З усіх слів, сказаних Богом, видно, що день Божий наближається з кожним днем. Цей день наче просто перед очима людей, наче він настане завтра. Таким чином, після читання Божих слів усіх людей охоплює жах, і вони також відчувають частку спустошення світу, ніби листочки, що падають від вітру під дрібним дощем. Люди пропадають безслідно, наче всі вони повністю зникли. У кожного є зловісне відчуття, і хоча всі люди дуже стараються та бажають догодити Богу, і кожна людина з усіх сил намагається слідувати Божому наміру, щоб Божа воля виконувалася гладко й без перешкод, таке почуття завжди змішане з поганим передчуттям. Візьмімо сьогоднішні висловлювання: коли б передати їх масам, оголосити всьому світу, то всі люди схилилися б і заридали, бо в словах: «Я спостерігатиму за всією землею та, з’явившись на Сході світу з праведністю, величчю, гнівом і карою, Я відкрию Себе незліченним сонмам людства!» – усі, хто розуміє духовні питання, бачать, що ніхто не може уникнути Божої кари та що, переживши страждання кари, усі будуть розділені за їхнім ґатунком. Справді, це етап Божої роботи, і ніхто не може цього змінити. Коли Бог створив світ, коли Він повів за собою людство, Він виявив Свою мудрість і дивовижність, і лише коли Він покладе кінець цій епосі, люди узрять Його справжню праведність, велич, гнів і кару. Більше того, лише через кару вони можуть побачити Його праведність, велич і гнів; це шлях, який необхідно пройти, так само як в останні дні Боже втілення є необхідним і незамінним. Проголосивши кінець усього людства, Бог показує людині роботу, яку Він виконує сьогодні. Наприклад, Бог каже: «Старого Ізраїлю більше немає, і сьогоднішній Ізраїль піднявся, випростався та височіє у світі, і він постав у серцях усього людства. Сьогоднішній Ізраїль неодмінно набуде джерело існування через Моїх людей!», «О, ненависний Єгипте! … Як ти можеш не існувати під Моєю карою?». Бог зумисне показує людям наслідки, з якими в Його руках стикаються дві протилежні країни: в одному сенсі це стосується Ізраїлю, який є матеріальним, а в іншому – усіх обраних Богом, тобто того, як обрані Богом змінюються разом зі змінами в Ізраїлі. Коли Ізраїль повністю повернеться до своєї первісної форми, усі обрані згодом стануть довершеними – тобто Ізраїль є значущим символом тих, кого любить Бог. Тим часом Єгипет є представленням сукупності тих, кого Бог ненавидить. Що більше він занепадає, то більше розбещуються ті, кого ненавидить Бог, – і згодом Вавилон падає. Це створює чіткий контраст. Проголошуючи кінець Ізраїлю та Єгипту, Бог відкриває місце призначення всіх людей; таким чином, згадуючи Ізраїль, Бог говорить і про Єгипет. З цього можна побачити, що день загибелі Єгипту є днем знищення світу, днем, коли Бог покарає всіх людей. Це станеться незабаром; Бог збирається завершити це – щось зовсім невидиме неозброєному оку людини, але незамінне та незмінне. Бог каже: «Всіх тих, хто виступає проти Мене, Я неодмінно каратиму вічно. Бо Я – ревнивий Бог і не дам людям легко відбутися за все, що вони зробили». Чому Бог говорить так категорично? І чому Він особисто став плоттю в нації великого червоного дракона? Зі слів Бога можна побачити Його мету: Він прийшов не спасти людей, чи виявити їм співчуття, чи попіклуватися про них, чи захистити їх – Він прийшов покарати всіх тих, хто Йому противиться. Адже Бог каже: «Ніхто не може уникнути Моєї кари». Бог живе у плоті, і більше того, Він – нормальна людина, але Він не прощає людям їхню слабкість, яка полягає в нездатності пізнати Його суб’єктивно; натомість Він засуджує людей за їхні гріхи, ставши для цього «нормальною людиною», Він робить покараними всіх тих, хто зрить Його плоть, і таким чином вони стають жертвами для всіх, хто не належить до людей із нації великого червоного дракона. Але це не одна з головних цілей Божого втілення. Бог утілився головним чином для того, щоб битися, у плоті, з великим червоним драконом і осоромити його шляхом битви. Оскільки боротьба з великим червоним драконом у плоті краще свідчить про велику Божу силу, ніж боротьба в Дусі, Бог бореться у плоті, щоб показати Свої діяння та всемогутність. Незчисленних людей було «невинно» засуджено Божим утіленням, і незліченних людей через це було вкинуто до пекла, піддано карі та стражданням у плоті. Це демонстрація праведного Божого характеру, і незалежно від того, як сьогодні змінюються ті, хто противиться Богу, Божий справедливий характер ніколи не зміниться. Люди, засуджені раз, засуджені назавжди й ніколи не зможуть воскреснути. Характер людини не може бути як Божий. До тих, хто противиться Богові, люди то гарячі, то холодні; вони хитаються вправо й уліво, то вгору, то вниз; вони нездатні залишатися постійними: іноді ненавидять тих, хто противиться Богу, аж до самих кісток, а іноді тримають таких людей близько. Сьогоднішні обставини склалися тому, що люди не знають Божої роботи. Чому Бог каже такі слова, як: «Янголи, зрештою, є янголами; Бог, зрештою, є Богом; демони, зрештою, є демонами; неправедні залишаються неправедними, а святі залишаються святими»? Чи ти цього не розумієш? Чи, може, Бог неправильно пригадав? Отже, Бог каже: «Всіх людей розділяють за їхнім ґатунком, і вони несподівано знаходять шлях назад у лоно своїх сімей». З цього можна побачити, що сьогодні Бог уже розсортував усе суще за родинами, так що це вже не «нескінченний світ», і люди більше не їдять з одного великого горщика, а виконують власні обов’язки у власному домі, граючи власну роль. Таким був первісний план Бога під час створення світу; після того, як люди були б розділені за ґатунком, кожен мав «з’їсти власну їжу», тобто Бог розпочав би суд. У результаті з Божих уст вийшли такі слова: «Я відновлю колишній стан творіння; Я знову зроблю все таким, яким воно було спочатку, глибоко змінивши все, щоб усе повернулось у лоно Мого плану». Саме це і є метою всієї Божої роботи, і це неважко зрозуміти. Бог завершить Свою роботу – хіба могла б людина стати на шляху Його роботи? І хіба міг би Бог розірвати заповіт, укладений між Ним і людиною? Хто міг би змінити те, що робиться Духом Божим? Хіба могла б хоч якась людина таке зробити?

У минулому люди усвідомили закон у словах Бога: коли промовляються Божі слова, вони незабаром стають реальними. У цьому немає неправди. Оскільки Бог сказав, що Він покарає всі народи, і більше того, оскільки Він видав Свої адміністративні постанови, можна побачити, що Божа робота була виконана до певної стадії. Конституція, яка була видана всім людям, стосувалася їхніх життів і ставлення до Бога. Вона не доходила до суті справи; у ній не говорилося, що вона ґрунтувалася на Божому приреченні, а насправді вона ґрунтувалася на людській поведінці в той час. Адміністративні постанови сьогодення надзвичайні, і в них говориться про те, як «усі люди будуть розділені за їхнім ґатунком і отримають кари, співмірні зі своїми діями». Без уважного читання в цьому не можна знайти жодної проблеми. Оскільки Бог розділяє все суще за ґатунком лише під час останнього періоду, прочитавши це, більшість людей залишається спантеличеною та збентеженою; вони все одно вибирають прохолодне ставлення, не бачачи нагальності часу, і тому не сприймають це як попередження. Чому на цьому етапі людині показуються адміністративні постанови Бога, які оголошені всьому світу? Чи представляють ці люди всіх по цілому світу? Чи міг би Бог згодом більше змилосердитися над цими людьми? Чи в цих людей виросло по дві голови? Коли Бог каратиме людей цілого світу, коли вдарять усілякі катастрофи, унаслідок цих катастроф відбуватимуться зміни в сонці та місяці, і коли ці катастрофи закінчаться, сонце та місяць будуть змінені – і це називається «перехід». Достатньо сказати, що лиха майбутнього будуть жахливими. Ніч може замінити день, сонце може не з’являтися протягом року, може бути кілька місяців пекучої спеки, людству може постійно світити спадний місяць, може виникнути химерний стан, коли сонце та місяць сходять разом, тощо. Після кількох циклічних змін, зрештою, з плином часу вони будуть оновлені. Бог приділяє особливу увагу Своїм планам щодо тих, хто належить дияволу. Тож Він зумисне каже: «З людських істот у всесвіті всі, хто належить дияволу, будуть винищені». Перш ніж ці «люди» показують свою справжню натуру, Бог завжди використовує їх для прислужування; як наслідок, Він не звертає уваги на їхні вчинки, Він не дає їм «винагороди», коли вони роблять добре, і Він не позбавляє їх «плати», коли вони роблять погано. Таким чином, Він нехтує ними та ставиться до них холодно. Він не змінюється раптово через їхню «доброту», бо, незалежно від часу чи місця, сутність людини не змінюється, як і заповіт, укладений між Богом і людиною, і так само, як кажуть люди: «Змін не буде, навіть якщо моря висохнуть і скелі розсиплються». Тож Бог просто сортує цих людей за їхнім ґатунком, а не охоче бере їх до уваги. Від часу створення й до сьогодні диявол ніколи не поводився добре. Він завжди спричинював порушення, завади та незгоду. Коли Бог діє чи говорить, диявол завжди намагається взяти участь, але Бог не звертає на це уваги. При згадці про диявола гнів Божий ллється, нестримний; тому що вони не одного духу, і тому між ними немає зв’язку – лише відстань і роз’єднання. Після одкровення семи печаток стан землі постійно погіршується, і все «іде пліч-о-пліч із сімома печатками», не відстаючи анітрохи. У всіх Божих словах Бог бачить людей остовпілими, але вони зовсім не розворушуються. Щоб досягти вищої точки, щоб здійняти силу всіх людей і, більше того, щоб завершити Божу роботу на її піку, Бог ставить людям низку запитань, ніби надуваючи їхні черева, і таким чином Він наснажує всіх людей. Оскільки ці люди не мають справжнього духовного стану, виходячи з фактичних обставин, ті, хто надутий, – товар належної якості, а ті, хто ні, – непотрібне сміття. Така Божа вимога до людини й мета способу, яким Він говорить. Зокрема, коли Бог каже: «Чи, може, коли Я на землі, Я не такий, як Я на небі? Чи, може, коли Я на небі, Я не можу спуститися на землю? Чи, може, коли Я на землі, Я не гідний вознестися на небо?» – ці запитання служать чіткішим шляхом, на якому людина може пізнати Бога. З Божих слів бачиться нагальна Божа воля; люди не в змозі її виконати, і Бог постійно додає умови, таким чином нагадуючи всім людям пізнавати небесного Бога на землі та пізнавати Бога, який є на небі, але живе на землі.

З Божих слів можна побачити стани людини: «Усе людство витрачає сили на Мої слова, самостійно досліджуючи Мою зовнішню видимість, але всі вони зазнають невдачі, їхні зусилля не приносять плодів, і натомість Мої слова вражають їх, і вони більше не сміють піднятися». Хто може зрозуміти Божу скорботу? Хто може втішити Боже серце? Хто відповідає Божому серцю в тому, що Він просить? Коли люди не приносять плодів, вони зрікаються самих себе та справді підкоряються Божим улаштуванням. Поступово, поки вони виявляють своє справжнє серце, кожного відділяють за його ґатунком, і таким чином видно, що сутність янголів – чистий послух Богові. Тож Бог каже: «Людство викривається у своїй первісній формі». Коли Божа робота досягне цього етапу, її всю буде завершено. Здається, що Бог нічого не говорить про те, що Він є взірцем для Своїх синів і людей, а натомість зосереджується на тому, щоб змусити всіх людей являти їхню первісну форму. Чи розумієш ти справжнє значення цих слів?