Нині всі люди тією чи іншою мірою ввійшли в кару. Як сказав Бог: «Я йду з людиною пліч-о-пліч». Це абсолютна правда, але люди досі не спроможні вповні зрозуміти цей момент. Як наслідок, частина зробленої ними роботи виявилася непотрібною. Бог сказав: «Я підтримую й забезпечую їх відповідно до їхнього духовного стану. Оскільки люди є головними дійовими особами всього Мого плану управління, Я даю більше вказівок тим, кому відведено роль “людей”, щоб вони щиро і якнайкраще грали цю роль», а також: «Однак Я відмовляюся прямо критикувати їхню совість; натомість Я продовжую терпляче й систематично направляти їх. Зрештою, люди є слабкими й нездатними виконувати жодну роботу». Хід думок Бога такий: навіть якби Він зрештою винищив усіх цих людей, Його робота на землі все одно тривала б відповідно до Його початкового плану. Бог не здійснює марної роботи; усе, що робить Бог, є благом. Як сказав Петро: «Навіть якби Бог грався з людьми, як з іграшками, на що вони могли б поскаржитися? Яке право вони мали б?» Чи не цього досягає Бог щодо людства в наші дні? Чи справді люди можуть мати таку точку зору? Чому Петро, який жив кілька тисяч років тому, був здатний сказати таке, тоді як «Петри» сьогодення, які живуть у нашу високотехнологічну, модернізовану епоху, не можуть? Я не можу з упевненістю сказати, прогрес чи регрес відбувається в історії, і ніхто поки що не може відповісти на запитання, куди рухається наука – вперед чи назад. Усе, що Бог здійснив у людстві, було спрямовано на те, щоб зробити його позитивним і дати його життю можливість досягти зрілості. Невже люди не можуть цього зрозуміти? Усе, що змушує тебе бути негативним, є твоєю слабкістю, життєво важливою точкою вразливості, яку сатана атакуватиме. Чи ясно ти це бачиш? Чому Бог промовляв саме так? «Я звертаюся до людства з усією серйозністю й щирістю. Невже люди справді не здатні виконати те, про що Я прошу?» Що означають ці слова? Чому Бог поставив таке запитання? Це свідчить про те, що людство має надто багато негативних сторін, і одного негативного чинника достатньо, щоб люди оступилися. Чому б тобі не подивитися й не побачити, до чого призведе збереження негативності. Усе, що робить Бог, Він робить заради вдосконалення людства. Чи потребують ці слова якихось додаткових пояснень? Ні, як Мені видається, не потребують! Можна сказати, що люди одержимі сатаною, але набагато краще було б сказати, що люди одержимі негативом. Це один із проявів людства, придаток людської плоті. Тому всі люди неусвідомлено впадають у негативізм, а згодом піддаються карі. Це пастка, яку Бог приготував для людства, і саме в цей час люди страждають найбільше. Оскільки люди перебувають у негативному стані, їм тяжко уникнути кари. Хіба не саме це відбувається в наші дні? Але як люди можуть ігнорувати слова Бога: «Нині сатана лютує до крайньої міри. Чому ж Мені не скористатися цією можливістю, щоб продемонструвати спрямованість Своєї роботи і явити Свою силу?» Я кажу кілька слів нагадування, і люди з церков одразу ж входять у кару. Причина цього в тому, що після двох місяців Божої роботи людям ще належить зазнати істотного внутрішнього перетворення. Люди просто аналізують Божі слова своїм розумом, однак насправді їхній стан анітрохи не змінився. Вони залишаються негативними. У цих умовах, коли Бог згадує, що час кари вже близько, люди одразу ж впадають у зневіру, думаючи: «Я не знаю, чи я наперед визначений Богом, і не знаю, чи зможу я бути непохитним під цією карою. Ще важче дізнатися, якими методами Бог каратиме людей». Усі люди бояться кари, проте вони не здатні змінитися. Вони просто мовчки страждають, але при цьому також бояться, що не зможуть бути непохитними. За таких обставин, не маючи кари, що обрушується на них, і не відчуваючи мук від слів, люди неусвідомлено ввійшли в кару. Тому всі вони знервовані й неспокійні. Це називається «пожинати те, що посіяли», тому що люди абсолютно не розуміють Божої роботи. Насправді, Бог не схильний витрачати на цих людей зайвих слів; схоже, Бог обрав інший спосіб розбору з ними – спосіб, який не є істинною карою. Це схоже на те, як людина ловить курча й піднімає його, щоб подивитися, курочка це чи півник; здавалося б, це не має жодного значення, та курча однаково так злякається, що відчайдушно намагатиметься вирватися на волю, начебто боячись, що господар уб’є та з’їсть його. Так відбувається тому, що курча нічого не знає про себе. Навіщо комусь убивати і їсти курча, яке важить лише кілька унцій? Хіба це не безглуздо? Саме про це і сказав Бог: «Чому ж у такому разі люди постійно уникають Мене? Невже тому, що Я поведуся з ними, як із курчатами, яких уб’ють, щойно спіймають?» Тому людські страждання є лише «безкорисливою» відданістю, і їх можна назвати непотрібною платою. Саме тому, що люди не знають себе, вони відчувають страх; як наслідок, вони не можуть ризикувати своїм життям. У цьому полягає слабкість людства. Невже слова, сказані Богом: «Зрештою, хай люди пізнають самих себе. Це є Моя кінцева мета», застаріли? Хто істинно знає себе? Якщо людина не знає себе, то що дає їй право піддаватися карі? Візьмімо, до прикладу, ягнят. Як їх можна забивати, якщо вони не виросли в овець? Як може дерево, що не дає плодів, подобатися людям? Усі надають занадто великого значення «щепленням». Тож люди виконують роботу посту, а самі ходять голодними. Це приклад того, як вони пожинають те, що посіяли, завдають шкоди самим собі, – і це не жорстокість чи нелюдяність Бога. Якщо одного разу люди раптом пізнають себе й затремтять у страху перед Богом, тоді Бог почне їх карати. Тільки в цьому разі люди з готовністю приймуть труднощі, підкоряючись серцем і словами. Але як же бути сьогодні? Усіх людей карають проти їхньої волі, подібно до того, як дітей змушують готувати їжу. Як же їм не почуватися ніяково в таких умовах? Кожен думає: «Ну й нехай! Якщо вже мене карають, чому б мені не схилити голову й не визнати свою провину! Що я можу вдіяти? Навіть якщо я в сльозах, я все одно маю задовольнити Бога, то що ж мені робити? Добре це чи погано, але це шлях, яким я зараз іду. Ну що ж! Я просто спишу це на своє невезіння!» Хіба не так думають люди?

Як сказав Бог: «Людство добре поводиться; ніхто не наважується чинити Мені опір. Усі перебувають під Моїм керівництвом, виконуючи “роботу”, яку Я доручив». Цього достатньо, щоб показати, що жодна людина не піддається карі добровільно, і навіть більше – що ця кара походить від Бога, тому що всі люди хочуть жити в дозвіллі, а не в метушні й безладі. Бог сказав: «Хто не боїться смерті? Чи можуть люди справді ризикнути своїм життям?» Це абсолютно правильно; усі бояться смерті, крім, звісно, тих, хто охоплений гнівом чи відчаєм. Такою є сутність людства, і її стає дедалі тяжче виправити. Сьогодні Бог прийшов саме для того, щоб впоратися із цим скрутним становищем. Усі люди є безсилими, тому Бог спеціально створив серед них спеціалізовану лікарню, де вони можуть зцілитися від цієї хвороби. Люди не можуть вирватися з пут цієї хвороби самостійно, тому всі вони настільки стурбовані, що мають запалення в роті й роздуті животи. Із часом об’єм газу в животі збільшується, що призводить до підвищення тиску, і, зрештою, шлунки розриваються, і всі вони помирають. Отже, потім Бог зцілить цю серйозну людську недугу, бо всі помруть. Хіба це не лікування людського стану? Бог свідомо прийшов, щоб виконати цю роботу. Оскільки люди надзвичайно бояться смерті, Бог Сам прийшов виконати цю роботу разом із людьми; оскільки вони мають дуже мало мужності, Він спочатку дав їм змогу подивитися демонстрацію. Люди готові коритися тільки після того, як побачать Божий прецедент. Саме тому Бог сказав: «Оскільки ніхто не міг виконати Мою роботу, Я особисто вступив на поле битви, щоб вести із сатаною боротьбу не на життя, а на смерть». Це вирішальна битва, тому або риба помре, або сіть порветься. Це абсолютно незаперечно. Оскільки дух зрештою восторжествує, плоть неминуче має бути поглинута смертю. Чи розумієте ви наслідки цього? Але не будьте занадто чутливими. Можливо, наведене вище речення є простим, а можливо, складним. У будь-якому разі люди не можуть осягнути його – ось що абсолютно безсумнівно. Страждаючи, люди можуть прийняти очищення Божого слова, що можна назвати удачею, а можна – нещастям. І все ж Я хотів би нагадати про те, що Божі наміри зрештою є правильними, – на відміну від намірів людей, які завжди будують плани й організовують усе у своїх власних інтересах. Це має бути абсолютно ясно; не впадайте в нескінченні роздуми. Хіба це не слабкість людей? Люди всі такі: замість великої любові до Бога вони мають велику любов до себе. Він – Бог, який ревний до людей, тому Він завжди висуває до них вимоги. Що більше люди люблять себе, то більше Бог вимагає від них любові до Нього, і то суворішими є Його вимоги до них. Схоже, ніби Бог навмисно дражнить людей. Якщо люди справді люблять Його, то Він, здається, не визнає їх. Через це люди ламають собі голови й впадають у глибокі роздуми. Це розповідь про Божий характер, лише коротка згадка про один чи два моменти. Такою є Божа воля. Це те, що Бог вимагає, щоб люди знали, і це є обов’язковим. Це нове завдання, і люди мають наполегливо працювати над ним, щоб зробити прорив і досягти нових успіхів. Це зрозуміло? Чи потрібно, щоб Я щось ще сказав із цього питання?

Про попередні епохи Бог сказав: «Жодну людину не було обрано Мною; всі були відкинуті Моїм мовчазним листом. Це пояснюється тим, що люди в минулому не служили Мені безроздільно, і Я, у відповідь, так само безроздільно їх не любив. Вони приймали “подарунки” сатани, а потім розверталися й підносили їх Мені. Хіба це не було образою для Мене?» Як можна пояснити ці слова? Саме так, як сказав Бог: «Усі дари походять від сатани». Минулі покоління апостолів і пророків повністю залежали від дарів у своїй роботі, і протягом століть Бог використовував їхні дари для виконання Своєї роботи. Ось чому сказано, що прислужування всіх людей за допомогою дарів походить від сатани. Однак, завдяки мудрості Бога, «Я використовую хитрощі сатани як тло для Себе». Отже, Бог назвав прислужування людей, які мають дари, «подарунками від сатани», і тільки через те, що вони належать сатані, Бог називає цю дію «богохульством». Це не безпідставне звинувачення на адресу людей; навпаки, це цілком обґрунтоване й доречне пояснення. Отже, «Я не виказував Своєї відрази; навпаки, Я звернув їхню витівку Собі на користь, додавши ці “подарунки” до матеріалів Свого управління. Пізніше, після того як вони зазнали машинної обробки, Я спалював шлак усередині них». Саме це і є настільки дивовижним у Божій роботі. Цей момент найменше відповідає людським уявленням, бо ніхто й не подумав би, що ті, хто царює як царі, не є людьми з дарами, або що вони не є обдарованими людьми, яких любить Бог. Як видно, ідеї чи надії Уітнесса Лі та Вочмена Ні перетворилися на попіл, і те саме можна сказати про людей сьогодення, які приносять дари. Нині Бог розпочав цю роботу, і Він поступово прибирає всю роботу Святого Духа в людях, які є тлом для Його роботи. Коли Божу роботу буде повністю завершено, усі ці люди повернуться на своє первинне місце. Однак Я закликаю людей не чинити необачно через Мої слова. Ви маєте слідувати природному ходу речей відповідно до етапів Божої роботи, щоб не порушувати її. Чи розумієте ви цей момент? Бо це є етапи і метод Божої роботи. Коли Бог «переробить» ці «подарунки» на «готові продукти», усі Його наміри стануть очевидними, а всі подарунки, що прислужують Йому, буде усунуто; однак у Бога залишаться готові продукти, якими Він втішатиметься. Чи розумієте ви це? Богу потрібні саме готові продукти, а не рясні подарунки, які підносять Йому люди. Тільки коли кожен посяде належне йому місце, тобто коли Бог повернеться на Своє первісне місце, а диявол теж посяде своє власне місце, як і всі без винятку ангели, – тільки тоді на обличчі Бога з’явиться посмішка задоволення, бо Його наміри будуть задоволені, Його мета – досягнута. Бог більше не шукатиме «допомоги» в «диявола», бо Божі наміри будуть відкрито явлені людям, і люди більше ніколи не муситимуть передавати їх. У цей час плотські тіла людей стануть єдиним цілим із їхнім духом. Ось те, що Бог відкриває людям; це є кінцевим місцем призначення духу, душі й тіла. Це коротке узагальнення початкового значення «людської сутності». Цього не потрібно детально досліджувати; достатньо лише дещо про це знати. Це зрозуміло?