Вей Мо, Китай

Мої батьки виховали мене в лоні Католицької церкви, і коли я виріс, я став священником. Згодом ситуація в церкві почала ставати дедалі безрадіснішою. Єпископи й священники загрузли в постійних чварах і боротьбі за владу, а монахи й монахині повсякчас заздрили й сварилися між собою. Один із наших вікарних єпископів засмутився через те, що його висвячення здійснив не єпархіальний єпископ, тому зібрав інших священників і сказав їм, що оскільки єпархіальний єпископ розтринькав церковні гроші на машини та нерухомість, а також приєднався до Церкви трьох автономій, то його слід усунути з посади. У них навіть була фізична сутичка з парафіянами, які підтримували єпархіального єпископа. Після цього прояви заздрощів і ненависті ставали дедалі серйознішими, і церква почала розколюватися на фракції. Мені було насправді огидно бачити, як вони в такий спосіб змагаються за статус. Це зовсім не було схоже на церкву – там панувала така ж темрява, як і у світському житті. Єпархіальний єпископ почав виключати мене, тому що я не хотів приєднуватися до Церкви трьох автономій. Він призначив священника, який мав бути мені за помічника й водночас претендував на моє місце. Прийшовши, цей священник підбурив парафіян піддати мене остракізму, і незабаром моя церква розділилася на дві фракції, у ній почали спалахувати чвари та боротьба. Я геть не хотів брати в цьому участь, тому подав єпископу заяву про відставку. Я залишив ту церкву, сповнену ненависті й конфліктів, і разом із кількома монахами й монахинями приєднався до іншої, у віддалених горах.

Я сподівався, що члени цієї церкви будуть простими й невибагливими, що там не буде стільки боротьби за владу, і що, можливо, ситуація там буде кращою. Але, на мій подив, усе виявилося таким самим безрадісним. Віра парафіян ледь жевріла – вони навіть не дотримувалися заповідей і нескінченно грішили. Вони брехали, обманювали й без кінця сварилися. Безбожники постійно приходили до мене на них скаржитися. Це були проблеми, які я не міг вирішити. Хоча я регулярно молився Богу, я не відчував присутності Святого Духа, не відчував просвітління в словах Біблії. У своїх проповідях я не міг сказати нічого нового. Я почувався духовно виснаженим – так, наче Святий Дух мене покинув.

Саме тоді, коли я почувався розгубленим і безпорадним, охопленим стражданням, священник Лю та диякон Чжан засвідчили мені роботу Всемогутнього Бога останніх днів, розповівши мені, що Господь Ісус повернувся. Почувши це, я був шокований і глибоко збентежений. Мені дуже хотілося дізнатися більше про повернення Господа Ісуса, і я попросив тих двох братів розповісти ще. Вони багато спілкувалися зі мною й прочитали деякі слова Всемогутнього Бога, в тому числі уривок, який справив на мене глибоке враження. Всемогутній Бог говорить: «Після роботи Єгови Ісус став плоттю, щоб вершити Свою роботу поміж людей. Його робота не вершилася окремо, а будувалася на роботі Єгови. Це була робота для нового періоду, яку Бог звершив після того, як поклав край періоду Закону. Так само, коли робота Ісуса скінчилася, Бог продовжив працювати для нового періоду, адже все Боже управління завжди просувається вперед. Коли мине старий період, його замінить новий, і коли буде завершено стару роботу, буде нова на продовження Божого управління. Це втілення – друге втілення Бога, яке слідує за Ісусовою роботою. Звісно, це втілення стається не окремо; це третя стадія роботи після періоду Закону та періоду Благодаті. Щоразу, коли Бог починає нову стадію роботи, обов’язково має бути новий початок, і він обов’язково має приносити новий період. Так само є й відповідні зміни в притаманному Богу характері, у способі Його роботи, у місці Його роботи та в Його імені. Тож не дивно, що людині складно прийняти роботу Бога в новий період. Та як би людина проти Нього не виступала, Бог завжди вершить Свою роботу та завжди веде все людство вперед. Коли Ісус прийшов у світ людей, Він почав період Благодаті та завершив період Закону. В останні дні Бог знову став плоттю, і з цим утіленням Він завершив період Благодаті й почав період Царства. Усі ті, хто здатен прийняти друге втілення Бога, будуть введені в період Царства, ба більше – вони зможуть особисто прийняти наставництво Бога. Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Після прочитання слів Божих вони ще багато спілкувалися зі мною. Я дізнався, що Божа робота постійно просувається вперед: що Господь Ісус здійснив роботу відкуплення, і віра в Нього дає лише прощення від гріха. Однак наша гріховна природа не виправляється в такий спосіб, тож ми живемо в замкненому колі: вдень грішимо, а вночі сповідуємося, залишаючися скутими гріхом. Аби повністю спасти людей від гріха й панування сатани, Богу потрібно виконати ще один етап роботи, висловлюючи істини, щоб судити й очищати нас. Саме так можна по-справжньому виправити наш розбещений характер і гріховну природу, щоб ми могли врятуватися від гріха, бути очищеними та ввійти в Царство Боже. Релігійний світ давно втратив роботу Святого Духа. Щоб здобути наставництво Святого Духа й підтримку істини, ми повинні прийняти Божу роботу останніх днів і крокувати в ногу з Його поступом. Це єдиний спосіб зростати в житті. Після цього я багато читав «Слово являється у плоті» – моє серце тягнулося до слів Божих. Я не міг насититися цією книгою, засиджувався до 2 години ночі, читаючи її щовечора. За деякий час я переконався, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, тож я з радістю прийняв Божу роботу останніх днів. Отже я привів братів і сестер, які ділилися Євангелієм Всемогутнього Бога, в свою церкву, щоб свідчити про Божу роботу останніх днів тим парафіянам, які були істинно віруючими, і, урешті-решт, усі вони її прийняли. Ми збирались у церкві й разом читали слова Всемогутнього Бога та щодня знаходили нове освітлення й просвітління. Це стало для нас джерелом турботи й насолоди. Ми були присутні на весільному бенкеті Агнця!

Незабаром єпископи й священники почали заважати й перешкоджати мені. Спочатку це був єпископ Чжао, який сказав: «Я чув, що ти приєднався до Східної Блискавки. Ти не обговорив зі мною щось настільки важливе та забрав із собою багато парафіян. Це зрада Господа! Коли Він повернеться, Він неодмінно спершу розкриє це нам, єпископам. Хіба я міг не знати, що Він і справді повернувся? Полиш це та повертайся назад! Я знаю, що ти служиш у віддаленій місцевості й там живеться непросто. Якщо повернешся, я допоможу тобі з усім, що тобі потрібно». Він також сказав чимало такого, що було блюзнірством і засуджувало Всемогутнього Бога. Сказане ним здавалося мені немислимим. Він багато разів казав мені, що Господь скоро повернеться, тому ми маємо вести парафіян до молитви й бути пильними, щоб зустріти Господа; але тепер, коли Господь повернувся, він не мав жодного наміру шукати Його, а натомість навіть богозневажав і засуджував. Він аж ніяк не був істинним віруючим. Я продовжив поширювати Євангеліє, незважаючи на нього.

Потім прийшов єпископ Ван із кимось іншим і, широко усміхаючись, сказав мені: «Єпископ Чжао просив мене переконати тебе зустрітися з ним у єпископському домі. Він неймовірно стурбований твоїм добробутом, адже боїться, що ти став на хибний шлях». Мені було дуже прикро це чути. Вони геть не зважали на парафіян, які почувалися слабкими та негативно налаштованими, але тепер вони безперестанку докучатимуть мені з приводу моєї віри у Всемогутнього Бога. Це була спроба утримати мене від прийняття Божої роботи останніх днів. Я відповів йому: «Ви всі рішуче заповзялися утримати мене від моєї віри. Церкви вже багато років стоять пусткою, без роботи Святого Духа. Віра братів і сестер вихолоджується, і вони перебувають у замкненому колі гріха й сповіді. Вони сповідаються, але не спроможні скинути з себе кайдани гріха. Мені дуже боляче. Зі слів Всемогутнього Бога я дізнався, що наша віра в Господа приносить лише прощення гріхів, але не очищення. Якщо нашу гріховну природу не буде виправлено, ми ніколи не вирвемося з пут гріха. Господь повернувся в останні дні, висловлюючи істини й здійснюючи роботу суду, щоб усунути корінь гріховності людства, аби ми могли звільнитися від гріха. Слова Всемогутнього Бога вказали мені шлях до очищення й повного спасіння. Проаналізувавши все, я не маю жодних сумнівів, що Всемогутній Бог – це Господь, який повернувся. Я не відмовлюся від своєї віри у Всемогутнього Бога, що б ви не казали». Єпископ Ван сказав: «Це правда, що церкві бракує роботи Святого Духа й присутності Господа, але це тимчасово – Господь випробовує нас. Якщо ми залишимося непохитними до кінця, то побачимо велике відродження церкви. Якщо ти забереш усіх у Східну Блискавку, церква буде порожньою, і як тоді ми зможемо відродитися? Господь ось-ось повернеться, але ще не повернувся. Ти справді гадаєш, що повернувшись, Він не розкрив би це Папі? Оскільки Папа і єпископи не чули про повернення Господа, то, поза сумнівом, ця новина неправдива. Якщо ти віриш у Всемогутнього Бога без схвалення Папи або єпископів, хіба це не є відступництвом?». Насправді, коли я досліджував роботу Всемогутнього Бога, я ставив собі це ж саме питання, але після пошуків і спілкування я зрозумів. Коли єпископ Ван заявив, що Господь спочатку розкрив би Своє повернення Папі та єпископам, така заява не мала під собою ніякого підґрунтя. Господь Ісус ніколи цього не казав, і це не записано в Біблії. Щоб привітати Його повернення, ми повинні слідувати словам самого Господа. Господь сказав: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20). «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди» (Івана 16:12–13). Слова Господа абсолютно чіткі. Він скаже більше слів і розповість нам істину, коли прийде, і тільки якщо ми почуємо Його голос і приймемо істини, які Він висловлює, ми зможемо привітати Господа. Господь Ісус сказав: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Івана 10:27). Апостоли, такі як Петро і Матвій, які послідували за Господом, спочатку слухали те, що Він проповідував, і лише потім збагнули, що Він – Месія, на якого вони чекали. Господь вирішує, чи є ми частиною Його стада, на основі того, чи чуємо ми Його голос. Ось чому ключ до дослідження істинного шляху – це слухати голос Господа й використовувати його, щоб розпізнати і прийняти Його. Це найнадійніший шлях. Про це неодноразово сказано в Об’явленні: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам» (Об’явлення 2, 3). Коли Господь прийде в останні дні, про це першими дізнаються не релігійні керівники та єпископи – Він говоритиме безпосередньо до церков, даючи їм почути Свій голос. Всемогутній Бог висловив так багато істин, розкриваючи так багато таємниць Біблії, розповідаючи нам про Свій план управління для нашого спасіння та надаючи нам шлях до спасіння і входження в Царство. Це є здійсненням того, що сказав Господь Ісус: «Коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Івана 16:13). Ті, хто розпізнає голос Божий із Його слів і послідує за Ним, є Його вівцями, і тільки вони зможуть привітати Господа. Тому я заперечив єпископу Вану, сказавши: «Ви стверджуєте, що Папа та єпископи мають першими дізнатися про повернення Господа, але чи ґрунтуються ваші слова на Господньому слові? Господь Ісус ніколи не казав нічого подібного, так само як і Бог Отець чи Святий Дух. Нічого подібного не записано в Біблії. Тож чи не є те, про що ви говорите, лише людськими переконаннями й вигадками? Щоб вітати Господа, ми повинні слідувати словам самого Господа, а не нашим переконанням і вигадкам. У Старому Заповіті написано, що отрок Самуїл служив Ягве при Ілії. Згідно з людськими переконаннями, одкровення Ягве мало б бути дане спочатку Ілії, але Ягве вчинив інакше. Він чотири рази покликав отрока Самуїла, щоб повідомити йому Свою волю. А коли прийшов Господь Ісус, замість того, щоб розкрити це юдейським священникам і книжникам, ангел явився пастухам і сповістив їм про народження Господа Ісуса. Очевидно, що Господь діє не згідно з людськими переконаннями. Незалежно від того, як довго людина є віруючою або який має статус, якщо вона готова відмовитись від своїх переконань, смиренно шукати й зосередитися на слуханні голосу Божого, вона може стати свідком Божого явлення. Господь прийшов в останні дні, висловлюючи істини та виконуючи роботу суду. Йому не потрібно питати чиєїсь думки або давати одкровення якійсь конкретній людині. Це робота Самого Бога, в яку ніхто не може втручатися. Той, хто не слухається або бунтує, лише образить Божий характер, подібно до книжників і фарисеїв, які чіплялися за переконання й засудили Господа Ісуса, прибивши Його цвяхами до хреста. Вони вчинили жахливий гріх і були прокляті та покарані Богом. Хіба цей гіркий урок не є чимось, над чим ми можемо поміркувати?». Він відповів дуже сердито: «Ну й нахаба ж ти! Наважуєшся йти проти Папи! Знаєш, що священника Лю вигнали з церкви після того, як він приєднався до Східної Блискавки. Члени церкви відкинули його, і навіть його родина виступила проти цього. Він відмовився від священства, відмовився від машини та грошей. Тобі не здається, що це ненормально?». Тоді я подумав, що в Католицькій церкві справді немає роботи Святого Духа, і все, про що можуть говорити єпископи, це гроші, статус і задоволення, – геть як безбожники. Хіба це можна було назвати службою Богові? Як би вони не намагалися мені завадити й перешкодити, я був сповнений рішучості слідувати за Всемогутнім Богом. Я промовив: «У Біблії сказано: “Бога повинно слухатися більш, як людей!” (Дії Апостолів 5:29). Я слухаюся тільки Божих слів, а не людських. Можете забути про свої спроби й перестати давати мені поради». Побачивши, що я його не послухаю, він пішов розгніваний.

Після цього єпископ Чжао і єпископ Ван продовжили приходити до мене, намагаючись заважати й перешкоджати мені. Вони казали: «Священнику Вей, ти не можеш бути безсовісним! Раніше, щоб допомогти тобі стати священником, ми та інші священники ризикували потрапити до в’язниці, аби захистити тебе, заплатили чималу ціну, щоб допомогти тобі протягом десяти років навчатися виголошувати проповіді. Ми давали тобі їжу й питво. Твої батьки так важко працювали, щоб ти міг швидше висвятитись на священника, але тепер своєю вірою в Східну Блискавку ти пішов проти них. Хіба ти все ще можеш дивитися нам в очі? Хіба ти можеш дивитися в очі своїм батькам? Відмовся від цієї віри та повертайся до нас. Ми чекаємо на тебе». Коли вони говорили все це, мій розум був у сум’ятті. Я думав про всі ті роки, коли єпископи піклувалися про мене, – вони справді зробили чимало. У ті роки поліція переслідувала мене, а єпископи, щоб гарантувати мою безпеку, дуже продумано все для мене влаштували. Моя родина була бідною, і єпископи піклувалися про мене. Я боявся, що з мого боку буде безсовісно, якщо я їх не послухаю. Але я знав, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, і не міг відвернутися від Нього. Тому я промовив молитву: «Боже, я почуваюся слабким. Будь ласка, дай мені віру та силу, щоб я не піддавався зовнішнім впливам». Після цього я відкрив «Слово являється у плоті» й побачив цей уривок: «З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка би путь перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути керівництва й упорядкування Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, Хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу. Відколи на початку виникла людина, Бог завжди виконував Свою роботу саме так, управляючи всесвітом і скеровуючи закони змін усього сущого та траєкторію його руху. Подібно до всього сущого, людина тихо й несвідомо живиться солодкістю, дощем і росою від Бога; подібно до всього сущого, людина несвідомо живе під улаштуванням руки Божої» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя). Я також згадав, що Господь Ісус сказав: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Матвія 6:26). Бог піклується про птахів небесних – лишень подумайте про людей! Мене створив Бог, і Він дав мені життя. Моя їжа, мій одяг – усе це дано мені Богом. Єпископи, які опікувалися мною, були Божим промислом, і мій шанс послужити Богові в якості священника також був влаштований і визначений Ним – це була Його любов. Я мав би дякувати Богу. Якби я зрадив Бога, щоб віддячити комусь за так звану «доброту», оце насправді було б безсовісно! Я знову подумав про всіх цих єпископів і священників, які були заздрісними, владолюбними, жадібними до вигод, які надає статус. Господь повернувся, а вони не лише відмовилися шукати чи ретельно це досліджувати, а й заважали іншим привітати Господа, і навіть поширювали брехню та богозневагу. Хіба вони не чинили зло в усьому, що робили? Якими б добрими вони не здавалися, вони не намагалися привести людей до Господа, допомогти їм пізнати Господа та здобути від Нього правду й життя. Вони намагалися привести людей до себе, щоб ті схилялися перед ними й слідували за ними, а це відштовхувало людей все далі й далі від Господа. Це нагадало мені, як Господь викрив фарисеїв: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте! Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!» (Матвія 23:13–14). Єпископи й священники міцно тримали всіх під своєю владою й не давали людям вітати повернення Господа. Чим вони відрізнялися від книжників і фарисеїв? Хіба вони не були злими слугами, яких викриває Божа робота останніх днів? Совіститися перед ними означало б насправді зрадити Господа.

Згодом духівництво з інших провінцій також дізналося, що я прийняв роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Єпископи й священники кількох парафій взяли мене в облогу. Вони не скупилися на звинувачення, напади та осуд, стверджуючи, що моя віра в Східну Блискавку була зрадою Господа, що я зрадник і маю бути проклятий. Найгірше було те, що вони вигадували й перекручували факти, щоб обмовити й очорнити Церкву Всемогутнього Бога, і паплюжили Всемогутнього Бога. Фактично, ніхто не був готовий просто спокійно мене вислухати. Я був обурений: як можуть ці люди, які нібито працюють для Бога, бути такими? З їхніх вуст лунали тільки осуд і блюзнірство, така ненависть до Бога! Якийсь час я відчував, наче щось міцно стискає моє серце, і не міг знайти собі місця. Я знав, що якщо вони так засуджують і відкидають мене, то їхні парафіяни неодмінно ставитимуться до мене так само. Куди б я не пішов, я, напевно, потонув би в їхніх наклепах і чутках. Це завдавало мені сильного болю та розчаровувало мене. Тоді я згадав, що сказав Господь: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Матвія 5:11). Бог став плоттю та прийшов на землю, щоб спасти людство. Страждаючи від осуду й зречення релігійного світу, Він попри це таки висловлював істини, щоб спасти нас. Що таке мої страждання порівняно з цим? Варто трохи постраждати, щоб слідувати за Богом та отримати правду і життя. Коли я так на це подивився, то перестав турбуватися про суд чи осуд інших людей. Вони можуть зректись і засудити мене, але я привітав Господа, читав Його слова й отримував від Нього полив і поживу. Це було найбільшим благословенням. Це насправді дуже втішило мене й принесло відчуття спокою. У моїй старій церкві я не мав духовної підтримки й жив у темряві. Але слідуючи за Всемогутнім Богом, я отримував підтримку істини та міг бачити спасіння на обрії. Це було наче повернення з мертвих. Я знайшов шлях вічного життя, і хай там як католицьке духівництво засуджувало мене й перешкоджало мені, я би слідував за Всемогутнім Богом. Після цього я прочитав цей уривок зі слів Божих. «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжена людськими упорядкуваннями або з людської завади. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні заради Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог на вас виконує, стоїть парі сатани з Богом, – за цим стоїть битва» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога). З Божих слів я зрозумів, що зовні здавалось, ніби це єпископи та священники нападали на мене й придушували мене. Однак за цим стояв сатана, який заважав мені й випробовував мене. Через посередництво єпископів і священників сатана використовував гроші, владу й престиж, щоб спокусити мене зрадити Бога. Коли вони не отримували бажаного, то накидалися на мене – вони хотіли змусити мене відмовитися від віри у Всемогутнього Бога та втратити Його спасіння. Я не міг піддатися на витівки сатани. Чим більше духівництво судило й атакувало мене, тим більше я бачив правду про те, як вони протистоять Богові й ненавидять істину. Жоден із них не шукав або не жадав явлення Бога. Вони були зарозумілими й нездатними прийняти істину. Усі вони були сучасними фарисеями, які працювали проти Бога.

Якось рано вранці, двадцять днів по тому, коли тільки-но розвиднілося, я був у церкві на молитві з кількома монахами, монахинями та парафіянами, які щойно прийняли Всемогутнього Бога. Саме тоді з’явилися священники Ван і Лі разом із дияконами, а на церковне подвір’я увірвалися деякі парафіяни, які зазвичай не відрізнялися побожністю, – напевно, людей 70 або близько того. Їхні обличчя виглядали дуже погрозливо, і я збагнув, що вони вдаються до насильства, щоб утримати братів і сестер від дослідження істинного шляху. Я дуже злякався й швидко помолився Богу: «Боже! Мій духовний стан малий, будь ласка, дай мені віри і сили, щоб я не скорився цим релігійним силам антихриста». Після молитви я відчув заспокоєння, був уже не таким наляканим. Я дуже спокійно підійшов до них і сказав: «Священнику Ван, священнику Лі, навіщо ви привели сюди всіх цих людей?». Священник Ван указав на мене та промовив: «Ти прийняв Східну Блискавку і, що ще гірше, ти втягнув у це парафіян! Вітати повернення Господа – це велика справа, але ти перейшов до Східної Блискавки потай, не обговоривши це з нами. Ти бунтуєш! Чи ти забув слова самого Господа? У Біблії сказано: “Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри. Бо повстануть неправдиві христи і неправдиві пророки, і покажуть великі знаки та чудеса, щоб, якби це було можливо, ввести в оману навіть вибраних” (Матвія 24:23–24). Будь-які звістки про друге втілення Господа є неправдою. Тебе ввели в оману, ти зрадив Господа, але маєш останній шанс. Відмовся від Східної Блискавки й поверни інших у лоно церкви – і залишишся священником». Я відповів дуже твердо: «Священнику Ван, ти можеш робити зі мною все, що завгодно, але утримувати нас від дослідження істинного шляху, від слухання Божого голосу й вітання Господнього повернення – абсолютно неприйнятно. Це правда, що в останні дні є неправдиві христи й неправдиві пророки, які вводять людей в оману, але Господь сказав, що Він обов’язково повернеться. Ми не можемо не вітати повернення Самого Господа зі страху бути ошуканими неправдивими христами. Хіба це не те саме, що відмовитися від їжі через страх удавитися? Господь Ісус сказав нам, щоб ми остерігалися неправдивих христів, адже вони не здатні висловити істину, а лише вводять людей в оману знаменнями й дивами. Тільки Христос у плоті може висловити істину, дарувати людству життя та спрямувати нас на шлях спасіння, до Царства Божого. Христос є Божим Духом у плотській формі, Він володіє божественною сутністю, тому тільки Він може висловлювати істину, щоб підтримувати людей і бути їм за пастиря, тільки Він може виражати Божий характер і завершити роботу, щоб викупити й спасти людину. Жодна людина на це не здатна, і жодна людина не може це імітувати. Всемогутній Бог явився й працює в останні дні, розкриваючи таємниці Божого шеститисячолітнього плану управління та втілень, висловлюючи всі істини, необхідні, щоб очистити й спасти людство. Тільки Сам Бог міг виконати всю цю роботу. Хто ще, окрім Бога, міг би висловити істину? Хто ще міг би виконати роботу суду в останні дні? Хто ще міг би очистити та повністю спасти людство? Жодна людина на це не здатна. Всемогутній Бог, висловлюючи так багато істин, цілковито доводить, що Він є Господь Ісус, який повернувся, що Він є Христос останніх днів». Священник Ван, витріщивши очі, вказав на мене та заявив: «Нам байдуже, наскільки ти правий! Оскільки ти не хочеш повертатися назад і рішуче налаштований бути зі Східною Блискавкою, єпископи наказали нам тебе попередити: ти маєш негайно припинити пропагувати Східну Блискавку й віддати нам їхні книги». Тоді священник Лі сказав: «Передай нам ключі від церкви й цього проповідника Східної Блискавки також!». У ту мить священник Ван наказав парафіянам: «Обшукайте приміщення та знайдіть усі книги Східної Блискавки! Вони не можуть сповідувати свою віру без цих книг». Потім він наказав кільком із них утримувати мене. Один із дияконів кинувся переді мною на коліна й закричав: «Ти не можеш вірити у Всемогутнього Бога! Що ми робитимемо, якщо ти більше не будеш нашим священником? Ти мусиш вести нас на небо…». Я не міг від них вирватися. Усе, що я міг робити, це безпорадно дивитись, як інші кинулися на церковне подвір’я з лопатами й мотиками; потім я почув звуки розбитих вікон і дверей. Я був дуже сердитий і стурбований – брат Чень Ґуан, який ділився Євангелієм, був усередині. Було б дуже погано, якби вони дісталися до нього. Парафіяни там були новачками в роботі Всемогутнього Бога останніх днів і не мали міцного фундаменту. Я боявся, що їм забракне сил вистояти перед таким потрясінням. Незабаром вони перевернули догори дном практично кожну кімнату в церкві. Вони навіть перевернули скинію. Вони не знайшли книг слова Божого, але не були готові здатися. Вони вдиралися до членів церкви додому, залякували їх і погрожували, поширювали чутки, забрали у більшості з них книги слова Божого. Чень Ґуана побили так сильно, що він не міг підвестися з підлоги; священники навіть сказали, що збираються здати його в поліцію. Я був розлючений і сказав їм: «Чень Ґуан – справжній віруючий. Так сильно його побити ще й погрожувати передати його поліції – у вас є хоч краплина совісті? Чи віруєте ви в Бога? Бог праведний, і ті, хто чинить зло й опирається Йому, неодмінно отримають відплату». Після того, як я це сказав, священники й диякони не стали здавати його в поліцію. Тоді священник Ван сказав мені: «Єпископи й священники мають тільки найкращі наміри. Сподіваюся, ти це розумієш. Ходімо з нами до єпископського дому». Я відповів йому: «Я не піду з вами. Я почув голос Божий і слідую стопами Агнця. Я стою на цьому шляху!». Після цього вони пішли роздратовані.

Тієї ночі я просто лежав у ліжку, не в змозі заснути. Події того дня прокручувались у мене в голові, наче в кіно. Мій розум був у сум’ятті. Я дивувався, як єпископи й священники, довічні слуги Господа, можуть ненавидіти нас за те, що ми досліджуємо шлях істинний. Церква – це місце богослужіння, але їм не забракло зухвалості рознести її на шматки, побити брата, який ділився Євангелієм, і забрати у віруючих книги слів Божих. Вони були здатні на будь-яке зло! Священники мали зв’язки в уряді, тому важко було передбачити, коли вони можуть заявити на мене в поліцію. Я завжди відмовлявся приєднуватися до офіційної церкви, і для начальника Відділу політичної безпеки я повсякчас був наче скалка в оці. Він уже погрожував мені раніше, кажучи, що через те, що я не приєднався до Церкви трьох автономій, його критикували відділ громадської безпеки провінції та муніципальне бюро громадської безпеки, і що він ще покаже мені, що до чого, щойно йому випаде така нагода. Тепер якби я потрапив у руки поліції як віруючий у Всемогутнього Бога, вони могли б навіть закатувати мене до смерті. Мені було дуже боляче опинитися в ситуації, коли мене зрікається й засуджує релігійний світ та переслідує партія. Я просто слідував стопами Господа, слідував за Христом останніх днів. Чому це було так важко? Тієї ночі я взагалі не міг заснути. Я молився Богу: «Боже, будь ласка, допоможи мені, дай мені віру й силу, аби я зміг подолати свою плотську слабкість і бути непохитним у цій ситуації». Потім я пригадав гімн зі слів Божих, який перед цим вивчив:

1  Всемогутній Бог, Глава всього сущого, вершить Свою царську владу зі Свого престолу. Він править всесвітом і всім сущим, і Він у процесі скерування нас по всій землі. У кожний момент часу ми маємо бути близькими до Нього і приходити перед Нього в спокої, ніколи не пропускаючи жодної миті, і з уроками, які нам слід вивчати у всі часи. Довколишнє середовище й люди, справи та речі існують із дозволу Його престолу. У жодному разі не допускайте, щоб у вашому серці поставали нарікання, інакше Бог не обдарує вас Своєю благодаттю.

…

4  Віра подібна до кладки з однієї колоди: тим, хто чіпляється за життя й боїться смерті, буде важко її перейти, але ті, хто готовий віддати своє життя, здатні пройти по ній, впевнено ступаючи та не хвилюючись. Якщо людина має думки сполошені та боязкі, то це тому, що сатана обдурив їх, він боїться, що ми перейдемо міст віри та увійдемо до Бога…

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 6»

Наспівування цього гімну знову й знову надало мені внутрішньої сили. Це правда: все у всесвіті перебуває в руках Божих, у тому числі й моя доля, тож чи буде мене заарештовано, чи ні, також залежало від Бога. Сатана знав мої слабкості та використовував славу, статус і загрозу арешту, щоб напасти на мене й змусити зрадити Всемогутнього Бога. Бог використовував цю ситуацію, щоб удосконалити мою віру та перевірити, чи маю я рішучість відмовитися від усього, щоб продовжити слідувати за Ним. Я страждав від їхнього примусу, але відчував Боже наставництво, і моя віра в Нього зростала. Я згадав, що Господь сказав: «Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Матвія 16:25). Щоб викупити людство, Господь Ісус був розп’ятий релігійним світом і владою. Учні, які слідували за Ним, зазнали переслідувань. Їх каменували, волокли кіньми по землі до смерті або вішали. Вони прийняли мученицьку смерть за те, що поширювали Євангеліє, надавали прекрасне свідчення та одержали Боже схвалення. Слідувати за Богом означає йти хресною дорогою. Господь Ісус уже послужив зразком для нас – ми маємо пити з тієї ж гіркої чаші, з якої пив Він, і йти тим же шляхом, яким Він ішов. Тепер, коли я слідував за Всемогутнім Богом, навіть якщо б це означало, що комуністична партія заарештує й катуватиме мене, я мусив терпіти переслідування заради праведності. Це було б схвалено Богом і було б славним. Що б мені після цього не загрожувало, я був готовий віддати за це своє життя, щоб слідувати за Богом до самого кінця.

Згодом я замислився над тим, чому єпископи й священники зовсім не шукали й не досліджували Боже Євангеліє останніх днів і так сильно йому опирались. У словах Всемогутнього Бога я прочитав таке: «Чи бажаєте ви знати першопричину того, чому фарисеї виступили проти Ісуса? Чи бажаєте ви знати сутність фарисеїв? У них було повно фантазій про Месію. Більше того, вони вірили тільки в те, що Месія прийде, але не прагнули життя-істини. Тож навіть сьогодні вони досі чекають на Месію, бо вони не мають знання про шлях життя та не відають, що таке шлях істини. Як, по-вашому, такі нерозумні, вперті й необізнані люди могли здобути Боже благословення? Як могли вони споглядати Месію? Вони виступили проти Ісуса, тому що не знали напряму роботи Святого Духа, тому що не знали шляху істини, про яку говорив Ісус, навіть більше – тому що не розуміли Месію. І оскільки вони ніколи не бачили Месію та ніколи не були пов’язані з Месією, вони припустилися помилки, чіпляючись за саме лише ім’я Месії та виступаючи проти сутності Месії всіма можливими засобами. Ці фарисеї у своїй сутності були вперті, зарозумілі й не слухалися істини. Принцип їхньої віри в Бога був такий: якими б глибокими не були Твої проповіді, якою б високою не була Твоя влада, Ти не Христос, якщо не звешся Месією. Хіба ця віра не безглузда й не сміховинна?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю заново). Читаючи слова Божі, я дізнався, що фарисеї виступили проти Господа Ісуса, адже вони були вперті, зарозумілі й ненавиділи правду. Вони чули слова Господа Ісуса, але не хотіли визнати, що Він каже правду. Вони бачили, що Господь Ісус робить сліпих зрячими, зцілює прокажених, повертає мертвих до життя, показує багато знамень і чудес, але не хотіли визнати, що Він – той Месія, прихід якого пророкували, Сам Бог. Вони були переконані, що Господь Ісус – просто людина, і навіть богозневажали Його, кажучи, що Він виганяє бісів силою князя бісівського. Вони не визнавали роботу Святого Духа, не приймали істину та не слухалися слів Божих. Вони чіплялися за ім’я «Месія», наполягали на своїх власних переконаннях і вигадках, і врешті-решт прибили Господа Ісуса цвяхами до хреста. Тепер Господь повернувся як Всемогутній Бог, висловлюючи істини, щоб судити й очищати людство, і відкрито демонструючи праведний і величний характер Божий, який не терпить кривди. Слова Всемогутнього Бога потужні й авторитетні, вони зворушили серця істинно віруючих у Бога з усіх конфесій. Усі вони визнають, що слова Всемогутнього Бога є істиною, і що вони є словами Святого Духа до церков. Але єпископи й священники чіпляються за буквальне писання й свої власні переконання та вигадки, зарозуміло очікуючи, що Господь повернеться і їм першим дасть одкровення. Вони зовсім не шукають істини й не намагаються слухати голос Божий, а лише відчайдушно заважають людям прийняти Божу роботу останніх днів. Усе те, що вони роблять, викриває їхнє справжнє обличчя – ненависть до істини й ненависть до Бога. Вони є фарисеями сьогодення до мозку кісток.

Після того, як вони сплюндрували церкву, я пішов звідти разом із кількома монахами й монахинями, які хотіли ділитися Євангелієм. За кілька днів один брат надіслав мені повідомлення, в якому просив мене, незважаючи ні на що, не повертатися назад: наступного дня після мого від’їзду до церкви прийшла поліція, щоб мене заарештувати. Не знайшовши мене, вони отаборилися в церкві, чекаючи на мене. Вони заарештували кількох людей, які щойно прийняли Євангеліє, та вимагали від них сказати, де я. Той брат сказав, що капітан бригади національної безпеки отримав на мене спільний рапорт від дияконів кількох парафій про те, що я не приєднався до Церкви трьох автономій і закликав інших дияконів і священників також не приєднуватися до неї, тобто я безпосередньо виступаю проти уряду. Капітан сказав, що проповідування Східної Блискавки є злочином, який карається смертю, і вони можуть стріляти на ураження. Поліція погрожувала братам і сестрам, кажучи, що їх можуть засудити за кримінальний злочин, якщо вони не видадуть моє місцезнаходження. Почувши цю новину, я був неймовірно розлючений. Партія переслідувала мене роками, примушуючи приєднатися до Церкви трьох автономій. Тепер, коли я слідував за Всемогутнім Богом і ділився Євангелієм останніх днів, я став для них справжньою скалкою в оці. Вони хотіли заарештувати мене й одразу ж побачити мертвим. Які ж мерзенні ці демони комуністичної партії! У своєму серці я знав, що без дозволу єпископів і священників самі диякони ніколи б не донесли на мене. Це ще ясніше показувало їхню зловісну й порочну природу. Я подумав про фарисеїв: щоб не дати віруючим євреям прийняти спасіння Господа Ісуса, вони співпрацювали з римською владою, аби Господа по-звірячому прибили цвяхами до хреста, а Його учнів переслідували й цькували. Тепер духівництво співпрацювало з сатанинським режимом комуністичної партії, щоб переслідувати мене й змусити відвернутися від Всемогутнього Бога. Вони нічим не відрізнялися від тодішніх фарисеїв.

Невдовзі після доносу дияконів за будинком моїх господарів почала стежити поліція, тож мої брати й сестри одразу ж вивезли мене звідти. Наступного дня я дізнався, що подружжя моїх господарів заарештували. Поліція показала їм мою фотографію та вимагала повідомити, де я перебуваю. Після цього мені довелося постійно переїжджати, щоб уникнути арешту. Я постійно переховувався, намагаючись утекти від комуністичної партії, і запитував себе, коли ж ці дні нарешті скінчаться. Під час культурної революції мого дядька забили до смерті за те, що він був католиком, і на його тілі залишилися сліди від ланцюгів і шрами від таврування. Це досі закарбоване в моїй пам’яті. Мені було страшно: якщо я потраплю до рук партії, як вони мене катуватимуть?

Потім я почув гімн зі слів Божих:

Ти мусиш зректись усього заради істини

1  Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш жертвувати себе заради істини, ти мусиш терпіти приниження за істину, і заради здобуття більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради насолоди сімейною гармонією, і ти мусиш не втрачати все життя гідності й доброчесності заради тимчасової втіхи.

2  Ти маєш прагнути всього прекрасного й доброго, і ти маєш прагнути змістовнішого життєвого шляху…

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Коли я співав, я думав про значення цього гімну. Це допомогло мені краще зрозуміти Божу волю, і моя віра зросла. У Китаї, серед народу, який чинить опір Богові, слідування за Богом і здобуття істини вимагає певних страждань. Тільки через труднощі та випробування наша віра вдосконалюється, і ми здобуваємо розуміння багатьох речей. Релігійний світ відкинув і продав мене, бо я слідував за Христом останніх днів, Всемогутнім Богом, а тепер за мною гнався великий червоний дракон, який ніколи не зупиняється. Щодня я був як на голках і дуже страждав. Але цей досвід допоміг мені чіткіше побачити реальність, яка полягала в тому, що духівництво ненавидить правду і ненавидить Бога. Я також по-справжньому пізнав Боже наставництво. Щоразу, коли я був нещасним і слабким, Бог спрямовував мене до розуміння Його волі, зміцнюючи мене й даючи мені віру, так що я більше не був слабким і переляканим. Я відчував, що Бог веде мене та наглядає за мною. Попри чималу кількість, страждання мали сенс і цінність. Навіть якщо мене заарештують, я знав, що це буде з Божого дозволу, і був готовий підкоритися Його влаштуванням і розпорядженням. Я був готовий слідувати за Богом, як би важко не було!

Незважаючи на те, що я залишив церкву, духівництво продовжувало робити все можливе, щоб утримати мене від поширення Євангелія. Одного разу я пішов зустріти декого на автовокзал, і тільки-но підійшов до виходу, як кілька людей раптом оточили мене й схопили за руки. Я був сильно шокований і не розумів, що відбувається. Потім кілька моїх родичів і близьких вийшли з машини і запхали мене в неї без жодних пояснень. Пізніше я дізнався, що єпископи попросили диякона зателефонувати моїй родині та деяким парафіянам і сказати їм, що я приєднався до Східної Блискавки, що я збожеволів через ін’єкції та вживання психоактивних препаратів, що я не хочу бути священником і що мене навіть не цікавлять гроші. Вони сказали, що мною керують, і що я порушив обітниці, дані Господу, що я одружився з удовою й що моїм дітям стільки-то років. Вони просили моїх рідних і близьких співпрацювати з єпископами, щоб повернути мене, не дати мені слідувати за Всемогутнім Богом і ділитися Євангелієм. Моя родина справді обожнювала духівництво й цілковито повірила в те, що ті казали, тому вони послухали єпископів і приїхали за мною. Слухаючи ці чутки, я розлютився та ще чіткіше побачив, що духівництво – це демони у плоті. В Біблії сказано: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44). Тільки демони так відверто брехали б і поширювали чутки, даючи неправдиві свідчення, щоб ввести людей в оману.

Потім моя родина силоміць відвезла мене до єпископського дому. Єпископ Чжао широко усміхався, стискаючи мене в нещирих обіймах: «Ти повернувся! Загублена вівця повернулася додому». Потім він наказав усім іншим вийти, аби він міг поговорити зі мною наодинці. Він сказав: «Раніше ти хотів вступити до університету для подальшого навчання, але ми не погодилися. Цього разу ми погодимося на всі твої прохання, і ти зможеш вступити в той університет, в який забажаєш. У багатьох богословських школах бракує викладачів, а багатьом парафіям бракує священників. Якщо не хочеш вступати до університету, то можеш стати викладачем у богословській школі або обрати парафію, в якій ти хотів би служити священником. Ти не молодшаєш, і останніми роками тобі довелося нелегко. У нас є гроші, машина та будинок, які вже чекають на тебе. Тобі навіть не потрібно буде турбуватися про пенсію. Просто відмовся від Східної Блискавки, щоб бути священником, і в тебе не буде жодних турбот». Мені було по-справжньому огидно чути, як він це каже. Усе, про що думали ті єпископи, – це статус, гроші та слава. Вони вірили в Господа, але не слідували Його словам. Вони взагалі не шукали й не досліджували уважно звістку про те, що Господь повернувся, – аби захистити власний статус і славу, вони несамовито перешкоджали іншим прийняти Боже Євангеліє останніх днів. Хіба їхній статус і слава справді можуть спасти їх від гріха? Тому я відповів єпископу Чжао: «Єпископе, я нічого цього не хочу. Коли сатана спокушав Господа Ісуса, він використовував гроші та славу, щоб змусити Його перед ним схилитися. То від кого ж насправді походять ті речі, про які ви говорите? Коли ви висвячували мене на священника, ми присягнули Господу взяти хрест і слідувати за Ним усе життя. Тепер Господь повернувся, і я сповнений рішучості слідувати за Ним. Навіть якщо Папа налаштує всіх проти мене та змусить їх відкинути мене, це мене не зупинить!». Коли єпископ Чжао побачив, що йому не вдасться мене переманити, він мене застеріг: «Тобі краще припинити розповідати членам церкви про Східну Блискавку!». Я нічого йому не відповів. Тоді він повів мене поїсти, і там були мої рідні. Один із них сказав мені: «Ти єдиний священник у нашій родині упродовж багатьох поколінь, і ти – гордість нашої сім’ї. Ми ніколи не думали, що ти приєднаєшся до Східної Блискавки. Твоєму батькові вже за 80, а ти проповідуєш Східну Блискавку замість того, щоб піклуватися про своїх батьків. Ти навіть відмовився від священства. Це зрада Господа, і за це ти потрапиш у пекло!». Тоді втрутився мій брат: «Я багато страждав, аби ти міг стати священником! Коли ти навчався в богословській школі, нам майже нічого було їсти, і я рвав жили, щоб дістати тобі їжу та гроші. Було нелегко допомагати тобі здобути твоє священство. Але тепер ти зі Східною Блискавкою – ти зрадив Господа. Ти не священник і не дбаєш про гроші. Ти що, з глузду з’їхав?». Я відповів: «Це правда, що я потребував твоєї підтримки, щоб стати священником, але як щодо того, що ти сказав, що я не повернуся додому піклуватися про наших батьків? Приймаючи священство, я присягнув Господу, що відмовлюся від дому, сім’ї та можливості одружитися, щоб служити Йому довіку. У Біблії сказано: “Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний” (Матвія 10:37–38). Ти кажеш, що я маю відмовитися від поширення Євангелія й повернутися додому, щоб виконувати синівський обов’язок, але хіба це відповідає словам Господа? Наша віра означає взяти хрест і поширювати Євангеліє, нести його в кожну сім’ю й кожен дім. Зараз Господь повернувся й виконує роботу суду, починаючи з Божого дому, тому поширювати це Євангеліє – дуже праведна справа. Я не зраджую Господа, а слідую Його стопами…». Перш ніж я встиг закінчити, мій брат випростав руку так, наче збирався мене вдарити, сказавши, що я зганьбив покоління нашої сім’ї й що він переламає мені ноги, якщо я продовжу ділитися Євангелієм. Він також сказав кілька богозневажливих речей. Після цього єпископ Чжао утримував мене там і не відпускав, стверджуючи, що мені потрібна медична допомога. Якби я пішов, за мною б стежили, – я почувався просто як позбавлений волі злочинець. На щастя, на четвертий день я поклався на Бога та втік, коли вони не звертали на мене уваги. Я повернувся до братів і сестер, щоб продовжувати поширювати Євангеліє.

Я бачив, що духівництво не тільки не давало людям почути голос Божий та привітати Господа, а й вдавалося до всіляких тактик, щоб ввести віруючих в оману й наставити їх на шлях проти Бога, зробивши з них собі об’єкти для жертвоприношення. Те, що моя родина працювала проти Бога й паплюжила Його, було цілковито наслідком брехні єпископів, їхніх засуджень і нападок на Бога. Я згадав, як проклинаючи фарисеїв, Господь сказав: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте! … Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:13–15). Єпископи й священники також заманювали людей у релігію, а потім змушували всіх себе слухати, протистояти Богові, і робили з них дітей пекла. Вони були демонами, які пожирали людські душі! Всемогутній Бог говорить: «Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно декламують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божими намірами. Усі вони нікчемні, підлі люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати “Богові”. Вони є людьми, які несуть Божий стяг, однак свідомо опираються Богу, несуть маркування віри в Бога, при цьому поїдаючи плоть та п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тому, щоб люди ступили на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають людському пошуку Бога. Вони можуть видаватися людьми “здорової статури”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до опору Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі дияволи, віддані пожиранню людських душ?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу). Божі слова показали мені, що за люди насправді ці релігійні керівники. Вони завжди вихваляються своєю владою прощати гріхи. Коли віруючі грішать, вони мусять колінкувати перед духівництвом і сповідатися, щоб отримати відпущення гріхів. Духівництво посідає місце Бога та працює над тим, щоб ошукувати людей, змушуючи їх поклонятися їм, слідувати за ними та ставитися до них, як до Бога. Ошукані до такої міри, люди не хочуть чути голос Божий і слідувати за Ним. Духівництво в очах парафіян стало подібним до Бога. Тепер, коли Господь повернувся й висловлює істини, щоб спасти людство, духовні чини не будуть шукати чи досліджувати й не дозволять віруючим це прийняти. Натомість вони поширюють брехню, судять, засуджують і паплюжать Церкву Всемогутнього Бога. Вони не люблять ані Бога, ані істину, а лише статус і гроші, і вони жадають вигод, які забезпечує статус. Щоб захистити своє становище та свій спосіб життя, вони міцно тримають віруючих у своїх руках, пожираючи людські душі й водночас стверджуючи, буцімто служать Богові. Вони справжні демони, антихристи, що ховаються в церкві, ненавидять істину і є ворогами Бога. Переживаючи раз по раз спокуси й перешкоди з боку релігійних керівників, я ясно бачив, що вони мають антибожественну, антихристову сутність. Саме слова Всемогутнього Бога розвинули мою проникливість і дали мені віру й силу, щоб я зміг подолати їхні спокуси й нападки, побачити сутність цих антихристів у релігійному світі, звільнитися від їхніх обмежень і слідувати за Богом. Я на власному досвіді пізнав, що слова Всемогутнього Бога є правдою й життям. Я надзвичайно вдячний за Боже спасіння!