Насправді, виходячи з того, що Бог зробив у людях, і того, що Він їм дав, а також того, що люди мають, можна сказати, що Його вимоги до людей не є надмірними, що Він не вимагає від них багато. Як же тоді вони можуть не намагатися задовольнити Бога? Бог дає людині сто відсотків, а від людей вимагає лише частки відсотка – хіба це аж так багато? Хіба Бог створює проблеми без причини? Часто люди не знають себе, вони не досліджують себе перед Богом, і тому часто буває, що вони втрапляють у пастку, – як це можна вважати співпрацею з Богом? Якби хоч раз Бог не поклав на людей тяжкий тягар, вони б розсипалися, немов бруд, і не брались би за пошуки того, що їм робити. Саме такими люди і є – або пасивні, або негативні, ніколи не здатні активно співпрацювати з Богом, завжди шукають негативну причину, щоб потурати собі. Чи є ти насправді людиною, яка все робить не для себе, а для того, щоб догодити Богові? Чи справді ти той, хто не покладається на емоції, хто не має своїх особистих уподобань, і хто робить те, чого вимагає Божа робота? «Чому люди завжди намагаються торгуватися зі Мною? Хіба Я – генеральний менеджер торгового центру? Чому Я від щирого серця виконую те, чого вимагають від Мене люди, а ось те, чого Я прошу від людини, зводиться нанівець?» Чому Бог запитує про це кілька разів поспіль? Чому Він так вигукує в тривозі й смутку? Бог нічого не надбав у людях; усе, що Він бачить, – це робота, яку вони примхливо обирають. Чому Бог каже: «А ось те, чого Я прошу від людини, зводиться нанівець?» Запитайте себе: хто може від початку і до кінця виконати роботу, яка є обов’язком, роботу, щодо якої немає абсолютно ніякого вибору? Хто не діє в силу почуттів, закладених у серці? Люди, що дають повну свободу своїй особистості, ніколи не виявляють завзятості в тому, що роблять, наче три дні рибалять, а потім кидають свої сіті й проводять наступні два дні в неробстві. Вони кидаються із крайності в крайність, то в жар, то в холод: коли вони гарячі, то спроможні спопелити все суще на землі, а коли холодні – здатні заморозити всі води на землі. Це не функція людини, але це найвідповідніше порівняння щодо стану людини. Хіба це не факт? Можливо, Я маю «уявлення» про людей, можливо, Я очорнюю їх, але незалежно від цього, «з істиною ти весь світ обійдеш, а без істини нікуди не дістанешся». Хоча це людське прислів’я, Я думаю, що його доречно вжити тут. Я не затьмарюю настрій людям навмисно й не заперечую їхніх учинків. Дозвольте Мені порадитися з вами щодо деяких питань: хто бачить Божу роботу як справу свого власного обов’язку? Хто може сказати: «Доки я в змозі догоджати Богові, я віддаватиму всі свої сили»? Хто здатен сказати: «Незважаючи на інших, я зроблю все, що потрібно Богові, і незалежно від того, чи буде тривалість Божої праці довгою чи короткою, я виконаю свій обов’язок; доведення Його роботи до кінця – справа Бога, і це не те, чим постійно перейняті мої думки»? Хто здатен на таке знання? Неважливо, що ви думаєте, – можливо, ти маєш глибшу проникливість, у такому разі Я готовий поступитися, Я визнаю поразку, – проте Я маю сказати вам, що Богові потрібне вірне серце, щире й пристрасне, а не вовче серце, сповнене невдячності. Що ви знаєте про цей «торг»? Від початку і до кінця ви «подорожували світом». В один момент ви перебуваєте в місті «Куньміні», з його вічною весною, а через мить ви потрапляєте на гнітюче холодний, вкритий снігом «Південний полюс». Хто ніколи не відступався від своїх рішень? Бог просить про дух «без відпочинку до смерті»; Він хоче такого духу, з яким люди «не відступають назад, поки не досягнуть південної стіни». Природно, намір Бога полягає не в тому, щоб люди пішли хибним шляхом, а в тому, щоб вони набули такого духу. Подібно до того, як Бог каже: «Коли Я порівнюю принесені ними “дари” з тим, що Я маю, люди одразу ж розуміють Мою дорогоцінність і тільки після цього бачать Мою незмірність». Як можна пояснити ці слова? Можливо, прочитання цих слів дає тобі певне знання, тому що Бог витягує все серце людини для аналізу, і тоді люди пізнають ці слова. Але через глибокий внутрішній зміст Божих слів люди залишаються в невіданні щодо старої плоті, бо вони не навчалися в медичному університеті й не є археологами, і тому вони вважають цей новий термін незбагненним – і тільки тоді вони трохи поступаються. Бо люди безсилі перед старою плоттю; хоча вона не подібна до лютого звіра й не здатна знищити людство, як атомна бомба, люди не знають, що з нею робити, і тому вони стають наче безсилими. Але Я маю способи розбору зі старою плоттю. Те, що людина ніколи не докладала жодних зусиль, щоб продумати контрзаходи, призвело до того, що різні специфічні риси людини постійно миготять перед Моїми очима; як і було сказано Богом: «Коли Я являю їм Себе у всій повноті, вони дивляться на Мене широко розкритими очима й стоять переді Мною нерухомо, як соляний стовп. І коли Я бачу їхню недоладність, Мені тяжко втриматися від сміху. Оскільки вони простягають руки, щоб просити в Мене щось, Я даю їм те, що в Мене в руках, і вони притискають це до грудей, плекаючи, як новонароджене немовля, але так вони роблять лише мить». Хіба це не дії старої плоті? Беручи до уваги, що сьогодні люди мають розуміння, чому вони не відмовляються від цього, а продовжують діяти, як раніше? Насправді, частина Божих вимог не є недосяжною для людини, але люди не звертають на це уваги, бо «Я не караю людину безпідставно. Саме із цієї причини люди завжди давали волю своїй плоті. Вони не виконують Мою волю, але завжди хитрували перед Моїм судовим престолом». Хіба не таким є духовний стан людини? Річ не в тому, що Бог навмисно чіпляється, а в тому, що такою є реальність, – чи має Бог це пояснювати? Як і сказано Богом: «Так стається тому, що “віра” людей така велика, що вони “гідні захоплення”». Із цієї причини Я підкоряюся Божим установленням, і тому Я не кажу про це багато; через «віру» людей Я тримаюся за це, використовуючи їхню віру, щоб змусити їх виконувати свої функції без Мого нагадування. Хіба це неправильно? Хіба це не те, що потрібно Богові? Можливо, почувши такі слова, деякі люди відчують, що з них досить, – тож Я говоритиму про щось інше, щоб трохи послабити їхню напруженість. Коли всі обрані Богом люди в усьому всесвіті пройдуть через кару, коли внутрішній стан людини виправиться, люди потай радітимуть у своїх серцях, начебто вони уникли скорбот. У цей момент люди більше не обиратимуть самі, бо саме такий ефект досягається під час завершальної Божої роботи. Коли поступ етапів Божої роботи сягнув сьогоднішнього дня, сини та народ Божі ввійшли в кару, і ізраїльтяни теж не можуть уникнути цієї фази, бо люди заплямовані нечистотою зсередини, і тому Бог веде всіх людей до великої плавильної печі для очищення, що є необхідним шляхом. Коли все це буде пройдено, люди будуть воскрешені від смерті, і саме це Бог передбачив у «висловлюваннях семи Духів». Більше Я про це не говоритиму, щоб не викликати в людей ворожнечі. Оскільки Божа робота є дивовижною, пророцтва, промовлені вустами Бога, мають у кінцевому підсумку здійснитися; коли Бог просить людей ще раз розповісти про свої уявлення, вони втрачають дар мови, і тому нікому не слід турбуватися або тривожитися. Як Я сказав: «З усієї Моєї роботи чи був коли-небудь хоч один етап здійснений руками людини?». Чи розумієш ти суть цих слів?