з церкви, ледь не зруйнувавши її шанси на спасіння. Лише пізніше я дізналася, що Адалін мала почуття справедливості, що вона викрила і повідомила про злі вчинки Каллі та її банди. Вони не тільки відмовилися це визнавати, але й продовжували за лаштунками мститися їй і пробувати її позбутися. На відміну від них, я ненавмисно покарала Адалін, але я також не шукала істини. Я зайняла позицію, яка безпосередньо допомагала Каллі та іншим помститися і завдати шкоди Адалін. Я була причетна до їхнього зла. Моя віра не знайшла місця для Бога чи Його слів у моєму серці; я поклонялася таланту, досвіду, владі і статусу. Я дослухалася до кожного, хто мав статус і владу, обертаючись навколо них, як лакей. Я зовсім не була істинно віруючою людиною. Бог – це Бог, який зневажає зло, я вірила в Бога, але поклонялася і слідувала за людиною, я навіть зуміла посприяти їй чинити зло і суперечити Богові. В ту мить я зрозуміла, що це була моя серйозна проблема, і якщо я не покаюся, то точно буду відкинута і вигнана Богом. Пізніше я дізналася, що Каллі та всі, з ким вона працювала, не виконували практичної роботи, чинили необдумано й авторитарно, а також свавільно пригнічували й нападали на інших. Вони безпідставно редагували оцінки братів і сестер, прибріхували, фабрикували докази з метою виключення Адалін, яка викрила і повідомила про них. Вони контролювали вибори за допомогою прихованих маніпуляцій, просували і звільняли людей за своїм бажанням. Вони накоїли багато зла; було встановлено, що вони були антихристами і були назавжди виключені з церкви. Потім лідерка запитала думки інших братів і сестер, як слід вчинити зі мною. З огляду на те, як я ставилася до свого обов’язку і на супутні обставини моїх дій, вони сказали, що мене було введено в оману, погодилися дати мені шанс покаятися та дозволили мені залишитися в церкві і продовжувати виконувати обов’язок. Я була дуже вдячна. Я діяла, не шукаючи істини, підтримувала антихристів у їхньому злі, але церква мене не вигнала. Мені усе ж дали можливість покаятися. Я дякувала Богу за Його милість.

Потім я прочитала слова Божі, які допомогли мені зрозуміти суть Каллі та її банди. У Божих словах сказано: «Якою є головна мета антихриста, коли він нападає на інакодумця й усуває його? Він прагне створити в церкві ситуацію, за якої жоден голос йому не суперечить, за якої його влада, його статус керівника та його слова абсолютні. Усі мусять прислухатися до нього, і навіть якщо їхня точка зору інша, вони не повинні висловлювати її, але мусять ятрити собі нею серце. Ті, хто наважується відкрито не погоджуватися з антихристом, стають його ворогами, і він буде думати про будь-який можливий спосіб ускладнити їм життя, і не може дочекатися, коли вони зникнуть. Це один зі способів, у який антихристи нападають на інакодумців та усувають їх, щоб зміцнити свій статус і захистити свою владу. Вони думають: “Це нормально, якщо в тебе інші точки зору, але ти не можеш говорити про них, як тобі заманеться, не кажучи вже про те, щоб ставити під загрозу мої владу та статус. Якщо тобі є що мені сказати, ти можеш сказати це мені наодинці. Якщо ти скажеш це перед усіма й змусиш мене втратити лице, ти напрошуєшся на прочухан, і мені доведеться зайнятися тобою”. Що це за характер? Антихристи не дозволяють іншим говорити вільно. Якщо в інших є думка – чи про антихриста, чи про щось інше – вони мусять тримати її при собі; вони повинні брати до уваги лице антихриста. У протилежному разі антихрист поставить на них клеймо ворогів, нападе на них та усуне їх. Що це за природа? Це природа антихриста. І чому він так чинить? Він не дозволяє церкві мати будь-які альтернативні голоси, не допускає жодного інакодумця до церкви, не дозволяє обраним Богом відкрито спілкуватися про істину та розпізнавати людей. Найбільше він боїться бути викритим та розпізнаним людьми; він постійно намагається зміцнити свою владу та статус, який він має у серцях людей і який, на його думку, ніколи не повинен похитнутися. Він ніколи не зміг би терпіти нічого, що впливає на його гордість, репутацію чи статус і цінність як керівника або загрожує їм. Хіба це не прояв зловмисної природи антихристів? Не задовольняючись владою, якою вони вже володіють, вони зміцнюють і закріплюють її та прагнуть до вічного панування. Вони хочуть контролювати не тільки поведінку інших, а й їхні серця» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт другий. Вони нападають на інакомислячих і відторгають їх). Читання Божих слів дало мені певне розуміння порочних характерів антихристів. Намагаючись убезпечити свої власні позиції, вони вважають ворогами всіх, хто виявляє до них проникливість, хто може дати їм пропозиції і викрити їх, і вони ні перед чим не зупиняться, щоб відомстити та придушити їх. Вони навіть висувають проти них фальшиві звинувачення у всіляких злочинах, щоб усунути їх від церкви, щоб досягти своєї мети – утримати свою владу у церкві. Це найбільш підступна і лиха сторона антихристів. Я побачила, що антихристи мають порочну людську сутність, люті характери, насправді зневажають істину та все позитивне. Каллі та інші поводилися саме так, як описує Бог. Коли деякі брати й сестри розпізнали їх, висловили свої пропозиції або заявили про них, то вони не лише не прийняли цього від Бога і не замислилися над собою, а безпідставно придушили їх і вигнали. Адалін помітила, що своїми діями вони порушували принципи, а тому заявила про них і викрила їх, після чого її почали переслідувати і готувати матеріали, щоб вигнати її з церкви. Однак їхніх доказів було недостатньо, і церква цього не затвердила. Вони не відступили, і у своїх спробах позбутися Адалін навіть змінили оцінки, надані їй іншими, прикрасили і перекрутили факти, заявивши, що у своєму спілкуванні та допомозі іншим Адалін була антихристом і вводила людей в оману. Вони заклеймили її і висунули безпідставні звинувачення; вони не відступали, доки не виключили Адалін з церкви. Ці антихристи були схожі на великого червоного дракона, нападаючи і переслідуючи всіх, хто з ними не погоджувався, підставляючи їх і шкодячи, тільки щоб убезпечити власні позиції. Вони не дозволяли висловлюватися іншим голосам у церкві, над якою в них була влада, вони карали всіх, хто виступав із пропозиціями. Оскільки Карсон, інший член церкви, часто виступав із пропозиціями і звертав увагу на їхні недоліки, вони змовилися проти нього за його спиною, змусили самоізолюватися і зайнятися самопізнанням, не допускали його до виконання обов’язків. Палаючи гнівом, вони навіть казали, що хоч він і перебуває в ізоляції вдома, вони не відступлять, і наполягали на вигнанні його з церкви і не збиралися зупинятися, доки цього не досягнуть. Ще одна лідерка церкви постраждала від їхнього покарання і переслідування, бо вона протестувала проти вигнання Карсона, – і вони звільнили її від її обов’язків.

Я побачила, якими жорстокими насправді були Каллі та її кліка антихристів, як вони могли вдаватися до різних нелюдських засобів, щоб нашкодити братам і сестрам, а самим утриматися на посадах. Вони навіть не були людьми. Я запитала себе: «Як же я могла плазувати перед таким злісним антихристом і чинити з ним зло? Чому я, як вірянка, і досі поклоняюся людині та слідую за нею? Чому я боготворила антихриста, що накоїв стільки зла?» Згодом, завдяки молитвам і пошукам, я краще зрозуміла корінь своєї невдачі. Я прочитала про це у словах Божих: «Деякі люди здатні терпіти труднощі, можуть розплачуватися за свої вчинки, зовні дуже добре поводяться, є доволі поважними та викликають в інших захоплення. Чи сказали б ви, що такий тип зовнішньої поведінки можна вважати втіленням істини в життя? Чи міг би хтось визначити, що такі люди відповідають Божій волі? Чому знову і знову люди бачать таких людей і думають, що ті догоджають Богу, йдуть шляхом втілення істини в життя і дотримуються Божого шляху? Чому деякі люди так гадають? Цьому є лише одне пояснення. Яке ж це пояснення? Справа в тому, що для багатьох людей певні питання – наприклад, що означає втілювати істину в життя, що означає догоджати Богу та що означає по-справжньому володіти істиною-реальністю – є не дуже зрозумілими. Тому деякі люди часто бувають обмануті тими, хто зовні здається духовним, шляхетним, піднесеним та великим. Що стосується людей, які можуть красномовно говорити про слова й доктрини, чия мова та вчинки здаються гідними захоплення, то ті, хто обманюється ними, ніколи не дивилися на сутність їхніх дій, принципи, що стоять за їхніми вчинками, або на те, якими є їхні цілі. Що більше, вони ніколи не дивилися, чи справді ці люди коряться Богу, як ніколи й не визначали, чи щиро ці люди бояться Бога, а від злого втікають, чи ні. Вони ніколи не розрізняли людськості-сутності цих людей. Навпаки, починаючи з першого кроку знайомства з ними, вони поступово почали захоплюватися цими людьми та шанувати їх, і врешті-решт ці люди стають їхніми ідолами. Що більше, у свідомості деяких людей ідоли, яким вони поклоняються, і які, на їхню думку, можуть покинути свої сім’ї та роботу, і які зовні здаються здатними сплатити ціну, є тими, хто справді догоджає Богові та хто може справді досягти добрих результатів і хорошого місця призначення. У їхній свідомості ці ідоли є тими, кого хвалить Бог» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота). «Є тільки одна докорінна причина, яка змушує людей мати такі неосвічені вчинки та погляди, або однобічні думки та практики, і сьогодні Я розповім вам про неї: причина в тому, що, хоча люди можуть слідувати за Богом, молитися Йому щодня і щодня читати Його висловлювання, насправді вони не розуміють Його волі. У цьому полягає корінь проблеми. Якби хтось розумів Боже серце і знав, що Йому подобається, що Він зневажає, чого Він хоче, що Він відкидає, який тип людини Він любить, а який тип людини Йому не подобається, який стандарт Він використовує, висуваючи вимоги до людей, і який підхід Він обирає для їх вдосконалення, то чи могла б така людина все ще мати свою власну особисту думку? Чи могли б такі люди просто піти та поклонятися комусь іншому? Чи могла б звичайна людина стати їхнім ідолом? Люди, які розуміють Божу волю, матимуть дещо раціональнішу точку зору, ніж ця. Вони не будуть свавільно боготворити розбещену людину, а також не будуть, йдучи шляхом втілення істини в життя, вважати, що сліпе дотримання кількох простих правил або принципів рівнозначне втіленню істини в життя» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота). «Незалежно від свого чину керівники та працівники залишаються звичайними людьми. Якщо ти вважаєш їх своїми безпосередніми начальниками, якщо тобі здається, що вони вищі за тебе, що вони компетентніші за тебе та що вони мають керувати тобою, що вони в усьому на голову вищі за інших, то ти помиляєшся – це омана. І якими будуть наслідки цієї омани? Унаслідок цього ти підсвідомо оцінюватимеш своїх керівників за вимогами, які не відповідають дійсності, і не зможеш належним чином розібратися з їхніми проблемами та недоліками. У той же час, сам того не усвідомлюючи, ти будеш захоплюватися їхнім хистом, дарами й талантами, так що не встигнеш і оком змигнути, як почнеш поклонятися їм, і вони стануть твоїм богом. Цей шлях, починаючи з того, як вони стають твоїм зразком для наслідування, об’єктом твого поклоніння, і закінчуючи тим, як ти стаєш одним із їхніх послідовників, – це шлях, який мимоволі веде тебе геть від Бога. І навіть поступово віддаляючись від Бога, ти все одно віритимеш, що ти слідуєш за Богом, що ти в Його домі, що ти в Його присутності, тоді як насправді тебе візьмуть у полон слуги сатани, антихристи. Ти цього навіть не відчуєш. Це дуже небезпечний стан речей» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт шостий). Слова Божі пролили світло на мої хибні переконання. Я робила висновок про те, чи шукають люди істину, лише на основі їхньої зовнішньої поведінки, однак я не розрізняла їхню природу й суть, не зважала на їхні цілі та мотиви їхніх дій. Я думала, що якщо людина може приносити жертви, повністю присвячувати себе, спілкуватися про своє розуміння Божих слів, а також демонструвати значне самоусвідомлення, при цьому здаючись дуже духовною особистістю, то вона насправді шукає істину й пізнала дійсність істини. Саме тому, коли під час взаємодії з Каллі я побачила, що вона красномовна та вправна у спілкуванні, а те розуміння, яким вона ділилася на зборах, слушне, я подумала, що вона шукає істину й пізнала дійсність істини. Ще жалюгіднішим було моє помилкове переконання, що оскільки вона була лідером так довго, це означало, що вона шукає істину. Через усі ці хибні думки я почала захоплюватись цією спочатку незнайомою мені людиною та поклонятися їй і врешті-решт потурати їй у скоєнні зла. Я не оцінювала її й не намагалася розпізнати її суть відповідно до слів Божих, а керувалася власними уявленнями й переконаннями. І хоч я була вірянкою, я поклонялася звичайній людині та слідувала за нею. Я слідувала за антихристом, що наробив стільки лиха. Якою ж до болю затятою й дурною я була! Коли я підтримала виключення Адалін із церкви, я зовсім не була наївною. У мене виникали підозри, але я не звернулася по керівництво Святого Духа й не шукала істини. Натомість я прислухалася до переконань і уявлень, думала, що лідери й працівники розуміють істину та пізнали її дійсність, і що вони чітко розпізнають усі проблеми. Навіть не намагаючись докопатися до суті, я сліпо потурала Каллі й погодилася вигнати Адалін. У такій серйозній справі, де безпосередньо вирішується, чи зможе людина отримати спасіння, неправомірне відсторонення може зруйнувати її шанси бути спасенною – а це жахливий гріх! Я зневажливо поставилася до її життя, необачно погодившись на її виключення. Вона була щирою вірянкою, а я ледь не доклалася до її відсторонення від церкви. Який колосальний переступ! Я не тільки завинила перед нею, я ще й образила Бога. Я скоїла зло та покарала Адалін не навмисно, однак, нерозважливо згодившись, я скривдила її так само, як антихрист Каллі, – я стала поплічницею антихриста. І хоча я всього лише заявила про свою позицію, це пролило світло на мій дуже злісний характер і на відсутність любові до інших. Такі брати й сестри, як Адалін, що мають почуття праведності та можуть підтримувати роботу церкви, повинні отримувати захист, бо Бог спасає тих, хто шукає істину і має відчуття праведності. Однак я діяла як поплічниця сатани, погодившись на її виключення. Вчинивши так, я стала на бік тих диявольських антихристів, що працювали супроти Бога. Як лідерка церкви, я мала б захищати інтереси церкви у всіх питаннях, а також захищати братів і сестер від кривди з боку антихристів та лиходіїв. Та я пішла за ними, бездумно чинячи кривду, гноблячи людей і виганяючи їх. Це несло шкоду братам і сестрам. Мені стало страшно, коли я побачила, скільки зла я заподіяла. Я не шукала істину, у моєму серці не було пошани до Бога; я зовсім не усвідомлювала, що чиню таке велике зло, я навіть думала, що підтримую роботу церкви. Я збилася на манівці й поводилася огидно! Як сказав той брат, я була на шляху до знищення й ледь не потягнула з собою в пекло інших. За таку поведінку мене не завадило б звільнити та вилучити з церкви, та Бог дав мені шанс покаятися, дозволивши мені продовжувати виконувати обов’язки в церкві. Я була дуже вдячна за Боже милосердя й порятунок. Водночас я також щиро усвідомлювала, що зацикленість на зовнішніх дарах і здібностях, сліпе захоплення лідером, поклоніння перед силою й відмова від пошуку істини перед лицем проблем – це направду небезпечна річ. Мене в будь-який час можуть звести зі шляху та використати антихристи й лиходії. По суті, поклоняючись людині та слідуючи за нею, я слідувала за сатаною й була ворогом для Бога. Якби я досі не покаялася, Бог би відкинув і прогнав мене. Чим більше я про це думала, тим більше відчувала, що цей мій переступ не просто відкрив якусь розпусту чи помилку – він був великим злом, і я ледь не погубила себе.

Пізніше я прочитала ще один уривок Божих слів, який вказав мені на правильний підхід до лідерів та працівників. У Божих словах сказано: «Коли брати й сестри обирають когось керівником або дім Божий підвищує людину в посаді для виконання певної роботи чи обов’язку, це не означає, що така людина має особливий статус чи позицію, або що істини, які вона розуміє, глибші й численніші, ніж в інших людей, – і це тим більше не означає, що така людина здатна коритися Богові й не зрадить Його. Безумовно, це також не означає, що така людина знає Бога й боїться Бога. Насправді вона нічого цього не набула. Підвищення й зрощування – це просто підвищення й зрощування в прямому розумінні, і вони не рівноцінні тому, що завчасно призначено Богом та що Він вважає достойним. Підвищення й розвиток означають лише те, що людину підвищили й вона чекає на розвиток. А кінцевий результат цього розвитку залежить від того, чи прагне людина істини й чи здатна вона обрати шлях прагнення до істини. Тож коли когось у церкві підвищують і розвивають, щоб він став керівником, то його просто підвищують і розвивають у прямому сенсі; це не означає, що така людина вже відповідає стандартам і компетентна як лідер, що вона вже здатна взяти на себе лідерську роботу й може виконувати реальну роботу, – це не так. Більшість людей не може чітко бачити таких речей і поважає тих, кого підвищили, керуючись своїми фантазіями. Це помилка. Скільки б років ті, кого підвищили, не вірили в Бога, чи справді вони володіють істиною-реальністю? Не обов’язково. Чи здатні вони реалізовувати робочі упорядкування дому Божого? Не обов’язково. Чи є у них почуття відповідальності? Чи віддані вони? Чи здатні вони коритися? Стикаючись із проблемою, чи здатні вони шукати істину? Усе це невідомо. Чи мають ці люди богобоязливі серця? І наскільки великі їхні богобоязливі серця? Чи здатні вони не слідувати власній волі, коли щось роблять? Чи здатні вони шукати Бога? Чи здатні вони регулярно й часто поставати перед Богом, щоб шукати Божих намірів, поки виконують лідерську роботу? Чи здатні вони вести людей в істину-реальність? Безперечно, вони на таке не спроможні. Вони не пройшли підготовку й не здобули достатньо досвіду, тому вони не здатні на такі речі. Ось чому підвищення й розвиток людини не означають, що вона вже розуміє істину, і не говорять про те, що вона вже здатна виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. … До чого Я це кажу? Щоб усі знали, що вони повинні правильно ставитися до різних типів талановитих людей, яких просуває та зрощує Божий дім, що вони не повинні бути суворими у своїх вимогах до цих людей і, звісно, що вони також не повинні мати про них нереалістичної думки. Надмірно їх поважати та дивитися на них знизу вгору – це нерозумно; висувати до них надто суворі вимоги – це нелюдяно й нереалістично. Тож як ставитися до них найрозумніше? Вважати їх звичайними людьми, і коли вам потрібно з кимось порадитися щодо проблеми, бесідувати з ними, вчитися на сильних сторонах одне одного та доповнювати одне одного. Крім того, обов’язок кожного – наглядати за лідерами та працівниками, щоб бачити, чи виконують вони справжню роботу, чи можуть вони використовувати істину для розв’язання проблем; це стандарти та принципи для оцінки того, чи відповідає лідер або працівник стандарту. Якщо лідер або працівник здатний розбиратися із загальними проблемами та розв’язувати їх, то він компетентний. Але якщо він не може навіть розібратися зі звичайними проблемами та розв’язати їх, він непридатний бути лідером чи працівником, і його треба швидко зняти з посади. Треба обрати когось іншого, і не можна затримувати роботу Божого дому. Затримувати роботу Божого дому – це шкодити собі та іншим, і це нікому не йде на користь» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (5)). З Божих слів я довідалася, що людина, яку обирають лідером чи працівником або підвищують для виконання якоїсь роботи, ще не обов’язково пізнала дійсність істини, не обов’язково віддана Богу чи шанує Його. Якщо вона не шукає істину, то стане неправдивим лідером або антихристом, її викриють і виженуть. Лідери та працівники мають більше можливостей практикувати й вони беруть на себе більший тягар, щоб відчути роботу Бога. Але жоден із них не був удосконалений – вони мають розбещені характери так само, як усі інші, а тому до того, як вони здобудуть істину й досягнуть змін свого характеру, вони можуть недбало ставитися до роботи і не дотримуватися принципів. Усі вони повинні пройти Божий суд та одкровення, підрізку й розправу, отримати нагляд із боку інших. Якщо лідери та працівники поводяться згідно з принципами істини і підтримують роботу церкви, обрані Богом люди повинні підтримувати їх і співпрацювати з ними. Якщо вони йдуть усупереч принципам, звертають на хибний шлях і не виконують практичної роботи, то з ними потрібно розібратися й викрити їх, щоб побачити, чи можуть вони прийняти істину, покаятися та змінитися. Якщо вони можуть покаятися та змінитися, то це правильні люди, які можуть прийняти істину. Та якщо ні, якщо вони опираються й переслідують інших, то це неправильні люди, про них треба заявити та викрити їх. Тільки таке ставлення до лідерів і працівників відповідно до принципів істини відповідає волі Божій. І все ж раніше я не брала до уваги Божі слова. Я не поставилася критично до Каллі та інших, я просто сліпо захоплювалася ними, що змусило мене слідувати за антихристами у скоєнні невиправного зла. Читання Божих слів відкрило мені шлях до практики, і з того часу мені хотілося зосередитися на пошуку принципів істини у всьому, дивитися на речі та людей згідно зі словами Божими, перестати поводитися так нерозважливо й наївно та сліпо слідувати за іншими, як я це робила в минулому.

Потім я помітила, що коли старша лідерка спілкувалася з нами про вибори церковних лідерів, вона дуже намагалася все встигнути й не приділила уваги спілкуванню про принципи істини. Якось під час зборів через уточнення чийогось обов’язку, на момент, коли вона закінчила своє спілкування, прийшла тільки половина членів церкви, і тоді вона попросила нас висловити свою позицію. Оскільки половина людей не чула її початкового спілкування й не знала відповідних принципів істини, то вони ніяк не могли заявити, в чому полягала їхня позиція. Збори не могли продовжуватися, і склалася дуже незручна атмосфера. Я бачила, що вона не підводила братів і сестер до входження в принципи істини, а поспішала розібратися з питанням і покінчити з цим. Я пригадала свій досвід, коли мене завів в оману антихрист, і наслідки сліпого слідування за нею. Я не хотіла нерозважливо підтримувати когось до того, як чітко зрозумію принципи. Тому ми зібралися разом із кількома іншими сестрами, щоб разом розібратися в цьому питанні. Одна з них сказала, що ця лідерка проводила вибори в інших церквах так само без дотримання принципів. Я подумала, що оскільки ця лідерка проводила роботу без підтримки інших, це означає, що в неї є якась проблема. Її нездатність як лідера вести нас до входження в істину вплине на цілу церкву, а тому мені слід підняти ці проблеми перед нею. Та потім я захвилювалася, що якщо я звернуся до неї з пропозиціями, вона може мене загнобити. Але пригадавши, як я в минулому чинила зло разом з антихристами, я побоялася знову сліпо слідувати за людиною й занедбати інтереси церкви. Мене розривали сумніви. Тому я прийшла до Бога та помолилася, шукаючи шляху практики. Після того я прочитала у словах Божих таке: «Яке ставлення слід мати людям щодо того, як поводитися з лідером або працівником? Якщо те, що робить лідер або працівник, є правильним й узгоджується з істиною, тоді ти можеш слухатися його; якщо ж те, що він робить, є неправильним й не узгоджується з істиною, тоді ти не маєш слухатися його й можеш розвінчати його, виступити проти нього й висловити іншу думку. Якщо він не здатний виконувати реальну роботу або чинить лихі вчинки, які спричиняють заваду церковній роботі, і виявляється неправдивим лідером, неправдивим працівником або антихристом, тоді ти можеш розрізнити й розвінчати його та доповісти про нього» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт третій. Вони відторгають тих, хто шукає істину, і нападають на них). Слова Божі відкрили мені принципи для втілення в життя. Якщо лідери чи працівники поводяться неналежно, ви можете поспілкуватися з ними про істину з любові, щоб допомогти їм, – це відповідає Божій волі. Обмірковування своїх минулих помилок допомогло мені зрозуміти, що для мене це шанс втілити істину в життя. Я повинна діяти відповідно до Божого слова та не стримувати своїх пропозицій через страх постраждати від утиску. А тому я зв’язалася з тою лідеркою й розповіла їй про проблеми, які я помітила протягом певного часу в її роботі; вона прийняла всі мої зауваження. Кілька днів по тому на зборах я слухала її спілкування, де вона казала, що отримала від членів церкви допомогу стосовно її обов’язку та кілька вказівок, і що через самоаналіз вона побачила, що шлях, яким вона йшла, і її робота останнім часом викликали проблеми. Ті проблеми й недоліки, на які я звернула її увагу, стали предметом її осмислення, після чого вона почала прагнути зрозуміти принципи й усвідомила, як підходити до подібних проблем і вирішувати їх. Я була дуже рада та дякувала Богу за те, що скерував мене практикувати істину. У моєму серці запанував мир.

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що як вірянка, яка не надавала значення пошуку істини, а сліпо догоджала іншим людям і слідувала за ними, я постійно була схильна чинити зло та працювати супроти Бога. Мені також вдалося побачити Божу мудрість; Він дозволяє антихристам з’являтися в церкві, щоб ми могли розвинути прискіпливість, могли відкидати сили сатани та більше не збочувати зі шляху й не підпадати під контроль антихристів. Коли ми можемо розпізнавати антихристів і припиняємо без розбору поклонятися їм, тоді служба тих антихристів завершується й їх можна викинути з церкви. І хоча я припустилася помилок і схибила, і мені було боляче про це думати, завдяки цим невірним крокам я змогла змінити свої хибні переконання та погляди, а це допомогло мені припинити сліпо поклонятися іншим людям і слідувати за ними. Тепер, коли щось ставалося, я могла шукати принципи істини та намагалася стати людиною, яка насправді слідує за Богом. Усе це стало можливим завдяки Божому керівництву. Я дуже вдячна Богові!